Document No. 109042556

Справа № 991/8783/21

Провадження №11-кп/991/28/23

Головуючий у I інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисника- адвоката ОСОБА_7,

прокурора - ОСОБА_8,

представника потерпілого/цивільного позивача - ОСОБА_9,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 08.11.2022 у кримінальному провадженні № 52019000000000746 за обвинуваченням ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Вироком Вищого антикорупційного суду від 08.11.2022 ОСОБА_6 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта господарювання на строк три роки, зі штрафом у розмірі 600 неоподаткованих мінімуми доходів громадян, що становить 10 200 грн; задоволено частково цивільний позов Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та стягнуто з ОСОБА_6 на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» 4 900 000 (чотири мільйони дев`ятсот тисяч) гривень; вирішено долю речових доказів; скасовані арешти з майна; стягнуто з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 18 338, 64 грн.; змінено відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили; сплачені обвинуваченим кошти у якості застави у розмірі 181 600 грн звернуто у повному обсязі на виконання вироку в частині майнових стягнень, а саме, частково задоволеного цивільного позову.

Як встановлено судом першої інстанції в ході судового розгляду ОСОБА_6 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364 КК України, за наступних обставин.

11.02.2009 постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 70 головою правління Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» було призначено особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, яка з 12.02.2009 приступила до виконання відповідних обов`язків.

Приблизно на початку 2013 року, більш точної дати і часу під час судового розгляду не встановлено, у особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, сформувався умисел, на реалізацію якого, приблизно у цей час, вона залучила як пособника генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ХК Інноваційні Технології» ОСОБА_6 для вчинення у співучасті зловживання своїм службовим становищем, тобто умисного, з корисливих мотивів та в інтересах третьої особи - ТОВ «ХК Інноваційні Технології», використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, за наступних обставин.

Обвинувачений ОСОБА_6 12.02.2013 як генеральний директор ТОВ «ХК Інноваційні Технології», діючи за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, створив документальні підстави для винесення особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, на розгляд правління Украгролізингу питання щодо необхідності надання фінансової позики ТОВ «ХК Інноваційні Технології», для чого підготував та вніс завідомо недостовірні відомості в лист від 12.02.2013 № 0702/1, адресований особисто особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, як голові правління Украгролізингу. У листі зазначалось про те, що у зв`язку з недостатністю обігових коштів для організації виробництва комбайнів КЗС-15 «Сварог», підприємство матиме можливість поставити даний комбайн у термін не раніше 80 днів з моменту отримання попередньої оплати.

Далі, обвинувачений як генеральний директор ТОВ «ХК Інноваційні Технології» також 13.02.2013 підготував та вніс завідомо недостовірні відомості в лист №1302/1, адресований особисто особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, як голові правління Украгролізингу, з проханням про необхідність надання зворотної фінансової допомоги у розмірі 5,7 млн грн з метою прискорення строків відвантаження комбайнів КЗС-15 «Сварог», у зв`язку із недостатністю обігових коштів для організації такого виробництва.

Водночас, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та обвинувачений ОСОБА_6 усвідомлювали, що фактично на дату звернення останнього до Украгролізингу жодних укладених або невиконаних договорів про постачання комбайнів КЗС-15 «Сварог» чи іншої сільськогосподарської техніки між ТОВ «ХК Інноваційні Технології» та Украгролізингом не існувало.

Отже, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, використовуючи звернення обвинуваченого від 12.02.2013 та від 13.02.2013, отримала необхідні документальні підстави для винесення на порядок денний засідання правління Украгролізингу питання щодо необхідності виділення коштів для ТОВ «ХК Інноваційні Технології» у якості надання фінансової позики.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 сприяв вчиненню відповідних дій особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, у формі надання засобів та усунення перешкод.

Далі, 14.02.2013, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, використавши відповідне сприяння та свої права і можливості, пов`язані із займаною ним посадою голови правління Украгролізингу, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах ТОВ «ХК Інноваційні Технології» з корисливих мотивів, забезпечила проведення того дня засідання правління Украгролізингу.

Водночас, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, усвідомлюючи, що відсутні правові підстави для надання Украгролізингу позики, діючи спільно за попередньою змовою із обвинуваченим ОСОБА_6, 14.02.2013, у приміщенні Украгролізингу, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 16-а, на засіданні правління Компанії особисто підтримала пропозицію іншого члена правління, яка була сформована на підставі звернень обвинуваченого від 12.02.2013 та від 13.02.2013 щодо необхідності надання фінансової позики ТОВ «ХК Інноваційні Технології» під виглядом прискорення строків відвантаження продукції - комбайнів КЗС-15 «Сварог».

У такий спосіб особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, зловживаючи своїм службовим становищем, в інтересах ТОВ «ХК Інноваційні Технології», з корисливих мотивів, забезпечила прийняття 14.02.2013 правлінням Украгролізингу рішення «Про окремі питання господарської діяльності ДПАТ НАК «Украгролізинг»» у складі членів правління - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які не були повідомлені про її злочинні наміри. Таке рішення у подальшому особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, підписала разом з Протоколом № 3 засідання правління Украгролізингу від 14.02.2013.

