Document No. 109801337

Справа № 729/1248/18

Провадження № 1-кп/991/167/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 рокумісто Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

прокурорів ОСОБА_8, ОСОБА_9,

обвинуваченого ОСОБА_10,

захисників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42017000000002930 про обвинувачення

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Тетіїв Київської області, громадянина України, який проживає по АДРЕСА_1, виконуючого обов`язки голови Баришівського районного суду Київської області, одруженого, військовозобов`язаного,

за ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) - у проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища.

Короткий виклад обставин справи

1. ОСОБА_10 працював суддею Баришівського районного суду Київської області (далі - Баришівського суду) та був його головою.

2.05.09.2017 юрист ОСОБА_14 подав до цього суду два позови. Перший - в інтересах ОСОБА_15 про стягнення з ОСОБА_16 боргу в сумі приблизно 1,3 млн грн Другий - в інтересах ОСОБА_17 про стягнення з ТзОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління» та ОСОБА_18 коштів у сумі орієнтовно 11 млн грн та 1 тис грн відповідно.

3.Цього ж дня, у коридорі суду ОСОБА_10 дізнався від ОСОБА_14 (з яким був раніше знайомий) про подачу позовів та їх суть. ОСОБА_10 повідомив, що ці позови ймовірно будуть передані йому на розгляд, а також, що він зможе в максимально стислі терміни прийняти рішення на користь позивачів за умови передачі йому 10-15% від суми позову.

4.Після розподілу автоматизованою системою документообігу суду позовних заяв на ОСОБА_10, 22.09.2017 останній, висловив ОСОБА_14 прохання надати йому 2 500 доларів США за ухвалення рішення про забезпечення позову ОСОБА_15, подальший його розгляд у стислі терміни та ухвалення рішення про задоволення позову та 500 000 грн за ті ж дії у справі за позовом ОСОБА_17 .

5.У подальшому, 25.09.2017 ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_14 про те, що ухвали про забезпечення позову він постановить протягом дня та узгодив з ним, що передача частини коштів в сумі 2 500 доларів США та одержання ухвал про забезпечення позову відбудеться 27.09.2017.

6.В обумовлений день, 27.09.2017 ОСОБА_10 одержав від ОСОБА_14 частину узгодженої суми в розмірі 2 500 доларів США (з яких: 2 000 - за ухвалення рішення про забезпечення позову ОСОБА_17 та 500 доларів (частину з попередньо узгоджених ними 2500 доларів США) - за ухвалення рішення про забезпечення позову ОСОБА_15, подальший його розгляд у стислі терміни та ухвалення рішення про задоволення позову).

7.Сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_10 вчинення злочину передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України - прохання службовою особою, яка займає відповідальне становище, надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища.

8. ОСОБА_10 з обвинуваченням не погоджується. Сторона захисту стверджує, що правоохоронцями у цьому кримінальному провадженні було здійснено провокацію злочину, а частина доказів сторони обвинувачення є неналежними та недопустимими.

9.Отже, в цьому кримінальному провадженні суд має з`ясувати такі питання:

I. Чи винен ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України?

II. Якщо так, то яке покарання буде справедливим для нього?

III. Що належить вчинити з речовими доказами, документами та заходами забезпечення кримінального провадження? На кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі?

10.У пошуках відповідей на ці запитання суд зважав на такі міркування.

I. Чи винен ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України?

11.Суд переконаний, що докази поза розумним сумнівом свідчать, що ОСОБА_10 є винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України у проханні надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище, для себе за вчинення нею в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища та одержанні неправомірної вигоди.

12.Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 11 КК України).

13.Аналіз ч. 1 ст. 11 та ч. 4 ст. 368 КК України, в розрізі формулювання висунутого обвинувачення, вказує на те, що відповідальність за ч. 4 ст. 368 КК України настає, зокрема, якщо доказами поза розумним сумнівом підтверджено, що:

a. ОСОБА_10 є службовою особою, яка займає відповідальне становище;

b. і він прохав надати;

с. та одержав грошові кошти для себе;

d. які є неправомірною вигодою;

e. в особливо великому розмірі;

f. за вчинення ним будь-якої дії в інтересах третьої особи;

g. з використанням службового становища;

h. при цьому дії ОСОБА_10 повинні бути винними.

14.Підтвердження доказами (належними, допустимими та достовірними) кожного з наведених елементів поза розумним сумнівом свідчитиме про доведення вини обвинуваченого. Відсутність таких доказів щодо якогось з елементів вказуватиме на невинуватість особи або ж на необхідність, за певних умов, перекваліфікації його дій.

a. ОСОБА_10 є службовою особою, яка займає відповідальне становище, суб`єктом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України

15.Відповідно до пункту 1 примітки до ст. 364 КК України службовими особами у статті 368 цього Кодексу є особи, які постійно здійснюють функції представників влади.

16.Судову владу реалізовують судді (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

17.Окрім того, в тому числі судді, є службовими особами, які займають відповідальне становище (пункт 2 примітки до ст. 368 КК України).

18.Отже, суддя згідно з наведеними нормами, є представником судової влади та службовою особою, що займає відповідальне становище.

19. ОСОБА_10 27.06.1996 призначено суддею Баришівського суду [доказ 1].

20.Цього ж дня, він склав присягу судді [доказ 2].

21.В подальшому, 07.06.2001 ОСОБА_10 обрано суддею безстроково [доказ 3].

22.Отож, ОСОБА_10 будучи суддею, здійснював функції представника судової влади та на час описаних у обвинувальному акті подій, був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

b. ОСОБА_10 прохав надати для себе грошові кошти

23.У кримінальному законі не розкрито поняття «прохання надати неправомірну вигоду».

24.Лексичне визначення слова прохання є в тлумачному словнику української мови і означає ввічливе звертання до кого-небудь з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось; просьба. (Словник української мови: в 11 томах. - Том 8, 1977. - Стор. 335).

25.Отже, коли особа прохає надати неправомірну вигоду, вона звертається до іншої особи, з метою спонукати її до цього, при цьому розуміючи, що остання має можливість відмовити у такому проханні.

26.05.09.2017 ОСОБА_14 звернувся до Баришівського суду із двома позовними заявами, які цього ж дня зареєстровано:

-перша подана на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_15 . Вона стосувалася стягнення з ОСОБА_16 боргу за договором позики у розмірі 1 306 767 грн [докази 4, 5, 6, 7, показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ].

-друга подана також на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_17 і стосувалася стягнення на користь останнього з ОСОБА_18 1 000 грн та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління № 9» (далі - ТОВ «ШБУ-9») - боргу у розмірі 11 011 198,2 грн [докази 5, 6, 8, 9, показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_17 ].

27.Після реєстрації вказаних позовних заяв, у коридорі Баришівського суду ОСОБА_14 зустрів раніше знайомого йому суддю ОСОБА_10, який поцікавився метою його перебування у суді. ОСОБА_14 повідомив, що подав позовні заяви до суду та вони обговорили суть позовів [показання свідка ОСОБА_14, показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

28. ОСОБА_10 сказав, що ці заяви автоматизованою системою будуть розподілені на нього, адже в той день на роботі окрім нього був лише один суддя, який перебував у нарадчій кімнаті. Далі, ОСОБА_10 сказав, що для задоволення цих позовів потрібно буде платити грошові кошти, а саме, приблизно 10-15% від ціни позову [показання свідка ОСОБА_14 ].

29.05.09.2017 для розгляду обох справ визначено головуючого суддю ОСОБА_10 [докази 5, 6, 10, 11].

30.В подальшому, розуміючи, що позовні заяви скоріше за все буде задоволено тільки у разі виконання прохання ОСОБА_10 про надання неправомірної вигоди, ОСОБА_14 вирішив звернутися до правоохоронних органів із заявою про злочин [показання свідка ОСОБА_14 ].

31.14.09.2017 він написав заяву на ім`я заступника начальника ГУ - начальника ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_19 . У ній ОСОБА_14 повідомив про намір судді ОСОБА_10 одержати від нього грошові кошти за сприяння та прийняття позитивних судових рішень за позовами його клієнтів [доказ 12, показання свідка ОСОБА_14 ].

32.15.09.2017 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_15 та призначено попередній розгляд справи на 25.09.2017 [докази 5, 6, 15, 16].

33.Пізніше, 18.09.2017, після усунення недоліків, у справі за позовом ОСОБА_17 також відкрито провадження та призначено її попередній розгляд на 28.09.2017 [докази 5, 6, 16, 17, 18].

34.22.09.2017 ОСОБА_14 прибув в смт. Баришівка та в 11:45 год. увійшов до будівлі суду до кабінету судді ОСОБА_10 й повідомив його про отримання звістки про призначення справ до розгляду, зазначив про деякі питання щодо їх розгляду. На це, ОСОБА_10 сказав - «Йдем», махнув рукою та почав виходити з кабінету. Разом вони вийшли на вулицю в сторону в`їзду до суду і зупинились біля дерева де між ними відбулась розмова з приводу розгляду поданих позовів. Під час розмови щодо справи за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_16, ОСОБА_14 вказав про необхідність обговорити зі своїм клієнтом певні умови. ОСОБА_10 запитав «А що він платить, що він каже, яка там сума?» На це, ОСОБА_14 відповів - «Там мільйон, ну мільйон триста». ОСОБА_10 запитав - «Ну скільки ти своїх закладаєш?» ОСОБА_14 відповів, що він у межах п`яти відсотків бере з таких сум за свою роботу, і це приблизно виходить 2 500 доларів США. На це, об 11:51 год. ОСОБА_10 сказав - «Ну візьми заклади і мені так само». ОСОБА_14 перепитав - «Також десь дві з половиною?», на що ОСОБА_10 відповів ствердно, а далі доповнив - «Я думаю дві з половиною, три заклади, я думаю це нормально». Далі, ОСОБА_14 почав розмову щодо другої справи, яка стосувалася стягнення боргу у розмірі 11 млн грн та перепитав, чи такі самі умови у відсотковому співвідношенні будуть щодо неї. ОСОБА_10 відповів, що якщо у відсотковому співвідношенні це буде занадто багато. ОСОБА_14 сказав - «Якщо там 5 відсотків це дві з половиною (малося на увазі щодо першого позову), то тут 5 відсотків це буде більше ніж півмільйона гривень». На це, ОСОБА_10 вказав, що він не думає, що це багато для даного позову, а далі об 11:55 год. доповнив - «Хай мільйон на двох дають». ОСОБА_14 запитав, чи за забезпечення потрібно зразу чи потім, а ОСОБА_10 відповів - «Ні, потім все разом». Пізніше ОСОБА_14 повідомив, що в понеділок звернеться з двома заявами про забезпечення позовів. На це, ОСОБА_10 ствердно відповів, після чого вони розійшлися [докази 19, 20, 21, 22, 23, 85, показання свідка ОСОБА_14 ].

35.25.09.2017 ОСОБА_14 прибув до Баришівського суду та зайшов до будівлі суду [докази 19, 20, 85, показання свідка ОСОБА_14 ].

36.У період часу з 09:40 по 09:51 год. відбулось попереднє судове засідання у справі за позовом ОСОБА_15 за його участі під головуванням судді ОСОБА_10 [доказ 24]. За результатами засідання, справу було призначено до розгляду на 10.10.2017 [докази 5, 6, 16, 25, 26]. Після закінчення судового засідання, ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_10, що привіз дві заяви про забезпечення позовів, однак йому необхідно заплатити судовий збір, на що останній вказав подати їх в канцелярію. Далі, вони вийшли з приміщення суду і почали розмову між собою, рухаючись до виїзду з суду, зупинились і продовжили розмову. ОСОБА_14 сказав - «по ОСОБА_89, я як ми домовлялися забрав дві з половиною, мені зразу закриться з ними чи потім». ОСОБА_10 відповів - «Ну хорошо, нет потом». На цьому розмова закінчилася [докази 19, 20, 27, 85, показання свідка ОСОБА_14 ].

37.26.09.2017 через Баришівський суд надійшла апеляційна скарга директора ТОВ «ШБУ-9» у справі № 355/1167/17 на ухвалу про відкриття провадження у справі [доказ 28].

38.Цього ж дня о 15:50 год. відбулась телефонна розмова між ОСОБА_14 та ОСОБА_10, останній повідомив про надходження апеляційної скарги, ОСОБА_14 сказав, що приїде до нього наступного дня, і ОСОБА_10 запропонував приїхати зранку, на що ОСОБА_14 погодився. 27.09.2017 о 08:59 год. відбулась телефонна розмова між ОСОБА_14 та ОСОБА_10, останній запитав коли він буде в нього. На це, ОСОБА_14 повідомив, що вже виїжджає і буде протягом години. О 09:36 год. ОСОБА_14 в телефонній розмові повідомив ОСОБА_10 про певні проблеми, через які він не може вчасно приїхати. ОСОБА_10 сказав, що має розмову буквально на три хвилини, так як має намір винести ухвалу про відмову по одній зі справ. О 09:47 год. ОСОБА_14 в телефонній розмові повідомив ОСОБА_10, що він все з`ясував і їде до нього [докази 29, 30, 31, 32, 86, показання свідка ОСОБА_14 ].

39.Після телефонної розмови ОСОБА_14 прибув до суду, зайшов до кабінету судді ОСОБА_10 та з 11:33 год. між ними відбулась розмова. ОСОБА_10 повідомив про надходження апеляційної скарги на ухвалу про відкриття провадження та запропонував написати заяву про відкликання заяви про забезпечення позову, а також сказав - «Ну його краще закрить або платить». ОСОБА_14 на це сказав - «Платить? Ну а скільки, щоб я просто розумів, я поїду зараз і буду закриватися». На запитання ОСОБА_14 як йому зараз бути, ОСОБА_10 сказав - «Ну як тоді договорилися». ОСОБА_14 повідомив, що він готовий на ті умови, щоб закрити цю ухвалу. На це, об 11:36 год. ОСОБА_10 вказав - «Я думаю, що нормально чи ні» (та показав два пальці на лівій руці). ОСОБА_14 перепитав - «Дві, дві доларів?». На вказане ОСОБА_10 відповів ствердно та кивнув головою. ОСОБА_14 запитав - «На яку годину краще бути?» На це, ОСОБА_10 сказав - «Ви по телефону скажіть, що все нормально». Далі, ОСОБА_14 вказав, що по ОСОБА_89 він також готовий закриватися. На це, ОСОБА_10 ствердно відповів [докази 19, 20, 22, 33, 85, показання свідка ОСОБА_14 ].

40.Отже, ОСОБА_10 тричі висловив прохання надати йому грошові кошти. Вперше 05.09.2017, під час зустрічі у коридорі Баришівського суду, коли повідомив ОСОБА_14, що для задоволення двох позовних заяв потрібно буде платити грошові кошти, а саме, приблизно 10-15% від ціни позову. Вдруге 22.09.2017, коли попрохав надати йому 2 500 - 3 000 доларів США по справі за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_16 а також 500 000 грн у справі за позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_18 і ТОВ «ШБУ-9». Втретє 27.09.2017, коли ОСОБА_10 підтвердив попередні домовленості та сказав, що потрібно надати йому 2 000 доларів США у справі за позовом ОСОБА_17 для винесення ухвали про забезпечення позову та накладення арешту на майно.

с. ОСОБА_10 одержав грошові кошти для себе

41.Одержання передбачає будь-який спосіб прийняття неправомірної вигоди.

42.У день висловлення ОСОБА_10 останнього прохання, 27.09.2017 о 13:01 год. ОСОБА_14 прибув до Баришівського суду де зустрівся з суддею, який запропонував випити кави, після чого вони разом вийшли в магазин поруч. ОСОБА_14 запитав - «Я там віддам, всередині?», ОСОБА_10 відповів - «Та як вийде», ОСОБА_14 повідомив - «У мене за одну з собою, а за іншу я можу завтра підвезти». Далі вони повернулися на територію Баришівського суду, ОСОБА_10 сказав - «…треба було там через дорогу», на це ОСОБА_14 відповів - «Та ні, ну де зручніше, скажіть я віддам, в мене дві з половиною є». На це, ОСОБА_10 сказав - «Ну хорошо». ОСОБА_14 запитав «Де передать? В мене воно так … Візьміть». О 13:26 год. ОСОБА_14 віддав ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 2 500 доларів США, які останній поклав у внутрішню кишеню піджака. Одразу після цього, вони повернулися до входу суду. ОСОБА_14 зайшов до приміщення суду. ОСОБА_10 же попрямував в напрямку внутрішнього двору, де він декілька разів озирнувся по сторонам. Далі, з лівої кишені піджака він дістав грошові кошти та, присівши, поклав їх на дерев`яну дошку, яка накривала вигрібну яму, а зверху поклав накриття чорного кольору. Після цього, він встав та пішов у приміщення суду [докази 19, 20, 22, 23, 33, 35, 38, 39, 85, показання свідка ОСОБА_14 ].

43.Під накриттям вигрібної ями знаходилась пачка грошових купюр, скріплена чорним біндером. А саме, гроші у сумі 2 500 доларів США купюрами по 100 доларів з відповідними серіями та номерами. У подальшому, кошти звірені з протоколом попереднього огляду грошей та було виявлено повне співпадіння номерів та серій купюр [докази 34, 36, 37, 87, показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ].

44.Відповідно до висновку експертизи надані на дослідження купюри є банкнотами номіналом 100 доларів США, які введені в обіг Федеральною резервною системою США [доказ 40].

45.Отож, 27.09.2017 о 13:26 год. ОСОБА_10 безпосередньо одержав для себе грошові кошти у сумі 2 500 доларів США, з яких: 2 000 - за ухвалення рішення про забезпечення позову ОСОБА_17 та 500 доларів (частину з попередньо узгоджених ними 2500 доларів США) - за ухвалення рішення про забезпечення позову ОСОБА_15, подальший його розгляд у стислі терміни та ухвалення рішення про задоволення позову.

d. Грошові кошти, які прохав надати та одержав ОСОБА_10 є неправомірною вигодою

46.Згідно з приміткою до ст. 364-1 КК України у статті 368 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти, зокрема, грошові кошти, які одержують без законних на те підстав.

47.Як було встановлено вище ОСОБА_10, на момент згадуваних подій, був суддею Баришівського суду.

48.Він тричі висловлював прохання надати йому грошові кошти, а пізніше одержав від ОСОБА_14 2 500 доларів США.

49.Згідно зі ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

50.Відповідно до ч. 1 ст. 148 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

51.Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами та складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч. 1 та ч. 2 ст. 135 згаданого Закону).

52.Окрім того, у відповідності до ч. 2 ст. 54 цього ж закону, суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (окрім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

53.Отже, оскільки ОСОБА_14 не є розпорядником коштів Державного бюджету України, відсутні відомості про те, що ОСОБА_10 міг отримати кошти у зв`язку зі здійсненням ним викладацької, наукової чи творчої діяльності, грошові кошти ОСОБА_10 прохав надати та одержав без законних на те підстав, тому вони є неправомірною вигодою.

e. ОСОБА_10 прохав надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі.

54.Відповідно до пункту 1 примітки до ст. 368 КК України неправомірною вигодою в особливо великому розмірі вважається вигода, що у п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

55.За правилами п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в частині кваліфікації кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 цього Кодексу для відповідного року (50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного податкового року).

56.Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1 600 грн (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»).

57.Отож, податкова соціальна пільга у 2017 році становила 50 відсотків від 1 600 грн, тобто 800 грн І відповідно, для визначення неправомірної вигоди в особливо великому розмірі її сума має дорівнювати або перевищувати 400 000 грн (800х500=400 000).

58.Як було встановлено у пункті b. цього вироку ОСОБА_10 тричі висловлював прохання надати йому грошові кошти.

59.Зокрема, 22.09.2017 він попрохав у ОСОБА_14 надати йому 2 500 - 3 000 доларів США у справі за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_16, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 22.09.2017 становило відповідно 65 593 - 78 711 грн [доказ 42]. Тоді ж, за позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_18 і ТОВ «ШБУ-9», ОСОБА_10 попрохав у ОСОБА_14 надати йому 500 000 грн.

60.Як підсумок, максимальна сума неправомірної вигоди, яку ОСОБА_10 прохав надати йому у двох справах становить 578 711 грн, що є особливо великим розміром.

f. за неправомірну вигоду ОСОБА_10 мав ухвалити рішення про забезпечення позовів ОСОБА_15 і ОСОБА_17, а також швидко розглянути справи та постановити рішення на їх користь

61.Третя особа, в інтересах якої винний за неправомірну вигоду має вчинити певні дії з використанням наданої йому влади чи службового становища - це будь-яка фізична особа (окрім того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду).

62.Як зазначалося вище вироку 05.09.2017 ОСОБА_14 звернувся до Баришівського суду із позовними заявами: в інтересах ОСОБА_15 про стягнення з ОСОБА_16 боргу за договором позики у розмірі 1 306 767 грн та в інтересах ОСОБА_17 про стягнення на його користь з ОСОБА_18 1 000 грн та з ТОВ «ШБУ-9» - боргу у розмірі 11 011 198,2 грн.

63.Цього ж дня у коридорі суду ОСОБА_10 сказав ОСОБА_14, що для задоволення позовів потрібно буде платити грошові кошти [показання свідка ОСОБА_14 ].

64.У своїй заяві від 14.09.2017 ОСОБА_14 повідомив про намір судді ОСОБА_10 одержати від нього грошові кошти за швидкий та позитивний для його клієнтів судовий розгляд позовів [доказ 12].

65.22.09.2017 під час розмови щодо справи за позовом ОСОБА_15 . ОСОБА_14 запитав, чи можна оперативно розглянути позов, на що ОСОБА_10 відповів ствердно. Далі, ОСОБА_14 запитав - «Ну, а забезпечення, я в принципі заявить зможу?», на що ОСОБА_10 відповів - «Ну да. Ми зразу розглянемо». В подальшому, суддя вказав про необхідність надання йому 2 500 - 3 000 доларів США. На це, ОСОБА_14 перепитав - «Це вже з забезпеченням, чи це повністю, мені закласти». ОСОБА_10 відповів - «Ні, це вже з забезпеченням позову також». ОСОБА_14 перепитав - «З усім да?», ОСОБА_10 відповів - «Ну да». Далі, ОСОБА_14 почав розмову щодо справи за позовом ОСОБА_17 та вказав про необхідність ухвалення рішення про забезпечення позову в цій справі. ОСОБА_10 на це сказав - «Питань немає … Накладемо», а пізніше додав - «Так ми накладемо арешт, якщо там все є, все по-закону, чому ні». Також, під час розмови ОСОБА_10 вказав, що сума в 500 000 грн - «це не багато для даного позову». На запитання ОСОБА_14 - «чи за забезпечення потрібно зразу чи потім», ОСОБА_10 відповів - «Ні, потім все разом» [докази 21, 22, показання свідка ОСОБА_14 ].

66.25.09.2017 ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_10, що привіз заяви про забезпечення позовів у двох справах та запитав, на коли приблизно вони будуть готові, щоб їх забрати. На це, ОСОБА_10 повідомив, що будуть готові сьогодні. ОСОБА_14 сказав - «… давайте я тоді здаю заяви і в середу я буду заберу тоді ухвали ці, добре?». ОСОБА_10 відповів - «Хорошо» [доказ 27, показання свідка ОСОБА_14 ].

67.Цього ж дня, до Баришівського суду подано дві окремі заяви про забезпечення позовів у справах № 355/1164/17 та № 355/1167/17. 25.09.2017 суддею ОСОБА_10 задоволено заяву у справі за позовом ОСОБА_15 та накладено арешт на майно ОСОБА_16, а саме, на земельні ділянки та об`єкт житлової нерухомості. Також, суддею ОСОБА_10 задоволено заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_17 та накладено арешт на майно, яке належить ТОВ «ШБУ-9», а саме, на земельні ділянки, банківські рахунки. 27.09.2017 ОСОБА_14 одержав дві копії ухвал від 25.09.2017 про забезпечення позовів [докази 5, 6, 16, 26, 43, 44, 45, 46, 47, 48, показання свідка ОСОБА_14 ].

68.Остаточні рішення у цих справах суддею ОСОБА_10 прийнято не було, 27.09.2017 останній був затриманий правоохоронними органами.

69.Отже, за неправомірну вигоду ОСОБА_10 мав ухвалити рішення про забезпечення позову ОСОБА_15, накласти арешт на майно ОСОБА_16 та швидко постановити рішення про стягнення з неї 1 306 767 грн. Також в інтересах ОСОБА_17 він мав забезпечити позов, наклавши арешт на майно ТОВ «ШБУ-9» й у подальшому оперативно розглянути та задоволити його позов про стягнення з товариства боргу у розмірі 11 011 198,2 грн та з ОСОБА_18 1 000 грн.

g. ОСОБА_10, розглядаючи зазначені дві цивільні справи використав надані йому владу та службове становище

70.Використання службовою особою службового становища передбачає використання тих повноважень, якими службова особа наділена у зв`язку із зайняттям нею певної посади або здійсненням певної діяльності. Така особа діє в сфері своєї компетенції, вчиняє дії, які вона в принципі має повноваження вчиняти, перебуваючи на відповідній посаді (п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику про хабарництво»).

