Document No. 109578788

Справа № 991/2735/21

Провадження 1-кп/991/19/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд (ВАКС) колегією суддів у складі

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі-суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

представника потерпілого (Міністерства оборони України) ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7 та захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_11,

обвинуваченого ОСОБА_12 та захисника ОСОБА_13,

обвинуваченого ОСОБА_14 та захисника ОСОБА_15,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12, захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14

про закриття на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017 щодо обвинувачення

ОСОБА_7 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Сари-Озек Кербулакського району Талди-Курганської області Казахстану, громадянин України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі-КК),

ОСОБА_10 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Самбір Львівської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191 КК,

ОСОБА_12 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Києві, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191 КК,

ОСОБА_14 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Яворів Львівської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191 КК,

ВСТАНОВИВ

1. Стислий опис судового провадження.

20.04.2021 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) до ВАКС надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні від 18.11.2017 №42017000000004330.

Ухвалою ВАКС призначено підготовче судове засідання на 27.05.2021 з перервами до 01.07.2021, 08.07.2021, 22.07.2021. Ухвалою ВАКС від 22.07.2021 призначено судовий розгляд на 27.07.2021 з перервами до 09.09.2021, 14.09.2021, 28.10.2021, 18.11.2021, 09.12.2021, 30.12.2021, 10.02.2022, 03.03.2022, 05.05.2022, 02.06.2022, 23.06.2022, 21.07.2022, 08.09.2022, 20.10.2022, 03.11.2022, 24.11.2022, 22.12.2022, 26.01.2023, 09.02.2023, 09.03.2023.

2. Короткий виклад поданих клопотань та позицій учасників судового провадження

2.1. 22.11.2022 до ВАКС надійшло клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_17 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 й тому це кримінальне провадження закрито в частині його обвинувачення ухвалою суду від 09.03.2023 на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 КПК) про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК, де зокрема стверджувалось таке:

«30.07.2020 року детективом Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_18 за погодженням з прокурором четвертого відділу Управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Офісу Генерального прокурора ОСОБА_19 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів: - ОСОБА_7, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України; - ОСОБА_17, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Загальний граничний строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, відповідно до ч.3 ст.219 КПК України становив - 30.09.2020 року.

17.09.2020 року детективом НАБУ ОСОБА_18 - вручені підозрюваним ОСОБА_7, ОСОБА_17 та їх захисникам клопотання про продовження строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 6 (шести місяців), адресоване на ім`я Генерального прокурора ОСОБА_20 .

Відповідно до ч. 3 ст. 294 КПК України, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу:

1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора;

2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора;

3)до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками.

Зазначаємо, що відповідно до положень ст.ст. 294-296 КПК України (чинні станом на 30.09.2020 року), ні підозрювані ОСОБА_7 та ОСОБА_17, ні їх захисники, не приймали участь у судовому розгляді за клопотанням органу слідства про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42017000000004330 від 18.11.2017 р.

Згідно з наявною інформацією в Єдиному державному реєстрі судових рішень, будь- яких судових рішень, якими було б продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42017000000004330 - до тепер не має.

Під час ознайомлення стороною захисту підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_17 з матеріалами вказаного кримінального провадження, в порядку ст.290 КПК України встановлено, що 28.09.2020 року Генеральним прокурором ОСОБА_20 відповідною постановою прийнято рішення про продовження строків досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до шести місяців - до 30.01.2021 р.

Отже, органом досудового розслідування (стороною обвинувачення) застосовано порядок продовження строків досудового розслідування з урахуванням положень ст. 294 КПК України, які були чинні станом до 16.03.2018 р…

Відповідно до матеріалів кримінального провадження за №42017000000004330, дане кримінальне провадження складається з декількох об`єднаних кримінальних проваджень, в тому числі: кримінального провадження за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Об`єднане кримінальне провадження за ознаками вчиненого злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, розпочато та внесено до ЄРДР 04.11.2019 року (після 16.03.2018 року), що підтверджується відомостями з ЄРДР (витяг) та матеріалами кримінального провадження за №42017000000004330.

Положення та норми Закону України №2147-VIII від 03.10.2017, не регулюють та не визначають, дію норм Кримінального процесуального законодавства, яке було чинне до 16.03.2018 року, в багатоепізодних кримінальних провадженнях, частина яких було розпочато після 16.03.2018 року.

Крім того, зазначений Закон України, чітко встановлює, що не має зворотної дії в часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Відповідно до ч. 1 ст.5 КПК України - Процесуальна дія проводиться, а процесуальна рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України - у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст.7 КПК України - зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься принцип законності (ст. 9 КПК України).

