Document No. 110870235

Справа № 991/1865/23

Провадження 1-кс/991/1896/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці м. Лубни Полтавської області, громадянці України, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1, яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209КК України, у кримінальному провадженні № 52016000000000081 від 23.03.2016,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду звернувся старший детектив Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 з клопотанням, погодженим прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про обрання підозрюваній ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 у межах кримінального провадження № 52016000000000081 від 23.03.2016 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України; у складанні та видачі службовими особами завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненому організованою групою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 366 КК України та у здійсненні фінансових операцій з майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом особами, які знали, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених організованою групою, в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209КК України. Крім того, на переконання органу досудового розслідування, встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають обґрунтовані підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_7 може здійснити спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. До того ж постановою старшого детектива від 24.02.2023 підозрювану оголошено в міжнародний розшук. Наведене, на переконання органу досудового розслідування, є достатніми підставами для обрання підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання призначалося до розгляду на 08.03.2023, 23.08.2023, 04.04.2023, 12.04.2023 та 09.05.2023.

У судовому засіданні 09.05.2023 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Доводи захисників підозрюваної ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зводяться до того, що ОСОБА_7 на момент розгляду клопотання не набула статусу підозрюваної, оскільки 15.12.2022 та 16.01.2023 НАБУ було повідомлено, що ОСОБА_7 зареєстрована та проживає на території Республіки Польща, а тому її виклик має відбуватися відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК України, що не було зроблено органом досудового розслідування та вказує на не дотримання належної правової процедури повідомлення ОСОБА_7 про підозру.

Більше того, на переконання сторони захисту, той факт, що ОСОБА_7 повідомила і орган слідства, і суд про місце свого перебування, свідчить про те, що остання готова співпрацювати та не переховується від органів слідства та суду, тобто такий ризик відсутній, так само як і ризик впливати на свідків, наявність якого не підтверджується жодними фактами. Тим більше, що кримінальне провадження триває уже майже шість років, в рамках якого допитано усіх осіб, тому малоймовірним є зміна їх показів.

Також, на думку захисту, не наведено в клопотанні і обставин, які би вказували на неможливість застосування до ОСОБА_7 жодного із більш м`яких запобіжних заходів.

Крім того, захисники стверджують, що ОСОБА_7 не можна вважати такою, що оголошена в міжнародний розшук, адже «оголосити» міжнародний розшук може тільки організація на міжнародному рівні, якою є Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол), а матеріали клопотання не містять будь-яких підтверджуючих даних від зазначеної організації про оголошення ОСОБА_7 в міжнародний розшук, зокрема належним чином підтвердженої копії витягу з бази Інтерпол про публікацію щодо ОСОБА_7 «червоної картки» як особи, яка ухиляється від кримінальної відповідальності, з подальшою можливістю її затримання.

Враховуючи все вищевикладене, у задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити.

Підозрювана ОСОБА_7 у судові засідання не прибула, про дату, час та місце їх проведення повідомлялася шляхом направлення судових повісток на адресу її зареєстрованого місця проживання.

Заслухавши думку прокурора, позицію сторони захисту, дослідивши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Частиною 6 статті 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

З огляду на зазначені положення закону слідчому судді під час вирішення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної, з метою визначення, чи є законні підстави для обрання стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно в межах доводів відповідного клопотання розкрити: 1) кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа; 2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення; 3) наявність та достатність доказів того, що підозрювана, обвинувачена виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошена у міжнародний розшук; 4) ризики, які були заявлені стороною обвинувачення, та їх обґрунтованість; 5) чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Встановлено, що у провадженні детективів Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 52016000000000081 від 23.03.2016, за підозрою, серед інших, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209КК України.

На думку органу досудового розслідування, ОСОБА_7, діючи всупереч державним інтересам у вигляді ефективного, раціонального та цілеспрямованого використання бюджетних коштів, отримання прибутку від діяльності державних підприємств - учасників концерну «Укроборонпром», що визначають обороноздатність, державну та економічну безпеку України, будучи службовою особою Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» (далі - ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт»), обіймаючи у період з 24.03.2014 по 26.04.2018 посаду начальника Департаменту контрактів № 3, діючи умисно, як співвиконавець у складі організованої групи за участю ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, з корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, вчинила заволодіння чужим майном, а саме: коштами на загальну суму 2 343 321,84 доларів США (еквівалентно 40 802 219,85 грн), сплаченими у період з 09.09.2014 по 04.11.2015 ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» компанії «FG TECHCAPITAL LTD» у рамках виконання відповідних зовнішньоекономічних угод.

Так, ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» наділене виключними повноваженнями на право здійснення імпорту, експорту товарів військового призначення та надання посередницьких послуг щодо вчинення таких правочинів. Діяльність підприємства супроводжується укладенням значної кількості зовнішньоекономічних угод з компаніями нерезидентами.