Відповідно до рішення правління Украгролізингу від 14.02.2013 «Про окремі питання господарської діяльності ДПАТ «НАК «Украгролізинг» правління Компанії вирішило надати ТОВ «ХК Інноваційні Технології» безпроцентну позику для підготовки виготовлення у 2013 році комбайнів КЗС-15 «Сварог» у сумі 5 700 000 грн на строк не більше шести місяців.

Надалі особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, в інтересах ТОВ «ХК Інноваційні Технології» та відповідно до попередніх домовленостей з ОСОБА_6, всупереч чинним на цей час вимогам частин 1, 2, 9 ст. 75, ч. 5 ст. 89 ГК України, підпункту 1 п. 1 постанови КМУ від 03.10.2012 № 899, абз. 2 п. 53 Статуту Украгролізингу, достовірно знаючи, що станом на 14.02.2013 фінансовий план Украгролізингу на 2013 рік не затверджено і здійснювати будь-які витрати, не пов`язані безпосередньо із наданням послуг, виконанням робіт та виробництвом продукції згідно з визначеними метою та предметом діяльності Украгролізинг, прямо заборонено, уклала від імені Украгролізингу як позикодавця, із обвинуваченим - генеральним директором ТОВ «ХК Інноваційні Технології» ОСОБА_6 як позичальником, договір від 14.02.2013 № 43 про надання безпроцентної поворотної позики ТОВ «ХК Інноваційні Технології» на суму 5 700 000 грн (далі - договір).

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору проценти за надання позики не нараховувались та не сплачувались. Позичальник зобов`язувався повернути Позикодавцю суму наданої позики до 15.03.2013.

Разом із цим, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, усвідомлювала, що дії, які вона вчиняє, не мають законних підстав, не спрямовані на досягнення прибутковості і збереження майна Украгролізингу, порушують вищенаведені норми законодавства та Статуту Украгролізингу, однак є діями в інтересах ТОВ «ХК Інноваційні Технології» у зв`язку з отриманням коштів без законних на те підстав.

Того ж дня, тобто 14.02.2013, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з метою доведення свого злочинного умислу щодо зловживання службовим становищем в інтересах ТОВ «ХК Інноваційні Технології» до кінця, будучи уповноваженою згідно з наказом Компанії від 15.11.2012 № 339 щодо спрямування та координації роботи головного бухгалтера, шляхом накладення «дозволяючого підпису керівника» у документі під назвою «Розподіл грошових коштів ДПАТ НАК «Украгролізинг» за документами, що надійшли для оплати станом на 14.02.2013», забезпечила проведення відділом бухгалтерського обліку оплати за договором позики № 43 від 14.02.2013, внаслідок чого на підставі платіжного доручення № 2 від 14.02.2013 Украгролізингом було здійснено перерахування коштів у сумі 5 700 000,00 грн з його розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок ТОВ «ХК Інноваційні Технології» з призначенням платежу «Безпроцентна позика згідно договору позики №43».

У результаті зазначених дій особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з рахунку Украгролізингу під виглядом надання безпроцентної поворотної позики 14.02.2013 всупереч низки вищеназваних нормативно-правових актів було протиправно перераховано кошти у розмірі 5 700 000 грн на рахунок ТОВ «ХК Інноваційні Технології», частину з яких через обвинуваченого ОСОБА_6, який одноособово мав доступ до управління рахунком такого підприємства, у подальшому протягом певного часу передбачалося повернути Украгролізингу, а 4 900 000 грн - використати в інтересах ТОВ «ХК Інноваційні Технології».

Зокрема, вже 14.02.2013, ОСОБА_6, діючи за попередньою домовленістю із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, перерахував отримані від Украгролізингу кошти в якості позики у розмірі 5 700 000 грн на рахунок приватного акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання імені Є.О. Патона» (далі - ПрАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона») (код ЄДРПОУ 05417733) за нібито придбання товару згідно з договором № 1302/1 від 13.02.2013, тобто, вчинив сприяння у зловживанні своїм службовим становищем особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, у формі заздалегідь обіцяного іншим чином сприяння прихованню кримінального правопорушення.

Водночас, вже 06.03.2013 ПрАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона» повернув ТОВ «ХК Інноваційні Технології» ту ж суму коштів, 5 700 000 грн, шляхом перерахування на їх рахунок, але вже з призначенням платежу «Повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №1302/1 від 13.02.2013».

