- Presiding judge (HACC): Bitsiuk A.V.
Справа № 991/4604/23
Провадження 1-кс/991/4623/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, представника власника/володільця майна - адвоката ОСОБА_3, прокурора ОСОБА_4, детектива ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна, який накладено у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017,
В С Т А Н О В И В:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_6, про скасування арешту майна (далі - Клопотання), накладеного в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017, зокрема, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (далі - Кримінальне провадження), в якому адвокат просить:
1) Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 у справі № 991/644/20, в частині арешту майна, яке на праві власності належить ОСОБА_6, а саме:
- транспортний засіб марки «AUDI» модель «A8», 2017 року випуску, сірого кольору, № кузова НОМЕР_1 ;
- транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» модель «GLS 350», 2018 року випуску, чорного кольору, № кузова НОМЕР_2 .
Клопотання мотивовано тим, що вказані транспортні засоби належать ОСОБА_6 на праві особистої приватної власності, оскільки хоча й придбані у період шлюбу з ОСОБА_7, однак за власні кошти ОСОБА_6, які отримані від продажу його квартир та як дивіденти від ТОВ «МЮФ «ІНТЕГРІТЕС», одноособовим засновником якого він є. ОСОБА_6 не має процесуального статусу у Кримінальному провадженні, відсутній цивільний позов до ОСОБА_6, а тому на майно, що належить йому на праві особистої приватної власності, не може бути накладено стягнення. Враховуючи, що внаслідок накладення арешту на майно ОСОБА_6, він позбавлений можливості повноцінно реалізувати конституційне право власності, такий арешт є непропорційним та занадто обтяжливим.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримала доводи Клопотання, просила задовольнити із викладених у ньому підстав. На запитання слідчого судді щодо джерел походження готівкових збережень ОСОБА_6 з 2017 по 2019 роки, які збільшились майже на 440 тисяч доларів США, пояснила, що ці кошти накопичились за рахунок доходів ОСОБА_6 за 2017 та 2018 роки, представник не виключила, що вказані заощадження, незважаючи на те, що в декларації зазначено про їх належність саме ОСОБА_6, могли бути сформовані за рахунок спільної сумісної власності, у тому числі доходів ОСОБА_7, визначити які кошти є приватними коштами ОСОБА_6, а які є спільною сумісною власністю подружжя, неможливо, оскільки ці заощадження - це спільний «котел» родини, однак, грошових коштів, отриманих за рахунок продажу особистого майна ОСОБА_6, було достатньо для придбання арештованих автомобілів.
Детектив НАБУ ОСОБА_5 заперечувала проти доводів Клопотання, зазначила, що зазначені автомобілі є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_8, оскільки немає доказів протилежного, що встановлено також Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду при перегляді ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно. Незважаючи на заборону користування автомобілями, ОСОБА_6 та члени його родини ними безперешкодно користуються, зокрема виїздили на вказаних транспортних засобах за кордон.
Прокурор САП ОСОБА_4 підтримала позицію детектива.
Дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
З аналізу положень вказаних статей Кримінального процесуального кодексу України можна зробити висновок, що при розгляді клопотання про скасування арешту, слідчий суддя наділений повноваженнями встановити лише обґрунтованість накладення такого арешту та виправданість подальшого застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, якщо це буде доведено особою, яка звернулась із відповідним клопотанням.
Як вбачається із змісту Клопотання, адвокат ОСОБА_3 посилається саме на необґрунтованість накладення арешту на майно.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 (справа № 991/644/20 провадження № 1-кс/991/656/20), окрім іншого, накладено арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та/або користування на майно ОСОБА_6 - чоловіка ОСОБА_7, а саме транспортні засоби:
- MERCEDES-BENZ GLS 350 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_3 ;
- AUDI A8 2017 року випуску VIN: НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_4 .
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18.04.2023 (справа № 991/644/20 провадження № 11-сс/991/275/23) вказана ухвала слідчого судді залишена без змін.
