Ухвала
23 травня 2023 року
м. Київ
справа № 991/1786/22
провадження № 61-6794ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Вищого антикорупційного суду від 05 вересня 2022 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 березня 2023 рокуу справі за позовом держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,
ВСТАНОВИВ:
05 травня 2023 року ОСОБА_1, через представника ОСОБА_2, засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вищого антикорупційного суду від 05 вересня 2022 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 березня 2023 року у вказаній справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, в касаційній скарзі заявник вказує, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 17 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року, з подальшими змінами.
Згідно з пунктом 17 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
При цьому, за вищевказаними положеннями вказаного Закону від сплати судового збору звільняється лише особа, яка звернулась до суду із позовом про визнання необґрунтованими активів у вигляді грошових коштів та їх стягнення в дохід держави. Тобто, положення вказаної норми поширюються на особу, яка подає позовну заяву про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Оскільки ОСОБА_1 у справі № 991/1786/22 є відповідачем, тому судовий збір за подання ним касаційної скарги справляється у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Згідно з частиною третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Зважаючи на те, що позовну заяву пред`явлено у 2022 році, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2022 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року становив 2 481,00 грн.
З позовом до суду держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора звернулася у 2022 році та заявила одну позовну вимогу немайнового характеру та позовну вимогу майнового характеру.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 частини другоїстатті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру - 1,5 % від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (868 350,00 грн).
Відповідно до вимог частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Заявником судові рішення оскаржуються в частині немайнової вимоги про визнання необґрунтованими активів у виді грошових коштів в розмірі 2 300 800,00 грн та 35 481,42 доларів США та в частині вимоги майнового характеру про стягнення зазначених коштів в дохід держави.
35 481,42 доларів США за курсом Національного Банку України (29,25 грн за 1 долар США) станом на день звернення держави Україна до суду з позовом (31 травня 2022 року) еквіваленто ? 1 037 831,54 грн, у зв`язку з чим оспорювана сума за позовом дорівнює 3 338 631,54 грн (2 300 800,00 грн + 1 037 831,54 грн).
Таким чином, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 105 120,95 грн ((2 481,00 грн + 3 338 631,54 грн х 1,5 %)х 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату або докази на підтвердження обставин для звільнення від сплати судового збору.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Також, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 ? формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;
пункт 2 ? обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення;
пункт 3 ? зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи;
пункт 4 ? посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник як підставу касаційного оскарження судового рішення посилається на пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Однак, з огляду на зміст касаційної скарги, заявник, посилаючись зокрема на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, не обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення.
Оскільки посилань на вказані випадки касаційна скарга не містить, заявнику необхідно подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, в якій зазначити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що в мотивувальній частині касаційної скарги (абз. 3 Розд. ІІІ) заявником вказана невірна дата складання повного тексту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції - 21 квітня 2019 року.
Зазначений недолік касаційної скарги необхідно усунути шляхом зазначення в уточненій редакції касаційної скарги правильної дати складання повного тексту постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 березня 2023 року.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Вищого антикорупційного суду від 05 вересня 2022 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 березня 2023 року у справі за позовом держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора до ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави залишити без руху.
Надати для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров