- Presiding judge (HACC AC) : Pavlyshyn O.F.
Cправа №991/2407/23
Провадження №11-сс/991/274/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 березня 2023 року щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,
у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13 травня 2022 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.03.2023:
1. частково задоволено клопотання детектива;
2. застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 26.05.2023 включно, але в межах строку досудового розслідування;
3. визначено ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 710 000 грн;
4. за умови внесення застави постановлено покласти на підозрюваного обов`язки, строком два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з підозрюваною ОСОБА_10, а також свідками: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з обставин, викладених у повідомленні про підозру.
5. у решті в задоволенні клопотання відмовлено.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у апеляційній скарзі з доповненнями зазначає, що вказане судове рішення незаконне і необґрунтоване, оскільки слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, а висновки, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на такі обставини:
1. під час спроби повідомлення ОСОБА_6 про підозру сторона обвинувачення порушила положення ст.481, 278,135 КПК України;
1.2. письмове повідомлення про підозру складено заступником Генерального прокурора - керівником Спеціальної антикорупційної прокуратури (далі - САП), який не є процесуальним керівником та не включений до групи прокурорів, тобто не набув статусу прокурора у кримінальному провадженні у розумінні ст.36 КПК України;
1.3. стороною обвинувачення не дотримано вимоги, передбаченої ч.2 ст.481 КПК України, щодо наявності доручення. При цьому положеннями ст.277 КПК України чітко визначений перелік відомостей, що мають бути внесені у повідомлення про підозру, до яких надання доручення не належить;
1.4. без доручення особи, яка склала письмове повідомлення про підозру, відбулося подвійне повідомлення про підозру. 10.03.2023 прокурором у кримінальному провадженні, старшим групи прокурорів ОСОБА_9 надіслано повідомлення про підозру поштовим відправленням директору ОСББ «Ірпінський квартал» та Державному підприємству «Антонов» (далі - ДП «Антонов», Підприємство), а також прокурор ОСОБА_19 зачитав повідомлення про підозру ОСОБА_6 і передав її директору ОСББ «Ірпінський квартал»;
1.5. оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_6 як спеціальному суб`єкту здійснено неналежним суб`єктом, він не вважається притягнутим до кримінальної відповідальності та не набув статусу підозрюваного, відповідно до постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №627/927/19;
1.6. за таких обставин відсутні підстави для складання та внесення до суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
2. у діях ОСОБА_6 відсутні об`єктивна та суб`єктивна сторони службового підроблення і розтрати грошових коштів ДП «Антонов», відтак, підозра у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, необґрунтована;
2.1. акти здачі-приймання виконаних робіт №250 із додатком №1 та №40 містять відомості про господарську операцію, пов`язану з виконанням Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» (далі - AO «ЮФ «Ілляшев та Партнери», Юридична фірма) своїх зобов`язань у частині погашення перед ДП «Антонов» із боку AT «Брокбізнесбанк» боргових зобов`язань, яка була вчинена, тому акти не містять недостовірної інформації;
2.2. дії ОСОБА_6 щодо не підписання акту, виражені у листі відмові, свідчать про існування суперечливих позицій сторін договору щодо трактування умов оплати послуг, зокрема, настання або ненастання відкладальної обставини;
2.3. Інститутом права Київського національного університету імені Тараса Шевченка надано науково-правовий висновок, згідно з яким ДП «Антонов» зобов`язався у строк до 10.07.2021 сплатити на користь AO «ЮФ «Ілляшев та Партнери» за приймання ДП «Антонов» послуг зі стягнення з AT «Брокбізнесбанк» заборгованості в розмірі 120 591 561,69 грн;
2.4. у справі немає Положення про порядок погодження та здійснення платежів на ДП «Антонов» №3530 від 20.12.2016, на яке посилається у клопотанні детектив Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ);
3. слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та у повній мірі не врахував даних про особу підозрюваного;
3.1. відмовляючи у задоволенні клопотання захисників про допит свідків, слідчий суддя порушив ст.194 КПК України, адже не встановив чи доводять надані докази обставини щодо наявності хоча б одного із ризиків, на які вказує слідчий, прокурор;
3.2. поза увагою слідчого судді залишились дані щодо стану здоров`я ОСОБА_6, наявності в нього постійного місця проживання, родини й утриманців, які потребують піклування, перебування на службі в Добровольчому формуванні територіальної оборони Фастівської територіальної громади №1 на безоплатній основі, позитивних характеристик та нагород, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків та робить неможливим залишення ним свого місця проживання;
3.3. твердження про можливість ОСОБА_6 переховуватись від органу досудового розслідування і суду є безпідставне, оскільки він не демонстрував будь-яких намірів чи спроб ухилення;
3.4. ОСОБА_6 не зміг прибути на виклик детектива, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні;
3.5. відповідно до інформації, зазначеної в закордонному паспорті ОСОБА_6, із 2018 року по теперішній час він перетнув державний кордон України лише один раз;
4. слідчий суддя проігнорував відсутність у клопотанні доказів, які відповідно до ч.1 ст.183 КПК України доводять, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 ;
5. клопотання детектива не містить обґрунтувань, чому він вийшов за межі максимального розміру застави, визначені КПК України;
6. застава у розмірі 2500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка становить 6 710 000,00 грн, є непомірною, що створює передумови для безальтернативності тримання під вартою.