Зазначена правова позиція, щодо обов`язковості застосування загальних положень кримінального провадження, у разі неоднозначного регулювання окремих положень КПК України, викладена у Постанові Верховного суду від 31.05.2018 у справі 761/26927/17.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст,27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.1 ст. 366 КК України, а ОСОБА_17 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.27, ч,5 ст.191. ч.2 ст.27, ч.1 ст. 366 КК України. При цьому, по епізоду за ч. 1 ст. 366 КК України, досудове розслідування розпочато 04.11.2019 року (після вступу змін у КПК 16,03,2018 року). Враховуючи не однозначне регулювання положень КПК України нормами Закону України №2147~УІП від 03,10.2017, з урахуванням ст.ст.5,7,9 КПК України, детективом та прокурорам у вказаному кримінальному провадженні повинен був застосовуватися порядок та використовуватися норми Кримінального процесуального кодексу України, які були чинними на момент вчинення процесуальної дії та прийняття процесуального рішення.

Крім того, слід зазначити, що само по собі об`єднання декількох кримінальних проваджень в одне провадження, не змінює зміст, форму, обсяг та наслідки кримінального провадження яке об`єднується з іншим кримінальним провадженням. Виходячи з положень ст. 217 КПК України, яка регулює порядок об`єднання декількох кримінальних проваджень, кримінальним процесуальним кодексом України не визначається поглинання кримінальним провадженням до якого об`єднується, кримінального провадження яке об`єднується. Кримінальне провадження яке об`єднується, стає лише частиною кримінального провадження до якого об`єднується, із одночасною заміною самого номеру кримінального провадження.

Навіть, у випадках коли об`єднується кримінальне провадження в якому здійснено повідомлення про підозру особі, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні після повідомлення особі про підозру не змінюється у разі об`єднання з іншим провадженням.

Тому, загальний граничний строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, з урахуванням ч.3 ст.219 КПК України, визначався до 30.09.2020 року, а орган досудового розслідування, прокурор, у разі неможливості закінчити досудове розслідування у визначений строк, зобов`язаний був вчинити процесуальні дії (визначені в ст.294 КПК України) в порядку, передбаченому ст.295 КПК України (норма якої була чинна у проміжок часу з 16.03.2018 до 30.09.2020 років). Однак такої дії органом досудового розслідування не вчинено.

Відповідну правову позицію було викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду України по справі № 753/12578/19 від 31.10.2022 року…

Сторона захисту маючи аналогічну позицію, щодо даного питання, викладала її у клопотанні про закриття кримінального провадження в порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України від 16.02.2021 року, що подавалось на стадії досудового розслідування прокурору четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_21, проте прокурором не було надано відповіді в строк, що передбачений ст. 220 КПК України. Тому адвокатом ОСОБА_8 було подано скаргу на бездіяльність прокурора слідчому судді Вищого антикорупційного суду. Проте, ухвалою від 09.03.2021 року слідчим суддею ОСОБА_22 було відмовлено у відкриті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_8 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 42017000000004330 від 18.11.2017 року.

На підготовчому судовому засіданні адвокатом ОСОБА_8 було подано клопотання про закриття кримінального провадження в порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України з тих самих підстав. Однак в задоволенні клопотання захисника було відмовлено. Суд вказав, доводи поданого клопотання за їх змістом взагалі не стосуються дотримання строків досудового розслідування, а зводяться до суб`єктивних тверджень захисника про недотримання належного порядку продовження таких строків…

У вищевказаній постанові Об`єднана палата вказала, що: «Незастосувания положень Законів №2147-VIII і № 2617-VIII в справах, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію відповідних змін, а також у тих випадках, коли вказані провадження об`єднані із тими, де відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР до 16 березня 2018 року, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через недотримання встановленої законом форми здійснення судового контролю за вирішенням питання про продовження строків досудового розслідування. ... У зв`язку із тим, що досудове розслідування протягом зазначеного вище строку не було закінчене, а строк досудового розслідування слідчим суддею у встановленому законом порядку продовжений не був, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження із підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст, 284КПК…».

Враховуючи вищезазначене та те, що з загального граничного строку здійснення досудового розслідування, а саме з 30.09.2020 року, законного процесуального рішення - у вигляді рішення слідчого судді про продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (відповідно до вимог ст. 294, 295 КПК України чинні станом на 30.09.2020 року) - не має, то відповідно до положень ст.219 КПК України строк досудового розслідування закінчився, обвинувальний акт складений та направлений на розгляд до Вищого антикорупційного суду в поза процесуальний строк та порядок. ( сплив строк досудового розслідування до моменту закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні)».

