- Presiding judge (HACC AC) : Pavlyshyn O.F.
Cправа №991/648/23
Провадження №11-сс/991/364/23
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Суддя-доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2023 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2023 року у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26 вересня 2022 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.02.2023:
1. задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), про арешт майна у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26.09.2022;
2. накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6, яке належить йому на праві власності, з обмеженням права на розпорядження та відчуження таким майном, а саме:
- житловий будинок загальною площею 167,80 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельна ділянка площею 0,3709 га, кадастровий №3222480601:01:035:5009;
- квартира загальною площею 41,20 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартира загальною площею 62,50 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
- земельна ділянка площею 0,079 га, кадастровий номер 3222480401:01:082:5210 АДРЕСА_1 ;
- будинок загальною площею 98,50, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ;
- автомобіль «MERCEDES-BENZ S 250 CDI» державний номер НОМЕР_1, VIN НОМЕР_2 ;
- автомобіль «ГАЗ 33023» державний номер НОМЕР_3, VIN НОМЕР_4 ;
- корпоративні права 100% у ТОВ «ДОВІЛАЙН ГРУП» (код 40585665);
- корпоративні права 100% у ТОВ «ТРАНС ГАЗ КОМПАНІ» (код 41559306);
- корпоративні права 100% у ТОВ «ДОВІЛАЙН ГРУП СЕРВІС» (код 42129448);
- корпоративні права 100% у ТОВ «ГРУП АК» (код 42795265).
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у апеляційній скарзі зазначає, що вказане рішення не відповідає вимогам ст.370, 372 КПК України.
Посилається на такі обставини:
1. ухвала постановлена без виклику ОСОБА_6 . Копію судового рішення його захисник отримав лише 08.05.2023, відтак, останній день строку на апеляційне оскарження - 15.05.2022;
2. слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду;
2.1. за відсутності ОСОБА_6 та його захисників не з`ясував негативних наслідків накладення арешту на майно для підозрюваного та третіх осіб, а також факту належності частини майна на праві спільної сумісної власності дружині ОСОБА_6 ;
2.2. стороною обвинувачення не доведено розумності та співмірності обмеження права власності шляхом застосування арешту майна завданням кримінального провадження;
3. наведені в ухвалі висновки не відповідають фактичним обставинам провадження;
3.1. детективом не надано доказів, а слідчим суддею не наведено обставин, які дають підстави вважати, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення;
3.2. не доведено мети арешту - конфіскації майна як виду покарання.
Просить:
1. визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити такий;
2. скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.02.2023;
3. постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ.
Підозрюваний ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явився, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив.
Згідно із ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі ОСОБА_6 .
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав вимоги поданої апеляційної скарги, посилаючись на доводи, наведені у ній.
Прокурор САП ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7, прокурора ОСОБА_8, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційна скарга є необґрунтованими.
Згідно з положеннями п.3 ч.2, ч.3 ст.395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.117, п.4 ч.3 ст.399 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи знайде підстави для його поновлення.
Оскаржувану ухвалу постановлено слідчим суддею 01.02.2023 у закритому судовому засіданні, без виклику ОСОБА_6 та його захисників.
Матеріалами провадження стверджується, що судом направлено ОСОБА_6 копію ухвали за адресою, за якою він не проживає, та, що така отримана ОСОБА_9, тобто ОСОБА_6 копію ухвали не отримав.
Захисник ОСОБА_6 отримав копію ухвали 08.05.2023.
Перебіг строку на її апеляційне оскарження для захисника ОСОБА_7 розпочався з дня наступного після отримання ним копії такого рішення та мав закінчитись 15.05.2023.
Враховуючи, що захисник звернувся до апеляційного суду 11.05.2023, тобто у межах строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки такий не є пропущений.
У цьому провадженні встановлено такі обставини.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14, ч.3 ст.28, ч.2 ст.364, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.1 ст.14, ч.3 ст.28, ч.2 ст.364, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.5 ст.191, ч.4 ст.369 КК України, а саме щодо обставин можливого постачання товарів за рахунок державних коштів, виділених згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №602-р від 13.07.2022, низкою суб`єктів господарювання по завищеним цінам; можливого висловлення службовими особами органу державної влади, які займають особливо відповідальне становище, прохання на отримання неправомірної вигоди; можливого надання неправомірної вигоди посадовим особам, які займають особливо відповідальне становище та її одержання останніми. За твердженням слідства, учасники організованої групи забезпечили формування комерційних пропозицій із штучно завищеними цінами на 25-30%, чим створили умови для подальшого виведення бюджетних коштів та спричинення тяжких наслідків для держави.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6, діючи у складі організованої групи, діяльність якої спрямована на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, направлених на заволодіння бюджетними грошовими коштами шляхом здійснення поставок товарів по державним закупівлях за завідомо завищеними цінами, спільно з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та іншими невстановленими на цей час особами надав неправомірну вигоду заступнику міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України ОСОБА_12 в загальній сумі 400 000 доларів США, що згідно з офіційно встановленим Національним банком України (далі - НБУ) курсом станом на 21.01.2023 становило 14 627 440 грн, що є особливо великим розміром.
