Document No. 111546466

Справа № 991/7682/21

Провадження 1-кп/991/63/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів Першої судової палати у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретарі судового засідання ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

за участю:

прокурорів ОСОБА_9, ОСОБА_10

обвинуваченого ОСОБА_11

захисників ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14, ОСОБА_15,

ОСОБА_16, ОСОБА_17,

ОСОБА_18, ОСОБА_19

ОСОБА_20,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в с. Надинівка, Козелецького району Чернігівської області, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, має вищу юридичну освіту, суддя у відставці, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

15 листопада 2016 року на розгляд Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт від 15 листопада 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2021 року, згідно з положеннями ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою від 22 листопада 2021 року призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 26 листопада 2021 року призначено судовий розгляд.

21 лютого 2022 року розпочалося дослідження доказів сторони обвинувачення.

16 серпня 2022 року розпочався допит свідків, викликаних стороною обвинувачення.

13 вересня 2022 року розпочалося дослідження доказів сторони захисту.

06 грудня 2022 року розпочався допит свідків, викликаних стороною захисту.

Допит обвинуваченого ОСОБА_11 відбувався 20 грудня 2022 року, 10 січня 2023 року, 17 січня 2023 року, 24 січня 2023 року, 31 січня 2023 року, 07 лютого 2023 року, 28 лютого 2023 року, 07 березня 2023 року, 28 березня 2023 року, 04 квітня 2023 року та 11 квітня 2023 року.

Розгляд доповнень і клопотань сторони захисту відбувався 02 травня 2023 року, 09 травня 2023 року та 30 травня 2023 року.

У судових дебатах захисники обвинуваченого виступали 01 червня 2023 року, 06 червня 2023 року, а обвинувачений - 06 червня 2023 року, 07 червня 2023 року та 08 червня 2023 року.

Обвинувачений промовляв останнє слово 08 червня 2023 року, 09 червня 2023 року та 13 червня 2023 року.

Загалом у судовому провадженні було проведено 66 судових засідань. Загальний час, протягом якого кримінальне провадження розглядалось в суді першої інстанції, становить приблизно 189 годин.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

2.1. Указом Президента України «Про призначення суддів» від 14 жовтня 2002 року № 926/2002 ОСОБА_11 призначено на посаду судді місцевого Дніпровського районного суду м. Києва строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 2008 року № 260-VІ «Про обрання суддів» ОСОБА_11 обрано безстроково на посаду судді місцевого Дніпровського районного суду м. Києва.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 124 Конституції України суддя ОСОБА_11 є посадовою особою судової влади та наділений повноваженнями здійснювати правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

Таким чином, ОСОБА_11 постійно здійснював функції представника влади, отже був службовою особою згідно з вимогами п. 1 Примітки до ст. 364 КК України та, відповідно до положень п. 2 Примітки до ст. 368 КК України, був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

ОСОБА_11, обіймаючи посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва, здійснюючи функції представника судової влади, вчинив умисні дії щодо прохання неправомірної вигоди для себе з використанням наданої йому влади.

26 березня 2015 року у провадження судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014100040000546 від 17 січня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч. 4 ст. 321, ч. 3 ст. 321, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 311, ч. 1 ст. 307 КК України.

24 червня 2015 року ухвалою судді ОСОБА_11 цей обвинувальний акт з номером судової справи №755/6436/15-к призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва.

На початку березня 2016 року ОСОБА_11, перебуваючи біля адміністративної будівлі Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Сергієнка, 3, зустрівся з донькою ОСОБА_21 - ОСОБА_22, з якою був раніше знайомий у зв`язку зі службовою діяльністю в прокуратурі Святошинського району м. Києва. Факт зустрічі узгоджується в цій частині з показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 5.1 вироку), та підтверджується показаннями свідка ОСОБА_22 (п. 6.1.1 вироку).

В ході розмови ОСОБА_22 повідомила ОСОБА_11 про тяжкий стан здоров`я її матері та несправедливі обвинувачення щодо неї, на що ОСОБА_11 зазначив про можливість винесення ним позитивного рішення щодо ОСОБА_21, тобто винесення вироку без призначення реального покарання. За вказані дії ОСОБА_11 просив надати йому неправомірну вигоду в сумі 100 тисяч доларів США. При цьому ОСОБА_22 усвідомлювала, що в разі ненадання ОСОБА_11 зазначеної неправомірної вигоди, це може спричинити негативні для її матері, ОСОБА_21, результати розгляду провадження у суді. Наведені обставини підтверджуються показаннями ОСОБА_22 (п. 6.1.1 вироку), змістом заяви ОСОБА_22 про вчинення злочину (п. 6.2.3 вироку), змістом протоколу НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року (п. 6.2.4.1 вироку).

21 березня 2016 року, близько 09 год. 30 хв., ОСОБА_11 зустрівся з ОСОБА_22 в приміщенні зали судових засідань, що навпроти службового кабінету судді ОСОБА_11, на першому поверсі адміністративної будівлі Дніпровського районного суду м. Києва. Наведені обставини узгоджуються в цій частині з показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 5.1 вироку), підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_22 (п. 6.1.1 вироку) та змістом протоколу НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року (п. 6.2.4.1 вироку).

У ході цієї зустрічі ОСОБА_22 нагадала ОСОБА_11 про його прохання надати йому неправомірну вигоду в сумі 100 тисяч доларів США, на що ОСОБА_11 відповів, що пам`ятає це. При цьому ОСОБА_11, використовуючи методи конспірації, попросив ОСОБА_22 не називати суму неправомірної вигоди вголос та запропонував їй написати на аркуші паперу суму неправомірної вигоди, яку вона може заплатити за винесення позитивного рішення щодо її матері - ОСОБА_21 . На вказану пропозицію ОСОБА_22 написала цифри «50», тим самим даючи ОСОБА_11 зрозуміти, що готова сплатити на його вимогу неправомірну вигоду у сумі 50 тисяч доларів США за позитивне вирішення судом питання щодо покарання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_21 . У свою чергу ОСОБА_11 погодився на запропоновану ОСОБА_22 суму, та своїми конклюдентними діями та рухами підтвердив прийняття зустрічної пропозиції ОСОБА_22 . Наведені обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_22 ( п. 6.1.1 вироку), свідка ОСОБА_23 (п. 6.1.2 вироку), змістом протоколу НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року (п. 6.2.4.1 та п. 6.2.4.3 вироку) та частково показаннями обвинуваченого ОСОБА_11, зокрема, щодо надання йому на цій зустрічі ОСОБА_22 пропозиції неправомірної вигоди в сумі саме 50 000 доларів США (п. 5.1 вироку).

25 березня 2017 року, близько 09.40 год., ОСОБА_11 зустрівся з ОСОБА_22 у залі судових засідань. Під час розмови ОСОБА_11, повідомив, що не зможе нічим допомогти у вирішенні питання у провадженні за обвинуваченням ОСОБА_21, так як йому на це не дає дозвіл керівництво суду, і що у нього є певні проблеми в суді. Наведені обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_22 (п. 6.1.1 вироку), показаннями свідка ОСОБА_23 (п. 6.1.2 вироку), змістом протоколу НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року (п. 6.2.4.2 та п. 6.2.4.3 вироку) та частково показаннями обвинуваченого ОСОБА_11, зокрема, щодо факту самої зустрічі та щодо факту його відмови від подальшої допомоги (п. 5.1 вироку).

28 березня 2016 року, близько 09 год. 00 хв., ОСОБА_11 зустрівся з ОСОБА_23 у м. Києві по вул. В. Сосюри. В ході розмови ОСОБА_11 підтвердив обставини свого попереднього спілкування з ОСОБА_22, зокрема, про факт прохання ним у ОСОБА_22 неправомірної вигоди за винесення рішення про застосування до ОСОБА_21 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, а саме, звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, за умови визнання ОСОБА_21 вини в інкримінованих їй злочинах, та пояснив підстави, з яких він, ОСОБА_11, відмовився надалі допомагати ОСОБА_22 у вирішенні її питання. Наведені обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_23 (п. 6.1.2 вироку), змістом протоколу НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року (п. 6.2.4.3 вироку) та частково, зокрема, щодо факту самої зустрічі, загального змісту і предмету обговорення, показаннями обвинуваеного ОСОБА_11 (п. 5.1 вироку).

Отже, доведено, що ОСОБА_11 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, а саме, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, прохав надати йому неправомірну вигоду у особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах третьої особи дії з використанням службового становища.

2.2. Суд вважає, що з огляду на обставини вчинення злочину, які визнано судом доведеними, правильною кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_11 є прохання неправомірної вигоди у особливо великому розмірі, а не вимагання. Тому, кваліфікація дій ОСОБА_11 у цій частині підлягає зміні, з урахуванням мотивів, наведених у п. 3 вироку.

З огляду на наявні у матеріалах провадження докази (зокрема, показання свідка ОСОБА_22 - п. 6.1.1 вироку, заявою ОСОБА_22 про вчинення злочину - п. 6.2.3 вироку, які узгоджуються в цій частині з показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 - п. 5.1 вироку) суд, з огляду на мотиви, викладені в п. 7.8, 9.5 цього вироку, приходить до висновку, що прохання надати неправомірну вигоду було висловлено ОСОБА_11 на початку березня 2016 року, а не восени 2015 року, як про це зазначено у обвинувальному акті (т. 1, а.п. 11, 18).

3. Формулювання обвинувачення, що визнане судом необґрунтованим

В обвинувальному акті стверджується, що після вчинення дій, зазначених в п. 2.1 цього вироку, обвинувачений ОСОБА_11 фактично вчинив одержаання для себе неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданої йому влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Наведене формулювання обвинувачення ОСОБА_11 суд вважає необґрунтованим, з огляду на мотиви, зазначені в розділі 8 вироку.

Зокрема, суд вважає необґрунтованими наступні фактичні обставини вчинення злочину ОСОБА_11 :

Влітку 2015 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, колишній чоловік ОСОБА_22 - ОСОБА_23, на вимогу ОСОБА_11, з яким був раніше знайомий у зв`язку зі службовою діяльністю в прокуратурі Святошинського району м. Києва, зустрівся з останнім у м. Києві по вул. Вересневій. Під час розмови ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_23, що може прийняти позитивне рішення у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_21, яка є матір`ю ОСОБА_22 .

Під час зустрічі з ОСОБА_23 28 березня 2016 року, близько 09.00 год., у м. Києві по вул. Володимира Сосюри, в ході розмови ОСОБА_11 повідомив, що спілкувався із головою Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24, з якою намагався обговорити можливості винесення необхідного рішення за обвинуваченням ОСОБА_21 . При цьому ОСОБА_11 повідомив про збільшення ОСОБА_24 вимог щодо розміру неправомірної вигоди та запевнив, що у разі розгляду ним кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_21, для винесення рішення про застосування до неї звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, йому потрібно передати неправомірну вигоду в обумовленому раніше розмірі, тобто у сумі 100 тисяч доларів США. Також, однією із умов винесення такого судового рішення є визнання ОСОБА_21 вини у інкримінованих їх злочинах.

01 квітня 2016 року близько 09 год. 00 хв., ОСОБА_23 зустрівся із ОСОБА_11 у м. Києві по вул. Володимира Сосюри. Під час зустрічі ОСОБА_11 наголосив, що першу частину неправомірної вигоди в сумі 50 тисяч доларів США йому потрібно передати перед судовими дебатами, а другу частину, також у розмірі 50 тисяч доларів США - після виходу в нарадчу кімнату, але перед проголошенням вироку. Місцем передачі неправомірної вигоди ОСОБА_11 визначив вхід у Палац підводного спорту, що у м. Києві по вул. Сергієнка навпроти будівлі Дніпровського районного суду м. Києва.

02 квітня 2016 року, близько 08 год. 00 хв., ОСОБА_23 зустрівся із ОСОБА_11 у м. Києві по вул. Вересневій, на ділянці між вул. Руднєва та вул. Волго-Донською. На цій зустрічі ОСОБА_11, не бажаючи викриття його злочинної діяльності, попросив зайвий раз не телефонувати йому. Крім того, ОСОБА_11 запевнив, що винесе вирок у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_21, призначивши їй покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі, застосувавши положення ст. 75 КК України та звільнивши її від покарання з іспитовим строком у 1 рік 6 місяців. В ході розмови ОСОБА_11 повідомив, що половину суми, тобто 50 тисяч доларів США, необхідно передати йому наступного дня після закінчення дебатів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_21, а іншу половину - також 50 тисяч доларів США, слід передати після оголошення останнього слова обвинуваченої та видалення суду в нарадчу кімнату. Також ОСОБА_11 запевнив, що в цей день, після одержання другої частини неправомірної вигоди винесе необхідне судове рішення та проголосить його.

11 квітня 2016 року, близько 11 год. 00 хв., ОСОБА_23 зустрівся із ОСОБА_11 в м. Києві по вул. Володимира Сосюри. Під час зустрічі ОСОБА_11 підтвердив, що домовленість про винесення необхідного судового рішення залишається в силі. При цьому ОСОБА_11, побоюючись можливого викриття його злочинної діяльності, повідомив про зміну способу передачі неправомірної вигоди, зазначивши, що кошти необхідно передати йому в один етап. Тому, всю неправомірну вигоду, в розмірі 100 000 доларів США, ОСОБА_11 наказав передати йому о 10 год. 00 хв. в день оголошення судового рішення у обумовленому місці біля входу в будівлю Палацу підводного спорту, що по вул. Сергієнка, 2/3 у м. Києві . Після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_11 пообіцяв винести та оголосити вирок у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_21, а також одразу передати їй відповідним чином оформлене судове рішення. ОСОБА_11 також зазначив, що ОСОБА_21 необхідно визнати вину у інкримінованих їй злочинах перед стадією судових дебатів.

18 квітня 2016 року, під час телефонної розмови між ОСОБА_23 та ОСОБА_11, останній запевнив, що домовленості щодо розгляду вищевказаної кримінальної справи залишаються в силі.

17 травня 2016 року, близько 10 год. 00 хв., поблизу Дарницької площі у м. Києві, ОСОБА_23 зустрівся із ОСОБА_11 . В ході розмови ОСОБА_11 повідомив, що побоюється викриття його злочинної діяльності і можливого витоку інформації про отримання ним неправомірної вигоди, тому призначить наступне судове засідання у вказаному кримінальному провадженні на 23 травня 2016 року, але в цей день перенесе його і про дату та час перенесення повідомить ОСОБА_23 згодом, зателефонувавши з іншого мобільного телефону за дві години до засідання. При цьому, ОСОБА_11 змінив умови способу передачі йому неправомірної вигоди. Так, на визначений ОСОБА_11 час ОСОБА_23 повинен забезпечити прибуття ОСОБА_21 в судове засідання до Дніпровського районного суду м. Києва для проголошення останнього слова. Після проголошення останнього слова суддя ОСОБА_11 пообіцяв видати вирок суду ОСОБА_21 . Далі ОСОБА_11 повідомив, що через дві години після початку судового засідання ОСОБА_23 повинен чекати його у визначеному ним місці, тобто біля входу до Палацу підводного спорту, що по вул. Сергієнка, 2/3 у м. Києві, для передачі неправомірної вигоди. Разом з цим, ОСОБА_11 вказав, що спосіб пакування грошей ОСОБА_23 має визначити самостійно.

31 травня 2016 року, близько 10 год. 00 хв., поблизу Палацу підводного плавання ОСОБА_11 зустрівся з ОСОБА_23 та повідомив, що побоюється викриття його протиправних дій і можливого витоку інформації про отримання ним неправомірної вигоди, тому має намір змінити номер свого мобільного телефону. При цьому ОСОБА_11 сказав, що перенесе останнє судове засідання на кінець червня або початок липня 2016 року. Також, ОСОБА_11 підтвердив попередні домовленості, що за його дзвінком з невідомого номера мобільного телефону, через дві години ОСОБА_23 повинен привезти обвинувачену ОСОБА_21 в судове засідання, а через годину чекати ОСОБА_11 біля входу до Палацу підводного плавання, щоб передати йому неправомірну вигоду.

15 липня 2016 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_11 зустрівся із ОСОБА_23 в районі Дарницької площі у м. Києві. В ході розмови ОСОБА_11 надав ОСОБА_23 для ознайомлення аркуш паперу формату А-4, на якому було надруковано текст наступного змісту: «Нужно добавить половину от основной, потому что применяется 69 ниже нижнего, нужно отменять аресты, а я остаюсь с фигом». При цьому, ОСОБА_11 уточнив, що йому потрібно надати неправомірну вигоду в сумі 150 тисяч доларів США, частину з якої - 50 тисяч доларів США, він має намір передати голові Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_24 . Крім того, ОСОБА_11 ще раз роз`яснив механізм передачі йому неправомірної вигоди. Так, він зателефонує ОСОБА_23 на мобільний телефон за дві години до початку судового засідання, у яке останній має привезти обвинувачену ОСОБА_21 . Через годину після цього ОСОБА_23 має зустрітися із ОСОБА_11 у заздалегідь визначеному місці, тобто поблизу Палацу підводного спорту та передати йому неправомірну вигоду в сумі 150 тисяч доларів США. Отримавши ці кошти, через годину ОСОБА_11 винесе вирок ОСОБА_21, у якому застосує положення ст. 69 та 75 КК України та призначить покарання, не пов`язане з позбавленням волі та надасть вирок на руки ОСОБА_21

25 липня 2016 року, близько 10.00 год., поблизу Дарницької площі у м. Києві, ОСОБА_11 зустрівся із ОСОБА_23 та повідомив, що засідання за обвинуваченням ОСОБА_21, яке призначене на 02 серпня 2016 року, потрібно перенести через хворобу обвинуваченої. Так, ОСОБА_23 має відібрати від ОСОБА_21 заяву про перенесення судового засідання із 02 серпня 2016 року на інший день, у зв`язку із хворобою. Вказану заяву ОСОБА_23 має завезти у п`ятницю, тобто 29 липня 2016 року, помічнику судді ОСОБА_11 . Цього ж дня, якщо ОСОБА_21 зателефонує адвокат або прокурор, вона має повідомити, що лікується, крапає крапельниці і, можливо, буде лягати на стаціонар. Якщо ніхто не зателефонує, ОСОБА_21 має сама зателефонувати адвокату і повідомити цю інформацію о 17 год. 00 хв. 02 серпня 2016 року. Крім того, ОСОБА_21 має попросити адвоката ОСОБА_25, щоб остання написала заяву про перенесення наступного судового засідання, у зв`язку із хворобою обвинуваченої. При цьому ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_23 має забезпечити участь іншого адвоката у останньому судовому засіданні. Разом з цим ОСОБА_11 зауважив, що останнє судове засідання він планує провести у період з 02 серпня 2016 року до 09 серпня 2016 року, тобто в час відсутності адвоката ОСОБА_25, яку він підозрює у розповсюдженні інформації щодо його неправомірної діяльності. Крім того, під час зустрічі ОСОБА_11 ще раз проговорив зазначений механізм передачі неправомірної вигоди.

01 серпня 2016 року, близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_11 зустрівся з ОСОБА_23 у м. Києві по вул. Вересневій. Під час зустрічі ОСОБА_11 повідомив, що вважає кваліфікацію дій ОСОБА_21 неправильною, але пообіцяв виправити її у вироку. При цьому ОСОБА_11 підтвердив свої плани щодо перенесення наступного судового засідання з 02 серпня 2016 року на період з 03 серпня 2016 року до 09 серпня 2016 року.

09 серпня 2016 року, близько 14.00 год., ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_23 та повідомив про призначення судового засідання на цей же день о 15 год. 40 хв.

Після проголошення останнього слова ОСОБА_21, ОСОБА_11 вийшов до нарадчої кімнати, після чого, того ж дня, близько 17 год. 00 хв., на виконання раніше досягнутих із ОСОБА_23 домовленостей, ОСОБА_11 зустрівся з останнім на території навпроти входу до Палацу підводного спорту, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Івана Сергієнка, 2/3 та повідомив останньому, щоб він ішов за ним на відстані 20-30 метрів. Через 10 хвилин, перебуваючи вже на території гаражного кооперативу, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Усенка, 7б/9, ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_23 поліетиленовий пакет із грошима у сумі 150 тисяч доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 09 серпня 2016 року становило 3 722 945,85 грн., як неправомірну вигоду за винесення судового рішення у справі за обвинуваченням ОСОБА_21 . Після цього ОСОБА_11 сів до автомобіля марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, реєстраційний номер НОМЕР_1, який було припарковано по вул. Гната Хоткевича та здійснив ряд дій, спрямованих на приховання предмету неправомірної вигоди, а саме поїхав в бік озера Малинівка до Садового товариства «Приозерне», де здійснив розподіл отриманих коштів.

Отриману неправомірну вигоду в розмірі 150 тисяч доларів США ОСОБА_11, перебуваючи в салоні свого автомобіля розділив на 2 частини: 80 тисяч доларів США помістив до дволітрової скляної банки та приховав на земельній ділянці, між проїжджою частиною та огорожею, якою обмежено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5 та 7, а 70 тисяч доларів США залишив у вказаному автомобілі, в іншій скляній банці ємкістю 1,85 літра.

У той же день, близько 18 год. 00 хв., після виходу з нарадчої кімнати, суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11, на виконання вищезазначених домовленостей, проголосив вирок у кримінальному провадженні за номером судової справи № 755/6436/15-к за обвинуваченням ОСОБА_21, визнавши останню винною у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 4 ст. 321, ч. 3 ст. 321, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 311, ч. 1 ст. 307 КК України та призначив їй остаточне покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна та на підставі ст. 75, 76 КК України звільнив останню від відбування покарання з іспитовим строком на один рік і шість місяців.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_11 вимагав та одержав від ОСОБА_23 неправомірну вигоду у сумі 150 тисяч доларів США, що відповідно до офіційного курсу валют встановленого НБУ України на 09 серпня 2016 року становила 3 722 945,85 грн.

Вищевикладені фактичні обставин підлягають виключенню судом із загального обсягу обвинувачення.

Необґрунтованим також є формулювання обвинувачення в тому вигляді, як його викладено в обвинувальному акті, зокрема, про те, що ОСОБА_11 вимагав та одержав неправомірну вигоду. Щодо формулювання обвинувачення в цій частині суд зазначає, що стороною обвинувачення необґрунтована наявність у діях ОСОБА_11 всіх обов`язкових ознак вимагання, а саме, що прохання до ОСОБА_22 з боку ОСОБА_11 надати йому неправомірну вигоду містило чітку і беззаперечну вимогу (із наявністю відкритих погроз або створенням реальних умов), яка не залишала ОСОБА_22 іншого вибору, ніж надати таку неправомірну вигоду ОСОБА_11 .

Мотиви суду щодо виключення ознаки вимагання викладені в п. 9.11 цього вироку

Зміна обвинувачення з огляду на визнання судом необґрунтованою й виключення із висунутого ОСОБА_11 обвинувачення таких обставин як вимагання та одержання неправомірної вигоди, не впливає на каваліфікацію його діяння за ч. 4 ст. 368 КК України.

4. Позиція сторони захисту

Позиція сторони захисту зводиться до невинуватості обвинуваченого, з огляду на те, що надані стороною обвинувачення докази не підтверджують обставини, викладені в обвинувальному акті, відсутня подія злочину, по відношенню до обвинуваченого мала місце провокація вчинення злочину, докази у провадженні здобуті з грубим порушенням норм чинного законодавства, у процесі збирання доказів органи досудового розслідування діяли поза межами наданих їм повноважень та вчиняли кримінальні правопорушення з метою фальсифікації доказів.

Додатково до обставин, що мають безпосереднє відношення до кримінального провадження, сторона захисту також заявила позицію, що з огляду на те, що у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року не відбулась розпочата щодо обвинуваченого процедура його екстрадиції з Республіки Молдова, а тому ВАКС взагалі не має необхідної юрисдикції для розгляду цього кримінального провадження.

На підтвердження позиції сторони захисту обвинувачений ОСОБА_11 надав суду показання. Він та його захисники також надали письмові та усні пояснення з приводу обставин кримінального провадження.

5. Показання обвинуваченого ОСОБА_11

5.1. Допит обвинуваченого ОСОБА_11 відбувався у відкритих судових засіданнях протягом 27 годин у період з 20 грудня 2022 року до 11 квітня 2023 року, а саме: 20 грудня 2022 року, 10 січня 2023 року, 17 січня 2023 року, 24 січня 2023 року, 31 січня 2023 року, 07 лютого 2023 року, 28 лютого 2023 року, 07 березня 2023 року, 28 березня 2023 року, 04 квітня 2023 року та 11 квітня 2023 року.

У процесі допиту обвинувачений надав суду письмові пояснення з додатками (т. 32, а.п. 1-220), після чого оголосив усно свої письмові пояснення, потім надав усні пояснення у вільній формі, після чого відповів на запитання в процесі прямого та перехресного допиту, повідомивши про наступне:

В період 2015 - 2016 років у провадженні обвинуваченого, як судді Дніпровського районного суду м. Києва, перебувало кримінальне провадження № 12014100040000546 від 17 січня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч. 4 ст. 321, ч. 3 ст. 321, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 311, ч. 1 ст. 307 КК України.

Так, приблизно 25 лютого 2016 року до робочого кабінету обвинуваченого увійшла адвокат по кримінальному провадженню ОСОБА_21 - ОСОБА_25, яка хотіла предметно поговорити по цьому кримінальному провадженню, але обвинувачений одразу попросив її залишити кабінет. Адвокат ОСОБА_25 раніше понад 10 років працювала в Дніпровському районному суді м. Києва, у кримінальній канцелярії та помічником голови суду.

Приблизно в кінці лютого 2016 року до обвинуваченого в суд прийшов суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_26 (з яким вони обмінялися телефонами) та попросив зустрітися зі своєю кумою, яка хотіла проконсультуватись з юридичних питань. Хто ця особа та з яких саме питань, ОСОБА_26 обвинуваченому не повідомив. Запланована зустріч мала відбутися у дворі Дніпровського районного суду м. Києва.

Коли обвинувачений пішов на зустріч у дворі суду, то кумою виявилась ОСОБА_22, з якою обвинувачений був знайомий раніше, оскільки з нею та її чоловіком ОСОБА_23, він разом працював з 2001 по 2002 роки в загальному відділі Прокуратури Ленінградського, а потім Святошинського району міста Києва, та підтримував дружні стосунки.

Під час цієї зустрічі між ними відбулась розмова про стан здоров`я матері ОСОБА_22 - ОСОБА_21, зокрема, про те, чи не міг би обвинувачений якось допомогти вирішити питання з прокурором, на що обвинувачений порадив ОСОБА_22 звертатись безпосередньо до прокуратури. На цьому розмова закінчилась.

Приблизно через тиждень суддя ОСОБА_26 знову зателефонував обвинуваченому і попросив знову зустрітися з його кумою ОСОБА_22 .

Під час другої зустрічі ОСОБА_22 знову стала просити вирішити питання щодо її матері з прокурором, стала з`ясовувати, скільки для цього треба грошей, і як їх можна передати прокурору, на що обвинувачений сказав, що таких питань не вирішує та порадив звернутись до адвоката. З приводу цього між ними відбувся конфлікт, ОСОБА_22 почала говорити з обвинуваченим у підвищеному тоні та пред`являти незрозумілі претензії.

Через деякий час, 21 березня 2016 року, ОСОБА_22 знову з`явилась у суді й чекала обвинуваченого під кабінетом, підійшла до нього і попросила поговорити.

Після цього вони зайшли в зал судових засідань, де ОСОБА_22 стала пропонувати гроші за вирішення питання ОСОБА_21 . Обвинувачений ще раз пояснив, що треба, щоб адвокат ОСОБА_25 вивчила справу, зібрала документи й самостійно спілкувалась з цього приводу з прокурором, сам обвинувачений їй допомогти нічим не зможе.

Ще через деякий час, 25 березня 2016 року, ОСОБА_22 прийшла до суду і знов чекала обвинуваченого під кабінетом. Вони зайшли до залу судових засідань, де ОСОБА_22 запропонувала обвинуваченому 50 тисяч доларів США щоб він допоміг їй вирішити питання ОСОБА_21, на що обвинувачений відповів відмовою.

Наскільки обвинувачений пам`ятає, ОСОБА_22 загалом приходила до нього з цим питанням у приміщення суду три рази, але записи НС(Р)Д чомусь було надано стороною обвинувачення лише по двох зустрічах.

З чоловіком ОСОБА_22 - ОСОБА_23 обвинувачений познайомився в прокуратурі Ленінградського, а потім Святошинського району міста Києва, коли ОСОБА_23 прийшов працювати до прокуратури Ленінградського району міста Києва. На той час обвинувачений працював на посаді помічника прокурора району в загальному відділі.

ОСОБА_23 також було зараховано до загального відділу, де він проходив стажування. При цьому обвинуваченого було призначено наставником ОСОБА_23 на час стажування, й вони разом проводили перевірки.

Загалом обвинувачений з ОСОБА_23 протягом тривалого часу підтримували дружні стосунки, часто обговорювали різні правові питання, зустрічались раз або два рази на місяць.

У період, коли ОСОБА_23 працював уже в прокуратурі Обухівського району Київської області, приблизно в 2006 році, обвинувачений звернувся до нього за допомогою у придбанні земельної ділянки в цьому районі. Коли з`ясувалось, що ціна запропонованої ділянки занадто висока для обвинуваченого, ОСОБА_23 запропонував обвинуваченому в борг 100 тисяч доларів США на півроку, але у подальшому обвинувачений відмовився від придбання запропонованої ОСОБА_23 земельної ділянки.

Приблизно у березні - квітні 2008 року ОСОБА_23 звертався до обвинуваченого за порадою по одній кримінальній справі, яка розглядалася Дніпровським судом міста Києва, яка стосувалася його товариша на ім`я ОСОБА_27, з яким вони разом працювали. З цього приводу обвинувачений порекомендував ОСОБА_23 звернутися до більш досвідченої судді. Приблизно через тиждень ОСОБА_23 зайшов до обвинуваченого і повідомив, що все нормально.

Приблизно через місяць ОСОБА_23 знов приїхав до обвинуваченого на роботу і повідомив, що його друга - ОСОБА_28 вивезли в ліс під Київ, побили, забрали автомобіль, і просив допомогти, але обвинувачений нічим допомогти не зміг.

Десь ще через місяць ОСОБА_23 подзвонив обвинуваченому з іншого питання, та під час цієї розмови повідомив, що з ОСОБА_27 все нормально.

Приблизно у 2010 або в 2011 році ОСОБА_23 працював начальником відділу у справах неповнолітніх прокуратури Київської області, в Дніпровському районному суді міста Києва слухались цивільні справи стосовно прав неповнолітніх. Під час розгляду цих справ, ОСОБА_23 протягом двох місяців постійно відвідував кабінет обвинуваченого.

Приблизно у середині серпня 2015 року за ініціативою обвинуваченого відбулась їх зустрічі з ОСОБА_23 біля авторинку по вул. Вересневій Дарницького району міста Києва. Під час цієї зустрічі обвинувачений попросив у ОСОБА_23 в борг 100-150 тисяч доларів США, які обвинувачений планував повернути після продажу своєї квартири.

ОСОБА_23 повідомив обвинуваченому, що зараз грошей у нього немає, але він спробує допомогти. Потім ОСОБА_23 спитав обвинуваченого про справу ОСОБА_21, на що обвинувачений відповів, що ОСОБА_23 має спілкуватись із прокуратурою. Ніяких грошових коштів за вирішення справи ОСОБА_21 під час тієї зустрічі обвинувачений у ОСОБА_23 не вимагав і свою допомогу у вирішенні питання не пропонував.

Обвинувачений дійсно зустрівся з ОСОБА_23 28 березня 2016 року в місці стоянки автомобіля обвинуваченого поблизу Дніпровського районного суду міста Києва.

Напочатку цієї зустрічі ОСОБА_23 завів розмову про кримінальне провадження відносно ОСОБА_21 з метою з`ясування причин неможливості подальшого розгляду цієї справи обвинуваченим. Після цього ОСОБА_23 запропонував обвинуваченому надати гроші в борг.

Обвинувачений пояснив ОСОБА_23, що його рішення по кримінальному провадженню ОСОБА_21 можуть скасувати, якщо він раніше, як слідчий суддя, виносив на досудовому слідстві процесуальні рішення у цьому провадженні. Під час розмови ОСОБА_23 намагався пов`язати надання обвинуваченому грошей у борг з кримінальним провадженням ОСОБА_21 .

Наступного разу обвинувачений зустрівся з ОСОБА_23 01 квітня 2016 року. Під час цієї зустрічі вони домовились, що ОСОБА_23 надасть обвинуваченому гроші в борг під розписку, з наданням квартири обвинуваченого в якості забезпечення повернення боргу.

У процесі цієї розмови ОСОБА_23 знову почав говорити про кримінальне провадження ОСОБА_21, намагаючись з`ясувати, зокрема, чи може обвинувачений все ж таки продовжити його розглядати.

У квітні та травні 2016 року ОСОБА_23 почав буквально переслідувати обвинуваченого, дзвонив його помічнику ОСОБА_29 на робочий телефон, намагався зустрітися.

Під час обговорення з ОСОБА_23 справи ОСОБА_21 обвинувачений пояснював, що стару бабусю навряд чи хтось засудить в Дніпровському суді, але треба щоб адвокат показала всі зібрані нею документи щодо стану здоров`я ОСОБА_21, щоб всі бачили повну картину.

Під час цих розмов ОСОБА_23 постійно намагався пов`язати надання грошей ним у борг якимось чином зі справою ОСОБА_21 . З цього приводу обвинувачений робив ОСОБА_23 декілька разів зауваження, після чого ОСОБА_23 змінював тему розмови.

Приблизно на початку весни 2016 року обвинувачений взяв у свого знайомого (товариша по службі в армії) ОСОБА_30 100 тисяч доларів США в борг, для будівництва будинку, терміном на 3 місяці. Під час зустрічей з ОСОБА_23 обвинувачений просив допомогти продати дві квартири родичів, щоб погасити борг, оскільки ОСОБА_23 повідомляв, що займається продажем нерухомості. Наведені звернення обвинуваченого до ОСОБА_23 зафіксовано в протоколах НС(Р)Д.

Напочатку весни, коли обвинувачений брав гроші в борг у товариша ОСОБА_30, ОСОБА_22 пропонувала йому 50 тисяч доларів США. Отже, якби у обвинуваченого був умисел на одержання неправомірної вигоди, то він прийняв би запропоновані йому ОСОБА_22 50 тисяч доларів США та не брав би в борг гроші у свого товариша.

Але час ішов, борг товаришеві потрібно було повертати, тому обвинувачений домовився з ОСОБА_23 про надання в борг 100 тисяч доларів США, приблизно в 20-х числах травня 2016 року.

Але тоді ОСОБА_30 зібрався їхати на рік за кордон і погодився почекати повернення боргу.

Тому обвинувачений не вийшов з суду до ОСОБА_23 в обумовлений день та не взяв гроші в борг. Оскільки у обвинуваченого в залі суду вкрали мобільний телефон, він не передзвонив з цього приводу ОСОБА_23 .

У подальшому, 31 травня 2016 року, приблизно о 09 годині 30 хвилин, коли обвинувачений прямував від стоянки автомобіля поблизу Палацу водного спорту до свого робочого місця, його зустрів ОСОБА_23 і став пред`являти претензії, що обвинувачений тиждень назад не вийшов та не взяв у борг у нього обумовлені 100 тисяч доларів США, і що ОСОБА_23 не може додзвонитись обвинуваченому. При цьому ОСОБА_23 намагався все це зв`язати з кримінальним провадженням відносно ОСОБА_21 .

Обвинувачений пояснив ОСОБА_23, що телефон у нього вкрали, дав новий номер свого мобільного телефону, а також повідомив, що гроші візьме у нього в борг пізніше.

У подальшому, приблизно на початку липня, ОСОБА_23 знов приїхав під суд і попросив, щоб була якась визначеність з приводу кримінального провадження ОСОБА_21 .

Під час розмови 15 липня 2016 року між ним та ОСОБА_23 мова йшла саме про надання коштів у борг. При цьому надання грошей у борг жодним чином не мало вплинути на розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_21 .

Потім, що також зафіксовано у матеріалах НС(Р)Д, ОСОБА_23 приїхав до обвинуваченого 25 липня 2016 року, обговорював надання грошей в борг та знову почав це пов`язувати з розглядом кримінального провадження ОСОБА_21 .

У подальшому товариш обвинуваченого ОСОБА_30 не поїхав за кордон і попросив повернути йому борг.

Після цього знов подзвонив ОСОБА_23, вони з обвинуваченим обговорили можливість надання грошей в борг.

Ці гроші в сумі 100 тисяч доларів США, ОСОБА_23 на початку серпня передав обвинуваченому в районі тролейбусного депо, при цьому обвинувачений надав ОСОБА_23 там же розписку.

Обвинувачений одразу передав гроші в сумі 100 тисяч доларів США своєму товаришеві ОСОБА_30 на території паркінгу торгового центру «Квадрат», біля метро Чернігівська.

В автомобілі обвинуваченого після цього знаходилось приблизно 20-30 тисяч доларів США власних коштів, ні в яку банку він їх не клав, ніякі гроші на узбіччі дороги не закопував.

За твердженням обвинуваченого, його стосунки з ОСОБА_23 з приводу можливого надання грошей у борг взагалі не були ніяким чином пов`язані з розглядом ним кримінального провадження відносно ОСОБА_21 .

Через деякий час детективами НАБУ без участі адвоката було проведено обшук автомобіля «Тойота», робочого кабінету обвинуваченого та його особистий обшук. Після чого детективи НАБУ привезли обвинуваченого до квартири за місцем проживання і вилучили його закордонний паспорт.

Наступного дня, 10 серпня 2016 року, на прохання керівництва Дніпровського районного суду м. Києва обвинуваченим було написано заяву на відпустку. За порадою керівництва обвинуваченому були надані координати адвоката ОСОБА_33 для захисту його прав після подій 09 серпня 2016 року. Також було прохання керівництва суду виїхати на пару місяців у відпустку на південь України.

Обвинувачений також докладно зупинився на обставинах, які, на його думку, можуть свідчити на здійснення щодо нього провокації правоохоронних органів у цьому провадженні.

Так, в кінці грудня 2015 року до провадження обвинуваченого (як судді Дніпровського районного суду м. Києва) надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу лідеру Політичного об`єднання «УКРОП» - ОСОБА_34

ОСОБА_34 погрожував обвинуваченому застосуванням насильства, у зв`язку з чим, прокуратурою міста Києва було порушено відповідне кримінальне провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року суддею ОСОБА_11 було змінено лідеру Політичного об`єднання «УКРОП» ОСОБА_34 запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою.

Після постановлення вказаного рішення навколо обвинуваченого почали відбуватись незрозумілі події.

Приблизно в січні - лютому обвинуваченим розглядалося клопотання про продовження запобіжного заходу іншому фігуранту справи ОСОБА_34 - ОСОБА_37, захисником якого був адвокат ОСОБА_33 .

За наслідками розгляду клопотання обвинувачений виніс ухвалу про продовження ОСОБА_37 запобіжного заходу.

Пізніше керівництво Дніпровського районного суду м. Києва повідомило обвинуваченому, що по цій справі «під нього взяли гроші» і якби він не продовжив запобіжний захід, то його б заарештували в той же вечір. Процес передачі грошей був зафіксований СБУ і НАБУ.

У 2019 році Європейський суд з прав людини визнав кримінальне переслідування ОСОБА_34 політично мотивованим.

Обвинувачений вважає, що через його принципову позицію у справі ОСОБА_34 щодо нього почались провокації.

В узагальненому вигляді факти, які можуть свідчити про наявність провокації, на думку обвинуваченого, виглядають наступним чином:

- клопотання про подовження запобіжного заходу ОСОБА_34 надійшло до нього в день закінчення строку тримання під вартою, що було порушенням рішення загальних зборів суддів Дніпровського районного суду м. Києва (таке клопотання мало бути подано до суду не пізніше двох днів до закінчення строку);

- правоохоронні органи (СБУ) здійснювали тиск на ОСОБА_11 з метою впливу на результати розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_34, у тому числі, повідомили обвинуваченому, що за вирішення цього питання у Дніпровському суді «під нього» було одержано гроші та погрожували йому арештом;

- за наслідками розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_34 на адресу обвинуваченого почали надходити погрози, з приводу чого, за заявою обвинуваченого було порушено кримінальне провадження;

- у подальшому правоохоронні органи (СБУ) здійснювали тиск на ОСОБА_11 з метою впливу на результати розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_37 (іншому фігуранту справи ОСОБА_34 ), у тому числі, повідомили обвинуваченому, що за вирішення цього питання у Дніпровському суді «під нього» також було одержано гроші та погрожували йому арештом;

- у кінці лютого 2016 року ОСОБА_25, як адвокат по кримінальному провадженню ОСОБА_21, заходила до службового кабінету обвинуваченого та робила незрозумілі натяки щодо можливого вирішення справи ОСОБА_21 ;

- через незначний проміжок часу (3-5 днів) незнайомий обвинуваченому до цього суддя Солом`янського суду міста Києва ОСОБА_26 попросив зустрітися зі своєю кумою (якою, у подальшому, виявилась ОСОБА_22 );

- на першій, організованій ОСОБА_26 зустрічі, за ініціативи ОСОБА_22, між нею та обвинуваченим обговорювався стан здоров`я ОСОБА_21 та можливість впливу цієї обставини на призначення покарання у кримінальному провадженні;

- після цього, за ініціативою ОСОБА_26, було організовано ще одну зустріч обвинуваченого з ОСОБА_22 ;

- на цій зустрічі ОСОБА_22 почала ставити питання про можливу допомогу обвинуваченого у вирішенні з прокурором питання в кримінальному провадженні ОСОБА_21, а після відмови обвинуваченого від допомоги, ОСОБА_22 почала намагатися конфліктувати з обвинуваченим;

- на наступній зустрічі, 21 березня 2017 року, перебуваючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_22 і почала провокувати обвинуваченого на отримання неправомірної вигоди в розмірі 50 тисяч доларів США;

- через декілька днів, 25 березня 2016 року, ОСОБА_22 прийшла на зустріч з обвинуваченим у третій раз (перебуваючи під контролем НАБУ) з черговою спробою вирішити питання ОСОБА_21 за надання неправомірної вигоди;

- після зафіксованої під час проведення НС(Р)Д відмови обвинуваченого від одержання неправомірної вигоди НАБУ 26 березня 2016 року залучило до конфіденційного співробітництва ОСОБА_23 з метою подальшого провокування обвинуваченого;

- 27 березня 2016 року, перебуваючи під контролем НАБУ ОСОБА_23 за власної ініціативи прийшов на зустріч з обвинуваченим з метою подальшого провокування останнього;

- під час подальшого спілкування з обвинуваченим ОСОБА_23 вчиняв численні спроби безпідставно пов`язати питання надання грошей обвинуваченому в борг та питання прийняття рішення по справі ОСОБА_21

- після відмови обвинуваченого від одержання грошей у борг (у 20-х числах травня 2016 року) ОСОБА_23, перебуваючи під контролем НАБУ, 31 травня 2016 року без будь-якої попередньої домовленості очікував обвинуваченого біля місця стоянки його автомобіля та під час зустрічі продовжив вчиняти провокативні дії, пропонуючи гроші в борг і намагаючи пов`язати питання це питання з питанням прийняття рішення по справі ОСОБА_21 ;

- у подальшому, приблизно на початку липня, ОСОБА_23, перебуваючи під контролем НАБУ, продовжив вчиняти провокативні дії, черговий раз пропонуючи обвинуваченому гроші в борг і намагаючись пов`язати це питання з питанням прийняття рішення по справі ОСОБА_21 ;

- у подальшому, 25 липня 2016 року, ОСОБА_23, перебуваючи під контролем НАБУ, продовжив вчиняти провокативні дії, черговий раз пропонуючи обвинуваченому гроші в борг і намагаючись пов`язати це питання з прийняттям рішення по справі ОСОБА_21 ;

- на початку серпня 2016 року ОСОБА_23, перебуваючи під контролем НАБУ, з метою продовження провокації передав обвинуваченому гроші в борг під розписку, що в подальшому було кваліфіковано стороною обвинувачення як одержання обвинуваченим неправомірної вигоди за вирішення справи ОСОБА_21 ;

- про ознаки провокації у цьому провадженні також свідчить той факт, що з кінця 2016 року ОСОБА_23 є співробітником НАБУ, при цьому ОСОБА_23 є заявником у іншому кримінальному провадженні, яке на даний час розглядається у ВАКС;

- про ознаки провокації у цьому провадженні додатково свідчать факти особистого знайомства та дружніх стосунків між ОСОБА_23, ОСОБА_41, ОСОБА_42 та ОСОБА_43 ;

- про ознаки провокації у цьому провадженні свідчить також той факт, що адвокат ОСОБА_33, який представляв інтереси ОСОБА_11 на стадії досудового розслідування, був адвокатом ОСОБА_34 який весь час діяв під керівництвом та в інтересах останнього.

