Document No. 110373908

справа № 991/2508/23

провадження №11-сс/991/288/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

представника власника майна адвоката ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 квітня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000024 від 18 січня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000024 від 18 січня 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) про арешт майна, вилученого 16 березня 2023 року при проведенні обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_7, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 квітня 2023 року вказане клопотання прокурора задоволено, на вилучене при проведенні обшуку майно накладено арешт, який мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною, необґрунтованою, з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, представник власника майна ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 10 квітня 2023 року про арешт майна та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги особа посилається на недоведеність прокурором в ході розгляду клопотання підстав для арешту тимчасово вилученого майна. Адвокат вказує, що вилучений мобільний телефон не відповідає вимогам, зазначеним у ст.98 КПК, накладення арешту є неправомірним, оскільки доступ до інформації на ньому не обмежувався, тому для зняття інформації не було жодної перешкоди ані з технічної точки зору, ні шляхом обмеження володільцем доступу до нього. За відсутністю обґрунтованої підозри причетності ОСОБА_7 до злочину за ч.5 ст.191 КК застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі у вигляді арешту майна, є невмотивованим процесуальним обмеженням прав особи.

Окремо представник звертає увагу на процесуальні порушення, які на його переконання мали місце при проведенні обшуку 16 березня 2023 року та відхилені слідчим суддею. Так, в протоколі про проведення обшуку 16 березня 2023 року, всупереч вимог ст.105 КПК, відсутні відомості про долучення до протоколу відеозапису процесуальної дії.

Також на думку особи мало місце порушення процесуальних строків, визначених ч.6 ст.173 КПК щодо постановлення ухвали слідчим суддею за наслідками розгляду такого клопотання, посилаючись на норми КПК, адвокат зазначає про порушення принципу змагальності сторін, безпідставний розгляд клопотання в закритому судовому засіданні, порушення прав власника майна та його представника на ефективний захист при здійсненні розгляду клопотання про арешт майна слідчим суддею, що полягає в їх обмеженні в ознайомленні з документами доданими до клопотання прокурора.

Позиції учасників судового провадження.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, пославшись на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

На підставі положень ч.4 ст.405 КПК з урахуванням позиції учасників провадження суд вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_7 .

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності, за вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів судового провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК, в тому числі щодо можливого заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем службовими особами Міністерства оборони України та іншими особами, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, при закупівлі послуги з організації харчування на 2022-2023 роки, зокрема у ТОВ «Ректан».

На підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2023 року в межах вказаного кримінального провадження 16 березня 2023 року при проведенні обшуку квартири за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_8 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_7, детективами НАБУ, виявлено та вилучено мобільний телефон Samsung S22+, на який оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 10 квітня 2023 року накладено арешт.

Як вбачається із змісту останньої, слідчий суддя, врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, дійшов висновку про можливість використання відомостей, що містяться у вказаному мобільному телефоні як доказів події кримінального правопорушення, встановлення осіб, які його вчинили та їх співучасників, та інших обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення, а також те, що інформація, що може міститися у вилученому телефоні, може відповідати критеріям, передбаченим ст.98 КПК. До того ж, вилучене майно разом з інформацією, яка міститься в ньому, є об`єктом експертного дослідження, відповідно до постанови детектива від 21 березня 2023 року.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52023000000000024.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши пояснення представника та прокурора, дослідивши надані матеріали, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в ухвалі від 10 квітня 2023 року щодо накладення арешту на майно, виходячи з наступного.

Положеннями ст.170 КПК передбачено, що арешт майна у передбаченому п.1 ч.2 цієї статті випадку допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, ухвалою слідчого судді від 06 лютого 2023 року детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1, що належить на праві власності та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_7, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання таких речей і документів, зокрема, матеріальних носіїв інформації (у тому числі персональних комп`ютерів, ноутбуків, нетбуків, SD-карток, оптичних дисків, флеш-накопичувачів, дисків, мобільних телефонів тощо, за допомогою яких можливе створення, копіювання та/або зберігання інформації) на яких знаходиться (знаходилися раніше) документи та інформація в електронному вигляді, що містить відомості, пов`язані з наданням послуги з організації харчування на 2022 і 2023 роки, моніторингом цін та визначенням прогнозованої вартості послуги забезпечення комплектами продуктів у зазначені роки, виконанням відповідних договорів, зміни їх істотних умов та проведення розрахунків.

