- Presiding judge (HACC): Sikora K.O.
Справа № 991/2056/23
Провадження № 1-кс/991/2088/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурорів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
підозрюваного ОСОБА_5,
його захисників адвокатів ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 липня 2018 року за № 42018000000001782,
В С Т А Н О В И ЛА :
І. Суть клопотання та заперечень сторони захисту
1.1. Клопотання детектива
07 березня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ) ОСОБА_9, у якому він просив змінити запобіжний захід у вигляді застави, застосований до підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року у справі № 991/431/23, та застосувати до нього запобіжний захід у вигляд тримання під вартою, визначити заставу у розмірі 365 686 948 грн та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 липня 2018 року за № 42018000000001782, у межах якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_5, обіймаючи посаду голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - НАК «Нафтогаз України»), ініціював розгляд Наглядовою радою компанії питання про погодження виплати працівникам премії за досягнення вагомих цілей, реалізацію важливих, стратегічних проектів, 17 квітня 2018 року підготував зміни та доповнення до подання щодо виплати премії за екстраординарні досягнення, визначивши розмір премії, що підлягає виплаті безпосередньо йому у сумі 10 млн доларів США, приховавши під час розгляду подання від членів Наглядової ради відомості про те, що пп. 3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 19 травня 1999 року «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» (надалі - постанова № 859) встановлено граничні розміри преміювання для керівників підприємств, заснованих на державній власності. Внаслідок цих дій Наглядова рада НАК «Нафтогаз України» погодила виплату йому премії у зазначеному розмірі. Після цього ОСОБА_5 видав наказ № 169-Кі від 29 травня 2018 року, на підставі якого йому нараховано та наступного дня виплачено премію у розмірі 260 989 430 грн, що, з урахуванням виплачених йому у січні - травні 2018 року та у червні - вересні 2018 року премій за внесок у загальні результати роботи, на 229 250 409,69 грн перевищує максимальний розмір річного преміювання, встановлений постановою № 859 для керівників підприємств, заснованих на державній власності, та в понад 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року у справі № 991/431/23 ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 229 248 492 грн, та покладено обов`язки:
- прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора у цьому провадженні, слідчого судді та суду;
- не відлучатися з м. Києва без дозволу детективів, прокурорів у цьому кримінальному провадженні та суду;
- повідомляти детективу, прокурору у цьому провадженні про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 ;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України, у тому числі паспорт громадянина України.
За твердженням детектива, ОСОБА_5 не надав доказів виконання свого обов`язку внести заставу у визначеному ухвалою суду розмірі протягом 5 днів.
Детектив послався на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема:
- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду;
- ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- ризик незаконного впливу на свідків, експерта;
- ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
До того ж, з моменту поставлення ухвали про обрання ОСОБА_5, запобіжного заходу у вигляді застави з`явилися нові обставини, які свідчать про посилення ризику перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином. Зокрема, представники політичної партії «Демократична Сокира», яку раніше фінансував ОСОБА_5, та члени якої входять до РГК НАБУ, поставили під сумнів законність зазначеного рішення суду та організували збір грошових коштів з метою внесення за підозрюваного застави.
На переконання детектива, більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеним ризикам. Вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, відсутність вікових та медичних перешкод для застосування відносно нього такого запобіжного заходу, проживання членів його сім`ї за кордоном, значні майнові статки, на думку сторони обвинувачення, також свідчать про наявність підстав для задоволення клопотання.
1.2. Заперечення адвоката ОСОБА_21 .
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_8 надав слідчому судді письмові заперечення на клопотання детектива про зміну запобіжного заходу.
За твердженням адвоката, сторона обвинувачення не надала жодних доказів та посилань на обставини, які виникли після ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу, а невнесення у повному розмірі застави свідчить не про ухилення від виконання ОСОБА_5 свого процесуального обов`язку, а про об`єктивну неможливість внесення такої суми з огляду на її розмір.
Посилаючись на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, адвокат навів такі доводи:
- постанова № 859 на момент ухвалення Наглядовою радою рішення про виплату премії не поширювалася на наглядові ради державних підприємств, такі зміни були внесені до неї пізніше;
- постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 640/3186/19 за позовом НАК «Нафтогаз України» до Державної аудиторської служби України про скасування її вимоги № 05-14/92-2019 не має преюдиціального значення для цього кримінального провадження;
- чинне трудове законодавство не містить обмежень щодо максимального розміру премії;
- на засіданнях Наглядової ради були присутні щонайменше 3 особи, які були обізнані з положеннями постанови № 859;
- детектив не надав доказів підготовки подання на премію саме ОСОБА_5 .
Обґрунтовуючи відсутність наведених у клопотанні детектива ризиків, захисник зазначив, що суворість можливого покарання сама по собі не може виправдовувати застосування такого виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою. ОСОБА_5 у 2018-2021 роках обіймав посаду голови НАК «Нафтогаз України», що обумовлювало його численні поїздки за кордон. Сім`я ОСОБА_5, за твердженням адвоката, залишила межі України виключно у зв`язку з військової агресією, а сам ОСОБА_5 має в Україні сталі соціальні зв`язки.
Адвокат ОСОБА_8 акцентував увагу, що ОСОБА_5 добровільно повернувся до України, сприяв досудовому розслідуванню, надавав запитувані документи та пояснення. З 2021 року підозрюваний не працює у НАК «Нафтогаз України», а тому відсутні ризики знищення документів чи впливу на свідків.
Захисник послався на необґрунтованість розміру зазначеної у клопотанні застави у сумі понад 365 млн грн, оскільки він вирахуваний виходячи з сукупного розміру доходів ОСОБА_5 за період 5 років та не враховує витрат підозрюваного, благодійних внесків, сплачених аліментів, інвестицій тощо, які суттєво вплинули на його майновий стан.
Адвокат зазначив, що ОСОБА_5 не вніс заставу у визначеному ухвалою суду розмірі виключно через об`єктивну неможливість, а фактично внесена ОСОБА_5 та іншими особами сума грошових коштів, яка станом на момент розгляду клопотання складає 107 082 432,00 грн, є достатньою для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.
1.3. Заперечення адвоката ОСОБА_7 .
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 також надав слідчому судді письмові заперечення на клопотання детектива про зміну запобіжного заходу.
Посилаючись на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, адвокат навів такі доводи:
- неможливість застосування постанови № 859 до обставин преміювання ОСОБА_5, оскільки у переліку суб`єктів преміювання (п. 1 постанови) на момент виплати премії не були зазначені наглядові ради державних компаній;
- детектив помилково ототожнює обставини виплати премій у 2017 та 2018 роках, оскільки підстави їх виплати мали суттєві відмінності;
- ОСОБА_5 не мав обов`язку доводити до відома членів Наглядової ради інформацію щодо чинного законодавства та не мав заборони ініціювати розгляд питання щодо преміювання;
- ОСОБА_5 був зобов`язаний виконати рішення Наглядової ради, а тому факт видання ним наказу № 169-Кі обумовлений необхідністю виконати обов`язок, передбачений Положенням про Наглядову раду та Положенням про Правління;
- між діями ОСОБА_5 та фактом отримання ним премії відсутній причинно-наслідковий зв`язок, адже цей зв`язок був опосередкований діями (рішеннями) членів Наглядової ради;
- ОСОБА_5 не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки він не мав повноважень щодо встановлення собі премій.
Захисник заперечив існування зазначених у клопотанні ризиків та послався на необґрунтованість розміру застави, з мотивів, аналогічних наведеним у запереченнях адвоката ОСОБА_21 .
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали подане клопотання із зазначених у ньому мотивів. Прокурор ОСОБА_3 наголосила на тому, що Державною службою фінансового моніторингу України не вживалися заходи щодо блокування рахунків ОСОБА_5, відкритих за кордоном.