У іншій частині своїх показань обвинувачений повідомив власну версію його потрапляння на територію Республіки Молдова, обставин його знаходження на території Республіки Молдова, у тому числі, обставини його звернення з заявою про надання політичного притулку в цій державі.

Після чого обвинувачений ОСОБА_11 повідомив суду власну версію обставин його подальшого переміщення з території Республіки Молдова до України.

На запитання прокурора обвинувачений ОСОБА_11 додатково пояснив наступне:

Під час зустрічі 21 березня 2016 року з приводу зафіксованої у НС(Р)Д фрази ОСОБА_22 щодо обговорення суми грошових коштів обвинувачений пояснив, що це стосувалося висловленого на попередній зустрічі прохання ОСОБА_22 поговорити з прокурором. Більше ніякої розмови щодо суми не було.

Щодо зафіксованих у НС(Р)Д висловлювань про можливість запису їх розмови ОСОБА_11 пояснив, що після продовження запобіжного заходу ОСОБА_34 він усвідомлював можливість вчинення відносно нього провокації, тому попереджав про це ОСОБА_22 .

На цитування прокурором інших його висловлювань з протоколу НС(Р)Д щодо його готовності винесення рішення в справі ОСОБА_21 та ініціювання ним обговорення питання щодо розміру неправомірної вигоди, ОСОБА_11 відповів, що багатьох своїх фраз не пригадує, можливо, це взагалі монтаж.

На пропозицію прокурора пояснити мету зафіксованих на відео його дій, коли під час зустрічі 21 березня 2016 року ОСОБА_11 передав ОСОБА_22 аркуш паперу з проханням написати на ньому суму, обвинувачений відповів, що не знає, що там був за аркуш, йому про це нічого невідомо.

З цього приводу обвинувачений додатково пояснив, що коли він зрозумів, що ОСОБА_22 не цікавить пропозиція звернутись до прокурора, він відмовив їй у подальшому спілкуванні.

Обвинувачений не зміг пояснити, що він мав на увазі, коли зазначав ОСОБА_22, що певні особи заважають йому винести рішення по справі ОСОБА_21 .

Відповідаючи на запитання прокурора з приводу конкретизації обставин його спілкування з ОСОБА_23, обвинувачений наголосив, що мова йшла виключно про отримання ним грошей у борг. Наведена обставина не мала будь-якого впливу на розгляд ним справи ОСОБА_21 . Обговорення справи ОСОБА_21 відбувалось виключно ОСОБА_23 та за ініціативи останнього. Ніяких обговорень суми в 150 тисяч доларів США за вирішення справи ОСОБА_21 з ОСОБА_23 він не вів.

При цьому обвинувачений уточнив, що під час перебування в нарадчій кімнаті перед винесенням вироку по справі ОСОБА_21 за межі Дніпровського районного суду до вулиці Гаражної він не виїжджав, з ОСОБА_23 не зустрічався. Зустріч з ОСОБА_23 цього дня відбулась вже після оголошення вироку по справі ОСОБА_21 .

На запитання прокурора з приводу вилученої з його машини скляної банки з грошима обвинувачений пояснив, що, можливо, це була банка з під молока, яку він періодично використовував. У його машині, дійсно, також знаходилась певна сума грошей. Але обвинувачений особисто ніяких грошей у банку не клав.

На запитання сторони захисту обвинувачений додатково пояснив наступне:

Розгляд справи ОСОБА_21 постійно відкладався через поганий стан здоров`я ОСОБА_21, тому обвинуваченому, як головуючому по справі, доводилось вживати додаткових заходів з метою прискорення розгляду провадження.

Захист ОСОБА_21 здійснювала адвокат ОСОБА_45, на стадії останнього слова було залучено іншого адвоката.

Обвинувачення підтримував прокурор ОСОБА_46, на стадії судових дебатів сторону обвинувачення представляв інший прокурор.

З ОСОБА_22 в обвинуваченого були нормальні стосунки, але не дружні. Після його звільнення з прокуратури вони часто випадково зустрічались на вулиці, інколи по 2-3 рази на тиждень, оскільки парковка автомобіля ОСОБА_11 знаходилась поблизу дитячого садка, який відвідувала дитина ОСОБА_22 .

Безпосередньо у приміщенні Дніпровського районного суду обвинувачений побачив ОСОБА_22 перший раз приблизно в серпні 2016 року.

Під час першої розмови в приміщенні Дніпровського суду ОСОБА_22 повідомила йому тільки, що вона є донькою ОСОБА_21, більше жодних питань вони не обговорювали.

До службового кабінету обвинуваченого у Дніпровському суді ОСОБА_22 ніколи не заходила і не намагалась цього зробити.

З адвокатом по справі ОСОБА_21 - ОСОБА_25, обвинувачений знайомий приблизно з 2003 року. ОСОБА_25 приймала участь в якості адвоката й у інших справах, які розглядав обвинувачений.

Наприкінці лютого 2016 року ОСОБА_25 зайшла до службового кабінету обвинуваченого й намагалась предметно обговорити справу ОСОБА_21, але обвинувачений одразу припинив це і відмовився спілкуватись з нею на цю тему.

Суддя Солом`янського суду міста Києва ОСОБА_26 прийшов до обвинуваченого через декілька днів після візиту ОСОБА_25, дав свій номер телефону та попросив зустрітися зі своєю кумою.

Оскільки обвинувачений не був раніше особисто знайомий з ОСОБА_26, він після цієї зустрічі зв`язався зі своїми знайомими у Солом`янському суді та перевірив, що наданий йому телефон дійсно належить судді ОСОБА_26, а словесний портрет судді ОСОБА_26 також відповідає вигляду особи, з якою зустрічався обвинувачений.

З проханням зустрітись зі своєю кумою ця особа зверталась до обвинуваченого двічі, а на наступні зустрічі ОСОБА_22 приходила без попередньої домовленості.

Усього, до зустрічі у залі судових засідань 21 березня 2016 року, між обвинуваченим та ОСОБА_22 відбулось дві чи три зустрічі. Під час першої з цих зустрічей обвинувачений порадив ОСОБА_22 зібрати та додатково надати прокурору документи, які підтверджують поганий стан здоров`я ОСОБА_21 . Під час другої зустрічі ОСОБА_22 звернулась до обвинуваченого з проханням допомогти «вирішити питання» з прокурором, на що обвинувачений відповів відмовою, після чого між ним та ОСОБА_22 відбувся конфлікт.

На наступну зустріч, 21 березня 2016 року, ОСОБА_22 прийшла без попередньої домовленості та попросила про розмову.

Обвинувачений підтвердив, що вони зайшли до зали судових засідань, де ОСОБА_22 нагадала йому про попередню зустріч словами «помните, мы с Вами говорили», що обвинувачений сприйняв як продовження розмови про можливість вирішення питання з прокурором. Саме тому обвинувачений відповів ствердно та ще раз пояснив, що прокурору необхідно надати повну картину стану здоров`я ОСОБА_21 .

За словами обвинуваченого, після цього або була ще одна зустріч з ОСОБА_22 у приміщенні Дніпровського районного суду, не зафіксована на НС(Р)Д, під час якої ОСОБА_22 сказала, що принесла обвинуваченому 50 тисяч доларів США для їх передачі прокурору, або цю пропозицію ОСОБА_22 зробила під час зустрічі 21 березня 2016 року, але ця частина відео була навмисно видалена правоохоронними органами.

Обвинувачений від цієї пропозиції відмовився та попросив свого помічника вивести ОСОБА_22 з приміщення суду.

Чи дійсно кошти в розмірі 50 тисяч доларів США у той момент були з собою у ОСОБА_22, обвинуваченому достеменно невідомо, але на зустрічі 25 березня 2016 року ОСОБА_22, за його твердженням, дослівно сказала « Я принесла з собою 50 тисяч доларів для вирішення питання з прокурором».

У подальшому, під час зустрічі 25 березня 2016 року, обвинувачений повідомив ОСОБА_22, що нічим їй не може допомогти, і після цього вони більше жодного разу не спілкувались.

Будь-яких грошей обвинувачений, за його словами, у ОСОБА_22 не вимагав, під час її допиту остання не змогла пояснити суду, в чому полягало таке вимагання, та за що саме мали бути передані кошти. Також ОСОБА_22, на думку обвинуваченого, не змогла пояснити суду, яким мав бути механізм передачі обвинуваченому коштів неправомірної вигоди.

На думку обвинуваченого, у матеріалах НС(Р)Д не міститься жодних відомостей про те, що обвинувачений вимагав у ОСОБА_22 будь-які кошти або називав їй буд-які суми.

Обвинувачений дійсно телефонував прокурору ОСОБА_46 з проханням надати поза межами судового засідання для вивчення матеріали сторони обвинувачення по справі ОСОБА_21 . Це прохання було пов`язане з тим, що у Дніпровському районному суді раніше було 2 чи 3 випадки, коли суддя виносив вирок по справі, а потім виявлялось, що він брав участь у розгляді цієї справи на стадії досудового розслідування, як слідчий суддя.

Загалом, обвинувачений як слідчий суддя приймав на рік близько 1700 рішень, тому пам`ятати, чи брав він особисту участь у справі ОСОБА_21 на стадії досудового розслідування він не міг.

Обвинувачений підтвердив, що перша зустріч обвинуваченого з ОСОБА_23 після його відмови допомагати ОСОБА_22 відбулась через три дні, 28 березня 2016 року.

На думку обвинуваченого, зафіксована на НС(Р)Д розмова від 28 березня 2016 року між обвинуваченим та ОСОБА_23 є неповною, початок розмови не відображено. У цій частині обговорювалось питання про можливість надання ОСОБА_23 грошей обвинуваченому в борг.

Після розмови 28 березня 2016 року у обвинуваченого відбувались численні зустрічі з ОСОБА_23, предметом яких було обговорення можливості надання ОСОБА_23 грошей у борг ОСОБА_11 . Під час цих зустрічей ОСОБА_23 намагався пов`язати надання грошей у борг із вирішенням справи ОСОБА_21, але обвинувачений заперечував проти цього та припиняв такі розмови.

Одержані від ОСОБА_23 в борг грошові кошти в сумі 100 тисяч доларів США обвинувачений одразу ж передав своєму товаришеві ОСОБА_30 на підземному паркінгу торгівельного центру «Квадрат» біля метро Чернігівська. Тобто ніяких 70 тисяч доларів США у його машині не було, лише 20-30 тисяч доларів США особистих коштів, взятих у борг у інших осіб.

Особиста зацікавленість ОСОБА_23 у цьому провадженні, на думку обвинуваченого, полягала у його бажанні отримати посаду в НАБУ, що згодом і відбулось (у грудні 2016 року). Також ВАКС на цей час розглядає іще одну кримінальну справу, де ОСОБА_23 є потерпілим.

З ОСОБА_23 обвинувачений мав близькі, дружні стосунки. Одного разу, приблизно у 2008 році, між ними виник конфлікт, до якого був долучений також ОСОБА_49, який на той час був колегою ОСОБА_23 .

Далі, відповідаючи на додаткові запитання сторони захисту, обвинувачений ОСОБА_11 розповів обставини його затримання детективами НАБУ у дворі Дніпровського районного суду, а також повідомив подробиці обшуку його робочого кабінету та автомобіля.

Після того обвинувачений повідомив про вилучення детективами НАБУ його закордонного паспорту та про вручення йому під розписку декількох повісток про виклик до слідчого.

Наступного дня обвинувачений поїхав до Дніпровського районного суду та передав через свого помічника написану ним заяву про відпустку. Таку заяву обвинувачений написав на пропозицію голови Дніпровського районного суду з метою виїзду з міста Києва на Південь на декілька місяців.

Після чого обвинувачений зв`язався з адвокатом ОСОБА_50, координати якого йому також надала голова Дніпровського районного суду. У свою чергу, адвокат ОСОБА_51 зв`язав обвинуваченого зі своїм колегою, адвокатом ОСОБА_52, який супроводив обвинуваченого на допит до НАБУ.

Увечері того ж дня адвокати ОСОБА_51 та ОСОБА_53 вивезли обвинуваченого з його квартири на таксі та передали в одному з підземних паркінгів м. Києва невідомій особі, яка вивезла обвинуваченого на квартиру в місті Ірпінь. Обвинувачений певний час знаходився у вказаній квартирі, після чого переїхав до іншої квартири в місті Буча.

Через деякий час обвинувачений був вивезений з міста Буча на автомобілі до Республіки Молдова. Питання вивезення його до Республіки Молдова з обвинуваченим не узгоджувалось, факту вивезення він не усвідомлював (перебував уві сні, можливо для цього йому дали якийсь медичний препарат).

У наступній частині своїх відповідей обвинувачений висвітлив окремі обставини свого перебування на території Республіки Молдова та свого подальшого переміщення на територію України. При цьому обвинувачений наполягав, що його переміщення на територію України відбулось унаслідок викрадення з території Республіки Молдова за участі співробітників Служби зовнішньої розвідки України. Метою такого викрадення, за твердженням обвинуваченого, було бажання отримати від нього показання на політичних діячів України.

5.2. Суд загалом критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_11, вважає їх у значній частині неправдивими та такими, що надані з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Допит обвинуваченого відбувався 12 судових засідань, протягом яких обвинувачений у різних формах (письмово, усно та шляхом відповіді на питання) тричі виклав власну версію подій.

Надаючи показання, обвинувачений ОСОБА_11 загалом підтвердив викладену в обвинувальному акті хронологію, загальний перелік та загальний зміст подій, зокрема підтвердив, що, протягом березня 2016 року він декілька разів зустрічався з ОСОБА_22 з метою обговорення справи її матері - ОСОБА_21 (за версією обвинуваченого - з метою надання консультацій по цій справі, з огляду на факт їх попереднього знайомства та на прохання свідка ОСОБА_26 ; при цьому будь-яких протизаконних дій обвинувачений, за його твердженням, не вчиняв), а у подальшому, починаючи з кінця березня по 09 серпня 2016 року багаторазово зустрічався з ОСОБА_23 з метою одержання від останнього грошових коштів (за версією обвинуваченого - у борг), та що під час таких зустрічей також обговорювалась справа ОСОБА_21 (за версією обвинуваченого - виключно з ініціативи ОСОБА_23 ; при цьому, будь-яких протизаконних дій обвинувачений, за його твердженням, також не вчиняв).

Одночасно з цим, зміст спілкування з вказаними особами та інтерпретація подій, викладених обвинуваченим, спростовуються іншими доказами у цьому провадженні.

Обвинувачений, не зважаючи на значний проміжок часу, детально, у найменших подробицях, надав опис всіх подій, обставин та висловлювань (з урахуванням місця подій, навколишнього оточення, інтонаційних особливостей вимови конкретних фраз конкретними особами), які, на його думку, могли свідчити на його користь.

Водночас, усі події або висловлювання (у тому числі - його власні), які могли свідчити про його винуватість, обвинувачений начебто не пам`ятав, не міг пояснити, або пояснював фальсифікацією цих доказів з боку сторони обвинувачення.

У цьому випадку, на тлі багатоденних та багатогодинних особистих пояснень ОСОБА_11, наведена характеристика показань у підсумку, безумовно, впливає на оцінку судом достовірності його тверджень.

Зокрема, суд оцінює як неправдиві показання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що його перша зустріч із ОСОБА_22 відбулась на прохання свідка ОСОБА_26 . Наведені твердження спростовуються показаннями свідка ОСОБА_22 (п. 6.1.1 вироку) та свідка ОСОБА_26 (п. 6.1.8 вироку), а також не узгоджуються з іншими обставинами справи.

Зафіксований у протоколах НС(Р)Д зміст розмов обвинуваченого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_22 не містить жодного посилання на існування між ними будь-якого посередника, або на існування в них попередніх домовленостей з іншими особами з приводу вказаних зустрічей. Не зафіксована така інформація і в протоколах НС(Р)Д, які відображають зміст спілкування обвинуваченого ОСОБА_11 зі свідком ОСОБА_23 (п. 6.2.4.3 вироку), зокрема, у тій частині, де відбувається обговорення осіб, які можуть бути причетними до впливу на розгляд справи ОСОБА_21 .

Більше того, як стверджує й сам обвинувачений, з ОСОБА_22 вони були особисто знайомі ще з 2001 року, коли разом працювали в прокуратурі. Тобто, для простого спілкування на тему стану здоров`я ОСОБА_21 (чим, за показаннями ОСОБА_11 та за показаннями ОСОБА_22 вичерпувався зміст їх першої розмови) не існувало будь-якої необхідності сприяння в цьому інших осіб.

З метою всебічної та об`єктивної оцінки наведених обставин суд також враховує, що свідка ОСОБА_26 було викликано за клопотанням сторони захисту. При цьому, під час допиту в суді сторона захисту жодним чином не зазначала про наявність особистої зацікавленості або будь-якої упередженості цього свідка.

Сам обвинувачений ОСОБА_11 не надав жодних пояснень, яким чином дії інших осіб (у тому числі дії свідка ОСОБА_26 ) могли би вплинути на характер його власних дій, у тому числі, на зміст його спілкування з ОСОБА_22 .

Зокрема, у своїх показаннях ОСОБА_11 стверджує, що з ОСОБА_26 вони справу ОСОБА_21 не обговорювали, намагання будь-якого впливу з боку ОСОБА_26 на ОСОБА_11, підбурювання або провокування не було.

Не відповідають дійсності також твердження обвинуваченого, що всі його зустрічі з ОСОБА_22 проходили виключно за ініціативи останньої.

Зокрема, під час розмови від 21 березня 2016 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_22, зафіксованої в протоколі НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 31) ОСОБА_11 особисто призначив ОСОБА_22 наступну зустріч («Ну давайте вы подъедете где-то с утра в пятницу, вот так вот»).

Неправдивим суд уважає також твердження обвинуваченого про те, що змістом його спілкування з ОСОБА_22 щодо справи ОСОБА_21 було виключно надання консультацій з метою допомогти правильно зібрати необхідні медичні документи для надання їх прокурору.

По-перше, на стадії судового розгляду всі документи мали надаватись безпосередньо самому обвинуваченому, як головуючому по справі.

По-друге, у протоколі НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 30-31) зафіксовано чіткі інструкції обвинуваченого на адресу ОСОБА_22 щодо розгляду справи ОСОБА_21 зовсім іншого змісту.

По-третє, свідок ОСОБА_25 у своїх показаннях підтвердила, що, як адвокат ОСОБА_21, вона з власної ініціативи протягом судового розгляду належним чином збирала та подавала до суду документи, що підтверджували важкий стан здоров`я ОСОБА_21 (п. 6.1.6 вироку).

Наведені твердження обвинуваченого також спростовуються показаннями свідків ОСОБА_22 (п. 6.1.1 вироку) та ОСОБА_23 (п. 6.1.2 вироку), а також зафіксованим в протоколах НС(Р)Д змістом розмов обвинуваченого ОСОБА_11 з ОСОБА_23 (п. 6.2.4.3. вироку).

Суд вважає також неправдивими показання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_22 надала йому пропозицію передати прокурору неправомірну вигоду за вирішення справи ОСОБА_21 .

Зокрема, суд вважає неправдивими показання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що під час розмови у дворі Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_22 стала просити його вирішити питання щодо її матері з прокуратурою та стала з`ясовувати, скільки треба грошей, і як їх можна передати прокурору. Водночас, суд вважає неправдивими показання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що під час цієї розмови він відмовився від пропозиції ОСОБА_22 допомогти їй передати прокурору неправомірну вигоду за вирішення справи ОСОБА_21, внаслідок чого, між ними відбувся конфлікт.

Наведені твердження спростовуються показаннями свідків ОСОБА_22 (п. 6.1.1 вироку) та ОСОБА_23 (п. 6.1.2 вироку), а також зафіксованим у протоколах НС(Р)Д змістом розмов обвинуваченого ОСОБА_11 з ОСОБА_22 (п. 6.2.4.1-6.2.4.2 вироку), та з ОСОБА_23 (п. 6.2.4.3 вироку).

Зокрема, ОСОБА_11 особисто повідомив ОСОБА_23, що вони з ОСОБА_22 досягали домовленості щодо розміру неправомірної вигоди (спочатку «сто», під час зустрічі на початку березня 2016 року у дворі Дніпровського районного суду м. Києва, а потім «половина», під час зустрічі 21 березня 2016 року у залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва), та про жодні конфлікти або непорозуміння між ним та ОСОБА_22 не повідомляв (п. 6.2.4.3 вироку).

Цими ж матеріалами НС(Р)Д (п. 6.2.4.1-6.2.4.3 вироку) та показаннями свідків ОСОБА_22 (п. 6.1.1 вироку) та ОСОБА_23 (п. 6.1.2 вироку) підтверджується, що після прохання неправомірної вигоди обвинувачений у подальшому, під час зустрічі 21 березня 2016 року, прийняв зустрічну пропозицію вирішити питання ОСОБА_21 за одержання неправомірної вигоди в зменшеному розмірі - 50 тисяч доларів США.

Спростовується також твердження обвинуваченого про те, що між ним та ОСОБА_22 у процесі спілкування стався конфлікт, за наслідками якого обвинувачений попросив свого помічника вивести ОСОБА_22 з приміщення суду.

Свідок ОСОБА_29, який на час подій працював помічником судді ОСОБА_11, у своїх показаннях факту конфлікту не підтвердив, та вказав, що така особа, як ОСОБА_22, йому взагалі невідома.

Початок розмови на наступній зустрічі від 25 березня 2016 року за змістом є логічним продовженням розмови, яка відбулась 21 березня 2016 року, і також не вказує на попередній конфлікт між співрозмовниками.

Суд вважає неправдивими показання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що відмова від одержання неправомірної вигоди була надана ним ще під час його зустрічі з ОСОБА_22 21 березня 2016 року.

Відмова обвинуваченого ОСОБА_11 надалі вирішувати питання відбулась тільки під час наступної зустрічі з ОСОБА_22 25 березня 2016 року, коли сума неправомірної вигоди взагалі не обговорювалась, що підтверджується матеріалами НС(Р)Д (п. 6.2.4.2, 6.2.4.3 вироку).

Спростовується матеріалами НС(Р)Д (п. 6.2.4.2 вироку) твердження обвинуваченого про те, що під час зустрічі 25 березня 2016 року ОСОБА_22 дослівно сказала: «Я принесла з собою 50 тисяч доларів для вирішення питання з прокурором», і що ці слова були навмисно видалені з запису стороною обвинувачення.

З перших же слів зафіксованої на НС(Р)Д розмови 25 березня 2016 року ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_22 про те, що він нічим не може допомогти (т. 7, а.п. 32). Після цього ОСОБА_11 відразу відмовився від подальшого обговорення, та ОСОБА_22 покинула місце розмови.

Суд вважає неправдивими показання обвинуваченого про те, що метою його спроби отримати за межами судового процесу через прокурора ОСОБА_54 доступ до матеріалів досудового розслідування по справі ОСОБА_21 було з`ясування питання, чи не брав він участь як слідчий суддя у розгляді цієї справи на стадії досудового розслідування.

Показаннями свідка ОСОБА_54 (п. 6.1.7 вироку) та матеріалами НС(Р)Д (п. 6.2.4.4.2 вироку) підтверджується, що своє прохання обвинувачений пояснив прокурору своїм власним бажанням якомога швидше сформувати свою позицію по цій справі.

Суд звертає увагу, що особисті пояснення ОСОБА_11 підтверджують, що він мав на меті ухилятись від досудового слідства. Так, увечері 10 серпня 2016 року, не зважаючи на особисте отримання повісток про виклик до НАБУ на 11 серпня 2016 року та на інші дати, обвинувачений, у супроводі адвокатів ОСОБА_55 та ОСОБА_56, добровільно покинув свою квартиру з метою уникнути участі в досудовому розслідуванні в цьому провадженні (за його власними твердженнями - з метою відправитись у відпустку на Південь).

Суд не оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_11 щодо обставин, які виходять за межі судового розгляду. Зокрема, суд не оцінює версію обвинуваченого щодо його переміщення до Республіки Молдова, обставин знаходження обвинуваченого на території Республіки Молдова та звернення із заявою про надання політичного притулку в цій державі, а також обставин його подальшого переміщення з території Республіки Молдова на територію України. Наведені показання не мають безпосереднього відношення до обставин провадження, що є предметом судового розгляду та, відповідно до положень ст. 85 КПК України, визнаються судом неналежними доказами.

Оцінка показань обвинуваченого щодо наявності провокації правоохоронних органів у цьому провадженні здійснюється судом окремо, у розділі 8 вироку.

Обвинувачений у своїх особистих показаннях підтвердив, що він фактично одержав від ОСОБА_23 грошові кошти в розмірі 100 тисяч доларів США. З огляду на те, що за твердженням самого ж обвинуваченого, ОСОБА_23 під час їх спілкування пов`язував надання цих коштів з вирішенням справи ОСОБА_21, факт одержання таких коштів ОСОБА_11 від зацікавленої особи (навіть у борг), є одержанням неправомірної вигоди суддею за виконання ним службових обов`язків. При цьому, не зважаючи на тривалий час їх особистого спілкування з цього питання (у період з 28 березня 2016 року до 09 серпня 2016 року), за твердженням самого ж обвинуваченого фактична передача коштів відбулась тільки 09 серпня 2016 року, тобто, у день постановлення вироку по справі ОСОБА_21 . У той же час, наведені докази винуватості ОСОБА_11 були здобуті в результаті провокації злочину службовими особами правоохоронних органів, тобто є такими, що отримані з грубим порушенням вимог закону, тому відповідно до положень ч. 1 ст. 87 КПК України є недопустимими.

6. Докази на підтвердження доведених обставин, визнані судом належними та допустимими

6.1. Показання свідків

6.1.1. Показання свідка ОСОБА_22

6.1.1.1. 16 серпня 2022 року у відкритому судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_22 . Допит свідка відбувався протягом 02 год. 56 хв.

Свідок ОСОБА_22 (яка на час подій мала прізвище ОСОБА_22, тому у показаннях інших осіб та по тексту вироку вказана особа зазначається як ОСОБА_22 ), надала суду такі показання:

Свідок на початку 2000-х років працювала у канцелярії Святошинської районної прокуратури м. Києва, де також на посаді помічника прокурора працював обвинувачений ОСОБА_11 .

Свідок повідомила, що у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувало кримінальне провадження відносно її матері ОСОБА_21 . Протягом розгляду цього кримінального провадження у Дніпровському районному суді свідок неодноразово супроводжувала свою матір, оскільки остання є особою похилого віку та хворіє на цукровий діабет.

Одного дня у коридорі суду свідок побачила ОСОБА_11 і сказала своїй матері, що вона його знає.

Під час наступної випадкової зустрічі у Дніпровському районному суді м. Києва ОСОБА_22 підійшла до ОСОБА_11 і сказала, що хотіла би з ним переговорити.

У подальшому, ОСОБА_22 знов зустрілась з ОСОБА_11 у Дніпровському районному суді м. Києва, і просила останнього не застосовувати до ОСОБА_21 надто сурового покарання при винесенні вироку, оскільки мати є особою похилого віку та хворіє на тяжку хворобу.

Наступного разу ОСОБА_22 зустрілась з ОСОБА_11 у дворі Дніпровського районного суду м. Києва, де ОСОБА_11 сказав, що для позитивного вирішення питання у справі ОСОБА_21, а саме - прийняття ним рішення про застосування міри покарання без фактичного позбавлення волі, необхідно надати йому неправомірну вигоду в розмірі 100 тисяч доларів США.

Наведена вимога обвинуваченого стала підставою для написання свідком заяви до НАБУ у березні 2016 року з приводу вимагання у неї ОСОБА_11 неправомірної вигоди.

Про зміст розмови з ОСОБА_11 у дворі Дніпровського районного суду м. Києва свідок повідомила своєму колишньому чоловікові ОСОБА_23

21 березня 2016 року свідок зустрілась з ОСОБА_11 у залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва. Під час розмови свідок на маленькому аркуші написала цифру 50, але чи запропонував саме ОСОБА_11 написати цю цифру, замість того, щоб її обговорювати, свідок не пам`ятає.

Коли свідок ішла на цю розмову, вона розуміла, що ОСОБА_11 буде продовжувати вимагати у неї неправомірну вигоду. При цьому свідок усвідомлювала, що у разі ненадання неправомірної вигоди ОСОБА_11, ОСОБА_21 загрожуватиме покарання у вигляді реального позбавлення волі.

25 березня 2016 року у свідка була остання зустріч з ОСОБА_11, але детальний зміст цієї зустрічі свідок не пам`ятає.

Під час допиту свідка судом було оголошено протокол НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року, у якому було зафіксовано зміст розмови між ОСОБА_22 та ОСОБА_11 за 25 березня 2016 року (т. 7, а.п. 29-44). Зокрема, під час цієї розмови ОСОБА_11 сказав, що нічим допомогти не зможе.

Свідок підтвердила факт відмови ОСОБА_11 та підтвердила, що зміст вказаної розмови вона повідомила своєму колишньому чоловікові ОСОБА_23 .

У 2016 році в кабінеті ОСОБА_11 у Дніпровському районному суді м. Києва свідок не була. Поза межами Дніпровського районного суду м. Києва та двору цього суду свідок з ОСОБА_11 не зустрічалась.

На додаткові питання сторони захисту свідок зазначила наступне:

До описаних подій з ОСОБА_11 вона не спілкувалася і не зустрічалася (окрім періоду спільної роботи на початку 2000-х років у Святошинській районній прокуратурі м. Києва).

Про конкретні обставини кримінального провадження відносно ОСОБА_21 свідку нічого не відомо, оскільки мати їй ці деталі не повідомляла. Участь в обговоренні правової позиції з адвокатом щодо кримінального провадження відносно ОСОБА_21 свідок також не приймала.

Деталі розмови під час першої зустрічі з ОСОБА_11 свідок не пам`ятає.

Наступна зустріч відбулася вже у дворі суду, хто був ініціатором цієї зустрічі свідок не пам`ятає, але саме під час цієї зустрічі ОСОБА_11 була заявлена вимога про необхідність надання 100 тисяч доларів США.

Після того, як свідок зрозуміла, що у неї вимагають неправомірну вигоду, вона звернулась до НАБУ з заявою, яку писала безпосередньо у приміщенні НАБУ.

Особисто з будь-якими детективами або керівництвом НАБУ свідок не знайома.

До НАБУ для написання заяви про вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_22 пішла разом зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_23, якого попросила супроводжувати її для моральної підтримки.

До приміщення НАБУ вони з ОСОБА_23 зайшли через центральний вхід, пред`явивши документи, які встановлюють особу. Потім вони пройшли на другий чи третій поверх, де свідок зайшла до кабінету детектива, та написала заяву про вимагання неправомірної вигоди.

Писати заяву про злочин свідка ніхто не примушував. Заяву про вчинення злочину відбирав детектив чоловічої статі, прізвище якого свідок на цей час не пам`ятає. При цьому свідок зазначила, що у кабінеті були два детектива, яких звали ОСОБА_61 і ОСОБА_62 .

Також свідок зазначила, що надала згоду на залучення до конфіденційного співробітництва, але як саме це було, та чи розписувалась вона в яких-небудь документах, вона зараз не пам`ятає.

Свідок перестала спілкуватися з ОСОБА_11 після того, як останній дав їй зрозуміти, що у подальшому буде він спілкуватись з приводу справи ОСОБА_21 не з нею, а з її колишнім чоловіком - ОСОБА_23 .

На додаткові запитання обвинуваченого ОСОБА_11 свідок пояснила, що вона дійсно певний час працювала з ОСОБА_11 у Святошинській районній прокуратурі м. Києва. Будь-яких неприязних або дружніх стосунків між ними не було.

Також у той час у Святошинській районній прокуратурі м. Києва разом з ними працював її колишній чоловік - ОСОБА_23 . Які були стосунки між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 - свідок не знає.

Під час написання заяви у НАБУ про вимагання неправомірної вигоди та під час проведення НС(Р)Д у цьому провадженні з такими особами як ОСОБА_63 та ОСОБА_64 свідок не зустрічалась. Будь-яких погроз чи спроб фізичного або морального впливу з боку вказаних осіб, або інших співробітників правоохоронних органів не було. При цьому свідок також зазначила, що вона не є та ніколи не була агентом НАБУ.

Будь-які чисті аркуші паперу в НАБУ свідок не підписувала.

На уточнююче питання обвинуваченого щодо того, чи була попередня домовленість про зустріч у день, коли свідок уперше прийшла до нього з апаратурою в межах НС(Р)Д, свідок не пам`ятає. На цю зустріч її привезли детективи НАБУ.

Будь-яких знайомих або родичів серед суддів Солом`янського районного суду м. Києва свідок не має.

Стосовно зустрічі у дворі суду свідок пояснила, що така зустріч дійсно була, але хто був її ініціатором саме в цьому місці вона на цей час не пам`ятає. Будь-яких конфліктів під час зустрічі у дворі суду між нею і ОСОБА_11 не було. Про те, чи фіксувалась ця зустріч додатково детективами НАБУ, свідку невідомо.

Під час зустрічі у дворі Дніпровського районного суду м. Києва будь-які грошові кошти ОСОБА_11 вона не пропонувала.

Свідок також уточнила, що під час іншої зустрічі з ОСОБА_11, яка відбулася у залі судового засідання Дніпровського районного суду м. Києва, вона власноруч написала на аркуші паперу цифру 50, оскільки хотіла зменшити суму неправомірної вигоди, яку раніше вимагав у неї ОСОБА_11, до 50 тисяч доларів США.

Надалі, обвинуваченим ОСОБА_11 було зачитано фрагмент протоколу НС(Р)Д із зафіксованою розмовою від 25 березня 2016 року (т. 7, а.п. 29-44), стосовно змісту якого свідок ще раз пояснила, що, дійсно, ОСОБА_11 говорив, що нічим допомогти їй не зможе, але свідок зрозуміла цей вислів так, що ОСОБА_11 не готовий допомагати їй задарма.

Після 25 березня 2016 року свідок із ОСОБА_11 більше не бачилась.

Чи підписувала свідок власноручно угоду про надання правової допомоги її матері з ОСОБА_25, вона не пам`ятає. Свідок не просила адвоката ОСОБА_25 вирішити будь-які питання з ОСОБА_11 щодо кримінального провадження відносно ОСОБА_21

Cвідок зазначила, що не пам`ятає, чи повідомляла вона свою матір ОСОБА_21 про те, що вона звернулась до НАБУ із заявою про вимагання ОСОБА_11 неправомірної вигоди.

Також свідок зазначила, що їй нічого невідомо про будь-які можливі провокативні дії адвоката ОСОБА_25 відносно прокурора Дніпровського району м. Києва ОСОБА_54, який представляв сторону обвинувачення у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_21 .

Чи залучалась адвокат ОСОБА_25 працівниками НАБУ до співробітництва, свідку невідомо.

Також і невідомо свідку нічого про те, чи співпрацював її колишній чоловік ОСОБА_23 із адвокатом ОСОБА_25 .

Також свідок зазначила, що вона здійснювала смс-листування із захисником ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_13 . При цьому, спілкуватися вона з ним не хотіла, і намагалась будь-яким чином це припинити. З цією метою вона вигадувала різні приводи, хоча, які саме конкретно, точно не пам`ятає. При цьому свідок зауважила, що згоду на розголошення змісту її приватних розмов та особистого смс-листування з адвокатом ОСОБА_13, вона не надавала.

6.1.1.2. Оцінюючи показання свідка ОСОБА_22 суд вважає, що вони є правдивими, послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей з іншими доказами.

Показання свідка ОСОБА_22 узгоджуються з показаннями інших свідків та матеріалами провадження. Окремі неточності та неузгодженості з іншими обставинами провадження є неістотними, носять технічний характер та, за оцінкою суду, спричинені спливом значного періоду часу з моменту події злочину (близько шести років).

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_22 у порівнянні з показаннями обвинуваченого ОСОБА_11, суд звертає увагу, що вони збігаються у частині опису факту, місця та загального змісту описуваних свідком подій. Тобто, обвинувачений ОСОБА_11 підтверджує показання свідка ОСОБА_22 щодо наступного:

- між ОСОБА_22 та ОСОБА_11 в березні 2016 року відбувся ряд зустрічей, у тому числі декілька зустрічей у дворі Дніпровського районного суду м. Києва та, принаймні, ще дві наступні зустрічі в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва 21 березня 2016 року і 25 березня 2016 року;

- предметом зустрічей між ОСОБА_22 та ОСОБА_11 було обговорення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_21 та можливих результатів розгляду цієї справи, у тому числі, щодо можливого винесення вироку, не пов`язаного з фактичним позбавленням волі;

- під час цих зустрічей обговорювалась сума неправомірної вигоди, принаймні, 50 тисяч доларів США (за версією ОСОБА_11 - така пропозиція неодноразово виходила від ОСОБА_22, та була ним відхилена; за версією ОСОБА_22 - прохання в розмірі 100 тисяч доларів США було надане ОСОБА_11 у дворі Дніпровського районного суду м. Києва, а на наступній зустрічі, 21 березня 2016 року під контролем правоохоронних органів нею була надана зустрічна пропозиція про зменшення суми неправомірної вигоди до 50 тисяч доларів США).

Оцінюючі показання свідка ОСОБА_22 про те, що вона прибула до НАБУ 14 березня 2016 року близько 16-ї години, суд прийшов до висновку, що вони є помилковими в цій частині помилковими і не узгоджуються з іншими доказами.

Так, відповідно до витягу з ЄРДР від 14 березня 2016 року (т. 3, а.п. 1), кримінальне провадження за заявою ОСОБА_22 було зареєстровано о 15 год. 07 хв., а згідно наданого строною захисту протоколу допиту заявниці в НАБУ, цей допит було розпочато о 16 год. 10 хв. (т. 37, а.п. 38-41).

Наведену неточність у зазначенні часу суд пояснює тим, що з моменту подання заяви про вчинення злочину до моменту надання ОСОБА_22 показань в суді пройшло більше семи років.

При цьому суд окремо зазначає, що наведена помилка свідка не має принципового значення, оскільки перші процесуальні дії у цьому провадженні, зокрема, звернення прокурора з клопотаннями про проведення НС(Р)Д та винесення прокурором постанови про контроль за вчиненням злочину розпочали вчинятись тільки з 16 березня 2016 року.

У своїх показаннях свідок ОСОБА_22 окремо спростувала твердження обвинуваченого ОСОБА_11 про знаходження свідка під впливом НАБУ та під впливом її колишнього чоловіка - ОСОБА_23 ; про наявність у свідка особистих родинних або дружніх стосунків із співробітниками НАБУ або САП; про особисте знайомство свідка із суддею Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_26 ; про її участь у фальсифікації обставин кримінального провадження щодо ОСОБА_11 з будь-яких особистих мотивів.

Із показань свідка очевидно, щосвідок ОСОБА_22 за своїми властивостями характеру не схильна діяти під примусом або внаслідок залякування.

Твердження з цього приводу сторони захисту, з посиланням на численні звернення ОСОБА_22 до правоохоронних органів щодо наявності побутових конфліктів з її колишнім чоловіком ОСОБА_23 у період спільного подружнього життя, на думку суду свідчать саме про протилежне: свідок має імпульсивний характер, та не готова миритися з будь-яким утиском.

З наданих стороною захисту на доведення таких обставин документів (т. 24, а.п. 84-89; т. 25, а.п. 110-125) убачається, що ОСОБА_22 мала численні конфлікти на побутовому рівні з великою кількістю різних осіб.

Надаючи особисту характеристику свідку ОСОБА_22, сам обвинувачений ОСОБА_11 також охарактеризував її як непередбачувану та імпульсивну особу.

При цьому, суд оцінює можливу узгодженість дій ОСОБА_22 з діями правоохоронних органів вже після її залучення до конфіденційного співробітництва, як правомірну та цілком виправдану, оскільки ОСОБА_22 мала діяти саме відповідним чином в рамках контролю за вчиненням злочину.

6.1.2. Показання свідка ОСОБА_23

6.1.2.1. 23 серпня 2022 року у відкритому судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_23 . Допит свідка відбувався протягом 03 год. 06 хв.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 надав суду такі показання:

З 12 грудня 2016 року і на час допиту свідок працює у НАБУ, на посаді начальника відділу управління по взаємодії з громадськістю.

