- Presiding judge (HACC) : Voronko V.D.
Справа № 991/2287/23
Провадження 1-кс/991/2313/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2023 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваної ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_7, погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваної ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вищевказане клопотання, у якому детектив ОСОБА_7, за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8 просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 6800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 18 251 200 (вісімнадцять мільйонів двісті п`ятдесят одна тисяча двісті) гривень, з покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що:
- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, серед яких особливо тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, та яке відповідно до примітки до ст. 45 КК України віднесено до корупційних злочинів за вчинення якого відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України виключено можливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, та, згідно з ч. 1 ст. 69 КК України виключено можливість призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом;
- наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- застосування до підозрюваної ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, а саме: особистого зобов`язання, особистої поруки, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за її поведінкою, забезпечити виконання покладених на неї судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Клопотання було призначено до розгляду на 27.03.2023 та відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_6 на 04.04.2023.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити в повному обсязі.
Не погоджуючись з доводами прокурора, захисники підозрюваної ОСОБА_4 - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судових засіданнях проти задоволення клопотання заперечували, зазначили, що клопотання є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. На думку сторони захисту, відсутня обґрунтована підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, яка є обов`язковою умовою, що підлягає дослідженню слідчим суддею під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Так, захисники стверджують, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад інкримінованих їй кримінальних правопорушень, оскільки АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери», директором якого є ОСОБА_4, належним чином були надані послуги за Договором про надання юридичних послуг в частині погашення заборгованості АТ «Брокбізнесбанк» перед ДП «Антонов» на суму 120 591 561,69 грн, тобто в межах передбаченого Договором № 7.0589.2018, шестимісячного строку їх надання. Вказаним договором також було передбачено погодження сторонами того, що АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» зобов`язується надавати ДП «Антонов» додаткові послуги юридичного характеру, що пов`язані із реалізацією майна, отриманого ДП «Антонов» у власність в рахунок погашення заборгованості АТ «Брокбізнесбанк», зокрема нежитлової споруди за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 41. На виконання останнього адвокатами АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» надавалися численні роз`яснення та рекомендації, готувалися проекти листів ДП «Антонов», зокрема до Фонду державного майна та інших уповноважених органів, здійснювався постійний моніторинг чинного законодавства та надавалися рекомендації та консультації щодо особливостей відчуження державного майна в оборонно-промисловому комплексі, вчинялися дії, спрямовані на пошук потенційних покупців предмету іпотеки. Таким чином, АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» належним чином було виконано умови Договору про надання юридичних послуг № 7.0589.2018 в частині стягнення заборгованості із АТ «Брокбізнесбанк», що також підтверджувалося безпосередньо і ДП «Антонов». Таким чином, за твердженням сторони захисту відсутня як об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 191 КК України, оскільки відсутнє будь-яке діяння щодо розтрати коштів державного підприємства, так і суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 191 КК України, оскільки стороною обвинувачення не надано жодного доказу щодо прямого умислу ОСОБА_4 на розтрату коштів ДП «Антонов» чи її злочинної змови із ОСОБА_9 . А підписані сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт № 250 та № 40 не містять жодної недостовірної інформації. Натомість суперечності, що виникли між ДП «Антонов» та АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери», підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.
Окрім того, сторона захисту вказує на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні.
Враховуючи зазначене, захист просить відмовити в задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави. Одночасно зазначає про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді поруки або особистого зобов`язання, у разі прийняття рішення про необхідність застосування запобіжного заходу.
Підозрювана ОСОБА_4 підтримала наведені захисниками доводи, просила відмовити у задоволенні клопотання детектива про застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді застави.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу та додані до нього матеріали, заперечення сторони захисту, заслухавши позиції учасників судового провадження, дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на зазначені положення закону, слідчому судді під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави з метою визначення чи є законні підстави для застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, а якщо так, то чи забезпечить застава в розмірі 6800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виконання підозрюваною процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 3) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; 4) обґрунтованість розміру застави.
