- Presiding judge (HACC AC) : Panaid I.V.
Справа № 991/4275/23
Провадження №11-сс/991/386/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2023 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
підозрюваної ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор»),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України в межах кримінального провадження №62022000000000144 від 13 березня 2022 року, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.05.2023 частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 та продовжено застосований 30 листопада 2022 року підозрюваній ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.07.2023 року включно, в межах строку досудового розслідування. Одночасно з цим визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 4500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 078 000 гривень, за умови внесення якої на підозрювану покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Приймаючи дане рішення слідчий суддя виходив з обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також необхідності у вчиненні ряду процесуальних дій для завершення досудового розслідування.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням у зв`язку з невідповідністю викладених в ньому висновків фактичним обставинам кримінального провадження, а також вважаючи його незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить:
-оскаржувану ухвалу скасувати;
-постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 про продовження строку дії запобіжного заходу відмовити в повному обсязі.
На думку захисника, висновки слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри є хибними. Зокрема, для повідомлення особи про підозру, а відтак і для застосування запобіжного заходу, має бути доведено існування кожного з чотирьох елементів складу злочину, що не було зроблено стороною обвинувачення. Зазначає, що врахування слідчим суддею тяжкості кримінального правопорушення без попередньої доведеності доказами усіх необхідних елементів відповідного складу злочину, порушує принцип змагальності у кримінальному провадженні. Захисник також вважає, що твердження про попередню змову ОСОБА_7 з іншими підозрюваними у цій справі та розроблення ними спільного злочинного плану на вчинення відповідного умисного, корисливого, особливо тяжкого корупційного злочину не відповідає дійсності та не підтверджено доказами, оскільки таких обставин не існувало. Більше того, зі сплином 1 року досудового розслідування органами слідства не встановлено коли саме і чи взагалі мала місце змова між ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, а тому момент виникнення змови, як початок реалізації злочинних намірів, не встановлено. Ні в повідомленні про підозру, ні в будь-яких інших процесуальних документах не міститься інформації коли і при яких обставинах мала місце зустріч, листування чи телефонні розмови ОСОБА_7 з іншими підозрюваними, в яких би обговорювались їх ролі, погоджувались наміри або фіксувалась домовленість на розтрату, коли саме та при яких обставинах здійснювалося б заволодіння 250 млн грн. і навіть не міститься відомостей про взаємну обізнаність ОСОБА_7 з іншими підозрюваними в якості співучасників. З огляду на зазначене, на думку захисника, відсутні докази підтвердження суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а отже висновки слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 вважає помилковими.
Захисник також заперечує безпідставність погодження значного господарського зобов`язання ОСОБА_7 для ДП «Укрпатент». Зокрема, в документах стосовно надання згоди ДП «Укрпатент», наданих ОСОБА_7 на підпис та погодження, був наявний лист Міністерства оборони України стосовно необхідності закупівлі балістичних жилетів. Враховуючи це, а також ст. 13 Закону України «Про оборону України», запроваджений режим воєнного стану, Міністерство зобов`язане було організувати і забезпечити виконання законодавства у сфері оборони та сприяти ЗСУ, здійснивши їх належне забезпечення за напрямками діяльності. Відтак, єдиним мотивом для ОСОБА_7 при підписанні фінансового плану ДП «Укрпатент» на 2022 рік (зміненого) та наказу про надання згоди є сприяння ЗСУ та зміцнення оборотоздатності держави. Зазначає, що в період 2021-2022 року до Міністерства економіки надходили на погодження такі самі пакети документів інших суб`єктів господарювання державного сектору економіки щодо вчинення значного господарського зобов`язання сумою більше 1 млн грн, які були погоджені іншими посадовими особами Міністерства.
Заперечуючи мотиви слідчого судді в утриманні ОСОБА_7 під вартою у зв`язку зі значним суспільним інтересом до даної справи та розміром предмета злочину, захисник зазначає наступне. Стороною обвинувачення не вчиняються дії щодо відшукання та збереження грошових коштів у сумі 250 млн грн., до заволодіння яких ОСОБА_7 не має жодного відношення. Так, у листопаді 2022 року Печерським районним судом м. Києва знято арешти з коштів підприємств, на які вчинялись транзакції з рахунку ДП «Укрпатент», БО «Подих милосердя» та ТОВ «Золоте Руно» у період з 09.06.2022 по 15.06.2022. Однак, пасивна поведінка прокурора САП, який, в тому числі, подавав до Печерського районного суду м. Києва клопотання про розгляд клопотань представника власника майна без його участі, свідчить про неефективність здійснення процесуального нагляду за проведенням досудового розслідування, не бажання встановити всі обставини щодо місцезнаходження 250 млн грн, кінцевого отримувача та повторного накладення арешту на них.
