- Presiding judge (HACC) : Fedorov O.V.
Справа № 991/2448/23
Провадження 1-кс/991/2474/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
29 березня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2,
представника власників майна - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3, подану в інтересах ТОВ «Медгарант», ОСОБА_4, ОСОБА_5, на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у межах кримінального провадження № 52022000000000439 від 26.12.2022,
ВСТАНОВИВ:
21.03.2023 вказана скарга на підставі протоколу автоматизованого визначення слідчого судді була передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Зміст поданої скарги
В обгрунтування поданої заяви представник ТОВ «Медгарант», ОСОБА_4, ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 вказує, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000439 від 26.12.2022 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
У межах вказаного кримінального провадження 07.03.2023 було проведено ряд обшуків, під час яких вилучено тимчасово вилучене майно, зокрема обшуки проведено:
- у приміщеннях та прилеглих до них територій, які займає ТОВ «Медгарант», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, нежилих приміщеннях з №1 по № 16 (групи приміщень «168);
- у домоволодінні, що перебуває у володінні ОСОБА_4 та розташоване за адресою АДРЕСА_2 .
Як вказує скаржник, детективами НАБУ винесено постанову, якою тимчасово вилучене майно у ході таких обшуків було визнано речовими доказами з формальних підстав, без зазначення детальної відповідності його ознакам ст. 98 КПК України, а також без проведення його огляду.
Крім того, детективами НАБУ було ініційовано питання про арешт майна, вилучене в ході таких обшуків, але лише щодо частини вилученого майна.
У той же час, майно, щодо якого не ініціювалося питання про арешт, законним власникам у порядку ст. 169 КПК України повернуто не було.
При цьому, адвокат вказує, що все вилучене під час обшуку майно має статус тимчасово вилученого, оскільки на його думку, ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук не є тим рішенням суду, на підставі якого можливе позбавлення або обмеження права власності, а таким рішенням надається лише дозвіл на відшукання певних речей та втручання у право особи на недоторканість житла чи іншого володіння.
Посилаючись на положення ст. 167, 235 КПК України, скаржник наголошує, що статусу тимчасово вилученого майна набуває усе майно вилучене під час обшуку, а дозвіл на відшукання певних речей, яке надається слідчим суддею при винесенні ухвали про обшук не створює умови для автоматичного арешту. На обгрунтування вказаного, адвокат посилається на практику Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, а саме ухвали від 23.01.203 (справа №991/6694/23, провадження №11-сс/991/61/23).
Крім того, заявник вказує, що бездіяльність щодо неповернення тимчасово вилученого майна є триваючою, а тому відповідна скарга може бути подана з моменту, коли така бездіяльність почалася (у цьому випадку із 09.03.2023) і протягом всього часу, поки триває.
У зв`язку із вказаним, у відповідності до п.3 с.2 ст. 307 КПК України, адвокат ОСОБА_3 просить зобов`язати старшого слідчої групи розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000439 від 26.12.202 або іншу уповноважену особу НАБУ негайно повернути уповноваженій особі ТОВ «Медгарант», а також власникам ОСОБА_4, ОСОБА_5 все майно вилучене під час проведення обшуків від 07.03.2023, проведених за місцем здійснення діяльності ТОВ та місця проживання останніх.
2.Позиції сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 просив задовольнити подану ним скаргу та зобов`язати детективів НАБУ повернути все майно, вилучене під час вказаних обшуків. Додатково просив долучити до матеріалів скарги копії ухвал слідчого судді, на підставі яких було проведено обшуки.
Детектив НАБУ у судове засідання не з`явися, однак до його початку надіслав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні поданої скарги. Свою позицію детектив обгрунтовував тим, що під час відповідних обшуків було вилучено майно щодо якого не ініціювалося питання про накладення арешту, а саме вилучені документи. Однак, такі документи та чорнові записи прямо передбачені в ухвалі про обшук та на їх відшукання надано дозвіл, після їх вилучення вони були оглянуті та визнані речовими доказами.
