Document No. 109234669

справа № 991/180/23

провадження № 11-сс/991/91/23

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі:

прокурора ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.01.2023 р., якою частково задоволено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 42017090780000144 від 10.07.2017 р. відносно:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

17 січня 2023 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 - захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.01.2023 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави (т. 2 а.с. 107-116), яку цього ж дня призначено до розгляду (т. 2 а.с. 118).

23 січня 2023 року на зазначену вище ухвалу надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_9 - захисника підозрюваного ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 139-148), яку призначено до розгляду в одному провадженні № 11 - сс/991/91/23 з апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8, яка надійшла раніше (т. 2 а.с. 160).

До початку апеляційного розгляду захисником ОСОБА_8 подані доповнення до апеляційної скарги (т. 2 а.с. 149-159).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційних скарг.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі ? НАБУ) ОСОБА_10, погодженого прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) ОСОБА_6, та до ОСОБА_7, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 553 400 грн., з покладенням на останнього у разі внесення застави ряду обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою слідчого судді від 18.01.2023 р. виправлено описку в резолютивній частині оскаржуваної ухвали від 13.01.2023 р., зокрема цифри та слова «1 553 400 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят три тисячі чотириста) гривень» замінено на цифри та слова «1 610 400 (один мільйон шістсот десять тисяч чотириста) гривень».

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, зокрема домашній арешт або домашній арешт в нічний час, а у випадку часткового задоволення клопотання - застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, який визначити в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді є невмотивованою і необґрунтованою, постановлена з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону, а викладені у ній висновки не відповідають фактичним обставинам справи, відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню. Стверджує, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки матеріали клопотання не містять доказів вчинення ОСОБА_7 дій, які викладені в підозрі. Натомість, стороною захисту було надано слідчому судді ряд медичних документів щодо проходження ОСОБА_7 лікування, з яких вбачається, що у період вчинення інкримінованого злочину (жовтень 2017 року - квітень 2018 року) останній перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах за місцем його проживання - в м. Лозова Харківської області, а не за місцезнаходженням ДП «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» (м. Івано-Франківськ). В цей період часу підприємство перебувало під керуванням інших осіб, які за своїми службовими обов`язками були наділені обов`язками керівника підприємства на час відсутності через тимчасову непрацездатність керівника ОСОБА_7 . Відповідно, підозрюваний не міг бути виконавцем інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Твердження слідчого судді про можливість організації ОСОБА_7 розкрадання зерна шляхом надання телефоном або через його рідного брата ОСОБА_11 відповідних вказівок не підтверджено жодними матеріалами клопотання. Натомість, слідчому судді не надано жодного доказу щодо заволодіння ОСОБА_7 відповідним майном, як це зазначено у повідомленні про підозру. Крім того, при визначенні розміру застави слідчим суддею не враховано майновий стан ОСОБА_7 . Зокрема, при розгляді клопотання стороною захисту надавалася інформація про відсутність у ОСОБА_7 нерухомого майна та транспортних засобів. В свою чергу, надана стороною обвинувачення довідка про розмір заробітної плати підозрюваного за місцем його роботи не свідчить про наявність достатніх джерел для застосування застави в розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. За таких обставин, на думку захисника, слідчий суддя повинен був застосувати заставу в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, зокрема домашній арешт або домашній арешт в нічний час, а у випадку часткового задоволення клопотання детектива - застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі, визначеному в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ті ж обставини, що і захисник ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі.