71.Використання службового становища - це використання своїх повноважень і можливостей, пов`язаних із займаною посадою.

72.Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

73.Відповідно до ст. 129 Конституції України судочинство провадиться суддею, зокрема, одноособово.

74.Згідно з нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), в редакції станом на час вчинення злочину: цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду (ч. 1 ст. 18 ЦПК); суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 122 ЦПК); суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК), при цьому, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього (п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК); заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження (ч. 1 ст. 153 ЦПК); після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені, і встановлює дату розгляду справи (ч. 1 ст. 156 ЦПК); під час одноособового розгляду справи в суді першої інстанції головуючим є суддя, який розглядає справу (ч. 1 ст. 160 ЦПК); головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків (ч. 2 ст. 160 ЦПК); судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду (ч. 3 ст. 208 ЦПК).

75.Як було встановлено, 05.09.2017 ОСОБА_26 було визначено головуючим з розгляду двох вищезгаданих цивільних справ. 15.09.2017 ним відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_15 та призначено попередній розгляд справи. 18.09.2017, після усунення недоліків, відкрито провадження і у справі за позовом ОСОБА_17 та призначено попередній розгляд справи. 25.09.2017 відбулось попереднє судове засідання у справі № 355/1164/17 (за позовом ОСОБА_15 ), за результатами якого, справу було призначено до розгляду. Цього ж дня, до Баришівського суду подано дві окремі заяви про забезпечення позовів. 25.09.2017 суддею ОСОБА_10 задоволено заяву у справі за позовом ОСОБА_15 та накладено арешт на майно ОСОБА_16, а також заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_17 та накладено арешт на майно, яке належить ТОВ «ШБУ-9» [докази 4, 5, 6, 8, 10, 11, 15, 16, 17, 18, 24, 25, 26, 43, 44, 45, 46, показання свідка ОСОБА_14 ].

76.Розглядаючи вказані справи одноособово, суддя ОСОБА_10 діяв як суд та керувався нормами ЦПК.

77.До кола його повноважень (можливостей) входило: відкриття провадження у цих цивільних справах, вжиття заходів забезпечення позовів шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачам, призначення їх до розгляду та встановлення дат їх розгляду, керування ходом судових засідань, забезпечення додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, їх судовий розгляд та ухвалення рішень тощо.

78.Дії, які ОСОБА_10 вчинив та повинен був виконати за неправомірну вигоду входили до його компетенції.

79.Отже, ОСОБА_10, використовуючи свою владу, повноваження та можливості, пов`язані із посадою, розглядаючи згадані дві цивільні справи, використав службове становище.

h. Дії ОСОБА_10, що полягали у проханні та одержанні неправомірної вигоди, є винними

80.Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності (ст. 23 КК України).

81.Аналіз диспозиції частин 1, 3 та 4 статті 368 КК України дає можливість зробити висновок, що суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Неможливо попрохати або ж отримати неправомірну вигоду необережно.

82.Відповідно до ч. 2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

83.Усвідомлення означає розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу злочину, а також, розуміння його суспільної небезпеки.

84.Передбачення - це розумове уявлення особи про результати своєї дії. Під час вчинення злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків його діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкода, яка буде заподіяна об`єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків.

85.А під бажанням слід розуміти прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання - це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети.

86.Іншими словами, сторона обвинувачення повинна довести, що ОСОБА_10, висловлюючи прохання та отримуючи неправомірну вигоду, усвідомлював суспільно небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачав їх протиправні наслідки, а також бажав їх настання.

87.Про наявність усвідомлення та передбачення ОСОБА_10 суспільної небезпеки прохання, одержання ним неправомірної вигоди та бажання вчинити це, свідчать фактичні обставини справи.

88.Доказами встановлено, що ОСОБА_10 допускав позапроцесуальне спілкування з представником позивачів - ОСОБА_14 в межах розгляду двох цивільних справ. Вказане спілкування відбувалось у приміщенні суду та на вулиці неподалік будівлі суду, в основному без присутності інших осіб.

89.Під час першої їхньої зустрічі, 05.09.2017 у коридорі суду ОСОБА_10 поцікавився метою перебування ОСОБА_14 у суді. Дізнавшись про подання останнім двох позовних заяв повідомив, що автоматизованим розподілом вони будуть розподілені на нього і для задоволення цих позовів потрібно буде платити грошові кошти, а саме, приблизно 10-15% від ціни позову [показання свідка ОСОБА_14 ].

90.Під час наступної зустрічі, яка вже фіксувалася технічними засобами, ОСОБА_10 був повністю обізнаний з позовними вимогами, надавав свої рекомендації ОСОБА_14 та вказував на певні моменти, що стосуються розгляду справ (відсутність реєстрації відповідача в Баришівському районі; необхідність присутності відповідача в судовому засіданні та необхідність зробити оголошення про виклик в газету; можливість подання заяв про забезпечення позовів та їх задоволення; зазначення конкретного майна в цих заявах для накладення арешту на нього; документи, які необхідно додати до таких заяв; можливість оперативного розгляду). Також, ОСОБА_10 вказував ОСОБА_14 точну суму неправомірної вигоди по кожній зі справ, використовуючи фрази «Ну візьми заклади і мені так само», «Я думаю дві з половиною, три заклади, я думаю це нормально», «Я не думаю, що це багато для даного позову», «Хай мільйон на двох дають» [докази 19, 20, 21, 22, 23, 85, показання свідка ОСОБА_14 ].

91.Під час третьої зустрічі, відбувся попередній розгляд однієї зі справ. До засідання ОСОБА_10, в присутності ОСОБА_14, телефонував до відповідача та повідомляв про розгляд справи в суді. Після засідання суддя вказав, що подані заяви про забезпечення позовів будуть розглянуті та винесені ухвали в цей же день [докази 19, 20, 27, 85, показання свідка ОСОБА_14 ].

92.Під час наступної зустрічі, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_14 про надходження апеляційної скарги на ухвалу про відкриття провадження по одній зі справ та необхідність надати грошові кошти. Він сказав - «Ну його краще закрить або платить», «Я думаю, що нормально чи ні» (та показав два пальці на лівій руці), «Ви по телефону скажіть, що все нормально». Після того, як ОСОБА_14 погодився на пропозицію надати грошові кошти, ОСОБА_10 дав вказівку своєму помічнику готувати ухвалу про накладення арешту на майно по справі за позовом ОСОБА_17 - «ОСОБА_90, по Лубнах задовольняй клопотання, накладай арешт і направляй на апеляцію». Приблизно через годину ОСОБА_10 повідомив про готовність ухвали про накладення арешту - «Та воно вже … Уже внесли в реєстр, так що вони там мають майно, хочуть продати?». Також, ОСОБА_10 повідомив, що у справі за позовом ОСОБА_15 він вже наклав арешт. Пізніше він одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_14 [докази 19, 20, 22, 23, 33, 85, показання свідка ОСОБА_14 ].

93.Із досліджених матеріалів вбачається, що ОСОБА_10 кожного разу активно підтримував розмову зі ОСОБА_14, був повністю обізнаний з позовними вимогами, надавав свої рекомендації та вказував на певні моменти, що стосуються розгляду справ. Також, він розумів, що обговорюється питання одержання ним грошових коштів в якості неправомірної вигоди, її суму та валюту, за що він мав швидко розглянути та постановити рішення на користь позивачів, а також ухвалити рішення про забезпечення позовів у цих справах. Він не заперечував проти передання йому коштів, не вказував на протизаконність надання йому будь-яких матеріальних вигод. Згадане спілкування відбувалося за межами судового засідання, зокрема й у службовому кабінеті судді, доступ до якого сторонніх осіб є обмеженим.

94.Відповідно до п. «ґ» ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції на час вчинення злочину) суддям заборонялось використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

95.Згідно зі ст. 2 Кодексу суддівської етики суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим.

96.За змістом ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» та ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, у разі надходження йому пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язаний невідкладно відмовитися від пропозиції, за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію, залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників та письмово повідомити про таку пропозицію спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

97.Згідно з вимогами законодавства та зважаючи на значний досвід роботи ОСОБА_10 на посаді судді, він повинен був розуміти протиправність прохання та одержання будь-яких грошових коштів, а також недопустимість надання суддею при здійсненні правосуддя обіцянок щодо вирішення справи певним чином на користь будь-яких осіб.

98.Отже, ОСОБА_10, висловлюючи прохання та отримуючи неправомірну вигоду від ОСОБА_14, усвідомлював суспільно небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачав їх протиправні наслідки, а також бажав їх настання, тобто вчинив злочин із прямим умислом.

Позиції сторін

99.Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті. Зазначив, що докази є належними та допустимими, доводять обставини викладені в обвинувальному акті. У зв`язку з цим, просив визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із позбавленням права обіймати посади державної служби на строк 3 роки, а також з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.

100. ОСОБА_10 визнав вину в тому, що він погодився на пропозицію ОСОБА_14 отримати неправомірну вигоду. Однак, будь-які грошові кошти від нього він не одержував.

101.Водночас, захисники та обвинувачений зазначили, що мала місце провокація на пропозицію отримання грошових коштів (i), порушено порядок вручення ОСОБА_10 повідомлення про підозру (іі), а також низка доказів у справі є недопустимими (iiі), зазначали про інші доводи (іv).

і. Чи було спровоковано ОСОБА_10 на прийняття пропозиції неправомірної вигоди.

102.Доводи сторони захисту в описуваному аспекті можна підсумувати наступними твердженнями.

103. ОСОБА_14 є заявником в багатьох кримінальних провадженнях [докази 49, 50]. Він на постійній основі співпрацює із ГУ СБУ у місті Києві та Київській області, має нагороди від цієї установи [доказ 51]. У цьому кримінальному провадженні та під час звернення з заявою про вчинення злочину посадовими особами Подільського районного суду міста Києва, рапорт про факт виявлення кримінального правопорушення та подальший «оперативний супровід» здійснюється одним і тим же співробітником СБУ ОСОБА_27 . Він та ОСОБА_14 систематично зв`язувалися між собою по телефону до подання заяви відносно ОСОБА_10, вони знайомі між собою тривалий час [доказ 52]. ОСОБА_14 був причетним до кримінального провадження за фактом викрадення і побиття генерального директора ТОВ «Практікер Україна» ОСОБА_28 . Окрім цього, був причетний і ОСОБА_27 [доказ 53]. У СБУ був мотив спровокувати ОСОБА_10 на одержання неправомірної вигоди, адже він розглядав кримінальну справу відносно заступника начальника Баришівського відділення поліції, оперативний супровід в якій здійснювався ГВ БКОЗ ГУ СБУ у місті Києві та Київській області. За результатами розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні повернуто прокурору [доказ 54].

104.З заявою ОСОБА_14 звернувся до СБУ, хоча як фаховий юрист повинен був розуміти, що така справа підслідна НАБУ. Під час подання заяви про злочин, він не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Він не відвідував приміщення СБУ [доказ 55]. ОСОБА_14 приймав участь у проходженні відкритого конкурсу на зайняття вакантної посади начальника відділу в НАБУ [доказ 56].

105. ОСОБА_14 телефонував ОСОБА_10 4 та 5 вересня 2017 року до подання позовних заяв в інтересах ОСОБА_15 та ОСОБА_17 в Баришівський суд. Отже, він вів позапроцесуальне спілкування с суддею.

106.Самі цивільні справи є штучно створені.

107.У справі за позовом до ОСОБА_16 позивач ОСОБА_15 був безробітним та зареєстрований в Миколаївському обласному центрі обліку бездомних громадян. Водночас, він надав позику ОСОБА_16 в розмірі 1 300 000 грн. А тому, є обґрунтований сумнів у реальності існування вказаного боргу. Вказана справа, одразу після затримання ОСОБА_10, втратила свою актуальність, а позовна заява була залишена без розгляду у зв`язку з неявкою позивача та його представника. Відповідач ОСОБА_16 була заявником у кримінальному провадженні за обвинуваченням майора поліції ОСОБА_29 за ч. 3 ст. 368 КК України. Адресат заяви ОСОБА_16 та ОСОБА_14 один і той же - заступник начальника ГУ СБУ ОСОБА_19 . Організовував перевірку за заявою ОСОБА_16 та керував операцією по затриманню судді ОСОБА_10 також один і той же співробітник СБУ - ОСОБА_30 [доказ 54].

108.Позов у справі ОСОБА_17 подано за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_18 у Баришівському районі. При цьому, ТОВ «ШБУ-9» зареєстроване у Полтавській області. А тому, звернення до Баришівського суду без участі ОСОБА_18 було б неможливим. Він зареєстрував своє місце проживання в Баришівському районі лише 15.09.2017, однак за зареєстрованим місцем та в Баришівському районі фактично не проживав [доказ 57]. Сам ОСОБА_18 до 24.07.2017 не мав відношення до правовідносин між позивачем та ТОВ «ШБУ-9», і спір повинен був вирішуватись за правилами господарського судочинства. Він уклав договір поруки на 1 000 грн в межах боргу в розмірі більше 11 млн грн. Він також залучений правоохоронними органами до провокації цього злочину, був заявником у кримінальних провадженнях [доказ 50]. Зокрема, і у справі за обвинуваченням ОСОБА_31 . Вироком Деснянського районного суду міста Києва у цій справі встановлено, що дії ОСОБА_18 носили провокаційний характер, обвинуваченого ж визнано невинуватим [доказ 58].

109.Суддя ОСОБА_10 не постановляв ухвали про забезпечення позовів. Ухвали направлені до ЄДРСР вже після його затримання [докази 59, 60].

110.Перевіряючи такі твердження сторони захисту, суд зважав на такі міркування.

111.Право на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди з особливою прискіпливістю перевіряти те, чи дії особи під час надання чи отримання хабаря не були спровоковані органами державної влади чи іншими агентами, які діють за їх вказівками. У випадку якщо особа заявляє про провокацію її до вчинення злочину, завданням суду є забезпечення сторонам провадження рівних та достатніх можливостей щодо доведення чи спростування можливої провокації перед судом.

112.Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні (ч. 3 ст. 271 КПК).

113.Беручи до уваги трактування провокації Верховним Судом та Європейським судом з прав людини, можна визначити основні критерії для її перевірки. До них слід насамперед віднести:

(i)чи існувала на першочерговому етапі у правоохоронних органів об`єктивна підозра, що особа займається злочинною діяльністю або схильна до вчинення злочину?

(ii)в який момент правоохоронні органи розпочали негласну операцію щодо «спостереження» за вчиненням злочину: вони лише «приєдналися» до злочинної діяльності чи були ініціаторами її як такої?

(iii)чи був би злочин вчинений без втручання органів влади? яким був характер дій правоохоронних органів: пасивний чи активний (у формі активного сприяння/підбурювання)?

(iv)яким є співвідношення між схильністю обвинуваченого до вчинення злочину та тиском на нього будь-яких інших осіб у певний спосіб?

(v)чи наявні у органів влади докази, що підтверджують законність проведення відповідних операцій?

114.Нижче судом, шляхом надання відповідей на поставлені запитання, буде досліджено та перевірено, чи не були дії особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, спровоковані.

(i)Чи існувала на першочерговому етапі у правоохоронних органів об`єктивна підозра, що особа займається злочинною діяльністю або схильна до вчинення злочину?

115.Перевіряючи час та обставини отримання інформації правоохоронними органами про вчинення злочину та те, коли вони почали реагувати на таку інформацію, шляхом використання способів негласного спостереження за особою, суд враховує такі фактичні обставини.

116.Стаття 214 КПК передбачає порядок внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Вказана норма передбачає дві окремі підстави для початку досудового розслідування. Перша - це подання заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення. Друга - це самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

117.Із досліджених матеріалів вбачається, що 14.09.2017 ОСОБА_14 звернувся з заявою, у якій повідомив про намір судді ОСОБА_10 одержати від нього грошові кошти за сприяння та прийняття позитивних судових рішень за позовами його клієнтів. На ній міститься резолюція «Прошу розглянути у відповідності до чинного законодавства». Подання заяви про вчинення злочину підтвердив під час допиту ОСОБА_14 [доказ 12, показання свідка ОСОБА_14 ].

118.Отже, первинним джерелом об`єктивних даних щодо вчинення кримінального правопорушення був ОСОБА_14, який повідомив про це правоохоронні органи. Його заява містила необхідні дані, що потребували перевірки (вказано час, місце, інші обставини, що свідчать про ознаки кримінального правопорушення).

119.В КПК відсутні вимоги про обов`язкове зазначення особою в заяві про його попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

120.Також, в поданих матеріалах наявний рапорт про факт виявлення кримінального правопорушення складений старшим оперуповноваженим ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_27 . В ньому зазначено про отримання інформації щодо причетності ОСОБА_10 до готування вчинення злочину саме з заяви ОСОБА_14 № С-1109 від 14.09.2017 [доказ 61].

121.Складення рапорту в даному випадку не є первісною підставою для початку досудового розслідування цього кримінального провадження та здійснено працівниками СБУ виключно задля підвищення статистики і показників діяльності цього правоохоронного органу.

122.Допитаний у судовому засіданні оперуповноважений СБУ ОСОБА_27 пояснив, що всі заяви, які надходять до СБУ потрапляють до керівництва, після чого проходить їх розподіл на конкретного оперативного співробітника. Підставою для складання рапорту від 14.09.2017 стало розгляд заяви щодо злочину, яка розподілена йому на розгляд його керівництвом. В рапорті зазначено всі обставини взяті, зокрема, з заяви ОСОБА_14 . Будь-які оперативно-розшукові заходи відносно ОСОБА_10 не проводились, оперативно-розшукова та контррозвідувальні справи на нього не заводились [показання свідка ОСОБА_27 ].

123.Доводи захисту про те, що рапорт від 14.09.2017 підписаний не ОСОБА_27, спростовується його ж показаннями наданими в судовому засіданні. Після ознайомлення з вказаним документом, останній підтвердив факт його підписання [показання свідка ОСОБА_27 ].

124.Отже, суд доходить висновку, що підставою для початку досудового розслідування стала заява ОСОБА_14 про вчинене кримінальне правопорушення.

125.Отже, у прокурорів САП були необхідні підстави для початку кримінального провадження стосовно ОСОБА_10 .

126.Доводи сторони захисту, про те, що ОСОБА_14 як фаховий юрист повинен був розуміти, що така справа підслідна НАБУ, спростовуються показаннями ОСОБА_14 . Він вказав, що звернувся саме до відділу СБУ у м. Києві та Київській області, адже він вже подавав до СБУ подібні заяви та мав певну особисту довіру до цього органу [показання свідка ОСОБА_14 ].

127.Аргументи захисника щодо того, що нібито ОСОБА_14 не відвідував приміщення СБУ коли подавав заяву про злочин, спростовується поданим стороною захисту листом [доказ 55]. Відповідно до нього, заяву було прийнято в адміністративному приміщенні Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області, однак, запис у журналі прийому відвідувачів на вхід до адмінбудинку не робився. Також, у вказаному листі вказано, що перед прийняттям заяви автору було роз`яснено положення ст. 383 КК України.

(ii)В який момент правоохоронні органи розпочали негласну операцію щодо «спостереження» за вчиненням злочину: вони лише «приєдналися» до злочинної діяльності чи були ініціаторами її як такої?

128.Матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_14 відбувалося позапроцесуальне спілкування до моменту подання позовних заяв до суду.

129.За словами заявника, таке спілкування було пов`язане з тим, що суддя розглядав справу про розлучення з його дружиною, під час якого і відбулося знайомство з ОСОБА_10 . Останній підтримував контакт з ними у зв`язку з розглядом цієї справи, проводив консультації, особисті зустрічі. Суддя зазначав свою думку по вирішенню справи, а також щодо питання визначення місця проживання малолітньої дитини. Його дуже хвилювала ця тема, він пропонував поговорити з дружиною. Вони доходили якоїсь позиції з дружиною, і про результат повідомляли суддю ОСОБА_10, у тому числі, й по телефону. А тому, як вказує ОСОБА_14, позапроцесуальне спілкування з суддею доводилося проводити, інших підстав для спілкування не було [показання свідка ОСОБА_14 ].

130.Обвинувачений вказав, що в травні 2017 року до Баришівського суду звернулася дружина заявника з позовом про розірвання шлюбу, яка була визначена йому для розгляду. Дружина ОСОБА_14 піднялася до нього в кабінет і хотіла дізнатися дату розгляду, з нею був син. Він повідомив її, що в червні 2017 року він мав іти у відпустку на 42 робочих дні, а тому, справа буде знаходитися певний час без руху до його виходу з відпустки. Наприкінці липня, коли він повернувся із відпустки, до нього в кабінет зайшов ОСОБА_14, який сказав, що привіз заяву від імені дружини про залишення позову без розгляду, у зв`язку з їх примиренням. Вони розговорилися зі ОСОБА_14, він приємний співбесідник. І на цьому їх розмова закінчилася. [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

131.Ведення позапроцесуального спілкування улітку 2017 року, до подання позовних заяв ОСОБА_14, підтвердили також свідки ОСОБА_32, який працював помічником судді та ОСОБА_33, яка працювала консультантом [показання свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_33 ].

132.Вказане свідчить про те, що суддя ОСОБА_10 був обізнаний про особисте життя заявника, вів позапроцесуальне спілкування як зі ОСОБА_14 так і з його дружиною під час вирішення справи про розлучення.

133.Доводи обвинуваченого про те, що єдиною метою звернення дружини з позовом було встановлення певного контакту між заявником та суддею [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ] є нелогічними, виходячи з того, що в подальшому заявник та дружина все ж таки розірвали шлюб. Про це в своїх показаннях вказував як заявник [показання свідка ОСОБА_14 ] так і ОСОБА_10 [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

134.До того ж, справу про розлучення автоматизованою системою могло бути розподілено на іншого суддю цього ж суду.

135.В даному випадку, неможливо залишити поза увагою й показання свідка ОСОБА_33 про те, що дружина ОСОБА_14 хотіла швидше розлучитися, однак суддя йшов у відпустку і їй пропонували зробити повторний розподіл справи. Позивачка відмовилася й сказала, що хоче щоб цей суддя розглядав справу, бо він їй сподобався [показання свідка ОСОБА_33 ].

136.Відповідно до п.2.3.51 Засад використання автоматизованої системи документообігу Баришівського суду, затвердженого рішенням зборів суддів Баришівського суду (протокол № 28 від 14.09.2015) винятково у разі, коли суддя у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи. У випадку відпустки головуючого судді на строк, що не призводить до порушення строків вирішення справи, повторний автоматизований розподіл не проводиться.

137.Точні дані про дату надходження цивільної справи про розлучення, а також період перебування судді ОСОБА_10 у відпустці відсутні. А тому, встановити чи перебування судді у відпустці призводило до порушення строків вирішення справи про розірвання шлюбу неможливо.

138.Водночас, пропозиція здійснити повторний розподіл справи та відмова у цьому за бажанням позивачки для того, щоб ОСОБА_10 розглядав її, адже суддя їй сподобався, свідчить про прийняття рішень в позапроцесуальний спосіб.

139.У вказаному аспекті, неможливо залишити поза увагою й показання обвинуваченого щодо обставин, за яких він прийняв рішення про залишення позову про розірвання шлюбу без розгляду. Підставою для цього стала заява від імені дружини ОСОБА_14, подана останнім особисто судді ОСОБА_10, а не до канцелярії суду, та й без доручення дружини на такі дії. При цьому, він не був впевнений і не переконувався, що заява була підписана його дружиною [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

140.Позапроцесуальне спілкування зі ОСОБА_14 відбувалося й надалі, у зв`язку з поданням останнім позовних заяв до Баришівського суду.

141.За словами ОСОБА_14 він звернувся до Баришівського суду з двома позовними заявами. Після їх реєстрації, у коридорі суду він зустрів раніше знайомого йому суддю ОСОБА_10, який поцікавився метою його перебування у суді. Вони обговорили суть позовів. ОСОБА_10 повідомив, що ці позовні заяви автоматизованим розподілом будуть розподілені на нього. Далі, сказав, що для задоволення цих позовів потрібно буде платити грошові кошти, а саме, приблизно 10-15% від ціни позову. Розуміючи, що справа йде до надання неправомірної вигоди судді, а доля позовних заяв буде вирішена зважаючи на її надання, враховуючи, що справи для їх розгляду дійсно були розподілені на суддю ОСОБА_10, він вирішив звернутися до правоохоронних органів з заявою про злочин. При цьому, він мав внутрішні сумніви доцільності такого звернення, адже ОСОБА_10 очолював суд в якому розглядалася справа щодо його розлучення та визначення місця проживання малолітньої дитини, а тому, це могло особисто йому зашкодити і він міг отримати негативні наслідки [показання свідка ОСОБА_14 ].

