Document No. 111005512

Справа № 991/1872/23

Провадження №11-сс/991/235/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

представників власника майна адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

власника майна ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 в межах кримінального провадження №52022000000000085 від 26.04.2022, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2023 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2023 задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_11 у кримінальному провадженні №52022000000000085 та накладено арешт (з метою забезпечення спеціальної конфіскації), на:

-гроші у безготівковій формі в сумі 31 952,37 євро на рахунку № НОМЕР_1

ОСОБА_9 в банку АВ «Piaulim bankas» (адреса: Литовська Республіка, м. Шауляй,

вул. Тільжес, 149, код:112025254, SWIFT: CBSBLT26);

-гроші у безготівковій формі в сумі 148 224,75 євро на рахунку № НОМЕР_2

компанії UAB «Innovatum» в банку «Swedbank», АВ (адреса: Литовська Республіка,

м.Вільнюс, просп. Конституції, 20А, код: 112029651, SWIFT: HABALT22);

-33,7% акцій литовської компанії UAB «Medihub group» (адреса: Литовська Республіка,

м. Каунас, просп. Караліас Міндаугас, 35, код: 306071039), які належать ОСОБА_9 .

Рішення мотивовано існуванням високої ймовірності настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України (приховування або втрата коштів та акцій, щодо яких детективом подане клопотання).

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, адвокат ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій просить вищевказану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник власника майна зазначає, що ані детектив, ані суд в повній мірі не дослідили та не проаналізували доходи ОСОБА_9 . Зокрема, представник зазначає, що остання веде активну підприємницьку діяльність, є лікарем, практикує естетичну медицину, з 2017 року має три клініки естетичної медицини в Україні, а також відкрито чотири клініки у Литві, одну в Латвії. Також ОСОБА_9 отримано доходи від продажу авто: в 2019 році - 2 000 000 грн., в 2020 році - 1 820 000 грн.. Окрім цього, 06.08.2016 ОСОБА_9 отримала в борг до 06.08.2025 кошти у розмірі 1 000 000 доларів США; 02.11.2021 отримала в борг до 01.12.2025 кошти у розмірі 550 000 доларів США; 17.04.2022 отримала в борг до 17.04.2023 кошти у розмірі 600 000 євро. З огляду на вказані правочини, за твердженням представника власника майна, у ОСОБА_12 були наявні легальні кошти у розмірі 1 550 000 доларів США та 600 000 євро, які запозичувались з метою розвитку бізнесу та які були використані для такого розвитку, в тому числі шляхом інвестування в бізнес за кордоном. Представник зазначає, що виїзди власника майна закордон пов`язані з отриманням ОСОБА_9 ліцензії лікаря дерматовенеролога в Литві і отриманням пропозиції прийняти участь в спільному проекті щодо побудови мережі клінік на території Литви, Латвії та інших європейських країн. У зв`язку з цим 01.06.2022 в Литві укладено угоду, відповідно до якої ОСОБА_9 набула участь в компанії UAB «Medihub group» у розмірі 34% її акцій, а відповідні перерахування коштів на рахунок даної компанії були інвестиційними внесками.

В судовому засіданні власник майна ОСОБА_9 та її представники апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити та скасувати накладений слідчим суддею арешт.

Прокурор задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав підстави накладення арешту доведеними, а рішення слідчого судді законним та мотивованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання детектива про накладення арешту на майно повністю дотримався вказаних вимог закону.

Матеріалами справи підтверджується, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000085, розпочатому за ч. 2 ст. 209КК України. Розслідування стосується обставин щодо можливості легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Згідно з ч.2 ст. 209КК України за вчинення відповідного умисного кримінального правопорушення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Вказане кримінальне правопорушення охоплюється випадками, передбаченими ч. 1 ст. 96-1 КК України, за яких може бути застосована спеціальна конфіскація.

Як встановлено слідчим суддею, в 2022 році ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є співмешканкою заступника Голови Державної митної служби України ОСОБА_13, вивезла з України в Республіку Польща кошти в загальному розмірі 1 645 551 євро. Сукупні грошові активи сім`ї ОСОБА_9 та ОСОБА_13, які сформовані з законних доходів, станом на 30.06.2022 не могли перевищувати 16 012 844 грн., 75 000 євро, 255 000 доларів США, що значно менше ніж 1 645 551 євро, які ОСОБА_9 перемістила в період з 14.03.2022 до 22.06.2022 через державний кордон.

Під час виїзду з України 14.03.2022 та 22.06.2022 ОСОБА_9 не декларувала переміщення коштів через митний кордон України, приховавши факт володіння цими коштами та відомості про їх походження.

В подальшому, з 01.06.2022 ОСОБА_9 розпочала переказувати вказані кошти на рахунки литовської компанії UAB «Medium group» в якості акціонерних внесків, всього переказавши цій компанії кошти в сумі приблизно 1 130 000 євро. З 18.07.2022 ОСОБА_9 стала власницею 33,7 % акцій вказаної литовської компанії, яка володіє 100% акцій литовських компаній UAB «Medihub», UAB «Medihub services» та UAB «Innovatum». З огляду на зазначене, існує ймовірність того, що придбання вищевказаних акцій було здійснено з метою легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом, в тому числі вивезених ОСОБА_9 в першій половині 2022 року в сумі 1 645 551 євро.

