Document No. 109276097

Справа № 203/94/18

Провадження № 1-кп/991/127/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурорів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

обвинуваченої ОСОБА_9,

її захисників адвокатів ОСОБА_10,

ОСОБА_11,

ОСОБА_12, ОСОБА_13,

обвинуваченої ОСОБА_14,

її захисників адвокатів ОСОБА_15, ОСОБА_16,

ОСОБА_17, ОСОБА_18,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002089 від 11 серпня 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_19, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі П`ятницьке Волоконівського району Бєлгородської області, Російська Федерація, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, вдова, пенсіонерка, з вищою освітою,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2, ч. 1 ст. 354, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_20, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Каховка Херсонської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3, заміжня, не працює, з вищою освітою,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. 11 серпня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) були внесені відомості за номером 42016000000002089. У подальшому у межах цього кримінального провадження відбувалась зміна кваліфікації та неодноразове її доповнення, у тому числі шляхом об`єднання кримінальних проваджень (т. 6, а.с. 207-214; т. 7, а.с. 9, 13-14, 23, 30-31, 45, 46/-47, 73-74, 84-85, 90-93).

11 січня 2018 року до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні (т. 1, а.с. 76-77).

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2018 року кримінальне провадження було направлене до Запорізького районного суду Запорізької області (т. 1, а.с. 129-130).

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2019 року кримінальне провадження направлене до Вищого антикорупційного суду та фактично надійшло до суду 25 жовтня 2019 року (т. 4, а.с. 83-84).

Ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а ухвалою від 28 лютого 2020 року - судовий розгляд (т. 4, а.с. 87-88; т. 6, а.с. 83-93).

ОСОБА_9 і ОСОБА_14 заперечували проти закриття кримінального провадження в частині їх обвинувачення за ч. 1 ст. 354, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України та ч. 3 ст. 358 КК України, відповідно, у зв`язку із закінченням строку давності, а тому суд продовжив розгляд пред`явленого їм обвинувачення.

ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

2.1. Формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_9 та визнаного судом доведеним

2.1.1. 01 лютого 2012 року ОСОБА_9, обіймаючи посаду судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, постановила вирок у кримінальній справі, яким ОСОБА_21 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на 3 роки, зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 роки та покладенням обов`язків, передбачених пп. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України. Цим же вироком ОСОБА_22 засуджено за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України до 2 років обмеження волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік та покладенням обов`язків, передбачених пп. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

03 травня 2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області зазначений вирок скасовав, зокрема, через м`якість призначеного засудженим покарання, а справу направлено на новий судовий розгляд до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська. Справу для розгляду передано судді цього суду, кримінальне провадження у частині обвинувачення якого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 с. 368, ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України (надалі - КК України), було закрите у зв`язку з його смертю (надалі - Особа 1) (ухвала Запорізького районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року; т. 3, а.с. 91-92).

Будучи обізнаною з матеріалами кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_21 та ОСОБА_22, а також усвідомлюючи обов`язковість відповідно до вимог ст. 374 КПК України (1960 року) вказівки апеляційного суду щодо м`якості покарання у разі підтвердження в ході нового судового розгляду пред`явленого ОСОБА_21 і ОСОБА_22 обвинувачення, у суддів ОСОБА_9 та Особа 1 у невстановлений слідством час, але до лютого 2016 року, виник злочинний умисел на вимагання від ОСОБА_21 та ОСОБА_22 30 000 доларів США за здійснення впливу Особа 1 на прокурорів, які підтримують державне обвинувачення у кримінальній справі, щодо зміни ними обвинувачення в суді у бік пом`якшення та постановлення після зміни обвинувачення щодо підсудних вироку зі звільненням їх від відбування призначеного покарання з випробуванням або ухвалення постанови про закриття кримінальної справи на підставі ст. 49 КК України, а також здійснення впливу Особа 1 на уповноважених прокурорів з метою неоскарження ними ухваленого судом рішення у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_21 і ОСОБА_22 .

Реалізуючи умисел на пособництво в одержанні Особа 1 неправомірної вигоди за ухвалення рішення в інтересах ОСОБА_21 з використанням наданої йому як судді влади, а також на одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення прокурорами, керуючись корисливими мотивами, ОСОБА_9 в один із днів лютого 2016 року зустрілася з ОСОБА_21 біля будівлі Кіровського районного суду міста Дніпропетровська та повідомила йому, що за надання певної грошової суми вона може обговорити із головуючим суддею Особа 1 питання змін кваліфікації дій обвинувачених у бік її пом`якшення.

16 червня 2016 року ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_21 про те, що вона розмовляла із суддею Особа 1 з приводу можливості зміни обвинувачення, а конкретна сума неправомірної вигоди за це буде повідомлена додатково.

02 серпня 2016 року ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_21, що він і ОСОБА_22 мають передати для Особа 130 000 доларів США за здійснення впливу останнім на прокурорів у кримінальній справі щодо зміни обвинувачення в суді та прийняття відповідного рішення за результатами розгляду кримінальної справи.

Вважаючи себе невинуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, оцінивши підстави скасування апеляційним судом постановленого суддею ОСОБА_9 вироку та усвідомивши можливість постановлення обвинувального вироку з призначенням йому реального покарання, ОСОБА_21 погодився на передачу суддям ОСОБА_9 та Особа 1 неправомірної вигоди.

Так, 16 серпня 2016 року у службовому НОМЕР_13 Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, розташованого за адресою: місто Дніпро, проспект Пушкіна, 29 (надалі - службовий кабінет), ОСОБА_21 передав ОСОБА_9 частину суми неправомірної вигоди у розмірі 5 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16 серпня 2016 року складало 125 575 грн, від обумовленої суми в 30 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16 серпня 2016 року складало 753 450 грн і утворювало особливо великий розмір, оскільки більш ніж у 500 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановлений на 01 січня 2016 року.

26 серпня 2016 року ОСОБА_21 передав ОСОБА_9 наступну частину суми неправомірної вигоди у розмірі 1 000 доларів США у його автомобілі Хюндай Сантафе, державний номерний знак НОМЕР_1, у місті Дніпрі поруч з вулицею Мандриківською.

Оскільки ОСОБА_22 відмовився передавати неправомірну вигоду, Особа 1 і ОСОБА_9 під час особистої розмови з ОСОБА_21 23 листопада 2016 року у приміщенні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, умисно створюючи умови, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів, дали останньому зрозуміти, що у разі, якщо не буде змінено обвинувачення з боку прокурора, і не буде надано всю обумовлену суму неправомірної вигоди, тобто 30 000 доларів США, судового рішення на користь обвинувачених ухвалено не буде.

У подальшому, 04 січня 2017 року у службовому кабінеті ОСОБА_21 передав ОСОБА_9 частину суми неправомірної вигоди у розмірі 4 000 доларів США, а тоді 26 січня 2017 року у квартирі за адресою АДРЕСА_4, - ще 5 000 доларів США як частину від визначеної заздалегідь суми неправомірної вигоди у розмірі 30 000 доларів США.

Попри прийняття 30 березня 2017 року Вищою радою правосуддя прийнято рішення про звільнення Особа 1 з посади судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, діючи на виконання раніше досягнутих з ним домовленостей про одержання неправомірної вигоди в сумі 30 000 доларів США, 19 квітня 2017 року ОСОБА_9 у службовому кабінеті одержала від ОСОБА_21 чергову її частину у розмірі 1 000 доларів США, після чого була затримана працівниками правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_9 своїми умисними діями вчинила злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, а саме сприяла Особа 1 як службовій особі, яка займає відповідальне становище, в одержанні ним неправомірної вигоди у розмірі 16 000 доларів США як частини від неправомірної вигоди у загальному розмірі 30 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 16 серпня 2016 року становило 753 450 грн, від ОСОБА_21 за вчинення в інтересах останнього дій з використанням наданої влади, поєднаному з вимаганням такої вигоди в особливо великих розмірах.

Також ОСОБА_9 своїми умисними діями вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме одержала від ОСОБА_21 16 000 доларів США як частину неправомірної вигоди в розмірі 30 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 16 серпня 2016 року становило 753 450 гривень, поєднаному з вимаганням, для судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Особа 1, діючи за попередньою змовою з ним, за здійснення останнім впливу на прокурорів з метою зміни ними обвинувачення в суді та неоскарження прокурорами в апеляційному порядку рішення, яке буде ухвалене суддею Особа 1 у кримінальній справі щодо ОСОБА_21 і ОСОБА_22 .

2.1.2. 28 вересня 2016 року о 10 годині 28 хвилин, перебуваючи у приміщенні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, діючи умисно, з метою створення штучних перешкод для розгляду проекту постанови Верховної Ради України про звільнення її з посади судді цього суду, ОСОБА_9 зателефонувала лікарю-завідувачу приймального відділення Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги Дніпропетровської обласної ради», кримінальне провадження у частині обвинувачення якої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, було закрито у зв`язку із закінченням строків давності (ухвала суду від 16 травня 2022 року; т. 19, а.с. 121-127) (надалі - Особа 2), та попросила оформити для неї листок непрацездатності з 28 вересня 2016 року, запропонувавши за це неправомірну вигоду у виді грошових коштів у невстановленому розмірі, зазначивши в ході розмови: «Да. Я там хорошо заплачу». Після чого Особа 2 пообіцяла з`ясувати можливість видачі ОСОБА_9 листка непрацездатності, однак про прийняття пропозиції неправомірної вигоди за видачу листка непрацездатності не повідомляла.

Таким чином, ОСОБА_9 своїми умисними діями вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 354 КК України, а саме запропонувала Особа 2 як працівнику Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги Дніпропетровської обласної ради», що не є службовою особою, неправомірну вигоду у виді грошових коштів у невстановленому розмірі, за вчинення в інтересах ОСОБА_9 дій щодо видачі їй листка непрацездатності.

2.1.3. 26 січня 2017 року о 09 годині 22 хвилини ОСОБА_9, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_5, реалізуючи умисел, направлений на підбурювання до складання завідомо підробленого офіційного документа з метою уникнення участі її як судді у автоматизованому розподілі справ, зателефонувала Особі 2 та вмовила її скласти та видати завідомо неправдивий офіційний документ - листок непрацездатності із зазначенням її тимчасової непрацездатності 26 та 27 січня 2017 року без особистого відвідування нею зазначеного лікувального закладу, на що Особа 1 погодилася.

Цього ж дня Особа 1, перебуваючи в приміщенні зазначеного закладу, розташованого за адресою: АДРЕСА_6, з метою реалізації умислу, направленого на підроблення офіційного документу, у невстановлений спосіб ввела в оману лікаря-невропатолога відділення судинної патології головного мозку Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_23, завідувача відділенням судинної патології головного мозку зазначеного комунального закладу ОСОБА_24 та забезпечила складання ними офіційного документа - листка непрацездатності серії АДБ № 663510 від 27 січня 2017 року, внесення до нього завідомо неправдивих відомостей про стаціонарне лікування ОСОБА_9 у період з 26 по 27 січня 2017 року включно, після чого на початку лютого 2017 року передала цей листок ОСОБА_9 .

07 лютого 2017 року ОСОБА_9 у приміщенні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська надала підроблений листок непрацездатності серії АДБ № 663510 від 27 січня 2017 року для підтвердження поважності причин її відсутності на робочому місці з 26 по 27 січня 2017 року керівнику апарату Кіровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_25 для його заповнення у відповідній частині та подальшого скерування до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, тобто умисно використала завідомо підроблений документ.

2.1.4. Крім того, 09 лютого 2017 року ОСОБА_9, реалізуючи умисел, направлений на підбурювання до складання завідомо підробленого офіційного документа з метою уникнення участі її як судді у автоматизованому розподілі справ, зателефонувала до лікаря-невропатолога Комунального закладу «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11» ОСОБА_14, що не є службовою особою, та попросила її скласти та видати завідомо неправдивий офіційний документ - листок непрацездатності із зазначенням її тимчасової непрацездатності 09 та 10 лютого 2017 року, без особистого відвідування нею зазначеного лікувального закладу.

ОСОБА_14, діючи умисно на виконання прохання ОСОБА_9, яка надала їй свої повні анкетні дані, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи в адміністративній будівлі амбулаторії № 4 зазначеного лікувального закладу за адресою: місто Дніпро, вулиця Широка, будинок 222 (надалі - амбулаторія № 4), 09 лютого 2017 року склала завідомо неправдивий офіційний документ - листок непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про амбулаторне лікування ОСОБА_9 у амбулаторії № 4 у зв`язку із захворюванням у період з 09 по 10 лютого 2017 року, після чого підписала його як лікар, засвідчила особистою печаткою та передала ОСОБА_9 .

21 лютого 2017 року ОСОБА_9 у приміщенні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська надала підроблений листок непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року для підтвердження поважності причин її відсутності на робочому місці з 09 по 10 лютого 2017 року заступнику керівника апарату Кіровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_26 для його заповнення у відповідній частині та подальшого скерування до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, тобто умисно використала завідомо підроблений документ.

2.1.5. Крім того, ОСОБА_9, реалізуючи умисел, направлений на підбурювання до складання завідомо підробленого офіційного документа, перебуваючи у приміщенні Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, 24 лютого 2017 року зателефонувала до ОСОБА_14 та попросила її скласти та видати завідомо неправдивий офіційний документ - листок непрацездатності із зазначенням її тимчасової непрацездатності у період з 24 по 27 лютого 2017 року.

ОСОБА_14, діючи умисно, повторно, на виконання прохання ОСОБА_9, яка надала їй свої повні анкетні дані, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи у адміністративній будівлі амбулаторії № 4, 24 лютого 2017 року склала завідомо неправдивий офіційний документ - листок непрацездатності серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про амбулаторне лікування ОСОБА_9 у амбулаторії № 4 у зв`язку із захворюванням (без зазначення діагнозу) у період з 24 по 27 лютого 2017 року, після чого підписала його як лікар, засвідчила особистою печаткою та передала ОСОБА_9 .

28 лютого 2017 року ОСОБА_9 у приміщенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надала підроблений листок непрацездатності серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року для підтвердження поважності причин її відсутності на робочому місці з 24 по 27 лютого 2017 року спеціалісту Кіровського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_27 для його заповнення у відповідній частині та подальшого скерування до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, тобто умисно використала завідомо підроблений документ.

Таким чином, ОСОБА_9 своїми умисними, повторними діями, що виражались у підбуренні шляхом умовляння Особа 2 і ОСОБА_14 до складання і видачі завідомо підроблених офіційних документів - листків непрацездатності серії АДБ № 663510 від 27 січня 2017 року, серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року, серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року - вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, а саме підбурювання до складання та видачі працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають певні права чи звільняють від обов`язків, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, ОСОБА_9 своїми умисними діями, що виражались у наданні 07, 21, 28 лютого 2017 року до апарату Кіровського районного суду міста Дніпропетровська для заповнення у відповідній частині та подальшого скерування до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області завідомо підроблених офіційних документів - листків непрацездатності серії АДБ № 663510 від 27 січня 2017 року, серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року, серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року - вчинила злочин, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа, який посвідчує певні факти, що мають юридичне значення та надає певні права чи звільняє від обов`язків.

2.2. Формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_14 та визнаного судом доведеним

2.2.1. 09 лютого 2017 року ОСОБА_9, реалізуючи умисел, направлений на підбурювання до складання завідомо підробленого офіційного документа, зателефонувала до лікаря-невропатолога Комунального закладу «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11» ОСОБА_14, що не є службовою особою, та попросила її скласти та видати завідомо неправдивий офіційний документ - листок непрацездатності із зазначенням її тимчасової непрацездатності 09 та 10 лютого 2017 року без особистого відвідування нею зазначеного лікувального закладу.

ОСОБА_14, діючи умисно, на виконання прохання ОСОБА_9, яка надала їй свої повні анкетні дані, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи у адміністративній будівлі амбулаторії № 4, усвідомлюючи факт відсутності захворювання у ОСОБА_9 та з огляду на їх товариські стосунки, 09 лютого 2017 року склала завідомо неправдивий офіційний документ - листок непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про амбулаторне лікування ОСОБА_9 у амбулаторії № 4 у зв`язку із захворюванням у період з 09 по 10 лютого 2017 року, після чого підписала його як лікар, засвідчила особистою печаткою та передала ОСОБА_9 .

2.2.2. Крім того, 24 лютого 2017 року ОСОБА_9, реалізуючи умисел, направлений на підбурювання до складання завідомо підробленого офіційного документа, зателефонувала до ОСОБА_14 та попросила її скласти та видати завідомо неправдивий офіційний документ - листок непрацездатності із зазначенням її тимчасової непрацездатності у період з 24 по 27 лютого 2017 року.

ОСОБА_14, діючи умисно, повторно, на виконання прохання ОСОБА_9, яка надала їй свої повні анкетні дані, за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи у адміністративній будівлі амбулаторії № 4, усвідомлюючи факт відсутності захворювання у ОСОБА_9, 24 лютого 2017 року склала завідомо неправдивий офіційний документ - листок непрацездатності серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про амбулаторне лікування ОСОБА_9 у амбулаторії № 4 у зв`язку із захворюванням (без зазначення діагнозу) у період з 24 по 27 лютого 2017 року, після чого підписала його як лікар, засвідчила особистою печаткою та передала ОСОБА_9 .

Таким чином, ОСОБА_14 своїми умисними діями, що виразились у складанні і видачі працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, а саме листків непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року та серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають певні права чи звільняють від обов`язків, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України.

ІІІ. Мотиви зміни обвинувачення

3.1. Відповідно до обвинувального акта, поміж іншого, ОСОБА_9 як службова особа, яка займає відповідальне становище, діючи за попередньою змовою у групі з Особа 1, одержала неправомірну вигоду у розмірі 16 000 доларів США як частину від неправомірної вигоди у розмірі 30 000 доларів США від ОСОБА_21 за вчинення в інтересах останнього дій з використанням наданої Особа 1 влади. Її дії були поєднані з вимаганням неправомірної вигоди в особливо великих розмірах.

Зазначені дії стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 4 ст. 368 КК України, тобто ОСОБА_9 інкримінується співвиконання цього злочину.

3.2. На переконання колегії суддів, така кримінально-правова оцінка діяння ОСОБА_9 не відповідає фактичним обставинам, оскільки участь ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення має дещо іншу правову природу, аніж це зазначено в обвинувальному акті.

Диспозиція ст. 368 КК України передбачає відповідальність за одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Отже, можна виокремити такі визначальні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених цією нормою:

- мета передання та, відповідно, одержання неправомірної вигоди - вчинення певної дії;

- ця дія має бути вчинена з використанням наданої службовій особі влади чи службового становища.

3.3. Колегія суддів звертає увагу на ключову особливість цього складу злочину - використання влади чи службового становища при вчиненні певної дії. Одержання неправомірної вигоди за вчинення дії, яка не передбачає їх використання, не може бути кваліфіковане за цією нормою.

Мета одержання неправомірної вигоди (в контексті ст. 368 КК України) в обвинувальному акті сформульована як «постановлення після зміни обвинувачення щодо підсудних вироку зі звільненням обвинувачених від відбування призначеного покарання з випробуванням, або ухвалення постанови про закриття кримінальної справи на підставі ст. 49 КК України».

Як встановив суд, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_21 та ОСОБА_22 перебувала на розгляді у судді Особа 1 і виключно він був наділений повноваженнями (у формулюванні диспозиції ст. 368 КК України - «владою») постановити вирок або постанову.

ОСОБА_9, хоча і розглядала раніше зазначену справу, проте жодних повноважень в частині постановлення вироку станом на час вчинення злочину не мала. А отже, її службове становище та «влада», якою вона була наділена законом як суддя, під час вчинення кримінального правопорушення не використовувалися нею та не мали жодного значення. Фактично ОСОБА_9 сприяла вчиненню кримінального правопорушення Особа 1.

3.4. Суд зауважує, що кримінальний закон розмежовує такі форми співучасті як виконання та пособництво наступним чином (ч. 2, 5 ст. 27 КК України):

- виконавцем є особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами злочину безпосередньо вчинила злочин;

- пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками.

Вочевидь, враховуючи, що ОСОБА_9 не була наділена владою ухвалити судове рішення на користь ОСОБА_21, її дії полягали у сприянні вчиненню злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, Особа 1 шляхом виконання посередницької ролі щодо контактування з ОСОБА_21 та передачі неправомірної вигоди.

А тому дії обвинуваченої ОСОБА_9 у цій частині належить кваліфікувати за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

3.5. Частина 3 ст. 337 КПК України передбачає, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд констатує, що перекваліфікація злочинного діяння ОСОБА_9 з його виконання на пособництво у його виконанні, тобто з ч. 4 ст. 368 КК України на ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, не погіршує її становище, і хоча КК України містить лише загальні положення, що регулюють призначення покарання в незалежності від форми співучасті (ч. 5 ст. 68 КК України), у доктрині кримінального права роль і ступінь участі у вчиненні злочину організатора і виконавця завжди оцінюється судом більш суворо, ніж роль і ступінь участі пособника і підбурювача.

Тож, з огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе змінити обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_9, у частині зміни правової кваліфікації її дій з ч. 4 ст. 368 КК України, на ч. 5, ст. 27, ч. 4 ст. 368 цього Кодексу.

IV. Позиція сторони захисту

4.1. Сторона захисту під час судового розгляду звертала увагу на провокування правоохоронними органами і агентом ОСОБА_21 обвинуваченої ОСОБА_9 до вчинення нею злочину, відсутність підстав для відкриття оперативно-розшукової справи та подальшого порушення кримінального провадження.

Крім того, сторона захисту наголошувала на процесуальних порушеннях, які, на думку захисників, мали місце під час досудового розслідування, та звернулась до суду з низкою клопотань про визнання доказів недопустимими, оцінку доводів яких буде надано судом у відповідному розділі вироку.

4.2. Обвинувачена ОСОБА_9 своєї винуватості в інкримінованих їй злочинах не визнала, відмовилась від надання показань суду. Суд зауважує, що обвинувачена неодноразово зазначала про намір надати показання у майбутньому, але зрештою після кількох місяців, упродовж яких це питання відкладалась, не реалізувала своє право на надання свідчень перед судом.

4.3. Обвинувачена ОСОБА_14 також не визнала своєї винуватості в інкримінованому їй злочині, під час допиту в суді повідомила, що знайома з ОСОБА_9 близько 15 років. За цей час ОСОБА_9 неодноразово зверталася до неї як до лікаря, оскільки часто хворіла. При цьому неодноразово відмовлялася оформлювати листок непрацездатності у зв`язку з необхідністю працювати. Всього ОСОБА_14 оформила ОСОБА_9 близько 30-50 листків непрацездатності.

Обвинувачена повідомила, що оформлення листка непрацездатності відбувалося наступним чином: вона оглядала хворого і, в разі, якщо він потребував звільнення від роботи, заповнювала «клаптик паперу», який лікарі традиційно називали «фішкою» та який був посередницьким документом між нею та реєстратурою. У ньому зазначалося прізвище, ім`я, по-батькові хворого, дата його народження, місце реєстрації або фактичного проживання, місце роботи, посада, встановлений діагноз та термін хвороби, який не міг перевищувати 5 днів. Хворий з «фішкою» звертався до реєстратури, де йому заповнювали листок непрацездатності в частині паспортних відомостей, а тоді надавали його хворому. Після цього вона як лікар заповнювала дати звільнення від роботи, підписувала його та ставила печатку.

Обвинувачена ОСОБА_14 повідомила, що з 2012 року і по теперішній час користується телефонним номером НОМЕР_2 . Її попередній телефонний номер НОМЕР_3 з 2012 року перебуває у користуванні громадської організації, яку вона очолює. Всього членами організації було понад 200 осіб, з них близько 20 мали можливість користуватися цим телефонним номером. Також зазначений номер телефону, за твердженням обвинуваченої, залишали у канцеляріях різних судів з метою, щоб працівники суду мали можливість повідомити громадську організацію про розгляд справи за її позовами. ОСОБА_14 повідомила, що зазначала номер НОМЕР_3 у деяких зі своїх заяв, оскільки на цьому наполягав прокурор.

Обвинувачена не підтвердила свою участь у розмовах, зафіксованих у протоколах НСРД, з огляду на перебіг тривалого часу, а також належність їй голосу, який чутно на відповідних записах.

Також обвинувачена ОСОБА_14 повідомила, що не брала участь в обшуку, проведеному у її службовому кабінеті, та звернула увагу на поведінку детектива та прокурора, які намагалися тиснути на неї з метою надання нею показань щодо неправомірної діяльності ОСОБА_9 .

V. Статті (частини статті) КК України, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнаються обвинувачені

5.1. У ч. 4 ст. 368 КК України законодавець криміналізував, поміж іншого, таке діяння, як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Як розтлумачено в примітці до ст. 364-1 КК України, під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Пункт 1 примітки до ст. 368 КК України визначає особливо великий розмір неправомірної вигоди як такий, що у 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Пунктом 169.1.1 Податкового кодексу України визначено, що сума податкової пільги становить 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01 січня 2016 року становив 1378 грн.

Отже, у 2016 році розмір неправомірної вигоди для цілей кваліфікації злочину по ст. 368 КК України вважався особливо великим, якщо перевищував 344,5 тис. грн (500 х 1378 : 2).

До осіб, які займають відповідальне становище, відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України належать, зокрема, судді.

Пункт 5 ст. 354 КК України містить визначення вимагання неправомірної вигоди в контексті кваліфікації за ст. 368 КК України. Під ним слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками.

5.2. Також, згідно з ч. 3 ст. 369-2 КК України належать до кримінальних правопорушень дії, які полягають в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднані з вимаганням такої вигоди.

Відповідно до примітки до зазначеної статті в редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення, особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пп. 1-3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Підпунктом «е» п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення, передбачено, що до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, належать посадові та службові особи органів прокуратури.

5.3. Згідно з ч. 1 ст. 354 КК України кримінальне правопорушення складають дії, які полягають у пропозиції працівникові установи, який не є службовою особою, надати йому неправомірну вигоду за вчинення працівником будь-яких дій з використанням становища, яке він займає, в інтересах того, хто пропонує таку вигоду.

5.4. Частина 3 ст. 358 КК України передбачає відповідальність за складання чи видачу працівником юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Згідно з приміткою до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами, зокрема, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 КК України підбурювачем є особа, яка, серед іншого, умовлянням схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

5.5. Кримінально караним згідно з ч. 4 ст. 358 КК України є використання завідомо підробленого документа.

VI. Встановлені судом обставини та докази, які їх підтверджують

6.1. Обставини набуття статусу суддів

Постановою Верховної Ради України № 2464-III від 24 травня 2001 року «Про обрання суддів» ОСОБА_9 обрано на посаду судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська безстроково (т. 6, а.с. 236-238).

Постановою Верховної Ради України № 625-VI від 30 жовтня 2008 року «Про обрання суддів» Особа 1 обрано на посаду судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська безстроково (т. 6, а.с. 239-240).

Отже, ОСОБА_9 та Особа 1 станом на момент вчинення кримінального правопорушення обіймали посади суддів, а тому в розумінні п. 2 примітки до ст. 368 КК України були службовими особами, які займають відповідальне становище.

6.2. Історія кримінальної справи № 1-21/2011

Вироком Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2012 року, ухваленим суддею ОСОБА_9, ОСОБА_21 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_21 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.

Цим же вироком суду ОСОБА_22 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено йому покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_22 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік (т. 6, а.с. 221-227).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2012 року зазначений вирок скасовано, справу направлено на новий розгляд. У мотивувальній частині ухвали суд послався на надмірну м`якість призначеного покарання (т. 6, а.с. 228-235).

