Document No. 111192826

Справа № 991/1218/23

Провадження №11-сс/991/227/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)

прокурора ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_11 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 березня 2023 року, якою задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_12 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносноОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Івано-Франківська, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні № 52023000000000043 від 21 січня 2023 року,

УСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного судувід 07 березня 2023 року задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_12 та обрано підозрюваному ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не погодившись з указаним рішенням, захисник ОСОБА_5 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 березня 2023 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива.

В обґрунтування своєї позиції захисник стверджує, що ОСОБА_11 не набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, оскільки стороною обвинувачення недотримано вимог ст. 135 КПК України при врученні останньому повідомлення про підозру. Зокрема, достовірно знаючи про відсутність ОСОБА_11 на території України з 2019 року детективи Національного антикорупційного бюро України, у порушення ч. 7 ст. 135 КПК України, направили повідомлення про підозру та повістки про його виклик до органу досудового розслідування на адресу місця реєстрації останнього та на юридичну адресу ТОВ «Рада 1». Однак направлення повідомлення про підозру поштою не є доказом належного вручення такого повідомлення особі, а з огляду на тривалу відсутність ОСОБА_11 на території України, представник ТОВ «Рада 1» був позбавлений можливості передати відповідне повідомлення останньому. Направлення копії повідомлення про підозру через месенджер «Telegram» суперечить вимогам кримінального процесуального закону. При цьому матеріали клопотання не містять достатніх доказів, що саме ОСОБА_11 користується указаним застосунком за номером мобільного оператора на які направлені відповідні документи. Водночас 25 жовтня 2022 року стороною захисту повідомлено детективам Національного бюро та прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, що ОСОБА_11 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_4 ) та АДРЕСА_5 ( АДРЕСА_7 ). Відтак, повідомлення про підозру мало надсилатись саме за вказаною адресою. Безпідставним є й висновок слідчого судді щодо належного вручення ОСОБА_11 повідомлення про підозру з мотивів надання ним публічних заяв з указаного питання, оскільки судом не враховано, що одразу після складення повідомлення про підозру мали місце численні статті у засобах масової інформації, а ОСОБА_11 лише надавав свої коментарі щодо вже опублікованої інформації.

На думку захисника, додані до клопотання детектива матеріали не свідчать про причетність ОСОБА_11 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що вказує на необґрунтованість підозри щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Детективи Національного антикорупційного бюро України стверджують про порушення черговості здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість фіскальними органами на користь низки суб`єктів господарської діяльності. Проте чинним на той момент законодавством не було передбачено жодної черговості із здійснення такого відшкодування, а строк відшкодування залежав виключно від виконання процедури перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість. За версією органу досудового розслідування, неправомірна винагорода ОСОБА_13 надавалась пов`язаними з ОСОБА_11 компаніями «ULF Trade AG» та «Avonex Limited» через фіктивні компанії «Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Shellrock Sales Inc» та «Sanda Commerce Lip», підконтрольні ОСОБА_14 на компанії «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited» та «Newline Leader», підконтрольні ОСОБА_13 . З метою підтвердження надання ОСОБА_11 такої неправомірної вигоди детективи посилаються виключно на сам факт перерахування коштів між указаними компаніями, не аналізуючи при цьому правову природу та підстави для здійснення відповідних платежів. До клопотання про обрання запобіжного заходу детективом долучено копії протоколів допиту свідків у кримінальному провадженні, які є представниками суб`єктів господарської діяльності, що отримували бюджетне відшкодування із затримками. Проте стороною обвинувачення не враховано обставин, які перешкоджали таким суб`єктам в отриманні відповідного відшкодування, а слідчим суддею не надано будь-якої оцінки відповідним доводам сторони захисту.

Захисник також вважає безпідставним й висновок слідчого судді щодо належного оголошення ОСОБА_11 у міжнародний розшук, оскільки стороні обвинувачення достовірно відоме місце перебування останнього у Республіці Австрія, а отже направлення органом досудового розслідування повісток про виклик на його останнє відоме місце проживання в Україні є хибним та маніпулятивним. Більше того, зазначені повістки надсилались ОСОБА_11 менше ніж за три дні до дати, коли він мав з`явитися за викликом. Направлення повісток про виклик через месенджер «Telegram» є незаконним способом повідомлення особи, адже положеннями кримінального процесуального закону не передбачено такого способу виклику особи. Крім того, матеріали клопотання не містять достатніх доказів, що саме ОСОБА_11 користується номером мобільного оператора на які направлені відповідні повістки. Публікація Національним антикорупційним бюро України повісток про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора й Національного бюро також є неналежним способом повідомлення особи, оскільки органом досудового розслідування не обґрунтовано неможливість вручення ОСОБА_11 повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою статті 135 КПК України. Матеріали справи не містять доказів направлення постанови про оголошення ОСОБА_11 у міжнародний розшук до Робочого апарату НЦБ Інтерполу та Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, а також внесення відомостей про його розшук до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Не доведено стороною обвинувачення й існування у цьому кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а доводи клопотання детектива в цій частині є безпідставними та надуманими.

З апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 березня 2023 року до суду також звернулась захисник ОСОБА_6, яка просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою у зв`язку з чим її слід скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

На її думку, ОСОБА_11 не набув статус підозрюваного у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. Детективами Національного бюро штучно створено підстави для здійснення повідомлення про підозру у спосіб передбачений КПК України для вручення повідомлень, оскільки у детективів була можливість виконати обов`язок щодо особистого вручення ОСОБА_11 такого повідомлення шляхом його попереднього виклику до органу досудового розслідування за допомогою засобів телефонного чи поштового зв`язку. Однак відповідний обов`язок детективами виконано не було. Застосування спеціального порядку вручення письмового повідомлення про підозру, оминаючи загальний спосіб та ігноруючи положення ч. 7 ст. 135 КПК України, свідчить, що ОСОБА_11 не набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. Не виконано детективами й вимог ст. 135 КПК України у частині вручення письмового повідомлення про підозру житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи, оскільки відповідне повідомлення про підозру керівництвом ТОВ «Рада 1» не передано ОСОБА_11 у зв`язку із відсутністю останнього на території України. Направлення повідомлення про підозру через месенджер «Telegram» також суперечить вимогам кримінального процесуального закону. Крім того, повідомлення про підозру від 17 жовтня 2022 року не містить всіх обов`язкових елементів, зазначених у ст. 277 КПК України (підписів прокурора та детектива на роз`ясненні підозрюваному про його права та обов`язки).

