- Presiding judge (HACC AC): Pavlyshyn O.F.
Cправа №991/2287/23
Провадження №11-сс/991/279/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
прокурора ОСОБА_6,
підозрюваної ОСОБА_7,
захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги захисника підозрюваноїОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 квітня 2023 року, щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Черкаси, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,
у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13 травня 2022 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2023 частково задоволено клопотання детектива Національного бюро України (далі - НАБУ), погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо підозрюваної ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022.
Застосовано до ОСОБА_7, яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 207 800,00 грн (один мільйон двісті сім тисяч вісімсот) гривень.
У разі внесення застави покладено на підозрювану ОСОБА_7 строком на два місяці такі обов`язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
2) повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) утримуватись від спілкування з підозрюваним ОСОБА_11, а також свідками ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022;
4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Строк дії обов`язків, покладених судом на підозрювану, визначено до 04.06.2023 включно.
На вказане рішення захисник підозрюваної ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8, та прокурор САП ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.
Захисник підозрюваної ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 у своїй апеляційній скарзізазначає, щослідчий суддя постановив незаконну та необґрунтовану ухвалу, яка підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Посилається на таке.
1.Слідчий суддя належним чином не надав оцінку обставинам справи.
2.Повідомлення про підозру за ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_7 є необґрунтованим.
3.Відсутня суб`єктивна та об`єктивна сторони інкримінованих злочинів.
4.Виниклі між ДП «Антонов» та АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» правовідносини мають виключно господарсько-правовий характер та будь-які суперечності мають вирішуватися у порядку господарського судочинства.
5.Відсутні ризики визначені ст.177 КПК України.Детектив не навів належних та об`єктивних доводів щодо наявності вказаних ризиків, крім тяжкості покарання. До клопотання недодано документів на підтвердження їх наявності.
6.Слідчий суддя при визначенні запобіжного заходу не взяв до уваги дані про особу підозрюваної ОСОБА_7, її майновий та сімейний стан, позитивні характеристики, соціальний статус, репутацію, міцність соціальних зав`язків, відсутність судимостей, та притягнення до кримінальної відповідальності вперше.
7.Детектив не довів неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава.При визначенні необхідності застосування запобіжного заходу до підозрюваної ОСОБА_7 має бути застосований більш м`який запобіжний захід у вигляді поруки або особистого зобов`язання.
8.Вказаний у клопотанні детектива розмір застави у сумі 18 251 200 грн є заздалегідь непомірним та таким, що виключає можливість його внесення підозрюваною ОСОБА_7 .Детективом при визначенні суми застави не враховано склад сім`ї ОСОБА_7, її реальні статки, доходи, чи будь- які інші обставини, крім розміру інкримінованої розтрати.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2023 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива, погодженого з прокурором, про обрання у кримінальному провадженні №52022000000000100 стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 18 251 200 грн. У разі прийняття рішення щодо обрання запобіжного обрати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або поруки. У разі прийняття рішення щодо необхідності застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, визначити реальний та помірний для ОСОБА_7 та її сім`ї розмір застави, відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України.
Прокурор САП ОСОБА_10 у своїй апеляційній скарзіз доповненнями зазначає, щоухвала слідчого судді є необґрунтованою в частині визначення суми застави та обсягу окремих обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КК України у зв`язку із істотним порушенням вимог КПК України, та тим, що його висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилається на таке.
1.Наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України: ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме вжиття підозрюваною ОСОБА_7 заходів до штучного створення доказів захисту та неявка на виклики до органу досудового розслідування.
2.Факт допуску судом адвоката ОСОБА_9, який на теперішній час є свідком у кримінальному провадженні до захисту підозрюваної
ОСОБА_7 та виключення його з переліку свідків, з якими ОСОБА_7 заборонено, спілкуватися унеможливлює усунення ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та впливу на свідків у кримінальному провадженні.