Після повернення справи до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська її було передано для розгляду судді Особа 1, який здійснював її розгляд протягом 2012-2016 років (т. 9, а.с. 224-250).

6.3. Обставини вимагання неправомірної вигоди

6.3.1. Як повідомив свідок ОСОБА_21, з 2009 року ОСОБА_9 розглядала щодо нього кримінальну справу, пов`язану з начебто отриманням ним неправомірної вигоди у розмірі 362 тис. доларів США. 01 лютого 2012 року ОСОБА_9 постановила вирок, який був скасований судом апеляційної інстанції, справу направлено на новий судовий розгляд. Після скасування цього вироку справу розглядав Особа 1, розгляд тривав протягом 5 років.

Свідок зауважив, що кабінети суддів ОСОБА_9 та Особа 1 були розташовані один напроти іншого, і кожний раз, коли ОСОБА_21 виходив після судового засідання з кабінету Особа 1, ОСОБА_9 його запрошувала до себе та розпитувала про хід розгляду справи.

За твердженням ОСОБА_21, Особа 1 умисно затягував розгляд справи. У черговий раз ОСОБА_9 запросила ОСОБА_21 до свого кабінету та запропонувала за певну винагороду переговорити з Особа 1 щодо прискорення судового розгляду. Свідок відмовився, але протягом 2015-2016 років вона неодноразово перепитувала його і одного разу, коли він спитав щодо розміру винагороди, вона сказала, що потрібно сплатити 15 тис. доларів США. Частину цієї суми у розмірі 7 тис. доларів США свідок мав надати одразу, а іншу частину (8 тис. доларів США) у день ухвалення рішення. Також ОСОБА_9 пояснила, що 8 тис. доларів США вона передасть Особа 1, а решту залишить собі.

Під час однієї із зустрічей ОСОБА_21 повідомив, що зможе зібрати лише 7 тис. доларів США. ОСОБА_9 пообіцяла поговорити з цього приводу з Особа 1, але згодом повідомила, що Особа 1 вимагає сплатити 30 тис. доларів США - 15 тис. за себе і 15 за іншого обвинуваченого.

Свідок повідомив, що попрохав про особисту зустріч з Особа 1, але ОСОБА_9 наполягала на тому, що сама буде з ним розмовляти. ОСОБА_21 обурився з приводу вимагання з нього грошей за іншого обвинуваченого, на що ОСОБА_9 сказала, що в іншому випадку йому загрожує довічне ув`язнення. Викладені обставини змусили свідка звернутися до СБУ.

6.3.2. 29 червня 2016 року Головним управлінням по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України (надалі - Головне управління СБУ) було заведено оперативно-розшукову справу № 663 з класифікацією «прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою», зокрема, стосовно ОСОБА_9 (т. 13, а.с. 194-197).

У межах зазначеної справи було проведено негласні розшукові заходи - аудіо-, відеоконтроль особи, результати яких зафіксовані протоколом від 15 лютого 2017 року (т. 14, а.с. 132-138) і надалі викладені у хронологічному порядку.

02 серпня 2016 року

6.3.3. Під час здійснення окреслених заходів 02 серпня 2016 року об 11:06 було зафіксовано зустріч ОСОБА_9 (надалі - О) з ОСОБА_21 (надалі - П), яка відбулася у приміщенні кафе «Дисконт», розташованому за адресою: м. Дніпро, проспект Пушкіна, 25/27.

На початку зустрічі ОСОБА_21 повідомив ОСОБА_9 про свою розмову з ОСОБА_22 :

«П: ОСОБА_83, я был в шоке, что ОСОБА_22 подошел ко мне, я не мог понять, почему ОСОБА_22. Он же уже [обсценна лексика, надалі - о/л, за змістом - «обдурив», «ввів в оману»] мене, Вы же помните.

О: Угу.

П: Он мне по телефону, вот я был там в городе, разговаривал, 25 зелеными, по телефону.

О: По телефону?

П: [нерозбірливо, надалі - н/р].

О: На двоих?

П: Я так и не знаю. Я ничего не прояснял. Я в шоке был, что он это. Вы спрашивали, подходили чи не подходили, а я всё нет и нет. А тут же он, я в шоке был, а еще ОСОБА_22 озвучил мне это по телефону и я не знал верить ли этому или нет».

У відповідь ОСОБА_9 висловила свої міркування з приводу цієї розмови:

«О: Я так полагаю, что это за двоих.

П: Я не знаю.

О: Потому что он [в контексті розмови - Особа 1] озвучил [н/р] 30 на двоих. Я тоже думаю [н/р] на двоих. А если он с одного, прибавил десятку.

П: От [о/л].

О: Поэтому надо узнать.

П: Как мне это узнать?

О: Спросите у ОСОБА_22.

П: Не хочу я у него спрашивать. ОСОБА_83 [н/р].

О: А, ну я тогда спрошу у ОСОБА_52. (повторила двічі). Что там, уменьшилась».

Після цього ОСОБА_9 окреслила спосіб комунікації із зазначеного питання:

«О: Ждите моего звонка. У меня есть ваш номер, он не слушается, да у вас? Я вам позвоню, если чужой номер то берите.

П: Вы хоть слово скажите, чтоб я Ваш голос впізнав.

О: Я позвоню и скажу, [н/р]. Если согласится на [н/р], скажу, что он согласен».

За наслідком аналізу цієї розмови суд вважає встановленими обставини як існування попередньої комунікації між ОСОБА_21 і ОСОБА_9 з приводу отримання неправомірної вигоди, так і труднощів у визначенні суми цієї неправомірної вигоди в залежності від поведінки другого обвинуваченого ОСОБА_22 і позиції судді Особа 1. Також суд зауважує ініціативу ОСОБА_9 у спілкуванні з Особа 1 та повідомленні нею порядку подальшої комунікації з ОСОБА_21 (із вжиттям заходів конспірації, зокрема шляхом використання іншого телефонного номера).

08 серпня 2016 року

6.3.4. 08 серпня 2016 року о 12:25 відбулася зустріч ОСОБА_9 з ОСОБА_21 у її службовому кабінеті.

Під час зустрічі ОСОБА_9 та ОСОБА_21 продовжили обговорення позиції ОСОБА_22 :

«О: ОСОБА_22 не звонил?

О: Это он что-то прибавил десятку.

П: Да?

О: Что он имел ввиду [чутно звук написання тексту, можливо ручкою]. ОСОБА_29 говорит не понятно. Стартовое что ли.

П: ОСОБА_22 Не знаю.

О: Так я сказала..., а он говорит..., если он общее, то я говорю вот так, а если с одного, то он прибавил.

П: [о/л], ОСОБА_32

О: Он сказал.

П: Да.

О: С прокуратурой, прокурор, с прокуратурой договорились, он изменит обвинение, и это будет все вместе. То есть, и тем и нам.

П: Я понял. А приговор какой будет?

О: Там будет меняться обвинение и будет...

П: Условное, да?

О: Условное.

П: А Вы как думаете? Реально [н/р].

О: Реально..., я не знаю дело, реально, реально [н/р] понимаешь?

П: Противоречия [н/р]. Я надеялся на оправдаловку.

О: Угу.

П: Никак нельзя? [н/р].

О: Я с ним говорила, [чутно звук написання тексту ручкою], [н/р]. Вот такие дела.

П: Если честно сказать [н/р].

О: Он мне сказал поговорить с «Б», но я не звонила. Я буду звонить тогда, когда выздоровеет, пусть подъедет».

Далі ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_21 про розмову з Особа 1 та домовленість з прокуратурою:

«О: Ну с ним разговаривала. Он говорит это на двоих с теми.

П: ОСОБА_83, [н/р] он с прокуратурой решает?

О: Он назвал с кем, а там эта наша, она отвечает за апелляцию, она там главная, она наша, и дружбанка ОСОБА_52. Она сказала, что тут нормально, то есть получаеться, что мы [н/р].

П: Да?

О: Ну думаю да, потому что, если апелляции не будет, то нормально.

П: ОСОБА_83, конечно, мне хотя бы недели две собрать.

О: А?

П: Недели две-три хотя бы, чтобы собрать [н/р].

О: Ну, да, он говорит хорошо».

Також ОСОБА_9 призначила строк для передачі неправомірної вигоди:

«О: Да, но он желательно говорил [н/р]. У него 12-го отпуск, но он тут еще будет с 12 по 15-е. Там, допустим, хотя бы 12-го [н/р]».

На прохання ОСОБА_21 відтермінувати строк передачі неправомірної вигоди до 15-го числа ОСОБА_9 повідомила:

«О: Ну, я ему скажу. Тогда сказать ему 15? Или попозже?

П: [н/р]. У нас неділя 15-е?

О: 15-е - это понедельник.

П: [н/р].

О: Я скажу, что 15-го. А ОСОБА_22 еще в больнице?

П: Ні, він вдома.

О: А можете мне его номер телефона, который у него сейчас, у меня старый».

ОСОБА_9 також визначила суму, яку має передати ОСОБА_21 :

«П: Да, задача на 15-е число? [н/р].

О: Ну, может быть, там получится у вас если пять, привезете, скажем, что пока вот так [н/р] ?

П: Буду докладывать.

О: Только особо не по телефону».

Зі змісту цих розмов суд висновує, що ОСОБА_9 займала активну позицію у спілкуванні з усіма зацікавленими особами ( ОСОБА_21, Особа 1, ОСОБА_22 ), обговорювала суму неправомірної вигоди, її поділ на частини і строки її передачі, роз`яснювала ОСОБА_21, за які дії і рішення надається неправомірна вигода (зміна прокуратурою пред`явленого обвинувачення (рішення прокурора), закриття кримінального провадження у зв`язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності (рішення судді Особа 1)), вкотре посилаючись на необхідність вжиття заходів конспірації при наступних комунікаціях.

6.4. Звернення ОСОБА_21 із заявою про вчинення кримінального правопорушення

6.4.1. 10 серпня 2016 року ОСОБА_21 звернувся до Головного управління СБУ із заявою про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення (т. 6, а.с. 217).

Зазначену заяву було направлено до Генеральної прокуратури України (т. 6, а.с. 215-244), та 11 серпня 2016 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) (т. 6, а.с. 207-214).

Також ОСОБА_21 надав добровільну згоду на залучення його до негласних (слідчих) розшукових дій у кримінальному провадженні № 42016000000002089 (заява від 11 серпня 2016 року; т. 13, а.с. 89), і винесеною того ж дня постановою слідчого його було залучено до їх проведення (т. 13, а.с. 90-91).

6.4.2. У ході досудового розслідування була здійснена низка негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, контроль за вчиненням злочину, результати яких були зафіксовані наступними протоколами контролю за вчиненням злочину:

- від 15 травня 2017 року (т. 13, а.с. 98-99; надалі - протокол № 1);

- від 16 травня 2017 року (т. 13, а.с. 104; надалі - протокол № 2);

- від 15 травня 2017 року (т. 13, а.с. 105; надалі - протокол № 3);

- від 16 травня 2017 року (т. 13, а.с. 109-110; надалі - протокол № 4).

Крім того, було здійснено зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, за наслідком чого складені наступні протоколи:

- від 17 жовтня 2016 року (т. 16, а.с. 5-82; надалі - протокол № 5);

- від 29 листопада 2016 року (т. 17, а.с. 94-98; надалі - протокол № 6);

- від 15 травня 2017 року (т. 20, а.с. 165-166; надалі - протокол № 7);

- від 28 грудня 2016 року (т. 17, а.с. 130-136; надалі - протокол № 8);

- від 09 лютого 2017 року (т. 18, а.с. 72-74; надалі - протокол № 9);

- від 06 березня 2017 року (т. 19, а.с. 46-57; надалі - протокол № 10);

- від 28 квітня 2017 року (т. 19, а.с. 64-65; надалі - протокол № 11);

- від 05 травня 2017 року (т. 19, а.с. 73-95; надалі - протокол № 12);

- від 28 квітня 2017 року (т. 19, а.с. 226-228; надалі - протокол № 13);

Також було здійснено низку таких НСРД як аудіо-, відеоконтроль особи, за результатами яких складено наступні протоколи:

- від 17 жовтня 2016 року (т. 15, а.с. 102-122; надалі - протокол № 14) ;

- від 17 грудня 2016 року (т. 17, а.с. 108-112; надалі - протокол № 15);

- від 28 грудня 2016 року (т. 17, а.с. 122-127; надалі - протокол № 16);

- від 17 грудня 2016 року (т. 18, а.с. 44-63; надалі - протокол № 17);

- від 21 лютого 2017 року (т. 18, а.с. 84-101; надалі - протокол № 18);

- від 18 квітня 2017 року (т. 19, а.с. 208-219; надалі - протокол № 19);

- від 15 травня 2017 року (т. 20, а.с. 168-172; надалі - протокол № 20);

- від 18 квітня 2017 року (т. 20, а.с. 180-181; надалі - протокол № 21).

За наслідками дослідження зазначених протоколів колегією суддів встановлені наступні обставини.

6.5. Обставини передачі неправомірної вигоди

16 серпня 2016 року (передача 5 000 доларів США)

6.5.1. У межах здійснення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (протокол № 1) 16 серпня 2016 року були оглянуті грошові купюри на загальну суму 5 000 доларів США, їх фіксація та передача ОСОБА_21 (т. 7, а.с. 127-141). Було передано купюри з наступними серійними номерами:

НВ 97126073 М, КВ 97074451 Н, КВ 26237377 С, КВ 47543422 Н,

КН 03889676 А, КВ 12995588 С, FK 26076088 А, КВ 43388164 М,

КВ 97215665 І, КВ 74627954 L, HJ 52438838 А, HL 64276617 F,

КВ 74627953 L, КВ 74627950 L, HG 01704157 В, НК11000174 D,

НК 11000175 D, НК 11000176 D, НК 11694451 С, НК 11694449 С,

KG 34662215 В, KL 28656199 A, КВ 25049584 С, KF 42584016 D,

HL 82286961 D, НВ 91699867 К, НВ 25049881G, HF 23675952 С,

HL 29985115 Е, FB 43609435 А, HD 57584559 В, НК 34315150 С,

HD 44437806 А, DC 34233047 А, KJ 62005552 А, KJ 62005553 А,

АВ 98643196 L, CL 45679776 А, AL 66681045 D, СВ 43446698 D,

HL 10300763 Е, КВ 43792359 L, КВ 32078791 R, HB 21289236 M,

HH 95614001 A, KB 07593702 R, HB 41754178 G, KF 22514416 B,

HE 59097433 C, HB 56227839 Q.

6.5.2. Цього ж дня о 16:16 відбулася зустріч ОСОБА_9 з ОСОБА_21 в її службовому кабінеті, під час якої ОСОБА_21 передав їй зазначені грошові кошти як першу частину неправомірної вигоди (протоколи № 1, 14):

«П: А чо задержався, бо коли їхав, мій ОСОБА_28, один друг фермер должен був. Короче, ОСОБА_32, я привіз только п`ять штук.

О: Ну я ему [н/р].

П: Послушай.

О: [н/р].

П: ОСОБА_32 [н/р]. Я до конца неділі, крайній термін понеділок [н/р].

О: Хорошо. Нормально.

П: Мене ОСОБА_84 [н/р] щас позвоне куму [н/р]. В обшем до понедельника.

О: Хорошо.

П: В понеділок сто процентів дві штуки довезу.

О: Хорошо. Хорошо. Ложи сюда.

П: [н/р].

О: [н/р]. Нє, нє.

П: Щоб до мене претензій не було.

О: Нє. Та я ж....

П: Ти ж понімаєш, я человек честі.

О: Туда он. Пока нікого немає.

П: Я вон дивись своїми руками, щоб ти не подумала [н/р]. Куди? сюди?

О: Угу.

П: Отак положить?

О: Угу.

П: Всьо. ОСОБА_32, щоб не було потім до мене претензій, дивися».

6.5.3. О 16:55 розмова продовжилася у кафе «Дисконт»:

«П: І ще чисто профессиональный интерес. ОСОБА_32, як думаєте, 27 сентября, я выполню свою, пятнаху я притащу і нікуди я не дінусь. Може там з відстрочкою [н/р]. Мене [о/л, за змістом «набридло»] это все дело. Як Ви думаєте, 27 це вже, ну як сказать, это начало окончания?

О: Нет.

П: Как на Ваше мнение?

О: Они будут менять. Прокуратура [н/р].

П: ОСОБА_32 [н/р]. Сім тисяч. [н/р]. Три на п`ять. То даже, [о/л].

О: Как положено.

П: Ну [о/л].

П: Ні, ні, ні.

О: Хотя би два условних и не бігати.

П: Ну условна, да».

Під час цієї зустрічі ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_21 неправомірну вигоду у розмірі 5000 доларів США, ще раз обговорила суму неправомірної вигоди, у разі якщо йдеться про її надання виключно ОСОБА_21, вкотре окреслила дії та рішення, за які надається неправомірна вигода, та строк їх виконання, прямо зазначаючи, що 27 вересня 2016 року питання ще не буде вирішено остаточно.

26 серпня 2016 року (передача 1 000 доларів США)

6.5.4. У межах здійснення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (протокол № 1) 26 серпня 2016 року були здійснені огляд грошових купюр на загальну суму 1 000 доларів США, їх фіксація та передача ОСОБА_21 (т. 7, а.с. 143-147). Було передано купюри з наступними серійними номерами:

HL 79858204 G, HL 66879617 Е, КВ 43792358 L, КВ 48236215 F,

НВ 01701877 N, НВ 31473117 Е, KF 08738709 A, KF 27766665 А,

KJ 62005559 А, KJ 62005557 А.

6.5.5. 26 серпня 2016 року о 14:14, попередньо телефоном домовившись про зустріч (протокол № 5), ОСОБА_21, перебуваючи з ОСОБА_9 у належному йому автомобілі Хюндай Сантафе, д.н.з. НОМЕР_1, який на момент зустрічі знаходився у м. Дніпро, Льотний провулок, поблизу приватного будинку № 27, передав їй зазначені грошові кошти, а ОСОБА_9 повідомила ОСОБА_21 про виконання домовленостей:

«О: Ну, ОСОБА_29 [в контексті розмови - Особа 1] доволен. Уже запустили они программу.

П: Да?

О: Я говорю, что он говорит. Сегодня будет, еще увижусь с ним, увижусь и переговорим.

П: Это. ОСОБА_32, ну а как вообще прокуратура, я ж там же ж на них наїзжав, як вона реагірує?

О: Та все нормально.

П: Скажуть [о/л]... Пузь з ума зійшов [о/л] на старості лет.

О: Та не, они это самое... Тем более молодцы, как раз при гадание уже надолго, но год, полтора точно [н/р] будут. Тогда надо щас закончить та и все.

П: Я понял. Слава тобі Господи. Но все равно, честно говорю боюсь я.

О: Не бойтесь. Нет. Все нормально.

П: ОСОБА_30 не кине?

О: Не, не.

П: Тож от ОСОБА_31 все шо хоч можна ожидать.

О: Не, не. Я когда от с ним имела ж дела, ничего он не кидает. Если уже все оплачено, все сделано, не кидает он.

П: ОСОБА_32, я сейчас привіз тысячу баксов.

О: Я буду гарантом.

П: Угу. От к тем пяти, что я уже шестерку...

О: Угу.

П: Но це мать, я уже 150 тисяч я влетів [о/л] по самі никуда...

О: Нет, он все сделает, не переживай. Я гарантом буду.

П: О.

О: Так что.

П: По этому я конечно сильно переживаю. А може хитріше зробимо мать, може вдвойом з ним зустрінимся, щоб він [н/р].

О: [н/р]. Ну потом, коли остальные будете давать, тогда вдвоем, чтоб вы не, я ж вам зразу предлагала, шо давайте, правда я у него не спрашивала, [н/р]. Но никуда [н/р]».

6.5.6. Під час дослідження відеозапису зазначеної зустрічі, який міститься на диску № 795/1, який є додатком до протоколу № 14, встановлено, що в цей момент ОСОБА_21 дістав з портмоне купюри номіналом 100 доларів США та віддав їх ОСОБА_9 (хронометраж 14:18:22 відеозапису, який міститься у файлі «2016_08_26__14_14_ch1.mp4», диск № 884/1).

Під час розмови ОСОБА_21 передав ОСОБА_9 частину неправомірної вигоди у розмірі 1 000 доларів США, зазначивши:

«П: Тут тысяча. Можно я к нему до 27 подвезу? Или це дуже багато времени, раніше надо?

О: 27 это что ?

П: У нас суд 27.

О: Не. А, сентября?

П: Да. Ну хоч неділі дві мать!!! Можна?

О: Ну ладна, хорошо. Я ему скажу, что вы будете до суду приедете».

6.5.7. Також ОСОБА_21 та ОСОБА_9 обговорили передачу іншої частини неправомірної вигоди:

a) «О: Скажу, что привезете 27, а тот, остальную часть, тогда до приговора. Там, когда уже конкретно перед приговором, да?

П: Так что, встретиться з ним не надо, щоб все-таки він?

О: Я с ним переговорю.

П: Я більше тут за Вас переживаю. Щоб він вас не підставив, по тому что парняга.

О: Та не. Я с ним не перший раз».

b) «П: Може так шо скажем, половину до приговора половину після.

О: Нет. Он однозначно.

П: Однозначно.

О: То он сказал однозначно только до того.

П: А, до приговора?

О: Да, да.

П: А не підгадить він мене потом, ОСОБА_32

О: Да не, не. У нас положено до приговора. После нас кидают обычно. Поэтому...

П: Я понял. Ну слава богу. Значить прокуратура не буде вдогонку нічого мені тулить.

О: Не, не... Она там все будет... Нормально. Так, не переживайте. Все, пішла я».

c) «О: Не переживайте так. Там мои дивиденды, я скажу, чтобы сюда он мне выделил. Скока там. Так, чтоб вы не линяли больше. Чтоб вы не это саме».

6.5.8. Під час цієї зустрічі ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_21 частину неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США, фактично погодившись, що загалом ОСОБА_21 вже надано 6000 доларів США, підтвердила, що прокурор змінить обвинувачення, а Особа 1 ухвалить позитивне для ОСОБА_21 рішення, запевнила ОСОБА_21, що виступатиме гарантом у цьому питанні, наголосила на неприпустимості передачі повної суми неправомірної вигоди після ухвалення судового рішення та повідомила, що частину наданої ним неправомірної вигоди також отримає і вона.

27 вересня 2016 року

6.5.9. 27 вересня 2016 року об 11:21 відбулася зустріч ОСОБА_9 та ОСОБА_21 у кафе «Дисконт» (протокол № 14), в ході якої, серед іншого, було обговорено питання розподілу процесуальних витрат у справі:

«П: О, шо я хотів ОСОБА_33 . Если осудительный приговор, осудительный приговор, как быть с компенсацией, то есть с судебными издержками, на кого они ложатся по закону, по правилу?

О: А что именно?

П: Ну смотрите, у нас были экспертизы.

О: Экспертизы, это на вас ложится. Экспертизы.

П: Там сума мама не горюй.

О: А какая там?

П: Я вже не помню, но там, они проводили экспертизу каких-то денег. А от эти судебные издержки по заседаниям суда, по всему прочему.

О: А что, какие заседания, у нас нет таких издержек.

П: Не, я просто спрашиваю.

О: Не, у нас таких издержек нету. У нас только то, что экспертизы, то вы оплачиваете напополам из ОСОБА_22. Остальные, это уже [н/р]. И он его не исключит».

11 жовтня 2016 року

6.5.10. 11 жовтня 2016 року відбулося декілька зустрічей ОСОБА_9 та ОСОБА_21 у її службовому кабінеті (протокол № 14), під час яких, серед іншого, обговорювалася справа за обвинуваченням ОСОБА_21 . Так, під час однієї із зустрічей, о 13:48, ОСОБА_21 уточнив наявність домовленостей з прокурором:

«П: Ну а шо прокурор, поменяет квалификацию? [н/р].

О: Поменяет».

О 14:18 ОСОБА_21 уточнив з приводу ОСОБА_22 :

«П: ОСОБА_32, я, Ви мене озадачили з тим ОСОБА_34, шо я должен йому сказать? Во-первых, сколько?

О: Ну стока же.

П: Стока же. А если откажется, какая моя судьба? Понимаете, в какие вилы попаду? Что делать?

О: Не, ну разговаривайте, он мне так сказал. А что делать?»

Пізніше, о 15:01, ОСОБА_21 розповів про результат розмови з ОСОБА_22 :

«П: Побалакав я з ОСОБА_22, он крайне негативно.

О: Да?

П: Я буду жалобы писать [н/р].

О: Да!»

6.5.11. В свою чергу ОСОБА_9 повідомила про відсутність необхідності участі захисника з огляду на існуючі домовленості:

«П: Опять не пришла моя [н/р]. Опять не пришла адвокат, вона государственный. ОСОБА_22 заявив нового. Я сейчас побалакаю, може мені [н/р] прогул адвоката. Чи вони всі государственные [н/р].

О: Если будет договорено, зачем вам адвокат [н/р]».

Під час зустрічей 27 вересня та 11 жовтня 2016 року ОСОБА_9 вкотре виявила обізнаність у матеріалах кримінального провадження щодо ОСОБА_21, підтвердила намір прокурора змінити кваліфікацію.

25 жовтня 2016 року

6.5.12. 25 жовтня 2016 року також відбулося декілька зустрічей ОСОБА_9 та ОСОБА_21 у її службовому кабінеті, під час яких вони обговорювали справу стосовно ОСОБА_21 . Зокрема, під час зустрічі о 13:18 обговорювалося питання перекваліфікації (протокол № 15):

«П: Я не знаю, года пивтора про цю квалификацию речь иде, а фактически ж нихто ж ниче.

О: Сделаем, надо подождать».

26 жовтня 2017 року

6.5.13. Наступного дня під час зустрічі у службовому кабінеті ОСОБА_9 підтвердила наявність домовленості Особа 1 з посадовими особами прокуратури (протокол № 15):

«О: Та он бы сказал, я знаю, что с областной прокуратурой, которая курирует, он дружит, поэтому [н/р].

П: Ну жизнь такая штука, может не получается.

О: Ну он бы сказал, что не получается, он наоборот».

У розмовах, які відбулись 25 і 26 жовтня 2016 року ОСОБА_9 заспокоює ОСОБА_21, який виявив занепокоєння через тривале неприйняття прокурором рішення про зміну кваліфікації, та запевняє його у наявності відповідних домовленостей між керівником органу прокуратури і ОСОБА_21

09 листопада 2016 року

6.5.14. 09 листопада 2016 року відбулася зустріч ОСОБА_9 та ОСОБА_21 у її службовому кабінеті (протокол № 15):

«П: Ну ОСОБА_22 що мені каже, разговаривал з нашим прокурором, и прокурор ему говорит, что Ходасевич специально затягивает расмотрение дела.

О: А чо ему специально.

П: Не знаю, я после этого разговора з ОСОБА_22.

О: Это малый, молодой пацан, он ничего не решал, он выполняет».

22 листопада 2016 року

6.5.15. 22 листопада 2016 року під час телефонної розмови ОСОБА_9 пообіцяла ОСОБА_21 влаштувати зустріч з Особа 1 у себе в кабінеті (протокол № 6):

«П: Состоялся разговор з прокурором.

О: Ага.

П: Ну с этого разговора я понял, что вышестоящее его руководство ему никаких вказівок не давало.

О: Ага.

П: Він стоїть на той же самой позиции, шо на завтрашнее заседание никого не буде, никакой переквалификации тоже не ждіть.

О: Нет, так он должен привести свидетеля, мне вот сказали.

П: Він сказав, що свидетелей не буде.