Після березня 2014 року (точні час, дата і місце органом досудового розслідування не встановлені), ОСОБА_8, будучи службовою особою ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та керуючи його поточною господарською діяльністю, вирішив вчинити дії для особистого збагачення та збагачення інших осіб шляхом вчинення правочинів щодо купівлі-продажу товарів за завищеною ціною, а також удаваного надання агентських послуг за участю ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та інших контрольованих юридичних осіб, з подальшим здійсненням фінансових операцій з таким майном, одержаним злочинним шляхом.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_8, усвідомлюючи неможливість одноособового вчинення таких дій та необхідність ретельної довготривалої підготовки, вирішив утворити стійке об`єднання осіб у складі: ОСОБА_9 (начальника Департаменту контрактів № 3), ОСОБА_7 (заступниці начальника вказаного департаменту), ОСОБА_10 (заступника начальника вказаного департаменту), котрі погодилися на спільну реалізацію його злочинного плану щодо тривалої та узгодженої участі у заволодінні чужим майном шляхом неодноразового (систематичного) надання посередницьких послуг при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за участю ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та контрольованих юридичних осіб, а також наступного здійснення фінансових операцій з майном, одержаним злочинним шляхом.

Після досягнення домовленості про спільне вчинення злочину у складі організованої групи, ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про можливість використання компанії «FG TECHCAPITAL LTD» як контрольованої юридичної особи з метою реалізації розробленого ОСОБА_8 плану злочинної діяльності.

У травні-червні 2014 року (точні час, дата і місце органом досудового розслідування не встановлені, але не пізніше 11.06.2014) ОСОБА_9 та ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, повідомили ОСОБА_8 і ОСОБА_7 про можливість реалізації зовнішньоекономічного проєкту щодо мостоукладальників важкого механізованого мосту типу ТММ-3М на шасі КрАЗ-63221, КрАЗ-255 (далі - механізовані мости), що передбачало їх імпорт (придбання у ТОВ «ТЕХНІК АРМ»), ремонт і модернізацію в Україні силами ДП «Львівський радіоремонтний завод» (далі - ДП «ЛРРЗ», державного комерційного підприємства, що перебувало у сфері управління ДК «Укроборонпром») та експорт (продаж компанії «ROSE MONS»).

За вказаних обставин, у травні-червні 2014 року (точні час, дата і місце органом досудового розслідування не встановлені, але не пізніше 11.06.2014) ОСОБА_8, діючи умисно, як організатор у складі організованої групи за участю ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, будучи обізнаним із ціною механізованих мостів на кожному етапі ланцюга їх руху (імпорт - ремонт/модернізація - експорт), доручив ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 вчинити дії, з використанням службового становища, спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом укладення договору комісії, умови якого передбачали придбання ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» механізованих мостів за завищеною ціною в компанії «FG TECHCAPITAL LTD», яка попередньо їх придбала у ТОВ «ТЕХНІК АРМ».

Штучне завищення ціни придбання ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» механізованих мостів у компанії «FG TECHCAPITAL LTD» дозволяло заволодіти коштами ДП «ЛРРЗ», за дорученням та за рахунок якого здійснювався вказаний правочин.

У той же період часу, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, ОСОБА_7, з відома ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, домовилися зі своїм знайомим ОСОБА_11 про підписання ним офіційних та інших документів від імені компанії «FG TECHCAPITAL LTD», що було необхідним для приховування дійсних кінцевих бенефіціарних власників зазначеного нерезидента. При цьому, ОСОБА_11 не розпоряджався майном компанії «FG TECHCAPITAL LTD» та не мав повноважень на вчинення дій від її імені.

Після того, у червні 2014 року (точні час, дата і місце органом досудового розслідування не встановлені, але не пізніше 25.06.2014) ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, склали контракт № 06-06/14 від 25.06.2014 від імені компанії «FG TECHCAPITAL LTD» з ТОВ «ТЕХНІК АРМ» щодо придбання 6 механізованих мостів за ціною 20 000 доларів США за одиницю. ОСОБА_11 підписав такий договір від імені компанії «FG TECHCAPITAL LTD».

Окрім того, у червні-липні 2014 року (точні час, дата і місце органом досудового розслідування не встановлені, але не пізніше 03.07.2014) ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, склали договір комісії № STE-3-134-Д/К-14 від 03.04.2014 між ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та ДП «ЛРРЗ» щодо придбання 7 механізованих мостів за ціною 70 000 доларів США за одиницю.

У той же період часу ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, склали контракт № STE-3-80-К/КІ-14 від 10.04.2014 між ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та компанією «FG TECHCAPITAL LTD» щодо придбання 7 механізованих мостів за ціною 70 000 доларів США.

