Document No. 109873152

Справа № 991/1386/23

Провадження № 11-сс/991/243/23

Слідчий суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2023 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.03.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Котовськ Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного в межах кримінального провадження № 52019000000000143 від 20.02.2019, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України,

за участю:

підозрюваного ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_8,

прокурора ОСОБА_9,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюють досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20.02.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Під час досудового розслідування встановлено, що у період з жовтня 2014 року та щонайменше по березень 2020 року Перший заступник Голови Правління АБ «Укргазбанк», а в подальшому - виконувач обов`язків та безпосередньо Голова Правління Банку ОСОБА_10, радник Голови Правління АБ «Укргазбанк», а в подальшому заступник Голови Правління цього ж Банку ОСОБА_11, заступник директора департаменту корпоративного банкінгу та транзакційного бізнесу АБ «Укргазбанк», а в подальшому директор цього ж департаменту та заступник Голови Правління Банку ОСОБА_12, заступник директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами АБ «Укргазбанк», а в подальшому директор цього ж департаменту ОСОБА_13 та заступник директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами АБ «Укргазбанк» ОСОБА_14, діючи у складі організованої ОСОБА_10 групи, шляхом використання та внесення змін до внутрішніх нормативних актів Банку, систематичного внесення неправдивих відомостей до актів наданих послуг та протиправного обернення коштів АБ «Укргазбанк» на користь третіх осіб, залучивши як пособників: дружину ОСОБА_11 - ОСОБА_15, подруг ОСОБА_11 - ОСОБА_16 (на сьогодні - ОСОБА_17 ), ОСОБА_18 (на сьогодні - ОСОБА_19 ), товариша ОСОБА_11 та ОСОБА_14 - ОСОБА_20, дружину ОСОБА_20 - ОСОБА_21, подругу ОСОБА_14 - ОСОБА_22, товариша ОСОБА_14 - ОСОБА_23, подругу ОСОБА_14 - ОСОБА_24, матір останньої - ОСОБА_25 та товариша ОСОБА_11 і ОСОБА_14 - ОСОБА_7, а також інші невстановлені на цей час особи, здійснили розтрату коштів Банку в особливо великому розмірі - на загальну суму 205 998 435,93 грн.

У межах указаного кримінального провадження, 14.02.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Наступного дня, детектив НАБУ, за погодженням із прокурором САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 (далі - клопотання)

За результатами розгляду, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 16.03.2023 частково задовольнив клопотання та застосував до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14.05.2023. Одночасно слідчий суддя визначив ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 6 441 600 грн. У разі внесення застави поклав на підозрюваного ОСОБА_13 обов`язки, передбачені п. 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновків, що: підозра є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання доказами; стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою разом із заставою в розмірі 2 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатні запобігти ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків; визначений розмір застави не є явно непомірним для підозрюваного.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом вимог просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про залишення клопотання без задоволення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, адвокат ОСОБА_6 посилається на ухвалення судового рішення незаконним складом суду, оскільки в автоматизованому розподілі клопотання приймали участі не всі слідчі судді, а лише слідча суддя ОСОБА_1, чим порушено принцип випадковості та вірогідності. Також, слідча ОСОБА_1 є упередженою, оскільки вже висловила особисте ставлення про нібито можливу причетність ОСОБА_7 до кримінальних правопорушень під час вирішення питання про надання дозволу на обшук його домоволодіння. Сторона захисту вважає, що слідчий суддя безпідставно 16.03.2023 склав та оголосив лише резолютивну частину оскаржуваної ухвали, без зазначення мотивів та обґрунтування застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також слідчий суддя порушив вимоги ст. 376 КПК України, оскільки повний текст оскаржуваної ухвали проголосив через 7 днів. Указане, на думку захисту, є істотним порушенням прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, оскільки кожен кого заарештовано, має бути негайно поінформований про підстави його арешту.