Просить:
1. скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.03.2023 та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід - особисте зобов`язання;
2. якщо суд не знайде підстав для застосування підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.03.2023 та постановити нову, якою визначити розмір застави ОСОБА_6 у межах, встановлених п.3 ч.3 ст.182 КПК України.
У запереченнях прокурор САП ОСОБА_9 зазначає, що апеляційна скарга захисника - необґрунтована.
Посилається на такі обставини:
1. доводи щодо не набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного не містять посилань на норми законодавства щодо порушення порядку вручення повідомлення адвокату про підозру відповідно до ст.135, 278, 481 КПК України та спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к;
2. покликання на необґрунтованість підозри полягає у намаганні оцінити дії підозрюваних щодо виконання Договору про надання юридичних послуг №7.0589.2018 від 02.07.2018 (далі - Договір) виключно як господарських правовідносин з перекручуванням істотних умов такого, повністю ігноруючи переписку між юридичною фірмою та ДП «Антонов» за 2019-2021 роки;
3. про наявність ризику переховування ОСОБА_6 свідчать тяжкість інкримінованого йому злочину, покарання у виді реального позбавлення волі у випадку доведеності вини, неможливість застосування пільгових інститутів кримінального права, розмір розтрати матеріальних (фінансових) ресурсів ДП «Антонов», факт неявок на виклики, неповідомлення органу досудового розслідування про причини таких і відсутність за місцем його проживання. Існування міцних соціальних зв`язків ОСОБА_6 на території України не обґрунтоване доказами щодо його участі у вихованні та утриманні дітей чи піклування про матір;
4. ОСОБА_6 понад 20 років працює на ДП «Антонов», тому, використовуючи набуті зв`язки, може впливати на свідків та потерпілого, а також на підозрювану ОСОБА_10, із метою переконання у необхідності викривлення показань або відмови від їх надання;
5. підозрюваний може безпосередньо або через третіх осіб вжити заходів для штучного створення доказів із метою перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином;
6. більш м`які запобіжні заходи не можуть запобігти ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 ;
7. визначений розмір застави є справедливим та ефективним разом із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Просить:
1. відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ;
2. ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.03.2023 залишити без змін.
Підозрюваний ОСОБА_6, його захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримали вимоги поданої апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній.
Прокурор САП ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6, його захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, прокурора САП ОСОБА_9, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2022 за №52022000000000100.
За версією сторони обвинувачення наявні такі обставини.
Наказом Генерального директора ДП «Антонов» від 01.10.2008 ОСОБА_6 переведено на посаду начальника юридичного управління підприємства, а наказом президента ДП «Антонов» від 26.02.2019 переведено на посаду директора з правових питань.
ДП «Антонов» згідно з договором №01/1305-99 від 10.08.1999 розміщено кошти у ПАТ «Брокбізнесбанк» на депозитному рахунку у розмірі 10 млн доларів США.
Із метою забезпечення зобов`язань за депозитним договором укладено договір іпотеки №989 від 13.08.1999, згідно з умовами якого ПАТ «Брокбізнесбанк» в рахунок забезпечення передав в іпотеку ДП «Антонов» нежитлову будівлю загальною площею 3994,3 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 41.
У зв`язку з визнанням AT «Брокбізнесбанк» неплатоспроможним, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ліквідації AT «Брокбізнесбанк» повідомила ДП «Антонов», що його акцептовані вимоги в сумі 120 591 561,69 грн перенесено до 7-ї черги погашення з правом позачергового задоволення вимог.
ДП «Антонов» та Юридична фірма в особі директора ОСОБА_10 укладено Договір, п.5.1 якого була передбачена сума винагороди у розмірі 9,98% від суми фактично зарахованих на рахунки ДП «Антонов» коштів, отриманих в результаті надання послуг по стягненню заборгованості.
Відповідно до п.1 додаткової угоди від 03.08.2018 до Договору було встановлено, що у випадку відмови підприємства від реалізації майна AT «Брокбізнесбанк» юридична фірма отримує винагороду у розмірі 5% від оціночної вартості майна.
20.12.2018 між ДП «Антонов» та ліквідатором AT «Брокбізнесбанк» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі (переходу) йому права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотечного договору.