Сам по собі факт винесення слідчим чи прокурором постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук без звернення до НЦБ Інтерполу в Україні та оголошення в розшук каналами цієї організації жодним чином не може свідчити про перебування особи в міжнародному розшуку. Обов`язок доведення факту перебування підозрюваного у міжнародному розшуку покладається на слідчого, прокурора, який подав клопотання про обрання запобіжного заходу та має бути підтвердженим відповідними відомостями, такими як довідки, витяги із бази даних Інтерполу, що є підставою для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного. Ненадання стороною обвинувачення слідчому судді, який розглядав клопотання про обрання запобіжного заходу, документів про направлення звернення до НЦБ Інтерполу в Україні та щодо оголошення особи в міжнародний розшук каналами цієї організації свідчить про недоведення слідчим, прокурором факту перебування особи в міжнародному розшуку. Зазначені обставини є підставою для відмови у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відсутні у цьому кримінальному провадженні й ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

У судове засідання з`явились захисники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції), а також прокурор ОСОБА_10 . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційних скарг, у судове засідання не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, думки захисників, які підтримали подані апеляційні скарги та просили задовольнити їх у повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

За результатом розгляду клопотання детектива слідчий суддя дійшов висновку про набуття ОСОБА_11 процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні та обґрунтованість повідомленої йому підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, за викладених у клопотанні та повідомленні про підозру обставин. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків слідчого судді апеляційні скарги сторони захисту не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно матеріалів провадження, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, яке 27 січня 2023 року виділене із кримінального провадження № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року, здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

17 жовтня 2022 року в межах кримінального провадження № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017року відносно ОСОБА_11 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, а саме: у наданні службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище та третій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду дій з використанням наданого їй службового становища (том 1, а.с. 24-56).

За версією сторони обвинувачення, протягом серпня, грудня 2015 року та січня, лютого 2016 року з Державного бюджету України на користь низки товариств, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є ОСОБА_11, а саме - ТОВ «Європа Транс Лтд.», ДП ВАТ «Івано-Франківський М`ясокомбінат» «Івано-Франківські Ковбаси», ТОВ «Імперово Фудз», ПАТ «Компанія Райз», ПАФ «Жуківська», СТОВ імені Духова, ТОВ «Батуринське», СТОВ «Промінь», ТОВ «Головеньківське Плюс», ТОВ «СП «Пуків Агро», СТОВ «Калина», СПОП «Березоволуцьке», ТОВ «Егрес-Агро», ТОВ «АПФ «Левада», ТОВ «Райз-Прикарпаття», ПОСП «Перемога», СТОВ імені Щорса, ТОВ «Спецагропроект», ТОВ «Аграрний Холдинг «Авангард», АТзОВ «Свято Трипілля», ТОВ «Невгодівське», ТОВ «Великофоснянське», ТОВ «Райз- Полісся», ТОВ «Раківщинське», ПАТ «Івано-Франківський М`ясокомбінат», ТОВ «Аграрна Перспектива», ТОВ «Агро-MB», ТОВ «Зернопром Агро», ТОВ «Зорі Прикарпаття», ТОВ «Перше Травня Комбікормовий Завод», ТОВ «Елеватор Агро», сплачено 3 244 048 800 грн в якості відшкодування податку на додану вартість.

Таке бюджетне відшкодування було здійснено за сприяння Голови ДФС України ОСОБА_15, яке полягало у наданні незаконних переваг переліченим платникам податків шляхом першочергового включення відомостей про них до передбачених Порядком № 39 узагальнюючих інформацій ДФС, в порівнянні з іншими платниками, в обмін на отримання останнім від ОСОБА_11 неправомірної вигоди в сумі 5 597 620 доларів США та 21 016 173, 26 Євро, що в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів склало 722 723 650, 99 грн, яка сплачувалася шляхом перерахування з рахунків товариств-нерезидентів «ULF Trade AG» та «Avonex Limited», кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є також ОСОБА_11, через рахунки компаній з ознаками фіктивності «Ktonel Holdings і Limited», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Shellrock Sales Inc», «Sanda Commerce Lip» на рахунки товариств-нерезидентів, контроль над діяльністю яких здійснювали ОСОБА_15 та наближені до нього особи, а саме: «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited», «Newline Leader Ltd».

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

З наявної у матеріалах провадження службової записки від 17 жовтня 2022 року та доданих до неї документів убачається, що в день складення повідомлення про підозру детектив Національного антикорупційного бюро України прибув за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_11 в Україні ( АДРЕСА_1 ) з метою безпосереднього вручення йому повідомлення про підозру та повісток про виклик до органу досудового розслідування, однак останнього за вказаною адресою виявлено не було. Детективом також опитано сусідів ОСОБА_11, які зазначили, що його місце знаходження їм не відоме (том 1, а.с. 59).

Згідно інформації з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон - «Аркан», 23 жовтня 2019 року о 08 год 50 хв ОСОБА_11 виїхав з території України та відтоді не повертався (том 1, а.с. 144-148).

Зазначені обставини свідчать про неможливість безпосереднього вручення ОСОБА_11 повідомлення про підозру у день складення, у зв`язку з чим таке повідомлення про підозру мало бути вручене йому у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що детективи Національного антикорупційного бюро України не зобов`язані попередньо викликати особу для вручення їй повідомлення про підозру. Крім того, на момент складення такого повідомлення про підозру матеріали провадження не містили будь-яких відомостей про зміну ОСОБА_11 свого місця проживання у встановленому законодавством України порядку, а також про його конкретне місце проживання за кордоном. А тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисників в частині штучного створення детективами Національного бюро підстав для вручення ОСОБА_11 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Порядок вручення повідомлень визначено Главою 11 КПК України. Так, згідно ч. 1-2 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У зв`язку з тимчасовою відсутністю ОСОБА_11 по місцю реєстрації/проживання за адресою: АДРЕСА_1,повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення 17 жовтня 2022 року направлено на адресу житлово-експлуатаційної організації ТОВ «Рада 1» для передачіОСОБА_11 (том 1, а.с. 69-71).

Указане повідомлення про підозру також направлялось ОСОБА_11 засобами поштового зв`язку за місцем його реєстрації/проживання в Україні (том 1, а.с. 67), а також засобами телефонного зв`язку через додаток для відправлення повідомлень «Telegram» (том 1, а.с. 103-108). Повідомлення, направлене через додаток «Telegram» з повідомленням про підозру, містить відмітку про доставку та прочитання адресатом (том 1, а.с. 78-81).