Функції детектива НАБУ свідок не здійснює, оскільки не має на це повноважень.

З обвинуваченим свідок познайомився у 2002 році, коли почав працювати у Святошинській районній прокуратурі м. Києва, де на той час на посаді помічника прокурора працював і ОСОБА_11 .

У свідка з обвинуваченим на той час були нейтральні відносини, дозвілля спільно ніколи не проводили.

Свідку про кримінальне провадження відносно ОСОБА_21 стало відомо від його колишньої дружини - ОСОБА_22, яка цікавилась, чи може він хоч чимось допомогти її матері. Свідок відповів ОСОБА_22, що він нічим їй не зможе допомогти, та порадив звернутись до адвокатів.

У подальшому свідкові зателефонувала ОСОБА_22 і повідомила, що в неї вимагають 100 тисяч доларів США, на що свідок порекомендував їй звернутись до НАБУ.

У свою чергу, ОСОБА_22 попросила свідка супроводити її, з метою моральної підтримки, до НАБУ для написання заяви.

Безпосередньо під час написання заяви свідок у кабінеті детектива присутній не був, він чекав ОСОБА_22 в коридорі приміщення НАБУ.

ОСОБА_22 повідомляла свідку, що 21 березня 2016 року між нею та ОСОБА_11 була зустріч, під час якої ОСОБА_22 написала на аркуші паперу суму 50 тисяч доларів США.

Після чого ОСОБА_22 повідомила свідку, що на наступній зустрічі 25 березня 2016 року ОСОБА_11 сказав їй, що нічим їй допомогти не зможе, у зв`язку з цим cвідок поїхав до ОСОБА_11 з метою з`ясування причин такої відмови.

На цій зустрічі ОСОБА_11 особисто пояснив свідкові, що у нього виник конфлікт з керівництвом суду, який перешкоджає йому винести необхідне рішення по справі ОСОБА_21 .

Наступна зустріч свідка з ОСОБА_11 була 01 квітня 2016 року. Під час цієї розмови мова йшла про те, що, по-перше, гроші повинні бути надані до винесення вироку, а, по-друге, ОСОБА_21 повинна визнати свою вину.

Наступного дня, 02 квітня 2016 року, свідок знов зустрівся з ОСОБА_11 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_11 уточнив, як саме будуть передаватися кошти, зокрема, мова йшла про те, що гроші повинні бути передані до виходу ОСОБА_11 з нарадчої кімнати під час ухвалення вироку.

Також, ще одна зустріч між ОСОБА_11 та свідком відбулася 15 липня 2016 року. Під час цієї зустрічі обговорювалися деталі кримінального провадження та необхідність збільшення суми неправомірної вигоди (до 150 тисяч доларів США).

Додатково свідок пояснив, що в день передання неправомірної вигоди, 09 серпня 2016 року, ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_23 приблизно в обід та сказав, що судове засідання відносно ОСОБА_21 відбудеться приблизно о третій годині цього ж дня. При цьому, ОСОБА_11 сказав, що в судове засідання повинна прибути обвинувачена ОСОБА_21 та її новий захисник.

Після початку судового засідання свідок приблизно 30 хвилин чекав ОСОБА_11 у заздалегідь визначеному місці біля водного палацу. Потім до нього підійшов ОСОБА_11 і сказав, щоб свідок ішов за ним на відстані 20-30 метрів. Пройшовши 10 хвилин, вони дійшли до гаражного кооперативу й встали біля високовольтної опори, де свідок передав ОСОБА_11 гроші, а ОСОБА_11 сказав, що сьогодні увечері буде проголошений вирок, після чого вони розійшлись.

Після 09 серпня 2022 року свідок із ОСОБА_11 більше не зустрічався.

На додаткові питання сторони захисту свідок пояснив наступне:

Дружних стосунків із ОСОБА_11 у нього не було, але періодично вони зустрічались на вулиці та спілкувались на нейтральні теми.

Про кримінальне провадження відносно ОСОБА_21 свідку стало відомо від його колишньої дружини ОСОБА_22 на початку літа 2015 року.

Свідок повторно підтвердив, що саме він порадив ОСОБА_22 звернутись до НАБУ з заявою про вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_11 .

На роботу в НАБУ свідка було прийнято в грудні 2016 року, вже після події злочину.

До того моменту, коли свідок прийняв рішення про працевлаштування у НАБУ, свідок мав там знайомих працівників, зокрема, ОСОБА_65 та ОСОБА_66 . Із зазначеними особами свідок познайомився приблизно у 2006 році під час роботи в органах прокуратури Київської області. Родинних або дружніх зв`язків із зазначеними особами свідок не має, підтримує нейтральні відносини.

Свідок зазначив, що він підписував згоду на конфіденційне співробітництво та йому роз`яснювалась заборона провокації щодо ОСОБА_11 .

Також, свідок підтвердив, що він, дійсно, спілкувався з ОСОБА_11 стосовно кримінального провадження ОСОБА_21 після залучення його до конфіденційного співробітництва, але скільки разів це було - він не пам`ятає.

Коли ОСОБА_11 відмовився допомагати ОСОБА_22, свідок сам зателефонував ОСОБА_11 і запропонував зустрітися, оскільки хотів дізнатись причину.

Після того, коли свідок був залучений до конфіденційного співробітництва, ОСОБА_11 не відмовлявся вирішити справу ОСОБА_21 .

Також свідок пояснив, що кошти для передачі ОСОБА_11 йому надавались один раз у приміщенні НАБУ, тоді він також підписував відповідні протоколи. Перед зустріччю з ОСОБА_11 свідок запакував ці кошти у пакет «Нової пошти».

На додаткові питання обвинуваченого ОСОБА_11 свідок пояснив, що:

Під час роботи з ОСОБА_11 у свідка конфліктів не було.

Будь-якого тиску на свою колишню дружину ОСОБА_22 під час написання заяви в НАБУ свідок не здійснював. Так, у минулому між ним та його колишньою дружиною неодноразово виникали конфлікти на побутові теми, але після розлучення вони підтримують нормальні стосунки.

У подальшому свідок пояснив, що, дійсно, 28 березня 2016 року під час його зустрічі з ОСОБА_11 останній зазначив, що він може взятись за справу ОСОБА_21, за умови, якщо він не приймав будь-яких рішень на стадії досудового розслідування цієї справи як слідчий суддя.

Стосовно конфіденційного спілкування, свідок згадав тільки те, що надав на це письмову згоду, але більш детально нічого пояснити не зміг.

У кабінеті детектива НАБУ під час внесення відомостей до ЄРДР 14 березня 2016 року щодо вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_11 свідок присутній не був.

Крім того свідок зазначив, що у приміщенні НАБУ коли йому під протокол вручались грошові кошти в сумі 150 тисяч доларів США, були присутні двоє понятих.

Додатково свідок пояснив, що йому нічого не відомо про зустріч між ОСОБА_11 та ОСОБА_22 у дворі суду; про конфіденційну співпрацю адвоката ОСОБА_25 з НАБУ; чому ОСОБА_22 у цьому кримінальному провадженні не просила визнати її потерпілою; а також чи залучали ОСОБА_22 до конфіденційного співробітництва у цьому провадженні.

6.1.2.2. Суд загалом критично оцінює показання свідка ОСОБА_23, оскільки вбачає у нього можливу особисту зацікавленість у цьому кримінальному провадженні. Існування такої особистої зацікавленості можна припустити, з огляду на те, що свідок ОСОБА_23 протягом тривалого часу працював у правоохоронних органах, був особисто знайомий з багатьма співробітниками цих органів, а з кінця 2016 року став співробітником НАБУ, тобто, органу, який безпосередньо здійснював досудове розслідування відносно ОСОБА_11 в цей період.

Також суд враховує, що на час надання показань ОСОБА_23 є діючим співробітником НАБУ, тобто, може мати особисту зацікавленість у результатах розгляду провадження.

З огляду на це, а також на те, що активна участь ОСОБА_23 на стадії досудового розслідування відбувалась вже після його залучення до конфіденційного співробітництва, суд розглядає цього свідка як таємного агента правоохоронних органів.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що участь ОСОБА_23 в будь-яких інших кримінальних провадженнях, або його можливе залучення до участі в інших заходах правоохоронних органів не мають жодного значення у цьому провадженні, тому визнає надані стороною захисту докази щодо цього неналежними (т. 24, а.п 63-81).

Таким чином, суд, з додатковим урахуванням п. 6.1.2.3 вироку, визнає допустимими доказами показання ОСОБА_23 лише в тій частині, в якій вони підтверджуються іншими доказами, зокрема, показання свідка ОСОБА_23 щодо обставин подання ОСОБА_22 заяви про вчинення злочину та її змісту; обставин залучення свідка до конфіденційного співробітництва; підтвердження змісту особистого спілкування свідка з обвинуваченим ОСОБА_11 28 березня 2016 року стосовно деталей попередніх домовленостей між ОСОБА_11 і ОСОБА_22, та стосовно причин відмови ОСОБА_11 від подальшого вирішення питання у справі ОСОБА_21 .

Отже, такі показання є додатковим підтвердженням обставин, зафіксованих у заяві про вчинення злочину та особистих показаннях ОСОБА_22, а також зафіксованих у матеріалах НС(Р)Д за відповідний період.

6.1.2.3. Суд визнає недопустимим доказом показання свідка ОСОБА_23 в частині опису наступних подій, що стосувались процесу подальшого обговорення та фактичного одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди, з огляду на встановлений судом факт провокації, про що окремо зазначено у п. 8.3 вироку.

У цій частині показання свідка ОСОБА_23 відносяться до подій, які не відбулись би без активних дій з боку правоохоронних органів та самого ОСОБА_23, тобто, за своєю суттю такі показання є доказами, отриманими внаслідок істотного порушення прав та свобод обвинуваченого ОСОБА_11, тому визнаються недопустимими доказами на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України.

6.1.3. Показання свідка ОСОБА_21

6.1.3.1. 16 серпня 2022 року у відкритому судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_21 . Допит свідка відбувався протягом 15 хв.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 надала суду такі показання:

Свідку нічого невідомо про надання ОСОБА_11 неправомірної вигоди за прийняття рішення у кримінальній справі за її обвинуваченням.

Свідок зазначила, що вирок у її кримінальному провадженні оголошували у Дніпровському районному суді м. Києва. Скільки часу суд знаходився у нарадчій кімнаті, свідок не пам`ятає.

Судові засідання відбувались регулярно, з періодичністю раз на місяць. Інтереси свідка у її кримінальному провадженні представляла адвокат ОСОБА_25 .

На додаткові запитання сторони захисту свідок пояснила, що у 2016 році практично не спілкувалась з ОСОБА_23, оскільки він у 2013 році розлучився з її донькою ОСОБА_22 . Які були стосунки між ОСОБА_23 та ОСОБА_22 після їх розлучення, свідок не знає.

Свідку невідомо про будь-які випадки фізичного та морального впливу ОСОБА_23 на свою колишню дружину.

Також свідок пояснила, що у кримінальному провадженні, яке перебувало на розгляді ОСОБА_11, їй у провину ставили незаконну торгівлю сильнодіючими лікарськими засобами. На цей час розгляд кримінального провадження відносно неї ще триває.

ОСОБА_22 будь-якої участі в погодженні правової позиції в цьому кримінальному провадженні не приймала.

Свідку не було відомо, що ОСОБА_23 спілкувався з ОСОБА_11 з приводу кримінального провадження відносно неї. Зокрема, ОСОБА_22 не повідомляла їй, що за винесення позитивного рішення в її кримінальному провадженні просять надати неправомірну вигоду.

Про те, що суддею ОСОБА_11 вимагались гроші в її кримінальному провадженні, свідок дізналась зі ЗМІ.

Також свідку не було відомо про те, що її дочка ОСОБА_22 звернулася до НАБУ із заявою про вчинення злочину ОСОБА_11 .

6.1.3.2. Оцінюючи показання свідка, суд вважає, що ними підтверджується факт та окремі обставини розгляду обвинуваченим ОСОБА_11 кримінального провадження у Дніпровському районному суді м. Києва.

Також суд приходить до висновку, що ОСОБА_21 не було відомо про спілкування ОСОБА_22 та ОСОБА_11 з приводу винесення щодо неї обвинувального вироку без фактичного позбавлення волі за надання неправомірної вигоди.

Водночас факт такої необізнаності ОСОБА_21 не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_11 .

6.1.4. Показання свідка ОСОБА_29

6.1.4.1. 06 вересня 2022 року у відкритому судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_29 . Допит свідка відбувався протягом 36 хв.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 надав суду такі показання:

З ОСОБА_11 свідок познайомився в 2014 році, коли почав працювати на посаді секретаря судового засідання Дніпровського районного суду м. Києва, у подальшому, з 2016 року, обіймав посаду помічника судді ОСОБА_11 .

Свідок зазначив, що відносини з ОСОБА_11 у нього були хороші, і охарактеризував його позитивно.

Обставини кримінального провадження відносно ОСОБА_21, яке перебувало у провадженні судді ОСОБА_11, свідок детально не пам`ятає. Зміст вироку відносно ОСОБА_21 свідок також не пам`ятає.

Свідок не знає, з яких підстав проводився обшук у кабінеті судді ОСОБА_11 у серпні 2016 року та, безпосередньо, не знаходився в суді під час зазначеної слідчої дії.

Такі особи, як ОСОБА_22 і ОСОБА_23 свідку не відомі. Чи телефонували на стаціонарний телефон суду, який знаходився у його службовому кабінеті, такі особи, або чи приходили вони до кабінету ОСОБА_11, свідок не знає.

Безпосереднє робоче місце свідка було в кабінеті № 7 Дніпровського районного суду м. Києва, де свідок працював, ще з двома секретарями судового засідання та одним помічником.

Фінальні проєкти вироків по кримінальних провадженнях, зазвичай, готував сам ОСОБА_11 .

Кримінальні справи після оголошення вироків оформлювались секретарем судового засідання та по відповідному журналу здавались до канцелярії суду з певною відміткою в програмі Д-3.

Кримінальних справ у кабінеті ОСОБА_11 не було, оскільки вони зберігались у сейфі, який стояв у кабінеті № 7.

Адвокат ОСОБА_25 свідку відома, оскільки вона була захисником обвинуваченої ОСОБА_21

09 серпня 2016 року свідок перебував на своєму робочому місці. Того дня свідок закінчив свою роботу приблизно о шостій-сьомій годині вечора, при цьому кримінальна справа відносно ОСОБА_21 з підписаним вироком знаходилась на його робочому місці у кабінеті № 7 Дніпровського районного суду м. Києва.

Події, які відбулись 10 серпня 2016 року, свідок не пам`ятає. З цього приводу може зазначити тільки те, що на роботу прийшов на дев`яту годину ранку. У цей час кримінальна справа відносно ОСОБА_21 могла перебувати на його робочому столі, але точно він не пам`ятає.

Копію вироку в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_21 свідок не видавав, оскільки справа на другий день вже була здана в канцелярію суду, де сторони й мали отримати копію вироку.

6.1.4.2. Оцінюючи показання свідка, суд вважає, що ними підтверджуються окремі обставини розгляду обвинуваченим ОСОБА_11 кримінального провадження відносно ОСОБА_21 у Дніпровському районному суді м. Києва, зокрема, сам факт розгляду такого провадження обвинуваченим та постановлення вироку в цьому провадженні. Також, свідок описав місце розташування свого службового кабінету № 7 та службового кабінету ОСОБА_11 № 6 у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва.

6.1.5. Показання свідка ОСОБА_67

6.1.5.1. 16 серпня 2022 року у відкритому судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_67 . Допит свідка відбувався протягом 39 хв.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_67 надав суду такі показання:

Приблизно з початку 2014 року до серпня 2016 року свідок працював у Дніпровському районному суді м. Києва на посаді секретаря судового засідання судді ОСОБА_11 .

Стосовно кримінального провадження відносно ОСОБА_21, яке перебувало у провадженні ОСОБА_11, свідок пояснив, що не пам`ятає, коли саме зазначене кримінальне провадження надійшло до суду; справа розглядалася суддею одноособово; протягом якого часу зазначене кримінальне провадження перебувало у провадженні ОСОБА_11, свідок не пам`ятає; обставини відкладення судових засідань у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_21 влітку 2016 році свідок не пам`ятає; як проходило останнє слово в цьому кримінальному провадженні та як проголошувався вирок, свідок також не пам`ятає.

Таку особу, як ОСОБА_23, свідок не знає. Чи телефонувала така особа або інші учасники кримінального провадження щодо ОСОБА_21 на робочий телефон суду, свідок не пам`ятає.

З приводу 09 серпня 2016 року, дня, коли проходив обшук у кабінеті судді ОСОБА_11, свідок пояснив, що подробиць також вже не пам`ятає.

На додаткові запитання сторони захисту свідок пояснив, що:

За 2,5 роки роботи під керівництвом ОСОБА_11 між ними склалися нормальні робочі відносини.

З деталей кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_21 свідок пам`ятає тільки те, що її обвинувачували у торгівлі сильно діючими лікарськими засобами.

Свідок пояснив, що його робоче місце знаходилось у кабінеті № 7 Дніпровського районного суду м. Києва. Безпосередньо в зазначеному кабінеті суду знаходились й інші робочі місця, а саме двох помічників суддів та ще одного секретаря судового засідання.

Кримінальні провадження, зазвичай, знаходились у двох кабінетах, а саме у кабінеті № 6 (службовий кабінет ОСОБА_11 ) та в кабінеті № 7 (кабінет секретаря судового засідання та помічника судді ОСОБА_11 ). Вхід до кабінету № 6 ОСОБА_11, був через приймальну кабінету № 7.

ОСОБА_21 та її адвокат ОСОБА_25 свідку відомі, оскільки ОСОБА_21 була обвинуваченою у справі, яку розглядав ОСОБА_11, а адвокат ОСОБА_25 представляла її інтереси.

Чи заходила ОСОБА_21 або ОСОБА_25 до кабінету судді ОСОБА_11, свідок не пам`ятає.

Чи заходили до кабінету ОСОБА_11 такі особи, як ОСОБА_23 та ОСОБА_22, свідку невідомо, оскільки свідок не знає зазначених осіб.

ОСОБА_25 свідок знає, як адвоката, дружні стосунки з нею не підтримував, спілкувався лише по роботі. Чи телефонувала адвокат ОСОБА_25 на робочий телефон суду щодо кримінального провадження відносно ОСОБА_21, свідок не пам`ятає.

О котрій годині 09 серпня 2016 року він залишав будівлю суду, та чи був ОСОБА_11 на своєму робочому місці у цей час, свідок не пам`ятає. При цьому, свідок не пам`ятає, чи перебувала того дня на робочому столі помічника ОСОБА_29 кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_21 .

Чи був увечері 09 серпня 2016 року повний текст вироку у матеріалах кримінальної справи відносно ОСОБА_21, свідок не пам`ятає.

У подальшому, коли 10 серпня 2016 року свідок вийшов на роботу, свідок не пам`ятає де знаходилась кримінальна справа відносно ОСОБА_21 .

Також свідок не пам`ятає, чи звертались до нього учасники кримінального провадження щодо ОСОБА_21 за отриманням копії вироку.

6.1.5.1. Оцінюючи показання свідка, суд вважає, що ними підтверджується факт розгляду обвинуваченим ОСОБА_11 кримінального провадження відносно ОСОБА_21 у Дніпровському районному суді м. Києва, та факт винесення обвинуваченим вироку у цьому провадженні. Також, свідок описав місце розташування свого службового катінету № 7 та службового кабінету ОСОБА_11 № 6 у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва.

Оскільки свідок повідомив, що взагалі не знайомий з такою особою, як ОСОБА_22, суд вважає, що свідок не підтвердив показання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що за розпорядженням останнього 21 березня 2016 року або 25 березня 2016 року свідок начебто виводив ОСОБА_22 з приміщення Дніпровського районного суду м. Києва після того, як між ОСОБА_11 та ОСОБА_22 стався конфлікт в залі судових засідань, а також свідок не підтвердив прохання до нього з боку ОСОБА_11 більше не пускати до нього ОСОБА_22 .

6.1.6. Показання свідка ОСОБА_25

6.1.6.1. 06 грудня 2022 року у відкритому судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_25 . Допит свідка відбувався протягом 01 год. 11 хв.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 (яка мала на час подій прізвище ОСОБА_25, тому у показаннях інших осіб та по тексту вироку вказана особа зазначається як ОСОБА_25 ) надала суду такі показання:

Свідок зазначила, що знайома з ОСОБА_11 приблизно десяти років, познайомилась із ним, коли працювала в Дніпровському районному суді м. Києва., в них були робочі стосунки.

Адвокатською діяльністю свідок почала займатися з вересня місяця 2011 року.

По кримінальному провадженню відносно ОСОБА_21 свідок почала працювати з 2014 року, договір був укладений з донькою підзахисної - ОСОБА_22 . При цьому, свідок повідомила, що мала відносини з ОСОБА_22 виключно в межах надання правової допомоги її матері.

Свідок повідомила, що з боку ОСОБА_11 не вбачала ніяких незаконних дій під час розгляду кримінального провадження ОСОБА_21, але певне затягування розгляду по справі існувало.

З приводу ОСОБА_21 свідок зазначила, що жінка була похилого віку, мала цукровий діабет та супутні хвороби. Свідок також зазначила, що робила вибірку захворювань ОСОБА_21 за 2015 рік, стан здоров`я підзахисної підтверджувався лікарняними листами.

Свідок також повідомила, що знайома з ОСОБА_23, як колишнім чоловіком ОСОБА_22, але він відносно справи ОСОБА_21 з нею ніколи не спілкувався.

Свідок зазначила, що не знає суддю ОСОБА_26, ОСОБА_22 їй про таку особу ніколи не повідомляла.

Свідок детально розповіла про обставини заміни захисника по справі ОСОБА_21, зокрема про те, що про залучення нового захисника її заздалегідь ніхто не повідомив.

Стосовно вимагання ОСОБА_11 грошових коштів за позитивне вирішення питання по справі ОСОБА_21 свідку нічого невідомо. Також свідок пояснила, що їй нічого невідомо про звернення ОСОБА_22 із заявою до НАБУ.

Будь-яких дружніх стосунків із працівниками НАБУ свідок не підтримує.

Свідок зазначила, що поза межами судових засідань могла заходити до ОСОБА_11 з проханням у ході розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_21 не чинити тиск на підзахисну, враховуючи стан здоров`я, та з приводу узгодження дат проведення наступних судових засідань. Зокрема, свідок підтвердила, що заходила до службового кабінету обвинуваченого приблизно наприкінці лютого 2016 року, з метою в черговий раз узгодити графік судових засідань. Жодні інші питання під час цього між нею і ОСОБА_11 ніколи не обговорювались.

ОСОБА_22 або ОСОБА_21 ніяким чином не просили свідка вплинути на правову позицію прокурора.

Про факт проведення відносно прокурора по справі ОСОБА_21 негласних слідчих дій свідку нічого невідомо.

Свідок зазначила, що ніколи не організовувала зустрічей між ОСОБА_23 та прокурором ОСОБА_74, та не має будь-якої інформації про можливе спілкування між вказаними особами.

Свідок повідомила, що спостерігала між прокурором ОСОБА_74 і ОСОБА_11 суто робочі стосунки під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_21 .

Свідок повідомила, що отримала копію вироку по справі відносно ОСОБА_21, зазначивши, що згідно цього вироку її підзахисна отримала міру покарання без фактичного позбавлення волі (з випробувальним терміном).

На додаткові запитання сторони захисту свідок повідомила, що станом на березень - квітень 2016 року користувалась особистим номером телефону, який діє по сьогоднішній день, а також користувалась стаціонарним офісним номером.

Щодо того, чи відбувалось її спілкування з прокурором ОСОБА_74 з приводу покарання ОСОБА_21, не пов`язаного з позбавлення волі, свідок зазначила, що таку позицію вони обговорювали відкрито в судовому процесі.

На запитання сторони обвинувачення свідок надала інформацію зі свого щоденника про точні дати призначених судових засідань по справі ОСОБА_21 .

Свідку невідомо, в зв`язку з чим була перерва у проведенні судових засідань по справі з 23 травня 2016 року до 02 серпня 2016 року.

Свідок деталізувала правову позицію сторони захисту в справі ОСОБА_21 : можливість призначення покарання, не пов`язаного з фактичним позбавленням волі, у зв`язку з визнанням вини, щирим каяттям, пом`якшуючими обставинами у вигляді тяжкої хвороби підзахисної, інвалідністю та утриманням близької людини похилого віку, званням Заслуженого Лікаря, а також позитивною характеристику за місцем роботи.

Під час перебування у відпустці свідок надавала в суд з приводу цього відповідну заяву.

Свідку не повідомлялась інформація щодо наступної дати судового засідання після 02 серпня 2016 року.

6.1.6.2. Оцінюючи показання свідка, суд вважає, що з них вбачаються обставини розгляду обвинуваченим ОСОБА_11 кримінального провадження відносно ОСОБА_21 у Дніпровському районному суді м. Києва.

Свідок у своїх показаннях підтвердила, що, як адвокат ОСОБА_21, вона з власної ініціативи протягом судового розгляду належним чином збирала та подавала до суду документи, що належним чином засвідчують пом`якшуючі обставини, зокрема, підтверджують важкий стан здоров`я ОСОБА_21, а також просила суд призначити їй покарання без фактичного позбавлення волі, тобто, не підтвердила показання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що необхідність збирання таких документів була предметом саме його порад ОСОБА_22 .

Також показаннями свідка не підтверджуються твердження обвинуваченого ОСОБА_11 про спроби активної участі свідка у вирішенні справи ОСОБА_21 або в провокуванні обвинуваченого

Зокрема, суд вважає достовірними пояснення свідка про те, що вона заходила до службового кабінету ОСОБА_11 наприкінці лютого 2016 року саме з метою узгодження дат призначення наступних судових засідань по справі ОСОБА_21 .

У свою чергу, стверджуючи про провокацію в цьому випадку, ОСОБА_11 визнав, що жодні незаконні теми тоді зі свідком не обговорювались, та не навів жодної конкретної деталі або будь-якого висловлювання свідка, які могли б тлумачитись на корись такої провокації.

6.1.7. Показання свідка ОСОБА_46

6.1.7.1. 06 грудня 2022 року у відкритому судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_46 . Допит свідка відбувався протягом 38 хв.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_46 надав суду такі показання:

З 22 липня 2013 року свідок працює в прокуратурі Дніпровського району м. Києва.

З приводу кримінального провадження відносно ОСОБА_21 свідок повідомив, що ця справа було скерована в 2015 році до Дніпровського районного суду м. Києва. Досудове розслідування по цій справі було розпочато в 2014 році.

Причин неодноразового відкладення розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_21 свідок не пам`ятає. Загалом, справа слухалась згідно з визначеним судом графіком.

Свідок повідомив, що упередженого ставлення судді ОСОБА_11 в ході розгляду кримінального провадження по відношенню до ОСОБА_21 не було.

Свідок також повідомив, що в ході судового розгляду цього кримінального провадження ОСОБА_11 телефонував йому особисто, з проханням надати зібрані стороною обвинувачення матеріали справи для ознайомлення, які ще не були на той час надані до суду. На це свідок повідомив, що буде надавати матеріали виключно у встановленому порядку.

ОСОБА_11 не звертався до свідка з будь-якими іншими пропозиціями по справі ОСОБА_21, і не намагався ніяким чином вплинути на правову позицію сторони обвинувачення. Загалом, з боку будь-яких осіб не було спроби будь-якого впливу на нього з приводу призначення міри покарання обвинуваченій ОСОБА_21 .

Зокрема, свідок не спілкувався з будь-якими іншими особами стосовно справи ОСОБА_21, окрім захисника, з якою таке спілкування відбувалось виключно в межах судових засідань.

При цьому адвокат ОСОБА_25 ніколи не намагалась організувати його зустрічі з ОСОБА_23, взагалі, таку особу свідок не знає.

Щодо проведення негласних слідчих розшукових дій відносно ОСОБА_11, прокурора Дніпровського району та відносно себе, свідку нічого невідомо. Повідомлення про те, що відносно нього проводились будь-які негласні слідчі розшукові дії, свідок не отримував.

Точної дати отримання копії вироку по справі ОСОБА_21 свідок пригадати не може, але пам`ятає, що стороною обвинувачення було подано апеляційну скаргу на цей вирок.

Свідок вважає цей вирок незаконним, у зв`язку з безпідставним, на його думку, застосуванням відносно обвинуваченої ст. 69, 75 КК України, тобто, призначенням їй покарання без фактичного позбавлення волі.

Після проголошення вироку з матеріалами судової справи свідок не ознайомлювався. Щодо результатів розгляду апеляційної скарги свідок повідомив, що нині апеляційний розгляд ще триває.

Свідку невідомо, скільки разів Верховний Суд України скасовував рішення апеляційної інстанції.

Свідок не допитувався детективами НАБУ в рамках кримінального провадження відносно ОСОБА_11 .

Свідок здійснював процесуальне керівництво по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_21 на стадії досудового розслідуванні. Але які конкретно погоджувались процесуальні документи у справі ОСОБА_21, свідок на даний час не пам`ятає.

На додаткові питання сторони захисту свідок ще раз підтвердив, що адвокат ОСОБА_25 особисто ніколи не зверталась до нього з проханням щодо пом`якшення покарання ОСОБА_21, або з приводу організації зустрічей з будь-якими особами.

Також свідок повторно підтвердив, що не знає таку особу як ОСОБА_23 .

На додаткові питання сторони обвинувачення щодо справедливої, на його думку, міри покарання відносно ОСОБА_21, свідок зазначив про призначення реального позбавлення волі строком на 6-8 років.

Судові дебати у провадженні відносно ОСОБА_21 відбулись в 2016 році. З чим був пов`язаний тривалий проміжок часу між дебатами та останнім словом обвинуваченої ОСОБА_21 свідку невідомо. Свідок думав, що це був час для підготовки вироку.

Свідок пояснив, що, на його погляд, було дивним, що суддя ОСОБА_11 просив матеріали кримінального провадження для вивчення поза межами судового розгляду. Свідок повідомив про вищезазначене прохання ОСОБА_11 своє керівництво, у зв`язку з чим отримав вказівку про долучення матеріалів виключно у встановленому законом порядку в ході судового розгляду провадження. Отже, ОСОБА_11 було відмовлено в наданні йому матеріалів кримінального провадження поза межами судового процесу.

Свідок не пам`ятає ОСОБА_22, можливо, ця особа приймала участь в супроводі ОСОБА_21 .

З приводу можливого знайомства ОСОБА_22 з ОСОБА_11 свідку нічого невідомо. Отже, чи спілкувалась будь-коли ОСОБА_22 з ОСОБА_11 свідку також невідомо.

Подробиць погодження дати останнього слова обвинуваченої ОСОБА_21 та виходу суду до нарадчої кімнати свідок не пам`ятає. На стадії останнього слова обвинуваченої ОСОБА_21 був присутній інший прокурор. Щодо призначених представників сторони захисту по справі ОСОБА_21 свідок знав виключно адвоката ОСОБА_25 .

Копію вироку свідок отримав через певний проміжок часу.

На додаткові питання обвинуваченого свідок повідомив, що, окрім нього, по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_21 приймали участь також інші прокурори, які були призначені в групу прокурорів.

Чи приймав він особисто участь в судових дебатах по справі відносно ОСОБА_21, свідок не пам`ятає, але обвинувальну промову у цьому провадженні готував він.

6.1.7.2. Оцінюючи показання свідка, суд вважає, що з них убачаються обставини розгляду обвинуваченим ОСОБА_11 кримінального провадження відносно ОСОБА_21 у Дніпровському районному суді м. Києва.

Показаннями свідка підтверджується намагання обвинуваченого ознайомитись з усіма матеріалами досудового розслідування щодо ОСОБА_21 поза межами судового розгляду, та порядку, визначеного КПК України.

Показаннями свідка спростовуються твердження обвинуваченого ОСОБА_11 щодо позапроцесуальних контактів з ним таких осіб як ОСОБА_23 та ОСОБА_25 з метою вирішення справи ОСОБА_21 .

6.1.8. Показання свідка ОСОБА_26

6.1.8.1. 07 грудня 2022 року у відкритому судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_26 . Допит свідка відбувався протягом 35 хв.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 надав такі показання:

Свідок особисто не знайомий з обвинуваченим ОСОБА_11, має відомості щодо останнього лише із засобів масової інформації. Номеру телефону обвинуваченого свідок також не має.

Свідок не пам`ятає, коли востаннє був у Дніпровському районному суді м. Києва.

Свідок повідомив, що в якості слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва виносив процесуальні рішення в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_11, зокрема, розглядав клопотання про обшуки, клопотання про накладення арешту на майно, а також скарги й клопотання сторони захисту. Відносно ОСОБА_11 було також задоволено клопотання про обрання запобіжного заходу.

Також, свідок повідомив, що, як суддя, перебуває виключно в робочих стосунках з детективами НАБУ та прокурорами САП, будь-яких особистих стосунків зі співробітниками вказаних органів він не має.

Працівники НАБУ та СБУ жодним чином не впливали на свідка з метою винесення будь-якого процесуального рішення відносно ОСОБА_11 . Жодних порушень у оформленні або у процедурі подачі документів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 свідок не пам`ятає.

На уточнююче запитання сторони захисту свідок також повідомив, що ніколи не святкував будь-які професійні свята разом з детективами НАБУ чи прокурорами САП.

Свідок повідомив, що надходження клопотань до Солом`янського районного суду м. Києва здійснюється через канцелярію суду у встановленому порядку. Конкретна процедура реєстрації у канцелярії йому не відома. Щодо фактичних термінів передачі клопотань слідчому судді після їх реєстрації в канцелярії суду, то свідку це також не відомо.

На питання сторони обвинувачення свідок зазначив, що особисто не знає ОСОБА_22 та ОСОБА_23, прізвища вказаних осіб відомі йому виключно з процесуальних документів.

6.1.8.2. Оцінюючи показання свідка, суд вважає, що вони є правдивими, та спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що саме цей свідок організовував зустрічі ОСОБА_11 з ОСОБА_22 .

Свідок спростував факти свого знайомства з обвинуваченим ОСОБА_11 та зі свідком ОСОБА_22 .

Організація свідком зустрічей ОСОБА_22 з ОСОБА_11 додатково спростовується показаннями самої ОСОБА_22 (п. 6.1.1 вироку), а також не підтверджується будь-якими іншими обставинами провадження.

Суд звертає увагу, що свідка ОСОБА_26 було викликано за клопотанням саме сторони захисту, тобто, відсутні будь-які підстави вважати, що він міг мати упереджене ставлення по відношенню до обвинуваченого, або був зацікавлений надати неправдиві показання у цьому провадженні.

Отже, суд уважає, що свідок ОСОБА_26 не підтвердив версію сторони захисту щодо організації ним спілкування ОСОБА_11 з ОСОБА_22 .

6.2. Документи, надані стороною обвинувачення, які були досліджені судом та визнані належними та допустимими

Судом досліджено наступні документи, які підтверджують факти та обставини, що мають значення для доведення вини обвинуваченого:

6.2.1. Докази на підтвердження обіймання ОСОБА_11 посади судді

Стороною обвинувачення доведено, що на момент вчинення злочину ОСОБА_11 обіймав посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва, тобто, відповідно до Примітки 2 до ст. 368 та п. 1 Примітки до ст. 364 КК України був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Зокрема, на підтвердження цього судом було досліджено копії наступних документів:

- Указ Президента України № 926/2002 від 14 жовтня 2002 року про призначення суддів, зокрема, ОСОБА_11 на посаду судді у межах п`ятирічного строку до Дніпровського районного суду м. Києва (т. 4, а.п. 147-151);

- Присяга судді ОСОБА_11 від 02 березня 2004 року (т. 4, а.п. 162);

- Постанова Верховної Ради України № 260-VI від 10 квітня 2008 року, про обрання суддів безстроково, зокрема, ОСОБА_11 на посаду судді місцевого Дніпровського районного суду м. Києва (т. 4, а.п. 152-153);

- Постанова Верховної Ради України № 1479-VIII від 06 вересня 2016 року про надання згоди на затримання судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 (т. 4, а.п. 154);

- Постанова Верховної Ради України № 1480-VIII від 06 вересня 2016 року про надання згоди на арешт (взяття під варту) судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 (т. 4, а.п. 155);

- рішення Вищої ради правосуддя № 3822/0/15-17 від 28 листопада 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_11 звільнено з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України (т. 4, а.п. 156-157);

- Наказ № 84 від 11 грудня 2017 року про відрахування зі штату Дніпровського районного суду м. Києва судді ОСОБА_11 із займаної посади відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 3822/0/15-17 від 28 листопада 2017 року (т. 4, а.п. 158);

- обкладинка особової справи № 329 ОСОБА_11 (т. 4, а.п. 161).

Наведені документи було досліджено разом з вимогою № 04/3-073-16 від 01 серпня 2016 року, відповідно до якої детектив НАБУ просив голову Дніпровського районного суду м. Києва надати належним чином завірену копію особової справи судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11, а також належним чином завірену копію судової справи № 755/6436/15-к за обвинуваченням ОСОБА_21, в тому числі вирок суду (т. 4, а.п. 159), та листом-відповіддю № 5/1655 від 10 серпня 2016 року, відповідно до якого голова Дніпровського районного суду м. Києва направила на адресу НАБУ належним чином завірену копію особової справи судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 та повідомила, що надати копію матеріалів кримінального провадження № 755/6436/15-к (1-кп/755/32/16) за обвинуваченням ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 321 КК України неможливо, оскільки оригінали матеріалів даного провадження вилучені на підставі протоколу обшуку від 09-10 серпня 2016 року (т. 4, а.п. 160).

6.2.2. Докази на підтвердження розгляду обвинуваченим ОСОБА_11 кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_21 .

Стороною обвинувачення належним чином доведено, що в 2015 - 2016 роках у провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 знаходилося кримінальне провадження № 12014100040000546 від 17 січня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч. 4 ст. 321, ч. 3 ст. 321, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 311, ч. 1 ст. 307 КК України.

Так, у відкритому судовому засіданні свідки ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_25, ОСОБА_46, ОСОБА_29, ОСОБА_67 показали, що обвинуваченим ОСОБА_11 09 серпня 2016 року у кримінальному провадженні № 755/6436/15-к ОСОБА_11 був проголошений вирок, згідно з яким ОСОБА_21 було призначено покарання з застосуванням ст. 69, 75 КК України у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком.

Отже, стороною обвинувачення доведено, що розгляд кримінального провадження № 12014100040000546 було завершено постановленням ОСОБА_11 обвинувального вироку від 09 серпня 2016 року, з призначенням ОСОБА_21 покарання, не пов`язаного з фактичним позбавленням волі.

Наведені обставини також підтверджуються стороною захисту.

6.2.3. Докази на підтвердження існування належних підстав для початку досудового розслідування

6.2.3.1. Судом у відкритому судовому засіданні була досліджена заява ОСОБА_22 від 14 березня 2016 року про вчинення злочину, згідно якої убачається, що остання звернулась до НАБУ з заявою про вчинення злочину, згідно з якою суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 «вимагає неправомірну вигоду за позитивне вирішення кримінальної справи стосовно моєї матері ОСОБА_21 » (т. 4, а.п. 163). При цьому, «сума неправомірної вигоди, що вимагається суддею, становить 100 тисяч доларів США».

Факт звернення ОСОБА_22 14 березня 2016 року до НАБУ із заявою про вчинення злочину та факт реєстрації цієї заяви у ЄРДР 14 березня 2016 року не спростовується стороною захисту.

6.2.3.2. У наданих суду показаннях обвинувачений ОСОБА_11 підтверджує факт зустрічі з ОСОБА_22 на початку березня 2016 року у дворі Дніпровського районного суду м. Києва, але викладає зміст розмови іншим чином. Підтверджуючи, що розмова відбувалась з приводу справи ОСОБА_21, обвинувачений ОСОБА_11 при цьому стверджує, що в процесі розмови ОСОБА_22 стала просити його вирішити питання щодо її матері з прокуратурою та стала з`ясовувати, скільки треба грошей і як їх можна передати прокурору.

У той же час, зафіксований у протоколі НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року зміст наступної розмови між ОСОБА_22 та ОСОБА_11 повністю спростовує вищенаведені твердження обвинуваченого, про що окремо вказано у п. 6.2.4.1. вироку.

Отже, стороною обвинувачення доведено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 було розпочато належним чином, за достатніх підстав, та з дотриманням вимог, передбачених положеннями ст. 214 КПК України.

6.2.3.3. При цьому суд уважає безпідставним твердження сторони захисту про те, що внесення відомостей про злочин до ЄРДР відбулось до моменту подання ОСОБА_22 заяви про вчинення злочину.

З цього приводу сторона захисту посилається на те, що у своїх показаннях ОСОБА_22 зазначала, що звернулась із заявою 14 березня 2016 року близько 16 год. 00 хв., у той час, як відповідно до наданого витягу відомості про цей злочин було внесено до ЄРДР о 15 год. 07 хв.

Як було встановлено судом, у своїх показаннях свідок ОСОБА_22 не стверджувала, що прибула до НАБУ 14 березня 2016 року саме о 16 год. 00 хв., та взагалі не змогла пригадати точного часу її прибуття того дня до НАБУ, а також точного часу подання нею заяви про вчинення злочину. Інформація про прибуття ОСОБА_22 до НАБУ «близько 16 год. 00 хв.», не може слугувати належним доказом на підтвердження висловленої стороною захисту позиції.

Раніше оцінюючи показання свідка ОСОБА_22, суд прийшов до висновку, що вони є помилковими в цій частині (п. 6.1.2 вироку).

Надана стороною захисту копія протоколу допиту ОСОБА_22 в НАБУ від 14 березня 2016 року (т. 37, а.п. 38-41), зокрема, про те, що допит розпочато о 16 год. 10 хв., не доводить факту реєстрації у ЄРДР повідомлення про злочин до моменту подання заяви ОСОБА_22 .

З цього протоколу допиту вбачається тільки, що до початку допиту ОСОБА_22 як свідка, відомості про кримінальне провадження № 52016000000000073 вже внесено до ЄРДР, і що показання свідка ОСОБА_22 згідно зі змістом цього протоколу співпадають з відомостями, зазначеними у заяві ОСОБА_22 про вчинення злочину.

При цьому, відповідно до положень ч. 4 ст. 95 КПК України, суд не оцінює зміст показань ОСОБА_22, наданих на стадії досудового розслідування.

