Document No. 109228816

Справа № 991/1141/23

Провадження 1-кс/991/1152/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, детектива ОСОБА_4, заявника скарги - адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52020000000000345 від 22.05.2020, подану в порядку ст.303 КПК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_5, в інтересах підозрюваного ОСОБА_6, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52020000000000345 від 22.05.2020.

У поданій скарзі зазначені наступні обставини.

26.07.2022 в межах кримінального провадження №52020000000000345 від 22.05.2020 ОСОБА_6 повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України - закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та ч.1 ст.366 КК України - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих документів.

Як зауважив захисник, згідно версії сторони обвинувачення ОСОБА_6, перебуваючи на посаді в.о.генерального директора ДП ДГЗІФ «УКРІНМАШ», вступивши у змову із іншими особами, намагався заволодіти грошовими коштами ДП «ЛРЗ «МОТОР», шляхом складення неправдивих документів про виконання угоди з надання агентських послуг із чеською компанією «European commercial and industrial сompany s.r.o.», яка такі послуги нібито не надавала. При цьому, за твердженням сторони обвинувачення, сума грошових коштів, якими він намагався заволодіти разом із іншими фігурантами, становила 488 000 доларів США.

Захисник не погоджується з такими твердженнями сторони обвинувачення, оскільки вважає повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 26.07.2022 незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Зауважив, що у змісті повідомлення про підозру відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, підтверджені доказами, які вказують на наявність ознак закінченого замаху на вчинення підозрюваним особливо тяжкого корупційного злочину, сторона захисту вважає, що орган досудового розслідування під час повідомлення про підозру чітко не вказав на беззаперечність фактів, викладених у тексті повідомлення, та не посилався на зібрані у зв`язку із цим докази. На підставі наведеного та у відповідності до положень п.10 ч.1 ст.303 КПК України, захисник звернувся до слідчого судді з даною скаргою, в якій просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 26.07.2022 у кримінальному провадженні №52020000000000345 від 22.05.2020 за ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 подану ним скаргу підтримав та просив задовольнити її у повному обсязі, з викладених в ній підстав. Наголосив, що ним ставиться питання про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_6 саме в частині, що стосується закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто за ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, а в частині складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, підозра захисником не оскаржується. Захисник пояснив, що відсутні підстави вважати, що дії ОСОБА_6 відповідають кваліфікації - закінчений замах на заволодіння грошовими коштами державного підприємства, оскільки насправді мала місце добровільна відмова від вчинення дій, так як у ОСОБА_6 з`явились сумніви у діловій репутації та прозорості роботичеської компанії, тому він відмовився складати платіжне доручення, що було фактичною підставою для перерахування грошових коштів чеській компанії за надання агентських послуг. Таким чином твердження сторони обвинувачення про вчинення закінченого замаху на заволодіння грошовими коштами державного підприємства є голослівними, оскільки з даної ситуації випливає, що кваліфікація дій могла бути лише за готування до такого злочину у разі доказування обізнаності учасників щодо наявності ознак фіктивності чеської компанії та інших обставин, проте точно не закінчений замах, оскільки остаточні дії, не були вчинені саме ОСОБА_6, а не банком. За такого як пояснив захисник, ним не оскаржується підозра в частині складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, тобто у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, оскільки скасування підозри за ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України фактично матиме наслідком безперспективність підозри за ч.1 ст.366 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 та детектив ОСОБА_4 в судовому засідання проти задоволення скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, зазначили, що повідомлена ОСОБА_6 підозра повністю відповідає встановленим обставинам, дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах та за ч.1 ст.366 КК України - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих документів. Тому вважали, що відсутні підстави для скасування повідомлення про підозру від 26.07.2022 у кримінальному провадженні №52020000000000345 від 22.05.2020.

Заслухавши позиції учасників, дослідивши скаргу з доданими до неї матеріалами, інші матеріали, надані учасниками під час розгляду, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Із матеріалів наданих сторонами, слідчий суддя встановив, що у кримінальному провадженні №52020000000000345 від 22.05.2020, 26.07.2022 детектив Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 за погодженням із прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, тобто у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, та ч.1 ст.366 КК України, тобто у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

На думку захисника вказане повідомлення про підозру ОСОБА_6 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Варто додати, що захисником ставиться питання про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_6 саме в частині, що стосується закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто за ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, а в частині складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, підозра захисником не оскаржується, тож слідчий суддя здійснює розгляд в межах поданої захисником скарги.

Захисником наголошено, що у змісті повідомлення про підозру від 26.07.2022 відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, підтверджені доказами, які вказують на наявність ознак закінченого замаху на вчинення підозрюваним особливо тяжкого корупційного злочину.

Так, згідно з текстом повідомлення про підозру твердження сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_6 службового злочину базуються на таких встановлених проведеним досудовим розслідуванням наступних фактах.

ОСОБА_6 у період з 08.06.2018 до 08.01.2020 обіймав посаду заступника генерального директора, а з 08.01.2020 до 16.03.2020 - посаду виконуючого обов`язки генерального директора ДП ДГЗІФ «УКРІНМАШ».

Упродовж вказаного періоду, а саме - 20.09.2018 між ДП ДГЗІФ «УКРІНМАШ» та індонезійською компанією «РТ. Еska Baja Mandiri» був укладений Контракт №25/80-К щодо виконання робіт з капітального ремонту двох авіаційних двигунів на ДП «ЛРЗ «МОТОР» на загальну суму 2,8 млн доларів США. Також 03.10.2018 між ДП ДГЗІФ «УКРІНМАШ» (Комісіонер) та ДП «ЛРЗ «МОТОР» (Комітент) був укладений Договір комісії № 25/87-Д/471ДКЕ/18, за яким Комісіонер зобов`язувався за дорученням Комітента за оплату вчинити правочин з проведення капітального ремонту двох авіаційних двигунів від свого імені за рахунок Комітента. Згідно з положеннями означеного Договору комісії, Комісіонер був наділений правом залучати до своєї діяльності, а Комітент зобов`язувався покрити витрати, пов`язані із роботами (послугами) третіх осіб нерезидентів-агентів щодо укладання зовнішньоекономічного контракту та наступного супроводження умов укладеного Контракту із Замовником.

Крім того, 10.09.2018 між ДП ДГЗІФ «УКРІНМАШ» (Замовник) та чеською компанією «European commercial and industrial сompany s.r.o.» (Агент) була укладена Агентська угода № 25/Зд-19, на підставі якої в Агента виникли права на одержання винагороди від Замовника в розмірі 488 тис. доларів США як частини коштів, одержаних Замовником від «РТ. Еska Baja Mandiri» за здійснений ДП «ЛРЗ «МОТОР» ремонт авіаційних двигунів.

Так, за версією сторони обвинувачення, Чеська компанія «European commercial and industrial сompany s.r.o.» жодних послуг як агент ніколи не надавала, а правочин із нею був укладений лише з метою незаконного заволодіння частиною коштів, що мали належати ДП «ЛРЗ «МОТОР» як Комітенту. Таким чином з метою заволодіння цими коштами був складений та підписаний ОСОБА_6 завідомо неправдивий документ - Акт від 15.01.2020 про надання послуг/виконаних робіт за агентською угодою № 25/Зд-19 від 10.09.2018.

У подальшому копія Агентської угоди та Акта виконаних робіт/наданих послуг, а також копії установчих документів «European commercial and industrial сompany s.r.o.» були направлені до банківської установи - ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» з метою проходження процедури фінансового моніторингу (комплаєнсу), що передує можливості проведення Банком перерахування коштів з рахунку ДП ДГЗІФ «УКРІНМАШ» на рахунок агента-нерезидента в межах укладеної зовнішньоекономічної угоди.

Згідно з текстом повідомленої підозри від 26.07.2022, за результатами проведеного фінансового моніторингу з урахуванням всіх наданих документів та пояснень від ДП ДГЗІФ «УКРІНМАШ», посадовими особами відділу аналізу та перевірки документів по валютних операціях Управління фінансового моніторингу Департаменту комплаєнс ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» відповідно до Постанови НБУ від 02.01.2019 № 8 було виявлено 91 індикатор, які містили ознаки, що свідчили про сумнівність операції з перерахування ДП ДГЗІФ «УКРІНМАШ» на користь компанії «European commercial and industrial сompany s.r.o.» грошових коштів у сумі 488 000 дол. США (гривневий еквівалент 11 724 541,60 грн за курсом НБУ 24,0257 грн за 1 дол. США) на підставі угоди від 10.09.2018 №25/Зд-19 та Акту про надання послуг/виконаних робіт від 15.01.2020, унаслідок чого вказана угода не була прийнята на обслуговування ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», а грошові кошти на виконання зазначеної агентської угоди не були перераховані із банківського рахунку ДП ДГЗІФ «УКРІНМАШ» на банківський рахунок компанії «European commercial and industrial сompany s.r.o.» з причин, які не залежали від волі учасників злочинної змови.

Таким чином, як зауважив захисник, твердження сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_6 закінченого замаху на заволодіння грошовими коштами ДП «ЛРЗ «МОТОР», базується головним чином на припущенні про те, що він (разом зі співучасниками) вчинив усі залежні від нього дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, але грошові кошти не були перераховані чеській компанії-агенту з причини відмови Банку обслуговувати відповідну Агентську угоду, тобто з причин, що не залежали від його волі.

Проте, як зауважив захисник, вказане не відповідає дійсності та спростовується зокрема, наступними доказами.

Згідно із відповіддю директора департаменту комплаєнс АБ «УКРГАЗБАНК» (лист №106/29062/2022 від 21.11.2022), контракт від 10.09.2018 № 25/Зд між ДП ДГЗІФ «УКРІНМАШ» та «European commercial and industrial сompany s.r.o.» був погоджений без індикаторів відповідно до Постанови НБУ № 8 від 02.01.2019, про що була складена службова записка № 106/14136/2020 від 16.03.2020.

Водночас, зі змісту службової записки № 106/14136/2020 від 16.03.2020 вбачається, що після прийняття в роботу та розгляду пакету документів ДП ДГЗІФ «УКРІНМАШ» та «European commercial and industrial сompany s.r.o.» щодо контракту № 25/Зд-19 від 10.09.2018 начальником Управління фінансового моніторингу Департаменту коплаєнс Банку не було виявлено жодних індикаторів ризикових операцій, а отже, документи були прийняті в роботу.

Таким чином на думку захисника з наведеного слідує, що після погодження Банком відповідних документів у ОСОБА_6 не існувало жодних перешкод задля оформлення та направлення до ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» підписаного платіжною доручення для здійснення перерахування грошових коштів у сумі 488 тис. доларів США на користь чеської компанії «European commercial and industrial сompany s.r.o.», проте, цього зроблено не було з причин відмови ОСОБА_6 вчиняти зазначені дії через виникнення сумнівів у діловій репутації та прозорості роботи компанії-агента.

Таким чином, як зауважив захисник, вищенаведеними доказами повністю спростовується версія сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_6 та інші службові особи ДП «ДГЗІФ «УКРІНМАШ» вчинили всі залежні від них дії для заволодіння грошовими коштами ДП «ЛРЗ «МОТОР», проте не змогли довести злочинні наміри до кінця через відмову Банку в обслуговуванні, а відтак підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення за ч.2 ст.15,ч.5 ст.191 КК є повністю необґрунтованою і підлягає скасуванню.

Право на оскарження таких рішень на досудовому провадженні передбачено п.10 ч.1 ст. 303 КПК України. При цьому, із такою скаргою підозрюваний чи його захисник можуть звернутися після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Підстави для повідомлення особі про підозру, процедура та строки вручення повідомлення про підозру та вимоги щодо оформлення повідомлення про підозру врегульовані Главою 22 КПК України.

Так відповідно до п.3 ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, у випадку, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч.1 ст.278 КПК України).

Водночас КПК України не містить положень, якими б були визначені підстави для скасування повідомлення про підозру.

Проте з огляду на вищенаведені норми при розгляді скарги на повідомлення про підозру перевірці підлягають: існування визначених підстав для повідомлення особі про підозру; дотримання вимог КПК України щодо оформлення повідомлення про підозру; дотримання вимог щодо строків та порядку вручення повідомлення про підозру.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У скарзі захисник посилається на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, наявність обставин, які виключають існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 саме закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто за ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, то у такому разі, при розгляді цієї скарги слідчий суддя має перевірити такі обставини:

- чи сплив строк після якого підозрюваний чи його захисник можуть звернутися із скаргою на повідомлення про підозру/повідомлення про зміну повідомленої підозри;

- чи наявні достатні докази для повідомлення про підозру ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України.

Як зазначалося вище, скарга на повідомлення про підозру у вчиненні злочину може бути подана, зокрема, підозрюваним та його захисником після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом ( п.10 ч.1 ст.303 КПК України).

Оскаржуване повідомлення про підозру складене 26.07.2022. Із скаргою на повідомлення про підозру захисник ОСОБА_5 звернувся до суду 08.02.2023. Вказана скарга була надіслана захисником засобами поштового зв`язку 07.02.2023.