142.При цьому, допитаний під час судового розгляду обвинувачений вказав, що ОСОБА_14 пам`ятає ще з 2014 року, коли той приїжджав до нього по одній земельній справі. 4 вересня 2017 року на його мобільний телефон зателефонував один з його приятелів та колег (один із суддів районного суду) з проханням прийняти людину і за можливості допомогти у вирішенні його питання. Оскільки у них були довірливі стосунки, то він пообіцяв, що «без проблем, приймемо, чим зможемо допоможемо». В цей же день, після дзвінка колеги, до нього зателефонував ОСОБА_14 і запитав коли в нього приймальні дні, і попросив прийняти його по деяких питаннях. ОСОБА_14 повідомив його, що є представником по певним справам. На наступний день, 5 вересня 2017 року він, спускаючись в канцелярію суду, побачив ОСОБА_14 . Між ними відбулася розмова. ОСОБА_14 почав розповідати, що подав дві позовні заяви про стягнення боргу, а також коротко розповів про їх суть [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

143.Отже, допитаний ОСОБА_10 не заперечив вказану зустріч, та підтвердив, що вони обговорювали обставини цивільних справ. Водночас, обвинувачений не вказав про те, що між ними велась розмова про будь-яку неправомірну вигоду за позитивний розгляд справ.

144.Сторона захисту акцентувала увагу, що ОСОБА_14 телефонував ОСОБА_10 до подання позовів.

145.При цьому, з матеріалів справи вбачається, що й сам ОСОБА_10 був чотири рази ініціатором дзвінків ОСОБА_14 у липні 2017 року, тобто, більше ніж за місяць до подання позовів до Баришівського суду [доказ 32].

146.Варто зазначити, що перша зустріч між ОСОБА_14 та ОСОБА_10 відбувалась не під контролем правоохоронців, а відтак не фіксувалась жодними аудіо-, відеозаписувальними засобами. Оцінити версії заявника та обвинуваченого щодо їх першої зустрічі суд може, виходячи із їх подальших зустрічей та розмов, у тому числі, зафіксованих за результатами проведення НСРД, а також інших доказів наданих суду.

147.Під час зустрічі, яка відбулася 22.09.2017 та зафіксована технічними засобами, заявник зайшов до кабінету судді та почав розмову щодо цивільних справ. На це, ОСОБА_10 сказав - «Йдем», та махнув рукою. Вони вийшли на вулицю, де між ними відбулась розмова з приводу розгляду поданих позовів. ОСОБА_10 був вже повністю обізнаний з позовними вимогами, надавав свої рекомендації ОСОБА_14 та вказував на певні моменти, що стосуються розгляду справ. ОСОБА_14 також нагадав про попередню їх зустріч, під час якої ОСОБА_10 сказав йому, що доля позовних заяв залежить від нього. Будь-якої реакції на такі слова від ОСОБА_10 не було. Також, під час зустрічі 22.09.2017 ОСОБА_10 вказував ОСОБА_14 конкретну суму неправомірної вигоди по кожній зі справ, використовуючи фрази «А що він платить. Що він каже?», «Ну візьми заклади і мені так само», «Я думаю дві з половиною, три заклади, я думаю це нормально», «Я не думаю, що це багато для даного позову», «Хай мільйон на двох дають» [доказ 21].

148.Сторона захисту акцентувала увагу на словах ОСОБА_14 під час цієї зустрічі, а саме, коли останній прибув до судді та повідомив, що він «хотів би визначитися особисто для себе і він же ну не просто так». На думку захисників, це свідчить про те, що заявник першим почав пропонувати надати неправомірну вигоду.

149.Вказаний вислів сторона захисту трактує досить однобоко, без урахування інших обставин, про які зазначав ОСОБА_14 у своїй заяві про злочин та його показань про їх зустріч в коридорі суду. Також, тут слід врахувати позапроцесуальне спілкування судді зі ОСОБА_14 та рішення, прийняті суддею в період між їх першою зустріччю 5 вересня 2017 року та наступною їх бесідою 22 вересня 2017 року.

150.З протоколу за результатами проведення НСРД вбачається, що суддя почувши вислів, на якому акцентує увагу захист, не уточнив у заявника про, що той веде мову, а відразу ж вказав йому вийти з ним на вулицю для подальшого продовження розмови без свідків [доказ 21].

151.Також, слід наголосити на тому, що у випадку висловлення будь-якою особою пропозицій або обіцянок про надання неправомірної вигоди, беззаперечним обов`язком судді є звернення з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора (ч. 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

152.Обвинувачений ОСОБА_10, зважаючи на його значний досвід роботи на посаді судді та голови суду, повідомлень з приводу будь-яких висловлених пропозицій від ОСОБА_14, як випадок впливу на суддю при здійсненні правосуддя, не складав. Будь-яких заходів, щодо запобігання отриманню коштів не вживав. Повідомлень до правоохоронних органів про надання йому, як службовій особі, грошових коштів ОСОБА_10 не здійснював. Також, він не звертався з такими повідомленнями й відносно особи, яка телефонувала йому 4 вересня 2017 року з проханням допомогти у вирішенні питання ОСОБА_14 [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

153.Щодо самого ОСОБА_14, сторона захисту зазначила, що він був залучений у ході готування провокації стосовно ОСОБА_10 правоохоронними органами. Він є заявником в багатьох кримінальних провадженнях, має нагороди від СБУ.

154.Під час судового розгляду, свідок ОСОБА_14 підтвердив, що був заявником десятки разів, зокрема, й у справах про корупцію, щодо реєстраторів ЦНАПУ, адвокатів і т.д. Він сприяв розкриттю ряду злочинів, отримував подяки від СБУ за громадянську позицію, за викриття організованої злочинності і осіб, які фінансували тероризм в лнр і днр. Ці подяки він особисто прикладав до позовної заяви про розлучення, які подавав на розгляд до суду, а тому це є безглуздим в розрізі питання провокації злочину. У нього є подяки не тільки від СБУ, а й від інших державних структур [показання свідка ОСОБА_14 ].

155.Корупція залишається широко розповсюдженим явищем в Україні і є перешкодою для її демократичного та економічного розвитку. Суд переконаний, що така позиція ОСОБА_14 не суперечить закону, а навпаки відповідає йому, є підтвердженням його законослухняної поведінки та достовірно не вказує на існування у нього прихованого мотиву щодо підбурювання ОСОБА_10 на вчинення кримінального правопорушення.

156.Про його активну громадянську позицію, й зокрема щодо протидії корупції, свідчить й те, що він приймав участь у проходженні відкритого конкурсу на зайняття вакантної посади начальника відділу в НАБУ [доказ 56]. на яке покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

157.Згідно з поданими доказами, ОСОБА_14 був заявником не лише в корупційних справах, а й в інших, що підтверджує його громадянську позицію, а саме, з приводу погроз йому невідомими особами, пошкодження дверей, підробки протоколів загальних зборів, заволодіння місцями для паркування автомобілів, заволодіння автомобілем, вчинення шахрайських дій щодо нього [доказ 50].

158.Сторона захисту вказувала, що заявник ОСОБА_14 та співробітник СБУ ОСОБА_27 знайомі між собою тривалий час та систематично зв`язувалися між собою по телефону, вони обидва причетні до кримінальної справи за фактом викрадення і побиття людини.

159.На підтвердження вказаних доводів, стороною захисту надано: лист ОСОБА_35 від 22.09.2021 (т.8 а.с.181-183); флеш-накопичувач (т.8 а.с.191); зведена таблиця по з`єднанням абонентів від 22.09.2021 (т.8 а.с.192-219).

160.Однак ці докази не можуть визнаватися допустимими, а відомості, що містяться в них, не можуть бути покладені в основу вироку суду з кількох причин.

161.Відповідно до ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, окрім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

162.Отже, лист ОСОБА_35 від 22.09.2021, в якому вона надає свої пояснення, флеш-накопичувач та зведену таблиця по з`єднанням абонентів від 22.09.2021, виготовлені нею ж та додані до листа, суд визнає недопустимими з огляду на порушення принципу безпосередності дослідження доказів.

163.Водночас, доказами підтверджується участь ОСОБА_14 в якості заявника в кримінальному провадженні № 42017000000001985 від 20.06.2017 відносно посадових осіб Подільського районного суду міста Києва [доказ 49, показання свідка ОСОБА_14 ]. В цьому ж кримінальному провадженні, оперативний супровід здійснював співробітник СБУ ОСОБА_27 [показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_27 ].

164. ОСОБА_14 з цього приводу пояснив, що він звертався з заявами про злочини до СБУ, а не особисто до ОСОБА_27, а в інших багатьох справах за його заявами ОСОБА_27 не приймав ніякої участі [показання свідка ОСОБА_14 ].

165. ОСОБА_27 вказав, що до звернення ОСОБА_14 з заявою щодо посадових осіб Подільського районного суду міста Києва, вони не були знайомі. В той час, ОСОБА_14 не повідомляв його про вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_10 . ОСОБА_14 не є його агентом, і він не просив його викрити ОСОБА_10 [показання свідка ОСОБА_27 ].

166.Обидва зазначили, що вони не були друзями, в будь-яких особистих стосунках не перебували, а спілкування, до звернення з заявою відносно ОСОБА_10, було пов`язане виключно з розслідуванням іншого кримінального провадження [показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_27 ].

167.Очевидним є й той факт, що у ГУ УСБУ у місті Києві та Київській області є визначений структурний підрозділ, що займається протидією корупції в судах, у якому працює обмежене коло осіб, а тому цілком логічним є факт визначення відповідальним за розгляд двох заяв ОСОБА_14 .

168.Розслідування справи відносно посадових осіб Подільського районного суду міста Києва за часом було раніше, ніж події кримінального провадження щодо ОСОБА_10 . А тому, суд доходить висновку, що сам факт контактування цих осіб є абсолютно логічним та не може свідчити про провокацію в даному випадку. Твердження захисника, що особи контактували між собою для того, щоб спровокувати ОСОБА_10 не підтверджується наданими доказами, а є необґрунтованим припущенням сторони захисту.

169.До того ж, досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_10 здійснювалося детективами НАБУ за процесуальним керівництвом прокурорів САП. Про будь-яку зацікавленість у провокації обвинуваченого з боку посадових осіб цих правоохоронних органів сторона захисту суду не повідомляла. Співробітники ж СБУ лише виконували доручення детектива чи прокурора. Вони не мали права здійснювати будь-які процесуальні дії за власною ініціативою.

170.З доказів, поданих стороною захисту, не вбачається будь-який зв`язок між ОСОБА_14 та ОСОБА_27 у кримінальному провадженні № 12015100070006219 за заявою ОСОБА_28 про його побиття. Саме ж кримінальне провадження 31.12.2016 закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК (відсутність в діянні складу кримінального правопорушення) [доказ 53]. Та обставина, що стосовно особи, яка є заявником у справі про отримання неправомірної вигоди, колись також перевірялась іншим правоохоронним органом його причетність до певних кримінально караних діянь, не може сама по собі вказувати про певну його залежність загалом від системи правоохоронних органів.

171. ОСОБА_14 з цього приводу пояснив, що ОСОБА_28 був співвласником мережі гіпермаркетів «Практікер». Надаючи юридичні послуги цьому підприємству він дізнався, що один із супермаркетів мережі діє в Макіївці, яка на той час вже була окупована, а податки сплачувалися в Міністерство доходів і зборів так званої днр. ОСОБА_28 придумав історію з начебто його викраденням і звернувся в поліцію, адже побоювався активних дій від ОСОБА_14 [показання свідка ОСОБА_14 ].

172. ОСОБА_27 вказав, що ОСОБА_28 він не знає та не був знайомий з цією особою [показання свідка ОСОБА_27 ]. Щодо номеру телефону, на який звертала увагу сторона захисту та яким начебто користувався в той період ОСОБА_27, то сам свідок не підтвердив, що користувався таким номером телефону [показання свідка ОСОБА_27 ]. А тому, доказами не підтверджено будь-який зв`язок між ОСОБА_14 та ОСОБА_27 в той час.

173.Підсумовуючи викладене, суд не знайшов будь-яких прихованих мотивів у ОСОБА_14 провокувати суддю на прохання та отримання неправомірної вигоди, під приводом його наступного викриття правоохоронним органом. Будь-яких доказів, що ОСОБА_14 перебував під тиском або ж був якось залежним від правоохоронних органів встановлено не було.

174.Отже, суд доходить висновку, що ОСОБА_14 не був агентом правоохоронних органів та не діяв за їх вказівкою, а був приватною особою, яка познайомилася із обвинуваченим під час розгляду суддею справи про його розлучення. Обставини цієї справи вказують на те, що вона не має стосунку до таємних агентів правоохоронних органів, а скоріше має відношення до дій приватних осіб, що діяли під наглядом правоохоронців.

175.Доводи про те, що цивільні справи були штучно створені та подані на розгляд судді ОСОБА_10 для провокації дій останнього є необґрунтованими. В суду не виникло жодних сумнівів про існування зазначених цивільних правовідносин.

176. ОСОБА_15 був знайомий з ОСОБА_16 з 2012 року, вони співпрацювали з питань ведення бізнесу, адже остання була директором сільськогосподарського підприємства та займалася великою рогатою худобою, ОСОБА_15 був засновником підприємства, яке займалося сільським господарством і періодично купував тварин у неї. ОСОБА_16 займала у нього незначні суми грошових коштів (до 3 000 доларів США) та завжди повертала їх. ОСОБА_15 був впевнений в її фінансовій спроможності розрахуватися з ним. Такі позики документально не оформлювалися [показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ].

177.В січні 2017 року ОСОБА_16 попросила у ОСОБА_15 надати позику для купівлі квартири, останній погодився та надав 1 300 000 грн. Вони склали договір позики, адже сума, в порівнянні з попередніми фінансовими відносинами, була досить великою [доказ 62, показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ].

178.Отже, між цими особами існували сталі фінансові відносини, в процесі яких ОСОБА_15 надав ОСОБА_16 грошові кошти у борг.

179.Такі відносини між особами виникли ще в січні 2017 року, тоді як захист стверджує, що підстави для провокування ОСОБА_10 з`явилися після повернення ним обвинувального акта в травні 2017 року.

180.Доводи захисника про фінансову неспроможність надати таку суму не підтверджуються жодними доказами, та спростовуються показаннями ОСОБА_15 про те, що грошові кошти в нього були з продажу отриманої у спадок двокімнатної квартири [показання свідка ОСОБА_15 ].

181.Він сподівався на повернення грошей, а тому зателефонував ОСОБА_16 через пів року. Вона повідомила йому, що не може цього зробити у зв`язку з сімейними обставинами. А тому, він вирішив звернутися до суду про їх стягнення [показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ].

182.За юридичною допомогою він звернувся до раніше знайомого йому ОСОБА_14, якого уповноважив на ведення справи про стягнення коштів [доказ 7, показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 ].

183.Доказами підтверджено, що порушення ОСОБА_16 взятих на себе зобов`язань із повернення грошових коштів і стало підставою для звернення до Баришівського суду з позовною заявою про стягнення боргу за договором позики.

184.Під час розгляду цивільної справи, ОСОБА_16 повідомляла ОСОБА_15 про намір повернути грошові кошти. Про це останній вказував ОСОБА_14 . Для того, щоб повернути грошові кошти вона продала автомобіль та взяла позику, а 17.11.2017 повністю розрахувалася з останнім, після чого, він віддав їй боргову розписку [показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 ].

185.Вказане також підтверджується розмовою між ОСОБА_14 та ОСОБА_10, що відбулася 27.09.2017. Заявник повідомив суддю, що після того, як останній подзвонив ОСОБА_16, вона сказала, що готова повернути частину грошових коштів ОСОБА_15, а іншу частину пізніше. Сказала, що готова йти на мирову. ОСОБА_10 відповів - «Баба з возу, коням легше», ОСОБА_14 погодився з таким формулюванням ОСОБА_10 [доказ 33].

186.Отже, втрата інтересу позивача до розгляду цивільної справи пояснюється виключно початком процесу повернення йому грошових коштів, а не іншими зазначеними стороною захисту мотивами.

187.Щодо справи за позовом ОСОБА_17, то вказана справа також стосувалася стягнення боргу з двох осіб - юридичної особи ТОВ «ШБУ-9» та фізичної особи ОСОБА_18 .

188.У лютому 2017 року укладено договір про надання юридичних послуг між ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО» в особі директора ОСОБА_14 та ТОВ «ШБУ-9» в особі директора ОСОБА_36 . Предметом цього договору було стягнення зі Служби автомобільних доріг Полтавської області грошових коштів у сумі 22 млн грн. Половину цієї суми ТОВ «ШБУ-9» повинно було сплатити ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО» у якості винагороди за надані послуги [доказ 63, показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_17 та ОСОБА_37 ].

189.Після надання таких послуг, ТОВ «ШБУ-9» відмовилося виконувати обов`язки, а тому прийнято рішення про звернення до суду. ОСОБА_14 та ОСОБА_17 були співзасновниками ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО». Вони вирішили відступити право вимоги за договором про надання юридичних послуг на користь ОСОБА_17 [доказ 64, показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_17 ].

190.Свідок ОСОБА_38 підтвердив надходження грошових коштів підприємству, які були предметом договору про надання юридичних послуг. Водночас, за його версією, ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО» не мало відношення до повернення цих коштів, а факт нібито наданих послуг нічим не підтверджувався [показання свідка ОСОБА_37 ].

191.Отже, доказами підтверджено наявність господарсько-цивільних правовідносин між ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО», яке представляв ОСОБА_14 та ТОВ «ШБУ-9», а також існування передумов для звернення до суду з позовною заявою.

192.Такі відносини розпочалися у лютому 2017 року, що за часом було раніше, ніж виникнення причин для провокування ОСОБА_10 про які вказує захист.

193.Інший відповідач у справі ОСОБА_18 був знайомим ОСОБА_14, і у 2017 році позичив у нього 1000-1200 грн. Також співвідповідач звів представників ТОВ «ШБУ-9» з ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО» щодо надання юридичних послуг, а тому мав психологічну і юридичну відповідальність у цій справі. Було складено договір поруки, відповідно до якого, ОСОБА_18 зобов`язувався перед ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО» відповідати за виконання ТОВ «ШБУ-9» по всім його зобов`язанням, що виникають з договору про надання юридичних послуг між цими підприємствами. В ньому сторони також зазначили грошові кошти, які ОСОБА_18 був особисто винен ОСОБА_14 [доказ 65, показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_18 ].

194.Свідок ОСОБА_38 підтвердив, що звернутися за допомогою до ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО» йому рекомендував його товариш з Києва [показання свідка ОСОБА_37 ]. ОСОБА_18, з цього приводу вказав, що особисто будь-кого з працівників або представників ТОВ «ШБУ-9» він не знає та з такими не зустрічався. А про юридичну допомогу ТОВ «ШБУ-9» у нього просив товариш на ім`я ОСОБА_39, який знав власників підприємства [показання свідка ОСОБА_18 ].

195.Щодо правовідносин за договором поруки, суд доходить наступних висновків.

196.Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

197.У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК).

198.Як випливає із вказаних норм, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором (в даному випадку ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО») і поручителем ( ОСОБА_18 ). При цьому, згода боржника (ТОВ «ШБУ-9») на укладення договору поруки не вимагається. Може трапитися і так, що боржнику взагалі не буде відомо про укладення договору поруки. Цивільне законодавство дає можливість сторонам у правовідносинах поруки домовитися про межі відповідальності поручителя.

199.Отже, звернення до суду з позовною заявою було пов`язане з порушенням ТОВ «ШБУ-9» взятих на себе зобов`язань та правовідносинами поруки як способу забезпечення виконання таких зобов`язань.

200.Що стосується підсудності вказаної цивільної справи, суд звертає увагу на наступне.

201.Відповідно до ст. 109 ЦПК позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням. Водночас, згідно з ч. 1 ст. 113 ЦПК позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

202. ОСОБА_14 пояснив, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_18, яке він йому вказав, було в Баришівському районі, а тому, з метою економії часу позовні заяви в цій справі та за позовом ОСОБА_15 були подані до Баришівського суду [показання свідка ОСОБА_14 ].

203.Сторона захисту акцентувала увагу, що ОСОБА_18 зареєстрував своє місце проживання в Баришівському районі лише 15.09.2017 (тобто після звернення з позовною заявою), а за зареєстрованим місцем та в Баришівському районі фактично не проживав.

204.Дійсно, у позовній заяві, що подана до суду 05.09.2017 зазначено адресу реєстрації ОСОБА_18 по АДРЕСА_2 [доказ 8].

205.15.09.2017 було зареєстровано місце проживання ОСОБА_18 по АДРЕСА_3 [доказ 57, показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_40 ].

206.Свідок ОСОБА_41, який на той час був сільським головою села Лук`янівка, з цього приводу пояснив наступне. До нього приїхав ОСОБА_18 з проханням зареєструвати його місце проживання в селі, у зв`язку з сімейними обставинами, адже він розійшовся з дружиною. На наступний день після їх розмови, ОСОБА_18 приїхав до сільської ради і надав необхідні для реєстрації документи. Цим питанням займалася секретар сільської ради. Далі, було зареєстровано його місце проживання за адресою по АДРЕСА_3, про що поставлено відповідний штамп у його паспорті [показання свідка ОСОБА_40 ].

207.Стороною захисту, на підтвердження іншої версії, надано пояснення ОСОБА_40 від 23.10.2017 (т.8 а.с.41-43).

208.Однак, цей доказ не може визнаватися допустимим, а відомості, що містяться в них, не можуть бути покладені в основу вироку суду виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів.

209.Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а саме, показаннях свідка ОСОБА_40 наданих ним у судовому засіданні 19.12.2022.

210.До того ж, як вказав сам свідок, він пам`ятає про неформальну зустріч з ОСОБА_10 та іншими особами (можливо адвокатами), під час якої була розмова про реєстрацію місця проживання ОСОБА_18 . Однак, чи він щось підписував та чи проводили його опитування він не пам`ятає. Саму розмову він розцінив як непряму погрозу йому, а тому звернувся до правоохоронних органів з заявою про злочин [показання свідка ОСОБА_40 ].

211.Отже, пояснення ОСОБА_40 від 23.10.2017, суд визнає недопустимими з огляду на встановлений КПК принцип безпосередності дослідження доказів.

212.Як пояснив ОСОБА_18 зміна місця реєстрації була вимушена та пов`язана з погрозами, які він отримував. Він звертався до правоохоронних органів про незаконність діяльності магазинів з продажу алкоголю, салонів ігрових автоматів, встановлення малих архітектурних форм, незаконними забудівлями, вимаганням хабарів. На його думку, зміна місця реєстрації повинна була допомогти уникнути подальших погроз, які створювали небезпеку його сім`ї. За допомогою у вирішенні питання реєстрації місця проживання, він звертався до своїх знайомих та друзів. В подальшому, за допомогою він звернувся до підприємства, яке займалося наданням ріелторських послуг. Йому запропонували декілька альтернативних адрес для реєстрації, і він обрав найближчу із запропонованих - по АДРЕСА_3 . Фактично він не проживав за адресою місця реєстрації [показання свідка ОСОБА_18 ].

213.Як вказав свідок ОСОБА_14, після подання позову до Баришівського суду, виявилося, що адреса вказана ОСОБА_18 є неправильною. Це стало відомо після надходження апеляційної скарги від ТОВ «ШБУ-9» на ухвалу про відкриття провадження у справі, відповідно до якої, відсутні докази на підтвердження адреси реєстрації ОСОБА_18 . За результатами розгляду апеляційної скарги, справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції, зроблено запит про адресу місця реєстрації ОСОБА_18 . У відповіді зазначалося, що останній зареєстрований в Баришівському районі [показання свідка ОСОБА_14 ].

214.Під час допиту ОСОБА_18 було з`ясовано, що помилка в адресі місця реєстрації могла виникнути у зв`язку з повідомленням ОСОБА_14 іншої адреси, і подальшим її уточненням [показання свідка ОСОБА_18 ].

215.У вказаному аспекті, суд також бере до уваги норми ЦПК, які діяли на той час. Так, відповідно до ст. 115 ЦПК якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

216.18.09.2017 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_17 та призначено попередній розгляд справи на 28.09.2017 [доказ 18].

217.Відкриваючи провадження у цій справі суддею ОСОБА_10 не було встановлено, що вона не підсудна Баришівському суду. Відсутні докази того, що до відкриття провадження у цій справі, він звертався до відповідного органу для встановлення місця проживання ОСОБА_18 .

218.Про те, що підсудність цивільної справи визначається при відкритті провадження у справі пояснив і сам ОСОБА_10 . Він вказав, що запит до адресного бюро для отримання інформації про місце реєстрації ОСОБА_18 направлявся. Але, на момент відкриття провадження у справі відповідь про це не надійшла. ОСОБА_10 підтвердив, що відкрив провадження у цій справі без достовірних даних щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_18 [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

219.Не звернув увагу суддя ОСОБА_10 й на те, що в договорі поруки від 24.07.2017 зазначено, що ОСОБА_18 зареєстрований у АДРЕСА_4 .

220.Сторона захисту акцентувала увагу, що реєстрація місця проживання ОСОБА_18 та укладення договору поруки було здійснено виключно з метою того, щоб справа розглядалася суддею ОСОБА_10 з метою спровокувати його на одержання неправомірною вигоди.