Щодо вирішених в ухвалі питань, захист зазначає, що вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 відбулося в незаконний спосіб, оскільки для його вручення детектив, після закінчення проведення обшуку в домоволодінні ОСОБА_7, без ухвали слідчого судді, повторно проник у житло, не отримавши згоду від власника, чим порушив конституційне право ОСОБА_7 на недоторканість житла. Разом із тим, сторона захисту не погоджується з інкримінованою підозрою, а саме з кваліфікаціє дій ОСОБА_7 . На думку сторони захисту, прокурор не довів наявність достатніх підстав уважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Доводи прокурора не ґрунтуються на доказах, а є лише припущеннями. Слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_7 має належну процесуальну поведінку: із моменту повідомлення про підозру не здійсним жодної спроби для переховування та не намагався виїхати за кордон; з`являвся за першою вимогою до суду на всі судові засідання; жодним чином не протидіяв досудовому розслідуванню. Сторона захисту зазначає, що слідчий суддя визначив для ОСОБА_7 непомірний розмір застави, який не відповідає його матеріальному становищу, та є більшим ніж сума нібито заподіяних збитків. Визначення непомірної застави вплинуло на неможливість ОСОБА_7, як батька, утримувати чотирьох малолітніх дітей, а також виплачувати іпотечний кредит за будинок у якому мешкає сім`я.

Позиції учасників судового провадження

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просили її задовольнити. Також наголосили на тому, що не погоджуються із підозрою, однак не оскаржують її обґрунтованість.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи підозрюваного та його захисника, а також заперечення прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

Колегією суддів встановлено, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 указаних вимог закону дотримався в повному обсязі.

Отже, у межах доводів апеляційної скарги із метою правильного їх вирішення колегія суддів має визначити: чи мали місце порушення вимог кримінального процесуального закону, на які вказує захист, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; щодо розміру застави.

Щодо порушення права ОСОБА_7 на розгляд справи незалежним і неупередженим судом

Сторона захисту посилається на порушення права ОСОБА_7 щодо розгляду справи незалежним і неупередженим судом, оскільки наявні факти, які свідчать про відсутність гарантій, які б виключили будь-які сумніви щодо безсторонності слідчого судді. Зазначає, що слідчим суддею ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння, яке належить ОСОБА_7 та в якій, серед іншого слідчим суддею зазначено, що «додані детективом до клопотання документи, також дають підстави для висновку про можливу причетність до вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_7 та про обізнаність останнього з обставинами його вчинення», чим на переконання адвоката висловила особисте ставлення про нібито можливу причетність ОСОБА_7 до кримінальних правопорушень. Крім того, було порушено автоматичний розподіл справ.

Право на розгляд справи безстороннім судом, встановленим законом, гарантується ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція). Однією із процесуальних гарантій цього права є забезпечення процедури відводу судді у ситуації, коли суддя має особистий інтерес у результаті розгляду справи, має конфлікт інтересів або іншим чином упереджений стосовно будь-якої особи, яка бере участь у справі.

Для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень.

Статтею 75 КПК України вичерпно регламентовані випадки, коли суддя не може брати участь у кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів, дії слідчого судді ОСОБА_1 свідчили про її неупередженість під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 . Не може сумлінне дотримання слідчим суддею норм кримінального процесуального кодексу свідчити про упередженість під час розгляду цього клопотання.

Так, процес оцінки доказів передбачає: необхідність формування внутрішнього переконання; всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності; необхідність керуватися законом при прийняті рішення. Ніякі докази не мають для суб`єкта оцінки наперед встановленої сили.

Тобто в кожному окремому випадку слідчий суддя розглядає подане клопотання в межах заявлених у ньому вимог та досліджує надані учасниками докази, обсяг і зміст яких може відрізнятися від тих, які містяться у матеріалах інших клопотань, у тому числі поданих у межах одного кримінального провадження та щодо тієї ж особи.

За результатами розгляду клопотання про надання дозволу на проведення обшуку у межах цього кримінального провадження, слідчим суддею надана оцінка доказам у межах заявлених у ньому вимог.

Щодо тверджень сторони захисту про порушення автоматичного розподілу справи та порядку визначення слідчого судді, колегія суддів звертає увагу на таке.

Визначення складу суддів для розгляду конкретного провадження передбачене ст. 35 КПК України.

