- Presiding judge (HACC AC) : Kaluhina I.O.
Справа № 991/2366/23
Провадження № 11-сс/991/322/23
Слідчий суддя ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.03.2023 про арешт майна в межах кримінального провадження № 52021000000000574 від 07.12.2021,
У С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 52021000000000574 від 07.12.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
14.03.2023 у межах указаного кримінального провадження детективи НАБУ на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2023 провели обшук у будинку за адресою: АДРЕСА_1, який перебуває у фактичному володінні ОСОБА_6 . Під час проведення обшуку, серед іншого, виявлено та вилучено: договір поставки № 487/21 від 24.05.2021 між ТОВ «Еліз» та ТОВ «Українсько-європейська агрокомпанія» із додатками на 12 арк.; видаткова накладна № Д-787 від 26.07.2021 ТОВ «Діп сервіс+» на 1 арк.; видаткова накладна № Д-624 від 20.07.2021 ТОВ «Діп сервіс+» на 1 арк.; видаткова накладна № 2334 від 26.10.2021 ТОВ «Еліз» на 1 арк.; протокол № 12-07/1 від 12.07.2021 ТОВ «ЕК «Енерго-тайм» на 4 арк.; протокол № 06/08 від 06.08.2021 ТОВ «ЕК «Енерго-тайм» на 2 арк (далі - майно, вилучене 14.03.2023 під час проведення обшуку).
У подальшому, із метою забезпечення збереження речових доказів, прокурор САП ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 14.03.2023 під час проведення обшуку.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 21.03.2023 наклав арешт на майно, вилучене 14.03.2023 під час проведення обшуку.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді від 21.03.2023, ОСОБА_6 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. За змістом вимог апеляційної скарги просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
В обґрунтування вимоги про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_6 зазначає, що розгляд клопотання та постановлення ухвали слідчим суддею відбувався без його участі. Про оскаржувану ухвалу ОСОБА_6 дізнався 31.03.2023, а вже 04.04.2023 подав апеляційну скаргу. Указане, на думку ОСОБА_6, об`єктивно унеможливило вчасне звернення з апеляційною скаргою.
Обґрунтовуючи інші вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_6 посилається на те, що висновки слідчого судді про наявності кримінального правопорушення є необґрунтованими та неправильними. Кожен з вилучених 14.03.2023 під час проведення обшуку та арештованих документів датований/виготовлений задовго до укладання договору закупівлі, який є предметом кримінального провадження, та не мають до нього жодного відношення. А отже підстави для накладення арешту відсутні.
Позиції учасників судового провадження
Учасники судового провадження у судове засідання не прибули, будучи повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином.
Від ОСОБА_6 на електронну пошту суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Додатково заявник зазначив, що підтримає в повному обсязі апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Від прокурора до суду надійшли письмові заперечення, за змістом яких просить розглядати справу за його відсутності. Зазначив, що апеляційна скарга є необґрунтованою та в ній не наведено жодної підстави для скасування судового рішення. Тож, на думку сторони обвинувачення, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою.
На підставі ст. 406 КПК України вищезазначене є підставою для розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до таких висновків.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене КПК України (п. 3 ч. 2 ст. 395 цього Кодексу). У свою чергу, згідно вимог ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
У випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказані обставини за їх клопотанням можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року по справі № 461/1434/18).
Із матеріалів судового провадження вбачається, що 21.03.2023 слідчим суддею постановлено оскаржувану ухвалу, повний текст якої проголошено 29.03.2023 за відсутності учасників судового провадження. Копія повного тексту отримана ОСОБА_6 засобами поштового зв`язку 18.04.2023, а апеляційна скарга подана 04.04.2023.
З огляду на вищевикладене, а також факт необізнаності ОСОБА_6 із мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів вважає, що наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження як такого, що пропущений із поважних причин.
Щодо вирішення апеляційної скарги по суті
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пп. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Колегією суддів встановлено, що слідчим суддею правильно вирішено усі питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання.
При цьому, в межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення колегія суддів має визначити: чи є правова підстава для арешту майна; чи є втручання у право власності ОСОБА_6 надмірним; чи мали місце порушення вимог кримінального процесуального закону, на які вказує захист, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Щодо правової підстави для арешту майна
Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на майно, вилучене 14.03.2023 під час проведення обшуку, оскільки відсутні підстави вважати, що воно відповідає ознакам речових доказів.
Колегія суддів відхиляє наведені доводи та звертає увагу на таке.
Із матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ під процесуальним керівництвом САП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000574 від 07.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме за фактом привласнення, розтрати майна АТ «Харківобленерго» шляхом втручання в прилади обліку спожитої електроенергії, а також проведення службовими особами АТ «Харківобленерго» закупівель товарів за завищеними цінами.
За версією органу досудового розслідування службові особи АТ «Харківобленерго» протягом 2021-2022 років під час організації та проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг, зловживаючи своїм службовим становищем, вчиняли дії, спрямовані на визначення переможцями торгів конкретних учасників. У подальшому з переможцями торгів укладалися відповідні договори на закупівлі товарів, робіт та послуг за завищеними цінами.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 24.02.2023 надав дозвіл на проведення обшуку будинку АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_6, який на праві власності належить ОСОБА_8 з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання речей та документів, а саме: технічних носіїв інформації та технічних засобів, засобів мобільного та інтернет зв`язку, що містять відомості про підготовку, створення, редагування, обговорення, зберігання, пересилання документів в електронному вигляді, та/або відображених у них відомостей, що стосуються кримінального провадження, зокрема обставин укладення договору № Ч5656 від 04.10.2021 про закупівлю трансформаторів та додаткової угоди № 1 від 21.10.2021 до нього; блокнотів, записних книжок чи окремих аркушів, чорнових записів, щоденників, чернеток, графічних схем, фотографій, які містять відомості про обставини, що мають значення для кримінального провадження (а.с. 7-14).