20.12.2022 до ВАКС надійшло доповнення захисника ОСОБА_8 до вищезазначеного клопотання про закриття кримінального провадження, де такий зазначив, що 16.04.2021 ОСОБА_17, ОСОБА_7 та його захисникам вручено обвинувальний акт в рамках вказаного кримінального провадження, а 20.04.2021 обвинувальний акт був фактично скерований на розгляд ВАКС, й тому, на його думку, «виходячи із вищевикладеного, з урахуванням положень ст.ст. 5, 7, 9, ч. 5 ст. 219, ч. 10 ст. 284, ст. 294, ст. 295-1 КПК України, висновки, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду по справі № 753/12578/19 від 31.10.2022, зазначаємо про те, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_17 та ОСОБА_7 сплив до моменту фактичного звернення на розгляд суду обвинувального акту, а саме 01.10.2020, що є безумовною підставою для закриття кримінального провадження».

Також 12.12.2022 до ВАКС надійшло аналогічне клопотання захисника ОСОБА_23 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК, й 10.01.2023 до ВАКС надійшло аналогічне клопотання захисника ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_12 про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

Усі вищезазначені клопотання захисників зводились до позиції про необхідність закриття кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017 на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ОП ККС ВС), викладеної у постанові від 31.10.2022 в справі №753/12578/19, та до того, що у разі закриття кримінального провадження належить скасувати раніше застосовані запобіжні заходи у вигляді застави до обвинувачених та повернути заставодавцям грошові кошти, які внесені на рахунок ВАКС.

2.2. В судовому засіданні 09.03.2023 захисники ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_15 (який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_14 замість мобілізованого захисника ОСОБА_16 ) підтримали подані клопотання та просили їх задовольнити. Обвинувачені ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_14 та захисник ОСОБА_9 також підтримали подані захисниками клопотання про закриття кримінального провадження та просили їх задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_10 та захисник ОСОБА_11 поклались на суддівський розсуд.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила проти задоволення поданих клопотань, вважаючи, що відсутні підстави для закриття кримінального провадження, зокрема зауваживши, що постанова ОП ККС ВС від 31.10.2022 в справі №753/12578/19 стосується зовсім інших складів кримінальних правопорушень, які вчинялися не як спосіб один одного, а кваліфікованих за одним із видів множинності злочинів, тоді як в цьому кримінальному провадженні №42017000000004330 від 18.11.2017, стаття 366 КК, відомості про вчинення якої були внесені до ЄРДР після 16.03.2018, є одним із засобів вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК. Також вважала, що постановою Генерального прокурора ОСОБА_20 від 28.09.2020 цілком законно прийнято рішення про продовження строків досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до шести місяців - тобто до 30.01.2021.

Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримав позицію прокурора і заперечував проти закриття кримінального провадження. Крім того, 26.01.2023 до ВАКС надійшло письмове заперечення цього представника потерпілого на вищевказані клопотання, де такі вважались необґрунтованими та такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права.

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частина 1 статті 5 КПК визначає, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Статтею 284 КПК визначено вичерпний перелік випадків, за яких закривається кримінальне провадження та провадження щодо юридичної особи, й зокрема, відповідно до пункту 10 частини 1 статті 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Згідно з частиною 2 статті 214 КПК досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Частиною 2 статті 283 КПК визначено, що прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відтак звернення до суду з обвинувальним актом є одним із можливих варіантів закінчення досудового розслідування, що включає комплекс взаємопов`язаних дій, а саме: відкриття матеріалів досудового розслідування (стаття 290 КПК); складання і затвердження обвинувального акту і додатків до нього (стаття 291 КПК); вручення його копій стороні захисту (пункт 3 частини 4 статті 291 та частина 1 статті 293 КПК); направлення обвинувального акту до суду.

При цьому кожну із таких дій належить вчинити в межах конкретного строку досудового розслідування, визначеного згідно із статтею 219 КПК.

Частиною 1 статті 219 КПК визначено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

При цьому частиною 2 статті 219 КПК визначені диференційовані залежно від тяжкості злочину строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього кодексу, до дня повідомлення особі про підозру, а частиною 3 статті 219 КПК - з дня повідомлення особі про підозру до закінчення досудового розслідування.

Також згідно з першим реченням частини 4 статті 219 КПК, строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього кодексу. Статтями 294, 295, 295-1 КПК (розташованими в параграфі 4 глави 24 КПК) визначені диференційовані повноваження на продовження досудового розслідування (залежно від терміну) керівника окружної прокуратури, керівника обласної прокуратури або його першого заступника чи заступника, заступника Генерального прокурора, слідчого судді (а саме: 1) до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора; 2) до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; 3) до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками).

Крім того, частина 7 статті 217 КПК передбачає, що днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.

