- Presiding judge (HACC) : Oliinyk O.V.
Справа № 991/2910/23
Провадження № 1-кп/991/46/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
25 квітня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
захисника ОСОБА_9 ( в режимі відеоконференції),
перекладача ОСОБА_10,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000370 від 10.11.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Індія, громадянина Індії, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, посвідка на постійне проживання № НОМЕР_1 від 13.05.2021,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, в якому ухвалою від 03.04.2023 призначено відкрите підготовче судове засідання.
24.04.2023 на електронну адресу Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у зв`язку із застосуванням до нього на цей час запобіжного заходу у вигляді застави.
Обґрунтування клопотання
Прокурор мотивував подане клопотання тим, що 09.12.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, а 03.04.2023 до суду направлено обвинувальний акт за обвинуваченням вказаної особи за ч. 4 ст. 369 КК України.
На стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.12.2022 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 грудня включно, та визначено розмір застави в розмірі двох тисяч розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 962 000 грн, яку за підозрюваного сплачено, а також ряд обов`язків, що покладаються на підозрюваного в разі внесення застави на строк до 11.02.2023.
У подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 03.02.2023, від 01.03.2023 частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків. Так, ухвалою слідчого судді від 01.03.2023 на строк два місяці (до 01.05.2023 включно), але в межах строку досудового розслідування, був продовжений строк дії таких обов`язків: прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000370, прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування з приводу обставин, викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) в цьому кримінальному провадженні, із ОСОБА_14, а також з іншими особами, крім (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000370, прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні, своїх захисників, слідчого судді, суду; здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України свій паспорт громадянина Індії, посвідку про тимчасовий прихисток в Греції НОМЕР_2, інші документи, які дають право на виїзд з України; носити електронний засіб контролю.
За змістом клопотання необхідність продовження строку дії зазначених обов`язків обумовлена тим, що наявне обгрунтоване обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилисьта свідчать про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого. Не продовження строку дії відповідних обов`язків, ураховуючи характеристики обвинуваченого і його роль у вчиненні злочину, матиме негативні наслідки для судового розгляду.
Для досягнення мети забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання наявним ризикам прокурор просить суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .
Позиції сторін у судовому засіданні
Прокурор ОСОБА_5 підтримав подане клопотання прокурора ОСОБА_11 та просив задовольнити з наведених у ньому підстав.
Захисники ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_6 у загальному не заперечували проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що за чотири місяці застосування застави і покладення відповідних обов`язків ОСОБА_6 не порушував їх, а заявлених прокурором ризиків практично немає. Додатково повідомили, що на виконання ухвал слідчих суддів електронний засіб контролю (браслет) не закріплювався на тілі обвинуваченого через відсутність відповідного пристрою. Зважаючи на вказану обставину і належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 захисник ОСОБА_9 просила відмовити у продовженні обов`язку носити електронний засіб контролю.
Мотиви та висновки суду
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України.
Тримання під вартою, згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. При цьому за правилами частини третьої цієї статті слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У зв`язку із визначенням альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України в ухвалі зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого, за умови внесення застави, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд встановив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.12.2022 у справі № 991/6277/22 щодо ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 52022000000000370 від 10.11.2022 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.12.2022. Також була визначена застава в розмірі 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 962 000 грн, і за умови внесення застави на підозрюваного ОСОБА_6 на строк до 11.02.2022 покладено кілька обов`язків із передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України переліку. Після внесення 14.12.2022 суми застави ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 03.02.2023 (справа № 991/934/23), від 01.03.2023 (справа № 991/1807/23) частково задоволені клопотання прокурора та продовжено строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків. Так, ухвалою слідчого судді від 01.03.2023 був продовжений строк дії таких обов`язків: прибувати до слідчих (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000370, прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування з приводу обставин, викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) в цьому кримінальному провадженні, із ОСОБА_14, а також з іншими особами, крім (детективів), які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000370, прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні, своїх захисників, слідчого судді, суду; здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України свій паспорт громадянина Індії, посвідку про тимчасовий прихисток в Греції НОМЕР_2, інші документи, які дають право на виїзд з України; носити електронний засіб контролю.