14.03.2023 на підставі зазначеної вище ухвали слідчого судді проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено, зокрема: договір поставки № 487/21 від 24.05.2021 між ТОВ «Еліз» та ТОВ «Українсько-європейська агрокомпанія» із додатками на 12 арк.; видаткову накладну № Д-787 від 26.07.2021 ТОВ «Діп сервіс+» на 1 арк.; видаткову накладну № Д-624 від 20.07.2021 ТОВ «Діп сервіс+» на 1 арк.; видаткову накладну № 2334 від 26.10.2021 ТОВ «Еліз» на 1 арк.; протокол № 12-07/1 від 12.07.2021 ТОВ «ЕК «Енерго-тайм» на 4 арк.; протокол № 06/08 від 06.08.2021 ТОВ «ЕК «Енерго-тайм» на 2 арк. (а.с. 15-22).
Відповідно до протоколу огляду від 16.03.2023, у ході огляду перелічених вище документів, детективом встановлено, що договір та видаткові накладні містять інформацію щодо реалізації трансформаторів, їх вартість та оскільки не встановлено підстав їх зберігання за адресою проведення обшуку, так як вони не містять реквізитів ТОВ «ЕК «Енерго-Тайм», це може свідчити про пов`язаність ТОВ «ЕК «Енерго-Тайм» з ТОВ «Еліз», ТОВ «Діп сервіс+», ТОВ «Українсько-европейськаагрокомпанія», а вилучені протоколи - інформацію щодо проведення процедури закупівлі з ідентифікатором UA-2021-07-09-001403-b «Трансформатори», у тому числі щодо ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА», що може свідчити про пов`язаність ТОВ «ЕК «Енерго-Тайм» з ТОВ «ДЖЕНЕРАЛ ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА» та має значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні (а.с. 23-24).
Постановою детектива НАБУ від 16.03.2023 зазначені у клопотанні документи визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні (а.с. 58-61).
Отже розглядаючи клопотання прокурора про накладення арешту, слідчий суддя виходив з того, що на цьому етапі досудового розслідування вилучені документи стосуються обставин, які перевіряються у кримінальному провадженні № 52021000000000574 від 07.12.2021, можуть в подальшому бути використані як докази, їх вилучення відбулося правомірно, а подальше їх утримання потребує «легалізації» (встановлення правової визначеності щодо них) з боку слідчого судді шляхом накладення на них арешту. Передача їх володільцям на цьому етапі досудового розслідування не забезпечить у повній мірі їх належну схоронність від таких випадків, як пошкодження, спотворення, знищення та інших негативних обставин, що в свою чергу, буде перешкодою для проведенню аналітичної (слідчої) діяльності з вилученими документами. А тому, на думку колегії суддів, слідчий суддя правомірно задовольнив клопотання.
Крім того, слідчим суддею враховано положення ч. 2 та 3 ст. 170 КПК України, відповідно до яких майно, що відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків слідчого судді.
Перевірка доводів апеляційної скарги щодо надмірного втручання у право власності ОСОБА_6 .
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя відповідно до ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати, серед іншого, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб
Арештоване майно вилучено за результатами обшуку 14.03.2023 житлового будинку АДРЕСА_1, що є місцем проживання ОСОБА_6, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.02.2023.
Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КПК України).
Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).
У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що для того щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).
Загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов`язаний із можливим привласненням, розтратою майна АТ «Харківобленерго».
Ступінь втручання у право мирного володіння майном колегія суддів оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на такі обставини: вилучені документи не становлять матеріальної цінності для володільця; тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Щодо розгляду клопотання слідчим суддею без повідомлення ОСОБА_6 .
Особа, яка подала апеляційну скаргу, наголошувала на незаконності ухвали слідчого судді через здійснення розгляду клопотання без його повідомлення.
Колегія суддів відхиляє наведені доводи з огляду на те, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою (ч. 1 ст. 135 КПК України).
Як вбачається з матеріалів провадження, про розгляд клопотання прокурора про накладення арешту ОСОБА_6 повідомлявся шляхом виклику по телефону (а.с.63).
З огляду на наведене, проведення судового розгляду клопотання про арешт майна за відсутності власника майна, який був належним чином повідомлений про розгляд клопотання, відповідає положенням кримінального процесуального закону та спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Щодо інших доводів сторін
Також, в апеляційній скарзі містяться інші аргументи ОСОБА_6, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча § 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна трактувати як необхідність давати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення можна змінювати залежно від характеру рішення та потрібно визначати з урахуванням обставин конкретної справи (див. рішення у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, § 29, Серія A. 303-A, «Хіро Балані проти Іспанії» (Hiro Balani v. Spain), 09 грудня 1994 року, § 27, Серія A, № 303-B та Гарсіа Руїс (Garcia Ruiz), згадане вище, § 26). Тому, відхиляючи апеляцію, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19 грудня 1997 року, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27 вересня 2001 року, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27 жовтня 2009 року та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27 квітня 2021 року, § 31).
У цьому провадженні колегією суддів надані відповіді на всі вагомі аргументи.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст.407 КПК України).
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Керуючись ст. 117, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.03.2023 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4