6.2.3.4. Суд також відхиляє твердження сторони захисту про те, що початкова фабула внесених до ЄРДР відомостей про злочин «Службові особи судової гілки влади вимагають із заявниці неправомірну вигоду за вчинення дій в інтересах третьої особи з використанням наданої їм влади» (т. 3, а.п. 168) доводять, що кримінальне провадження було розпочато до подання заяви ОСОБА_22 .

З вказаного витягу вбачається, що заявник у ньому позначений кодом «ПДГ», тобто, вочевидь, мова йде саме про заяву ОСОБА_22 .

Що стосується тієї обставини, що у фабулі не конкретизовано назву суду та прізвіще конкретного судді, то положення ст. 214 КПК України, на які посилається сторона захисту, не містять відповідних вимог для початку досудового розслідування.

Посилання з цього приводу сторони захисту на положення ч. 5 ст. 214 КПК України є безпідставним, оскільки для початку досудового розслідування достатньо внести до ЄРДР короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, що належним чином було зроблено стороною обвинувачення.

Для суду є очевидним, що вказаний загальний виклад обставин у цьому провадженні повністю виправданий, з огляду на необхідність дотримання підвищеної таємності початку досудового розслідування.

Як свідчать матеріали НС(Р)Д, такий підвищений режим таємності був повністю виправданий, оскільки обвинувачений, не зважаючи на такі додаткові заходи, все одно мав інформацію про можливе здійснення щодо нього слідчих дій, про що він сам неодноразово зазначав протягом спілкування з ОСОБА_22 . Водночас немає сумніву, що йшлося саме про розслідування провадження за заявою ОСОБА_22 .

6.2.3.5. Разом з наведеними доказами судом також було досліджено наступні процесуальні документи, які відображають початок досудового розслідування:

- витяг з ЄРДР від 14 березня 2016 року, згідно якого зареєстроване кримінальне провадження № 52016000000000073 за фабулою якого службові особи судової гілки влади вимагають із заявниці неправомірну вигоду за вчинення дій в інтересах третьої особи з використанням наданої їм влади; правова кваліфікація ч. 3 ст. 368 КК України; органом досудового розслідування визначено НАБУ; наведений документ підтверджує дату внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення та дату початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 відповідно до вимог ст. 214 КПК України - 14 березня 2016 року, 15 год. 07 хв. (т. 3, а.п. 168);

- витяг з ЄРДР від 12 серпня 2021 року, згідно з яким суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 у період з літа 2015 року до серпня 2016 року вимагав від ОСОБА_22 та ОСОБА_21 та, у подальшому одержав від ОСОБА_23 для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 150 тисяч доларів США за винесення вироку у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_21, звільнивши останню від відбування покарання з іспитовим строком на один рік і шість місяців» (т. 3, а.п. 1-2);

- постанова детектива НАБУ від 04 серпня 2016 року, відповідно до якої детектив постановив змінити кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 4 ст. 368 КК України; наведений документ підтверджує наявність належної процесуальної підстави для внесення до ЄРДР відомостей про зміну правової кваліфікації у кримінальному провадженні, що є предметом судового розгляду (т. 3, а.п. 169);

- повідомлення від 14 березня 2016 року, згідно з яким детектив НАБУ повідомив заступника Генерального прокурора України - керівника САП про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073, та яке направлене супровідним листом від 14 березня 2016 року; наведений документ підтверджує виконання стороною обвинувачення вимог ч. 6 ст. 214 КПК України (т. 3, а.п. 170);

- доручення від 14 березня 2016 року, відповідно до якого доручено провести досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073; наведений документ підтверджує реалізацію керівником органу досудового розслідування повноважень, передбачених ч. 2 ст. 39 КПК України (т. 3, а.п. 172).

Оцінка інших обставин звернення ОСОБА_22 з заявою про вчинення злочину додатково надана судом у п. 8.2 вироку, який стосується розгляду питання можливої провокації.

6.2.4. Докази на доведення обставин, викладених у заяві про вчинення злочину

Стороною обвинувачення надані достатні докази на підтвердження обставин, викладених у заяві ОСОБА_22 про вчинення злочину, зокрема, про те, що в ході розмови ОСОБА_22 та ОСОБА_11 восени 2015 року поблизу адміністративної будівлі Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_22 про можливість винесення ним позитивного рішення щодо ОСОБА_21, тобто призначення їй покарання без фактичного позбавлення волі, за що запропонував надати йому неправомірну вигоду.

Зокрема, у відкритому судовому засіданні було досліджено протокол про результати проведення негласної слідчої дії аудіо-відеоконтроль особи № 192137т від 15 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 29-44) з додатками на картках пам`яті SD Card Transcend 32 Gb № 746т, 747т, 836а, 836т, 837т, 870т, 887т, у якому, зокрема, зафіксовані розмови, які відбулись між ОСОБА_22 та ОСОБА_11 21 березня 2016 року та 25 березня 2016 року, та розмови між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 28 березня 2016 року.

Цю слідчу дію було проведено під судовим контролем, відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2016 року (т. 7, а.п. 17-18).

6.2.4.1. У зазначеному протоколі НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року зафіксовано розмову між ОСОБА_22 та ОСОБА_11, яка відбувалась у приміщенні зали судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва 21 березня 2016 року у проміжок часу приблизно з 09 год. 30 хв. до 09 год. 40 хв.

Хронологічно це була наступна розмова між вказаними особами, яка відбулася після прохання ОСОБА_11 надати йому неправомірну вигоду, та подальшого звернення ОСОБА_22 до НАБУ із заявою від 14 березня 2016 року про вчинення злочину.

У процесі розмови (т. 7, а.п. 30) на запитання ОСОБА_22 «Не, ну Вы просто помните, мы говорили с Вами…», ОСОБА_11 надає пряму ствердну відповідь «Ну я помню». Тобто, наведена відповідь ОСОБА_11 підтверджує факт його попереднього спілкування з ОСОБА_22 з приводу справи ОСОБА_21, про що було зазначено в заяві про вчинення злочину (т. 4, а.п. 163) та в показаннях ОСОБА_22 (п. 6.1.1. вироку).

При цьому, цілком спокійний початок розмови спростовує твердження обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що попередня їх зустріч з ОСОБА_22 закінчилась конфліктом у зв`язку з відмовою ОСОБА_11 сприяти ОСОБА_22 у наданні неправомірної вигоди прокурору за вирішення справи ОСОБА_21 .

З продовження розмови стає зрозумілим зміст попереднього спілкування між ОСОБА_22 та ОСОБА_11 .

Так, після зауваження ОСОБА_11, про небажаність продовження розмови безпосередньо у приміщенні суду, де вірогідна фіксація такої розмови правоохоронними органами («Ну давайте, потому что тут и под запись, и тут записывают, у вас записывают…», «Не, ну у нас тут стоит, здесь, тут вот…»), та пропозиції ОСОБА_22 поспілкуватись у іншому місці («Ну хорошо, давайте на улице как-то, или когда скажите мне подъехать»), ОСОБА_11 зненацька змінює свою думку та переходить до з`ясування (у завуальованому вигляді) його попереднього прохання надати неправомірну вигоду («Нет, давайте, я же говорю, что там допустим, что я что-то, с моей стороны, то я войду в положение. Допустим, что…»).

У свою чергу, ОСОБА_22 уточнює, що мова йшла саме про можливість призначення ОСОБА_21 покарання без фактичного позбавлення волі (« ОСОБА_22, ну я боюсь, чтобы ее не посадили в тюрьму, она не выдержит, она больной человек»).

Подальша репліка ОСОБА_11 підтверджує, що останній добре усвідомлює зміст звернення до нього ОСОБА_22, самостійно повертаючи обговорення до питання, яке особисто його цікавить, тобто, до раніше висловленого прохання надати йому неправомірну вигоду («Ну, допустим, что мы все можем, вынесем решение. Вот. Я вынесу…»).

Отже, ОСОБА_11 тут особисто зазначає, що під час попередньої розмови мова йшла саме про винесення ним судового рішення (а не про прохання ОСОБА_22 вирішити питання з прокурором, на чому він наполягав, надаючи свідчення в суді).

Далі ОСОБА_11 сам нагадує ОСОБА_22 зміст попередньої розмови в цій частині, та ставить їй пряме запитання: «Что вы можете по тому, что мы говорили?», тобто, намагається чітко з`ясувати, чи погодилась ОСОБА_22 на його прохання надати неправомірну вигоду в озвученому ним розмірі.

Наступна репліка ОСОБА_22 також без сумніву свідчить про те, що співрозмовники здійснюють обговорення саме розміру неправомірної вигоди, який був озвучений ОСОБА_11 під час попередньої зустрічі («Ну… ну, смотрите, то была сумма остатoчная ?»). Тобто, ОСОБА_22 уточнює, чи є раніше названа ОСОБА_11 сума неправомірної вигоди остаточною і незмінною, або ця сума ще може обговорюватись.

На що ОСОБА_11 пропонує ОСОБА_22 висловити її особисту думку, з огляду на її реальні фінансові можливості («Ну, что Вы можете?»).

На відео, що є додатком до цього протоколу НС(Р)Д зафіксовано, як ОСОБА_11 одночасно зі словами «Ну, что Вы можете?» надає ОСОБА_22 аркуш паперу та ручку.

На уточнюючі запитання ОСОБА_22 «Что я могу?» та «Это написать?», ОСОБА_11 відповідає: «Да, да, да. Коротко, без разговоров, и не надо, чтобы я слышал». Тобто, ОСОБА_11 у цьому випадку повністю усвідомлює злочинний характер своїх дій, нагадуючи ОСОБА_22 про існуючий ризик фіксації їх розмови правоохоронними органами, та наполягає, щоб ОСОБА_22 надала зустрічну пропозицію, але не вимовляла при цьому вголос жодних сум.

Далі на відео зафіксовано, як ОСОБА_22 щось пише на наданому ОСОБА_11 аркуші та повертає його ОСОБА_11, який, у свою чергу, знайомиться зі змістом написаної ОСОБА_22 інформації, і зминає цей аркуш зі словами «Ну, я понял. Ну давайте мы попробуем. Попробуем…».

Таким чином, ОСОБА_11 у цьому випадку, вочевидь, приймає зустрічну письмову пропозицію ОСОБА_22 щодо зменшення розміру неправомірної вигоди (замість розміру, запропонованого ним під час їх попередньої зустрічі 100 тисяч доларів США, на запропонований ОСОБА_22 розмір 50 тисяч доларів США).

Окрім фіксації на відео, саме такий зміст вказаної дії підтверджується особистими поясненнями ОСОБА_11 на зустрічі з ОСОБА_23 (п. 6.2.4.3. вироку), показаннями ОСОБА_22 (п. 1.6.1 вироку) та показаннями ОСОБА_23 (п. 6.1.2. вироку).

Під час надання своїх показань обвинувачений ОСОБА_11 неодноразово наголошував, що ОСОБА_22 пропонувала йому особисто неправомірну вигоду в розмірі 50 тисяч доларів США, хоча заперечував достовірність вказаного епізода спілкування з ОСОБА_22 (зафіксованого на відео).

Отже, наведене висловлювання ОСОБА_11 («Ну, я понял. Ну давайте, мы попробуем. Попробуем…») доводить як факт попереднього прохання надати йому неправомірну вигоду, так і наявність загального злочинного умислу ОСОБА_11 на фактичне одержання цієї неправомірної вигоди.

Також, наведене висловлювання обвинуваченого повністю спростовує його твердження в процесі допиту про те, що під час попередньої зустрічі з ОСОБА_22, у дворі Дніпровського районного суду м. Києва, він відмовився від пропозиції одержати неправомірну вигоду.

Порушене в цій частині розмови питання ОСОБА_22 «Ну… ну, смотрите, то была сумма остатомчная?», також виключає будь-які сумніви з приводу того, що сума неправомірної вигоди першочергово була озвучена саме ОСОБА_11, а зафіксоване зустрічне запитання ОСОБА_11 «Ну, что Вы можете?» з його боку є ініціативною поведінкою, спрямованою спонукати ОСОБА_22 до можливого торгу, у випадку відсутності у ОСОБА_22 достатніх коштів у раніше визначеній ОСОБА_11 сумі.

У наступній частині розмови відбувається обговорення порядку передачі неправомірної вигоди. При цьому, зі змісту розмови вбачається, що на попередній зустрічі, окрім розміру, саме ОСОБА_11 вже був запропонований також певний порядок передачі неправомірної вигоди - «гроші наперед».

Зокрема, на слова ОСОБА_22 «Ну, смотрите, я бы хотела там некоторые условия переговорить, потому что я Вам могу часть вначале, а потом, когда Вы вынесете решение…», ОСОБА_11 категорично заперечує «Нет, давайте мы так, чтоб все-все сразу…»

Подальша частина розмови присвячена визначенню ОСОБА_11 алгоритму дій ОСОБА_21, необхідних для призначення їй покарання без фактичного позбавлення волі.

Дослівно запропонований ОСОБА_11 алгоритм було викладено наступним чином:

ОСОБА_11 : - Не-не, я же не это, Вы же понимаете, что за такое ж могут и застрелить, и все, что угодно, если я что-то не то. То есть я, то что я говорю, что я это, просто там, Вы ж понимаете, что надо чтобы она все-таки признала там вину в этом… И чтобы это было как смягчающее обстоятельство. Тогда мы сможем применить основную… Это Вам адвокат скажет. Вы можете с ней поговорить, но она прекрасно понимает, если человек вину не признает, условную меру наказания ему не дают, потому что он не раскаялся. Можно признать, сказать, что не помнит там, и прочее, прочее там, все, что угодно, чтобы не рассказывать. Или можно просто признать, там «раскаиваюсь, да, больше не буду, но от показаний отказываюсь, чтобы там ничего ни это там», в таком плане, ну, как это...»

Оцінюючи запропонований ОСОБА_11 алгоритм дій ОСОБА_21, суд звертає увагу на його вислів «Вы ж понимаете, что надо чтобы она все-таки признала там вину в этом… И чтобы это было как смягчающее обстоятельство. Тогда мы сможем применить основную…». Наведений вислів додатково підтверджує, що змістом його порад ОСОБА_22 є рекомендація визнати вину, щоб він, як суддя, мав юридичні підстави застосувати необхідний вид покарання.

Наступна частина розмови присвячена визначенню ОСОБА_11 алгоритму дій ОСОБА_22 з передачі йому неправомірної вигоди. Зокрема, дослівно відбувається наступна розмова:

ОСОБА_22 : - Ну мы там, вроде бы, у нас есть там выходы на... э-э... ОСОБА_22, как мы это всё будем делать? Или, может, мне как-то подъехать?

ОСОБА_11 : - Не, ну я ж вам это говорил, что вы берёте дело знакомиться и, я ж резолюции буду ставить, потом...

ОСОБА_22 : - То есть я приезжаю к вам, и говорю: «Я...»

ОСОБА_11 : - Нет, приезжает мама с этой, и берёт дело знакомится.

ОСОБА_22 : - А, это мама приезжает, да?

ОСОБА_11 : - Да, и берёт дело знакомится...

ОСОБА_22 : - Так.

ОСОБА_11 : - Без адвоката, без ничего. Я потом, вы познакомитесь, я пришёл, дело забрал и пошёл и всё.

ОСОБА_22 : - А подождите, а в деле должна лежать вся сумма?

ОСОБА_11 :- Ну, да, Вы не говорите за сумму.

Суд звертає увагу, що на пряме запитання ОСОБА_22 «А в деле должна лежать вся сумма?», ОСОБА_11 відповідає «Ну, да, Вы не говорите за сумму...», що виключає будь-яке інше тлумачення змісту цієї частини розмови, ніж узгодження алгоритму передачі неправомірної вигоди.

Отже, ОСОБА_11 у цьому випадку просить одразу передати йому всю суму неправомірної вигоди у процесі ознайомлення ОСОБА_22 та ОСОБА_21 з матеріалами кримінального провадження.

Подальша частина розмови присвячена визначенню ОСОБА_11 дати й місця наступної зустрічі з ОСОБА_22 :

ОСОБА_11 : - Я сейчас выясню события, ситуацию, какой у нас тут, что тут мне будут говорить там сверху и прочее, и потом, если что, то, ещё подъедете как- то вот так вот...

ОСОБА_22 : - А, просто подъехать? Может вы меня наберёте?

ОСОБА_11 : - Просто поговорить. Та, не будем созваниваться, вот так вот с утра приехала и всё...

ОСОБА_22 :- Хорошо, а когда? Ну как вы дадите мне знать?

ОСОБА_11 : - Ну давайте вы подъедете где-то с утра в пятницу, вот так вот.

ОСОБА_22 : - Э, в пятницу на этой неделе?

ОСОБА_11 : - Ну, на этой.

ОСОБА_22 : - ОСОБА_22, а сегодня будет заседание? Потому что адвокат там мамы ж заболела.

ОСОБА_11 : - Ну, я не могу сказать, мы сейчас выйдем в заседание, только тогда я уже...

ОСОБА_22 : - Ага, ну хорошо, я поняла. Тогда в пятницу я здесь.

ОСОБА_11 : - Да-да.

ОСОБА_22 : - Да, до свидания! Спасибо!

Наприкінці розмови обвинувачений самостійно визначив дату їх наступної зустрічі з ОСОБА_22, що також доводить його ініціативну поведінку («Ну давайте вы подъедете где-то с утра в пятницу, вот так вот»).

Отже, обговорення питання щодо розміру раніше озвученої ним суми неправомірної вигоди відбувається з проявом очевидної особистої зацікавленості ОСОБА_11 у підсумку фактично одержати неправомірну вигоду, навіть у разі можливого зменшення її розміру, з огляду на реальні фінансові можливості ОСОБА_22 .

Зафіксоване наполегливе використання ОСОБА_11 заходів конспірації доводить, що обвинувачений у повній мірі усвідомлює протиправний характер своїх дій та висловлювань. При цьому, обвинувачений не тільки жодним чином не намагається уникнути цього обговорення, а й з готовністю надає детальні пояснення на всі уточнюючі запитання ОСОБА_22 .

З огляду на чіткість і конкретність наведених численних висловлювань ОСОБА_11, використані обвинуваченим заходи конспірації жодним чином не перешкоджають суду встановити дійсний зміст цієї розмови.

У своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_11 підтверджує факт вказаної розмови, викладаючи її зміст іншим чином, ніж це зафіксовано у протоколі НС(Р)Д та у показаннях ОСОБА_22 .

З огляду на досліджений зафіксований у протоколі НС(Р)Д зміст розмови, суд під час оцінки розбіжностей у показаннях обвинуваченого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_22 робить висновок про правдивість у цій частині показань ОСОБА_22 та про неправдивість відповідних показань ОСОБА_11 .

Загалом, оцінюючи зміст наведеної розмови, суд приходить до наступних висновків:

1) Особисті висловлювання ОСОБА_11 (зокрема, у частині його неодноразового посилання на зміст попереднього спілкування) повністю підтверджують обставини, викладені в заяві ОСОБА_22 про вчинення злочину від 14 березня 2016 року, а саме, що він вчинив прохання в суммі 100 тисяч доларів США саме під час попередньої зустічі;

2) Зміст особистих висловлювань ОСОБА_11 свідчить саме про його активну поведінку, спрямовану на одержання ним у підсумку неправомірної вигоди за вирішення справи ОСОБА_21, отже, не виникає жодних сумнівів у тому, що ініціатива надання неправомірної вигоди першочергово виходила саме від нього;

3) Запропонований ОСОБА_11 детальний алгоритм дій повністю викриває його злочинний умисел саме на одержання неправомірної вигоди, та виключає можливість будь-якого іншого тлумачення висловлювань і дій ОСОБА_11 ;

4) Про корисливий мотив у діях ОСОБА_11 свідчить, у тому числі, його готовність за підсумками зустрічі винести рішення у справі ОСОБА_21 за неправомірну вигоду в меншому розмірі, ніж той, що був ним особисто раніше запропонований ОСОБА_22, за умови надання всієї суми до винесення рішення по справі ОСОБА_21 («половина» від 100 тисяч доларів США, тобто, 50 тисяч доларів США).

6.2.4.2. У протоколі НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року також зафіксовано наступну розмову між ОСОБА_22 та ОСОБА_11, яка відбувалась у приміщенні зали судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва 25 березня 2016 року приблизно з 09 год. 41 хв. до 09 год. 43 хв. (т.7, а.п. 32).

Після привітань, на пропозицію ОСОБА_22 почекати його для розмови (« ОСОБА_22, мне подождать Вас?»), ОСОБА_11 з власної ініціативи одразу переходить до продовження обговорення справи ОСОБА_21, яке відбувалось 21 березня 2016 року («Не-не, сейчас я быстро...»)

Так, ОСОБА_11 повідомляє ОСОБА_22, що він додатково з`ясував ситуацію, але стикнувся з протидією керівництва суду, а тому відмовляється від подальшого вирішення питання та пропонує ОСОБА_22 далі діяти у цьому питанні самостійно («То єсть, я попробував з керівництвом поспілкуватись, але мене ніхто не слухає, я не зможу допомогти ні в якій ситуації, то єсть, хай ваш адвокат, вона тут працювала, їх всіх знає...»)

На запитання ОСОБА_22, з чим конкретно пов`язана його відмова продовжувати вирішувати питання ОСОБА_21, ОСОБА_11 повідомляє, що позиція керівництва суду спрямована на його усунення з посади судді («Ну, я так понял, что после всех этих событий, они хотят меня отсюда сплавить, потому что я им тут мешаю»).

Власна позиція самого ОСОБА_11 полягає у тому, що він має намір дочекатись позиції керівництва суду, а самостійно вирішувати він нічого не буде («Ну, я просто, я не могу, не смогу ничего это в цій ситуації, хай вона спілкується із цим, з керівництвом, там може ще вона...»)

На додаткове запитання ОСОБА_22 щодо його особистих намірів («Ну, подождите, а что её ждёт? Ну вы можете мне откровенно сказать мне?»), ОСОБА_11 відповідає невизначено («Ну, будем пока слухать»).

Далі ОСОБА_11 ще раз підтверджує, що його відмова обумовлена саме позицією керівництва, і не пов`язана з особистим небажанням допомогти ОСОБА_22 . Зокрема, на наступне уточнююче запитання ОСОБА_22 «Так а Вы не можете вынести решение без руководства?», дає пряму відповідь «Не…» Надалі ОСОБА_11 ще раз уточнює свою власну позицію, яка полягає в очікуванні позиції керівництва («Я вообще не смогу вынести решение, то есть, такая ситуация сложилась»).

Суд звертає увагу, що сама по собі форма відмови ОСОБА_11 («Ну, я просто, я не могу, не смогу ничего это в цій ситуації…») також зайвий раз доводить, що під час попереднього спілкування (за існування, так би мовити, «іншої ситуації»), ОСОБА_11 усвідомлював, що він погоджувався «вирішити питання» ОСОБА_21 за надання правомірної вигоди.

Тобто, по суті ОСОБА_11, у цьому випадку заявив ОСОБА_22, що у зв`язку зі зміною ситуації він «відкликає» раніше надану ним згоду на одержання неправомірної вигоди у зменшеному розмірі.

У своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_11 підтверджує факт вказаної розмови, частково викладаючи її зміст іншим чином, ніж це зафіксовано у протоколі НС(Р)Д та у показаннях ОСОБА_22 .

Зокрема, за твердженням обвинуваченого ОСОБА_11 саме під час цієї розмови ОСОБА_22 надала йому пропозицію неправомірної вигоди в розмірі 50 тисяч доларів США, хоча це жодним чином не підтверджується.

Також, з контексту розмови можливо зробити висновок, що відмова ОСОБА_11 не носила остаточного характеру («Ну, будем пока слухать» - т. 7, а.п. 32), чому буде надано додаткову оцінку в п. 8.2.4 вироку.

З огляду на досліджений зафіксований у протоколі НС(Р)Д зміст розмови, суд під час оцінки наведених розбіжностей у показаннях обвинуваченого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_22 робить висновок про правдивість у цій частині показань ОСОБА_22 та про неправдивість відповідних показань ОСОБА_11, оскільки зміст протоколу НС(Р)Д підтверджує, що жодна пропозиція неправомірної вигоди з боку ОСОБА_22 під час цієї розмови взагалі не озвучувалась, а відмова ОСОБА_11 стосувалась виключно його небажання продовжувати «допомагати» ОСОБА_22 .

Таким чином, оцінюючи зміст наведеної розмови, суд приходить до висновків, що обвинувачений:

1) Після прийняття ним зустрічної пропозиції 21 березня 2016 року на одержання неправомірної вигоди у зміненому розмірі 50 тисяч доларів США, вчинив активні дії, спрямовані на уточнення алгоритму прийняття рішення по справ ОСОБА_21 та пов`язаного з цим порядку надання йому неправомірної вигоди;

2) Вивчаючи можливість винесення позитивного рішення по справі ОСОБА_21 він, з його слів, наразився на протидію з боку керівництва Дніпровського районного суду м. Києва;

3) Посилаючись на певні перешкоди, ОСОБА_11 відмовився від подальшої «допомоги» ОСОБА_22, та обумовив можливість винесення ним у подальшому позитивного рішення по справі ОСОБА_21 необхідністю зміни позиції керівництва Дніпровського районного суду м. Києва, а до того моменту відмовився виносити жодне рішення.

6.2.4.3. У протоколі НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року також зафіксовано розмову між ОСОБА_23 та ОСОБА_11, яка відбувалась 28 березня 2016 року в м. Києві по вул. В. Сосюри, на ділянці між просп. Ю. Гагаріна та вул. І. Сергієнка починаючи приблизно з 09 год. 26 хв. (т. 7, а.п. 33-34).

Наведена розмова за своїм змістом складається з двох частин. Перша частина стосується попередніх подій (щодо прохання з боку ОСОБА_11 неправомірної вигоди), та визнається судом належним і допустимим доказом. Інша частина розмови, яка стосується майбутніх подій (фактичного отримання ОСОБА_11 неправомірної вигоди), визнається судом недопустимим доказом, про що окремо зазначено в п. 8.4.2 вироку.

У цій першій частині розмови між співрозмовниками відбулося обговорення причин відмови ОСОБА_11 приймати позитивне рішення по справі ОСОБА_21, заявленої ним під час його попередньої зустрічі з ОСОБА_22 25 березня 2016 року.

Зокрема, на висловлювання ОСОБА_23 про те, що після досягнутої згоди ОСОБА_11 у подальшому відмовився «вирішувати питання» для ОСОБА_22 («ОСОБА_11, смотри, приехала ОСОБА_22 вся в соплях, в слезах, говорит, вроде нормально все, поняли друг друга, а теперь, говорит, не поняли, рыдает, ... как-то надо что-то, надо сделать»), тобто, на пропозицію пояснити причини відмови, ОСОБА_11 викладає власну версію та хронологію подій.

Так, ОСОБА_11 повідомляє, що після першого спілкування з ОСОБА_22, він одразу погодив можливість позитивного вирішення питання ОСОБА_21 («Ну смотри какая ситуация ... Мы тогда поговорили, я пошел туда, к нашему керівництву...», «…вот ну там тогда ж она сказала, то что надо, ну думаю - хорошо»). Тобто, ОСОБА_11 повідомляє, що після узгодження ним з ОСОБА_22 необхідності вирішення питання ОСОБА_21 за надання неправомірної вигоди, він начебто з`ясував з цього приводу позицію керівництва Дніпровського районного суду м. Києва, та не бачив будь-яких перешкод.

Однак, після повторного спілкування з керівництвом Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 з`ясував, що позиція щодо справи ОСОБА_21 начебто змінилась («Ну я пошел, поговорил, потому что там вот такие дела, они ж ходят к ней, перетирают они что-то там, я не знаю, вот, потом вот это ж после всех этих событий…»).

Далі ОСОБА_11 пояснює, що зміна позиції керівництва суду пов`язана зі зміною ставлення безпосередньо до нього як до судді, що виносив спірні рішення по резонансних справах.

При цьому, за висловлюванням ОСОБА_11, ще однією причиною може бути загальне «підняття розцінок» за вирішення справ у суді («Я поговорил, она вроде ничего не помнит, говорит не-не, смотрите, там этот тормознул. Ну, думаю, [пусть], а потом с людьми поговорил, она после этого Нового года в два раза расценки подняла…»).

На наступне пряме запитання ОСОБА_23 щодо можливої зміни розміру неправомірної вигоди після озвученого «підняття розцінок» («И сколько она говорит?»), ОСОБА_11 не надає прямої відповіді, повідомляє ОСОБА_23 про попередньо досягнуті домовленості з ОСОБА_22 («Ну, тогда мы говорили сто, когда в первый раз… но я у нее спрашиваю, она говорит мы там что-то половину нашли, ну ж, думаю, половину, я ж пошел, с ней повторно поговорил, она … меня … не слышит»).

У цьому фрагменті розмови ОСОБА_11 підтверджує ОСОБА_23, що на попередньому етапі він, дійсно, просив ОСОБА_22 надати йому неправомірну вигоду в конкретно визначеному розмірі («тогда мы говорили сто»), та подальше прийняття ним зустрічної пропозиції ОСОБА_22 та зменшення суми вдвічі («она говорит, мы там что-то половину нашли, ну ж, думаю, половину»). При цьому, ОСОБА_11 дає зрозуміти ОСОБА_23, що вказану суму він начебто також намагався погодити з керівництвом суду, яке у подальшому змінило свою позицію («я ж пошел, с ней повторно поговорил, она … меня … не слышит»).

Отже, у цьому фрагменті розмови ОСОБА_11 особисто підтверджує ОСОБА_23 факт досягнення з ОСОБА_22 двох домовленостей: щодо розміру неправомірної вигоди за вирішення справи ОСОБА_21 : (1) спочатку у розмірі «сто» під час зустрічі на початку березня 2016 року у дворі Дніпровського районного суду м. Києва; 2) потім у розмірі «половина», під час зустрічі 21 березня 2016 року в залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва). При цьому, за твердженням самого ОСОБА_11, під час надання ним свідчень у суді, ОСОБА_22 дійсно пропонувала йому неправомірну вигоду в розмірі 50 тисяч доларів США.

Наведені висловлювання ОСОБА_11 повіністю узгоджуються зі змістом заяви ОСОБА_22 про вчинення злочину, показаннями ОСОБА_22, показаннями ОСОБА_23, та викладеним у п. 6.2.4.1-2.6.4.2 вироку змістом розмов ОСОБА_11 з ОСОБА_22, зафіксованим у протоколах НС(Р)Д.

Надалі ОСОБА_11 ще раз пояснює ОСОБА_23, що зміна ситуації, порівняно з тією, що існувала на момент досягнення домовленостей з ОСОБА_22, відбулась у зв`язку зі зміною ставлення до нього керівництва Дніпровського районного суду м. Києва («Тут еще может быть ситуация, что она начала меня выжирать после этого, понимаешь? Потому что, выедать…»), тобто, повторює версію, викладену ним ОСОБА_22 у розмові від 25 березня 2016 року.

У подальшій частині розмови співрозмовники переходять до розгляду можливих варіантів узгоджених дій на майбутнє, що, як було зазначено вище, у цій частині визнається судом недопустимим доказом, з підстав, викладених у п. 8.3 вироку.

Таким чином, оцінюючи зміст наведений розмови, суд приходить до наступних висновків:

1) ОСОБА_11 особисто підтвердив ОСОБА_23, що на попередньому етапі він, дійсно, обговорював з ОСОБА_22 необхідність надати йому неправомірну вигоду у розмірі 100 тисяч доларів США за прийняття позитивного рішення по справі ОСОБА_21 ;

2) ОСОБА_11 особисто підтвердив ОСОБА_23, що він визначив суму неправомірної вигоди в конкретному розмірі - 100 тисяч доларів США;

3) ОСОБА_11 особисто підтвердив ОСОБА_23, що під час наступної зустрічі він погодився на зустрічну пропозицію ОСОБА_22 щодо вирішення питання ОСОБА_21 за надання йому неправомірної вигоди у меншому розмірі - половини від 100 тисяч доларів США, тобто, за 50 тисяч доларів США;

4) ОСОБА_11 особисто підтвердив ОСОБА_23, що під час розмови 25 березня 2016 року він відмовився від подальшої допомоги ОСОБА_22 у вирішенні справи ОСОБА_21 ;

5) Свою відмову від подальшої допомоги ОСОБА_22 сам ОСОБА_11 пояснив ОСОБА_23 зміною ставлення до нього з боку керівництва Дніпровського районного суду м. Києва, та зміною з Нового Року «розцінок» за вирішення питання.

6.2.4.4. У протоколі про результати проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 19/2136т від 15 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 46-55) та додатку на DVD-R дисках Verbatim 4,7 GB № 748т (т. 12, а.п. 3) зафіксовано зміст телефонних розмов обвинуваченого ОСОБА_11 з ОСОБА_23 від 26 березня 2016 року та від 28 березня 2016 року.

Слідчу дію проведено під судовим контролем, відповідно до ухвали слідчого судді Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2016 року (т. 7, а.п. 22-23).

6.2.4.4.1. У вказаних матеріалах НС(Р)Д суд визнає допустимим доказом зміст трьох телефонних розмов, які передували зустрічі ОСОБА_23 з ОСОБА_11 28 березня 2016 року в м. Києві по вул. В. Сосюри, на ділянці між просп. Ю. Гагаріна та вул. І. Сергієнка (т. 7, а.п. 46-51).

Зміст розмови від 26 березня 2016 року відображає узгодження між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 конкретного місця та часу їх особистої зустрічі 28 березня 2016 року. На пропозицію ОСОБА_23 «Слышишь, я хотел к тебе подъехать, поговорить, пообщаться», ОСОБА_11 відповідає «Если что, в понедельник только». І далі, на запитання ОСОБА_23 «Ну с утра это в 5, 6 утра?», ОСОБА_11 визначає конкретний час зустрічі «Нет, к 9-ти, туда к работе где-нибудь, если что». Потім, після додаткового обговорення можливого місця зустрічі ОСОБА_11 підсумовує «Хорошо, тогда в понедельник. Давай тогда к 9-ти, где-то на Ленинградской площади».

Як доведено матеріалами НС(Р)Д, показаннями ОСОБА_11, та показаннями ОСОБА_23, погоджена таким чином зустріч відбулась між ними близько «09 год.», «у понеділок» та у «районі Ленінградської площі».

Наведений доказ також підтверджує, що зустріч 28 березня 2016 року між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 відбулася за ініціативою ОСОБА_23 .

При цьому, оскільки дії ОСОБА_23 на той час здійснювались в процесі контролю за вчиненням злочину, тобто, мали на меті перевірку обставин, викладених у заяві ОСОБА_22 про вчинення злочину, суд визнає наведену ініціативну поведінку ОСОБА_23 правомірною, а зібрані таким чином відповідні докази допустимими, про що додатково заначено у п. 8.2.5 вироку.

Інші, зафіксовані у цьому протоколі телефонні розмови між ОСОБА_11 та ОСОБА_23, які відбувались між ними після 28 березня 2016 року, зокрема, тобто, у період з 31 березня 2016 року до 08 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 51-55), суд визнає недопустимими доказами, про що додатково зазначено у п. 8.4.1 вироку.

6.2.4.4.2. Також у цих матеріалах НС(Р)Д зафіксовано дві телефонні розмови обвинуваченого ОСОБА_11 зі свідком ОСОБА_74 від 28 березня 2016 року та від 31 березня 2016 року, ініціатором яких був ОСОБА_11 (т. 7, а.п. 49-51).

Зміст розмови від 28 березня 2016 року відображає намір обвинуваченого ОСОБА_11 завчасно отримати доступ до матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_21 . Зокрема, звертаючись до свідка ОСОБА_54, який був прокурором у справі ОСОБА_21, обвинувачений просить: «Це чуєте, там ото справа ота, вже стара у вас, що Ви пойняли, яка, що Ви тільки узгодили покарання. Ви можете матеріали мені принести, я їх вивчу, щоб я хоть знав, яку позицію мені тут займати. Хоча б на пару днів». Потім, отримавши принципову згоду прокурора, ОСОБА_11 продовжує: «Хорошо. Ви тоді привезіть, я їх почитаю, щоб мені уже якусь позицію виробити, щоб я знав там, по цій кваліфікації, а там уже по всьому іншому - будем тоді дивитися».

Під час наступної телефонної розмови від 31 березня 2016 року, отримавши відповідь прокурора, що всі матеріали будуть надаватись ним виключно у встановленому порядку під час судового засідання, ОСОБА_11 продовжує умовляти, змінюючи обґрунтування своєї зацікавленості: «Ні, та зрозуміло, що письмові докази. Мені не надо там тих пояснень, я кажу. Але хоч подивились ми з Вами, бо там зараз буде ляпсус, щоб потім не це, щоб ми можливо понятого якогось на це засідання визвали. При чому тут Ваше керівництво? Що Ви хочете, щоб я взяв долучив справу цю, чи ще щось? Тому що ми допитували там цих двох: одного з тюрми, другого без лиця - свідків. І на цих доказах фактично треба виносити якесь рішення».

Тобто, у цьому випадку ОСОБА_11 фактично пропонує прокурору допомогти оцінити достатність доказів по справі, і, за необхідності, сприяти прокурору в наданні додаткових доказів шляхом виклику свідків.

На заперечення прокурора по справі ОСОБА_21, що в провадженні є також ще й інші докази, ОСОБА_11 знову наполягає на необхідності отримання доступу до матеріалів досудового розслідування, у черговий раз змінюючи обґрунтування свого прохання: «Так давайте ми подивимось цю справу. Якщо Ви будете відео, то ми будемо на наступне засідання готувати, щоб ми вже не розтягували». Тобто, у цій частині обґрунтуванням з боку ОСОБА_11 виступає необхідність прискорення розгляду справи.

При цьому, в розмовах з прокурором по справі ОСОБА_21, ОСОБА_11 жодного разу не згадував про те, що метою його наміру отримати доступ до матеріалів досудового розслідування в цьому випадку було начебто лише бажання перевірити, чи не приймав він участь у цьому провадженні, як слідчий суддя, на стадії досудового розслідування (про що обвинувачений заявляв у наданих суду показаннях).

Наведені розмови доводять, що дійсною метою ОСОБА_11 для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування по справі ОСОБА_21 був намір якомога швидше пересвідчитись, що не існує перешкод для винесення вироку з призначенням покарання без фактичного позбавлення волі.

Ініціативна, наполеглива поведінка ОСОБА_11 у цьому питанні, за оцінкою суду, викликана наявним у обвинуваченого корисливим мотивом щодо одержання неправомірної вигоди за винесення вказаного рішення.

6.2.4.5. Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НС(Р)Д, визнані судом належними і допустимими

Стороною обвинувачення надані процесуальні документи, які підтверджують належне проведення НС(Р)Д у цьому провадженні.

Зокрема, стороною обвинувачення надано:

- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 16 березня 2016 року, відповідно до якого заступник Генерального прокурора України - керівник САП звернувся до Апеляційного суду Київської області з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 (т. 7, а.п. 13-16);

- ухвала слідчого судді Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2016 року, відповідно до якої надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 строком на два місяці з моменту винесення ухвали, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_2 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу); візуальне спостереження за особою у публічно доступних місцях з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; аудіо-, відеоконтроль особи; обстеження публічно недоступного місця - службового кабінету ОСОБА_11, розташованого в адміністративній будівлі Дніпровського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Сергієнка, буд. 3, кабінет № 6 з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи (т. 7, а.п. 17-18);

- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 16 березня 2016 року, відповідно до якого прокурор САП звернулась до Апеляційного суду Київської області з клопотанням в якому просила надати дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_22 строком на два місяці з моменту винесення ухвали, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_3 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна» (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) (т. 7, а.п. 19-21);

- ухвала слідчого судді Апеляційного суду Київської області від 17 березня 2016 року, відповідно до якої надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_22 строком на два місяці з моменту винесення ухвали, а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по абонентському номеру НОМЕР_3 оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна» (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) (т. 7, а.п. 22-23);

- доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 20/3-287т від 17 березня 2016 року, відповідно до якого прокурор САП звернувся до НАБУ з метою організації виконання ухвал слідчого судді апеляційного суду Київської області від 17 березня 2016 року № 407т та № 408т (т. 7, а.п. 24);

- постанова № 20/3-306т від 21 березня 2016 року, відповідно до якої прокурор САП постановив провести у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року негласну слідчу (розшукову) дію - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту щодо ОСОБА_11, проведення даної НС(Р)Д доручити працівникам НАБУ (т. 7, а.п. 25-27);

- доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 20/3-307т від 21 березня 2016 року, відповідно до якого прокурор САП звернувся до НАБУ з метою виконання постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину (т. 7, а.п. 28);

- доручення № 19/1482т від 18 березня 2016 року, відповідно до якого детектив НАБУ просив ДОТЗ СБ України доручити уповноваженим підрозділам виконати ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Київської області № 407т від 17 березня 2016 року, з подальшою її передачею до оперативно-технічного управління НАБУ для фіксації та обробки (т. 7, а.п. 45);

- письмова згода на залучення до конфіденційного співробітництва, відповідно до якої ОСОБА_22 підтвердила згоду на залучення її до конфіденційного співробітництва та негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 52016000000000073 (т. 7, а.п. 3);

- протокол попередження ОСОБА_22 про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та роз`яснення її прав як особи, залученої до конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні № 52016000000000073, про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування (т. 7, а.п. 4-5);

- постанова детектива НАБУ від 14 березня 2016 року про залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих дій у кримінальному провадженні № 52016000000000073 строком до двох місяців ОСОБА_22 (т. 7, а.п. 6-7);

- письмова згода від 26 березня 2016 року на залучення до конфіденційного співробітництва, відповідно до якої ОСОБА_23 підтвердив згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва та негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 52016000000000073 (т. 7, а.п. 8);

- протокол попередження ОСОБА_23 про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування та роз`яснення йому прав як особи, залученої до конфіденційного співробітництва у кримінальному провадженні № 52016000000000073 (т. 7, а.п. 9-10);

- постанова детектива НАБУ від 26 березня 2016 року про залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих дій у кримінальному провадженні № 52016000000000073 строком до двох місяців громадянина ОСОБА_23 (т. 7, а.п. 11-12).

6.2.5. Документи, що характеризують особу ОСОБА_11 .