В доводах апеляційної скарги захисник також заперечує висновки слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду зазначає, що тяжкість покарання є суттєвим чинником, але не достатнім для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Зазначає, що до ОСОБА_7 відсутній будь-який суспільний інтерес, який би міг переважати інтереси забезпечення права на свободу та утримувати підозрювану під вартою. На думку захисника, слідчим суддею застосовуються нерелевантні посилання на практику ЄСПЛ в цьому аспекті, оскільки до іншої підозрюваної ( ОСОБА_10 ) за таких же умов застосовано більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Ризик незаконно впливу на свідків у кримінальному провадженні, на думку захисника, є безпідставним і обґрунтується лише наявністю у ОСОБА_7 авторитету серед колег та підлеглих по роботі, однак будь-яких підтверджених відомостей про такий намір немає. Також вважає необґрунтованим ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та зазначає, що матеріали клопотання жодним чином не доводять будь-якого зв`язку між ОСОБА_7 та іншими співучасниками кримінального правопорушення, які ще не викриті, оскільки такого зв`язку не існує, як і ризику перешкоджання. Більше того, як зазначає захисник, ОСОБА_7 сумлінно виконує покладені на неї процесуальні обов`язки, що свідчить про відсутність у підозрюваної наміру перешкоджати даному кримінальному провадженню.
На думку захисника, наведені слідчим суддею в обґрунтування неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу обставини не були ним належним чином оцінені та у достатній мірі не враховані, що виключило можливість застосування до ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу. Натомість, такі обставини не виключають об`єктивної можливості застосування до ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, наприклад, особистої поруки. Разом з тим, розмір застави у сумі 12 078 000 грн, встановлений слідчим суддею як альтернативний запобіжний захід, є явно непомірним як для ОСОБА_7, так і для її близьких осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та підозрюваної, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили задовольнити її в повному обсязі, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, головним підрозділом детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022000000000144 від 13.03.2022 за підозрою, серед інших, виконувача обов`язків державного секретаря Міністерства економіки України ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України.
03 листопада 2022 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_7, яке в той же день було їй вручено. Органом досудового розслідування встановлено, що у період часу з травня по 15 червня 2022 року, знаходячись у м.Києві, виконувач обов`язків державного секретаря Міністерства економіки України ОСОБА_7, діючи з прямим умислом, з корисливим мотивом та метою, за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та іншими невстановленими на даний час особами, виконуючи роль пособника, а саме: затвердивши фінансовий план ДП «Укрпатент» на 2022 рік (змінений), проставивши на ньому відтиск гербової печатки Міністерства економіки України, підготувавши та підписавши наказ виконувача обов`язків державного секретаря Міністерства економіки України про надання згоди ДП «Укрпатент» на вчинення значного господарського зобов`язання № 1520-22 та дату 07.06.2022, а також передавши їх ОСОБА_9, сприяла останньому в розтраті грошових коштів ДП «Укрпатент» в сумі 250 991 939, 68 грн на користь БО «Подих милосердя», що спричинило ДП «Укрпатент» матеріальну шкоду в розмірі 250 991 939, 68 грн, яка у більше ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто в особливо великих розмірах.
30 листопада 2022 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваної ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.12.2022 включно, який в подальшому продовжено у встановленому законом порядку, зокрема оскарженою ухвалою до 16.07.2023 включно.
Слідчий суддя обґрунтував рішення про продовження строку запобіжного заходу тим, що досудове розслідування досі триває, існує необхідність у проведенні всіх слідчих та процесуальних дій, які мають значення для судового розгляду, виконати вимоги ст. 290 КПК України, після чого скласти та направити до суду обвинувальний акт. За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри та наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України при вирішенні питання застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Оцінюючи доводи захисника про необґрунтованість підозри, колегія суддів зазначає наступне. Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав та обов`язків відповідно до чинного законодавства. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, а згодом і про його продовження, однією з підстав є саме обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення повідомлення про підозру. Звертаючись до практики ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану» (Ilgar Mammadov v. Azerbaijan), «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), зазначається, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає існування фактів та інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ця особа могла вчинити злочин. Факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи, тобто мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зважаючи на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
На підтвердження цього слідчим суддею досліджено та надано оцінку матеріалам, долученим детективом до клопотання про продовження строку запобіжного заходу, які в своїй сукупності дають підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого їй кримінального правопорушення. Такий висновок цілком узгоджується з вищезазначеною практикою ЄСПЛ і не спростовується доказами, поданими стороною захисту. Питання обґрунтованості підозри неодноразово було предметом перевірки слідчим суддею Вищого антикорупційного суду та підтверджені колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду під час застосування та продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні. Окрім цього, на день розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу такі обставини є актуальними і не спростовані стороною захисту, навіть з урахуванням поданих останнім нових відомостей. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, а докази можливої причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення за ч.5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України вважає достатніми для виконання завдань кримінального провадження на даному етапі досудового розслідування. Виходячи зі стандарту доказування на стадії досудового розслідування, колегія не вбачає очевидних ознак неправильної кваліфікації, доведеність або спростування в діях підозрюваної складу злочину вирішується виключно під час розгляду кримінального провадження по суті, тому доводи сторони захисту в цій частині суд відхиляє.