Як вказує детектив, чинні норми законодавства України, а саме ст. 179, 190 ЦК України, не відносять документи до категорії майна, оскільки не перебувають у цивільному-правовому обігу, не мають історичної, художньої, наукової, літературної цінності, не призначені для задоволення економічних чи духовних потреб людини. У зв`язку з цим, детектив вважає, що арешт, вилучених під час обшуку документів, на відшукання яких прямо надано дозвіл в ухвалі слідчого судді, не вимагається. Однак. Такі документи долучаються до матеріалів кримінального провадження та згідно з ч. 3 ст. 100 КПК України мають зберігатися протягом усього часу кримінального провадження.
У той же час, після проведених обшуків, було арештовано ті речі, які мають споживчі якості, корисні властивості, здатні задовольнити економічні чи духовні потреби людини (мобільні телефони, НЖМД).
Таким чином, детектив вважає хибними доводи адвоката про необхідність накладення арешту на вилучені документи та вказує на нерелевантність посилання на судову практику, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні поданої скарги.
3.Оцінка та мотиви слідчого судді
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає, зокрема, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України.
У першу чергу, для вирішення питання про неповернення тимчасово вилученого майна, слідчий суддя має визначити чи має майно, відносно якого порушене питання, статус тимчасово вилученого.
Так, відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони відповідають одній з ознак п.1-4 вказаної статті.
При цьому, оцінка підстав віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні ст. 167 КПК України залежить також від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування.
Статтею 168 КПК України передбачено випадки за яких можливо тимчасово вилучати майно, зокрема згідно з ч.2 цієї статті тимчасове вилучення здійснюється під час обшуку.
Вказана слідча дія відповідно до ст. 234 КПК України проводиться на підставі ухвали слідчого судді, в якій, з-поміж іншого, мають міститися відомості про речі та документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук (п.6 ч.2 ст. 235 КПК України).
Слідчий суддя вважає, що необхідність зазначення таких відомостей узгоджується із тим, що під час розгляду клопотання про надання дозволу на обшук детектив/прокурор, серед іншого, має довести достатність підстав вважати, що відповідні речі та документи мають значення для досудового розслідування, відомості, які в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду, а також, можливість перебування таких речей та документів у зазначеному житлі чи іншому володінні особи ( п.2-4 ч.5 ст.234 КПК України).
Враховуючи зазначене, при вирішенні питання про дозвіл на проведення обшуку, здійснюється судовий контроль за втручанням у право власності осіб, зокрема щодо конкретного обсягу майна, яке має значення для конкретного кримінального провадження та яке за умови подальшого дотримання встановлених законом правил отримання доказової інформації із таких речей і документів та її фіксування забезпечуватиме правомірність утримання такого майна органом досудового розслідування.
У зв`язку із цим, статтею 236 КПК України, якою встановлено порядок проведення обшуку, розрізнено статус майна, яке може вилучатися під час такої слідчої дії. Така різниця у статусі обумовлена відмінностями у подальшому процесуальному оформленні майна у кримінальному провадженні і, відповідно, відмінністю в питанні повернення власнику.
Так, положення ч. 7 ст. 236 КПК України передбачає, що предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Тож, законодавцем визначено, що тимчасово вилученим майном під час обшуку є майно, яке:
- не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку;
- не відноситься до предметів, які вилучені законом з обігу.
Застосовуючи вказані положення до майна, щодо якого порушено питання у поданій скарзі, слідчий суддя виходить із таких міркувань.
Так, встановлено, що 07.03.2023 на підставі ухвал слідчого судді від 07.03.2023 (справа № 991/1563/23 та справа №991/1498/23) у межах кримінального провадження №52022000000000439 від 26.12.2022 було проведено обшуки:
- у приміщеннях та прилеглих до них територій, які займає ТОВ «Медгарант», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, нежилих приміщеннях з №1 по № 16 (групи приміщень «168);
- у домоволодінні, що перебуває у володінні ОСОБА_4 та розташоване за адресою АДРЕСА_2 .