Незважаючи на те, що станом на 06.03.2013 ТОВ «ХК Інноваційні Технології» мало належну до повернення суму коштів, отриманих від Украгролізингу, в якості позики згідно з договором від 14.02.2013, а також попри наближення 15.03.2013 як граничного для виконання строку договору, обвинувачений ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, 06.03.2013 уклав від імені ТОВ «ХК Інноваційні Технології» з ТОВ «Компанія Добробут-Трейд» (код ЄДРПОУ 38559898) договір № б/н про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги, на підставі якого в цей же день обвинувачений ОСОБА_6 перерахував з рахунку підприємства ТОВ «ХК Інноваційні Технології» на рахунок ТОВ «Компанія Добробут-Трейд» № НОМЕР_1 в ПАТ «УПБ» 4 900 000,00 грн з призначенням платежу «безвідсоткова поворотна фінансова допомога згідно договору 0603/13 від 6 березня 2013 р.», тобто частину, з повернутих 06.03.2013 ПрАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім. Є.О. Патона» коштів на загальну суму 5 700 000 грн, тобто, вчинив сприяння у зловживанні своїм службовим становищем особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, у формі заздалегідь обіцяного іншим чином сприяння прихованню кримінального правопорушення.

Водночас, обвинувачений ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, усвідомлював, що подальше перерахування ТОВ «ХК Інноваційні Технології» 4 900 000 грн на користь ТОВ «Компанія Добробут-Трейд» не відповідає не тільки заявленим умовам отримання позики від Украгролізингу 14.02.2013, а й фактичній можливості ТОВ «Компанія Добробут-Трейд» здійснювати виробництво комбайнів КЗС-15 «Сварог» чи іншої сільськогосподарської техніки, оскільки ТОВ «Компанія Добробут-Трейд» зареєстрована в ЄДРПОУ лише 28.02.2013, а першою операцією щодо переказу коштів по рахунку цього підприємства, який було відкрито 04.03.2013, стало саме зарахування 4 900 000 грн від ТОВ «ХК Інноваційні Технології» в якості надання фінансової позики.

У подальшому, протягом 07.03.2013-04.04.2013 частина отриманих ТОВ «Компанія Добробут-Трейд» коштів у сумі 828 000 грн, невстановленими під час судового розгляду особами, із розрахункового рахунку ТОВ «Компанія Добробут-Трейд» була перерахована на розрахунковий рахунок ТОВ «Агро Проджект» (код ЄДРПОУ 36285407), в якості надання поворотної фінансової допомоги.

Надалі, обвинувачений ОСОБА_6, як генеральний директор ТОВ «ХК Інноваційні Технології», діючи відповідно до попередніх домовленостей із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з метою створення видимості намірів повернення обвинуваченим коштів, отриманих ТОВ «ХК Інноваційні Технології», у якості позики в розмірі 5 700 000 грн, з розрахункового рахунку ТОВ «ХК Інноваційні Технології» перерахував на рахунок Украгролізингу 500 000 грн з призначенням платежу «часткове повернення безвідсоткової поворотної допомоги згідно договору № 43 від 13 лютого 2013», тобто, вчинив сприяння у зловживанні своїм службовим становищем особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, у формі заздалегідь обіцяного іншим чином сприяння прихованню кримінального правопорушення

Далі, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, 14.03.2013, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою з обвинуваченим, уклала від імені Украгролізингу з ТОВ «ХК Інноваційні Технології» додаткову угоду №1/136 до договору про надання позики №43 від 14.02.2013, якою, діючи в інтересах ТОВ «ХК Інноваційні Технології», продовжила строк повернення отриманої підприємством позики до 14.08.2013, тобто, обвинувачений вчинив сприяння у зловживанні своїм службовим становищем особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, у формі заздалегідь обіцяного іншим чином сприяння прихованню кримінального правопорушення.

08.04.2013 обвинувачений ОСОБА_6 як генеральний директор ТОВ «ХК Інноваційні Технології», діючи відповідно до попередніх домовленостей із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з метою приховання злочинних дій щодо зловживання особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, своїм службовим становищем в інтересах ТОВ «ХК Інноваційні Технології» з корисливих мотивів, а також для створення видимості намірів щодо повернення коштів, отриманих ТОВ «ХК Інноваційні Технології» у якості позики в розмірі 5 700 000 грн, з розрахункового рахунку ТОВ «ХК Інноваційні Технології» перерахував на рахунок Украгролізингу 300 000 грн з призначенням платежу «часткове повернення позики згідно договору № 43 від 13 лютого 2013», тобто, вчинив сприяння у зловживанні своїм службовим становищем особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, у формі заздалегідь обіцяного іншим чином сприяння прихованню кримінального правопорушення.

Зважаючи, що дана сума разом із перерахованими Украгролізингу раніше (13.03.2013) 500 000 грн загалом склала 800 000 грн, що є різницею між отриманими ТОВ «ХК Інноваційні Технології» коштами від Украгролізингу (5,7 млн грн) та сумою коштів, перерахованих ТОВ «ХК Інноваційні Технології» на користь ТОВ «Компанія Добробут-Трейд» (4,9 млн грн), надалі погашення отриманої від Компанії позики припинив.