Вищенаведені норми статей 217, 219, 294 КПК та пункту 10 частини 1 статті 284 КПК запроваджені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, та разом з тим в пункті 4 §2 розділу 4 цього Закону визначалось, що деякі норми (зокрема і такі норми пункту 10 частини 1 статті 284 КПК та статей 217, 219, 294 КПК) вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом (тобто з 16.03.2018), не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Чинними до 16.03.2018 попередніми нормами статей 294-297 параграфу 4 глави 24 КПК визначались диференційовані повноваження на продовження досудового розслідування (зокрема старою редакцією частини 2 статті 294 КПК визначалось, що якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури; 2) до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником; 3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками) та процесуальний порядок продовження строку винятково прокурорами без будь-якої участі слідчого судді.

У постанові ОП ККС ВС від 31.10.2022 в справі №753/12578/19 зроблено такий висновок про застосування положень статті 294 КПК в об`єднаних провадженнях: «Продовження строків досудового розслідування здійснюється слідчим суддею в межах повноважень, визначених положеннями Законів №2147-VIII і №2617-VIII, у кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР з 15 березня 2018 року і які були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати.

Положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК.

Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування виникають з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього звернення із відповідним клопотанням до повноважного суб`єкта у зв`язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК, і до них застосовуються положення цього Кодексу, чинні на момент початку виконання відповідної дії або прийняття процесуального рішення».

Таким чином, з метою розгляду вищезазначених клопотань захисників про закриття кримінального провадження, суду належало з`ясувати питання про релевантність застосування норми, передбаченої пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК (із врахуванням правового висновку постанови ОП ККС ВС від 31.10.2022 в справі №753/12578/19), до обставин конкретного кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017, в якому наразі триває судовий розгляд.

3.2. Судом на підставі досліджених матеріалів встановлено, що 18.11.2017 прокурором Генеральної прокуратури України в кримінальному провадженні №42017000000004330 внесені до ЄРДР відомості про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК (том справи 8, аркуш 44).

Також 04.11.2019 слідчим Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, в кримінальному провадженні №62019150000000846 внесені до ЄРДР відомості про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК (том справи 9, аркуш 27).

Під час досудового розслідування прокурорами приймались такі постанови про об`єднання або виділення матеріалів:

1) 04.08.2018 постановою начальника Миколаївського районного відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 об`єднано в одне провадження №42018151030000038 матеріали кримінальних проваджень №42018151030000038 від 21.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК, та №12018150260000453 від 20.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК (том справи 8, аркуші 136-137).

2) 13.11.2018 постановою прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України виділено з матеріалів кримінального провадження №42018160690000207 від 07.06.2018 в окреме провадження №42018160690000268 матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК (том справи 8, аркуші 201-206, 207-212).

3) 13.11.2018 постановою прокурора відділу військової прокуратури Південного регіону України об`єднано в одне провадження №42018151030000038 матеріали кримінальних проваджень №42018151030000038 від 21.03.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 КК, та №420181510300000207 від 06.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК (том справи 8, аркуші 216-217).

4) 01.10.2019 постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури Південного регіону України об`єднано в одне провадження №42017000000004330 матеріали кримінальних проваджень №42018151030000038 від 21.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3, 5 статті 191 КК та частиною 3 статті 425 КК, та №42017000000004330 від 18.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого частиною 5 статті 191 КК та частиною 3 статті 369 КК (том справи 8, аркуші 247-248).

5) 06.11.2019 постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні управління процесуального керівництва військової прокуратури Південного регіону України об`єднано в одне провадження №42017000000004330 матеріали кримінальних проваджень №42017000000004330 від 18.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 5 статті 191 КК, частиною 3 статті 425 КК та частиною 3 статті 369 КК, й №62019150000000846 від 04.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК (том справи 9, аркуші 39-40).

6) 30.10.2020 постановою прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора виділено з матеріалів кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 369 КК та частиною 3 статті 425 КК (том справи 9, аркуші 107-113).

Відтак матеріали даного кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017 складаються як з його власних матеріалів, так й матеріалів інших кримінальних проваджень №42018151030000038 від 21.03.2018, №420181510300000207 від 06.06.2018, №12018150260000453 від 20.07.2018, №62019150000000846 від 04.11.2019, які об`єднані в одне провадження.

30.07.2020 в кримінальному провадженні №42017000000004330 від 18.11.2017 повідомлено про підозру таким особам:

ОСОБА_7 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_17 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_10 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_12 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_14 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК.

28.09.2020 Генеральний прокурор ОСОБА_20 постановою про продовження строку досудового розслідування вирішила продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004330 від 18.11.2017 до шести місяців (від дня повідомлення про підозру - 30.07.2020), тобто до 30.01.2021, що було обґрунтовано зокрема такими доводами: «необхідність у проведенні почеркознавчої та семантико-текстуальної експертизи. Крім того, необхідно провести огляд вилучених під час обшуків документів і речей, під час огляду яких установлюються обставини, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні, на що потрібен додатковий час як стороні захисту, так і стороні обвинувачення для відпрацювання, підтвердження або спростування відповідних версій та правової позиції щодо повідомленої підозри» (аркуш 12 постанови).