Також прокурор зазначила, що заставу було внесено у сумі 107 млн грн, з яких 101 млн грн внесло ТОВ «КОНКОРД КОНСАЛТИНГ», 4,2 млн грн - громадська організація «Демократична Сокира», а 1 млн грн - ОСОБА_5 . Також прокурор, обґрунтовуючи розмір застави, послалась на факти отримання ОСОБА_5 інших доходів у значному розмірі.
2.2. Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники - адвокати ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заперечили проти задоволення клопотання прокурора з мотивів, зазначених у письмових запереченнях.
ОСОБА_5 повідомив, що не вніс заставу у визначеному ухвалою суду розмірі у зв`язку з тим, що після розголошення органом досудового розслідування у засобах масової інформації факту здійснення кримінального провадження відносно нього іноземні банки заблокували належні йому грошові кошти, які зберігаються на його рахунках, відкритих у цих банках.
Також підозрюваний заперечив тісний зв`язок з політичною силою «Демократична Сокира», оскільки надавав їй фінансування давно та у незначному розмірі.
ІІІ. Мотиви та висновки слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, заперечення сторони захисту та надані ними матеріали, заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла наступних висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких належать, зокрема, і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Частиною 1 ст. 200 КПК України визначене право прокурора, слідчого за погодженням з прокурором звернутися в порядку, передбаченому ст. 184 КПК України, до слідчого судді із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
3.3. Межі питання, що вирішується слідчим суддею
3.3.1. Перед наданням оцінки обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри та наявності ризиків у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне окреслити межі питання, що має бути вирішено при розгляді клопотання слідчого про зміну запобіжного заходи.
3.3.2. Чинний кримінальний процесуальний закон виокремлює правомочності як сторони обвинувачення (ст. 200 КПК України), так і сторони захисту (ст. 201 КПК України) звернутись до суду з відповідним клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Як вже було зазначено, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року щодо підозрюваного ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 85 413 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 229 248 492 грн, яка мала бути внесена упродовж п`яти днів з дня постановлення ухвали.
У постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 286/1695/18, від 18 грудня 2018 року у справі № 628/969/18 суд касаційної інстанції на підставі системного аналізу положень ст. 181, 309 КПК України зауважив, що поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й випадки зміни запобіжного заходу, коли суд обирає інший захід. Слід зауважити, що таких висновків Верховний Суд дійшов у контексті можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про зміну запобіжного заходу.
Разом з тим, на переконання слідчого судді, з огляду на засади диспозитивності, змагальності та свободи у поданні доказів, доведенні їх переконливості (ст. 22, 26 КПК України) при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу сторона, яка звернулась з таким клопотанням, має легітимні очікування, що її правове становище за наслідками розгляду такого клопотання не погіршиться порівняно з тим, що існувало на момент звернення, а слідчий суддя в свою чергу уповноважений вирішувати виключно ті питання, які винесені на його розгляд сторонами кримінального провадження.
Іншими словами, при розгляді клопотання слідчого про зміну підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою, за умов визнання підозри обґрунтованою, та наявності обставин, передбачених ч. 2 ст. 200 КПК України, відправною точкою для визначення виду і міри запобіжного заходу є застава у розмірі 229 248 492 грн.
Міркування слідчого судді виглядали б інакше за умов (1) визнання слідчим суддею необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_5, або (2) звернення сторони захисту з аналогічним клопотанням про зміну запобіжного заходу.
3.3.3. Втім, забігаючи наперед, слідчий суддя зауважує, що під час розгляду клопотання слідчого про зміну запобіжного заходу була констатована обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_5, а сторона захисту не скористалась своїм правом на подання клопотання про зміну запобіжного заходу.
Ба більше, попри висловлене у запереченнях захисника ОСОБА_8 прохання змінити запобіжний захід шляхом зменшення суми застави (т. 4, а.с. 81), на пряме питання слідчого судді останній зауважив, що сторона захисту дотримується позиції про відсутність підстав для звернення з відповідним клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Тож, аналізуючи обставини цього кримінального провадження та обмірковуючи, чи є підстави для зміни запобіжного заходу за клопотанням слідчого, слідчий суддя виходила з вже визначеного Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду запобіжного заходу у вигляді застави, не припускаючи можливості обрати підозрюваному більш м`який запобіжний захід порівняно із заставою у розмірі 229 248 492 грн.
3.4. Щодо обґрунтованості повідомленої підозри
3.4.1. Зміст повідомлення про підозру
19 січня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за таких обставин.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від № 262-р від 25 березня 2014 року ОСОБА_5 призначено головою правління НАК «Нафтогаз України», 07 серпня 2014 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України з ним укладено контракт № 45-Н/14, а 13 квітня 2016 року - додаткову угоду № 1 до нього.
Розділом 3 контракту передбачений розмір посадового окладу 1 041 000 грн на місяць та розмір щомісячної премії, який має визначатися відповідно до колективного договору.
28 грудня 2017 року Трибунал при Арбітражному інституті торгової палати м. Стокгольм виніс фінальне, а 28 лютого 2018 року - остаточне рішення, яким задовольнив вимоги НАК «Нафтогаз України» про відшкодування збитків, завданих порушенням ПАТ «Газпром» зобов`язань щодо мінімальних обсягів транзиту газу в 2009-2017 роках. Трибунал присудив стягнути з ПАТ «Газпром» на користь НАК «Нафтогаз України» 4 674 млн доларів США як компенсацію за заподіяні збитки, а враховуючи залік зустрічних вимог, Трибунал призначив нетто суму, яку ПАТ «Газпром» має сплатити на користь НАК «Нафтогаз України» у розмірі 2 560 млн доларів США.
Як зазначено у повідомленні про підозру, приблизно у цей час у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння шляхом зловживання своїм службовим становищем грошовими коштами НАК «Нафтогаз України» шляхом виплати собі премії у розмірі, який значно перевищував максимальний річний розмір преміювання, передбачений як контрактом, так і постановою № 859.
Враховуючи, що визначення йому як голові правління розміру винагороди, до складу якої входять, зокрема, премії, належить до виключної компетенції Наглядової ради НАК «Нафтогаз України», а також усвідомлюючи, що нові члени Наглядової ради не обізнані про обмеження щодо розміру преміювання керівників підприємств, заснованих на державній власності, які встановлені постановою № 859 та які були враховані під час визначення розміру винагород у минулому, ОСОБА_5 вирішив винести питання щодо преміювання його як голови правління на порядок денний засідання Наглядової ради.
06 квітня 2018 року ОСОБА_5 склав подання щодо виплати премії за екстраординарні досягнення, яке обґрунтував фактом прийняття Трибуналом зазначеного рішення. З метою приховання безпідставності виплати премій ОСОБА_5 у поданні зазначив про доцільність преміювання й інших членів правління - ОСОБА_22 та ОСОБА_23, зазначивши, що розміри премій іншим працівникам визначаються за рішенням голови правління, тобто ним особисто, а загальний розмір премії, яка підлягає розподілу, у поданні не зазначив.
Після складання зазначеного документу ОСОБА_5 підписав його, та разом із запитом щодо прийняття Наглядовою радою рішення щодо виплати премії, який підготувала за його вказівкою Директор з управління персоналом та соціальної політики «Групи Нафтогаз» ОСОБА_15, подання було направлене на розгляд Наглядової ради.