Ухвалою слідчого судді вказані обов`язки продовжені на строк дії ухвали, який становить два місяці, до 01.05.2023 включно, але в межах строку досудового розслідування.
У ч. 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
Зважаючи на визначені у статті 203 КПК України підстави припинення дії ухвали про застосування запобіжного заходу, правила ч. 6 ст. 199 КПК України про порядок продовження строку запобіжного заходу у разі його закінчення до проведення підготовчого судового засідання (тобто після направлення обвинувального акта до суду), суд вважає, що закінчення досудового розслідування у формі, відмінній від закриття кримінального провадження (у даному випадку - направлення до суду обвинувального акта), не є підставою для припинення строку дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу, у тому числі в частині дії покладених на підозрюваного, обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Судом встановлено, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000370 не закінчився до дня направлення обвинувального акту до суду (03.04.2023) - залишалось ще 7 днів.
У зв`язку із наведеним ухвала слідчого судді від 01.03.2023 про продовження строку дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків мала діяти до 01.05.2023, тому клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків підлягає розгляду і вирішенню по суті.
Підставами для продовження 01.03.2023 слідчим суддею строку дії покладених на ОСОБА_6 обов`язківбули: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України; продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні), які не зменшились.
У поданому клопотанні прокурор порушує перед судом питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, на два місяці.
Строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, за правилами частини 7 цієї статті, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52022000000000370 від 10.11.2022, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 у справі № 991/1807/23 про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 у зв`язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу у виді застави, з урахуванням відсутності заперечень зі сторони захисту, які би спростовували чи виключали існування обґрунтованої підозри у вчиненні їхнім підзахисним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання щодо продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.
У клопотанні прокурор стверджує, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування ОСОБА_6 від суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні), не зменшились та продовжують існувати, що свідчить про необхідність продовжити строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, щоб у такий спосіб забезпечити його належну процесуальну поведінку під час судового провадження.
Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризику переховування ОСОБА_6 від суду.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої. Зазначене покарання, в разі визнання судом обвинуваченого винуватим, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, ч. 1 ст. 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання). Такі обставини самі по собі можуть свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Гоел Ануджє громадянином Індії, має посвідку про тимчасовий прихисток в Греції НОМЕР_2, в Україні перебуває на підставі посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 від 13.05.2021(дійсна до 12.05.2031). Клопотання прокурора містить інформацію про те, що ОСОБА_6 є засновником та директором двох товариств з обмеженою відповідальністю, одне з яких за попередні три роки мало понад 3,4 млн грн прибутку, та йому і його близьким родичам належить значна кількість об`єктів нерухомого майна, транспортних засобів. Наведені відомості у своїй сукупності свідчать, що обвинувачений ОСОБА_6 на теперішній час має достатні майнові можливості для переховування, у тому числі шляхом безперешкодного виїзду за межі території України, тому існування ризику переховування від суду залишається незмінним і на стадії судового провадження.
Суд вважає, що прокурор довів продовження існування ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Так, у кримінальному провадженні під час досудового розслідування в якості свідків були допитані три особи (п. 12, 65, 66 розділу І реєстру матеріалів досудового розслідування), які не допитувались у суді. Одним із цих свідків є ОСОБА_14 - Голова Держлікслужби, у наданні неправомірної вигоди якому висунуте обвинувачення ОСОБА_6 і який зазначений як викривач в обвинувальному акті. Тобто показання свідка ОСОБА_14, який, за версією обвинувачення, безпосередньо сприймав і знає обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, повідомив про його вчинення органу досудового розслідування, мають важливе значення для кримінального провадження і можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_6 як обвинуваченого. Наведені обставини дають підстави вважати, що останній може спробувати, у тому числі опосередковано, використовуючи наявні майнові ресурси, у незаконний спосіб вплинути на свідків у кримінальному провадженні з метою перешкодити наданню ними правдивих і повних показань під час судового розгляду, для уникнення або зменшення кримінальної відповідальності.
