Document No. 109350554

Справа № 991/175/23

Провадження 1-кп/991/2/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

заставодавця ПП «Телекомсервіс» в особі директора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні Угоду про визнання винуватості, укладену 10.01.2023 між прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52023000000000012 від 09 січня 2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища міського типу Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, має вищу освіту, здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, одруженого, раніше не судимого, інваліда 3 групи, учасника бойових дій, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 статті 368 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

1.Історія провадження.

10 січня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з додатками та Угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 52023000000000012 від 09.01.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цього кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 . Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 11 січня 2023 року призначено підготовче судове засідання на 26.01.2023. В подальшому судові засідання відкладались на 16.02.2023, 03.03.2023.

До початку підготовчого судового засідання від прокурора ОСОБА_5 надійшли зміни до Угоди про визнання винуватості від 16 лютого 2022 року, в яких вказано, що сторони домовились внести зміни до п. 7 Угоди про визнання винуватості від 10.01.2023, виклавши її в редакції, що передбачає узгоджене додаткове покарання у виді позбавлення права займатися адвокатською діяльністю на строк два роки, при цьому всі інші положення Угоди про визнання винуватості залишаються незмінними.

На виконання вимог ч. 2 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) колегія суддів в підготовчому судовому засіданні 16 лютого 2023 року перейшла до розгляду Угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6, за участю захисника - адвоката ОСОБА_7 .

2.Формулювання обвинувачення та стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, вчиненого за наступних фактичних обставин.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 17 червня 2004 року № 1812-ІV особу, матеріали щодо якої знаходяться в окремому кримінальному провадженні, обрано безстроково на посаду судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області (Далі - ОСОБА -1 або суддя). ОСОБА -1, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, а згідно із п. 2 примітки до ст. 368 КК України відноситься до службових осіб, які займають відповідальне становище.

05 липня 2022 року працівниками Національної поліції України складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 127785 про вчинення ОСОБА_9 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який направлено для розгляду до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області. За результатами автоматизованого розподілу 12 липня 2022 року вищевказаний протокол передано для розгляду ОСОБІ-1 (справа № 346/2650/22, провадження № 3/346/1848/22).

30 серпня 2022 року ОСОБА_9 зустрівся з обвинуваченим ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність згідно зі свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 422, виданим 10 травня 2002 року Івано-Франківською обласною КДКА на підставі рішення від 10 травня 2002 року № 3, та досяг попередньої згоди з приводу надання йому правової допомоги у справі про адміністративне правопорушення, що перебуває на розгляді в судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області. ОСОБА_9 уклав з адвокатом ОСОБА_6 відповідний договір та в подальшому оплатив ОСОБА_6 2000 гривень за надання правової допомоги.

ОСОБА_6 зазначив, що піде до суду, ознайомиться з матеріалами справи, поспілкується з суддею щодо цієї справи, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 особисто знайомий з суддею та знав з кола свого професійного спілкування, що суддя просто такі питання не вирішує.

08 вересня 2022 року у службовому кабінеті НОМЕР_2 в будівлі Коломийського міськрайонного суду, за адресою: просп. Михайла Грушевського, 29, м. Коломия Івано-Франківської обл., за результатами розмови із ОСОБА_6 у ОСОБИ-1, виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди за прийняття рішення у справі про адміністративне правопорушення № 346/2650/22, яку він розглядає, в інтересах ОСОБА_9, а саме не притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У зв`язку з вищенаведеним, ОСОБА-1 сказала ОСОБА_6, що вивчить дану справу щодо ОСОБА_9 та повідомить ОСОБА_6, що можна зробити для закриття вищевказаної справи.

ОСОБА-1 не маючи налагоджених взаємовідносин із ОСОБА_9, зранку 09 вересня 2022 року під час розмови з ОСОБА_6 у своєму службовому кабінеті НОМЕР_2, обговорила недоліки у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_9 та сказала ОСОБА_6 щоб він підготував заперечення, а також клопотання про закриття провадження у вказаній справі, та підтвердила свій намір одержати від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в розмірі 1000 доларів США за прийняття рішення із використанням службового становища. Зокрема, за не притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у справі № 346/2650/22.

При цьому ОСОБА_6, як захисник ОСОБА_9, мав повідомити про наміри ОСОБИ-1 одержати неправомірну вигоду від ОСОБА_9 та передати її судді, тобто шляхом усунення вищезазначених перешкод сприяти вчиненню ОСОБОЮ-1 одержання неправомірної вигоди як службовою особою, яка займає відповідальне становище, стати пособником вчинення суддею одержання неправомірної вигоди.

09 вересня 2022 року в першій половині дня ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_9 й уточнив, що розмір неправомірної вигоди, яку має передати ОСОБА_9 для ОСОБИ-1 за вирішення питання про не притягнення його до адміністративної відповідальності має становити 1 200 доларів США, з яких 200 доларів США - це оплата послуг ОСОБА_6, та попросив привезти грошові кошти 11 або 12 вересня 2022 року.

12 вересня 2022 року приблизно о 13 годині 56 хвилин в офісі адвоката ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_9, що говорив із ОСОБОЮ-1 та уточнив, що потрібно передати неправомірну вигоду в розмірі 1 200 доларів США, про що ОСОБА_6 написав простим олівцем у блокноті суму «1 200».

Крім цього, ОСОБА_6 зазначив, що спільно із ОСОБОЮ-1 вивчали протокол про адміністративне правопорушення, також він зазначив, що напише заяву про відкладення судового засідання, так як гроші потрібно дати ОСОБІ-1 наперед, та додав, що, коли у ОСОБА_9 будуть грошові кошти, щоб він зателефонував йому.

