- Presiding judge (HACC) : Voronko V.D.
Справа № 991/2758/23
Провадження 1-кс/991/4052/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, заявника скарги ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 від розгляду скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22.09.2022 (справа №991/2758/23),
ВСТАНОВИВ:
До судді Вищого антикорупційного суду надійшла на розгляд заява про самовідвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5, заявлена 08.05.2023 в судовому засіданні в ході судового розгляду скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22.09.2022 (справа №991/2758/23).
У обґрунтування самовідводу слідчим суддею зазначено про те, що у його провадженні перебувала справа №991/2245/23, у межах якої розглядалась скарга адвоката ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022. Скарга надійшла до суду 14.03.2023, ухвалою слідчого судді від 22.03.2023 було відмовлено у задоволенні даної скарги. Попри цю обставину 29.03.2023 адвокат ОСОБА_4 знову звернулась до слідчого судді із скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_6 у цьому ж кримінальному провадженні (справа №991/2758/23). Ухвалою слідчого судді від 30.03.2023 вказана скарга була повернута скаржниці. Однак ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду вказане рішення від 30.03.2023 скасоване, а скаргу повернуто на новий розгляд. Проте слідчий суддя ОСОБА_5 переконаний, що одну і ту ж процесуальну дію оскаржити двічі неможливо за відсутності нових обставин, а він у цьому випадку таких не бачить. Окрім того слідчий суддя ОСОБА_5 одного разу уже відмовив у задоволенні скарги, а відтак вважає свою думку з цього приводу уже сформульованою, а себе упередженим.
Розгляд заяви про самовідвід призначений на 17.05.2023, про що повідомлено учасників.
У судовому засіданні заявник скарги - адвокат ОСОБА_4 просила задовольнити заяву слідчого судді про самовідвід, з огляду на те, що слідчий суддя у судовому засіданні зазначив, що він не погоджується із позицією сторони захисту про те, що повідомлення про підозру можна оскаржити повторно, у зв`язку із встановленням нових обставин, які стороною захисту були виявлені в ході виконання ст.290 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення самовідводу, зазначив, що жодної упередженості тут не вбачається. Зауважив, що апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що адвокат може повторно звернутися із скаргою на повідомлення про підозру у випадку встановлення інших обставин та це не заборонено нормами КПК України. Так як слідчим суддею не перевірялись нові доводи, наведені у скарзі захисника, тому відсутні підстави вважати, що він є упередженим та відповідно слідчий суддя може здійснювати розгляд скарги. За такого прокурор вважав заявлений самовідвід невмотивованим, тому просив відмовити у задоволенні заявленого самовідводу.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали провадження, суддя дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів, 14.03.2023 до провадження слідчого судді ОСОБА_5 надійшла скарга на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022 (справа № 991/2245/23).
22.03.2023 ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4, поданої в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК України, якою оскаржується повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 26.10.2022 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022. Вказана ухвала була перевірена в апеляційному порядку та залишена без зміни.
29.03.2023 до провадження слідчого судді ОСОБА_5 надійшла скарга захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022 (справа 991/2758/23).
30.03.2023 ухвалою слідчого судді вказана скарга була повернута особі, яка її подала.
19.04.2023 ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду скасовано ухвалу слідчого судді від 30.03.2023 та матеріали за скаргою захисника ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022 повернуто слідчому судді Вищого антикорупційного суду для виконання вимог статей 306 та 307 КПК України.
08.05.2023 у судовому засіданні в ході судового розгляду скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022 (справа №991/2758/23) слідчим суддею ОСОБА_5 заявлено самовідвід.
Згідно ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.
Положеннями ст.75 КПК України встановлені обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні; положеннями ст.76 КПК України встановлено недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні; положеннями ст.ст.77,78,79 КПК України визначено підстави для відводу прокурора, слідчого, дізнавача, захисника, представника, спеціаліста, представника персоналу органу пробації, перекладача, експерта, секретаря судового засідання.
Тобто слідчий суддя, суддя може заявити самовідвід, з огляду на положення ст.80 КПК України, лише за наявності підстав та обставин, визначених ст.ст.75-76 КПК України.
Положеннями ст.75 КПК України передбачений вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді у кримінальному провадженні. Так, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Недопустимість повторної участі судді у кримінальному провадженні передбачена положеннями ст.76 КПК України. Таким чином суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді касаційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або постанови суду касаційної інстанції.
