- Presiding judge (HACC) : Tkachenko O.V.
Справа № 991/3750/23
Провадження № 1-кс/991/3772/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].
Дата і місце постановлення [1-1].
09 травня 2023 року, місто Київ.
Назва та склад суду, секретар судового засідання [1-2].
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі слідчий суддя), секретар судового засідання Маргарита ВАСИЛЕВСЬКА.
Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі ЄРДР) 21 січня 2017 року за № 42017111100000022.
Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання [1-4].
Підозрюваний ОСОБА_2, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (інша інформація у клопотанні відсутня).
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].
Детектив Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 (надалі детектив НАБУ); захисник підозрюваного ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 ; підозрюваний ОСОБА_2
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].
Вирішується питанняпро арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017111100000022 від 21 січня 2017 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Питання про арешт майна вирішується за клопотанням детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 .
Встановлені слідчим суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].
Слідчий суддя встановив таке.
Клопотання детектива НАБУ погоджене прокурором шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України та обґрунтоване наступним.
У провадженні детективів Національного антикорупційного бюро України перебуває кримінальне провадження за №42017111100000022 від 21січня 2017 року за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом умисного, з метою одержання неправомірної вигоди ПАТ «Платинум Банк» використанні службовими особами службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки для Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (надалі - Украерорух).
У клопотання детектив НАБУ зазначає, що досудовим розслідування встановлено, що заступник директора Украероруху з розвитку ОСОБА_2, діючи умисно з використанням службового становища всупереч вимогам окремих доручень Уповноваженого органу управління, в порушення наказу директора Украероруху від 08 червня 2016 року №173 заподіяв збитки Украероруху на суму 90 млн. грн., що в 112 500 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на 2017 рік, тобто є тяжкими наслідками в розумінні ч. 4 примітки до статті 364 КК України. Перший заступник директора Украероруху ОСОБА_7, діючи умисно з використанням службового становища всупереч вимогам окремих доручень Уповноваженого органу управління, в порушення наказу директора Украероруху від 08 червня 2016 року № 173 заподіяв збитки Украероруху на суму 70 млн. грн., що в 87 500 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на 2017 рік, тобто є тяжкими наслідками в розумінні п. 4 примітки до статті 364 КК України.
З огляду на викладене, 26 квітня 2023 року, ОСОБА_2 повідомлено про підозру у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам державного підприємства, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
04 січня 2022 року Державним підприємством обслуговування повітряного руху України у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов на загальну суму 404062195, 24 гривень.
Детектив НАБУ зазначає, що згідно інформації отриманої в ході досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності належить:
- автомобіль УАЗ 31512, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Водночас досудовим слідством встановлено, що 19 листопада 1987 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_3 .
Під час перебування у шлюбі остання набула право власності на наступні об`єкти:
- квартиру загальною площею 74,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2536970746000);
- будинку за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 185811846209);
- земельної ділянки загальною площею 0,2328 га за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 329961946209);
- автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 .
Враховуючи вищевикладене, а також те, що на об`єкти, які на праві спільної сумісної власності належать ОСОБА_8 та ОСОБА_2, частка останнього у праві власності на них судом не визначена, то дані частки у праві власності на зазначені об`єкти з метою забезпечення цивільного позову до підозрюваного ОСОБА_2, сторона обвинувачення вважає, що наявні достатні підстави щодо накладення арешту на вищезазначене майно з позбавленням права на відчуження та розпорядження ним.
За таких обставин, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та забезпечення цивільного позову, детектив НАБУ звернувся з клопотанням, у якому просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, а саме:
1) яке на праві власності належить ОСОБА_2 :
- автомобіль УАЗ 31512, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .
2) яке на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_3 :
- квартиру загальною площею 74,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2536970746000);
- будинку за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 185811846209);
- земельної ділянки загальною площею 0,2328 га за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 329961946209);
- автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 .
Крім того, детектив НАБУ зазначає. що підставою арешту майна є наявність ризику того, що вказане майно може бути відчужене.