Частина 3 статті 35 КПК України передбачає, що визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або судді-доповідача для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, крім випадків, установлених законом.

Так, у п. 1 ч. 1 ст. 35 КПК України передбачено, що у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує, в тому числі, об`єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді.

Порядок функціонування автоматизованої системи документообігу суду визначається Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (ч. 6 ст. 35 КПК України).

На сьогоднішній день діє Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим Рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 (далі - АСДС).

Відповідно до п.2.3.2 Положення про АСДС визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді(суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Тож, для розгляду кримінального провадження № 52019000000000143 від 20.02.2019, у Вищому антикорупційному суді, визначено склад суду: слідчий суддя ОСОБА_1 .

Згідно з п. 2.3.45 Положення про АСДС клопотання та скарги по одному кримінальному провадженню передаються раніше визначеному слідчому судді, якщо інший порядок не визначений зборами суддів.

Відповідно до пункту 12.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду, зокрема запроваджено принцип застосування розподілу раніше визначеному слідчому судді таким чином: раніше визначений суддя обирається за принципом хронології (перший слідчий суддя, на якого було розподілено кримінальне провадження, за номером і датою реєстрації такого провадження).

Відповідно до вищевказаних приписів, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 у межах кримінального провадження № 52019000000000143 від 20.02.2019, передано раніше визначеному складу суду, тобто з дотриманням відповідних вимог законодавства.

Отже, у колегії суддів не виникає сумнівів у неупередженості слідчого судді ОСОБА_1 при розгляді клопотання. Також колегія суддів звертає увагу, що стороні захисту забезпечено розгляд заяв про відвід слідчого судді.

Із вказаних вище міркувань, колегія суддів відхиляє довід сторони захисту в цій частині, та доходить висновку, що сторона захисту, по суті, указує в апеляційній скарзі власну незгоду із прийнятими слідчим суддею ОСОБА_1 судовими рішеннями.

Щодо порушення процедури вручення підозри ОСОБА_7 .

Сторона захисту стверджує, що повідомлення про підозру вручене ОСОБА_7 у незаконний спосіб, оскільки після закінчення проведення обшуку детектив ОСОБА_26 вийшов з будинку та через декілька хвилин повторно, без ухвали слідчого судді, проник у будинок, не отримавши дозволу від власника приміщення

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 статті 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України).

Так, з матеріалів клопотання встановлено, що 14.02.2023 детективи НАБУ ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28 провели обшук за місцем проживання ОСОБА_7 . Відповідно до протоколу обшуку від 14.02.2023 слідча дія тривала з 07:28 год до 08:46 год, що відповідає вимогам п. 1 ч. 3 ст. 104 КПК України. У цей же день о 08:58 год ОСОБА_7 вручене повідомлення про підозру, що підтверджується матеріалами справи.

Порядок вручення письмового повідомлення про підозру визначений у ст. 278 КПК України та встановлює день його вручення; осіб, наділених правом на здійснення такої дії; безпосередньо порядок вручення. Водночас, норми КПК України не визначають певного місця, де має бути вручене письмове повідомлення про підозру.

Отже, колегія суддів вважає безпідставними доводи сторони захисту, з огляду на положення ст. 106 КПК України, про повторне проникнення детектива ОСОБА_26 до житла підозрюваного, оскільки інші детективи завершували дії щодо фіксування процесуальної дії. Разом з цим, жодних скарг та зауважень підозрюваного щодо дій детективів НАБУ як при проведенні обшуку, так і під час вручення повідомлення про підозру у відповідних процесуальних документах відсутні.

Таким чином, повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручене в передбаченому КПК України порядку.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7, фактичні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров`я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, слідчим суддею правомірно враховано тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, одне із яких класифікується, як особливо тяжкий злочини (ч. 5 ст. 191 КК України) та відноситься до корупційних, що позбавляє застосувати норми ст. 69, 75 КК України.

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Отже, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, слідчий суддя обґрунтовано допустив, що цей ризик є достатньо високим.

Окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_7, слідчим суддею враховано наявність у підозрюваного паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також майновий стан ОСОБА_7 та його родини.

