- Presiding judge (HACC AC) : Chorna V.V.
16 лютого 2023 року Справа № 991/1087/23
Провадження №11-сс/991/151/23
ОКРЕМА ДУМКА
судді ОСОБА_1 у провадженні № 11-сс/991/151/23 за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді
Вищого антикорупційного суду від 09.02.2023 р.
16 лютого 2023 року місто Київ
15.02.2023 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.02.2023 р. про залишення без розгляду його скарги на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо розгляду клопотання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою направити його скаргу на новий розгляд в іншому складі суду, перевірити підсудність Вищому антикорупційному суду кримінальних проваджень стосовно корупційних кримінальних правопорушень, із заявою про вчинення яких і внесення до ЄРДР яких він звернувся, а також перевірити допустимість доказів, на які посилається слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що: 1) слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне рішення; 2) висновки слідчого судді про зловживання ОСОБА_2 своїми правами є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу, що його права уже захищені судом, а також, що за ідентичними обставинами, які викладені у заяві про вчинення злочину, відомості внесені до ЄРДР та здійснюється досудове розслідування Солом`янським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві; 3) розгляд відбувся без виклику заявника, відтак, слідчий суддя належним чином не дослідив доводи скарги; 4) слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, так як постановив ухвалу, не передбачену ст. 307 КПК України; 5) слідчий суддя безпідставно відхилив викладене в прохальній частині скарги ОСОБА_2 клопотання про витребування доказів, а також вчинення інших процесуальних дій, чим допустив неповноту судового розгляду.
За результатами апеляційного розгляду, більшістю членів колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу від 16.02.2023 р. про часткове задоволення апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді скасовано та постановлено нову, якою матеріали справи за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора САП щодо нерозгляду клопотання направлено слідчому судді Вищого антикорупційного суду для виконання вимог ст. ст. 306, 307 КПК України.
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що законодавцем не передбачене право слідчого судді прийняти рішення про залишення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування без розгляду як на стадії перевірки критеріїв прийнятності такої скарги, так і за результатами її розгляду по суті. Відтак, більшість суддів - членів колегії погодилась з доводами апеляційної скарги в частині постановлення слідчим суддею рішення, не передбаченого нормами КПК України, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Втім, з таким висновком не погоджуюсь.
Статтею 7 КПК України визначені загальні засади кримінального провадження, серед яких, зокрема, законодавцем визначені принцип верховенства права та принцип законності.
В силу вимог ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частинами 1, 6 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Як вказано в оскаржуваній ухвалі, ОСОБА_2, будучи достеменно обізнаним про існування ухвали слідчого судді від 20.12.2022 р. у справі № 991/6330/22, а також про встановлені у ній обставини щодо кримінального провадження № 42020000000000896, свідомо приховав від слідчого судді обставини про розгляд подібних за змістом вимог скарги. За твердженням слідчого судді, заявник повторно звертається з вимогою щодо оскарження бездіяльності прокурора, яка вже була предметом судового контролю, без зазначення нових суттєвих обставин.
При цьому, слідчим суддею наголошено, що факти зловживання ОСОБА_2 своїми процесуальними правами на подання скарги вже неодноразово встановлено у низці рішень Вищого антикорупційного суду та його Апеляційної палати, що вказує на системність таких дій заявника (ухвала від 07.10.2021 р. у справі № 991/6670/21, залишена без змін 21.10.2021 року; ухвала від 07.10.2021 р. у справі № 991/6784/21, залишена без змін 21.10.2021 року; ухвала від 07.10.2021 р. у справі № 991/6703/21, залишена без змін 21.10.2021 року; ухвала від 17.12.2021 р. у справі № 991/8505/21, залишена без змін 24.12.2021 року; ухвала від 17.12.2021 р. у справі № 991/8462/21, залишена без змін 14.01.2022 року; ухвала від 24.12.2021 р. у справі № 991/8461/21, залишена без змін 11.01.2022 року; ухвала від 26.01.2022 р. у справі № 991/8563/21, залишена без змін в цій частині 03.02.2022 року; ухвала від 26.11.2021 р. у справі № 991/7958/21; ухвала від 26.11.2021 р. у справі № 991/7951/21, ухвала від 10.12.2021 р. у справі № 991/8034/21, ухвала від 18.01.2023 р. у справі № 991/5609/22, залишена без змін 02.02.2023 року).
Надавши оцінку вказаним обставинам, слідчий суддя дійшов висновку про зловживання ОСОБА_2 своїми процесуальними правами на звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність прокурора, суть якого полягає 1) у поданні скарги для вирішення питання, яке вже вирішено слідчим суддею, за відсутності інших нових обставин, а також 2) у поданні завідомо неповних фактичних даних, які мають значення для розгляду справи.
З огляду на викладене та враховуючи, що подана ОСОБА_2 скарга має ознаки зловживання процесуальними правами, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без розгляду.
Вважаю такий висновок оскаржуваної ухвали цілком обґрунтованим, оскільки з огляду на предмет розгляду у цій справі, слідчими суддями вже неодноразово постановлялись рішення, що набули статусу остаточних, в яких надано оцінку правовідносинам, які виникли у зв`язку з оскарженням бездіяльності прокурорів САП щодо розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання йому пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого, а також витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, яке було розпочато за його заявою на підставі ухвали Апеляційної палати ВАКС, постановленої у справі № 991/1870/21 від 29.03.2021 року.
Кримінальний процесуальний кодекс України, на відміну від інших процесуальних кодексів, не закріплює серед засад кримінального провадження неприпустимість зловживання процесуальними правами та не встановлює критеріїв, за наявності яких поведінка учасника кримінального провадження може бути визнана зловживанням. Разом з тим, виходячи із загальних засад, зловживання можна визначити як дію або бездіяльність при реалізації учасником провадження своїх процесуальних прав без мети досягнення правомірного результату і всупереч змісту та призначенню цих прав, спрямовані на перешкоджання виконання завдань кримінального провадження. Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим (конституційним) принципом і поширюється на всі галузі права.
На моє переконання, неодноразове подання ОСОБА_2 до слідчого судді декількох аналогічних за змістом скарг містить ознаки зловживання, спрямованого не на захист порушеного права, а на створення підстав для постановлення різних судових рішень в однакових правовідносинах, що очевидно перешкоджає нормальному руху кримінального провадження. Таке зловживання процесуальним правом, без сумніву, не відповідає і принципу верховенства права.
Так, принцип верховенства права у кримінальному провадженні, як і кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України). Виходячи з практики ЄСПЛ, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення у справі Brumarescu v. Romania від 28.10.1999 р., заява № 28342/95).
Вважаю слушними висновки оскаржуваної ухвали про те, що оскільки слідчими суддями Вищого антикорупційного суду та Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду неодноразово розглядались по суті аналогічні скарги ОСОБА_2, то кримінально -правовий спір про бездіяльність уповноважених осіб САП щодо нерозгляду клопотання вже вирішений, предмет судового розгляду відсутній, а створення штучних судових спорів шляхом подання ідентичних скарг дійсно свідчить про зловживання ОСОБА_2 процесуальними правами.
І хоча положення КПК України не містять визначення поняття «зловживання процесуальним правом», Верховний Суд у своїх рішеннях сформував відповідну правову позицію. Зокрема, зазначив, що заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала ККС ВС від 30.05.2018 р. у справі № 676/7346/15-к). Процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання (постанова ККС ВС від 09.04.2019 р. у справі № 306/1602/16-к). При цьому, Верховний Суд неодноразово констатував зловживання учасниками кримінального провадження процесуальними правами, зокрема, на участь в апеляційному розгляді, на отримання судових рішень, на залучення перекладача (постанови ККС ВС від 24.09.2019 р. у справі № 755/10138/16-к та від 19.02.2019 р. у справі № 236/1798/16-к).
Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України та завдання кримінального провадження, у разі наявності судового рішення про зобов`язання уповноважених осіб САП розглянути клопотання аналогічного змісту, наступні скарги цієї особи з приводу бездіяльності такого уповноваженого суб`єкта за аналогічними заявами та скаргами щодо тих самих вимог не можуть бути предметом повторного судового розгляду. Натомість, багаторазове подання до слідчого судді скарг особою, права якої вже захищені судом, свідчить про очевидне зловживання заявником своїми процесуальними правами.
З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя дійшов вірного висновку про залишення без розгляду скарги ОСОБА_2 на бездіяльність прокурора САП щодо розгляду клопотання.
При цьому, слід зауважити, що колегією суддів в цьому ж складі вже переглядалась апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді про залишення без розгляду його скарги на бездіяльність прокурора САП, за результатом розгляду якої колегія суддів погодилась з висновком оскаржуваної ухвали про те, що багаторазове подання до слідчого судді скарг особою, права якої вже захищені судом, свідчить про очевидне зловживання заявником своїми процесуальними правами, відтак, залишила апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін (ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.01.2022 р. у справі № 991/8462/21).
Більше того, на висновки цієї ухвали, серед переліку інших рішень Вищого антикорупційного суду та його Апеляційної палати, як на підтвердження, з одного боку, системності таких дій заявника, а з іншого - на усталеність судової практики щодо залишення таких скарг без розгляду, послався і слідчий суддя у п. 22 мотивувальної частини оскаржуваної ухвали.
За таких обставин, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід було залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.02.2023 р. - без змін.
Суддя
Апеляційної палати
Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1