17 квітня 2018 року ОСОБА_5, перебуваючи у Великій Британії, особисто підготував зміни та доповнення до подання щодо виплати премії, до п. 2.1 якого вніс відомості про те, що сума, яка підлягає розподілу у вигляді премій, визначена як 1% від загальної суми компенсації збитків, що була присуджена НАК «Нафтогаз України» у арбітражі, та дорівнює 46 300 000 доларів США, а до п. 2.2.1 - про те, що розмір премії, який має бути виплачений безпосередньо йому, повинен скласти 10 000 000 доларів США. Також у п. 2.2.2 ОСОБА_5 зазначив, що голова правління має право, на власний розсуд, перерозподілити належну йому частку премії між будь-якими працівниками НАК «Нафтогаз України».
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_24 ввів членів Наглядової ради компанії в оману щодо відсутності перешкод для виплати йому премії у зазначеному розмірі, зокрема, про відсутність обмежень, передбачених постановою № 859.
17 квітня 2018 року на засіданні Наглядової ради НАК «Нафтогаз України», у якому взяли участь члени комітету з призначень та винагород Наглядової ради НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_25, ОСОБА_20, ОСОБА_10, корпоративний секретар ОСОБА_11, а також запрошені особи - ОСОБА_18, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, було прийнято рішення про погодження виплати премії працівникам за переліком, у строки та у порядку, який додається до протоколу № 2/2018 засідання Комітету з призначень та винагород. Погоджено індивідуальний розмір премій членам правління та загальний розмір премій іншим працівникам, який підлягає розподілу між відповідними працівниками за рішенням голови правління. Водночас, ОСОБА_5 не поінформував членів вказаних органів про остаточний перелік працівників та розмір премій, які їм будуть виплачені.
29 травня 2018 року ОСОБА_5 підписав та видав наказ «Про преміювання працівників Компанії у травні 2018 року» № 169-Кі, на підставі якого йому нараховано премію за досягнення вагомих цілей, реалізацію важливих, стратегічних проектів в розмірі 260 989 430 грн. При цьому, ОСОБА_5 розумів, що відповідно до рішення Наглядової ради він наділений повноваженням розподілити свою премію між іншими працівниками НАК «Нафтогаз України» та таким чином уникнути допущення зазначеного порушення вимог постанови № 859, проте відповідне повноваження не реалізував.
30 травня 2018 року після утримання податків та інших обов`язкових платежів на розрахунковий рахунок ОСОБА_5 в АТ «Ощадбанк» зараховано 207 486 600 грн, якими він у подальшому розпорядився на власний розсуд.
Загальний розмір премій, нарахованих та виплачених голові правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_5 упродовж 2018 року становить 266 726 409,69 грн, що на 229 250 409,69 грн перевищує максимальний розмір річного преміювання, встановлений пп. 3 п. 1 постанови №859 для керівників підприємств, заснованих на державній власності.
Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5, будучи службовою особою, діючи з прямим умислом, корисливим мотивом та метою особистого незаконного збагачення, зловживаючи своїм службовим становищем голови правління НАК «Нафтогаз України», упродовж 2018 року заволодів грошовими коштами НАК «Нафтогаз України» у сумі 229 250 409,69 грн, що в понад 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у зв`язку з чим його дії кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК України.
3.4.2. Оцінка обґрунтованості повідомленої підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
На підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри детектив надав наступні матеріали:
1) копію контракту № 45-н/14 від 07 серпня 2014 року з головою правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_5, відповідно до п. 1.2 якого Кодекс законів про працю України, інші нормативні акти, які регулюють трудові правовідносини, поширюються на взаємовідносини сторін за цим контрактом (т. 1, а.с. 88-108);
2) копію додаткової угоди № 1 від 13 квітня 2016 року до вказаного контракту, згідно з якою ОСОБА_5 встановлено посадовий оклад в розмірі 1 041 000 грн. на місяць (т. 1, а.с. 109);
3) копію колективного договору НАК «Нафтогаз України» на 2017-2020 роки, ухваленого конференцією трудового колективу працівників НАК «Нафтогаз України» 15 червня 2017 року, згідно з п. 1.1 розділу 1 якого встановлено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства України і прийнятих Сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих і трудових відносин та узгодження інтересів працівників НАК «Нафтогаз України» та роботодавця. Згідно з п. 4.6 Розділу IV Колективного договору «Оплата праці», за основу розрахунку посадового окладу голови правління Компанії береться мінімальний посадовий оклад працівників основної професії Компанії, а саме провідного фахівця, та відповідний коефіцієнт, зазначений у постанові № 859. Відповідно до п. 3.6 Додатку 5 до Колективного договору - Положення про преміювання працівників НАК «Нафтогаз України», остаточне рішення про преміювання приймає голова правління Компанії (т. 1, а.с. 110-121);
4) копію протоколу № 318-КІ від 26 липня 2017 року засідання правління НАК «Нафтогаз України», на якому був присутній і ОСОБА_5, під час якого ініційоване питання про преміювання окремих працівників НАК «Нафтогаз України» за досягнення вагомих цілей, реалізацію важливих проектів, а саме в якості винагороди за досягнення позитивного для товариства рішення трибуналу при Арбітражному інституті Торгової палати м. Стокгольм від 31 травня 2017 року у справі щодо Контракту № КП від 19 січня 2019 року купівлі-продажу природного газу у 2009-2019 роках між ПАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз України». На обґрунтування прийняття рішення про погодження виплати премій працівникам товариства здійснено посилання на п. 3.7 додатка 5 до Колективного договору, згідно з яким в окремих випадках, за рішенням голови правління або правління компанії, або Наглядової ради працівникам компанії може виплачуватися додаткова премія за досягнення вагомих цілей у розмірах, відмінних від вказаних у пп. 2.1, 2.2. При цьому, доповідачем зверталась увага членів правління на наявність обмежень, встановлених пп. 3 п. 1 постанови № 859 щодо максимального розміру преміювання голів правлінь та членів правлінь публічних акціонерних товариств - до 36 місячних посадових окладів керівника (т. 1, а.с. 122-127);
5) копію вимоги № 17-41/177Кі-253Кі від 02 серпня 2017 року про скликання позачергового засідання Наглядової ради, причиною якого була необхідність погодження виплати премій працівникам компанії за досягнення вагомих цілей, реалізацію важливих, стратегічних проектів. В обґрунтування необхідності виплати таких премій також здійснено посилання на обмеження, передбачені постановою № 859 (т. 1, а.с. 128-132);
6) копію протоколу № 6/2017 від 07 серпня 2017 року засідання Комітету з призначень та винагород Наглядової ради НАК «Нафтогаз України», згідно з яким у засіданні взяли участь члени комітету, зокрема і ОСОБА_5, який виступив з питанням преміювання працівників НАК «Нафтогаз України», за результатом розгляду якого члени Комітету погодились, що запропоновані суми премій є прийнятними та зауважили, що розмір премії голові правління має бути на рівні премій Директора з юридичних питань та Головного комерційного директора Групи Нафтогаз. Члени комітету окремо обговорили доцільність виплати премій до отримання остаточного рішення трибуналу та визнали його за можливе. Відтак, Комітет рекомендував Наглядовій раді погодити виплату премій восьми працівникам компанії, наведеним в додатку від 26 липня 2017 року (т. 1, а.с. 133-137);
7) копію протоколу засідання Наглядової ради № 18/2017 від 07 серпня 2017 року, згідно з яким Наглядовою радою одноголосно погоджено виплату премії за досягнення вагомих цілей та реалізацію стратегічних проектів, зокрема і ОСОБА_5 в розмірі 100 % річного посадового окладу, на підставі якого в.о. голови правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_22 видано наказ № 263-Кі про преміювання у серпні 2017 року. Враховуючи визначений п. 3.1.1 Контракту розмір посадового окладу ОСОБА_5 (1 041 000 грн на місяць), загальний розмір його премії склав 12 492 000 грн., що не перевищувало максимально допустимі розміри, визначені пп. 3 п. 1 постанови № 859, та відповідало вимогам законодавства (т. 1, а.с. 138-151);
8) копію запиту № 17-41/66-Кі-91Кі від 06 квітня 2018 року за підписом ОСОБА_5 щодо прийняття Наглядовою радою рішення про виплати премії за досягнення вагомих цілей працівникам НАК «Нафтогаз України», включаючи членів правління, який направлений для розгляду Наглядовій раді разом з Поданням від 06 квітня 2018 року щодо виплати премії, у якому були відсутні відомості про суму премії, яка підлягає сплаті, та розмір премії членам правління (т. 1, а.с. 154-162);
