- Presiding judge (HACC) : Shkodin Ya.V.
справа №991/4476/23
провадження №1-кс/991/4496/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
«26» травня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, детектива НАБУ ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26 вересня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №52022000000000280 від 26 вересня 2022 року, накладеного ухвалою слідчого судді від 01 лютого 2023 року у справі № 991/572/23.
Обставини, якими обґрунтоване клопотання.
Клопотання обґрунтовано тим, що в межах зазначеного кримінального провадження до підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 квітня 2023 року застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9 930 800 грн із покладенням додаткових обов`язків, передбачених ч. 4 ст. 194 КПК України. Такий розмір застави був визначений судом апеляційної інстанції з урахуванням підтвердженого стороною захисту майнового стану підозрюваного: сукупний дохід за 2022 рік - 752 029 грн та вартість майна його родини - 8 757 621, 25 грн, що за висновками суду, може бути джерелом внесення такої суми застави для забезпечення подальшого виконання судового рішення. При цьому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2023 року накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, яке належить йому на праві власності, а також на майна його дружини, що належить йому на праві спільної сумісної власності, з обмеженням права на розпорядження та відчуження. Таким чином, за твердженням адвоката, арешт всього належного родині майна із забороною його відчуження об`єктивно унеможливлює виконання ухвали апеляційного суду від 20 квітня 2023 року в частині внесення застави, а інші джерела забезпечення внесення визначеної суми у родині Лозинських відсутні, у зв`язку з чим адвокат вказує на необґрунтованість накладеного арешту та просить його скасувати.
Позиція сторін у судовому засіданні.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 клопотання про скасування арешту підтримав з підстав, викладених у ньому та просив його задовольнити. Додатково пояснив, що вважає накладений арешт необґрунтованим, починаючи саме з моменту визначення ОСОБА_5 вказаного вище розміру застави.
Детектива НАБУ ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що арешт на майно ОСОБА_5 обґрунтовано накладений слідчим суддею з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання і підстав для його скасування немає. Крім того, звернув увагу на те, що внесення застави не покладається виключно на підозрюваного, право такого внесення мають і треті особи. При цьому, на даний час жодних грошових коштів за підозрюваного внесено не було, з урахуванням навіть того, що ОСОБА_5 мав грошові кошти у готівці, а також отримав певну частину грошових коштів при звільненні, у зв`язку з чим орган досудового розслідування розглядає дане клопотання сторони захисту як спосіб ухилення від реалізації застосованого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.
Заслухавши учасників судового засідання та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя зазначає про наступне.
В ході розгляду клопотання про скасування арешту майна слідчим суддею встановлено, що в межах кримінального провадження №52022000000000280 від 26 вересня 2022 року за підозрою, зокрема ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ухвалою слідчого від 01 лютого 2023 року накладено арешт на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_5 з обмеженням права на розпорядження та відчуження таким майном, а саме: на майно, яке належить йому на праві власності - земельну ділянку площею 0,1000 га у Львівській області, частину квартири у м. Львові; на частину його майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності - місце для зберігання автомобіля у м. Львові; на частину майна ОСОБА_8, яке належить ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності - квартиру у м. Львові, автомобілі «Honda Accord», «AUDI Q7», «Audi Q5».
Зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що розгляд відповідного клопотання відбувався без виклику власника майна та його представника.
Накладаючи арешт на майно ОСОБА_5, слідчий суддя, дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_5 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування заходів забезпечення, зокрема арешту майна.
У клопотанні адвокат ОСОБА_6 ставить питання про скасування арешту з усього зазначеного вище майна ОСОБА_5, посилаючись на необґрунтованість такого арешту.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).
З огляду на те, що представник особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, у своєму клопотанні не посилається на відсутність потреби у подальшому його застосуванні, як на підставу скасування арешту майна, і зазначає лише про необґрунтованість накладення арешту, то, з огляду на принцип диспозитивності, слідчий суддя має встановити наявність або відсутність лише тієї підстави для скасування арешту, про яку зазначає заявник.