Слідчим суддею обґрунтовано відхилено доводи захисту про те, що ОСОБА_11 не користується застосунком «Telegram» за номером телефону НОМЕР_1, оскільки з наявного у матеріалах провадження протоколу огляду від 06 липня 2020 року (том 1, а.с. 82-85) вбачається протилежне. Зокрема, під час огляду образу мобільного телефону представника ОСОБА_11 - ОСОБА_16, вилученого в ході проведення обшуку 11 листопада 2019 року, детективами серед контактів у телефонній книзі виявлено номер мобільного телефону ОСОБА_11, який відповідає номеру телефону на який надсилалось повідомлення про підозру та повістки про виклик до органу досудового розслідування. Прочитання відповідних повідомлень адресатом підтверджує, що ОСОБА_11 продовжує користуватись зазначеним номером мобільного телефону, а тому колегія суддів відхиляє доводи захисників у цій частині.

Направлення особі, яка перебуває за кордоном, повідомлення про підозру та повісток засобами телефонного зв`язку відповідає положенням КПК України та є додатковим заходом до основних способів інформування, передбачених кримінальним процесуальним законом. Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду від 04 листопада 2021 рокуу справі № 326/1385/18.

Крім того, слідчим суддею також взято до уваги, що 18 жовтня 2022 року на сайті власного аграрного холдингу ОСОБА_11 надано коментар стосовно повідомленої йому підозри. Зі змісту вказаного коментаря можна встановити, що мова йде саме про підозру у кримінальному провадженні № 52017000000000717, зокрема зазначено: «…Сьогодні НАБУ висунуло мені підозру в «порушенні черговості» відшкодування ПДВ» (том 1, а.с. 86-100). Про обізнаність ОСОБА_11 зі змістом повідомленої йому підозри свідчить і його інтерв`ю розміщене 31 жовтня 2022 року на офіційному сайті «Економічної правди» та зафіксоване у протоколі огляду від 15 листопада 2022 року (тому 1, а.с. 150).

З огляду на викладене можна дійти висновку, що ОСОБА_11 був ознайомлений зі змістом повідомлення про підозру від 17 жовтня 2022 року.

Сторона захисту стверджує, що про відповідні обставини ОСОБА_11 дізнався із засобів масової інформації та лише надавав коментар щодо опублікованої інформації. Однак такі доводи не спростовують факту обізнаності останнього зі змістом повідомленої йому підозри та про здійснення Національним антикорупційним бюро України досудового розслідування за ознаками вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Не зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_11 з 2019 року на територію України не повертався.

Необґрунтованими є й доводи захисту про необхідність направлення ОСОБА_11 повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 КПК України, оскільки на момент складення такого повідомлення про підозру детективам не було відомо місце проживання останнього в Республіці Австрія. Крім того, з матеріалів провадження не вбачається, що ОСОБА_11 проживає за кордоном на постійній основі, так як у кримінальному провадженні відсутні будь-які відомості щодо зміни ОСОБА_11 свого постійного місця проживання у встановленому законодавством України порядку.

Доводи захисників щодо відсутності у повідомленні про підозру від 17 жовтня 2022 року всіх обов`язкових елементів, зазначених у ст. 277 КПК України, зокрема підписів прокурора та детектива, не відповідають дійсності. На останній сторінці зазначеного повідомлення містяться підписи детектива ОСОБА_17 та прокурора ОСОБА_10 . Відсутність підпису детектива на роз`ясненні підозрюваному про його права та обов`язки не свідчить про порушення ним вимог ст. 277 КПК України, оскільки згідно п. 8 ч. 1 ст. 277 КПК України саме повідомлення про підозру має містити підпис слідчого, прокурора.

За викладених обставин колегія суддів переконана, що ОСОБА_11 набув статус підозрюваного у передбаченому законом порядку, а тому відносно нього могло вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчим суддею встановлено, що додані до клопотання детектива матеріали свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_11 підозри та його можливу причетність до вчинення кримінального правопорушення за викладених у клопотанні та повідомленні про підозру обставин.

Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі безпосередньо досліджених у ході розгляду клопотання детектива матеріалів провадження у їх сукупності, зокрема:

-протоколу огляду від 09.09.2021 та 01.11.2021 відомостей з ЄДРПОУ про кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб, відповідно до яких контроль над діяльністю низки юридичних осіб, які одержували відшкодування ПДВ протягом 2015-2016 років, здійснювався ОСОБА_11 ;

-протоколу огляду від 22.12.2021 матеріалів, отриманих від компетентних органів Швейцарської Конфедерації у відповідь на запит НАБУ, в тому числі документів щодо виписок за рахунками товариств «AVONEX Limited» та «ULF TRADE AG», а також документів стосовно бенефіціарного власника вказаних товариств-нерезидентів, яким зазначено ОСОБА_18 ;

-розпорядження КМУ від 05.05.2015 № 424-р «Про призначення ОСОБА_15 . Головою ДФС»;

-листа ДФС від 10.08.2017 № 13861/5/99-99-04-01-01-16, відповідно до якого ОСОБА_19 з 06.07.2015 по 15.03.2017 був радником Голови ДФС на громадських засадах, кабінет 510/6, що також підтверджується Наказом Голови ДФС ОСОБА_15 від 06.07.2015 № 1959-о «Про зарахування радником Голови ДФС ОСОБА_19 »;

-наказу Голови ДФС ОСОБА_15 від 06.05.2015 № 338 та від 23.03.2016 № 238 «Про тимчасовий розподіл обов`язків між керівництвом ДФС», відповідно до яких ОСОБА_15 підпорядкував собі роботу наступних структурних підрозділів: Департамент оподаткування юридичних осіб (Департамент податків і зборів з юридичних осіб) та координаційно-моніторинговий департамент (Департамент моніторингу доходів та обліково звітних систем);

-листа Апарату Верховної Ради України від 08.11.2021 №20/13-20212/343806, згідно якого ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 були помічниками-консультантами народного депутата України ОСОБА_15 з грудня 2014 по 02.09.2015;

-витягу з ДРАЦС про шлюб та народження від 13.09.2022, якими встановлено, що ОСОБА_15 є чоловіком ОСОБА_20, а ОСОБА_22 є батьком останньої;

-протоколу огляду документів від 31.01.2022 - реєстраційної справи ТОВ «Розважівське агро-промислове підприємство», згідно якого встановлено пов`язаність ОСОБА_15 з компанією Altis Investment Management Ltd. (був першим директором з 2009 року та акціонером компанії). Компанія RN Group Limited (в особі директора ОСОБА_15 ) 08.08.2014 надала дозвіл призначити директора ТОВ «Розважівське агропромислове підприємство» (секретарем загальних зборів учасників ТОВ «Розважівське агро-промислове підприємство» зазначено ОСОБА_21 ), а 03.03.2017 подано відомості про те, що кінцевим бенефіціарним власником товариства є ОСОБА_19 ;

-протоколу огляду документів від 06.08.2020 - реєстраційної справи ТОВ «Станіславська торгова компанія», відповідно до якої встановлено, що 08.09.2010 ОСОБА_16 була призначена на посаду директора товариства;