9) копію Змін та доповнень від 17 квітня 2018 року за підписом ОСОБА_5 до Подання щодо виплати премії за екстраординарні досягнення, якими внесені зміни до п. 2.1 про те, що сума, яка підлягає розподілу у вигляді премій, визначена як 1 % від загальної суми компенсації збитків, що була присуджена НАК «Нафтогаз України» у арбітражі стосовно контракту на транзит природного газу та дорівнює 46 300 000 доларів США, а також внесені зміни до п. 2.2.1 про те, що розмір премії, який має бути виплачений безпосередньо ОСОБА_5, складає 10 млн. доларів США. При цьому, до п. 2.2.2 також внесені зміни та визначено, що голова правління на власний розсуд може перерозподілити належну йому частку премії між працівниками НАК «Нафтогаз України» (т. 1, а.с. 163-170);
10) копію протоколу № 2/2018 від 17 квітня 2018 року засідання Комітету з призначень та винагород Наглядової ради НАК «Нафтогаз України», з якого вбачається, що участь у засіданні Комітету приймав, зокрема, і ОСОБА_5 як запрошена особа. Питанням 5 порядку денного засідання визначено попередній розгляд вимоги про погодження виплати премії працівникам компанії за досягнення вагомих цілей (позитивні рішення трибуналу при Арбітражному інституті Торгової палати м. Стокгольма) з метою надання рекомендацій Наглядовій раді. Як зазначено у протоколі, голова правління ОСОБА_5 надав членам Комітету додатковий документ щодо вимоги про погодження виплати премій працівникам компанії - Зміни та доповнення до Подання щодо виплати премії за екстраординарні досягнення. Під час обговорення членів Комітету не було повідомлено про наявність нормативних обмежень щодо розміру премій керівникам підприємств, заснованих на державній власності, відтак, останні відзначили, що запропоновані розміри преміювання відповідають міжнародним практикам великих нафтогазових компаній, а тому поділяють загальний підхід, запропонований головою правління, та рекомендували Наглядовій раді затвердити розміри та порядок виплати відповідних премій (т. 1, а.с. 171-179);
11) копію протоколу № 5/2018 від 16-18 квітня 2018 року засідання Наглядової ради НАК «Нафтогаз України», згідно з яким прийнято рішення про погодження виплати премії працівникам Компанії за переліком, у строки та у порядку, який додається до Протоколу № 2/2018 від 17 квітня 2018 року, у тому числі членам правління. При цьому, до відома Наглядової ради на наступному засіданні має бути доведений перелік працівників та розмір їх премій, що розподілятиметься за рішенням голови правління (т. 1, а.с. 180-207);
12) копію протоколу № 6/2018 від 21-22 травня 2018 року засідання Наглядової ради НАК «Нафтогаз України», з якого вбачається, що члени Наглядової ради не були проінформовані про остаточний перелік працівників та розмір премій, які їм будуть виплачені згідно з протоколом № 5/2018 від 16-18 квітня 2018 року (т. 1, а.с. 208-231);
13) копію наказу № 169-Кі від 29 травня 2018 року голови правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_5 «Про преміювання працівників компанії у травні 2018 року», на підставі якого йому особисто нараховано премію за досягнення вагомих цілей, реалізацію стратегічних проектів в розмірі 260 989 430 грн (т. 1, а.с. 232-236);
14) копію зведеної відомості від 30 травня 2018 року сум для зарахування на рахунок голови правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 237);
15) копію протоколу огляду документів від 22 грудня 2022 року, вилучених в НАК «Нафтогаз України», які стосувалися ініціювання та виплати премій працівникам НАК «Нафтогаз України» у зв`язку з позитивними рішеннями Стокгольмського арбітражу, а також щодо трудової функції працівників, яким виплачувались такі премії (т. 2, а.с. 1-21);
16) копію постанови № 291 від 26 квітня 2017 року про обрання на новий строк членів Наглядової ради (т. 2, а.с. 25);
17) копію постанови № 892-р від 13 грудня 2017 року про оновлений персональний склад Наглядової ради (т. 2, а.с. 26);
18) копію витягу з акту Державної аудиторської служби України № 05-21/6 від 27 грудня 2018 року планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності НАК «Нафтогаз України», проведеної за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року, якою встановлено, що на користь голови правління ОСОБА_5 у 2018 році виплачено премії на загальну суму 266 309 209,69 грн., в тому числі 10 000 000 доларів США за перемогу над ПАТ «Газпром». Відтак, службовими особами НАК «Нафтогаз України» порушено вимоги постанови № 859, оскільки ОСОБА_5 виплачено премії на 228 833 209,69 грн більше, ніж 36 місячних посадових окладів, внаслідок чого компанії завдано матеріальну шкоду на вказану суму (т. 2, а.с. 31-61);
19) копію вимоги Державної аудиторської служби України № 05-14/92-2019 від 20 лютого 2019 року «Щодо усунення порушення законодавства» (т. 2, а.с. 65-66);
20) копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 640/3186/19, якою відмовлено у задоволенні апеляційної скарги НАК «Нафтогаз України» та, зокрема, підтверджено висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства при преміюванні голови правління у 2018 році. Суд також дійшов висновку, що постановою № 859 у редакції, чинній зокрема у 2018 році, встановлено граничні розміри премії, а її п. 2 прямо передбачено, що її приписи поширюються в тому числі і на голів правлінь публічних акціонерних товариств, відтак, доводи апелянта про те, що до спірних правовідносин постанова № 859 не застосовується, є безпідставними. А тому, при вирішенні питання щодо преміювання голови правління НАК «Нафтогаз» зобов`язаний був враховувати обмеження граничних розмірів премії, визначені постановою № 859 (т. 2, а.с. 72-76);
21) копію листа НАК «Нафтогаз України» від 19 грудня 2018 року «Щодо проєкту фінансового плану НАК «Нафтогаз України» як окремої юридичної особи на 2018 рік», з якого вбачається, що станом на момент виплати премії ОСОБА_5 фінансовий план затверджений Кабінетом Міністрів України не був (т. 2, а.с. 86);
22) бухгалтерські довідки № 721 від 31 грудня 2017 року та № 831 від 28 лютого 2018 року щодо відображення в обліку НАК «Нафтогаз України» рішень Трибуналу при Арбітражному інституті Торгової палати м. Стокгольма по ПАТ «Газпром», якими підтверджена відсутність фактичного надходження коштів від ПАТ «Газпром» (т. 2, а.с. 113-115);
23) копію протоколу огляду документів від 16 січня 2023 року, відповідно до якого із січня по грудень 2018 року голові правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_5 нараховано премії на загальну суму 266 726 409 грн (т. 2, а.с. 116-164);
24) копію протоколу допиту свідка ОСОБА_26 від 26 грудня 2018 року (начальника департаменту НАК «Нафтогаз України»), яка повідомила, що ПАТ «Газпром» на момент виплати премії працівникам НАК «Нафтогаз України» не сплатило кошти на виконання рішення Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма від 28 лютого 2018 року (т. 2, а.с. 87-94);
25) копію протоколу допиту свідка ОСОБА_27 від 13 липня 2020 року (виконавчого директора НАК «Нафтогаз України» на той момент), згідно з яким останній повідомив, що роль ОСОБА_5 в арбітражних спорах з ПАТ «Газпром» є неоднозначною, оскільки вказані процеси він не ініціював та безпосередньо ними не керував (т. 2, а.с. 95-101);
26) копію акту службового розслідування від 20 вересня 2022 року Комісії з проведення службового розслідування НАК «Нафтогаз України», проведеного на виконання вимоги Держаудитслужби від 20 лютого 2019 року № 05-14/92/2019, яким встановлено обставини ініціювання та подальшої виплати премії голові правління ОСОБА_5, які збігаються за змістом з повідомленням про підозру, та визнано доцільним здійснення ґрунтовного юридичного аналізу перспектив повернення надмірно сплачених у вигляді премії коштів в контексті можливої недобросовісної поведінки отримувача - ОСОБА_5, а також звернення із заявою про наявність ознак кримінального правопорушення в діях колишніх посадових осіб компанії (т. 3, а.с. 37-47), та інші матеріали кримінального провадження.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4.3. Оцінка доводів сторони захисту
Сторона захисту стверджувала про неможливість застосування до обставин отримання ОСОБА_5 премій положень п. 1 постанови № 859, оскільки редакція цієї норми, чинна на час отримання премії, не поширювалася на наглядові ради суб`єкта господарювання державного сектору економіки. Зазначена норма була доповнена цією категорією суб`єктів лише подальшими змінами, яких зазнала постанова № 859 у 2020 році.