Сторона обвинувачення надала наступні документи, що характеризують особу ОСОБА_11

- сертифікати про проходження підготовки у Національній школі суддів (т. 1, а.п. 120-122);

-подяка громадської організації «Застава» (т. 1, а.п. 123);

- почесна грамота Дніпровського районного суду м. Києва (т. 1, 123);

- грамота Козелецької селищної ради (т. 1, а.п. 124);

- грамота Апеляційного суду м. Києва (т. 1, а.п. 124);

- свідоцтво про нагородження орденом святого Миколи Чудотворця ІІІ ступеня (т. 1, а.п. 125);

- свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_4 від 20 липня 2010 року (т. 1, а.п. 112);

- свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_5 від 15 березня 2001 року (т. 1, а.п. 112);

- довідка № 63-22122016/32204 про несудимість ОСОБА_11 (т. 7, а.п. 149);

- довідка № 450134 від 16 серпня 2021 року, згідно якої Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» повідомила, що ОСОБА_11 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває (т. 7, а.п. 151).

Наведені відомості підлягають урахуванню судом під час призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_11 .

6.2.6. Документи, які відображають рух досудового розслідування в кримінальному провадженні, підтверджують повноваження службових осіб на прийняття процесуальних рішень та фіксують вжиття заходів забезпечення кримінального провадження

Стороною обвинувачення надані наступні документи, які відображають рух кримінального провадження № 52016000000000073:

6.2.6.1. Витяг з ЄРДР від 12 серпня 2021 року, згідно з яким зареєстроване кримінальне провадження № 52016000000000073, за яким суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 у період з літа 2015 року по серпень 2016 року вимагав від ОСОБА_22 та ОСОБА_21 та у подальшому одержав від ОСОБА_23 для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 150 тисяч доларів США за винесення вироку в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_21, звільнивши останню від відбування покарання з іспитовим строком на один рік і шість місяців (т. 3, а.п. 1-2). Правова кваліфікація ч. 4 ст. 368 КК України, органом досудового розслідування визначено НАБУ.

Наведений документ підтверджує дату внесення до ЄРДР відомостей про уточнений виклад обставин вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 52016000000000073, відповідно до формулювання, викладеного у обвинувальному акті щодо ОСОБА_11, який є предметом судового провадження.

6.2.6.2. Витяг з ЄРДР від 14 березня 2016 року, згідно з яким зареєстроване кримінальне провадження № 52016000000000073, за яким службові особи судової гілки влади вимагають із заявниці неправомірну вигоду за вчинення дій в інтересах третьої особи з використанням наданої їм влади (т. 3, а.п. 168). Правова кваліфікація ч. 3 ст. 368 КК України. Органом досудового розслідування визначено НАБУ.

Наведений документ підтверджує дату внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення та дату початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 відповідно до вимог ст. 214 КПК України (14 березня 2016 року, 15 год. 07 хв.).

6.2.6.3. Постанова детектива НАБУ від 04 серпня 2016 року, відповідно до якої детектив постановив змінити кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 4 ст. 368 КК України (т. 3, а.п. 169).

Наведений доказ підтверджує наявність належної процесуальної підстави для внесення до ЄРДР відомостей про зміну правової кваліфікації у цьому кримінальному провадженні.

6.2.6.4. Повідомлення від 14 березня 2016 року, згідно з яким детектив НАБУ повідомив заступнику Генерального прокурора України про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 (т. 3, а.п. 171), направлене супровідним листом від 14 березня 2016 року (т. 3, а.п. 170).

Наведений документ підтверджує виконання стороною обвинувачення вимог ч. 6 ст. 214 КПК України.

6.2.6.5. Доручення від 14 березня 2016 року, відповідно до якого начальник Першого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів НАБУ доручив детективу Першого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів НАБУ провести досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (т. 3, а.п. 172).

Наведений документ підтверджує реалізацію керівником органу досудового розслідування повноважень, передбачених ч. 2 ст. 39 КПК України.

6.2.6.6. Постанова детектива НАБУ про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи від 14 березня 2016 року, відповідно до якої начальник Першого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_80 визначив слідчу групу, яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073. Старшим слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, визначено ОСОБА_81 (т. 3, а.п. 173-174).

Стороною обвинувачення також надано постанову детектива НАБУ про зміну слідчої групи та старшого слідчої групи від 04 серпня 2016 року (т. 3, а.п. 175-176) та постанову про зміну та визначення слідчої групи та старшого слідчої групи від 11 лютого 2020 року (т. 3, а.п. 177-178).

Наведені документи підтверджують реалізацію керівником органу досудового розслідування повноважень, передбачених ч. 2 ст. 39 КПК України, та визначають перелік осіб, уповноважених здійснювати досудове розслідування у цьому провадженні відповідно до положень ст. 40 КПК України.

6.2.6.7. Постанова прокурора від 16 березня 2016 року про створення групи прокурорів у кримінальному провадженні, якою заступник Генерального прокурора України - керівник САП ОСОБА_82 створив групу прокурів у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року. Старшим групи прокурорів визначено заступника керівника САП ГПУ ОСОБА_83 (т. 3, а.п. 179-180).

Стороною обвинувачення також надано постанову від 21 березня 2016 року про створення групи прокурорів (т. 3, а.п. 181-182), постанову від 02 жовтня 2019 року про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні (т. 3, а.п. 183-184), постанову від 06 серпня 2021 року про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні (т. 3, а.п. 185-186).

Наведені документи підтверджують реалізацію уповноваженим керівником прокуратури повноважень, передбачених ст. 36, 37 КПК України, та визначає перелік осіб, уповноважених здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, приймати процесуальні рішення у цьому провадженні та підтримувати обвинувачення в суді.

6.2.6.8. Повідомлення про підозру ОСОБА_11 від 11 серпня 2016 року, відповідно до якого останньому повідомили, що він, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, суддею Дніпровського районного суду м. Києва, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме в одержанні для себе неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданої йому влади, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди (т. 3, а.п. 187-206).

Повідомлення про підозру від 11 серпня 2016 року було вручено адміністрації за місцем роботи обвинуваченого - керівнику апарату Дніпровського районного суду м. Києва, вручено дорослому члену сім`ї обвинуваченого - ОСОБА_84 (яка є дружиною ОСОБА_11 ), а також було також направлено поштою за місцем проживання ОСОБА_11 .

На підтвердження належного вручення повідомлення про підозру стороною обвинувачення надано до матеріалів провадження відмітку про вручення підозри для передачі судді ОСОБА_11 за місцем роботи (т. 3, а.п. 196), акт про вручення повідомлення про підозру від 11 серпня 2016 року (т. 3, а.п. 207), та поштову квитанцію про направлення підозри ОСОБА_11 з описом вкладення (т. 3, а.п. 208).

Наведені документи підтверджують факт належного вручення письмового повідомлення про підозру обвинуваченому ОСОБА_11 у цьому провадженні відповідно до вимог ст. 111, 135, 233, 234 КПК України.

Інформацію про вручення письмового повідомлення про підозру також було внесено до ЄРДР 12 серпня 2016 року о 00 год. 32 хв. (т. 23, а.п. 34).

Що стосується твердження сторони захисту про неналежне оформлення прокурором доручення детективу НАБУ ОСОБА_85 на вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_11, то оцінка цієї обставини надана у п. 7.6.2 вироку.

Надаючи суду пояснення, обвинувачений ОСОБА_11 також підтвердив, що він отримував від детективів НАБУ під розписку повістки про виклик на 11 серпня 2016 року, тобто на дату, коли було заплановано після допиту вручити йому повідомлення про підозру.

При цьому, в своїх показаннях обвинувачений підтвердив, що у вказану дату він переховувався від детективів НАБУ в м. Ірпінь та м. Буча, тим самим свідомо ухиляючись від явки на виклик слідчого для особистого вручення йому письмового повідомлення про підозру.

6.2.6.9. Постанова детектива НАБУ про оголошення розшуку підозрюваного від 16 серпня 2016 року, відповідно до якої детектив НАБУ оголосив розшук підозрюваного ОСОБА_11 (т. 4, а.п. 114).

Наведений доказ підтверджує факт оголошення в розшук ОСОБА_11, а в сукупності зі вказаними показаннями ОСОБА_11 - також факт його ухилення від попереднього розслідування.

6.2.6.10. Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03 серпня 2021 року, відповідно до якого детектив НАБУ на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва у справі № 11-сс/796/812/2017 від 23 березня 2017 року затримав ОСОБА_11 (т. 3, а.п. 209-212), та пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_11 (т. 3, а.п. 213-220).

Наведений доказ підтверджує факт затримання ОСОБА_11 та виконання органами досудового розслідування вимог ч. 4, 5 ст. 209КПК України.

6.2.6.11. Ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 25 серпня 2016 року, якою частково задоволено клопотання детектива НАБУ від 23 серпня 2016 року (т. 7, а.п. 134-145), та накладено арешт із забороною відчуження на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_11, (т. 7, а.п. 146-148).

6.2.6.12. Ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 03 липня 2017 року, відповідно до якої частково задоволено клопотання детектив НАБУ від 30 червня 2017 року (т. 6, а.п. 20-32), та накладено арешт на майно, яким володіє та користується ОСОБА_11, а саме: транспортний засіб марки Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_86, шляхом заборони його відчуження та користування (т. 6, а.п. 33-35).

6.2.6.13. Ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року, згідно з якою в задоволенні клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 відмовлено (т. 4, а.п. 14).

6.2.6.14. Ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2016 року, згідно з якою надано дозвіл детективам НАБУ на затримання підозрюваного ОСОБА_11 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т. 4, а.п. 17).

Разом з наведеною ухвалою надано клопотання про дозвіл на затримання, з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 07 вересня 2016 року (т. 4, а.п. 15-16).

6.2.6.15. Копія ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18 січня 2017 року, з якою частково задоволено клопотання детектива НАБУ від 17 січня 2017 року (т. 4, а.п. 18-24), та застосовано до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 4, а.п. 25-32).

Також при цьому, надано ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2017 року, відповідно до якої ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18 січня 2017 року (т. 4, а.п. 32) скасовано, постановлено нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ про застосування до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави задоволено частково, обрано підозрюваному ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою (т. 4, а.п. 33-38).

6.2.6.16. Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року, відповідно до якої у задоволенні клопотання детектива НАБУ від 01 серпня 2021 року (т. 4, а.п. 39-54) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_11 відмовлено. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому цілодобово залишати місце свого проживання, та покладено на підозрюваного ОСОБА_11 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України (т. 4, а.п. 55-64).

Також, при цьому, надано ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2021 року, відповідно до якої апеляційні скарги прокурора та захисника підозрюваного ОСОБА_11 - ОСОБА_87 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_11 залишено без задоволення. Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 серпня 2021 року залишено без змін (т. 4, а.п. 65-68).

6.2.6.17. Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 серпня 2021 року, відповідно до якої клопотання детектива НАБУ від 12 серпня 2016 року (т. 4, а.п. 69-83) задоволено, та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого до підозрюваного ОСОБА_11, із забороною залишати житло та покладено на підозрюваного обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України (т. 4, а.п. 84-89).

6.2.6.18. Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 жовтня 2021 року, відповідно до якої клопотання детектива НАБУ від 01 жовтня 2021 року (т. 4, а.п. 90-104) задоволено частково та продовжено підозрюваному ОСОБА_11 на 60 днів до 14 грудня 2021 року включно строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло та покладено на підозрюваного обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України (т. 4, а.п. 105-110).

Також, при цьому, надано ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 жовтня 2021 року, відповідно до якої апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_11 - ОСОБА_20 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 жовтня 2021 року залишено без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 жовтня 2021 року залишено без змін (т. 4, а.п. 111-113).

6.2.6.19. Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 лютого 2022 року, відповідно до якої клопотання прокурора САП про зміну запобіжного заходу задоволено частково, та застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжний захід в розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 717 900 (сімсот сімесят тисяч девятьсо) гривень та продовжити строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України (т. 12, а.п. 109-113).

6.2.7. Процесуальні документи щодо зупинення та відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні

Стороною обвинувачення надано наступні процесуальні документи щодо зупинення та відновлення досудового розслідування:

- постанова детектива НАБУ від 23 вересня 2016 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (т. 4, а.п. 115-116);

- постанова детектива НАБУ від 29 листопада 2016 року про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (т. 4, а.п. 117-118);

- постанова детектива НАБУ від 30 листопада 2016 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (т. 4, а.п. 119-120);

- постанова детектива НАБУ про відновлення досудового розслідування від 13 січня 2017 року у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (т. 4, а.п. 121-122);

- постанова детектива НАБУ від 14 січня 2017 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (т. 4, а.п. 123-124);

- постанова детектива НАБУ від 04 квітня 2018 року про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (т. 4, а.п. 125-126);

- постанова детектива НАБУ від 04 квітня 2018 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (т. 4, а.п. 127-128);

- постанова детектива НАБУ від 11 лютого 2020 року про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (т. 4, а.п. 129-130);

- постанова детектива НАБУ від 12 лютого 2020 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (т. 4, а.п. 131-132);

- постанова детектива НАБУ від 01 серпня 2021 року про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (т. 4, а.п. 133-135);

- постанова детектива НАБУ від 01 серпня 2021 року про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (т. 4, а.п. 136-138);

- постанова детектива НАБУ від 03 серпня 2021 року про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (т. 4, а.п. 139-141).

6.2.8. Докази, надані стороною обвинувачення на доведення дотримання порядку повернення вилучених документів

Стороною обвинувачення надано наступні процесуальні документи щодо повернення раніше вилучених документів:

- супровідний лист № 0414-202/31708 від 12 вересня 2016 року, відповідно до якого детектив НАБУ направив на адресу Дніпровського районного суду м. Києва кримінальну справу № 755/6436/15-к за обвинуваченням ОСОБА_21, вилучену під час обшуку 09 серпня 2016 року в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва (т. 6, а.п. 54).

6.2.9. Документи, пов`язані з наданням міжнародної правової допомоги в кримінальному провадженні

Стороною обвинувачення надано наступні процесуальні документи, пов`язані з наданням міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні:

- клопотання про видачу особи в Україну з метою притягнення до відповідальності від 02 березня 2017 року, відповідно до якого НАБУ до компетентних органів Республіки Молдова з апроханням видати громадянина України ОСОБА_11 правоохоронним органам України з метою притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (т. 4, а.п. 142-145);

- повідомлення № 02/09-430 від 01 березня 2017 року, відповідно до якого Національний центр по боротьбі с коррупцією Республіки Молдова повідомив НАБУ про затримання у Республіці Молдова 28 лютого 2017 року громадянина України ОСОБА_11 (т. 4, а.п. 146).

6.2.10. Докази виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України

Стороною обвинувачення надано наступні документи на підтвердження виконання вимог ст. 290 КПК України:

6.2.10.1. Процесуальні документи сторони обвинувачення:

- доручення № 06/1-18611-16 від 06 серпня 2021 року, відповідно до якого прокурор САП доручив детективу НАБУ повідомити підозрюваному ОСОБА_11 та його захисникам про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (т. 3, а.п. 3);

- повідомлення № 0414-188/24297 від 06 серпня 2021 року, відповідно до якого детектив НАБУ повідомив підозрюваного ОСОБА_11 та його захисників про завершення досудового розслідування № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року та про надання доступу до матеріалів досудового розслідування (т. 3, а.п. 4);

- доручення № 06/3-18192-16 від 04 листопада 2021 року, відповідно до якого прокурор САП доручила групі детективів НАБУ надати доступ до додаткових матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_11 та його захисникам (т. 6, а.п. 94).

6.2.10.2. Протоколи про надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року:

від 06 серпня 2021 року (т. 3, а.п. 7-8);

від 17 серпня 2021 року (т. 3, а.п. 9-18);

від 19 серпня 2021 року (т. 3, а.п. 21);

від 19 серпня 2021 року (т. 3, а.п. 25-27);

від 30 серпня 2021 року (т. 3, а.п. 28-30);

від 06 вересня 2021 року (т. 3, а.п. 31-34);

від 10 вересня 2021 року (т. 3, а.п. 35-36);

від 14 вересня 2021 року (т. 3, а.п. 37-38);

від 17 вересня 2021 року (т. 3, а.п. 39-41);

від 24 вересня 2021 року (т. 3, а.п. 42-49);

від 04 жовтня 2021 року (т. 3, а.п. 50-54);

від 08 жовтня 2021 року (т. 3, а.п. 60-62);

від 12 жовтня 2021 року (т. 3, а.п. 63-72);

від 19 жовтня 2021 року (т. 3, а.п. 73-97);

від 22 жовтня 2021 року (т. 3, а.п. 98-102);

від 23 жовтня 2021 року (т. 3, а.п. 103-119);

від 28 жовтня 2021 року (т. 3, а.п. 120-122);

від 29 жовтня 2021 року (т. 3, а.п. 123-124);

від 04 листопада 2021 року (т. 3, а.п. 125-128);

від 11 листопада 2021 року (т. 3, а.п. 129-130);

від 15 листопада 2021 року (т. 3, а.п.131-165).

Наведений документ підтверджує виконання стороною обвинувачення вимог ч. 1 ст. 290 КПК України.

6.2.10.3. Запит № 06/1-18611-16 від 16 серпня 2021 року, відповідно до якого прокурор САП просила сторону захисту підозрюваного ОСОБА_11 надати можливість здійснити доступ та скопіювати відповідним чином усі речові докази, документи або копії з них, а також отримати доступ до житла чи іншого володіння, якщо сторона має намір використати відомості, що містяться в них, як докази в суді (т. 3, а.п. 6).

Наведений документ підтверджує намір сторони обвинувачення реалізувати права, передбачені ч. 6 ст. 290 КПК України.

6.2.10.4. Повідомлення № 0414-188/24298 від 06 серпня 2021 року, відповідно до якого детектив НАБУ повідомив підозрюваному ОСОБА_11 та його захисникам, що у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року проводились НС(Р)Д, а саме: аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, спостереження за особою (т. 3, а.п. 5).

Наведений документ підтверджує виконання стороною обвинувачення вимог ч. 1 ст. 253 КПК України.

7. Оцінка окремих тверджень сторони захисту

7.1. Оцінка тверджень сторони захисту з приводу відсутності юрисдикції та повноважень суду в цьому провадженні

Суд відхиляє твердження сторони захисту про відсутність юрисдикції ВАКС та інших судів України для розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_11 .

Відповідно до ст. 2, 92, 124, 127 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-яке кримінальне обвинувачення, яке підлягає розгляду на території України щодо діяння, вчиненого на території України.

7.1.1. Обґрунтовуючи свою позицію, сторона захисту вказувала на те, що у цьому провадженні органами досудового розслідування було розпочато процедуру екстрадиції громадянина ОСОБА_11 з Республіки Молдова до України. У той же час, наведену процедуру не було належним чином завершено, і обвинуваченого ОСОБА_11 не було належним чином передано компетентним органам України.

При цьому, сторона захисту посилалась на положення глави 44 КПК України, на положення Розділу 2 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13 грудня 1993 року (далі - Договір між Україною і Республікою Молдова), Конвенції про статус біженців від 28 липня 1951 року.

З метою доведення своєї позиції, сторона захисту надала суду документи (т. 20, а.п. 68-119, т. 24, а.п. 91-214, т. 25, а.п. 1-84), зокрема, копію клопотання від 02 березня 2017 року про видачу особи в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності, копію рішення суду м. Кишинів від 02 березня 2017 року, копію рішення суду м. Кишинів від 11 квітня 2017 року, копію рішення суду м. Кишинів від 05 вересня 2017 року, рішення суду м. Кишинів від 14 вересня 2021 року, копію рішення Кишинівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року, копію рішення Верховного суду Республіки Молдова від 25 серпня 2021 року, відповідь Генеральної прокуратури Республіки Молдова від 18 жовтня 2022 року.

Оцінюючи наведені твердження сторони захисту, суд приходить до висновку про їх безпідставність.

Юрисдикція суду в цьому провадженні визначається відповідно до положень ст. 32, 33, 33-1 КПК України, згідно з якими ВАКС є належним судом для розгляду цього провадження по суті.

Спеціальні норми міжнародного права, зокрема положення ч. 6 ст. 42 Конвенції ООН Проти корупції від 31 жовтня 2003 року та ч. 4 ст. 17 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією від 27 січня 1999 року визначають можливість встановлення Державою-учасницею на свій розсуд кримінальної юрисдикції щодо корупційних злочинів відповідно до свого внутрішнього права.

Питання екстрадиції, у першу чергу, обумовлені необхідністю дотримання державами на підставі взаємності міжнародно-правового принципу aut dedere aut judicare («видай або суди»), а не питання можливості надання особі імунітету від кримінального переслідування, на що міститься пряме посилання у ч. 4 ст. 44 Конвенції ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 року.

Положення ст. 69 Договору між Україною і Республікою Молдова та ст. 576 КПК України, на які, зокрема, посилається сторона захисту, стосуються виключно меж можливого кримінального переслідування в процедурі екстрадиції, а не питання обмеження юрисдикції договірних держав. При цьому, оскільки процедура екстрадиції не відбулась, вказані межі кримінального переслідування не підлягають застосуванню.

Відповідно до змісту клопотання від 02 березня 2017 року про видачу особи в Україну, запит на екстрадицію було направлено з метою притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 368 КК України, тобто, заявлена мета екстрадиції повністю співпадає з межами обвинувачення у цьому провадженні.

Сторона захисту стверджувала, що обвинуваченого було незаконно переміщено на територію України.

При цьому, сторона захисту захисту в якості доказу посилалась на зміст рішення Кримінальної колегії Кишинівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року по справі № 8r-16/21.

Водночас, таке посилання є повністю безпідставним, оскільки зі змісту вказаного рішення прямо вбачається, що процедура екстрадиції взагалі не відбулась, оскільки до розгляду запиту про екстрадицію, особа, яка підлягає видачі, залишила територію Республіки Молдова, (т. 25, а.п. 233).

Сторона захисту не надала доказів того, що незаконне, на їхню думку, переміщення обвинуваченого має будь-який зв`язок з провадженням, яке є предметом судового розгляду. Зокрема, жоден з наданих стороною захисту документів та жодне пояснення з приводу можливого незаконного викрадення ОСОБА_11 з території Республіки Молдова не пов`язані з обставинами цього провадження або з органами, які здійснювали досудове розслідування в цьому провадженні.

З огляду на це, суд визнає відповідні докази сторони захисту (т. 20, а.п. 68-119; т. 24, а.п. 91-230; т. 25, а.п. 1-84, 215-230; т. 26, 24-88, 113-121, 175-195; т. 27, а.п. 76-123; т. 31, а.п. 1-236; т. 47, а.п.156-179; т.49, а.п. 4-194; т. 50 а.п. 73-86) неналежними доказами відповідно до положень ст. 85, 94 КПК України.

У той же час, навіть за умови належного доведення такого зв`язку, це жодним чином не може обмежувати юрисдикцію судів України та не може бути підставою для звільнення ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності.

Юрисдикція держави Україна щодо кримінального переслідування особи, яка вчинила злочин на її території, не зникає з огляду на спосіб або підстави переміщення особи через її державні кордони.

Україна, як суверена держава, ніколи не передавала будь-якій іншій державі право притягати ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.

Встановлення певних меж притягнення до кримінальної відповідальності (а не зміна юрисдикції) може відбуватись тільки в прямо передбачених випадках (зокрема, у випадку проведення належним чином процедури екстрадиції, коли межі притягнення особи до кримінальнї відповідальності визначаються чітко і конкретно).

Передбачена законодавством можливість визначення відповідних меж притягнення до кримінальної відповідальності не може мати наслідком автоматичну втрату юрисдикції держави Україна щодо злочинів, учинених на її території, а може лише за наявності прямо визначених законом обставин тягнути за собою наслідки, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України (з приводу чого надана оцінка у п. 7.17.3 вироку).

Також не можуть бути в цьому відношенні прийняті до уваги посилання сторони захисту на порушення положень Женевської конвенції про статус біженців 1951 року.

Відповідно до підпункту b п. F статті 1 Конвенції положення цієї Конвенції взагалі не поширюються на тих осіб, щодо яких є серйозні підстави вважати, що вони вчинили тяжкий злочин неполітичного характеру за межами країни, яка надала їм притулок, і до того, як вони були допущені до цієї країни як біженці.

Таким чином, суд відхиляє твердження сторони захисту про відсутність належної юрисдикції судів України в цьому провадженні з огляду на незавершення щодо обвинуваченого процедури екстрадиції з Республіки Молдова, та з огляду на незаконність, на їхню думку, переміщення ОСОБА_11 на територію України.

7.2. Оцінка можливого конфлікту інтересів під час досудового розслідування кримінального провадження

Оцінивши твердження сторони захисту про наявність конфлікту інтересів у цьому провадженні на стадії досудового розслідування, суд приходить до висновку, що розгляд вказаного питання на цій стадії виходить за межі судового розгляду, за виключенням перевірки наявності або відсутності провокації, про що буде окремо зазначено у розділі 8 вироку.

7.2.1. Сторона захисту зазначала про існування особистих стосунків між свідком ОСОБА_23 та посадовими особами, які приймали участь у цьому провадженні на стадії досудового розслідування, зокрема, з керівником САП ОСОБА_43, детективами НАБУ ОСОБА_41 та ОСОБА_88 . Сторона захисту також надала суду докази, які, на її думку, доводять існування вказаних обставин (т. 20, а.п. 120-149, т. 25, а.п. 132-168).

Зокрема, в узагальненому вигляді ці обставини викладено в заяві обвинуваченого ОСОБА_11 на ім`я Генерального прокурора ОСОБА_89 від 10 лютого 2021 року (т. 20, а.п. 120-126).

При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, сторона захисту додатково посилалась на положення закону «Про запобігання корупції» та положення Кодексу про адміністративні правопорушення.

У своїх показаннях свідок ОСОБА_23 факт знайомства з ОСОБА_43, ОСОБА_41 та ОСОБА_42 не заперечував, що цілком природньо: залучення особи у якості агента обов`язково передбачає знайомство з такою особою та також встановлення з нею певних відносин, і не може розцінюватись, як існування конфлікту інтересів. При цьому, та обставина, що співробітники правоохоронних органів могли бути знайомі з залученою особою до моменту такого залучення, не впливає на загальну оцінку.

Отже, факт використання правоохоронними органами в якості таємного агента ОСОБА_23 не є сам по собі достатньою підставою для підтвердження особистої зацікавленості представників цих органів у результатах провадження щодо ОСОБА_11, або для сумнів у їх неупередженості під час проведення досудового розслідування.

7.2.2. ОСОБА_23 не був заявником або викривачем у цьому провадженні, а був залучений до попереднього розслідування саме як таємний агент правоохоронних органів 26 березня 2016 року, тобто, вже після вчинення обвинуваченим злочину.

Доказів існування будь-яких зв`язків заявниці ОСОБА_22 з правоохоронними органами, або доказів впливу на неї з боку ОСОБА_23 до моменту вчинення ОСОБА_11 злочину, стороною захисту не надано.

Процесуальний статус ОСОБА_22 (як заявниці) та обставини її залучення до конфіденційного співробітництва після вчинення ОСОБА_11 злочину суттєвим чином відрізняються від ролі ОСОБА_23 (як таємного агента), якого було залучено пізніше, на стадії викриття злочинних дій ОСОБА_11 вже після вчинення злочину.

Показаннями ОСОБА_23 (п. 6.1.2 вироку), які у цій частині повністю співпадають з показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 5.1 вироку), та матеріалами НС(Р)Д (т. 7, а.п. 33) підтверджується, що перша розмова між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 щодо можливості вирішення справи ОСОБА_21 за надання неправомірної вигоди відбулась тільки 28 березня 2016 року.

7.2.3. При цьому, суд визначив допустимі межі залучення ОСОБА_23 у цьому провадженні, а саме - з метою перевірки відмови ОСОБА_11 від продовження злочинної діяльності, та з метою збирання додаткових доказів прохання ОСОБА_11 надати йому неправомірну вигоду.

Сторона захисту під час судового розгляду не довела, що будь-які особисті стосунки вказаних посадових осіб з ОСОБА_23 могли створити визначений законодавством конфлікт інтересів протягом досудового розслідування.

Оцінка дій ОСОБА_23 як таємного агента, з огляду на дослідження питання можливої провокації, надана окремо в розділі 8 вироку.

7.3. Оцінка можливого порушення порядку вирішення питання про зміну підслідності кримінального провадження

Розглянувши твердження сторони захисту про порушення порядку вирішення питання щодо зміни підслідності кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вирішення вказаного питання віднесено до дискреційних повноважень прокурора.

На доведення викладених обставин сторона захисту надала суду документи, які, на її думку, доводять існування підстав для зміни підслідності у цьому провадженні (т. 20, а.п. 150-152), зокрема, копію заяви про зміну підслідності від 02 серпня 2021 року, де зазначається, що на ОСОБА_11 здійснюється тиск.

З матеріалів провадження вбачається, що з моменту внесення відомостей у ЄРДР відповідно до положень ч. 5 ст. 216 КПК України підслідність цього провадження була визначена за НАБУ.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 36 КПК України, Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. При цьому, вказана ч. 5 ст. 216 КПК України прямо забороняє прокурору доручати досудове розслідування іншим органам, у разі віднесення такого провадження до підслідності НАБУ.

Отже, задоволення клопотання сторони захисту від 02 серпня 2016 року про зміну підслідності прямо суперечило б нормам КПК України.

Твердження сторони захисту про те, що прокурор незаконно відмовився виносити постанову про відмову відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, також не може бути прийняте до уваги.

Відповідно до змісту листа від 10 серпня 2021 року (т. 20, а.п. 152) прокурор повідомив сторону захисту про те, що не вбачає підстав для прийняття будь-яких процесуальних рішень за заявленим клопотанням. У свою чергу, сторона захисту не мала жодних підстав вимагати від прокурора прийняття ним відповідного процесуального рішення саме у вигляді постанови.

7.4. Оцінка ознак можливого вчинення окремих правопорушень на стадії досудового розслідування

Оцінюючи твердження сторони захисту про можливе вчинення органами досудового розслідування, свідком ОСОБА_22 та свідком ОСОБА_23 та іншими особами відносно обвинуваченого кримінальних правопорушень на стадії досудового розслідування (зокрема, підробка процесуальних документів та викрадення людини), суд приходить до висновку, що розгляд вказаного питання виходить за межі розгляду в цьому кримінальному провадженні.

З цього приводу сторона захисту зазначила про існування ознак учинення вказаними особами злочинів на стадії досудового розслідування та надала суду докази, які, на її думку, доводять існування цих обставин (т. 20, а.п. 156-217; т. 21, а.п. 1-223; т. 22, а.п. 1-243; т. 24, а.п. 1-24; т. 25, а.п. 1-217; т. 26, а.п. 1-241; т. 27, а.п. 66-198; т. 28, а.п. 1-127; т. 29, а.п. 22-51, 81), у тому числі, витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження 62022100120000310 за ч.1 ст. 366 КК України від 01 серпня 2022 року та витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження 62022100120000322 за ч. 3 ст. 369 КК України від 08 серпня 2022 року, лист Дарницького управління поліції від 23 серпня 2022 року за № 10664/125/48/02-22 про проведення досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 1221100020004031 за ч. 2 ст. 146 КК України, вирок суду м. Кишинів від 18 листопада 2021 року, інші рішення судів Республіки Молдова та документи розслідування парламентської комісії Республіки Молдова.

Суд не має можливості надавати оцінку обставинам, які є предметом інших кримінальних проваджень, та визнає надані стороною захисту з цього приводу докази неналежними.

З огляду на це, суд також відмовив стороні захисту в задоволенні клопотань про призначення експертизи щодо з`ясування питань, які виходять за межі цього кримінального провадження.

7.5. Оцінка повноважень для визначення слідчого та надання доручення на проведення досудового розслідування

7.5.1. Суд відхиляє твердження сторони захисту про те, що керівник Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_80 не був керівником органу досудового розслідування, тобто, згідно чинної на той час редакції КПК України не міг визначати слідчого у цьому кримінальному провадженні та доручати проведення досудового розслідування.

Сторона захисту з цього приводу посилається, зокрема, на незаконність постанови про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи від 14 березня 2016 року (т. 3, а.п. 173-174).

На обґрунтування своєї позиції сторона захисту надала документи щодо призначення посадових осіб НАБУ та щодо організації праці (найменування посад) в НАБУ (т. 23, а.п. 11-18).

Відмовляючи у визнанні доказів недопустимими із цих підстав суд виходить із того, що, згідно із положеннями п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України, чинного на час призначення слідчих у цьому провадженні, а саме станом на 16 березня 2016 року, законодавець не обмежував перелік керівників підрозділів детективів НАБУ виключно посадами керівника чи заступника керівника головного підрозділу детективів.

Згідно з наданим стороною захисту інформаційним листом НАБУ від 18 січня 2022 року (т. 23, а.п. 11-12) відповідно до матеріалів кримінального провадження № 52016000000000073 у 2016 році керівником органу досудового розслідування був ОСОБА_90 .

Згідно з вказаним листом, керівниками органу досудового розслідування у 2016 році були також старші детективи - керівники Четвертого відділу детективів Першого підрозділу дективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_91 і ОСОБА_92 .

Також суд звертає увагу, що відповідно до витягу з наказу НАБУ № 137-н від 23 грудня 2015 року (т. 23, а.п. 14) було змінено найменування посади «начальник Першого відділу детективів Підрозділу детективів» на ««начальник Першого підрозділу (відділу) детективів». Тобто, посади «начальник підрозділу» та «начальник відділу» є тотожними з огляду на обсяг наданих повноважень.

Таким чином, начальник Першого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_80 відповідно до положень ст. 39 КПК України мав необхідні повноваження для прийняття постанови НАБУ про визначення слідчої групи та старшого слідчої групи від 14 березня 2016 року.

Заначений висновок суду у повній мірі узгоджується з позицією АП ВАКС, викладеною в ухвалі від 17 липня 2020 року в справі № 626/1948/17.

7.5.2. Суд також відхиляє твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_80 у цьому провадженні не мав права вносити відомості щодо ОСОБА_11, як судді, до ЄРДР.

Такі твердження є повністю безпідставними, оскільки положення ст. 214, 480, 482 КПК України жодних обмежень на вказані дії детектива НАБУ не встановлюють.

7.6. Оцінка реалізації повноважень прокурорами

Суд відхиляє твердження сторони захисту про те, що у цьому провадженні прокурори виконували всі процесуальні дії поза межами повноважень.

Таке твердження захисника безпідставне та не узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 37 КПК України, згідно з якою прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності, керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

7.6.1. У матеріалах провадження відсутній оригінал постанови про створення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 16 березня 2016 року, але наявна її завірена копія (т. 3, а.п. 179-180).

Сторона обвинувачення у судовому засіданні пояснила, що оригінал постанови про створення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 16 березня 2016 року у паперовому вигляді втрачено.

У цьому випадку суд уважає, що за відсутності оригіналу можуть бути застосовані положення ч. 5 ст. 99 КПК України, оскільки зміст цього документу може бути належним чином підтверджений з огляду на надану його завірену копію.

При цьому, відомості про постанову прокурора від 16 березня 2016 року були належним чином внесені до ЄРДР (т. 10, а.п. 101, т. 23, а.п. 34).

Відповідно до п. 2.4 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (у редакції від 09 вересня 2014 року) після внесення відомостей до Реєстру реєстратором проводиться накладення електронного цифрового підпису. Відповідно до положень ч. 2 ст. 6 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Додатково оцінюючи, які наслідки для цього провадження може мати факт відсутності оригіналу вказаної постанови у паперовому вигляді, суд звертає увагу на наявність у матеріалах провадження оригіналів інших постанов про створення та зміну групи прокурорів у цьому провадженні у паперовому вигляді, зокрема, від 21 березня 2016 року (т. 3, а.п. 181-182), від 02 жовтня 2019 року (т. 3, а.п. 183-184), від 06 серпня 2021 року (т. 3, а.п. 185-186), що також не заперечується стороною захисту.

Тобто, у будь-якому випадку, сторона обвинувачення надала оригінал документу в паперовому вигляді про прийняття відповідного процесуального рішення не пізніше 21 березня 2016 року (т. 3, а.п. 181-182), тобто, з дати прийняття прокурором у цьому провадженні першої постанови про контроль за вчиненням злочину від 21 березня 2016 року.

7.6.2. Оскільки ОСОБА_11 є спеціальним суб`єктом, оцінці підлягають саме повноваження прокурора щодо проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду.

Зокрема, відповідно до матеріалів провадження заступник Генерального прокурора - керівник САП у період з 14 березня 2016 року до 21 березня 2016 року звернувся до Апеляційного суду Київської області з клопотанням про надання дозволу на проведення НС(Р)Д № 20/3-281т від 16 березня (т. 7, а.п. 13-16).

Тобто, йдеться про здійснення заступником Генерального прокурора - керівником САП повноваження, прямо визначеного приписами ч. 5 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 01 січня 2016 року).

Отже, у цьому випадку заступник Генерального прокурора - керівник САП реалізовував свої повноваження, визначені нормами спеціального Закону, з урахуванням додаткових гарантій дотриманням прав обвинуваченого, як судді, без огляду на зміст постанови про визначення групи прокурорів від 16 березня 2016 року.

Відповідно до наданої стороною обвинувачення роздруківки з ЄРДР вкладки «Рух провадження» (т. 2, а.п. 52) зазначається, що заступник Генерального прокурора - керівник САП здійснює у цьому провадженні процесуальне керівництво з 16 березня 2016 року, тобто, саме з дати його звернення до Апеляційного суду Київської області з клопотанням про надання дозволу на проведення НС(Р)Д.

Отже, всі зібрані в процесі проведення цієї слідчої дії докази, зафіксовані у протоколі про результати проведення негласної слідчої дії аудіо-відеоконтроль особи № 19/2137т від 15 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 29-44) з додатками на картках пам`яті SD Card Transcend 32 Gb № 746т, 747т, 836т, 836ат, 837т, 870т, 887т, є належними та допустимими.

7.6.3. Суд вважає безпідставними твердження сторони захисту, що повноваження на винесення постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 21 березня 2016 року у цьому провадженні належали виключно Генеральному прокурору, або його заступнику.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 01 січня 2016 року) необхідність реалізації спеціальних повноважень Генерального прокурора України або його заступників, керівника регіональної прокуратури або його заступників виникає виключно у випадках проведення стосовно судді оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися лише з дозволу суду.

У той же час, контроль за вчиненням злочину є видом НС(Р)Д, проведення якої не передбачає одержання попереднього дозволу суду.

При цьому, як було зазначено у п. 7.6.2 вироку, з клопотаннями про проведення НС(Р)Д, які вимагають такого дозволу суду, у цьому провадженні звертався безпосередньо заступник Генерального прокурора - керівник САП.

7.6.4. Безпідставним є твердження сторони захисту про те, що прокурор, надаючи детективу НАБУ доручення на вручення обвинуваченому повідомлення про підозру, порушив вимоги ст. 481 КПК України.

З цього приводу, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2019 року по справі № 536/2475/14-к роз`яснила, що Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб`єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні. Вручення повідомлення про підозру судді уповноваженим суб`єктом за умови, що таке рішення було прийняте (складене) та підписане саме Генеральним прокурором або його заступником, не порушує гарантії суддівської незалежності.

Та обставина, що відповідне доручення було викладено заступником Генерального прокурора - керівником САП не у вигляді окремого документу (т. 3, а.п. 194, 204), а на останньому аркуші письмового повідомлення про підозру, не впливає на чинність такого доручення.

7.6.5. Суд також вважає безпідставними твердження сторони захисту, що повноваження на складання та підписання обвинувального акта у цьому провадженні належали виключно Генеральному прокурору, або його заступнику, керівнику регіональної прокуратури або його заступнику.

Положення ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (як у редакції від 01 січня 2016 року, чинній на момент вчинення злочину, так і в редакції від 02 червня 2016 року, чинній на момент звернення з обвинувальним актом до суду) та ст. 481, 482 КПК України не містять будь-якого спеціального припису про окремий порядок складання та підписання обвинувального акта щодо судді.

Таким чином, складання та підписання у цьому провадженні обвинувального акта детективом НАБУ, з наступним його затвердженням прокурором (т. 1, а.п. 24), відповідно до вимог ст. 291 КПК України є належним і повністю законним.

7.7. Оцінка зафіксованого у матеріалах НС(Р)Д змісту спілкування ОСОБА_11 з прокурором ОСОБА_93 .

Суд відхиляє твердження обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що зафіксований у матеріалах НС(Р)Д зміст його розмов з прокурором ОСОБА_74 є доказом того, що метою його спілкування з ОСОБА_22 було виключно її консультування з приводу додаткових медичних документів, які мають бути передані прокурору.

У цьому випадку сторона захисту безпідставно посилається на відомості, зафіксовані під час проведення відповідної НС(Р)Д.

Так, у протоколі про результати проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 19/2136т від 15 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 46-55) та додатку на DVD-R диску Verbatim 4,7 GB № 748т зафіксовано дві телефонні розмови обвинуваченого ОСОБА_11 з прокурором ОСОБА_74 від 28 березня 2016 року та від 31 березня 2016 року (т. 7, а.п. 49-51).

Зміст розмови від 28 березня 2016 року відображає бажання обвинуваченого ОСОБА_11 отримати доступ до матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_21 . Зокрема, звертаючись до прокурора ОСОБА_54, обвинувачений просить: «Це чуєте, там ото справа ота, вже стара у вас, що Ви пойняли, яка, що Ви тільки узгодили покарання. Ви можете матеріали мені принести, я їх вивчу, щоб я хоть знав, яку позицію мені тут займати. Хоча б на пару днів» (т. 7, а.п. 49).

Далі, отримавши принципову згоду прокурора розглянути вказане питання, ОСОБА_11 продовжує: «Хорошо. Ви тоді привезіть, я їх почитаю, щоб мені уже якусь позицію виробити, щоб я знав там, по цій кваліфікації, а там уже по всьому іншому - будем тоді дивитися» (т. 7, а.п. 49).

У цьому фрагменті обвинувачений пояснює прокурору, для чого він хоче отримати доступ до матеріалів досудового розслідування, а саме, щоб заздалегідь сформувати свою позицію, як суддя.

Під час наступної телефонної розмови від 31 березня 2016 року, отримавши відповідь прокурора, що всі матеріали будуть надаватись ним виключно у встановленому порядку під час судового засідання, ОСОБА_11 наводить інше обґрунтування своєї зацікавленості: «Ні, та зрозуміло, що письмові докази. Мені не надо там тих пояснень, я кажу. Але хоч подивились ми з Вами, бо там зараз буде ляпсус, щоб потім не це, щоб ми можливо понятого якогось на це засідання визвали. При чому тут Ваше керівництво? Що Ви хочете, щоб я взяв долучив справу цю, чи ще щось? Тому що ми допитували там цих двох: одного з тюрми, другого без лиця - свідків. І на цих доказах фактично треба виносити якесь рішення». І далі, на заперечення прокурора обвинувачений продовжує: «Так давайте ми подивимось цю справу. Якщо Ви будете відео, то ми будемо на наступне засідання готувати, щоб ми вже не розтягували» (т. 7, а.п. 50-51).