О: Ну не знаю я тогда, ОСОБА_35 . Тогда действуем по плану. Ти зайдеш и он зайде, тогда сам разговаривай».

23 листопада 2016 року

6.5.16. Наступного дня о 10:35 відбулася зустріч ОСОБА_9 та ОСОБА_21 у її службовому кабінеті (протокол № 15):

«О: А что он хочет заявлять? Переход на 369-ю и по срокам давности [н/р].

П: Не, я....

О: Я поняла, я ему сказала, я сказала.

П: А что это за 369-я?

О: Ну, посмотрите там кодекс, 369 со значком два, прекратят [н/р], по закону срока давности».

Під час зустрічей 09, 22 і 23 листопада 2016 року ОСОБА_9 продовжує заспокоювати ОСОБА_21 через наявну в останнього інформацію про відсутність у прокурора наміру змінювати кваліфікацію та намір Особа 1 загальмувати розгляд кримінального провадження, ОСОБА_9 запевняє ОСОБА_21, що процесуальний керівник не приймає рішення у цьому питанні, а згодом виконає волю керівництва, з яким спілкується Особа 1.

6.5.17. Об 11:28 відбулася зустріч ОСОБА_9, ОСОБА_21 та Особа 1 (надалі - Х) у службовому кабінеті ОСОБА_9 та розмова наступного змісту (протоколи № 15 та 17):

a) «Х: Что наш там второй товарищ?

П: Та, ОСОБА_36, я его, ну как вам сказать, статья только связывает, а жизнь...

Х: Дело в том, что мне ходить - так ходить один раз. А идти мне в прокуратуру области, вернее я там был, они ждут, ждут когда, как оно говорится, примите решение.

П: Я принял решение, я же, а на него, он подставит, он меня уже не раз подставлял даже в этом деле.

Х: Я объясняю, смысл вам во всех этих телодвижениях, потом отношения, а вторую что? А второй раз пойдем в апелляцию, что у нас сделает апелляция - то же самое, что сделала и в первый раз. И вернетесь вы на круги своя. Смысл всех этих движений?

ОСОБА_38 : Так а что мне делать?

Х: Не знаю. Надо с ним разговаривать. Друг - это то что здесь, он, я дружбан.

П: ОСОБА_39, я же свою, так сказать, готов.

Х: Я же не против. Вы для себя должны понимать, что в этой ситуации надо решать вопрос один раз, не возвращаясь потом. Ну а смысл? Ну а какой смысл?

П: Ну видите, теперь я как той чемодан без ручки, и тянуть важко и выкинуть жалко. Як бы я восемь місяців цю ситуацию знав, я ж бы, ну як сказать, и не начинав, что я так настолько завишу от ОСОБА_40 . А теперь, когда...

Х: Я объясняю, как лучше, а вы поступайте как знаете, я же не против. Просто опять же, я говорю, этот потом дурик, возьмет и напишет апелляцию, вы пойдете в апелляцию, апелляция возьмет и ломанет. Что дальше? ОСОБА_41 опять придём сюда. Ну, смысл? Если делать, то надо делать один раз. Прокурорский готов этим заниматься, никто не против, им уже самим надоела вся эта возня. Но никому не интересно.

П: Да она всем надоела.

Х: Оно никому не интересно. На сегодняшний момент времени. Ну надо принять решение. Ему объясняли, с ним разговаривали»;

b) «П: Я вас понимаю. ОСОБА_39, он меня уже, ОСОБА_42 свидетель, він мене уже два рази розвів. ОСОБА_42 знає, як він мене розвів и опять я попал из-за нього в зависимость.

Х: Я благополучно уже все проговорил, прокурорские готовы изменить обвинение. Они ждут когда будет консенсус, просто напросто, в ваших действиях.

П: [о/л] опять я за нього должен.

Х: Кто, что, за кого должен, решайте сами [сміється], честно говоря, если человек дурень, то пусть мозги свои включит. Так вы выходите абсолютно даже без судимости»;

c) «П: ОСОБА_39, можно спросить одно? Правильно ли я понимаю, понимаете, це мене пече, волнує, шо, скажем так, чисто теоритически, я выполняю свои условия и я не подаю апелляцию, у відношенні мене не буде подана апелляция, у мене майно знімуть з ареста, машина, я б її вже продав, якби вона була знята.

Х: Ми не накладываем, просто решение можем сделать.

П: Тогда трошки легше. Это единственное конечно, что все тяготы и лешения лягут, все эти экспертизы, опять на мои плечи.

Х: Экспертиза о чем?

П: О тех же деньгах, не знаю, прокуратура делала, цих якобы купюр. Судебные издержки.

Х: Так, а зачем это надо? Здесь спокойно тихо мирно можно выйти на 369-ю со значком 2, благополучно и по срокам давности все это прекратить. Времени это уже сколько прошло.

П: То есть и вот это...

Х: И вы даже не судимые будете, он что, этого не понимает. Если мы по 49-ой прекращаем по срокам давности - лицо не является судимым. И прокурорские перекрестятся, и вы перекреститесь, все перекрестятся. Это самый оптимальный вариант.

П: Ну це ж, [о/л], беру на себе таку... Дайте пару дней. Я його потовчу.

Х: У вас больше, чем пару дней, следующее заседание назначено аж на декабрь месяц для того, чтобы вызывать одного, второго гражданина.

П: ОСОБА_39, мы можем в этом году закрыть?

О: От вас зависит.

Х: Это зависит не от нас, это зависит в большей степени от вас»;

d) «Х: В этой ситуации все зависит не от нас, а от вас. Когда вы придёте к определенной точке зрения, кивнете головой, и тогда благополучно прокурорские будут это все делать. Изменять обвинение, а потом там нечего рассматривать. Вам вручили обвинение, прошло три дня, благополучно вышли в судебное заседание, прекратили, даже не приговора, а постановления. И все, и все разбежались в разные стороны как в море корабли.

О: Да.

Х: И им хорошо, потому что под конец года они уберут этот хлам. И нам хорошо, потому что оно у нас висеть не будет, и вам хорошо потому что у вас свои какие-то планы. Ну, на здоровье. Это уже не от нас зависит, это от вас.

П: Як кажуть эти, пригуни з шестом вверх, так я як пригун з шестом вниз, там планки як сложилось в моей ситуации, я бачу прийдеться мені лямку, як і прошлые разы....

Х: Здесь, там и там.

П: Та я понимаю, я все понимаю.

Х: Я ж перед тем, как что-то кому-то говорить, я же наверное, пошел и спросил, о чем идет речь. Люди сказали определенную точку зрения, я ее услышал, я ее передал. Вот и весь вопрос. Я в этой ситуации- почтальон. Перенести точку зрения одних людей и донести до головы других людей. А тут уж решайте сами.

П: Если парочку дней.

О: Ну думай и приедь.

Х: Времени у вас предостаточно. Времени до декабря во, за глаза. Можно десять раз поговорить. Объяснить человеку, о чем идет речь. Может он не понимает просто, я же не знаю, кто там советчики великие.

О: Ну да.

Х: Что он там себе придумал, я тоже не знаю. Если он считает, что у него будет оправдательный приговор, то он глубоко ошибается. Говорю сразу.

П: Та не, то что он считает, ОСОБА_39, я честно говоря, а вообще-то, нельзя нас как-то разделить? Такой практики немає?

Х: Тут речь идет об одном, это невозможно сделать.

П: Невозможно? Вот [о/л] и тут нельзя.

Х: Тем более никто в прокуратуре этим заниматься не будет. Им это не нужно. И надо один раз принять решение благополучно, принести, вручить обвинительные, суд принял решение, перекрестились и пошли в разные стороны. Они своими делами заниматься, а вы своими делами заниматься, а мы своими. Все. И весь разговор.

П: То есть, я так понял, желательно для меня, в первую очередь к четырнадцатому 100% так сказать.

О: Да.

Х: К четырнадцатому числу должны найти общий язык с этим гражданином. Я говорю вообще, изначально найти общий язык с этим гражданином. Остальное это технические вопросы, скажем так. Главное донести до головы, о чем идет речь».

Зміст цієї розмови, під час якої були присутні ОСОБА_9, Особа 1 і ОСОБА_21, є вкрай важливим для аналізу подій вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_9 . Під час цієї зустрічі підтверджується наявність спільного умислу ОСОБА_9 і Особа 1 на отримання від ОСОБА_21 неправомірної вигоди, вчинення ОСОБА_9 дій, що становлять об`єктивну сторону зловживання впливом, обізнаність Особа 1 з етапами вчинення дій і рішень, за які надається неправомірна вигода, відповідність цього злочинного плану тому, який раніше обговорювала ОСОБА_9 з ОСОБА_21 наодинці. Судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська під час цієї зустрічі окреслили ОСОБА_21 варіанти розвитку подій та запропонували шляхи виходу з ситуації, що склалась для ОСОБА_21, запевнили останнього, що за умов ненадання неправомірної вигоди, щодо нього і його спільника буде постановлено обвинувальний вирок з призначенням реальної міри покарання (з огляду на зміст рішення апеляційної інстанції).

13 грудня 2016 року

6.5.18. 13 грудня 2016 року о 16:29 під час зустрічі з ОСОБА_9 у її службовому кабінеті ОСОБА_21 попрохав зменшити розмір неправомірної вигоди (протокол № 16):

«П: Поднятую планку я не возьму. При всем уважении.

О: А сколько? Что ему сказать? Сколько?

П: Ну ОСОБА_32, все ж разумные люди».

14 грудня 2016 року

6.5.19. 14 грудня 2016 року о 10:17 під час зустрічі ОСОБА_21 з ОСОБА_9 у її службовому кабінеті вона наполягала на виконанні ним своєї частини домовленостей та можливості перекваліфікації кримінального правопорушення виключно після надання ним неправомірної вигоди:

а) «О: Доброго дня. Заходи, садись. Он сказал, что ты хотя бы свою исполнил. Когда у него будет?

П: ОСОБА_43 . Но сегодня мы сможем его мнение услышать чи ни?

О: Кого, чье?

П: Та цього, по поводу понижения.

О: Ты даже не занес свое ему.

П: Ну я свое готов выполнить.

О: Не, ну он же говорит свое, чтобы ты, судья не будет свое мнение пока ж... Ты ж сам с ним обговаривал.

П: В свете этого ж я ... ОСОБА_43, він же тоді сказав, що вот так вот, поэтому я Ваше мнение, Ваше мнение, то шо він там. Сколько на Ваше мнение я должен?

О: Я ничего не знаю, это не мое дело. Это как он скажет.

П: Он же тогда сам сказал, что для прокуратуры десятка. Ну шесть я же уже дал.

О: Я не знаю, что он сказал, я ничего не слышала.

П: Давайте пойдем кофе попьем. Ну чтобы без намеков.

О: Там еще хуже».

b) «О: Зая, ты сам с ним разговаривал, сначала стулья, а потом...

П: Я принесу стулья, я ж тоже страхуюсь, ОСОБА_43 .

О: Ну как хочешь, уже все тебе сказали. Я ж что, я ту-ту вообще, какой план будет, я все сделала, что могла. Я тебя с ним свела.

П: Я так понимаю, что сегодня переквалификации нечего мені ждать и сегодня судебное заседание чи буде чи не буде, да?

О: Я не знаю, оно должно быть.

П: Да ну, це так, приїхали, уїхали. И катаюсь туда-сюда.

О: Переквалификация будет, как вы донесете.

П: Значит я донесу, донесу я. ОСОБА_43, но я четко должен же понимать.

О: Но он тебе четко уже все сказал. Что еще можно [н/р]».

О 12:51 (протокол № 16):

«О: ну шо, он о снижении говорит [н/р]. И говорит, боюсь я с ними связываться.

П: Ну, о том, что ОСОБА_22 сегодня подаст, я и не знал. Он со мной действия не согласовывал».

Під час розмов 13 і 14 грудня 2016 року ОСОБА_21 повідомляє ОСОБА_9 про необхідність зменшення суми неправомірної вигоди з огляду на те, що ОСОБА_22 відмовився сплачувати свою частину, обвинувачена обговорює з ним деталі сплати решти вже погодженої суми і запевняє, що доки це не відбудеться, не варто очікувати рішення про перекваліфікації, та висловлює намір переговорити з Особа 1 щодо зменшення суми неправомірної вигоди.

04 січня 2017 року (передача 4 000 доларів США)

6.5.20. У межах здійснення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (протокол № 2) 04 січня 2017 року були здійснені огляд грошових купюр на загальну суму 4 000 доларів США, їх фіксація та передача ОСОБА_21 (т. 7, а.с. 152-163). Було передано купюри з наступними серійними номерами:

LВ 11814967 V, LB 11814966 V, LB 11814990 V, LB 11814989 V,

LВ 11814988 V, LB 11814987 V, LB 11814986 V, LB 11814985 V,

LВ 11814984 V, LB 11814983 V, LB 11814977 V, LB 11814976 V,

LВ 11814975 V, LB 11814974 V, LB 11814973 V, LB 11814972 V,

LВ 11814971 V, LB 11814970 V, LB 11814969 V, LB 11814968 V,

LВ 11814906 V, LB 11814905 V, LB 11814904 V, LB 11814903 V,

LB 11814902 V, LB 11814901 V, LB 11814965 V, LB 11814980 V,

LВ 11814979 V, LВ 11814978 V, HG 65268826 B, HB 39706392 R,

AK 72873518 A, HB 51903445 G, HB 85940946 A, KC 03999843 A,

KB 98444585 I, HK 46885449 D, HG 37366089 B, KL 94093013 D.

6.5.21. 04 січня 2017 року о 12:14, перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_9, ОСОБА_21 передав їй зазначені грошові кошти (протокол № 18):

Під час дослідження відеозаписів вказаної зустрічі, які знаходяться на диску № 72, що є додатком до протоколу № 18, встановлено, що ОСОБА_21 дістав з портмоне купюри номіналом 100 доларів США та передав їх ОСОБА_9 (час 12:19:18 хронометражу відеозапису, файли «2017_01_04__12_14_ch1.mp4» та «2017_01_04__12_14_ch2.mp4», диск № 72), після чого ОСОБА_9 перерахувала їх та поклала в пакет (час 12:21:07 хронометражу відеозапису).

«О: Да [бере грошові кошти та перераховує]. Ира, закрой дверь.

П: Я чуть не обделался. Я казав давай закроем.

О: Та не.

П: ОСОБА_32, я вам отвечаю за качество купюр.

О: Так я считаю просто.

П: Четыре.

О: Что-то одной не досчиталась.

П: Не, не може быть.

О: Не, подожди.

П: Я же не трепло.

О: Я уже поняла, вместе одну посчитала. Все нормально. Я их вот так вместе посчитала.

П: ОСОБА_32, я думаю вы меня поддержите. Десятку я все-таки как никак, это самое. Ну, двадцать пятого если переквалификация.

О: А как ты шо?

П : Вы мне маяк. Вот, если Вы узнаете, что действительно эти [о/л, за змістом - «прокурори»] на двадцать пятом не вынесут переквалификацию, то Вы ж мне маякнете. Без слов, без ничего, я подъезжаю, остальное чики-пики и дядько и я розбіглися, ОСОБА_32 . Вы же бачите, что я человек слова. Ну согласися, что в отношении мене ще шага ніякого не зробили.

О: А лучше бы сразу ему пятнадцать от вас, что бы он хоть с теми.

П: Він сам сказав, для них десятка. ОСОБА_32, я перестрахуюсь. Вы знаете, я человек слова.

О: Он не говорил, что для них. А говорил?

П: Да, мы же тут сиділи и він же казав, що им туда, щоб решить вопрос переквалификации десятки хватит, а двадцатку я на момент принятия решения, там за день за два, чи там скільки, за три.

О: Так он должен и помнить как он говорил. Говорил, да?

П: Говорил. Я то заинтересованное лицо. Я же все помню как отче наш.

О: А я думала, что он казал, чтобы ты свои обязательства исполнил».

6.5.22. Також ОСОБА_9 пообіцяла обговорити з Особа 1 питання зменшення розміру неправомірної вигоди, а також повідомила про способи конспірації, яких необхідно вдаватись під час спілкування:

а) « О : Чтоб не думал, що двадцатка доедет.

П: ОСОБА_32, он же обещал, что планочку понизит? Чи як?

О: Ну, буду еще разговаривать. Если что, я тебе так позвоню и скажу, что цветы, что бы ты знал, что цветы, но если что скорее всего может скажу, что нам надо посетить, потому что я поговорю и лучше может было»;

b) «О: Да, я же помогу, я с тобой. Не переживай. Ну, я тебе маякну. Сейчас узнаю, если он на месте, буду с ним сегодня разговаривать, а если нет, тогда после праздников. Ну я сегодня к нему зайду, он же живет рядом. Мы же все, председатель, он и я в одном кусту живем».

Під час цієї суми ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_21 чергову частину неправомірної вигоди у розмірі 4000 доларів США, перерахувала грошові кошти, запевнила останнього у своїй підтримці та у тому, що поспілкується з Особа 1 щодо зменшення суми неправомірної вигоди.

20 січня 2017 року

6.5.23. 20 січня 2017 року в ході зустрічі ОСОБА_21 з ОСОБА_9 у її службовому кабінеті о 13:25 були обговорені деталі передачі неправомірної вигоди та процесуальних дій у справі (протокол № 18):

а) «О: Ближе. Если, если мы ему изменим щас, а только 10, а потом он нам не даст остальные.

П: Так как же? Не, ОСОБА_46, не, добавлять я категорически против. Ви мені скажіть 25-го конец буде цієї епопеї или [о/л] воно ще буде продолжаться?

Если 25-го [о/л] конец, так сказать перекваліфікація, як він і казав, і в цей же ж день і виносить своє решение.

О: Так он говорит.

П: Так я же перед, а перед я ж должен рассчитаться. Чего ему бояться?

О: Он, тише не кричи а то у меня это.

П: Ну та я же злюся [о/л].

О: [н/р] я не знаю, сильно не это. Он говорит у нас даже, у меня нет чтобы 15 дать в прокуратуру, там же 15 на 15.

П: ОСОБА_46, я ещё раз говорю, у нас 25 заседание, цей прокурор приносить це [о/л], він виносить рішення, а за, за.

О: Тише не кричи.

П: До, до, до, я ж должен расчитаться. Чого йому бояться?

О: Тише.

П: Если я не приїхав до, скажем, 25-го чи до 25-го, шо йому бояться? Правильно, если він щас скаже, ну если ми йому скажем, ОСОБА_47 .

О: Нет, если мы, он как говорит, если прокуратура поменяет, то они же уже назад не это, он говорит потом нам не даст [н/р].

П: Как это я не отдам, ОСОБА_46 ?

О: Ну, я знаю что, я то верю, что это, а вот он так говорит».

b) «П: Та він його не зачитає, если я не розчитаюся.

О: Кого не зачитает?

П: Перекваліфікацію, в суді, правильно. 25-го суд, я до 25-го розчитуюсь, він зачитує перекваліфікацію, виносе рішення. Не розчитуюся до 25-го, то і він же ж і не зачитує эту перекваліфікацію і рішення не виносить, чому.

О: Так 25-е вот уже.

П: Да.

О: Так а вы ж не рассчитались».

c) «О: Он ничего, он вам не называл [жестом дає зрозуміти щоб П перестав говорити] цифры, он же не называет, он сказал, что [о/л].

П: Трое, ОСОБА_47, ну хай скаже, завіре мене, що 25-го буде окончание, як же так, я готов [о/л], тем более у него же ж ну шо мені Вам рассказывать, 25-го зачитали, може на следующей, через 2 дня, назначить следующее заседание, зачитать там, ну шо мне рассказывать, ну правильно ж я говорю?

О: Так а шо ж они должны взять, подготовить всё это, ещё ж десятка, он говорит, а шо я».

d) «О: Вы помните, он говорил свои условия.

П: Условия были, он сам их назвав, я закинув для прокуратури, прокуратура на этих условиях уже б могла поменять.

О: Он же, он мне сколько [н/р] пусть даёт всё .

П: Він не так, це він уже поміняв своё мнение, первоночально він говорив вот так вот.

О: Ну, мы тогда с вами говорили и он сказал.

П: Да, он сказал.

О: Нет, он такое не говорил, шо это самое.

П: Вот и вообще из-за этого ОСОБА_22 [о/л] мне говорили, я сам согласился, потом же ж опять ОСОБА_47, Вы говорили, шо ж переговорите в отношении понижения планки, шо він говорить по этому поводу?

О: Он говорит, что мне тогда там, туда 15, мне говорит [н/р]».

25 січня 2017 року

6.5.24. 25 січня 2017 року об 11:22 розмову щодо обговорення механізму виконання домовленостей було продовжено у службовому кабінеті ОСОБА_9 (протокол № 18):

а) «П: ОСОБА_48, двадцать второго суд, двадцать первого я переїжджаю, ну хоть знать... мне ж маякнули, что да, переквалификация есть, я так это... если же двадцать второго полностью закриється дело, то я всю суму...

О: Ну он настаивает, что бы хотя бы мы с Вами выполнили это, чтобы решать переквалификацию.

П: Я готов привезти, ну тільки ж маякніть как то мне, что ОСОБА_49, переквалификация готова, двадцать второго будет переквалификация, а там як скажите, чи в той день буде вези всю суму, чи через два, чи там... як скажите. Я двадцать первого пятерочку докидую, а на двадцать второе чи на следующее заседание остальное и разбіжалися. Ну скільки тянуть, ОСОБА_47 ? Надо, ну так, как он говорит, надо ж это, чтоб он с ними решал, надо хоть, чтоб вы свое выполнили»;

b) «О: Ну он сказал, я ж с ним все время разговариваю, он говорит пусть хоть свое приплотит. Довозите тогда уже на этой неделе... пусть в пятницу, пусть на следующей неделе, чтоб он... Чтоб мы с него могли спросить, пусть же хоть это выполнит, свои обязательства. То, что он никуда не спрыгнет и что он все сделает, это он же сам Вам сказал».

c) « ОСОБА_38 : Так як мне действовать? Ждать или сейчас он скажет?

ОСОБА_44 : Привозите, Вы быстрей привозите, я ему, и пусть он это...

П: Нет, ну ОСОБА_32, я ж должен... Вы пойміть, правильно все ж, железно должно быть.

О: Так он Вам сам сказал, сколько говорить уже...»

d) «О: Ну то привозьте, оно быстрей будет. Он же тоже не поймет в чем дело. Что я с ним все, вот сказала, как говорят, как надо сказала, объяснила человеку. Что он не понимает?»

e) «О: Я вам тогда все рассказала, а Вы ж мне опять за «по гроши» но он никуда не денется с подводной лодки, ну сколько ж мы уже работаем, и с ним я решала, я бы не бралась [о/л] мне надо? Чтоб вы потом с меня это все? А так я Вас... Он пришел, свела все... Он Вам сказал же, решайте хотя бы свою эту.

П: Нет, тоді він так не казав, ОСОБА_32, тоді він за другого казав, не надо, ОСОБА_32, я ж склерозом не страдаю.

О: Ну, может я не помню, но я б на его месте по-другому б тоже не делала.

П: ОСОБА_33 Бери и ехай. Хорошо!

О: Послушайте, я Вас умоляю, оно мне надо?..

П: Ну обещала ж помогти.

О: Вы поймите, что Вы сами себе углубляете не в ту сторону, понимаете? Сейчас там [о/л] поменяется руководство, и может все поменяться. Пока у него сейчас там налажен контакт...

П: Все, договорились».

Розмови, викладені у п. п. 6.5.23, 6.5.24 цього вироку, свідчать про продовження обговорення механізму і строків сплати неправомірної вигоди, обіцянки ОСОБА_9 поспілкуватись з Особа 1 на предмет зменшення суми неправомірної вигоди, при цьому ОСОБА_9 наголошувала на необхідності ОСОБА_21 довіритись їй і Особа 1 та важливості якнайшвидшої передачі решти неправомірної вигоди, допоки не змінилось керівництво органу прокуратури.

26 січня 2017 року (передача 5 000 доларів США)

6.5.25. У межах здійснення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (протокол № 3) 26 січня 2017 року були здійснені огляд грошових купюр на загальну суму 5 000 доларів США, їх фіксація та передача ОСОБА_21 (т. 7, а.с. 184-198). Було передано купюри з наступними серійними номерами:

LВ 11814935 V, LB 11814936 V, LB 11814937 V, LB 11814938 V,

LВ 11814939 V, LB 11814940 V, LB 11814941 V, LB 11814942 V,

LВ 11814943 V, LB 11814944 V, LB 11814955 V, LB 11814956 V,

LВ 11814957 V, LB 11814958 V, LB 11814959 V, LB 11814960 V,

LВ 11814961 V, LB 11814962 V, LB 11814963 V, LB 11814964 V,

LВ 11814945 V, LB 11814946 V, LB 11814947 V, LB 11814948 V,

LВ 11814949 V, LB 11814950 V, LB 11814951 V, LB 11814952 V,

LВ 11814953 V, LB 11814954 V, LB 11814907 V, LB 11814908 V,

LВ 11814909 V, LB 11814910 V, LB 11814911 V, LB 11814912 V,

LВ 11814913 V, LB 11814914 V, LB 11814915 V, LB 11814916 V,

LВ 11814917 V, LB 11814922 V, LB 11814932 V, LB 11814933 V,

LВ 11814934 V, LB 11814982 V, LB 11814923 V, LB 11814924 V,

LВ 11814981 V, HK 21095167 B.

Слід зауважити, що у протоколі огляду та вручення грошових коштів зазначено місце проведення слідчої дії: м. Дніпро, вул. Троїцька, 8, готель «Дніпропетровськ». Як повідомив допитаний в якості свідка оперуповноважений СБУ ОСОБА_50, який складав зазначений протокол, позначка «готель «Дніпропетровськ» була зазначена помилково. Також протокол датований 2016 роком, що, вочевидь, є технічною помилкою, оскільки у самому тексті протоколу наявне посилання на постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 03 січня 2017 року.

6.5.26. 26 січня 2017 року о 09:10 під час зустрічі ОСОБА_21 та ОСОБА_9 у її квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_5, він передав їй зазначені грошові кошти (протокол № 18):

«П: ОСОБА_32, ну я ж [н/р], поэтому я все. Тут?

О: Да?

П: Я вчора [н/р] честь по чести мать, все як той.

О: Угу.

П: Пятёрочка.

О: Угу.

П: Не бойтесь, я ж дивись. ОСОБА_32, я ж…

О: Угу, хорошо.

П: Без всякой подлости и каких-то».

Дослідженням відеозаписів зазначеної зустрічі, які містяться на диску № 87, який є додатком до протоколу № 18, встановлено, що ОСОБА_21 дістав пачку банкнот номіналом 100 доларів США та передав їх ОСОБА_9 (час 09:12:23 хронометражу відеозапису, який міститься у файлі «2017_01_26__09_05_ch2.mp4», диск № 87). Вона взяла їх та поклала до верхньої шухляди комоду, що знаходився ліворуч від неї (час 09:12:27 хронометражу відеозапису, що міститься у файлі «2017_01_26__09_05_ch1.mp4», диск № 87). Потім розмова продовжилася:

«П: У меня все равно 2 вопроса. Такий я протівний, як хочете, ОСОБА_47 .

О: Тише, тише.

П: Насчет перекваліфікації і в силу того, что я уже ж, так сказать, как видится 22-го уже все, закрываем? Почему? Если же да, то я ж должен.

О: Они 22-го только ж вам предъявят переквалификацию.

П: Не, ну ОСОБА_47, ну если я ж, вони ж можуть мені, і я ж не знаю, як воно буде.

О: Ну так положено.

П: Ви мені розкажіть.