-протоколу огляду документів від 16.10.2020 - реєстраційної справи ТОВ «Європа Транс ЛТД» та ТОВ «Імперово Фудз», відповідно до документів з якої встановлено, що 03.03.2014 ОСОБА_23 (директор Ukrlandfarming PLC) обрана секретарем зборів товариства ТОВ «Європа Транс ЛТД», а ОСОБА_24 17.01.2013, будучи членом наглядової ради ПАТ «Авангард», приймала рішення щодо повноважень директора ТОВ «Імперово Фудз»;

-листа Мінекономіки від 22.09.2022 № 2205-20/66327-05 щодо отримання документів стосовно ОСОБА_25, який займав посаду Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України з 17.03.2020 по 18.05.2021. Окрім того останній в період з 04.2013 по 10.2017 працював заступником генерального директора ТОВ «Райз-Максимко»;

-протоколу огляду від 12.08.2021 та 22.09.2022 - інформації, яка міститься в АС «Податковий блок» та стосується обставин подання декларацій з податку на додану вартість та заяв про бюджетне відшкодування ПДВ в 2014-2016 роках низки товариств;

-протоколу огляду документів від 01.09.2021, 08.07.2021, 23.06.2021, 17.05.2021, 05.08.2021 та 04.08.2021, вилучених під час тимчасових доступів в ГУ ДПС в Івано-Франківській області, ГУ ДПС в м. Києві, ГУ ДПС в Житомирській області, ГУ ДПС в Полтавській області, ГУ ДПС у Черкаській області та ГУ ДПС в Чернігівській області, які створені податковими органами областей на підставі ст. 200 Податкового кодексу України, Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках (затвердженого Наказом ДПА України від 03.02.2011 № 68/23) та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (затвердженого Постановою КМУ від 17.01.2011 №39), а також стосовно обставин відшкодування ПДВ щодо юридичних осіб, які перебувають на обліку у відповідних податкових органах;

-протоколу огляду речей від 03.11.2022, вилучених за місцем знаходження офісу ОСОБА_22, а саме інформації з резервних копій телефонів останнього виявлено спілкування в період вчинення злочину з ОСОБА_26 та іншими особами;

-протоколу огляду речей від 09.11.2022, вилучених за місцем проживання ОСОБА_22, а саме інформації з мобільного телефону останнього виявлено спілкування з ОСОБА_26, в тому числі в період надходження грошових коштів на рахунки компанії «LAMAGAN VENTURES LIMITED», а також спілкування з іншими особами;

-протоколу огляду документів від 16.08.2021, вилучених під час тимчасового доступу в Державній казначейській службі України, а саме: листів, інформації та інших додатків, стосовно відшкодування ПДВ, що надійшли до Державної казначейської служби України від ДФС в період з 01.01.2015 по 03.03.2017;

-протоколу огляду документів від 22.06.2021, вилучених під час тимчасового доступу в Державній податковій службі України та передбачених Порядком формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках (затвердженого Наказом ДПА України від 03.02.2011 № 68/23), серед яких наявні листи ДФС на адресу ГУ ДФС щодо інвентаризації підтверджених, в тому числі надісланих раніше, але невідшкодованих сум ПДВ;

-листа Міністерства фінансів України від 25.02.2021 № 35020-12-7/6770, яким отримано копію листа ДФС від 07.09.2015 № 2353/4/99-99-20-01-02-13 щодо збільшення суми ресурсу бюджетного відшкодування ПДВ на вересень 2015 року з відповідним зменшенням у листопаді-грудні 2015 року рівними частими;

-протоколу тимчасового доступу до документів від 04.11.2021, отриманих в Міністерстві фінансів України, під час якого вилучено лист ДФС від 25.12.2015 № 3459/4/99-99-20-01-02-13 щодо підтвердження можливості додаткового відшкодування ПДВ у межах перевиконання індикативних показників;

-листа ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві від 02.08.2021 № 05-06.2-10/10889, яким надано інформацію про відшкодування ПДВ згідно висновків, сформованих територіальними органами ДПС на користь окремих платників за період 01.01.2015 по 31.12.2016;

-листа Державної казначейської служби України від 24.11.2021 № 11-06-06/24588, яким надано інформацію про бюджетне відшкодування ПДВ запитуваним суб`єктам господарювання за період з 01.01.2015 по 01.06.2016, надану ГУ Державної казначейської служби України в областях та м. Києві;

-протоколу огляду від 06.09.2021, 26.03.2020, 03.02.2020 документів, вилучених під час здійснення тимчасових доступів у банківських установах, що містять інформацію про перерахування грошових коштів у 2015-2016 роках юридичними особами, а також відомості щодо джерел походження таких коштів, якими були бюджетні відшкодування ПДВ;

-протоколу огляду від 24.10.2018 та 01.02.2019 матеріалів, отриманих від компетентних органів Латвійської Республіки у відповідь на запит НАБУ, в тому числі документів щодо виписок за рахунками товариств «Ktonel Holding Limited», «Lazer Plus Limited», «Ipson Holding Limited» та «Shellrock Sales Inc», а також документів про дані уповноважених осіб вказаних товариств-нерезидентів;

-протоколу огляду від 29.12.2021 матеріалів, отриманих від компетентних органів Швейцарської Конфедерації у відповідь на запит НАБУ, в тому числі документів щодо виписок за рахунками товариства «RN Group Limited», також документів стосовно уповноважених осіб зазначеного товариства, якими в різний час були ОСОБА_27 та ОСОБА_28 ;

-протоколу огляду від 30.10.2018 матеріалів, отриманих від компетентних органів Британських Віргінських Островів у відповідь на запит НАБУ, в тому числі документів щодо реєстрації та діяльності товариства «RN Group Limited», також документів стосовно уповноважених осіб вказаного товариства, якими в різний час були ОСОБА_27 та ОСОБА_28 ;

-протоколу огляду від 01.02.2019 інформації, наявної в мережі Інтернет, щодо діяльності компанії «LAMAGAN VENTURES LIMITED», відповідно до аудиторського висновку фінансової звітності ТОВ «Компанія з управління активами «Альтіс-Траст», про яку встановлено, що «LAMAGAN VENTURES LIMITED» (Британські Віргінські Острови) є учасником компанії і володіє 100% статутного капіталу ТОВ «Компанія з управління активами «Альтіс-Траст». В свою чергу власником та керівником ТОВ «Компанія з управління активами «Альтіс- Траст» є «Альтіс Девелопмент Лімітед (ALTIS DEVELOPMENT LIMITED)» (Кіпр), бенефіціарним власником якого є ОСОБА_22 ;