Таким чином, державою в особі Украгролізингу було втрачено 4 900 000 грн, що у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, та згідно із ч. 2 ст. 364 КК України та Приміткою до неї, є тяжкими наслідками.

Зміст вимог апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із вироком Вищого антикорупційного суду від 08.11.2022, захисником ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 було подано апеляційну скаргу із доповненнями, у якій він просить оскаржуваний вирок скасувати повністю та ухвалити новий, яким ОСОБА_6 визнати невинуватим та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. У випадку відмови у задоволенні першої вимоги, вирок Вищого антикорупційного суду від 08.11.2022 скасувати (змінити) в частині призначеного покарання, шляхом прийняття рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ч.1 ст. 75 КК України. Вирок в частині задоволення цивільного позову скасувати повністю, у задоволенні цивільного позову відмовити повністю.

У якості підстав для скасування оскаржуваного вироку захисник ОСОБА_7 зазначає неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисником наведені наступні доводи.

Стороною обвинувачення ОСОБА_6 інкримінувалось пособництво виконавцю - особі, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження ( ОСОБА_15 ), як у формі сприяння вчиненню виконавцем кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, так і у формі сприяння приховуванню кримінального правопорушення. Тобто для доведення наявності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення суду першої інстанції було необхідно встановити, що ОСОБА_15 дійсно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України. Проте, встановлення факту наявності в діях ОСОБА_15 складу кримінального правопорушення в межах справи № 991/8783/21, в якій останній не був учасником, є протиправним.

Не дивлячись на те, що суд першої інстанції намагався знеособити у вироку особу ОСОБА_15, шляхом використання фрази «особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження», будь-яка стороння особа, ознайомившись із змістом вироку, може ідентифікувати дану особу.

Суд першої інстанції не мав права встановлювати факт вчинення ОСОБА_15 кримінального правопорушення, оскільки це є грубим порушенням презумпції невинуватості.

Враховуючи зміст ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд у межах справи №991/8783/21 мав бути здійснений виключно щодо діянь обвинуваченого ОСОБА_6, а не діянь третіх осіб. Разом з тим, у оскаржуваному вироку суд першої інстанції констатував, що саме ОСОБА_15 був виконавцем кримінального правопорушення, у пособництві якому звинувачується ОСОБА_6 . При цьому, на момент розгляду цієї справи в суді першої інстанції, жодним судовим рішенням наявність в діях ОСОБА_15 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, встановлена не була. Тобто, суд вийшов за межі обвинувачення ОСОБА_6, оскільки за відсутності встановлення у діях ОСОБА_15, як виконавця, складу злочину, притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за пособництво ОСОБА_15 є незаконним. У свою чергу, виділення судом першої інстанції матеріалів відносно ОСОБА_15 в інше провадження може призвести до того, що ОСОБА_6 буде визнано винним у пособництві ОСОБА_15, в той час як провина останнього не буде встановлена.

За наслідками розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції не було поза розумним сумнівом доведено наявність події злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, пособництво у вчиненні якого ОСОБА_15 інкримінується ОСОБА_6 . Так, безпідставними є висновки суду про порушення ДПАТ «НАК «Украгролізинг» законодавства під час здійснення витрат на допомогу за відсутності затвердженого фінансового плану, внаслідок чого надання позики на користь ТОВ «ХК Інноваційні Технології» було здійснено незаконно. Водночас надання поворотної позики не є витратами, а тому надання ДПАТ «НАК «Украгролізинг» позики ТОВ «ХК Інноваційні Технології» відбулось у межах чинного законодавства, що свідчить про відсутність події злочину. З огляду на зазначене, очевидно, що ОСОБА_6 не вчиняв пособництво у вчиненні злочину, оскільки самої події злочину не було.

У діях ОСОБА_15, пособництво у вчиненні яких інкримінується обвинуваченому ОСОБА_6, відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.364 КК України, оскільки надання позики ДПАТ «НАК «Украгролізинг» на користь ТОВ «ХК Інноваційні Технології» жодним чином не суперечило законодавству, а ОСОБА_15 не може нести кримінальну відповідальність за рішення колективного органу - правління ДПАТ «НАК «Украгролізинг», яке вирішило надати позику на користь ТОВ «ХК Інноваційні Технології». Крім того, за відповідність рішення про надання позики та договору позики меті діяльності ДПАТ «НАК «Украгролізинг»», законодавству, внутрішнім документам ДПАТ «НАК «Украгролізинг» та економічній доцільності відповідав не ОСОБА_15, а інші члени правління. Надання безпроцентних позик є звичайною практикою ДПАТ «НАК «Украгролізинг», а надання позики на користь ТОВ «ХК Інноваційні Технології» не передбачало будь-якого злого умислу, спрямованого на неповернення позики, оскільки надання позики з метою виробництва сільськогосподарської техніки відповідало меті діяльності ДПАТ «НАК «Украгролізинг». Дії одного лише ОСОБА_15 у відриві від дій інших членів правління та працівників ДПАТ «НАК «Украгролізинг» не призвели з неминучістю до вибуття коштів з власності ДПАТ «НАК Украгролізинг», тобто до вчинення злочину. З огляду на зазначене очевидно, що і в діях ОСОБА_6 також відсутній склад злочину.

