Document No. 110281196

справа № 991/2346/23

провадження №11-сс/991/261/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

представника власника майна адвоката ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000078 від 17 лютого 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000078 від 17 лютого 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) про арешт майна, вилученого 13 березня 2023 року при проведенні обшуку домоволодіння, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2023 року вказане клопотання прокурора задоволено, на вилучене при проведенні обшуку майно накладено арешт, який мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційних скарг і узагальненні доводи особи, яка її подали.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її помилковою, постановленою з чисельними порушеннями норм процесуального та матеріального права, представник власника майна ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 22 березня 2023 року про арешт майна в частині накладення арешту на мобільний термінал системи зв`язку та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги особа посилалась на недоведеність прокурором в ході розгляду клопотання підстав для арешту тимчасово вилученого майна. Адвокат зазначив, що вилучений мобільний телефон не відповідає вимогам, зазначеним у ст.98 КПК, постанова про визнання речовим доказом від 14 березня 2023 року є незаконною та необґрунтованою, оскільки майно визнано речовим доказом за відсутності належного обґрунтування та доказів його відповідності встановленим критеріям за вищевказаною нормою.

Також адвокат зазначив, що ОСОБА_7 не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження, а наявність у неї статусу керівника підприємства не може бути належною підставою для обмеження чи позбавлення її прав, тим більше за відсутності доказів будь-якої її протиправної діяльності. Крім того, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам розумності та співмірності обмеження права власності, а також зазначає про втручання органів досудового розслідування до приватного спілкування та порушення засад таємниці спілкування. Окремо представник зазначив про невитребування слідчим суддею відеозапису обшуку за його клопотанням.

Позиції учасників судового провадження.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, пославшись на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

На підставі положень ч.4 ст.405 КПК з урахуванням позиції учасників провадження суд вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_7 .

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності, за вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст. 94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів судового провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000078 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК, щодо можливої розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах службовими особами Харківської обласної військової адміністрації під час придбання упродовж 2022 року м`яса курки, зокрема у ТОВ «Луцька Аграрна Компанія», при виконанні Постанови Кабінету Міністрів України №185 від 02 березня 2022 року «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану».

На підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 лютого 2023 року в межах вказаного кримінального провадження 13 березня 2023 року при проведенні обшуку домоволодіння, що перебуває у власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8, розташованого на земельних ділянках за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, детективами НАБУ, виявлено та вилучено мобільний телефон iPhone 14 PRO, на який оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 22 березня 2023 року накладено арешт.

Як вбачається із змісту останньої, слідчий суддя, врахувавши правову підставу для арешту майна, дійшов висновку про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та врахував розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, а також те, що інформація, що може міститися у вилученому телефоні, може відповідати критеріям, передбаченим ст.98 КПК. До того ж, вилучене майно разом з інформацією, яка міститься в ньому, є необхідною умовою проведення експертного дослідження.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52023000000000078.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення представника та прокурора, дослідивши надані матеріали, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в ухвалі від 22 березня 2023 року щодо накладення арешту на майно, виходячи з наступного.

Положеннями ст.170 КПК передбачено, що арешт майна у передбаченому п.1 ч.2 цієї статті випадку допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, ухвалою слідчого судді від 23 лютого 2023 року детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку у будівлях та спорудах, розташованих на земельних ділянках з наступними кадастровими номерами (що являють собою цілісний майновий комплекс): 0710200000:01:002:0012, за адресою АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_7, 0710200000:01:002:2047, за адресою АДРЕСА_5, належить на праві власності ОСОБА_7, 0710200000:01:002:2016, за адресою АДРЕСА_5, належить чоловіку ОСОБА_7 - ОСОБА_8, 0710200000:01:002:2049, за адресою АДРЕСА_4, належить чоловіку ОСОБА_7 - ОСОБА_8, що перебувають у користуванні ОСОБА_7, з метою відшукання речей та документів, що стосуються можливого здійснення постачання м`яса курки замороженої ТОВ «Луцька аграрна компанія» на адресу Харківської обласної військової адміністрації у квітні 2022 року, у тому числі мобільні термінали систем зв`язку, а також ноутбуки, нетбуки, системні блоки, USB-флеш накопичувачі, eSATA - накопичувачі, флеш-картки, тверді диски (HDDD, HMDD тощо), твердотілі накопичувачі SSD, NAS-накопичувачі, RAID-масиви, оптичні, магнітні та інші носії інформації, які містять інформацію про фінансово-господарські відносини, хід укладення та виконання договорів ТОВ «Луцька аграрна компанія» із Харківською ОВА.

Наявність підстав для вилучення речей (мобільного телефону), зазначених в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 13 березня 2023 року, згідно з яким в ході проведення обшуку виявлено річ, на відшукання якої надано дозвіл ухвалою слідчого судді. Так, в ході огляду належного ОСОБА_7 мобільного телефону iPhone 14 PRO IMEI1 НОМЕР_1, IMEI2 НОМЕР_2, виявлено ознаки видаленого листування з бенефіціаром ТОВ «Луцька аграрна компанія» у період вчинюваного кримінального правопорушення та виявлено електронне листування щодо перевезення курятини до м.Харків.