3.Ступінь конфлікту інтересів між підозрюваною ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_9 прямо залежить від подальшого досудового розслідування та його результатів, а залучення ОСОБА_9 для захисту ОСОБА_7 є способом реалізації ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема з метою застосування при допиті свідка ОСОБА_9 п.2 ч.2 ст.65 КПК України (адвокатська таємниця).
4.У підозрюваної ОСОБА_7 наявні неофіційні джерела доходів, що виключає можливість суду орієнтуватися виключно на дані щодо офіційних доходів підозрюваної при оцінці критерію завідомо непомірного розміру застави.
5.Визначений слідчим суддею розмір застави у сумі 1 207 800 грн. не відповідає тяжкості можливого покарання за вчинення особливо тяжкого корупційного злочину, розміру спричинених внаслідок можливого кримінального правопорушення збитків державі у сумі 18 250 213,94 грн., обставинам вчинення злочину в інтересах АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери», яке і одержало вказані грошові кошти. Застава у вказаному розмірі не здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваноїОСОБА_7 .
6.Враховуючи тяжкість, специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, дані про особу підозрюваної та її майновий стан, розмір встановленої у кримінальному провадженні шкоди, нездатність застави у межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, застава має бути визначена в розмірі 6800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 18 251 200 грн., оскільки внесення застави в меншому розмірі не зможе гарантувати виконання підозрюваною ОСОБА_7 покладених на неї обов`язків.
Просить: скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.04.2023 та постановити нову, якою задовольнити клопотання детектива та застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 6800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 18 251 200 грн., з покладенням таких обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду;
-повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
-утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_11, а також свідками: ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,
ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_9 з питань викладених у повідомленні про підозру.
Підозрювана ОСОБА_7 та її захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_8, посилаючись на доводи, наведені у ній, та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Прокурор САП ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 та підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора САП ОСОБА_10, посилаючись на доводи, наведені у ній.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7, її захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9, прокурора САП ОСОБА_6, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст.366 КК України.
За версією органу досудового розслідування, в порушення вимог ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, пунктів 1.1, 5.1 договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018, всупереч умовам додаткової угоди від 03.08.2018 до Договору, Статуту ДП «Антонов», Положення про порядок погодження та здійснення платежів на ДП «Антонов» від 20.12.2016 № 3530, директор Юридичної фірми «Ілляшев та партнери» ОСОБА_7 шляхом надання засобів вчинила пособництво директору з правових питань ДП «Антонов» ОСОБА_11 у безпідставному прийнятті послуг та оплаті грошових коштів Підприємства на користь Юридичної фірми за виконання договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018 у завідомо завищеному розмірі 9,98% від оціночної вартості майна, яке було передано ДП «Антонов» від АТ «Брокбізнесбанк», що призвело до розтрати матеріальних (фінансових) ресурсів ДП «Антонов» на суму 7 194 655,03 грн.
Крім того, в порушення вимог ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, пунктів 1.1, 5.1 договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018, Статуту ДП «Антонов», Положення про порядок погодження та здійснення платежів на ДП «Антонов» від 20.12.2016 № 3530, директор Юридичної фірми «Ілляшев та партнери» ОСОБА_7 шляхом надання засобів вчинила пособництво директору з правових питань ДП «Антонов» ОСОБА_11 у безпідставному прийнятті виконання, перерахуванні грошових коштів Підприємства на користь Юридичної фірми за виконання договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018, що призвело до повторної розтрати матеріальних (фінансових) ресурсів ДП «Антонов» на суму 11 055 558,94 грн.
Виконуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_7, з метою сприяння ОСОБА_11 у розтраті грошових коштів Підприємства в інтересах Юридичної фірми, усвідомлюючи відсутність підстав для оплати послуг Юридичної фірми згідно з Договором № 7.0589.2018 від 02.07.2018 у розмірі саме 9,98% від оціночної вартості майна, яке було передано ДП «Антонов» від АТ «Брокбізнесбанк», а також той факт, що стягнення заборгованості з АТ «Брокбізнесбанк» відбувалося виключно за рахунок майна, яке перебувало в іпотеці, окрім стягнення за рахунок іпотечного майна жодних інших заходів по забезпеченню Юридичною фірмою стягнення заборгованості з АТ «Брокбізнесбанк» не здійснювалося, а грошові кошти на рахунки Підприємства, як підстава для оплати винагороди Юридичній фірмі не надходили (не виконано вимоги п. 5.1 договору № 7.0589.2018 від 02.07.2018), 03.08.2021 за попередньою змовою з ОСОБА_11 у невстановленому місці склала та підписала від імені Юридичної фірми завідомо неправдивий офіційний документ Акт здачі-приймання виконаних робіт № 250 з додатком 1 до нього (далі - Акт № 250) та забезпечила їх передачу на Підприємство.
При цьому, в додатку 1 Акту № 250 містилися завідомо недостовірні відомості щодо розміру винагороди Юридичної фірми, яка складає 9,98% (без ПДВ) від 120 591 561,69 грн, що становить - 12 035 037,86 грн без ПДВ, ПДВ - 2 407 007,57 грн, разом з ПДВ (20%) - 14 442 045,43 грн.
У свою чергу, ОСОБА_11, виконуючи спільний з ОСОБА_7 злочинний умисел, керуючись спільним корисливим мотивом та метою розтрати коштів Підприємства на користь Юридичної фірми шляхом службового підроблення, 03.08.2021 на підставі довіреності від 10.12.2020 № 408/276-д від імені ДП «Антонов» та перебуваючи у приміщенні ДП «Антонов» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1, усвідомлюючи, що окрім стягнення за рахунок іпотечного майна жодних інших заходів по забезпеченню Юридичною фірмою стягнення заборгованості з АТ «Брокбізнесбанк» не здійснювалося, грошові кошти на рахунки Підприємства, як підстава для оплати винагороди Юридичній фірмі саме у розмірі 9,98% від оціночної вартості майна, яке було передано ДП «Антонов» від АТ «Брокбізнесбанк», не надходили (не виконано вимоги п. 5.1 договору № 7.0589.2018 від 02.07.2018), за попередньою змовою з ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, склав завідомо неправдивий офіційний документ - Акт № 250 з додатком 1, шляхом його підписання від імені Підприємства.
Окрім цього, реалізовуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_7, керуючись корисливим мотивом та з метою сприяння у повторній розтраті ОСОБА_11 грошових коштів Підприємства на користь Юридичної фірми, достовірно знаючи про відсутність заборгованості Підприємства перед Юридичною фірмою в сумі 9,2 млн грн, ПДВ (20%) - 1,8 млн гривень, усвідомлюючи, що строк дії Договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018 завершився, погашення боргів ДП «Антонов» перед державою згідно Закону України від 20.10.16 № 1701-VIII (із змінами від 18.06.2020 №730-ІХ) внаслідок передачі будівлі в м. Києві по просп. Перемоги, 41 до сфери управління ВАКС не має жодного відношення до предмету Договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018 (погашення боргів АТ «Брокбізнесбанк»), реалізації майна з надходженням грошових коштів на рахунки Підприємства не відбулося, а також усвідомлюючи відсутність участі Юридичної фірми у вказаному процесі погашення боргів ДП «Антонов» перед державою, 26.01.2022 за попередньою змовою з ОСОБА_11 у невстановленому місці повторно склала та підписала від імені Юридичної фірми завідомо неправдивий офіційний документ - Акт здачі-приймання виконаних робіт № 40 (далі - Акт № 40) та забезпечила його передачу на Підприємство.
При цьому, у Акті № 40 містилися завідомо неправдиві відомості щодо необхідності оплати винагороди Юридичній фірмі у сумі 9 212 965,78 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) складає 1 842 593,16 грн., відтак загальна сума до сплати разом з ПДВ (20%) складає 11 055 558,94 грн.
