- Presiding judge (HACC AC): Hlotov M.S.
Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/3275/23Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/346/23
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
25 травня 2023 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_8, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 квітня 2023 року у кримінальному провадженні №42019110350000029,
В С Т А Н О В И Л А:
І. Процедура
1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманою 05.05.2023 апеляційною скаргою, поданою на підставі п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвалу від 18.04.2023, постановлену у відповідності до абз. 1 ч. 3 ст. 170, ч. ч. 4, 5 ст. 173 КПК (а. с. 200, 203-212, 217-221, 223).
ІІ. Зміст оскаржуваного рішення
2. Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора - накладено арешт на мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro, вилучений у ОСОБА_8 під час обшуку, проведеного в буд. АДРЕСА_1, а також на суміжній земельній ділянці кадастровий номер 3221480903:03:001:0019 та будівлях, які знаходяться на ній по АДРЕСА_1, із забороною відчуження, розпорядження та користування цим майном.
3. Зазначене рішення мотивоване: (1) здійсненням детективами Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019110350000029 щодо перевірки дій службових осіб Головного управління Держгеокадастру у Київській області, котрі у період з травня по грудень 2018 року всупереч положенням ст. ст. 24, 84, 116, 118, 141, 142 Земельного кодексу України /далі - ЗК/ вчинили протиправне передання у приватну власність 462 земельних ділянок, сформованих із земель сільськогосподарського призначення, що перебували у постійному користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство /далі - ДП «ДГ/ «Дмитрівка» згідно із держактом №0002 від 13.12.1995, які згодом відчужено на користь ПСП «Агрофірма «Світанок»; (2) наявністю підстави для накладення арешту на мобільний телефон, який є речовим доказом; (3) неможливістю створити у процесі огляду мобільного телефону його повну копію; (4) виправданістю на цьому етапі кримінального провадження такого втручання у права та інтереси власника майна, ураховуючи потреби досудового розслідування, направлені на забезпечення виконання завдань кримінального провадження.
ІІI. Вимоги та доводи особи, яка звернулася з апеляційною скаргою
4. В апеляційній скарзі з клопотанням ОСОБА_8 просить строк на апеляційне оскарження поновити, а рішення слідчого судді скасувати.
4.1. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ґрунтується на твердженні про те, що ні він, ні його представник не були присутні під час проголошення повного тексту оскаржуваного рішення, а його копію отримали лише 24.04.2023, через що до зазначеної дати не були обізнані з мотивами відповідної ухвали.
4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що (1) в оскаржуваній ухвалі не зазначено жодної з підстав для арешту майна, наведених в абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК, (2) клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею з порушенням строків, передбачених ч. 1 ст. 172 КПК, (3) неможливість скопіювати вміст телефону не є підставою для його вилучення, а тому відбулося непропорційне втручання в права власника під час накладення арешту.
4.2. ОСОБА_8, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не прибув, із клопотаннями про відкладення чи розгляд справи за його обов`язкової участі до суду не звертався.
IV. Узагальнені позиції інших учасників
5. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.
5.1. Представник власника майна ОСОБА_6 просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_8 з мотивів, наведених у ній.
5.2. Прокурор ОСОБА_7 заперечила проти задоволення апеляційної скарги власника майна та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін.
V. Межі перегляду оскаржуваної ухвали
6. Судове рішення має бути законне, обґрунтоване і вмотивоване (ч. 1 ст. 370 КПК).
6.1. У ході апеляційного перегляду рішення слідчого судді ретельній перевірці підлягають усі доводи апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05.01.2022 у справі №484/789/19).
6.2. Виходячи зі змісту ст. 2, ч. 6 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 24, ч. 3 ст. 26, ч. 1 ст. 404 КПК, колегія суддів переглядає оскаржувану ухвалу в межах зроблених слідчим суддею у такому рішенні висновків, а також наведених на їх спростування доводів, враховуючи заперечення прокурора щодо них.