-протоколу огляду від 29.09.2022 матеріалів, отриманих від компетентних органів Британських Віргінських Островів у відповідь на запит НАБУ, в тому числі документів щодо реєстрації та діяльності товариства «LAMAGAN VENTURES LIMITED» та «NEWLINE LEADER LTD», також документів стосовно бенефіціарних власників вказаних товариств, якими значаться ОСОБА_22 та ОСОБА_19 відповідно;

-протоколу огляду документів від 13.01.2022, отриманих в результаті тимчасових доступів; відповідей на запити про міжнародну правову допомогу від компетентних органів Латвійської Республіки та Швейцарської Конфедерації; Державної казначейської служби України на запити НАБУ, за якими встановлено, що у період, коли відбувалося бюджетне відшкодування ПДВ в 2015-2016 роках, на рахунки товариств, контроль над якими здійснювався ОСОБА_11, відбувалося перерахування коштів з «AVONEX Limited» та «ULF TRADE AG» (через рахунки компаній-транзитерів) на компанії-нерезиденти («RN Group Limited», «LAMAGAN VENTURES LIMITED» та «NEWLINE LEADER LTD»). Окрім того, також в січні-березні 2016 року мало місце перерахування через низку компаній частини коштів з Державного бюджету України в якості відшкодування ПДВ на рахунки компаній-нерезидентів («RN Group Limited», «LAMAGAN VENTURES LIMITED» та «NEWLINE LEADER LTD»);

-протоколів огляду від 17.11.2020 та 22.10.2021 інформації щодо телефонних з`єднань за номерами мобільного зв`язку ОСОБА_15 та ОСОБА_19 за період 2015-2016 років;

-протоколів огляду від 12.05.2021 та 29.11.2021 вилучених під час обшуку мобільного телефону та системного блоку ПК ОСОБА_19, під час якого встановлено, що останній спілкується з ОСОБА_29 та ОСОБА_30 стосовно перерахування коштів;

-протоколів огляду речей від 11.05.2021 та 04.06.2021 - фотокарток ОСОБА_15 та блокноту, вилучених під час обшуку за робочим місцем ОСОБА_19, в якому наявні записи про відвідування ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_25, а також записи стосовно ОСОБА_33 та ОСОБА_34 ;

-протоколу про результати здійснення НСРД від 06.02.2019 стосовно ОСОБА_35, відповідно до якого встановлено, що останній консультував своїх знайомих з приводу відкриття рахунків в банках-нерезидентах та стосовно діяльності компаній-нерезидентів. Крім того встановлено, що ОСОБА_36 і ОСОБА_37 ) працювали за дорученнями ОСОБА_35 ;

-протоколу про результати здійснення НСРД від 06.02.2019 стосовно ОСОБА_38, відповідно до якого встановлено, що остання працювала за дорученнями ОСОБА_35, вирішувала за його проханням питання стосовно перерахування коштів на рахунки різних компаній за кордон, будучи належним чином обізнаною у даній сфері;

--протоколу про результати здійснення НСРД від 16.04.2019 стосовно ОСОБА_39, відповідно до якого встановлено, що останній підписував окремі документи щодо відкриття рахунку чи щодо інших питань саме на прохання ОСОБА_40 ( ОСОБА_41 );

-протоколу про результати здійснення НСРД від 30.11.2021 стосовно ОСОБА_21, відповідно до якого встановлено, що останній був обізнаним і обговорював із ОСОБА_32 умови угоди стосовно компанії «LAMAGAN VENTURES LIMITED», а також спілкувався з ОСОБА_22 та іншими особами відносно виконання доручень свого брата - ОСОБА_15 ;

-протоколу про результати здійснення НСРД від 30.11.2021 стосовно ОСОБА_22, відповідно до якого встановлено, що останній узгоджував умови договорів стосовно компанії «LAMAGAN VENTURES LIMITED» та надавав доручення для виконання ОСОБА_21 ;

-протоколу про результати здійснення НСРД від 09.11.2021 стосовно ОСОБА_42, відповідно до якого встановлено, що останній спілкувався з реєстраційними агентами стосовно діяльності компанії «LAMAGAN VENTURES LIMITED», надсилав та отримував проєкти документів вказаної компанії, а також отримував інформацію про перерахування коштів, які надходили на рахунки компанії «LAMAGAN» від «RN Group Limited», «Ipson» та «Shellrock Sales Inc»;

-протоколів огляду від 06.03.2019 та 12.03.2019 речей та документів, вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_38, за яким встановлено наявність аркушів із рукописними написами з прізвищами « ОСОБА_43 » та сумами коштів, а також проєкти контрактів з компанією «Ipson Holding Limited»;