Таким чином, умови вищевказаних договору комісії № STE-3-134-Д/К-14 від 03.04.2014 та контрактів № 06-06/14 від 25.06.2014, № STE-3-80-К/КІ-14 від 10.04.2014 передбачали купівлю компанією «FG TECHCAPITAL LTD» 6 механізованих мостів у ТОВ «ТЕХНІК АРМ» за ціною 20 000 доларів США за одиницю та подальший їх продаж ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», котре діяло за дорученням та за рахунок ДП «ЛРРЗ», за ціною 70 000 доларів США за одиницю.

У подальшому ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 забезпечили доставку 20.11.2014, 26.11.2014, 05.12.2014, 13.12.2014 механізованих мостів з території Республіки Білорусь до ДП «ЛРРЗ» шляхом укладення компанією «FG TECHCAPITAL LTD» відповідного договору про міжнародне перевезення з ТОВ «Юніттранс» від 19.08.2014 та сплати вартості послуг з перевезення у розмірі 18 423 доларів США.

Після того, 21.01.2015, 15.07.2015, 04.11.2015 ДП «ЛРРЗ», на виконання договору комісії № STE-3-134-Д/К-14 від 03.04.2014, переказало ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» кошти на загальну суму 9 950 693,75 грн за механізовані мости, котрі після їх ремонту та модернізації експортувалися компанії «ROSE MONS», згідно з іншим договором комісії. Після цього, 28.01.2015, 15.07.2015, 04.11.2015 ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», отримавши оплату від ДП «ЛРРЗ», сплатило компанії «FG TECHCAPITAL LTD» кошти на загальну суму 420 000 доларів США.

Внаслідок вчинення вказаних дій, що полягали у зловживанні службовим становищем при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за участю ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та штучному завищенні вартості механізованих мостів, шляхом включення компанії «FG TECHCAPITAL LTD» до ланцюгу розрахунків, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, у період з 09.09.2014 по 04.11.2015, заволоділи чужим майном у розмірі 281 577 доларів США (еквівалентно 6 207 294,34 грн), котрі надійшли на контрольований рахунок компанії «FG TECHCAPITAL LTD» внаслідок вчинення узгоджених дій щодо купівлі у ТОВ «ТЕХНІК АРМ» 6 механізованих мостів за ціною 20 000 доларів США за одиницю та наступному їх продажу ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» за ціною 70 000 доларів США за одиницю з оплатою послуг з перевезення у розмірі 18 423 доларів США.

Окрім того, у червні 2014 року ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» укладено:

- договір комісії № STE-3-115-Д/К-14 від 13.06.2014 з КП «НВК «ІСКРА» щодо вчинення зовнішньоекономічного контракту на експорт виробів спеціального призначення (2 радіолокаційних станцій 36Д6М1-1 та підготовки 2 груп спеціалістів);

- контракт № STE-3-66-K/KE-14 від 26.06.2014 з компанією «GALint Ltd.» щодо постачання 2 радіолокаційних станцій, надання послуг з підготовки спеціалістів замовника та технічного супроводження використання виробів.

У подальшому, в липні 2014 року (точні час, дата і місце органом досудового розслідування не встановлені, але не пізніше 23.07.2014), ОСОБА_8, діючи умисно, як організатор у складі організованої групи за участю ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, будучи обізнаним з обставинами надання підприємством комісійних послуг КП «НВК «ІСКРА» щодо продажу радіолокаційних станцій компанії «GALint Ltd.», доручив ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 вчинити дії з використанням службового становища, спрямовані на заволодіння коштами вказаного комітента шляхом удаваного надання агентських послуг компанією «FG TECHCAPITAL LTD» та включення їх вартості до витрат, пов`язаних з виконанням договору комісії № STE-3-115-Д/К-14 від 13.06.2014.

Після того, у липні-серпні 2014 року (точні час, дата і місце органом досудового розслідування не встановлені) ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, склали агентську угоду між ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та компанією «FG TECHCAPITAL LTD», до якої внесли завідомо неправдиві відомості про надання вказаним нерезидентом агентських послуг на території Держави Ізраїль та Федеративної Республіки Нігерія з метою укладання (організації укладання) та подальшого виконання зовнішньоекономічних угод.

У той же період часу, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, склали додаткову угоду № 1 від 27.06.2014 до агентської угоди, до якої внесли завідомо неправдиві відомості про сприяння компанії «FG TECHCAPITAL LTD» в укладенні зовнішньоекономічного контракту № STE-3-66-К/КЕ від 26.06.2014. Також, упродовж вересня 2014 року - березня 2015 року склали та видали акти прийому-здачі наданих послуг № 1-5, які містили завідомо неправдиві відомості про надані компанією «FG TECHCAPITAL LTD» агентські послуги загальною вартістю 2 061 744,84 доларів США у рамках виконання контракту № STE-3-66-K/KE-14 від 26.06.2014. На підставі вказаних актів прийому-здачі ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» сплатило компанії «FG TECHCAPITAL LTD» кошти на загальну суму 2 061 744,84 доларів США.

