Document No. 111156326

Справа № 991/2402/23

Провадження № 11-сс/991/320/23

Слідчий суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2023 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.04.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у кримінальному провадженні № 62019000000000639 від 11.05.2019 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України,

за участю:

підозрюваного - ОСОБА_6,

захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_7,

прокурора - ОСОБА_9,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (далі - САП) - процесуальне керівництво, у кримінальному провадженні № 62019000000000639 від 11.05.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2, 3, 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361 (у редакції до 02.04.2022) та ч. 1 ст. 361-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Указане кримінальне провадження розслідуються за фактами: розтрати чужого майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) та Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») своїм службовим становищем; зловживання службовим становищем службовими особами АРМА та ДП «СЕТАМ» вчиненому повторно організованою групою; складання та використання протягом 2019 року завідомо підроблених звітів та висновків з оцінки майна, якими посвідчено вартість майна у декілька разів нижче від їх ринкової вартості; несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи - Єдиного державного реєстру судових рішень, що призвело до витоку інформації.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_10, будучи засновником (кінцевим бенефіціарним власником - контролером) низки суб`єктів господарської діяльності, зокрема ТОВ «Юридична фірма «ЕВРІС» та ТОВ «Юридична фірма «ЕН ЕНД ДІ», маючи опосередкований вплив на формування та реалізацію державної правової політики Міністерством юстиції України, АРМА та ДП «СЕТАМ», не пізніше 06.02.2019 розробив злочинний план реалізації речових доказів, які будуть передаватись в управління АРМА, за цінами, у рази нижчими за ринкові, окремим юридичним особам та забезпеченні їх перемоги на електронних торгах ДП «Сетам», а також у реалізації речових доказів, які передаватимуться до АРМА виключно для їх збереження і не підлягатимуть реалізації, у зв`язку з чим вирішив створити організовану злочинну групу, до якої увійшли голова АРМА ОСОБА_11, начальник Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА ОСОБА_12, директор ДП «СЕТАМ» ОСОБА_13 .

За даними органу досудового розслідування, реалізуючи вказаний злочинний план, учасники організованої групи ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 під керівництвом ОСОБА_10, за пособництва ряду осіб, у тому числі директора ТОВ «Юридична фірма «ЕН ЕНД ДІ» ОСОБА_6, упродовж лютого-липня 2019 року, здійснили реалізацію переданого в управління АРМА майна, чим заподіяли збитки низці юридичних осіб на суму 485 467 370,24 грн.

У межах зазначеного кримінального провадження, ОСОБА_6 29.12.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ст. 364 КК України.

20.03.2023 детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 3 725 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9 997 900 грн, із покладенням обов`язків, передбачених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя ухвалою від 19.04.2023 застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 026 000 грн, із покладенням обов`язків, передбачених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

У зазначеному судовому рішенні, слідчий суддя дійшов таких висновків: підозра є обґрунтованою, відповідає стандарту «обґрунтована підозра» та підтверджується доказами наявними в матеріалах кримінального провадження; прокурор довів існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж застава не здатне забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України); застава в розмірі 1 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не є завідомо непомірною для підозрюваного, здатна забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді від 19.04.2023, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та доповнення до неї. За змістом вимог апеляційної скарги, сторона захисту просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що підозра, про яку повідомлено ОСОБА_6, є необґрунтованою, а висновки слідчого судді щодо її обґрунтованості не підтверджуються доказами та сформовані без урахування доказів, наданих стороною захисту. Ризики, про наявність яких стверджує сторона обвинувачення, відсутні та ґрунтуються на припущеннях. ОСОБА_6 має належну процесуальну поведінку, оскільки з моменту вручення повідомлення про підозру жодних спроб переховуватися не вчиняв, так само як і не вчиняв будь-яких дій, направлених на перешкоджання досудовому розслідуванню та знищення або спотворення речей чи документів. Визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_6 . Захист уважає, що слідчий суддя не взяв до уваги незадовільний стан здоров`я ОСОБА_6 (хворіє на небезпечне для життя невиліковне захворювання), а також не врахував, що на його утриманні перебувають дві неповнолітні доньки та матір, яка втратила єдине джерело доходів. На думку захисту, слідчий суддя мав усі підстави щоб застосувати до ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід аніж застава, а саме особисте зобов`язання.

Позиції учасників судового провадження

Захисники підозрюваного в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просили її задовольнити. Підозрюваний підтримав позицію своїх захисників.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь судді щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи і заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

Колегія суддів уважає, що слідчим суддею вирішено всі питання, що підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Отже, у межах доводів апеляційної скарги із метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити: чи обґрунтованою є підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; чи не є розмір застави непомірним для ОСОБА_6 .

Щодо обґрунтованості підозри

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих сторонами обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, про що відображено в оскаржуваній ухвалі.

Вирішуючи питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри слідчим суддею під час перевірки дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. А тому, згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; у рішенні в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, § 175) термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Виходячи з наявних матеріалів, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення та відповідно встановлення обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На переконання колегії суддів, сторона обвинувачення як під час розгляду клопотання слідчим суддею, так і під час перегляду оскаржуваного судового рішення, навела достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаною статтею КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами в судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями, дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у клопотанні, тобто кримінальне правопорушення могло бути вчинене за описаних у клопотанні обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.