О: Переквалификацию, а потом уже дальше, потом опять вас передопросят.

П: Ой [о/л], та це ще [о/л] буде півроку тянутись.

О: Та не, так положено, только если переквалифицируют, потом передопрашивают, вы довносите.

П: Ну я же так і хочу понять.

О: А потом уже на переговоры.

П: Це ще [о/л].

О: Та не, это там уже все по-быстрому».

6.5.27. Також ОСОБА_9 визначила орієнтовний час передачі наступної частини неправомірної вигоди:

«П: Я лично Ваш телефон [н/р] сказать Вам расценю так, шо это уже произошло, там это, я так буду, позволю себе пофантазировать. Что всё нормально, вот . Так как мне быть с 22-м, когда подвозить остальное?

О: Хорошо, лучше всего, я вам в середине.

П: [н/р].

О: Где-то числа 10-го наберу, февраля и что Вы, наверное, подъедьте, и мы, наверное, всё ещё раз, когда, что, чтоб точно».

Під час цієї зустрічі ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_21 неправомірну вигоду у розмірі 5000 доларів США, вкотре окреслила механізм зміни кваліфікації і подальші події та вказала орієнтовний час надання наступної частини неправомірної вигоди.

22 лютого 2017 року

6.5.28. ОСОБА_9 намагалася зберігати конспірацію під час обговорення питань передачі неправомірної вигоди. Так, 22 лютого 2017 року о 10:49 під час зустрічі вона висловила відповідні претензії ОСОБА_21 (протокол № 19):

«О: Я боюсь Вам звонить.

П: Почему?

О: Потому что Вы лишнее говорите. Не надо цифры, не надо даты. Вот я вам говорю, а Вы выслушали и все.

П: Да Вы забываете звонить.

О: Да, я боюсь Вам звонить. Вы тогда приедьте, а то называете 20, называете даты.

П: А шо ж тут такого, 22-го суд.

О: Ну Вы же понимаете, мы связаны с судом. Кому это надо. Вы что? Судья разговаривает с Вами по телефону.

П: Ну, це вже получается так, судья не человек, ему нельзя ни с кем разговаривать по телефону.

О: Нельзя. Закон почитайте о коррупции».

Ця розмова вкотре підтверджує обізнаність ОСОБА_9 з нормами кримінального права, законодавства про корупцію та свідчить про вжиття обвинуваченою заходів конспірації.

02-13 березня 2017 року

6.5.29. 02-13 березня 2017 року відбулося декілька телефонних розмов ОСОБА_9 та ОСОБА_21, в ході яких вона повідомила про хворобу Особа 1.

16 березня 2017 року

6.5.30. 16 березня 2017 року об 11:31 відбулася зустріч ОСОБА_21 та ОСОБА_9 в її службовому кабінеті, під час якої ОСОБА_9 передала ОСОБА_21 прохання Особа 1 стосовно подання клопотання про залучення захисника.

Об 11:48 біля входу в приміщення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська відбулася розмова ОСОБА_21 та Особа 1 (протокол № 20):

«П: ОСОБА_36.

Х: А.

П: Перенос?

Х: Напишите заявление.

П: Ну я перепишу.

Х: Перепишіть.

П: Ну я ж там.

Х: Что?

П: Я ж все, что з ОСОБА_32 договорився, я ж все вже давно выполнил.

Х: Я с ней поговорю».

6.5.31. Того ж дня під час зустрічі о 13:55 ОСОБА_21 розповів ОСОБА_9 про відкладення засідання на 06 квітня, а також про його випадкову зустріч біля приміщення суду під час паління (протокол № 19).

31 березня 2017 року

6.5.32. Рішенням Вищої ради правосуддя № 689/0/15-17 від 30 березня 2017 року було звільнено Особа 1 з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Цього ж дня пізніше відбулося декілька телефонних розмов ОСОБА_9 з невстановленими особами з приводу звільнення Особа 1 з посади судді, а також з самим Особа 1 (протокол № 12).

02 квітня 2017 року

6.5.33. 02 квітня 2017 року під час телефонної розмови з ОСОБА_21, який висловлював занепокоєння фактом звільнення Особа 1 з посади судді, ОСОБА_9 заспокоїла його, пояснивши, що це звільнення є помилковим (протокол № 12).

06 квітня 2017 року

6.5.34. 06 квітня 2017 року під час зустрічі ОСОБА_21 з ОСОБА_9 в її службовому кабінеті, вона повідомила, що справу ОСОБА_21 було передано судді ОСОБА_85, та обіцяла поговорити з ним (протокол № 19):

«О: Не, он разумный, нормальний, не пьет, так шо может быстрее рассмотреть, даже если тот, не это, там же ничего не потеряется, вдруг что - туда перейде.

П: А як же с ОСОБА_51, бать?

О: Ну, ОСОБА_29 же может через полтора месяца решить, потому что они там незаконно там сделали, что они там.

П: Так а что они там півтора місяца будут договариваться, а переквалификацию мы не получили, це ще не факт, шо він там договориться.

О: Может этот такой разумный, умный, а может посмотрим что. И я ж подойду, скажу, что я рассматривала с ним, может, он там сам усмотрит.

П: Я ж говорю, это уже третий человек, я, честно говоря, я на сегодня все приготовил, як положено, прийти и тему закрыть, и был бы спокойный, вот, а получается, уже третий человек.

О: Я что, теперь виновата что третий?

П: Теперь получается, чтобы ему молотком».

Ця зустріч свідчить про готовність ОСОБА_9 продовжувати злочинну діяльність попри заміну судді, у провадженні якого перебувала справа за обвинуваченням ОСОБА_21

19 квітня 2017 року (передача 1 000 доларів США)

6.5.35. У межах здійснення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів (протокол № 4) 19 квітня 2017 року були здійснені огляд грошових купюр на загальну суму 1 000 доларів США, їх фіксація, помічення (оброблення спецхімпрепаратом «Промінь-1») та передача ОСОБА_21 (т. 7, а.с. 200-204).

Було передано купюри з наступними серійними номерами:

LF 85215785 K, LB 68420995 W, LB 68420993 W, HB 63221998 H,

HB 95779558 P, FK 88771603 A, LF 85215784 K, HB 89392205 D,

AB 88172599 N, LB 68420994 W.

Цього ж дня об 11:39 під час зустрічі ОСОБА_21 з ОСОБА_9 в її службовому кабінеті він передав їй зазначені грошові купюри (протокол № 20):

«П: ОСОБА_32, ну я ж человек слова, мать, ну чуть-чуть, хотя, ОСОБА_47, я ж уже казав шо, я готов все.

О: Это, подождите, подождите.

П: Я ж человек слова.

О: А.

П: Я ж человек слова.

О: [н/р] сколько?

П: ОСОБА_32, штука.

О: [н/р].

П: Та кому я [о/л] нужен? Подивіться на мої рукі.

О: [н/р].

П: Не, ОСОБА_47, Ви уже скільки год жили, живем і дасть Бог і дальше будем жить, так шо.

О: Ну, Вы можете и не знать [н/р].

П: Щось еще? Я не трепаюсь.

О: Щас посидите.

П: Хорошо.

О: Так вроде ниче, почитайте журнал [н/р].

О: Я сейчас здесь выйду, Вы тогда сюда положите и на стол положите.

П: Та не вопрос.

О: Почитайте журнал [н/р]».

6.5.36. Дослідженням відеозапису зустрічі, який міститься у диску № 203 та є додатком до протоколу № 20, встановлено, що ОСОБА_21 дістав з гаманця грошові купюри номіналом 100 доларів США, проте ОСОБА_9 наказала йому зачекати (час 11:42:08 відеозапису, файл «2017_04_19__11_39_ch1.mp4») та вийшла з кабінету. Через дві хвилини повернулася, дала ОСОБА_21 журнал «Спасите наши души» (час 11:44:35 хронометражу) та знову вийшла. ОСОБА_21 поклав гроші в журнал та залишив його на столі (час 11:45:12 хронометражу). Після цього ОСОБА_9 повернулася до кабінету та розмова продовжилася:

«О: Все нормально [н/р] перестраховуємся.

П: Ви мене пугаете.

О: Та я не при чем тут, у нас 2 случая [н/р] не знают, не этот не тот, а они по телефону слушают и сами себе кино крутят.

О: Выйдешь сейчас и зайдешь, хорошо? Через 5 минут.

П: Зараз одну [н/р] привезу в следующий раз, хорошо?

О: Ложи, ложи.

П: Та Вы мене не пугайте [н/р], я вже сам [о/л] не знаю, что делать.

О: Та не, все нормально, я сейчас, так сейчас всегда делаю.

П: Руки трусяться.

О: Тут журнал положите.

П: Та вон він.

О: Там лежит?»

Далі об 11:48:

«О: Сюда, у меня есть человек, который мне помагает и смотрит, не следят вокруг здания за нами.

П: ОСОБА_47, ну шо Ви с ОСОБА_52 не балакали?

О: Балакала.

П: Шо він думає по этому, я Вы видите, выполняю свои обязательства, как договорились.

О: Через этот, через, думаю, еще недельки две и должно там уладиться.

П: За це время, [о/л] я не знаю, ОСОБА_47, вот Вы ж человек опытный.

О: Угу.

П: Времени вот, я не то шо, я там сгущаю краски, ну для нормального мужика, времени более чем достаточно решить вопрос, согласиться.

О: Ну да.

П: Ну да чи не, другим делом я б там не выполнял, тогда я б понимал бы его, Вы ж видите, я иду навстречу, сегодня, как обещал, что я подвезу, я готов.

О: [н/р].

П: А с этим, Вы с этим не знакомились, новым судьею.

О: Та я ж его знаю.

П: Як же ж його [о/л].

О: ОСОБА_53 .

П: Шо он за человек? Вы с ним не чирикали?

О: Не, я ж с ним нормально, мы ж с ним коллеги.

П: Як він вот это все видит? Чи нужно ждать, шо ОСОБА_54 візьме назад? Він вообще вернеться, не вернеться?

О: Вернеться, вернеться, он же и пока особо не будет рассматривать. [н/р].

П: Це [о/л] і ще на сто лет.

О: Ну чуть-чуть.

П: Не та ну ОСОБА_47, не ну реально вже год, годовщина, вже родить за это время, 9 месяцев, можно».

Під час цієї зустрічі ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_21 неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США та продовжила обговорення з ним втілення у життя механізму ухвалення новим суддею позитивного для ОСОБА_21 рішення.

6.6. Обшук у кабінеті ОСОБА_9 .

Безпосередньо після зазначеної передачі неправомірної вигоди органом досудового розслідування було здійснено обшук у службовому кабінеті ОСОБА_9, під час якого було вилучено грошові кошти з наступними серійними номерами (протокол від 19 квітня 2017 року; т. 8, а.с. 55-60):

LF85215785K, LB68420995W, LB68420993W, HB63221998H, HB95779558P, FK88771603A, LF85215784K, HB89392205D, AB88172599N, LB68420994W.

Зазначені купюри були виявлені у журналі «Спасите наши души», який перебував на робочому столі ОСОБА_9 . Їх номери зафіксовано на відеозапису обшуку (хронометраж 03:00-03:22 відеозапису, файл «S1010005.MP4»).

Крім того, після передачі неправомірної вигоди було здійснене освідування ОСОБА_9 (т. 8, а.с. 21-24), під час якого при просвічуванні лампою з ультрафіолетовим світлом на великому пальці лівої руки ОСОБА_9 виявлено нашарування люмінесцентної речовини, яка світиться яскравим жовто-зеленим кольором, з якого зроблено змив (т. 8, а.с. 21-24).

Зазначені купюри було досліджено в межах судової експертизи речовин хімічних виробництв і спеціальних хімічних речовин (висновок від 04 липня 2017 року № 1/8.11/1657; т. 8, а.с. 154-159), та встановлено, що на представлених на дослідження банкнотах з серійними номерами: LF85215785K, LB68420995W, LB68420993W, HB63221998H, HB65779558P, FK88771603A, LF85215784K, HB89392205D, AB88172599N, LB68420994W, на фільтрувальних паперах ( в редакції слідчого - «обеззолених фільтрах зі змивами долонь обох рук ОСОБА_9 »), на зовнішній поверхні обкладинки та на поверхні сторінок (4 та 5) журналу (в редакції слідчого - «журналі «Спасите наши души»), на фільтрувальному папері (в редакції слідчого - «взірці спецхімпрепарату «Промінь-1», а саме обробленому обеззоленому фільтрі»), виявлені сліди спеціальних хімічних речовин з люмінесценцією жовтого кольору в УФ променях, які мають між собою спільну родову приналежність.

Слід зазначити, що серійні номери всіх вилучених купюр збігаються з серійними номерами купюр, вручених ОСОБА_21 та переданих ним ОСОБА_9 безпосередньо перед обшуком під час здійснення контролю за вчиненням злочину (п. 6.5.35 вироку).

6.7. Обшуки в інших приміщеннях

19 квітня 2017 року під час обшуку в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_7, який не введений в експлуатацію та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1221455400:02:008:1311, власником якої є дружина Особа 1 - ОСОБА_55 (т. 7, а.с. 209-215), було виявлено купюри номіналом 100 доларів США у кількості 4 одиниць з серійними номерами: LB 11814968 VB2, HH 95614001 AH8, KF 22514416 BF6, KB 07593702 RB2.

Серійний номер першої з перелічених купюр збігається з номером однієї з купюр, які були вручені ОСОБА_21 04 січня 2017 року та передані ним ОСОБА_9 під час здійснення контролю за вчиненням злочину (п. 6.5.20 вироку). Інші - були вручені ОСОБА_21 та передані ним ОСОБА_9 16 серпня 2016 року (п. 6.5.1 вироку).

19 квітня 2017 року під час обшуку у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_8 (т. 7, а.с. 229-233) за місцем реєстрації Особа 1, було виявлено купюри номіналом 100 доларів США у кількості 2 одиниць з серійними номерами: LB 11814937 V, LB 11814938 V.

Серійні номери цих купюр збігаються з номерами купюр, які були вручені ОСОБА_21 04 січня 2017 року та передані ним ОСОБА_9 під час здійснення контролю за вчиненням злочину (п. 6.5.20 вироку).

19 квітня 2017 року під час обшуку у будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить сину ОСОБА_9 - ОСОБА_56 (т. 7, а.с. 239-244), було виявлено купюри номіналом 100 доларів США у кількості 13 одиниць з серійними номерами: LB 11814902 V, LB 11814901 V, LB 11814967 V, LB 11814952 V, LB 11814951 V, LB 11814957 V, LB 11814910 V, LB 11814916 V, LB 11814913 V, LB 11814942 V, LB 11814949 V, LB 11814950 V, KL 28656199 A.

Серійні номери перших трьох з перелічених купюр збігаються з серійними номерами купюр, які були вручені ОСОБА_21 04 січня 2017 року та передані ним того ж дня ОСОБА_9 під час здійснення контролю за вчиненням злочину (п. 6.5.20 вироку). Остання з перелічених збігається з номером купюри, врученої ОСОБА_21 та переданої ним ОСОБА_9 16 серпня 2016 року (п. 6.5.1 вироку), а інші з перелічених - збігаються з номерами купюр, вручених ОСОБА_21 та переданих ним ОСОБА_9 26 січня 2017 року (п. 6.5.25 вироку).

6.8. Показання свідків

6.8.1. Свідок ОСОБА_21 підтвердив наведені обставини та зазначив, що після звернення до правоохоронних органів зустрічі з ОСОБА_9 стали проходити під контролем їх співробітників, на ньому встановлювалися засоби спостереження. Декілька раз працівник СБУ йому вручав грошові кошти, які оглядалися, у протокол записувалися номери купюр, після чого він зустрічався з ОСОБА_9 . ОСОБА_21 не виключив, що такі зустрічі з ОСОБА_9 могли проходити і до написання ним письмової заяви 10 серпня 2016 року, оскільки він також звертався до СБУ раніше усно.

На місце його зустрічі з ОСОБА_9 їхали слідчий, два понятих та ОСОБА_21 на його власному автомобілі. Слідчий та поняті залишалися, а він йшов безпосередньо на зустріч з обвинуваченою та, після передачі коштів, повертався.

ОСОБА_21 зазначив, що всього передав ОСОБА_9 15 чи 16 тис. доларів США.

Свідок повідомив, що відчув намагання ОСОБА_9 затягнути справу навіть після отримання грошей та уникнути вирішення питання. У зв`язку з цим свідок вимагав особистої зустрічі з Особа 1, на якій останній повідомив ОСОБА_21, що він має сплатити кошти і за іншого обвинуваченого ОСОБА_40, як йому сказали колеги з прокуратури.

Також свідок наголосив на тому, що пригощав ОСОБА_9 томатами, ікрою виключно на її прохання.

6.8.2. Свідок ОСОБА_50, оперативний працівник Служби безпеки України, повідомив, що ОСОБА_21 звернувся до СБУ із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Заява була скерована до прокуратури, а потім прокурор надав письмові доручення на здійснення НСРД, які на підставі резолюції керівника виконувалися, зокрема, і ним. Він складав протоколи НСРД. Матеріали отримував від оперативно-технічних підрозділів на оптичних та магнітних носіях, яким чином вони фіксували інформацію йому не відомо. Всього він здійснив близько 15 відряджень у м. Дніпро по цій справі.

Певні протиріччя у складених ним протоколах ОСОБА_50 пояснив можливими технічними помилками. Питання невідповідності тривалості записів у МЕТА-даних файлів протоколу пояснити не зміг, оскільки це питання належить до компетенції оперативно-технічних підрозділів.

Свідок наголосив, що ОСОБА_21 брав участь у НСРД добровільно, жодного тиску на нього не здійснювалося.

6.9. Обставини підкупу працівника установи

До порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України на 29 вересня 2016 року включений проект постанови про звільнення ОСОБА_9 та Особа 1 з посад суддів Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (т. 9, а.с. 190-192).

ОСОБА_9 була обізнана про цей факт, про що свідчить зміст її телефонної розмови з суддею ОСОБА_57 28 вересня 2016 року о 10:05 (протокол № 5):

«О: Представляєте, что ж это такое?

П: Что?

О: Да на двадцать девятое стоим мы.

П: Та нет там.

О: Меня нет? Алло.

П: Да.

О: А позвонила мне ОСОБА_86, что мы стоим там».

Того ж дня о 10:26 в ході телефонної розмови ОСОБА_58 порадив ОСОБА_9 оформити листок непрацездатності (протокол № 5):

«П: Бери официально больничный.

О: Да уже, да, сказала, что я болею.

П: Давай только официально бери.

О: Да, да».

Через 2 хвилини після отримання цієї поради ОСОБА_9 зателефонувала Особа 2 (надалі - А) та попрохала її оформити їй листок непрацездатності, пообіцявши заплатити їй за цю послугу (протокол № 5):

«А: Да!

О: Добрый день!

А: Привет!

О: Ты на работке?

А: Ну, а где?

О: Заюсь) надо мне больничный на недельку.

А: ОСОБА_20, я не знаю, подожди. Сейчас я, наверное, не смогу.

О: Ну, попробуй сделать.

А: С какого?

О: С сегодняшнего.

А: Ну, поговорю. Я тебя наберу.

О: А?

А: Я поговорю и наберу тебя.

О: Да. Я там хорошо заплачу. Давай, ага. ОСОБА_63 сейчас подъедет. Давай».

Особа 2 в той час обіймала посаду завідувача приймальним відділенням, лікаря-терапевта Комунального закладу «Дніпропетровське клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради», що підтверджується копією наказу про прийняття її на роботу № 90-к від 02 січня 2013 року з 01 січня 2013 року (т. 10, а.с. 168) та копією її посадової інструкції, затвердженою головним лікарем ОСОБА_59 16 січня 2017 року, відповідно до якої завідувач контролює роботу медперсоналу, проводить ведення та експертизу медичної документації, особисто оглядає нових хворих разом з лікарями відділення та виконує інші обов`язки (т. 10, а.с. 169-171).

6.10. Обставини підроблення листків непрацездатності

Щодо листка непрацездатності серії АДБ № 663510 від 27 січня 2017 року

6.10.1. 26 січня 2017 року о 09:22 ОСОБА_9 зателефонувала Особа 2 та знову попрохала її оформити фіктивний листок непрацездатності (протокол № 10):

«А: Да, ОСОБА_43.

О: Здравствуй, ОСОБА_60 .

А: Привет.

О: Заюся, надо на сегодня, на завтра мне больничный. Не хочу там одно дело, чтобы мне поступило.

А: Ну, а если справку?

О: Справку? Та ну это, ОСОБА_61, это самое... На два дня оно... Та лучше больничный. А в понедельник уже на работу.

А: Ну хорошо, сейчас я это самое, тебе отзвонюсь.

О: Что-нибудь, или ОРВИ, или это, без разницы. Там мне формально надо, чтобы я там как бы. Это ж... А то пришло дело, чтобы мне не распределили.

А: Хорошо, хорошо, сейчас... Я тебе отзвонюсь в течение там часа.

О: Да? Ага, хорошо.

А: Да, давай».

Того ж дня о 10:05 вони уточнили деталі оформлення зазначеного листка непрацездатності (протокол № 10):

«О: Да, ОСОБА_61 .

А: Алло . Ну, я тебя сейчас оформляю уже, в неврологию положу с гипертонической болезнью.

О: Ага, в урологию, да?

А: В неврологию.

О: A-а, вот, ага, ага.

А: Хорошо?

О: Хорошо.

А: То есть, сегодня и завтра, да, завтра выписываем?

О: Да, да. Сегодня и завтра, и все. В понедельник на работу.

А: Все, договорились. Все, договорились.

О: Все, спасибо, ага.

А: Давай, да, да, давай.

О: Да, ОСОБА_63 завтра подъедет.

А: Хорошо, угу.

О: Ага».

26 січня 2017 року о 14:12, 27 січня 2017 року о 13:43, 03 лютого 2017 року о 10:53 відбулися розмови ОСОБА_9 та Особа 2 з приводу уточнення назви місця роботи ОСОБА_9, зазначеного у листку непрацездатності (протокол № 10).

6.10.2. На виконання прохання ОСОБА_9 було оформлено листок непрацездатності серії АДБ № 663510 від 27 січня 2017 року, який був заповнений на ім`я ОСОБА_9, зазначено її місце роботи - Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, у відомостях про причину непрацездатності наявна вказівка «загальне захворювання», режим стаціонарний, період лікування - з 26 по 27 січня 2017 року. Підписаний листок лікарями ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .

6.10.3. Свідок ОСОБА_64 повідомила, що ОСОБА_9 знає давно. Ніколи не брала участь у видачі листків непрацездатності. Фактів звернення ОСОБА_9 до неї з питання видачі листка непрацездатності чи госпіталізації не пригадує. Обставин розмов, зафіксованих під час НСРД, пояснити не може.

Щодо листка непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року

6.10.4. 09 лютого 2017 року ОСОБА_9 зателефонувала ОСОБА_14 (надалі - П), яка в той час обіймала посаду лікаря-невропатолога амбулаторії № 4 Комунального закладу «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11» Дніпропетровської міської ради (т. 6, а.с. 138-142), та попросила її оформити фіктивний листок непрацездатності (протокол № 10):

«О: Алло.

П: ОСОБА_65, привет.

О: Здрасте.

П: Ты на работке?

О: Бегу, да. Добегаю.

П: Да?

О: Ага.

П: ОСОБА_43, дело идет у нас с ОСОБА_87, потерпевший. Надо, чтоб оно мне не попало, на два дня больничные, да?

О: С сегодня?

П: С сегодняшнего, ага.

О: С сегодняшнего? Хорошо, я сейчас девчатам позвоню. Ага.

П: Четверг и пятница.

О: Четверг и пятница? Хорошо.

П: Да.

О: Сейчас я позвоню и Вам перезвоню, ага.

П: Всё, спасибо. Ага, перезвони».

Слід зауважити, що текст протоколу в частині цієї розмови містить очевидну технічну помилку, а саме помилкову (інвертовану) ідентифікацію осіб (переплутані репліки). Це вбачається зі змісту розмови, зокрема, з повідомлення про справу з потерпілим та небажання її розглядати, що, вочевидь, могла сказати лише ОСОБА_9 .

Така ж помилкова ідентифікація міститься в декількох інших частинах протоколу, на що звертала увагу обвинувачена ОСОБА_14, втім зміст цих розмов дозволяє дійти висновку вона стала наслідком повторення одної й тої самої технічної помилки, допущеної особою, яка складала протокол. Можливість існування певних технічних помилок при складанні протоколів допускав і допитаний свідок ОСОБА_66 .

Колегія суддів констатує, що ці технічні помилки мають очевидний характер, не спотворюють змісту протоколів, а відтак не перешкоджають об`єктивно встановити обставини.

Через хвилину в ході телефонної розмови ОСОБА_14 доповіла ОСОБА_9 про виконання її прохання та з`ясувала, якої саме справи ОСОБА_9 намагалася уникнути (протокол № 10).

Того ж дня о 13:52 та 14 лютого 2017 року об 11:32 під час телефонних розмов ОСОБА_9 та ОСОБА_14 уточнили технічні питання оформлення фіктивного листка непрацездатності, зокрема, правильного зазначення місця роботи ОСОБА_9 та дати закриття лікарняного (протокол № 10).

20 лютого 2017 року о 16:50 ОСОБА_14 та ОСОБА_9 обговорили спосіб передачі листка непрацездатності (протокол № 10).

6.10.5. На виконання прохання ОСОБА_9 було оформлено листок непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року, який був заповнений на ім`я ОСОБА_9, зазначено її місце роботи - Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, у відомостях про причину непрацездатності наявна вказівка «загальне захворювання», режим лікування амбулаторний, період лікування - з 09 по 10 лютого 2017 року. На листку наявний підпис ОСОБА_14 .

Щодо листка непрацездатності серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року

6.10.6. 24 лютого 2017 року ОСОБА_9 зателефонувала ОСОБА_14 та знову попрохала її оформити фіктивний листок непрацездатності (протокол № 12):

«О: ОСОБА_65, мне на сегодня надо больничный.

П: Хорошо. А завтра же суббота.

О: Там эти... A-а, это, на два дня, или на... А на один вот так, на сегодня открыть?

П: Можно и на один. А могу... Сегодня понедельник.

О: Да?

П: Ага.

О: Ну, давай пока на сегодня. Я там узнаю тогда».

На виконання зазначеного прохання було оформлено листок непрацездатності серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року, який був заповнений на ім`я ОСОБА_9, зазначено її місце роботи - Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, у відомостях про причину непрацездатності наявна вказівка «загальне захворювання», режим лікування амбулаторний, період лікування - з 24 по 27 лютого 2017 року. Підписаний листок ОСОБА_14 .

6.10.7. Оригінали згаданих листків непрацездатності серії АДБ № 663510 від 27 січня 2017 року, серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року, серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року було вилучено в територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області під час тимчасового доступу до речей і документів 28 липня 2017 року (т. 9, а.с. 184-186) та долучено до матеріалів справи в якості речового доказу.

Відомості про факт видачі листків непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року та серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року були внесені до Журналу реєстрації листків непрацездатності Комунального закладу «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11» Дніпропетровської міської ради від 01 січня 2017 року, який був вилучений під час обшуку у цьому закладі 27 липня 2017 року (т. 9, а.с. 136-138) та долучений до матеріалів справи в якості речового доказу.

6.11. Обставини використання підроблених листків непрацездатності

Зазначені листки непрацездатності були надані ОСОБА_9 до апарату Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, про що свідчать відповідні записи на зворотній стороні листків:

- запис від 07 лютого 2017 року керівника апарату Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_25 (листок № 663510);

- запис від 21 лютого 2017 року заступника керівника апарату Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_26 (листок № 543439);

- запис від 28 лютого 2017 року спеціаліста Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_27 (листок № № 543679).