Предмет іпотеки, який передається за цим договором у рахунок виконання зобов`язань за депозитним договором №01/1305-99 від 10.08.1999, є будівлею банку загальною площею 4 285,70 кв. м, розташованою за адресою: м. Київ, Солом`янський район, проспект Перемоги, будинок 41, вартістю 120 789 840 грн.
Із 13.03.2019 Юридична фірма в особі ОСОБА_10 неодноразово зверталася до підприємства з листами щодо оплати рахунків на надані послуги у зв`язку зі стягненням заборгованості з AT «Брокбізнесбанк».
Зокрема, 26.04.2021 ОСОБА_10 надіслала підприємству проект акту наданих послуг №86 та рахунок №32794 від 21.04.2021 на загальну суму 14 465 791,24 грн за юридичні послуги, що становить 9,98% від оціночної вартості майна, яке було передано ДП «Антонов» від AT «Брокбізнесбанк».
20.05.2021 директор з правових питань ДП «Антонов» ОСОБА_6 направив листа №408/5816-21 директору Юридичної фірми ОСОБА_10 та повідомив про неможливість підписання акту виконаних робіт та оплату рахунку у зв`язку із ненастанням підстав для оплати.
03.08.2021 ОСОБА_10 у невстановленому місці склала та підписала від імені Юридичної фірми завідомо неправдивий офіційний документ - акт здачі-приймання виконаних робіт №250 із додатком 1 до нього та забезпечила їх передачу на підприємство.
Відповідно до змісту акту Юридична фірма надала підприємству послуги по стягненню заборгованості з AT «Брокбізнесбанк» згідно з Договором, внаслідок чого між підприємством та AT Брокбізнесбанк» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 20.12.2018 та погашено заборгованість AT «Брокбізнесбанк» перед ДП «Антонов» за депозитним договором на суму 120,6 млн грн, а відтак, послуги надані Юридичною фірмою якісно, в повному обсязі і замовник не має до Юридичної фірми жодних претензій.
Згідно з додатком №1 до акта №250 винагорода Юридичної фірми складає 9,98% від 120 591 561,69 грн, що становить 12 035 037,86 грн (без ПДВ).
У свою чергу ОСОБА_6 на підставі довіреності №408/276-д від 10.12.2020 від імені ДП «Антонов», усвідомлюючи, що окрім стягнення за рахунок іпотечного майна жодних інших заходів по забезпеченню Юридичною фірмою стягнення заборгованості з AT «Брокбізнесбанк» не здійснювалося, грошові кошти на рахунки підприємства, як підстава для оплати винагороди Юридичній фірмі саме у повному розмірі 9,98% від оціночної вартості майна, не надходили (не виконано вимоги п.5.1 Договору), зловживаючи своїм службовим становищем, підписав завідомо неправдивий офіційний документ - акт №250 з додатком 1.
Окрім цього, на виконання акту ОСОБА_6 погодив службові записки №001/390-Ю від 06.08.2021, №001/401-Ю від 17.08.2021, №001/416-10 від 27.08.2021, №001/433-Ю від 09.09.2021, №001/439-Ю від 15.09.2021, №001/445-Ю від 20.09.2021, що мало наслідком перерахування Юридичній фірмі коштів у сумі 14 442 045,43 грн.
Також ДП «Антонов» як правонаступник державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» мало заборгованість перед державним бюджетом за виконання зобов`язань за облігаціями, випущеними останнім у 2009 році під державну гарантію.
Статтею 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості державного підприємства «Антонов» №1701-VII від 20.10.2016 передбачено реструктурувати заборгованість ДП «Антонов», на виконання чого Міністерство фінансів України уклало договір про реструктуризацію з ДП «Антонов» №13010-05/32 від 16.03.2017.
Змінами до зазначеного закону було передбачено погашення частини заборгованості шляхом передачі до сфери управління державного органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, від ДП «Антонов» нежитлової будівлі (літера А) по проспекту Перемоги, 41 у м. Києві за ринковою вартістю, яка підтверджується звітом про незалежну оцінку майна.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №347-р від 21.04.2021 Вищий антикорупційний суд визначено органом, до сфери управління якого передається зазначена будівля.
Листом №03.14-11/28/2021 від 27.05.2021 Вищий антикорупційний суд надіслав ДП «Антонов» затверджений наказом №28 від 18.05.2021 акт приймання-передачі будівлі, а також завірену копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №258588970 від 27.05.2021.
Незважаючи на викладене та усвідомлюючи відсутність будь-яких підстав для додаткової оплати послуг, ОСОБА_10 склала, підписала та направила на адресу ДП «Антонов» листа №96638 від 20.01.2022 щодо нібито наявної у Підприємства заборгованості перед Юридичною фірмою за Договором у сумі 9,2 млн грн, ПДВ (20%) - 1,8 млн грн.