Під час судового розгляду в суді першої інстанції не було доведено поза розумним сумнівом наявність в діяннях обвинуваченого ОСОБА_6 складу злочину у вигляді сприяння вчиненню ОСОБА_15 злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КПК України, оскільки ОСОБА_6 не звертався до ДПАТ «НАК «Украгролізинг» з листами щодо необхідності надання позики на користь ТОВ «ХК Інноваційні Технології». Навіть, якщо припустити, що вказані листи існували, то у них була відсутня недостовірна інформація, а ОСОБА_15 їх жодним чином не використовував.

Крім того, стороною обвинувачення не було доведено перед судом факту заздалегідь обіцяного приховування обвинуваченим ОСОБА_6 вчиненого ОСОБА_15 злочину, оскільки вказані дії з такою правовою кваліфікацією не ставились в провину в обвинувальному акті. Обвинувачений ОСОБА_6 заздалегідь не обіцяв ОСОБА_15 приховати злочин. У той же час дії ОСОБА_6 жодним чином не ускладнили чи не унеможливили встановлення обставин, пов`язаних з наданням ДПАТ «НАК «Украгролізинг» позики на користь ТОВ «ХК Інноваційні Технології».

Висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному вироку, щодо наявності змови між ОСОБА_15 та обвинуваченим ОСОБА_6, не підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Протоколи огляду від 20.12.2019 та довідка спеціаліста від 19.12.2019, підписана заступником директора департаменту - начальником відділу контролю фінансових установ Департаменту взаємодії з правоохоронними органами Державної аудиторської служби України ОСОБА_16 та головним державним фінансовим інспектором ОСОБА_17, покладені в обґрунтування доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованому злочині, є недопустимими доказами, оскільки складені в порушення вимог ст.ст. 104, 105 КПК України.

Також недопустимим доказом є висновок експерта від 14.05.20 №2/7, складений експертом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України ОСОБА_18, оскільки він складений з порушеннями вимог КПК України та положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (в редакції, чинній станом на 14,05.2020). Крім того, даний висновок ґрунтується в тому числі на довідці спеціаліста від 19.12.2019, яка є недопустимим доказом, що також обумовлює недопустимість висновку експерта як доказу.

Захисник ОСОБА_7 наполягає на недопустимості фактичних даних, які містяться у протоколах тимчасового доступу до речей і документів від 12.10.2020 щодо інформації про рух коштів по рахунку ТОВ «ХК Інноваційні Технології», та від 02.12.2020 щодо інформації про рух грошових коштів по рахунках ТОВ «Компанія Добробут-Трейд», оскільки такі слідчі дії були виконані за участю інших осіб та за іншими адресами, ніж ті, які були зазначені в ухвалах слідчих суддів, якими було надано дозвіл на їх проведення. У зв`язку з наведеним, відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева», недопустимими доказами є відомості, що містяться у протоколі огляду від 20.07.2021 з додатками, складений за наслідками огляду документів щодо руху коштів по рахункам ТОВ «ХК Інноваційні Технології» та ТОВ «Компанія Добробут-Трейд».

Недопустимим доказом є також протокол тимчасового доступу до речей і документів, які знаходяться в НБУ, від 30.11.2020 щодо інформації та документів про рахунки ТОВ «ХК Інноваційні Технології», відкриті в ПАТ «КБ Євробанк», оскільки такі документи були отримані стороною обвинувачення в копіях, не засвідчених у відповідності до вимог законодавства.

Також недопустимим доказом є протокол тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні Ірпінської міської ради Київської області, від 13.01.2021, оскільки містить виправлення щодо місця його складання, та не містить чіткого переліку документів, що були вилучені в ході проведення тимчасового доступу, що унеможливлює їх ідентифікацію.

Крім того, захисник ОСОБА_7 вказує на недопустимість фактичних даних, які містяться в документах, отриманих з іншого кримінального провадження - №12013110000000733, оскільки у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 не є ні обвинуваченим, ні підозрюваним. Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110000000733 було розпочато набагато раніше, ніж у кримінальному провадження №52019000000000746, і докази у ньому збирались до моменту реєстрації кримінального провадження № 52019000000000746. При цьому вказані кримінальні провадження не були об`єднані, а провадження № 52019000000000746 не було виділене з провадження № 12013110000000733. Документи, отримані з кримінального провадження №12013110000000733, не дозволяють встановити чи були вони отримані у передбачений законом спосіб.

У свою чергу, висновок експерта від 26.05.2021 №СЕ-19/111-21/18146-ПЧ, складений, зокрема, за результатами дослідження матеріалів, отриманих з кримінального провадження №12013110000000733, відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» також є недопустимим доказом.