Згодом ці листки у визначеному законодавством порядку були направлені до Територіального управління Державної судової адміністрації України та враховані в обліково-бухгалтерських документах, що підтверджується:

- відомостями про нарахування заробітної плати (т. 9, а.с. 90-91);

- табуляграмами за лютий-березень 2017 року (т. 9, а.с. 99-100);

- табелем обліку використання робочого часу за січень-лютий 2017 року (т. 9, а.с. 163-169, 174).

VII. Оцінка суду

7.1. Щодо вчинення ОСОБА_9 злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України

7.1.1. Надаючи оцінку пред`явленому ОСОБА_9 обвинуваченню, колегія суддів робить застереження, що здійснює розгляд кримінального провадження виключно в межах цього обвинувачення, тому з огляду на презумпцію невинуватості не робить висновків про винуватість чи невинуватість судді Особа 1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України. Однак з метою ухвалення законного та обґрунтованого рішення щодо обвинуваченої ОСОБА_9 та надання оцінки її ролі у вчиненні цих злочинів у якості пособника та співвиконавця, відповідно, детальна увага має бути приділена обставинам наявності чи відсутності спільного умислу та єдиної мети Особа 1 та ОСОБА_9, спрямованого на прохання надати неправомірну вигоду у розмірі 30 000 доларів США, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, та одержання від ОСОБА_21 неправомірної вигоди у розмірі 16 000 доларів США за (1) вчинення в інтересах останнього дій з використанням наданої Особа 1 влади, (2) (вплив на прийняття рішення прокурором).

Друге застереження суду полягає в необхідності та доцільності одночасної оцінки наявності у діях ОСОБА_9 складу злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369-2 КК України, оскільки ці злочини були вчинені з єдиною злочинною метою - отримання від ОСОБА_21 неправомірної вигоди, зокрема за здійснення впливу на прийняття прокурором рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_21, що мало стати передумовою для вчинення дій, що входили до компетенції Особа 1 і полягали у закритті кримінального провадження щодо ОСОБА_21 у зв`язку зі спливом строків притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

На переконання суду, позаяк діяння ОСОБА_9 призвели до одночасного вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369-2 КК України, у цьому кримінальному провадженні має місце ідеальна їх сукупність.

7.1.2. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції станом на дату вчинення ОСОБА_9 злочинів) судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в межах відповідних судових процедур.

Згідно зі ст. 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції станом на дату вчинення ОСОБА_9 злочину) суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

З огляду на обставини, встановлені у п. 6.1 вироку, та зміст п. 2 примітки до ст. 368 КК України Особа 1 як професійний суддя реалізовував судову владу та був службовою особою, яка займала відповідальне становище, а отже був суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Статус ОСОБА_9 як судді та особи, яка займає відповідальне становище, не є кваліфікуючою ознакою злочинів, передбачених ч. 5, ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, оскільки (1) пособництво у проханні надати, отриманні неправомірної вигоди і (2) виконання зловживання впливом можуть бути вчинені загальним суб`єктом, втім має значення для усвідомлення суспільної небезпеки вчинюваного нею діяння.

Обставини, наведені у п.п. 6.2-6.8 вироку, беззаперечно свідчать, що обвинувачена, виступаючи пособником у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та будучи співвиконавцем злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, прохала від ОСОБА_21 надати неправомірну вигоду у розмірі 30 000 доларів США для Особа 1, і таке прохання було поєднане з вимаганням, та отримала від ОСОБА_21 частину зазначеної неправомірної вигоди загальною сумою 16 000 доларів США.

Обставини передачі ОСОБА_21 неправомірної вигоди ОСОБА_9 та факт вилучення цієї неправомірної вигоди певними частинами під час проведення обшуків, свідчать про наявність у діях ОСОБА_9 об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Враховуючи, що за відомостями офіційного сайту Національного банку України, курс долара США станом на 16 серпня 2016 року становив 25,115 грн, 30 000 доларів США у гривневому еквіваленті становили 753 450 грн, тобто перевищувала межу особливо великого розміру неправомірної вигоди.

ОСОБА_21 та ОСОБА_9 був чітко ідентифікований зміст дій з використання наданої Особа 1 влади, які мав вчинити останній, - закриття кримінального провадження у зв`язку зі спливом строків притягнення ОСОБА_21 до кримінальної відповідальності. Цьому судовому рішенню мав передувати вплив Особа 1 на прийняття прокурором, який підтримував державне обвинувачення у кримінальній справі, рішення щодо зміни пред`явленого ОСОБА_21 обвинувачення в суді у бік пом`якшення.

Матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що отримана неправомірна вигода або її частина була передана особі, уповноваженій на виконання функцій держави (прокурору), однак на переконання колегії суддів це не впливає на правильність кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 369-2 КК України.

7.1.3. Використання влади, як складова частина об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, полягає у використанні повноважень і можливостей посади службовою особою, яка є представником влади. Така особа діє в сфері своєї компетенції, вчиняє дії, які вона в принципі має повноваження вчиняти, перебуваючи на такій посаді, а відповідно до ст. 129 Конституції України Особа 1 мав повноваження здійснювати судочинство.

Розглядаючи кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_21 та ОСОБА_22 одноособово, суддя Особа 1 діяв як суд та керувався КПК України.

До кола його повноважень (можливостей) входили: розгляд кримінального провадження, запобігання зловживанню учасниками їхніми правами, призначення справи до розгляду, вжиття заходів для розгляду справи у розумні строки, відкладення розгляду кримінального провадження, оголошення перерви, визначення дат проведення судових засідань, постановлення судового рішення за наслідками судового розгляду, закриття кримінального провадження за наявності відповідних підстав тощо.

Дії, які Особа 1 повинен був виконати за неправомірну вигоду, входять до його компетенції та мали б здійснюватись у встановленому КПК України порядку.

У свою чергу, дії, які вчинила ОСОБА_9, у повному обсязі відповідають визначенню пособника, наведеному у ч. 5 ст. 27 КК України, оскільки, як достеменно свідчать матеріали кримінального провадження, вона перебрала на себе функцію комунікації із заявником, вдавалась засобів конспірації, тобто сприяла приховуванню злочинної діяльності, чим сприяла Особа 1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

7.1.4. Відповідно до примітки 5 до ст. 354 КК України під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимоги щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій з використанням свого становища, наданих повноважень влади стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вимогу з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів.

Із законодавчого визначення та судової практики випливає, що така ознака, як вимагання неправомірної вигоди, може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників:

1) ініціатором давання (одержання) хабара є службова особа;

2) пропозиція про давання (одержання) хабара має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або

а) відкритою погрозою, або

б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача;

3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер та спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця.

Правильне визначення меж вимагання неправомірної вигоди пролягає через зміст прав та інтересів особи (їх законність чи незаконність), можливість реалізації (захисту) цих прав та інтересів за допомогою неправомірної вигоди, законність чи незаконність дій службової особи, якими вона погрожує, у разі відмови від давання хабара, а також через спрямованість погроз службової особи на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця (постанова ВСУ від 21 січня 2016 року у справі № 5-124кс15).

7.1.5. У контексті обставин цього кримінального провадження та їх відповідності вищенаведеним критеріям вимагання (у частині вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України) суд виходить з наступного.

Ініціатива отримання неправомірної вигоди беззаперечно виходила з боку ОСОБА_9 . Зі змісту спілкування, зафіксованого в ході проведення НСРД, убачається систематичність нагадування про необхідність надання всієї суми неправомірної вигоди до моменту ухвалення рішення у справі та важливість передання обумовленої частини неправомірної вигоди для здійснення перекваліфікації діянь ОСОБА_21 у бік пом`якшення.

Під час спілкування заявника з ОСОБА_9 як наодинці, так і за участі Особа 1, ці особи (1) запевняли ОСОБА_21, що у випадку постановлення щодо нього вироку, не пов`язаного з відбуттям реальної міри покарання, таке судове рішення буде в черговий раз скасовано апеляційною інстанцією через надмірну м`якість, (2) наголошували, що єдиний шлях вирішити питання остаточно і у позитивному сенсі полягає у наданні неправомірної вигоди з метою впливу на рішення прокурора про здійснення перекваліфікації дій ОСОБА_21 та як наслідок ухвалення Особа 1 рішення, не пов`язаного з позбавленням ОСОБА_21 волі. Тобто суд констатує, що ОСОБА_21 було висловлено погрозу та створено умови, що переконали останнього у реальній небезпеці бути визнаним винуватим з перспективою реального відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Непрямою ознакою, яка свідчить про вимагання від ОСОБА_21 неправомірної вигоди, на переконання суду, є тривалий розгляд кримінального провадження, що свідчить про реалізацію Особа 1 наміру створити у ОСОБА_21 враження щодо безальтернативності запропонованого ОСОБА_9 та Особа 1 шляху.

Тобто хоча вимагання не носило відвертий та агресивний характер, зміст зафіксованих розмов не залишає сумнівів у вимаганні ОСОБА_9 і Особа 1 від ОСОБА_21 грошових коштів. Під час допиту в суді ОСОБА_21 підтвердив, що він реально сприймав загрозу ухвалення щодо нього обвинувального вироку з призначенням йому реальної міри покарання у виді позбавлення волі, але вважав таку перспективу несправедливою та такою, що становить загрозу захисту його прав і законних інтересів.

Наведене, на думку колегії суддів, свідчить про наявність кваліфікуючої ознаки вимагання, передбаченої ч. 3 ст. 369-2 КК України, у діях ОСОБА_9 .

7.1.6. Щодо наявності у діях ОСОБА_9 суб`єктивної сторони злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 28 Конвенції ООН проти корупції, усвідомлення, намір або умисел, які необхідні як елементи будь-якого злочину, визначеного цією Конвенцією, можуть бути встановлені з об`єктивних фактичних обставин справи.

Виходячи з усталеної судової практики, доведення суб`єктивної сторони зазвичай ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності непрямих доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого можна зробити висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) таких елементів суб`єктивної сторони злочину, як прямий умисел та корисливий мотив (постанова ККС ВС від 23 вересня 2020 року у справі № 712/7368/13-к).

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).

Усвідомлення означає розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу злочину, а також, розуміння його суспільної небезпеки. Вольовий момент прямого умислу характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків.

Так, обвинувачена (1) була обізнана з матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_21 та вимогами антикорупційного законодавства, діяла за попередньою змовою з Особа 1, який був уповноваженим суб`єктом ухвалення судового рішення у справі заявника, (2) виконувала роль пособника у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та співвиконавцям у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, (3) діяла в активний спосіб, ініціативно.

Матеріали НСРД переконливо свідчать про наявність у її діяннях об`єктивної сторони інкримінованих злочинів, а зміст спілкування не дозволяє колегії суддів витлумачити ці обставини у будь-який інший спосіб.

Отже, для суду є очевидним, що у цьому кримінальному проваджені сукупність прямих та непрямих доказів переконливо свідчить про те, що ОСОБА_9 діяла з прямим умислом (умисно) та корисливим мотивом, спрямованим на власне незаконне збагачення.

7.2. Щодо підкупу працівника установи

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 354 КК України, має формальний склад, тобто є закінченим з моменту вчинення будь-якої з перелічених у диспозиції цієї норми дії незалежно від її наслідків.

Також особливостями складу цього злочину є наявність мети надання неправомірної вигоди - вчинення чи невчинення працівником будь-яких дій в інтересах того, хто пропонує неправомірну вигоду, а також використання цим працівником становища, яке він займає.

Як зазначав суд у п. 6.9 вироку, ОСОБА_9 зателефонувала Особа 2 та за допомогою фрази «надо мне больничный на недельку» попрохала її вчинити дію - оформити листок непрацездатності. Зазначене прохання відбулося в контексті обізнаності ОСОБА_9 щодо розгляду питання її звільнення у Верховній Раді України та через 2 хвилини після відповідної поради її колеги - ОСОБА_67 «Бери официально больничный».

Зазначене прохання було адресоване особі, яка обіймала керівну посаду у лікувальному закладі, а отже ця особа шляхом використання свого становища як працівника цього закладу могла забезпечити його виконання.

Як передбачено п. 3 примітки до ст. 354 КК України, під пропозицією слід розуміти висловлення працівнику установи наміру про надання неправомірної вигоди.

Безпосередньо пропозиція надання неправомірної вигоди була реалізована фразою «Я там хорошо заплачу». Контекст зафіксованої розмови не залишає сумнівів, що винагорода була запропонована ОСОБА_9 саме за оформлення листка непрацездатності.

Пропозиція «заплатити» відповідає визначенню неправомірної вигоди, наведеному у п. 2 примітки до ст. 354 КК України, під якою слід розуміти грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.

Отже, надані стороною обвинувачення докази підтверджують факт висловлення ОСОБА_9 пропозиції надати неправомірну вигоду, містять відомості, за вчинення яких саме дій буде надано неправомірну вигоду, та необхідність використання для цього становища працівника лікувального закладу. Не викликає сумніву і наявність у ОСОБА_9 прямого умислу на підкуп працівника установи, враховуючи, що її бажання оформити листок непрацездатності було обумовлене виключно намаганням унеможливити розгляд питання щодо її звільнення з посади судді.

7.3. Щодо підроблення листків непрацездатності

7.3.1. Безпосередній об`єкт злочину, передбаченого ст. 358 КК України, - установлений законодавством порядок обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також права і законні інтереси громадян, порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення.

Частина 1 та 2 зазначеної статті містять окремі склади злочинів, а частина 3 передбачає відповідальність за вчинення будь-якого з них за кваліфікуючих ознак - вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_14 кваліфіковано як складання та видача працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків, що відповідає диспозиції ч. 2 ст. 358 КК України. А вчинення його повторно та за попередньою змовою групою осіб дозволяє його кваліфікувати за ч. 3 цієї статті. Дії ОСОБА_9 кваліфіковано як підбурення до вчинення цього злочину.

7.3.2. Отже, оцінюючи обґрунтованість обвинувачення в цій частині, суд насамперед має з`ясувати правову природу листка непрацездатності як документа та відповідність його визначенню, яке міститься у диспозиції зазначеної норми кримінального закону.

Згідно з приміткою до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами, зокрема, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми.

Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Зразок листка непрацездатності та його технічний опис затверджено пп. 1.1, 1.2 згаданого наказу.

Отже, листок непрацездатності, по-перше, відповідає визначенню офіційного документа, а по-друге, має ознаки, передбачені диспозицією ч. 2 ст. 358 КК України, зокрема, посвідчує певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків.

Щодо листка непрацездатності серії АДБ № 663510 від 27 січня 2017 року

7.3.3. Як зазначав суд у п. 6.10.1 вироку, ОСОБА_9 зателефонувала Особа 2 та попрохала її оформити листок непрацездатності, використавши фразу «Заюся, надо на сегодня, на завтра мне больничный. Не хочу там одно дело, чтобы мне поступило». На пропозицію Особа 2 оформити довідку, ОСОБА_9 наполягала «Та лучше больничный».

Слід акцентувати увагу, що саме ОСОБА_9 визначила строк лікарняного («На два дня»), а також запропонувала діагноз («Что-нибудь, или ОРВИ, или это, без разницы»).

В ході подальшої розмови Особа 2 повідомила «Ну, я тебя сейчас оформляю уже, в неврологию положу с гипертонической болезнью».

Зміст розмов ОСОБА_9 та Особа 2, зокрема, сукупність використаних фраз, дозволяють однозначно стверджувати, що оформлення листка непрацездатності мало фіктивній характер і цей факт усвідомлювали обидва співрозмовника. По-перше, необхідність його оформлення була обумовлена причинами, не пов`язаними зі станом здоров`я чи хворобою, по-друге, визначення діагнозу та терміну «лікування» не було обумовлене міркуваннями медичного характеру, їх пропонувала сама ОСОБА_9, а визначала Особа 2, виходячи з наявних шляхів оформлення фіктивного листка непрацездатності.

Слід зазначити, що листок непрацездатності серії АДБ № 663510 від 27 січня 2017 року, який був заповнений на ім`я ОСОБА_9, підписаний лікарями ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . У обвинувальному акті наведені відомості щодо способу підроблення зазначеного листка непрацездатності, зокрема, шляхом залучення Особа 2 невстановленої особи жіночої статі, яку вона пред`явила зазначеним лікарям як ОСОБА_9 . Лікарі, будучі введеними в оману, заповнили відповідний листок на її ім`я.

Проте стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження цих обставин, зазначені лікарі не були допитані, а свідок Особа 2 не пригадала обставин оформлення цього листка непрацездатності.

За таких обставин, ці обставини прокурором не доведені, а тому колегія суддів констатує, що під час судового розгляду механізм підроблення листка непрацездатності серії АДБ № 663510 від 27 січня 2017 року не встановлений. Втім, відсутність деталізованої картини всіх без виключення обставин вчинення злочину, зокрема, способу підроблення, не перешкоджає суду дійти однозначного висновку про те, що підроблення листка непрацездатності серії АДБ № 663510 від 27 січня 2017 року було здійснене Особа 2 за проханням ОСОБА_9, оскільки зазначена у ньому дата початку лікування (26 січня 2017 року) та його строк (два дні) відповідають висловленому обвинуваченою проханню, а Особа 2 усвідомлювала, що необхідність його оформлення не пов`язана з хворобою ОСОБА_9 .

Щодо листків непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року та серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року

7.3.4. У п. 6.10.4 вироку суд навів зміст телефонної розмови ОСОБА_9 з ОСОБА_14, яка відбулася 09 лютого 2017 року о 09:00. Під час розмови ОСОБА_9 висловила ОСОБА_14 прохання оформити їй листок непрацездатності: «ОСОБА_43, дело идет у нас с ОСОБА_87, потерпевший. Надо, чтоб оно мне не попало, на два дня больничные, да?», а також уточнила дату початку «лікування»: «С сегодняшнего, ага». ОСОБА_14 погодилася виконати це прохання: «Хорошо, я сейчас девчатам позвоню».

Через 1 хвилину 22 секунди ОСОБА_14 зателефонувала ОСОБА_9 та доповіла про виконання її прохання: «Там всё нормально, уже сделали». На уточнююче питання ОСОБА_14 ОСОБА_9 повідомила, що справа стосується «Золотаруха», де «ОСОБА_87» є потерпілим. ОСОБА_9 розповіла, що по цій справі всі судді (вочевидь, іншого суду) заявили самовідводи, і справа цього дня має поступити до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, про що її попередили.

Листок непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року, який був заповнений на ім`я ОСОБА_9, містив відомості про період лікування 09 по 10 лютого 2017 року та був підписаний ОСОБА_14 . Отже, внесені до листка відомості у повній мірі відповідали протиправному проханню ОСОБА_9, а тому не викликає сумніву той факт, що ОСОБА_14, усвідомлюючи злочинність своїх дій, виконала прохання ОСОБА_9 та внесла завідомо неправдиві відомості до зазначеного листка непрацездатності.

7.3.5. Листок непрацездатності серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року був оформлений аналогічним чином за проханням ОСОБА_9, висловленим під час телефонного дзвінка ОСОБА_14 24 лютого 2017 року (п. 6.10.6 вироку). Прохання було формалізоване фразою « ОСОБА_65, мне на сегодня надо больничный». Також ОСОБА_9 зазначила період непрацездатності: «это, на два дня, или на... А на один вот так, на сегодня открыть?», а потім сказала, що уточнить період пізніше: «давай пока на сегодня. Я там узнаю тогда».

Листок непрацездатності серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року, який був заповнений на ім`я ОСОБА_9, містив відомості про період лікування з 24 по 27 лютого 2017 року (тобто 2 робочих дні - з п`ятниці по понеділок) та був підписаний ОСОБА_14 . Отже, не викликає сумніву той факт, що прохання ОСОБА_9 щодо оформлення листка непрацездатності з 24 лютого 2017 року строком на 2 дні було виконане ОСОБА_14 .

7.3.6. Слід наголосити, що у кожному випадку оформлення листків непрацездатності особа, яка здійснювала безпосереднє його оформлення, достеменно усвідомлювала, що до листка вносяться відомості, які не відповідають об`єктивним обставинам, а видача листка обумовлена не медичними показаннями щодо звільнення особи від роботи, а необхідністю створення штучних правових підстав для перешкоджання розгляду питання про звільнення ОСОБА_9 з посади судді та маніпулювання нею процедурою автоматизованого розподілу справ.

7.3.7. Визначення підбурювача як співучасника кримінального правопорушення, яке міститься у ч. 4 ст. 27 КК України, передбачає умовляння як один із способів схилити іншого співучасника до його вчинення. Дії ОСОБА_9, які полягали у висловленні прохання оформити листки непрацездатності, цілком відповідають цьому способу.

7.3.8. Також не викликає сумніву наявність повторності кримінальних правопорушень, яку кримінальний закон визначає як вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України (ч. 1 ст. 32 КК України). Оформлення кожного з підроблених листків непрацездатності відбувалося незалежно від інших, не охоплювалося єдиним умислом, а отже, має місце вчинення декількох тотожних за правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, тобто наявність такої кваліфікуючої ознаки як повторність.

Наявна і така кваліфікуюча ознака як вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, оскільки, як це і передбачено ч. 2 ст. 28 КК України, має місце спільне вчинення його декількома особами ( ОСОБА_9 та Особа 2, а також ОСОБА_9 та ОСОБА_14 ), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

7.3.9. Суд критично ставиться до позиції ОСОБА_14 щодо неналежності їй номеру телефону НОМЕР_3, адже цей номер ОСОБА_14 самостійно зазначала як власний у численних заявах та клопотаннях, поданих протягом судового розгляду (т. 1 а.с. 120, 121, 145, 150, 151, 153, 155, 156, 167, 168; т. 2 а.с. 1-5, 26, 196; т. 3 а.с. 18, 20, 21, 44, 98, 111, 128, 194 та інші). Також суд відхиляє доводи ОСОБА_14 щодо зазначення нею номеру телефону НОМЕР_3 під тиском прокурора, оскільки зміст значної кількості підписаних нею документів, зокрема, скарги на дії сторони обвинувачення, не дає підстав припустити, що вони могли бути виготовлені під таким тиском.

Також не є переконливими доводи ОСОБА_14 про те, що відповідно до існуючого порядку вона не мала можливості самостійно оформити листок непрацездатності.

Як зазначав суд у п. 6.10.4 вироку, коли ОСОБА_14 надавала згоду на підроблення листка непрацездатності, вона повідомила, що зробить це за допомогою інших осіб («Хорошо, я сейчас девчатам позвоню»). Під час досудового розслідування не було встановлено деталізовану у повній мірі послідовність дій ОСОБА_14 під час підроблення листків непрацездатності, втім, визначальну дію, яка надала їм статус офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов`язків, а саме їх підписання та засвідчення особистою печаткою, вчинила ОСОБА_14 .

Отже, ступінь деталізації встановлених обставин є достатньою для кваліфікації дій ОСОБА_14 за ч. 3 ст. 358 КК України.

7.4. Щодо використання підроблених листків непрацездатності

7.4.1. Склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України передбачає використання завідомо підробленого документа.

Суд встановив факт підроблення зазначених листків непрацездатності.

Використання завідомо підробленого документа полягає у вчиненні дій, спрямованих на реалізацію властивостей офіційного документа, передбачених диспозицією відповідної норми та його визначенням, закріпленим у примітці до ст. 358 КК України. Зазначені властивості полягають у здатності документа створювати відповідні юридичні наслідки.

Отже, використання завідомо підробленого документа спрямоване саме на створення таких наслідків.

Як зазначав суду у п. 6.11 вироку, згодом зазначені листки непрацездатності були надані ОСОБА_9 до апарату Кіровського районного суду міста Дніпропетровська та в Територіальне управління Державної судової адміністрації України. На підставі них були внесені відповідні відомості до обліково-бухгалтерських документів та до системи автоматизованого розподілу справ суду, а також була документально підтверджена поважність причин відсутності ОСОБА_9 на робочому місці та відсутності її під час розгляду питання про звільнення з посади судді.

Враховуючи, що ОСОБА_9 була безпосереднім ініціатором підроблення листків непрацездатності, відсутні підстави ставити під сумнів факт усвідомлення нею їх фіктивності, а отже і суспільно небезпечного характеру своїх дій, їх наслідків та наявності в неї бажання настання цих наслідків.

Слід зауважити, що використання кожного з підроблених листків непрацездатності відбувалося незалежно від інших, не охоплювалося єдиним умислом, а отже, має місце вчинення декількох тотожних за правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, тобто наявність повторності кримінальних правопорушень.

Зазначена характеристика кримінальних правопорушень не впливає на кваліфікацію діяння ОСОБА_9, втім, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України може бути визнана обставиною, яка обтяжує покарання, у зв`язку з чим оцінку їй буде надано у відповідному розділі вироку.

7.5. Висновки суду

7.5.1. При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч. 2 і 4 ст. 17 КПК України, що передбачають, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (постанова Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

7.5.2. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версією захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

7.5.3. За результатами судового розгляду колегія суддів констатує, що сторона обвинувачення у змагальному процесі довела винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, які становлять ідеальну сукупність кримінальних правопорушень. І хоча, прокурор неправильно визначив форму співучасті ОСОБА_9 в частині кваліфікації за ч. 4 ст. 368 КК України, на сукупність встановлених обставин, доведеність кожної зі значущих ознак, це не має впливу.

У колегії суддів не залишилось жодних сумнівів у тому, що зазначені кримінальні правопорушення були вчиненні з прямим умислом. ОСОБА_9 у повній мірі усвідомлювала злочинний характер своїх дій, які були спрямовані на отримання неправомірної вигоди. Понад це, як суддя з великим досвідом, вона достеменно розуміла правову природу вимагання з ОСОБА_21 неправомірної вигоди, її одержання, а тому намагалася використовувати засоби конспірації.

Неправомірну вигоду ОСОБА_9 одержала частково (16 000 з 30 000 доларів США) у вигляді 5 траншів її передачі, здійснених під контролем працівників правоохоронних органів. Кожен факт одержання частини неправомірної вигоди був зафіксований за допомогою технічних засобів в ході здійснення НСРД, супроводжувався розмовами, які пояснювали сутність дій, а тому обставини їх передачі зі значним ступенем деталізації були з`ясовані під час судового розгляду.

Сторона захисту упродовж всього судового розгляду та під час судових дебатів не навела жодного розумного пояснення з`ясованих обставин чи альтернативного розуміння зафіксованих у відповідних доказах подій.

Надані прокурором докази виключають жодні розумні сумніви у представленій версії подій та їх правовій кваліфікації (з урахуванням згаданих застережень).

7.5.4. Обставини підкупу працівника установи, підроблення листків непрацездатності та їх використання були досліджені під час судового розгляду та були доведені прокурором.

І хоча сторона обвинувачення не надала суду доказів на підтвердження окремих деталей об`єктивної сторони підроблення листків непрацездатності, зокрема конкретного механізму їх заповнення, втім, встановлені судом факти у мірі, достатній для виключення будь-яких сумнівів, свідчать про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_9 та ОСОБА_14 .

Такими фактами, з однієї сторони, є зміст розмов ОСОБА_9 з Особа 2, а згодом і з ОСОБА_14, під час яких були ініційовані питання виготовлення листків непрацездатності з причин, не пов`язаних зі станом здоров`я ОСОБА_9 . Суддя ОСОБА_9 а також медичні працівники Особа 2 та ОСОБА_14 не могли не розуміти природу домовленостей та їх злочинних характер.