Окрім цього, ОСОБА_10 26.01.2022 у невстановленому місці, усвідомлюючи завершення строку дії та відсутність жодної участі Юридичної фірми у процесі погашення боргів ДП «Антонов» перед державою, склала та підписала від імені Юридичної фірми завідомо неправдивий офіційний документ - акт здачі-приймання виконаних робіт №40 та забезпечила його передачу на підприємство.
Відповідно до акту №40 передача нерухомого майна Підприємства - нежитлової будівлі за ринковою вартістю 212 905 848,00 грн від ДП «Антонов» до сфери управління Вищого антикорупційного суду в рахунок погашення заборгованості ДП «Антонов» перед державою на грошову суму, що становить ринкову вартість зазначеної будівлі, є підставою для оплати винагороди Юридичній фірмі у розмірі 11 055 558,94 грн (з ПДВ).
ОСОБА_6 26.01.2022, усвідомлюючи відсутність заборгованості підприємства перед Юридичною фірмою та завершення строку дії Договору, а також той факт, що передача будівлі не має жодного стосунку до предмету Договору, тобто відсутність участі Юридичної фірми у процесі погашення боргів перед державою, на підставі довіреності від 14.12.2021 №408/317-д підписав завідомо неправдивий офіційний документ - акт №40.
На виконання акту №40 ОСОБА_6 погодив службову записку №001/47-10 від 27.01.2022, що мало наслідком перерахування Юридичній фірмі згідно платіжного доручення №431 від 28.01.2022 коштів у сумі 11 055 558,94 грн.
10.03.2023 ОСОБА_6 у порядку ст.135, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, а саме розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великих розмірах, та складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
20.03.2023 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання, у якому детектив просив застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі 18 251 200 грн та, у випадку внесення застави, покласти на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з підозрюваною ОСОБА_10, а також свідками: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків:
1. повідомлення про підозру ОСОБА_6 здійснено у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, та з урахуванням особливостей, пов`язаних зі статусом адвоката;
2. відомості, які містяться у матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України;
3. існують ризики, що підозрюваний може вчинити дії, визначені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
4. на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним із метою досягнення дієвості кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 ;
5. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання встановленим ризикам, а застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов`язків;
6. запропонований стороною обвинувачення розмір застави у сумі 18,2 млн грн є вочевидь неспівмірним із відомостями про майновий стан ОСОБА_6, обставинами кримінального правопорушення та буде завідомо непомірним для підозрюваного. Тому підозрюваному має бути визначена застава у розмірі, який перевищує граничний розмір, встановлений законом, втім, який не порушуватиме принцип пропорційності та, з урахуванням майнового стану підозрюваного, не буде явно непомірним для нього, а саме - 2 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 710 000 грн;
7. у разі внесення застави, з метою мінімізації встановлених ризиків, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, та необхідність яких доведена стороною обвинувачення.
Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційної скарги захисника.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Положеннями ч.1 ст.194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Глава 22 КПК України регулює питання щодо порядку вручення письмового повідомлення про підозру. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 КПК України.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.480 КПК України стосовно адвоката застосовується особливий порядок кримінального провадження.
Письмове повідомлення про підозру адвокату згідно з приписами п.1 ч.1 ст.481 КПК України здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
Матеріалами стверджується, що 10.03.2023 у кримінальному провадженні ОСОБА_6, який має статус адвоката, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 складене та підписане заступником Генерального прокурора - керівником САП Офісу Генерального прокурора ОСОБА_20 (т.3 а.п.45, 81-101).
Частиною 1 ст.37 КПК України визначено, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Постановою від 28.02.2023 у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022 змінено групу прокурорів та покладено повноваження на групу прокурорів у складі: заступника Генерального прокурора - керівника САП Офісу Генерального прокурора ОСОБА_20, начальника першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП Офісу Генерального прокурора ОСОБА_19, прокурорів ОСОБА_9 (старшого групи), ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 (т.4 а.п.46-47).
Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к (далі - Постанова), яка, на думку колегії суддів, є релевантною до обставин цього провадження, Генеральний прокурор або його заступник реалізують повноваження щодо письмового повідомлення про підозру особі, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження, незалежно від того, чи здійснюють вони процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадженні.
У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що письмове повідомлення про підозру складено заступником Генерального прокурора - керівником САП, який не є процесуальним керівником та не включений до групи прокурорів, тобто не набув статусу прокурора у кримінальному провадженні у розумінні ст.36 КПК України, оскільки реалізація Генеральним прокурором або його заступником повноваження щодо письмового повідомлення про підозру особам, визначеним у п.1 ч.1 ст.481 КПК України, може відбуватися не залежно від того чи здійснює він процесуальне керівництво у кримінальному провадженні. Крім цього, згідно з постановою від 28.02.2023 ОСОБА_20 входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні 52022000000000100 від 13.05.2022.