Внаслідок вчинення вказаних дій, що полягали у зловживанні службовим становищем при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за участю ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та удаваного надання агентських послуг компанією «FG TECHCAPITAL LTD», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, діючи умисно, з корисливих мотивів, організованою групою, у період з 09.09.2014 по 07.05.2015, заволоділи чужим майном у розмірі 2 061 744,84 доларів США (еквівалентно 34 594 925,51 грн), котрі надійшли на контрольований рахунок компанії «FG TECHCAPITAL LTD».

Одночасно, у період з липня 2014 року по березень 2015 року, використовуючи службове становище, склали завідомо неправдиві офіційні документи у виді агентської угоди № STE-3-86-А-14 від 23.06.2014 та додаткової угоди № 1 від 27.06.2014 до вказаної агентської угоди, котрі містили завідомо неправдиві відомості про факт надання компанією «FG TECHCAPITAL LTD» агентських послуг для ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» у рамках виконання контракту № STE-3-66-K/KE-14 від 26.06.2014, а також актів прийому-здачі наданих послуг № 1 від 05.09.2014, № 2 від 23.10.2014, № 3 від 26.11.2014, № 4 від 11.02.2015, № 5 від 06.03.2015, котрі містили завідомо неправдиві відомості щодо виду, обсягу та вартості агентських послуг.

Після складання вищевказаних завідомо неправдивих офіційних документів, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, діючи у складі організованої групи, видали їх структурним підрозділам ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» для здійснення розрахунків з компанією «FG TECHCAPITAL LTD» за нібито надані агентські послуги.

Окрім того, у період з 16.09.2014 по 06.11.2015 ОСОБА_8, діючи умисно, як організатор у складі організованої групи за участю ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, з корисливих мотивів, на виконання заздалегідь розробленого та узгодженого плану злочинної діяльності, будучи обізнаним, що грошові кошти на загальну суму 2 361 744,84 доларів США одержані злочинним шляхом, організував здійснення ОСОБА_9 та ОСОБА_7 від імені компанії «FG TECHCAPITAL LTD» фінансових операцій з коштами на загальну суму 2 125 718,51 доларів США (еквівалентно 39 304 831,93 грн) шляхом їх переказу на рахунки інших фізичних та юридичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209КК України, а саме як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах, організованою групою; складання та видача службовими особами завідомо неправдивих офіційних документів; здійснення фінансових операцій з майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, особами, які знали, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених організованою групою, в особливо великому розмірі.

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Наявність обґрунтованої підозри є умовою законності застосування запобіжного заходу.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.