У той самий день, близько 14 години 28 хвилин у службовому кабінеті судді НОМЕР_1 будівлі Коломийського міськрайонного суду за адресою: просп. Михайла Грушевського, 29, м. Коломия Івано-Франківської обл., ОСОБА_6 разом із ОСОБОЮ-1 домовились перенести судове засідання у справі, про що ОСОБА_6 подав відповідне клопотання.

У подальшому, 14 вересня 2022 року, близько 8 години 35 хвилин в службовому кабінеті НОМЕР_2 судді у будівлі Коломийського міськрайонного суду, за адресою: проспект Михайла Грушевського 29, м. Коломия Івано-Франківської обл., ОСОБА_6 підтвердив ОСОБІ-1 свій намір перенести судове засідання у справі № 346/2650/22, у зв`язку з тим, що ОСОБА_9 не передав ОСОБА_6 раніше обумовлену неправомірну вигоду, сказав, що подасть заяву про відкладення судового засідання. ОСОБА -1 погодилась та запитала у ОСОБА_6, чи підготував той заперечення у справі, на що ОСОБА_6 відповів, що підготував.

14 вересня 2022 року о 20 годині 12 хвилин ОСОБА_6 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_9, що судове засідання у справі про адміністративне правопорушення призначено на ранок 22 вересня 2022 року.

У подальшому, 19, 20 та 21 вересня 2022 року, ОСОБА_6 у телефонних розмовах із ОСОБА_9 підтвердив, що у справі про адміністративне правопорушення буде позитивне для ОСОБА_9 рішення, а також раніше озвучений намір на отримання неправомірної вигоди, наголосивши, що ОСОБА_9 потрібно прибути до нього до початку судового засідання, яке призначено на 8 годину 40 хвилин 22 вересня 2022 року. Продовжуючи свій намір на передачу неправомірної вигоди, ОСОБА_6 призначив ОСОБА_9 зустріч на 07 годину ранку 22 вересня 2022 року у своєму офісі.

22 вересня 2022 приблизно о 07 год. 01 хв. ОСОБА_6 та ОСОБА_9 зустрілись біля будинку за адресою: АДРЕСА_3, та пішли в квартиру АДРЕСА_4, яку ОСОБА_6 використовує як свій офіс. Безпосередньо після цього о 07 год. 02 хв. ОСОБА_9, надав, а ОСОБА_6 отримав раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1 200 доларів США для подальшої передачі ОСОБІ-1 за прийняття нею рішення з використанням службового становища, а саме за закриття провадження у справі № 346/2650/22 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_9 .

Після чого ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_9, що йому не потрібно йти в суд, та запевнив, що ОСОБА-1 прийме рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення без їх участі. Коли ОСОБА_6 в суді дадуть постанову, то він одразу зателефонує ОСОБА_9 .

В подальшому, 22 вересня 2022 року приблизно в 09 годині в службовому кабінеті НОМЕР_2 ОСОБА - 1 висловила ОСОБА_6 зауваження щодо якості поданого заперечення у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_9 та сказала йому, щоб той подав клопотання про розгляд вищевказаної справи без їх участі. ОСОБА_6, зрозумів, що суддя прийме рішення про закриття провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_9 ..

Того ж дня, приблизно в 11 годині ОСОБА_6 прибув до приміщення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. за адресою: просп. Михайла Грушевського, 29, м. Коломия Івано-Франківської області, де у службовому кабінеті НОМЕР_2, обговоривши обставини справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_9, повідомив ОСОБІ - 1, що забрав частину неправомірної вигоди, а саме: грошові кошти в сумі 200 доларів США, для себе, а решту 1000 доларів США передав їй, а суддя за прийняття з використанням службового становища рішення в інтересах ОСОБА_9 про закриття провадження про адміністративне правопорушення отримала їх. В той час, ОСОБА-1 повідомила, що не заперечує щодо отримання ОСОБА_6 частини грошових коштів, отриманих від ОСОБА_9, як неправомірну вигоду. ОСОБА -1 зазначила, що 23 вересня 2022 року прийме потрібне для ОСОБА_9 рішення.

У подальшому, 22 вересня 2022 року о 11 год. 22 хв. та о 12 год. 31 хв., ОСОБА_6 у телефонних розмовах поінформував ОСОБА_9, що його питання вирішено позитивно, а постанову про закриття провадження про адміністративне правопорушення можна буде отримати 26 вересня 2022 року.

23 вересня 2022 року в період часу з 09 години 18 хвилин по 09 годину 24 хвилини у службовому кабінеті НОМЕР_2 судді, ОСОБА_6 разом із ОСОБОЮ-1, на виконання раніше досягнутої домовленості щодо отримання неправомірної вигоди у ОСОБА_9 за прийняття суддею рішення про закриття провадження про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_9, обговорили питання про надання постанови. Під час розмови ОСОБА-1 повідомила, що рішення в неї на перевірці та буде готове до кінця дня.

23 вересня 2022 року о 09 годині 28 хвилин ОСОБА_6 сказав ОСОБА_9, що судове рішення у справі про адміністративне правопорушення буде готове до кінця дня.

23 вересня 2022 року помічником судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, яка не була обізнана з протиправними діями ОСОБА_6 та ОСОБИ-1, у комп`ютерній програмі «Д-3» створено проект (у статусі «чернетка») постанови суду від 22 вересня 2022 року у справі № 346/2650/22 про закриття провадження про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_9, яка о 10 годині 38 хвилин 23 вересня 2022 року відправлена на перевірку.