Під час судового розгляду встановлено, що групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу генерального прокурора процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022 за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
На думку органу досудового розслідування, в порушення вимог ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, пунктів 1.1, 5.1 договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018, всупереч умовам додаткової угоди від 03.08.2018 до Договору, Статуту ДП «Антонов», Положення про порядок погодження та здійснення платежів на ДП «Антонов» від 20.12.2016 № 3530, директор Юридичної фірми «Ілляшев та партнери» ОСОБА_4 шляхом надання засобів вчинила пособництво директору з правових питань ДП «Антонов» ОСОБА_9 у безпідставному прийнятті послуг та оплаті грошових коштів Підприємства на користь Юридичної фірми за виконання договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018 у завідомо завищеному розмірі 9,98% від оціночної вартості майна, яке було передано ДП «Антонов» від АТ «Брокбізнесбанк», що призвело до розтрати матеріальних (фінансових) ресурсів ДП «Антонов» на суму 7 194 655,03 грн (сім мільйонів сто дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят п`ять гривень 03 копійки).
Крім того, в порушення вимог ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, пунктів 1.1, 5.1 договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018, Статуту ДП «Антонов», Положення про порядок погодження та здійснення платежів на ДП «Антонов» від 20.12.2016 № 3530, директор Юридичної фірми «Ілляшев та партнери» ОСОБА_4 шляхом надання засобів вчинила пособництво директору з правових питань ДП «Антонов» ОСОБА_9 у безпідставному прийнятті виконання, перерахуванні грошових коштів Підприємства на користь Юридичної фірми за виконання договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018, що призвело до повторної розтрати матеріальних (фінансових) ресурсів ДП «Антонов» на суму 11 055 558,94 грн (одинадцять мільйонів п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім гривень 94 копійки).
Виконуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_4, з метою сприяння ОСОБА_9 у розтраті грошових коштів Підприємства в інтересах Юридичної фірми, усвідомлюючи відсутність підстав для оплати послуг Юридичної фірми згідно з Договором № 7.0589.2018 від 02.07.2018 у розмірі саме 9,98% від оціночної вартості майна, яке було передано ДП «Антонов» від АТ «Брокбізнесбанк», а також той факт, що стягнення заборгованості з АТ «Брокбізнесбанк» відбувалося виключно за рахунок майна, яке перебувало в іпотеці, окрім стягнення за рахунок іпотечного майна жодних інших заходів по забезпеченню Юридичною фірмою стягнення заборгованості з АТ «Брокбізнесбанк» не здійснювалося, а грошові кошти на рахунки Підприємства, як підстава для оплати винагороди Юридичній фірмі не надходили (не виконано вимоги п. 5.1 договору № 7.0589.2018 від 02.07.2018), 03.08.2021 за попередньою змовою з ОСОБА_9 у невстановленому місці склала та підписала від імені Юридичної фірми завідомо неправдивий офіційний документ Акт здачі-приймання виконаних робіт № 250 з додатком 1 до нього (далі - Акт № 250) та забезпечила їх передачу на Підприємство.
При цьому, в додатку 1 Акту № 250 містилися завідомо недостовірні відомості щодо розміру винагороди Юридичної фірми, яка складає 9,98% (без ПДВ) від 120 591 561,69 грн, що становить - 12 035 037,86 грн без ПДВ, ПДВ - 2 407 007,57 грн, разом з ПДВ (20%) - 14 442 045,43 грн.
У свою чергу, ОСОБА_9, виконуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел, керуючись спільним корисливим мотивом та метою розтрати коштів Підприємства на користь Юридичної фірми шляхом службового підроблення, 03.08.2021 на підставі довіреності від 10.12.2020 № 408/276-д від імені ДП «Антонов» та перебуваючи у приміщенні ДП «Антонов» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1, усвідомлюючи, що окрім стягнення за рахунок іпотечного майна жодних інших заходів по забезпеченню Юридичною фірмою стягнення заборгованості з АТ «Брокбізнесбанк» не здійснювалося, грошові кошти на рахунки Підприємства, як підстава для оплати винагороди Юридичній фірмі саме у розмірі 9,98% від оціночної вартості майна, яке було передано ДП «Антонов» від АТ «Брокбізнесбанк», не надходили (не виконано вимоги п. 5.1 договору № 7.0589.2018 від 02.07.2018), за попередньою змовою з ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем, склав завідомо неправдивий офіційний документ - Акт № 250 з додатком 1, шляхом його підписання від імені Підприємства.
