- Presiding judge (HACC): Oliinyk O.V.
Справа № 991/2338/23
Провадження № 1-кп/991/39/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
17 травня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000396 від 02.12.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білгород-Дністровський Одеської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Етулія Вулканештського району Республіки Молдова, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває зазначене кримінальне провадження. Судовий розгляд у ньому був призначений ухвалою суду від 17.03.2023.
10.05.2023 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням про продовження строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави.
Обґрунтування клопотання
Прокурор мотивував подане клопотання тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.01.2023 у справі № 991/691/23 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 342 000,00 грн, та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Ухвалою суду від 17.03.2023 продовжено до 17.05.2023 строк дії таких обов`язків: прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; не відлучатися з Ізмаїльського району Одеської області без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10 ; здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
У клопотанні необхідність продовження строку дії таких обов`язків прокурор обумовлюєтим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а встановлені раніше ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились. Тому прокурор просить суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання з наведених у ньому підстав, просив задовольнити. Зауважив, що дотепер встановлені ризики не зменшились, продовжують існувати, що пов`язано із характером, тяжкістю інкримінованого злочину, загрозою судового покарання, відомостями про зв`язки обвинуваченого, майновий стан і доходи, наявність можливостей залишити територію України, і тим, що свідки не дали показання під час судового розгляду. Покладені на ОСОБА_6 обов`язки дієво убезпечують від справдження наявних ризиків і тому вважає, що є необхідність у подальшому продовженні дії обов`язків.
Захисник ОСОБА_11 заперечив проти задоволення клопотання у зв`язку із тим, що наведені прокурором ризики є необґрунтованими. За час покладення обов`язків ОСОБА_6 своєю належною процесуальною поведінкою довів, що ризиків немає.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника про відсутність ризиків.
Мотиви та висновки суду
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.01.2023 у справі № 991/691/23 до ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 52022000000000396 від 02.12.2022 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 342 000,00 грн, та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою суду від 17.03.2023 у цьому провадженні було частково задоволене клопотання прокурора і продовжено на два місяці строк дії таких обов`язків, покладених на ОСОБА_6 : прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; не відлучатися з Ізмаїльського району Одеської області без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10 ; здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Підставами для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, а в подальшому для продовження строку дії покладених на нього обов`язків стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України; існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні); недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.
У поданому клопотанні прокурор порушує перед судом питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, ще на два місяці.
Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що у разі необхідності строк дії обов`язків, передбачених, зокрема, ч. 5 цієї статті, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Ураховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52022000000000396 від 02.12.2022, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.01.2023 у справі № 991/691/23 про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, зважаючи на оголошені прокурором у судових засіданнях 12 і 26 квітня 2023 року матеріали кримінального провадження, надані ним суду на підтвердження викладених в обвинувальному акті обставин (протоколи обшуків, протоколи огляду речей і документів, вилучені під час обшуку та отримані на запит документи, копії документів), з урахуванням відсутності на даний час висловлених зі сторони захисту доводів, які б очевидно спростовували чи виключали існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, але є достатнім для вирішення питання щодо продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.
У клопотанні прокурор стверджує, що встановлені під час досудового розслідування і судового провадження ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків та ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні), не зменшились та продовжують існувати, що в свою чергу зумовлює необхідність у продовженні строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.
Доводи прокурора про продовження існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду є переконливими.
Так, ОСОБА_6 інкриміновано вчинення особливо тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна, яке в разі винесення обвинувального вироку повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що саме по собі може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
У контексті наявності зазначеного ризику суд враховує: наявність у ОСОБА_6 дійсного до 10.07.2027 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 10.07.2017; що ОСОБА_6 як особа з інвалідністю І групи не позбавлений можливості залишити територію України під час дії воєнного стану; багаторазові перетини обвинуваченим державного кордону України за період з 08.05.2022 до 21.01.2023, у тому числі 4 виїзди до Республіки Молдова в 2023 році; розташування міста Рені Одеської області в безпосередній близькості із кордоном України із Республікою Молдова, Румунією.
Суд також зважає на те, що відповідно до ст. 3 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про пункти пропуску через українсько-молдовський державний кордон і спрощений пропуск громадян, які проживають у прикордонних районах, від 11.03.1997 громадяни України, які постійно проживають в адміністративних прикордонних районах, перетинають державний кордон у спрощеному порядку пішки, на велосипедах, на особистому транспорті за внутрішніми паспортами з відміткою органів внутрішніх справ про постійне проживання в населених пунктах цих районів. Перетинання державного кордону в спрощеному порядку здійснюється через пункти пропуску в межах адміністративного району проживання.
Обвинувачений зареєстрований і проживає в адміністративному прикордонному районі, а тому не позбавлений можливості перетнути державний кордон України у спрощеному порядку за внутрішнім паспортом.
ОСОБА_6 обіймає посаду Ренійського міського голови із листопада 2015 року, у зв`язку із чим має значне коло зв`язків зі службовими особами органів місцевого самоврядування, органів державної влади, правоохоронних органів, керівників розташованих на території громади підприємств, установ, організацій.
Вказані обставини додатково свідчать про існування ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду.
На думку суду, прокурор довів продовження існування ризику впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні.
Наявність зазначеного ризику пов`язана із тим, що свідками у кримінальному провадженні є працівники виконкому Ренійської міської ради Одеської області, а саме: ОСОБА_9, який займає посаду начальника відділу земельних відносин та екологічних питань апарату виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області, та ОСОБА_10, який працює в означеному відділі головним спеціалістом.Тому обвинувачений ОСОБА_6, в силу свого службового становища як Ренійський міський голова, має реальну можливість здійснювати на них вплив.
Сторони кримінального провадження клопотали про здійснення виклику ОСОБА_9, ОСОБА_10 для їх допиту під час судового розгляду. Наразі заявлені сторонами свідки не допитані в судовому засіданні, тому існує ймовірність того, що внаслідок впливу обвинуваченого такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань в суді.
Оцінюючи ризик впливу на свідків, суд бере до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ураховуючи викладене, суд уважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Заслуговують на увагу і доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час спілкування можуть узгоджувати свої показання щодо обставин інкримінованого їм кримінального правопорушення.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають підстави стверджувати про те, що ризики переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків та ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні є актуальними та виправдовують покладення обов`язків, пов`язаних із їх існуванням.
Суду не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що заявлені прокурором ризики зменшились.
Аргумент сторони захисту про фактичну відсутність заявлених прокурором ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж всього періоду застосування запобіжного заходу суд вважає необґрунтованим.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На переконання суду, застосування до ОСОБА_6 застави та покладення на нього певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, безумовно є одним із факторів, які стимулюють обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки.
Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків у сукупності та взаємозв`язку із встановленими ризиками, суд вважає, що такі обов`язки як: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися з Ізмаїльського району Одеської області без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обов`язок утримуватись від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10 унеможливить втілення встановленого ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого. Такі обов`язки є необхідними та достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у кримінальному провадженні та запобіганню встановленим ризикам.
З огляду на те, що під час судового розгляду досліджені не всі письмові та речові докази сторони обвинувачення, не досліджувались докази сторони захисту і не допитані заявлені сторонами свідки, суд вважає за доцільне продовжити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6, на два місяці.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 164, 199, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.01.2023 у справі № 991/691/23 обов`язків, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;
- не відлучатися з Ізмаїльського району Одеської області без дозволу прокурора, суду;
- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10 ;
- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області паспорт громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, визначити до 17.07.2023.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3