Як вбачається із матеріалів клопотання, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, у тому числі: офіційними документами щодо взаємовідносин між ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та компанією «FG TECHCAPITAL LTD»; листом ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» від 16.05.2014 до ТОВ «ТЕХНІК-АРМ» та листом-відповіддю ТОВ «ТЕХНІК-АРМ» від 21.05.2014; листом ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» від 11.06.2014 до компанії «FG TECHCAPITAL LTD» та листом-відповіддю «FG TECHCAPITAL LTD»; договором комісії № STE-3-134-Д/К-14 від 03.04.2014 щодо вчинення ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» (як комісіонером) за дорученням ДП «ЛРРЗ» (як комітента) правочину з придбання механізованих мостів за ціною 70 000 доларів США за одиницю; актами прийому-передачі від 15.12.2014; контрактом № STE-3-80-К/КІ-14 від 10.04.2014; листом ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» № 31.3/67/3246 від 27.05.2014 до КП «НВК «ІСКРА» та листом-відповіддю КП «НВК «ІСКРА» від 28.05.2014; листами компанії «GALint Ltd.» від 19.06.2014 та від 25.06.2014; договором комісії № STE-3-115-Д/К-14 від 13.06.2014; контрактом № STE-3-66-K/KE-14 від 26.06.2014; агентською угодою № STE-3-86-А-14 від 23.06.2014; додатковою угодою № 1 від 27.06.2014 до агентської угоди № STE-3-86-А-14 від 23.06.2014; актами прийому-здачі наданих послуг № 1 від 05.09.2014, № 2 від 23.10.2014, № 3 від 26.11.2014, № 4 від 11.02.2015, № 5 від 06.03.2015; інформацією банківської установи «Tallinn Business Bank»; відомостями про рух коштів по рахунках компанії «FG TECHCAPITAL LTD», зокрема числі про одержання коштів від ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» та їх переказ іншим юридичним і фізичним особам; документами про відкриття 17.09.2013 ОСОБА_7 поточного рахунку компанії «FG TECHCAPITAL LTD» в естонській банківській установі «Tallinn Business Bank»; копіями договору про довірче управління від 12.07.2013 та довіреностями від 28.07.2014, 08.06.2015, 18.07.2016 щодо повноважень ОСОБА_7 на вчинення дій від імені компанії«FG TECHCAPITAL LTD»; довіреностями від 04.06.2014, 06.08.2014, виданих ОСОБА_7 для ОСОБА_9 на відкриття додаткового рахунку компанії «FG TECHCAPITAL LTD» та управління рахунками; інформацією, що була вилучена у рамках тимчасового доступу до ТОВ «Укрнет» щодо поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та її належності користувачу - ОСОБА_9 ; протоколами огляду від 04.01.2023 відомостей про рух коштів по рахунках компанії «FG TECHCAPITAL LTD» та від 07.09.2022 відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану про смерть 18.04.2003 ОСОБА_12 (тобто до моменту відкриття компанією «IWUS BUSINESS LLP» рахунку на його ім`я); показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 ; матеріалами виконання компетентними органами Республіки Кіпр та Республіки Білорусь запитів про міжнародну правову допомогу; документами щодо перевезення ТОВ «Юніттранс» механізованих мостів від ТОВ «ТЕХНІК АРМ» (з території Республіки Білорусь) до ДП «ЛРРЗ»; протоколами огляду від 21.06.2022 відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану про пов`язаність ОСОБА_7 та ОСОБА_11 ; від 01.04-24.06.2020 матеріалів досудового розслідування; висновками судової економічної експертизи від 16.12.2020 № СЕ-19-20/74дск-ЕК; показаннями свідків - посадових осіб КП «НВК «ІСКРА»: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 та свідків ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 (керівника ДП «ЛРРЗ»), ОСОБА_31 (упродовж 2014-2015 років працював у Департаменті контрактів № 3 ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт»), ОСОБА_30 (станом на 2014 рік обіймав посаду головного спеціаліста Департаменту контрактів № 3 ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт»), ОСОБА_32 (упродовж 2013-2017 років обіймав посаду заступника директора ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт»), ОСОБА_33 (упродовж 2014-2016 років обіймала посаду головного бухгалтера ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт»), ОСОБА_34 (з 26.12.2014 був в.о. директора ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт»), ОСОБА_11 ; інформацією Податкового управління Міністерства фінансів Держави Ізраїль про надання компанією «GALint Ltd.» відповіді про безпосередній зв`язок з компанією ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» при виконанні контракту № STE-3-66-K/KE-14 від 26.06.2014 та незалучення агентів під час переговорної процедури щодо вказаного контракту; висновком почеркознавчої експертизи від 28.11.2022 № СЕ-19-22/23016-ПЧ; протоколом огляду від 11.01.2023 поштової скриньки «[email protected]»; відомостями, вилученими 18.02.2020 у ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт»та іншими матеріалами, долученими до клопотання.

Слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини у відповідності до якої «обґрунтована підозра» про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, означає наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати об`єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу. Інакше кажучи слідчий суддя не наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства та позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Тобто слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для здійснення досудового розслідування.

Вищевказані обставини дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами та доказами вказаного кримінального провадження, які у своїй сукупності вказують на можливу причетність підозрюваної до вчинення зазначених кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Частиною 1 ст. 278 КПК України встановлено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Як вбачається із матеріалів клопотання, у межах вказаного кримінального провадження 17.01.2023 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209КК України.

Останнім відомим органу досудового розслідування місцем проживання ОСОБА_7, відповідно до відомостей, наданих Державним підприємством «Дія», є: АДРЕСА_2 (т. 4, а. с. 16; т. 6, а. с. 47).

Однак, у зв`язку з встановленням органом досудового розслідування факту тимчасової відсутності ОСОБА_7 за місцем проживання, повідомлення про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209КК України, яке було складено 17.01.2023, вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 42, ч. 2 ст. 135 КПК України, органом досудового розслідування відповідне повідомлення про підозру надіслано:

- доньці ОСОБА_7 - ОСОБА_35 за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 - супровідний лист № 0411-188/1692 від 17.01.2023 (т. 4, а. с. 24) та супровідний лист № 0413-142/5210 від 16.02.2023 (т. 4, а. с. 39). Відомості про родинні зв`язки та місце проживання ОСОБА_36 підтверджуються актовим записом про народження № 403 від 01.09.1995 та особовою карткою ДМС України останньої (т. 4, а. с. 57-58).