-протоколу огляду від 06.07.2020 телефону ОСОБА_16, вилученого під час обшуку від 11.11.2019, за яким встановлено обставини спілкування ОСОБА_11 з ОСОБА_19 та ОСОБА_15, а також довірених осіб ОСОБА_11, в тому числі із керівниками ГУ ДПС в областях та працівниками ДПС стосовно обставин відшкодування ПДВ та включення до узагальненої інформації відповідних відомостей щодо товариств про відшкодування ПДВ;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_44 від 03.11.2021, який повідомив, що під час роботи на посаді заступника Голови ДФС у 2015 році йому стали відомі факти зловживань ОСОБА_29 під час відшкодування ПДВ підприємствам, які були підконтрольні ОСОБА_45, незаконність відшкодування полягала у неправомірному формуванні податкового кредиту шляхом надання документів щодо операцій, які фактично не відбувалися; за своєчасне і швидке відшкодування ПДВ платники мали надати неправомірну вигоду у розмірів до 22 %; якщо платник не надавав правомірну вигоду, то відшкодування ПДВ затягувалося та проводилися додаткові перевірки;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_38 від 14.03.2019 та від 25.03.2019, яка повідомила, що вона протягом 2015-2016 років виконувала обов`язки секретаря та помічника ОСОБА_35, який мав ряд компаній, зареєстрованих за кордоном, («Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Shellrock Sales Inc» та ін.) і рахунки, в тому числі в Латвійському банку «Regional Investment Bank». ОСОБА_38, на прохання останнього, забезпечувала при цьому здійснення фінансових операцій в системі клієнт-Банк, а також готувала за дорученням ОСОБА_35 шаблонні договори для компаній «Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Shellrock Sales Inc»;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_39 від 26.03.2019, який повідомив, що він працював водієм ОСОБА_35 протягом 2015-2019 років, відношення до діяльності компанії «Shellrock Sales Іпс» та управління банківськими рахунками цієї компанії не має, проте інколи ОСОБА_46 давав для підпису свідку документи, в тому числі іноземною мовою, які свідок не читав, пояснюючи про необхідність їх підписання як довіреною особою;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_47 від 03.12.2018, який повідомив, що він не має відношення до діяльності компаній «Ktonel Holdings Limited» та «Lazer Plus Limited» і йому вперше, саме під час допиту, стало відомо, що він є представником, директором та бенефіціарним власником зазначених товариств, зареєстрованих за кордоном;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_48 від 26.03.2019, який повідомив, що знає ОСОБА_35 давно і під час зустрічі у м. Київ приблизно у 2009 році ОСОБА_46 йому пояснив, що може надавати послуги з реєстрації компаній за кордоном і відкриття рахунків в банках за межами України. Приблизно у 2012 році ОСОБА_46 допомагав і оформлював договори купівлі-продажу товарів медичного призначення за кордоном від імені компаній-нерезидентів підконтрольних ОСОБА_49 - «Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings united», «Lazer Plus Limited» і всі питання стосовно перерахування коштів вирішувалися або з ОСОБА_31, або із ОСОБА_38 ;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_50 від 03.08.2020, яка повідомила, що вона працювала на посаді начальника ГУ ДФС у Івано-Франківській області протягом 2015-2016 років. У 2015 році представником компаній, які були на обліку в ГУ ДФС у вказаній області і бенефіціарним власником яких був ОСОБА_11 була ОСОБА_16 ; стосовно відшкодування ПДВ підприємствам, які перебували на обліку, обласний апарат зводив інформацію та направляв її на Київ (де інформація перевірялася), і після того як інформація надходила з Києва виписувалися висновки в казначейство кожного району, де на обліку знаходився платник для відшкодування ПДВ. Свідок також повідомила, шо бачила ОСОБА_19 у кабінеті ОСОБА_15 під час зайняття останнім посади Голови ДФС;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_51 від 28.12.2020, яка повідомила, що вона працювала у Куликівському відділенні Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області і пам`ятає про відшкодування ПДВ ТОВ «Егрес Агро», яке тісно співпрацювало з ТОВ «Сіверське» і вказані підприємства орендували один в одного техніку, купували худобу, ймовірно лише на папері, бо вказані операції були сумнівними;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_52 від 11.11.2021, яка повідомила, що вона працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Мілвуд» протягом 2015-2016 років і протягом вказаного періоду підприємство систематично отримувало відшкодування ПДВ, у товариства виникали затримки у зв`язку з відшкодуванням ПДВ у цей період, так як були зауваження з боку головного офісу ДФС в м. Києві, у зв`язку з чим потрібно було проводити додаткові перевірки. Також товариство направляло скарги до ДФС України;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_53 від 16.12.2021, який повідомив, що протягом 2009-2020 років працював на посаді директора ТОВ «Вівад 09» і протягом 2015-2016 років відбувалися затримки із відшкодуванням ПДВ, у зв`язку із відсутністю узагальненої інформації від ДФС України в органах казначейства. Товариство було вимушено звернутися до суду стосовно протиправної бездіяльності, в тому числі ДФС, щодо ненадання узагальненої інформації про суми відшкодування ПДВ товариству та стягнення пені з Держбюджету за несвоєчасне відшкодування ПДВ, і позовні вимоги товариства були задоволені (судом першої інстанції та підтримані в апеляційному та касаційному порядку);

-протоколу допиту свідка ОСОБА_54 від 23.09.2021, яка повідомила, що працює на посаді головного бухгалтера ТОВ «Агро Імекс» з липня 2011 року, в 2015 році товариство отримувало відшкодування ПДВ за деклараціями січень-червень 2015 року, однак лише в кінці 2015 року, хоча подавали декларації вчасно - помісячно. Через це товариство було вимушено скаржитися до керівництва ДКСУ, ДФС та Прем`єр-Міністра України. Відповідно до відповіді від керівництва ДФС встановлено наступні причини затримок у відшкодуванні ПДВ: у цей період «здійснюються процедури для проведення перевірок достовірності бюджетного нарахування з ПДВ», хоча перевірки вже були проведені місцевими органами ДФС і порушень виявлено не було. Лише після скарг до Ради бізнес-омбудсмена ситуація з відшкодуванням ПДВ їх товариству трохи виправилася;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_55 від 23.12.2021, який повідомив, що з 2007 року працює на різних посадах у комунальному підприємстві «Львівтеплоенерго». Підприємство мало право отримати відшкодування ПДВ за деклараціями вересень-жовтень 2015 року у розмірі понад 3 млн грн, однак через затримку фактично отримало вказане відшкодування лише 27.05.2016. Причинами затримок відшкодування ПДВ була відсутня узагальнена інформація у органах ДКСУ від ДФС (згідно офіційних відповідей податкових органів на листи). Лише після подання позову до суду 27.05.2016 було відшкодовано ПДВ за деклараціями вересень-жовтень 2015 року, тому товариство зменшило позовні вимоги, а саме залишило лише вимогу про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ і за відповідним рішенням з суду (яке було залишено в силі в апеляційній інстанції) товариству сплачено пеню з Державного бюджету у розмірі понад 140 тис. грн та судові витрати за несвоєчасне відшкодування ПДВ;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_56 від 12.10.2021, яка повідомила, що працює з 1992 року на посаді директора ТОВ «Джі-Ен-Ел» і товариство у зв`язку із здійсненням експортних операцій мало право та отримувало відшкодування ПДВ у 2015-2016 роках, проте із затримками (затримки в цей період були і в інших товариствах Чернігівської області). Затримки виникали саме через відсутність узагальненої інформації від ДФС України. Так, станом на кінець 2015 року товариство не отримало відшкодування ПДВ за деклараціями квітень, травень, липень та вересень 2015 року, хоча вчасно були подані декларації (щомісячно) і протягом 1-2 місяців з дати подання декларацій були проведені податкові перевірки достовірності нарахування від`ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ за результатами яких не було виявлено порушень норм законодавства. Товариство було вимушене скаржитися та звертатися до суду з позовами з метою порушення відновлених прав. Так, Касаційним адміністративним судом було підтверджено рішення судів попередніх інстанцій та зобов`язано виплатити з Держбюджету понад 400 тис. грн за затримку у відшкодуванні ПДВ. Крім того свідку на мобільний телефон дзвонили декілька разів протягом 2015 року сторонні особи, які пропонували домовитися про «прискорення» відшкодування ПДВ підприємству за грошову винагороду;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_57 від 15.10.2021, який повідомив, що з 2012 року працює на посаді члена наглядової ради ПрАТ «ТД «Гідросила» і товариство завжди отримувало відшкодування ПДВ у зв`язку із здійсненням експортних операцій (близько 80 відсотків продукції реалізовується за кордон). Свідку відомо, що починаючи з середини 2015 року товариство не отримувало відшкодування ПДВ (в цей час змінилося керівництво ДФС України) і точні причини свідку не відомі, проте у середині 2015 року йому на мобільний телефон зателефонував невідомий чоловік та попросив про зустріч по важливому питанню, під час якої вказаний невідомий чоловік повідомив, що ситуація із відшкодуванням ПДВ змінилася і потрібно «платити» 35 відсотків від суми відшкодування ПДВ. Також він повідомив, що не обов`язково готівковими коштами, а можна перерахувати кошти на «офшорний рахунок». Чоловік відповів свідку, що платять всі, навіть народні депутати. Після відмови свідка платити, компанії, де він є власником, перестали отримувати відшкодування ПДВ;