Окрім цього, реалізовуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_4, керуючись корисливим мотивом та з метою сприяння у повторній розтраті ОСОБА_9 грошових коштів Підприємства на користь Юридичної фірми, достовірно знаючи про відсутність заборгованості Підприємства перед Юридичною фірмою в сумі 9,2 млн грн, ПДВ (20%) - 1,8 млн гривень, усвідомлюючи, що строк дії Договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018 завершився, погашення боргів ДП «Антонов» перед державою згідно Закону України від 20.10.16 № 1701-VIII (із змінами від 18.06.2020 №730-ІХ) внаслідок передачі будівлі в м. Києві по просп. Перемоги, 41 до сфери управління ВАКС не має жодного відношення до предмету Договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018 (погашення боргів АТ «Брокбізнесбанк»), реалізації майна з надходженням грошових коштів на рахунки Підприємства не відбулося, а також усвідомлюючи відсутність участі Юридичної фірми у вказаному процесі погашення боргів ДП «Антонов» перед державою, 26.01.2022 за попередньою змовою з ОСОБА_9 у невстановленому місці повторно склала та підписала від імені Юридичної фірми завідомо неправдивий офіційний документ - Акт здачі-приймання виконаних робіт № 40 (далі - Акт № 40) та забезпечила його передачу на Підприємство.
При цьому, у Акті № 40 містилися завідомо неправдиві відомості щодо необхідності оплати винагороди Юридичній фірмі у сумі 9 212 965,78 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) складає 1 842 593,16 грн., відтак загальна сума до сплати разом з ПДВ (20%) складає 11 055 558,94 грн. (одинадцять мільйонів п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім гривень, 94 копійки).
У свою чергу, ОСОБА_9, 26.01.2022 реалізовуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел на повторну розтрату коштів Підприємства шляхом службового підроблення, перебуваючи у приміщенні ДП «Антонов» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1, достовірно знаючи про відсутність заборгованості Підприємства перед Юридичною фірмою в сумі 9,2 млн грн, ПДВ (20%) - 1,8 млн гривень, усвідомлюючи, що строк дії Договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018 завершився, погашення боргів ДП «Антонов» перед державою згідно Закону України від 20.10.16 № 1701-VIII (із змінами від 18.06.20 №730-ІХ) внаслідок передачі будівлі в м. Києві по просп. Перемоги, 41 до сфери управління ВАКС не має жодного відношення до предмету Договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018 (погашення боргів АТ «Брокбізнесбанк»), реалізації майна з надходженням грошових коштів на рахунки Підприємства не відбулося, а також усвідомлюючи відсутність участі Юридичної фірми у вказаному процесі погашення боргів ДП «Антонов» перед державою, діючи з корисливим мотивом та метою розтрати коштів Підприємства на користь Юридичної фірми, за попередньою змовою з ОСОБА_4, зловживаючи своїм службовим становищем на підставі довіреності від 14.12.2021 № 408/317-д від імені ДП «Антонов» повторно склав завідомо неправдивий офіційний документ - Акт № 40, шляхом його підписання від імені Підприємства.
Враховуючи вищевикладене, органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, як пособництво в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великих розмірах; та ч. 1 ст. 366 КК України, як складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
У межах вказаного кримінального провадження 10.03.2023 складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 3, а. с. 119-135), яке було вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме: засобом поштового зв`язку направлено за місцем проживання ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 138), вручено директорові «Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (вхідний № 432/585 від 10.03.2023) (т. 3, а. с. 136). Окрім того, за твердженням сторони обвинувачення, повідомлення про підозру було направлено також за місцем роботи ОСОБА_4 на адресу АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери»: м. Київ, вул. Кудрявська, 11, на підтвердження чого до матеріалів клопотання долучено супровідний лист за вих. № 0413-252/7694 від 10.03.2023 (т. 3, а. с. 137).
