- Presiding judge (HACC) : Sikora K.O.
Справа № 991/2242/21
Номер провадження 1-кп/991/14/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2023 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
його захисника адвоката ОСОБА_7,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту у межах кримінального провадження, внесеного 12 січня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000013, за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України,
В С Т А Н О В И В :
І. Історія провадження
1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження.
1.2. 19 травня 2023 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_6, а саме на його рахунок № НОМЕР_1, відкритий в АТ «Райффайзен Банк».
Прокурор повідомила, що на зазначений рахунок ОСОБА_6 у період з липня 2014 року по липень 2015 року надходили грошові кошти від ТОВ «Карпатнадроінвест» як заробітна плата, що свідчить про можливість застосування до них спеціальної конфіскації. Також зазначені кошти можуть бути конфісковані за вироком суду у випадку призначення ОСОБА_6 конфіскації як виду покарання.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор ОСОБА_5 підтримала подане клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 заперечив проти задоволення клопотання, оскільки, на його думку, чинним законодавством заборонено накладати арешт на заробітну плату.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.
ІІІ. Мотиви суду
3.1. Заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, дослідивши клопотання та матеріали, надані прокурором, суд дійшов наступних висновків.
3.2. Правове регулювання
3.3. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення:
- збереження речових доказів;
- спеціальної конфіскації;
- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Для кожної з правових підстав арешту (мети його накладення) кримінальний процесуальний закон визначає особливості розгляду та коло питань, які мають з`ясовуватися судом.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна, який накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання чи спеціальної конфіскації, суд має враховувати (ч. 4, 5 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України):
- правову підставу для арешту майна;
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання);
- можливість спеціальної конфіскації майна (у випадку накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації);
- наявність достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Також на особу, яка подала клопотання про арешт майна, покладено обов`язок довести (ч. 1 ст. 173 КПК України):
- необхідність такого арешту;
- наявність ризику приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Враховуючи загальні підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 132 КПК України, арешт майна не допускається, якщо не буде доведено, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
3.4. Висновки суду
3.4.1. Враховуючи, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, суд не надає оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
3.4.2. Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 255 КК України та ч. 5 ст. 191 КК України згідно з класифікацією, визначеною ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів.
Санкції норм кримінального закону, які встановлюють відповідальність за вчинення цих злочинів, передбачають можливість конфіскації майна. Отже, наявні підстави вважати, що ОСОБА_6 може бути призначене покарання у виді конфіскації майна.
3.4.3. Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 1 ст. 96-2 КК України передбачає випадки застосування спеціальної конфіскації, зокрема, вона застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Як зазначено у обвинувальному акті, ОСОБА_6, обіймаючи посаду заступника директора ТОВ «Карпатнадроінвест», з 2014 року здійснював загальний контроль за виконанням покладених на працівників підприємства обов`язків з ведення спільної діяльності за договорами, укладеними із ПАТ «Укргазвидобування».
Згідно з наданими прокурором відомостями щодо історій транзакцій по рахунку № НОМЕР_1, відкритому в АТ «Райффайзен Банк», ОСОБА_6 протягом 2014 року отримував від ТОВ «Карпатнадроінвест» грошові кошти з призначенням платежу «заробітна плата».
Отже, зазначені грошові могли бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто належать до переліку майна, щодо якого може бути застосована спеціальна конфіскація (п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України).
Колегія суддів акцентує увагу, що розгляд клопотання прокурора не передбачає оцінку доведеності тих чи інших фактів та обставин. Суд з`ясовує виключно релевантність доводів, якими прокурор обґрунтовує необхідність арешту майна, обставинам, зазначеним в обвинувальному акті.
3.4.4. Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання колегії суддів, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.
3.4.5. Суд відхиляє посилання адвоката ОСОБА_7 на позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19, адже у цій справі аналізувалося питання накладення арешту на рахунки юридичної особи, призначені для виплати заробітної плати.
Сторона захисту не навела доводів щодо використання ОСОБА_6 рахунку № НОМЕР_1 для отримання заробітної плати у теперішній час, у зв`язку з чим відсутні підстави констатувати непропорційність втручання у право власності обвинуваченого завданням кримінального провадження.
Також не викликає сумніву наявність ризику приховування, перетворення чи відчуження грошових коштів, які знаходяться на зазначеному рахунку, що обумовлює необхідність накладення на нього арешту.
Отже, наявні підстави для накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1, відкритий в АТ «Райффайзен Банк», з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання чи спеціальної конфіскації.
Колегія суддів наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
3.4.6. Відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора ОСОБА_5 в частині покладення на службових осіб АТ «Райффайзен Банк» обов`язку повідомити про суму грошових коштів, що знаходяться на рахунку, адже зазначене прохання не обґрунтоване прокурором, перебуває поза межами питань, які вирішуються судом під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, та кримінальним процесуальним законом передбачений інший порядок його розгляду.
За таких обставин клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 174, 369, 372 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Клопотання прокурора ОСОБА_5 - задовольнити частково.
2. Накласти арешт на грошові кошти, розміщені на рахунку обвинуваченого ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_1, відкритому в АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909).
3. У решті клопотання відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3