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9, та просив їх задовольнити з викладених у скаргах підстав. Додатково зазначив, що в матеріалах провадження відсутні докази вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, а у повідомленні про підозру не наведені фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені в межах досудового розслідування. Зауважив, що фабула інкримінованого підозрюваному злочину, яка викладена у повідомлені про підозру, не відповідає змісту фабули, яка зазначена у клопотанні сторони обвинувачення. Крім того, розмір застави, визначений слідчим суддею, є непомірно великим, оскільки дохід ОСОБА_7 не надає йому можливості виконати оскаржувану ухвалу.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав апеляційні скарги своїх захисників та просив їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 проти задоволення апеляційних скарг заперечив, посилаючись на їх безпідставність. Вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а апеляційні скарги не містять належних доводів, які були б підставою для скасування або зміни судового рішення. Додатково зазначив, що підозра є обґрунтованою, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, підтверджуються матеріалами клопотання. Розмір застави, визначений оскаржуваною ухвалою, для підозрюваного є помірним, оскільки при його визначенні слідчим суддею враховано особу підозрюваного, його майновий стан, а також специфіку вчинення інкримінованого злочину.

Захисник ОСОБА_9, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду не звертався. Враховуючи позицію учасників, а також положення ч. 4 ст. 405 КПК України, його неявка не перешкоджає судовому розгляду, а тому апеляційні скарги розглянуто без його участі.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про застосування запобіжного заходу.

За змістом клопотання про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 4201709078000144 від 10.07.2017 р. за підозрою у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7, перебуваючи на посаді директора Державного підприємства «Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів» (далі - ДП «Івано-Франківський КХП»), діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів зерном пшениці 2 класу, врожаю 2016 року, у кількості 1008,560 тон та зерном пшениці 3 класу, врожаю 2016 року, у кількості 558,35 тон, загальною вартістю 7 972 327,70 грн., яке належить ПАТ «Аграрний фонд» та зберігалося на ДП «Івано-Франківський КХП» на підставі договору складського зберігання зерна № 07/16 від 18.07.2016 р.

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, а саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В обґрунтування необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив у клопотанні зазначив про наявність ризиків, передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно вплинути на свідків у кримінальному провадженні. При цьому, як зазначається у клопотанні, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, згідно зі змістом клопотання, повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, перелік та копії яких додані до клопотання.

3.2. Мотиви слідчого судді.

Приймаючи рішення про часткове задоволення клопотання та застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

За результатом дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за обставин, викладених у клопотанні. Зокрема, матеріали клопотання переконали слідчого суддю, що ОСОБА_7, перебуваючи на посаді директора ДП «Івано-Франківський КХП», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, порушуючи п. 6.1. договору складського зберігання зерна № 07/16 від 18.07.2016 р., упродовж жовтня 2017 року - квітня 2018 року міг організувати вивезення з елеватора ДП «Івано - Франківський КХП» зерна пшениці та продуктів його переробки, належного ПАТ «Аграрний фонд». Слідчий суддя також зазначив, що ОСОБА_7 як директор ДП «Івано - Франківський КХП» міг надати вказівку матеріально-відповідальним особам підприємства для здійснення незаконного відвантаження з території підприємства через ПАТ «Укрзалізниця» та порт Чорноморськ зерна пшениці та продуктів його переробки в кількості 100 тон підприємству «HKYSH INTERNATIONAL LIMITED DALIAN CHINA» в порт Дайлянь, Китай.

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя також погодився з доводами клопотання щодо існування ризиків, передбачених п. п. 1-2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, висновок про наявність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду обґрунтовано тим, що у випадку встановлення вироком суду вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Також враховано, що постановою детектива від 15.01.2021 р. ОСОБА_7 оголошено в розшук, а досудове розслідування у даному провадженні зупинено, оскільки підозрюваний ухилився від явки до органу досудового розслідування по повістці на 15.01.2021. Водночас, слідчий суддя дійшов висновку, що з часу оголошення у розшук ОСОБА_7 перебував в Україні за зареєстрованим або ж фактичним місцем проживання, а також відповідав на телефонні дзвінки детектива, а тому, якби орган досудового розслідування виявив належну старанність, скориставшись наданими повноваженнями щодо встановлення його місцезнаходження, то потреби оголошувати ОСОБА_7 у розшук не було би. Наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя мотивував тим, що під час здійснення обшуку приміщення ДП «Івано-Франківський КХП» не виявлено первинних фінансового-господарських документів, які стосуються операцій із зерном ПАТ «Аграрний фонд», яким ймовірно заволодів ОСОБА_7 . Наявність вказаного ризику також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12, згідно з якими в період керівництва підприємством ОСОБА_7 були знищені первинні фінансового - господарські документи, згарище яких вона виявила на території підприємства. Щодо ризику незаконного впливу на свідків у даному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про його відсутність, оскільки свідки, тиск на яких начебто може чинити підозрюваний, є або були працівниками ДП «Івано-Франківський КХП», втім на теперішній час ОСОБА_7 та його брат не працюють на цьому підприємстві та жодних відносин зі свідками не мають.

