- Presiding judge (HACC): Shyroka K.Yu.
Справа № 991/3953/23
Провадження № 1-кп/991/55/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
18 травня 2023 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
представника потерпілого і цивільного позивача Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» ОСОБА_12,
представника потерпілого Державного агентства резерву України ОСОБА_13,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42016060360000008 від 12.01.2016 за обвинуваченням:
- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого у смт. Гуйва, Житомирського району, Житомирської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, народженого у м. Житомир, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
1.Історія провадження
04 травня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування та цивільним позовом у кримінальному провадженні № 42016060360000008 від 12.01.2016 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою суду підготовче судове засідання в справі призначено на 16 травня 2023 року, в подальшому призначалось на 18 травня 2023 року.
До початку підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_10 до суду направлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку з тим, що він не відповідає положенням КПК України.
Одночасно з цим, захисниками обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатами ОСОБА_11, ОСОБА_9 подано клопотання про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, незважаючи на його недоліки. В цьому клопотанні захисники зазначають про ряд суттєвих недоліків обвинувального акта, тому він мав би бути повернений прокурору, однак зважаючи на засаду розумності строків, просять призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта в тому вигляді, в якому він надійшов до суду.
2.Зміст клопотання захисника ОСОБА_10 про повернення обвинувального акта прокурору
У своєму клопотанні захисник просить повернути прокурору обвинувальний акт, недоліки якого полягають у наступному: (1) розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням, є документально не підтвердженим та не визначеним, а отже, обвинувальний акт є таким, що не відповідає положенням п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України, (2) кваліфікація кримінального правопорушення є невірною та не відповідає диспозиції норми ст. 191 КК України.
Щодо не визначення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням
Як зазначає захисник, відповідно до обвинувального акта розмір шкоди, завданої державі в особі Державного агентства резерву України кримінальним правопорушенням складає 4 532 500,00 грн (стор. 18 обвинувального акта). Однак захисник ОСОБА_10 наголошує, що в цьому кримінальному провадженні наявні дві експертизи - одна проведена стороною обвинувачення, а інша проведена стороною захисту і відкрита прокурору на підставі ст. 290 КПК України. Вказані експертизи встановлюють різний розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Як вказано в обвинувальному акті ОСОБА_6 тa ОСОБА_7 вчинено розтрату майна Державного агентства резерву України, а саме: 20 двигунів УТД-20 вартістю 4 532 400,00 грн, що зберігалися на Державному підприємстві «Житомирський бронетанковий завод» (далі - ДП «ЖБТЗ») як матеріальні цінності мобілізаційного резерву. Вказаний факт підтверджено висновком товарознавчої експертизи № 5/159 від 31.03.2016, якою визначено вартість станом на 02.10.2014 двадцяти двигунів УТД-20 становила 4 532 500,00 грн та висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 336/16-25 ДСК від 21.07.2016. Цим висновком експерта визначено, що нестача товарно-матеріальних цінностей державного резерву двигунів УТД-20 на ДП «Житомирський бронетанковий завод» документально підтверджується в кількості 20 штук, а матеріальна шкода документально підтверджується в розмірі 4 532 500,00 грн.
Захисник вказує, що разом з цим стороною захисту проведено власну експертизу розміру заподіяних збитків. Так, судовим експертом ОСОБА_14 встановлено, що залишкова та ринкова вартість вказаних двигунів станом на 02.10.2014 становила 285 081,20 грн. При цьому, на думку захисника, судовий експерт ОСОБА_14, на відміну від судового експерта ОСОБА_15, що проводив експертизу № 5/159 від 31.03.2016 для сторони обвинувачення, не обмежився проведенням експертизи на підставі лише постанови слідчого та довідки про вартість двигуна УТД-20, а врахував, що зазначені в обвинувальному акті двигуни, відповідно до матеріалів кримінального провадження станом на 02.10.2014, підлягали списанню, оскільки досягнули призначений строк служби в 30 років та подальша їх експлуатація була не можлива.
Враховуючи викладене, висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 336/16-25 ДСК від 21.07.2016, є некоректним та таким, що не відповідає дійсності.