На момент звернення до суду із скаргою та на момент її розгляду кримінальне провадження не закрите, обвинувальний акт до суду не передано.

Отже, скаргу подано після спливу двох місяців, що відповідає вимогам, встановленим п.10 ч.1 ст.303 КПК України.

Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

У зв`язку із цим слідчий суддя під час розгляду скарги вирішує питання про доведеність тих обставин, на які посилається сторона захисту у скарзі, та чи можуть бути такі обставини підставою для висновку про недостатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України.

Захисник стверджує про відсутність у змісті повідомлення про підозру чітко зафіксованих фактичних обставин події, підтверджених доказами, які вказують на наявність складу злочину в діянні ОСОБА_6, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.191 КК України, а саме закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, оскільки ОСОБА_6, будучи ще в.о.генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» станом на 16.03.2020 та не маючи фактичних перешкод у складенні на направленні до Банку платіжного доручення, вказаних дій не вчинив, так як в нього з`явились сумніви у діловій репутації та прозорості роботичеської компанії, таким чином відсутні підстави вважати, що ним були вчинені всі дії, які залежали від нього для здійснення перерахування коштів державного підприємства.

Водночас, надані слідчому судді для огляду матеріали не спростовують того факту, що мали місце події, про які зазначено в повідомленні про підозру від 26.07.2022.

Із досліджених матеріалів вбачається, що зібрані у кримінальному провадженні докази переконують слідчого суддю в тому, що в своїй сукупності та взаємозв`язку вони відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», що закріплений в пункті 3 частини 1 статті 276 КПК України та давали стороні обвинувачення підстави для підозри ОСОБА_6 у вчиненні дій, спрямованих на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто за ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.

Водночас захисником не оспорюється можливий умисел на заволодіння майном, однак оспорюється саме стадія вчинення злочину - закінчений замах, оскільки захисник вважає, що ОСОБА_6 не виконав всіх дій, які необхідні були для здійснення перерахування грошових коштів на рахунки компанії, згідно агентської угоди.

Як вбачається з матеріалів ОСОБА_6, як заступник генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», приймав участь в укладенні зовнішньоекономічних договорів, які є предметом дослідження в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000345 від 22.05.2020.

Згідно наданих стороною обвинувачення матеріалів вбачається, що детективами за участі уповноважених осіб Чеської Республіки було проведено ряд допитів осіб, які в різні періоди були власниками чи виконавчими директорами компанії «European commercial and industrial сompany s.r.o.», а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 . Всі свідки повідомили, що управління компанією не здійснювали, оформлювали компанію на себе на прохання третіх осіб та за грошову винагороду, були фіктивними керівниками (власниками), жодних договорів з ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» не укладали. Тож досить сумнівним є те, що на момент ніби то укладення агентської угоди українській стороні не було відомо та не здійснено відповідної перевірки ділової репутації чеської компанії «European commercial and industrial сompany s.r.o.». Тому є всі підстави вважати про обізнаність представників ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» із відсутністю необхідної репутації у чеської компанії.

До того ж не вбачається нагальної необхідності у залученні такої компанії до укладення зовнішньоекономічного контракту з індонезійською компанією, оскільки як вбачається з обставин для укладення угоди від 20.09.2018, залучення Агента не потребувалось.

Вказане стверджується, зокрема тим, що передконтрактну роботу було проведено: менеджером проектів групи менеджерів ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_10 (якого з відповідною метою було відряджено до м. Джакарта Республіки Індонезія в травні 2018 року та в подальшому ним здійснювалось ведення листування з даних питань з компанією «РТ. Еska Baja Mandiri»), спеціалістом департаменту контрактної роботи ОСОБА_11 та зокрема в.о. генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_6 в силу займаної посади та відповідних обов`язків.

Важливим є те, що станом на 23.08.2018 було складено та підписано попередній кошторис ремонту авіаційних двигунів АЛ -31Ф, відповідно до якого сума торгівельної угоди визначена 2 800 000 дол. США, із яких 1 800 000 дол. США підлягали перерахуванню державному підприємству «ЛРЗ «Мотор», а 720 000 дол. США були зазначені витратами, пов`язаними з виконанням торговельної угоди, із яких 658 000дол. США - як такі, що підлягають відшкодуванню за надання агентських послуг. В той же час сама угода датована 10.09.2018.

Окрім того сумнівною є і дата укладення агентської угоди - 10.09.2018, оскільки на момент укладення агентської угоди, а саме 10.09.2018 ОСОБА_9, як керівник компанії, фізично не міг бути присутнім при її підписанні, оскільки на той час згідно його показів на території України він не перебував та відповідно договір №25/3д -19 не підписував.