Недопустимими доказами, за твердженням захисника ОСОБА_7, є також протокол огляду матеріалів кримінального провадження №42013110000000368 від 04.03.2021, протокол додаткового огляду від 01.04.2021, та протоколи огляду від 09.07.2021 та від 22.04.2021. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 не є ні обвинуваченим, ні підозрюваним. Вказані кримінальні провадження не були об`єднані, а провадження № 52019000000000746 не було виділене із провадження № 42013110000000368.

Із аналогічних підстав недопустимим доказом також є копія акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДПАТ «НАК «Украгролізинг» за ІV квартал 2012 року та звершений місяць 2013 року №07-23/77 від 19.12.2013, копія листа ДФІ України № 07-14/80 від 29.01.2014, а також копія висновків на заперечення до акта позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДПАТ «НАК «Украгролізинг» за ІV квартал 2012 року та звершений місяць 2013 року №07-23/77 від 19.12.2013.

Крім того, захисник ОСОБА_7 вказує на недопустимість протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, отриманих з іншого кримінального провадження. Такими протоколами є: протокол від 24.10.2013 (ухвала про дозвіл на НСРД від 15.08.2013; протоколи від 15.01.2014 (ухвала про дозвіл на НСРД від 06.11.2013; протокол від 08.10.2013 (ухвала про дозвіл на НСРД від 06.11.2013); протокол від 24.10.2013 (ухвала про дозвіл на НСРД від 06.11.2013); протокол від 08.10.2013 (ухвала про дозвіл на НСРД від 25.07.2013); протоколи від 15.07.2013, 24.07.2013 та 18.07.2013 (ухвала про дозвіл на НСРД від 27.05.2013). Недопустимість відомостей, що містяться у вказаних протоколах негласних слідчих (розшукових) дій обумовлена відсутністю доручень на проведення перелічених вище НСРД відповідним оперуповноваженим співробітником. Відповідні доручення не відкривались стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України.

Також недопустимим доказом, за твердженнями захисника ОСОБА_7 є відомості, що містяться в стенограмах запису розмов ОСОБА_19, дозвіл на використання яких було надано слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ухвалою від 18.03.2021, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутній відповідний протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_19 .

Недопустимим доказом є також і копія протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_20 від 17.07.2013, оскільки таку дію було проведено в іншому кримінальному провадженні - № 42013110000000368, проте в матеріалах кримінального провадження №52019000000000746 відсутня ухвала слідчого судді про надання дозволу на використання даного протоколу.

Крім того, захисник ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що двічі (11.07.2022 та 17.10.2022) стороною захисту було заявлено відвід колегії суддів у складі ОСОБА_1, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, у зв`язку з постановленням рішень про виділення матеріалів відносно ОСОБА_15 в інше провадження без з`ясування думки сторони захисту з даного приводу. На переконання захисника, існували достатні підстави для задоволення заяв про відвід, однак у відводі було відмовлено. В той же час, вказані обставини, в силу вимог п.2 ч.1 ст.415 КПК України, є підставою для скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції.

Також захисник ОСОБА_7 посилається на невідповідність призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки у вироку не надано оцінки можливості звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.

Заперечуючи проти задоволення цивільного позову, захисник ОСОБА_7 зазначає, що ДПАТ «НАК «Украгролізинг» намагається отримати компенсацію одних і тих же ймовірних збитків (суми позики за договором №43 від 14.02.2013) у межах як даної кримінальної справи, так і в межах справи, що розглядається судом господарської юрисдикції, що фактично покладає на обвинуваченого ОСОБА_6 подвійну відповідальність.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.

Обвинувачений ОСОБА_6 прохав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити з підстав, викладених в ній.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та наполягав на безпідставності вимог, викладених у ній, наполягав на законності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного вироку суду першої інстанції.

Представник потерпілого/цивільного позивача надав суду письмові заперечення проти апеляційної скарги, які у судовому засіданні підтримав.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в частині неможливості встановлення судом першої інстанції провини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні пособництва ОСОБА_15, за відсутності встановлення у належний спосіб провини останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, колегія суддів виходить з наступного.

29 грудня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52019000000000746 за обвинуваченням ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України.

Так, ОСОБА_15 обвинувачувався у зловживанні службовим становищем, тобто умисному з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

В свою чергу, стороною обвинувачення ОСОБА_6 інкримінувалось пособництво у вчиненні безпосередньо ОСОБА_15 зловживання службовим становищем, тобто умисному з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07.07.2022 матеріали кримінального провадження №52019000000000746 у частині обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, були виділені в окреме провадження з метою сприяння оперативності судового розгляду, у зв`язку з неодноразовим неприбуттям обвинуваченого ОСОБА_15 у судові засідання.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14.09.2022 було задоволено клопотання захисника ОСОБА_7 та матеріали кримінального провадження №52019000000000746 за обвинуваченням ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (судова справа №991/2332/22), були об`єднані із кримінальним провадженням №52019000000000746 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України (судова справа № 991/8783/21), в одне під номером №991/8783/21.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05.10.2022 матеріали кримінального провадження №52019000000000746 у частині обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, були знову виділені в окреме провадження, що, за переконанням суду першої інстанції, мало сприяти оперативності судового розгляду, а тому було необхідним.