6.3. Із урахуванням вищенаведеного, апеляційному суду належить з`ясувати чи: (1) наявні поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження; (2) наявні підстави для накладення арешту на майно; (3) виправданим було втручання у права власника майна; (4) може бути підставою для скасування рішення про арешт майна несвоєчасний розгляд відповідного питання слідчим суддею.
VI. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів
7. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим висновкам, апеляційний суд виходить із такого.
(§1) Щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження
8. Необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_8 обґрунтовує своєю необізнаністю з мотивами оскаржуваної ухвали в період, упродовж якого він мав її своєчасно оскаржити.
8.1. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження представник ОСОБА_6 підтримав.
8.2. Прокурор у судовому засіданні не заперечувала проти поновлення строків на апеляційне оскарження.
8.3. За наслідками вирішення зазначеного питання колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
8.4. Надаючи саме таку оцінку, суд апеляційної інстанції враховує, що порядок та строки апеляційного оскарження регулює ст. 395 КПК.
8.4.1. Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.
8.4.2. У постанові від 27.05.2019 у справі №461/1434/18 (провадження №51-6470кмо18) Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
8.4.3. При цьому згідно з ч. 5 ст. 115 КПК при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
8.4.4. Крім того, у відповідності до ч. 7 ст. 115 КПК при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.
8.4.5. Отже, строк подачі апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді розпочинається з наступного дня після дня проголошення її повного тексту, а якщо проголошення відбулося із застосуванням ч. 2 ст. 376 КПК - з дня оголошення її резолютивної частини. Закінчується ж такий строк на п`ятий день його перебігу. Водночас, якщо закінчення такого строку припадає на неробочий день, то останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.
8.5. З матеріалів судового провадження вбачається, що 18.04.2023 за участі в т. ч. представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 слідчим суддею було проголошено резолютивну частину ухвали щодо накладення арешту на майно (т. 1 а. с. 199-201).
8.6. Враховуючи, що проголошення резолютивної частини оскаржуваної ухвали відбулося 18.04.2023 за участі в судовому засіданні представника ОСОБА_8, то виходячи зі змісту ч. ч. 5, 7 ст. 115, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК і позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №461/1434/18 з наступного дня після проголошення резолютивної частини ухвали слідчого судді, тобто з 19.04.2023, розпочався строк на її апеляційне оскарження, який сплинув 23.04.2023 (останній день для подачі).
8.7. Разом з тим, питання можливості поновлення строків на апеляційне оскарження визначене п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК, відповідно до якої, апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
8.8. Зважаючи на наявність клопотання про поновлення строку на оскарження, наведеного у прохальній частині апеляційної скарги (т. 1 а. с. 221), суд апеляційної інстанції вирішує зазначене питання, враховуючи, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 117 КПК).
8.8.1. Поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним. Зокрема, з системного аналізу ст. ст. 117, 138, п. 1 ч. 1 ст. 232, п. 1 ч. 1 ст. 336, ч. 3 ст. 400 КПК слідує, що під поважними причинами пропуску звернення до суду слід розуміти лише ті обставини, які не залежали від волі особи і об`єктивно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне її звернення до суду у встановлений КПК строк. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13.07.2017 по справі № 5-117кс(15)17.
8.8.2. Отже, можливість поновлення строку на апеляційне оскарження кримінальний процесуальний закон пов`язує з тим чи обставини, унаслідок яких скаргу подано несвоєчасно, залежали від волі ініціатора перегляду і чи пов`язані вони з дійсно істотними перешкодами/труднощами, що унеможливили або ускладнили своєчасне звернення до суду.
8.9. Оскільки повний текст оскаржуваної ухвали було проголошено 20.04.2023 за відсутності в судовому засіданні власника майна чи його представника (т. 1 а. с. 202-212) та її копію представник ОСОБА_9 отримала 24.04.2023 (т. 1 а. с. 216), а докази її вручення ОСОБА_8 в матеріалах судового провадження відсутні, то виходячи з наведеної у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №461/1434/18 позиції про мотиви постановлення оскаржуваної ухвали стороні ОСОБА_8 стало відомо лише 24.04.2023.