-протоколу огляду документів від 23.02.2022 - отриманих в результаті допиту свідків представників товариств реального сектору економіки та комунальних підприємств, які мали затримки у відшкодуванні ПДВ протягом 2015-2016 років і скаржилися у податкові органи, Раду бізнес-омбудсмена та суди;

-протоколу допиту свідка ОСОБА_58 від 22.10.2018, яка повідомила, що питання погодження відшкодування ПДВ в кінці 2015 року вирішував ОСОБА_19 і саме після домовленостей з ОСОБА_59 про надання неправомірної вигоди на рахунки компанії нерезидента в швейцарському банку в сумі понад 300 тис. доларів США було відшкодовано ПДВ платнику.

Колегія суддів погоджується, що додані до клопотання детектива матеріали свідчать про ймовірне сприяння ОСОБА_15, як Головою ДФС України, у здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість підконтрольним ОСОБА_11 суб`єктам господарювання шляхом включення відомостей про них до узагальнюючих інформацій ДФС в обмін на отримання від ОСОБА_11 неправомірної вигоди на рахунки компаній-нерезидентів, контроль над діяльністю яких здійснював ОСОБА_15, його радник - ОСОБА_19 та батько його дружини - ОСОБА_22 . А тому, доводи захисту щодо відсутності у матеріалах провадження доказів стосовно причетності ОСОБА_11 до вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними документами.

Сукупність наявних у матеріалах провадження доказів свідчить про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_11 підозри та формують внутрішнє переконання причетності підозрюваного до вчинення зазначеного кримінального правопорушення. Відсутність у чинному на той момент законодавстві України вимог щодо черговості здійснення відшкодування податку на додану вартість не спростовує можливого вчинення ОСОБА_15, в обмін на отримання від ОСОБА_11 неправомірної вигоди, дій з використанням наданого йому службового становища, зокрема, шляхом включення до узагальнюючих інформацій ДФС відомостей про підконтрольні ОСОБА_11 суб`єкти господарювання та не виключення до них інших платників, що сприяло б пришвидшенню здійснення такого відшкодування саме підконтрольним ОСОБА_11 підприємствам.

Способи надання неправомірної вигоди можуть бути різними, у тому числі в завуальованій формі, коли факт надання неправомірної вигоди здійснюється шляхом укладання та/чи виконання відповідного договору з підприємством, яке контролює близька особа підозрюваного в отриманні такої неправомірної вигоди, що виглядає як цілком законна операція. Відповідні обставини перевіряються саме під час досудового розслідування. Формальне дотримання вимог цивільного (господарського) законодавства при укладенні певних правочинів не виключає злочинного умислу або злочинності дій. Навпаки, в деяких випадках укладення господарських чи цивільних договорів може бути проявом об`єктивної сторони злочину або мати на меті надання тим чи іншим протиправним діям вигляду законності.

Слідчим суддею обґрунтовано взято до уваги показання, зафіксовані у протоколах допиту свідків ОСОБА_44, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, з огляду на те, що відомості зафіксовані в таких протоколах узгоджуються з іншими матеріалами провадження, підстав для їх відхилення колегія суддів не вбачає.

Наявні у матеріалах провадження докази у своїй сукупності є достатніми для висновку, що ОСОБА_11 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.При цьому колегія суддів бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження. На цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Вирішуючи питання щодо наявності у цьому кримінальному провадженні передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, колегія суддів виходить з такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Перевіряючи доводи клопотання детектива на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчим суддею встановлено, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_11, конкретні обставини провадження та дані про особу підозрюваного, у тому числі про його майновий стан, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді. Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 369 КК України, якевідповідно до ст. 12 КК України та примітки ст. 45 КК України є тяжким корупційним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду. Зокрема, 23 жовтня 2019 року підозрюваний виїхав з території України та відтоді не повертався, на неодноразові виклики до органу досудового розслідування не з`являвся, у зв`язку з чим був оголошений в міжнародний розшук. У своєму інтерв`ю, опублікованому 31 жовтня 2022 року, ОСОБА_11 зазначив, що не має наміру повертатися до України. Вказане свідчить про його схильність до переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим існує висока ймовірність, що він може і в подальшому вчиняти дії з метою переховування.

Крім того, слідчим суддею також встановлено, що члени родини ОСОБА_11 виїхали з території України, що свідчить про відсутність у підозрюваного стійких соціальних зав`язків за місцем проживання в Україні.

Майновий стан підозрюваного та реальна можливість вільної зміни свого місця перебування підвищує ймовірність переховування ОСОБА_11 від органів досудового розслідування та суду, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.

При встановленні наявності ризику перешкоджання ОСОБА_11 кримінальному провадженню іншим чином слід враховувати, щозважаючи на численні особисті, ділові та інші зв`язки з представниками правоохоронних органів, бізнес-структур, суб`єктами уповноваженими на виконання функцій держави та місцевого самоврядування у підозрюваного наявні відповідні можливості, які він зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином - шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Колегія суддів погоджується, що встановлені досудовим розслідуванням обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення свідчать про високий рівень підготовки до вчинення інкримінованих дій, що підтверджує схильність та здатність підозрюваного приховувати та маскувати свої ймовірні протиправні дії всіма доступними йому силами та засобами. Зокрема, з повідомлення про підозру вбачається, що до перерахування ОСОБА_11 коштів на рахунки підконтрольних ОСОБА_15 та його наближеним особам підприємств («RN Group Limited», «Newline Leader Ltd», «Lamagan Ventures Limited») було залучено п`ять компаній нерезидентів - «Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Shellrock Sales Inc.» та «Sanda Commerce LLP», номінальні директори яких фактичного відношення до їх діяльності не мали.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного слідчий суддя, серед іншого, також зобов`язаний встановити наявність достатніх підстав вважати, що такий підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.