Відповідно до матеріалів судового провадження, обвинувачений ОСОБА_15, у зв`язку з виділенням відносно нього в окреме провадження матеріалів кримінального провадження у частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, під час судового розгляду кримінального провадження №52019000000000746 своїх заперечень щодо наданих стороною обвинувачення доказів не висловлював, а також не мав можливості реалізувати своє право на перехресний допит свідків.

Таким чином, у період часу з 07.07.2022 по 14.09.2022, а також починаючи з 05.10.2022 і до ухвалення оскаржуваного вироку, ОСОБА_15 не мав процесуального статусу учасника (сторони) провадження під час здійснення судового розгляду у кримінальному провадженні №52019000000000746.

У свою чергу, як вбачається із тексту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції фактично встановив усі обставини вчинення кримінального правопорушення, у тому числі дослідив та оцінив дії ОСОБА_15 як виконавця кримінального противоправного діяння, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Зокрема, такі висновки суду першої інстанції містяться в п.п. 3.98, 3.165 - 3.167, 3.181, 3.183, 3.184, 3.219 та 3.237 оскаржуваного вироку.

Одночасно з цим, суд першої інстанції, відповідно до п. 3.13 оскаржуваного вироку, здійснив спробу деперсоніфікувати відомості щодо особи ОСОБА_15, замінивши такі відомості у тексті вироку на «особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження».

Не дивлячись на вжиті судом першої інстанції заходи з деперсоніфікації відомостей щодо особи ОСОБА_15, колегія суддів визнає такі заходи недостатніми та погоджується з доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про можливість ідентифікації особи ОСОБА_15 як виконавця злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, за пособництво у вчиненні якого було засуджено обвинуваченого ОСОБА_6, зокрема, але не обмежуючись, через зазначення назви юридичної особи та посади, яку ОСОБА_15 обіймав, нормативно-правового акту, яким його було призначено на таку посаду, а також зазначення в оскаржуваному вироку прізвища та ініціалів батьків ОСОБА_15 - батька ОСОБА_23 та матері ОСОБА_24 .

Колегія суддів констатує, що наведені висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному вироку, в частині фактичного встановлення вини ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, суперечать вимогам ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, а також принципам, закладеним ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки провина ОСОБА_15 у скоєнні інкримінованого злочину встановлена у інший спосіб, ніж шляхом ухвалення відносно нього відповідного вироку суду в даному або іншому судовому провадженні.

Наведені висновки, на переконання колегії суддів, безпосередньо впливають на законність оскаржуваного вироку суду першої інстанції у зв`язку із наступним.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_6 обвинувачувався за ч.5 ст.27 ч.2 ст.364 КК України - у пособництві у вчиненні ОСОБА_15 зловживання службовим становищем, тобто умисному з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Відповідно до ч.5 ст.27 КК України, пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст.29 КК України встановлено, що організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем.

Кваліфікація дій виконавця є основою для кваліфікації дії інших співучасників, оскільки, виходячи із суті інституту співучасті, всі співучасники відповідають за один і той же злочин. Отже, пособник підлягає відповідальності за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.

Особливістю правової оцінки діянь таких співучасників є те, що вона потребує ще й обов`язкової вказівки на відповідну частину ст.27 КК України. Це обумовлено тим, що пособник як правило сам безпосередньо не виконує об`єктивної сторони злочину. Ознаки, описані у ч.5 ст.27, є своєрідним юридичним з`єднувачем дій пособника з діями виконавця в рамках інституту співучасті. Зазначені положення щодо правової оцінки діянь співучасників стосуються також ситуацій співучасті у злочинах із спеціальним суб`єктом.

Таким чином, встановлення вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5. ст.27 ч.2 ст.364 КК України, є похідним від встановлення вини ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Обґрунтовуючи можливість виділення під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження №52019000000000746 у частині обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що призвело до засудження обвинуваченого ОСОБА_6 за пособництво у вчиненню злочину ОСОБА_15, без встановлення належним чином факту вчинення останнім такого злочину, суд першої інстанції послався, зокрема на висновки Європейського суду з прав людини щодо можливості окремого розгляду пов`язаних між собою справ за умови, що обставини, встановлені у виділеній справі, в якій не беруть участі інші обвинувачені, не повинні мати преюдиційного значення для їхньої справи, а статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їхня чинність - обмежуватися даним конкретним судовим провадженням (справа «Навальний та Офіцеров проти Росії» №№ 46632/13 та 28671/14 §105, рішення від 23.02.2016, остаточне 04.07.2016).