Тобто, у цьому фрагменті обвинувачений пояснює своє бажання ознайомитись з наявними у прокурора матеріалами кримінального провадження тим, що хоче пришвидшити розгляд справи ОСОБА_21 .

Таким чином, зміст наведених розмов (на додаток до показань свідка ОСОБА_94, п. 6.1.6 вироку) спростовує твердження сторони захисту, що обвинувачений виключно мав намір допомогти ОСОБА_22 зібрати та надати прокурору додаткові медичні документи з приводу стану здоров`я ОСОБА_21 .

7.8. Оцінка встановлення місця та часу вчинення злочину

Суд відхиляє твердження сторони захисту про те, що органами досудового розслідування не було встановлено місце та час вчинення злочину.

Оцінюючи наведене питання виключно в частині обвинувачення у проханні неправомірної вигоди, суд, з урахуванням сукупності всіх обставин провадження робить висновок, що сторона обвинувачення довела, що обвинувачений ОСОБА_11 просив надати йому неправомірну вигоду за прийняття рішення по справі ОСОБА_21 на початку березня 2016 року під час зустрічі з ОСОБА_22 у дворі Дніпровського районного суду м. Києва.

Наведене підтверджується змістом заяви про вчинення злочину, показаннями ОСОБА_22 та змістом протоколу НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 29-44).

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 також підтверджується, що на початку березня 2016 року під час зустрічі з ОСОБА_22 у дворі Дніпровського районного суду м. Києва між ними дійсно обговорювалося питання про надання неправомірної вигоди за прийняття рішення по справі ОСОБА_21 .

При цьому суд вже прийшов до висновку що інтерпретація вказаних подій ОСОБА_11 про те, що це ОСОБА_22 під час тієї зустрічі запропонувала йому неправомірну вигоду, є неправдивими.

7.9. Оцінка тверджень сторони захисту про необхідність проведення експертизи протоколів НС(Р)Д

Суд відхилив клопотання сторони захисту про призначення експертизи протоколів НС(Р)Д і додатків до них, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Так, питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися на підставі ґрунтовного вивчення обставин справи й змісту доводів сторін щодо необхідності її призначення, які мають спиратися на відомості про фактичні обставини, отримані із досліджених під час судового розгляду доказів.

Водночас, стороною захисту не доведено дійсне існування обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження, для вирішення яких необхідне залучення експерта.

Обґрунтовані сумніви в достовірності викладеної у НС(Р)Д інформації мають бути об`єктивними та аргументованими, з огляду на конкретні обставини цього кримінального провадження, а загальні твердження щодо можливого здійснення технічного втручання і редагування аудіо-, відеозаписів та стосовно недостовірності відображеної на них інформації мають спиратися на об`єктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів чи переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі.

При цьому стороною захисту не наведено й судом не було виявлено під час дослідження відповідних записів (і їх зіставлення з іншими доказами) будь-яких об`єктивних даних про конкретні факти, які б могли вказувати на невідповідність звуко- і відеозапису, зафіксованих на аудіо- та відеофайлах, створених у ході реалізації НС(Р)Д, їх редагування чи монтування, невідповідність змісту розмови, зафіксованої в ході проведення НС(Р)Д на носіях та відображеної у протоколах відео- та аудіоконтролю інформації, із її змістом, з`ясованим завдяки отриманим у суді показанням свідків.

Заявляючи про монтаж, обвинувачений не заперечує самих фактів зустрічей та розмов з ОСОБА_22 21 березня 2016 року та 25 березня 2016 року в залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва, а також факт зустрічі з ОСОБА_23 28 березня 2016 року поблизу Дніпровського районного суду м. Києва.

Також обвинувачений підтверджує, що під час цих зустрічей дійсно обговорювалися питання, пов`язані з розглядом справи ОСОБА_21, а також питання надання неправомірної вигоди за винесення рішення по вказаній справі.

Твердження обвинуваченого про фальсифікацію носять загальний характер та полягають у тому, що досліджений під час судового розгляду зміст протоколу НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 29-44) та зміст додатків до нього сфальсифіковано шляхом видалення середньої частини розмови та подальшого їх монтажу.

Розглянувши вказані твердження обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вони є повністю безпідставними.

Досліджені в судовому засіданні електронні документи у вигляді файлів аудіо- відеофіксації до протоколу НС(Р)Д не містять будь-яких ознак монтажу. Зміст зафіксованих на них розмов є послідовним, безперервним, логічно пов`язаним, та відповідає змісту протоколу НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року. У суду не виникає жодних обґрунтованих сумнівів у достовірності зафіксованої на них інформації.

Сторона захисту не наводить конкретного змісту частини розмови, який (на її думку) було видалено та не наводить жодного обґрунтування того, яким чином такий фрагмент (у разі його видалення) міг би вплинути на сприйняття загального змісту розмови.

Наданий стороною обвинувачення електронний документ не містить жодних ознак подібного втручання. Вся досліджена судом розмова від 21 березня 2016 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_22 побудована зі взаємопов`язаних змістовних блоків, між якими відбуваються логічні переходи.

Так, спочатку за ініціативою ОСОБА_22 починається обговорення справи ОСОБА_21, потім за ініціативою ОСОБА_11 відбувається обговорення надання неправомірної вигоди та можливості зміни її розміру, потім відбувається обговорення алгоритму визнання вини ОСОБА_21, а потім алгоритму фактичної передачі неправомірної вигоди.

При цьому суд звертає увагу, що, відповідаючи на питання сторони обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_11 взагалі не зміг пояснити, що означали конкретні його висловлювання, зафіксовані під час проведення цієї НС(Р)Д.

Пояснення з боку ОСОБА_11 про те, що подібних фраз він не говорив, та про те, що він не пам`ятає, щоб говорив такі фрази, не може бути прийняте судом у якості належної підстави для призначення експертизи.

З урахуванням контексту спілкування ОСОБА_11 з ОСОБА_22 не вбачається жодних ознак монтування розмови від 21 березня 2016 року, яке могло б спотворити зміст особистих висловлювань самого ОСОБА_11 з приводу розгляду справи ОСОБА_21 таких, як: «Ну, допустим, что мы все можем, вынесем решение. Вот. Я вынесу», «Вы ж понимаете, что надо чтобы она все-таки признала там вину в этом… И чтобы это было как смягчающее обстоятельство. Тогда мы сможем применить основную», «Можно признать, сказать, что не помнит там, и прочее, прочее там, все, что угодно, чтобы не рассказывать. Или можно просто признать, там «раскаиваюсь, да, больше не буду, но от показаний отказываюсь, чтобы там ничего ни это там», «Я сейчас выясню события, ситуацию, какой у нас тут, что тут мне будут говорить там сверху и прочее, и потом, если что, то, ещё подъедете как- то вот так вот»; або його особистих висловлювань з приводу надання неправомірної вигоди, таких як: «Что вы можете по тому, что мы говорили?», «Ну, что Вы можете?», «Коротко, без разговоров, и не надо, чтобы я слышал,» «Нет, давайте мы так, чтоб все-все сразу», «Вы же понимаете, что за такое ж могут и застрелить, и все, что угодно, если я что-то не то», «Вы не говорите за сумму» (т. 7, а.п. 30).

Сторона захисту також не надала суду жодних пояснень, що саме могло бути змінено у відеофайлі, де зафіксована передача обвинуваченим під час зустрічі 21 березня 2016 року ОСОБА_22 аркуша паперу з пропозицією написати суму неправомірної вигоди.

Заперечення ОСОБА_11 достовірності цієї події, зафіксованої на відео, само по собі також не може бути належною підставою для призначення експертизи.

Усі висловлювання ОСОБА_11 протягом вказаної розмови (за виключенням двох заохочуючих до обговорення запитань: «Что Вы можете по тому, что мы говорили?», «Ну, что Вы можете?») мають стверджувальний характер, і засвідчують власну ініціативну поведінку обвинуваченого.

Аналогічно, не вбачається жодних ознак такого монтування розмови під час зустрічі ОСОБА_11 та ОСОБА_23 28 березня 2016 року, яке могло б спотворити зміст його особистих висловлювань з приводу попереднього спілкування з ОСОБА_22, таких, як: «Ну смотри какая ситуация ... Мы тогда поговорили, я пошел туда, к нашему керівництву», «Ну, тогда мы говорили сто, когда в первый раз… но я у нее спрашиваю, она говорит мы там что-то половину нашли, ну ж, думаю, половину» (т. 7, а.п. 33-34).

Не впливає на рішення суду про відмову в проведенні експертизи також твердження обвинуваченого, що початок розмови від 28 березня 2016 року, на якій вони обговорювали побутові теми, не було відображено саме з метою фальсифікації загального змісту розмови.

Так, у протоколі НС(Р)Д (т. 7, а.п. 33) дійсно не міститься розшифровки початку розмови одразу після привітань, а вказано «розмови на побутові теми».

У той же час, першими ж словами ОСОБА_23 після цього фрагменту є «Да, ОСОБА_11, смотри, приехала ОСОБА_22 вся в соплях, в слезах…», що свідчить пряме посилання на відмову ОСОБА_11, яку він надав ОСОБА_22 під час їх попередньої зустрічі 25 березня 2016 року, що утворює єдиний змістовний ланцюг подій, які безпосередньо досліджувались у цьому провадженні.

Подальша розмова між ОСОБА_11 та ОСОБА_23 створює наступний змістовний блок, логічно пов`язаний з безпосереднім обговоренням причин відмови ОСОБА_11 від вирішення справи ОСОБА_21, та детальним висвітленням обвинуваченим змісту свого попереднього спілкування з ОСОБА_22 .

Отже, обговорення інших побутових тем у попередній частині розмови не може впливати на цілісність сприйняття та оцінку судом змісту зафіксованих у протоколі НС(Р)Д висловлювань ОСОБА_11 .

Твердження сторони захисту про фальсифікацію матеріалів НС(Р)Д виглядають нереалістичними також з огляду на те, що відображений у них зміст спілкування ОСОБА_11 з ОСОБА_22 та ОСОБА_23 зафіксовано однаковим чином у паперовому протоколі, на відеоносії та на аудіоносії. При цьому, як вже було зазначено, єдина відмінність між відео- та аудіофіксацією полягає виключно в часі початку та часі закінчення фіксування цих розмов різною апаратурою на різних носіях, а не у самому змісті таких розмов.

Твердження сторони захисту про фальсифікацію інших наданих стороною обвинувачення протоколів НС(Р)Д не підлягають оцінці з огляду на визнання їх недопустимими, про що зазначено у п. 8.4 вироку.

7.10. Оцінка тверджень сторони захисту про необхідність виклику додаткових свідків

Усі свідки, які могли мати відомості стосовно події злочину та обставин, що мають суттєве значення для цього кримінального провадження, були допитані під час судового розгляду відповідно до положень ст. 352 КПК України, з наданням сторонам можливості проведення прямого та перехресного допиту.

Судом було відмовлено у виклику для допиту тих свідків, які, відповідно до обґрунтувань, викладених у клопотаннях про їх виклик, не мали відомостей щодо обставин, які мають значення для цього кримінального провадження.

Відмовляючи стороні захисту в допиті службових осіб органів досудового розслідування, адвокатів які брали участь на стадії досудового розслідування, а також понятих, які залучались до проведення слідчих дій, суд виходив з того, що позиція та дії вказаних осіб належним чином відображені в процесуальних документах, які засвідчені підписами цих осіб. Сторона захисту не навела належних доводів, які б могли свідчити, що відомості, відображені у відповідних процесуальних документах, є недостовірними та можуть бути спростовані показаннями цих свідків.

При цьому, на численні уточнюючі запитання суду сторона захисту у кожному випадку не змогла належним чином обґрунтувати, чи можуть повідомити такі свідки будь-які додаткові відомості, що стосуються предмету цього провадження, та наводила з цього приводу лише певні припущення.

Судом також було відмовлено у повторному виклику та допиті в якості свідка ОСОБА_22 та свідка ОСОБА_23 .

Під час допиту вказаних осіб у судовому засіданні, сторона захисту реалізувала своє право на перехресний допит цих свідків. При цьому, сторона захисту належним чином не обґрунтувала, які саме додаткові відомості можуть надати ці особи, та чому сторона захисту не скористалась наданою їй можливістю поставити свідкам питання з приводу таких додаткових відомостей під час проведення перехресного допиту.

7.11. Оцінка твердження про процесуальні порушення на стадії досудового розслідування

Сторона захисту протягом судового розгляду також заявляла про численні порушення вимог КПК, які, на її думку, були допущені на стадії досудового розслідування, зокрема на стадії затримання обвинуваченого та під час обрання йому запобіжного заходу.

Надаючи оцінку таким твердженням суд звертає увагу, що сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а саме відомості (фактичні дані), які отримані саме завдяки такому порушенню. Тобто, закон вимагає встановити прямий причинно-наслідковий зв`язок між порушенням прав обвинуваченого і отриманими у цьому провадженні доказами.

Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на вирішення питання про допустимість доказів.

Суд не вважає, що докази, які були визнані у цьому провадженні належними та допустимими, були отримані внаслідок процесуальних порушень, на які посилається сторона захисту.

Отже, суд відхиляє довід сторони захисту про недопустимість таких доказів.

При цьому суд звертає увагу, що сторона захисту апелює до подій, які за хронологією відбулись вже після завершення збирання доказів у цьому провадженні.

Окрім того, що наведені заяви не підтверджуються матеріалами провадження та не можуть мати наслідком визнання доказів недопустимими, суд наголошує, що як суддя з багаторічним стажем та прокурор у минулому (тобто, спеціаліст у галузі кримінального процесуального права вищого гатунку), по відношенню до якого було застосовано механізм додаткових гарантій у процесі досудового розслідування, обвинувачений у будь-якому випадку добре усвідомлював обсяг своїх прав та вільно ними користувався.

Усі скарги, заяви, зауваження та клопотання обвинуваченого протягом досудового розслідування були належним чином зафіксовані та розглянуті.

7.12. Оцінка тверджень обвинуваченого про порушення стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України.

Обвинувачений стверджував, що стороною обвинувачення було порушено вимоги ст. 290 КПК України, оскільки під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування він перебував у тяжкому фізичному стані, зокрема, мав вади зору та слуху, які не дозволяли йому на той час адекватно сприймати зміст наданих йому для ознайомлення матеріалів досудового розслідування. Отже, на думку обвинуваченого, вимоги ст. 290 КПК України у цьому випадку не були належним чином виконані.

Суд не погоджується з наведеними твердженнями обвинуваченого.

Так, ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування відбувалось протягом достатнього часу, з 06 серпня 2021 року до 15 листопада 2021 року.

Наявні у матеріалах провадження медичні документи щодо фізичного стану обвинуваченого у період його ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, жодним чином не підтверджують нездатність обвинуваченого сприймати зміст наданих йому на ознайомлення матеріалів.

У свою чергу, сторона обвинувачення надала суду докази належного виконання нею вимог ст. 290 КПК України (п. 6.2.10 вироку).

Зокрема, вказані докази містять протоколи про надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року (п. 6.2.10.2 вироку).

У вказаних протоколах зафіксовані численні зауваження сторони захисту, але, у жодному з протоколів стороною захисту не зазначено про неможливість обвинуваченого ОСОБА_11 сприймати зміст наданих йому на ознайомлення матеріалів.

Також, обвинувачений неодноразово реалізовував своє право на ознайомлення з матеріалами провадження протягом судового розгляду, та жодного разу не заявляв суду про неможливість сприймати їх зміст, та не звертався до суду з клопотанням про надання йому додаткового часу на ознайомлення, з огляду на стан його здоров`я.

7.13. Оцінка судово-технічної експертизи від 30 грудня 2022 року

Стороною захисту надано до матеріалів провадження висновок експерта № 22/4 КТ-49 від 30 грудня 2022 року (т. 42, а.п. 4-20), відповідно до якого дані щодо імені та розширення 85 файлів, які виявлено за шляхом «\подано 06.09.2022\Електронні матеріали, записані детективами НАБУ\» серед наявного інформаційного наповнення, наданого на дослідження флеш-накопичувача «HS-RALI» без маркувальних позначень, шляху їх розміщення, розміру, дати створення, останніх змін та збереження, хеш-суми інформаційного наповнення, а також інформацію про спосіб створення файлів та їх метадані.

Отже, в наданому стороною захисту висновку експерта не міститься жодної доказової інформації, яка безпосередньо стосувалась би обставин створення протоколу огляду та видачі грошових коштів від 08 серпня 2016 року.

При цьому, наданий стороною обвинувачення документ у паперовому вигляді (т. 5, а.п. 1-382), на перевірці дійсності якого наполягає сторона захисту, не містить будь-яких візуальних ознак його підроблення.

Сторона обвинувачення взагалі не надавала суду відповідний файл цього документу, тобто, досліджуваний експертом електронний файл не є доказом сторони обвинувачення у цьому провадженні, достовірність якого може бути підтверджена або спростована експертним шляхом.

Сам по собі факт оцінки експертом дати створення окремих електронних файлів не є доказом фальсифікації паперового документу, наданого стороною обвинувачення.

Таким чином, за оцінкою суду, висновок експерта № 22/4 КТ-49 від 30 грудня 2022 року не підтверджує та не спростовує жодних обставин, які мають значення для кримінального провадження.

З огляду на це, суд визнає висновок експерта № 22/4 КТ-49 від 30 грудня 2022 року неналежним доказом відповідно до положень ст. 85, 94 КПК України.

7.14. Оцінка висновку експертизи від 21 квітня 2023 року за результатами проведення НС(Р)Д

Стороною захисту надано до матеріалів провадження висновок експерта № 23/4Т-21 від 21 квітня 2023 року (т. 42, а.п. 23-49), відповідно до якого зафіксовані на 13-17 аркушах копії протоколу про результати проведення НС(Р)Д - спостереження за особою від 22 вересня 2016 року містять дані щодо фіксації геолокаційних координат (широта та довгота у градусах) переміщення пристрою, які наведено у якості графічного відображення.

Також у цьому висновку зазначено, що зафіксовані на 13-17 аркушах копії протоколу НС(Р)Д - спостереження за особою від 22 вересня 2016 року містять дані щодо фіксації геолоаційних координат (широта та довгота у градусах) переміщення пристрою, що здійснювались 09 серпня 2016 року у період з 14 годин 14 хвилин по 15 годин 34 хвилини.

Отже, як вбачається з цього висновку експерта, його складено виключно на підставі відомостей, викладених у протоколі НС(Р)Д - спостереження за особою від 22 вересня 2016 року (т. 42, а.п. 33).

При цьому, у висновку відсутні жодні твердження, з яких можна було б зробити висновок про підробку цього протоколу НС(Р)Д.

Таким чином, за оцінкою суду, висновок експерта № 23/4Т-21 від 21 квітня 2023 року не є доказом підробки протоколу НС(Р)Д - спостереження за особою від 22 вересня 2016 року, на що посилається сторона захисту, надаючи цей доказ.

7.15. Оцінка висновку експерта від 26 листопада 2021 року

Сторона захисту надала до матеріалів кримінального провадження висновок експерта за результатами проведення почеркознавчого дослідження від 26 листопада 2021 року № 3175 (т. 21, а.п. 91-102), відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_95, зображення яких містяться між зображеннями друкованих записів «Заступник Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури державний радник юстиції 3 класу» та «ОСОБА_95» у технічних копіях клопотання про проведення обшуку автомобіля (марки Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_1 ), від 10 серпня 2016 року, клопотання про проведення обшуку робочого місця ОСОБА_11 від 10 серпня 2016 року виконані не тією особою, яка виконала підписи від імені ОСОБА_95, зображення яких міститься між зображеннями друкованих записів «Заступник Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури державний радник юстиції 3 класу» та «ОСОБА_95» у технічних копіях повідомлення про підозру ОСОБА_11 від 11 серпня 2016 року, повідомлення про підозру ОСОБА_11 від 11 серпня 2016 року (що вручене в присутності понятих), а іншою особою.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України у цьому кримінальному провадженні розгляд проводиться лише стосовно ОСОБА_11 і лише в межах висунутого обвинувачення.

Предметом дослідження у наданому стороною захисту експертному висновку є підписи особи, щодо якої це провадження не здійснюється, яка не є учасником провадження на стадії судового розгляду, та щодо питання (відмінність підписів прокурора на документах), яке, відповідно до положень ст. 91, 368 КПК України, не підлягає вирішенню судом у цьому провадженні.

Отже, висновок експерта № 3175 від 26 листопада 2021 року визнається судом неналежним доказом.

7.16. Оцінка висновку експерта від 26 листопада 2021 року

Сторона захисту надала до матеріалів кримінального провадження висновок експерта № 3174 від 26 листопада 2021 року (т. 21, а.п. 130-139), відповідно до якого підпис від імені старшого детектива ОСОБА_81, зображення якого міститься між друкованими зображеннями друкованих записів «Старший детектив - заступник керівника Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів» і « ОСОБА_96 » на останньому аркуші технічної копії Постанови про визнання доказів у кримінальному провадженні від 25 серпня 2016 року, та підпис від імені старшого детектива ОСОБА_81, зображення якого міститься між зображенням друкованих записів «Старший детектив - заступник керівника Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів» і « ОСОБА_96 » на останньому аркуші технічної копії Постанови про зупинення досудового розслідування від 23 вересня 2016 року, виконані різними особами.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України у цьому кримінальному провадженні розгляд проводиться лише стосовно ОСОБА_11 і лише в межах висунутого обвинувачення.

Предметом дослідження у наданому стороною захисту експертному висновку є підписи особи, щодо якої це провадження не здійснюється, яка не є учасником провадження на стадії судового розгляду, та щодо питання (відмінність підписів детектива на документах), яке, відповідно до положень ст. 91, 368 КПК України, не підлягає вирішенню судом у цьому провадженні.

Отже, висновок експерта № 3174 від 26 листопада 2021 року визнається судом неналежним доказом.

7.17. Оцінка тверджень сторони захисту про наявність підстав для закриття кримінального провадження

Сторона захисту протягом розгляду провадження стверджувала, що наявні передбачені КПК України підстави для закриття судом цього кримінального провадження.

У якості підстави для закриття провадження сторона захисту посилалась на п. 2, 3, 8, 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Оцінивши наведенні твердження, суд приходить до висновку про відсутність підстав для закриття кримінального провадження відповідно до положень ст. 284 КПК України.

7.17.1. Так, суд не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що у цьому провадженні наявні підстави для його закриття на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання.

Оцінивши у кожному випадку доводи сторони захисту з питання закриття провадження, суд не знайшов підтвердження, що всі докази, зібрані стороною обвинувачення у цьому провадженні, є недопустимими, з огляду на збирання цих доказів шляхом реалізації органами досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених КПК України, або з огляду на порушення передбаченого КПК України порядку отримання цих доказів.

Отже, положення п. 2 та 3 ч. 1 ст. 284 КПК України до кримінального провадження № 52016000000000073 не застосовуються.

7.17.2. Суд не погоджується, з іншою наведеною стороною захисту для закриття провадження підставою про те, що оскільки до ЄРДР не було окремо внесено відомостей про вимагання та одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди від ОСОБА_23, всі зібрані докази є недопустимими, оскільки отримані поза межами кримінального провадження з порушенням вимог ч. 3 ст. 214 КПК України.

Відповідно до змісту обвинувального акта від 15 листопада 2021 року (т. 1, а.п. 7-24), заяви про вчинення злочину (т. 3, а.п. 163), витягу з ЄРДР від 14 березня 2016 року (т. 3, а.п. 168), витягу з ЄРДР від 12 серпня 2021 року (т. 3, а.п. 1-2) предметом досудового розслідування з самого початку було саме вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_11 у ОСОБА_22 .

Внесення до обвинувального акта (т. 1, а.п. 23) та до витягу з ЄРДР від 12 серпня 2021 року (т. 3, а.п. 1) відомостей щодо одержання у підсумку ОСОБА_11 неправомірної вигоди безпосередньо від ОСОБА_23 жодним чином не змінює предмету досудового розслідування, розпочатого 14 березня 2016 року у кримінальному провадженні № 52016000000000073.

Додаткове зазначення відомостей щодо ОСОБА_23 відображає тільки зміст фактичних обставин, які додавались по мірі проведення досудового розслідування.

ОСОБА_23 не був заявником у цьому провадженні, а був особою, залученою правоохоронними органами в процесі проведення контролю за вчиненням злочину з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_11 (т. 7, а.п. 11-12). При цьому, епізод з фактичним одержанням неправомірної вигоди ОСОБА_11 від ОСОБА_23 був частиною реалізації ОСОБА_11 єдиного злочинного умислу, який початково виник у обвинуваченого саме по відношенню до ОСОБА_22 .

Отже, за наведених обставин окреме внесення до ЄРДР відомостей щодо одержання неправомірної вигоди ОСОБА_11 від ОСОБА_23 вимогами ст. 214 КПК України не передбачено.

7.17.3. Суд не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що у цьому провадженні наявні підстави для закриття, визначені п. 8 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Стороною захисту не надано доказів того, що ОСОБА_11 було видано іноземною державою Україні, та що при цьому така іноземна держава не надала згоди на притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності в цьому провадженні.

Безпідставними є посилання сторони захисту на зміст рішення Кримінальної колегії Кишинівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року по справі № 8r-16/21, яким залишено без змін висновок Кишинівського суду від 14 вересня 2021 року, яким відхилено клопотання Генеральної прокуратури щодо видачі правоохоронним органам України ОСОБА_11, з метою притягнення до кримінальної відповідальності, з причини, що до розгляду запиту про екстрадицію, особа, яка підлягала видачі, залишила територію Республіки Молдова (т. 25, а.п. 233).

У вказаному рішенні Республіка Молдова остаточно «відхилила клопотання про екстрадицію ОСОБА_11 », а не відмовила Україні в наданні згоди на притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, як це визначено положеннями п. 8 ч. 1 ст. 284 КПК України, і про що стверджує сторона захисту. Рішення було мотивовано тим, що ОСОБА_11 більше не знаходиться на території Республіки Молдова. Оцінка цього рішення в частині твердження сторони захисту про відсутність у ВАКС юрисдикцію в цьому провадженні була надана в п. 7.1.1 вироку.

7.17.4. Також суд не погоджується з твердженням сторони захисту щодо необхідності закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Так, пункт 4 § 2 розділу 4 Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» встановив, що пункт 10 ч.1 ст. 284 КПК вводиться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не має зворотної дії в часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.

Сторона обвинувачення надала суду витяг з ЄРДР від 14 березня 2016 року, згідно з яким було зареєстроване кримінальне провадження № 52016000000000073 (т. 3, а.п. 168).

Тобто, це провадження було зареєстровано та інформацію по ньому внесено до ЄРДР до 16 березня 2018 року (тобто, до дати набрання чинності п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Отже, положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України до кримінального провадження № 52016000000000073 не застосовуються.

7.18. Оцінка реалізації права на захист у цьому провадженні

Відповідно до вимог КПК України на суд покладається обов`язок створення належних умов для того, щоб зміст та форма кримінального провадження відповідали загальним засадам кримінального провадження, у тому числі, забезпечення реалізації права на справедливий суд та права на захист.

Однак, створення належних умов розгляду провадження передбачає також самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, що виключає будь-яку можливість втручання суду в обрану сторонами стратегію викладення цих позицій.

У цьому випадку суд має обмежувати сторони лише необхідністю розгляду провадження в розумні строки, з огляду, в тому числі, на поведінку учасників кримінального провадження.

На переконання суду, процесуальна поведінка сторони захисту в цьому провадженні свідчить про те, що її основною стратегією було затягування процесу розгляду справи.

Наведене знайшло своє відображення у наступних діях сторони захисту:

- відкладення розгляду справи, з огляду на хворобу обвинуваченого або його захисників;

- відкладення розгляду справи або перерви в судових засіданнях, з огляду на зайнятість захисників обвинуваченого;

- численні заміни захисників, що приймали участь у провадженні;

- заявлення клопотань з ідентичних підстав про очевидну недопустимість доказів, наступне заявлення клопотань з ідентичних підстав про недопустимість цих же доказів, наступне багаторазове повторне заявлення цих же клопотань з ідентичних підстав щодо всіх доказів та процесуальних документів, потім заявлення цих же клопотань з ідентичних підстав по кожному доказу і документу окремо;

- повторне заявлення клопотань з ідентичних підстав про закриття кримінального провадження;

- повторне заявлення клопотань з ідентичних підстав про призначення почеркознавчих експертиз по кожному процесуальному документу;

- заявлення клопотань з ідентичних підстав про повторне дослідження доказів (по кожному доказу окремо) та про повторний допит свідків;

- заявлення клопотань з ідентичних підстав про витребування у сторони обвинувачення явно неіснуючих процесуальних документів та доказів;

- заявлення одних і тих же клопотань з ідентичних підстав на різних стадіях розгляду провадження спочатку захисниками, а потім самим обвинуваченим;

- надання обвинуваченим показань та відповідей на запитання сторони захисту, з численним повторюванням одних і тих же пояснень, запитань і відповідей;

- допити свідків, з численним повторюванням одних і тих же запитань, на які вже свідками багато разів надавалась відповідь;

- повторне заявлення клопотань про виклик у якості свідків усіх осіб, які приймали участь на стадії досудового розслідування та чиї прізвища загадуються у будь-яких процесуальних документах, а також інших осіб (зокрема, слідчих СБУ та інших правоохоронних органів), з якими обвинувачений тим чи іншим чином перетинався протягом досудового розслідування у цьому або в інших кримінальних провадженнях;

- неодноразовий вихід за межі кримінального провадження та неодноразові повторення під час виступу обвинуваченого в судових дебатах та з останнім словом;

- понад двогодинне озвучення в судових дебатах номеру та серії кожної з наявних у матеріалах провадження грошових купюр в загальній сумі 150 тисяч доларів США (1500 купюр).

Суд надав стороні захисту достатньо часу та можливостей для обстоювання своєї позиції, зокрема:

- провадження було розпочато у 2016 році, досудове розслідування завершено у 2021 році, розгляд по суті відбувався протягом 2021-2023 років;

- загалом відбулось 66 судових засідань;

- у захисті інтересів обвинуваченого тільки протягом судового розгляду приймали участь 9 різних захисників;

- судові дебати відбувались протягом 30 годин;

- останнє слово обвинуваченого тривало понад 14 годин;

- загалом стороною захисту було заявлено, а судом було розглянуто 380 клопотань;

- судом було задоволено всі клопотання сторони захисту про залучення доказів;

- судом було задоволено всі клопотання сторони захисту про витребування у сторони обвинувачення наявних у неї процесуальних документів, що мають відношення до предмету провадження;

- судом, за клопотаннями сторони захисту були допитані всі свідки, які могли повідомити обставини, що мають значення для цього провадження;

- надання показань обвинуваченим відбувалось протягом 27 годин;

- прямий та перехресний допит свідків у провадженні відбувався протягом 10 годин, у тому числі, допит заявниці ОСОБА_22 протягом 3 годин;

- загальний обсяг наданих стороною захисту доказів до матеріалів провадження становить щонайменше 30 томів провадження (зокрема, т. 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50).

Також, сторона захисту постійно наполягала на необхідності обмежити тривалість кожного окремого судового засідання, з огляду на фізичний стан обвинуваченого. При цьому, жодних документів щодо підтвердження незадовільного стану здоров`я ОСОБА_11, які вказували б на необхідність обмеження тривалості судових засідань, стороною захисту не було надано.

Водночас на першу ж вимогу обвинуваченого, суд у кожному випадку робив технічні перерви в судових засіданнях.

З метою дотримання належних строків розгляду справи, суд також був вимушений застосовувати привід обвинуваченого, застосований на підставі ухвали суду від 30 листопада 2022 року (т. 30, а.п. 34-36).

Суд не здійснював жодного втручання у те, як сторона захисту використовувала час, наданий їй для обстоювання своєї правової позиції. Отже, протягом наданого їй часу сторона захисту мала всі можливості на власний розсуд реалізовувати своє право на захист, а всі заявлені клопотання були вирішені судом.

З огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду провадження згідно вимог ст. 28 КПК України, судом лише вживались необхідні для цього заходи, у тому числі, знімались повторні запитання зі сторони захисту обвинуваченому і свідкам, та запитання, що не мали відношення до предмету провадження, встановлювався регламент надання пояснень обвинуваченим під час заявлення кожного окремого клопотання, встановлювався регламент надання обвинуваченим повторних пояснень з одних і тих же питань, встановлювався регламент виступу обвинуваченого в судових дебатах, з огляду на багаторазове висвітлення одних і тих же питань та вихід за межі кримінального провадження, про що головуючий робив зауваження, які заносились до журналу судового засідання.

Суд вважає, що обвинувачений, як фаховий юрист та досвідчений суддя у минулому, самостійно керував своїм захистом, змінював захисників, розподіляв наданий йому судом час, оцінював головну спрямованість обраної стратегії захисту, та в повній мірі усвідомлював наслідки ефективності або неефективності цієї стратегії для захисту власних інтересів у цьому провадженні.

Отже, судом у цьому провадженні була забезпечена можливість реалізації належних стороні захисту прав, на засадах рівності та змагальності.

8. Перевірка провокації злочину

8.1. Загальні засади оцінки судом обставин щодо наявності або відсутності провокації у цьому провадженні

Обвинувачений ОСОБА_11 під час судового розгляду посилався в цій справі на провокацію злочину. Відповідні доводи сторони захисту, зокрема, було узагальнено й подано до суду у вигляді письмових пояснень обвинуваченого ОСОБА_11 та додатків до письмових пояснень обвинуваченого у вигляді письмових та електронних документів (т. 33, а.п. 8-250, т. 34, а.п. 1-242, т. 35, а.п. 91-219).

Так, обвинувачений заявляв про провокацію на вчинення злочину та одночасно заперечував сам факт вчинення ним злочину.

Суд вважає таке поєднання вказаних тверджень саме по собі непослідовним та суперечливим (див. п. 46 рішення у справі «Берлізев проти України» від 08 липня 2021 року).

У той же час суд вважає, що з урахуванням обставин саме цього провадження, несправедливим було б обмежитись застосуванням суто формального підходу до розгляду вказаного питання, та необхідно окремо здійснити змістовну перевірку питання можливої провокації.

Суд враховує, зокрема, те, що, за твердженням обвинуваченого, на стадії досудового розслідування мала місце його відмова від продовження вчинення злочинних дій.

Факт такої відмови підтверджується показаннями свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, матеріалами НС(Р)Д, відображений у обвинувальному акті (т. 1, а.п. 12, 19), та не заперечується стороною обвинувачення.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ та Верховного Суду, для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів були вироблені змістовний та процесуальний критерії оцінки.

Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

При цьому, для встановлення факту провокації злочину є визначальним з`ясування під час розгляду провадження наступних питань: вагомість причин для початку досудового розслідування та для проведення НС(Р)Д (зокрема, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа має намір вчинити злочин); чи було б скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були загалом дії правоохоронних органів активними, у тому числі, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину (зокрема, прояв ініціативи, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни).

Відповідно до змісту обвинувального акта ОСОБА_11 вимагав та одержав неправомірну вигоду для себе (т. 1, а.п. 23).

З урахуванням виключення ознаки вимагання та відповідної зміни судом обвинувачення з «вимагання» на «прохання», під час перевірки наявності або відсутності провокації з боку правоохоронних органів має бути проведена оцінка щодо двох окремих діянь ОСОБА_11, кожне з яких саме по собі утворює закінчений склад одного і того ж злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме щодо:

1) прохання ОСОБА_11 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі;

2) одержання ОСОБА_11 цієї ж неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.

8.2. Оцінка питання можливої провокації відносно епізоду з проханням ОСОБА_11 надати йому неправомірну вигоду в особливо великому розмірі

8.2.1. Оцінка питання можливої провокації на момент вчинення злочину

Оскільки злочин, який полягає в проханні надати неправомірну вигоду, є злочином з формальним складом, цей злочин вважається завершеним з моменту відповідного прохання.

Відповідно до матеріалів провадження прохання надати неправомірну вигоду було висловлене обвинуваченим ОСОБА_11 на початку березня 2016 року. Тобто, першочерговій оцінці підлягають обставини, які існували саме у той період часу.

8.2.1.1. Оцінюючи взаємовідносини ОСОБА_11 та ОСОБА_22 протягом досудового розслідування, суд звертає увагу, що вказані особи були знайомі задовго до події злочину та мали певні особисті відносини.

ОСОБА_11 визнав факт неодноразового спілкування з ОСОБА_22 з приводу справи ОСОБА_21 . Матеріалами НС(Р)Д підтверджується, що таке спілкування відбувалось цілком добровільно, без будь-якого зовнішнього впливу або примусу.

Наведене означає, що правоохоронні органи не створювали штучної пастки з метою організації спілкування ОСОБА_11 з ОСОБА_22 .

8.2.1.2. Для суду є очевидним, що справа ОСОБА_21 надійшла на розгляд судді ОСОБА_11 за результатами авторозподілу в Дніпровському районному суді м. Києва.

Отже, наведена обставина також ніяким чином не могла бути штучно створена правоохоронними органами.

8.2.1.3. Відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_11, під час їх першої зустрічі ОСОБА_22 звернулась до нього з проханням врахувати під час розгляду справи тяжкий стан здоров`я її матері - ОСОБА_21, що у повній мірі також узгоджуються в цій частині з показаннями свідка ОСОБА_22 .

При цьому, за твердженням обвинуваченого ОСОБА_11, під час цієї зустрічі про будь-яку можливість вирішення ним питання ОСОБА_21 або про надання з боку ОСОБА_22 неправомірної вигоди за вирішення питання мова взагалі не йшла.

Отже, у той час взагалі не відбулось події будь-якого злочину або готування до злочину, тобто, поведінка ОСОБА_22 під час першої зустрічі не могла носити провокативного характеру.

8.2.1.4. За словами обвинуваченого, під час наступної зустрічі мова також йшла тільки про стан здоров`я ОСОБА_21 . Жодних питань щодо можливого надання неправомірної вигоди при цьому не обговорювалось. У цій частині показання ОСОБА_11 та ОСОБА_22 також збігаються.

Отже, можна зробити висновок про відсутність провокації також і під час цієї зустрічі.

8.2.1.5. Лише на наступній зустрічі на початку березня 2016 року в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за, словами ОСОБА_11 (які свідок ОСОБА_22 спростовує у своїх показаннях), вперше постало питання можливого надання неправомірної вигоди, а саме, ОСОБА_22 просила обвинуваченого допомогти їй «вирішити питання» з прокурором. При цьому, за твердженням обвинуваченого, з огляду на відмову ОСОБА_11 допомагати ОСОБА_22, ця розмова закінчилась безрезультатно.

Тобто, якщо виходити з тверджень обвинуваченого, і під час цієї зустрічі ОСОБА_22 також не пропонувала саме йому неправомірну вигоду за вирішення справи ОСОБА_21, а, підбурювала його на вчинення зовсім іншого злочину - посередництво з метою надання неправомірної вигоди прокурору, або зловживання впливом.

Отже, виходячи з тверджень обвинуваченого, ОСОБА_22 протягом цієї зустрічі також не могла підбурювати обвинуваченого на вчинення того злочину, який є предметом судового розгляду.

У суду відсутні будь-які підстави вважати, що на цей момент правоохоронні органи вже долучились до розслідування протиправної діяльності ОСОБА_11 .

8.2.1.6. Водночас, виходячи із змісту заяви про вчинення злочину та з показань ОСОБА_22, саме на цій зустрічі ОСОБА_11 попросив надати йому неправомірну вигоду.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_22 не зверталась з заявою про вчинення злочину після першої або після другої зустрічі (що, безумовно, відбулось би у разі наявності спеціальної мети притягнути ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності у будь-якому разі), а звернулась до правоохоронних органів тільки тоді, коли дійсно одержала від ОСОБА_11 прохання надати йому неправомірну вигоду. На час звернення ОСОБА_22 із заявою про вчинення злочину до НАБУ справа ОСОБА_21 перебувала на розгляді ОСОБА_11 вже тривалий час.

Суд, надаючи оцінку вказаним розбіжностям у показаннях ОСОБА_11 та ОСОБА_22, вже дійшов висновку про неправдивість показань ОСОБА_11 та правдивість показань ОСОБА_22 в цій частині.

З метою уникнення відповідальності, обвинувачений ОСОБА_11 у цьому випадку свідомо намагається переконати суд, що пряма пропозиція неправомірної вигоди була надана йому ОСОБА_22 тільки 25 березня 2016 року, тобто, саме тоді коли він відповів відмовою. А до того моменту ОСОБА_22 пропонувала надати неправомірну вигоду тільки прокурору ОСОБА_97 .

Тому суд, на підставі оцінки сукупності наявних доказів, робить висновок про відсутність провокації з боку правоохоронних органів та ОСОБА_22 щодо обвинуваченого на момент учинення ним злочину.

8.2.1.7. Стороною обвинувачення також доведено, що прохання про надання неправомірної вигоди в розмірі 100 тисяч доларів США надійшло саме від ОСОБА_11 .

З цього приводу суд також приймає до уваги зміст наступної за часом розмови, яка відбувалась між обвинуваченим ОСОБА_11 та свідком ОСОБА_22 у приміщенні зали судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва 21 березня 2016 року (п. 6.2.4.1 вироку) та зміст розмови, яка відбувалась між обвинуваченим ОСОБА_11 та свідком ОСОБА_23 28 березня 2016 року (п. 6.2.4.3 вироку).

При цьому, у матеріалах провадження відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_22 особисто будь-коли (до чи після) озвучувала ОСОБА_11 суму в розмірі 100 тисяч доларів США.

8.2.1.8. Тільки після вчинення злочину ОСОБА_11, ОСОБА_22, перебуваючи під контролем правоохоронних органів (т. 7, а.п. 25-27), з метою викриття цього злочину, вперше надала ОСОБА_11 зустрічну пропозицію про зменшення розміру неправомірної вигоди до 50 тисяч доларів США.

Відповідно до раніше наданої судом оцінки (п. 6.2.4.1. вироку), під час цієї розмови обвинувачений ОСОБА_11 власними висловлюваннями та діями підтвердив достовірність обставин, викладених ОСОБА_22 у заяві про вчинення злочину, а саме, що під час їх попереднього спілкування він просив ОСОБА_22 надати йому неправомірну вигоду за вирішення справи ОСОБА_21 .