Оцінюючи ризик впливу на свідків, суд бере до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ураховуючи викладене, суд уважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження, окрім випадків, коли таке отримання показань є неможливим через обставини, пов`язані із введенням воєнного стану на території України.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики переховування ОСОБА_6 від суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, які виправдовують подальше покладення обов`язків, пов`язаних з їх існуванням.
Суду не надано доказів на підтвердження того, що заявлені прокурором ризики зменшились.
Думку сторони захисту про відсутність заявлених прокурором ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж понад чотирьох місяців, у тому числі незважаючи на фактичне незастосування до ОСОБА_6 електронного засобу контролю, суд вважає непереконливою. Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На переконання суду, застосування до ОСОБА_6 застави та покладення на нього певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, безумовно є одним із факторів, який сприяє тому, що обвинувачений дотримується належної процесуальної поведінки.
Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків у сукупності та взаємозв`язку зі встановленими ризиками, суд вважає, що такі обов`язки як: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України свій паспорт громадянина Індії, посвідку про тимчасовий прихисток в Греції НОМЕР_2, інші документи, які дають право на виїзд з України, - сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обов`язок утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_14 має попереджати настання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Проте в частині вимоги про продовження дії обов`язку утримуватись від спілкування з приводу обставин, викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_6 в цьому кримінальному провадженні, з іншими особами (окрім детективів та прокурорів, своїх захисників, слідчого судді, суду), клопотання прокурора не підлягає задоволенню з таких мотивів. За правилами пункту 4 ч. 5 ст. 194 КПК України суд може зобов`язати обвинуваченого виконувати такий обов`язок: утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом. Тобто зазначений обов`язок полягає в обмеженні права обвинуваченого на комунікацію із певною, конкретно визначеною особою, і таке обмеження повинне бути спрямованим на досягнення мети застосування запобіжного заходу - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України. Покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язку не спілкуватися із необмеженим, невизначеним колом осіб щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру, на стадії судового провадження є необґрунтованим, невиправданим обмеженням права обвинуваченого і не спрямоване на досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Також суд не вбачає достатніх підстав для продовження строку дії раніше покладеного на ОСОБА_6 обов`язку носити електронний засіб контролю і вважає його недоцільним. Так, сторона захисту повідомила, що за весь період покладення такого обов`язку (понад чотири місяці) фактично ніякий пристрій на тіло їхнього підзахисного, щоб здійснювати відслідковування та фіксування його місцезнаходження, не закріплювався через відсутність відповідного пристрою. Проте ОСОБА_6 не вчиняв дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування, прокурора та суду, його процесуальна поведінка залишалась належною. Прокурор не спростовував зазначені обставини. Зважаючи на тривалу відсутність у сторони обвинувачення фактичної можливості застосувати електронний засіб контролю щодо ОСОБА_6, покладення на останнього інших обов`язків, що спрямовані запобігти ухиленню обвинуваченого від суду, а також його попередню належну процесуальну поведінку, суд вважає, що в частині клопотання прокурора про продовження строк дії обов`язку носити електронний засіб контролю слід відмовити.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії частини обов`язків, покладених на обвинуваченого. Такі обов`язки є необхідними і достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у кримінальному провадженні і запобіганню встановленим ризикам.
З огляду на те, що обвинувальний акт надійшов до суду 03.04.2023, судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочався, суд вважає за доцільне продовжити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, на два місяці, що відповідає строку, передбаченому ч. 7 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. 194, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 від 21.04.2023 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, задовольнити частково.
Продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду 11.12.2022 у справі № 991/6277/22 обов`язків, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідком ОСОБА_14 ;
- здати на зберігання до Національного антикорупційного бюро України свій паспорт громадянина Індії, посвідку про тимчасовий прихисток в Греції НОМЕР_2, інші документи, які дають право на виїзд з України.
В іншій частині клопотання прокурора - відмовити.
Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, визначити до 25.06.2023.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3