На підтвердження вказаних обставин до клопотання долучені копії матеріалів, зокрема: витяг з ЄРДР; посадова інструкція заступника директора з розвитку Украероруху від 22 грудня 2015 року; наказ №69/о від 08 лютого 2016 року; наказ №675/о від 24 грудня2015 року; посадова інструкція першого заступника директора Украероруху від 22 грудня 2015 року; наказ №61/о від 04 лютого 2016 року; довідка про тимчасове виконання обов`язків директора Украероруху у 2015; довідка про тимчасове виконання обов`язків директора Украероруху у 2016; статут ДП обслуговування повітряного руху України від 06 квітня 2016 року; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 07 березня 2017 року; договір банківського рахунку від 22 травня 2015 року; окреме доручення від 17 червня 2015 року; лист Украероруху від 21 липня 2022 року; службова записка від 22 грудня 2015 року; службова записка №3.1.1.7-316; службова записка від 12 жовтня 2015 року; службова записка від 12 лютого 2016 року; наказ № 64-0 від 13 травня 2016 року; рішення Правління НБУ №48-рш/БТ від 02 червня 2016 року; наказ №173 від 08 червня 2016 року; лист Украероруху від 06 липня 2016 року № 1-16.3-1100 ; протокол зустрічі від 29 липня 2016 року; лист голові правління ПАТ «Платинум банк» від 27 липня 2016 року; окреме доручення від 03 жовтня 2016 року; лист Платинум банку від 23 листопада 2016 року; службова записка від 24 листопада 2016 року; рішення правління НБУ від 28 листопада 2016 року; окреме доручення від 24 листопада 2016 року; доповідна записка від 19 грудня 2016 року; листУкраероруху від 29 грудня 2016 року; лист Украероруху від 28 грудня 2016 року; наказ № 418 від 28 грудня 2016 року; план заходів від 29 грудня 2016 року; довідка про включення до переліку акцептованих вимог кредиторів від 13 червня 2017 року; висновок Держаудитслужби від 16 серпня 2022 року; висновок експерта від 09 жовтня 2019 року; висновок експерта від 12 квітня 2019 року; висновок експертів від 26 лютого 2021 року; протокол огляду від 07 жовтня 2022 року; протокол огляду речей та документів від 31 жовтня 2019 року; протоколи допиту свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ; цивільний позов разом з додатком; протокол огляду від 17 січня 2023 року; реєстраційні картки на ТЗ; витяг з реєстру РАЦС; витяг з реєстру нерухомості; повідомлення про підозру ОСОБА_2 від 26 квітня 2023 року тощо.
Детектив НАБУ у судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що у заявленому цивільному позові відповідачем зазначений «підозрюваний (-ні) у кримінальному провадженні №42017111100000022 від 21.01.2017», що на його думку не відповідає вимогам ст. 128 КПК України. Крім того, підозрюваний ОСОБА_2 на думку захисника, не визнаний у цьому кримінальному провадженні цивільним відповідачем, а тому не набув такого статусу.
Підозрюваний ОСОБА_2 підтримав думку свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. Також зазначив, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, на які детектив НАБУ просить накласти арешт належать на праві приватної власності дружині підозрюваного ОСОБА_8, та не є спільною сумісною власністю подружжя з огляду на правові підстави набуття цього нерухомого майна. На підтвердження викладених обставин просив долучити до матеріалів клопотання копію договору дарування квартири від 17 грудня 2021 року.
Слідчий суддя дослідив клопотання з додатками до нього, надані сторонами матеріали та заслухав думки учасників судового провадження.
Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 62 КПК України: «Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч.1, 4, 5 ст. 128 КПК України «Особа,якій кримінальнимправопорушенням абоіншим суспільнонебезпечним діяннямзавдано майновоїта/абоморальної шкоди,має правопід часкримінального провадженнядо початкусудового розглядупред`явити цивільнийпозов допідозрюваного,обвинуваченого абодо фізичноїчи юридичноїособи,яка зазаконом несецивільну відповідальністьза шкоду,завдану діяннямипідозрюваного,обвинуваченого абонеосудної особи,яка вчиниласуспільно небезпечнедіяння. Форма тазміст позовноїзаяви повиннівідповідати вимогам,встановленим допозовів,які пред`являютьсяу порядкуцивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства».
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України: « Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна».
Відповідно до вимог п.п.1-2 ч. 3, ч. 5 ст. 132 КПК України: «Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України: «Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку».
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 та ч. 6 ст. 170 КПК України: «Арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше».
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України: « Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна».
Відповідно до вимог ч. 11 ст. 170 КПК України: «Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна».
Відповідно до вимог абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України: «Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу».
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України: «Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування».
Відповідно до вимог ч. ч. 1-2 ст.60 СК України: «Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя».
Відповідно до вимог ч. ч. 1-2 ст. 69 СК України: «Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений».
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 364 та ч. 2 ст. 370 ЦК України: «У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду».