Разом з тим, під час судового розгляду клопотання встановлено, що неприбуття ОСОБА_4 на виклик детектива пов`язане із перебуванням останньої із 06.03.2023 на стаціонарному лікуванні. Про вказану обставину детектива було повідомлено шляхом направлення адвокатом ОСОБА_5 клопотання про відкладення процесуальної дії від 07.03.2023, однак, не долучено документів, що підтвердили неможливість прибути на виклик детектива (т. 4, а. с. 186). Копію ж підтверджуючих документів, а саме висновку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 та загалом зазначення конкретного закладу охорони здоров`я, в якому проходила лікування ОСОБА_4, було повідомлено детективу ОСОБА_7 лише у клопотанні від 14.03.2023 (т. 4, а. с. 187).
За наведених обставин слідчий суддя вважає, що у зв`язку з відсутністю ОСОБА_4 за місцем її проживання, останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, у відповідності до вимог ст.ст. 135, 278 КПК України, а отже, ОСОБА_4 у межах кримінального провадження №52022000000000100 від 13.05.2022 набула статусу підозрюваної.
Вищезазначені обставини, на думку сторони обвинувачення, обумовлюють наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, з чим слідчий суддя погоджується, виходячи з наступного.
Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України). Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» також передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши доводи учасників судового провадження, вивчивши письмові заперечення захисника, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.
Слідчий суддя вбачає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, у тому числі: депозитним договором № 01/1305-99 від 10.08.1999; договором іпотеки від 13.08.1999; листом АТ «Брокбізнесбанк» від 25.10.2017; договором про надання юридичних послуг № 7.0589.2018 від 02.07.2018; додатковою угодою від 03.08.2018 до договору про надання юридичних послуг № 7.0589.2018 від 02.07.2018; договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2018; актами здачі-приймання виконаних робіт № 250 від 03.08.2021 та № 40 від 26.01.2022 до договору про надання юридичних послуг № 7.0589.2018 від 02.07.2018; листуванням між ДП «Антонов» та АО «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери», зокрема щодо здійснення оплати рахунків за надані послуги; копіями платіжних документів; протоколами огляду від 18.01.2023, 26.01.2023, 01.02.2023 та 09.02.2023; протоколами допиту свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, з урахуванням доводів сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки наведені стороною обвинувачення докази з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрювану ОСОБА_4 з кримінальними правопорушеннями на даному етапі досудового розслідування.
Наведене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».
Більшість доводів та заперечень сторони захисту зводиться до відсутності в діях ОСОБА_4 складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, з огляду на те, що АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» належним чином були надані послуги за Договором № 7.0589.2018 про надання юридичних послуг в частині погашення заборгованості АТ «Брокбізнесбанк» перед ДП «Антонов» на суму 120 591 561,69 грн та жодного доказу на підтвердження прямого умислу ОСОБА_4 щодо розтрати коштів ДП «Антонов» чи її злочинної змови із ОСОБА_9 стороною обвинувачення не надано, як і не доведено того, що підписані сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт № 250 та № 40 містять недостовірну інформацію.
З цього приводу слідчий суддя зважає на алгоритм оцінки доказів слідчим суддею, встановлений ст. 94 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку виключно в межах прийняття відповідного процесуального рішення.
Однак, порушені захистом питання виходять за межі обґрунтованості підозри, тобто, виправданості подальшого розслідування, натомість, потребують вирішення судом питання винуватості/невинуватості ОСОБА_4 за результатами всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, на підставі оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Таким чином, слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні ОСОБА_4 складу кримінальних правопорушень, кваліфікації її дій та питання винуватості/невинуватості у вчиненні таких правопорушень, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінальних правопорушень.
Таким чином, наведеними вище доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі матеріалів, поданих стороною обвинувачення до клопотання. Питання про те, чи утворюють такі дії склади кримінальних правопорушень та чи правильно вони кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України знаходиться за межами тих питань, які слідчий суддя вирішує під час досудового провадження.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні № 52022000000000100 від 13.05.2022 щодо підозрюваної ОСОБА_4, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Зокрема злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 69, 75 КК України, норми про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням не можуть бути застосовані у випадку засудження за корупційний злочин.