8.10. З матеріалів судового провадження вбачається, що 28.04.2023 представник ОСОБА_9 вперше подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 18.04.2023, яку ухвалою судді-доповідача від 01.05.2023 було їй повернуто (т. 1-а а. с. 1-9).
8.11. Зазначену ухвалу про повернення апеляційної скарги представник отримала 05.05.2023 (т. 1-а а. с. 15), після чого цього ж дня ОСОБА_8 самостійно звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді від 18.04.2023 (т. 1 а. с. 217-221, 223).
8.12. Виходячи з того, що представник ОСОБА_8 вперше подала апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу, проголошення якої відбулося із застосуванням положень ч. 2 ст. 376 КПК, на четвертий день після отримання її повного тексту (28.04.2023), й особисто ОСОБА_8 подав таку апеляційну скаргу в день отримання представником рішення про повернення її апеляційної скарги (05.05.2023), колегія суддів вважає причини звернення власника майна з апеляційною скаргою із пропуском строку на апеляційне оскарження поважними. Адже, власник майна ОСОБА_8 та його представник до отримання повного тексту ухвали не могли знати про мотиви рішення слідчого судді, що об`єктивно унеможливило своєчасне звернення з апеляційною скаргою.
8.13. У зв`язку із наведеним, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 18.04.2023 слід задовольнити.
(§2) Щодо наявності підстав для накладення арешту на майно
9. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що вилучений мобільний термінал зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, містить відомості щодо обставин злочину, є засобом вчинення кримінального правопорушення, а отже є речовим доказом.
9.1. Заперечуючи проти зазначеного висновку, ОСОБА_8 вказав, що оскільки телефон не зберіг на собі сліди, а містить інші відомості, то відсутня підстава для накладення арешту на зазначене майно в розумінні абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК.
9.2. Прокурор зазначила, що доводи сторони захисту є необґрунтованими, оскільки у вилученому телефоні наявні сліди кримінального правопорушення.
9.3. За підсумками апеляційного перегляду колегія суддів вважає наявними підстави для накладення арешту на майно, передбачені абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК, про наявність яких частково правильно зазначив слідчий суддя.
9.4. Вищевказаного висновку колегія суддів дійшла, ураховуючи, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).
9.4.1. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).
9.4.2. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
9.5. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
9.6. Речовими доказами, які використовуються в ході доказування, є матеріальні об`єкти, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
9.7. Отже, вилучений під час обшуку мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro, власником якого є ОСОБА_8, відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що він (1) був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) був об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набутий кримінально протиправним шляхом.
9.8. Водночас арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 2 цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК).
9.9. У ході апеляційного перегляду встановлено, що:
9.9.1. детективами НАБУ у кримінальному провадженні №42019110350000029 розслідуються обставини протиправного передання у період з травня по грудень 2018 року службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області у приватну власність 462 земельних ділянок, сформованих із земель сільськогосподарського призначення, що перебували у постійному користуванні ДП «ДГ «Дмитрівка», та подальшого (у період часу з 03.01. по 06.02.2019) їх відчуження на користь ПСП «Агрофірма «Світанок» (т. 1 а. с. 1-9);
9.9.2. згідно з постановою Президії Національної академії аграрних наук України від 06.11.2013 (протокол №19) реорганізовано ДП «ДГ «Фастівське» шляхом приєднання до ДП «Г «Борівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук /далі - ДП «ДГ «Борівське»/ та передано у постійне користування земельні ділянки №№1-9 загальною площею 1057,3619 га на території Фастівської міської ради, що перебували у постійному користуванні ДП «ДГ «Фастівське» відповідно до державного акта серії КВ №0002 від 13.12.1995 (т. 1 а. с. 33-34);
9.9.3. постановою від 24.02.2016 (протокол №3) Президії Національної академії аграрних наук України (реорганізовано ДП «ДГ «Борівське» шляхом приєднання до ДП «ДГ «Дмитрівка» та передано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 1057,3619 га на території Фастівської міської ради, що перебували у постійному користуванні ДП «ДГ «Фастівське» відповідно до державного акта серії КВ №0002 від 13.12.1995, та були передані у постійне користування ДП «ДГ «Борівське» (т. 1 а. с. 38-45);
9.9.4. під час проведення 11.04.2023 обшуку, дозвіл на який було надано слідчим суддею, оглянуто та вилучено з метою копіювання виявлених файлів та листування, а також відновлення видалених відомостей мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro, належний ОСОБА_8, в якому виявлено листування в месенджері (додатку) WhatsApp щодо (1) розгляду справи в суді відносно земель ДП «ДГ «Дмитрівка», (2) пересилання файлу з назвою «Довідка НААН» стосовно права постійного користування ДП «ДГ «Фастівське» та ДП «ДГ «Борівське» (т. 1 а. с. 154-167, 168-171).