З клопотання про арешт майна та долучених до нього матеріалів видно, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Враховуючи те, що у цьому кримінальному провадженні потерпілим Державним підприємством обслуговування повітряного руху України було заявлено цивільний позов про відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушення, слідчий суддя вважає за можливе накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2 з метою забезпечення цивільного позову.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів видно, що підозрюваному ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль УАЗ 31512, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 . Крім того, дружині підозрюваного ОСОБА_8 належить автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Разом з тим, слідчий суддя не бачить правових підстав для накладення арешту на наступне майно, яке є власністю ОСОБА_8, а саме на:
- квартиру загальною площею 74,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2536970746000);
- будинку за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 185811846209);
- земельної ділянки загальною площею 0,2328 га за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 329961946209).
Слідчим суддею у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_8 набула право власності на будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 внаслідок спадкування за законом, що підтверджується доданим до клопотання витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за договором дарування від 17 грудня 2021 року, що підтверджується копією відповідного договору.
За таких обставин, вищевказане майно є особистою приватною власністю ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. 57 СК України, та не належить до спільної власності подружжя, як зазначає детектив у клопотанні, а тому у задоволенні клопотання в цій частині слід відмовити.
Стосовно доводів захисника ОСОБА_4 про невідповідність цивільного позову вимогам ст. 128 КПК України, слідчий суддя зазначає таке.
Зі змісту ст. 128 КПК України, видно, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди має право пред`явити цивільний позов до підозрюваного, під час кримінального провадження до початку судового розгляду, тобто у будь який момент з початку досудового розслідування та до моменту початку судового розгляду.
Слідчий суддя зазначає, що цивільний позов у цьому кримінальному провадженні був пред`явлений 24 грудня 2021 року, а повідомлено про підозру ОСОБА_2 було 26 квітня 2023 року. За таких обставин, цивільний позов був заявлений за відсутності підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, що відповідає вимогам КПК України, у зв`язку з чим виконати вимоги ЦПК України стосовно зазначення відомостей про відповідача не було можливим, а будь-які обмеження щодо строків пред`явлення особою цивільного позову у межах встановленого ч. 1 ст. 128 КПК України періоду будуть обмежувати її права на таке звернення і порушувати ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слідчий суддя також не враховує доводи захисника стосовно того, що підозрюваний ОСОБА_2 не визнаний у цьому кримінальному провадженні цивільним відповідачем, оскільки вимогами КПК України не передбачено такої окремої процесуальної дії. Крім того, відповідно до вимог ст. 62 КПК України, цивільний відповідач має відмінний від підозрюваного окремий процесуальний статус та є самостійним учасником кримінального провадження.
Під час вирішення клопотання про накладення арешту на зазначене майно слідчий суддя врахував правові підстави для арешту майна, а також перевірив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Так, положення кримінального процесуального законодавства не містять визначення «обґрунтована підозра», а тому під час розгляду даного виду клопотань, слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Вказана норма узгоджується також з ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року та «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року).
Слідчий суддя, з метою вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінює надані йому докази не в контексті їх достатності і допустимості для встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні злочину, доведення чи не доведення її винуватості, тобто не з метою отримання висновків, які є необхідними для ухвалення вироку, а лише з метою визначення вірогідності та достатності підстав для висновку про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчий суддя, з огляду на доводи клопотання і матеріали, надані стороною обвинувачення на його підтвердження, дійшов висновку про можливість вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а тому вважає що підозра є обґрунтованою.
Стосовно втручання у права та інтереси підозрюваного ОСОБА_2 слідчий суддя зазначає наступне. Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»), тобто має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Слідчий суддя також зазначає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для їх власників, дійшов висновку, що у даному випадку наявний обґрунтований розмір цивільного позову, а тому вказане у даному клопотанні майно має значення для кримінального провадження.
Слідчий суддя, з огляду на викладене, керуючись положеннями ст. ст. 131, 132, 170-173, 372, 376 КПК України дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива НАБУ про арешт майна.
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].
Висновки слідчого судді [3-1].
Слідчий суддя постановив:
ПОСТАНОВИВ:
1) клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 задовольнити частково;
2) накласти арешт у кримінальному провадженні №42017111100000022 від 21 січня 2017 року на майно підозрюваного ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на автомобіль УАЗ 31512, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ;
3)накласти арешту кримінальномупровадженні №42017111100000022від 21січня 2017року намайно якена правіспільної сумісноївласності належить ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2,РНОКПП НОМЕР_3,а самена автомобільVolkswagenTiguan,2013року випуску,державний номернийзнак НОМЕР_4 ;
4) в решті клопотання відмовити;
5) ухвала про накладення арешту виконується негайно слідчим (детективом), прокурором, а її оскарження не зупиняє її виконання.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали складений та оголошений 12 травня 2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1