221.Водночас, як пояснив сам ОСОБА_10, йому була відома практика зі зверненнями до суду, якою користувалися нечисті на руку адвокати та сторони, де вводили в справу поручителів та штучно змінювалася підсудність. Про це, йому було відомо до звернення ОСОБА_14 з позовами. Під час розмови зі ОСОБА_14, він бачив для себе, що справа за позовом до ТОВ «ШБУ-9» була змодельована. Рекомендував останньому укладати договір поруки на більшу суму, щоб не було вочевидь видно безглуздості договору поруки. Адже укладення поруки в 1000 грн за позовом в 11 млн грн виглядає занадто безглуздо. Однак, враховуючи практику Верховного Суду, підстав відмовити у прийнятті справи до розгляду, у нього не було [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

222.Також, в цьому аспекті, суд звертає увагу й на подальшу долю цієї цивільної справи.

223.Судом першої інстанції, позовні вимоги ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО» про стягнення коштів з ТОВ «ШБУ-9» було задоволено, апеляційним судом рішення першої інстанції залишено без змін, а касаційною інстанцією рішення двох інстанцій було скасовано та ухвалено нове остаточне рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Підставою для такого рішення Верховного Суду стало відсутність актів виконаних робіт. Процес розгляду справи тривав 3 роки [показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_17 та ОСОБА_37 ].

224.Отже, після затримання ОСОБА_10 інтерес до цієї справи у позивача не відпав, а стягнення грошових коштів з ТОВ «ШБУ-9» було й надалі актуальним.

225.Не вдаючись до аналізу цивільного законодавства, яке діяло на той час, в розрізі можливої провокації злочину, суд доходить висновку, що реєстрація місця проживання ОСОБА_18 та укладення договору поруки не було вчинено з основною метою - спровокувати ОСОБА_10 на вчинення злочину.

226.Також, суд звертає увагу, що позовні заяви подавалися для розгляду до Баришівського суду, а не особисто ОСОБА_10 . Відповідно до ст. 11-1 ЦПК (в редакції станом на час вчинення злочину), у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує об`єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та рівної кількості справ для кожного судді. Визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності.

227.З показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що він дізнався про розгляд поданих позовів ОСОБА_10 вже після їх реєстрації, коли він зустрів суддю, який і вказав, що в суді перебуває двоє суддів, один з яких перебував в нарадчій кімнаті, а тому, автоматизованим розподілом справи будуть розподілені на нього [показання свідка ОСОБА_14 ].

228. ОСОБА_10 підтвердив, що двоє із чотирьох суддів у той час перебували у відпустці, а третій суддя перебував у нарадчій кімнаті. Під час розмови зі ОСОБА_14, йому стало зрозуміло про обізнаність останнього про те, що справи будуть розподілені для розгляду саме на нього [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ]. При цьому, ОСОБА_10 не знає звідки ОСОБА_14 міг дізнатися інформацію, яка не відображається у відкритому доступі, однак міститься у комп`ютерній програмі Д-3, доступ до якої мають виключно службові особи суду [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

229.Отже, відомостей про те, що звернення до суду з позовними заявами було штучно створеною ситуацією для провокації дій ОСОБА_10, матеріали справи не містять.

230.Також сторона захисту вказувала на співпрацю ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_18 з правоохоронними органами. Допитані як свідки, ці особи дійсно підтвердили, що зверталися з заявами про злочини до працівників поліції, НАБУ та СБУ, однак, не вказували про будь-яку співпрацю з правоохоронними органами в межах кримінального провадження відносно ОСОБА_10 [показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_18 ]. Обґрунтованих доказів, які б спростовували вказані твердження стороною захисту не надано.

231.Згідно з поданими доказами, ОСОБА_18 був заявником не лише в корупційних справах, а й в інших - про несанкціоновану торгівлю, про будівництво Київського міського шкірно-венерологічного диспансеру за завищеними цінами, про витребування автомобіля за довіреністю, про роботу без документів кіоску «Обід, пиво», про крадіжку майна, про вимагання грошей від підприємців, про пожежу в автомобілі, про розміщення без дозволу та погодження малої архітектурної форми та здійснення торгівельної діяльності [доказ 50]. Звернення з заявами не лише в корупційних справах свідчить про чітку громадянську позицію ОСОБА_18 . Висновки, висловлені у вироку Деснянського районного суду міста Києва від 26.05.2020 щодо провокативних дій ОСОБА_18 [доказ 58] не мають відношення до кримінального провадження відносно ОСОБА_10 .

232.Як пояснив свідок ОСОБА_18, він не пам`ятає чи притягувався до кримінальної відповідальності до 2021 року [показання свідка ОСОБА_18 ].

233.Що стосується звернення до правоохоронних органів ОСОБА_16 у кримінальному провадженні за обвинуваченням майора поліції ОСОБА_29 за ч. 3 ст. 368 КК України, то сам ОСОБА_10 підтвердив наступне. Підставою для порушення кримінального провадження був факт вимагання ОСОБА_29 1000 літрів бензину. У 2017 році на той момент були проблеми та напружена ситуація з пальним. Через це, не доставляв конвой. Були сварки, адже це призводило до порушення строків розгляду справ, «тоді всі так десь шукали, і в тому числі поліція» [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

234.Отже, сам обвинувачений підтвердив реальність підстав для звернення ОСОБА_16 з заявою про злочин.

235.До кримінальної відповідальності ОСОБА_16 до 2018 року не притягувалася [показання свідка ОСОБА_16 ].

236.Одночасно з цим, суд звертає увагу, що вказані особи є лише сторонами у цивільних справах (позивачем та відповідачами), що розглядалися ОСОБА_10 . Вони не зустрічалися та не проводили жодного спілкування з суддею. Виключенням є телефонна розмова 25.09.2017, коли ОСОБА_10 телефонував ОСОБА_16 та повідомив про судове засідання у справі в яке вона не прибула [доказ 27, показання свідка ОСОБА_16 ].

237.Сторона захисту зазначила, що у СБУ був мотив спровокувати ОСОБА_10 на одержання неправомірної вигоди, адже він розглядав кримінальну справу відносно заступника начальника Баришівського відділення поліції, певні слідчі дії в якій здійснювалися ГВ БКОЗ ГУ СБУ у місті Києві та Київській області. За результатами розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні повернуто прокурору [доказ 54].

238.Як пояснив обвинувачений, до нього для розгляду потрапила вказана кримінальна справа. Перед підготовчим судовим засіданням, за попередньою домовленістю по телефону, до нього прийшла особа і представилася працівником СБУ. Під час розмови, стало зрозуміло, що вона стосується кримінальної справи, яку він розглядав, а особа, яка до нього завітала була куратором у цій справі. Він просив його повідомити, у випадку виникнення проблем зі справою. Матеріалів справи ще не було, а тому, він не знав, які проблеми можуть виникнути у зв`язку з розглядом тієї кримінальної справи. В підготовчому судовому засіданні адвокатом обвинуваченого заявлено клопотання про повернення обвинувального акта, яке було задоволено, адже він не відповідав вимогам законодавства та був неконкретним. Через день, до нього знову завітала та ж особа з претензіями щодо винесеного ним рішення [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

239. ОСОБА_10 вказав, що через це, працівниками СБУ були створені технічні передумови і підтасовані всі факти для того, щоб його спровокувати на вчинення злочину [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

240.На думку суду, вказані твердження є необґрунтованими, адже повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків не позбавляє права звернутися до суду повторно з обвинувальним актом після усунення таких недоліків. До того ж, як вбачається з доданих доказів, вказаний обвинувальний акт в подальшому повторно надійшов на розгляд Баришівського суду і справа була призначена до розгляду [доказ 54].

241.Варто наголосити увагу, що і в даному випадку суддею здійснювалося позапроцесуальне спілкування у зв`язку з розглядом ним конкретної кримінальної справи, що дозволяє суду дійти висновку про те, що для ОСОБА_10 це є звичним явищем під час виконання ним своїх функцій.

242.Сторона захисту, як аргумент щодо провокації зазначає, що суддя ОСОБА_10 не постановляв ухвали про забезпечення позовів в цивільних справах за позовами ОСОБА_15 та ОСОБА_17 . Вони були внесені до комп`ютерної програми Д-3, підписані ЕЦП, роздруковані та підписані за допомогою факсиміле судді його помічником під психологічним тиском працівників правоохоронного органу. Це відбувалося в той час, коли ОСОБА_10 вже був затриманий.

243.Такі доводи сторони захисту базуються на показаннях свідків: ОСОБА_34, який працював помічником судді ОСОБА_10 з 2016 року; ОСОБА_42, яка була секретарем судових засідань та працювала у суді з 1997 року; ОСОБА_33, яка працювала в Баришівському суді з 2005 року, у тому числі й на посадах помічника судді ОСОБА_10 та консультанта суду, допомагаючи судді [показання свідків ОСОБА_34, ОСОБА_42 та ОСОБА_33 ].

244.Співставляючи надані цими свідками показання між собою та іншими дослідженими доказами, враховуючи сталі відносини між суддею та свідками, у суду виникають сумніви у достовірності їх показань.

245.У вказаному аспекті, суд звертає увагу, що свідки ОСОБА_32 та ОСОБА_33 дуже чітко запам`ятали першу зустріч ОСОБА_14 з ОСОБА_10 під час розгляду останнім справи про розлучення та його слова про те, що вони ще молоді та пропозиції помиритися [показання свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_33 ].

246.Водночас, свідок ОСОБА_33 не змогла чітко відповісти на питання чому вона так достовірно запам`ятала саме ОСОБА_14, тоді як інших відвідувачів Баришівського суду влітку-восени 2017 року не змогла згадати.

247.Показання свідків в частині дискредитації дій правоохоронних органів є ідентичними за змістом та викладом. Всі троє свідків, описуючи події 27.09.2017, майже слово в слово, зазначили, що до приймальні судді зайшов чоловік, заглянув в кабінет судді і одразу ж вийшов, потім почали заходити невідомі люди, сказали, що вони з правоохоронних органів, але не представилися, дали вказівку нікому не дзвонити та не виходити. Один з них, взяв стілець та поставив його спинкою до дверей кабінету судді, а далі сів на нього та почав його охороняти, далі до кабінету помічника судді зайшло двоє людей [показання свідків ОСОБА_34, ОСОБА_42 та ОСОБА_33 ].

248.Такі показання є занадто конкретними, містять однакові дрібні деталі, а тому є підстави вважати, що більшість їх показань є завчасно підготовленими. Тоді як, під час подальшого допиту на більшість конкретних запитань вони не змогли надати відповіді.

249.З показань ОСОБА_34 слідує, що до його кабінету увійшло двоє осіб, зачинили двері, та одразу ж почали погрожувати йому. Один з них дістав гроші, показав їх і сказав - «У нас залишилися гроші зі слідчих дій, і якщо ти не виконаєш наші вимоги, то ми тебе положимо лицем в підлогу, ми можемо знайти тут наркотики або зброю» [показання свідка ОСОБА_34 ].

250.На запитання суду, як саме для себе він сприймав ці залякування, свідок не зміг їх конкретизувати та пояснити, які ж саме негативні наслідки могли настати для нього у випадку невиконання таких нібито прохань.

251.Не логічною є відповідь свідка на це запитання, про те, що він боявся, що з ним буде те ж саме, що і з суддею [показання свідка ОСОБА_34 ].

252.Співставляючи показання свідків про хронологію подій того дня є незрозумілим обізнаність ОСОБА_34, який перебував на другому поверсі суду з працівниками правоохоронного органу, та враховуючи зазначену свідками вимогу правоохоронців ні з ким не спілкуватися та нікуди не виходити, про ситуацію з ОСОБА_10 який був затриманий та перебував на першому поверсі суду.

253.Незвичним також є те, що свідок, який нібито перебував у заляканому стані, повідомив всю необхідну інформацію правоохоронцям - де знаходяться справи, стан їх розгляду, можливість доступу до ЕЦП судді та обізнаність про пароль доступу до нього, наявність факсиміле судді та можливість виготовлення оригіналів ухвал за його допомогою.

254.Як випливає із показань ОСОБА_34, він ходив до канцелярії суду, щоб поставити гербові печатки на рішеннях, і зустрічав інших працівників суду. В його кабінеті проводився обшук за участю детектива НАБУ, понятих та керівника апарату суду. Після цього його допитував детектив НАБУ, який не був із числа тих осіб, які нібито йому погрожували [показання свідка ОСОБА_34 ].

255.Водночас, нікому із працівників суду, яких він зустрічав по дорозі, ані керівнику апарату та понятим, які були присутні під час обшуку в його кабінеті, а також і детективам НАБУ, які проводили обшук та його допитували, свідок ОСОБА_32, маючи таку можливість, не повідомляв, що на нього чиниться або чинився тиск [показання свідка ОСОБА_34 ].

256.Детально описуючи конкретні обставини того дня, свідок не зміг згадати факт копіювання, засвідчення та надання детективу НАБУ матеріалів двох цивільних справ, що містяться у т.2 а.с.2-73 кримінальної справи [показання свідка ОСОБА_34 ].

257.Дивними також є показання свідків ОСОБА_42 та ОСОБА_33, які вказали, що правоохоронці взяли факсиміле ОСОБА_10 з підписом, і зайшли до кабінету помічника, потім через деякий час вони його винесли і віддали (повернули) [показання свідків ОСОБА_42 та ОСОБА_33 ]. В той же час, відповідно до протоколу огляду [доказ 66] саме в окремому кабінеті помічника судді ОСОБА_34 було виявлено та вилучено два факсиміле судді.

258.Будь-яких зауважень помічник судді до протоколу огляду не вносив, хоча як особа, яка має вищу юридичну освіту та працюючи помічником судді, який розглядав, зокрема й, кримінальні справи, був обізнаний про таке право. У цьому протоколі також зазначено, що ОСОБА_32 повідомив, що печатки весь час використовувалися в роботі, зокрема, для посвідчення судових рішень, у тому числі, в справах за позовами ОСОБА_15 та ОСОБА_17 [доказ 66].

259.Вказане відрізняється від тотожних показань ОСОБА_34, ОСОБА_42 та ОСОБА_33, які вказали, що факсиміле не використовувалося для засвідчення оригіналів судових рішень [показання свідків ОСОБА_34, ОСОБА_42 та ОСОБА_33 ].

260.Тут також, слід звернути увагу на показання свідка ОСОБА_43 . До неї у супроводі підійшов ОСОБА_32, який був схвильований, обличчя у нього було червоне, а очі мокрі та попросив факсиміле. Тиску з боку правоохоронців на неї не було. І вона, як особа, яка з 1997 року працює в суді, якій було довірено зберігати факсиміле, адже вона «нікому чужому його не дасть», оцінивши обставини та стан ОСОБА_34, без будь-яких вагань та заперечень віддала факсиміле помічнику [показання свідка ОСОБА_42 ].

261.При цьому, показання ОСОБА_42 щодо фізіологічного стану ОСОБА_34 відрізняються від показань свідка ОСОБА_44, яка була в кабінеті, в який заходив помічник поставити печатки на рішеннях та яка зазначила, що він був блідий [показання свідків ОСОБА_42 та ОСОБА_44 ].

262.Враховуючи вищевикладене, суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_34, ОСОБА_42 та ОСОБА_33, які не узгоджуються між собою та з іншими доказами, дослідженими судом, є нелогічними та суперечливими.

263.В подальшому ОСОБА_32 звернувся до правоохоронних органів з заявою про злочин. Як вбачається із витягу з ЄРДР [доказ 60], кримінальне провадження за заявою помічника судді здійснювалося за ч. 1 ст. 373 (примушування давати показання) та ч. 2 ст. 376 (втручання в діяльність судових органів) КК України. Як вбачається із витягу, ОСОБА_32 з відповідною заявою звернувся 07.02.2018, тобто більше ніж через чотири місяці після проведених в Баришівському суді слідчих дій.

264.За словами ОСОБА_34, кримінальне провадження було закрите, а таке рішення ним оскаржено. За результатами розгляду цієї скарги, рішення не ухвалено [показання свідка ОСОБА_34 ].

265.Стороною захисту не надано суду в якості доказів копію заяви ОСОБА_34 про вчинення злочину для можливості оцінити підстави та мотиви такого звернення, а також обставини викладені заявником у ній. Не надано суду й копію постанови про закриття кримінального провадження для оцінки мотивів і обґрунтувань прийнятого рішення слідчим чи прокурором.

266.Не надано й доказів того, що сам суддя ОСОБА_10, звертався з заявою про вчинення злочину за відповідною статтею КК України до правоохоронних органів. При цьому, за його версією, він володів інформацією про внесення до офіційних документів неправдивих відомостей та підроблення рішень суду, шляхом проставляння на них факсиміле та втручання в автоматизовану систему суду.

267.Щодо постановлення ухвал про забезпечення позовів, суд зважає на таке.

268.22.09.2017 під час розмови щодо двох справ ОСОБА_14 вперше запитав у судді ОСОБА_10 про можливість подання заяв про забезпечення позовів, останній підтвердив можливість розгляду ним таких заяв та сказав - «Питань немає … Накладемо», а пізніше додав - «Так ми накладемо арешт, якщо там все є, все по-закону, чому ні» [доказ 21].

269.Отже, готовність постановити ухвали про забезпечення позовів у ОСОБА_10 була ще до фактичного подання заяв ОСОБА_14 .

270.Самі ж заяви про забезпечення позовів надійшли до суду 25.09.2017 [докази 43, 45] і згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК повинні були бути розглянуті суддею в цей же день.

271.Також, 25.09.2017 ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_10, що привіз заяви про забезпечення позовів у двох справах та запитав, на коли приблизно вони будуть готові, щоб їх забрати. На це, ОСОБА_10 повідомив, що будуть готові сьогодні. ОСОБА_14 сказав - «Сьогодні будуть готові, у мене правда сьогодні після обіду засідання, і завтра зранку засідання, я або завтра після обіду, або в середу зранку під`їду … давайте я тоді здаю заяви і в середу я буду заберу тоді ухвали ці, добре?». ОСОБА_10 відповів - «Хорошо» [доказ 27].

272.26.09.2017 помічник судді ОСОБА_32 склав проекти рішень про задоволення заяв про забезпечення позовів, адже не бачив підстав для відмови в їх задоволенні, бо там були ризики невиконання рішення. Він роздрукував їх і відніс ОСОБА_10 [показання свідка ОСОБА_34 ].

273.Під час зустрічі 27.09.2017, ОСОБА_14 запитав про готовність ухвали у справі за позовом до ТОВ «ШБУ-9», і ОСОБА_10 відповів, що ухвала написана, але ще невідредагована. Після того, як ОСОБА_14 погодився надати ОСОБА_10 грошові кошти, ОСОБА_10 сказав, що по справі ОСОБА_16 він вже наклав арешт. А по іншій справі, де відповідачем є ТОВ «ШБУ-9» він ще не робив ухвалу, але до 13:00 год. вона буде готова. Далі, він покликав свого помічника та сказав - «ОСОБА_90, по Лубнах задовольняй клопотання, накладай арешт і направляй на апеляцію». Помічник судді запитав - «.. по ОСОБА_89 то же ш», ОСОБА_10 відповів «По ОСОБА_89 да». Також, суддя та помічник погодили дату, яку необхідно вказати на рішенні, а саме - тим числом коли прийшла заява. Приблизно через годину ОСОБА_14 знову прибув до суду і запитав у судді про готовність ухвал, на що суддя відповів, що вони вже готові та внесені в реєстр [доказ 33].

274.До комп`ютерної програми Д-3 ухвала про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_15 була внесена ще 25.09.2017, підписана ЕЦП 27.09.2017. Інша ухвала була внесена до Д-3 27.09.2017 о 15:33, підписана ЕЦП та направлена до ЄДРСР о 15:56. Окрім цих двох ухвал, 27.09.2017, коли нібито на помічника здійснювався тиск для виготовлення ухвал про забезпечення позовів, ним чомусь була виготовлена, внесена до Д-3 та підписана ЕЦП ще й третя ухвала попереднього судового засідання від 25.09.2017 у справі за позовом ОСОБА_15 [докази 5, 6]. Хоча, в своїх показаннях свідок ОСОБА_32 про внесення та підписання цієї третьої ухвали не згадував.

275.Обвинувачений ОСОБА_10 вказав, що у його роботі мали місце виключні випадки, коли помічник, якому він довіряв, сам без нього вносив та підписував його ЕЦП рішення у справах, наприклад, коли йому потрібно було десь від`їхати і в цей момент комусь видати рішення [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

276.Враховуючи це, суд доходить висновку, що вказані ухвали були постановлені суддею та внесені до комп`ютерної програми Д-3, підписані ЕЦП його помічником ОСОБА_45 за вказівкою ОСОБА_10 .

277.Версія сторони захисту, у вказаному аспекті не підтверджується належними та допустимими доказами.

278.Також, захисник вказував про розбіжності у часі отримання ОСОБА_14 копій ухвал про забезпечення позовів та часі його допиту коли він їх долучив до протоколу допиту.

279.Вказані твердження є необґрунтованими, адже дві ухвали були підписані ЕЦП та направлені до ЄДРСР 27.09.2017 о 15:56 год [докази 5, 6]. Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_14 був допитаний в цей же день о 18:10 год.

280.Копія ухвали про забезпечення позову від 25.09.2017 у справі № 355/1164/17 на якій міститься час 18:17:44 [доказ 44] була долучена не ОСОБА_14, а витребувана НАБУ з Баришівського суду та надана безпосередньо помічником судді ОСОБА_46 .

281.До вищеописаного слід додати, що виконання чи невиконання службовою особою відповідних дій перебуває за межами об`єктивної сторони злочину за ст. 368 КК України, відповідальність настає незалежно від того, виконала чи не виконала службова особа обумовлене, збиралася чи ні вона це робити (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво»).

282.Отже, правоохоронні органи не були ініціаторами злочинної діяльності, вони лише приєдналися в момент її вчинення ОСОБА_10 та почали негласну операцію щодо спостереження за останнім.

(iii)Чи був би злочин вчинений без втручання органів влади? Яким був характер дій правоохоронних органів: пасивний чи активний (у формі активного сприяння/підбурювання)?

283.Із досліджених доказів вбачається, що дії правоохоронних органів щодо розслідування злочину почались лише після отримання відомостей від ОСОБА_14 стосовно того, що суддя має намір одержати від нього грошові кошти за сприяння та прийняття позитивних судових рішень за позовами його клієнтів.

284.При цьому, характер втручання правоохоронних органів у ході розслідування злочину обмежувався пасивним спостереженням/фіксуванням за ходом спілкування ОСОБА_14 із суддею ОСОБА_10 до часу його викриття.

285.Наступного дня після подання заяви про злочин ОСОБА_14 надав письмову згоду на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД. Йому роз`яснено про заборону провокувати осіб на вчинення злочину під час слідчих дій [доказ 13]. Заявника залучено до участі у проведенні слідчих дій у кримінальному провадженні з метою отримання відомостей, які мають значення для досудового розслідування [доказ 14].

286.Зустріч, яка зафіксована технічними засобами 22.09.2017 могла відбуватися й за ініціативи самого ОСОБА_14, що випливає з його показань. Водночас, як пояснив заявник, вона була зумовлена тими умовами, які раніше озвучував ОСОБА_10 під час першої зустрічі 05.09.2017 [показання свідка ОСОБА_14 ].

287.Як пояснив ОСОБА_14, він не збирався сидіти і чекати допоки буде відмова у задоволенні позовних заяв. Йому з самого початку не сподобалася ідея щодо надання неправомірної вигоди. Він відчував себе винним, адже представляв інтереси інших людей. Надання судді грошових коштів потрібно було б якимось чином пояснювати своїм клієнтам. При цьому, його роль як юриста була сумнівною, а доля справ вирішиться лише зважаючи на надання неправомірної вигоди. Пізніше, він зрозумів, що ОСОБА_10 не блефує, і буде так як він сказав. Враховуючи це, а також наполегливість судді він зрозумів, що якщо гроші не будуть надані, то в задоволенні позовів буде відмовлено [показання свідка ОСОБА_14 ].

288.Під час цієї зустрічі ОСОБА_14 каже ОСОБА_10 - «Але ж, ви розумієте, ви мені сказали тоді, що все в ваших руках, що я йому назву, щоб ніхто ображений не залишився» [доказ 21]. У відповідь, ОСОБА_10 жодним чином не заперечив, що між ними були попередні домовленості.

289.На думку суду, вказана зустріч не свідчить про будь-які втручання правоохоронних органів на вчинення злочину, а пов`язана виключно з попередніми умовами, які були висловлені ОСОБА_14 для того, щоб позовні заяви були задоволені, а також хвилюваннями заявника щодо долі позовів у разі несплати грошових коштів судді.

290.Під час зустрічі 25.09.2017, яка фіксувалась технічними засобами відбулось попереднє судове засідання у справі № 355/1164/17 за участі ОСОБА_14 під головуванням судді ОСОБА_10 [доказ 24]. Після засідання між ними відбулась розмова щодо подання заяв про забезпечення позовів [доказ 27, показання свідка ОСОБА_14 ].