Положеннями ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із самовідводу слідчого судді ОСОБА_5, ним зазначено про те, що у його провадженні перебувала справа №991/2245/23, у межах якої розглядалась скарга адвоката ОСОБА_4 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №52022000000000276 від 22.09.2022. Ухвалою слідчого судді від 22.03.2023 було відмовлено у задоволенні скарги. Захисник звернулась до слідчого судді із новою скаргою на повідомлення про підозру стосовно цієї ж особи у цьому ж кримінальному провадженні (справа №991/2758/23), у зв`язку з чим ухвалою слідчого судді від 30.03.2023 скарга була повернута особі, яка її подала. Вказана ухвала від 30.03.2023 оскаржена в апеляційному порядку та ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 19.04.2023 скасована, а скаргу повернуто на новий розгляд. Слідчий суддя ОСОБА_5 не погоджується із такими висновками колегії суддів, оскільки переконаний, що одну і ту ж процесуальну дію оскаржити двічі неможливо за відсутності нових обставин, а таких в даному випадку він не бачить. Окрім того слідчий суддя ОСОБА_5 одного разу вже відмовив у задоволенні скарги, а відтак вважає свою думку з цього приводу вже сформульованою, а себе упередженим.
Проте зазначені обставини, а саме скасування ухвали слідчого судді від 30.03.2023 про повернення скарги заявнику та скерування такої скарги на новий розгляд - не є підставою для відводу в порядку ст.ст.75-76 КПК України, оскільки законодавцем чітко встановлені випадки недопустимості повторної участі судді у кримінальному провадженні, в той же час скасування ухвали слідчого судді про повернення скарги особі, яка її подала, за результатом апеляційного розгляду, не входить до такого переліку.
Окрім того ухвала слідчого судді про повернення скарги особі, яка її подала, постановлена в рамках перевірки можливості відкриття провадження за такою, тож розгляд обставин, відображених у скарзі, по суті здійснений не був, а тому твердження заявника самовідводу про те, що він вважає свою думку з приводу обставин та питань, порушених в скарзі, уже сформульованою - є передчасними, з огляду на те, що судовий розгляд такої скарги не здійснювався, порушені в ній питання детально не досліджувались, за такого неможливо впевнено стверджувати про те, що у поданій заявником скарзі зазначені виключно ті обставини, що вже були предметом розгляду слідчим суддею ОСОБА_5, за результатом якого ним було постановлено ухвалу від 22.03.2023 у справі № 991/2245/23.
Положеннями п.10 ч.1 ст.303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, в тому числі і повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
У той же час обмежень стосовно права звернення до слідчого судді із скаргою на повідомлення про підозру після постановлення ухвали про відмову в задоволенні такої скарги, у випадку встановлення нових обставин, норми КПК України не містять.
Варте уваги і те, що доводи, наведені слідчим суддею на обґрунтування самовідводу, були зазначені ним в ухвалі від 30.03.2023 про повернення скарги особі, яка її подала, яка була переглянута в апеяційному порядку та таким доводам апеляційний суд надав оцінку, що відображено у змісті ухвали від 19.04.2023.
Так колегією суддів було зазначено те, що постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя виходив з того, що не може братись до уваги те, що у скарзі від 29.03.2023 зазначені інші підстави для скасування повідомленої ОСОБА_6 підозри, оскільки вказані підстави були відомі стороні захисту ще на момент звернення зі скаргою на повідомлення про підозру 14.03.2023, а не виникли після постановлення ухвали слідчим суддею 22.03.2023, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що сторона захисту вже скористалась своїм правом на оскарження повідомлення про підозру, яке, в свою чергу, було предметом судового контролю, за результатом якого постановлено рішення суду.
Проте колегія суддів не погодилась із такими висновками слідчого судді, оскільки вони не відповідають положенням КПК України, зокрема зазначивши про те, що перелік підстав для повернення скарги, визначений п.п.1-3 ч.2 ст.304 КПК України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. А тому, оскільки п.п.1-3 ч.2 ст.304 КПК України не передбачено такої підстави для повернення скарги, як використання права на оскарження повідомлення про підозру, яке, в свою чергу, було предметом судового контролю, за результатом якого постановлено рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що помилковим є рішення слідчого судді про повернення скарги.
Поряд з цим колегія суддів дійшла висновку, що в скарзі зазначені інші підстави для скасування повідомленої ОСОБА_6 підозри, а також звернула увагу на відсутність підстав для ухвалення слідчим суддею рішення із застосуванням положень ч.6 ст.9 КПК України та загальних засад кримінального провадження, визначених ч.1 ст.7 цього Кодексу, зокрема верховенства права, оскільки положення КПК України однозначно регулюють питання повернення скарги.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала слідчого судді від 30.03.2023 підлягає скасуванню з направленням матеріалів скарги слідчому судді для виконання вимог ст.ст.306, 307 КПК України.