З іншої сторони, прокурор надав суду підписані та засвідчені печаткою оригінали згаданих листків непрацездатності, відомості у яких цілком відповідали часу домовленостей, визначеній під час розмов тривалості лікування.

Співставлення цих двох аспектів (висловлення наміру та наявний результат) не залишає сумнівів у тому, що зазначені листки непрацездатності були підроблені. І знову ж сторона захисту не надала суду альтернативного розуміння зафіксованих у відповідних доказах подій.

VIII. Оцінка доводів сторони захисту

8.1. Щодо провокації вчинення злочину

Слід зазначити, що Європейський Суд з прав людини неодноразово розглядав питання провокації з боку працівників правоохоронних органів, наслідком чого стало вироблення ним сталої та цілісної практики щодо цього питання.

У загальному вигляді ЄСПЛ розмежовує матеріальний (змістовний) та процесуальний критерії провокації (п. 36 рішення «Баннікова проти Російської Федерації»). Процесуальний критерій полягає в дослідженні порядку розгляду судом скарг заявника на наявність ознак провокації, а отже з`ясування його дотримання полягає у ретельній перевірці доводів сторони захисту під час судового розгляду висунутого особі обвинувачення та постфактум може бути оцінене вищими судовими інстанціями.

Матеріальний критерій ґрунтується насамперед на визначенні провокації, яке ЄСПЛ формулює таким чином:

«Поліцейське підбурення до вчинення злочину має місце у тих випадках, коли співробітники, які в ньому беруть участь (як співробітники спецслужб, так і особи, що діють за їх вказівкою), не обмежуються пасивним розслідування злочинної діяльності, а здійснюють вплив на об`єкт розслідування, щоб підбурити його до вчинення злочину - який інакше не був би вчинений - з тим, щоб була можливість встановити факт злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальне переслідування» (п. 55 рішення «Раманаускас проти Литви»).

Як випливає з цього визначення, наріжною ознакою провокації є вплив з боку правоохоронних органів на особу (об`єкт розслідування) з метою змінити її психічне ставлення до можливості вчинення злочину.

Таке психічне ставлення можна умовно охарактеризувати двома станами:

- один передбачає як повне неприйняття особою навіть самої думки можливого вчинення злочину, так і певне бажання його вчинення, але неготовність його реалізувати з огляду на страх покарання, осуд суспільства чи будь-які інші причини;

- перебуваючи у другому стані, особа вже має сформоване переконання про можливість його вчинення, готова та має намір його вчинити.

Перехід з одного психічного стану до іншого може відбуватися як без участі сторонніх факторів, так і бути наслідком певних обставин чи дій інших осіб. І саме причина цього переходу, на переконання ЄСПЛ, є ключовим фактором при оцінці провокації: чи відбувся він незалежно чи внаслідок дій правоохоронних органів або осіб, що виконують роль агентів.

ЄСПЛ наголошує на розумінні труднощів, з якими стикаються правоохоронні органи при розслідуванні злочинів, зокрема, корупційного характеру, та необхідністю у зв`язку з цим використовувати негласні методи оперативної роботи (п. 49 рішення «Раманаускас проти Литви»). Втім, позиція суду є однозначною та категоричною: за жодних обставин готовність особи вчинити злочин не може бути наслідком дій правоохоронних органів.

Враховуючи, що в багатьох випадках дії правоохоронних органів не можуть мати абсолютно пасивний характер та передбачають певні заходи щодо взаємодії з об`єктом розслідування, контактування з ним, підтримання розмови, передачу чи приймання певних предметів тощо, ЄСПЛ розробив декілька критеріїв (в межах загального матеріального критерію), які мають оцінюватися під час з`ясування, чи мав місце вплив з їх боку на психічне ставлення особи до можливості вчинити злочин та чи мав він ступінь, здатний схилити особу до вчинення злочину.

Такі критерії досліджувалися у практиці ЄСПЛ, Верховного Суду (постанова від 12 травня 2021 року у справі № 750/10362/17) та в узагальненому вигляді вони полягають у з`ясуванні:

а) чи мали правоохоронні органи підстави для об`єктивних підозр щодо участі особи у злочинній діяльності чи схильності до неї (п. 38 «Тейксейра де Кастро проти Португалії»). Значенням цього критерію є встановлення мотиву дій правоохоронців: їх бажання виконати свій обов`язок запобігти злочинній діяльності чи викрити особу з метою створення видимості боротьби зі злочинністю попри відсутність ознак її існування;

b) на якому етапі правоохоронці здійснили оперативний захід: чи вони просто «приєдналися» до вчинюваного злочину, чи спровокували його (рішення «Секвейра проти Португалії»);

с) від кого саме надходила ініціатива вчинити злочин - від самої особи чи правоохоронних органів (п. 37 рішення «Малінінас проти Литви»);

d) чи були дії правоохоронних органів занадто наполегливими, наприклад, чи відбувалися контакти з ініціативи правоохоронних органів (п. 67 рішення «Раманаускас проти Литви»);

e) чи використовували правоохоронні органи оперативні заходи, які мають особливий психологічний вплив: використання агентів, які добре знайомі особі (п. 62 рішення «Носко і Нефедов проти Росії»), звернення до почуття жалю особи (пп. 11, 49 «Ваньян проти Россійської Федерації»), обіцянка значної винагороди (п. 37 рішення «Малінінас проти Литви») тощо;

f) чи існує зрозуміла та передбачувана процедура отримання дозволу на здійснення оперативних та слідчих заходів (п. 135 рішення «Худобін проти Російської Федерації»).

Вочевидь зазначений перелік не можна вважати вичерпним, адже певні конкретні обставини можуть вимагати дослідження інших можливих факторів впливу, втім наведена сукупність дозволяє в достатній мірі оцінити факт наявності (відсутності) провокації у цьому кримінальному провадженні.

Насамперед, перед дослідженням дій правоохоронних органів у цьому кримінальному провадженні крізь призму наведених критеріїв, колегія суддів має наголосити, що у практиці ЄСПЛ ключовим фактором існування провокації є наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями правоохоронних органів (причина) та вчиненням особою злочину (наслідок). Вочевидь причина у часовому вимірі не може йти за наслідком, вона має передувати йому.

а) щодо підстав для підозри

Як повідомив свідок ОСОБА_21, під час розгляду його справи Особа 1 у 2015-2016 роках він неодноразово стикався з ОСОБА_9, кабінет якої був навпроти кабінету Особа 1, і вона неодноразово пропонувала йому за винагороду переговорити з Особа 1 щодо прискорення судового розгляду.

За твердженням свідка, спочатку від ОСОБА_9 надійшла вимога передачі 15 тис. доларів США за вирішення питання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_21 у зв`язку зі спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності, але згодом сума зросла до 30 тис. доларів США, що змусило його звернутися до правоохоронних органів.

Отже, від ОСОБА_21 до органів СБУ надійшла конкретна інформація про вчинення щодо нього з боку ОСОБА_9 незаконних дій, які за своїм змістом цілком могли бути оцінені як такі, що мають ознаки кримінального правопорушення. Отже, у посадових осіб правоохоронних органів були цілком ґрунтовні підстави вважати вчинення такого кримінального правопорушення можливим, що покладало на них обов`язок перевірити наведені ОСОБА_21 факти.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що оперативні заходи щодо ОСОБА_9 розпочалися без достатніх для того приводів та підстав.

b) щодо етапу, на якому правоохоронні органи здійснили втручання

Для оцінки цього критерію вагоме значення має перша розмова ОСОБА_21 та ОСОБА_9 під контролем правоохоронних органів, яка відбулася 02 серпня 2016 року. Під час розмови обговорювалася поведінка ОСОБА_22, який є одним з обвинувачених у кримінальній справі стосовно ОСОБА_21 та від якого в певній мірі залежить її позитивне вирішення. При цьому ОСОБА_9 під час планування наступного етапу комунікації використовує фразу: «Значит я наберу, и ви поймете, что надо подходить, я ничего говорить не буду».

У подальшому розмова продовжилася, та після повідомлення ОСОБА_21 «Он [ ОСОБА_22 ] мне по телефону, вот я был там в городе, разговаривал, 25 зелеными, по телефону» ОСОБА_9 спитала чи за двох така сума, а потім сказала: «Потому что он [за контекстом розмови - Особа 1] озвучил [н/р] 30 на двоих. Я тоже думаю [н/р] на двоих. А если он с одного, прибавил десятку».

Отже, викладені цитати свідчать про наступне:

- станом на момент цієї зустрічі вже існувала домовленість ОСОБА_9, Особа 1 та ОСОБА_21 (як показали наступні розмови - щодо ухвалення позитивного рішення у кримінальній справі стосовно ОСОБА_21 );

- була обумовлена сума неправомірної вигоди - 30 000 доларів США з ОСОБА_21 та ОСОБА_22 спільно, а у разі недосягнення домовленостей з ОСОБА_22 - 25 000 доларів США з ОСОБА_21 ;

- ОСОБА_9 була не тільки обізнана, але брала активну участь, особисто розмовляла з цього приводу з Особа 1;

- ОСОБА_9 цілком усвідомлювала протиправність (злочинність) існуючих домовленостей з ОСОБА_21, які вона мала намір реалізувати, оскільки давала ОСОБА_21 вказівки вдаватись методів конспірації.

Викладене свідчить, що документування злочину розпочалося в момент, коли вже не тільки існував намір ОСОБА_9 його вчинити, а й були обумовлені та заплановані суттєві умови та етапи його вчинення.

с) щодо ініціативи вчинення злочину

Докази щодо джерела надходження ініціативи вчинення злочину аналізувалися судом у вищенаведених пп. «а» та «b». Встановлені з цього приводу обставини не містять ознак того, що ініціатива вчинення злочину надходила чи могла надходити від посадових осіб правоохоронних органів чи від ОСОБА_21 .

d) щодо наполегливості дій

Досліджуючи цей аспект, на який також неодноразово звертала увагу сторона захисту, зокрема, щодо зустрічей ОСОБА_9 та ОСОБА_21 виключно з ініціативи останнього, колегія суддів виходить з встановленої вище послідовності подій.

Після першої зустрічі 02 серпня 2016 року ОСОБА_9 сказала ОСОБА_21 : «Ждите моего звонка», тобто сама виявила ініціативу наступного контакту.

Під час зустрічі 08 серпня 2016 року ОСОБА_9 перша завела розмову про справу, спитавши «ОСОБА_22 не звонил?», а потім доповіла ОСОБА_21 результат її розмови з Особа 1 та окреслила алгоритм наступних дій (див. п. 6.3.4 вироку).

У подальшому ОСОБА_9 призначила дату передачі неправомірної вигоди: «Да, но он желательно говорил [н/р]. У него 12-го отпуск, но он тут еще будет с 12 по 15-е. Там, допустим, хотя бы 12-го [н/р]», а також визначила розмір першої частини неправомірної вигоди: «Ну, может быть там получится у вас если пять, привезете, скажем что пока вот так».

Ба більше, ОСОБА_9 попрохала у ОСОБА_21 номер телефону ОСОБА_22, зазначивши, що буде сама з ним розмовляти.

16 серпня 2016 року ОСОБА_9 одержала від ОСОБА_21 першу частину неправомірної вигоди.

Для оцінки цього критерію насамперед має бути визначена часова межа, до якої наявна можливість вплинути на особу з метою схилити її до вчинення злочину, та після якої такий вплив не має практичного значення, оскільки злочин вже вчинений чи принаймні розпочалося його вчинення.

Як встановив суд (пп. 6.3, 6.5.1 вироку), станом на 02 серпня 2016 року вже існувала домовленість між ОСОБА_9, Особа 1 та ОСОБА_21 щодо розміру неправомірної вигоди, станом на 08 серпня 2016 року існував розроблений алгоритм вчинення дій по справі ОСОБА_21, був визначений час передачі першої частини неправомірної вигоди та її розмір, а 16 серпня 2016 року відбулася її безпосередня передача. Тобто станом на 16 серпня 2016 року вже не тільки існувала готовність ОСОБА_9 на вчинення злочину, а фактично розпочалося його вчинення, що дозволяло ідентифікувати ознаки об`єктивної сторони його складу.

Отже, дії правоохоронних органів та ОСОБА_21, які, за твердженням сторони захисту, становили вплив на ОСОБА_9 з метою спровокувати її на вчинення злочину та які мали місце після 16 серпня 2016 року, не перебувають у причино-наслідковому зв`язку з формуванням у неї умислу на вчинення злочину та початком його фактичної реалізації.

Натомість, встановлені обставини свідчать, що до цієї дати ініціатива зустрічей, алгоритм дій, визначення розміру першої частини неправомірної вигоди виходили винятково від ОСОБА_9 .

Також відсутні підстави вважати, що всі наступні зустрічі відбулися виключно з ініціативи ОСОБА_21, оскільки у значній кількості випадків саме ОСОБА_9 визначала необхідність зустрічей та їх орієнтовний час. Телефонні дзвінки ОСОБА_21, які передували зустрічам, мали організаційний та уточнюючий характер і не були проявом ініціативи.

Водночас колегія суддів погоджується зі стороною захисту, що ОСОБА_21 допускав висловлювання більш наполегливого характеру. Так, ним були використані фрази «Не, ну так поговорить, кулаком по столу. Почесть языком я сам могу», «Я говорю давай быстрее чего тянуть...» (протокол № 19) та інші.

Разом з тим, по-перше, такі висловлювання мали місце через значний проміжок часу після початку вчинення злочину (зокрема, наведені - 22 лютого 2017 року, 06 квітня 2017 року), а по-друге, вони були спрямовані лише на прискорення реалізації домовленостей щодо передачі неправомірної вигоди та позитивного вирішення по суті кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_21, а тому не впливали на вже сформований у ОСОБА_9 умисел, реалізація якого тривала.

Колегія суддів не виключає можливості, що навіть після початку вчинення злочину подальші дії правоохоронних органів можуть призвести до збільшення тяжкості злочину чи іншим чином поставити особу в більш невигідне становище, втім у цьому кримінальному провадженні сума неправомірної вигоди була визначена заздалегідь та не змінювалася до часу припинення злочину, а тому відсутні підстави так вважати.

У контексті психічного ставлення ОСОБА_9 до вчинюваного нею злочину неабиякого значення набувають її освіта і посада. Вона тривалий час працювала суддею та розглядала кримінальні справи, що свідчить про значно меншу вірогідність вплинути на неї у порівнянні із можливим впливом на загального суб`єкта, адже ОСОБА_9 достеменно усвідомлювала неприпустимість подібних домовленостей, спілкування щодо них та наслідки їх досягнення.

e) щодо використання засобів впливу

Сторона захисту неодноразово звертала увагу на використання ОСОБА_21 прийомів спілкування, спрямованих на встановлення довірливих відносин з ОСОБА_9, наприклад, під час зустрічі 25 жовтня 2016 року ОСОБА_21, звертаючись до обвинуваченої, використав фразу «Могу я даме сердца, которая понравилась в жизни» (протокол № 15).

Оцінюючи цей довід сторони захисту, колегія суддів зазначає, що виходячи з контексту розмови, ця фраза мала гумористичне забарвлення, про що свідчить, зокрема, реакція на неї ОСОБА_9, а також той факт, що ні до, ні після цієї фрази ОСОБА_21 жодного разу не виявляв будь-яких намірів встановлення особистих (близьких) відносин з ОСОБА_9 .

Аналогічним чином інші фрази, на які посилається сторона захисту, були проявом доброзичливої манери спілкування ОСОБА_21 та мали епізодичний характер (лише декілька випадків на декілька десятків досліджених розмов), не були послідовними та у своїй сукупності не мали вирішального впливу на характер відносин чи спілкування ОСОБА_21 та ОСОБА_9 .

З таких самих міркувань колегія суддів не розглядає факти надання ОСОБА_21 певних гостинців ОСОБА_9 як свідоме використання засобів психологічного впливу, адже як повідомив ОСОБА_21, він приносив їх виключно на прохання самої ОСОБА_9 .

Крім того, не можна вважати таким, що має суттєве значення і висловлювання ОСОБА_21, які мали ознаки звернення до почуття жалю ОСОБА_9 . Як зазначав суд, ЄСПЛ визнавав таке маніпулювання однією з ознак провокації, втім за контекстом таке звернення мало надто акцентований характер, зокрема, прохання продати наркотичний засіб в умовах абстинентного синдрому, що викликало у заявниці обґрунтовані побоювання щодо скоєння викривачем самогубства (п. 11 «Ваньян проти Россійської Федерації»). ОСОБА_21 же лише зазначав про певні перешкоди у кар`єрі, які становить існування щодо нього кримінальної справи. Ба більше - зміст досліджених розмов та матеріалів кримінального провадження підтверджує, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_21 дійсно розглядалось суддею Особа 1 тривалий час, що мало ознаки затягування, тому констатація цього факту не може бути витлумачена як звернення до її почуття жалю.

До того ж, колегія суддів вкотре звертає увагу, що при оцінці цього критерію мають враховуватися згадані часові межі впливу, і слід наголосити, що викладені стороною захисту дії ОСОБА_21 відбувалися поза ними.

Також сторона захисту звернула увагу, що залучення правоохоронними органами знайомого під час здійснення оперативних заходів також є ознакою провокації (п. 62 рішення «Носко і Нефедов проти Росії»). Оцінюючи цей довід, колегія суддів наголошує, що у згаданому рішенні ЄСПЛ правоохоронними органами був залучений колишній однокурсник та багаторічний колега заявниці. Натомість у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_21 був знайомий ОСОБА_9 лише як обвинувачений у справі, яку вона розглядала, тобто він не мав ані дружніх, ані довірливих відносин з ОСОБА_9, а тому факт їх знайомства не мав істотного значення та не був засобом особистого впливу. Навпаки, саме та обставина, що ОСОБА_9 розглядала справу за обвинуваченням ОСОБА_21, призвела до її обізнаності з обставинами цієї справи та майстерного використання цієї обізнаності під час вимагання неправомірної вигоди.

f) щодо процедури отримання дозволу

Слід зазначити, що у цьому кримінальному провадженні отримання доказів відбувалося у двох правових режимах: у межах здійснення оперативно-розшукової справи та у межах кримінального провадження.

Здійснення слідчих заходів, зокрема, і негласних, у межах кримінального провадження відбувалося за відповідними дозволами слідчих суддів у передбаченому законом порядку. Зазначені обставини перевірені судом та не викликали зауважень з боку сторони захисту.

Проте сторона обвинувачення не надала документального дозволу (рішення суду) на здійснення негласного розшукового заходу (аудіо-, відеоконтролю особи, результати якого зафіксовані протоколом від 15 лютого 2017 року), який відбувався у межах оперативно-розшукової справи, і цей факт вимагає від суду ретельної оцінки.

Дослідивши наведені стороною обвинувачення з цього приводу відомості та докази на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступні обставини.

21 липня 2016 року прокурор звернувся до Апеляційного суду м. Києва з клопотанням про надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів, пов`язаних з тимчасовим обмеженням прав і свобод людини (т. 13, а.с. 194-197). У клопотанні йшлося про такі заходи:

- обстеження публічно недоступних місць шляхом таємного проникнення в них (щодо службового кабінету ОСОБА_9 );

- аудіо-, відеоконтроль щодо ОСОБА_9 ;

- зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме мобільних телефонів ОСОБА_9 ;

- спостереження за ОСОБА_9 у публічно доступних місцях;

- установлення місцезнаходження радіоелектронних засобів.

Як вбачається з листа Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року зазначене клопотання було розглянуто та 22 липня 2017 року постановлено ухвалу № 01-4846цт, якою клопотання прокурора було задоволено (т. 3, а.с. 120).

Сторона обвинувачення неодноразово (листи від 22 серпня 2017 року, т. 3, а.с. 232-233; від 09 жовтня 2017 року, т. 3, а.с. 238-239) зверталася до Апеляційного суду м. Києва з клопотанням про скасування грифу секретності, наданому зазначеній ухвалі.

Листом від 27 жовтня 2017 року у розсекреченні ухвали було відмовлено (клопотання повернуто без виконання) з огляду на відсутність законодавчого врегулювання процедури такого розсекречення (т. 3, а.с. 234).

Аналогічне звернення прокурора було направлене 15 червня 2020 року (т. 12, а.с. 12-17), на яке було отримано аналогічну відповідь 24 червня 2020 року (т. 12, а.с. 18-19).

Зрештою така ухвала надійшла до режимно-секретного відділу Вищого антикорупційного суду для подальшого її дослідження з дотриманням вимог режиму секретності.

Однак, 25 лютого 2022 року зазначену ухвалу було знищено у відповідності до пп. 746, 747 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939, у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації та виникненням загрози захоплення матеріальних носіїв інформації (т. 19, а.с. 43).

Київський апеляційний суд також повідомив про знищення матеріальних носіїв секретної інформації у зв`язку із виникненням загрози їх захоплення та відсутність зазначеної ухвали слідчого судді (т. 19, а.с. 136).

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 99 КПК України для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає.

Колегія суддів має констатувати, що сторона обвинувачення вжила заходів, які перебували у межах її компетенції, спрямованих на розсекречення та надання суду зазначеної ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2017 року. Попри неодноразовість таких заходів, їх мети не було досягнуто з причин, які не залежали від повноважень прокурора.

Колегія суддів усвідомлює, що лист про факт постановлення ухвали не замінює самого рішення, втім надане стороною обвинувачення клопотання та зазначені у листі Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року відомості, які підтверджують факт його задоволення, дозволяють стверджувати про наявність такого дозволу.

Також слід акцентувати увагу на тому, що суд неодноразово вживав заходи, спрямовані на сприяння в ознайомленні сторони захисту з ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2017 року у справі № 01-4846цт. Зокрема, 02 лютого та 04 березня 2021 року захисникам ОСОБА_68, ОСОБА_13, ОСОБА_15 були скеровані листи щодо необхідності прибуття до Режимно-секретного відділу Вищого антикорупційного суду з метою вирішення питання отримання допуску та доступу до державної таємниці та подальшого ознайомлення із зазначеною ухвалою (т. 13, а.с. 223-224; т. 14, а.с. 51).

Листи аналогічного змісту 11 та 26 жовтня 2021 року були також направлені захиснику обвинуваченої ОСОБА_14 - адвокату ОСОБА_17 (т. 16, а.с. 166; т. 17, а.с. 27).

Захиснику обвинуваченої ОСОБА_14 - адвокату ОСОБА_15 тричі було відмовлено у наданні допуску до державної таємниці та повернуто документи без опрацювання у зв`язку з повідомленням ним неповних та недостовірних відомостей (т. 16, а.с. 127-128). Втім, 25 травня та 13 липня 2021 року до Режимно-секретного відділу Вищого антикорупційного суду від органу СБУ надійшло повідомлення про надання захисникам обвинуваченої ОСОБА_9 - адвокатам ОСОБА_13 та ОСОБА_68, відповідно, допуску до державної таємниці.

Протягом одного року, який минув з моменту повідомлення стороні захисту про необхідність оформлення відповідних дозволів з метою ознайомлення з ухвалою Апеляційного суду м. Києва до її знищення, лише захисники ОСОБА_9 вжили заходів, спрямованих на ефективну реалізацію цього права (ознайомились з її змістом та, зрештою, переконатись у її наявності), в той час як жодний захисник ОСОБА_14 на той час ще не отримав права на ознайомлення з цією ухвалою. Така поведінка є способом використання стороною захисту своїх прав та відповідає засаді диспозитивності, проте виключає можливість стверджувати, що стороні захисту було відмовлено в наданні можливості перевірити наявність відповідного дозволу слідчого судді на здійснення оперативно-розшукових заходів.

Колегія суддів враховує виключні обставини, які склалися 24 лютого 2022 року у державі, та які у подальшому об`єктивно унеможливили дослідження змісту цієї ухвали. На переконання суду, прокурор надав вагомі докази, що оперативно-розшуковий захід здійснювався на підставі відповідного дозволу слідчого судді, і сторона захисту була забезпечена можливістю безпосередньо ознайомитися з ним, проте не використала її у повному обсязі.

Підсумовуючи наведені у п. 8.1 мотиви, колегія суддів констатує відсутність ознак провокування ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення з боку працівників правоохоронних органів.

8.2. Щодо незаконності продовження строку досудового розслідування

Аналізуючи доводи сторони захисту щодо незаконності постанови про продовження строку досудового розслідування від 04 жовтня 2017 року, винесеної заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_69 (т. 7, а.с. 119-121), колегія суддів виходить з того, що місцем винесення зазначеної постанови є м. Сакраменто Сполучені Штати Америки. Про це зазначено у самій постанові, та цей факт визнає сторона обвинувачення.

Частина 1 ст. 4 КПК України визначає, що кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення. Як семантичний аналіз зазначеної норми, так і системний аналіз ст. 4 КПК України в цілому, свідчать, що нею визначена обов`язковість застосування норм кримінального процесуального закону під час здійснення кримінального провадження на території України чи прирівняних до них за правових режимом територій, а також певне виключення з цього правила (ч. 4 ст. 4 КПК України).

Зазначена норма ані прямо, ані опосередковано не містить заборони ухвалення певних процесуальних рішень у кримінальному провадженні посадовою особою, яка перебуває за межами території України.

Продовження строку досудового розслідування до 12 місяців виключно Генеральним прокурором чи його заступниками, як це було передбачено діючим на той час законодавством, за своєю суттю є процесуальною гарантією, що особа не перебуватиме тривалий час у статусі підозрюваного без належних для того підстав. А тому, досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, не може ставитися у залежність від місця фактичної реалізації цієї гарантії, враховуючи, що було дотримано вимоги кримінального процесуального закону, та цей факт не вплинув на фундаментальні права і свободи учасників кримінального провадження.

8.3. Щодо ознак редагування відеофайлів

Обвинувачена ОСОБА_14 послалася на ознаки редагування відеозаписів, отриманих під час здійснення НСРД та доданих до відповідних протоколів. Ці ознаки, на думку обвинуваченої, випливають з суперечностей у метаданих відеофайлів, зокрема, невідповідності дати зафіксованої розмови та дати редагування файлу, тривалості відео- та аудіодоріжок тощо.

Оцінюючи ці доводи обвинуваченої, колегія суддів виходить з того, що метадані відеофайлу фактично є інформацією про загальні характеристики цього файлу, а також відеозапису, який міститься у ньому. Ця інформація вноситься до файлу під час створення, редагування, копіювання та інших маніпуляцій з файлом відповідним програмним забезпеченням чи операційною системою. Метадані не є достовірним джерелом інформації про історію маніпуляцій з файлом, оскільки можуть змінюватися незалежно від його вмісту.

Обвинувачена не навела конкретних та аргументованих відомостей, які б свідчили про ознаки фальсифікації відеозаписів, спотворення їх змісту чи невідповідність фактичним обставинам, а тому колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими.

8.4. Щодо порушень правил підслідності

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо порушення правил підслідності у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів має наголосити на наступних міркуваннях.

Як зазначив ККС ВС у постановах від 06 липня 2022 року у справі № 454/2576/17 та від 24 березня 2021 року у справі № 520/2989/16-к, чинне кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема ч. 2 ст. 218 КПК України, не містить посилання на час, в межах якого прокурором має бути визначено підслідність за іншим органом досудового розслідування. При цьому природно, що на початкових етапах розслідування відомості про подію злочину є фрагментарними, а комплексність норм КПК України, якими визначається підслідність кримінальних проваджень, зокрема підслідність НАБУ, іноді унеможливлює точне та беззаперечне встановлення належного органу досудового розслідування на початку розслідування з огляду на недостатність необхідних фактичних даних.