- житлово-експлуатаційній організації за відомим місцем проживання та реєстрації ОСОБА_7 - ОСББ «Славутич-22» - супровідний лист № 0411-142/1691 від 17.01.2023 (т. 4, а. с. 25). Вказане повідомлення про підозру також 16.02.2023 особисто вручено голові правління ОСББ «Славутич-22» ОСОБА_37, що підтверджується його підписом на супровідному листі № 0413-142/5209 від 16.02.2023 (т. 4, а. с. 38);

- на адресу ТОВ «НВК «КЛІВЕР»: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 35А, офіс 192, засновником та директором якого, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань (т. 4, а. с. 27-29), є ОСОБА_7 - супровідний лист № 0411-142/1693 від 17.01.2023 (т. 4, а. с. 26) та супровідний лист № 0413-142/5212 від 16.02.2023 (т. 4, а. с. 40).

Окрім того, як вбачається із долучених до клопотання знімків екрану мобільного телефону, повідомлення про підозру ОСОБА_7 було надіслане їй телефоном шляхом застосування програми обміну цифрових повідомлень (месенджеру) WhatsApp на особистий номер підозрюваної ( НОМЕР_1 ), після чого отримано сповіщення про доставку та прочитання зазначеного повідомлення (т. 4, а. с. 18-20).

Таким чином, з матеріалів вбачається, що у зв`язку із тимчасовою відсутністю ОСОБА_7 за місцем її проживання, орган досудового розслідування був позбавлений можливості вручити їй письмове повідомлення про підозру від 17.01.2023 у день його складення, тому зазначене повідомлення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. 111, 135 КПК України було направлене у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме: доньці ОСОБА_7 - ОСОБА_38 ; представнику житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_7 ; на адресу ТОВ «НВК «КЛІВЕР», засновником та директором якого є ОСОБА_7, а також надіслано за допомогою мобільного додатку на особистий номер мобільного телефону ОСОБА_7 .

Окрім того, слідчий суддя погоджується із доводами прокурора про відсутність необхідності вручення ОСОБА_7 процесуальних документів, у тому числі повідомлення про підозру, у порядку міжнародного співробітництва (згідно з ч. 7 ст. 135 КПК України), оскільки остання, згідно з інформацією із ДМС України, станом на 07.04.2023, не зверталася в установленому законодавством порядку за оформленням документів для виїзду за кордон на постійне проживання (т. 6, а. с. 46).

Тож станом на час складення повідомлення про підозру ОСОБА_7 та його скерування у встановленому законом порядку, у органу досудового розслідування не було належним чином підтвердженої інформації про наявність у останньої постійного місця проживання на території Республіки Польща.

За наведених обставин слідчий суддя вважає, що у зв`язку із тимчасовою відсутністю ОСОБА_7 за місцем її проживання, останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209КК України, у відповідності до вимог КПК України, а отже, ОСОБА_7 в межах кримінального провадження № 52016000000000081 від 23.03.2016 набула статусу підозрюваної.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 193 КПК України, для розгляду судом клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого прокурор, окрім іншого, має довести, що такий підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

При цьому, вказана норма права не відокремлює оголошення особи у державний, міждержавний чи міжнародний розшук, а тому можна дійти висновку, що підстави для оголошення особи у розшук, визначені ч. 1 ст. 281 КПК України, є єдиними для державного, міждержавного та міжнародного розшуку, оскільки кримінальний процесуальний кодекс України не містить інших умов оголошення особи у міждержавний чи міжнародний розшук.

Таким чином, підставами для оголошення підозрюваного у розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи на тимчасово окупованій території України чи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 не з`явилася на виклики слідчого повістками про виклик до Національного бюро на 17.01.2023, 30.01.2023 та 20.02.2023 (т. 4, а. с. 17, 30, 37), зокрема для допиту у процесуальному статусі підозрюваної, а також вручення копії клопотання про застосування запобіжного заходу, скан-копії яких було направлено на номер мобільного телефону НОМЕР_1, який перебуває у користуванні ОСОБА_7, а також повістки про виклик на 30.01.2023 та 20.02.2023 направлені доньці ОСОБА_7 - ОСОБА_35 за місцем її проживання супровідними листами за вих. № 0411-188/2591 від 25.01.2023, вих. № 0413-142/5210 від 16.02.2023 (т. 4, а. с. 24, 31, 39); до житлово-експлуатаційної організації за відомим місцем проживання та реєстрації ОСОБА_7 - ОСББ «Славутич-22» - супровідні листи вих. № 0411-142/2588 від 25.01.2023, вих. № 0413-142/5209 від 16.02.2023 (т. 4, а. с. 33, 38); на адресу ТОВ «НВК «КЛІВЕР» - супровідні листи вих. № 0411-142/2593 від 25.01.2023, вих. № 0413-142/5212 від 16.02.2023 (т. 4, а. с. 32, 40).