У клопотанні стороною обвинувачення зазначено, що ОСОБА_4, усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення вказаного корупційного злочину, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду, маючи при цьому паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, зважаючи на те, що в період з 2018 ОСОБА_4 6 разів перетинала державний кордон України, маючи при цьому на праві власності об`єкти рухомого та нерухомого (1/2 частки) майна, будучи керівником восьми юридичних компаній та маючи у зв`язку з цим вагомі ділові контакти, створює достатні ризики залишення ОСОБА_4 території України та тривалого переховування за кордоном. Вказане свідчить про наявність у ОСОБА_4 підстав та реальної можливості у випадку незастосування до неї запобіжного заходу у вигляді застави залишити Україну та виїхати на постійне проживання за кордон з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Сторона захисту зазначає, що самої лише тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваної переховуватися. Оцінка ж такого ризику має проводитися із посиланням на ряд інших факторів. Більше того, останній раз ОСОБА_4 перетинала державний кордон у 2021 році, що навпаки свідчить про відсутність заявленого ризику. Натомість остання мала змогу залишити територію України після того, як дізналася про здійснення досудового розслідування, а саме після судових процесів щодо накладення арешту на грошові кошти АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери», проведення обшуків у 2022 році за адресами проживання та місцем роботи ОСОБА_4, однак, не зробила цього навіть після отримання клопотання про застосування запобіжного заходу. Про відсутність ризику свідчить і наявність в ОСОБА_4 постійного місця проживання у м. Києві та місця роботи, зокрема в АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» підозрювана працює з 2005 року.
При встановленні наявності/відсутності вказаного ризику слідчий суддя врахувує, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти росії» (Smirnova v. russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Так, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризику можливого переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, серед яких є особливо тяжкий злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад сім років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. А беручи до уваги, що злочин є корупційним, отже у разі винесення обвинувального вироку суду до ОСОБА_4 не буде застосовано звільнення від покарання та не буде застосовано більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Разом з тим, твердження сторони захисту про відсутність у ОСОБА_4 спроб переховуватися від правоохоронних органів після того як вона дізналася про здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 52022000000000100 від 13.05.2022, на переконання слідчого судді, не вказують на нівелювання зазначеного ризику, який зріс безпосередньо після набуття ОСОБА_4 статусу підозрюваної, оскільки до цього не йшлося про її притягнення до кримінальної відповідальності.
Варто зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Стороною захисту наведено аргументи, на підтвердження яких долучено відповідні документи, що свідчать про наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зав`язків в Україні, насамперед пов`язаних із частковим утриманням доньки, яка проживає з нею; характером трудової діяльності підозрюваної, яка є найманим працівником юридичних осіб та не має можливості розпоряджатися коштами цих компаній на власний розсуд; позитивно характеризується за місцем роботи, однак, на переконання слідчого судді, вказане, як і не визнання підозрюваною вини в жодному із інкримінованих кримінальних правопорушеннях, не може звести до мінімального ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування або/та суду на якійсь із стадій кримінального провадження, або ж зовсім свідчити про його відсутність, зважаючи на суворість можливого покарання за вчинення інкримінованого їй злочину.
Наведені вище обставини дають підстави слідчому судді вважати такий ризик наявним.
Щодо наявності ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного детектив у клопотанні зазначає, що ОСОБА_4 тривалий час (понад 18 років) перебуває на посаді директора АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери», впродовж якого налагодила сталі тісні зв`язки як з керівниками ДП «Антонов», яким вказана фірма тривалий час надавала юридичні послуги, так і з іншими працівниками. Враховуючи це, існує ризик, що підозрювана використовуючи наявні зв`язки, може особисто чи опосередковано впливати на підозрюваного у цьому провадженні ОСОБА_9, а також на свідків, зокрема: ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_13, а також на представника, який буде представляти інтереси ДП «Антонов» у вказаному кримінальному провадженні.
Також зважаючи на обставини кримінального провадження сторона обвинувачення вказує на наявність нерозривного зв`язку та взаємообумовленості інкримінованого підозрюваній ОСОБА_4 діяння з діями ОСОБА_9, а отже існує їх зацікавленість у взаємному ухиленні від кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризику впливу ОСОБА_4 на підозрюваного ОСОБА_9 з метою його переконання у необхідності викривлення показань або відмови від їх надання.