Крім того, відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 11 серпня 2016 року, в той час як ОСОБА_9 призначила передачу першої частини неправомірної вигоди на 15 серпня 2016 року (п. 6.3.4 вироку). Вочевидь, враховуючи, що певні процедури, які супроводжують передачу кримінального провадження з одного органу досудового розслідування до іншого, не можуть забезпечити початок проведення слідчих дій безпосередньо детективами, така передача створила б загрозу втрати важливих доказів та могла б зашкодити досягненню завдань кримінального провадження.

Отже, відсутність факту негайної передачі кримінального провадження за підслідністю не порушує вимог кримінального процесуального закону та не свідчить про незаконність слідчих дій, проведених до такої передачі.

8.5. Щодо недопустимості доказів

8.5.1. Обвинувачена ОСОБА_14 звернулася до суду з клопотаннями, у яких просила визнати недопустимими протоколи зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06 березня 2017 року та 05 травня 2017 року, а також протокол обшуку від 27 липня 2017 року (т. 19, а.с. 138-142, 144-146).

Як зазначила ОСОБА_14, детектив, звертаючись до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку у приміщеннях КЗ ДЦПМСД №11 ДМР, послався на протоколи зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мобільного телефону ОСОБА_9 ), відповідно до яких ОСОБА_9 домовлялася з ОСОБА_14 про оформлення листка непрацездатності. Втім, за твердженням обвинуваченої, протоколи зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06 березня 2017 року та 05 травня 2017 року не містять жодних перемовин з цього приводу.

Також обвинувачена ОСОБА_14 зазначила, що у клопотанні детектива про проведення обшуку в порушення п. 8 ч. 3 ст. 234 КПК України відсутнє обґрунтування того, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть в них міститися, неможливо отримати у добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України.

Оцінюючи зазначені доводи, колегія суддів підкреслює, що вони стосуються недоліків клопотання детектива про проведення обшуку, втім, оцінка обґрунтованості клопотання, зокрема, його відповідність вимогам ч. 3 ст. 234 КПК України, належить до компетенції слідчого судді, який ухвалює рішення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин. Слід зазначити, що клопотання прокурора не містить посилань, з яких саме протоколів зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж він встановив певні факти, тому зміст протоколів від 06 березня 2017 року та 05 травня 2017 року, на які посилається обвинувачена, не свідчить про його необґрунтованість. До того ж, вимога, яка міститься у п. 8 ч. 3 ст. 234 КПК України, не є абсолютною та не поширюється, зокрема, на випадки проведення обшуку з метою відшукання знаряддя кримінального правопорушення.

8.5.2. Крім того, обвинувачена ОСОБА_14 послалася на інтернет-публікацію щодо вступної промови колишнього судді ОСОБА_70, у якій він повідомляв про тісні зв`язки слідчого судді ОСОБА_71 з працівниками НАБУ. Колегія суддів наголошує, що долучена до клопотання обвинуваченої роздруківка зазначеної публікації містить стислий виклад оціночного судження особи, яка не має відношення до кримінального провадження, у зв`язку з чим не відповідає вимогам належності та допустимості, які висуваються до доказів.

8.5.3. Також обвинувачена ОСОБА_14 послалася на вади вступної частини протоколу обшуку від 27 липня 2017 року, зокрема, відсутність відомостей про дату народження та місце проживання детективів, прізвища, ім`я та по батькові медичної сестри, яка брала участь у обшуку. Колегія суддів погоджується, що зазначений протокол має зазначені недоліки, втім вони не свідчать про таке істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що мало б наслідком визнання з цих підстав протоколу обшуку недопустимим доказом, оскільки не спотворюють суть відомостей, які містяться у ньому, та не порушують прав і свобод осіб.

8.5.4. Обвинувачена ОСОБА_14 зазначила, що слідчим суддею було надано дозвіл на відшукання, огляд та вилучення, серед іншого, корінців листків непрацездатності, виданих ОСОБА_9 за період з 27 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року. Всупереч дозволу слідчого судді під час обшуку був вилучений корінець листка непрацездатності серії АДБ № 526184 від 07 березня 2017 року, отже детектив НАБУ перевищив свої повноваження.

Колегія суддів не вважає зазначені доводи обґрунтованими, оскільки ч. 7 ст. 236 КПК України дозволяє вилучення речей та документів, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді, та визначає їхній особливий статус, тобто умови для їх використання в якості доказів.

8.5.5. Доводи обвинуваченої в частині проведення обшуку її службового кабінету без дозволу слідчого судді та її дозволу не відповідають фактичним обставинам, оскільки такий обшук було проведено на підставі ухвали слідчого судді 07 липня 2017 року (т. 9, а.с. 133-134), якою було надано дозвіл на обшук у приміщеннях КЗ ДЦПМСД №11 ДМР. Частина 2 ст. 234 КПК України передбачає, що обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді та не потребує згоди обвинуваченої ОСОБА_14 на його проведення. Постанова ККС ВС від 24 лютого 2021 року у справі № 761/27114/14, зазначена у клопотанні ОСОБА_14, не релевантна її доводам, оскільки стосується огляду службового кабінету, тобто іншої слідчої дії.

8.5.6. Доводи клопотання обвинуваченої ОСОБА_14 щодо відсутності опису вилучених документів, нездійснення їх огляду та упакування не впливають на допустимість протоколу обшуку, оскільки ч. 9 ст. 236 КПК України містить імперативну вимогу виключно в частині вручення опису вилучених документів особі, у якої проведено обшук, а ч. 7 ст. 236 КПК України передбачає право, а не обов`язок оглянути речі та документи. Також вимоги ч. 3 ст. 105 КПК України щодо упакування додатків до протоколу спрямовані на забезпечення збереження доказів, втім жодних доводів щодо пошкодження вилучених документів чи спотворення їх змісту сторона захисту не навела, а тому відсутність упакування доказів не свідчить про їх недопустимість чи недопустимість протоколу обшуку.

8.5.7. Також обвинувачена ОСОБА_14 послалася на той факт, що кримінальне провадження стосовно неї було зареєстроване у ЄРДР 04 серпня 2017 року, а обшук здійснений 27 липня 2017 року, НСРД проведені 06 березня та 05 травня 2017 року, що, на її думку, виключає можливість використання цих доказів у кримінальному провадженні щодо неї.

Втім, зазначений обшук проведено у межах кримінального провадження № 4201000000002089 від 11 серпня 2016 року, яке постановою від 07 серпня 2017 року було об`єднано з кримінальними провадженнями № 52017000000000533, 52017000000000535, в яких здійснювалося досудове розслідування за фактом підробки ОСОБА_14 листків непрацездатності (т. 7, а.с. 73-74). Чинний кримінальний процесуальний закон не містить заборони використання доказів у іншому кримінальному провадженні за умови дотримання порядку їх збирання, тим більше ознаки кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_14, були виявлені саме під час розслідування кримінального провадження № 4201000000002089. Стаття 257 КПК України дійсно містить умову використання отриманої в ході НСРД інформації в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, втім у цьому випадку докази використовуються в одному кримінальному провадженні та стосуються того самого факту.

8.5.8. Колегія суддів не вважає обґрунтованими доводи обвинуваченої ОСОБА_14 щодо відсутності у протоколах НСРД певних розмов чи нез`ясування стороною обвинувачення певних фактів, на які є посилання у розмовах, адже кримінальний процесуальний закон містить обов`язок доведення тільки тих обставин, що мають значення для справи, та не передбачає з`ясування всіх без виключення фактів. Ступінь деталізації з`ясування фактичних обставин належить до дискреційних повноважень сторони обвинувачення.

8.5.9. Крім того, колегія суддів наголошує, що строки передачі протоколів НСРД прокурору, встановлені ч. 3 ст. 252 КПК України, спрямовані на забезпечення вчасного виконання прокурором своїх повноважень та їх порушення не свідчить про недотримання порядку отримання цих доказів, що могло б бути підставою для визнання їх недопустимими, а тому доводи клопотання ОСОБА_14 в цій частині також є необґрунтованими.

8.6. Показання свідків сторони захисту та мотиви їх неврахування

8.6.1. Свідок ОСОБА_72 пояснив, що є сином обвинуваченої ОСОБА_9 19 квітня 2017 року у його будинку було проведено обшук. Детектив пред`явив йому ухвалу про обшук та запропонував видати добровільно грошові кошти, на що свідок погодився та видав 12 050 доларів США. Свідок наголосив, що це були його власні кошти, які він придбав з метою подорожі за кордон, про що він має відповідні квитанції, втім, під час обшуку забув їх надати детективу.

Як повідомив свідок, детектив попрохав його зачитувати номери купюр в той час як він сам буде їх звіряти зі своїм переліком. Серед цих купюр детектив відібрав 1 300 доларів США та запакував їх у один пакет, а решту - у інший.

Свідок наголосив, що в той час у нього були напружені стосунки з матір`ю, вона з ним не проживала та грошей йому не надавала.

Пізніше частина вилученої суми у розмірі 10 750 доларів США була визнана судом його власністю та повернута.

8.6.2. Свідок ОСОБА_73 повідомила, що є матір`ю Особа 1. У квітні 2017 року за місцем її проживання був проведений обшук, який проводило близько 8 працівників правоохоронних органів. Під час обшуку вона з чоловіком перебувала у великій кімнаті та не мала можливості спостерігати за діями інших осіб. Під час обшуку її покликали до кімнати-комори та спитали щодо приналежності куртки, яка там перебувала. Свідок відповіла, що куртка належить їй. Співробітники правоохоронних органів витягли з кишені 200 доларів США та спитали, кому вони належать. Оскільки у лютому того року у свідка був ювілей, дві сестри їй подарували по 100 доларів США, і це могли бути саме ті кошти. Свідок додала, що Особа 1 відвідував її дуже рідко і ці гроші не могли належати йому.

8.6.3. Оцінюючи показання свідків ОСОБА_72 та ОСОБА_73, суд виходить з необхідності їх сприймати через призму родинних відносин свідків з обвинуваченими ( ОСОБА_72 є сином обвинуваченої ОСОБА_9, ОСОБА_73 є матір`ю Особа 1, щодо якого кримінальне провадження було закрите у зв`язку зі смертю) та відсутності будь-яких розумних пояснень, яким чином заздалегідь ідентифіковані грошові кошти опинились у домоволодіннях свідків. З огляду на очевидне суб`єктивне ставлення свідків до наданих ними показань суд надає перевагу письмовим доказам, які свідчать про: (1) передачу ОСОБА_21 ідентифікованих грошових коштів; (2) отримання ОСОБА_9 неправомірної вигоди у загальному розмірі 16 000 доларів США; (3) віднайдення під час обшуку у домоволодіннях ОСОБА_72 і ОСОБА_73 купюр, які однозначно можна ідентифікувати як грошові кошти, раніше надані ОСОБА_21 для передачі ОСОБА_9 .

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів висновує, що показання свідків ОСОБА_72 та ОСОБА_73 не спростовують висновку суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

8.7. Щодо недопустимості протоколу НСРД від 15 лютого 2017 року

Колегія суддів відхиляє доводи адвоката ОСОБА_11 щодо недопустимості протоколу негласного розшукового заходу - аудіо-, відеоконтролю особи від 15 лютого 2017 року, оскільки ч. 2 ст. 99 КПК України передбачає, що матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Згаданий протокол містить відомості про хід зазначеного заходу, зокрема, відомості про осіб, яких він стосується, місце їх перебування, пересування, зміст спілкування. Зазначені у протоколі відомості наведені в обсязі, достатньому для розуміння суті та результатів проведеного заходу, і кримінальний процесуальний закон не вимагає зазначення у ньому місця встановлення обладнання, його характеристик та інших відомостей, зазначених адвокатом ОСОБА_11 .

Також захисник ОСОБА_11 хибно ототожнює здійснення аудіо-, відеоконтролю, результати якого було зафіксовано протоколом від 15 лютого 2017 року, з іншими НСРД (обстеження публічно недоступних місць, спостереження за особою), докази здійснення яких у цьому кримінальному провадженні сторонами не надано.

Суд не вважає обґрунтованими доводи захисника ОСОБА_11 щодо відсутності у оперуповноваженого СБУ ОСОБА_74 повноважень здійснювати НСРД, адже п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України визначено право слідчого доручати проведення НСРД дій відповідним оперативним підрозділам, кожний зі складених ним протоколів НСРД містить реквізити документів, на підставі яких її проведено.

8.8. Щодо технічних носіїв інформації

Також захисник, посилаючись на недолучення до протоколів НСРД оригіналів технічних носіїв інформації, на яких зафіксовано результати НСРД, не навела які саме технічні носії є такими оригіналами.

Суд зазначає, що документ, у тому числі електронний, є процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні відповідно до ч. 2 ст. 84, п. 1 ч. 2 ст. 99 КПК України. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у разі зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Ці положення Закону кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 99 КПК України, яка визначає, що оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Отже, електронний документ є інформацією, а матеріальний носій, на якому він зберігається, - лише способом фіксування та зберігання вказаної інформації. Тому всі копії електронних документів, які містять ідентичні первинно створеному документу електронні дані, незалежно від їх кількості, способу копіювання та виду матеріального носія, на якому вони зберігаються, є за своєю правовою природою оригіналами вказаного електронного документа.

8.9. Щодо вручення повідомлення про підозру

Оцінюючи доводи захисту щодо вручення повідомлення про підозру ОСОБА_9 неуповноваженим суб`єктом, колегія суддів звертає увагу на висновок про застосування норм права, зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 536/2475/14-к). Як зазначив Верховний Суд, Генеральний прокурор або його заступник реалізують повноваження щодо письмового повідомлення про підозру судді незалежно від того, чи здійснюють вони процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні. Зазначені суб`єкти можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні.

Вручення повідомлення про підозру судді уповноваженим суб`єктом за умови, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане саме Генеральним прокурором або його заступником, не порушує гарантії суддівської незалежності.

ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України. Повідомлення було складене заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_69 (т. 11, а.с. 10-16). У тексті повідомлення наявна вказівка про доручення детективу НАБУ ОСОБА_75 вручити Особа 1 повідомлення про підозру, пам`ятку про процесуальні права підозрюваного та виконати вимоги ст. 276-278 КПК України. Вочевидь, посилання у тексті повідомлення про підозру ОСОБА_9 про доручення його вручення іншому підозрюваному у цьому кримінальному провадженні слід розглядати виключно як друкарську помилку, яка хоча викривляє зміст процесуальних дій з формальної сторони, втім, не впливає на дотримання процесуальних гарантій незалежності суддів. Повідомлення про підозру було складено заступником Генерального прокурора України, а отже визнане ним законним та обґрунтованим, та вручене детективом, який здійснював досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, тобто уповноваженою особою.

Суд звертає увагу, що ані ОСОБА_9, ані її захисник не висловили жодних заперечень з приводу дотримання порядку повідомлення про підозру під час її отримання.

8.10. Щодо залучення ОСОБА_21 до конфіденційного співробітництва

Також, сторона захисту ставить під сумнів допустимість протоколів НСРД, виходячи, зокрема, з відсутності у прокурора повноважень залучити особу до конфіденційного співробітництва, також неможливості отримання згоди від ОСОБА_21 на залучення його до проведення НСРД у кримінальному провадженні до винесення прокурором постанови про проведення контролю за вчиненням злочину.

Крім цього, адвокат обвинуваченої ОСОБА_9 заперечує правомірність проведення контролю за вчиненням злочину 16 серпня 2016 року з огляду на те, що вказана НСРД була проведена оперуповноваженим СБУ за відсутності доручення на її проведення.

Колегія суддів, проаналізувавши відповідні доводи сторони захисту, визнає їх неспроможними з огляду на наступне.

Зокрема, в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_21 про надання добровільної згоди на залучення до НСРД у кримінальному провадженні № 42016000000002089 (т. 13, а.с. 89). Ця заява адресована старшому слідчому в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_76 .

Відповідно до постанови слідчого про залучення особи до проведення НСРД від 11 серпня 2016 року ОСОБА_21 залучено до проведення НСРД, а тому вимоги ч. 1 ст. 275 КК України у цьому випадку дотримані, процесуальне рішення про залучення до конфіденційного співробітництва прийнято уповноваженим суб`єктом.

При цьому, той факт, що згода особи на конфіденційне співробітництво отримана до винесення постанови про проведення НСРД, об`єктивно не впливає на правомірність подальшого проведення контролю за вчиненням злочину, адже він проведений за попередньої добровільної згоди особи.

Колегія суддів акцентує увагу, що згідно п. 2 резолютивної частини постанови про проведення контролю за вчиненням злочину, його проведення доручено уповноваженій особі Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України спільно з співробітниками ГУБКОЗ СБУ, а тому окремого доручення для його проведення не потребувало.

8.11. Щодо інших доводів сторони захисту

Сторона захисту звертала увагу і на інші, не висвітлені у розділі VIII недоліки та порушення, які на її думку, допущені стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні. Проте, на переконання колегії суддів, ці доводи не потребують окремої оцінки, оскільки не мають вирішального значення для ухвалення остаточного рішення у цій справі.

Як зазначав ЄСПЛ, положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод хоча і зобов`язують суди обґрунтовувати свої рішення, однак не вимагають детальної відповіді на кожен з аргументів сторін. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті і що конкретні та чіткі відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи. При цьому, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 30 рішення «Boldea v. Romania», п. 84 рішення «Moreira Ferreira v. Portugal (№ 2)», п. 40 рішення «S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania», п. 29 рішення «Ruiz Torija v. Spain», п. 58 рішення «Серявін та інші проти України».

IX. Зловживання стороною захисту своїми процесуальними правами

9.1. Попри те, що ст. 374 КПК України не містить вимог щодо обов`язку суду надати оцінку поведінці сторін кримінального провадження, суд з метою виконання завдань кримінального провадження, окреслених у ст. 2 КПК України, вважає за необхідне проаналізувати поведінку обвинуваченої ОСОБА_9, яка свідомо поставила під загрозу дотримання розумних строків у цьому кримінальному провадженні та можливість забезпечення швидкого судового розгляду.

9.2. Частиною 2 ст. 318 КПК України визначено, що судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, до яких належить і обвинувачений (п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Право на участь обвинуваченого під час розгляду висунутого йому обвинувачення є гарантією, яка забезпечує можливість ефективно заперечувати проти нього, доводити свою невинуватість та реалізовувати інші передбачені законом права.

Водночас, використання цього права всупереч його меті може унеможливити здійснення судового розгляду, а тому кримінальний процесуальний закон поклав на обвинуваченого обов`язок прибути за викликом до суду (п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України).

Судове провадження у цій справі тривало більше ніж три роки, упродовж яких сторона захисту здебільшого брала участь у судових засіданнях у режимі відеоконференцзв`язку, з огляду на задоволення відповідних клопотань сторони захисту.

За результатом судового розгляду колегія суддів вимушена констатувати факт систематичного зловживання обвинуваченою ОСОБА_9 своїми процесуальними правами у формі здійснення спроб уникнути подальшого розгляду шляхом неприбуття у судове засідання з посиланням на незадовільний стан здоров`я.

Так, лише за останні місяці, які передували ухваленню вироку, мали місце наступні випадки нехтування обвинуваченою ОСОБА_9 своїм обов`язком прибути на виклик суду:

- 18 серпня 2022 року у судове засідання обвинувачена ОСОБА_9 не прибула, надіслала суду медичну довідку про перебування на амбулаторному лікуванні (т. 20, а.с. 26);

- 17 листопада 2022 року у судове засідання обвинувачена ОСОБА_9 не прибула. Її захисник ОСОБА_77 надіслала суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням обвинуваченої на лікуванні (т. 21, а.с. 139);

- 25 листопада 2022 року захисник обвинуваченої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_77 надіслала суду заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 28 листопада 2022 року у зв`язку з перебуванням обвинуваченої на лікуванні (т. 21, а.с. 167-168);

- 13 грудня 2022 року у судове засідання обвинувачена ОСОБА_9 не прибула, надіслала суду медичну довідку про перебування на амбулаторному лікуванні (т. 21, а.с. 227);

- 15 грудня 2022 року обвинувачена також не прибула. Її захисник - адвокат ОСОБА_77 надіслала суду заяву про відкладення судового засідання з огляду на хворобу обвинуваченої (т. 21, а.с. 243);

- 20 грудня 2022 року у судове засідання обвинувачена ОСОБА_9 не прибула, надіслала суду медичну довідку про перебування на амбулаторному лікуванні (т. 22, а.с. 31);

- 19 січня 2023 року у судове засідання обвинувачена ОСОБА_9 не прибула, надіслала суду медичну довідку, оформлену неналежним чином, - без зазначення дати видачі (т. 23, а.с. 2);

- 24 січня 2023 року у судове засідання обвинувачена ОСОБА_9 не прибула. Сторона захисту не надала доказів поважності причин її неприбуття;

- 27 січня 2023 року у судове засідання обвинувачена ОСОБА_9 не прибула. Сторона захисту також не надала доказів поважності причин її неприбуття;

- 10 лютого 2023 року у судове засідання обвинувачена ОСОБА_9 не прибула. Від захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 надійшла заява, у якій вона повідомила про госпіталізацію ОСОБА_9 до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» на стаціонарне лікування.

Слід наголосити, що під час судового засідання 09 лютого 2023 року ОСОБА_9 приховала від суду факт її направлення на лікування до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, хоча відповідна медична документація була оформлена ще 08 лютого 2023 року.

9.3. Кримінальний процесуальний закон однозначно визначає критерії оцінки поважності причин неприбуття на виклик суду. Одним з них є наявність у обвинуваченого «тяжкої хвороби або перебування його в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад» (п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України).

У цьому контексті колегія суддів неодноразово наголошувала на тому, що не будь-яке погіршення стану здоров`я або наявність хронічних захворювань є підставою для неприбуття у судове засідання, а лише таке з них, яке має ознаки, визначені у наведеній вище нормі.

ОСОБА_9 має багаторічний стаж роботи на посаді судді та була забезпечена правовою допомогою професійних захисників, а отже відсутні підстави ставити під сумнів її обізнаність щодо процесуального обов`язку щоразу доводити поважність причин свого неприбуття у судове засідання.

Попри це, стороною захисту не надано доказів наявності в обвинуваченої ОСОБА_9 тяжкої хвороби або перебування її в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад. Також наведені у медичних документах діагнози ОСОБА_9 не належали до Переліку хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України № 1348/5/572 від 15 серпня 2014 року, а тому у суду були відсутні підстави вважати хвороби ОСОБА_9 тяжкими та такими, що перешкоджають її прибуттю у судові засідання.

Крім того, двічі безпосередньо під час судових засідань було оголошено перерву у зв`язку з поведінкою обвинуваченої:

- у судовому засіданні 23 січня 2023 року було оголошено перерву у зв`язку з повідомленням сторони захисту про погіршення самопочуття обвинуваченої ОСОБА_9, здійсненим безпосередньо перед її допитом (час 14:33 технічного запису судового засідання від 23 січня 2023 року);

- у судовому засіданні 09 лютого 2023 року було оголошено перерву у зв`язку з повідомленням сторони захисту про погіршення самопочуття обвинуваченої ОСОБА_9 та виклик у зв`язку з цим швидкої медичної допомоги (час 09:48 технічного запису судового засідання від 09 лютого 2023 року). Водночас, за інформацією КП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради ОСОБА_9 09 лютого 2023 року була обстежена та оглянута спеціалістами, лікування в умовах стаціонару не потребувала (т. 24, а.с. 38).

Враховуючи численні факти неприбуття обвинуваченої ОСОБА_9 у судове засідання, які набули систематичного і цілеспрямованого характеру, судом було застосовано до обвинуваченої привід (ухвали суду від 26 січня та 10 лютого 2023 року).

Детектив Національного антикорупційного бюро України, якому було доручено виконання цих ухвал, повідомив про перебування обвинуваченої у день судового засідання 15 лютого 2023 року у лікувальному закладі - КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги».

За повідомленою ним інформацію, а також за інформацією генерального директора зазначеного лікувального закладу, наведеною у листі № 261 від 15 лютого 2023 року (т. 24, а.с. 92), були відсутні перешкоди медичного характеру для участі обвинуваченої ОСОБА_9 у судовому засіданні з приміщення лікарні в режимі відеоконференції.

Детектив виконав ухвалу про привід шляхом забезпечення участі обвинуваченої ОСОБА_9 у судовому засіданні у режимі відеоконференції з приміщення лікарні, втім, свою участь вона обмежила лише наданням поодиноких коментарів щодо свого незадовільного самопочуття, перебуваючи в цей час у ліжку.

Разом з тим, у подальшому під час судового засідання, тільки-но колегія суддів констатувала відмову обвинуваченої ОСОБА_9 надавати показання суду, остання в черговий раз заявила відвід колегії суддів та виступила в його обґрунтування, що як і низка інших її дій переконливо свідчить про повне усвідомлення обвинуваченою ОСОБА_9 об`єктивної реальності.

У судовому засіданні, яке відбулось 27 лютого 2023 року, обвинувачена вкотре припустилась поведінки, що свідчить про неповагу до суду, вживала лайливі та нецензурні висловлювання, сипала прокльонами на адресу суду, працівників лікарні, поводилась агресивно, періодично полишала палату, всіляко провокувала головуючого і членів колегії на оголошення безпідставних перерв у судовому засіданні.

Зрештою, після неодноразових роз`яснень правил поведінки у судовому засіданні та попередження про наслідки порушення встановленого порядку його проведення, сукупність дій ОСОБА_9 була витлумачена колегією суддів як така, що спрямована виключно на перешкоджання проведенню судового засідання, зокрема судових дебатів. На переконання колегії суддів, саме усвідомлення невідворотності виходу суду до нарадчої кімнати спонукало обвинувачену до окреслених дій.

Суд вважає за доцільне констатувати, що ОСОБА_9 свідомо не скористалась своїм правом на надання показань суду, виступ у судових дебатах та проголошення останнього слова обвинуваченої, натомість наполягала на необхідності проведення щодо неї психіатричної експертизи в умовах стаціонару. Ретельне мотивування свого рішення про відмову у призначенні такої експертизи суд навів в ухвалі від 27 лютого 2023 року, втім вважає за доцільне акцентувати свою увагу на складових, які дозволили колегії прийняти рішення про продовження судового засідання попри нетипову поведінку обвинуваченої та витлумачити її як таку, що не має жодного стосунку до психічного розладу, а спрямовану на зрив судового засідання. Зокрема при ухваленні такого рішення суд зважав на:

(1) свій життєвий та професійний досвід;

(2) життєвий і професійний досвід обвинуваченої ОСОБА_9 ;

(3) неперебування її на обліку лікаря-психіатра;

(4) той факт, що погіршення стану здоров`я обвинуваченої мали не перманентний, а вочевидь спланований характер (зокрема, були викликані її свідомим рішенням приймати або не приймати певні ліки) і чітко збігались з датами і часом проведення судових засідань;

(5) адекватне, доречне реагування обвинуваченої на репліки і питання суду у принципових (в її інтересах) процесуальних питаннях (до прикладу тоді, коли йшлось про можливість відкладення судових засідань, або запитувалась її думка щодо клопотання захисника про призначення психіатричної експертизи, а також коли суд попереджав її про можливість видалення з зали судових засідань у випадку непристойної поведінки).

9.4. Колегія суддів наголошує, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених кримінальним процесуальним законом (ч. 1 ст. 26 КПК України). А тому така форма участі обвинуваченої у судовому засіданні є обраним нею способом реалізації своїх прав, адже перешкоди медичного характеру для участі її у судовому засіданні були відсутні.