3.Відомості про укладену Угоду про визнання винуватості.

10 січня 2023 року між прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 за участю його захисника ОСОБА_7 укладено Угоду про визнання винуватості (далі також - Угода про визнання винуватості або Угода), із змінами від 16.02.2023.

Угода містить формулювання та обсяг обвинувачення, а також правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які є тотожними формулюванню обвинувачення та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті, та істотні для цього кримінального провадження обставини.

Сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України (п. 2 Угоди).

Угода містить інформацію про беззастережне визнання ОСОБА_6 його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Угодою встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі повідомленої йому підозри та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого йому обвинувачення у судовому провадженні (п. 4 Угоди).

Також в Угоді наявне підтвердження сторін про добровільність її укладення.

В пункті 5 Угоди викладено обов`язки ОСОБА_6 щодо співпраці у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами.

Так, підозрюваний ОСОБА_6 зобов`язується: співпрацювати із прокурором у викритті кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке розслідується детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 52022000000000241 від 02.09.2022 за підозрою ОСОБИ-1, шляхом надання під час судового розгляду вказаного кримінального провадження правдивих показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні).

Пунктом 6 Угоди зазначено про те, що інкримінованими кримінальними правопорушеннями матеріальна шкода не завдана та підстави для цивільної відповідальності відсутні, у зв`язку з цим відсутні підстави для звільнення ОСОБА_6 від цивільної відповідальності.

Крім цього, прокурором у відповідності до вимог ст. 470 КПК України при укладенні Угоди враховані істотні для відповідного кримінального провадження обставини, викладені у підпунктах 1-4 пункту 3 Угоди:

1)ступінь та характер сприяння ОСОБА_6 при розслідуванні кримінального провадження щодо нього та інших осіб, беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, надання правдивих показів стосовно себе та викривальних показів стосовно вчинення ОСОБОЮ-1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який розслідується у кримінальному провадженні № 52022000000000241 від 02.09.2022 року;

2)характер і тяжкість повідомленої ОСОБА_6 підозри, зокрема, належність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, відповідно ч. 5 ст. 12 КК України до тяжкого;

3)наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, викритті співучасника;

4)наявність суспільного інтересу в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як підозрюваним, так і іншими особами.

При вирішенні питання щодо міри покарання ОСОБА_6 сторони дійшли згоди про врахування наступних обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого: щире каяття; активне сприяння розкриттю злочину, а також сторони просять суд врахувати, що ОСОБА_6 є інвалідом 3 групи, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, є ветераном війни - учасником бойових дій (ч. 2 ст. 66 КК України). Крім того, в Угоді встановлено відсутність обставин, які б відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого.

При вирішенні питання щодо міри покарання прокурором у відповідності до вимог ст. 470 КПК України враховано наведені вище обставини та узгоджено міру покарання, яку запропоновано призначити суду за результатами затвердження Угоди.

Так, відповідно до пункту 7 Угоди про визнання винуватості, сторони погоджуються запропонувати суду призначити обвинуваченому ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України узгоджене основне покарання позбавлення волі строком на 5 років.

Також сторони, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 75 КК України, узгоджують звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням. На підставі ч. 3 ст. 75 КК України сторони дійшли згоди спільно клопотати перед судом про визначення тривалості іспитового строку в три роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України сторони дійшли згоди спільно клопотати перед судом покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України додатково покласти на ОСОБА_6 обов`язок: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Питання щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, яке згідно із санкцією ч. 3 ст. 368 КК України є обов`язковим, сторони виклали в письмових змінах до Угоди від 16.02.2023, де зазначили про узгодження додаткового покарання у виді позбавлення права займатися адвокатською діяльністю строком на два роки.

Питання щодо додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбачене санкцією ч. 3 ст. 368 КК України, сторони не узгодили, вказавши, що у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, конфіскація майна не застосовується, оскільки в переліку додаткових покарань, визначених ст. 77 КК України, що можуть бути призначенні в такому випадку, конфіскація майна відсутня (абз. 7-8 п. 7 Угоди).

На призначення вказаного вище основного та додаткових покарань зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням підозрюваний ОСОБА_6 згоден.

В Угоді також наведені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст.473КПК України, та наслідки невиконання Угоди відповідно до ст.476 КПК України.

4.Позиції учасників судового провадження.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор в судовому засіданні виклав обставини кримінального провадження, описані в обвинувальному акті та Угоді про визнання винуватості, які стосуються пособництва в отриманні особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди. Прокурор вважає, що правова кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 27 ч. 3 статті 368 КК України є вірною, оскільки обвинувачений був лише пособником в наданні неправомірної вигоди, а злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди суддею Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області виник 08.09.2022. Так, отримання від ОСОБА_9 грошових коштів та їх передача судді відбулась, оскільки законного способу для закриття адміністративного провадження не було. Обвинувачений розумів, що суддя має бажання отримати неправомірну вигоду, оскільки щодо таких питань у суді існувала налагоджена схема й він в загальному порядку знав розцінки судді за вирішення питання, які і озвучив ОСОБА_9 . Тож обвинувачений виступив лише посередником між суддею та «хабародавцем».