Крім цього, відповідно до обвинувального акта внаслідок кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та ОСОБА_7, завдано шкоди державі в особі Державного агентства резерву України в розмірі 4 532 500,00 грн. Проте сторона захисту зазначає, що Державне агентство резерву України не є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні, в розумінні КПК України, оскільки питання щодо нестачі майна Державного агентства резерву України вирішено в судовому порядку, рішення суддів виконані, двигуни повернуті.
За таких умов, на даний час, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є документально не підтвердженим та не визначеним. А отже, обвинувальний акт є таким, що не відповідає положенням п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Щодо невірної правової кваліфікації
На думку захисника, кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 191 КК України є невірною, оскільки матеріалами кримінального провадження не підтверджується наявність умислу в діях посадових осіб ДП «ЖБТЗ», внаслідок чого з незнижуваного запасу мобілізаційного резерву державного матеріального резерву використано 20 двигунів УТД- 20 вартістю 4 532 500,00 грн.
Так, 02.10.2014 обвинуваченим ОСОБА_6, що був на той час директором ДП «ЖБТЗ» прийнято рішення про вилучення зі складу незнижуваного запасу мобілізаційного резерву двигунів УТД-20 в кількості 20 шт., проте, як зазначає захисник, в ході досудового розслідування не виявлено розпорядчих документів виданих керівництвом ДП «ЖБТЗ» про вилучення вказаного майна чи інших документів, які б підтверджували надання вказівок керівництвом ДП «ЖБТЗ» на здійснення дій з відчуження запасу матеріального резерву.
Захисник стверджує, що за результатами проведення допитів працівників ДП «ЖБТ3» також не встановлено обставин, які могли б свідчити про доведеність умислу службових осіб на розтрату майна державного матеріального резерву з корисливих мотивів чи з метою власного незаконного збагачення, чи збагачення третіх осіб. Також органом досудового розслідування не встановлено та, відповідно, в обвинувальному акті не відображено на користь яких осіб було розтрачено таке майно.
Вказана правова позиція щодо корисливих мотивів та мети як обов'язкових ознак суб'єктивної сторони означеного складу кримінального правопорушення висловлена у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 456/1181/15-к, від 23.08.2018 у справі № 0912/1638/12, від 26.08.2020 у справі № 442/1862/19, від 02.01.2020 у справі № 581/441/18, від 05.08.2020 у справі № 433/383/19.
На підставі викладеного необхідно констатувати, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що дії службових осіб ДП «ЖБТЗ» можуть бути кваліфіковані як розтрата державного майна в особливо великих розмірах, вчинена службовими особами шляхом зловживання службовим становищем. Таким чином, кваліфікація кримінального правопорушення не відповідає диспозиції норми ст. 191 КК України.
3.Зміст клопотання захисників ОСОБА_11, ОСОБА_9 про недоліки обвинувального акта
Захисники обвинуваченого ОСОБА_7 під час підготовчого судового засідання 16.05.2023 подали клопотання, в якому зазначають, що обвинувальний акт містить ряд недоліків та суперечностей, які слід в подальшому судовому розгляді враховувати і тлумачити на користь обвинувачених, а саме стосовно невідповідності суб`єктного складу потерпілих, та неправильності формулювання висунутого обвинувачення за ст. 191 КК України.
Разом з тим, позиція захисників обвинуваченого ОСОБА_7 полягає в тому, що можливо призначити судовий розгляд на підставі цього обвинувального акта, водночас вони просять врахувати наступні недоліки обвинувального акта:
-в порушення п. З ч. 2 ст. 291 КПК України, який вимагає зазначення у обвинувальному акті анкетних відомостей кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) в обвинувальному акті відсутні будь-які інші ідентифікуючі дані потерпілих, які є юридичними особами (наприклад, код ЄДР, адреса місцезнаходження);
-відсутність взаємозв`язку складу потерпілих з формулюванням обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті зазначається, що розтрачено майно Державного агентства резерву України. Однак, чомусь у реквізитах обвинувального акта вказано у якості потерпілого у цьому кримінальному провадженні ще і ДП «Житомирський бронетанковий завод», якому кримінальним правопорушенням не завдано жодної шкоди, не йде мова ні про вид такої шкоди, ні про її розмір, ні спосіб та обставини її завдання, якщо б дійсно це мало місце. Отже, вимоги п. З ч. 2 ст. 291 КПК України при складанні обвинувального акта дотримано не було;
-недотримання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, в частині формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки не конкретизований умисел незаконного збагачення або корисливої мети;
-відсутня вказівка про те, а на чию ж користь було розтрачено (обернено) майно: на свою користь чи користь якоїсь іншої третьої особи, а якщо так - то якої саме особи, в який момент ця розтрата відбулася, що б свідчило і про факт закінчення такого кримінального правопорушення.