Також в такій постанові на аркуші 12 зазначено, що «заперечень проти клопотання про продовження строку досудового розслідування від сторони захисту не надходило, однак захисник підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_17 адвокат ОСОБА_8 висловив незгоду з обсягом слідчих дій, зазначених детективом у клопотанні, що в свою чергу враховується Генеральним прокурором при оцінці доводів сторін кримінального провадження».

3.3. Суд зазначає, що під час підготовчого судового провадження у кримінальному провадженні №42017000000004330 від 18.11.2017 вже розглядалось аналогічне клопотання захисника ОСОБА_8 про закриття цього провадження, яке обґрунтовувалось посиланнями на те, що «30.07.2020 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27та частиною 1 статті 366 КК, а ОСОБА_17 - про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК. Загальний граничний строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, відповідно до частини 3 статті 219 КПК становив 30.09.2020, проте 17.09.2020 року детективом НАБУ вручено ОСОБА_7, ОСОБА_17 та їх захисникам клопотання про продовження строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 6 місяців, адресоване на ім`я Генерального прокурора ОСОБА_20, проте відповідно до частини 3 статті 294 КПК, таке клопотання розглядається не Генеральним прокурором, а слідчим суддею, про що виноситься відповідна ухвала. 28.09.2020 Генеральним прокурором ОСОБА_20 відповідною постановою, прийнято рішення про продовження строків досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до шести місяців - до 30.01.2021. Отже органом досудового розслідування (стороною обвинувачення) застосовано порядок продовження строків досудового розслідування з урахуванням положень статті 294 КПК, які були чинні станом до 16.03.2018р. …Враховуючи вищезазначене та те, що з загального граничного строку здійснення досудового розслідування, а саме з 30.09.2020 законного процесуального рішення - у вигляді рішення слідчого судді про продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні (відповідно до вимог ст. 294, 295 КПК України чинні станом на 30.09.2020 року) - немає, то відповідно до положень статті 219 КПК строк досудового розслідування закінчився, обвинувальний акт складений та направлений на розгляд до Вищого антикорупційного суду в поза процесуальний строк та порядок».

Ухвалою суду від 08.07.2021 в цій справі відмовлено в задоволенні такого клопотання із висновком, що «його доводи за їх змістом взагалі не стосувались дотримання строків досудового розслідування, а зводились до суб`єктивних тверджень захисника про недотримання належного порядку продовження таких строків».

Тобто повторним поданням аналогічного клопотання захисник фактично намагався спонукати суд переглянути власне попереднє судове рішення від 08.07.2021, спираючись винятково на висновки постанови ОП ККС ВС від 31.10.2022 в справі №753/12578/19., проте аналіз змісту цієї постанови дає можливість виокремити деякі її висновки, а саме:

1) підставою для вирішення даного питання ОП ККС ВС була різноманітна судова практика самого ККС ВС, про що прямо зазначено в згаданій постанові: «Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (постанова від 23 квітня 2020 року, провадження № 51-728 км 20) дійшов висновку про те, що належним суб`єктом продовження строків досудового розслідування після введення в дію положень Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) є слідчий суддя незалежно від того, що кримінальні провадження, внесені до ЄРДР після 15 березня 2018 року, були об`єднані з кримінальним провадженням, розпочатим до цієї дати. З такої ж правової позиції виходила колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (постанова від 26 травня 2021 року, провадження № 51-768 км 21), на підставі чого касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про закриття кримінального провадження на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного приписами ст. 219 КПК, залишена без задоволення….

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду з метою відступу від висновків, викладених Першою судовою палатою Касаційного кримінального суду в рішенні Верховного Суду від 23 квітня 2020 року (справа № 310/9496/19, провадження № 51-728км20) та Третьою судовою палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в рішенні від 26 травня 2021 року (справа № 199/4574/20, провадження № 51-768км21), з метою формування єдиної правозастосовчої практики на підставі вказаних вище положень ст. 434-1 КПК кримінальне провадження …передала на розгляд Об`єднаної палати. Колегія суддів, спираючись на приписи статей 217, 219 КПК щодо застосування норм права, передбачених ст. 294 цього Кодексу, вважає, що за умови об`єднання матеріалів декількох досудових розслідувань утворюється об`єднане кримінальне провадження, якому присвоюється номер того провадження, що було розпочато раніше, а тому і правовий режим у об`єднаному кримінальному провадженні визначається згідно з тим процесуальним порядком продовження строку досудового розслідування, який передбачений для провадження, що було розпочато раніше. Отже, у разі продовження строку досудового розслідування підлягає застосуванню той правовий режим, який діяв на момент внесення до ЄРДР відомостей щодо того провадження, яке розпочалося раніше».