В судовому засіданні прокурор також зазначив про те, що розслідуване кримінальне провадження є підслідним Національному антикорупційному бюро України і підсудним Вищому антикорупційному суду. Оскільки обвинувачений є адвокатом, то підозра йому була складена і підписана уповноваженим суб`єктом, а саме заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Заявив про наявність ряду характеризуючих і пом`якшуючих обставин, зокрема розкаяння обвинуваченого у вчиненому діянні, сприяння у розслідуванні кримінального провадження, надання викривальних показів щодо інших осіб, і те, що останній є інвалідом третьої групи та ветераном війни - учасником бойових дій. Прокурор підтвердив, що обвинувачений самостійно вирішив визнавати винуватість у вчиненому діянні, про що повідомив органу досудового розслідування і це відповідно стало підставою для укладання Угоди про визнання винуватості зі стороною обвинувачення. Також наголосив на тому, що обвинувачений виступив ініціатором узгодження питання із заставодавцем про перерахування суми внесеної за нього застави на потреби Збройних Сил України, що вказує на те, що він дійсно розкаявся у вчиненому діянні.

Окремо вказав, що після додаткового дослідження Угоди про визнання винуватості від 10.01.2023 сторони підписали письмові зміни до Угоди від 16.02.2023, на підставі яких змінили редакцію пункту сьомого Угоди, додавши до нього положення про узгодження сторонами обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права займатися адвокатською діяльністю строком на 2 (два) роки. Неузгодження такого додаткового покарання в тексті самої Угоди, укладеної 10.01.2023 прокурор пояснив технічною помилкою у зв`язку з поспішністю її укладення, хоча попередньо сторони досягли згоди про визначення цього додаткового покарання. Також технічним недоліком пояснив відсутність дати підписання первісної Угоди на примірнику, який знаходиться в матеріалах кримінальної справи в суді.

Прокурор доповнену Угоду про визнання винуватості підтримав в повному обсязі, просив суд про її затвердження з огляду на відповідність Угоди вимогам чинного процесуального законодавства та добровільність її укладення.

Позиція сторони захисту.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та заявив про своє розкаяння у вчиненому, обставин, викладених в обвинувальному акті та Угоді про визнання винуватості, не оспорював.

Пояснив, що 30 серпня 2022 року до нього звернувся ОСОБА_9, який просив про вирішення питання про не притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та не позбавлення його права керування транспортними засобами, оскільки він займається перевезенням пасажирів і це є його єдиним заробітком. Протокол про адміністративне правопорушення, складений на ОСОБА_9 за ст. 130 КУпАП перебуває в провадженні судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Обвинувачений сказав ОСОБА_9, що можливо треба буде надати неправомірну вигоду судді за ухвалення рішення, оскільки він знав з кола свого професійного спілкування, що в суді існували певні схеми і тарифи на «вирішення питань». Домовленості із суддею на той час в нього не було, він лише припускав, що суддя висловить пропозицію отримання неправомірної вигоди.

В подальшому 08.09.2023, він підійшов до судді для того, щоб переговорити з приводу того чи можливо отримати позитивний для клієнта результат. ОСОБА-1 сказала йому написати заперечення, на підставі яких вона зможе прийняти позитивне рішення про закриття адміністративної справи та підказала йому, які є процесуальні підстави для закриття цієї справи. Крім того, 09.09.2022 ОСОБА-1 попередньо висловила намір прийняти неправомірну вигоду в розмірі однієї тисячі доларів. Після цього обвинувачений зателефонував ОСОБА_9, вказав на необхідність передачі неправомірної вигоди у розмірі однієї тисячі доларів США та двохсот доларів США для обвинуваченого за послуги посередництва. Обвинувачений вважає, що у разі ненадання ОСОБІ-1 неправомірної вигоди вирішити питання та отримати позитивний для ОСОБА_9 результат було б неможливо.

Надалі справа по розгляду адміністративного провадження щодо ОСОБА_9 переносилась за погодженням обвинуваченого із ОСОБОЮ-1.

22.09.2023 обвинувачений підійшов до судді та запитав його чи готова вже постанова про закриття адміністративної справи, на що ОСОБА - 1 відповіла йому, що проект вже є, однак вона його ще не перевірила. Після цього, обвинувачений передав судді грошові кошти в розмірі однієї тисячі доларів США таким способом, що він поклав їх у шухляду, при цьому, за словами обвинуваченого, ОСОБА-1 бачила, що він клав в шухляду саме ці грошові кошти і знала, що вони спрямовані для закриття адміністративної справи стосовно ОСОБА_9 . Також обвинувачений заявив судді, що двісті доларів США, отриманих від ОСОБА_9 залишив собі, на що ОСОБА -1 погодилась. Наступного дня, 23.09.2022 до обвинуваченого прийшли детективи Національного антикорупційного бюро України з метою проведення обшуку та вилучили в нього грошові кошти в розмірі двохсот доларів США.

Обвинувачений повідомив суду, що після початку досудового розслідування він виконував всі процесуальні обов`язки, з`являвся на допити. На першому допиті, який відбувся 30.09.2022, не надавав жодних показів, однак і не заперечував свою винуватість. В подальшому виступив ініціатором співпраці зі слідством, про що і повідомив детективу Національного антикорупційного бюро України.

В судовому засіданні ОСОБА_6 вказав, що Угода про визнання винуватості укладена ним добровільно, жодного тиску, примусу чи погроз не вчинялось. З викладом фактичних обставин в обвинувальному акті і Угоді про визнання винуватості та правовою кваліфікацією своїх дій згоден.

Обвинувачений зазначив, що розуміє права, визначені у п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, зокрема, про те, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, і при цьому він має право мовчати, а факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, право подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на користь сторони захисту. Запевнив, що йому зрозумілі наслідки укладення та затвердження Угоди, визначені у ст. 473 КПК України.