Доводи захисника про неефективність здійснення процесуального нагляду за проведенням досудового розслідування, пасивну поведінку слідства як прояв небажання відшукати та встановити місцезнаходження розкрадених коштів, а відтак і відсутність суспільного інтересу до утримання ОСОБА_7 під вартою колегія суддів відхиляє. Згідно вимог ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Наразі триває досудове розслідування, яке продовжено до 21.07.2023. З огляду на матеріали справи та підтверджені слідчим суддею обставини, вбачається, що встановлені ще не всі учасники даного кримінального правопорушення, наявні певні процесуальні дії, які проводяться наразі і проведення яких ще заплановано, у зв`язку з чим Вищим антикорупційним судом продовження строку досудового розслідування визнано обґрунтованим. Окрім цього, з метою збереження таємниці слідства та досягнення завдань кримінального провадження прокурор самостійно визначає обсяг відомостей, про які він може повідомляти сторону захисту, а тому така поведінка прокурора не свідчить про його пасивність та незацікавленість в об`єктивному та ефективному розслідуванні. Більше того, такі обставини захисника не свідчать про необґрунтованість підозри і не спростовують встановлених слідчим суддею ризиків, а тому для цілей перевірки застосованого запобіжного заходу колегія суддів вважає їх неспроможними. З матеріалів справи також вбачається, що 01.06.2023 ОСОБА_7 звернулася із заявою про вчинення кримінальних правопорушень (в порядку ст. 214 КПК України) до НАБУ та САП, де зазначила про безпідставність скасування арештів Печерським районним судом м. Києва за сприяння прокурора ДБР ОСОБА_12, що спричинило неможливість забезпечити збереження державного майна, як речового доказу. Таким чином обставини, якими сторона захисту обґрунтовує небажання відшукати та встановити місцезнаходження розкрадених коштів, буде перевірено належним органом в передбаченому законом порядку.
Разом з тим, у разі виникнення сумнівів щодо ефективного розслідування та упередженості прокурора, сторона захисту може ініціювати зміну прокурора в порядку ст. 77 КПК України шляхом його відводу.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що задовольняючи клопотання детектива НАБУ, та продовжуючи дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 12 078 000 грн., розмір якої вже втретє зменшено, слідчим суддею взято до уваги обґрунтованість підозри, наявність підтверджених ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ст. 177 КПК України, а також положення ст. 178 та ст. 194 КПК України, соціальна характеристика підозрюваної, її стан здоров`я.
Злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7, належить до особливо тяжких. На переконання колегії суддів даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу підозрюваної може слугувати підставою для переховування від органів досудового розслідування чи суду. Згідно відомостей з системи «АРКАН» (т.2, а.с.146) упродовж 2018-2022 рр. ОСОБА_7 неодноразово здійснювала виїзди за межі України до різних країн світу. Доводи захисника про те, що більшість з них були службовими відрядженням, а відтак це не може слугувати обґрунтуванням ризику переховування від органів досудового розслідування та суду колегія суддів відхиляє. Зокрема, навіть подані захисником накази про відрядження 15-17 квітня 2018 року, 09-12 жовтня 2018 року не відповідають інформації про перетин кордону згідно системи «АРКАН». Так, відрядження 15-17 квітня 2018 року мало би відбутись до Республіки Хорватії (т. 3, а.с. 121), тоді як згідно відомостей про перетин кордону ОСОБА_7 в цей період відвідувала Мюнхен; у відрядження 09-12 жовтня 2018 року згідно наказу ОСОБА_7 відряджалась до Туніської Республіки (т. 3, а.с. 122-123), однак, виїжджала та заїжджала в цей період до Стамбула (т. 2, а.с. 146). Відомостей про те, що в цих містах відбувались рейсові пересадки до місця відрядження, матеріали справи не містять, доводи захисника висновки суду в цій частині не спростовують, а тому колегія суддів їх відхиляє.