З урахуванням вказаних обставин та з огляду на те, що ОСОБА_7 за станом здоров`я потребує постійного медикаментозного лікування, має міцні соціальні зв`язки, на його утриманні перебувають непрацююча матір та дружина, має постійне місце роботи, де характеризується позитивно, раніше не судимий, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурор не довів необхідність застосування до ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відтак, дієвим запобіжним заходом є застава у розмірі, достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано тяжкість інкримінованого злочину, реальність та ймовірність реалізації підозрюваним встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. З урахуванням сукупності цих обставин, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення застави у розмірі 1 610 400 грн., який, на його думку, не є завідомо непомірним для підозрюваного.

У випадку внесення застави, на підозрюваного покладено обов`язки, визначені п. п. 1-4, 8 - 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження віднесено запобіжні заходи.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, можливість застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу нерозривно пов`язана із набуттям особою відповідно процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, що створює нові ризики відносно дотримання такою особою належної процесуальної поведінки.

Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення. Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого, прокурора.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.

Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість належним чином реалізовувати функцію захисту.

З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст. 42 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Також слід враховувати, що повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.

Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про ймовірну причетність ОСОБА_7 до вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, ним досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та про відповідність її мінімальному рівню стандарту «достатніх доказів». На обґрунтування цього висновку в оскаржуваній ухвалі наведено перелік доказів, які, на переконання слідчого судді, підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення (т. 2 а.с. 89-90).

Відтак, доводи апеляційних скарг захисників про те, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки матеріали клопотання не містять жодних доказів щодо вчинення ОСОБА_7 будь-яких інкримінованих йому дій, є необґрунтованими.

Колегія суддів відхиляє і доводи апеляційних скарг захисту про те, що ОСОБА_7 в період вчинення інкримінованих йому дій хворів та перебував на стаціонарному лікуванні за місцем його проживання в м. Лозова Харківської області, а відтак не міг бути виконавцем інкримінованого злочину за ч. 5 ст. 191 КК України.

Так, згідно з повідомленням про підозру, ОСОБА_7 на підставі наказу № 36 від 12.03.2016 р. приступив до виконання обов`язків директора ДП «Івано-Франківський КХП» з 12.03.2016 року. В подальшому, наказом Міністра аграрної політики та продовольства України № 52-п від 11.04.2016 р. ОСОБА_7 призначено на посаду директора ДП «Івано-Франківський КХП». За версією сторони обвинувачення, 18.07.2016 року ОСОБА_7 від імені ДП «Івано-Франківський КХП» уклав з ПАТ «Аграрний фонд» договір складського зберігання зерна № 17-07/16, згідно з яким ДП «Івано-Франківський КХП», як «зерновий склад», зобов`язувалось прийняти на зберігання зернові та круп`яні культури в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується складськими квитанціями. Відповідно до складських квитанцій, ДП «Івано-Франківський КХП» в особі ОСОБА_7 отримало на зберігання від ПАТ «Аграрний фонд» пшеницю м`яку 2 класу, урожаю 2016 року, загальною вагою 1008,560 тон, та пшеницю м`яку 3 класу, урожаю 2016 року, загальною вагою 558,350 тон. У подальшому, ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, порушуючи п. 6.1. договору складського зберігання зерна № 07/16 від 18.07.2016 р., упродовж жовтня 2017 року - квітня 2018 року організував вивезення з елеватора ДП «Івано - Франківський КХП» зерна пшениці та продуктів його переробки, належного ПАТ «Аграрний фонд», загальною вартістю 7 972 327,70 грн. (т. 1 а.с. 199-208).