Оцінюючи відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України доводи апеляційної скарги стосовно того, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вищевказане майно, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що надані детективом НАБУ матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Необхідність накладення арешту обґрунтовано обумовлена сукупністю підстав вважати, що арештовані кошти, відповідно до положень частин 1-2, 5 ст. 170 КПК України, можуть підлягати спеціальній конфіскації, за умови доведення вчинення злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 209КК України.

Твердження власниці майна ОСОБА_9 та її представників, що джерела походження арештованого майна законні та складаються з доходів від її підприємницької діяльності, продажу рухомого майна та оформлення договорів позики між ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, і ОСОБА_16 колегія суддів оцінює критично.

Зокрема, з наданих представниками ОСОБА_9 даних про її доходи від підприємницької діяльності, які за період з 2018 по перший квартал 2022 року склали 21 82 495 грн., даних про доходи отримані від продажу автомобілів BMW 740LD - 2 000 000 грн. у 2019 році, та Mercedes-Benz G 350D - 1 820 000 грн., вбачається, що їх, вочевидь, не вистачає для підтвердження суми вивезених та не задекларованих під час перетину кордону коштів.

Пояснення представників власниці майна щодо отримання останньою у 2016 році позики від приватного нотаріуса ОСОБА_14 у сумі 1 000 000 доларів США, для розвитку підприємницької діяльності, колегія суддів оцінює критично, з огляду на суму позики в 2016 році - 25 000 000 грн. та час, який пройшов з моменту їх вивезення в 2022 році враховуючи, що позика надана для інвестування коштів, а не для їх зберігання протягом тривалого часу (близько шести років).

Крім того, відсутні документальні підтвердження пояснень можливості отримання ОСОБА_9 іншої частини доходів в сумі 550 000 доларів США від громадянина Сірійської Арабської Республіки ОСОБА_17 в результаті укладення з останнім 02.11.2021 договору позики. За даними державної прикордонної та митної служб (том 2, а.с. 65-67, 68,88), 02.09.2020 ОСОБА_18 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт № НОМЕР_3 ) в`їжджав на територію України, та на момент перетину кордону задекларував 60 000 доларі США, вказавши що походженням вказаних коштів є позика, для придбання автомобіля. Саме паспортний документ особи № НОМЕР_3 наведений в розписці про нібито надання у позику ОСОБА_9 550 000 доларів США (том 1, а.с. 179). Разом з тим, матеріали провадження не містять документів на підтвердження даних про декларування під час перетину державного кордону України громадянином Халаві ОСОБА_19 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, з паспортним документом № НОМЕР_3 ) грошових коштів у сумі 600 000 доларів США, що спростовує доводи представників власника майна про законність ввезення на територію України ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, з паспортним документом № НОМЕР_3 ) зазначених коштів і оформлення згодом 02.11.2021 договору позики з ОСОБА_9 .

Посилання представників ОСОБА_9 на наявність укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_16 договору позики, як на підтвердження законності отримання їхньою клієнткою у власність грошових коштів у сумі 600 000 євро, також спростовується матеріалами провадження. Судом встановлено, що ОСОБА_16 працювала як найманий працівник на низці підприємств, у тому числі під керівництвом ОСОБА_9, і відомості про її офіційні доходи не підтверджують можливість надання позики в такому розмірі.

Твердження ОСОБА_9 про недекларування коштів у сумі 1 645 551 євро при перетині державного кордону Україні через проведення на території України бойових дій та небезпеку для життя, спростовуються даними матеріалів справи, з яких вбачається, що переміщення ОСОБА_9 коштів через державний кордон відбувалось через пункт пропуску «Краківець-Корчова» Львівської митниці, де безпосередніх бойових дій за весь час збройної агресії Російсько Федерації, не відбувалось, отже об`єктивних підстав для недекларування коштів не було.

Водночас, встановлено, що ОСОБА_9 задекларувала вивезення з України 760 000 доларів США, надавши довідку, видану від імені АТ «АЙБОКС БАНК» про те, що вказані кошти зняті нею 01.03.2022 з рахунку № НОМЕР_4 готівкою. Проте, згідно з наданою банком інформацією, відповідний рахунок ОСОБА_9 в АТ «АЙБОКС БАНК» не відкривався. Відтак вона надала неправдиві відомості про походження цих грошей (том 1, а.с.21).

Окрім вищевикладеного, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що заступник Голови Державної митної служби України ОСОБА_13 жодного разу не декларував статків, які б обґрунтовували наявність у його сім`ї коштів у сумі 1 645 551 євро, а сам факт вивезення його співмешканкою грошових коштів у вказаному розмірі без декларування сприймається як такий, що вказує на обґрунтованість проведення правоохоронними органами досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. З огляду на відсутність достатніх даних про джерела набуття коштів та фактичні обставини їх переміщення через державний кордон України у слідчого судді були обґрунтовані підстави вважати їх одержання неправомірним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею належним чином перевірено доводи клопотання детектива, які дають підстави вважати, що вищевказані операції ОСОБА_9 з коштами були спрямовані на маскування їх походження. Не накладення арешту на відповідні кошти та придбані за них акції може привести до їх втрати або приховання та неможливості подальшої спеціальної конфіскації. Отже, ухвала слідчого судді винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, висновки, викладені у ній відповідають фактичним обставинам справи, а тому її слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_10 без задоволення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б могли вплинути на правильність прийнятого слідчим суддею рішення та бути підставами для його скасування, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 02.03.2023 про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000085 від 26.04.2022, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3