У свою чергу, ОСОБА_11, 26.01.2022 реалізовуючи спільний з ОСОБА_7 злочинний умисел на повторну розтрату коштів Підприємства шляхом службового підроблення, перебуваючи у приміщенні ДП «Антонов» за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1, достовірно знаючи про відсутність заборгованості Підприємства перед Юридичною фірмою в сумі 9,2 млн грн, ПДВ (20%) - 1,8 млн гривень, усвідомлюючи, що строк дії Договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018 завершився, погашення боргів ДП «Антонов» перед державою згідно Закону України від 20.10.16 № 1701-VIII (із змінами від 18.06.20 №730-ІХ) внаслідок передачі будівлі в м. Києві по просп. Перемоги, 41 до сфери управління ВАКС не має жодного відношення до предмету Договору від 02.07.2018 № 7.0589.2018 (погашення боргів АТ «Брокбізнесбанк»), реалізації майна з надходженням грошових коштів на рахунки Підприємства не відбулося, а також усвідомлюючи відсутність участі Юридичної фірми у вказаному процесі погашення боргів ДП «Антонов» перед державою, діючи з корисливим мотивом та метою розтрати коштів Підприємства на користь Юридичної фірми, за попередньою змовою з ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем на підставі довіреності від 14.12.2021 № 408/317-д від імені ДП «Антонов» повторно склав завідомо неправдивий офіційний документ - Акт № 40, шляхом його підписання від імені Підприємства.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, як пособництво в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великих розмірах; та ч.1 ст.366 КК України, як складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
10.03.2023 ОСОБА_7 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, яке було вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
14.03.2023 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 18 251 200 грн. та покладення на неї обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків:
1.наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, за викладених у клопотанні обставин;
2.доведеними є ризики, що ОСОБА_7 може переховуватися від слідства та/або суду; незаконно впливати на представника потерпілого, свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні.Недоведеним є ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином;
3.запобіжний захід у вигляді застави буде доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 та зможе запобігти встановленим ризикам;
4.інші більш м`які запобіжні заходи, якими є особиста порука та особисте зобов`язання, не зможуть запобігти визначеним ризикам, не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 та вагомості наданих доказів;
5.застава у розмірі 6800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 18 251 200 грн., є неспівмірною із встановленими під час розгляду клопотання обставинами. Водночас, обґрунтованим є визначення заставив розмірі, що перевищує зазначені в ч.5 ст. 182 КПК України межі,а саме у розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб,тобто 1 207 800,00 грн.,що не є явно непомірною для підозрюваноїОСОБА_7 та є достатньою для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків;
6.у разі внесення застави наявні підстави покладення на ОСОБА_7 обов`язків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України, з метою мінімізації встановлених ризиків, та запобіганню позапроцесуальній поведінці підозрюваної, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого (детектива), прокурора та суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з підозрюваним ОСОБА_11, а також свідками ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Таке втручання у права та свободи підозрюваної є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження.
7.Покладення на підозрювану обов`язку утримуватись від спілкування із ОСОБА_9, який здійснює її захист, суперечитиме реалізації гарантованого законом права підозрюваної на захист.
Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційних скарг захисника та прокурора САП.
Положеннями ч.1 ст.194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що підлягає застосуванню українськими судами.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011). Від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (рішення ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
При вирішенні питання про наявність обґрунтованої підозри слідчий суддя взяв до уваги дані: депозитного договору № 01/1305-99 від 10.08.1999; договору іпотеки від 13.08.1999; листа АТ «Брокбізнесбанк» від 25.10.2017; договору про надання юридичних послуг № 7.0589.2018 від 02.07.2018; додаткової угоди від 03.08.2018 до договору про надання юридичних послуг № 7.0589.2018 від 02.07.2018; договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.12.2018; актів здачі-приймання виконаних робіт № 250 від 03.08.2021 та № 40 від 26.01.2022 до договору про надання юридичних послуг № 7.0589.2018 від 02.07.2018; листування між ДП «Антонов» та АО «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери», зокрема щодо здійснення оплати рахунків за надані послуги; копій платіжних документів; протоколів огляду від 18.01.2023, 26.01.2023, 01.02.2023 та 09.02.2023 та інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що з огляду на надані стороною обвинувачення докази, у слідчого судді були підстави для висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 могла вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.