При цьому, слідчий суддя врахував, що у період зникнення пшениці (з жовтня 2017 по квітень 2018) ОСОБА_7 був керівником ДП «Івано-Франківський КХП» та приймав її на зберігання від ПАТ «Аграрний фонд». Крім того, саме за його вказівкою представники ПАТ «Аграрний фонд» в подальшому не допускались на територію КХП для перевірки наявності пшениці.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що надані стороною захисту документи підтверджують, що ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні не весь проміжок часу, у який за версією сторони обвинувачення було викрадено зерно, а також про те, що хвороба ОСОБА_7 сама по собі не виключає його можливості вчинити дії, пов`язані з організацією розкрадання зерна, шляхом надання телефоном, особисто, або через інших осіб (наприклад, рідного брата ОСОБА_11, який у ДП «Івано-Франківський КХП» був відповідальний, зокрема за збереження зерна) відповідних вказівок іншим особам (співучасникам).

На переконання колегії суддів, такий висновок слідчого судді підтверджується також наявними в матеріалах клопотання протоколами за результатами проведення негласної слідчої розшукової дії за номерами телефону, що використовують ОСОБА_7 та ОСОБА_11 від 29.12.2017 р. та від 13.02.2018 р. (т. 1 а.с. 155-189).

На обґрунтування факту нестачі зерна пшениці та продуктів його переробки, належного ПАТ «Аграрний фонд», детективом до клопотання долучено ряд наступних доказів: складські квитанції на зерно № 96 від 05.07.2017 р., № 97 від 07.07.2017 р., № 229 від 02.10.2017 р., № 100 від 13.07.2017 р., згідно з яким ДП «Івано-Франківський КХП» в особі ОСОБА_7 отримало на зберігання від ПАТ «Аграрний фонд» пшеницю м`яку 2 класу, урожаю 2016 року, загальною вагою 1008,560 тон, та пшеницю м`яку 3 класу, урожаю 2016 року, загальною вагою 558,350 тон (т. 1 а.с. 38-40); довідку про результати проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що зберігаються у зерносховищах (елеваторах) ДП «Івано-Франківський КХП» від 15.06.2018 р., відповідно до за результатами роботи інвентаризаційної комісії встановлено нестачу зерна пшениці 2 класу ПАТ «Аграрний фонд» в розмірі 1008,560 тон (т. 1 а.с. 76-82); довідку ПАТ «Аграрний фонд» № 02-08/2/316 від 14.02.2020 р., згідно з якою виявлено нестачу зерна пшениці, належної ПАТ «Аграрний фонд», у розмірі 1008,560 тон зерна пшениці 2 класу 2016 року врожаю та 558,350 тон зерна пшениці 3 класу 2016 року врожаю (т. 1 а.с. 83); висновки експертів від 11.03.2020 р № СЕ-19/109/14/3-5ЕК/20 та від 20.03.2020 р. № СЕ-19/109/14/2-162ТВ/20, якими документально підтверджується факт нестачі зерна, загальна вартість якого може становити 7 972 327,70 грн (т. 1 а.с. 84-100).

На підставі зазначених вище доказів, а також показань свідків - зокрема, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, слідчий суддя дійшов вірного висновку про те, що наведені вище матеріали у їх сукупності давали органу досудового розслідування достатні підстави для висновку про те, що ОСОБА_7 міг вчинити особливо тяжке корупційне кримінальне правопорушення за наведених вище обставин, а наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою.

Під час апеляційного розгляду не було встановлено обставин, які б переконали суд, що встановлені в ухвалі слідчого судді обставини з посиланням на докази, наявні в матеріалах провадження, не зв`язують підозрюваного з інкримінованим йому злочином.