9.10. Із наведеного вбачається, що на мобільному телефоні Apple iPhone 14 Pro, належному ОСОБА_8, виявлено інформацію, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні №42019110350000029, оскільки такі відомості стосуються листування щодо земель ДП «ДГ «Дмитрівка» й обміну інформацією щодо права постійного користування ДП «ДГ «Фастівське» та ДП «ДГ «Борівське», які у зв`язку з реорганізацією разом з належним майном приєднані до ДП «ДГ «Дмитрівка».
9.11. При цьому не можна погодитися із запереченнями власника майна щодо незбереження на вилученому телефоні слідів злочину, оскільки у процесуальному значенні термін «слід» полягає в тому, що отримана з його допомогою інформація використовується для формування доказової бази і згодом відображається в процесуальних документах.
9.11.1. Сліди злочину у пізнавальному процесі умовно прийнято поділяти на матеріальні та ідеальні. Матеріальні сліди злочину є традиційним об`єктом криміналістичного дослідження, становлять зміст вчення про сліди (трасології) і включають у себе сліди-відображення, сліди-предмети і сліди-речовини - різні договори, записи, роздруківки, літературу, сліди барвників, тонерів, мастил, засоби комп`ютерної техніки тощо.
9.11.2. Разом з тим, у сучасній криміналістиці вважається, що для злочинів у сфері службової діяльності характерними матеріальними слідами є, зокрема: документи (роздруковані й електронні); засоби, за допомогою яких виготовлялися чи змінювалися документи, у тому числі, комп`ютерні; обстановка в службовому кабінеті, інших приміщеннях, на відкритих місцевостях; транспортні засоби; кошти й інше майно; віртуальні/електронні (комп`ютерні) сліди; сліди людини тощо.
9.11.3. Розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій обумовлює утворення великої кількості слідів у різних електронних пристроях, комп`ютерних мережах і елементах їх інфраструктури, які необхідно використовувати для встановлення обставин учиненого кримінального діяння і причетної до нього особи. Такі сліди пов`язані не тільки з кіберзлочинами, а й з іншими видами злочинних діянь.
9.11.4. Електронні сліди - це інформація, зафіксована в цифровому форматі, що міститься в електронно-обчислювальних машинах та інших цифрових пристроях, створених на основі їхніх технологій, у засобах рухомого радіотелефонного зв`язку і на різних носіях цифрової інформації, причинно пов`язана з подією злочину, що дозволяє встановити обставини вчиненого і злочинця.
9.11.5. Пристроями, що містять електронні сліди злочину, які можуть використовуватися для встановлення обставин злочину та розшуку особи, яка його вчинила, зазвичай, є: мобільні телефони без підтримки сучасних додатків і смартфони, які підтримують такі додатки; стаціонарні комп`ютери, ноутбуки, нетбуки, планшети та інші малогабаритні комп`ютери; різні електронні гаджети (як-от, багатофункціональні електронні годинники, пульсоміри, крокоміри тощо); елементи інфраструктури інформаційно-комунікаційних мереж і операторів, що надають послуги зв`язку (сервери тощо); автомобільні відеореєстратори; GPS-навігатори та ін.