Вказаний ризик заперечується стороною захисту, оскільки за версією органу досудового розслідування кримінальним правопорушенням є виконання господарських зобов`язань, які вже виконано; більшість свідків уже допитані; а вплив на представника потерпілого є не логічним, оскільки кримінальне провадження не може бути закінчене на підставі заяви потерпілого.
Сторона захисту акцентує увагу слідчого судді також на тому, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебувають у трудових відносин, при цьому, ОСОБА_6 є одним із роботодавців ОСОБА_4 та здійснює її захист, тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_6 постійно спілкуються щодо обставин вказаних кримінальних правопорушень.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, іншого підозрюваного та представника потерпілого слідчий суддя враховує визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитані на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
У свою чергу, ч. 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин, ризик впливу на свідків та представника потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і представника потерпілого та дослідження їх судом.
Окрім того, враховуючи, що існує взаємообумовленість інкримінованих підозрюваній ОСОБА_4 діянь із діями іншого підозрюваного ОСОБА_9, зважаючи на наявність у підозрюваної широкого кола зв`язків серед працівників АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери», директором якого вона є, та ДП «Антонов», якому тривалий час АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» надавалися юридичні послуги, існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може прямо чи опосередковано впливати на представника потерпілого/свідків/іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показів, з метою уникнення ОСОБА_4 можливої кримінальної відповідальності.
При цьому слідчим суддею не береться до уваги ризик впливу підозрюваною на ОСОБА_6, який здійснює її захист, у зв`язку з чим спілкується з ОСОБА_4 з приводу обставин кримінального правопорушення.
Про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на думку сторони обвинувачення, свідчить той факт, що ОСОБА_4 двічі викликалася заздалегідь до органу досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру та проведення інших слідчих та процесуальних дій. Однак, 7 та 10 березня 2023 року ОСОБА_4 на виклик до органу досудового розслідування не з`явилася. Натомість, в її інтересах від адвоката ОСОБА_5 надійшло 2 клопотання про відкладення процесуальної дії. Підставою для неприбуття ОСОБА_4 нібито був незадовільний стан здоров`я та перебування її на лікуванні. Проте, будь-яких підтверджуючих документів щодо стану здоров`я ОСОБА_4 та поважності причин неявки до органу досудового розслідування надано не було. Під час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 в порядку ст. 135 та 278 КПК України, за місцем реєстрації/проживання, а також за місцем роботи ОСОБА_4 не перебувала. Вказане, на переконання сторони обвинувачення, може свідчити про спробу перешкодити кримінальному провадженню у здійсненні окремих процесуальних дій та можливого переховування від органів досудового розслідування.
Крім того, остання може безпосередньо або через третіх осіб вжити заходів до штучного створення доказів захисту з метою перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та уникнення кримінальної відповідальності.
При оцінці вказаного ризику слідчий суддя бере до уваги доводи сторони захисту про неможливість ОСОБА_4 прибути на виклик детектива, у зв`язку з перебуванням останньої із 06.03.2023 на стаціонарному лікуванні, про що детектива було повідомлено із зазначенням орієнтовно терміну лікування, який становив два тижні. Вказане підтверджується долученою захисником випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (т. 4, а. с. 188). Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що неприбуття ОСОБА_4 на виклик детектива не свідчить про намір перешкоджати кримінальному провадженню.
Також слідчий суддя вважає недоведеним твердження детектива про вжиття ОСОБА_4 заходів до штучного створення доказів. За наведеного, зазначений ризик не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду.
Варто додати, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками можливого вчинення підозрюваним відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При цьому належна процесуальна поведінка підозрюваної, на яку посилається сторона захисту, не свідчить про відсутність встановлених слідчим суддею ризиків.
За таких обставин, слідчий суддя вважає обґрунтованими та доведеними зазначені в клопотанні детектива ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, для нівелювання вказаних ризиків на початковій стадії відкритої частини досудового розслідування необхідним є застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука.