291.Суд доходить висновку, що вказана зустріч була зумовлена розглядом суддею однієї зі справ, в якій ОСОБА_14 був представником. Зважаючи на попередні домовленості, заявник повідомив суддю про намір подати заяви про забезпечення позовів для накладення арешту на майно відповідачів.

292.Наступна зустріч відбулась з ініціативи самого ОСОБА_10, який по телефону повідомив ОСОБА_14 про надходження апеляційної скарги в одній зі справ та запитував коли він буде у нього. Також, суддя повідомив, що має розмову буквально на три хвилини, так як має намір винести ухвалу про відмову по одній зі справ [докази 29, 30, 31, 32, 86, показання свідка ОСОБА_14 ].

293.Під час самої зустрічі, ОСОБА_10 підтвердив попередні домовленості щодо отримання грошових коштів та сказав, що потрібно невідкладно надати йому 2 000 доларів США у справі за позовом ОСОБА_17 для винесення ухвали про забезпечення позову та накладення арешту на майно [докази 22, 33, показання свідка ОСОБА_14 ].

294.На думку суду, вказана зустріч з ініціативи судді була пов`язана з необхідністю швидкого реагування на обставини, що виникли. Адже самі заяви про забезпечення позовів подані заявником 25.09.2017 та повинні були бути розглянуті в той же день. Однак, суддя їх не розглянув, а 26.09.2017 надійшла апеляційна скарга директора ТОВ «ШБУ-9» у справі № 355/1167/17 на ухвалу про відкриття провадження у справі [доказ 28]. А тому, ОСОБА_10 мав би надіслати апеляційну скаргу разом зі справою до апеляційного суду для її розгляду, але перед цим вирішити долю заяв про забезпечення позовів.

295.Зустрічі заявника з суддею обумовлювало необхідність застосування узгодженого комплексу НСРД: контроль за вчиненням злочину та аудіо-, відеоконтроль особи.

296.Із зафіксованого у протоколах за результатами проведення НСРД спілкування ОСОБА_14 з суддею ОСОБА_10 не вбачається, що останній вчиняв активні дії або вживав вирази, які б провокували суддю до отримання неправомірної вигоди. Усі розмови про кошти та необхідність їх надання були висловлені саме ОСОБА_10 [докази 21, 27, 33].

297.Не здобуто доказів щодо провокування до надання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_14 до застосування НСРД.

298.На переконання суду, правоохоронні органи не вчиняли будь-яких активних дій з метою підбурювання судді до прохання і отримання грошових коштів. Їхня участь у застосованих негласних заходах обмежувалась виключно пасивним спостереженням за діями судді. Вирішальною у вчиненні кримінального правопорушення була ініціативна поведінка ОСОБА_10 . Окрім цього, суд переконаний, що без втручання правоохоронних органів злочин було б вчинено.

(iv)Яким є співвідношення між схильністю обвинуваченого до вчинення злочину та тиском на нього будь-яких інших осіб у певний спосіб?

299.Із зафіксованого у ході проведення НСРД спілкування між ОСОБА_10 та ОСОБА_14 вбачається, що саме ОСОБА_10, прямо вказував точну суму неправомірної вигоди по кожній справі.

300.Під час усіх зустрічей ОСОБА_10 проявляв високий рівень підготовки та конспіративності власних дій, спілкування останнього зі ОСОБА_14 проходило у завуальованій формі. Під час розмов у своєму кабінеті ОСОБА_10 не вживав прямих висловів, а намагався вести такі розмови за його межами. Зустрічі, під час яких, ОСОБА_10, прямо вказував точну суму неправомірної вигоди, а в подальшому отримував грошові кошти, відбувалися без зайвих свідків на подвір`ї суду.

301.Окрім цього, саме він був особою, від рішення якої залежало постановлення рішень на користь ОСОБА_15 і ОСОБА_17, а також ухвалення рішень про забезпечення позовів у цих справах.

302.При цьому, із досліджених матеріалів вбачається, що ОСОБА_10 не залежав від ОСОБА_14, вони не були пов`язані між собою будь-якими близькими стосунками чи зобов`язаннями. Під час зустрічей, ОСОБА_10 перебував у комфортному стані та добровільно висловлював прохання про надання неправомірної вигоди. До нього не застосовувались будь-які засоби впливу, зокрема, шляхом використання шантажу, погроз, тиску або насильства. Визначальним фактором була саме поведінка судді.

303.Вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_10 стало наслідком його активних, ініціативних, умисних дій, що свідчить про схильність обвинуваченого до його вчинення.

(v)Чи наявні у органів влади докази, що підтверджують законність проведення відповідних операцій?

304.Ураховуючи специфіку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, їх високу латентність, особу обвинуваченого, який був суддею та обіймав адміністративну посаду голови Баришівського суду, отримати докази в цьому кримінальному провадженні інакше як за допомогою комплексу НСРД було неможливим або дуже складним.

305.Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої НСРД, як контроль за вчиненням злочину (ч. 4 ст. 246 КПК). Аудіо-, відеоконтроль особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ст. 260 КПК).

306.Проведення стосовно судді слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням, зокрема, заступника Генерального прокурора (ч. 9 ст. 49 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

307.21.09.2017 заступником Генерального прокурора - керівником САП складено клопотання про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_10 [доказ 67]. Воно було задоволено в той же день [доказ 68].

308.Окрім цього, 21.09.2017 прокурор САП, який входить до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні, склав клопотання про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_14 [доказ 69], яке було в цей день задоволено [доказ 70].

309.Цього ж дня, прокурором САП ОСОБА_47 видано доручення заступнику начальника ГУ СБУ у місті Києві та Київській області - начальнику ГУ БКОЗ ОСОБА_19 на проведення вказаних НСРД [доказ 71].

310.26.09.2017 прокурор САП ОСОБА_48, який входить до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні, виніс постанову про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину [доказ 72].

311.У цей же день, прокурором видано доручення заступнику начальника ГУ СБУ у місті Києві та Київській області - начальнику ГУ БКОЗ ОСОБА_19 на проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину [доказ 73].

312.Фіксування НСРД відбувалось відео-, звукозаписуючими пристроями, що надає можливість колегії суддів безпосередньо сприймати обставини зустрічей (зміст розмов, контекст і характер висловлювань та фраз співрозмовників, їх вираз обличчя, рухи, жести тощо) та надати об`єктивну й незалежну оцінку діям їх учасників.

313.У результаті проведення НСРД було отримано інформацію про обставини кримінального правопорушення, а саме прохання та одержання неправомірної вигоди суддею ОСОБА_10 .

314.Отже, НСРД стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 були застосовані обґрунтовано та під належним контролем.

315.З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що доводи захисту про вчинення провокації злочину співробітниками правоохоронних органів із залученням ОСОБА_14 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, що виключає визнання доказів недопустимими з цієї підстави.

іі. Доводи сторони захисту щодо порядку повідомлення про підозру

316.Під час судового розгляду сторона захисту вказувала, що ОСОБА_10 не може бути обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, оскільки під час досудового розслідування йому не було повідомлено про підозру відповідно до норм кримінального процесуального закону. 27.09.2017 детективом НАБУ ОСОБА_49, посада якого не прирівняна до посади Генерального прокурора/заступника Генерального прокурора вручено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_10, який є суддею Баришівського суду, у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 368 КК України, а 15.11.2017 - письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 4 ст. 368 КК України.

317.Захист вказує, що повідомлення про підозру вручені неуповноваженою особою.

318.Таке твердження сторони захисту є хибним та спростовується наступним.

319.Частина перша ст. 42 КПК визначає, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

320.Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК).

321.Стаття 278 КПК визначає порядок вручення особі повідомлення про підозру. Частина перша цієї статті визначає, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

322.Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу (ч. 1 ст. 276 КПК).

323.Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником.

324.Особливий порядок здійснення повідомлення про підозру суддям саме Генеральним прокурором або його заступником, які обіймають керівні адміністративні посади в органі прокуратури найвищого рівня, є однією з гарантій захисту суддів від протиправного впливу та втручання будь-яких суб`єктів у їхню професійну діяльність зі здійснення правосуддя в державі. Ця гарантія покликана також захищати суддів від дій, спрямованих на безпідставну дискредитацію та підрив авторитету судової влади в суспільстві загалом.

325.Правова природа таких гарантій полягає в тому, що вони не можуть розглядатися як особисті привілеї судді, а навпаки, мають публічно-правове призначення та служать засобом захисту від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, політичної репресії, примусового усунення від виконання своїх посадових та професійних обов`язків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к).

326.При цьому, глава 22 КПК регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру, де законодавець, окрім термінів «здійснюється» та «складається», вживає також термін «вручається» в контексті повідомлення про підозру (частини перша і друга статті 278 КПК).

327.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 536/2475/14-к зауважує, що дотримання процедури складення повідомлення про підозру (погодження та наступного підписання) Генеральним прокурором чи його заступником сумнівів не викликає, адже є необхідною умовою реалізації контролю за законністю повідомлення про підозру судді представниками прокуратури найвищого рівня.

328.Що стосується заключного етапу процедури здійснення повідомлення про підозру судді, а саме його вручення, Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні зазначила, що вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз`яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру судді. Однак саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру судді іншим суб`єктом за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це статтею 481 КПК суб`єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Подальше вручення такого документа не дає підстав вважати, що суб`єкт його вручення якимось чином впливає на реалізацію цієї гарантії.

329.Якщо в конкретному випадку існують підстави для зміни підозри або для висловлення нової, то ця процедура починатиметься заново шляхом підготовки відповідного письмового документа, який знову ж таки повинен бути складеним та підписаним Генеральним прокурором або його заступником. Особа, яка вручає текст повідомлення, на реалізацію повноважень Генерального прокурора або його заступника зі зміни підозри вплинути не може. Ця теза також підтверджує висновок про те, що саме на початковому етапі об`єктивації волевиявлення щодо повідомлення про підозру судді забезпечується гарантія суддівської незалежності.

330.Щодо процедури повідомлення та роз`яснення прав підозрюваному, то предметом повідомлення (та за необхідності роз`яснення) у цьому випадку є права підозрюваного, передбачені статтею 42 КПК. Перелік цих прав, а також їхній зміст не змінюється залежно від того, хто їх повідомить - Генеральний прокурор або його заступник чи інша уповноважена особа, яка за дорученням вручатиме повідомлення про підозру. Обсяг зазначених прав, складність доведення їх змісту до адресата тощо не залежать від того, хто саме їх повідомлятиме та роз`яснюватиме.

331.Мета забезпечення відповідних гарантій для судді є досягнутою на попередніх етапах виконання комплексу дій щодо здійснення повідомлення про підозру судді. Особливих вимог щодо вручення як до акту передання особисто, безпосередньо «з рук в руки» судді складеного Генеральним прокурором або його заступником тексту повідомлення про підозру КПК не встановлює.

332.Окрім цього, за частинами першою - третьою статті 278 КПК письмове повідомлення про підозру повинно бути врученим у день його складення, а в разі, якщо особа затримана, то повідомлення про підозру вручається їй не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. У разі необхідності вручити повідомлення про підозру одночасно декільком суддям може виникнути ситуація, за якої дотримання відповідних часових меж буде ускладнене або унеможливлене, оскільки відповідні адресати для вручення можуть знаходитися у різних територіально віддалених місцях або ж своєю поведінкою можуть ускладнювати реалізацію процедури такого вручення.

333.Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові дійшла висновку, що вручення повідомлення про підозру судді іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийняте та підписане визначеним на це статтею 481 КПК суб`єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Тому, Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити слідчому або іншому прокурору вручити судді повідомлення про підозру.

334.Водночас, відповідне доручення Генеральний прокурор або його заступник можуть надати лише тій уповноваженій особі, яка здійснювала досудове розслідування або входила до групи, яка призначена для здійснення цього кримінального провадження відповідно до статті 37 КПК.

335.Із досліджених матеріалів вбачається, що 27.09.2017 заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_50 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_10 про вчинення ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України [доказ 74].

336.На п`ятому-шостому аркушах тексту повідомлення про підозру міститься доручення від заступника Генерального прокурора детективу НАБУ ОСОБА_51 вручити вказаний процесуальний документ ОСОБА_10 .

337.Варто вказати, що детектив НАБУ ОСОБА_52, на час такого доручення, входив до складу та був старшим слідчої групи у кримінальному провадженні [доказ 75].

338.Вручення повідомлення не повинно носити лише формальний характер, а мають бути достатні відомості, що належним чином підтверджують виконання такого обов`язку. І лише у разі наявності доказів вжиття слідчим чи прокурором заходів по доведенню змісту повідомлення особі про підозру, дає підстави вважати про належне його здійснення, набуття особою статусу підозрюваного.

339.27.09.2017 о 23:45 год. детективом ОСОБА_49 було вручено ОСОБА_10 повідомлення про підозру та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки, права підозрюваного оголошені та роз`яснені. Про підозру повідомлено у присутності захисника. Будь-яких зауважень щодо вручення повідомлення про підозру ними не зазначено [доказ 74].

340.Отже, суд дійшов висновку, що суддівських гарантій у даному випадку не було порушено, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_10 було складено та у подальшому вручено належними суб`єктами та у відповідності із нормами КПК.

341.Такий же порядок складення та вручення повідомлення про підозру було дотримано під час зміни раніше повідомленої ОСОБА_10 підозри.

342.15.11.2017 заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_50 складено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_10 про вчинення ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України [доказ 76].

343.Заступником Генерального прокурора доручено детективу НАБУ ОСОБА_51 вручити повідомлення (арк. 6 процесуального документа).

344.15.11.2017 о 16:20 год. детективом ОСОБА_49 було вручено ОСОБА_10 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки, права підозрюваного оголошені та роз`яснені. Про підозру повідомлено у присутності двох захисників. Будь-яких зауважень щодо вручення повідомлення про підозру ними не зазначено [доказ 76].

345.Отже, доводи сторони захисту стосовно порушення порядку вручення ОСОБА_10 повідомлення про підозру є необґрунтованими.

ііі. Доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів

346.Захист заявив про визнання недопустимими частини доказів обвинувачення.

а. Щодо ухвал про надання дозволу на проведення НСРД та обшуку

347.Сторона захисту зазначила, що розгляд клопотань про надання дозволу на проведення НСРД були розглянуті слідчим суддею Апеляційного суду міста Києва без їх автоматизованого розподілу. Вказане є порушенням засад автоматизованого розподілу судових справ, передбачених ст. 35 КПК, що є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод. На підтвердження вказаних доводів, стороною захисту надано лист голови Київського апеляційного суду ОСОБА_53 [доказ 77].

348.Даючи оцінку вищенаведеним доводам сторони захисту, суд зазначає про таке.

349.Згідно з ч. 1 ст. 247 КПК розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями глави 21 КПК (має назву «негласні слідчі (розшукові) дії) здійснюється слідчим суддею апеляційного суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

350.Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова апеляційного суду здійснює повноваження слідчого судді та призначає з числа суддів апеляційного суду суддів (суддю) для здійснення таких повноважень у випадках, визначених процесуальним законом.

351.Зазначення у вказаній нормі посилання на те, що головою суду може бути визначено лише одного суддю для розгляду відповідних клопотань, вказує на те, що їх розподіл може здійснюватися на безальтернативній основі і такий розподіл не є порушенням принципу вірогідності.

352.З самого листа голови суду [доказ 77] вбачається, що автоматизованою системою електронного документообігу суду «Апеляція», що була впроваджена в Апеляційному суді міста Києва, не було передбачено розподілу клопотань в порядку Глави 21 КПК.

353.Отже, можна зробити висновок, що процедура розподілу клопотань про надання дозволу на проведення НСРД була відсутня як така. Вона могла бути врегульована внутрішньо-розпорядчими документами суду, зокрема, рішеннями загальних зборів суду або ж наказами його голови.

354.З урахуванням наданих доказів стороною захисту, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва про надання дозволу на проведення НСРД були постановлені з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

355.Самі ж ухвали не є доказами у кримінальному провадженні, а підтверджують лише законність проведення НСРД.

356.Також, захисник вказав, що клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_54 про надання дозволу на проведення обшуку розглядалися Солом`янським районним судом міста Києва за участю детектива, а не прокурора, що є порушенням норм КПК. Сам розгляд клопотань відбувався дуже швидко, 9-10 хвилин кожне, що свідчить про неповноту дослідження обґрунтованих підстав для надання дозволу на проведення обшуку [доказ 78].

357.Вказані доводи сторони захисту є необґрунтованими.

358.Відповідно до ч. 4 ст. 234 КПК клопотання про обшук розглядається за участю слідчого або прокурора.

359.Законодавець, у даному випадку, використав сполучник «або», що вказує на альтернативність участі вказаних осіб. Також, відсутня вказівка на обов`язкову участь у судовому засіданні з розгляду клопотання про надання дозволу на проведення обшуку виключно особи, яка таке клопотання склала або погодила.

360.Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК прокурор уповноважений доручати слідчому проведення процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення. Згідно з ч. 4 ст. 40 слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі.

361.Будь-яких доказів про відсутність доручень заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_54 на участь детектива у судовому засіданні з розгляду клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, стороною захисту не надано.

362.Незначний проміжок часу для розгляду цих клопотань не може вказувати на неповноту дослідження обґрунтованих підстав для надання дозволу на проведення обшуку, адже між надходженням до судді клопотання та його розглядом є певний проміжок часу за який слідчий суддя може з ним ознайомитися для оперативного подальшого вирішення. До того ж, клопотання в одному провадженні є однотипними, у них як правило відрізняються лише місце та особи, в яких органу досудового слідства має намір провести обшук.

b. Щодо постанов про залучення особи до проведення слідчих дій та про проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину

363.Також, захисники вказували про незаконність:

-постанови про залучення особи до проведення слідчих дій у кримінальному провадженні від 15.09.2017 [доказ 14]. У ній вказана ст. 272 КПК, яка закріплює виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації;

-постанови про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 26.09.2017 № 20/3-2328т, складена прокурором САП ОСОБА_48 [доказ 72]. Відповідно до ст. 275 КПК повноваженнями залучати до проведення НСРД наділений слідчий, а не прокурор. Сама ж постанова ухвалена з грубим порушенням КПК, а тому не може бути визнана правовою підставою для проведення цієї НСРД. У ній не вказано місце і час її прийняття. Текст постанови є шаблонним та заздалегідь надрукований, а обставини викладені рукописним шляхом, у тому числі прізвище ОСОБА_10 . Це свідчить про формальний підхід прокурора до виконання своїх обов`язків. У ній не зазначено обставини, які свідчать про відсутність під час НСРД провокування особи на вчинення злочину.

364.З урахуванням вказаних доводів, суд зазначає про таке.

365.Постанови не можуть бути визнані недопустимими, оскільки вони є не доказами у кримінальному провадженні, а процесуальними документами.

366.Неточності та технічні описки в них, а також в інших документах, не свідчать про їх незаконність.

367.Сторона захисту хибно трактує положення ст. 275 КПК щодо суб`єктів уповноважених залучати до проведення НСРД, адже вона не містить імперативної вимоги до таких суб`єктів.

368.До того ж, постанову про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину, якою залучено ОСОБА_14 до проведення цієї НСРД, згідно з положеннями ч. 4 ст. 246 КПК має право прийняти виключно прокурор.

369.Вимоги до постанови про проведення НСРД встановлено у ч. 1 ст. 251 КПК. Вона повинна містити: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; 3) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься НСРД; 4) початок, тривалість і мету НСРД; 5) відомості про особу (осіб), яка буде проводити НСРД; 6) обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; 7) вказівку на вид НСРД, що проводиться.

370.Окрім цих відомостей, прокурор у своїй постанові повинен викласти обставини, які свідчать про відсутність під час НСРД провокування особи на вчинення злочину; зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів (ч. 7 ст. 271 КПК).

371.Постанова про проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину від 26.09.2017 [доказ 72] відповідає вказаним положенням КПК, у тому числі є вмотивованою та обґрунтовує підстави прийняття такого рішення.

с. Щодо протоколу за результатами НСРД - контролю за вчиненням злочину

372.Захисник вказав, що у протоколі за результатами НСРД - контролю за вчиненням злочину [доказ 35] не відображено всього перебігу процесуальної дії, а лише зазначено результати. Він повинен був складатися негайно у присутності ОСОБА_10, адже він закінчився відкритим фіксуванням. У ньому не відображено назву та технічні характеристики обладнання за допомогою якого фіксувалося НСРД. Цей протокол, в порушення визначеного ч. 3 ст. 252 КПК терміну не був переданий прокурору.

373.Суд відхиляє такі доводи захисника.

374.Зазначені у протоколі за результатами НСРД - контролю за вчиненням злочину дані, відповідають вимогам ч. 3 ст. 104 КПК. З описової частини протоколу зрозуміла послідовність дій та отримані в результаті них відомості, що мають значення у цьому кримінальному провадженні.

375.Отже, фіксація ходу і результатів контролю за вчиненням злочину відповідає загальним правилам фіксації кримінального провадження.

376.Із самого протоколу не вбачається, що контроль за вчиненням злочину закінчено відкритим фіксуванням. Відтак, складання протоколу не повинно було відбуватися у присутності ОСОБА_10 .

377.Щодо відсутності назви та технічних характеристик пристроїв, суд звертає увагу на наступне.

378.Свідок ОСОБА_27 пояснив, що технічні пристрої для аудіо та відеоконтролю є засекреченими та одягаються працівниками оперативно-технічного відділу [показання свідка ОСОБА_27 ].

379.Відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК, НСРД - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

380.Деякі НСРД проводяться із використанням спеціальних технічних засобів отримання інформації, якими є технічні, програмні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої та інші вироби призначені для негласного отримання інформації.

381.Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються, зокрема, Законом України «Про державну таємницю».

382.Згідно зі ст. 1 цього закону державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

383.Відомості, що згідно із рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених законодавством сферах визначено у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого Наказом Центрального управління Служби безпеки України 23.12.2020 № 383.

384.У цьому зводі визначено термін «спеціальні технічні засоби» - це технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, програмне забезпечення, препарати та інші вироби, призначені (спеціально розроблені, виготовлені, запрограмовані або пристосовані) для негласного отримання інформації.

385.Згідно з п. 4.5.1 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до такої таємниці належать відомості про номенклатуру, фактичну наявність, фінансування, потребу в забезпеченні технічними засобами розвідки, спеціальними технічними засобами чи спеціальною технікою. Відповідно до п. 4.5.6 до державної таємниці також належать відомості про факт закупівлі технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, що розкривають найменування, принцип дії чи експлуатаційні характеристики технічних засобів розвідки, спеціальних технічних засобів чи спеціальної техніки, призначених для здійснення та забезпечення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, володіння якими дає змогу зацікавленій стороні впливати на її результати, що створює загрозу національним інтересам і безпеці.

386.Отже, зазначення назви, технічних характеристик або ж іншої інформації про пристрої за допомогою яких відбувалося фіксування НСРД матиме наслідком розголошення державної таємниці.

387.Доводи захисника про порушення строку передачі прокурору протоколу за результатами НСРД - контролю за вчиненням злочину є необґрунтованими та не підтверджується жодними фактичними даними.

d. Щодо протоколу про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 27.09.2017

388.Сторона захисту зазначила, що протокол про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 27.09.2017 [доказ 34] є неналежним та недопустимим доказом. Всі події зазначені в протоколі відбувались не на АЗС «ОККО», а в іншому місці. Виготовити додатки до протоколу у вигляді копій грошових коштів було неможливим [доказ 79]. Викликають сумніви походження самих грошових коштів.

389.Такі доводи захисників є необґрунтованими. Докази, надані захисниками, не доводять їх твердження про те, що протокол складався не в місці, яке в ньому зазначено.

390.Як вбачається з самого протоколу [доказ 34], його складено за адресою: Київська область, автошлях Київ-Харків (М-03), 46 км., АЗС «ОККО». В процесі огляду, на копіювальному пристрої виготовлено ксерокопії всіх купюр на 7 аркушах паперу формату А-4, на якому проставлені підписи понятих, які додаються до даного протоколу огляду.

391.Допитаний у якості свідка оперуповноважений СБУ ОСОБА_27, який склав вказаний протокол, підтвердив факти викладені у ньому. Додатково вказав, що вручення грошових коштів ОСОБА_14 відбувалося в автомобілі на АЗС. Вони мали невеликий ксерокс, який підключався до мережі автомобіля, поняті звіряли кожну купюру грошових коштів з протоколом [показання свідка ОСОБА_27 ].

392.Свідок ОСОБА_14 пояснив, що йому були надані грошові кошти у сумі 2 500 доларів США на паркувальному майданчику АЗС «ОККО» біля Іванкова на трасі Київ-Харків в його автомобілі Volkswagen Passat. Під час вручення грошових коштів були присутні поняті, які також були в автомобілі та оглядали грошові кошти. За отримання грошових коштів він розписався, далі поклав їх собі в кишеню пальто [показання свідка ОСОБА_14 ].

393.Також, судом допитано в якості свідків осіб, які були понятими під час цієї слідчої дії.