Водночас, п. 2 постанови № 859 у чинній на той час редакції передбачав поширення умов оплати праці, передбачених п. 1, на голів правлінь та членів правлінь публічних акціонерних товариств, до яких належить і НАК «Нафтогаз України».
Про обізнаність ОСОБА_5 щодо обов`язковості застосування положень постанови № 859 до умов оплати його праці свідчать також:
- положення п. 4.6 Колективного договору, який, згідно з розділом 3 додаткової угоди до контракту № 45-Н/14 від 07 серпня 2014 року, підписаної ОСОБА_5, застосовується і до преміювання голови правління;
- розмір премії, отриманої ОСОБА_5 у 2017 році, не перевищував граничні межі, визначені постановою № 859, а під час розгляду питання щодо його преміювання на засіданні правління компанії (протокол № 318-КІ від 26 липня 2017 року), на якому був присутній і сам ОСОБА_5, окремо наголошувалося на обмеженнях розміру преміювання, передбачених постановою № 859.
Отже, доводи захисту в цій частині не переконують слідчого суддю у безпідставності тверджень детектива про невідповідність розміру премії ОСОБА_5 вимогам постанови № 859 та про усвідомлення ОСОБА_5 невідповідності своїх дій вимогам чинного законодавства.
Процедура отримання премії передбачала комплекс дій, вчинених ОСОБА_5 та охоплених єдиною кінцевою метою - отримання на свій рахунок грошових коштів, які починалися з ініціювання цього питання перед наглядовою радою (підготовка та направлення відповідного подання, подальше підписання змін до нього) та завершилися підписанням ним наказу № 169-Кі, на підставі якого 30 травня 2018 року на банківський рахунок були перераховані грошові кошти у сумі 207 486 600 грн (після утримання податків). Використання під час вчинення кримінального правопорушення можливих та в певній мірі передбачуваних дій інших осіб, як способу досягнення кінцевої мети, не виключає наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_5 та отриманням ним премії.
Можлива обізнаність членів наглядової ради про невідповідність розміру премії вимогам постанови № 859, про яку зазначає захисник, має бути предметом окремої правової оцінки з боку органу досудового розслідування та також не виключає правової кваліфікації дій ОСОБА_5, наведеній у повідомлені про підозру.
Слідчий суддя не вважає за необхідне вдаватися до оцінки заслуг ОСОБА_5 перед НАК «Нафтогаз України», ступеня його внеску у досягнення позитивного для компанії рішення міжнародного арбітражу, та співмірності цього внеску з розміром отриманої ним премії, адже ці обставини самі по собі не виключають можливу протиправність його дій та можливе вчинення ним кримінального правопорушення.
Слід погодитись з твердженням сторони захисту, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 640/3186/19, як і інше рішення суду, не передбачене ст. 90 КПК України, не може мати преюдиціального значення для кримінального провадження, втім, позиція органу досудового розслідування ґрунтується на первинних бухгалтерських та юридичних документах, а в основу повідомлення про підозру покладені фактичні обставини, встановлені в ході досудового розслідування, а не висновки, наведені у згаданому рішенні.
Разом з тим, слідчий суддя також не надає оцінку поясненням, отриманим стороною захисту у колишніх працівників НАК «Нафтогаз України», членів Наглядової Ради тощо, позаяк відомості, що містяться у цих поясненнях, мають бути досліджені під час судового розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення у випадку надходження обвинувального акту до суду і призначення судового розгляду. Надання слідчим суддею оцінки цим відомостям, допит свідків як з боку сторони обвинувачення, так і з боку сторони захисту вочевидь свідчитиме про те, що слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень і вдався до оцінки обставин вчинення кримінального правопорушення виходячи зі стандарту «поза розумним сумнівом». Так само відхиляються посилання сторони захисту на виключну професійність, високий авторитет, доброчесність та поінформованість колишніх членів Наглядової ради НАК «Нафтогаз України» і докази на підтвердження цих обставин, оскільки це виходить за межі розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу.
3.5. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, прокурор послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.
3.6. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя дійшла висновку про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, який передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. При цьому, у разі вчинення корупційного злочину застосування кримінально-правових інститутів звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, прямо заборонено КК України.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
У контексті цього твердження слідчий суддя вважає за необхідне оцінити доводи слідчого і прокурора про відсутність сталих зв`язків з Україною та перебування центру життєвих інтересів підозрюваного поза її межами, що актуалізує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Так, у період з січня 2019 року по січень 2023 року ОСОБА_5 більше 85 разів перетинав державний кордон (т. 3, а.с. 114-135), зокрема і на тривалий період. Останній раз, полишивши територію України 12 лютого 2022 року, він повернувся лише 12 січня 2023 року. Крім того, з огляду на наявність трьох неповнолітніх дітей, обмеження у перетині державного кордону України у період воєнного стану до підозрюваного не застосовуються. На додаток, колишня дружина підозрюваного ОСОБА_28 та троє їх неповнолітніх дітей (2007, 2009 та 2011 року народження) на територію України з кінця 2019 року не повертались (т. 3, а.с. 143-151).
Разом з тим, 12 січня 2023 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_29 укладений договір оренди садового будинку у Вишгородському районі Київської області терміном на один рік (т. 4, а.с. 180-185). 03 березня 2023 року підозрюваний уклав шлюб з ОСОБА_30, яка також має тривалу історію перетину державного кордону (т. 3, а.с. 136-142, 234; т. 5, а.с. 52).
Той факт, що дружина підозрюваного наразі перебуває на території України не переконує слідчого суддю у сталості зв`язків ОСОБА_5 з територією держави Україна, позаяк остання не має перешкод та законодавчих обмежень на виїзд за кордон.
Щодо обіймання ОСОБА_5 посади члена Наглядової Ради ПрАТ «Київстар» з 31 грудня 2020 року слідчий суддя попри належність цього підприємства до юридичних осіб з реєстрацією на території держави Україна дійшла переконання, що ця обставина також не нівелює ризик переховування з огляду лише на сам факт працевлаштування, оскільки ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомив, що може виконувати свої посадові обов`язки з будь-якої точки світу і, ба більше, іноді саме сутність таких обов`язків обумовлює його перебування за кордоном.