Наявність передбачених ч.2 ст.168 КПК підстав для вилучення мобільного телефону, зазначеного в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 16 березня 2023 року, згідно з яким в ході проведення обшуку виявлено річ, на відшукання якої надано дозвіл ухвалою слідчого судді. Так, в ході огляду належного ОСОБА_8 мобільного телефону Samsung S22+, модель SM-S906B/DS, IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI (eSim): НОМЕР_2, виявлено листування в месенджері «Viber» з питань діяльності ТОВ «РЕКТАН», ТОВ «Армісет», ТОВ «Архімагір». Крім того, в месенджері «Viber» наявна переписка під час якої здійснювався обмін файлами та документами, однак при спробі відкрити надіслані та отримані файли, операційна система телефону генерувала повідомлення про відсутність в його пам`яті зазначених документів. Окрім того встановлено, що доступ до вмісту телефону захищений логічним захистом, у зв`язку з чим детективом запропоновано ОСОБА_7 надати доступ та повідомити пароль. Однак у відповідь ОСОБА_7 вчинено спробу перешкоджати подальшому дослідженню вмісту телефону, зокрема здійснено спроби шляхом фізичного втручання відібрати телефон. Після кількох вимог припинити перешкоджання проведенню слідчої дії ОСОБА_7 припинив такі дії. По прибуттю адвоката та консультації з ним ОСОБА_7 погодився надати пароль до свого мобільного телефону. Незважаючи на повідомлення власником паролю для розблокування телефону, враховуючи необхідність ретельного дослідження комп`ютерних даних, що зберігаються на указаному пристрої, в тому числі видаленої інформації, що може мати значення для досудового розслідування та у зв`язку з необхідністю проведення подальшого експертного дослідження, детективом прийнято рішення про вилучення мобільного телефону ОСОБА_7 .

Постановою детектива НАБУ від 16 березня 2023 року вищевказаний мобільний телефон визнано речовим доказом у даному провадженні, оскільки він фактично зберігає відомості, що згідно з ч.1 ст.98 КПК можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В обґрунтування клопотання про накладення арешту на майно прокурор просив накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів на підставі ч.2 ст.170 КПК. Також звернув увагу на процесуальну необхідність подальшого проведення експертизи вилученого телефону. Так, постановою від 21 березня 2023 року призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно-технічну експертизу мобільного телефону, вилученого в ході проведеного обшуку в рамках даного кримінального провадження, проведення якої доручено експерту - начальнику відділу детективів кримінальної лабораторії Управління аналітики та обробки інформації НАБУ.

Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відповідність вказаного майна зазначеним у ст.98 КПК критеріям та доцільність накладення на нього арешту з огляду на існування сукупності розумних підозр вважати, що інформація, яка міститься у вказаному мобільному телефоні, може бути використана як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема обставин виконання об`єктивної сторони кримінального правопорушення, кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, та зв`язків між такими особами, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК.

Стосовно доводів представника щодо відсутності відомостей про долучення до протоколу обшуку відеозапису процесуальної дії та припущень щодо нездійснення відеозапису взагалі слід зазначити, що за положеннями ч.2 ст.104 КПК у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.

Як вбачається з доданої до клопотання копії протоколу обшуку від 16 березня 2023 року, в ньому міститься інформація про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічного засобу фіксації та носія інформації, а саме відеокамери «Panasonic HC-V260» на карту пам`яті MicroSD, що застосовані при проведенні процесуальної дії, що відповідає вимогам ч.2 ст.104 КПК.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що положення ч.6 ст.132, ст.171 КПК, котрі передбачають вимоги до клопотання про арешт майна та додатків до нього, не зобов`язують при подачі клопотання про арешт майна до суду долучати диск із відеозаписом, який є невід`ємним додатком до протоколу обшуку, а тому відповідні посилання представника в апеляційній скарзі щодо процесуальних порушень не заслуговують на увагу.

Щодо доводів особи, яка подала апеляційну скаргу про відмову власнику майна та його представнику в ознайомленні з документами, доданими до клопотання прокурора, обмеженні їх в процесуальних правах, проведенні судового засідання в закритому режимі, слід зазначити наступне.

Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини, лише у разі якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом (п.4 ч.2 ст.27 КПК).

За положеннями ч.4 ст.27 КПК кримінальне провадження у закритому судовому засіданні суд здійснює з додержанням правил судочинства, передбачених цим Кодексом. На судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники кримінального провадження.

Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим (ч.1 ст.222 КПК).

Разом з цим, прохальна частина клопотання прокурора містить вимогу про здійснення його розгляду у закритому судовому засіданні.

Таким чином, з урахуванням вимог клопотання прокурора, прийняття слідчим суддею рішення про здійснення розгляду клопотання у закритому судовому засіданні відповідає вищезазначеним положенням законодавства.

Крім того, внаслідок певних дій детектива, прокурора, оцінка яких знаходиться за межами предмету апеляційного розгляду, у матеріалах даного провадження опинилися документи (докази), які безпосередньо не стосуються підстав арешту вилученого в ході обшуку майна (мобільного телефону), однак містять відомості, що становлять таємницю досудового розслідування, їх розголошення може істотно зашкодити інтересам кримінального провадження.

З наведених причин представнику власника вилученого в ході обшуку майна слідчим суддею відмовлено у задоволенні клопотання про ознайомлення з матеріалами провадження щодо його арешту як речового доказу, окрім самого клопотання. При цьому, колегія суддів вважає, що таке рішення не обмежило процесуальних прав власника мобільного телефону та його представника під час розгляду клопотання та не перешкодило ефективному представництву інтересів в суді, оскільки згідно з вимогами кримінального процесуального закону копія ухвали про обшук та протоколу обшуку вручаються особі, у якої він проводився. Також у протоколі зазначається перелік вилучених за результатами обшуку документів, майна. Зі змістом клопотання про арешт вилучених предметів в якості речових доказів представник власника майна був ознайомлений до початку його розгляду слідчим суддею по суті.

Зазначені процесуальні документи та докази містять достатні фактичні відомості про можливе кримінальне правопорушення, щодо якого здійснюється досудове розслідування, підстави для проведення обшуку, його результати та доводи про необхідність арешту вилучених за результатами обшуку предметів в якості речових доказів. Представник не скаржився на те, що його довірителю не було вручено копію ухвали слідчого судді про обшук, протоколу обшуку, або він не ознайомлений зі змістом клопотання про арешт вилученого майна до його розгляду слідчим суддею по суті.

Володіння зазначеними процесуальними документами та доказами, обізнаність з їх змістом є достатнім для здійснення ефективного представництва своїх інтересів в суді, а відмова в ознайомленні з іншими матеріалами кримінального провадження (які хоч і наявні в матеріалах судової справи з розгляду клопотання, проте не мають відношення до вирішення питання про арешт вилученого в ході обшуку мобільного телефону та не враховувались слідчим суддею) не порушує процесуальних прав володільця такого майна (його представника), не перешкоджає здійсненню ефективного представництва інтересів особи в суді, а тому висловлені доводи в цій частині не є обґрунтованими.

Крім того слід зазначити, що до початку апеляційного розгляду представнику власника майна надано можливість ознайомитися з матеріалами клопотання в повному обсязі, чим забезпечено максимальні умови для здійснення ефективного представництва та відстоювання інтересів власника майна, що підтверджено адвокатом ОСОБА_5 під час апеляційного розгляду.

Не залишилась без оцінки суду та обставина, що стороною обвинувачення не повідомлялось про підозру ОСОБА_7 у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3,4 ч.2 ст.170 цього Кодексу).

За положеннями п.3,4 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначалось раніше, задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов висновку про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та необхідність накладення арешту на майно саме з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, здійснення повідомлення чи не повідомлення про підозру у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень, зокрема ОСОБА_7 не має значення при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею саме з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з цим, слушними є посилання представника на розгляд клопотання слідчим суддею з порушенням строку, встановленого ч.6 ст.173 КПК, однак, у даному випадку, на переконання колегії суддів, розгляд слідчим суддею клопотання про арешт поза межами визначених вказаною нормою строків, обумовлений необхідністю завчасного повідомлення власника майна про дату призначеного судового засідання та наданням на ознайомлення клопотанням його представнику.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону щодо строків розгляду клопотання про арешт майна, однак, враховуючи обставини справи, вважає, що ці порушення в даному випадку здійсненні з метою дотримання процесуальних прав власника майна, та не є істотними, оскільки не впливають на правильність та обґрунтованість судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосовано на засадах розумності та співмірності. Доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності особи завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, обґрунтованих доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені, при цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими представником під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 квітня 2023 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000024 від 18 січня 2023 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3