8.2.1.9. Суд звертає окрему увагу й на те, що за твердженням обвинуваченого ОСОБА_11 провокацію щодо нього було вчинено правоохоронними органами з політичних мотивів, а саме, з огляду на його позицію, як судді, під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу лідеру Політичного об`єднання «УКРОП» ОСОБА_34 .

У той же час, за твердженням самого ж обвинуваченого, клопотання по справі ОСОБА_34 надійшло на його розгляд тільки в кінці грудня 2015 року, тобто тоді, коли справа ОСОБА_21 вже перебувала на розгляді ОСОБА_11 .

При цьому, в матеріалах провадження відсутні докази того, що безпосередньо у ОСОБА_22 після грудня 2015 року могла виникнути будь-яка особиста зацікавленість у переслідуванні ОСОБА_11, у тому числі з політичних мотивів, з огляду на результати вирішення обвинуваченим справи ОСОБА_34 .

Більш того, на думку суду, ОСОБА_22 навпаки особисто була зацікавлена у повній реалізації ОСОБА_11 його злочинного наміру, і, як наслідок, у звільненні своєї матері ОСОБА_21 від фактичного відбування покарання. Пояснення з цього приводу самої ОСОБА_22 про те, що до подання заяви про вчинення злочину її у значній мірі спонукав саме нереальний для неї розмір неправомірної вигоди, запропонований обвинуваченим, виглядають цілком логічними та оцінюються судом як правдиві.

8.2.1.10. Твердження ОСОБА_11 про те, що зацікавленість у вказаний момент могла виникнути у співробітників правоохоронних органів, виходячи з наданих ним пояснень, виглядають суперечливими: за словами ОСОБА_11, правоохоронні органи здійснювали на нього тиск у справі ОСОБА_34, з метою прийняття обвинуваченим рішення про продовження запобіжного заходу. Саме таке рішення ОСОБА_11 у підсумку і було винесено (т. 32, а.п. 30-39), тобто, цей результат не міг спричинити виникнення у правоохоронних органів бажання переслідувати обвинуваченого, або помститись йому.

8.2.1.11. Особиста неприязнь до обвинуваченого з боку ОСОБА_34 не мала жодного відношення до обставин цього провадження. Будь-які докази можливого провокування ОСОБА_34 обвинуваченого на вчинення злочину стороною захисту не надано.

8.2.1.12. Також, у своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_11 стверджував, що тиск на нього з політичних мотивів начебто намагались чинити співробітники СБУ, у той час, як досудове розслідування в цьому провадженні було порушено і здійснювалось співробітниками НАБУ.

8.2.1.13. Обвинувачений у кожному випадку описував інтереси САП, НАБУ, ОСОБА_34, ОСОБА_23 та ОСОБА_22 як взаємовиключні та суперечливі, а у підсумку стверджував, що всі вказані суб`єкти фактично об`єднали свої зусилля на початку березня 2016 року з однією метою - здійснити відносно нього провокацію.

Отже, твердження обвинуваченого ОСОБА_11 про здійснення відносно нього ОСОБА_34, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та правоохоронними органами політично вмотивованої провокації на момент вчинення ним злочину є повністю безпідставними та повністю спростовуються наявними в матеріалах провадження доказами.

8.2.2. Оцінка належності підстав для початку досудового розслідування та проведення НС(Р)Д

Підстави для початку досудового розслідування та для проведення НС(Р)Д у цьому провадженні були оцінені судом у п. 6.2.3 та п. 6.2.4.5 вироку.

При цьому суд звертає увагу, що обставини, викладені у заяві ОСОБА_22 про вчинення злочину, загалом, знайшли своє належне підтвердження.

Окремо слід зазначити, що хоча викладені в заяві відомості щодо вимагання ОСОБА_11 неправомірної вигоди не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, наведене не вплинуло на доведеність вини ОСОБА_11 у вчиненні злочину.

Незалежно від цього, відповідно до положень ч. 2 ст. 246 КПК України, злочин, що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_11, є особливо тяжким, з огляду й на інші кваліфікуючі ознаки.

Заявник не є суб`єктом, наділеним повноваженнями із кримінально-правової кваліфікації злочину. Водночас, обставини провадження дозволяють зробити обґрунтований висновок, що з огляду на конкретну ситуацію, прохання ОСОБА_11 надати йому неправомірну вигоду суб`єктивно могло сприйматись ОСОБА_22 саме як вимагання, адже у випадку ненадання неправомірної вигоди ОСОБА_11 мав усі можливості призначити ОСОБА_21 покарання у вигляді фактичного позбавлення волі. Зокрема, можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від покарання з випробуванням відповідно до положень ст. 69, 75 КК України, залежали у цьому випадку від особистого рішення обвинуваченого.

Тому зміст заяви про вчинення злочину та показання свідка ОСОБА_22 в цій частині не можуть бути розцінені як завідомо неправдивий.

Під час прямого та перехресного допиту ОСОБА_22 спростувала припущення щодо свого особистого знайомства з будь-якими співробітниками правоохоронних органів, які мали відношення до цього кримінального провадження, припущення щодо будь-якого тиску на неї з боку правоохоронних органів, а також щодо її особистої зацікавленості у цьому провадженні.

Сторона захисту на підтвердження наведених обставин будь-яких доказів не надала.

Отже, стороною обвинувачення доведено існування належних підстав для початку досудового розслідування.

8.2.3. Оцінка активності дій ОСОБА_22 протягом досудового розслідування

Надаючи оцінку діям ОСОБА_22 протягом проведення досудового розслідування, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_22 (та безпосередньо пов`язані з ними дії правоохоронних органів) носили переважно пасивний характер, та не містили ознак провокації по відношенню до ОСОБА_11 .

Суд звертає увагу, що після написання заяви про вчинення злочину 14 березня 2016 року ОСОБА_22 було залучено до конфіденційного співробітництва (т. 7, а.п. 3) в рамках проведення контролю за вчиненням злочину (т. 7, а.п. 6-7, 8, 25-27).

Наступні дії правоохоронних органів за участі ОСОБА_22 були спрямовані на збирання доказів для перевірки обставин, викладених у її заяві, а також на викриття злочинної діяльності ОСОБА_11 .

Отже, подальша узгодженість дій ОСОБА_22 з детективами НАБУ є повністю правомірною, і така характеристика дій ОСОБА_22 є притаманною ознакою саме контролю за вчиненням злочину (в межах допустимої «моделі симуляції злочинної поведінки»), з метою як доведення факту попереднього вимагання неправомірної вигоди, так і з метою збирання доказів подальшого фактичного одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди).

Надаючи оцінку зібраним таким чином доказам, суд вважає, що ці докази доводять винуватість ОСОБА_11 у вчиненні злочину, який на той момент вже був вчинений.

Тобто, у цьому випадку мова йшла саме про збирання додаткових доказів з метою викриття вже завершеного ОСОБА_11 злочину, а не до можливого підбурювання ОСОБА_11 до вчинення іншого злочину.

8.2.3.1. У цьому випадку суд не погоджується з твердженням сторони захисту про те, що запитання ОСОБА_22 на початку розмови від 21 березня 2016 року «Не, ну Вы просто помните, мы говорили с Вами…», може бути розцінене, як провокація. Вказане запитання у межах контролю за вчиненням злочину було спрямоване виключно на виявлення попередніх злочинних дій ОСОБА_11 .

8.2.3.2. Суд також приходить до висновку, що надана в процесі цієї розмови зустрічна пропозиція ОСОБА_22 щодо можливого зменшення суми неправомірної вигоди («То была сумма остатoчная?», «Что я могу?», «Это написать?»), не може бути розцінена як провокація.

8.2.3.3. Суттєвою є та обставина, що під час цієї розмови питання про необхідність надання неправомірної вигоди було поставлено саме ОСОБА_11, у той час, як ОСОБА_22 цього питання не порушувала, та взагалі не пропонувала його до обговорення.

8.2.3.4. Також, не зважаючи на ту обставину, що зустріч 21 березня 2016 року відбулась за ініціативи правоохоронних органів у межах контролю за вчиненням злочину, матеріали НС(Р)Д підтверджують, що, зустрівшись із ОСОБА_22 у коридорі Дніпровського районного суду, ОСОБА_11 не тільки не намагався уникнути спілкування з нею, а з власної ініціативи запропонував їй пройти до зали судових засідань (а не до службового кабінету, де, за його словами, «писали») та, як убачається з подальших подій, безпосередньо мав на меті з`ясувати особисто для себе питання, чи погодилась ОСОБА_22 надати неправомірну вигоду саме у визначеному ним раніше розмірі.

8.2.3.5. Використання ОСОБА_11 спеціальних засобів конспірації в процесі обговорення з ОСОБА_22 суми неправомірної вигоди також свідчить про прояв свободи волі обвинуваченого, та відсутність зовнішнього впливу на нього.

8.2.3.6. Наприкінці розмови 21 березня 2016 року ОСОБА_11 самостійно визначив дату їх наступної зустрічі з ОСОБА_22 - 25 березня 2016 року («Ну давайте вы подъедите где-то с утра в пятницу, вот так вот»).

8.2.3.7. У подальшому, після зустрічі 25 березня 2016 року, ОСОБА_22 не приймала активної участі на наступній стадії досудового розслідування. Отже, участь ОСОБА_22 фактично обмежилась тільки збиранням доказів вже вчиненого на той момент ОСОБА_11 злочину у вигляді прохання надати неправомірну вигоду.

8.2.4. Оцінка факту відмови ОСОБА_11 в контексті провокації

Факт відмови ОСОБА_11 від продовження вчинення злочинних дій впливає виключно на оцінку судом подальших подій, які мають відношення до предмету провадження (на майбутнє), та жодним чином не впливає на кваліфікацію закінченого злочину, вчиненого ОСОБА_11 до надання цієї відмови (на минуле).

8.2.4.1. Водночас, факт такої відмови та обставини, за яких ця відмова була висловлена обвинуваченим, повністю спростовують версію попередніх подій, надану стороною захисту в цьому провадженні.

Так, як вже неодноразово зазначалось, сторона захисту описувала зміст багаторазового спілкування обвинуваченого з ОСОБА_22 як надання їй юридичних консультацій з приводу справи ОСОБА_21 .

Поряд з цим, характеризуючи відмову ОСОБА_11 від продовження злочинних дій саме в контексті можливої провокації, сторона захисту наполягала (з чим погодився й суд), що у протоколі НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року чітко зафіксовано, що під час зустрічі 25 березня 2016 року ОСОБА_11 відмовився у подальшому «допомагати» ОСОБА_22 .

При цьому, сторона захисту також визнала, що на попередній зустрічі 21 березня 2016 року ОСОБА_22 надала ОСОБА_11 пропозицію неправомірної вигоди в розмірі 50 тисяч доларів США.

Зафіксованим змістом розмов ОСОБА_11 з ОСОБА_22 від 21 березня 2016 року та від 25 березня 2016 року (п. 6.2.4.1, 6.2.4.4 вироку) також доведено, що відмова ОСОБА_11, висловлена ним 25 березня 2016 року, стосувалась саме зустрічної пропозиції ОСОБА_22 .

Зокрема, це підтверджується тим, що 25 березня 2016 року одразу ж після привітання, ОСОБА_11 висловив ОСОБА_22 свою відмову.

При цьому, ОСОБА_11 розпочинає свою відмову зі слів «Вы наверное меня неправильно поняли» та прямо пов`язує таке, неправильне, на його думку, розуміння ОСОБА_22, саме з вирішенням справи ОСОБА_21 .

Отже, факт відмови ОСОБА_11 від подальшої реалізації злочинного умислу (на майбутнє), сам по собі доводить факт попереднього існування в обвинуваченого такого злочинного умислу та повне усвідомлення ним своїх дій.

У контексті дослідження питання провокації, це означає, що до моменту своєї відмови 25 березня 2016 року, обвинувачений ОСОБА_11 діяв самостійно, свідомо, та приймав рішення без будь-якого впливу на нього з боку правоохоронних органів.

8.2.4.2. Суд також відхиляє твердження сторони захисту про те, що після розмови ОСОБА_11 з ОСОБА_22 25 березня 2016 року досудове розслідування у цьому провадженні підлягало закриттю з огляду на відсутність події злочину.

По-перше, як доведено стороною обвинувачення у цьому провадженні, на момент відмови ОСОБА_11 вже вчинив закінчений злочин, який є предметом судового розгляду.

По-друге, активна поведінка обвинуваченого у цьому провадженні давала всі підстави вважати, що висловлена ним у розмові з ОСОБА_22 відмова не була остаточною, тобто, правоохоронні органи мали підстави перевірити, чи дійсно ОСОБА_11 остаточно відмовився від реалізації свого злочинного умислу на фактичне одержання неправомірної вигоди за вирішення справи ОСОБА_21 .

Зокрема, у протоколі НС(Р)Д чітко зафіксовано, що під час завершення розмови 25 березня 2016 року на пряме запитання ОСОБА_22 про наслідки цієї відмови («Ну, подождите, а что ее ждет? Ну Вы можете мне откровенно сказать?» (т. 7, а.п. 32), ОСОБА_11 висловивися невизначено щодо своїх подальших намірів («Ну будем пока слухать» - т. 7, а.п. 32), тобто не відповідає остаточно «ні» на це звернення ОСОБА_22 .

Отже, продовження правоохоронними органами у цьому випадку проведення контролю за вчиненням злочину було повністю правомірним, та було обумовлене фактичними обставинами провадження, а саме, чи була відмова ОСОБА_11 остаточною.

8.2.5. Оцінка активності дій ОСОБА_23 протягом досудового розслідування щодо прохання ОСОБА_11 надати йому неправомірну вигоду

На думку суду, дії ОСОБА_23 у цьому провадженні підлягають окремій оцінці на стадії збирання доказів щодо прохання ОСОБА_11 надати йому неправомірну вигоду, та на наступній стадії розслідування обставин фактичного одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди.

ОСОБА_23 у цьому провадженні було залучено до конфіденційного співробітництва, починаючи з 26 березня 2016 року, в межах проведення контролю за вчиненням злочину (т. 7, а.п. 8-12).

На цей момент, після факту відмови ОСОБА_11, метою залучення ОСОБА_23 до конфіденційного співробітництва була перевірка остаточності цієї відмови, а також перевірка обставин, викладених у заяві ОСОБА_22 про вчинення злочину.

Отже, залучення ОСОБА_23 у цьому випадку було обумовлене необхідністю забезпечення достатніх доказів, та для більш глибокого розуміння характеру та обсягу злочинної діяльності ОСОБА_11 .

З огляду на це, ініціативна поведінка ОСОБА_23 в спілкуванні з ОСОБА_11 28 березня 2016 року з метою з`ясування причин, обставин та можливих наслідків його відмови, є цілком законною НС(Р)Д, і не може розглядатись у цій частині як провокація.

Під час розмови від 28 березня 2016 року, зафіксованої у протоколі НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року, ОСОБА_11 ще раз повідомив ОСОБА_23 про зміст свого спілкування з ОСОБА_22, та про обставини своєї відмови, які за своїм змістом були тотожними тим, які були викладені ОСОБА_11 під час розмови з ОСОБА_22 25 березня 2016 року (« Ну тогда мы говорили сто, когда в первый раз …, ну слышишь,…ну я у нее спрашиваю, она говорит половину нашли, ну ж думаю, половину. Я ж пошел с ней повторно поговорил, она меня [совсем] не слышит, и начинается... Ну, кроме этого … тут еще может быть ситуация, что она начала меня выжирать после этого, понимаешь?»).

Як вже було зазначено раніше, за твердженням обвинуваченого ОСОБА_11, які в цій частині повністю співпадають з показаннями свідка ОСОБА_23, до цього моменту вони ніколи раніше не обговорювали між собою можливість вирішення справи ОСОБА_21 за надання ОСОБА_11 неправомірної вигоди, тобто дії ОСОБА_23 до цього моменту жодним чином не могли спровокувати ОСОБА_11 на прохання ОСОБА_22 надати йому неправомірну вигоду.

Що стосується подальших дій ОСОБА_23, спрямованих на збирання доказів фактичного одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди, то їх оцінку буде надано в п. 8.3 вироку.

8.2.6. Оцінка змісту спілкування заявниці ОСОБА_22 з адвокатом ОСОБА_11 . ОСОБА_13 після події злочину

Сторона захисту надала суду протокол огляду мобільного телефону адвоката ОСОБА_13 від 10 грудня 2021 року (т. 23 а.п. 122-140), у якому відображено зміст переписки адвоката ОСОБА_13 із заявницею ОСОБА_22 . Також у судовому засіданні досліджено флеш-носій Good RAM 16 GB EA 79152068 CN 1930 - аудіозапис розмов адвоката ОСОБА_13 із заявницею ОСОБА_22 (т. 23, а.п. 121).

З пояснень сторони захисту вбачається, що захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - ОСОБА_13 відшукав у 2021 році контакти свідка ОСОБА_22 та вступив з нею у спілкування. При цьому, ОСОБА_13 свідомо вжив заходів для фіксування змісту цього спілкування.

ОСОБА_22, надаючи показання, не заперечила факт відповідного спілкування, при цьому пояснила, що таке спілкування було їй особисто неприємне, тому вона намагалась будь-яким чином його припинити. З цією метою, вона навмисно допускала певні провокативні та взаємовиключні висловлювання, щоб зробити продовження цього спілкування безглуздим.

Оцінивши зміст наданих розмов та переписки, що мала місце з 04 листопада 2021 року до 05 листопада 2021 року, суд приходить до висновку, що це спілкування носило нещирий характер з обох боків, а його зміст не відображає справжнього ставлення учасників до предмету спілкування та не може бути належним доказом будь-яких фактичних обставин.

Зокрема, ОСОБА_22 зазначала, що начебто їй погрожували, що «посадять» ОСОБА_21, у той час, як ОСОБА_11 на момент розгляду її провадження був безпосередньо тією особою, яка мала призначити ОСОБА_21 міру покарання.

А в період 2021 року, коли відбувалось спілкування ОСОБА_13 з ОСОБА_22 справа ОСОБА_21 переглядалась Верховним Судом за касаційною скаргою прокурора (т. 29, а.п. 72-80), отже, НАБУ також не могло мати на це питання жодного впливу.

Також ОСОБА_22 заявляла у переписці, що не хоче «свідчити» проти ОСОБА_11, хоча відповідно до матеріалів провадження (т. 37, а.п. 38-41) ОСОБА_22 вже надала в НАБУ свідчення, спрямовані на викриття злочинної діяльності ОСОБА_11 .

У подальшому ОСОБА_22 запевняє ОСОБА_13, що писала документи в цьому провадженні «не зрозуміло як», у той час, як у матеріалах провадження знаходиться власноручно написана ОСОБА_22 та подана до НАБУ заява про вчинення злочину (т. 4, а.п. 163), та інші власноручно підписані ОСОБА_22 документи (т. 7, а.п. 3-7, т. 37, а.п. 38-41).

Отже, наведені висловлювання ОСОБА_22 були відверто нещирими.

Інші висловлювання ОСОБА_22 під час цього спілкування були завідомо суперечливими.

Зокрема, ОСОБА_22 спочатку відмовлялась спілкуватись з ОСОБА_13, з огляду на те, що її шантажує колишній чоловік ОСОБА_23 та на неї здійснюється тиск з боку НАБУ, а у подальшому одразу ж висловлювала готовність зустрітись і поспілкуватись на ці теми, у разі попередньої виплати їй ОСОБА_13 грошової винагороди в розмірі 200 доларів США.

При цьому, ОСОБА_22 пропонувала зустрітись у сауні, у присутності інших осіб, куди мала прийти чомусь обов`язково зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_23 (який, згідно з попередніми висловлюваннями начебто тиснув на неї, та шантажував її разом з детективами НАБУ).

У процесі спілкування ОСОБА_22 допускала по відношенню до ОСОБА_13 грубі, образливі висловлювання («Какой-то бред несете», «Вы о себе очень высокого мнения», «Мне нравятся только интеллектуальные мужчины»), що беззаперечно відображає несерйозне ставлення ОСОБА_22 до цього спілкування, та жодним чином не узгоджується з тим, що їй начебто погрожують або шантажують.

Наведені висловлювання відповідають поясненням ОСОБА_22 в судовому засіданні про те, що вона намагалась припинити це спілкування з ОСОБА_13 .

Обвинувачений ОСОБА_11 у цьому випадку оцінив мету спілкування ОСОБА_22 з ОСОБА_13, як вимагання з її боку грошей в розмірі 200 доларів США.

Також є очевидним, що наведена нещира поведінка ОСОБА_22 демонструвалась у відповідь на аналогічні дії та висловлювання ОСОБА_13 . Зокрема, адвокат ОСОБА_13 пропонував ОСОБА_22 свою особисту допомогу та захист, висловлював готовність виконати будь-які умови для зустрічі, у тому числі, висловлював згоду заплатити ОСОБА_22 гроші за таку зустріч, наполягав на неофіційному характері та повній конфіденційності їх спілкування, а також на недопустимості будь-якого використання ним змісту цього спілкування.

По суті, в цьому випадку представник сторони захисту таким чином заздалегідь мав намір використати зміст цього спілкування, з метою подальшої дискредитації свідка ОСОБА_22 .

У підсумку, оцінюючи цей доказ сторони захисту, суд приходить до висновку, що наведені захистом на користь провокації висловлювання ОСОБА_22 були з її боку неправдивими, не узгоджуються з обставинами справи та не підтверджуються будь-якими іншими доказами.

8.3. Оцінка питання можливої провокації фактичного одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди

Судом було встановлено, що в процесі проведення контролю за вчиненням злочину 25 березня 2016 року було зафіксовано відмову ОСОБА_11 від продовження злочинної діяльності (п. 8.2.4 вироку).

Отже, як вже було зазначено у п. 8.2.5 вироку, з цього моменту дії органів досудового розслідування мали обмежуватись перевіркою обставин висловлення ОСОБА_11 відмови (у тому числі, з метою пересвідчитись у її остаточності), та збиранням доказів попередньої злочинної діяльності ОСОБА_11, пов`язаної з проханням у ОСОБА_22 надати йому неправомірну вигоду.

Змістом протоколу НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року підтверджується, що такі додаткові докази були одержані ОСОБА_23, а факт відповідної відмови також був підтверджений самим обвинуваченим.

Водночас, як убачається з подальшої частини розмови від 28 березня 2016 року, вже після з`ясування обставин та підстав відмови ОСОБА_11, та після отримання додаткових доказів раніше вчиненого ОСОБА_11 злочину (згідно таймкоду протоколу - після 00:37:46, т. 7, а.п. 34), ОСОБА_23 своїми висловлюваннями здійснив наступне підбурювання ОСОБА_11 на продовження злочинної діяльності з фактичного одержання ним неправомірної вигоди.

Зокрема, після пояснень ОСОБА_11, що його відмова була пов`язана з позицією та особистим ставленням до нього керівництва Дніпровського районного суду м. Києва, ОСОБА_23 заохочує ОСОБА_11 продовжити злочинну діяльність, прямо обіцяючи своє особисте сприяння («Слышишь, а если подойти к этой, как, к головихе этой?» - т. 7, а.п. 35).

Тобто, перебуваючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_23 вийшов за межі мети контролю за вчиненням злочину та своїми висловлюваннями спонукав ОСОБА_11 на продовження злочинної діяльності, у тому числі, запропонував особисто усунути перешкоди для вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення.

При цьому, як було раніше зазначено, суд розглядає ОСОБА_23 не просто як особу, залучену до конфіденційного співробітництва, а як таємного агента правоохоронних органів залученого після вчинення злочину, який виконував у цьому випадку спеціальне завдання.

На думку суду, з цього моменту ОСОБА_23, як агент, вчинив активні дії, якими свідомо перейшов від перевірки обставин відмови та збирання доказів попередньої злочинної діяльності ОСОБА_11 до створення штучних умов продовження ОСОБА_11 злочинної діяльності.

Наведена поведінка ОСОБА_23 в цьому випадку очевидно виходила за межі допустимої «моделі симуляції злочинної поведінки», оскільки така поведінка мала на меті спонукати ОСОБА_11, попри його попередньою відмову, продовжити вчиняти злочинні дії.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ таємні агенти своїми діями повинні намагатися розслідувати поточну кримінальну діяльність пасивно, а не впливати на підбурювання до іншого злочину, ніж той, який вчинено, або може бути вчинено без такого підбурювання.

Також, після наведеної ініціативної поведінки ОСОБА_23 не виявляється можливим достовірно встановити, чи була попередня відмова ОСОБА_11 дійсно остаточною, а потім таке рішення було ним змінене під впливом дій ОСОБА_23, або це був з боку обвинуваченого свідомий тактичний прийом, спрямований на підсумкове збільшення розміру неправомірної вигоди.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року органи досудового розслідування здійснили провокацію обвинуваченого ОСОБА_11, підбурюючи останнього на фактичне одержання неправомірної вигоди у особливо великому розмірі за вирішення справи ОСОБА_21 .

8.4. Наслідки встановлення судом провокації

За усталеною практикою ЄСПЛ всі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки їх отримано внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував доктрину «плодів отруйного дерева», окремо зазначивши, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Наведене у повній мірі узгоджується з практикою Верховного суду, зокрема, з позицією, викладеною у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 323/669/19.

8.4.1. Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 87 КПК України суд, з огляду на встановлений факт провокації, визнає недопустимими доказами частину відомостей, зафіксованих у:

- протоколі про результати проведення негласної слідчої дії аудіо-, відеоконтроль особи № 19/2137т від 15 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 34-44) з додатком та на картці пам`яті SD Card Transcend 32 Gb № 836т, 836а, згідно таймкоду протоколу приблизно після 00:37:46, де зафіксовано частину розмови між ОСОБА_11 та ОСОБА_23, яка відбулася 28 березня 2016 року, та з додатками на картках пам`яті SD Card Transcend № 746т, 747т, 837т, 870т, 887т, де зафіксовано зміст розмов між ОСОБА_11 та ОСОБА_23, які відбувалися 01 квітня 2016 року, 02 квітня 2016 року та 11 квітня 2016 року;

- протоколі про результати проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 19/2136т від 15 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 51-55) та додатку на DVD-R дисках Verbatim 4,7 GB № 748т (т. 12, а.п. 3), де зафіксовано зміст телефонних розмов обвинуваченого ОСОБА_11 з ОСОБА_23, які відбувались 31 березня 2016 року, 01 квітня 2016 року, 02 квітня 2016 року, 07 квітня 2016 року, 08 квітня 2016 року.

8.4.2. Також, суд встановлює, що зібрані у подальшому стороною обвинувачення докази злочинної діяльності ОСОБА_11 мають безпосередній похідний характер від вказаних дій сторони обвинувачення, що призвело до істотного порушення прав та свобод обвинуваченого ОСОБА_11, а саме його права на справедливий суд, гарантоване йому ст. 6 Конвенції про захист прав людини.

Зокрема, без встановленого судом факту провокації обвинувачений ОСОБА_11 не вчинив би у подальшому дії, які були зафіксовані внаслідок проведення НС(Р)Д, інших слідчих дій (таких як обшуки, огляд та ідентифікації грошових коштів), а виявлені та вилучені під час цих слідчих дій предмети не могли бути законними об`єктами експертних досліджень.

8.4.2.1. З огляду на похідний характер цих доказів, який полягає у тому, що підставою для проведення таких слідчих дій були відомості, одержані внаслідок провокування ОСОБА_11 до продовження злочинних дій, судом визнаються недопустимими наступні докази у вигляді документів, отриманих у процесі проведення контролю за вчиненням злочину:

- постанова прокурора № 20/3-468т від 25 квітня 2016 року про проведення у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту щодо ОСОБА_11 (т. 7, а.п. 56-58);

- доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 20/3-469т від 25 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 59);

- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 06 травня 2016 року відносно судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 (т. 7, а.п. 60-63);

- ухвала слідчого судді Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2016 року, відповідно до якої надано дозвіл на продовження проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_11 (т. 7, а.п. 64-65);

- доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 20/3-523т від 10 травня 2016 року (т. 7, а.п. 66);

- постанова прокуратура № 20/3-580т від 23 травня 2016 року, відповідно до якої заступник керівника САП ГПУ ОСОБА_101 постановив продовжити у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту щодо ОСОБА_11 (т. 7, а.п. 67-69);

- доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 20/3-581т від 23 травня 2016 року (т. 7, а.п. 70);

- протокол про результати проведення негласної слідчої дії аудіо- відеоконтроль особи № 19/3980 від 29 червня 2016 року, відповідно до якого отримано фактичні дані, які можуть бути використані як докази під час досудового розслідування, з додатками на картці пам`яті SD Card Transcend 32 Gb № 1185т від 20 квітня 2016 року та на картці пам`яті SD Card Transcend 32 Gb № 1184т (т. 12, а.п. 4), зокрема, зміст розмови між суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 та ОСОБА_23, яка відбулася 17 травня 2016 поблизу Дарницької площі у м. Києві (т. 7, а.п. 71-76);

- протокол про результати проведення негласної слідчої дії аудіо- відеоконтроль особи № 19/3979 від 29 червня 2016 року, відповідно до якого отримано фактичні дані, які можуть бути використані як докази під час досудового розслідування, з додатками на картці пам`яті SD Card Transcend 32 Gb № 641т від 03 березня 2016 року та на картці пам`яті SD Card Transcend 32 Gb № 642т від 03 березня 2016 року, зокрема, зміст розмови між ОСОБА_11 та ОСОБА_23, яка відбулася 31 травня 2016 року поблизу Палацу підводного спорту, що знаходиться у м. Києві по вул. Сергієнка, 2/3 (т. 7, а.п. 77-81);

- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04 липня 2016 року, про надання дозволу на продовження проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_11 (т. 7, а.п. 82-85);

- ухвала Апеляційного суду Київської області від 06 липня 2016 року, відповідно до якої надано дозвіл на продовження проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_11 (т. 7, а.п. 86-87);

- доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 20/3-830т від 06 липня 2016 року (т. 7, а.п. 88);

- протокол про результати проведення негласної слідчої дії аудіо- відеоконтроль особи № 19/4763т від 19 липня 2016 року, з додатками на картці пам`яті micro SD Card Good Ram 16 Gb № 1694т від 27 травня 2016 року та на картці пам`яті micro SD Card Good Ram 16 Gb № 1695т від 27 травня 2016 року (т. 12, а.п. 6). На картці пам`яті micro SD Card Good Ram 16 Gb № 1694т від 27 травня 2016 року, де зафіксовано зміст розмови між суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 та ОСОБА_23, яка відбулася 15 липня 2016 року поблизу Дарницької площі у м. Києві (т. 7, а.п. 89-95);

- протокол про результати проведення негласної слідчої дії спостереження за особою № 19/4764т від 19 липня 2016 року, відповідно до якого проведено спостереження з використанням спеціальних технічних засобів для спостереження за ОСОБА_11, що являють собою зведення «№ 1 візуального спостереження за об`єктом «Чаплін-2» - ОСОБА_11, за завданням від 12 липня 2016 року № 71 на 1 аркуші та фототаблицею до зазначеного зведення на 1 аркуші (т. 7, а.п. 96-98);

- протокол про результати проведення негласної слідчої дії аудіоконтроль особи № 19/5069т від 29 липня 2016 року, з додатком на картці пам`яті mісго SD Card SP 8 Gb №04/191т від 19 липня 2016 року (т. 18, а.п. 2), відповідно до якого проведено аудіоконтроль ОСОБА_11, під час якого зафіксовано розмову між ОСОБА_11 та ОСОБА_23, яка відбулася 25 липня 2016 року поблизу Дарницької площі у м. Києві (т. 7, а.п. 99-105);

- постанова прокурора № 20/3-975т від 26 липня 2016 року, про продовження у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року строку проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту щодо ОСОБА_11 (т. 7, а.п. 106-108);

- доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 20/3-974т від 26 липня 2016 року (т. 7, а.п. 109);

- протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину №19/6454т від 22 вересня 2016 року про результати контролю за вчиненням ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (т. 7, а.п. 110-111);

- протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою № 19/6453т від 22 вересня 2016 року, відповідно до якого проведено спостереження з використанням фотографування спеціальних технічних засобів для спостереження за ОСОБА_11 з матеріалами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, щоявляють собою зведення візуального спостереження за об`єктом «ОСОБА_11» - ОСОБА_11 на 2 аркушах та фототаблицею до зазначеного зведення на 1 аркуші (т. 7, а.п. 112-129);

- протокол про результати проведення негласної слідчої дії аудіо, - відеконтроль особи № 19/6452т від 22 вересня 2016 року (т. 7, а.п. 130-133), з додатками на картах пам`яті micro SD Card Transcend 32 Gb № 835т, micro SD Card SP 8 Gb № 04/398т (т. 12, а.п. 7);

- протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 08 серпня 2016 року (т. 5, а.п. 1-382);

- службова записка, відповідно до якої Управління бухгалтерського обліку та звітності надало інформацію про видані готівкові кошти із каси НАБУ та первинні документи, зокрема, видатковий ордер № 20 від 06 квітня 2016 року, відповідно до заявки на отримання коштів від 06 квітня 2016 року № 04/1567-07-дск, видатковий ордер № 26 від 17 травня 2016 року відповідно до заявки на отримання коштів від 16 травня 2016 року № 04/2436-07-дск, видатковий ордер № 47 від 19 липня 2016 року відповідно до заявки на отримання коштів від 18 липня 2016 року № 04/4558-07-дск (т. 4, а.п. 164-167);

- запит НАБУ до НБУ з приводу надання інформації щодо офіційного курсу гривні до долару США на 09 серпня 2016 року (т. 4, а.п. 168);

- лист НБУ № 0414-211/24159 від 06 серпня 2021 року, відповідно до якого офіційний курс гривні до іноземної валюти станом на 09 серпня 2016 року складав: 100 доларів США дорівнювало 2481, 9639 грн. (т. 4, а.п. 169-170).

8.4.2.2. З огляду на похідний характер цих доказів, який полягає у тому, що підставою для проведення таких слідчих дій були відомості, одержані внаслідок проведення щодо ОСОБА_11 . НС(Р)Д, вказаних у 8.4.2.1 вироку, тобто внаслідок збирання доказів, спричинених провокуванням ОСОБА_11 до продовження злочинних дій, судом також визнаються недопустимими наступні докази (у вигляді документів щодо відшукання та вилучення речових доказів):

- протокол обшуку від 09 серпня 2016 року, відповідно до якого детектив НАБУ провів обшук автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_11 (т. 6, а.п. 1-9);

- клопотання про проведення обшуку від 10 серпня 2016 року (т. 6, а.п. 10-15);

- ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року, відповідно до якої надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу, право користування яким належить судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 (т. 6, а.п. 16);

- постанова детектива НАБУ від 10 серпня 2016 року, відповідно до якої постановлено приєднати до кримінального провадження № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року, як речовий доказ автомобіль Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 6, а.п. 17);

- постанова детектива НАБУ від 11 січня 2018 року, відповідно до якої визначено місцем зберігання автомобіля марки Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_1, спеціальний майданчик ДП МВС України «Інформ-Ресурси» по вул. Деревообробна, буд. 5, в м. Києві (т. 6, а.п. 18);

- постанова детектива НАБУ від 12 лютого 2020 року, відповідно до якої визначено місцем зберігання автомобіля марки Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_1 спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих засобів ГУ НП у м. Києві по вул. Гната Хоткевича, буд. 20, в м. Києві (т. 6, а.п. 19);

- протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 25 серпня 2016 року, відповідно до якого детектив НАБУ провів огляд вилучених під час обшуку 09 серпня 2016 року автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_1, грошових коштів поміщених до сейф-пакету № 1044955 700 купюр номіналом 100 доларів США кожна, що складає 70 000 доларів США, (т. 6, а.п. 36-39);

- протокол обшуку від 09 серпня 2016 року приміщення службових кабінетів № 6, 7, 8 Дніпровського районного суду м. Києва (т. 6, а.п. 40-45);

- клопотання про проведення обшуку від 10 серпня 2016 року (т. 6, а.п. 46-51);

- ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року, відповідно до якої надано дозвіл на проведення обшуку робочого місця ОСОБА_11, розташованого на першому поверсі в кабінеті № 6, та приймальні адміністративної будівлі Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Сергієнка, буд. 3, яка належить Державній судовій адміністрації України (т. 6, а.п. 52);

- вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2016 року у кримінальному провадженні № 755/6436/15-к (т. 6, а.п. 57-68);

- протокол огляду від 12 вересня 2016 року, відповідно до якого детектив НАБУ провів огляд документу, вилученого 09-10 серпня 2016 року в ході обшуку робочого місця ОСОБА_11 розташованого на першому поверсі в кабінеті № 6 та приймальні адміністративної будівлі Дніпровського районного суду м. Києва (т. 6, а.п. 56-68);

- протокол огляду від 10 серпня 2016 року, відповідно до якого детектив НАБУ) виявив у м. Києві на східному березі озера Малинівка (GPS координати 50.486927, 30.572051 пакет поліетиленовий подвійний біло-червоного кольору з надписами «Доставка майбутнього «Нова Пошта» «об`ємна вага 1 кг.», штрих код № 1204752662, на звороті зазначено «Пакет для документів та посилок», «Місце для маркування», запакований до сейф-пакету № 1017701 (т. 6, а.п. 69-71).

- протокол огляду від 09 серпня 2016 року, відповідно до якого детектив НАБУ виявив у м. Києві по вул. Гаражна, між проїзною частиною та парканами земельних ділянок № 6 (шість) та № 7 (сім) по зазначеній вулиці, чотири цеглини біля стику парканів земельної ділянки № 6 (паркан зеленого кольору) та земельної ділянки № 7 (паркан сірого кольору) зі сторони зеленого паркану, під якими було заховано пакет чорного кольору, в пакеті знаходиться банка скляна з кришкою (кришка з пластика), у банці знаходяться банкноти номіналом 100 (сто) доларів США, загальною сумою 80 000 доларів США, запаковані до сейф-пакету № 1044963 (т. 6, а.п.72-78);

- протокол огляду від 04 листопада 2021 року, відповідно до якого 04 листопада 2021 року детективами НАБУ проведено додатковий огляд місцевості між проїжджою частиною та огорожею, якою обмежено земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_5 та 7, шляхом визначення координат WGS84 в системі земельної ділянки та Додаток № 1 - плані схемі, яка складена спеціалістом ОСОБА_102 (т. 6, а.п. 84-93);

- постанова детектива НАБУ від 25 серпня 2016 року, відповідно до якої визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року грошові кошти в сумі 70 000 доларів США, номіналом по 100 доларів США в кількості 700 шт., вилучені 09 серпня 2016 року під час обшуку автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150, реєстраційний номер НОМЕР_1 та грошові кошти в сумі 80 000 доларів США, номіналом 100 доларів США в кількості 800 шт., вилучені 09-10 серпня 2016 року під час огляду ділянки місцевості по вул. Гаражній у м. Києві між проїжджою частиною та парканами земельних ділянок № 6 та № 7 по зазначеній вулиці (т. 6, а.п. 95-103);

- клопотання про обшук від 02 серпня 2016 року про надання дозволу на проведення обшуку за адресою фактичного проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_7, з метою відшукання і вилучення речей і документів, які можуть мати значення для даного кримінального провадження (т. 6, а.п. 104-107);

- ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року, відповідно до якої клопотання від 02 серпня 2016 року задоволено та надано детективам НАБУ дозвіл на проведення обшуку за адресою фактичного проживання ОСОБА_11, з метою відшукання і вилучення речей і документів, (т. 6, а.п. 108);

- протокол обшуку від 11 серпня 2016 року, відповідно до якого виявлено та вилучено паперову папку із зав`язками, в якій містяться документи, що стосуються права власності та користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_5, а саме: довіреність ОСОБА_103 № 346 від 12 травня 2015 року, копія заяви ОСОБА_103 від 05 листопада 2006 року, черговий кадастровий план-витяг з бази даних Державного земельного кадастру від 22 червня 2010 року, замовлення № 12087, висновок № 1120 від 16 червня 2010 щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову Київської міської санепідемстанції № 4709 від 21 червня 2010 року, висновок № 05/900 Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 10 листопада 2010 року № 05-08/6744, акт від 07 квітня 1998 року, розписка ОСОБА_103 від 05 травня 2015 року, черговий кадастровий план-витяг з бази даних міського земельного кадастру від 26 серпня 2015 року, замовлення № 14377, довідка Садівничого товариства «Приозерне» №14/16 від 10 березня 2016 року, копія заяви ОСОБА_103 № 345 (т. 6, а.п. 109-118);

- протокол огляду від 12 серпня 2016 року, відповідно до якого детективом НАБУ проведено огляд речей і документів, вилучених у ході обшуку 11 серпня 2016 року (т. 6, а.п. 119-135);

- протокол огляду від 04 квітня 2018 року, відповідно до якого детектив НАБУ провів огляд речей, вилучених в ході слідчих дій, а саме: скляної банки (далі - Банка № 1), вилученої 09-10 серпня 2016 року під час огляду ділянки місцевості по вул. Гаражній у м. Києві; скляної банки (далі - Банка № 2), вилученої 09 серпня 2016 року під час обшуку автомобіля Toyota Land Cmizer Prado, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; посвідчення судді на ім`я ОСОБА_11, вилученого 09 серпня 2016 року під час обшуку службових кабінетів № 6, № 7 та № 8 адміністративної будівлі Дніпровського районного суду м. Києва; одноразових рукавичок (далі - рукавички), вилучених 10 серпня 2016 року під час огляду ділянки місцевості у м. Києві на східному березі озера Малинівка (GPS координати 50.486921, 30.572051); пакету з написами «Нова Пошта» (далі - пакет), вилученого 10 серпня 2016 року під час огляду ділянки місцевості у м. Києві на східному березі озера Малинівка (GPS координати 50.486921, 30.572051) (т. 6, а.п. 137-138);

- постанова детектива НАБУ від 04 квітня 2018 року, відповідно до якої визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52016000000000073 від 14 березня 2016 року: скляну банку, вилучену 09-10 серпня 2016 року під час огляду ділянки місцевості по вул. Гаражній у м. Києві між проїжджою частиною та парканами земельних ділянок № 6 та № 7 по зазначеній вулиці; скляну банку, вилучену 09 серпня 2016 року під час обшуку автомобіля Toyota Land Cruizer Prado, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; посвідчення судді на ім`я ОСОБА_11, вилучене 09 серпня 2016 року під час обшуку службових кабінетів № 6, № 7 та № 8 адміністративної будівлі Дніпровського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Сергієнка, 3; одноразові рукавички, вилучені 10 серпня 2016 року під час огляду ділянки місцевості у м. Києві на східному березі озера Малинівка (GPS координати 50.486921, 30.572051); пакет з написами «Нова Пошта», вилученого 10 серпня 2016 року під час огляду ділянки місцевості у м. Києві на східному березі озера Малинівка (GPS координати 50.486921, 30.572051) (т. 6, а.п. 139-140).