Постановою детектива НАБУ від 14 березня 2023 року вищевказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у даному провадженні, оскільки фактично зберігає відомості, що згідно з ч.1 ст.98 КПК можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Доводи представника з приводу незаконності та необґрунтованості постанови детектива від 14 березня 2023 року про визнання речовими доказами не спростовують висновку слідчого судді щодо відповідності майна критеріям за вищевказаною нормою КПК.

В обґрунтування клопотання прокурор просив накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів на підставі ч.2 ст.170 КПК та звернув увагу на процесуальну необхідність у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки відомості, що міститься у вилученому пристрої, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у ході досудового розслідування. Також мотивував необхідністю проведення експертного дослідження вилученого мобільного телефону.

Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відповідність вказаного майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК та доцільність накладення на нього арешту з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація яка міститься у вказаному мобільному телефоні, може бути використана як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема обставин виконання об`єктивної сторони кримінального правопорушення; кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення та зв`язків між такими особами, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК.

Щодо доводів представника про втручання у приватне спілкування без отримання дозволу слідчого судді в порядку ст.258 КПК колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.263 КПКзняття інформації з електронних комунікаційних мереж (комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг) є різновидом втручання у приватне спілкування, що проводиться без відома осіб, які використовують засоби електронних комунікацій (телекомунікацій) для передавання інформації на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можливо встановити обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Крім того, за положеннями ст.264 КПК сутність такої НСРД як доступ до зняття інформації з електронних інформаційних систем полягає у здійсненні на підставі ухвали слідчого судді пошуку, виявлення і фіксації відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або її частин, доступ до яких обмежений власником, володільцем або утримувачем системи, розміщенням її у публічно недоступному місці, житлі чи іншому володінні особи або логічним захистом доступу, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача.

Разом з цим, обізнаність про факт вилучення, а також усвідомлення особою про подальше перебування та можливе здійснення слідчих дії щодо вилученого у неї мобільного телефону виключає негласність таких слідчих дій, та відповідно, пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в ньому, відбуватиметься вже з відома цієї особи.

Таким чином, втручання у приватне спілкування в нетаємний спосіб, яким є огляд, копіювання вмісту телефонів, карт пам`яті, жорстких накопичувачів, зовнішніх накопичувачів чи інших електронних носіїв інформації, при виконанні ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів, виявлених під час обшуку або вилучених в результаті такого обшуку, регламентується ст.168, 234, 236, 237 КПК, а не ст.258, 263 та 264 КПК.

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання речей, у тому числі мобільних терміналів систем зв`язку (мобільних телефонів), що має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, є не тільки дозволом на проникнення у житло чи інше володіння особи, але одночасно фактично є дозволом на втручання в приватне спілкування осіб, оскільки електронні носії інформації, мобільні термінали систем зв`язку можуть містити одночасно і інформацію, дотичну до обставин кримінального провадження, іншу інформацію, неналежну до предмету доказування, в тому числі особистого характеру. Крім того, інформація особистого характеру, у тому числі приватного спілкування, може бути пов`язана із обставинами кримінального провадження, що розслідується. Надання дозволу слідчим суддею, судом на відшукання мобільних терміналів систем зв`язку, електронних інформаційних систем чи їх частин презюмує необхідність ознайомлення слідчого (детектива) з їх змістом для визначення належності чи неналежності такої інформації до обставин кримінального провадження та прийняття відповідного рішення щодо вилучення виявленого майна.

Отже, втручання у приватне спілкування в цьому випадку відбувалось також на підставі судового рішення для встановлення обставин можливого вчинення особливо тяжкого злочину, що свідчить про дотримання гарантії таємниці спілкування під час кримінального провадження, передбаченої ч.2 ст.14 КПК, у цьому провадженні.

Разом з цим, представник не наводить фактів чи обставин розкриття органом досудового розслідування подробиць чи інформації особистого характеру володільця оглянутого мобільного телефону, членів сімей чи інших осіб, які б свідчили про надмірне втручання у приватність особистого життя та не були обумовлені необхідністю встановлення обставин кримінального правопорушення такого ступеню тяжкості, передбаченого для такого втручання.

За таких обставин колегія суддів не вбачає порушень вимог КПК щодо втручання у приватне спілкування за вказаних представником підстав.

Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Щодо відсутності відеозапису обшуку та невитребування його слідчим суддею, про що вказує в апеляційній скарзі представник власника майна, колегія суддів зазначає, що положення ч.6 ст. 132, ст.171 КПК, котрі передбачають вимоги до клопотання про арешт майна та додатків до нього, не зобов`язують долучати при подачі клопотання про арешт майна до суду диск із відеозаписом, який є додатком до протоколу обшуку.

Разом з цим необхідність дослідження відеозапису обшуку виникає, якщо особою ставиться під сумнів відповідність інформації, відображеної у протоколі обшуку, реальним подіям, а тому відповідні посилання представника в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу.

Не залишилась без оцінки суду та обставина, що стороною обвинувачення не повідомлялось про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, зокрема ОСОБА_7 .

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3,4 ч.2 ст.170 цього Кодексу).

За положеннями п.3,4 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначалось раніше, задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов висновку про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та необхідність накладення арешту на майно саме з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, здійснення повідомлення чи не повідомлення про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, зокрема ОСОБА_7 не має значення при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. Доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності особи завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, обґрунтованих доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені, при цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими представником під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22 березня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000078 від 17 лютого 2023 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3