9.11.6. Таким чином, за стандартом доведення «достатні підстави» колегія суддів вважає, що мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro, належний ОСОБА_8, містить електронні сліди розслідуваного у кримінальному провадженні №42019110350000029 злочину, які можуть використовуватися для встановлення обставин його вчинення.
9.12. Отже, зазначений вище мобільний телефон містить ознаки, притаманні речовому доказу, тому арешт на нього накладено було із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
9.13. Разом із тим, хоча це й не спростовує законність накладення арешту на вищевказане майно, але суд апеляційної інстанції вважає помилковим твердження детектива, зазначене у постанові щодо визнання згаданого телефону речовим доказом (т. 1 а. с. 172-173), а також висновок слідчого судді про те, що належний ОСОБА_8 Apple iPhone 14 Pro є засобом вчинення кримінального правопорушення, так як події злочину, що розслідується у кримінальному провадженні №42019110350000029 мали місце у 2018-2019 роках, у той час як загальновідомо, що мобільний телефон Apple iPhone 14 Pro у продаж надійшов лише в 2022 році, тобто після подій, які є предметом досудового розслідування.
(§3) Щодо пропорційності втручання в право власності
10. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя робить висновок, що арешт необхідно накласти з метою забезпечення збереження речових доказів та його накладення дозволить запобігти можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження мобільного телефону.
10.1. У свою чергу власник майна заперечував проти наведеного висновку, вказавши про відсутність підстав для вилучення електронних інформаційних систем відповідно до положень абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК.
10.2. Прокурор заперечила проти доводів апеляційної скарги, вказавши, що накладення арешту на майно є необхідним для забезпечення збереження речових доказів. Крім того зазначила, що в ході огляду мобільного телефону не вдалося скопіювати інформацію з месенджера Telegram, через що Apple iPhone 14 Pro й було вилучено.
10.3. У ході апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, колегія суддів встановила, що арешт накладено для забезпечення збереження речових доказів і застосування відповідного обмеження права власності ОСОБА_8, включаючи вилучення телефону, було розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.
10.4. Наведеного висновку колегія суддів дійшла, враховуючи, що положення абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК, на яку посилався ОСОБА_8, не підлягали до застосування у цій справі.
10.4.1. Адже ст. 168 КПК [Порядок тимчасового вилучення майна] регулює питання процедури тимчасового вилучення, зокрема, мобільних терміналів систем зв`язку, і дія абз. 2 ч. 2 цієї статті не поширюється на мобільні телефони, дозвіл на відшукання яких прямо наданий в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, оскільки за змістом ч. 7 ст. 236 КПК вони не відносяться до тимчасового вилученого майна, про яке йдеться в абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК.
10.4.2. Як вбачається зі змісту ухвали про дозвіл на проведення обшуку від 31.03.2023, цим рішенням було надано дозвіл на відшукання та вилучення, зокрема, електронних носіїв інформації, а також засобів зв`язку (мобільних телефонів, планшетів) (т. 1 а. с. 154-167).
10.4.3. При цьому, як правильно наголосила прокурор у судовому засіданні, телефон було вилучено з метою копіювання виявлених файлів та листування, а також відновлення видалених відомостей (т. 1 а. с. 168-171).
10.5. Таким чином, порушень вимоги кримінального процесуального закону в цій частині також не встановлено, а вилучення телефону та подальше накладення на нього арешту було розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, оскільки в інший спосіб отримати доступ до інформації, наявної в додатку на телефоні, ніж шляхом її копіювання у сторони обвинувачення можливості не було.
(§4) Щодо наслідків несвоєчасного розгляду клопотання
11. 18.04.2023 слідчим суддею розглянуто та задоволено клопотання прокурора про арешт вилученого майна, яке надійшло до суду 14.04.2023.
11.1. Власник майна зазначив про те, що слідчий суддя розглянув клопотання прокурора про арешт майна поза межами граничного строку, встановленого ч. 1 ст. 172 КПК.