Як вбачається із ч.2 ст.481 КПК України Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.
Відповідно до змісту Постанови Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні. Вручення повідомлення про підозру судді уповноваженим суб`єктом за умови, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане саме Генеральним прокурором або його заступником, не порушує гарантії встановленої законом.
У тексті письмового повідомленні про підозру міститься окремо підписане ОСОБА_20 доручення прокурорам ОСОБА_19, ОСОБА_9, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_25, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, здійснити вручення письмового повідомлення про підозру адвокату ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України (т.3 а.п.99).
Чинний кримінальний процесуальний закон не встановлює вимог до змісту доручення, не містить імперативної заборони щодо зазначення такого у тексті повідомлення про підозру, тому його здійснення у цій формі не може свідчити про обґрунтованість/необґрунтованість повідомлення про підозру, порушення конвенційних або конституційних прав та свобод, оскільки доручення лише визначає особу, яка має здійснити таке повідомлення у відповідному кримінальному провадженні.
Із огляду на те, що заступник Генерального прокурора доручив здійснення вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_6 прокурорам, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, помилковим є твердження апеляційної скарги захисника про те, що стороною обвинувачення не дотримано вимоги, передбаченої ч.2 ст.481 КПК України, щодо наявності доручення, та, що повідомлення про підозру відбулося без доручення особи, яка склала письмове повідомлення про підозру.
Частиною 1 ст.278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно із ч.1, 2 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Оскільки ОСОБА_6 повторно не прибув на виклик детектива НАБУ 10.03.2023 та за місцем проживання він був відсутній, що підтверджується службовою запискою детектива НАБУ ОСОБА_26, доданими до неї роздруківками з месенджеру та відеозаписом спроби повідомлення про підозру за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_6, повідомлення про підозру прокурором ОСОБА_19, який входить до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, було вручене голові ОСББ «Ірпінський квартал» ОСОБА_27 та в.о. генерального директора ДП «Антонов» ОСОБА_28 . Зазначення ж неправильного імені підозрюваного не впливає на порядок проведення та суть цієї процесуальної дії (т.3 а.п.101-103, 105-111).
Також письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 було скеровано супровідним листом за підписом прокурора ОСОБА_9 шляхом поштового відправлення на адресу ОСОБА_6 (т.3 а.п.104).
Вказані дії відповідають приписам ст.135, 278 КПК України, якими врегульовано порядок повідомлення про підозру у випадку неможливості його безпосереднього вручення особі, здійснені уповноваженими на це особами та не свідчать про подвійне повідомлення про підозру, як зазначає у апеляційній скарзі захисник.
Водночас, постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №627/927/19 не є релевантною до обставин цього провадження, так як стосується випадку, коли особі, яка є депутатом міської ради, повідомлено про підозру не Генеральним прокурором або його заступником, а прокурором місцевої прокуратури, який не є зазначеним серед прокурорів, повноважних повідомляти про підозру депутату місцевої ради за приписами ст.481 КПК України. Отже, безпідставними є посилання апеляційної скарги на наведену постанову.
Таким чином, повідомлення про підозру ОСОБА_6 здійснено у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, уповноваженими на це суб`єктами та з урахуванням особливостей, пов`язаних із його статусом як адвоката.
Тому, колегія суддів вважає, необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_6 як спеціальному суб`єкту здійснено неналежним суб`єктом, він не вважається притягнутим до кримінальної відповідальності та не набув статусу підозрюваного і як наслідок відсутні підстави для складання та внесення до суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього.