Одночасно з цим, суд першої інстанції не врахував інших висновків, наведених Судом у вказаному рішенні.

Так в §104 Суд зазначає наступне: «У своїй практиці Суд вже підкреслював значення першочергової та найбільш очевидної гарантії, яка повинна бути надана в тих випадках, коли обвинувачені в одній справі постають перед судом у рамках окремого провадження, а саме зобов`язання судів утримуватися від будь-яких висловлювань, які можуть мати преюдиційне значення для наступного провадження, навіть якщо такі висловлювання не мають обов`язкової сили для інших судів (див. згадане вище рішення у справі «Караман проти Німеччини», пп. 42-43 та 64-56). Якщо характер пред`явленого обвинувачення не дозволяє суду обійтися без висновків про співучасть третіх осіб у рамках окремого судового провадження і дані висновки можуть вплинути на вирішення питання про правову відповідальність третіх осіб, які постануть перед судом окремо, дану ситуацію слід вважати серйозною перешкодою для виділення справи в окреме провадження. Будь-яке рішення про окремий розгляд справ, настільки тісно пов`язаних між собою з точки зору загальних обставин, повинно ґрунтуватися на ретельному аналізі всіх конкуруючих інтересів, і іншим обвинуваченим повинна бути надана можливість заперечувати проти виділення справи в окреме провадження».

Далі, в §108 Суд зазначає: «Уряд стверджував, що при розгляді справи заявників суд був зобов`язаний дослідити всі докази і допитати всіх свідків, а при винесенні рішення в справі взяти до уваги виключно матеріали та показання, надані в ході судового розгляду. Проте Суд вважає, що за даних обставин суди, які розглядали пов`язані між собою справи в рамках окремого провадження, були явно схильні до того, щоб діяти узгоджено, тому що будь-які висновки, що не узгоджуються між собою, у таких справах могли поставити під сумнів юридичну чинність двох вироків, винесених тим самим судом. Суд вважає, що в цьому випадку ризик винесення вироків, що суперечать один одному, знижував мотивацію суддів до встановлення істини в справі та обмежував їхню здатність до відправлення правосуддя, що завдало непоправної шкоди незалежності та неупередженості суду, а також, у більш широкому сенсі, його здатності забезпечити справедливий судовий розгляд».

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зауважує, що здійснення належної оцінки ролі обвинуваченого ОСОБА_6 як пособника у ймовірному вчиненні ОСОБА_15 кримінального правопорушення, можливе або за умови одночасного та спільного судового розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні №52019000000000746 за обвинуваченням ОСОБА_15 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, або за умови наявності рішення, що набрало законної сили, по суті обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні відповідного злочину.

У той же час, у даній справі, виходячи зі змісту оскаржуваного вироку від 08.11.2022, судом першої інстанції було встановлено сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати діяння ОСОБА_15 як конкретне кримінальне правопорушення, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України, однак до таких висновків суд першої інстанції фактично дійшов, виключивши зі складу учасників судового провадження у справі №991/8783/21 безпосередньо ОСОБА_15 .

У зв`язку з наведеним, висновки суду першої інстанції щодо встановлення вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.364 КК України є передчасними, а розгляд судом першої інстанції справи №991/8783/21 без участі ОСОБА_15 обумовлює необхідність скасування вироку Вищого антикорупційного суду від 08.11.2022 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у відповідності до положень ч.2 ст.412 та ч.1 ст.415 КПК України.

Враховуючи встановлену колегією суддів наявність безумовної підстави для скасування оскаржуваного вироку, надання оцінки іншим доводам апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в частині інших висновків по суті обвинувачення, викладених в оскаржуваному вироку, є недоцільним.

Під час нового розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні №52019000000000746 суду першої інстанції слід врахувати висновки колегії суддів, викладені в даній ухвалі, щодо необхідності здійснення оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_6 виключно у взаємозв`язку з оцінкою дій ОСОБА_15, або шляхом здійснення спільного судового розгляду, або з урахуванням рішення суду, що набрало законної сили по суті обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні відповідного кримінального правопорушення.

Висновки суду.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуваним вироком фактично вирішено питання доведеності провини особи, яка не брала участь у судовому розгляді, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, та такі висновки суду першої інстанції перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення відносно обвинуваченого ОСОБА_6, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 слід задовольнити частково, вирок Вищого антикорупційного суду від 08.11.2022 скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні №52019000000000746 в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 405, 407, 412, 415, 418, 419, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Вищого антикорупційного суду від 08 листопада 2022 року у кримінальному провадженні № 52019000000000746 від 21.08.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 скасувати.

Призначити новий розгляд у Вищому антикорупційному суді обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52019000000000746 від 21.08.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_6, змінити на запобіжний захід у вигляді застави згідно ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.06.2021 у справі №991/4108/21.

Обвинуваченого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, негайно звільнити з-під варти в залі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4