Під час вказаних обшуків було вилучено ряд речей і документів, на частину з яких було накладено арешт ухвалами слідчого судді від 15.03.2023.
Інша частина (документи та чорнові записи, щоденники) майна, що перебуває у володінні органу досудового розслідування, наразі неарештована, однак таке майно визнане речовими доказами.
Слідчий суддя не погоджується із доводами скаржника про те, що вилучене під час обшуку майно, на яке в подальшому не накладено арешт, є тимчасово вилученим майном.
У цьому контексті, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що доводи скаржника про те, що усе майно, вилучене під час обшуку, має статус тимчасово вилученого відхиляються, оскільки не ґрунтуються на чинному законодавстві, зокрема не відповідають положенням наведеним вище.
Посилання скаржника на практику Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, а саме ухвалу від 23.01.2023 (справа №991/6694/23, провадження №11-сс/991/61/23), слідчий суддя відхиляє, оскільки обов`язок судів першої інстанції враховувати висновки щодо застосування норма права стосується лише таких висновків, які викладені у постановах Верховного Суду.
У зв`язку з цим, слідчий суддя вважає за можливе врахувати висновки, висловлені у постанові ККС ВС від 23 січня 2020 року у справі № 457/1485/13-к, відповідно до яких КПК України не передбачає необхідність накладення арешту на речі та документи, дозвіл на відшукання яких прямо надано в ухвалі на проведення обшуку.
Таким чином, для повернення майна в порядку ст. 169 КПК України, скаржник має довести перед слідчим суддею, що відповідне майно, відносно якого порушується питання про його повернення, не входило до переліку майна, на яке слідчим суддею прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про проведення обшуку.
Представник скаржників у судовому засіданні надав ухвали, на підставі яких було проведено обшук за місцем проживанням та місцем здійснення діяльності скаржників.
Із резолютивних частин вказаних ухвал вбачається, що слідчим суддею було надано дозвіл на відшукання речей та документів, пов`язаних з підготовкою та здійсненням закупівель медичного обладнання КНП «СМР «Глорія» UA-2022-08-25-009143-a, UA-2022-08-25-009113-a, кладенням та виконанням відповідних договорів, внесення до них змін. Крім того, у цій частині судових рішень було наведено індивідуальні або родові ознаки речей, документів, які дозволено відшукати, зокрема щодо дати документів, характеру таких документів, відомостей, які в них містяться, чи подій, яких вони стосуються тощо.
При розгляді вказаної скарги у розпорядженні слідчого судді перебуває виключно перелік найменування вилучених документів, який не дає у повній мірі визначити їх зміст.
Однак, слідчий суддя відзначає, що однією із засад кримінального провадження є змагальність сторін, закріплена у ст. 22 КПК України, яка передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Так, при реалізації права на оскарження бездіяльності у порядку п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, скаржник чи його представник має навести перелік конкретного майна, яке без законних на те підстав утримується органом досудового розслідування, зокрема дозвіл на його відшукання не було прямо надано в ухвалі про обшук, у зв`язку з чим підлягає поверненню їх законному власнику.
Натомість, ані у клопотанні, ані у судовому засіданні представником скаржників не наведено та не конкретизовано, які саме із вилучених документів не входять у перелік документів, дозвіл на відшукання яких надано. Більше того, представник власників майна не повідомив суду жодних обставин, які б очевидно свідчили, що такі документи не відносяться до тих, на відшукання яких надано дозвіл, або ж що такі документи не мають жодного відношення до обставин розслідуваних у цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що подана скарга є необґрунтованою, а тому відмовляє у її задоволенні.
Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне зауважити, що вказане рішення не позбавляє власників майна та їх представника можливості повторно звернутись з такою скаргою з належним обґрунтуванням.
Керуючись, ст. ст. 168-170, 236, 303, 307, 309, 376, 392 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
1.Скаргу адвоката ОСОБА_3, подану в інтересах ТОВ «Медгарант», ОСОБА_4, ОСОБА_5, на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у межах кримінального провадження № 52022000000000439 від 26.12.2022, - залишити без задоволення.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1