Таким чином, відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків на території України та наявність у його розпорядженні значних фінансових ресурсів вказує на можливість його тривалого перебування за межами України, навіть в умовах воєнного стану. Відтак, усвідомлюючи тяжкість потенційного покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у разі ухвалення обвинувального вироку, підозрюваний може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, зокрема, шляхом залишення території України.
При цьому, твердження сторони захисту, що ОСОБА_5 добровільно повернувся до України саме після отримання відомостей про здійснення щодо нього розслідування з метою сприяння слідству, а не ухилення від нього, є припущенням, що не знаходить підтвердження у матеріалах провадження. Позаяк відомості про кримінальне провадження були внесені до ЄРДР ще 24 липня 2018 року, і до 19 січня 2023 року жодній особі не було повідомлено про підозру, версія сторони захисту про повернення підозрюваного у зв`язку з розслідуванням щодо нього є суперечливою.
3.7. Щодо ризику знищення, ховання або спотворення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Слідчий суддя погоджується з детективом в частині наявності цього ризику, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5, зокрема, з огляду на документальний характер правовідносин з призначення та виплати премії, які вочевидь супроводжувались оформленням значної кількості документів, наявністю офіційного листування.
Враховуючи, що досудове розслідування наразі не завершене, процес збирання доказів у кримінальному провадженні триває, існує вірогідність того, що підозрюваний може знищити або сховати документи, які містять відомості про кримінальне правопорушення, у вчинені якого він підозрюється.
До того ж, як підтверджується долученими до клопотання матеріалами, цей ризик носить реальний, а не абстрактний характер.
Так, з часу внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР в межах провадження неодноразово вживались заходи з метою приховування документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зокрема, на неодноразові запити детективів НАБУ до НАК «Нафтогаз України» щодо витребування документів, які стосуються виплати премій працівникам товариства, НАК «Нафтогаз України» надало відповідь, що запитувані документи були передані Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Державній аудиторській службі України з огляду на проведення контрольних заходів (т. 2, а.с 171-175), а згодом були направлені на адресу Wikborg, Rein Advokatfirma AS (т. 2, а.с. 176-177, 179-180, 184, 189-190, 194-195, 204-209, 213, 217) для вивчення питання щодо звернення з позовом до ПАТ «Газпром» про стягнення судових витрат, та зазначені документи не повернуті.
Слідчий суддя зауважує, що з листа на адресу Wikborg, Rein Advokatfirma AS вбачається, що документи мають бути повернуті НАК «Нафтогаз України» не пізніше 01 лютого 2019 року. Втім, як убачається з матеріалів, доданих до клопотання, ці документи не були повернуті і станом на жовтень 2021 року.
Наведене зумовило звернення НАБУ із запитами про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Королівства Норвегія, за місцем знаходження зазначеної компанії, з метою витребування відповідних документів та проведення допиту одного з партнерів вказаної компанії, який безпосередньо брав участь у слуханнях в арбітражному суді. Втім, на зазначені запити НАБУ документи також не отримало (т. 3, а.с. 7-13). В акті службового розслідування від 20 вересня 2022 року Комісією з проведення службового розслідування НАК «Нафтогаз України» також підтверджено факт відсутності документів Компанії (оригіналів та копій) на 1220 арк (т. 3, а.с. 37-47).
Разом з тим, з протоколу огляду від 17 січня 2023 року вбачається, що підозрюваний був знайомий з Дагом Мйоландом, партнером Wikborg, Rein Advokatfirma AS (т. 3, а.с. 25-30). Також слідчий суддя погоджується з детективом, що підозрюваний має сталі стосунки з чинними та колишніми працівниками НАК «Нафтогаз України», які за його дорученням можуть вчиняти дії, спрямовані на знищення та спотворення документів чи доказів, які мають істотне значення у цьому кримінальному провадженні. Ця обставина також має значення у контексті аналізу наявності чи відсутності ризику незаконного впливу на свідків та експерта, про що мова піде нижче.
3.8. Щодо ризику незаконного впливу на свідків та експерта
Встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя вважає ризик впливу на свідків та експерта у цьому кримінальному провадженні обґрунтованим, оскільки їх показання та висновки, відповідно, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування. Попри те, що станом на час постановлення цієї ухвали матеріали досудового розслідування ще не відкриті стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України, там не менш частково перелік свідків, допитаних у межах досудового розслідування, вже відомий стороні захисту зі змісту додатків до клопотання і його прохальної частини (йдеться про перелік свідків, від спілкування з якими має утриматись підозрюваний).
Також дотепер органом досудового розслідування не допитано всіх членів Наглядової ради та присутніх на її засіданні 16-18 квітня 2018 року запрошених осіб. Крім того, після звільнення 29 квітня 2021 року підозрюваний оформив довіреність на ім`я ОСОБА_17, який наразі є членом правління НАК «Нафтогаз України» і також отримав премію у 2018 році на підставі наказу № 169-Кі (т. 3 а.с. 88; т. 4, а.с. 49). Крім того, у цьому кримінальному провадженні станом на час звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу не проведено економічну експертизу.
Тож слідчий суддя не виключає можливості незаконного впливу на свідків і експерта з боку підозрюваного з використанням свого авторитету та кола зв`язків з метою схилити їх до надання неправдивих показань у ході досудового розслідування або ж зміни показань у подальшому під час допиту в суді, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
3.9. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином
Детектив у клопотанні стверджував, що у підозрюваного наявна можливість через представників політичної партії «Демократична Сокира», яку він раніше фінансував і члени якої входять до Ради громадського контролю НАБУ, чинити тиск на детективів і прокурорів у кримінальному провадженні, що свідчить про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Проаналізувавши надані слідчим документи та заслухавши прокурорів, слідчий суддя дійшла переконання про недоведеність ризику вчинення ОСОБА_5 спроб перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з огляду на наступне.
Слідчий суддя погоджується з тезою сторони обвинувачення, що питання обрання та зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу набуло в інформаційному просторі надмірного резонансу та зайвого емоційного забарвлення, що вочевидь не сприяє виконанню завдань кримінального провадження, втім не висновує з цих обставин наявність ризику перешкоджання з боку підозрюваного кримінальному провадженню.
Слід зауважити, що значна частина кримінальних проваджень, досудове розслідування у яких здійснюється НАБУ, широко висвітлюється у ЗМІ як у позитивному з точки зору рішень слідчого, прокурора, суду сенсі, так і в негативному. Тож кожен з учасників кримінального провадження має бути готовим до висвітлення аспектів його діяльності з боку громадськості у тому чи іншому ключі, у тому числі до критики ухвалених рішень та інших процесуальних дій. Разом з тим, припущення, що кожне з таких повідомлень, публікацій, постів негативного характеру викликано свідомими і умисними діями підозрюваних та обвинувачених, з подальшою констатацією наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню, поставить їх у вочевидь невигідне становище порівняно зі стороною обвинувачення.
Повертаючись до конкретної ситуації, що має місце у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя не вбачає наявності ризику перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином, позаяк матеріалами клопотання не доведено, що заяви та повідомлення у ЗМІ якимось чином зашкодили кримінальному провадженню, вплинули на реалізацію у межах досудового розслідування слідчими і прокурорами своїх повноважень, мали негативні наслідки для кримінального провадження внаслідок діяльності Дисциплінарної комісії НАБУ та Конкурсної комісії № 2 з проведення конкурсу на зайняття вакантних посад у НАБУ (зокрема, з огляду на кількісні склади цих комісій не доведена можливість осіб, афілійованих з ГО «Демократична Сокира», здійснювати реальний вплив на прийняття тих чи інших рішень).