Водночас, сторона захисту просить призначити судовий розгляд на підставі цього обвинувального акта і врахувати на користь обвинуваченого ОСОБА_7 під час здійснення судового провадження всі вищевказані недоліки обвинувального акту.
4.Позиція учасників в підготовчому судовому засіданні
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив, що обвинувальний акт складений відповідно до вимог КПК України, а тому підстав для його повернення немає. Просить призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду по суті на підставі обвинувального акта.
Захисник ОСОБА_10 у судовому засіданні заявив і підтримав клопотання про повернення обвинувального акта. Вказав на неузгодженість встановленого розміру шкоди відповідно до експертизи сторони обвинувачення, порівняно з експертизою сторони захисту, яка була відкрита стороні обвинувачення згідно з вимогами ст. 290 КПК України, неправильну правову кваліфікацію (відсутність обов`язкових ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України) та неправильне визначення кола потерпілих в цьому кримінальному провадженні. Пояснив, що хоча розгляд матеріально-правового аспекту обвинувального акта повинен бути розглянутий в судовому засіданні по суті пред`явленого обвинувачення, вважає за можливе повернути обвинувальний акт прокурору для прийняття іншого рішення стороною обвинувачення.
Захисник ОСОБА_11 озвучила правову позицію з питання можливості повернення обвинувального акта прокурору, яка полягає в можливості призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акта, незважаючи на наявність суттєвих недоліків в нього. Пояснила, що повернення обвинувального акта лише затягне час для обвинувачених, розслідування щодо яких триває з 2016 року. Разом із цим, не може не зазначити на ряд недоліків в цьому обвинувальному акті а саме: ДП «ЖБТЗ» не може бути потерпілим в цьому кримінальному провадженні, оскільки навіть із формулювання викладеного прокурором обвинуваченням жодної шкоди йому завдано не було. Крім того, у викладені обвинувачення не вказано який корисливий мотив був в обвинувачених, також не розкритий спосіб вчинення злочину, не встановлено час і дату розтрати майна. Тож склад злочину із викладеного обвинувачення встановити неможливо.
Захисник ОСОБА_9 підтримав правову позицію, висловлену захисником ОСОБА_11, додатково звернув увагу суду відсутність в обвинувальному акті формальних вимог, а саме анкетних даних потерпілих.
Захисник ОСОБА_8 підтримав позицію інших захисників. Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтримали позицію своїх захисників.
Представник потерпілого та цивільного позивача Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» ОСОБА_12 заперечував проти повернення обвинувального акта. Представник потерпілого Державного агентства резерву України ОСОБА_13 поклалась на розсуд суду.
5.Оцінка та висновки суду щодо можливості повернення обвинувального акта прокурору.
Оцінюючи доводи сторони захисту в контексті можливості повернення обвинувального акта прокурору стосовно неправильного зазначення правової кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення, не визначення і не підтвердження розміру шкоди, завданого кримінальним правопорушенням, складу потерпілих у кримінальному провадженні, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу. Тобто, виключною підставою для повернення обвинувального акта прокурору є його невідповідність вимогам закону, а саме наявність таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/8135/15-к).
Положеннями ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Згідно з положеннями ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.
Судом встановлено, що обвинувальний акт містить відомості, передбачені пунктами 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив. До нього надано додатки, передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України, а саме: реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод», розписки обвинувачених про отримання копії обвинувального акта та цивільного позову. Щодо аргументів захисту про не зазначення анкетних даних потерпілих в цьому кримінальному провадженні, які є юридичними особами публічного права, то така вимога, як випливає зі змісту п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, висувається лише стосовно тих потерпілих, які є фізичними особами, оскільки цим пунктом зазначено, що в обвинувальному акті вказується анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). Судом встановлено, що на сторінках 1, 2 обвинувального акта зазначено найменування потерпілих та прізвище, ім`я та по батькові осіб, що їх представляють. Вказане дозволяє безперешкодно ідентифікувати потерпілих.
