- Presiding judge (HACC AC): Hlotov M.S.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/1923/23Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/220/23
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
24 березня 2023 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 березня 2023 року у кримінальному провадженні №52022000000000174,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі було розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманою 10.03.2023, надісланою 09.03.2023, апеляційною скаргою прокурора, яку подано на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу слідчого судді від 07.03.2023 (т. 2 а. с. 160, 165-166, 172-174).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.03.2023 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
3. Ухвала мотивована тим, що: (1) Національне антикорупційне бюро України /далі - НАБУ/ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000174 за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами Державного авіаційного підприємства /далі - ДАП/ «Україна» своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою із службовими особами Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» /далі - ПАТ «УПСК»/; (2) ухвалою слідчої судді від 21.02.2023 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 з можливістю відшукання та вилучення майна, зокрема, мобільних терміналів систем зв`язку, у тому числі мобільних телефонів; (3) мобільний телефон iPhone 13 Pro, s/n НОМЕР_1, імеі НОМЕР_2, НОМЕР_3 /далі - iPhone 13 Pro/ не вважається тимчасово вилученим майном, а тому утримання його детективами є виправданим на цьому етапі розслідування та не потребує арешту, враховуючи, що воно може стосуватися обставин вчинення кримінального правопорушення; (4) жодних об`єктивних, наявних у часі можливостей у власника або будь-якої іншої зацікавленої особи щодо приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилученого мобільного терміналу органом досудового розслідування слідчим суддею не встановлено; (5) утримання органом досудового розслідування мобільного телефону є правомірним і без визнання його речовим доказом, а лише за наявності об`єктивної потреби провести експертне дослідження та з дотримання вимог, передбачених абз. 1-3 ч. 2 ст. 168 КПК.
ІІI. Вимоги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
4. В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою накласти арешт на майно.
4.1. Апеляційна скарга з доповненнями мотивована тим, що: (1) вилучений під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді, мобільний телефон визнаний речовим доказом, оскільки по ньому обговорювалися обставини вчинення злочину; (2) у зв`язку з неможливістю скопіювати всю пам`ять мобільного телефону, у тому числі видалену інформацію, призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу; (3) незастосування такого заходу забезпечення може призвести до втрати доказової інформації щодо вчинення кримінального правопорушення; (4) нормами КПК не передбачено права органу досудового розслідування утримувати у себе вилучене майно за наявності об`єктивної потреби провести експертне дослідження чи за наявності дозволу на його вилучення в ухвалі на обшук; (5) вилучений під час обшуку мобільний телефон є тимчасово вилученим майном, навіть у разі безпосереднього його зазначення в ухвалі суду про обшук; (6) невжиття заходів щодо накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно створює обов`язок сторони обвинувачення якнайшвидшого його повернення власнику; (7) посилання на постанову Верховного Суду від 23.01.2020 не є релевантним.
4.2. У судовому засіданні прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, наведених у ній.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Представник власника майна заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, зазначивши, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, оскільки рішення слідчого судді законне і обґрунтоване, а вилучений телефон йому необхідний при здійсненні своєї професійної діяльності як першого заступника керівника державного підприємства та адвоката. При цьому наголосив, що власник телефону не проти його утримання стороною обвинувачення, але лише в період, який необхідний для проведення експертизи.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Судове рішення має бути законне, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. У ході апеляційного перегляду рішення слідчого судді ретельній перевірці підлягають усі доводи апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21).
6.2. Виходячи зі змісту ст. 2, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів переглядає оскаржувану ухвалу в межах зроблених слідчим суддею у такому рішенні висновків, а також наведених на їх спростування доводів прокурора, враховуючи заперечення власника майна та його представника щодо них.
6.3. Із урахуванням вищенаведеного, апеляційному суду належить з`ясувати чи наявні підстави для накладення арешту на майно.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
8. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що мобільний телефон не є тимчасово вилученим майном, оскільки дозвіл на його вилучення надано ухвалою про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8, а тому його утримання детективами є виправданим на цьому етапі розслідування та не потребує арешту як додаткової підстави для обґрунтування його утримання, оскільки воно може стосуватися обставин вчинення кримінального правопорушення та стосовно нього призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу. Разом з цим, слідчим суддею не встановлено жодних об`єктивних, наявних у часі можливостей у власника або будь-якої іншої зацікавленої особи щодо приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вилученого мобільного терміналу органом досудового розслідування.
8.1. Сторона обвинувачення, заперечуючи проти висновку слідчого судді, зазначила, що: (1) під час обшуку вилучено мобільний термінал систем зв`язку, який використовувався при спілкування з особами, які перевіряються на причетність до вчинення злочину, що розслідується у цьому кримінальному провадженні; (2) під час огляду не представилося можливим скопіювати всю пам`ять мобільного телефону, а тому з метою дослідження в повному обсязі наявної та видаленої інформації призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу; (3) не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказової інформації; (4) невжиття заходів щодо накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно створює обов`язок сторони обвинувачення якнайшвидшого його повернення власнику; (5) нормами КПК не передбачено права органу досудового розслідування утримувати у себе вилучене майно за наявності об`єктивної потреби провести експертне дослідження чи за наявності дозволу на його вилучення в ухвалі на обшук за відсутності рішення про арешт такого майна; (6) відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК вилучений під час обшуку мобільний телефон є тимчасово вилученим майном навіть у разі безпосереднього його зазначення в ухвалі суду про обшук; (7) посилання на постанову Верховного Суду від 23.01.2020 не є релевантним.