ОСОБА_6 підтвердив, що розуміє характер пред`явленого обвинувачення та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, погоджується з видом та мірою покарання, яке буде до нього застосовано у разі затвердження Угоди, а також з іншими заходами, які передбачає Угода, зокрема те, що він буде зобов`язаний надати правдиви покази щодо ОСОБИ-1.

Захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 вказав, що він здійснював представництво і захист інтересів обвинуваченого протягом усього досудового розслідування та під час укладення Угоди, особисто підписував Угоду про визнання винуватості і зміни до неї, відтак право обвинуваченого на захист було ним забезпечено. Також підтвердив добровільність укладання Угоди ОСОБА_6 .

Захисник підтвердив узгодження додаткового покарання для обвинуваченого у виді позбавлення права займатися адвокатською діяльністю строком на два роки шляхом підписання 16 лютого 2022 року письмових змін до Угоди. Така усна домовленість зі стороною обвинувачення була ще під час підписання первісної Угоди, однак вони не звернули увагу, що в тексті Угоди це положення було відсутнє. На уточнююче питання судді підтвердив, що це була технічна помилка в тексті Угоди від 10 січня 2023 року.

За результатами підготовчого судового засідання сторони просили суд призначити узгоджене сторонами в Угоді покарання.

У зв`язку з наведеним суд переконаний, що укладання Угоди сторонами є добровільним, і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в Угоді.

5.Наслідки укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості.

Під час судового розгляду на підставі Угоди судом роз`яснено положення КПК України, які встановлюють обмеження на оскарження вироків, укладених на підставі Угоди, а також встановлено, що учасникам відомо та зрозуміло:

1)про те, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження цієї Угоди для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1, 4 пункту 1 ч. 4 ст. 474 КПК України;

2)про те, що ч. 4 ст. 394 і ч. 3 ст. 424 КПК України встановлено особливості апеляційного і касаційного оскарження вироку суду першої інстанції на підставі Угоди, зокрема обмежено коло суб`єктів права на оскарження та визначено вичерпний перелік підстав для оскарження такого вироку;

3)наслідки невиконання Угоди, передбачені ст. 476 КПК України, зокрема про те, що умисне невиконання Угоди є підставою для кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

6.Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність Угоди вимогам цього Кодексу та положення закону, якими він керувався.

Розглядаючи питання про затвердження Угоди про визнання винуватості, після дослідження та аналізу змісту обвинувального акта та Угоди про визнання винуватості, наданих сторонами матеріалів, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Щодо відповідності умов Угоди вимогам КПК України та КК України та правильності правової кваліфікації.

Судом встановлено, що укладена між прокурором та підозрюваним за участю його захисника Угода містить формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Сформульоване в Угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини цього кримінального провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 474 КПК України, суд повинен відмовити в затверджені відповідної Угоди, якщо допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення Угоди.

В рамках розгляду цього кримінального провадження ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні 16.02.2023 з`ясовано те, що пособництво в одержанні неправомірної вигоди ОСОБОЮ-1 полягало в тому, що обвинувачений виступав посередником між тим, хто надає неправомірну вигоду та її отримувачем - ОСОБОЮ-1 за частину предмету неправомірної вгоди. Спільний злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди суддею виник в них 08.09.2023.

Дії особи, яка сприяла тому, хто, будучи службовою особою, одержав неправомірну вигоду, належить кваліфікувати як співучасть у злочині. Питання про кваліфікацію дій співучасника потрібно вирішувати з урахуванням спрямованості його умислу, зокрема якщо неправомірна вигода одержана службовою особою через посередника, який діяв на її боці, то його дії кваліфікують як пособництво в одержанні такої вигоди за ч. 5 ст. 27 і відповідної частини статті 368 КК України. Таким чином, з урахуванням інформації, наведеної в обвинувальному акті і Угоді про визнання винуватості та пояснень сторін в судовому засіданні, суд приходить до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого.

Це дає можливість суду дійти висновку про існування фактичних підстав для визнання ОСОБА_6 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 статті 368 КК України, та укладання Угоди про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. За змістом п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України у разі укладення Угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення Угоди.

Встановлено, що Угода про визнання винуватості підписана сторонами кримінального провадження 10 січня 2023 року за участю захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7, про що свідчить підпис останнього.

КПК України дозволяє укладання Угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України).

Злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 3 статті 368 КК України, який інкримінується обвинуваченому, належить до тяжких злочинів у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 КК України, оскільки санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає, зокрема, основне покарання у виді позбавлення волі на строк більше п`яти років.

Абз. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України встановлено, що Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Укладення Угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними Угоди. В даному випадку, потерпілі в цьому кримінальному провадженні відсутні, відтак вимоги ст. 469 КПК України дотримано.

Сторонами в Угоді зі змінами узгоджено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю строком на 2 (два) роки без конфіскації майна, що відповідає встановленому розміру і виду покарання, визначеного санкцією ч. 3 ст. 368 КК України та з урахуванням вимог ст. 77 КК України в частині призначення додаткових покарань.

Щодо призначення покарання.

Частина 3 ст. 368 КК передбачає санкцію основного покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з двома додатковими покараннями - позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна.

Зі змісту статей 471, 472 КПК вбачається, що сторони Угоди зобов`язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Відповідно до примітки ст. 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КК України, є корупційним кримінальним правопорушенням. Частина 1 статті 75 КК України містить обмеження права суду на ухвалення рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення. Однак, частина друга цієї статті, яка регламентує звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження Угоди про визнання винуватості, такого обмеження не містить.