394.Свідок ОСОБА_55 підтвердила, що слідча дія відбувалася на АЗС «ОККО». Копії грошових коштів виготовляли в багажному відділенні автомобіля, і вона особисто бачила як займалися процедурою копіювання. Також, вона звіряла відповідність купюр виготовленим копіям [показання свідка ОСОБА_55 ].

395.Свідок ОСОБА_56 вказала, що слідча дія відбувалася на стоянці АЗС в автомобілі. Ксерокопії грошових коштів робили на ксероксі, який знаходився у багажному відділенні автомобіля. Вона звіряла купюри на їх відповідність виготовленим копіям. Вона бачила чоловіка, якому передали грошові кошти, які він повинен був передати [показання свідка ОСОБА_56 ].

396.Стороною захисту на підтвердження версії про те нібито протокол складався не на АЗС «ОККО» надано відповідь на адвокатський запит менеджера ТзОВ «ОККО-Рітейл» АЗС № 33 ОСОБА_57 від 20.10.2017 та флеш-накопичувач з відеозаписами з камер спостереження за 27.09.2017 [доказ 79]. На ньому міститься файл з назвою «27.09.2017 року_2», який містить записи з камер спостереження з різних місць АЗС. На відеозаписі з назвою «stoyanka» о 10:37:12 з`являється особа, одягнута в пальто, світлу сорочку та світлі брюки, яка ззовні схожа на ОСОБА_14 та який прямує до легкового автомобіля темного кольору типу Volkswagen або Skoda. Вказаний автомобіль чітко видно на іншому відеозаписі, який також має назву «stoyanka», однак в якому відсутній запис у проміжку часу з 10:33:23 по 10:37:28. Тобто, відсутній запис саме в той час коли до нього міг підходити ОСОБА_14 . Далі видно, що у вказаний автомобіль сідають та виходять люди, у тому числі і особа схожа на ОСОБА_14 . О 10:54:47 цей автомобіль починає рухатися вперед, розвертається та зупиняється. З відеозапису під назвою «zliv» видно як цей автомобіль, знову починає рух об 11:00:59 та рухається в сторону виїзду з АЗС. Також, на файлі міститься відеозапис з назвою «viezd», з якого видно автомобілі, що виїжджають з АЗС. Однак, на ньому немає запису в проміжку часу з 11:02:17 по 11:02:24. За ці 7 секунд автомобіль мав би проїхати прямо біля камери, однак відсутній запис саме в той час, коли можна було б встановити державний номерний знак автомобіля, його марку та модель. Автомобіль з`являється об 11:02:24, однак, вже не видно ані державного номерного знаку, ані марки та моделі автомобіля [доказ 79] Отже, вказаний доказ не містить всієї необхідної інформації для встановлення необхідних даних. У будь-якому випадку, з наданого стороною захисту доказу не вбачається, що протокол складався не на АЗС «ОККО», навіть виходячи з наявності сліпих зон, що не охоплювалися камерами спостереження.

397.Грошові кошти у сумі 2 500 доларів США, які використані для проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні є бюджетними та належать Службі безпеки України, а саме Головному управлінню СБ України у місті Києві та Київській області, вони отримувалися у касі головного управління [доказ 80]. А тому, сумніви захисту про походження самих грошей спростовуються вказаним доказом.

398.З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати, що протокол про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 27.09.2017 є неналежним та недопустимим доказом.

e. Щодо затримання ОСОБА_10 та його особистого обшуку

399.Сторона захисту зазначила, що протокол затримання був складений з порушенням норм чинного законодавства. ОСОБА_10 не вчиняв ніякого злочину, а тому не міг бути затриманий. Була відсутня й підстава, передбачена п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК для його затримання, адже він не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його наміри втекти з метою ухилення від відповідальності. Складання протоколу розпочато лише через 30 хвилин після його затримання, та пов`язане з проведенням огляду території суду. У ньому не зазначено місце затримання, а також інформацію про фіксування технічними засобами.

400.Проведення особистого обшуку ОСОБА_10 відбувалося не на підставі відповідної ухвали слідчого судді, без захисника та з залученням заінтересованих понятих.

401.У подальшому, ОСОБА_10 не був негайно звільнений, а доставлений до приміщення НАБУ, де йому в порушення законодавства, вручено повідомлення про підозру та поміщено до слідчого ізолятора. Вручення повідомлення про підозру о 23:45 год. було протизаконним, оскільки не було будь-якої невідкладності.

402.Такі доводи є безпідставними виходячи з наступного.

403.Стаття 208 КПК передбачає три окремі підстави для затримання - якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

404.Наявність хоча б однієї з цих умов є підставою для затримання особи.

405.Як вбачається з протоколу затримання [доказ 41], підставами цього, стали передбачені пп. 1 та 3 ч. 1 ст. 208 КПК обставини.

406.На думку суду, у працівників НАБУ було більш ніж достатньо підстав для затримання обвинуваченого. Так, його затримали одразу після передачі йому неправомірної вигоди, що підтверджується дослідженими доказами.

407.Також, на думку суду, під час затримання ОСОБА_10, було дотримано додаткові гарантії судді, передбачені ст. 482 КПК.

408.Доказами доведено, що ОСОБА_10 о 13:26 год. одержав неправомірну вигоду. Після цього, він ще ходив по території суду, потім зайшов в приміщення, далі до суду зайшли працівники правоохоронного органу. Як вбачається з протоколу, його затримано о 13:37 год. Отже, будь-яких очікувань у затриманні ОСОБА_10 не відбувалося.

409.В протоколі зазначено місце його затримання - АДРЕСА_5 . Йому роз`яснено підстави затримання, процесуальні права та обов`язки. Після його затримання було повідомлено орган, уповноважений на надання безоплатної правової допомоги та забезпечено його право на захист.

410.При цьому, відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК, не може вважатися порушенням вимог кримінального процесуального закону (Постанова Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 686/23029/18).

411.Доводи про не зазначення у протоколі інформації про фіксування технічними засобами є слушними. Однак, таке фіксування не було в обов`язковому порядку передбачене вимогами КПК.

412.Після затримання ОСОБА_10, проведено його обшук, що повністю узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 208 КПК. Відповідно до цієї норми, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

413.Особистий обшук є складовою процесу затримання. Тому, законне затримання саме собою дає підстави для проведення особистого обшуку. Більше того, слід взяти до уваги, що особистий обшук затриманої особи є необхідним, окрім фіксації доказів правопорушення, також для забезпечення безпеки як осіб, що затримують, так і інших осіб, включаючи саму затриману особу. Тому особистий обшук, як правило, проводиться невідкладно після затримання (Постанова Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 686/23029/18).

414.Для оцінки допустимості доказів, отриманих під час фактичного затримання особи, зокрема доказів, знайдених у ході особистого обшуку особи, слід виходити з того, чи було саме затримання законним у значенні статті 208 КПК, а саме чи існували обставини, які давали підстави для затримання (Постанова Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 204/6541/16-к).

415.Наявність спеціальної ухвали слідчого судді для проведення обшуку затриманої особи не передбачено вимогами КПК.

416.Для його проведення було запрошено двох понятих - ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Допитані як свідки, вони підтвердили обставини проведення обшуку [показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_23 ].

417.Також, сторона захисту вказувала, що поняті, які залучалися під час проведення цієї слідчої дії, на постійній основі брали участь як поняті в інших кримінальних провадженнях, співпрацюють з правоохоронними органами [докази 81,82].

418.Згідно з ч. 7 ст. 223 КПК понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

419.Участь ОСОБА_24 та ОСОБА_23 в якості понятих в подібних заходах в минулому, ніяким чином не вказують на їх заінтересованість у цьому кримінальному провадженні.

420.Доводи захисту про порушення ст. 223 КПК під час повідомлення про підозру ОСОБА_10 є неспроможними.

421.Вказана норма встановлює вимоги до проведення слідчих дій. Вони спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Їх проведення у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається.

422.При цьому, згідно з КПК повідомлення, у тому числі й про підозру є процесуальною, а не слідчою дією, а тому, до неї не застосовуються положення ст. 223 КПК.

423.Отже, судом не встановлено порушень законодавства під час затримання ОСОБА_10 та його особистого обшуку.

f. Щодо підстав для огляду мобільного телефону, вилученого під час особистого обшуку.

424.Захист вказує, що в мобільному телефоні ОСОБА_10, який був вилучений під час його особистого обшуку містилася особиста переписка з іншими громадянами. Його огляд було проведено із грубим втручанням в приватну переписку без отримання відповідного дозволу. А тому, слідчий мав звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл.

425.Відхиляючи указані доводи захисту, суд зазначає, що необхідність отримання такого дозволу слідчого судді не передбачена положеннями КПК.

426.Для того, щоб встановити під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_10 наявність у його телефоні інформації, яка зберегла на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та вилучити її, детективу потрібно було провести мінімальний огляд інформації, що містилась на вказаному пристрої.

427.Цей телефон було вилучено детективом, а у подальшому проведено його огляд та виявлено докази спілкування між обвинуваченим та заявником, час та тривалість такого спілкування. Відомості про це, відображено у відповідному протоколі.

428.Такий порядок збирання доказів не вимагав від детектива подолання систем логічного захисту телефону, що підтверджується безпосередньо дослідженим у судовому засіданні речовим доказом - мобільним телефоном Apple iPhone 6 (A1549), S/N НОМЕР_1 (IMEI: НОМЕР_2 ).

429.У зв`язку з цим, була відсутня потреба в одержанні дозволу слідчого судді щодо тимчасового доступу до речей і документів.

430.Відповідні висновки суду узгоджуються із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.04.2020 у справі № 727/6578/17.

g. Щодо відсутності підстав для проведення огляду та доводів про те, що ОСОБА_10 не одержував грошові кошти від ОСОБА_14 .

431.Сторона захисту зазначила, про недопустимість протоколу огляду місця події [доказ 36], оскільки фактично було проведено обшук без відповідної ухвали слідчого судді.

432.Такі твердження не свідчать про недопустимість цього доказу.

433.Основний Закон гарантує право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла. Заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ст. 30 Конституції України).

434.Відповідно до ст. 13 КПК не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, окрім випадків, передбачених цим Кодексом.

435.Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.

436.Як бачимо, законодавцем, окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, дозволено це зробити за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

437.Фактичними даними встановлено, що 27.09.2017 проведено огляд території Баришівського суду. Під час нього, між адміністративною будівлею суду та господарською спорудою виявлено вигрібну яму, яка накрита зверху матеріалом чорного кольору. Під цим накриттям виявлено дошку ДСП по центру якої, знаходилась пачка грошових купюр, скріплена чорним біндером. А саме, грошові кошти у сумі 2 500 доларів США купюрами по 100 доларів з відповідними серіями та номерами. У подальшому, грошові кошти звірені з протоколом попереднього огляду грошей та було виявлено повне співпадіння номерів та серій купюр [доказ 36].

438.Огляд проведено за участі двох понятих ОСОБА_24 та ОСОБА_23 . Допитані як свідки, вони підтвердили обставини проведення огляду зафіксованого в протоколі [показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_23 ].

439.Також, учасником цієї слідчої дії була керівник апарату Баришівського суду ОСОБА_25 . Будь-яких зауважень учасників слідчої дії в протоколі не зазначено [доказ 36].

440.Проведення огляду зафіксовано на відеозаписі, дослідженого в судовому засіданні, що надає можливість колегії суддів безпосередньо сприймати обставини проведення огляду території суду та надати об`єктивну й незалежну оцінку діям його учасників. На відео відображено проведення огляду, яке повністю відповідає подіям, відображеним у протоколі огляду від 27.09.2017 [доказ 36].

441.Докази того, що територія суду, на якій проводився огляд, належить на праві власності іншій юридичній особі, відсутні.

442.Перед здійсненням слідчої дії, ОСОБА_25 надала добровільну згоду на проведення огляду в адміністративному приміщенні суду та прилеглій території [доказ 37]. Цю згоду вона підтвердила й усно під час проведення слідчої дії, що зафіксовано на відеозаписі [доказ 36].

443.Надання добровільної згоди керівником апарату суду підтверджує її волевиявлення на таке втручання, а тому, відсутня необхідність звернення з відповідним клопотанням до слідчого судді після здійснення таких дій (постфактум).

444.Показання ОСОБА_25 щодо того, нібито на неї вчинявся тиск під час надання згоди, суд оцінює критично. У даному випадку, суд враховує, що ОСОБА_25 на час проведення слідчої дії було 55 років, вона працювала 9 років керівником апарату суду, та загалом в суді більше 20 років, мала вищу юридичну освіту. Отже, вона мала значний життєвий та професійний досвід, аби у випадку вчинення на неї тиску намагатися протидіяти цьому законним способом. Як вказала сама ОСОБА_25, у неї не було бажання та необхідності скористатися навіть правовою допомогою, і якщо б вона бачила, що потрібен був адвокат, то вона б подзвонила йому. У подальшому, вона не зверталася в правоохоронні органи з заявами про будь-який тиск у зв`язку з наданням такої згоди [показання свідка ОСОБА_25 ].

445.З показань обвинуваченого вбачається, що він був свідком того, як детектив запитав керівника апарату дозволу на проведення огляду території суду. Він зробив зауваження, що яке відношення керівник апарату має до надання дозволу, адже це не його посадові обов`язки. Такий дозвіл повинен надавати він або заступник голови суду. Однак реакції ніякої не було [показання обвинуваченого ОСОБА_10 ].

446.Отже, якщо брати до уваги ці показання, то за версією свідка ОСОБА_25, вона навіть не звернула увагу на доводи голови суду щодо відсутності у неї повноважень погоджувати проведення огляду території суду.

447.У даному випадку, суд також враховує, що ОСОБА_25, на даний час продовжує працювати керівником апарату суду, в якому обвинувачений виконує обов`язки голови суду. При цьому, ОСОБА_10 погоджує розмір її премії [показання свідка ОСОБА_25 та обвинуваченого ОСОБА_10 ]. Результати роботи керівника апарату можуть бути негативно оцінені зборами суддів, що тягне за собою висловлення недовіри та має наслідком звільнення його з посади (ч. 3 ст. 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). ОСОБА_25 вказала, що кожного року вона звітує перед суддями про успіхи в своїй роботі, що і є підставою для її подальшої роботи [показання свідка ОСОБА_25 ]. Вказане свідчить про певну залежність свідка від обвинуваченого.

448.Також, у цьому випадку, з урахуванням позиції Верховного суду висловленої у постанові від 17.01.2023 у справі № 648/1543/15-к, можна дійти також такого висновку. Територія суду, на якій проводився огляд, не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець.

449.Відомості, відображені у протоколі огляду та на відеозаписі цієї слідчої дії, свідчать про те, що вона головним чином зводилася до огляду території, на якій були сховані грошові кошти, що передані обвинуваченому перед цим, та була спрямована на їх виявлення. Цей огляд жодним чином не стосувався будь-яких елементів володіння, де могли зберігатися особисті речі чи документи обвинуваченого, у разі чого могло б виникнути питання про порушення прав обвинуваченого з погляду «розумного очікування конфіденційності».

450.У ст. 233 КПК йдеться про проникнення до житла чи іншого володіння особи.

451.Однак, територія суду не є житлом чи іншим володінням особи, та на нього не розповсюджується правовий режим, передбачений ст. 233 КПК, виходячи з наступного:

-визначення «публічно недоступного місця» міститься у ст. 267 КПК (оскільки її положення встановлюють подібний правовий режим необхідність отримання згоди власника чи ухвали слідчого судді). Ним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб;

-зміст норм, що містяться у частинах 1 та 2 ст. 237 КПК, за якими огляд не будь-якого приміщення (яке в будь-якому разі належить якійсь особі, фізичний, юридичній (приватного чи публічного права)), а лише огляд житла та іншого володіння особи, здійснюється згідно з правилами КПК, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, тобто такий огляд, який своїм наслідком має втручання у «приватне життя» особи;

-висновки Великої Палати Верховного Суду щодо тлумачення поняття «проникнення» в контексті оцінки наявності чи відсутності кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» щодо деяких складів злочину (так, у постанові від 18.04.2018 у справі № 569/1111/16-к висловлена правова позиція, за якою вирішальним при визначенні законності/незаконності входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення або перебування в ньому під час вчинення розбою, є режим доступу до об`єкта (вільний/обмежений); відповідно, наявність режиму вільного доступу до приміщення свідчить про законність входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення та правомірне її перебування там, а отже, виключається інкримінування кваліфікуючої ознаки «проникнення», навіть якщо особа потрапила в приміщення з умислом заволодіти чужим майном);

-співвідношення понять «майно» (володіння) та «житло» в контексті визначення обсягу прав, передбачених статтею 8 Конвенції. Так, ЄСПЛ дійшов висновку, що поняття «житло» та «майно» може суттєво збігатися за статтею 1 Протоколу № 1, але існування «житла» не залежить від наявності права або інтересу стосовно нерухомого майна. І навпаки, фізична особа може мати право власності на конкретну будівлю або земельну ділянку, у значенні статті 1 Протоколу № 1, не маючи з нею достатніх зв`язків, щоб вона могла становити житло відповідно до статті 8 Конвенції (рішення у справі Khamidovv.Russia від 02.06.2008, заява №72118/01, §128).

452.Очевидно що територія суду є публічно доступним місцем, вхід (проникнення) до якої не потребує згоди власника чи ухвали слідчого судді, у робочий час. Виходячи з фактичних даних, особи, у тому числі і співробітники правоохоронних органів, поняті, інші відвідувачі, могли вільно пересуватися територією суду, не питаючи дозволу власника.

453.З наведеного вище суд доходить висновку, що при огляді території суду не мало місце «проникнення» до житла чи іншого володіння особи, оскільки доступ до неї був вільним для будь-якого відвідувача, а територія суду не може у цьому випадку становити поняття «житла та іншого володіння особи» в контексті змісту ст. 8 Конвенції, ст. 30 Конституції України та ст. 233 КПК.

454.Також, сторона захисту вказувала, що поняті, які залучалися під час проведення цієї слідчої дії, на постійній основі брали участь як поняті в інших кримінальних провадженнях, співпрацюють з правоохоронними органами [докази 81, 82]. Як було веж зазначено, участь ОСОБА_24 та ОСОБА_23 в якості понятих в подібних заходах в минулому, ніяким чином не вказують на їх заінтересованість у цьому кримінальному провадженні.

455.З урахуванням вищенаведеного, судом не встановлено таких істотних порушень при складенні протоколу огляду від 27.09.2017, що є підставою для визнання його недопустимим доказом.

456.Матеріалами більш ніж достатньо доведено й сам факт одержання ОСОБА_10 грошових коштів від ОСОБА_14 .

457.Судом встановлено, що 27.09.2017, під час зустрічі в Баришівському суді, ОСОБА_14 та ОСОБА_10 обговорюють варіанти передання останньому грошових коштів. ОСОБА_14 каже - «Де передать? В мене воно так», та передає ОСОБА_10 грошові кошти, які той кладе в ліву внутрішню кишеню піджака. Далі він попрямував в напрямку внутрішнього двору, де він декілька разів озирнувся по сторонам. З лівої кишені піджака він дістав грошові кошти та, присівши, поклав їх на дерев`яну дошку, яка накривала вигрібну яму. В тому ж місці, в подальшому й було виявлено грошові кошти детективами НАБУ [докази 19, 20, 22, 23, 33, 35, 36, 38, 39, 85, 87, показання свідка ОСОБА_14 ].

458.Версія сторони захисту про те, що ОСОБА_14 лише щось поправляв та не передавав йому грошові кошти є нелогічними з точки зору обставин їх розмови, а також спростовується взаємоузгодженістю рухів ОСОБА_14 та ОСОБА_10 в момент передачі грошових коштів.

459.Також, ці твердження, а також про те, що він не клав гроші у вигрібну яму, а лише перевіряв її наповненість спростовуються іншими дослідженими судом доказами. Вказана версія залишає багато питань: 1) для чого було поспішати до вигрібної ями? 2) перед тим як туди піти, навіщо було казати ОСОБА_14, що він нібито йде до туалету? 3) чому стороною захисту не було задано таке питання керівнику апарату ОСОБА_25 для підтвердження цієї версії? Адже саме вона, за версією захисту, просила ОСОБА_10 подивитися чи переповнена яма.

460.О 13:37 год. ОСОБА_10 був затриманий правоохоронними органами. Під час його особистого обшуку грошових коштів, переданих йому ОСОБА_14, виявлено не було [доказ 41]. Тому, контроль над грошовими коштами був втрачений, і працівникам правоохоронних органів необхідно було їх відшукати. Було орієнтування, що вони знаходяться на території суду (будівля суду або подвір`я). А тому, почалися пошуки схованих грошей [показання свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 ]. Свідок ОСОБА_21, який на той час працював в СБУ, вказав, що він був задіяний до пошуку грошових коштів. Було накриття ями, після підняття якого, він побачив гроші та покликав інших співробітників. Гроші руками він не чіпав [показання свідка ОСОБА_21 ]. Свідок ОСОБА_22 пояснив, що після того, як ОСОБА_21 знайшов грошові кошти, він підійшов до того місця і почав охороняти місце до приходу детективів НАБУ і понятих [показання свідка ОСОБА_22 ].

461.Ці показання свідків підтверджуються і показаннями ОСОБА_44, яка працювала архіваріусом в Баришівському суді та бачила процес пошуку грошових коштів через вікно кабінету на першому поверсі суду. Вона побачила, як якийсь чоловік намагається щось знайти в кущах винограду. На подвір`ї був і другий чоловік, він озирався по сторонам, був знервований, намагався щось знайти. В руках у них нічого не було. Вони розмовляли про те, що нічого не знайшли. Перший почав відходити до кута гаража. Другий чоловік сказав, що піде подивиться ще раз. І підійшов до вигрібної ями, постояв, нахилився і піднявся. А далі сказав - «Знайшов». Він нічого не брав та не рахував [показання свідка ОСОБА_44 ].

462.На думку суду, з точки зору раціонального використання сил та часу, з урахуванням втраченого правоохоронцями контролю за грошовими коштами, необхідністю збереження речових доказів, оперативне проведення попереднього пошуку предмету неправомірної вигоди на великій за площею території, де вони могли знаходитися, та охорони грошових коштів до прибуття учасників слідчої дії, було виправданим та об`єктивно необхідним.

463.Версія сторони захисту про те, що грошові кошти до вигрібної ями були підкинуті правоохоронцями є нелогічними з точки зору їх тривалих пошуків. Такі доводи також не узгоджуються як з дослідженими доказами, так і з іншою версією сторони захисту, за якою до його кабінету в портфель йому було підкинуто 5 500 доларів США. На думку суду, якщо брати до уваги такі версії, то логічніше в даному випадку правоохоронцям було підкинути предмет неправомірної вигоди саме в кабінет, а не показово їх шукати на території суду.

h. Щодо доводів про те, що оптичні диски, які є додатками до протоколів НСРД не є оригіналами

464.З приводу цього, колегія суддів звертає увагу на те, що документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа. Оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу (ч. 1 та ч. 3 ст. 99 КПК).

465.У разі зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

466.Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення, тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (Постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 751/6069/19).

467.Доводи захисту мають спиратися на об`єктивні дані, переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі, або обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі.

468.Об`єктивних даних про такі факти, стороною захисту не надано, а тому, такі доводи є виключно припущеннями.

469.У достовірності аудіо та відеозаписів у суду не виникає жодних сумнівів, оскільки вони повністю узгоджуються із іншими дослідженими доказами.

іv. Інші доводи

470.Сторона захисту також зазначала, що досудове розслідування з 15 по 25 вересня 2017 року здійснювалося прокурорами, а не детективами, що є порушенням ч. 7 ст. 214 КПК. У зв`язку з цим, докази зібрані за вказаний період є недопустимими.

471.Згідно з вказаною нормою, якщо відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

472.15.09.2017, тобто в день внесення відомостей до ЄРДР, начальник першого відділу САП ОСОБА_58 доручив провести досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні керівнику головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_59 . Просив вжити заходів щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та прийняти законні процесуальні рішення в передбачені кримінальним процесуальним законодавством строки [доказ 83].

473.Дійсно, матеріали кримінального провадження були направлені до НАБУ лише 25.09.2017 [доказ 84]. Однак, за вказаний період, прокурорами САП не було отримано жодного доказу, внаслідок проведення ними слідчих дій. Звернення з клопотаннями до слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД, зроблені у вказаний період, відноситься виключно до повноважень прокурора.

474.Також, захисник наголошував на тому, що протокол за результатами проведення НСРД -аудіо, -відео контроль особи складений 25.09.2017 [доказ 21]. Тоді як події мали місце 22.09.2017. А тому, порушено 24-годинний термін їх складення.

475.В даному випадку, захисник хибно трактує положення ч. 3 ст. 252 КПК. У вказаній нормі йдеться про обов`язок передати прокурору протоколи про проведення НСРД з додатками протягом 24 годин з моменту їх припинення.

476.Однак, вказаною нормою не встановлено обов`язку скласти протокол протягом доби після кожної зустрічі, яка зафіксована.

477.Також, захисник вказав про порушення строків складення протоколу за результатами НСРД зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж [доказ 30].

478.У даному випадку суд зважає на наступне.