11.2. Прокурор вказала, що своєчасно звернулася з відповідним клопотанням, а будь-які процесуальні порушення, пов`язані з тривалістю розгляду, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання.
11.3. За підсумками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що у слідчого судді не було підстав для відмови у задоволенні клопотання через його вирішення з порушенням визначеного кримінальним процесуальним законом строку на розгляд зазначеного питання.
11.4. Так, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ч. 1 ст. 172 КПК).
11.5. Сам по собі факт вирішення слідчим суддею клопотання про арешт майна із пропуском строку, визначеного КПК, не може бути підставою для відмови в арешті такого майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні.
11.6. Вказане обумовлюється тим, що недотримання строку розгляду клопотання щодо арешту майна, яке має ознаки речового доказу, задля досягнення завдань кримінального провадження, не позбавляє таке майно доказової сили, а тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.
11.7. Крім того, наслідком порушення такого строку не може бути прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна, оскільки випадки, коли слідчий суддя має відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна визначені в ч. 3 ст. 132 та ч. 1 ст. 173 КПК, і серед них такої підстави як несвоєчасний розгляд клопотання не наведено.
11.8. При цьому за змістом ч. 5 ст. 171 КПК у взаємозв`язку із положеннями ч. 1 ст. 169 КПК, а також ч. 1 ст. 172, ч. 6 ст. 173 КПК метою закріплення у кримінальному процесуальному законі строків на (1) звернення до суду із клопотанням про арешт майна (не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна - при арешті тимчасово вилученого майна; протягом 48 годин після вилучення майна, дозвіл щодо якого надано ухвалою слідчого судді), на (2) розгляд клопотання (не пізніше двох днів з дня його надходження до суду) та на (3) прийняття слідчим суддею рішення (не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання), є лише визначення тривалості законного перебування (утримання) чужого майна, вилученого в результаті обшуку, в розпорядженні сторони обвинувачення.
11.9. Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, після спливу якого необхідно негайно повернути майно), тобто утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є порушенням права власності особи, якій належить відповідне майно.
11.10. Проте процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії (ч. 1 ст. 113 КПК).
11.10.1. При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу (ч. 5 ст. 115 КПК).
11.10.2. Отже, перебіг строку на розгляд клопотання про арешт майна розпочинається для слідчого судді з наступного дня після його надходження.
11.11. Оскільки клопотання про арешт майна надійшло до суду 14.04.2023 (т. 1 а. с. 1-7, 177), а слідчим суддею постановлено ухвалу про накладення арешту на майно 18.04.2023 (т. 1 а. с. 200-201, 203-212), тому розгляд поданого клопотання відбувся поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 172 КПК.
11.12. Однак розгляд клопотання поза межами строків, встановлених ч. 1 ст. 172 КПК, хоча і є порушенням речових прав, проте не може нівелювати доказове значення майна, що відповідає критеріям речового доказу, перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження, якими, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
11.13. Тому, наслідком порушення вищевказаного строку розгляду клопотання є виникнення в сторони обвинувачення обов`язку повернути вилучене майно, а у власника - кореспондуючого йому права вимагати його повернення та оскаржувати невиконання відповідного обов`язку.
11.14. Отже, вирішення питання щодо арешту майна залежить не від того чи слідчий суддя своєчасно розглянув клопотання, а від того, чи має воно доказове значення в кримінальному провадженні.
11.15. Тому, у слідчого судді не було підстав для відмови в задоволенні клопотання, що виключає прийняття рішення про повернення такого майна.
(§5) Висновки
12. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.
12.1. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (ч. 3 ст. 407 КПК).
12.2. Ураховуючи, що в ході апеляційного перегляду доводи власника майна стосовно необхідності скасування рішення про арешт майна не знайшли свого підтвердження, оскаржувану ухвалу необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 98, 99, 131, 132, 167-173, 236, 370, 376, 405, 407, 409, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Строк на апеляційне оскарження поновити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 квітня 2023 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4