Разом з тим Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Указана норма права не відокремлює оголошення особи в державний, міждержавний чи міжнародний розшук. Тобто, підставами для оголошення підозрюваного в розшук (державний, міждержавний, міжнародний) є відсутність під час досудового розслідування відомостей про його місцезнаходження або перебування такої особи за межами України та неявка без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик. А тому колегія суддів відхиляє доводи захисників про те, що обізнаність сторони обвинувачення про місце перебування ОСОБА_11 у Республіці Австрія виключає можливість його оголошення у міжнародний розшук.

23 жовтня 2019 року ОСОБА_11 виїхав з території України та відтоді не повертався, на неодноразові виклики до органу досудового розслідування не з`явився. Так, підозрюваний викликався до органу досудового розслідування для участі в проведенні слідчих та процесуальних дій на 20 жовтня 2022 року, 21 жовтня 2022 року, 01 листопада 2022 року, 07 листопада 2022 року, 11 листопада 2022 року та 15 листопада 2022 року (том 1, а.с. 57, 58, 101, 109, 119, 127). 17 жовтня 2022 року повістки про виклик ОСОБА_11 на 20 та 21 жовтня 2022 року направлялись за місцем його реєстрації/проживання, місцем роботи та житлово-експлуатаційній організації ТОВ «Рада 1» (том 1, а.с. 68, 72, 75). Крім того, указані повістки також направлялися ОСОБА_11 засобами телефонного зв`язку через додаток для відправлення повідомлень «Telegram» (том 1, а.с. 80-81). Повідомлення направлені через додаток «Telegram» з фотокопіями повісток про виклик до органу досудового розслідування містять відмітку про доставку адресату. Повістки про виклик ОСОБА_11 на 01, 07, 11 та 15 листопада 2022 року публікувалися в газеті «Урядовий кур`єр» (том 1, а.с. 102-103, 110-111, 120-121, 128-129), на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на офіційному веб-сайті Національного антикорупційного бюро (том 1, а.с. 104-108, 112-116, 122-126, 130-134). Повістка про виклик підозрюваного на 07 листопада 2022 року також надсилалась його захисникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (том 1, а.с. 117-118).

Таким чином, стороною обвинувачення було вжито всіх можливих та достатніх заходів для виклику підозрюваного ОСОБА_11, про що, на думку колегії суддів, останній був належним чином повідомлений.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 листопада 2021 року (справа № 326/1385/18), направлення особі, яка перебуває за кордоном, повісток засобами телефонного зв`язку відповідає положенням КПК України та є додатковим заходом до основних способів інформування, передбачених кримінальним процесуальним законом. Крім того, як вже було встановлено, саме ОСОБА_11 користується застосунком «Telegram» за номером телефону НОМЕР_1 . А тому колегія суддів відхиляє доводи захисту в цій частині.

Сторона захисту також стверджує, що направлення органом досудового розслідування повісток про виклик ОСОБА_11 на його останнє відоме місце проживання в Україні є хибним та маніпулятивним, так як стороні обвинувачення достовірно відоме місце перебування останнього у Республіці Австрія. Однак колегія суддів відхиляє такі доводи захисту, оскільки з матеріалів провадження не вбачається, що ОСОБА_11 проживає за кордоном на постійній основі. Укримінальному провадженні відсутні будь-які відомості щодо зміни ОСОБА_11 свого постійного місця проживання у встановленому законодавством України порядку, про що обґрунтовано зазначено слідчим суддею в оскаржуваному рішенні.

Повістка про виклик ОСОБА_11 на 20 жовтня 2022 року дійсно направлялась йому пізніше ніж за три дні до дня, коли він був зобов`язаний прибути за викликом. Проте ОСОБА_11 не з`явився до органу досудового розслідування й на подальші виклики, що є достатньою підставою для його оголошення в міжнародний розшук.

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро України від 02 листопада 2022 року ОСОБА_11 оголошено в міжнародний розшук, оскільки його достовірне місцеперебування невідоме, він перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклики (том 1, а.с. 159-160).

У зв`язку з необхідністю організації міжнародного розшуку ОСОБА_11 з використанням каналів та можливостей Інтерполу вказана постанова була спрямована на адресу Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України. Відповідна обставина підтверджується наявною у матеріалах провадження відповіддю Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва на запит Національного антикорупційного бюро України про внесення в облік Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію Червоного оповіщення щодо ОСОБА_11 (том 13 а.с. 140-141).

Однак ОСОБА_11, будучи достовірно обізнаним про існування цього кримінального провадження та про його розшук органами досудового розслідування, до України не повертався.

За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірену копію постанови про оголошення розшуку особи та завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.

Аналіз положень Правил Інтерполу з обробки даних (Interpol's rules on the processing of data) свідчить, що такі Правила не регламентують питань оголошення особи в розшук, вони встановлюють принципи та заходи для функціонування Інформаційної системи Інтерполу (ст. 3 Правил). Для цілей міжнародного поліцейського співробітництва інформація в Інформаційній системі Інтерполу оброблюється з метою розшуку особи для затримання, арешту або обмеження пересування (ч. 2 ст. 10 Правил). У взаємовідносинах України та Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу саме Національна поліція виступає як Національне центральне бюро Інтерполу.

Відповідно до ст. 73 Правил, система сповіщень Інтерполу складається з сукупності повідомлень, що видаються під різними кольорами, та спеціальних сповіщень, які публікуються в рамках спеціальної взаємодії та не підпадають під попередню категорію сповіщень. Сповіщення з «червоним кутом» видаються за запитом НЦБ або міжнародної організації, що має право здійснювати розслідування та вести кримінальне провадження з метою встановлення місцезнаходження розшукуваної особи, її затримання, арешту, або обмеження пересування з метою екстрадиції, видачі або подібної законної дії (ст. 82 Правил). Статтею 83 Правил визначені спеціальні умови видання сповіщень з «червоним кутом», які вимагають надання певної юридичної інформації (п. b ч. 2 ст. 83 Правил), зокрема фабулу справи, обвинувачення, норму закону, максимально можливе покарання, посилання на діючий ордер на арешт або судове рішення подібного роду.

Отже, прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук та направлення такої постанови до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України з метою організації його міжнародного розшуку з використанням каналів та можливостей Інтерполу є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук у розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України.

Під час апеляційного розгляду колегія суддів враховує вимоги пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Надані із клопотанням матеріали доводять наявність правових підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також те, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

Невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

Обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не тотожне застосуванню такого, оскільки після затримання ОСОБА_11 питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який запобіжний захід буде розглядатися судом у встановленому законом порядку. Відтак розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України суд позбавлений можливості обрати підозрюваному більш м`який запобіжний захід.

Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається (ч. 4 ст. 183 КПК України).

На підставі наведеного, керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 березня 2023 року про обрання підозрюваному ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 52023000000000043 від 21 січня 2023 року,залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3