Відтак, частина 1 ст. 75 КК України накладає обмеження на суд щодо можливості звільнення особи від покарання від відбування покарання з випробуванням за корупційне кримінальне правопорушення при винесенні вироку за результатом загального судового розгляду кримінального провадження, а частина друга ст. 75 КК України говорить про випадок винесення судом вироку, яким затверджено Угоду про визнання винуватості.

Щодо можливості звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ч. 2 ст. 75 КК України суд керується такими мотивами.

Згідно з ч. 2 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження годи про примирення або про визнання вини, якщо сторонами Угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України, відповідно до примітки до ст. 45 КК України віднесено до корупційних кримінальних правопорушень. Норма частини 1 ст. 75 КК України містить обмеження права суду на ухвалення рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення. Зміни про таке обмеження були внесені тільки в частину першу цієї статті Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» в редакції № 1698-VII від 14.10.2014. Проте частина друга статті такого обмеження не містить, та діє до тепер в редакції, чинній на момент внесення зазначених змін, хоча неодноразово до самої статті 75 КК України вносились зміни різними законами (закони України від 22.11.2018 № 2617-VIII, враховуючи зміни, внесені Законом України від 03.12.2019 № 321-IX; від 16.02.2021 № 1231-IX, від 29.06.2021 № 1576-IX, від 01.12.2022 № 2812-IX, від 13.12.2022 № 2839-IX).

Внесення у кримінальний закон обмеження «крім корупційних злочинів» в розділи, які регулюють питання звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання та його відбування (статті 45, 46, 47, 48, 74, 75, 79, 81 КК України) має чітко виражений характер, який очевидно свідчить про цілеспрямованість та конкретність таких обмежень саме в тих випадках, які мав на меті законодавець.

Зважаючи на вибіркову позицію щодо внесення обмежень, які пов`язані із засудженням за корупційні кримінальні правопорушення, суд переконаний, що мети поширення таких обмежень на випадки затвердження судом угод про примирення або про визнання винуватості, законодавець не переслідував. Окрім того, у ч. 4 ст. 3 КК України міститься пряма заборона на застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією.

Суд вважає, що положення цієї норми є послідовною реалізацією законодавцем принципів невідворотності покарання та пропорційності покарання щодо осіб, які, будучи обвинуваченими у вчиненні корупційних кримінальних правопорушень, виявили бажання співпрацювати з органом досудового розслідування щодо викриття інших корупційних кримінальних правопорушень, та з урахуванням дотримання законодавчих фільтрів, визначених статтями 468-476 КПК України, є ефективним інструментом попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, а також запобігання вчиненню нових.

Отже, із урахуванням викладеного у суду є достатні підстави вважати, що узгоджене сторонами основне покарання у виді п`яти років позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання.

При визначенні тривалості іспитового строку суд враховує роль обвинуваченого при вчиненні корупційного злочину та його поведінку в подальшому при проведені досудового розслідування, зокрема надання викривальних показань органу досудового розслідування, обов`язок надати такі показання і на етапі судового розгляду відносно іншої особи, яка на момент вчинення злочину займала посаду судді, тобто була службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Крім того, суд враховує його належну процесуальну поведінку, характеризуючі дані, а саме те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та місцем роботи (за характеристикою, наданою органом адвокатського самоврядування, виконавчим комітетом Делятинської селищної ради, об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку) характеризується позитивно, є інвалідом 3 групи та ветераном війни - учасником бойових дій. Суд встановив наявність пом`якшуючих обставин у відповідності до ч. 1 ст. 66 КК України, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до статті 67 КК України обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Водночас, суспільна небезпека вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення є значною, оскільки остання посягає на авторитет судової влади. З урахуванням суспільної небезпеки вчинення кримінального корупційного правопорушення в сфері здійснення правосуддя, підриву авторитету судової системи в суспільстві, колегія суддів вважає за необхідне визначити термін звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на максимально можливий строк 3 (три) роки.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України суд додатково покладає на ОСОБА_6 обов`язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Домовленості сторін Угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема сторони мають узгоджувати як основне, так і додаткові покарання, у межах, встановлених санкцією статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК. Сторони в письмових уточненнях від 16 лютого 2023 року до Угоди про визнання винуватості виклали п. 7 Угоди в редакції, що передбачає призначення як основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років зі звільненням від його відбування з випробуванням, так і додаткового покарання у виді позбавлення права займатися адвокатською діяльністю строком на 2 (два) роки.

Відповідно до статті 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Частиною 1 статті 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Суд враховує, що вчинення злочину було пов`язане із здійсненням ОСОБА_6 індивідуальної адвокатської діяльності (згідно зі свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 422, виданим 10.05.2002 Івано-Франківською обласною КДКА на підставі рішення від 10.05.2002 № 3) і він вчинив злочин - пособництво в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище - суддею неправомірної вигоди, саме перебуваючи в статусі захисника ОСОБА_9 в рамках провадження про адміністративне правопорушення у справі № 346/2650/22 (провадження № 3/346/1848/22).

У зв`язку з наведеним, зважаючи на роль обвинуваченого у вчиненні злочину і використання ним його статусу адвоката для вчинення корупційного кримінального правопорушення, та для ефективного запобігання вчиненню нових корупційних злочинів після відбуття основного покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне призначити йому узгоджене сторонами додаткове покарання у виді позбавлення права займатися адвокатською діяльністю строком на 2 (два) роки. Призначене додаткове покарання підлягає реальному виконанню.

Що стосується додаткового покарання у виді конфіскації майна, то враховуючи положення статті 77 КК України щодо можливості застосування додаткових покарань при звільненні від відбування основного покарання з випробуванням, у разі прийняття рішення про таке звільнення, передбачена ч. 3 ст. 368 КК України конфіскація майна не застосовується, оскільки в зазначеному ст. 77 КК України переліку додаткових покарань, що можуть бути призначенні у такому випадку, вона відсутня.

Тож ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням є підставою для не призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Отже, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкції статті 368 Кримінального кодексу України.

Щодо відповідності умов Угоди інтересам суспільства.

Кримінальний процесуальний закон зобов`язує прокурора при вирішенні питання про укладення Угоди про визнання винуватості враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (ст. 470 КПК України).

Суд враховує, що за умовами Угоди підозрюваний ОСОБА_6 бере на себе обов`язок співпраці з прокурором у викритті кримінального правопорушення, розслідуваного в рамках кримінального провадження № 52022000000000241 від 02.09.2022 за підозрою ОСОБА-1 (за ч. 3 ст. 368 КК України), шляхом надання під час судового розгляду вказаного кримінального провадження правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні).

Суд вважає, що умови Угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у забезпеченні можливості найскорішого вирішення кримінального провадження при мінімальних витратах державних ресурсів, а також у забезпеченні можливості сприяння правоохоронним органам у розслідуванні кримінального провадження щодо судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, тобто укладання Угоди допоможе викрити службову особу, яка займає відповідальне становище, у вчиненні тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

Укладення Угоди про визнання винуватості може стимулювати інших осіб укладати такі Угоди з метою отримання для себе узгодженого покарання чи звільнення від його відбування з випробуванням тощо, що сприятиме виправленню обвинувачених та запобіганню вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, а також впливатиме на усвідомлення іншими особами неминучої караності протиправних діянь та формування несприйняття корупційної поведінки.

Відтак, у зв`язку з беззаперечним визнанням ОСОБА_6 своєї вини та його належної процесуальної поведінки, співпраці зі слідством у викритті іншого учасника злочину, то на думку суду, є недоцільним застосовувати загальний порядок кримінального провадження по відношенню до нього.

Щодо порушення прав третіх осіб.

Пунктом 3 частини 7 статті 474 КПК України передбачено, що суд відмовляє в затвердженні Угоди, якщо умови Угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Із дослідженої судом у судовому засіданні Угоди про визнання винуватості, пояснень сторін убачається, що умови Угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченого у цьому провадженні. Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

Окремо суд наголошує, що колегією суддів не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб, та не встановлювалась наявність чи відсутність їх винуватості, а також судом при розгляді цього кримінального провадження не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо них, а інформація, викладена у цьому вироку, яка стосується формулювання дій, не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди (справа «Навальний і Офіцеров проти Росії», заява № 46632/13 і № 28671/14).

Таким чином, цей вирок не може бути належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь якого злочину осіб, що не є учасниками цього кримінального провадження. Згідно зі ст. 90 КПК України преюдиціальне значення у кримінальному провадженні мають лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, якими встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Проте вирок, ухвалений у цьому кримінальному провадженні, таким рішенням не є.

З огляду на це, з метою недопущення порушення презумпції невинуватості інших осіб, суд у вироку виключив дані, які б давали можливість ідентифікувати осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, окрім даних про обвинуваченого. Суд також не висловлював у вироку думку про винуватість цих осіб у вчиненні злочину та не робив жодних припущень з цього приводу. Всі формулювання у вироку викладені судом так, щоб чітко висловити свою позицію та висновки лише стосовно дій обвинуваченого, не маючи на меті надання оцінки діям інших осіб чи їх кримінально-правової кваліфікації.

З тексту вироку немає змоги достеменно ідентифікувати ОСОБУ-1, в пособництві щодо надання неправомірної вигоди якому обвинувачується ОСОБА_6, а вказівка на посаду ОСОБИ-1 чи інші дані, які зустрічаються в тексті вироку є лише обов`язковим елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_6, без зазначення яких неможливо повно сформулювати обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 статті 368 КК України.

Щодо можливості виконання ОСОБА_6 взятих на себе за Угодою зобов`язань.

В пункті 5 Угоди про визнання винуватості визначено обов`язки ОСОБА_6 в частині співпраці з органом досудового розслідування у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншими особами: «підозрюваний ОСОБА_6 зобов`язується співпрацювати із прокурором у викритті кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке розслідуються детективами Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 52022000000000241 від 02.09.2022 року за підозрою ОСОБИ-1, шляхом надання під час судового розгляду вказаного кримінального провадження правдивих викривальних показань (підтвердження показань, наданих ним на досудовому розслідуванні)».

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що визначене в Угоді про визнання винуватості покарання і обов`язки в частині співпраці з органом досудового розслідування є для обвинуваченого зрозумілими та посильними для виконання. Обвинувачений підтвердив той факт, що він вже надавав викривальні покази на етапі досудового обслідування та має намір свідчити й під час розгляду кримінального провадження в суді. Крім того, саме обвинувачений проявив ініціативу щодо співпраці зі стороною обвинувачення.

Суд вважає, що такі обов`язки щодо подальшої співпраці зі стороною обвинувачення, ОСОБА_6 має змогу і намір виконувати, оскільки він вже надавав покази на досудовому розслідуванні після повідомлення йому про підозру у первинному кримінальному провадженні, матеріали з якого виділені в дане кримінальне провадження, та ініціював співпрацю із прокурором та органом досудового розслідування.

Висновки.