Щодо доводів сторони захисту про те, що фабула інкримінованого ОСОБА_7 злочину, викладена у повідомленні про підозру, не відповідає змісту фабули у клопотанні про застосування запобіжного заходу, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. ст. 36, 40 КПК України, слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Згідно з положеннями ст. 279 КПК України, слідчий, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру.

Таким чином, викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, а тому викладаються у повідомленні про підозру у такому виді, як він вважає за необхідне. Відповідно, ані сторона захисту чи потерпілі, ані суд не можуть вимагати від сторони обвинувачення викладення змісту підозри так, як на їх думку це має бути. Те ж саме стосується наявності або відсутності підстав для кваліфікації дій інших осіб, крім тих, яким повідомлено про підозру.

Стосовно ж фабули злочину, інкримінованого ОСОБА_7, колегія суддів не знайшла істотних розбіжностей між викладенням її у повідомленні про підозру та у клопотанні, які б ставили під сумнів те, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - умисних діях, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим в особливо великих розмірах, внаслідок чого було розтрачено майно, ввірене йому як керівнику ДП «Івано-Франківський КХП» в загальній кількості 1556 тон 910 кг, чим спричинено збитки ПАТ «Аграрний фонд» на загальну суму 7 млн. 972 тис. 327 грн. 70 коп.

4.2. Щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж застава.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Запобіжні заходи класифікують за критерієм їх спрямованості відокремлювати особу, щодо якої вони застосовуються, від її звичайного суспільного середовища. За цим критерієм запобіжні заходи поділяють на ізоляційні та неізоляційні запобіжні заходи.

У відповідності до ч. 1 ст. 176 КПК України, у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно, найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Так, згідно з ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього ж Кодексу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, як і зокрема і ті, які визначені п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України.

Частиною 4 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі, коли при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. п. 1-2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 та ч. 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Як вбачається зі змісту клопотання, сторона обвинувачення просила застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у розмірі 7 972 327,70 грн., та з покладенням на останнього у разі внесення застави ряду обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених ризиків, слідчий суддя відповідно до ст. 178 КПК України, на підставі наданих сторонами провадження матеріалів врахував наступні обставини: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; 2) злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, належить до особливо тяжких і у разі визнання його винуватим, підозрюваному може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; 3) підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, одружений, має двох повнолітніх дітей, на його утриманні перебувають непрацююча дружина та матір; 4) наявність у ОСОБА_7 постійного місця роботи у ТОВ «ОптімусАгроТрейд», де він характеризується позитивно; 5) майновий стан підозрюваного, який щомісячно отримує заробітну плату у розмірі 32 000 грн, перебування у його власності автомобіля ВАЗ 2107, а також перебування у його користуванні автомобіля Volkswagen Multivan, який на праві власності належить його сину - ОСОБА_17 ; 6) підозрюваний раніше не судимий; 7) відсутність відомостей щодо застосування до нього раніше запобіжних заходів чи повідомлення йому про підозру про вчинення іншого кримінального правопорушення.

Крім того, слідчим суддею враховано також, що ОСОБА_7 за станом здоров`я потребує постійного медикаментозного лікування, весь час, з моменту повідомлення його про підозру, перебував на території України, та знаючи про свій статус підозрюваного та перебування у розшуку, 11.01.2023 року самостійно прибув до детектива, не ухиляючись від явки.

З урахуванням наведених обставин, слідчий суддя вказав на недоведеність необхідності застосування щодо ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відтак, дійшов висновку про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді застави.

Водночас, захисники ставлять питання про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу із застави на домашній арешт, або ж на домашній арешт у нічний час.

Надаючи оцінку зазначеним доводам апеляційних скарг, колегія суддів виходить з того, що застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну зацікавленість у збереженні грошової суми, а також моральні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж застава, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає встановлення, що він має реальну можливість допустити це в майбутньому.