Тобто апеляційним судом повернуто скаргу на повідомлення про підозру (справа №991/2758/23) на новий розгляд саме слідчому судді, ухвалу якого скасовано. Тож колегією суддів не встановлено підстав неможливості здійснення судового розгляду скарги слідчим суддею, рішення якого скасоване.
Щодо обставин для відводу (самовідводу) слідчого судді, передбачених п.4 ч.1 ст.75 КПК України, які передбачають можливість відводу(самовідводу) слідчого судді за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, про що йдеться у змісті самовідводу, на переконання судді вони у даному випадку не доведені, оскільки заява про самовідвід ґрунтується на тому, що слідчим суддею було розглянуто попередню скаргу на повідомлення про підозру та постановлено рішення за результатом такого розгляду (справа №991/2245/23), а відтак слідчий суддя вважає свою думку з цього приводу вже сформульованою, а себе упередженим.
Однак такі твердження суперечать висновкам колегії суддів, наведеним в ухвалі від 19.04.2023 та нормам КПК України, які не передбачають відводу (самовідводу) слідчого судді від розгляду скарги, як після постановлення рішення про відмову в задоволенні скарги на повідомлення про підозру, так і у випадку скасування ухвали про повернення скарги. Навпаки в такому випадку скарга повертається на новий розгляд до того ж слідчого судді.
Окрім того, вказана скарга не була розглянута по суті, тож слідчим суддею не було досліджено її зміст, не перевірено наведених в ній обставин, тому неможливо дійти висновку, що подана скарга є ідентичною та в ній не наведено нових обставин. Так зокрема в ухвалі колегії суддів від 19.04.2023 встановлено серед іншого те, що у скарзі від 29.03.2023 зазначені інші підстави для скасування повідомленої ОСОБА_6 підозри.
За таких обставин заява слідчого судді ОСОБА_5 про самовідвід не містить об`єктивних обставин, які можуть свідчити про його упередженість під час розгляду справи №991/2758/23.
Поряд з цим варто зазначити, що у Вищому антикорупційному суді рішенням зборів суддів №4 від 03.09.2019 (з подальшими змінами) були затверджені Засади використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до пункту 12.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду запроваджено принцип застосування розподілу раніше визначеному слідчому судді таким чином: раніше визначений суддя обирається за принципом хронології (перший слідчий суддя, на якого було розподілене кримінальне провадження, за номером і датою реєстрації такого провадження).
Тобто всі скарги/заяви/клопотання в межах одного кримінального провадження згідно вказаного принципу розподілу передаються на розгляд слідчому судді, на якого першого було розподілене таке кримінальне провадження, тобто в хронологічній черговості в кожному конкретному кримінальному провадженні та в разі його відсутності - іншому слідчому судді в порядку хронологічної черговості суддів. Тому більшість клопотань/скарг/заяв в межах одного кримінального провадження передаються на розгляд конкретному слідчому судді.
Таким чином безпідставним є твердження слідчого судді про те, що він сформував свою думку стосовно порушених заявником у скарзі питань, а тому є упередженим, оскільки слідчий суддя здійснює розгляд великої кількості заяв, клопотань та скарг в рамках одного кримінального провадження, де встановлюються обставини вчинення кримінального правопорушення, тож у слідчого судді відповідно формується певна думка стосовно досліджуваних обставин, проте це не вказує на його упередженість під час розгляду таких клопотань/заяв/скарг в межах кримінального провадження, навпаки дає можливість більш детально дослідити обставини вчинення кримінальних правопорушень, що досліджуються в рамках такого кримінального провадження та винести законне рішення.
У ч.1 ст.2 КПК України до завдань кримінального провадження віднесено забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
В той же час слід зауважити, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
З огляду на зазначене, суддя приходить до висновку, що в ході судового розгляду заяви про самовідвід не встановлено існування обставин, які б унеможливлювали винесення слідчим суддею ОСОБА_5 об`єктивного судового рішення у справі №991/2758/23, а відтак, заявлений самовідвід не містить належних, конкретних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність передбачених чинним законодавством підстав для його задоволення.
Поряд з цим не встановлено даних на підтвердження жодної з обставин, передбачених п.п.1,2,3,5 ч.ч.1,2 ст.75 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) слідчого судді, вивчивши матеріали провадження, доводи, наведені слідчим суддею на обґрунтування самовідводу, суддя вважає, що заявлений самовідвід є необґрунтованими, а тому у його задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись статтями 9, 75, 80-82, 309, 372, 376 КПК України, суддя
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви про самовідвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 від розгляду скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52022000000000276 від 22.09.2022 (справа №991/2758/23), відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1