479.Очевидним є те, що строки складення протоколів встановлено перш за все для забезпечення оперативності залучення матеріалів НСРД для потреб кримінального провадження. Їх запізніле виготовлення жодним чином не порушує права особи щодо якої вони проводилися або підозрюваного.

480.Цей протокол складено 27.12.2017, і стосується він ОСОБА_14 . Вказаний протокол повністю ідентичний за змістом протоколу НСРД [доказ 29], який складено 28.09.2017 відносно ОСОБА_10 .

481.Отже, складення протоколу відносно ОСОБА_14 жодним чином не порушує права обвинуваченого.

482.Захисник ОСОБА_12 також вказала, що речові докази їй не в було відкрито в порядку ст. 290 КПК.

483.Суд зважає на наступне.

484.Відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 11.09.2018 (т.10 а.с.42-43) захиснику ОСОБА_12 надано доступ для ознайомлення з усіма матеріалами досудового розслідування, у тому числі, усіх оптичних дисків, карт пам`яті та речових доказів з можливістю виготовлення копій. Факт надання такого доступу, захисник підтвердила та поставила відповідний підпис у протоколі. Водночас, після ознайомлення з матеріалами, захисник ОСОБА_12 у протоколі зазначила, що «речові докази досліджені лише в запакованому вигляді. Речові докази, при цьому, були упаковані належним чином, без пошкоджень упаковки».

485.Принцип диспозитивності (ст. 26 КПК), який відноситься до основних засад кримінального провадження, передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК.

486.У зв`язку з цим, розумно було б очікувати сумлінної процесуальної поведінки не тільки від сторони обвинувачення, але й від сторони захисту. Отже, якщо сторона захисту, ознайомившись із відкритими їй матеріалами досудового розслідування, вважатиме за необхідне ознайомитися з речовими доказами, цілком очікувано розраховувати на те, що ця сторона якнайскоріше заявить слідчому, прокурору чи суду клопотання про необхідність відкриття і ознайомлення з вказаними доказами.

487.Тому баланс інтересів сторін не на користь сторони захисту буде порушено не стільки у випадку, якщо відповідні речові докази не буде відкрито на стадії закінчення досудового розслідування, скільки в ситуації, якщо всупереч клопотанню, своєчасно заявленому в суді стороною захисту, ці докази так і не будуть відкриті або будуть відкриті із невиправданою затримкою, коли сторона захисту вже не матиме можливості належним чином підготуватися до захисту і скорегувати лінію захисту.

488.Отже, судом не встановлено порушень порядку відкриття матеріалів стороні захисту.

489.Разом із тим, доводи сторони захисту, які не потребували детального аналізу суду та не мали будь-якого вирішального значення в цьому провадженні, судом у вироку не зазначались. У такому випадку суд виходив з усталеної практики ЄСПЛ, згідно з якою, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи.

490.Судом надано оцінку іншим доказам окремо, а також у сукупності усім зібраним доказам. Встановлено, що кожен доказ, який використаний для встановлення фактичних даних, є належним, допустимим та достовірним.

491.Вони підтверджують існування чи відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження.

492.Стороною обвинувачення доведено законність джерела та способу отримання доказів. Їх отримано належним суб`єктом, в межах строків досудового розслідування.

493.Усі досліджені докази відкриті сторонами одна одній у порядку статті 290 КПК. Документи суду подані в оригіналах. Необхідність подання суду документів у копіях обґрунтовано прокурором належним чином.

494.Під час здійснення оцінки показань колегією не бралися до уваги думки чи висновки учасників провадження. Суд врахував лише показання щодо фактів, які свідки сприймали особисто.

495.Сторонами не наведено достатніх фактів, що свідчили б про недостовірність будь-якого із поданих доказів. Тому колегія вважає їх достовірними.

Доказами та процесуальними документами, що підтверджують встановлені судом обставини, є:

1)копія указу Президента України «Про призначення суддів» від 27.06.1996 № 482/96 (т.7 а.с.12-17);

2)копія присяги судді ОСОБА_10 від 27.06.1996 (т.7 а.с.144);

3)копія постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 07.06.2001 № 2521 - ІІІ (т.7 а.с.57-59);

4)копія позовної заяви ОСОБА_15 (представник ОСОБА_14 ) до ОСОБА_16 від 05.09.2017 (т.2 а.с.46-48);

5)оптичний диск синього кольору № D3120VC05075783LH (т.2 а.с.119);

6)протокол огляду інформації, яка знаходилась на оптичному диску № D3120VC05075783LH від 12.10.2017 складений детективом НАБУ ОСОБА_49 (т.2 а.с.120-207);

7)копія довіреності від 31.08.2017 (т.2 а.с.54);

8)копія позовної заяви ОСОБА_17 (представник ОСОБА_14 ) до ОСОБА_18 та ТОВ «ШБУ-9», третя особа: ТОВ «ЮБ «ЮрЖитло» від 05.09.2017 (т.2 а.с.2-3);

9)копія довіреності від 08.08.2017 (т.2 а.с.10);

10)копія протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2017 (т.2 а.с.55 на звороті);

11)копія протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2017 (т.2 а.с.11 на звороті);

12)заява ОСОБА_14 до заступника начальника ГУ - начальника ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_19 від 14.09.2017 (т.1 а.с.172-173);

13)письмова згода ОСОБА_14 на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення НСРД від 15.09.2017 (т.1 а.с.177);

14)постанова прокурора САП ОСОБА_48 від 15.09.2017 про залучення особи до проведення слідчих дій у кримінальному провадженні (т.1 а.с.178-179);

15)копія ухвали про відкриття провадження від 15.09.2017 у справі № 355/1164/17 (т.2 а.с.57 на звороті);

16)лист в.о. генерального директора Державного підприємства «Інформаційні судові системи» ОСОБА_60 від 12.10.2017 № 4003/17-Вих (т.2 а.с.111); список окремих судових рішень Баришівського суду (т.2 а.с.112);

17)копія клопотання про усунення недоліків позовної заяви у справі № 355/1167/17 від 18.09.2017 (т.2 а.с.14);

18)копія ухвали про відкриття провадження від 18.09.2017 у справі № 355/1167/17 (т.2 а.с.15);

19)протокол огляду інформації, яка знаходилась на відеореєстраторі TVT серійний № 2308SES1103010017 від 20.10.2017-01.11.2017 складений детективом НАБУ ОСОБА_49 (т.5 а.с.39-111);

20)карта пам`яті SanDisk Ultra «7061CUACP0VC» і карта пам`яті SanDisk Ultra «7061CUACP3JE» (т.3 а.с.4);

21)протокол за результатами проведення НСРД -аудіо, -відео контроль особи від 25.09.2017 складений старшим оперуповноваженим ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_27 (т.5 а.с.224-228); оптичний диск DVD-R Verbatim № 51/8012 від 15.09.2017 (т.5 а.с.229); електронний носій інформації micro SD карта № 51/7767 від 19.08.2017 (т.5 а.с.230);

22)протокол огляду від 14.05.2018 розсекречених матеріальних носіїв інформації з результатами НСРД електронних (матеріальних) носіїв інформації micro SD карток № 51/7767 від 19.08.2017 та № 51/8156 від 27.09.2017 та протоколів за результатами НСРД. Протокол складений прокурором САП ОСОБА_9 (т.6 а.с.14-17);

23)висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення портретної експертизи від 07.08.2018 № 10963/18-35. Відповідно до неї, у відеозаписі «2017_09_22__11_34_ch1.mp4», що міститься на micro SD картці реєстраційний № 51/7767 від 19.08.2017, при показниках лічильника часу з 11:46:37 до 11:55:23, та у зображеннях, зафіксованих у відеозаписах «13490001.MOV» та «14230001.MOV» (зразок № 1), які надані в якості порівняльних зразків зображення ОСОБА_61, зафіксована одна і та ж особа. У відеозаписі «2017_09_27__12_40_ ch1.mp4», що міститься на micro SD картці реєстраційний № 51/8156 від 27.09.2017, при показниках лічильника часу з 13:13:22 до 13:28:01, та у зображеннях, зафіксованих у відеозаписах «13490001.MOV» та «14230001.MOV» (зразок № 1), які надані в якості порівняльних зразків зображення ОСОБА_61, зафіксована одна і та ж особа (т.6 а.с.169-184);

24)копія журналу судового засідання у справі № 355/1164/17 від 25.09.2017 (т.2 а.с.60);

25)копія ухвали попереднього судового засідання у справі № 355/1164/17 від 25.09.2017 (т.2 а.с.65 на звороті);

26)супровідний лист в.о. голови Баришівського суду ОСОБА_62 від 23.11.2017 № 16809/2017 (т.6 а.с.187); інформація щодо справ, які розглядалися суддею Баришівського суду ОСОБА_10 22.09.2017, 25.09.2017, 26.09.2017, 27.09.2017 (т.6 а.с.188-198);

27)протокол за результатами проведення НСРД -аудіо контроль особи від 25.09.2017 складений старшим оперуповноваженим ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_27 (т.6 а.с.3-9); оптичний диск CD-R acme № 51/7646 від 15.08.2017 (т.6 а.с.10);

28)копія апеляційної скарги директора ТОВ «ШБУ-9» у справі № 355/1167/17 на ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.09.2017 (т.2 а.с.33-34);

29)протокол за результатами проведення НСРД зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 28.09.2017 складений старшим оперуповноваженим ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_27 (т.6 а.с.28-31); оптичний диск CD-R acme № 51/7657 від 15.08.2017 (т.6 а.с.32);

30)протокол за результатами проведення НСРД зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 27.12.2017 складений старшим оперуповноваженим ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_27 (т.6 а.с.33-35); оптичний диск DVD-R arita № 51/8469 від 15.11.2017 (т.6 а.с.36);

31)протокол огляду інформації, яка отримана під час тимчасового доступу щодо аналізу з`єднань номерів мобільних телефонів ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_34 між собою за період з 01.09.2017 по 27.09.2017 з додатками. Протокол складений детективом НАБУ ОСОБА_49 14.12.2017. Предметом огляду були дані, які знаходяться на оптичному диску DVD-R з написом «Киевстар вх 40323 вих: 25649/3/кт» та оптичному диску DVD-R з написом «вх 40323 вих 25649/3/кт (27.09.2017)» (т.5 а.с.183-187);

32)протокол огляду інформації, яка знаходилась на мобільному телефоні Apple iPhone 6 (A1549) (IMEI: НОМЕР_2 ), який був вилучений під час особистого обшуку ОСОБА_10 під час його затримання 27.09.2017 в приміщенні Баришівського суду. Протокол складений детективом НАБУ ОСОБА_49 17.10.2017 (т.7 а.с.199-205);

33)протокол за результатами проведення НСРД -аудіо контроль особи від 28.09.2017 складений старшим оперуповноваженим ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_27 (т.6 а.с.18-25); електронний носій інформації micro SD карта № 51/8156 від 27.09.2017 (т.6 а.с.26); оптичний диск CD-R acme № 51/7656 від 15.08.2017 (т.6 а.с.27);

34)протокол про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 27.09.2017 складений старшим оперуповноваженим ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_27 (т.5 а.с.210-218);

35)протокол за результатами проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину від 28.09.2017 складений старшим оперуповноваженим ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_27 (т.6 а.с.42-44);

36)протокол огляду адміністративної будівлі Баришівського суду та прилеглої території від 27.09.2017 складений детективом НАБУ ОСОБА_49 (т.1 а.с.223-226); оптичний диск DVD-R Verbatim на якому зафіксовано проведення слідчої дії (т.1 а.с.228);

37)заява керівника апарату Баришівського суду ОСОБА_25 про добровільну згоду на проведення огляду (т.1 а.с.227);

38)протокол додаткового огляду інформації, яка знаходилась на відеореєстраторі TVT серійний № 2308SES1103010017 від 23.11.2017-25.11.2017 складений детективом НАБУ ОСОБА_49 (т.5 а.с.126-150);

39)протокол про результати спостереження за особою від 28.09.2017 складений старшим оперуповноваженим ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_22 (т.6 а.с.58-59);

40)висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 28.12.2017 № 24848/17-33. Відповідно до неї, надані на дослідження банкноти номіналом 100 доларів з відповідними серіями та номерами за способом друку їх реквізитів та наявними в них захисними елементами є відповідними банкнотами номіналом 100 доларів США, які введені в обіг Федеральною резервною системою США (т.6 а.с.144-160);

41)протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.09.2017 складений детективом НАБУ ОСОБА_63 (т.1 а.с.190-192); пам`ятка про процесуальні права та обов`язки (т.1 а.с.193-196);

42)роздруківка з сайту НБУ про офіційний курс гривні щодо іноземних валют (т.10 а.с.49-50);

43)копія заяви про забезпечення позову у справі № 355/1164/17 від 25.09.2017 (т.2 а.с.66-68);

44)копія ухвали про забезпечення позову від 25.09.2017 у справі № 355/1164/17 (т.2 а.с.70-71);

45)копія заяви про забезпечення позову у справі № 355/1167/17 від 25.09.2017 (т.2 а.с.17-21);

46)копія ухвали про забезпечення позову від 25.09.2017 у справі № 355/1167/17 (т.2 а.с.35-37);

47)копія розписки від 27.09.2017 про одержання копії ухвали (т.2 а.с.44);

48)копія розписки від 27.09.2017 про одержання копії ухвали (т.2 а.с.72);

49)копія витягу з ЄРДР від 27.04.2018 у кримінальному провадженні № 42017000000001985 (т.7 а.с.225);

50)лист директора Департаменту інформатизації МВС України ОСОБА_64 від 23.08.2017 № 16/3-160аз (т.7 а.с.239-241);

51)лист судді Баришівського суду ОСОБА_65 від 03.12.2019 № 11652/19-Вих (т.8 а.с.4); копія подяки від 18.10.2017 (т.8 а.с.5); копія подяки від 30.05.2018 (т.8 а.с.6);

52)копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21.12.2018 (т.8 а.с.184-187); копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 16.04.2019 (т.8 а.с.188-190);

53)лист голови Подільського районного суду міста Києва від 14.02.2020 № 1/148/2020 (т.4 а.с.200); копія ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 28.09.2015 (т.4 а.с.201-202); копія клопотання та доданих до нього матеріалів про проведення обшуку (т.4 а.с.203-236); копія ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 24.02.2016 (т.4 а.с.237-239); лист заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 від 24.02.2020 (т.4 а.с.241); копія витягу з ЄРДР від 07.02.2020 у кримінальному провадженні № 12015100070006219 (т.4 а.с.242);

54)лист адвоката ОСОБА_66 від 20.09.2021 № 20-09/21 (т.8 а.с.11) копія витягу з ЄРДР від 28.04.2017 у кримінальному провадженні № 42017100000000410 (т.8 а.с.12); копія ухвали судді Баришівського суду ОСОБА_10 від 19.05.2017 у справі № 355/547/17 (т.8 а.с.13-16); копія ухвали судді Баришівського суду ОСОБА_65 від 11.07.2019 у справі № 355/547/17 (т.8 а.с.17-18); копія заяви ОСОБА_16 (т.8 а.с.19);

55)лист заступника начальника Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області ОСОБА_67 від 13.03.2018 № 51/17/3-193/24 (т.7 а.с.228);

56)лист директора НАБУ ОСОБА_68 від 21.12.2017 № 01-252/47449 (т.7 а.с.223);

57)лист військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_69 від 03.05.2018 № 1213 (т.8 а.с.35); лист військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_70 від 03.05.2018 № 445 (т.8 а.с.37); лист секретаря виконкому Лук`янівської сільської ради ОСОБА_71 від 15.05.2018 № 95 (т.8 а.с.39); довідка сільського голови Лук`янівської сільської ради ОСОБА_40 від 03.10.2017 № 352 (т.8 а.с.40); інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.8 а.с.44-45); інформація голови виконкому Корніївської сільської ради ОСОБА_72 від 03.10.2017 № 262 (т.8 а.с.47);

58)лист адвоката ОСОБА_73 від 14.09.2021 (т.8 а.с.22); копія вироку Деснянського районного суду міста Києва від 26.05.2020 у справі № 754/4052/16-к (т.8 а.с.23-33);

59)лист заступника голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_74 від 18.06.2018 № 15-10932/18 (т.8 а.с.113);

60)копія витягу з ЄРДР від 19.02.2018 у кримінальному провадженні № 42018000000000346 (т.8 а.с.114-115);

61)рапорт про факт виявлення кримінального правопорушення складений старшим оперуповноваженим ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_27 (т.1 а.с.174);

62)копія договору позики від 21.01.2017 укладеного між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (т.2 а.с.48-49); копія розписки ОСОБА_16 від 21.01.2017 (т.2 а.с.49-50);

63)копія договору про надання юридичних послуг від 16.02.2017 укладеного між ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО» та ТОВ «ШБУ-9» (т.2 а.с.4-5);

64)копія договору про відступлення права вимоги від 31.07.2017 укладеного між ТОВ «Юридичне бюро «ЮРЖИТЛО» та ОСОБА_17 (т.2 а.с.7);

65)копія договору поруки від 24.07.2017 (т.2 а.с.6 на звороті);

66)протокол огляду будівлі Баришівського суду в кабінеті помічника судді ОСОБА_10 - ОСОБА_34 від 27.09.2017, складений детективом НАБУ ОСОБА_49 (т.1 а.с.229-234);

67)клопотання про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_10, складене заступником Генерального прокурора - керівником САП від 21.09.2017 № 20/3-2292т (т.5 а.с.188-191);

68)ухвала слідчого судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_53 від 21.09.2017 (т.5 а.с.192-195);

69)клопотання про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_14, складене прокурором САП ОСОБА_47 від 21.09.2017 № 20/3-2293т (т.5 а.с.196-199);

70)ухвала слідчого судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_53 від 21.09.2017 (т.5 а.с.200-203);

71)доручення на проведення НСРД, складене прокурором САП ОСОБА_47 від 21.09.2017 № 20/3-2307т (т.5 а.с.222-223);

72)постанова про проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 26.09.2017 № 20/3-2328т, складена прокурором САП ОСОБА_48 (т.6 а.с.37-39);

73)доручення на проведення НСРД складене прокурором САП ОСОБА_48 від 26.09.2017 № 20/3-2329т (т.6 а.с.40-41);

74)письмове повідомлення про підозру від 27.09.2017, складене заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_50 (т.2 а.с.79-86); пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_10 від 27.09.2017 (т.2 а.с.87-90);

75)постанова про доручення проведення досудового розслідування слідчій групі та визначення старшого слідчої групи від 26.09.2017, складена заступником керівника Другого відділу Першого підрозділу детективів ОСОБА_75 (т.1 а.с.187-188);

76)письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 15.11.2017, складене заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_50 (т.2 а.с.91-98); пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_10 від 15.11.2017 (т.2 а.с.99-102);

77)лист голови Київського апеляційного суду ОСОБА_53 від 06.03.2020 № 6054/т (т.8 а.с.9);

78)листи Солом`янського районного суду міста Києва від 01.07.2020, 14.07.2020 № 3.13/294/2020, 22.07.2020 № 1.4/444/2020 з додатками - копіями журналів судових засідань від 27.09.2017 у справах №№ 760/19578/17, 760/19581/17, 760/19582/17, 760/19583/17 (т.8 а.с.104-110);

79)відповідь на адвокатський запит менеджера ТзОВ «ОККО-Рітейл» АЗС № 33 ОСОБА_57 від 20.10.2017 (т.8 а.с.248); флеш-накопичувач з відеозаписами з камер спостереження за 27.09.2017 (т.8 а.с.249);

80)лист № 51/7/2-3979 від 24.05.2018 (т.5 а.с.221);

81)лист адвоката ОСОБА_76 від 23.09.2021 (т.8 а.с.50); копія вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 29.04.2021 у справі № 755/8515/17 (т.8 а.с.51-77);

82)лист старшого партнера адвокатського об`єднання «Іголан» ОСОБА_77 від 22.09.2021 (т.8 а.с.101);

83)доручення про проведення досудового розслідування від 15.09.2017, складене прокурором САП ОСОБА_47 (т.1 а.с.182);

84)лист начальника першого відділу САП ОСОБА_78 від 25.09.2017 № 06-18423-17 (т.1 а.с.186)

85)речовий доказ - відеореєстратор TVT № 2308SES1103010017, НЖМД Toshiba DT01ACA050 № 75DD8V2AS;

86)речовий доказ - мобільний телефон Apple iPhone 6 (A1549), S/N НОМЕР_1 (IMEI: НОМЕР_2 ), який був вилучений під час особистого обшуку ОСОБА_10 27.09.2017 в приміщенні Баришівського суду;

87)речовий доказ - грошові кошти 2500 доларів США з відповідними серіями та номерами, які були передані ОСОБА_14 та віднайдені за результатами огляду прилеглої території Баришівського суду;

88)показання свідка ОСОБА_14 від 30.05.2022;

89)показання свідка ОСОБА_20 від 06.06.2022;

90)показання свідка ОСОБА_21 від 06.06.2022;

91)показання свідка ОСОБА_22 від 06.06.2022;

92)показання свідка ОСОБА_15 від 06.06.2022;

93)показання свідка ОСОБА_16 від 20.07.2022;

94)показання свідка ОСОБА_55 від 20.07.2022;

95)показання свідка ОСОБА_56 від 20.07.2022;

96)показання свідка ОСОБА_23 від 20.07.2022;

97)показання свідка ОСОБА_24 від 20.07.2022;

98)показання свідка ОСОБА_18 від 25.07.2022;

99)показання свідка ОСОБА_33 від 25.07.2022;

100)показання свідка ОСОБА_34 від 25.07.2022;

101)показання свідка ОСОБА_25 від 12.09.2022;

102)показання свідка ОСОБА_42 від 12.09.2022;

103)показання свідка ОСОБА_44 від 12.09.2022;

104)показання свідка ОСОБА_27 від 03.10.2022;

105)показання свідка ОСОБА_40 від 19.12.2022;

106)показання свідка ОСОБА_37 від 13.02.2023;

107)показання свідка ОСОБА_17 від 13.02.2023;

108)показання обвинуваченого ОСОБА_10 від 20.02.2023 та 24.02.2023.

496.Отже, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає доведеним таке формулювання обвинувачення.

497. ОСОБА_10, як службова особа, яка займає відповідальне становище прохав надати йому неправомірну вигоду в особливо великому розмірі та одержав неправомірну вигоду, для себе за вчинення ним в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням влади та службового становища. Тобто він вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України.

498.Указом Президента України «Про призначення суддів» від 27.06.1996 № 482/96 ОСОБА_10 призначено суддею Баришівського суду. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 07.06.2001 № 2521 - ІІІ його обрано суддею безстроково.

499. ОСОБА_10, як суддя Баришівського суду, під час виконання службових обов`язків, постійно здійснює функції представника влади, у зв`язку з чим, відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

500.05.09.2017 ОСОБА_14 звернувся до Баришівського суду із двома позовними заявами, які цього ж дня зареєстровано:

-перша подана на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_15 . Вона стосувалася стягнення з ОСОБА_16 боргу за договором позики у розмірі 1 306 767 грн;

-друга подана також на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_17 і стосувалася стягнення на користь останнього з ОСОБА_18 1 000 грн та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління № 9» (далі - ТОВ «ШБУ-9») - боргу у розмірі 11 011 198,2 грн.

501.Після реєстрації вказаних позовних заяв, у коридорі Баришівського суду ОСОБА_14 зустрів раніше знайомого йому суддю ОСОБА_10, і вони обговорили суть позовів. ОСОБА_10 сказав, що ці позовні заяви автоматизованою системою будуть розподілені на нього, а для їх задоволення потрібно буде платити грошові кошти, а саме, приблизно 10-15% від ціни позову.

502.05.09.2017 для розгляду обох справ визначено головуючого суддю ОСОБА_10 15.09.2017 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_15, а 18.09.2017 - у справі за позовом ОСОБА_17 .

503.Пізніше, 22.09.2017 об 11:51 год. неподалік адміністративного приміщення Баришівського суду ОСОБА_10 попрохав ОСОБА_14 надати йому 2 500 - 3 000 доларів США у справі за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_16, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 22.09.2017 становило відповідно 65 593 - 78 711 грн. Також, об 11:55 год ОСОБА_10 попрохав ОСОБА_14 надати йому 500 000 грн у справі за позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_18 і ТОВ «ШБУ-9». Як підсумок, максимальна сума неправомірної вигоди, яку ОСОБА_10 прохав надати йому у двох справах становить 578 711 грн, що згідно з пунктом 1 примітки до ст. 368 КК України є особливо великим розміром.

504.За неправомірну вигоду ОСОБА_10 мав ухвалити рішення про забезпечення позову ОСОБА_15, накласти арешт на майно ОСОБА_16 та швидко постановити рішення про стягнення з неї 1 306 767 грн. Також в інтересах ОСОБА_17 він мав забезпечити позов, наклавши арешт на майно ТОВ «ШБУ-9» й у подальшому оперативно розглянути та задоволити його позов про стягнення з товариства боргу у розмірі 11 011 198,2 грн та з ОСОБА_18 1 000 грн.