Матеріали справи відображають характер дій ОСОБА_6, у вчиненні яких він підозрюється та містять відомості, зокрема про те, що ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, під керівництвом ОСОБА_10, розуміючи роль кожного, спрямовану на досягнення спільного злочинного плану, за пособництва директора ТОВ «Юридична фірма «ЕН ЕНД ДІ» ОСОБА_6, засновника та директора ТОВ «Соіл Компані ЛТД» ОСОБА_14, оцінювача ТОВ «РМ Консалтинг» ОСОБА_15, фахівця відділу з розвитку підприємства ДП «СЕТАМ» ОСОБА_16, оцінювача ТОВ «Юніверсал Бізнес Солюшнс» ОСОБА_17, адвокатів ОСОБА_18 та ОСОБА_19, упродовж лютого - липня 2019 року, здійснили реалізацію переданого в управління АРМА карбаміду, який зберігався на складах ПАТ «Одеський припортовий завод» та ДП «Херсонський морський торгівельний порт»; зерна пшениці, ячменю, олійних та круп`яних культур, які зберігались на складах ТОВ «Березівський Елеватор», ПрАТ «Новомиргородський елеватор», ТОВ «Ізмаїльський Елеватор» та інших елеваторах; земельних ділянок, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, житловий масив «Ульянівка», масив «Радужний», № 26, 27, 30; піску річкового, який перебуває на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, чим заподіяли збитки низці юридичних осіб на суму 485 467 370,24 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_6, оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що він міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні.

Сторона захисту посилається на відсутність вказаних ризиків, мотивуючи свою позицію належною процесуальною поведінкою ОСОБА_6, а також необґрунтованістю висновків слідчого судді про наявність таких ризиків.

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених п. 1 та 3 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на свідків/інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів установила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі Слідчий суддя врахував тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, фактичні обставини провадження, дані про особу підозрюваного (у тому числі його сімейний, майновий стан і стан здоров`я), а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, при оцінці існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, слідчим суддею правомірно враховано тяжкість можливого покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (за злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, передбачено виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати його переховуватися від суду.

Указане узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Отже, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.

При цьому, оскільки ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, слідчий суддя обґрунтовано встановив наявність даного ризику.

Окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_6, слідчим суддею враховано наявність у нього паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його досвід перетину державного кордону, значні майнові активи, а також факт виключення ОСОБА_6 з воєнного обліку за станом здоров`я, що в умовах дії в Україні правового режиму воєнного стану не обмежує підозрюваного у виїзді за кордон.

Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, необхідно враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Показання свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні мають значення для кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_6 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що він наділений потенційною можливістю, у тому числі опосередковано, впливати на свідків/інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, зокрема шляхом шантажу, підкупу, погроз, з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання/відмовитися давати показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Отже, ураховуючи вищенаведене, доводи сторони захисту щодо незгоди з висновками слідчого судді в частині існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що посилання сторони захисту на належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування, особиста ситуація підозрюваного (є добровольцем територіальної оборони; на утриманні має матір, яка є безробітною та потребує лікування, та двох неповнолітніх дітей; хворіє; має нерухомість в Україні; не має громадянства іншої країни та нерухомості за кордоном; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався), з урахуванням характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені ризики до малоймовірності (мінімальності) чи до їх виключення на цьому етапі судового провадження.

Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування двох ризиків, дійшов висновку про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки вказаний запобіжний захід є виправданим та пропорційним у цьому кримінальному провадженні.

Сторона захисту заперечила щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді застави. На думку захисту, слідчий суддя мав усі підстави щоб застосувати до ОСОБА_6 більш м`який запобіжний, а саме особисте зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Особисте зобов`язання та особиста порука є більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою.

На переконання колегії суддів, із огляду на встановлено вище, на цьому етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та зможе запобігти встановленим ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб. Застосування більш м`якого запобіжного заходу аніж застава буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки виконання покладених на ОСОБА_6 обов`язків буде залежати виключно від його волі, а порушення таких обов`язків не матиме для ОСОБА_6 очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Отже, на думку колегії суддів, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід у вигляді застави.

Щодо обґрунтованості розміру застави

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК України).

У контексті справи «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів також перевірялись відомості щодо майнового стану підозрюваного ОСОБА_6, якому, відповідно до долучених відомостей, на праві власності належить житловий будинок загальною площею 92,2 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0513 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Також, ОСОБА_6 є власником автомобіля марки Mazda модель CX-5, 2020 року випуску. При цьому, згідно відомостей Державної податкової служби України, дохід ОСОБА_6 з 2017 по 2022 роки становить понад 24 млн. грн.

Указане в сукупності свідчить про високий рівень доходів ОСОБА_6 та значні статки.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, а також дані про нього, його майновий та соціальний стан, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо визначення застави саме у розмірі 1 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 026 000 грн, який перевищує встановлений п. 3 ч. 1 ст. 182 КПК України.

Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у цьому кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, а тому не вбачає підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6 .

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.04.2023 необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.04.2023 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4