8.2. У свою чергу представник власника майна, вказав, що відсутні підстави для накладення арешту на майно, а тому вилучений телефон підлягає поверненню.
8.3. За наслідками перевірки зазначеного доводу колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя повинен був накласти арешт на відповідне майно.
8.4. Надаючи відповідну оцінку, колегія суддів ураховує, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
8.5. Кримінальним процесуальним законом, зокрема п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК, визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.
8.6. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться недоторканність житла чи іншого володіння особи, недоторканність права власності (п. п. 6, 9 ч. 1 ст. 7 КПК).
8.6.1. Згідно зі ст. 13 КПК не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
8.6.2. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (cт. 16 КПК).
8.6.3. Так, з метою встановлення легітимності, необхідності і пропорційності втручання у право особи на недоторканність житла чи іншого володіння особи слідчий суддя здійснює судовий контроль при наданні дозволу на проведення відповідного обшуку.
8.6.4. Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
8.6.5. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості зокрема про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук (ч. 2 ст. 235 КПК).
8.6.6. Однак КПК не передбачає, що в ухвалі про надання дозволу має вказуватися можливість утримання стороною обвинувачення у себе речей, виявлених і вилучених під час обшуку. Адже судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук буде проведений.
8.6.7. Обмеження права власності потребує здійснення окремої судової процедури з метою гарантування дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, за результатами проведення якої ухвалюється в порядку, передбаченому КПК вмотивоване судове рішення.
8.6.8. Так, при цьому слід враховувати, що у своїх висновках Європейський суд з прав людини /далі - ЄСПЛ/ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.
8.6.9. Тому, зважаючи на положення ст. 2, п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК, ст. ст. 7-9, 16 КПК, утримання стороною обвинувачення в себе віднайденого під час обшуку майна, проведеного на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, потребує подальшого накладення арешту на таке майно з метою здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів його власника та перевірки дотримання справедливого балансу між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби.
8.7. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких фактів, згідно з якими:
8.7.1. 21.02.2023 слідча суддя Вищого антикорупційного суду задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора /далі - САП/ - надала дозвіл на проведення обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, у якому проживає ОСОБА_8, з метою відшукання та вилучення, зокрема, мобільних терміналів систем зв`язку, у тому числі мобільних телефонів (т. 1 а. с. 52-57);
8.7.2. 28.02.2023 проведено обшук на підставі ухвали від 21.02.2023, за результатами якого вилучено мобільний термінал систем зв`язку - мобільний телефон iPhone 13 Pro (т. 1 а. с. 58-65);
8.7.3 . 01.03.2023 прокурор САП ОСОБА_7 звернувся із клопотанням про накладення арешту на вилучений мобільний телефон (т. 1 а. с. 1-8; т. 2 а. с. 150-151).
8.8. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується із висновком слідчого судді про необхідність відмовити у задоволенні клопотання прокурора з тих підстав, що сторона обвинувачення мала право утримувати вилучений мобільний телефон на цьому етапі розслідування та відсутня необхідність у накладенні арешту на майно.
8.9. Так, колегія суддів вважає, що слідчий суддя був зобов`язаний здійснити судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів ОСОБА_8, у якого був вилучений мобільний телефон, з`ясувавши ті обставини, які відповідно до ст. ст. 94, 132, 173 КПК слідчий суддя повинен був врахувати.
8.10. При цьому посилання слідчого судді на постанову Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №457/1485/13-к не є релевантним до обставин цього провадження, враховуючи те, що у даному провадженні розглядаються обставини вилучення мобільного терміналу систем зв`язку, порядок вилучення якого відмінний від порядку вилучення пістолету, щодо якого йшлося в постанові суду касаційної інстанції у справі №457/1485/13-к .
9. Так, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); (3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); (3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); (4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); (5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
10. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).
10.1. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
10.2. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
10.3. Отже, за змістом ч. 3 ст. 170 КПК у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
10.4. При цьому у ході оцінки відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, апеляційним судом ураховуються зміст поняття «речові докази».
10.5. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
10.6. Так, речовими доказами, які використовуються в ході доказування, є матеріальні об`єкти, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
10.7. Отже, майно, вилучене у ОСОБА_8 за результатами обшуку, відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що воно (1) було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) було об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набуто кримінально протиправним шляхом.