Як вбачається зі змісту вказаних ухвал та матеріалів, доданих до Клопотання, арешт накладено на майно (транспортні засоби), яке зареєстровано за ОСОБА_6 .
Відповідно до ордеру серії СА № 1050240, виданого 15.03.2023, адвокат ОСОБА_3 надає правничу (правову) допомогу ОСОБА_6 .
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у адвоката ОСОБА_3 права на звернення до суду із даним Клопотанням.
В ході досудового розслідування Кримінального провадження встановлені обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: група осіб, наділених можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, протягом 2013-2016 років, розробили та реалізували протиправну схему, яка полягала у заволодінні грошовими коштами державного бюджету України, шляхом зловживання своїм службовим становищем.
ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, згідно положень ст. 12 та Примітки до ст. 45 КК України є особливо тяжким корупційним злочином.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.01.2020 (справа № 991/644/20 провадження № 1-кс/991/656/20) накладено арешт на майно чоловіка ОСОБА_7 - ОСОБА_6 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України) та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У ході судового розгляду клопотання про арешт майна (справа № 991/644/20 провадження № 1-кс/991/656/20) слідчий суддя встановив наявність правових підстав для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна.
При цьому, колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (справа № 991/644/20 провадження № 11-сс/991/275/23) дійшла до висновку про обґрунтованість накладення арешту на майно (1) з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено ОСОБА_7, у випадку направлення обвинувального акта щодо неї до суду та визнання її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру у Кримінальному провадженні, та (2) з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), яке можливе на будь-якій стадії кримінального провадження, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, з моменту внесення відомостей до ЄРДР й до набрання чинності вироком.
Відповідно до ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість накладення арешту на транспортні засоби, вказує саме про те, що вони є особистою приватною власністю ОСОБА_6, оскільки придбані за його власні кошти.
Таким чином, виходячи з положень ст. 26 КПК України, при розгляді Клопотання слідчому судді належить встановити обставини майна, арешт якого просить скасувати представник, а саме: час набуття майна, джерело його набуття та мета придбання.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
За ч. 1, ч. 3 чт. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України).
Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб, 04.11.2017 ОСОБА_6 уклав шлюб із ОСОБА_9 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 ».
Згідно копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, дата їх реєстрації за ОСОБА_6 : (1) MERCEDES-BENZ GLS 350 - 27.10.2018; (2) AUDI A8 - 13.08.2019.
Таким чином, вказані транспортні засоби придбані під час шлюбу ОСОБА_6 з ОСОБА_7 .
Щодо майна, набутого за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення. Тобто, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Аргументуючи належність арештованих автомобілів ОСОБА_6 на праві приватної власності, адвокат зазначає про їх придбання ОСОБА_6 за його власні готівкові кошти, отримані від продажу квартир, набутих ним в результаті поділу майна подружжя після розірвання попереднього шлюбу з ОСОБА_10, та як дивіденти від ТОВ «МЮФ «ІНТЕГРІТЕС», одноособовим засновником якого є ОСОБА_6 .
Так, згідно Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, поданої ОСОБА_7, ОСОБА_6 мав готівкові кошти у сумі 970 000 доларів США.
Відповідно до відомостей Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік (перед звільненням), поданої ОСОБА_7, вона задекларувала готівкові кошти у сумі 1 410 000 доларів США, належні її чоловікові ОСОБА_6 .
Тобто, сума накопичень протягом 2018-2019 років збільшилась на 440 000 доларів США.
При цьому, відповідно до копій договорів купівлі-продажу квартир, ОСОБА_6 28.04.2018 та 17.07.2018 продав квартири, які отримані ним у результаті поділу майна після розлучення із попередньою дружиною ОСОБА_10 (одна квартира, яка поділена на дві квартири), їх загальна вартість складає близько 5,5 млн грн, що еквівалентно близько 200 тис. доларів США (по купсу долара 26 грн).