У судовому засіданні захисником ОСОБА_5 долучено клопотання адвокатів та партнерів АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, у яких зазначені особи повідомили про готовність взяти ОСОБА_4 на особисту поруку. Однак, вказані особи відсутні в судовому засіданні та не можуть безпосередньо підтвердити своє бажання взяти ОСОБА_4 на поруки, а слідчий суддя не може встановити дійсність поданих захисником клопотань.
Зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 180 КПК України, відповідно до якої поручителю роз`яснюється у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань та порядок реалізації такого права, слідчий суддя не може переконатися в дійсності волевиявлення осіб, які висловили бажання взяти ОСОБА_4 на особисту поруку, зважаючи на їх відсутність в судовому засіданні осіб.
Таким чином, вищезазначені заяви долучаються до матеріалів судової справи у якості відомостей, що характеризують підозрювану.
Оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, якими є особиста порука та особисте зобов`язання, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього, та не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа та вагомості наданих доказів. А також не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу, адже, з огляду на встановлені слідчим суддею ризики, у випадку їх застосування, відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, є актуальними на даний час.
З огляду на викладене, а також за наведених вище характеристик кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4, вагомості встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_4 та зможе запобігти цим ризикам.
Отже, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може переховуватися від слідства та/або суду; незаконно впливати на представника потерпілого, свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, аніж застава.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
Детектив ОСОБА_7 у клопотанні та прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просили визначити заставу у розмірі 6800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 18 251 200 (вісімнадцять мільйонів двісті п`ятдесят одна тисяча двісті) гривень, тобто у розмірі, що перевищує межу, визначену п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, оскільки, на думку сторони обвинувачення, внесення застави саме в такому розмірі зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної та не є непомірною для неї, адже відповідає рівню доходів підозрюваної з урахуванням наявного у власності ОСОБА_4 майна, а також враховуючи, що можливі злочинні дії ОСОБА_4 призвели до розтрати матеріальних (фінансових) ресурсів ДП «Антонов» на суму 18 250 213,94 грн - саме такий розмір застави, на переконання сторони обвинувачення, є співмірним з сумою завданих збитків ДП «Антонов».
Захисник та підозрювана під час судового розгляду наголошували на тому, що заявлений стороною обвинувачення розмір застави слідує лише із розміру розтрати і не співвідноситься із майновим станом підозрюваної. Детективом не враховано ані склад сім`ї підозрюваної, ані її реальні доходи.
На думку слідчого судді, зазначений детективом розмір застави є надмірним, та не відповідає власне інституту застави, основною метою якого є не компенсація завданої злочином шкоди, що може бути застосовна до особи виключно на підставі вироку, а забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та зокрема явки до суду та слідчих органів.
При цьому, слідчий суддя при визначенні розміру застави приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішеннях «Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен головним чином визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні «Істоміна проти України» (Istomina v. Ukraine) від 13.01.2022, зазначається, що при встановленні у «виключних випадках» більшого розміру застави, таке рішення має передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру, а також здійснення ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі спроможність сплатити визначений розмір застави.
Так, слідчий суддя при визначенні розміру застави враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відомості про особу підозрюваної ОСОБА_4, яка має постійне місце проживання - підозрюваній на праві власності належить квартири (т. 4, а. с. 189-190), в якій вона проживає разом з донькою; майновий стан - у власності також перебуває автомобіль Infiniti G25, 2012 року випуску, та Mitsubishi Lancer, 2009 року випуску; є керівником декількох юридичних осіб, однак, сукупний дохід, згідно довідок із місць роботи (т. 4, а. с. 191-197), за період із 01.09.2022 по 28.02.2023 склав 200 511,66 грн, тобто місячний дохід становить 33 418,61 грн.; ділову репутацію, позитивні характеристики з місця роботи, що також виявилися у готовності взяти ОСОБА_4 на поруки (т. 4, а. с. 198; т. 5, а. с. 37-62).