Також, слідчим суддею враховано, що на утриманні підозрюваного перебуває четверо неповнолітніх дітей: ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_5, що з огляду на положення ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в умовах воєнного стану дозволяє виїзд за кордон військовозобов`язаним чоловікам.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_7 останні два роки не виїжджав за межі території України, у тому числі під час дії режиму воєнного стану, наявність міцних соціальних зв`язків на території України, не нівелює цей ризик до мінімального рівня існування. Водночас переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду можливо як за межами території України, так і в межах держави.

За таких обставин, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду та доводами апеляційних скарг не спростований.

Також колегія суддів уважає вмотивованим висновок слідчого судді щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки наразі досудове розслідування триває та є необхідність у проведенні ряду інших процесуальних дій для встановлення та отримання додаткових доказів. Однак у зв`язку із набуттям ОСОБА_7 статусу підозрюваного та отримання примірнику клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу з додатками, останній також отримав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, а також роль речей і документів, які можуть бути використані як докази стороною обвинувачення та знаходяться у володінні самого підозрюваного, інших членів організованої групи або ж АБ «Укргазбанк». Отже, у ОСОБА_7 є можливості вживати заходи щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення.

Про існування цього ризику також може свідчити і та обставина, що під час тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні АБ «Укргазбанк», проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 11.11.2020 у справі № 991/9124/20, останній надав документи за виключенням видаткових касових документів на видачу готівкових коштів ОСОБА_7 від 05.07.2019 на суму 737 500,00 грн та від 08.04.2019 на суму 2 759,18 грн.

Після цього, на підтвердження відсутності таких документів у розпорядженні АБ «Укргазбанк» надав лист від 21.09.2020 № 5-50/1906/2020 адресований ФОП ОСОБА_7, із проханням останнього звернутися до відділення банку для підтвердження здійснення касових операцій, оскільки у зв`язку з передачею до архіву меморіальних та касових документів виявлено відсутність видаткових касових документів на зняття готівки на суму 737 500,00 грн від 05.07.2019 та на суму 2 759,18 грн від 08.04.2019. Також надано письмове повідомлення ФОП ОСОБА_7 від 21.09.2020, у якому останній повідомив, що ним у приміщенні відділення № 50 отримано кошти у вказаних сумах через пос-термінал у касі 05.07.2019 та 08.04.2019.

Водночас, згідно витягу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України» ОСОБА_7 у період з 26.06.2019 до 12.07.2019 перебував за межами України.

Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому кримінальному провадженні.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, необхідно враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Окрім цього, через тривалий період вчинення злочину у часі та значну кількість задіяних у ньому осіб, наразі у кримінальному провадженні не встановлено усіх свідків, яким можуть бути відомі обставини вчинення протиправних дій, а також інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, показання яких матимуть значення для досудового розслідування. Також існує ймовірність того, що ОСОБА_7, не будучи обмежений у спілкуванні із вже допитаними під час досудового розслідування свідками, може впливати на них, з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її. Водночас, враховуючи особисті (дружні) зв`язки з іншими підозрюваними ОСОБА_14 та ОСОБА_11, які є діючими заступником Голови Правління та заступником директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами АБ «Укргазбанк» відповідно, є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 може впливати на свідків, які є працівниками АБ «Укргазбанк».

Також слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги, що оскільки ОСОБА_7 інкримінується скоєння кримінальних правопорушень у співучасті з іншими підозрюваними у цьому ж кримінальному провадженні, одного й того ж правопорушення, тому існують підстави вважати, що ці особи можуть бути об`єднані однією метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показів, формування спільної правової позиції.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_7 разом з іншими членами організованої групи, що є підозрюваними у кримінальному провадженні, використовуючи власні зв`язки, в тому числі і у правоохоронних органах, експертних установах, та вплив, а також значні фінансові можливості, можуть вчиняти дії, зокрема, шляхом вжиття заходів, спрямованих на створення уявлення про те, що вчинені такими особами дії з протиправного обернення коштів АБ «Укргазбанк» на користь третіх осіб (розтрата коштів) є законними (здійснення з порушенням підслідності СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві досудового розслідування кримінального провадження № 12019100090012166 за тими ж фактами, щодо яких вже здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 52019000000000143; складення суперечливих висновків експертів відповідно до наданих вихідних даних; наявні судові спори в судах).

Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування чотирьох ризиків, дійшов висновку про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вказаний запобіжний захід є виправданим та пропорційним у даному провадженні.

Сторона захисту заперечила щодо необхідності застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, оскільки вважала його непомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: а) особисте зобов`язання; б) особиста порука; в) застава; г) домашній арешт.

При визначенні запобіжного заходу, який підлягає застосуванню, слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7, у тому числі особливо тяжкого корупційного злочину, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також факт залучення ОСОБА_7, з поміж числа інших 52 агентів/партнерів, як спеціаліста у банківській сфері, для надання пояснень, з метою створити видимість законності дій учасників злочинної групи, як під час складання, на замовлення АБ «Укргазбанк», аудиторами BakerMcKenzie звіту, так і під час досудового розслідування слідчими СВ Солом`янського УП ГУНП у м. Києві кримінального провадження № 12019100090012166 від 14.12.2019, а тому правомірно дійшов висновку, що застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження, у тому числі належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. Доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують вказаних висновків.

Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого суді, що належна процесуальна поведінка підозрюваного під час досудового розслідування, виконання всіх процесуальних обов`язків з моменту повідомлення про підозру, не спростовують встановлені під час розгляду клопотання ризики.

Щодо розміру застави

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 182 КПК).

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Також, в контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Колегія суддів, ураховуючи обставини кримінального провадження (один із співучасників організував осіб Агентів чи/та Партнерів АБ «Укргазбанк», розпоряджався їхніми рахунками, кошти знімалися в касі АБ «Укргазбанк» у час, коли Агенти чи/та Партнери перебували за кордоном, тощо), доходить висновку, що на даний час існують достатні підстави вважати, що розтрачені кошти у сумі 205 998 435,93 гривень знаходяться під контролем групи підозрюваних. У зв`язку із цим, кошти інкриміновані ОСОБА_7 необхідно враховувати в контексті встановлення його майнового стану, а не лише як спричинені збитки.

З огляду на викладене, враховуючи майновий стан підозрюваного, членів його родини, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому особливо тяжкого корупційного злочину, наявність ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, розмір предмета кримінального правопорушення, з урахуванням відведеної йому ролі у вчиненні розтрати коштів Банку, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення відносно ОСОБА_7 застави саме у розмірі 2 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 6 441 600 гривень. Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та колегія суддів не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_7 .

Належно обґрунтованим та законним є рішення слідчого судді і в частині покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених п. 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Щодо підстави тримання під вартою ОСОБА_7 без умотивованого рішення суду

Сторона захисту посилається на незаконне тримання під вартою ОСОБА_7 з огляду на відсутність умотивованого рішення.

Так, вимоги до ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу встановлені в ч. 1, 4 ст. 196 КПК України, згідно з якою, така ухвала повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується. Слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 197 цього Кодексу.

Аналіз повного тексту оскаржуваної ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 свідчить про її відповідність вимогам закону.

Та обставина, що для виконання ухвали оскаржуваної ухвали слідчого судді було надано лише резолютивну її частину, немає суттєвого значення, адже по-перше, оголошення та видача учасникам кримінального провадження та органу її виконання резолютивної частини ухвали передбачено нормами КПК України і ухвала про застосування запобіжного заходу не є тому виключенням.

Крім того, ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення (ст. 205 КПК України), та на підставі ч. 2 ст. 21 КПК України оскаржувана ухвала слідчого судді (у нашому випадку її резолютивна частина) підлягала обов`язковому і безумовному виконанню на всій території України. Тому, для виконання ухвали про застосування запобіжного заходу достатньо пред`явити лише резолютивну частину ухвали.

Щодо інших доводів сторін

В апеляційній скарзі містяться інші аргументи захисту, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09.12.1994, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09.12.1994, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021 року, § 31).

У цьому провадженні колегією суддів були надані відповіді на всі вагомі аргументи як сторони захисту, так і сторони обвинувачення.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст.407 КПК України).

Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.03.2023 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4