Ба більше, слідчим суддею не встановлено прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_5 і появою таких публікацій та постів. В свою чергу, публічне визнання фінансування ОСОБА_5 у минулому громадської організації, яка наразі організувала збір для забезпечення внесення ним застави та критично висловилась з приводу повідомлення ОСОБА_5 про підозру, є вочевидь недостатнім для того, щоб констатувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню.
3.10. Таким чином, слідчим суддею констатовано наявність трьох ризиків - переховування від органу досудового розслідування і суду, незаконного впливу на свідків і експерта та спроб знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
3.11. Мотиви відмови у задоволенні клопотання детектива про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
3.11.1. У якості підстав для зміни запобіжного заходу слідчий у клопотанні та прокурори під час судового засідання посилались на такі обставини:
1) на час звернення з клопотанням підозрюваний не надав документу, який підтверджує внесення ним або іншою особою застави у встановленому судом розмірі;
2) у підозрюваного наявна можливість через представників політичної партії «Демократична Сокира», яку він раніше фінансував і члени якої входять до Ради громадського контролю НАБУ, чинити тиск на детективів і прокурорів у кримінальному провадженні, однак про ці обставини не було відомо.
Слідчий суддя одразу зауважує, що оцінку останній обставині було надано у п. 3.10 цієї ухвали, зокрема, було констатовано відсутність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, позаяк обставини фінансування ОСОБА_5 у минулому ГО «Демократична Сокира» та появи публікацій на підтримку підозрюваного не свідчать, що на детективів і прокурорів здійснюється тиск у кримінальному провадженні підозрюваним чи з його ініціативи. Отже, з огляду на недоведеність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя не розцінює ці обставини як належну підставу для зміни запобіжного заходу у розумінні ч. 2 ст. 200 КПК України.
3.11.2. Аналізуючи твердження детектива про необхідність взяття підозрюваного під варту у зв`язку з неповним внесенням застави, слідчий суддя вважає за важливе надати відповіді на питання: (1) чи відповідають обставини, наведені прокурором у клопотанні дійсності, (2) чи свідчать ці обставини про виникнення нового ризику або зміну ступеня існуючих ризиків у кримінальному провадженні, (3) чи є ці обставини підставою для зміни запобіжного заходу, у тому числі для скасування, зміни або покладення нових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, або зміни способу їх виконання.
Надаючи відповідь на перше питання, слідчий суддя має констатувати, що як на дату звернення слідчого з клопотанням про зміну запобіжного заходу, так і на дату постановлення цієї ухвали підозрюваний ОСОБА_5 не забезпечив внесення на депозитний рахунок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду суми застави у повному обсязі. Станом на 17 год 00 хв 08 березня 2023 року залишок визначеної суми застави, який не було внесено, становив 122 166 060,22 грн, натомість внесена частина застави у розмірі 107 082 431,78 грн (т. 5, а.с. 72). Слідчий суддя зауважує, що процес внесення застави тривав і поза межами п`ятиденного строку, визначеного Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду. Тож, твердження детектива про невиконання ухвали суду у частині внесення застави у повному обсязі упродовж п`яти днів з дня постановлення ухвали Апеляційної падати Вищого антикорупційного суду відповідають дійсності.
Разом з тим, підозрюваним та іншими особами вочевидь вживаються заходи, спрямовані на виконання ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року, позаяк станом на 08 березня 2023 року було внесено 46,71% визначеної суми застави, тобто майже її половину. Слідчий суддя враховує, що у цьому кримінальному провадженні розмір застави визначений у розмірі, що перевищує межі, встановлені ч. 5 ст. 182 КК України, у зв`язку з чим припускає, що у підозрюваного можуть виникнути об`єктивні труднощі у виконанні ухвали суду.
Прокурор акцентував увагу на відносному розмірі внесеної застави, який складає 46,71% від визначеної судом суми. Проте, на переконання слідчого судді, конкретно у цьому випадку провідне значення має її абсолютний розмір, який складає понад 107 млн грн, тобто у понад 100 разів перевищує верхню межу застави, визначену законодавцем для особливо тяжких злочинів (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України), та належить до переліку найбільших розмірів застав, внесених за весь час існування цього процесуального інституту в Україні.
При цьому слідчий суддя критично оцінює посилання сторони обвинувачення на те, що грошові кошти, внесені заставодавцями, а не підозрюваним, мають іншу правову природу і у меншій мірі гарантують належне виконання ОСОБА_5 своїх процесуальних обов`язків, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство дозволяє вносити заставу як підозрюваним, так і третіми особами і розрізняє джерело походження застави лише на етапі звернення на виконання вироку в частині майнових стягнень (ч. 11 ст. 182 КПК України).
3.11.3. Розмірковуючи, чи свідчать ці обставини про виникнення нового ризику чи про зміну ступеня існуючих ризиків, слідчий суддя виходить з наступного.
Під час судового засідання з розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваний наполягав, що визначена Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду сума застави є вочевидь непомірною для нього, отже він позбавлений можливості забезпечити її внесення у повному обсязі, повідомив, що у його особистому розпорядженні відсутні грошові кошти, які б дозволили виконати ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у визначений строк, а можливість впливу на потенційних заставодавців з метою спонукання їх до внесення решти суми застави у нього відсутня.
ОСОБА_5 надав пояснення, що значну частину своїх доходів він перераховував на благочинність, а також долучив скрін-шот смс-повідомлення від АТ «Ощадбанк», відповідно до якого станом на кінець 2022 року кошти за рахунком підозрюваного є арештованими (т. 4, а.с. 224). Також підозрюваний посилався на укладені між ним та колишньою дружиною договори про поділ майна подружжя, про здійснення батьківських прав та виконання обов`язків батька з утримання дітей від 04 грудня 2017 року, відповідно до умов яких ОСОБА_5 зобов`язувався щомісячно до 20 квітня 2025 року сплачувати на утримання трьох дітей аліменти у розмірі 50% свого доходу, а також передав дружині коштовне нерухоме майно - домоволодіння та земельну ділянку (т. 5, а.с. 40-45, 48-51).
Натомість, обґрунтовуючи, що ОСОБА_5 володіє значними фінансовими ресурсами, які дозволяють йому внести заставу у повному обсязі, прокурор надала документи щодо отримання підозрюваним 14 травня 2021 року грошових коштів у сумі 338 624 802,51 грн відповідно до умов банківської гарантії (т. 4, а.с. 46-53).
Також прокурори надали листи Державної служби фінансового моніторингу від 09 березня 2023 року, Міністерства юстиції, АТ «Державний ощадний банк України» від цієї ж дати, з яких убачається відсутність виконавчих проваджень, боржником у яких є ОСОБА_5, відсутність арештів (блокування) рахунків на підставі ухвал слідчих суддів, судів, рішень директора НАБУ, погоджених прокурором, постанов державного виконавця, відсутність рішень Держфінмоніторингу про зупинення видаткових фінансових операцій по рахунках ОСОБА_5 (т. 4, а.с. 31, 35, 36).
Разом з тим, стороною захисту не надано доказів (1) перерахування грошових коштів на благочинність, (2) наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями або рішеннями органу досудового розслідування та арештом коштів на рахунку підозрюваного, (3) чинності такого арешту дотепер, за чиєю б ініціативою він не був накладений.