Згідно із ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011). Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великих розмірах, та складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
При вирішенні питання про наявність обґрунтованої підозри слідчий суддя взяв до уваги такі докази:
- повідомлення про кримінальне правопорушення, скероване ДП «Антонов» на адресу НАБУ 09.05.2022, щодо протиправного заволодіння грошовими коштами підприємства шляхом безпідставного перерахування винагороди АО «ЮФ «Ілляшев та партнери» у сумі 11 млн грн;
- статут ДП «Антонов», затверджений наказом ДК «Укроборонпром» 04.11.2020;
- наказ №1533к від 30.07.2004, яким ОСОБА_6 призначено на посаду начальника юридичного відділу;
- наказ №1654к від 01.10.2008, відповідно до якого ОСОБА_6 переведено на посаду начальника юридичного управління підприємства;
- наказ №1115к від 26.02.2019, яким його переведено на посаду директора з правових питань підприємства;
- посадову інструкцію директора з правових питань, із якою ОСОБА_6 був ознайомлений 28.12.2019. Відповідно до кола покладених обов`язків в частині організації та контролю роботи підпорядкованих підрозділів, передбачених розділом 4 інструкції, ОСОБА_6 виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а тому в розумінні ч.3 ст.18 КК України був службовою особою;
- довіреність №408/276-д від 10.12.2020, якою ОСОБА_6 у період із 26.11.2020 по 26.11.2021 уповноважено представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з підприємствами, установами, організаціями, зокрема, підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг, а також інших документів із питань діяльності підприємства;
- довіреність №408/317-д від 14.12.2021, якою ОСОБА_6 уповноважено підписувати договори про надання юридичних послуг, акти приймання-передачі виконаних робіт тощо. Строк дії довіреності визначений із 01.12.2021 по 01.12.2022;
- протокол зборів партнерів АО «ЮФ «Ілляшев та партнери» №1 від 25.02.2005, яким ОСОБА_10 обрано директором;
- депозитний договір №01/1305-99 від 10.08.1999, відповідно до п.1.1 якого розміщено кошти підприємства у ПАТ «Брокбізнесбанк» на депозитному рахунку у розмірі 5 млн доларів США;
- договір іпотеки №989 від 13.08.1999, згідно з пп.2.1, 3.1 якого ПАТ «Брокбізнесбанк» в рахунок забезпечення передав в іпотеку ДП «Антонов» нежитлову будівлю загальною площею 3994,3 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 41, з узгодженою сторонами вартістю 20 млн грн;
- лист №1987 від 25.10.2017 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яким повідомлено ДП «Антонов» про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів AT «Брокбізнесбанк», відповідно до яких вимоги ДП «Антонов» в сумі 120 591 561,69 грн перенесено до 7-ї черги погашення з правом позачергового задоволення вимог;
- Договір, п.5.1 якого передбачена сума винагороди у розмірі 9,98% від суми фактично зарахованих на рахунки ДП «Антонов» коштів, отриманих у результаті надання послуг по стягненню заборгованості;
- додаткова угода від 03.08.2018 до Договору, п.1 якої встановлено, що у випадку відмови підприємства від реалізації майна AT «Брокбізнесбанк» Юридична фірма отримує винагороду у розмірі 5% від оціночної вартості майна протягом 30 днів із моменту такої відмови;
- договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2018. Предмет іпотеки, який передається за цим договором у рахунок виконання зобов`язань за депозитним договором №01/1305-99 від 10.08.1999, є будівлею банку загальною площею 4 285,70 кв. м, розташованою за адресою: м. Київ, Солом`янський район, проспект Перемоги, буд.41, вартістю 120 789 840 грн;
- листуванням між ДП «Антонов» та АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» з приводу оплати послуг, зокрема, лист №408/5816-21 від 20.05.2021 за підписом ОСОБА_6 про відсутність підстав для підписання акту приймання-передачі виконаних робіт;
- акт здачі-приймання виконаних робіт №250 від 03.08.2021, підписаний ОСОБА_10 та ОСОБА_6, у якому зафіксовано виконання робіт щодо стягнення заборгованості з ПАТ «Брокбізнесбанк» шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя;
- додаток №1 до згаданого акту, яким погоджено порядок виплати винагороди;
- службові записки №001/390-Ю від 06.08.2021, №001/401-Ю від 17.08.2021, №001/416-10 від 27.08.2021, №001/433-Ю від 09.09.2021, №001/439-Ю від 15.09.2021, №001/445-Ю від 20.09.2021, кожна з яких була погоджена ОСОБА_6 ;
- платіжні доручення №1662 від 12.08.2021 на суму 0,6 млн грн, №1764 від 19.08.2021 - 4,2 млн грн, №1930 від 02.09.2021 - 4,2 млн грн, №2078 від 14.09.2021 - 1 млн грн, №2166 від 16.09.2021 - 2 млн грн, №2269 від 21.09.2021 - 2 442 045,43 грн;
- договір про реструктуризацію №13010-05/32 від 16.03.2017, п.4.1 якого передбачений порядок погашення заборгованості у сумі 706,030 млн грн рівними частинами по 17,65 млн грн протягом 10 років;
- додатковий договір №13010-03-32-1 від 25.06.2021, яким змінено редакцію п.4.1 договору та передбачено погашення частини заборгованості у сумі 212,9 млн грн шляхом передачі будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 41А, Вищому антикорупційному суду;
- акт приймання-передачі зазначеної будівлі від 18.05.2021 комісією у складі посадових осіб Вищого антикорупційного суду, ДП «Антонов» та Фонду державного майна України;
- листи Вищого антикорупційного суду від 18.10.2022, ДК «Укроборонпром» від 05.10.2022, ДП «Антонов» від 18.10.2022, відповідно до яких представники Юридичної фірми не брали участь у процесі передачі будівлі;
- лист Юридичної фірми від 20.01.2022 із проханням до ДП «Антонов» погасити суму заборгованості за актом №250 та рахунок №36127 на 11 млн грн;
- акт здачі-приймання виконаних робіт №40, згідно з яким Юридична фірма надала ДП «Антонов» послуги, пов`язані з передачею будівлі вартістю 212,9 млн грн в рахунок погашення заборгованості перед державою та погоджено суму винагороди за ці послуги у розмірі 11 млн грн;
- службова записка №001/47-Ю від 27.01.2022, погоджена ОСОБА_6, про надання дозволу на оплату 11 млн грн за актом №40;
- платіжне доручення №431 від 28.01.2022 на оплату 11 055 558,94 грн.