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, ОСОБА_6 нараховано дивіденти від ТОВ «МЮФ «ІНТЕГРІТЕС» за 2018 рік - 3 002 130, 56 грн, 2019 рік - 797 462, 3 грн., що в сумі становить близько 146 тис. доларів США (по курсу долара 26 грн).
Вказане свідчить про те, що готівкові накопичення ОСОБА_6 за 2018-2019 роки сформовані не лише із доходів, зазначених представником у Клопотанні (особистий дохід від продажу квартир та виплачені дивіденти). При цьому, у судовому засіданні сама адвокат не виключила, що вказані заощадження ОСОБА_6 за 2018-2019 роки, незважаючи на те, що в декларації зазначено про їх належність саме ОСОБА_6, могли бути сформовані за рахунок спільної сумісної власності, у тому числі доходів ОСОБА_7, визначити які кошти є приватними коштами ОСОБА_6, а які є спільною сумісною власністю подружжя, неможливо, оскільки ці заощадження - це спільний «котел» родини.
За ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Таким чином, при зверненні власника/володільця майна або його представника до суду у порядку ст. 174 КПК України із клопотанням про скасування арешту такого майна, тягар доказування перед слідчим суддею обставин, на які посилаються вказані особи, покладається саме на них.
Враховуючи, що сума накопичень ОСОБА_6 за 2018-2019 роки (440 тис. доларів США) перевищує суму отриманих ним за вказаний період особистих доходів (346 тис. доларів США), зважаючи, що відображені у декларації накопичення, як зазначає представник, є спільними коштами родини ОСОБА_8, які складаються, у тому числі, і зі спільного сумісного майна (зокрема заробітної плати, доходів, отриманих від підприємницької діяльності ОСОБА_6 ), беручи до уваги придбання автомобілів саме за рахунок заощаджень, сформованих у тому числі зі спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_8, врахолвуючи, що автомобілі придбані через певний проміжок часу після відчуження ОСОБА_6 нерухомого майна ( через 3 місяці та більш ніж через 1 рік), зважаючи на відсутність будь-яких інших доказів, відсутні підстави вважати, що арештовані транспортні засоби, титульним власником яких є ОСОБА_6, придбані за його власні кошти.
Як зазначає детектив та вбачається із договору купівлі-продажу транспортного засобу, 27.12.2018 ОСОБА_7 відчужила свій автомобіль TOYOTA SOLARA, 2006 року випуску, та інших транспортних засобів за нею зареєстровано не було.
Разом з тим, згідно протоколу огляду від 10.04.2023, оглядом відомостей, отриманих з електронних систем бази даних «АРКАН», встановлено, що ОСОБА_6, його дружина - підозрювана ОСОБА_7, ОСОБА_11 (батько ОСОБА_7 ) продовжують користуватись вказаними автомобілями «AUDI A8» та «MERCEDES-BENZ», про що свідчить перетин ними кордону України на вказаних транспортних засобах у 2022-2023 роках, тобто вже після накладення арешту на вказане майно.
Вказане у сукупності обґрунтовано свідчить про придбання ОСОБА_6 транспортних засобів, на які накладено арешт, в інтересах сім`ї.
Таким чином, враховуючи, що вищевказане майно набуте ОСОБА_6 під час його перебування у шлюбі із підозрюваною ОСОБА_7, в силу вимог ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України та ст. 60 Сімейного кодексу України, воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Арешт, накладений на зазначене майно, не є припиненням права власності/володіння або позбавленням права власності/володіння на це майно та, беручи до уваги, що воно не вилучене стороною обвинувачення і перебуває у фактичному користуванні родини ОСОБА_8 (протокол огляду від 10.04.2023), є лише тимчасовим обмеженням права власності на таке майно, та, враховуючи завдання Кримінального провадження, у даному випадку є найменш обтяжливим способом арешту даного майна. За такого, накладений арешт не є непропорційним та занадто обтяжливим заходом забезпечення Кримінального провадження.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення Клопотання.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_12