Цей висновок, на думку колегії суддів, достатньо мотивований та відповідає положенням КПК України, а доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що повідомлена ОСОБА_7 підозра за ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України - необґрунтована, спростовується вищенаведеним.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, зокрема, його суб`єктивної та об`єктивної сторони, що правовідносини між ДП «Антонов» та АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» мають виключно господарсько-правовий характер, та, що АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» належним чином були надані послуги за Договором № 7.0589.2018 про надання юридичних послуг в частині погашення заборгованості АТ «Брокбізнесбанк» перед ДП «Антонов» на суму 120 591 561,69 грн. є неспроможними, оскільки слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є ймовірною та достатньою для виправдання подальшого розслідування з ціллю висунення обвинувачення або спростування підозри.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
Слідчий суддя дійшов до висновку про те, що існують ризики переховування ОСОБА_7 від слідства та/або суду; її незаконного впливу на представника потерпілого, свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні та недоведеність ризику перешкоджання ОСОБА_7 кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.06.2001, суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Зокрема, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Відповідно до вимог ст.ст. 69, 75 КК України, норми про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням не можуть бути застосовані у випадку засудження за корупційний злочин.
Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
При визначенні імовірності переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду слідчий суддя врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон, відомості щодо майнового стану підозрюваної, та співставивши негативні наслідки для підозрюваної у вигляді її можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, прийшов до правильного висновку, що цей ризик є наявним.
Твердження апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризику переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду, адже ОСОБА_7 в останнє перетинала кордон у 2021 році, мала змогу тане залишила територію України, має постійне місце проживання у м. Києві та постійне місце роботи, зокрема з 2005 року в АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» є необґрунтовані, оскільки не спростовують висновку слідчого судді, що, що такі обставини не нівелюють зазначений ризик, який зріс безпосередньо після набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваної.
При визначенні наявності ризику незаконного впливу ОСОБА_7 на представника потерпілого, свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні, слідчий суддя врахував визначену ч.ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні,правила оцінки таких доказів під час судового розгляду (ч.4 ст.95, ст.225,ч.11 ст.615 КПК України),наявність у підозрюваної широкого кола зв`язків серед працівників АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери», директором якого вона є, та ДП «Антонов», якому тривалий час АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» надавалися юридичні послуги, а також, що існує взаємообумовленість інкримінованих підозрюваній ОСОБА_7 діянь із діями іншого підозрюваного ОСОБА_11, та прийшов до правильного висновку, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може прямо чи опосередковано впливати на представника потерпілого/свідків/іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показів, з метою уникнення ОСОБА_7 можливої кримінальної відповідальності.
Посилання в апеляційній скарзі захисника, що більшість з них вже допитані у рамках кримінального провадження та їх свідчення не містять підтвердження або спростування важливих обставин та/або подій, які розслідуються в рамках кримінального провадження є неспроможним з огляду на таке.
Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитані на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них
За таких обставин, ризик впливу на свідків та представника потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і представника потерпілого та дослідження їх судом.
Тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника висновку слідчого судді про достатню ймовірність ризику незаконного впливу ОСОБА_7 на представника потерпілого, свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні не спростовують.
Щодо посилання апеляційної скарги прокурора на те, адвокат ОСОБА_9 є свідком у даному кримінальному провадженні, та, що виключення його з переліку свідків, з якими ОСОБА_7 заборонено спілкуватися унеможливлює усунення ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та впливу на свідків у кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів провадження вбачається, що між підозрюваною ОСОБА_7 та АО «ЮФ «Ілляшев та Партнери» в особі учасника (партнера) ОСОБА_9 укладено договір № 2669-310 від 15.11.2022 про надання правової допомоги у кримінальному провадженні №52022000000000100 від 13.05.2022.
Питання відводу захисника ОСОБА_9, за цими ж обставинами, вже розглядалось слідчим суддею у справі № 991/2287/23, провадження 1-кс/991/2313/23 та ухвалою від 04.04.2023 у задоволенні заяви прокурора САП про відвід захисника ОСОБА_9 було відмовлено.