22.01.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.369 КК України.
25.01.2023 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива НАБУ про арешт майна.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків:
1. клопотання слід розглядати у закритому судовому засіданні з метою нерозголошення відомостей досудового розслідування та без повідомлення ОСОБА_6 про розгляд для уникнення втрати майна;
2. пред`явлена ОСОБА_6 підозра щодо можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.369 КК України, відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра»;
3. детективами доведена належність підозрюваному майна (інші дані відсутні, в тому числі щодо належності йому цього майна на праві спільної сумісної власності), а тому арешту з метою можливої конфіскації може підлягати таке майно, що не суперечитиме вимогам КПК України, є виправданим з урахуванням заявленої детективом мети накладення арешту (конфіскація) та таким, що переслідує правомірну мету;
4. у цьому провадженні наявні: правова підстава арешту майна (відповідні положення ст.170 КПК України); можливість досягнення заявленої детективом мети - забезпечення конфіскації майна, як виду покарання через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна; встановлення обставин, підтверджуючих факт можливого вчинення кримінальних правопорушень; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; відсутність негативних наслідків такого арешту майна для третіх осіб.
Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. А тому оскаржувана ухвала переглядається в межах апеляційної скарги захисника.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Пунктами 1, 3, 5, 6 ч.2 ст.173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Матеріалами провадження стверджується, що 22.01.2023 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.369 КК України, а саме у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду та в інтересах третіх осіб, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому організованою групою.
Поняття обґрунтованої підозри та чіткі критерії її оцінки у національному законодавстві не визначені. Однак воно висвітлене у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка підлягає застосуванню українськими судами.
Термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»). Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, але вона повинна бути заснована на об`єктивних фактах, наданих суду стороною обвинувачення.
На цьому етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, щодо винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів має визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтована підозра») для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та доказами, наданими на підтвердження цих доводів, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що підозра щодо можливого вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.369 КК України, є обґрунтованою. Не спростовують цього висновку твердження апеляційної скарги про те, що детективом не надано доказів, а слідчим суддею не наведено обставин, які дають підстави вважати, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Санкція ч.4 ст.369 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Із огляду на вищевказані положення закону, обставини справи, колегія суддів вважає, що в контексті приписів ч.2 ст.173 КПК України слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання правильно враховано, зокрема, правову підставу для арешту майна. Відтак, безпідставні покликання апеляційної скарги на те, що наведені в ухвалі висновки не відповідають фактичним обставинам провадження.
Арешт майна - важливий елемент здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи, що правовою підставою для накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні є забезпечення конфіскації майна як виду покарання із метою недопущення втрати майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про необхідність розгляду клопотання про арешт майна у закритому судовому засіданні, без виклику власника майна, його представників.
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, оскільки провів судове засідання за відсутності ОСОБА_6 та його захисників, є безпідставними.
Із положень ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу в права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.69, 73 рішення ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»). Тобто повинне існувати обґрунтоване співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти.
Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав. Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.14, ч.3 ст.28, ч.2 ст.364, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.1 ст.14, ч.3 ст.28, ч.2 ст.364, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.5 ст.191, ч.4 ст.369 КК України, здійснюється щодо обставин можливої участі ОСОБА_6 у складі організованої групи, діяльність якої спрямована на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, направлених на заволодіння бюджетними грошовими коштами шляхом здійснення поставок товарів по державним закупівлях за завідомо завищеними цінами, спільно з ОСОБА_10, ОСОБА_11 та іншими невстановленими на цей час особами; можливого надання неправомірної вигоди заступнику міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України ОСОБА_12 в загальній сумі 400 000 доларів США, що згідно з офіційно встановленим НБУ курсом станом на 21.01.2023 становило 14 627 440 грн, що є особливо великим розміром, слід визнати, що арешт нерухомості, автомобілів та корпоративних прав, належних ОСОБА_6, забезпечує справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав підозрюваного, відповідає принципу розумності, є співрозмірним, виходячи із завдань кримінального провадження згідно з положеннями ст.2 КПК України, і не покладає на нього індивідуальний та надмірний тягар як на власника.
Відтак, є голослівними твердження апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення не доведено розумності та співмірності обмеження права власності шляхом застосування арешту майна завданням кримінального провадження.
Спільна сумісна власність це вид спільної власності, при якому частки співвласників не визначені (ст.355, 368 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Положеннями ч.1 ст.71 СК України встановлено, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя допустив неповноту судового розгляду, оскільки під час розгляду клопотання не з`ясував негативних наслідків накладення арешту на майно для підозрюваного та третіх осіб, а також факту належності частини майна на праві спільної сумісної власності дружині ОСОБА_6, не знайшли свого підтвердження, адже доказів про виділ частки зі спільного майна або про поділ спільного майна до апеляційної скарги не долучено і при апеляційному розгляді не подано. А тому відсутні будь-які правові підстави для захисту прав дружини ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні.
Із огляду на наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно відповідно до вимог ст.170-173 КПК України.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2023 року.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2023 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4