505.25.09.2017, після судового засідання у справі за позовом ОСОБА_15, неподалік адміністративного приміщення Баришівського суду ОСОБА_10, у розмові зі ОСОБА_14, підтвердив попередні домовленості.

506.Під час розмови 27.09.2017 об 11:36 год у службовому приміщенні кабінету, ОСОБА_10 сказав, що потрібно надати йому 2 000 доларів США у справі за позовом ОСОБА_17 для винесення ухвали про забезпечення позову та накладення арешту на майно.

507.У день висловлення ОСОБА_10 останнього прохання, 27.09.2017 о 13:26 год. він. одержав для себе від ОСОБА_14 неправомірну вигоду у сумі 2 500 доларів США.

508. ОСОБА_10, використовуючи свою владу, повноваження та можливості, пов`язані із посадою, розглядаючи згадані дві цивільні справи, використав службове становище.

509.Висловлюючи прохання та отримуючи неправомірну вигоду від ОСОБА_14, ОСОБА_10 усвідомлював суспільно небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачав їх протиправні наслідки, а також бажав їх настання, тобто вчинив кримінальне правопорушення із прямим умислом.

510.Отже, ОСОБА_10, як службова особа, яка займає відповідальне становище прохав надати йому неправомірну вигоду в особливо великому розмірі та одержав неправомірну вигоду, для себе за вчинення ним в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням влади та службового становища. Тобто він вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України.

II. Яке покарання буде справедливим для ОСОБА_10 .?

511. ОСОБА_10 слід призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, з конфіскацією майна.

512.Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. (ч. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України).

513.Загальні засади призначення покарання визначено у ст. 65 КК України. Зокрема, суд призначає покарання:

-у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

-враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;

-особу винного;

-обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання;

-особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

514.Обвинуваченому слід призначити покарання, в межах санкції ч. 4 ст. 368 КК України, з урахуванням положень Загальної частини КК України.

515.Вчинення особою дій, визначених ч. 4 ст. 368 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_10, карається:

-позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років;

-з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;

-з конфіскацією майна.

516.Позбавлення волі на певний строк є основним покаранням (ч. 1 ст. 52 КК України). Воно полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу (ч. 1 ст. 63 КК України).

517.Конфіскація майна є додатковим покаранням (ч. 2 ст. 52 КК України). Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється, зокрема, за особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (ст. 59 КК України).

518.Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може застосовуватися як основне, так і як додаткове покарання (ч. 3 ст. 52, ч. 1 ст. 55 КК України).

519.За одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань (ч. 4 ст. 52 КК України).

520.Оскільки за один злочин можна призначати лише одне основне покарання, а в санкції ч. 4 ст. 368 КК України дослівно зазначено «...карається позбавленням волі ... з позбавленням права обіймати певні посади ...» (використано сполучник «з»), тож у даному випадку позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю є додатковим покаранням. Якщо б у нормі йшлося про цей вид покарання як основний, законодавець скористався б сполучником «або», на означення того, що з ряду перелічуваних видів покарання можливе використання тільки одного. Застосування сполучника «з» також свідчить про обов`язковість призначення додаткових покарань.

521.Отже, ОСОБА_10 слід призначити покарання, у межах санкції ч. 4 ст. 368 КК України, до основного покарання у виді позбавлення волі слід приєднати два додаткових покарання.

522.При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

523.Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України (станом на час вчинення злочину) особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

524.Санкцією ч. 4 ст. 368 КК України передбачено максимальний строк покарання до 12 років позбавлення волі.

525.Отже, цей злочин є особливо тяжким.

526. ОСОБА_10 вчинив його з прямим умислом та корисливим мотивом - одержання неправомірної вигоди для себе. Він вчинив усі дії, передбачені диспозицією згадуваної статті, отже злочин є закінченим.

527.Діями ОСОБА_10 завдано непоправну шкоду авторитету державної влади, зокрема її судовій гілці.

528.Через дії обвинуваченого та інші схожі випадки суспільство сприймає судові органи як корумповані та упереджені. Корумпованість окремих суддів, яка широко висвітлюється у засобах масової інформації, поглиблює недовіру суспільства до судових органів в цілому.

529.Вік ОСОБА_10 на момент ухвалення вироку становить 58 років, одружений [доказ 1]. Він раніше не судимий [доказ 2], на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває [докази 3, 4]. Характеристики за місцем проживання та за місцем роботи ОСОБА_10 відсутні. Даних про будь-які адміністративні стягнення, що застосовувались до нього немає.

530. ОСОБА_10 27.06.1996 призначено суддею Баришівського суду. З 04.04.1998 його призначено головою вказаного суду. В подальшому, 07.06.2001 ОСОБА_10 обрано суддею безстроково. З 15.04.2017 останній приступив до виконання обов`язків голови Баришівського суду строком на 3 роки [пункт а. розділу І вироку].

531.Максимальна сума неправомірної вигоди, яку ОСОБА_10 прохав надати йому становить 578 711 грн, при цьому, він одержав 2 500 доларів США, що становить 65 959 грн [пункти b., c., d., e. розділу І вироку].

532.Статтями 66 та 67 КК України передбачено відповідно пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

533.При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують обставини, що не зазначені у статті 66 КК України (ч. 2 ст. 66 КК України).

534.Однак, під час розгляду справи, судом не встановлено жодної обставини безпосередньо зазначеної у цій статті, як і немає причин щоб віднести до пом`якшуючих якихось інших даних.

535.Перелік обставин, що обтяжують покарання особи зі статті 67 КК України є вичерпним та не може бути розширено. Під час судового слідства таких обставин також не здобуто.

536.Отже, суду при призначенні покарання слід виходити з інших даних, що досліджені вище.

537. ОСОБА_10 має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим так і іншими особами.

і. Основне покарання

538.При визначенні основного покарання у виді позбавлення волі суд враховує вік обвинуваченого, відсутність судимостей, як обставини, що істотно знижують його суспільну небезпечність.

539.Втім, на противагу цьому, суд враховує, що його діями завдано значної шкоди авторитету судової влади.

540.Визначаючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує відсутність у нього каяття у вчиненому злочині. Разом з тим бере до уваги, що він зазначив, що розкаюється в прийнятті пропозиції неправомірної вигоди та визнав помилковість своїх дій.

541.З урахуванням усіх досліджених вище даних про особу ОСОБА_10 та вчиненого ним діяння суд дійшов висновку про необхідність призначення йому основного покарання строком, наближеним до мінімального, що передбачений у санкції ч. 4 ст. 368 КК України, - у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі.

542.Разом з тим, відсутні підстави для застосування до ОСОБА_10 положень ст.ст. 69 (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом), 75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням) КК України.

іі. Додаткові покарання

543. ОСОБА_10 одержав неправомірну вигоду з використанням посади судді, яку обіймав.

544.Чесність та непідкупність є необхідними умовами для належного виконання суддею своїх обов`язків.

545.Зважаючи на вищевказані обставини, він не має права обіймати посади в органах державної влади впродовж максимально можливого терміну - три роки.

546.Конфіскація майна є обов`язковою додатковою мірою покарання, передбаченою санкцією ч. 4 ст. 368 КК України.

547.При визначенні кількості майна, яке слід конфіскувати, суд враховує наступне.

548.Максимальна сума неправомірної вигоди, яку ОСОБА_10 прохав надати йому становить 578 711 грн, при цьому, він одержав 2 500 доларів США, що становить 65 959 грн [пункти b., c., d., e. розділу І вироку, т.10 а.с.49-50]. Вчинений злочин є корисливим.

549.Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 05.10.2017, накладено арешт на майно, яке перебуває у фактичному володінні, користуванні та розпорядженні ОСОБА_10, а саме:

-земельну ділянку, кадастровий номер 3220255101:01:116:0153, загальною площею 1274 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_6 і;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3220887600:06:003:0103, загальною площею 600 кв.м, яка розташована за адресою Київська область, Бориспільський район, с. Старе;

- частини квартири, загальною площею 113,3 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ;

-об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, загальною площею 289,5 кв.м, який розташований за адресою АДРЕСА_6 і;

-автомобіль легковий NISSAN X-TRAIL, 2013 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4 [доказ 5].

550.Після винесення ухвали про арешт майна і до фактичного накладення арешту, ОСОБА_10, відчужив частину цього нерухомого майна. Такі нотаріальні дії вчинялися 07.10.2017 поза приміщенням державної нотаріальної контори, а саме за місцем проживання ОСОБА_10, у зв`язку з забороною йому вільно пересуватися через застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту [доказ 6].

551.Суд приходить до висновку, що вказані дії ОСОБА_10 вчинив з єдиною метою, а саме, уникнення можливої конфіскації його майна.

552.Окрім цього, під час обшуку в службовому кабінеті судді ОСОБА_10 в приміщенні Баришівського суду було виявлено портфель темно-коричневого кольору, який знаходився поблизу робочого столу судді на підлозі. У ньому виявлено грошові кошти в сумі 5 500 доларів США [доказ 7].

553.І хоча ОСОБА_10 не визнав право власності на вказані кошти, суд дійшов висновку, що іноземна валюта, вилучена під час обшуку кабінету ОСОБА_10, належить йому та також підлягає конфіскації.

554.Отож, слід конфіскувати усе майно, належне ОСОБА_10 .

Доказами та процесуальними документами, що підтверджують встановлені судом обставини щодо покарання є:

1)копія паспорта громадянина України ОСОБА_10 (т.7 а.с.44);

2)вимога від 26.10.2017 стосовно ОСОБА_10 (т.7 а.с.188);

3)довідка № 250 від 11.10.2017 (т.7 а.с.191);

4)довідка № 362 від 11.10.2017 (т.7 а.с.192);

5)копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 760/20499/17 (т.6 а.с.221-222);

6)рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 37504360, № 37505304 (т.7 а.с.172-173), інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (т.7 а.с.174-177); лист ОСОБА_79 від 27.10.2017 з додатками - завірені копії сторінок журналу (книги) обліку викликів нотаріуса за межі державної нотаріальної контори від 07.10.2017 (т.7 а.с.181-185);

7)протокол обшуку від 27.09.2017 службового кабінету судді ОСОБА_10 складений старшим детективом НАБУ ОСОБА_80 (т.1 а.с.200-207).

III. Що належить вчинити з речовими доказами, документами та заходами забезпечення кримінального провадження? На кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі?

Речові докази і документи

555.Грошові кошти у сумі 2 500 доларів США, відеореєстратор та три печатки необхідно повернути власникам; рушницю - передати до криміналістичної колекції ДНДКЦ МВС України; 5 500 доларів США, 398 гривень, талони на пальне, мобільний телефон - конфіскувати; інші речі - знищити; документи, які були надані сторонами, зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

556.Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому:

-майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання;

-гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, окрім тих, які повертаються власнику (законному володільцю);

-майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов`язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно;

-документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

557.28.09.2017 визнано речовими доказами:

-5 500 доларів США, 398 гривень, талони на пальне ДП 160 літрів, розписку ОСОБА_81, бірку від банківської упаковки, валізу в якій знаходились 5 500 доларів США, рушницю «Ремінгтон» № НОМЕР_5 ;

-2 500 доларів США та відеореєстратор № 2308SES1103010017 чорного кольору та блок живлення до нього;

-три печатки, дві з яких містять відбитки підпису судді ОСОБА_10 (факсиміле), а ще одна - штамп про підтвердження копії судового рішення від імені ОСОБА_10 ;

-телефон IPHONE, S/N НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2 у чохлі [доказ 1].

558.Грошові кошти у сумі 2 500 доларів США, які використані для проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні є бюджетними та належать Службі безпеки України, а саме Головному управлінню СБ України у місті Києві та Київській області [доказ 2]. А тому, їх необхідно повернути власнику.

559.Відеореєстратор TVT № 2308SES1103010017 інвентарний № 10481551 за даними бухгалтерського обліку обліковується за Баришівським судом [доказ 3]. Його слід повернути власнику.

560.Три печатки, дві з яких містять відбитки підпису судді ОСОБА_10 (факсиміле), а ще одна - штамп про підтвердження копії судового рішення від імені ОСОБА_10 слід повернути до Баришівського суду.

561.Згідно з листом детектива НАБУ ОСОБА_82, під час обшуку в кабінеті судді ОСОБА_10 виявлено рушницю. Останній пояснив, що вона належить ОСОБА_83 . В той же час, в телефонному режимі ОСОБА_84 прямо не підтвердив своє право власності на рушницю. Рушниця зареєстрована за ОСОБА_85 . По телефону останній підтвердив, що йому належала ця рушниця, однак він її продав особі, яку він не може пригадати [доказ 4]. Згідно з листом заступника начальника Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_86 від 14.11.2017 мисливська гладкоствольна рушниця «Ремінгтон» № НОМЕР_6 належить ОСОБА_87 [доказ 5]. А тому, її необхідно передати до криміналістичної колекції ДНДКЦ МВС України для використання в експертній та науковій діяльності.

562.5 500 доларів США, 398 гривень, талони на пальне ДП 160 літрів (8 штук по 20 л), мобільний телефон IPHONE, S/N НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2 слід конфіскувати.

563.Розписка ОСОБА_81, бирка від банківської упаковки, валіза в якій знаходились грошові кошти не мають ніякої цінності, а тому їх необхідно знищити.

564.Документи, які були надані сторонами, слід зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

565.У той же час, суд звертає увагу, що за клопотанням володільця документа суд може видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Заходи забезпечення кримінального провадження

566.Арешт накладений на земельні ділянки, частину квартири, об`єкт незавершеного будівництва, легковий автомобіль, мисливські нарізні карабіни та гладкоствольні рушниці, пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями, грошові кошти, талони на пальне, мобільний телефон скасуванню не підлягає. Арешт, накладений на інше майно, необхідно скасувати.

567.Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4 ст. 174 КПК).

568.Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 05.10.2017, накладено арешт на майно, яке перебуває у фактичному володінні, користуванні та розпорядженні ОСОБА_10, а саме:

-земельну ділянку, кадастровий номер 3220255101:01:116:0153, загальною площею 1274 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_6 і;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3220887600:06:003:0103, загальною площею 600 кв.м, яка розташована за адресою Київська область, Бориспільський район, с. Старе;

- частини квартири, загальною площею 113,3 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ;

-об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, загальною площею 289,5 кв.м, який розташований за адресою АДРЕСА_6 і;

-автомобіль легковий NISSAN X-TRAIL, 2013 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_4 [доказ 6].

569.Також, слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва 02.10.2017 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме:

-5 500 доларів США, 398 гривень, талони на пальне ДП 160 літрів, розписку ОСОБА_81, бірку від банківської упаковки, валізу в якій знаходились 5 500 доларів США, рушницю «Ремінгтон» № НОМЕР_5 ;

-відеореєстратор № 2308SES1103010017 чорного кольору та блок живлення до нього;

-три печатки, дві з яких містять відбитки підпису судді ОСОБА_10 (факсиміле), а ще одна - штамп про підтвердження копії судового рішення від імені ОСОБА_10 ;

-телефон IPHONE, S/N НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2 у чохлі [доказ 7].

570.Окрім цього, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 30.11.2017, накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_10, а саме:

-мисливський нарізний карабін «ТОЗ-16» кал. 5,6 мм. № НОМЕР_7 (дозвіл № НОМЕР_8, виданий УГБ ГУМВС України в Київській області, дійсний до 14.03.2020);

-мисливський нарізний карабін «Benelli Argo» кал. 30-06 мм. № НОМЕР_9 (дозвіл № НОМЕР_8, виданий УГБ ГУМВС України в Київській області, дійсний до 14.03.2020);

-мисливську гладкоствольну рушницю «ІЖ-27» кал. 12 № НОМЕР_10 (дозвіл № НОМЕР_11, виданий Баришівським РВ ГУМВС України в Київській області, дійсний до 25.12.2016);

-мисливську гладкоствольну рушницю «МР-153» кал. 12 № НОМЕР_12 (дозвіл № НОМЕР_11, виданий Баришівським РВ ГУМВС України в Київській області, дійсний до 25.12.2016);

-пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями «АЕ-790», кал. 9 мм. № НОМЕР_13 (дозвіл № НОМЕР_14, виданий УГБ ГУМВС України в Київській області, дійсний до 24.06.2018) [доказ 8].

571.Суд вже дійшов висновку про конфіскацію всього належного ОСОБА_10 майна як виду покарання, а тому арешт накладений на земельні ділянки, частини квартири, об`єкт незавершеного будівництва, легковий автомобіль, мисливські нарізні карабіни та гладкоствольні рушниці, пристрій для відстрілу патронів з гумовими кулями, скасуванню не підлягає, з огляду на необхідність забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.

572.Також, суд дійшов висновку про конфіскацію 5 500 доларів США, 398 гривень, талонів на пальне ДП 160 літрів (8 штук по 20 л), мобільного телефону IPHONE, S/N НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2 . У зв`язку з цим, арешт накладений на це майно скасуванню також не підлягає.

573.Арешт накладений на розписку ОСОБА_81 ; бірку від банківської упаковки; валізу в якій знаходились 5 500 доларів США; рушницю «Ремінгтон» № НОМЕР_5 ; відеореєстратор № 2308SES1103010017 чорного кольору та блок живлення до нього; три печатки, дві з яких містять відбитки підпису судді ОСОБА_10 (факсиміле), а ще одна - штамп про підтвердження копії судового рішення від імені ОСОБА_10 слід скасувати, адже судом вирішено частину з цих речей повернути відповідним установам, а частину - знищити.

574.Під час судового розгляду сторонами не надано документів, які б свідчили, що на час ухвалення вироку наявні інші чинні заходи забезпечення, які слід було б вирішити у кінцевому рішенні суду.

Відшкодування процесуальних витрат

575.Необхідно стягнути з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз.

576.Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду (ч. 1 ст. 126 КПК).

577.У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК).

578.У цьому кримінальному провадженні проведено дві експертизи відеозвукозапису, судово-технічну експертизу документів та портретну експертизу.

579.За результатами проведення експертизи відеозвукозапису судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок від 12.03.2018 № 25112/17-35 [доказ 9]. Ціна проведеної експертизи становить 5 720 грн [доказ 10].

580.03.08.2018 складено висновок експерта № 6505/18-35 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертизи відеозвукозапису у кримінальному провадженні № 42017000000002930 [доказ 11]. Вартість проведення цієї експертизи складає 14 300 грн [доказ 12].

581.За результатами проведення судово-технічної експертизи документів судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено висновок від 28.12.2017 № 24848/17-33 [доказ 13]. Ціна проведеної експертизи становить 11 160 грн [доказ 14].

582.07.08.2018 складено висновок експерта № 10963/18-35 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення портретної експертизи [доказ 15]. Вартість проведення цієї експертизи складає 11 440 грн [доказ 16].

583.Про вирішення питання інших можливих процесуальних витрат учасниками кримінального провадження не заявлено.

584.Отже, необхідно стягнути з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів за проведення вищевказаних експертиз.

Запобіжний захід

585.Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження (п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК).

586.Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 у резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою зазначаються рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

587.Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 1 ст. 176 КПК).

588.Стаття 178 КПК виділяє відомості, які характеризують особу та мають також враховуватися під час обрання запобіжного заходу.

589.Під час судових дебатів прокурор не просив про застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу.

590.Однак, суд вважає, що існує обґрунтована ймовірність переховування обвинуваченого від суду, з метою уникнення визначеного судом покарання у виді позбавлення волі.

591.Такий ризик є реальним та доволі високим із огляду на ухвалення судом саме обвинувального вироку, що пов`язаний з призначенням обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі.

592.Суд також зважає на майновий стан ОСОБА_10 та його сім`ї, який дозволяє йому переховуватись від суду впродовж тривалого часу. Також, суд бере до уваги вік обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, належну процесуальну поведінку під час судового розгляду.

593.З урахування викладеного, суд доходить висновку, що до ОСОБА_10 слід застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК. А саме, носити електронний засіб контролю, не виїжджати без дозволу прокурора або суду за межі Київської області та здати на зберігання до органів державної влади паспорти для виїзду за кордон. Це є достатнім заходом, який здатен запобігти ризику переховування.

Встановлені судом обставини підтверджуються:

1)постанова про визнання речовими доказами від 28.09.2017, складена детективом НАБУ ОСОБА_49 (т.2 а.с.103-105);

2)лист № 51/7/2-3979 від 24.05.2018 (т.5 а.с.221);

3)лист в.о. начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_88 від 06.11.2017 № 02-13/1481 (т.5 а.с.157);

4)лист детектива НАБУ ОСОБА_82 від 07.11.2017 № 0412-192/40360 (т.6 а.с.227-228);

5)лист заступника начальника Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_86 від 14.11.2017 № 4685/109/04/2017 (т.6 а.с.229-230);

6)копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 760/20499/17 (т.6 а.с.221-222);

7)копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02.10.2017 у справі № 760/20010/17 (т.6 а.с.223-226);

8)копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 760/26443/17 (т.6 а.с.231-232);

9)висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертизи відеозвукозапису від 12.03.2018 № 25112/17-35 (т.6 а.с.87-95);

10)акт здачі-приймання висновку експерта №_25112/17-35 від 12.03.2018 (т.6 а.с.86);

11)висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертизи відеозвукозапису у кримінальному провадженні № 42017000000002930 від 03.08.2018 № 6505/18-35 (т.6 а.с.123-135);

12)акт здачі-приймання висновку експерта № 6505/18-35 від 03.08.2018 (т.6 а.с.122);

13)висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 28.12.2017 № 24848/17-33 (т.6 а.с.144-160);

14)акт № 24848/17-33 здачі приймання висновку судових експертів від 28.12.2017 (т.6 а.с.143);

15)висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення портретної експертизи від 07.08.2018 № 10963/18-35 (т.6 а.с.169-184);

16)акт здачі-приймання висновку експерта № 10963/18-35 від 07.08.2018 (т.6 а.с.168).

З огляду на вищевикладене, суд:

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 (три) роки, з конфіскацією всього належного йому майна.

2.Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_10 після набрання вироком законної сили.

3.Застосувати до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на нього строком на два місяці обов`язки здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, не виїжджати без дозволу прокурора або суду за межі Київської області, а також носити електронний засіб контролю.

4.Речовий доказ - грошові кошти у сумі 2 500 доларів США, які використані для проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні повернути до Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області.

5.Речові докази - відеореєстратор TVT № 2308SES1103010017 інвентарний № 10481551 чорного кольору та блок живлення до нього, а також три печатки, дві з яких містять відбитки підпису судді ОСОБА_10 (факсиміле), а ще одна - штамп про підтвердження копії судового рішення від імені ОСОБА_10 повернути до Баришівського районного суду Київської області.

6.Речовий доказ - мисливську гладкоствольну рушницю «Ремінгтон» № НОМЕР_6 передати до криміналістичної колекції ДНДКЦ МВС України для використання в експертній та науковій діяльності.

7.Речові докази - 5 500 доларів США, 398 гривень, талони на пальне ДП 160 літрів (8 штук по 20 л), вилучені під час обшуку в службовому кабінеті судді ОСОБА_10, мобільний телефон IPHONE, S/N НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2, вилучений під час особистого обшуку ОСОБА_10 конфіскувати.

8.Речові докази - розписку ОСОБА_81, бирку від банківської упаковки, валізу в якій знаходились грошові кошти, вилучені під час обшуку в службовому кабінеті судді ОСОБА_10, знищити.

9.Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

10.Арешт, накладений ухвалами Солом`янського районного суду міста Києва від 05.10.2017 та 30.11.2017 залишити в силі.

11.Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02.10.2017 в частині 5 500 доларів США, 398 гривень, талонів на пальне ДП 160 літрів, мобільного телефону IPHONE, S/N НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2 залишити в силі.

12.Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02.10.2017 в частині накладення його на: розписку ОСОБА_81 ; бірку від банківської упаковки; валізу в якій знаходились 5 500 доларів США; рушницю «Ремінгтон» № НОМЕР_5 ; відеореєстратор № 2308SES1103010017 чорного кольору та блок живлення до нього; три печатки, дві з яких містять відбитки підпису судді ОСОБА_10 (факсиміле), а ще одна - штамп про підтвердження копії судового рішення від імені ОСОБА_10 скасувати.

13.Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів, а саме витрати за проведення: експертизи відеозвукозапису від 12.03.2018 № 25112/17-35 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 5 720 (п`ять тисяч сімсот двадцять) гривень; експертизи відеозвукозапису у кримінальному провадженні № 42017000000002930 від 03.08.2018 № 6505/18-35 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 14 300 (чотирнадцять тисяч триста) гривень; судово-технічної експертизи документів від 28.12.2017 № 24848/17-33 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 11 160 (одинадцять тисяч сто шістдесят) гривень; портретної експертизи від 07.08.2018 № 10963/18-35 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 11 440 (одинадцять тисяч чотириста сорок) гривень.

14.Вирок може бути оскаржений впродовж тридцяти днів з для його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

15.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

16.Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім в судовому засіданні учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня - надіслати іншим учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

17.Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений та його захисники - подати клопотання про помилування.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1