З наведеного слідчий суддя висновує, що рішення або дії органу досудового розслідування або прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не спричинили невиконання ОСОБА_5 свого обов`язку внести заставу у визначеному судом розмірі, а сторона захисту не підтвердила документально твердження щодо (1) блокування рахунків ОСОБА_5, (2) понесення ним аж таких витрат (на благодійність, аліментні відрахування тощо), які б не дозволили внести заставу у повному обсязі.
Разом з тим, та обставина, що підозрюваним внесено лише 46,71 % визначеної Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду суми застави, на переконання слідчого судді, не свідчить про виникнення нових, раніше не констатованих ризиків у цьому кримінальному провадженні - перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення (п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Також невнесення застави у повному обсязі не свідчить про актуалізацію або збільшення ймовірності вчинення ОСОБА_5 спроб незаконно впливати на свідків і експерта та знищити, сховати або спотворити будь-які з документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження (п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Однак, слідчий суддя вважає, що невнесення застави у повному розмірі свідчить про актуалізацію ризику переховування від орану досудового розслідування та суду, і вважає за необхідне забезпечити нівелювання цього ризику, ступінь якого зріс, покладенням на ОСОБА_5 додаткового обов`язку носити електронний засіб контролю.
Таке рішення суду обґрунтовується тим, що навіть попри виконаний ОСОБА_5 обов`язок здати на зберігання до Державної міграційної служби всіх документів, що дають право на виїзд за кордон, переховування від органу досудового розслідування та суду може відбуватись у межах території України або ж здійснюватись через ділянки кордону, що не контролюються державними органами України через повномасштабну військову агресію Російської Федерації, яка триває дотепер.
3.11.4. Щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу на більш суворий у вигляді тримання під вартою слідчий суддя виходить з наступного.
Надаючи відповідь на питання, чи є збільшення ступеня ризику переховуватись від органу досудового розслідування та суду підставою для задоволення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, переліченим у цій же частині ст. 177 КПК України.
Іншими словами, метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу є виключно забезпечення його належної процесуальної поведінки, зміст якої розтлумачений у ч. 7 ст. 42 КПК України, та запобігання ризикам, переліченим у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Варто зауважити, що чинний кримінальний процесуальний закон не містить прямої кореляції між невнесенням застави протягом п`яти днів з дня її визначення і необхідністю обрання підозрюваному більш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Забезпечення можливості виконання потенційного покарання у виді конфіскації майна також не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (метою якого є спонукання підозрюваного до внесення застави як альтернативного запобіжного заходу).
Слід розмежовувати (1) принципову можливість внесення підозрюваним визначеного судом розміру застави та (2) наявність у нього реальної можливості виконати цей обов`язок саме у п`ятиденний строк.
Якщо перша оцінена Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду на підставі, у тому числі, і майнового стану підозрюваного, і з`ясування обґрунтованості визначеного розміру не належить до компетенції слідчого судді у межах розгляду цього клопотання (п. 3.3 цієї ухвали), то друга поза будь-яким сумнівом має бути предметом оцінки під час вирішення питання про зміну запобіжного заходу.
Не отримавши відповіді на питання, а чи мав підозрюваний реальну можливість виконати свій обов`язок щодо внесення застави у 5-дениий строк, застосування до нього процесуальних санкцій, які випливають з факту такого невнесення, вочевидь становитиме прояв надмірного в цій ситуації формалізму та не відповідатиме критеріям законності та обґрунтованості такого рішення.
Отже, посилаючись на факт невнесення ОСОБА_5 застави у повному розмірі, детектив має не лише констатувати формальну складову цього факту, а й обґрунтувати суб`єктивний зміст цієї бездіяльності, тобто чи мало місце свідоме невиконання процесуального обов`язку за відсутності об`єктивних перешкод.
Натомість детектив обмежив обґрунтування цієї обставини виключно повідомленням про факт часткового внесення ОСОБА_5 суми застави, а прокурор надала лише відомості, які свідчать про інші джерела отримання доходів у 2021 році. Водночас, поза увагою слідчого та прокурора залишились питання наявності у ОСОБА_5 доступу до зазначених активів, їх форми, ступеня ліквідності та інших обставин, які б свідчили про наявність у підозрюваного реальної можливості використати їх протягом п`яти днів для внесення застави.
Таким чином, з`ясування, чи є факт невнесення застави у повному обсязі підставою для висновку про неналежну процесуальну поведінку і обрання більш суворого запобіжного заходу, є виключною дискрецією слідчого судді, яка має реалізовуватися на підставі оцінки доводів слідчого та прокурора про відсутність об`єктивних перешкод для внесення застави та наданих на їх підтвердження матеріалів.
Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6, 7 ст. 176 цього Кодексу. Тобто тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним засобом, який за своєю природою спрямований на ізоляцію підозрюваного від суспільства.
В свою чергу, визначений підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави виявив себе як ефективний, позаяк на депозитний рахунок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло більше 107 млн грн, що безсумнівно вже призвело до (1) економічної зацікавленості ОСОБА_5 у збереженні грошової суми, внесеної особисто ним, (2) виникнення у підозрюваного моральних зобов`язань перед заставодавцями (зокрема, судовому засіданні він повідомив про дружні і товариські відносини з певними заставодавцями). Слідчий суддя зауважує, що станом на час постановлення ухвали обов`язок підозрюваного виконати ухвалу від 01 березня 2023 року ще не вичерпав себе і має бути реалізований шляхом додаткових надходжень від підозрюваного та заставодавців.
Як вже було зазначено, слідчий суддя дійшла переконання, що прокурором не було доведено, що чинний запобіжний захід у вигляді застави не здатний нівелювати існуючі у цьому кримінальному провадженні ризики, а ризик переховування, ступінь якого зросла, може бути нівельований вже покладеними на підозрюваного обов`язками і додатковим обов`язком носити електронний засіб контролю.
3.12. Обґрунтування можливості доповнення переліку обов`язків, які покладаються на підозрюваного, без зміни виду запобіжного заходу
Згідно з ч. 1 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому ст. 184 цього Кодексу, до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.
Виходячи з системного тлумачення цієї норми, на переконання слідчого судді, до повноважень останнього при розгляді такого клопотання входить як обрання іншого запобіжного заходу, так і скасування, зміна чи доповнення переліку обов`язків, покладених на підозрюваного у межах вже визначеного запобіжного заходу.
Класичне розуміння застосування запобіжного заходу полягає у встановленні логічного та послідовного взаємозв`язку між (а) обґрунтованою підозрою та (б) встановленими ризиками як передумовами для (в) обрання запобіжного заходу і (г) покладенням на підозрюваного певних обов`язків у встановлених законом випадках.
Разом з тим, чинне кримінальне процесуальне законодавство не спростовує наявність у слідчого судді повноважень при вирішенні клопотання про зміну запобіжного заходу виходити з (а) обґрунтованої підозри та (б) встановлених ризиків при ухваленні рішення про (г) покладення на підозрюваного додаткового обов`язку (у межах раніше визначеного підозрюваному запобіжного заходу (в), із застосуванням якого слідчий суддя погоджується).
3.13. Висновки слідчого судді
Враховуючи вищенаведене, з огляду на обґрунтованість підозри, існування у цьому кримінальному провадженні трьох з п`яти ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, однак можливість їх нівелювання шляхом застосування чинного запобіжного заходу у вигляді застави разом з покладенням на підозрюваного додаткового обов`язку носити електронний засіб контролю, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання старшого детектива виключно у частині покладення на ОСОБА_5 такого додаткового обов`язку, а в решті клопотання відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 194, 196, 200, 372 КПК України, слідчий суддя,
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання детектива - задовольнити частково.
2. Змінити обов`язки, покладені на підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року у справі № 991/431/23, доповнивши їх обов`язком носити електронний засіб контролю.
3. В іншій частині клопотання відмовити.
4. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1