У встановлені дати та час ОСОБА_7 на виклики не прибула.

Тобто стороною обвинувачення використано всі можливі інструменти, визначені кримінальним процесуальних законом для проведення слідчих і процесуальних дій із підозрюваною ОСОБА_7 .

Вартим уваги є те, що згідно з відомостями, які містяться в Інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» - 23.08.2022 о 21 год. 48 хв., користуючись паспортом громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_2 перетнула державний кордон України на пункті пропуску «Краківець» в бік Республіки Польща (т. 4, а. с. 43), та з того часу на територію України не поверталася.

З огляду на перебування підозрюваної за межами України, відсутність достовірних даних щодо її місцезнаходження та не прибуття ОСОБА_7 без поважних причин на виклики старшого детектива, постановою старшого детектива Національного бюро ОСОБА_6 від 24.02.2023 підозрювану ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, оголошено у міжнародний розшук (т. 4, а. с. 41).

Слід зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює необхідність доведеності факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено старшим детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 шляхом винесення постанови від 24.02.2023 про оголошення підозрюваної ОСОБА_7 у міжнародний розшук.

Варто зауважити, що згідно висновків колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справах № 991/2607/20 (провадження № 11-сс/991/376/20) та № 760/23347/19 (провадження № 11-сс/4911/2/19) винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, її скерування з відповідними матеріалами в Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України та внесення відомостей про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України.

Разом з тим, сторона захисту стверджує, що ОСОБА_7, починаючи з квітня 2022 постійно проживає у Республіці Польща ( АДРЕСА_3 ), а тому вручення їй повісток має відбуватися в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України. На підтвердження вказаного захисник долучає датовану 21.04.2022 копію посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_7 у м. Гдиня Республіки Польща (т. 6, а. с. 72), датою закінчення реєстрації є 06.03.2023. Разом з тим, вбачається, що 17.03.2023 ОСОБА_7 отримала посвідку на тимчасове проживання за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_4 (т. 6, а. с. 81).

Крім того, під час судового розгляду прокурором ОСОБА_3 було долучено відповідь Міністерства закордонних справ, згідно якої 11.04.2023 ОСОБА_7 звернулася до Консульства України в Гданську з метою постановки на тимчасовий консульський облік (т. 6, а. с. 39). Для вчинення даної консульської дії надала паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3, виданий 01.02.2023, код органу, що видав 2114 (т. 6, а. с. 42), який належить Виноградівському відділу ГУ ДМС у Закарпатській області. Таким чином, паспорт було отримано ОСОБА_7 після повідомлення їй про підозру та після її останнього виїзду 23.08.2022 з України через пункт пропуску «Краківець».

Тобто, перебуваючи на території Республіки Польща та звертаючись до органів влади зазначеної держави, ОСОБА_7 зазначає своїм тимчасовим місцем проживання різні адреси, більше того, як було встановлено в ході судового розгляду остання з метою отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон орієнтовно в січні-лютому 2023 також перебувала на території України, що в свою чергу не свідчить про втрату зв`язку з Державою Україна та постійне проживання за межами України.

До того ж, з аналізу положень ст. 7 Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», п. 4 розділу II Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, п. 179.3 Податкового кодексу України, п. 2 Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку - резидентом, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби. Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи, і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні.

За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення підстав для розгляду клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, оскільки підозрювана переховується від органу досудового розслідування, наявність у неї постійного місця проживання закордоном не підтверджена, а також постановою старшого детектива від 23.02.2023 вона оголошена у міжнародний розшук.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу до підозрюваного, окрім обґрунтованої підозри є наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Перевіряючи доводи клопотання старшого детектива на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні слідчий суддя прийшов висновку, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваної, у тому числі про її сімейний та майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Так, про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду свідчать, зокрема тяжкість покарання за інкриміновані злочини у сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваної до їх скоєння.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні у складі організованої групи злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209КК України. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, злочини, передбачені ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 209КК України, є особливо тяжкими, а у випадку засудження ОСОБА_7 за вчинення особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, до неї може бути застосовано виключно покарання у виді реального позбавлення волі до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти росії» (Smirnova v.russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Так, у підозрюваної наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон та упродовж 2018-2022 років остання неодноразово (48 разів) виїжджала за межі України.

Не може залишатися поза увагою слідчого судді і той факт, що згідно з інформацією з центральної підсистеми Державної прикордонної служби України «Аркан», 23.08.2022 ОСОБА_7 виїхала за межі України та на територію України не повернулася. При цьому, ОСОБА_7 неодноразово викликалася до органу досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру та допиту як підозрюваної, однак до Національного бюро не з`являлася та про причини своєї неявки не повідомляла. За вказаних обставин, 24.02.2023 ОСОБА_7 оголошено в міжнародний розшук.