Тож обвинувальний акт відповідає формальним вимогам, які висуваються ст. 291 КПК України. Водночас, щодо правильності правової кваліфікації як підстави повернення обвинувального акта прокурору, то на стадії підготовчого провадження суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінального правопорушення та наявність чи відсутність його складу.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Під формулюванням обвинувачення слід розуміти короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. При цьому, важливим також є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків органу досудового розслідування, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України у обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Тож суд враховує, що визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані, в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Більше того, суд позбавлений можливості перевірити правильність кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення на даному етапі, оскільки вимогами ч. 4 ст. 291 КПК України (якою заборонено до початку судового розгляду надавати суду інші документи, крім обвинувального акту та додатків до нього), для перевірки обвинувального акту на відповідність вимогам КПК у розпорядженні суду на стадії підготовчого судового провадження фактично є лише сам обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов.
Таким чином, доводи сторони захисту стосовно не встановлення умислу та корисливої мети обвинувачених як обов`язкової суб`єктивної сторони інкримінованого злочину, відсутності вказівки на чию користь було розтрачено (обернено) майно, моменту розтрати майна тощо зводяться до переоцінки правової кваліфікації, здійсненої прокурором під час складання обвинувального акта, чи незгоди із пред`явленим обвинуваченням, що не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки судом у підготовчому судовому засіданні не надається оцінка обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, а вирішується питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі наданого обвинувального акта.
Фактично, позиція захисту стосується суті та обсягу обвинувачення, у зв`язку з чим за своїм змістом є запереченням проти нього, розгляд яких може бути здійснений на етапі судового розгляду кримінального провадження.
Стосовно ж аргументів сторони захисту про неправомірність набуття свого статусу потерпілими в цьому кримінальному провадженні, оскільки не встановлено розмір заподіяної шкоди, то на даній стадії суд може виходити лише з наявної інформації, яка викладена в обвинувальному акті та доданих до нього матеріалів (реєстру, цивільного позову з додатками). Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з обвинувальним актом через протиправне вилучення 20 двигунів УТД-20 обвинуваченими розтрачено майно Державного агентства резерву України на суму 4 532 400 грн, чим одночасно завдано матеріальну шкоду державі на вказану суму. Одночасно з цим, як випливає зі змісту цивільного позову, в порядку господарського судочинства відбувався розгляд справи за позовом Державного агентства резерву України до ДП «ЖБТЗ» про повернення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та стягнення штрафних санкцій (справа № 910/4517/18). За результатами розгляду вказаної господарської справи зобов`язано ДП «Житомирський бронетанковий завод» (1) повернути до державного резерву матеріальні цінності мобілізаційного резерву, а саме двигуни УТД-20 у кількості 20 шт, (2) сплатити Державному агентству резерву України 6 800 000,00 грн штрафу, 795 320,55 грн пені та 47 169,81 грн судового збору.
ДП «ЖБТЗ» на виконання судових рішень сплатило на користь Державного агентства резерву України у повному обсязі штраф в розмірі 6 800 000,00 грн за не збереження матеріальних цінностей мобрезерву (20 двигунів УТД-20) у розмірі 100 % вартості цих матеріальних цінностей, пеню - 795 320,55 грн та судовий збір в розмірі 47 169,81 грн, що спричинило збитки ДП «ЖБТЗ» на загальну суму 7 642 490,36 грн. Крім того, підприємство понесло збитки у вигляді закладення двигунів до мобілізаційного резерву, загальна вартість яких складає 6 800 000,00 грн, сплатою виконавчого збору по виконавчому провадженню 680 000,00 грн. Загальна сума матеріальної шкоди (збитків), понесена ДП «ЖБТЗ» у зв'язку із вчиненням обвинуваченими інкримінованого кримінального правопорушення становить 15 122 490,36 грн.
У суду є достатні підстави для висновку, що вказані суб`єкти набули процесуального статусу потерпілих у кримінальному провадженні через спричинену їм шкоду, водночас визначити дійсний розмір шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням можливо буде лише на етапі судового розгляду під час дослідження і оцінки відповідних доказів.
Керуючись статтями 314-316, 350, 371, 372, 376 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42016060360000008 від 12.01.2016 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуюча суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3