З урахуванням вищенаведених обставин колегія суддів констатує, що укладена у цьому кримінальному проваджені Угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність. Судом не встановлено підстав для відмови в її затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України. З огляду на вказане суд дійшов до висновку про необхідність її затвердження шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому ОСОБА_6 узгодженого сторонами покарання.

7.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі Угоди.

Заходи забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

Слідчим суддею Вищого антикорупційного суду відносно обвинуваченого ОСОБА_6 обирався запобіжний захід в рамках кримінального провадження № 52022000000000241 від 02.09.2022, матеріали з якого 09 січня 2023 року були виділені в окреме кримінальне провадження щодо нього за № 52023000000000012.

Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.10.2022 у справі № 991/4298/22 застосовано стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень з покладенням ряду обов`язків, строком дії до 29 листопада 2022 року включно.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.11.2022 у справі № 991/5762/22 продовжено щодо ОСОБА_6 строк дії покладених на нього обов`язків на 2 місяці - до 25 січня 2023 року включно.

У підготовчому судовому засіданні з`ясовано, що після 25.01.2023 строк дії запобіжного заходу не продовжений, інший запобіжний захід не обирався, оскільки прокурор не вбачав за необхідне клопотати про його продовження у зв`язку з належною процесуальною поведінкою обвинуваченого. Відтак, на момент винесення вироку строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого відповідно до ст. 194 КПК України сплив. Разом з тим суд, ухвалюючи вирок, має вирішити питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження. Суд не вбачає підстав для застосування нового запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, зважаючи, що у зв`язку з укладанням Угоди про визнання винуватості, чинний запобіжний захід є достатнім для дотримання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, встановлених КПК України.

11 січня 2023 року на офіційну електронну адресу Вищого антикорупційного суду надійшла заява керівника Приватного підприємства «Телекомсервіс» (ПП «Телекомсервіс»), яке є заставодавцем за ОСОБА_6 згідно з ухвалою слідчого судді від 05.10.2022 у справі № 991/4298/22, в якій висловлено прохання, щоб кошти, внесені в якості застави, були перераховані на спеціальний рахунок на підтримку Збройних Сил України.

В судовому засіданні заставодавець - директор ПП «Телекомсервіс» ОСОБА_8 підтвердив намір перерахувати всю суму застави на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України. Перерахування суми застави для нього є посильним і не вплине значним чином на господарську діяльність ПП «Телекомсервіс», засновником і керівником якого він є.

Згідно з п. 7 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2012 № 15, кошти внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку (п. 8 Порядку).

Тож, з урахуванням наведеного, за загальним правилом, кошти, внесені як застава, повертаються заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ним банківський рахунок і в подальшому заставодавець має право розпоряджатись ними на власний розсуд. Копія заяви заставодавця від 11.01.2023, в якій останній просить перерахувати всю суму застави на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, та його пояснення у судовому засіданні свідчать про особисте волевиявлення заставодавця на вчинення таких дій із майном, належним йому на праві власності, з огляду на що суд задовольняє таке прохання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Сторона обвинувачення повідомила суду, що арешт майна обвинуваченого був скасований на досудовому розслідуванні, станом на зараз захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна не застосований.

Процесуальні витрати.

Нормами КПК України встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України). В судовому засіданні стороною обвинувачення вказано, що процесуальні витрати в цьому кримінальному провадженні відсутні, експерти не залучались. Також ні стороною обвинувачення, ні стороною захисту не надано суду документального підтвердження понесення будь-яких процесуальних витрат.

Цивільний позов та відшкодування завданої шкоди.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся, оскільки злочином шкоди не завдано.

Вирішення долі речових доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, колегія суддів вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження. Речові докази в цьому кримінальному провадженні до суду не подавались.

Інше.

Підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи не встановлено. Винагорода викривачу у кримінальному провадженні не пропонується. Спеціальна конфіскація в цьому кримінальному провадженні не застосовується.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 483 КПК України про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку щодо адвокатів повідомляються відповідні органи адвокатського самоврядування. Відтак, відповідно до вимог ст. 483 КПК України про ухвалення цього вироку слід повідомити Раду адвокатів Івано-Франківської області.

На підставі викладеного та керуючись статтями 314, 368-371, 374-376, 474-475, 483, 615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити Угоду про визнання винуватості, укладену 10 січня 2023 року в місті Києві між прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_6 за участю захисника ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000012 від 09 січня 2023 року.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

Призначити ОСОБА_6 узгоджене сторонами Угоди про визнання винуватості покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю строком на 2 (два) роки без конфіскації майна.

Звільнити ОСОБА_6 на підставі ч. 2 ст. 75 КК України від відбування узгодженого сторонами основного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Додаткове покарання щодо ОСОБА_6 у виді позбавлення права займатися адвокатською діяльністю строком на 2 (два) роки підлягає реальному виконанню.

Іспитовий строк ОСОБА_6 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід у виді застави, який застосований на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 991/4298/22, залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили заставу, що встановлена ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.10.2022 у справі № 991/4298/22 в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень та внесена заставодавцем - Приватним підприємством «Телекомсервіс» на підставі платіжного доручення № 216 від 06.10.2022, перерахувати Національному банку України (МФО 300001, рахунок № UA843000010000000047330992708, код ЄДРПОУ 00032106, отримувач: Національний банк України, призначення платежу: на підтримку Збройних Сил України).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання Угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку Угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена Угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Роз`яснити, що умисне невиконання Угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Про ухвалення вироку повідомити Раду адвокатів Івано-Франківської області (76000 м. Івано-Франківськ, вул. Короля Данила, 16-Б).

Головуюча суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3