Під час розгляду вказаної заяви слідчий суддя прийшов до правильного висновку про відсутність обставин, які б вказували на те, що адвокат ОСОБА_9 надавав або надає правову допомогу будь-якій іншій особі у цьому ж провадженні, інтереси якої суперечать інтересам ОСОБА_7 чи має статус учасника кримінального провадження, інтереси якого суперечать інтересам ОСОБА_19, як підозрюваної у кримінальному провадженні, тобто встановив відсутність підстав для відводу захисника, які визначені ст.78 КПК України.
Разом з тим в апеляційній скарзі прокурор САП не навів доказів на підтвердження набуття ОСОБА_9 процесуального статусу свідка, а відтак не довів наявність підстав для фактичного усунення його від захисту підозрюваної ОСОБА_7 .
Також правильним є висновок слідчого судді про те, що є недоведеним ризик перешкоджання ОСОБА_7 кримінальному провадженню іншим чином у зв`язку з тим, що обставини, на які посилається сторона обвинувачення, а саме: неприбуття ОСОБА_7 на виклик детектива не свідчать про намір перешкоджати кримінальному провадженню, та належно спростовано доводами сторони захисту щодо неможливості її прибуття на виклик детектива у зв`язку з перебуванням останньої із 06.03.2023 на стаціонарному лікуванні, про що детектива було повідомлено із зазначенням орієнтовно терміну лікування, який становив два тижні (дані обставини підтверджуються наявною у матеріалах провадження випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого); а твердження сторони обвинувачення щодо вжиття ОСОБА_7 заходів до штучного створення доказів не підтверджено доказами та, фактично, є припущенням сторони обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Враховуючи характер, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов до правильного висновку, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді застави є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 та зможе запобігти встановленим ризикам, а застосування до підозрюваної іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, якими є особиста порука та особисте зобов`язання, не зможуть запобігти визначеним ризикам та не зможе забезпечити належне виконання нею процесуальних обов`язків.
Твердження апеляційної скарги захисника про те, що детектив у клопотанні не обґрунтував неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, є безпідставне з огляду на обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 злочину, інформацію щодо особи підозрюваної.
Згідно із ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положеннями ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя врахував майновий стан ОСОБА_7 яка є власником квартири, в якій вона проживає разом з донькою; автомобіля Infiniti G25, 2012 року випуску, та Mitsubishi Lancer, 2009 року випуску. Також слідчий суддя взяв до уваги, що ОСОБА_7 є керівником декількох юридичних осіб, однак, сукупний дохід, згідно довідок із місць роботи, за період із 01.09.2022 по 28.02.2023 склав 200 511,66 грн., тобто місячний дохід становить 33 418,61 грн., а також її ділову репутацію, позитивні характеристики з місця роботи, що також виявилися у готовності взяти ОСОБА_7 на поруки.
Із огляду на це слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що розмір застави ОСОБА_7 повинен бути більшим за передбачений п.3 ч.5 ст.182 КПК України та має дорівнювати 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 207 800,00 грн., оскільки такий розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваної та разом з покладеними на неї обов`язками забезпечуватиме її належну процесуальну поведінку та запобігатиме існуючим ризикам.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що визначений розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_7, безпідставні з огляду на обставини кримінального правопорушення, можливу роль підозрюваної, її майновий стан, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також розмір завданої шкоди.
При цьому, колегія суддів враховує, що посилання апеляційної скарги прокурора на наявність у підозрюваної ОСОБА_7 неофіційних джерел доходів, що виключає можливість суду орієнтуватися виключно на дані щодо офіційних доходів підозрюваної при оцінці критерію завідомо непомірного розміру застави, за відсутності даних на підтвердження вказаного, є лише припущеннями, які не стверджують про матеріальне становище підозрюваної, а тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів -
П О С Т А Н О В И Л А :
У задоволенні апеляційних скарг захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 відмовити.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 квітня 2023 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4