Однак, встановлено, що 01.02.2023 остання отримала у Виноградівському відділі ГУ ДМС у Закарпатській області паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3, тобто можна зробити висновок, що підозрювана перетинала державний кордон України в обхід офіційних пунктів пропуску.

Крім того, ОСОБА_7 має частку власності в підприємстві, яке зареєстровано в Республіці Польща - Kiver Polska Sp. ОСОБА_39, а також є власницею суб`єкта господарської діяльності в Республіці Польща з назвою Kliver Oksana Vrublevska, тобто має достатні фінансові можливості для тривалого перебування за кордоном.

Враховуючи тяжкість покарання, яке передбачене законом за вчинення злочинів, що інкримінуються ОСОБА_7, обставини їх вчинення, наявність достатніх майнових ресурсів, що розширює можливості підозрюваної переховуватися за межами території України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність високого ступеня ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Поряд з цим обґрунтованим визнається ризик здійснення тиску зі сторони підозрюваної на свідків у провадженні, з метою схилити їх до зміни своїх показань в суді, які, з огляду на викладене, можуть бути використані в якості доказу лише за результатом безпосереднього їх отримання під час допиту в судовому засіданні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, органом досудового розслідування було отримано відомості, зокрема проведеним 22.09.2022 обшуком житла ОСОБА_9, в результаті якого вилучено мобільний телефон останнього, оглядом якого вбачається узгодження змісту показань уже після звільнення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», що підтверджує можливість їх впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні (т. 3, а. с. 99-106).

Також із протоколу огляду від 22.09.2022 мобільного телефону, вилученого в ході обшуку в ОСОБА_11, вбачається, що частина листування ОСОБА_11 з ОСОБА_7 (зокрема від 20.09.2022, тобто за день до допиту ОСОБА_11 як свідка) на момент огляду видалена (т. 3, а. с. 126-130).

За наведеного, на думку слідчого судді, доводи сторони обвинувачення про наявність ризику здійснення тиску зі сторони підозрюваної на свідків у провадженні не є вочевидь необґрунтованими, тож такий ризик також береться слідчим суддею до уваги.

Таким чином, ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, знайшли своє підтвердження в ході дослідження матеріалів клопотання та не були спростовані стороною захисту.

Доводи ж захисників про ненадання стороною обвинувачення документів на підтвердження наявності заявлених ризиків слідчим суддею не беруться до уваги, оскільки ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином, за наведених вище обставин судом встановлено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні в тому числі особливо тяжких злочинів, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана, перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки на даний час остання оголошена у міжнародний розшук, а також може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

При цьому суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Кримінальний процесуальний закон передбачає, що відносно підозрюваного, який оголошений в міжнародний розшук, тобто, виїхав за межі України і не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, слідчий суддя може обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (по своїй суті це є дозволом на затримання такої особи з метою доставки її до слідчого судді для вирішення питання запобіжного заходу, ч. 6 ст. 193 КПК України). Аналогічної позиції дотримується і колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у своїй постанові від 08.09.2022 по справі № 991/2957/22, провадження № 11-сс/991/260/22.

На підставі наведеного, слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7, доведеність наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, на підставі чого дійшов висновку про необхідність обрання відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Варто додати, що висловлені в ухвалі слідчого судді висновки за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень (ст. 198 КПК України).

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що у разі затримання ОСОБА_7 питання можливості застосування до неї обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде повторно розглядатися судом у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, враховуючи наявні матеріали, слідчий суддя приходить висновку, що клопотання старшого детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у кримінальному провадженні № 52016000000000081 від 23.03.2016, підлягає задоволенню.

Положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України встановлено порядок розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного.

Поряд з цим варто додати, що згідно з Інструкцією про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої спільним наказом МВС, ОГП, НАБУ,СБУ, ДБР, Мінфіну, Мінюсту від 17.08.2020 №613/380/93/228/414/510/2801/5, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов`язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну.

Положеннями ст. 562 КПК України встановлено, що у разі якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія потребує надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі, якщо це передбачено міжнародним договором або є обов`язковою умовою надання такого виду допомоги за законодавством запитуваної сторони. При цьому строк дії такого дозволу не обмежується, а належно засвідчена копія дозволу долучається до матеріалів запиту.

За наведеного, строк дії ухвали слідчого судді в такому випадку не обмежений, з огляду на положення ч. 2 ст. 562 КПК України.

Керуючись статтями 176-178, 183-184, 193, 194, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого детектива Національного бюро Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6, погоджене прокурором п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у кримінальному провадженні № 52016000000000081 від 23.03.2016, задовольнити.

Обрати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2,, уродженці м. Лубни Полтавської області, громадянці України, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_1, яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваної, обвинуваченої має розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1