2) ОП ККС ВС розглядала справу у кримінальному провадженні, «відомості по якому 17.01.2018 були внесені до ЄРДР за №12018100040000576 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК (тяжке кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров`я населення). Надалі відомості про вчинені … кримінальні правопорушення із попередньою правовою кваліфікацією за ч 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 307 КК були внесені до ЄРДР 15 та 16 січня 2019 року за №12019100040000358, №12019100040000371, №12019100040000372, №12019100040000383, №12019100040000384, №12019100040000385, №12019100040000387, №12019100040000389, № 12019100040000390. Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 кримінальні провадження № 12018100040000576, № 12019100040000358, № 12019100040000371, № 12019100040000372, № 12019100040000383, № 12019100040000384, № 12019100040000385, № 12019100040000387, № 12019100040000389, № 12019100040000390 були об`єднані в одне кримінальне провадження, якому присвоєно номер 12018100040000576.

Отже, кримінальне провадження за № 12018100040000576 було розпочато до введення в дію змін, внесених до КПК Законом № 2147-VIII, щодо порядку продовження строків досудового розслідування, а кримінальні провадження за № 12019100040000358, № 12019100040000371, № 12019100040000372, № 12019100040000383, № 12019100040000384, № 12019100040000385, № 12019100040000387, № 12019100040000389, № 12019100040000390 були розпочаті після введення в дію 16 березня 2018 року цих змін».

З вищенаведеного вбачається, що в згаданому в постанові ОП ККС ВС кримінальному провадженні №12018100040000576 мала місце реальна сукупність злочинів (тобто були об`єднані різні епізоди повторних злочинів, вчинених одними особами), що не відповідає обставинам кримінального провадження №42017000000004330 (де мала місце ідеальна сукупність злочинів, за якої одним діянням вчиняється два або більше злочинів, які мають різні склади і кваліфікуються окремо).

Адже, виходячи зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні №42017000000004330, факт заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб у особливо великому розмірі, що мало ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК, безпосередньо призвів також до складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, й тому орган досудового розслідування додатково кваліфікував діяння згідно з частиною 1 статті 366 КК.

Згодом під час підготовчого судового провадження ухвалою суду від 08.07.2021 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності: ОСОБА_7, який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК; ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_14, які обвинувачувались у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК, та закрито кримінальне провадження від 18.11.2017 №42017000000004330, в частині такого їх обвинувачення.

Відтак правові висновки постанови ОП ККС ВС від 31.10.2022 в справі №753/12578/19 є нерелевантними обставинам кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017 і не можуть бути враховані.

3) ОП ККС ВС прямо зазначила таке: «Отже, кримінальні процесуальні норми, викладені у статтях 217, 219 КПК, визначають день початку здійснення досудового розслідування об`єднаних і виділених проваджень і особливості обрахування загального строку досудового розслідування таких проваджень. Натомість жодних приписів щодо порядку вирішення питання про продовження строків досудового розслідування в таких провадженнях, відмінних від загальних положень і приписів ст. 294 КПК, вказані вище норми не містять. При цьому відповідно до п. 4 параграфа 2 «Прикінцеві положення» Закону № 2147-VIII зміни щодо судового контролю за продовженням строку досудового розслідування не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін. Разом із тим загальні положення КПК не містять підґрунть до встановлення всупереч приписам ст. 5 КПК окремих правових режимів щодо вирішення питання про продовження строків досудового розслідування, якщо такі відносини виникли з моменту введення в дію Закону № 2147-VIII. Порядок і підстави проведення процесуальної дії і прийняття процесуального рішення визначаються положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а не датою внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР. Отже, положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК».

Таким чином, вищезазначеною постановою ОП ККС ВС фактично запроваджена нова процесуальна норма, яка не була та й наразі не передбачена жодною нормою КПК, що обґрунтовано винятково такими твердженнями: «Динамічність правового регулювання інституту продовження строків досудового розслідування обумовлена, перш за все, встановленням нормативно-правових гарантій (контролю) законності здійснення кримінальної процесуальної діяльності органом досудового розслідування, з огляду на що Законами №2147-VІІІ і №2617-VIII змінено нормативно-правові засади щодо змісту процесуальної форми (порядку) у кримінальному провадженні стосовно ухвалення рішення про продовження строків досудового розслідування. Єдина комплексна система процесуальних норм, принципів, правових засобів і правових гарантій, що дозволяють забезпечити максимально сприятливу реалізацію інтересів суб`єктів кримінального провадження та, як результат, реалізацію завдань самого кримінального провадження, свідчить про необхідність застосування положень щодо продовження строків досудового розслідування слідчим суддею в об`єднаних провадженнях у межах повноважень, визначених положеннями як Закону № 2147-VIII, так і Закону № 2617-VIII, якщо відповідні кримінальні процесуальні відносини щодо продовження процесуальних строків виникли після введення в дію цих Законів».

