Document No. 110026958

Справа № 991/6214/22

Провадження № 1-кп/991/77/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

30 березня 2023 року Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянула у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту у кримінальному проваджненні № 42016000000003393.

Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора: ОСОБА_5,

захисника: ОСОБА_4,

представників потерпілих (цивільних позивачів): ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

секретаря судового засідання: ОСОБА_11 .

У процесі розгляду суд встановив:

1.8 грудня 2022 року зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт від 7 грудня 2022 року у кримінальному провадженні № 42016000000003393, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 листопада 2016 року щодо ОСОБА_12 .

2.У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 подав клопотання про повернення обвинувального акту від 7 грудня 2022 року. Необхідність його повернення в клопотанні мотивоване таким: 1) обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, оскільки не вказані прізвище, ім`я, по-батькові та займана посада слідчого, прокурора, які приймали участь під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження; 2) обвинувачуючи ОСОБА_12 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненим в особливо великих розмірах злочинною організацією та кваліфікуючи ці дії за ч. 5 ст. 191 КК України, прокурор не посилається на ч. 4 ст. 28 КК України, а у остаточному переліку обвинувачення, зазначеному на початку обвинувального акту також відсутні дані про те, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України; 3) виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення є суперечними та незрозумілими для сторони захисту; 4) в обвинувальному акті ОСОБА_12 висувається обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, проте, такого кримінального правопорушення не існує, ОСОБА_12 не повідомлялось про підозру у вчиненні таких дій.

3.Прокурор заперечував проти задоволення клопотання. Пояснив, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_12 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а доводи, на які посилається захисник, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Сторона обвинувачення вважає, що обвинувальний акт містить всі необхідні відомості, зокрема щодо фактичних обставин справи, прізвищ, імен, по-батькові слідчих та прокурорів, правової кваліфікації діянь, а також формулювання обвинувачення. Тому, на думку прокурора, підстав для повернення обвинувального акту немає.

4.Представники потерпілих (цивільні позивачі) поклались на розсуд суду.

5.Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт суд вважає, що клопотання захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.

6.Відповідно до ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

7.Щодо доводів захисника, про порушення п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України під час складання обвинувального акту, колегія суддів зазначає, що обвинувальний акт має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові та займану посаду слідчого, прокурора. Разом з тим, КПК України не висуває вимог щодо обов`язковості зазначення у обвинувальному акті всіх слідчих та прокурорів, які коли небуть приймали участь у кримінальному провадженні. В пункті 2, 3 та 3-1 зазначеної вище норми, законодавець чітко передбачив вимогу про обов`язковість зазначення у обвинувальному акті анкетних відомостей кожного обвинуваченого, потерпілого та викривача відповідно, на відміну від приписів пункту 4. Таким чином, в розумінні п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України така обставина не може бути кваліфікована, як невідповідність обвинувального акту вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, а рішення щодо зазначення чи незазначення всіх слідчих та прокурорів, які брали участь під час досудового розслідування, належить до дискреційних повноважень його автора. Крім того, під час судового розгляду справи сторони зможуть надати оцінку наявності повноважень слідчих та прокурорів вчиняти процесуальні дії та приймати процесуальні рішення у даному кримінальному провадженні.

8.Суд вважає неспроможними доводи захисника щодо відсутності в обвинувальному акті посилання на ч. 4 ст. 28 КК України при кваліфікації дії обвинуваченого як заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненим в особливо великих розмірах злочинною організацією. Ознайомившись із обвинувальним актом суд пересвідчився, що на аркушах 2579-2582, з дотриманням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, вказаний документ містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Крім того, колегія суддів зазначає, що сторона обвинувачення має право викладати в обвинувальному акті ті обставини, які планує доводити, а відображена в обвинувальному акті кваліфікація злочину - це результат кримінально-правової оцінки діяння стороною обвинувачення, внаслідок чого констатовано, що скоєне, на її переконання, є кримінальним правопорушенням, встановлена нею відповідність між юридично-значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом, і процесуально закріплений висновок прокурора, детектива про наявність такої відповідності. Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового розгляду провадження суд не вправі здійснювати оцінку відповідних обставин.

9.Щодо доводів захисника про те, що виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення є суперечливими та незрозумілими для сторони захисту.

Як уже було зазначено, пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити такі відомості, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В пункті 2 постанови Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16 зазначено таке: «При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.»

Складений обвинувальний акт щодо ОСОБА_12 містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими. Ці фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення (в тому числі стосовно об`єктивної сторони злочину), що, у свою чергу, дає можливість стороні захисту зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

На переконання суду, встановлені прокурором та викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінальних правопорушень є достатніми для повного розуміння стороною захисту суті висунутого обвинувачення.

10.Щодо обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), який декриміналізовано. На переконання колегії суддів, відображення в обвинувальному акті відомостей щодо звинувачень у злочині, який декриміналізовано не може бути підставою для його повернення та свідченням невідповідності вимогам закону. Частиною 2 ст. 291 КПК України передбачені відомості, які обов`язково має містити обвинувальний акт. Наведена норма процесуального закону та жодна інша не містить застережень щодо відомостей, які не може бути зазначено у обвинувальному акті, тобто вказане перебуває в площині дискреції автора обвинувального акту. Крім того, пункт 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачає закриття кримінального провадження у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, що орієнтує суд на те, що наведена захисником проблема не може і не повинна бути врегульована шляхом використання механізму повернення обвинувального акту.

11.Відтак, підстав для повернення обвинувального акту прокурору суд не вбачає.

Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 1, 3, 291, 314 КПК України суд постановив:

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання захисника ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту у кримінальному проваджненні № 42016000000003393, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 листопада 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України залишити без задоволення.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2

ОСОБА_3