Колегія суддів також враховує, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, про який просить сторона захисту, у даному випадку не може бути ефективним, оскільки місце проживання ОСОБА_7 - Харківська область, м. Лозова, в той час як його місце роботи - ТОВ «ОптімусАгроТрейд», розташоване в Дніпропетровській області. Отже, застосування домашнього арешту очевидно ускладнить виконання підозрюваним своїх трудових обов`язків як директора з технічних питань вказаного підприємства.

З огляду на сукупність встановлених вище обставин, менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам, про що цілком обґрунтовано зазначив слідчий суддя. Обрання більш м`якого запобіжного заходу, на думку колегії суддів, не здатне забезпечити належне виконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків, з огляду на встановлені слідчим суддею ризики, які стороною захисту не заперечуються, а тому не потребують більш детальної оцінки апеляційного суду.

З урахуванням встановлених обставин провадження, особистих характеристик підозрюваного та його матеріального стану, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.

4.3. Щодо розміру застави.

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників щодо розміру визначеної ОСОБА_7 застави, який є непомірним для підозрюваного, колегія суддів виходить з такого.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, зокрема матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5 ст. 12 КК України визначено, що тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь - яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. При цьому розмір збитків, завданих ймовірним вчиненням злочину, для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.

Колегія суддів враховує, що злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, у тому числі у вчиненні якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, відповідно до примітки ст. 45 КК України є корупційним.

Корупційна діяльність безпосередньо пов`язана з великими обсягами активів, які можуть становити значну частку ресурсів держави та які ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав.

Відповідно до абз. 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 р., корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства.

Корупція спотворює моральний стан будь-якого суспільства, порушує соціально - економічні права бідних та незахищених прошарків суспільства, підриває демократію, руйнує верховенство права, яке є основою кожного цивілізованого суспільства, затримує розвиток, та позбавляє суспільство, і зокрема, бідних, переваг вільного та відкритого змагання (Лімська декларація від 11.09.1997 р., прийнята на VIII Міжнародній конференції по боротьбі з корупцією, Ліма, Перу, 7-11 вересня 1997 року).

Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абз. 5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999 р., ратифікованої Законом України № 252-V від 18.10.2006 р., що набрала чинності 01.03.2010).

Абзацами 2, 4 преамбули до Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003 р., ратифікованої Законом України № 251-V від 18.10.2006 р., що набрала чинності 01.03.2010 встановлено, що корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права. Випадки корупції, пов`язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав.

Отже, хоча максимальна межа застави, визначена у абз. 1 п. 2 ч. 5 ст. 182 КК України до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є значною, проте така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних у вчиненні корупційних злочинів.

Зокрема, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні корупційного злочину, перебуваючи на посаді директора державного підприємства - заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Рівень його офіційних доходів за період з 4 кварталу 2017 року по 3 квартал 2022 року становив 1 020 754 грн. (т. 1 а.с. 191-195). При цьому, наразі його щомісячний дохід зріс на 10 тис. грн., та, як повідомив сам ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції, становить 42 000 грн.

Зважаючи на матеріальний стан підозрюваного, встановлені ризики, розмір майнової шкоди, у заподіянні якої обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 - 7 972 327,70 грн., колегія суддів вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави у сумі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 610 400 грн., здатний утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки. При цьому обраний розмір застави, на думку колегії суддів, не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Водночас, стороною захисту вищезазначені обставини не спростовані.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із визначеним слідчим суддею розміром застави та не знаходить законних підстав для його зміни у бік зменшення.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що апеляційні скарги захисників містять посилання на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, втім не містять жодних посилань на конкретні процесуальні порушення, допущені слідчим суддею, які б могли вважатися істотними.

Стосовно доводів апеляційних скарг щодо невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 цієї ухвали, та вони відхилені.

Доводи апеляційних скарг щодо непомірності визначеного розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, під час апеляційного розгляду також не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.01.2023 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4