Таким чином, для вирішення питання про скасування арешту, слідчому судді на даному етапі належить встановити, чи було доведено заявником, що арешт на майно було накладено необґрунтовано.
Відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, про обґрунтованість арешту, накладеного на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, свідчать, зокрема наступні обставини: такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом; існують факти або інформація, які вказують на те, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження.
Дослідивши та проаналізувавши доводи викладені у клопотанні заявника, а також додані до нього документи, заслухавши думку учасників судового засідання, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Санкцією ч. 4 ст. 368 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Отже, санкція зазначеної статті передбачає застосування такого покарання як конфіскація майна.
Зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2023 рокуу справі №991/572/23 вбачається, що арешт на майно був накладений саме на підставі п.3 ч.2 ст. 170 КПК України - з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт майна, який накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, може бути застосований лише до майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Тобто, з цього слідує, що застосування арешту майна на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України є неможливим щодо майна третьої особи, а слідчий суддя при накладені арешту за вказаною підставою має з`ясувати, чи дійсно майно, про арешт якого просить сторона обвинувачення, належить підозрюваному.
Так, з ухвали від 01 лютого 2023 року вбачається, що слідчий суддя детально дослідив вказані обставини, за результатами чого встановив, що факт перебування у власності ОСОБА_5 земельної ділянки у Львівській області (державна реєстрація - 27 вересня 2006 року); частина квартири у м. Львові (реєстрація права власності - 10 травня 1995 року) підтверджується відомостями згенерованої поземельної книги від 25 січня 2023 року та свідоцтвом про право власності на будинок від 10 травня 1995 року. Крім того, на основі поданих детективом матеріалів, слідчим суддею було встановлено, що місце для зберігання автомобіля, квартира у м. Львові та автомобілі Honda Accord, Audi Q5, AUDI Q7 були оформлені у власність подружжя у період їх перебування у шлюбі, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, сформованим 23 січня 2023 року; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 23 січня 2023 року; відповідними витягами з автоматизованої інформаційної системи «НАІС», а тому слідчий суддя, з урахуванням законодавчо визначеного режиму спільного майна подружжя, дійшов висновку, що частка ОСОБА_5 у праві власності на них складає частини (інші дані відсутні), в зв`язку з чим арешту з метою можливої конфіскації підлягала саме така частина цього майна.
За таких обставин, слідчий суддя не вбачає підстав вважати, що арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 був накладений необґрунтовано та потребує скасування, адвокат ОСОБА_6 таких підстав не навів.
Слідчий суддя також вважає за необхідне звернути увагу на те, що, доводячи необґрунтованість накладення такого арешту, адвокат посилається на ухвалу апеляційного суду, якою ОСОБА_5 визначено розмір застави, для забезпечення внесення якої, за твердженням адвоката, і є необхідним скасування арешту майна.
Оцінюючи такі доводи адвоката, слідчий суддя акцентує увагу на тому, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно підозрюваного постановлена 01 лютого 2023 року, а ухвала апеляційного суду про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави - 20 квітня 2023 року, тобто вже після накладення арешту на майно, що виключає можливість врахування зазначеної обставини при вирішенні питання щодо необґрунтованості арешту як такої.
Крім того, слідчий суддя вважає відповідні посилання адвоката безпідставними, враховуючи також те, що зазначені дві події (накладення арешту та застосування запобіжного заходу), що розходяться у часі, жодним чином не пов`язані між собою і не перебувають в залежності одна від одної, з огляду на різну природу вирішуваних питань та висновки за їх результатами не повинні обов`язково враховуватись при вирішенні цих питань.
При цьому, слідчий суддя також вважає за необхідне зазначити, що незгода з ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, яка не підлягає оскарженню, так само не може бути підставою для скасування арешту майна підозрюваного, накладеного слідчим суддею за результатами розгляду відповідного клопотання сторони обвинувачення.
Отже, оскільки адвокатом ОСОБА_9 не доведено, що арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 був накладений слідчим суддею необґрунтовано, підстави для скасування такого арешту відсутні, а тому клопотання адвоката задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотанняадвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1