- протоколи допиту свідка ОСОБА_12, яка обіймала посаду юристконсульта відділу аналітично-правової роботи ДП «Антонов» та виконувала обов`язки начальника цього відділу. Свідок повідомила, що не брала участі у підготовці документів, пов`язаних з Юридичною фірмою. Безпосередньо комунікацією з представниками Юридичної фірми займався ОСОБА_6 ;
- протокол допиту свідка ОСОБА_11, який був призначений на посаду Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Брокбізнесбанк» та повідомив, що пам`ятає лише один випадок, коли ПАТ «Брокбізнесбанк» на прохання ДП «Антонов» відправив проект договору про задоволення вимог іпотекодержателя на погодження до Юридичної фірми;
- протокол допиту свідка ОСОБА_15, яка обіймала посаду начальника відділу аналітично-правової роботи ДП «Антонов» та повідомила, що відділ готував лист про відмову в оплаті послуг Юридичної фірми. Службові записки про оплату послуг також готувалися відділом та підписувалися нею за вказівкою ОСОБА_6 ;
- протокол допиту ОСОБА_17, який обіймав посаду головного спеціаліста ДК «Укроборонпром» та повідомив, що Юридична фірма не брала участі у передачі будівлі до сфери управління Вищого антикорупційного суду;
- протокол огляду від 01.02.2023, яким зафіксовані факти контактування ОСОБА_6 з представниками Юридичної фірми засобами телефонного зв`язку;
- протокол огляду від 09.02.2023. Предметом огляду була інформація, яка міститься в електронних поштових скриньках працівників ДП «Антонов», зокрема, листи, направлені Юридичною фірмою на адресу підприємства щодо оплати послуг.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та достатньою для виправдання подальшого розслідування з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри, колегія суддів вважає, що з огляду на надані стороною обвинувачення докази, у слідчого судді були підстави для висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
Цей висновок, на думку колегії суддів, достатньо мотивований та відповідає положенням КПК України, а доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що повідомлена ОСОБА_6 підозра за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України - необґрунтована, є безпідставними.
Також, оскільки на цій стадії встановлено нижчі критерії до стандарту доказування, що зобов`язують слідчого суддю з`ясувати лише наявність достатніх доказів, які виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та не передбачають обов`язку встановлення вини конкретної особи, а також, враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, покликання апеляційної скарги на відсутність у діях ОСОБА_6 об`єктивної та суб`єктивної сторін службового підроблення і розтрати грошових коштів ДП «Антонов», є передчасними.
Разом з тим, дійсно, детективом не долучено до матеріалів клопотання Положення про порядок погодження та здійснення платежів на ДП «Антонов» №3530 від 20.12.2016, однак, сама лише відсутність такого документу не спростовує причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень та лише підтверджує наявність обставин для виправдання подальшого розслідування з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя дійшов до висновку про наявність ризиків того, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.06.2001, суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Врахувавши, що ОСОБА_6, окрім іншого, підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, що виключає можливість застосування пільгових інститутів кримінального права, дані про особу підозрюваного, який одружений, має двох дітей, проживає зі своєю матір`ю, стан її здоров`я, має досвід перетину державного кордону, соціальні зв`язки за кордоном, оскільки його дружина та діти перебувають поза межами України, майновий стан підозрюваного, що свідчить про достатність ресурсів для його тривалого життя в умовах розшуку, факти неявки на виклики та неповідомлення ОСОБА_6 причин неприбуття органу досудового розслідування, можливість залишення території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску, внаслідок збройної агресії російської федерації, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.
Відтак, помилковим є покликання апеляційної скарги на те, що поза увагою слідчого судді залишились дані щодо стану здоров`я ОСОБА_6, наявності в нього постійного місця проживання, родини й утриманців, які потребують піклування, перебування на службі в Добровольчому формуванні територіальної оборони Фастівської територіальної громади №1 на безоплатній основі, позитивних характеристик та нагород, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків та робить неможливим залишення ним свого місця проживання.