Окремо слід зазначити, що 31 січня 2023 року обвинувачена ОСОБА_9 повідомила, що відмовляється від послуг своїх захисників ОСОБА_13 та ОСОБА_78 з огляду на наявні розбіжності у тактиці та стратегії захисту, окремо зауваживши, що такі розбіжності існували вже певний час. Водночас, обвинувачена не вжила заходів щодо завчасного залучення іншого захисника, у зв`язку з чим ухвалою суду від 31 січня 2023 року їй було залучено захисника для здійснення захисту за призначенням.

Беззаперечно, право вільно обирати захисника є складовою більш загального права на захист, і факт його реалізації сам по собі не може бути оцінений як прояв зловживання своїми правами.

Втім, ця відмова від захисника відбулася у контексті загальної послідовності дій обвинуваченої ОСОБА_9, кожна з яких своїм наслідком мала відкладення судового засідання.

До того ж, обраний пізніше обвинуваченою захисник - адвокат ОСОБА_11 06 лютого 2023 року скерувала суду клопотання про надання їй часу для ознайомлення з матеріалами справи, втім не здійснила жодних спроб отримати безпосередній доступ до них з метою ознайомлення. За таких обставин, суд може лише констатувати, що єдиною метою звернення з цим клопотанням було відкладення судового засідання. На користь такого висновку свідчить також ґрунтовний виступ захисника ОСОБА_11 в судових дебатах з посиланням на матеріали кримінального провадження, хоча вона з матеріалами не знайомилась, тобто вона їх отримала в інший спосіб.

Колегія суддів обачно застерігає, що право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження є правом, а не обов`язком захисника, разом з тим така бездіяльність захисника ОСОБА_11 береться судом до уваги у ширшому контексті дій, які вчиняла сторона захисту ОСОБА_9 з метою недотримання розумних строків у цьому кримінальному провадженні.

9.5. Також вартують уваги неодноразові факти подання стороною захисту заяв про відводи прокурору та суду з мотивів незгоди з процесуальними рішеннями (13 жовтня 2021 року, 04, 31 січня, 06 і 15 лютого 2023 року).

Систематичність та наполегливість таких дій сторони захисту, зокрема, обвинуваченої ОСОБА_9, дає підстави витлумачити її поведінку, як таку, що була спрямована на затягування судового розгляду та відтермінування ухвалення остаточного рішення за його результатами.

Наведені обставини надають вагомі доводи для констатації факту зловживання обвинуваченою ОСОБА_9 своїми процесуальними правами, тобто використання їх всупереч меті цих прав.

X. Обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання

10.1. Обставини, передбачені ст. 66, 67 КК України, які б обтяжували або пом`якшували покарання ОСОБА_14, судом не встановлені.

10.2. Обставини, передбачені ст. 66 КК України, які б пом`якшували покарання ОСОБА_9, судом не встановлені.

10.3. Судом встановлено, що обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_9 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, групою осіб за попередньою змовою, та вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, повторно.

XI. Мотиви призначення покарання

11.1. Призначення покарання ОСОБА_9 .

11.1.1. При призначенні обвинуваченій ОСОБА_9 покарання суд згідно з вимогами ст. 65, ч. 5 ст. 68 КК України враховує:

1) ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які з огляду на положення ч.ч. 2, 4, 5, 6 ст. 12 та примітки до ст. 45 КК України відносяться до корупційного особливо тяжкого, корупційного тяжкого, нетяжких злочинів та кримінального проступка;

2) особу винного, а саме обвинувачена ОСОБА_9 є пенсіонеркою (т. 5, а.с. 109), на обліку у лікаря-психіатра не знаходиться (т. 10, а.с. 145), під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога не перебуває (т. 10, а.с. 146), раніше не судима (т. 10, а.с. 151), має хронічні захворювання (т. 23, а.с 2, 143-145);

3) наявність обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України (п. 9.3 вироку);

4) відсутність обставин, що пом`якшують покарання, передбачених ст. 66 КК України;

5) характер і ступінь участі ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, які полягали у тому, що:

- обвинувачена виступала пособником у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, здійснювала пряму комунікацію з заявником, отримувала безпосередньо від нього неправомірну вигоду, брала активну участь у визначенні алгоритму злочинної діяльності та власне у вимаганні неправомірної вигоди;

- злочин, передбачений ч. 3 ст. 369-2 КК України, був вчинений нею як співвиконавцем у співучасті з суддею Особа 1. Оскільки вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою не зазначене як ознака кримінального правопорушення, суд окремо визначив цю обставину, як таку, що обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_9 ;

- обвинувачена неодноразово виступала підбурювачем до складання і видачі завідомо підроблених офіційних документів, тобто ініціювала вчинення цих злочинних діянь, вмовляла інших осіб вдатися до таких кримінально-караних дій з огляду на власні інтереси (усунення від авторозподілу тощо).

11.1.2. При призначенні обвинуваченій покарання суд також враховує суттєвий негативний вплив, який справляє корупція в судовій системі на довіру громадян до судової гілки влади та судових рішень. Неможливість домогтись захисту своїх законних прав та інтересів, реалізувати право на справедливий суд упродовж розумних строків, зневажливе позапроцесуальне спілкування призводить до паплюження авторитету правосуддя. Як наслідок, пересічні громадяни, уповноважені представники юридичних осіб не відчувають належної поваги до судової системи, мають заздалегідь сформовану думку про корумпованість та упередженість суддів, що жодним чином не сприяє утвердженню законності і верховенства права в Україні.

Колегія суддів констатує, що справа за обвинуваченням ОСОБА_21 розглядалась суддею Особа 1 досить тривалий час, упродовж 2012-2016 років, про що ОСОБА_9 була цілком обізнана, і навіть після звільнення Особа 1 з посади судді була готова продовжувати свої злочинні дії з пособництва в отриманні неправомірної вигоди та отриманні неправомірної вигоди з метою впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Досліджені результати НСРД свідчать, що з огляду на свій досвід ОСОБА_9 цілком розуміла злочинність своїх дій («закон почитайте о коррупции»), вдавалась до засобів конспірації, а її висловлювання яскраво свідчать про системний характер таких дій, ба більше - про необхідність дотримання певних звичаїв у цій злочинній діяльності («я сейчас, так сейчас всегда делаю» [за контекстом - пропоную покласти неправомірну вигоду у журнал], «у нас положено до приговора. После нас кидают обычно»). Функціонування у суді сталих злочинних та корупційних зв`язків, коли навіть за умови заміни судді у кримінальному провадженні (до прикладу за наслідком направлення справи на новий розгляд) особа залишається беззахисною перед загрозою вимагання у неї неправомірної вигоди є неприпустимим явищем, яке не може бути толерованим за жодних обставин.

Також у якості окремого мотиву призначення покарання суд враховує загрозу, яку становить можливість вибіркового визначення суддею тих справ та проваджень, які будуть ним розглядатись, штучне та безпідставне виключення з автоматизованого розподілу справ, який функціонує у всіх судах України, використання для цього інструментів підкупу та підбурення представників медичних закладів шляхом вмовляння до видачі підроблених листків непрацездатності.

11.1.3. Як на час вчинення інкримінованих ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, так і на час ухвалення вироку:

- санкція ч. 4 ст. 368 КК України залишалась незмінною та передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до 3 років з конфіскацією майна;

- санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України залишалась незмінною та передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна;

- санкція ч. 1 ст. 354 КК України залишалась незмінною та передбачала покарання у виді штрафу від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до 100 годин, або виправних робіт на строк до 1 року, або обмеження волі на строк до 2 років, або позбавлення волі на той самий строк;

- санкція ч. 3 ст. 358 КК України залишалась незмінною та передбачала покарання у виді обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк;

- санкція ч. 4 ст. 358 КК України залишалась незмінною та передбачала покарання у виді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 2 років.

11.1.4. Колегія суддів, виходячи із засад індивідуалізації покарання, вважає достатнім призначення ОСОБА_9 покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади у судах, правоохоронних органах, адвокатурі на строк 3 роки з конфіскацією всього належного їй майна;

- за ч. 3 ст. 369-2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного їй майна;

- за ч. 1 ст. 354 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

- за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Суд зауважує, що попри наявність обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_9, призначення їй покарання у максимальних межах санкції ч. 4 ст. 368 КК України є надміру суворим з огляду на вік обвинуваченої та стан її здоров`я.

Проте, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України суд звільняє ОСОБА_9 від покарання за ч. 1 ст. 354, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, які є нетяжкими злочинами та кримінальним проступком, з огляду на те, що з дня вчинення зазначених кримінальних правопорушень минуло три та п`ять років (п. 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК України).

З урахуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України суд визначає остаточне покарання ОСОБА_9 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

11.1.5. Застосування до ОСОБА_9 положень статей 69, 75 КК України, а саме призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробовуванням не передбачене вказаними положеннями КК України в зв`язку з тим, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, відноситься до корупційних. А для застосування положень цих статей до інших злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_9 визнано винною, немає підстав.

11.1.6. Щодо зарахування строку попереднього ув`язнення

ОСОБА_9 була затримана 19 квітня 2017 року та звільнена з-під варти в залі суду у зв`язку з постановленням ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року (т. 11, а.с. 57-58).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду мста Києва від 13 жовтня 2017 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту змінений на тримання під вартою, зазначено, що строк тримання під вартою слід рахувати з 13 год 15 хв 13 жовтня 2017 року (т. 2, а.с. 126; т. 11, а.с. 166).

Ухвалою цього ж суду від 07 грудня 2012 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 04 лютого 2018 року (т. 23, а.с. 225-236). Питання про продовження строку тримання під вартою, який закінчився 04 лютого 2018 року, стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не ініціювалось.

Тобто загальна тривалість попереднього ув`язнення ОСОБА_9 склала 118 днів.

Вирішуючи питання про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк призначеного ОСОБА_9 за цим вироком покарання, суд враховує правовий висновок щодо застосування норми, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України, викладеній у п. 103 постанови Великої палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17, відповідно до якого якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII), тобто з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_9 підлягає зарахуванню строк попереднього ув`язнення упродовж 118 днів з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, тобто 236 днів.

11.2. Призначення покарання ОСОБА_14 .

11.2.1. При призначенні обвинуваченій ОСОБА_14 покарання суд згідно з вимогами ст. 65, ч. 5 ст. 68 КК України враховує:

1) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке з огляду на положення ч. 4 ст. 12 КК України відносяться до нетяжкого злочину;

2) особу винного, а саме обвинувачена ОСОБА_14 на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т. 10, а.с. 147), раніше не судима (т. 10, а.с. 150), з її слів не працює;

3) відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, передбачених ст. ст. 66, 67 КК України;

4) характер і ступінь участі ОСОБА_79 у вчиненні кримінальних правопорушень, який полягав у тому, що обвинувачена повторно та за співучасті підбурювача ОСОБА_9 складала і видавала завідомо підроблені офіційні документи.

11.2.2. При призначенні обвинуваченій покарання суд також враховує, що відсутність в обігу підроблених документів є запорукою інформаційного забезпечення правомірної управлінської діяльності. Зокрема, складання та видача завідомо підроблених офіційних документів - листків непрацездатності перешкоджає ефективному порядку діяльності установи, у якій працює особа, щодо якої видаються такі листки, призводить до порушення трудової дисципліни, здійснення безпідставних страхових виплат.

У конкретних умовах цього кримінального провадження складання та видача листків непрацездатності здійснювалась на постійній основі, особа, зацікавлена в їх отриманні з метою подальшого використання (обвинувачена ОСОБА_9 ), висловлювала свої побажання щодо дат, так званої, непрацездатності у телефонному режимі. Зазначене вплинуло на організацію роботи Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, кількість суддів, що перебували у розподілі.

На переконання суду, попри наявність в особи, що звернулась за медичною допомогою, хронічних захворювань в кожному конкретному випадку медичний працівник під час огляду має з`ясовувати наявність підстав для госпіталізації, амбулаторного або стаціонарного лікування. Таким чином, наявність в обвинуваченої ОСОБА_9 хронічних захворювань не нівелює негативний вплив, який справило надання ОСОБА_79 у телефонному режимі згоди на оформлення листків непрацездатності з подальшим їх виготовленням.

11.2.3. Як на час вчинення інкримінованого ОСОБА_79 кримінального правопорушення, так і на час ухвалення вироку, санкція ч. 3 ст. 358 КК України залишалась незмінною та передбачала покарання у виді обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на той самий строк.

Колегія суддів, виходячи із засад індивідуалізації покарання вважає достатнім призначення ОСОБА_14 покарання за ч. 3 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Для застосування до ОСОБА_14 положень ст. 69 КК України, а саме для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, підстави відсутні.

Проте, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України суд звільняє ОСОБА_79 від покарання за ч. 3 ст. 358 КК України, який є нетяжким злочином, з огляду на те, що з дня вчинення зазначеного кримінального правопорушення минуло п`ять років (п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України).

Питання застосування до ОСОБА_14 положень ст. 75 КК України, а саме звільнення від відбування покарання з випробовуванням, судом не вирішується з огляду на звільнення обвинуваченої від покарання.

XII. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

12.1. Щодо запобіжного заходу

12.1.1. Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про існування щодо обвинувачених ОСОБА_9, ОСОБА_14 чинних запобіжних заходів будь-якого виду.

Прокурор під час судових дебатів клопотав про застосування до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, взявши її під варту в залі суду. Клопотання мотивоване існуванням ризику переховування від суду і необхідністю забезпечення законного ув`язнення ОСОБА_9 після її засудження компетентним судом.

Захисник ОСОБА_11 заперечувала щодо цього, посилаючись на похилий вік обвинуваченої та стан її здоров`я.

12.1.2. Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений або засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 178 КПК України передбачено перелік обставин, що враховуються при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.

12.1.3. Вирішуючи питання можливості обрання обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу під час ухвалення вироку, колегія суддів виходить з наступного.

У п.п. 46, 47 рішення у справі «Руслан Яковенко проти України», заява № 5425/11, ЄСПЛ чітко розмежував підстави обмеження гарантій, встановлених статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція).

Так, суд зазначив, що попереднє ув`язнення в розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.

12.2.Також ЄСПЛ вказав, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. У зв`язку з цим, Суд дійшов висновку, що словосполучення «після засудження» не може тлумачитися як таке, що обмежується вироком, який набрав законної сили, оскільки це виключатиме випадки затримання під час судового засідання осіб, яких за результатами судового розгляду було засуджено і які на такий судовий розгляд з`явилися, ще будучи вільними, незалежно від доступних їм засобів юридичного захисту (див. рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany), п. 9).

12.2.1. Як вже було зазначено, під час досудового розслідування ОСОБА_9 була затримана 19 квітня 2017 року та звільнена з-під варти в залі суду у зв`язку з постановленням ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року, якою тримання під вартою було змінено на домашній арешт (т. 11, а.с. 57-58).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду мста Києва від 13 жовтня 2017 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту змінений на тримання під вартою (т. 2, а.с. 126; т. 11, а.с. 166).

Ухвалою цього ж суду від 07 грудня 2012 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 04 лютого 2018 року (т. 23, а.с. 225-236). Питання про продовження строку тримання під вартою, який закінчився 04 лютого 2018 року, стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні у подальшому не ініціювалось.

Ураховуючи наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, висновки суду щодо винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, у т.ч. її роль у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого корупційного кримінального правопорушення, а також суворість призначеного судом основного покарання (у виді реального позбавлення волі), суд приходить до висновку про існування суттєвого ризику переховування обвинуваченої з метою ухилення від відбування призначеного судом основного покарання, пов`язаного з позбавленням волі.

Окрім того, судом ураховується неналежна процесуальна поведінка обвинуваченої ОСОБА_9 під час судового розгляду цього кримінального провадження щодо незабезпечення прибуття у судові засідання за викликом суду та завчасного неповідомлення про таке неприбуття з посиланням на поважні причини.

Обставини, викладені у розділі IX вироку, яскраво та беззаперечно свідчать про те, що (1) існують ризики переховування ОСОБА_9 від суду і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, (2) жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_9 .

Із урахуванням змісту ухваленого вироку, суд уважає, що ризики можливого переховування обвинуваченої ОСОБА_9 від суду та можливого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі відбуванню призначеного судом покарання, існують та нині, у зв`язку з ухваленням цього вироку, значно зросли.

Ураховуючи наведені ризики та особу обвинуваченої, її процесуальну поведінку під час судового провадження та інші обставини кримінального провадження, суд уважає, що інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_9 .

Тому з метою забезпечення її належної процесуальної поведінки, обвинуваченій ОСОБА_9 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили. У зв`язку з цим обвинувачену ОСОБА_9 слід затримати негайно.

12.3. Щодо процесуальних витрат

У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченої ОСОБА_9 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 1 237 грн (довідка Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України щодо витрат на проведення експертизи речовин хімічних виробництв і спеціальних хімічних речовин від 04 липня 2017 року № 1/8.11/1657; т. 8, а.с. 153).

Суд наголошує, що проведення цієї експертизи було здійснено у межах досудового розслідування діянь виключно ОСОБА_9, тому їх покладення на іншу обвинувачену буде невиправданим та вочевидь несправедливим.

12.4. Щодо інших заходів забезпечення

12.4.1. Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року накладено арешт на наступне майно, вилучене за місцем проживання ОСОБА_9 (т. 8, а.с. 50):

- електронний пристрій у картонній шкатулці червоного кольору;

- журнал «Спасите наши души»;

- листок непрацездатності серії АДБ № 253813 на ім`я ОСОБА_9 ;

- копія листка непрацездатності серії АДБ № 493176 на ім`я ОСОБА_9 ;

- брошура «Еврейский фашизм или хабад - дорога в ад»;

- брошура з назвою «Азбука русского националиста».

Враховуючи, що майно, на яке накладено арешт, у подальшому було визнано речовими доказами, доля яких вирішується судом в порядку ст. 100 КПК України, відсутні підстави для збереження цього заходу забезпечення кримінального провадження, а тому суд вважає за необхідне після набрання вироком законної сили скасувати накладений на нього арешт.

12.4.2. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 травня 2017 року накладено арешт на майно ОСОБА_9 - земельну ділянку площею 0.05 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_9, кадастровий номер 0121683000:08:001:0997 (т. 11, а.с. 151-152).

Метою накладення арешту на зазначене майно було забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та недопущення його відчуження.

Ураховуючи, що у п. 11.1.4 цього вироку суд вже дійшов висновку про призначення ОСОБА_9 додаткового покарання у виді конфіскації всього належного їй майна, підстави для скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовувався саме з такою метою, відсутні.

12.5. Щодо речових доказів

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до положень ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 373, 374-376 КПК України,

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_80 визнати винуватою за пред`явленим їй обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, та призначити їй покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у судах, правоохоронних органах, адвокатурі строком на 3 (три) роки та з конфіскацією всього належного їй майна;

- ч. 3 ст. 369-2 КК України, та призначити їй покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі та з конфіскацією всього належного їй майна;

- ч. 1 ст. 354 КК України, та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

- ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_9 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 354, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у судах, правоохоронних органах, адвокатурі строком на 3 (три) роки та з конфіскацією всього належного їй майна.

Зарахувати на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_9 у строк основного покарання строк її попереднього ув`язнення з 19 по 21 квітня 2017 року та з 13 жовтня 2017 року по 04 лютого 2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює двом дням позбавлення волі, загалом 236 днів.

2. Строк відбування ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту її фактичного затримання.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення ОСОБА_9 права обіймати посади у судах, правоохоронних органах, адвокатурі обчислювати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

3. До набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обвинувачену ОСОБА_9 затримати негайно.

4. ОСОБА_81 визнати винуватою за пред`явленим їй обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та призначити їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнити ОСОБА_14 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

5. Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 1 237 грн.

6. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року, на:

- електронний пристрій у картонній шкатулці червоного кольору;

- журнал «Спасите наши души»;

- листок непрацездатності серії АДБ № 253813 на ім`я ОСОБА_9 ;

- копію листка непрацездатності серії АДБ № 493176 на ім`я ОСОБА_9 ;

- брошуру «Еврейский фашизм или хабад - дорога в ад»;

- брошуру з назвою «Азбука русского националиста»,

скасувати після набрання вироком законної сили.

7. Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 10 травня 2017 року на земельну ділянку площею 0.05 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_9, кадастровий номер 0121683000:08:001:0997, залишити без змін.

8. Після набрання вироком законної сили долю речових доказів вирішити наступним чином:

a) повернути ОСОБА_9 :

- блокнот чорного кольору з чорновими записами на 2017 рік;

- аркуш паперу білого кольору з чорновими записами;

- листок непрацездатності № АДБ 253813 на ім`я ОСОБА_9 ;

- копію листка непрацездатності № АДБ 493176 на ім`я ОСОБА_9 ;

- мобільний телефон Samsung GT35610 ІМЕІ НОМЕР_5 з сім картою мобільного оператора «Київстар» та картою пам`яті;

- мобільний телефон Nomi i182 ІМЕІ: НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 з сім картою мобільного оператора МТС;

- мобільний телефон Nomi І 181 ІМЕІ НОМЕР_8, НОМЕР_9 з сім картою мобільного оператора «Київстар»;

- мобільний телефон «Samsung» GT-E1200i ІМЕІ НОМЕР_10 з сім картою мобільного оператора «Life»;

- невідомий електронний пристрій у червоній коробці;

- записник синього кольору з чорновими записами;

b) повернути ОСОБА_82 :

- мобільний телефон Nокіа 8800 ІМЕІ НОМЕР_11 з сім картою;

- мобільний телефон Samsung SM-G930F Galaxy S7 ІМЕІ НОМЕР_12 з сім картою та картою пам`яті;

c) повернути Комунальному закладу «Дніпропетровське клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної ради»:

- корінець листка непрацездатності серія АДБ № 490235 на ім`я ОСОБА_9 від 30 вересня 2016 року;

- медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_9 № 16595;

- медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_9 № 1476;

- завірені копії сторінок Журналу реєстрації листків непрацездатності в стаціонарі КЗ «ДКОШМДДОР»;

d) повернути Комунальному закладу «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11» Дніпропетровської обласної ради:

- медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_9 ;

- журнал реєстрації листків непрацездатності форми № 036/о Комунального закладу «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11» Дніпровської міської ради, який розпочатий 01 жовтня 2016 року, закінчений 30 грудня 2016 року;

- журнал реєстрації листків непрацездатності форми № 036/о Комунального закладу «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11» Дніпровської міської ради, який розпочатий 06 травня 2016 року, закінчений 30 вересня 2016 року;

- журнал реєстрації листків непрацездатності форми № 036/о Комунального закладу «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11» Дніпровської міської ради, який розпочатий 01 січня 2017 року;

- копія книги обліку бланків Листків непрацездатності по КЗ «ДЦПМСД № 11;

- корінець листка непрацездатності серії АДБ № 526184 на ім`я ОСОБА_9, виданий 07 березня 2017 року;

- корінець листка непрацездатності серії АДБ № 493176 на ім`я ОСОБА_9, виданий 03 листопада 2016 року;

e) повернути Дніпропетровській місцевій прокуратурі № 3:

- копію наказу № 22 від 19 квітня 2017 року Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Прокуратури Дніпропетровської області «Про розподіл обов`язків між керівництвом та прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3», який наданий суду;

- копію наглядового провадження в кримінальному провадженні № 70099043 в 3 томах, томи № 2 та 3 якого надані суду;

f) повернути Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області:

- протокол № 3 засідання комісії соцстраху від 09 березня 2017 року з додатками;

- протокол № 5 засідання комісії соцстраху з додатками;

g) повернути Кіровському районному суду м. Дніпропетровська:

- 14 дисків для лазерних систем опитування формату «СD-R» з аудіо записами судових засідань у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_21 та ОСОБА_22 (копія);

- 1 диск для лазерних систем опитування формату «СD-R» з аудіо записами судових засідань у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_21 та ОСОБА_22 (копія);

- 3 диски для лазерних систем зчитування формату «СD-R» з матеріалами кримінальної справи № 70099043 (копія);

- копію кримінальної справи № 70099043 у 10 томах, томи № 7 та 9 якого надані суду;

h) повернути Службі безпеки України:

- 4 (чотири) купюри номіналом 100 доларів США кожна, з серійними номерами: LВ11814968V В2, НН95614001А Н8, КF22514416В F6, КВ07593702R В2;

- 2 (дві) банкноти номіналом 100 доларів США кожна, з наступними серійними номерами: LВ11814937V, LВ11814938V;

- грошові кошти в сумі 1 300 доларів США купюрами номіналом 100 доларів кожна, з наступними серійними номерами: LВ11814952V, LВ11814951V, LВ11814957V, LВ11814910V, LВ11814916V, LВ11814913V, LВ11814902V, LВ11814901V, LВ11814967V, LВ11814942V, КL28656199А, LВ11814949V, LВ11814950V;

- грошові кошти номіналом по 100 доларів США в кількості 10 штук на загальну суму 1000 доларів США з серійними номерами: LF85215785К, LB68420995W, LB68420993W, НВ63221998Н, НВ65779558Р, FК88771603А, LF85215784К, НВ89392205D, АВ88172599N, LВ68420994W;

j) знищити:

- рукавички, які використовувались під час огляду грошових коштів;

- рукавички, які використовувались під час огляду грошових коштів;

- змиви з долоні правої руки ОСОБА_9 ;

- змиви з долоні лівої руки ОСОБА_9 ;

- рукавички, за допомогою яких проводились змиви з долоні правої руки ОСОБА_9 ;

- рукавички, за допомогою яких проводились змиви з долоні лівої руки ОСОБА_9 ;

- зразок чистого обеззоленого фільтру;

- гумові рукавиці, в яких помічали грошові кошти;

- взірець спецхімпрепарату «Промінь-1», а саме оброблений обеззолений фільтр;

- брошура з назвою « Еврейский фашизм или Хабад дорога в ад »;

- копію брошури з назвою «Азбука русского национализма»;

k) залишити у матеріалах кримінального провадження:

- журнал «Спасите наши души»;

- копію оперативної наради у першого заступника прокурора Дніпропетровської області від 04 березня 2015 року;

- копію оперативної наради у першого заступника прокурора Дніпропетровської області від 25 червня 2015 року;

- копію оперативної наради у першого заступника прокурора Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року;

- копію оперативної наради у першого заступника прокурора Дніпропетровської області від 12 травня 2016 року;

- копію оперативної наради у першого заступника прокурора Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року;

- копію розподілу функціональних обов`язків між працівниками відділу забезпечення державного обвинувачення у регіоні від 19 травня 2017 року;

- наказ прокурора Дніпропетровської області № 200 від 07 грудня 2015 року «Про розподіл обов`язків між працівниками прокуратури Дніпропетровської області;

- розподіл функціональних обов`язків між працівниками відділу забезпечення державного обвинувачення у регіоні від 04 травня 2016 року;

- наказ прокурора Дніпропетровської області № 68 від 23 лютого 2016 року;

- положення про управління підтримання державного обвинувачення в суді прокуратурою Дніпропетровської області;

- листок непрацездатності серії АДБ № 543679 від 24 лютого 2017 року на ім`я ОСОБА_9 ;

- листок непрацездатності серії АДБ № 543439 від 09 лютого 2017 року на ім`я ОСОБА_9 ;

- листок непрацездатності серії АДБ № 663510 від 27 січня 2017 року на ім`я ОСОБА_9 ;

- корінець листка непрацездатності серії АДБ № 543679 на ім`я ОСОБА_9, виданий 24 лютого 2017 року;

- корінець листка непрацездатності серії АДБ № 543439 на ім`я ОСОБА_9, виданий 09 лютого 2017 року;

- корінець листка непрацездатності серії АДБ № 663510 на ім`я ОСОБА_9 від 27 січня 2017 року.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Обвинуваченій ОСОБА_9 у зв`язку з обранням їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, роз`яснюється її право заявляти клопотання про доставку в судове засідання до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3