Окрім того, слідчим суддею враховується, що в рамках кримінального провадження №52022000000000100 від 13.05.2022 накладено арешт на грошові кошти, що перебувають на рахунку АО «ЮФ «Ілляшев та партнери» в сумі понад 25 мільйонів гривень, який станом на момент розгляду клопотання не скасовано. Таким чином, наявні усі умови для здійснення відшкодування завданої шкоди у випадку винесення обвинувального вироку суду.
Таким чином, дослідивши подані матеріали, заслухавши учасників провадження, врахувавши відомості про особу підозрюваної, на переконання слідчого судді обґрунтованим є визначення застави в меншому розмірі, ніж заявлено стороною обвинувачення, однак при цьому, в розмірі, що перевищує зазначені в ч. 5 ст. 182 КПК України межі, проте не є явно непомірним для підозрюваної, а саме у розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 становить 1 207 800,00 грн (один мільйон двісті сім тисяч вісімсот) гривень.
На переконання слідчого судді, так як злочин є особливо тяжким, саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, та в той же час є таким, що відповідає вимогам ст.ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені пунктами 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваної, необхідним є покладення на підозрювану обов`язків, про які просить сторона обвинувачення, за виключенням обов`язку утримуватись від спілкування із ОСОБА_6 з питань викладених у повідомленні про підозру. На переконання слідчого судді, стороною захисту у судовому засіданні не було спростовано необхідність їх покладення на підозрювану та не надано слідчому судді достатніх доказів, які б перешкоджали їх покладенню. Разом з цим, слідчим суддею встановлено, що між підозрюваною ОСОБА_4 та АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» в особі учасника (партнера) ОСОБА_6 укладено договір № 2669-310 від 15.11.2022 про надання правової допомоги у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022 (т. 4, а. с. 235-238), таким чином покладення на підозрювану зазначеного обов`язку суперечитиме реалізації гарантованого законом права підозрюваної на захист.
Тому, відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрювану слід покласти наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з підозрюваним ОСОБА_9, а також свідками ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16 та ОСОБА_13 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Таким чином слідчий суддя вважає, що покладення на підозрювану обов`язків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, має найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваної, отже, таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії.
У той же час слід додати, що положеннями ч. 7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Слідчий суддя враховує, що у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022 особам було повідомлено про підозру 10.03.2023, тобто досудове розслідування у даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ч. 3 ст. 219 КПК України має бути закінчено до 10.05.2023. Разом з цим, такий строк може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України.
На переконання слідчого судді на підозрювану ОСОБА_4 доцільно покласти обов`язки строком на два місяці. При цьому, у випадку закінчення строку досудового розслідування до моменту спливу строку дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
За таких обставин, строк дії обов`язків необхідно визначити до 04.06.2023 включно, однак, строк дії таких обов`язків не може перевищувати строку досудового розслідування у кримінальному проваджені №52022000000000100 від 13.05.2022, у випадку його непродовження у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. Зазначена позиція узгоджується із висновками колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладеними в ухвалі від 08.12.2022 у справі № 991/5718/22, за результатом розгляду якої колегія суддів визнала за можливе застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів з дня його фактичного затримання, тобто з 08 грудня 2022 року, при цьому зважаючи на те, що повідомлення про підозру було вручено 21 жовтня 2022 року (тобто строк досудового розслідування закінчується 28 грудня 2022 року).
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива про застосування запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Клопотання детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_7, погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваної ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 207 800,00 грн (один мільйон двісті сім тисяч вісімсот) гривень, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:
Код ЄДРПОУ 42836259
Номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_2 .
Підозрювана не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує детективу, прокурору, слідчому судді.
За умови внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на два місяці наступні обов`язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) утримуватись від спілкування з підозрюваним ОСОБА_9, а також свідками ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_16 та ОСОБА_13 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022;
4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрювану, визначити до 04.06.2023 включно.
З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрювана, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Контроль за виконанням покладених на підозрювану обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваної та її явки за викликом, а також наслідки, передбачені ч.ч.8-11 ст.182 КПК України.
У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, будучи належним чином повідомлена, не з`явилася за викликом до детектива, прокурора, слідчого судді без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз`яснити підозрюваній, що в разі невнесення нею або заставодавцем застави, до неї може бути застосований інший більш суворий запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1