Так як ОСОБА_6 не прибув на виклики органу досудового розслідування 07.03.2023, 10.03.2023, 14.03.2023, що не заперечує сторона захисту, та, перебуваючи на лікуванні, не повідомив детектива про причини невиконання його законних вимог, безпідставним є посилання апеляційної скарги на помилковість твердження про можливість ОСОБА_6 переховуватись від органу досудового розслідування і суду.
Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 із 2018 року по теперішній час перетнув державний кордон України лише один раз спростовується відомостями Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, згідно з якими підозрюваний за попередні 5 років (із 11.06.2018) 9 разів виїжджав за межі України з використанням паспорта: НОМЕР_1 . Не спростовують існування досвіду перетину державного кордону у підозрюваного й копії закордонного паспорту, на які посилається захисник (т.4 а.п.97-106).
Відповідно до ч.4 ст.193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Зазначена процесуальна норма є диспозитивною та у сукупності з приписами ст.94 КПК України надає слідчому судді право під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин провадження, вирішити питання щодо необхідності заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Разом із тим, клопотання про допит свідків у зв`язку з безпідставною відмовою в дослідженні доказів суду апеляційної інстанції не подавалось.
За таких обставин неспроможними є доводи апеляційної скарги про те, що, відмовляючи у задоволенні клопотання захисників про допит свідків, слідчий суддя порушив ст.194 КПК України.
Слідчий суддя урахував установлену КПК України процедуру отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, механізм оцінки таких доказів під час судового розгляду, те, що ОСОБА_6 може впливати на свідків, оскільки певна частина таких відома йому у зв`язку з роботою у ДП «Антонов», зокрема, деякі з них підпорядковувалися йому; на ДП «Антонов» як потерпілого у кримінальному провадженні, адже підозрюваний працює на підприємстві понад 20 років, налагодив сталі зв`язки як з керівниками цього підприємства, так і з іншими працівниками; на підозрювану ОСОБА_10 через ймовірну зацікавленість у взаємному ухиленні від кримінальної відповідальності та прийшов до правильного висновку про наявність такого ризику.
Оскільки під час огляду інформації, яка містилася у електронній поштові скриньці ОСОБА_6, отримано відомості, що можуть вказувати на підготовку проекту науково-правового висновку від імені Інституту держави та права ім. В.М. Корецького для ДП «Антонов» працівниками Юридичної фірми та погодження його змісту з ОСОБА_6, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що стороною обвинувачення доведено існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Відтак, неприйнятним є твердження апеляційної скарги про помилковість висновку слідчого судді щодо існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Оскільки встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, та наявність вищенаведених ризиків, слідчий суддя обґрунтовано прийшов до переконання про необхідність застосування до нього запобіжного заходу.
Відповідно до приписів ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
Обираючи запобіжний захід ОСОБА_6, слідчий суддя врахував обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, дані про особу підозрюваного, його майновий стан, розмір майнової шкоди, у завданні якої він підозрюється, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини, та правильно дійшов до переконання, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання встановленим ризикам, а застосування підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема, й особисте зобов`язання, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належного виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків.
Із огляду на вищенаведене неспроможними є доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя проігнорував відсутність у клопотанні доказів, які відповідно до ч.1 ст.183 КПК України доводять, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 .
Як вказано у абз.1 ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому положеннями ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя врахував обставини кримінального правопорушення, зокрема, той факт, що у його вчиненні, за версією досудового розслідування, брало участь дві особи, можливу роль ОСОБА_6, його майновий стан, наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а також розмір завданої шкоди, який згідно з повідомленням про підозру може складати понад 18 млн грн, та обґрунтовано прийшов до переконання, що застава у визначених законом межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків. Водночас, запропонований стороною обвинувачення розмір застави у сумі 18,2 млн грн є вочевидь неспівмірним із відомостями про майновий стан підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення та буде завідомо непомірним для нього.
Тому слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_6 має бути визначена застава у розмірі 2 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 710 000 грн. Такий розмір застави є значним, цілком здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.
Доводи апеляційної скарги про те, що застава у визначеному слідчим суддею розмірі є непомірною та створює передумови для безальтернативності тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_6 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0607 га, садовий будинок загальною площею 70,8 кв. м, квартира загальною площею 74,5 кв. м, автомобіль Daewoo Nubira, причіп легковий Одисей 5, причіп для човна Верда 1.01. Також у 1998-2022 роках податковими агентами ОСОБА_6 виплачено дохід у сумі 6,252 млн грн.
Тому, приймаючи до уваги наявне нерухоме і рухоме майно, а також отримані доходи, немає підстав для висновку, що слідчим суддею необґрунтовано визначено заставу без врахування матеріального стану підозрюваного у завідомо непомірному розмірі.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 березня 2023 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4