Разом з тим, у постанові ВП ВС від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 68) наголошено, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються, виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2019 в справі № 130/1001/17 міститься така правова позиція: «Виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 434-1 - 434-2 КПК і статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можна зробити висновок, що кримінальним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного кримінального суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду».

4) Крім того, щодо постанови ОП ККС ВС від 31.10.2022 в справі №753/12578/19 наявна окрема думка судді, яка не погодилась з вищезазначеною позицією та навела такі міркування:

«По-перше, законодавець сам визначив, що зміни до ст. 294 КПК в редакції Закону №2147-VIII не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, в яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін (тобто з 16 березня 2018 року). Фактично таке застереження у прикінцевих положеннях названого Закону є винятком з правила і законодавець не випадково встановив дію цього правила у часі. В даному випадку він поширив дію положень ст. 294 КПК в редакції Закону № 2147-VIII лише на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР після 16 березня 2018 року, тим самим обумовив особливості їхнього застосування. Законодавець вказівкою на те, що на «старі» провадження (внесені до 16 березня 2018 року) не поширюються нові положення про визначення строків досудового розслідування, в т. ч. і про продовження строків досудового розслідування, фактично надав старій редакції ст. 294 КПК переживаючу дію. Адже ці «старі» положення за законодавчим формулюванням поширюються на ті провадження, відомості про які були внесені до 16 березня 2018 року. Одразу зауважу, що переконана, що таке законодавче застереження щодо дії «старих» положень не суперечить ст. 5 КПК, оскільки фактично законодавцем встановлено виняток, спеціальне положення про застосування положень ст. 294 КПК у редакції, яка діяла до 16 березня 2018 року. Як наслідок, я вважаю, що у провадженнях, що внесені до ЄРДР до 16 березня 2018 року строки досудового розслідування уповноважений продовжувати саме прокурор.

По-друге, саме такий режим повинен поширюватися і на ті провадження, які об`єднані з кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР до 16 березня 2018 року. Адже правовий режим в об`єднаному кримінальному провадженні прямо пов`язаний із тим правовим режимом, який діяв у тому провадженні, що було внесено до ЄРДР раніше. Такий висновок безпосередньо слідує із положень ч. 7 ст. 217 КПК.

Отже, у разі продовження строку досудового розслідування підлягає застосуванню той правовий режим, який діяв на момент внесення до ЄРДР відомостей щодо того провадження, яке розпочалося раніше».

3.4. Суд констатує, що до часу ухвалення постанови ОП ККС ВС від 31.10.2022 в справі №753/12578/19 не існувало будь-якої визначеної єдиної правової позиції щодо «повноважного суб`єкта на продовження строків досудового розслідування у об`єднаних кримінальних провадженнях», тоді як одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Ефективність і стабільність правового регулювання забезпечується та зумовлюється багатьма чинниками й засобами, серед яких одним із найважливіших є передбачуваність, прогнозованість та сталість судової практики. Саме завдяки цьому реалізуються засадничі принципи правової держави - верховенство права, правова визначеність, законність, рівність усіх перед законом і судом та ін. Сталість судової практики як чинник правового регулювання визначається насамперед її єдністю, що необхідно розуміти як принцип, що забезпечує судам при здійсненні судочинства одноманітне застосування нормативних правових актів та їх тлумачення, здійснене вищими судовими органами при вирішенні судових справ.

Також суд зазначає, що частинами 2, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом, й також, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тобто іншими судами можуть враховуватись правові висновки Верховного Суду, однак такі не мають обов`язкової сили.

Так, з часу ухвалення вищезгаданої постанови ОП ККС ВС до ВАКС неодноразово надходили клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК, за результатами розгляду яких різними колегіями наразі постановлено 6 ухвал про відмову в задоволенні таких клопотань, а саме:

1) ухвала від 13.12.2022 у справі №991/747/20, яке, серед іншого, мотивовано таким: «Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування виникають з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього звернення із відповідним клопотанням до повноважного суб`єкта у зв`язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК, і до них застосовуються положення цього Кодексу, чинні на момент початку виконання відповідної дії або прийняття процесуального рішення»;

2) ухвала від 15.12.2022 у справі № 991/5538/21, яка зокрема мотивована таким: «…обставини, які були винесені на розгляд Об?єднаної палати, не є релевантними обставинам цієї справи, позаяк у цьому кримінальному провадженні строк досудового розслідування в об`єднаному провадженні продовжувався прокурором щодо тих кримінальних проваджень, які були внесені до ЄРДР до 15 березня 2018 року, тоді як Об`єднана палата ККС ВС розглядала справу щодо кримінальних проваджень, які були внесені до ЄРДР як до 15 березня 2018 року, так і після»;