Колегія суддів не лишає поза увагою висновок слідчого судді про те, що ОСОБА_7, маючи 20 років стажу на посаді керівника структурного підрозділу центрального органу виконавчої влади, будучи директором юридичного департаменту Міністерства економіки України, виконувачем обов`язків Державного секретаря Міністерства економіки України, має широке коло знайомих у різних органах влади різного рівня, якими вона може скористатися задля уникнення відповідальності.
Факт перебування за кордоном іншого підозрюваного - ОСОБА_9, у змові з яким, за версією досудового розслідування, діяла ОСОБА_7, не є визначальним, але, з огляду на їх відносини, які цілком підтверджуються матеріалами справи (т.1, а.с.175-181), також підвищує ризик переховування останньої від органів досудового розслідування та суду, а тому доводи захисника про необґрунтованість ризику переховування від слідства та суду колегія суддів відхиляє. Тяжкість покарання у сукупності з викладеними вище обставинами кримінального провадження та відомостями про особу ОСОБА_7 обґрунтовано були враховані слідчим суддею для визнання доведеним ризику переховування підозрюваної від органу досудового розслідування і суду. Посилання захисника на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/1244/23 від 16.02.2023, якою продовжено строк дії обов`язків, покладених на іншу підозрювану у цьому провадженні, а відтак про застосування до неї більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триванням під вартою, як обґрунтування відсутності суспільного інтересу, колегія суддів також відхиляє. Зокрема, у вказаній справі до іншої підозрюваної даного кримінального провадження застосовано запобіжний захід з альтернативою внесення застави, як і до ОСОБА_7 . Оскільки підозрювана у вказаній справі скористалась своїм правом на застосування альтернативного запобіжного заходу і внесла заставу, то на виконання ст. 194 КПК України судом покладено на неї ряд обов`язків, термін дії яких продовжується з певною періодичністю. Більше того, рішення, винесені щодо інших учасників кримінального провадження, не впливають на прийняття рішення відносно ОСОБА_7 .
На думку колегії суддів, підтвердженим є ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на наявності стійких, приятельських зв`язків із працівниками Міністерства, у тому числі підлеглих підозрюваної, які є свідками у даному кримінальному провадженні. Також підтвердженим є й ризик перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином. Переконливим, на думку колегії, є й висновок слідчого судді про можливість ОСОБА_7 сприяти іншим невстановленим особам даного кримінального правопорушення шляхом повідомлення їм інформації, яка стала їй відомою у зв`язку з набуттям статусу підозрюваної і реалізацією передбачених законодавством відповідних процесуальних прав.
З урахуванням того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 належить до категорії особливо тяжких злочинів, розмір матеріальної шкоди становить 250 991 939, 68 грн., а також те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрювана має реальну можливість змінити місце свого перебування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів цілком погоджується із висновками слідчого судді, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі особиста порука, не зможе забезпечити здійснення контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків.
Доводи сторони захисту стосовно того, що слідчим суддею належним чином не оцінені та в достатній мірі не враховані обставини, які можуть слугувати підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу (наявність на утриманні батьків похилого віку, незадовільний стан здоров`я доньки, відсутність майна, окрім частки у праві власності на квартиру, що становить 25%) колегія суддів відхиляє, оскільки з оскаржуваної ухвали таке не вбачається та матеріалами справи не спростовується. Окрім цього, як встановив слідчий суддя, ОСОБА_7 має рідного брата, дохід якого дає змогу утримувати непрацездатних батьків та здійснювати їх лікування. Доказів того, що за станом здоров`я до підозрюваної не може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою матеріали справи також не містять.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого щоб не здійснити втечу. Визначаючи розмір застави слідчий суддя обґрунтовано виходив з обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваної, практики ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.
Зменшений розмір застави до 4500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 12 078 000 грн. є обґрунтованим з урахуванням даних про особу підозрюваної ОСОБА_7, її сімейного та майнового стану, інших характеризуючих ознак, відображених в матеріалах, наданих детективом та захисником підозрюваної; обставин особливо тяжкого кримінального правопорушення щодо розтрати грошових коштів у сумі 250 млн грн, що не віднайдені, у вчиненні якого вона підозрюється; факту такого злочину в умовах воєнного стану, прикриваючись при цьому начебто бажанням надати благодійну допомогу армії, тривалості досудового розслідування.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала є законною, достатньо мотивованою та обґрунтованою, зроблені висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, а тому апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2023 року про продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3