10.8. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких фактів, згідно з якими:
10.8.1. у кримінальному провадженні №52022000000000174 здійснюється досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, а саме заволодіння службовими особами ДАП «Україна», з використанням свого службового становища, за попередньою змовою із службовими особами ПАТ «УПСК», чужим майном в сумі понад 6 969 281 грн згідно з договором від 31.01.2022 через оплату послуг страхування щодо повітряних суден Ан-74ТК-300Д, державний і реєстраційний знак UR-AWB діяв до 19.04.2021 та не продовжений на 2022 рік, та Мі-8МТВ-1, державний і реєстраційний знак UR-PAB закінчував дію 19.12.2021. Також під час розслідування встановлено, що Державною аудиторською службою України проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДАП «Україна» за період з 01.01.2019 по 30.09.2022, за результатами якої встановлено факт заподіяння збитків державному підприємству на суму 11 740 021,46 грн у зв`язку зі сплатою страхового платежу згідно з договором від 31.01.2022 щодо повітряних суден Ан-74ТК-300Д, державний і реєстраційний знак UR-AWB, Мі-8МТВ-1, державний і реєстраційний знак UR-PAB, Ан-148-100В, державний і реєстраційний знак UR-UKR (т. 1 а. с. 17-51; т. 2 а. с. 1-148);
10.8.2. 21.02.2023 ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду надано дозвіл на проведення обшуку у житлі за адресою: АДРЕСА_1, у якому проживає ОСОБА_8, з метою відшукання та вилучення зокрема мобільних терміналів систем зв`язку, у тому числі мобільних телефонів (т. 1 а. с. 52-57);
10.8.3. 28.02.2023 під час проведення обшуку ОСОБА_8 добровільно видав мобільний телефон iPhone 13 Pro та зняв пароль логічного захисту. При огляді вказаного телефону в месенджерах «Telegram», «Signal» виявлені чати з видаленою інформацією з особами, які також мають відношення до ДАП «Україна». Крім того, при огляді фотознімків на вказаному мобільному телефоні виявлено, що всі вони нещодавно були видалені, частина з яких до цих пір міститься у корзині. Серед видалених фотознімків містяться ті, що мають відношення до відомостей, зазначених в ухвалі слідчого судді. Також виявлено, що електронна скринька «ІНФОРМАЦІЯ_1» теж є почищеною, інформація видалена (т. 1 а. с. 58-65);
10.8.4. 01.03.2023 детектив визнала вилучений мобільний телефон iPhone 13 Pro речовим доказом у кримінальному провадженні №52022000000000174 (т. 1 а. с. 70-71) і у зв`язку з необхідністю дослідити вміст інформації (наявної та видаленої), яка зберігається у пам`яті вилученого у ОСОБА_8 мобільного телефону, призначила комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу (т. 1 а. с. 67-69).
10.9. Ураховуючи вищевикладене, керуючись стандартом доведення «достатні підстави», колегія суддів вважає, що належний ОСОБА_8 мобільний телефон, вилучений у нього під час обшуку, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
10.10. Так, мобільний телефон міг бути використаний як знаряддя вчинення кримінального правопорушення чи зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, враховуючи те, що виявлені дані щодо спілкування ОСОБА_8 з іншими особами, які мають відношення до ДАП «Україна».
10.11. Разом з цим, призначення експертизи надає суду достатні підстави вважати, що проведення повного огляду мобільного телефону iPhone 13 Pro та його дослідження дозволить органу досудового розслідування можливість встановити наявність на ньому відомостей, які можуть бути використані як докази обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні №52022000000000174.
10.12. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вилучений мобільний телефон відповідає ознакам, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК. Доказів, які б спростовували наведені висновки сторонами надано не було і судом не встановлено.
11. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК).
11.1. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема що може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК).
11.2. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).
11.3. Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.
11.4. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
11.4.1. При цьому для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).
11.4.2. Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
11.4.3. Таким чином, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
11.5. У ході застосування до цієї справи наведеного підходу колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься на мобільному телефоні, у тому числі зважаючи на неможливість повністю їх оглянути та дослідити (т. 1 а. с. 58-65); (3)наявність видаленої інформації, яка має відношення до обставин, що розслідуються у цьому кримінальному провадження, може свідчити про намагання ОСОБА_8 приховати від органу досудового розслідування факт своєї причетності до подій, що розслідуються у даному кримінальному провадженні.
11.6. Отже, враховуючи вищезазначене, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні на вилученому мобільному телефоні відомості, які мають значення для кримінального провадження, в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), тому накладення арешту на майно є необхідним, оскільки може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернулася із клопотанням.
12. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
12.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (ч. 3 ст. 407 КПК).
12.2. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
12.3. У відповідності до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
12.4. Ураховуючи, що КПК не передбачає такої підстави для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно як його вилучення та утримання на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, то колегія суддів вважає, що вказане порушення, допущене слідчим суддею, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
12.5. За наведених обставин, враховуючи наявність підстав для накладення арешту на майно, апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а ухвалу слідчого судді від 07.03.2023 - скасувати та постановити нову про задоволення клопотання прокурора.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 131, 132, 170-173, 236-237, 370, 376, 405, 407, 409, 412, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 березня 2023 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000174 задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 28 лютого 2023 року за результатами проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, а саме на мобільний телефон iPhone 13 Pro, s/n НОМЕР_1, імеі НОМЕР_2, НОМЕР_3 із забороною відчуження, розпорядження та користування цим майном.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4