Вказане узгоджується із висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз №9 від 15.04.2021, відповідно до якого підпис в угоді від 10.09.2018 виконаний не ОСОБА_12 .

Все в сукупності може вказувати на наявність ознак існування злочинного плану, який полягав у заволодінні коштами державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор».

Водночас захисник наголошував на тому, що ОСОБА_6, ще будучи в.о. генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» міг довести задум до кінця, однак не здійснив цього, що вказує на відсутність підстав для кваліфікації його дій як закінченого замаху. На підтвердження своїх доводів надав лист від директора департаменту комплаєнс АБ «Укргазбанк» ОСОБА_13, відповідно до якого, 16.03.2020 згідно службової записки департаменту комплаєнс №106/14136/2020 контракт від 10.09.2018 №25/3д був погоджений без індикаторів відповідно до Постанови НБУ №8 від 02.01.2019.

В той же час на підтвердження версії обвинувачення прокурором та детективом в судовому засіданні надано копії листування між департаментом комплаєнс АБ «Укргазбанк» ( ОСОБА_14 ) та ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» від 07.02.2020 та 17.02.2020 року, відповідно до якого наданий пакет документів не було погоджено та прийнято в роботу департаментом, оскільки в ньому були виявлені недоліки.

Слідчий суддя зазначає, що вказані обставини мають бути перевірені в ході судового розгляду під час оцінки судом всіх доказів у сукупності.

До того ж не виключається можливість зміни кваліфікації діяння особи, за встановлення такої необхідності, під час судового розгляду, оскільки таким правом наділений прокурор у відповідності до положень ст.338 КПК України. Зокрема, прокурор може змінювати обвинувачення, якщо будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення або суд може вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Слід зазначити, що під час розгляду скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя не вправі оцінювати зібрані під час досудового розслідування докази з точки зору їх достатності для складання та направлення до суду обвинувального акту щодо підозрюваного.

Поряд з цим кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Із наданих захисником додатків вбачається, що наведені в повідомленні від 26.07.2022 докази вказують на причетність ОСОБА_6 до вчинення, зокрема кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, що виправдовує подальше розслідування для висунення обвинувачення особі.

При цьому слід зазначити, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

За такого, питання про те, чи утворюють зазначені в підозрі дії ОСОБА_6 склад злочину та чи правильно вони кваліфіковані ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує на досудовому провадженні.

За наведених підстав слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту стосовно відсутності доказів на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осі, в особливо великому розмірі, оскільки зібраними в матеріалах кримінального провадження доказами об`єктивно пов`язується можлива причетність ОСОБА_6 до вищевказаного кримінального правопорушення за обставин, викладених в тексті повідомлення про підозру від 26.07.2022.

За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що захисником не доведено необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України, а підозра у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.366 КК України, стороною захисту не оскаржувалась.

На підставі наведеного слідчий суддя відхиляє твердження сторони захисту про недостовірність, суперечливість, недостатність зазначених у повідомленні про підозру від 26.07.2022 доказів, як підставу скасування такого, оскільки захисник насправді пред`являє до оцінки наданих доказів такі ж високі вимоги, як під час розгляду обвинувального акту по суті. Однак, питання винуватості чи невинуватості особи у вчиненні конкретного кримінального правопорушення здійснюється судом, шляхом оцінки доказів відповідно до положень ст. 94 КПК України - за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99 від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини зазначив: «…Незважаючи на те, що п.1 ст.6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивуючи свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». Тобто, ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін кримінального провадження визначається слідчим суддею з урахуванням обставин справи. У зазначеній справі слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.

Зі змісту повідомлення від 26.07.2022 слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України КК України.

Водночас, захисником не наведено у скарзі обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність ОСОБА_6 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, тому на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру від 26.07.2022 вручене за відсутності достатніх підстав для підозри.

Інші обставини, на які посилається захисник у скарзі, також не спростовують обставини, встановлені під час досудового розслідування, та відносяться до питань, які є предметом судового розгляду, а не судового контролю з боку слідчого судді.

У контексті наведеного слід зазначити, що слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатності доказів (підстав), не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для задоволення скарги адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6,про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52020000000000345 від 22.05.2020.

Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6,на повідомлення про підозру в кримінальному провадженні №52020000000000345 від 22.05.2020, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1