3) ухвала від 19.12.2022 у справі №991/7404/21, яка, серед іншого, мотивована таким: «(1) колегія суддів також вважає за необхідне акцентувати увагу на особливостях темпоральної дії процесуального закону. На відміну від кримінального матеріального закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливими для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2015 року № 5-205кс15, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 937/2480/20; (2) доводи щодо необхідності застосування норм в редакції Закону № 2147-VIII, оскільки вони, на думку сторони захисту, поліпшують становище обвинувачених, є безпідставними.; Крім того, у справі №753/12578/19 Верховний Суд не вирішував питання щодо застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК»;

4) ухвала від 19.12.2022 у справі № 991/7537/21, яка зокрема мотивована таким: «колегія суддів має стійке переконання, щодо неприпустимості зворотної дії в часі змін до КПК України, внесених Законом № 2147-VIII від 03.10.2017, з огляду на однозначне положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» цього Закону. Отже, ці зміни не повинні застосовуватися до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до 15.03.2018»;

5) ухвала від 23.12.2022 у справі № 991/1537/22,, яка, серед іншого, мотивовано таким: «в межах об`єднаного кримінального провадження здійснювалось розслідування тих же самих правопорушень, відомості про які стали підставою для реєстрації 21 червня 2017 року первісного провадження, а тому правовий режим об`єднаного провадження правомірно визначається згідно з тим процесуальним порядком продовження строку досудового розслідування, який передбачений для провадження від 21 червня 2017»;

6) ухвала від 19.01.2023 у справі №991/6004/21, яка зокрема мотивована таким: «(1) на час прийняття рішень прокурором його дії підпадали під поняття «сумлінних дій», оскільки прокурор не знав та не міг знати, що вчиняє дії всупереч положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК України та приписів Закону №2147-VIII; (2) на час продовження строку досудового розслідування прокурором не існувало практики вищої судової інстанції, яка б надавала відповідь на питання, який суб`єкт уповноважений на продовження строку досудового розслідування у справі, відомості по якій внесені до набуття чинності Законом №2147-VIII, об`єднаній з іншими кримінальними провадженнями, відомості в яких внесені після набуття ним чинності».

Наведені мотиви згаданих судових рішень ВАКС про відмову в задоволенні клопотань про закриття кримінальних проваджень на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК у зв`язку з ухваленням постанови ОП ККС ВС від 31.10.2022 в справі № 753/12578/19 свідчать про усталеність судової практики ВАКС в питанні правомірності дій прокурора щодо продовження строку досудового розслідування у об`єднаних кримінальних провадженнях, відомості про які внесено до ЄРДР до 16.03.2018.

3.5. Таким чином, суд зазначає, що оскільки є очевидним факт початку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017000000004330 (в якому триває судовий розгляд) саме 18.11.2017, тобто датою до набуття чинності Законом №2147-VIII, який введений в дію з 16.03.2018, відтак належна правова процедура продовження строків досудового розслідування повинна була визначатись винятково нормами статті 296 КПК в редакції чинній на момент внесення відомостей до ЄРДР у такому кримінальному провадженні (згідно з якою прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови, що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об`єктивних причин), та не можна визнати автоматично протиправним продовження саме прокурором (а не слідчим суддею) строку досудового розслідування у таких кримінальних провадженнях.

Крім того, суд зазначає, що сторона захисту не заперечувала проти порядку вирішення питання продовження строку, тобто на час вирішення такого питання вона погоджувалась з тим, що таке належить до повноважень Генерального прокурора. При цьому суд вважає неспроможним твердження захисника ОСОБА_8, що «ні підозрювані ОСОБА_7 та ОСОБА_17, ні їх захисники, не приймали участь у судовому розгляді за клопотанням органу слідства про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42017000000004330», що спростовується змістом постанови Генерального прокурора від 28.09.2020.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що продовження строків досудового розслідування у даному кримінальному провадженні №42017000000004330 постановою Генерального прокурора ОСОБА_20 від 28.09.2020 здійснено відповідно до чинних норм КПК щодо кримінальних провадженнях, внесених до ЄРДР до 16.03.2018, тому строк досудового розслідування у такому кримінальному провадженні не закінчився до моменту фактичного надходження до суду обвинувального акту.

Таким чином, відсутні підстави для закриття даного кримінального провадження, визначені пунктом 10 частини 1 статті 284 КПК, й відтак належить відмовити у задоволенні клопотань захисників ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_16 про закриття кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017.

Керуючись статтями 284, 369-372, 532 КПК суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12, захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 про закриття на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК кримінального провадження №42017000000004330 від 18.11.2017.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

Повний текст ухвали проголошений 14.03.2023.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3 ____________________________________________________________________