8.4.2.3. Доказова сила речових доказів, зібраних у процесі досудового розслідування після 28 березня 2016 року, ґрунтується на проведенні слідчих дій (контроль за вчиненням злочину, ідентифікація та вручення, обшук, огляд), які проводилися після провокування ОСОБА_11 на отримання неправомірної вигоди.

З огляду на похідний характер цих доказів, судом визнаються недопустимими наступні речові докази:

- 700 (сімсот) банкнот номіналом 100 доларів США кожна, загальною сумою 70 000 доларів США;

- 800 (вісімсот) банкнот номіналом 100 доларів США, загальною сумою 80 000 доларів США;

- службове посвідчення судді ОСОБА_11 ;

- поліетиленові рукавички (2 шт.);

- пакет «Нова пошта» №1204752662;

- резинки для грошей (18 шт.);

- банка ємністю 1.85 л.;

- сейф пакет №1244202 № НАБУ 0067115;

- банка ємністю 2,0 л.;

- сейф пакет №0002814.

8.4.2.4. З огляду на похідний характер висновків судово-криміналістичних експертиз, який полягає у тому, що безпосередніми об`єктами таких експертних досліджень були речові докази, створені та виявлені внаслідок провокування ОСОБА_11 до продовження злочинних дій, судом визнаються недопустимими:

- висновок експерта № 19/4-03/1182 від 08 вересня 2016 року (т. 7, а.п. 158-166);

- довідка Київського обласного Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про витрати на проведення судової експертизи № 19/4-03/1182 від 08 вересня 2016 року на суму 880,40 грн. (т. 7, а.п. 157);

- постанова детектива НАБУ про призначення дактилоскопічної експертизи від 17 серпня 2016 року (т. 7, а.п. 152-154);

- лист НАБУ № 0414-192/28061 від 17 серпня 2016 року, відповідно до якого направлено на адресу Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУНП в Київській області постанову про призначення експертизи та об`єкти дослідження (т. 7, а.п. 155);

- лист № 19/110/4-03/13566 від 09 вересня 2016 року, відповідно до якого Київський обласний Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України направив до НАБУ висновок експерта № 19/4-03/1182 від 08 вересня 2016 року (т. 7, а.п. 156).

8.4.2.5. З огляду на недопустимість доказів сторони обвинувачення, зазначених у п. 8.4.1, 8.4.2.1- 8.4.2.4 вироку, оскільки такі докази не підлягають оцінці, суд також не оцінює докази, надані стороною захисту додаткове на спростування цих недопустимих доказів щодо провокації фактичного одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди (т. 19, а.п 71-76; т. 20, а.п 36; т. 21, а.п. 146-194; т. 25, а.п. 177-204; т. 27, а.п. 36-37).

8.5. Оцінка інших обставин, які, на думку обвинуваченого, додатково можуть свідчити про наявність провокації у цьому провадженні

8.5.1. Сторона захисту в якості ознаки провокації наводить дії ОСОБА_25, як адвоката по кримінальному провадженню ОСОБА_21, яка у кінці лютого 2016 року заходила до службового кабінету обвинуваченого.

Суд не може погодитись з наведеним твердженням сторони захисту, про що було окремо зазначено у п. 6.1.6.2. вироку.

У своїх показаннях свідок ОСОБА_25 пояснила, що, дійсно, у вказаний період вона заходила до службового кабінету обвинуваченого з метою узгодження дат чергових судових засідань по справі ОСОБА_21 . При цьому свідок заперечувала, що під час цього візиту відбувалось обговорення будь-яких інших питань.

У своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_11 також не вказав на будь-які конкретні висловлювання або дії свідка ОСОБА_25, які, на його думку, містили б ознаки провокації, а лише зазначає про якісь незрозумілі йому натяки.

Більш того, зафіксований у протоколі НС(Р)Д зміст розмови від 21 березня 2016 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_22 свідчить про те, що ОСОБА_11 на той час мав намір обговорювати свої злочинні дії виключно з ОСОБА_22, та намагався реалізувати свій злочинний умисел шляхом взаємодії виключно з ОСОБА_22, без залучення будь-яких інших осіб.

8.5.2. У якості іншої ознаки провокації сторона захисту наводить ту обставину, що дві перші зустрічі обвинуваченого з ОСОБА_22 були організовані на прохання судді Солом`янського суду міста Києва ОСОБА_26 .

З цього приводу суд вже зазначав, що як свідок ОСОБА_26, так і свідок ОСОБА_22 спростовують цю обставину, більше того, заперечують сам факт знайомства між ними. У матеріалах провадження відсутні будь-які докази наведеного твердження сторони захисту.

Слід додатково вказати, що сторона захисту не наводить при цьому жодних аргументів, чому факт гіпотетичного звернення ОСОБА_26 до ОСОБА_11 з проханням зустрітись із ОСОБА_22 може розцінюватися як провокація.

Зокрема, викладаючи власну версію свого спілкування з ОСОБА_26, обвинувачений ОСОБА_11 зазначав наступне:

- з ОСОБА_26 раніше ОСОБА_11 знайомий не був, ніяких особистих стосунків не мав, тобто пересвідчитися, що спілкується саме з вказаною особою обвинувачений не міг, тому після спілкування самостійно вжив додаткових заходів для встановлення цієї особи;

- у спілкуванні ОСОБА_11 з ОСОБА_26, за твердженням обвинуваченого, прізвище ОСОБА_22 не згадувалось;

- у спілкуванні ОСОБА_11 з ОСОБА_26, за твердженням обвинуваченого, справа ОСОБА_21 не згадувалась;

- у спілкуванні ОСОБА_11 з ОСОБА_26, за твердженням обвинуваченого, можливість надання будь-якої неправомірної вигоди не обговорювалась;

- за твердженням обвинуваченого, у якості єдиної мети спілкування з невідомою собою ОСОБА_26 начебто зазначив ОСОБА_11 прохання лише надати юридичну консультацію неназваній особі.

Отже, з вищезазначених тверджень самого обвинуваченого, особа, названа ним як « ОСОБА_26 », навіть за наявності факту подібного спілкування, жодним чином не намагалась та не могла вплинути на ОСОБА_11, або спровокувати його на вчинення злочинних дій, та взагалі не намагалась спонукати обвинуваченого до будь-яких протиправних дій.

Тобто є незрозумілим, яка роль могла бути відведена правоохоронними органами саме ОСОБА_26 у провокуванні ОСОБА_11 (за наявності факту такої провокації), особливо з урахуванням того, що реальний ОСОБА_26 потім приймав безпосередню участь у цьому провадженні як слідчий суддя.

Адже, зі слів самого ОСОБА_11 випливає, що ОСОБА_23 мав усі можливості в будь-який час особисто звернутись до обвинуваченого з будь-якого питання (що згодом і відбулось) та сам безпосередньо міг попросити про консультацію для своєї колишньої дружини ОСОБА_22 .

Суд відзначає, що суперечливим є твердження ОСОБА_11 про те, що після спілкування з особою, яка назвалась « ОСОБА_26 » та попросила лише про надання юридичної консультації невідомій особі, обвинувачений вжив додаткових заходів для ідентифікації цієї особи, зокрема, звернувся до своїх знайомих у Солом`янському суді м. Києва, надавши словесний портрет та встановлюючи приналежність телефонного номера, який надав під час зустрічі « ОСОБА_26 »

Подібний опис власної поведінки ОСОБА_11 не виглядає правдивим та логічним, оскільки сам по собі не узгоджується з наміром обвинуваченого надати комусь просту юридичну консультацію.

Отже, наведені твердження обвинуваченого очевидно спрямовані виключно на те, щоб переконати суд, що особа « ОСОБА_26 » була одразу ж достеменно встановлена самим обвинуваченим.

Показання самого свідка ОСОБА_26, у яких стверджується, що він особисто не знайомий ані з ОСОБА_22, ані з ОСОБА_11, та ніколи особисто не зустрічався з обвинуваченим, не викликають у суду жодних сумнівів щодо їх правдивості. Єдине опосередковане відношення свідка ОСОБА_26 до цього провадження пов`язане з розглядом ним, як слідчим суддею, клопотань щодо проведення НС(Р)Д відносно ОСОБА_11 .

Такі показання у повній мірі узгоджуються з показаннями ОСОБА_22 та матеріалами НС(Р)Д.

Будь-яких доказів, які могли б спростувати або поставити під сумнів вказані показання свідка ОСОБА_26, стороною захисту не надано.

На думку суду, метою цієї версії на стадії судового розгляду є намагання обвинуваченого дискредитувати ОСОБА_26 як слідчого суддю, який надавав дозволи на проведення слідчих дій у цьому провадженні.

8.5.3. Про ознаки провокації у цьому провадженні, на думку сторони захисту, свідчить також той факт, що адвокат ОСОБА_33, який представляв інтереси ОСОБА_11 на стадії досудового розслідування, був також адвокатом ОСОБА_34, та весь час діяв під керівництвом і в інтересах останнього.

Суд не погоджується з наведеним твердженням сторони захисту, оскільки обвинуваченим було залучено до надання правової допомоги адвоката ОСОБА_33 вже після вчинення злочину. Зокрема, за словами обвинуваченого, адвоката ОСОБА_104 . ОСОБА_11 порадили залучити в Дніпровському районному суді м. Києва після подій 09 серпня 2016 року.

Отже, ця особа не могла будь-яким чином спонукати або підбурювати ОСОБА_11 до злочинних дій.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що адвокат ОСОБА_33 не міг вчинити провокацію щодо ОСОБА_11 у цьому провадженні.

8.5.4. Сторона захисту, на підтвердження політичної вмотивованості кримінального переслідування ОСОБА_11 надала на розгляд суду матеріали ЗМІ у вигляді роздруківок та електронних документів (зокрема, т. 28, а.п. 34, 77-98; т. 29, а.п. 46-51).

З наданих матеріалів убачається, що факт порушення кримінального провадження щодо ОСОБА_11, обставини зникнення обвинуваченого, виявлення його на території Республіки Молдова, його спроба отримати там політичний притулок, та обставини його повернення на територію України, набули значного медійного резонансу.

У той же час, жоден з наданих захистом матеріалів ЗМІ не має безпосереднього відношення до обставин вчинення ОСОБА_11 злочину, або до питання можливої провокації.

Матеріали ЗМІ на підтвердження особистого негативного ставлення до ОСОБА_11 певних осіб (зокрема, ОСОБА_34 ) також не впливають на оцінку питання провокації у цьому провадженні.

8.5.5. Сторона захисту також додатково навела інші обставини, які безпосередньо стосуються ОСОБА_23, та які, на її думку, свідчать про наявність провокації у цьому провадженні:

- під час спілкування з обвинуваченим протягом березня - травня 2016 року ОСОБА_23 вчиняв численні спроби безпідставно пов`язати питання надання грошей обвинуваченому в борг та питання прийняття рішення по справі ОСОБА_21 ;

- після відмови обвинуваченого від одержання грошей у борг (у 20-х числах травня 2016 року) ОСОБА_23, перебуваючи під контролем НАБУ, 31 травня 2016 року без будь-якої попередньої домовленості очікував обвинуваченого біля місця стоянки його автомобіля та під час цієї зустрічі продовжив вчиняти провокативні дії, пропонуючи гроші в борг, і намагаючись пов`язати це питання з питанням прийняття рішення по справі ОСОБА_21 ;

- у подальшому ОСОБА_23, перебуваючи під контролем НАБУ, продовжив вчиняти провокативні дії, неодноразово пропонуючи обвинуваченому гроші в борг і намагаючиcь пов`язати це з питанням прийняття рішення по справі ОСОБА_21 ;

- на початку серпня 2016 року ОСОБА_23, перебуваючи під контролем НАБУ, з метою продовження провокації передав обвинуваченому гроші в борг в розмірі 100 тисяч доларів США, що у подальшому було безпідставно визначено стороною обвинувачення як одержання обвинуваченим неправомірної вигоди в розмірі 150 тисяч доларів США за вирішення справи ОСОБА_21 ;

- про ознаки провокації у цьому провадженні свідчить той факт, що ОСОБА_23 є заявником у іншому кримінальному провадженні, яке на даний час розглядається у ВАКС (т. 24, а.п. 63-81);

- про ознаки провокації у цьому провадженні свідчить той факт, що ОСОБА_23 на даний час є співробітником НАБУ (т. 25, а.п 102);

- також про ознаки провокації у цьому провадженні додатково свідчать факти особистого знайомства та дружніх стосунків між ОСОБА_23, ОСОБА_41, ОСОБА_42 та ОСОБА_43 (т. 25, а.п. 132-168).

Як вже було зазначено у п. 8.3 вироку, суд прийшов до висновку про надмірну активність ОСОБА_23 у цьому провадженні та, як наслідок, наявність ознак провокації фактичного одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди.

Тому, наведені стороною захисту обставини не потребують додаткової оцінки.

Водночас, наведені обставини не мають жодного відношення до прохання ОСОБА_11 у ОСОБА_22 неправомірної вигоди у особливо великому розмірі за вирішення справи ОСОБА_21 .

9. Висновки

Доказуванню в кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд при дослідженні обставин цього провадження виходить із вищевказаних принципів. Досліджені судом докази є послідовними, узгоджуються один між собою та один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, виявлені суперечності в них не є значущими та не мають системного характеру, що свідчить про їх об`єктивність та правдивість. Надані стороною обвинувачення докази, доводять вину обвинувачених «поза розумним сумнівом» у відповідності до вимог ст. 17 КПК України, не спростовані наявними у матеріалах провадження іншими доказами або правовою позицією в рамках реалізації принципу змагальності (ст. 22 КПК України).

Проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу злочину, інкримінованого обвинуваченому, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме, що ОСОБА_11, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, прохав надати йому неправомірну вигоду у особливо великому розмірі для себе за вчинення в інтересах третьої особи дії з використанням службового становища.

При цьому суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин у частині прохання обвинуваченим надати неправомірну вигоду виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, а версія обвинувачення в цій частині не містить сумнівів у її обґрунтованості, та не спростовується доводами сторони захисту.

Відповідно до примітки до ст. 45 КК України вчинений обвинуваченим злочин є корупційним правопорушенням.

Оскільки злочин, учинення якого обвинуваченим було доведено прокурором, є злочином з формальним складом, він є повністю закінченим з моменту прохання обвинуваченим надати йому неправомірну вигоду.

Подальша можлива відмова обвинуваченого не впливає на оцінку його дій, як вчинення закінченого злочину, оскільки, відповідно до положень ч. 2 ст. 17 КК України особа, яка добровільно відмовилася від доведення кримінального правопорушення до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого кримінального правопорушення.

9.1. Наявність спеціального суб`єкта вчинення злочину

Стороною обвинувачення належним чином доведено, що на момент вчинення злочину (у період 2015 - 2016 року) обвинувачений ОСОБА_11 безстроково обіймав посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва.

Наведене, зокрема, підтверджується наявною у матеріалах провадження постановою Верховної Ради України № 260-VI від 10 квітня 2008 року (т. 4, а.п. 152-153).

Таким чином, доведено, що ОСОБА_11 був службовою особою, яка, відповідно до положень Примітки 2 до ст. 368 КК України на момент вчинення злочину займала відповідальне становище.

9.2. Наявність в обвинуваченого передбачених законом повноважень

Стороною обвинувачення належним чином доведено, що в 2015 - 2016 роках у провадженні судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_11 знаходилося кримінальне провадження № 12014100040000546 від 17 січня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_21 .

Відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_21 обвинувачувалась у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 321, ч. 3 ст. 321, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 311, ч. 1 ст. 307 КК України.

ОСОБА_21 на час розгляду кримінального провадження відносно неї мала похилий вік та була хвора на тяжку хворобу, отже, за умови визнання вини та щирого каяття могла розраховувати на призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. Інкриміновані ОСОБА_21 злочини передбачали також можливість її звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Наведене, зокрема, підтверджується показаннями обвинуваченого ОСОБА_11, показаннями свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_94, ОСОБА_54, ОСОБА_29, ОСОБА_105, та не заперечується стороною захисту.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_11 мав необхідні повноваження ухвалити вирок, яким міг визнати ОСОБА_21, винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 321, ч. 3 ст. 321, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 311, ч. 1 ст. 307 КК України та призначити їй остаточне покарання із застосуванням ст. 69, 75 КК України, із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком.

9.3. Наявність особистого інтересу у ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .

Суд вважає, що можливість бути визнаною винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів з призначенням покарання без фактичного позбавлення волі, відповідало інтересам ОСОБА_21 .

Тобто обвинувачений ОСОБА_11 та ОСОБА_22 мали всі підстави трактувати особистий інтерес ОСОБА_21 саме наведеним чином. При цьому ОСОБА_22, як донька ОСОБА_21, безумовно, також мала особисту зацікавленість у призначенні останній міри покарання без фактичного позбавлення волі.

Тяжкість учинених ОСОБА_21 злочинів, у яких вона обвинувачувалась, у разі визнання її винною, безумовно, передбачала можливість призначення їй реального покарання у вигляді позбавлення волі.

Та обставина, що сама ОСОБА_21 не була обізнана зі злочинними намірами ОСОБА_11, не змінює наміру останнього вчинити дію в її інтересах (як він їх розумів за погодженням з ОСОБА_22 .

У підсумку, обвинувачений ОСОБА_11 вчинив в інтересах ОСОБА_21 саме ті дії (виніс вирок відповідного змісту), які були предметом обговорення під час його зустрічей з ОСОБА_22 .

9.4. Наявність у обвинуваченого умислу, злочинної мети та корисливого мотиву

Суд уважає доведеним, що, вчиняючи злочинні дії, ОСОБА_11 як професійний суддя, безумовно, усвідомлював соціально небезпечний характер своїх дій, та бажав скористатись своїм статусом службової особи, яка займає особливо відповідальне становище, для одержання неправомірної вигоди у особливо великому розмірі

Тобто злочинний умисел обвинуваченого ОСОБА_11 був спрямований саме на прохання ОСОБА_22 надати йому неправомірну вигоду з метою наступного фактичного її одержання для себе неправомірної вигоди в особливо великому розмірі (як наслідок таких дій - незаконне збагачення), отже, обвинувачений мав очевидний корисливий мотив на вчинення злочину.

Суб`єктивне ставлення ОСОБА_11 до його прохання надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі характеризується наступними діями обвинуваченого:

- на зустрічі, яка відбулась після прохання надати йому неправомірну вигоду 21 березня 2016 року, обвинувачений з готовністю продовжив обговорення з ОСОБА_22 справи ОСОБА_21, при цьому з власної ініціативи перейшов до обговорення питання розміру неправомірної вигоди (т. 7, а.п. 30);

- на зустрічі 21 березня 2016 року обвинувачений особисто надав ОСОБА_22 чіткі інструкції щодо необхідності визнання вини ОСОБА_21 (т. 7, а.п. 30);

- на зустрічі 21 березня 2016 року обвинувачений особисто надав ОСОБА_22 чіткі інструкції щодо порядку передачі йому неправомірної вигоди (т. 7, а.п. 31);

- на зустрічі 21 березня 2016 року обвинувачений особисто визначив ОСОБА_22 дату і час їх наступної зустрічі (т. 7, а.п. 31);

- на зустрічі 25 березня 2016 року обвинувачений свідомо відмовився від продовження злочинних дій, та особисто пояснив своє небажання у подальшому допомагати ОСОБА_22 існуванням перешкод для реалізації злочинного умислу (т. 7, а.п. 32);

- на зустрічі 28 березня 2016 року з ОСОБА_23 обвинувачений особисто пояснив своє небажання допомагати ОСОБА_22 існуванням перешкод для реалізації злочинного умислу (т. 7, а.п. 33-34);

- на зустрічі 28 березня 2016 року з ОСОБА_23 обвинувачений особисто повідомив про його прохання на адресу ОСОБА_22 надати йому неправомірну вигоду, та особисто підтвердив визначений ним розмір такої неправомірної вигоди (т. 7, а.п. 33-34).

Наявність корисливого мотиву в діях обвинуваченого додатково підтверджує та обставина, що в процесі реалізації свого злочинного умислу, обвинувачений надав ОСОБА_22 згоду на суттєве зменшення розміру неправомірної вигоди, але не відмовився від досягнення мети власного незаконного збагачення (т. 7, а.п. 30).

Надаючи оцінку суб`єктивній стороні вчинення злочину, суд також враховує, що факти неодноразового обговорення між ОСОБА_11 та ОСОБА_22 можливості прийняття певного рішення по справі ОСОБА_21 (призначання покарання без фактичного позбавлення волі) та обговорення надання неправомірної вигоди, підтверджуються матеріалами провадження та визнані самим обвинуваченим (т. 7, а.п. 29-44, п. 5.1 вироку).

Загалом наведена девіантна поведінка обвинуваченого (як судді) сама по собі не може свідчити ні про що інше, ніж про цілеспрямовану реалізацію злочинного умислу на одержання неправомірної вигоди.

При цьому суд вважає доведеним, що цей умисел на вчинення злочину виник у обвинуваченого самостійно, без активного втручання сторонніх осіб.

У процесі спілкування з ОСОБА_22 обвинувачений жодного разу не висловив сумніву стосовно того, чи отримувати йому неправомірну вигоду (зокрема, наступна відмова обвинуваченого стосувалась виключно його небажання приймати певне рішення, з огляду на існуючі перешкоди, а не була відмовою від бажання отримати грошових коштів за прийняття такого рішення).

Визнаючи факт обговорення неправомірної вигоди під час зустрічей з ОСОБА_22, обвинувачений наполягав, що ця пропозиція виходила від ОСОБА_22 та не була ним прийнята.

При цьому, обвинувачений свідомо ігнорував ту обставину, що, як професійний суддя, він у будь-якому випадку зобов`язаний був виконувати вимоги законодавства у сфері запобігання корупції, зокрема, мав би повідомити правоохоронні органи про вказану пропозицію з боку ОСОБА_22 .

Однак, обвинувачений цей факт приховав, що зайвий раз також підкреслює дійсні мотиви його злочинної поведінки.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що доказом його невинуватості, у тому числі, є те, що протягом спілкування з ОСОБА_22 він мав усі можливості отримати від неї неправомірну вигоду у розмірі 50 тисяч доларів США, але добровільно не скористався цим, на думку суду також додатково підтверджують, що обвинувачений повністю усвідомлював протиправний характер і злочинний зміст свого спілкування з ОСОБА_22 .

Також обвинувачений у цей час додатково вчиняв активні спроби в незаконний спосіб отримати від прокурора матеріали досудового розслідування по справі ОСОБА_21 (т. 7, а.п. 49-51).

Таким чином, аналіз сукупності всіх доказів, зокрема, об`єктивний характер та зміст здійснюваних обвинуваченим дій, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, та обставини, за яких обвинувачений вчиняв свої дії, беззаперечно доводять наявність у нього прямого умислу на вчинення злочину.

9.5. Визначення часу та місця вчинення злочину

Наявні в матеріалах провадження докази підтверджують, що прохання надати неправомірну вигоду було висловлене ОСОБА_11 на початку березня 2016 року під час зустрічі ОСОБА_11 з ОСОБА_22 у дворі Дніпровського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Сергієнка, 3 (п. 6.1., 6.1.2, 6.2.4 вироку).

Оскільки злочин, який полягає в проханні надати неправомірну вигоду, є злочином з формальним складом, цей злочин вважається повністю закінченим саме з моменту першого висунення ОСОБА_11 такого прохання.

Викладене у обвинувальному акті твердження сторони обвинувачення про те, що вчинення обвинуваченим злочину відбулось раніше, а саме восени 2015 року (т. 1, а.п. 11), спростовується наявними у справі доказами.

Зокрема, встановлений судом час вчинення злочину відповідає загальній хронології подій, знаходиться у безпосередній близькості від дати звернення ОСОБА_22 із заявою про вчинення злочину від 14 березня 2016 року, та узгоджується в цій частині з показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 .

9.6. Визначення розміру неправомірної вигоди

Відповідно до змісту заяви про вчинення злочину розмір неправомірної вигоди, який обвинувачений ОСОБА_11 прохав надати за вирішення справи ОСОБА_21, становив 100 тисяч доларів США.

Висловлення прохання про надання неправомірної вигоди саме у розмірі 100 тисяч доларів США також підтверджується особистими поясненнями обвинуваченого ОСОБА_11, наданими ОСОБА_23 під час їх зустрічі 28 березня 2016 року та зафіксованими в матеріалах НС(Р)Д («ну тогда мы говорили сто, когда в первый раз» - т. 7, а.п. 33, п. 6.2.4.3 вироку), показаннями ОСОБА_22 (п. 6.1.1) і ОСОБА_23 (6.1.2 вироку) та змістом заяви про вчинення злочину (п. 6.2.3 вироку).

У своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_11 визнав, що під час його зустрічі з ОСОБА_22 21 березня 2016 року обговорювалась сума в 50 тисяч доларів США, що, з урахуванням доводів, викладених у п. 9.4 вироку, також дозволяє зробити безумовний висновок про те, що на момент вчинення злочину сума неправомірної вигоди становила саме 100 тисяч доларів США

Наступна згода ОСОБА_11 вирішити справу ОСОБА_21 за одержання неправомірної вигоди у меншому розмірі надана 21 березня 2016 року у відповідь на зустрічну пропозицію ОСОБА_22 (т. 7, а.п. 30, 34), не впливає на визначення розміру неправомірної вигоди на момент вчинення ОСОБА_11 закінченого злочину.

Відповідно до відомостей з офіційного сайту НБУ станом на день подання заяви про вчинення злочину 14 березня 2016 року офіційний курс НБУ складав 2601,9961 гривень за 100 доларів США.

Таким чином, розмір неправомірної вигоди, який обвинувачений ОСОБА_11 прохав надати йому за вирішення справи ОСОБА_21, виражений у гривні, становив 2 601 996,1 гривень, отже, цей розмір неправомірної вигоди відповідно до Примітки 1 ст. 368 КК України вважається особливо великим (у п`ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян), тобто у діях обвинуваченого наявна кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 4 ст. 368 КК України.

9.7. Спростування версії подій, наданої стороною захисту

Суд оцінив версію подій сторони захисту в частині, що безпосередньо стосується вчинення злочину, як абсолютно неправдиву.

Сукупність обставин провадження спростовує в повному обсязі твердження обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що змістом його спілкування з ОСОБА_22 було виключно надання консультацій щодо збирання та надання додаткових відомостей про стан здоров`я ОСОБА_21 з метою зміни позиції прокурора щодо призначення міри покарання.

По-перше, зафіксовані в протоколі НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 29-44) висловлювання обвинуваченого свідчать про те, що змістом його консультацій ОСОБА_22 була умова визнання вини ОСОБА_21, з метою призначення їй покарання без фактичного позбавлення волі.

По-друге, є очевидним, що вирішення будь-яких питань з прокурором щодо визначення міри покарання у цьому випадку було б неможливим, оскільки на цій стадії судового розгляду остаточне вирішення такого питання віднесено до виключної компетенції суду (тобто підлягало безпосередньому вирішенню самим обвинуваченим).

По-третє, свідок ОСОБА_25 у своїх показаннях підтвердила, що, як адвокат ОСОБА_21, вона з власної ініціативи протягом судового розгляду належним чином збирала та подавала до суду документи, що підтверджують важкий стан здоров`я ОСОБА_21 (п. 6.1.6 вироку).

Повністю спростовується також твердження обвинуваченого, що на початку березня 2016 року під час зустрічі у дворі Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_22 сама запропонувала йому 50 тисяч доларів США у вигляді неправомірної вигоди, яку вона просила передати прокурору, і про те, що у зв`язку з відмовою ОСОБА_11 між ним та ОСОБА_22 виник конфлікт.

Відповідно до змісту вищевказаного протоколу НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року (т. 7, а.п. 31) ОСОБА_22 у відповідь на заохочення ОСОБА_11 надала пропозицію про зменшення раніше визначеного розміру неправомірної вигоди з 100 тисяч доларів США до 50 тисяч доларів США. З контексту розмови вбачається, що обговорення суми в розмірі 50 тисяч доларів США виникло в спілкуванні між ОСОБА_11 та ОСОБА_22 вперше саме в той момент.

Поряд із цим, зміст та загальна тональність вказаної розмови також жодним чином не свідчать про те, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_22 відбувся будь-який конфлікт під час їх попередньої зустрічі у дворі Дніпровського районного суду м. Києва.

Загалом надана стороною захисту версія подій не підтверджується показаннями жодного з допитаних судом свідків та жодним з наданих стороною захисту доказів.

Принципові розбіжності в показаннях обвинуваченого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_22 окремо оцінені судом у тексті вироку, з огляду на дослідження безпосереднього змісту розмов, зафіксованих у протоколах НС(Р)Д, а також з урахуванням інших доказів, визнаних належними та допустимими.

З огляду на визнання частини показань ОСОБА_11 недопустимим доказом, суд не надавав оцінки версії сторони захисту про те, що фактично одержані обвинуваченим від ОСОБА_23 кошти дорівнювали 100 тисяч доларів США, були взяті ОСОБА_11 в борг та що це не мало жодного відношення до справи ОСОБА_21 .

9.8. Наслідки встановлення судом факту провокації одержання неправомірної вигоди

Оскільки у цьому провадженні встановлений факт провокації щодо ОСОБА_11, спрямованої на підбурювання до фактичного одержання обвинуваченим неправомірної вигоди (п. 8.3 вироку), суд визнає докази у відповідній частині недопустимими (п. 5.1, 6.1.2, 8.4 вироку).

Наслідком цього є визнання судом необґрунтованим висунутого обвинувачення в частині фактичного одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.

Отже, суд уважає, що в цьому провадженні стороною обвинувачення не обґрунтовано, що ОСОБА_11 одержав від ОСОБА_23 неправомірну вигоду у сумі 150 тисяч доларів США, що відповідно до офіційного курсу валют, встановленого НБУ України на 09 серпня 2016 року, становила 3 722 945,85 грн. (т. 1, а.п. 16, 23).

Однак, з огляду на те, що фактично вчинене обвинуваченим правопорушення (вчинення якого було доведено належними та допустимими доказами) кваліфікується за тією ж ч. 4 ст. 368 КК України, підстави для виправдання обвинуваченого відсутні.

9.10. Визначення меж судового розгляду

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно ОСОБА_11 та лише в межах обвинувачення, висунутого відповідно до обвинувального акта (т. 1, а.п. 2-24).

З огляду на це, під час розгляду провадження суд не надавав оцінку фактам та обставинам, які виходять за межі судового розгляду.

Зокрема, суд не оцінював факти та обставини, які не мають безпосереднього відношення до вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, або які є предметом інших кримінальних проваджень.

З наведених підстав суд визнав неналежними частину доказів, наданих стороною захисту, зокрема, вказаних в п. 7.1, 7.4, 7.13-7.16 вироку, а також інші докази, крім зазначених вище в цьому вироку.

9.11. Зміна судом формулювання обвинувачення

Оцінюючи формулювання обвинувачення щодо вимагання ОСОБА_11 неправомірної вигоди, суд зазначає, що стороною обвинувачення доведено наявність лише двох, з трьох обов`язкових ознак вимагання: 1) ініціатива прохання неправомірної вигоди виходила саме від ОСОБА_11 ; та 2) можливі негативні наслідки для ОСОБА_21, у разі ненадання неправомірної вигоди були прямо пов`язані зі службовим становищем ОСОБА_11 .

При цьому сторона обвинувачення не довела, що прохання з боку ОСОБА_11 надати йому з боку ОСОБА_22 неправомірну вигоду містило чітку і беззаперечну вимогу (із наявністю відкритих погроз або створенням реальних умов), що не залишало ОСОБА_22 іншого вибору, ніж надати таку неправомірну вигоду ОСОБА_11 .

З урахуванням наведеного та за підсумками викладеного у п. 9.1-9.10 суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_11 не вимагав, а прохав у ОСОБА_22 надати йому неправомірну вигоду в сумі 100 доларів США за вирішення справи ОСОБА_21, тобто формулювання обвинувачення у цій частині підлягає зміні (т. 1, а.п. 16) шляхом виключення ознаки вимагання.

Зокрема, стороною обвинувачення надано належні та достатні докази звернення ОСОБА_11 до ОСОБА_22 з проханням надати йому неправомірну вигоду за вирішення справи ОСОБА_21, у сукупності з доведеністю факту особливо великого розміру такої неправомірної вигоди (показання свідка ОСОБА_22 - п. 6.1.1 вироку, зміст заяви ОСОБА_22 про вчинення злочину - п. 6.2.3 вироку, показання свідка ОСОБА_23 - п. 6.1.2 вироку, зміст протоколу НС(Р)Д від 15 квітня 2016 року - п. 6.2.4.2 та п. 6.2.4.3 вироку), тобто, вчинення ним закінченого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Поряд з цим, оскільки водночас суд вважає необґрунтованим частину обвинувачення про те, що ОСОБА_11 фактично одержав від ОСОБА_23 неправомірну вигоду в сумі 150 тисяч доларів США, наведені обставини також підлягають виключенню з формулювання обвинувачення (т. 1, а.п. 16).

Отже, суд за наслідками розгляду провадження виключає ознаку вимагання і таким чином змінює сформульоване обвинувачення ОСОБА_11, виходячи з фактично доведених ознак об`єктивної сторони вчиненого ним злочину, з вимагання неправомірної вигоди на прохання надати неправомірну вигоду.

Зміна обвинувачення з огляду на визнання судом необґрунтованою й виключення із висунутого ОСОБА_11 обвинувачення такої ознаки як вимагання, а також визнання судом необґрунтованим факту одержання неправомірної вигоди - не впливають на кваліфікацію його діяння за ч. 4 ст. 368 КК України.

З огляду на положення ч. 4 ст. 374 КПК України, оскільки ОСОБА_11 пред`явлено одне обвинувачення у вчиненні тільки одного (а не декількох) злочину, в якому обвинувачений визнається винним, у резолютивній частині вироку не зазначається про виправдання обвинуваченого в частині формулювання обвинувачення, яке визнано судом необґрунтованим.

10. Призначення міри покарання, обставини, які обтяжують або пом`якшують покарання

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, суд виходить з такого.

10.1. Злочин станом на час його вчинення відповідно до ст. 12 КК України (редакції Закону № 4025-VI від 15 листопада 2011 року) належав до особливо тяжких злочинів, станом на час ухвалення вироку цей злочин відповідно до ст. 12 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) також належить до особливо тяжких злочинів. Отже, обвинуваченим вчинено особливо тяжкий злочин.

Визначаючи міру покарання суд враховує, що обвинуваченим вчинений закінчений умисний злочин, суспільна небезпечність якого полягає в посяганні на суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів судової влади, у частині їх непідкупності та фінансування виключно у порядку, встановленому законодавством, на час вчинення злочину обвинувачений займав відповідальну посаду судді.

10.2. Характеристика особи обвинуваченого ОСОБА_11 .

10.2.1. Суд ураховує характеристику особи винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, має вищу юридичну освіту, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину.

10.2.2. Поряд з цим, суд додатково відмічає, що надані під час судового розгляду особисті свідчення та пояснення обвинуваченого відображають, що в ньому відбулась суттєва професійно-етична деформація.

Так, викладаючи власну версію подій, обвинувачений стверджував, що, як суддя, неодноразово консультував з різних питань діючого на той час прокурора ( ОСОБА_23 ), а також на регулярній основі допомагав йому вирішувати «проблеми» у Дніпровському районному суді м. Києва.

При цьому, обвинувачений, у свою чергу, звертався до діючого на той час прокурора ( ОСОБА_23 ) з метою вирішення особистих побутових проблем (зокрема, з метою пошуку та придбання для себе земельної ділянки), а також обговорював питання можливого одержання грошей у борг в особливо великому розмірі.

Безпосередньо на час подій, що мають відношення до вчинення злочину, обвинувачений уважав цілком допустимим вирішувати, за його словами, особисті фінансові питання (знову ж таки, за його твердженням, одержання грошей у борг у особливо великому розмірі) з ОСОБА_23, який під час цього обговорення одночасно просив його вирішити справу ОСОБА_21, та постійно пов`язував ці два питання.

Тобто у цьому випадку обвинувачений, викладаючи такі надмірні подробиці своєї діяльності та особистого життя, переслідував мету додатково обгрунтувати власну версію подій для уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Суд дійшов висновку (п. 5.1.2 вироку), що наведені свідчення обвинуваченого не враховуються як докази доведеності вини ОСОБА_11 у цьому провадженні.

10.2.3. Також суд відмічає, що надаючи пояснення з приводу свого ухилення від попереднього слідства, обвинувачений взагалі не вбачав нічого незаконного в тому, що отримавши повістки про виклик на допит до НАБУ, він того ж дня залишив місце свого постійного проживання, та, за його словами, переховувався тривалий час у м. Ірпінь та м. Буча, а потім, з незрозумілих підстав та незрозумілим чином незаконно опинився на території Республіки Молдова, де запросив політичного притулку.

Наведені твердження обвинуваченого також негативно характеризують його як особу, що готова повністю ігнорувати не тільки норми моралі, але й норми права.

10.3. Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_11, визначених у ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

10.4. Суд не оцінює відмову ОСОБА_11 вже після вчинення злочину від доведення свого злочинного умислу до кінця, як пом`якшуючу обставину відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, оскільки така відмова не мала юридичних наслідків для закінченого злочину.

10.5. Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку корисливого корупційного злочину та об`єкт посягання (суспільні відносини у сфері реалізації судової влади), майнового стану обвинуваченого, способу учинення злочину, особливо великого розміру неправомірної вигоди, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_11 та попередження вчинення ним нових злочинів недостатнім буде основного покарання на рівні ближчим до нижньої межі.

10.6. Враховуючи особу обвинуваченого, зокрема, його вік та стан здоров`я, обставини кримінального провадження, суд вважає, що покарання в максимальному розмірі буде несправедливим через надмірну суворість.

Також з огляду на виключення судом з кваліфікації вчиненого обвинуваченим діяння такої ознаки, як «вимагання неправомірної вигоди», суд вважає за можливе призначити обвинуваченому міру покарання на рівні середньої межі, встановленої законом.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що мета покарання - виправлення та попередження вчинення ОСОБА_11 нових злочинів буде досягнута при призначенні основного покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

10.7. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі № 663/537/17 (провадження № 13-31кс18) визначено особливості застосування положень ч. 5 ст. 72 КК щодо правил зарахування строку попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК, залежно від часу вчинення конкретного злочину. Зокрема, якщо особа вчинила злочин в період із 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, застосуванню підлягає положення ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону №838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КПК України (в редакції Закону України №838-VIII), у строк попереднього ув`язнення включається строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду. Зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Як установлено судом, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_11 був затриманий детективами НАБУ у порядку ст.208 КПК України в період з 03 серпня 2021 року до 04 серпня 2021 року (т. 3, а.п. 209-212).

Таким чином, ураховуючи імперативні вимоги ст. 12 КПК та положення ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України №838-VIII), суд зараховує період затримання ОСОБА_11 із 03 серпня 2021 року до 04 серпня 2021 року, з розрахунку один день попереднього ув 'язнення за два дні позбавлення волі.

10.8. Щодо призначення додаткового покарання, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину.

Ураховуючи ту обставину, що вчинення злочину було пов`язане з посадою ОСОБА_11, з метою ефективного запобігання вчинення нових корупційних злочинів після відбуття основного покарання, зважаючи на роль обвинуваченого у вчиненні злочину, суд вважає за необхідне застосувати у якості додаткового покарання позбавлення його права обіймати посади, зазначені у підпункті «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», встановивши строк зазначеного додаткового покарання тривалістю 3 роки.

10.9. Також ОСОБА_11 належить призначити обов`язкове, передбачене законом, додаткове покарання у виді конфіскації майна. Згідно з приписами ч. 1 ст. 59 КК України конфіскація може бути повною або частковою.

Виходячи з основних засад призначення покарання, майнового стану обвинуваченого, розміру та способу прохання ним неправомірної вигоди, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_11 та досягнення мети справедливості кримінального провадження слід застосувати додаткове покарання в виді конфіскації всього належного йому майна.

11.Запобіжний захід

В судових дебатах прокурор заявила клопотання про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою до обрання вироком законної сили.

11.1. З огляду на наявні докази, зокрема, копії корінців повісток про виклик ОСОБА_11 до НАБУ (т. 1, а.п. 165-166), постанову НАБУ про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_11 від 16 серпня 2016 року (т. 4, а.п. 114-116), які узгоджуються в цій частині з показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 (п. 5.1 вироку), суд вважає доведеним факт переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування у цьому провадженні.

11.2. З урахуванням доведеності факту вчинення ОСОБА_11 інкримінованого йому кримінального правопорушення особливої тяжкості, призначення обвинуваченому покарання у вигляді фактичного позбавлення волі на великий строк та переховування у минулому обвинуваченого від органів досудового розслідування, неналежне виконання обвинуваченим обов`язків по явці до суду, що мало наслідком застосування приводу на підставі ухвали суду від 30 листопада 2022 року (т. 30, а.п. 34-36), суд має обґрунтовані підстави вважати, що в цьому випадку існує реальний ризик переховування обвинуваченого від відбування призначеного йому покарання, а тому обраного запобіжного заходу у вигляді застави буде недостатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З огляду на це, суд приходить до висновку про необхідність зміни ОСОБА_11 запобіжного заходу з застави на тримання під вартою, у зв`язку з чим, його слід затримати негайно після проголошення вироку.

Клопотання прокурора про стягнення застави в дохід держави у зв`язку з приводом в судове засідання 06 грудня 2022 року через неявку обвинуваченого задоволенню не підлягає, оскільки здійснення приводу суд вважє достатнім заходом забезпечення кримінального провадження в цьому випадку.

З огляду на таке, грошові кошти, які були внесені ОСОБА_84 за обвинуваченого ОСОБА_11 як застава в розмірі 717 900 (сімсот сімнадцять тисяч дев`ятсот) гривень, підлягають поверненню заставодавцеві ОСОБА_106 .

12. Речові докази та вилучене майно

Рішення про долю речових доказів у цьому провадженні приймається відповідно до статті 100 КПК України, а саме:

1) відповідно до положень п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази у вигляді грошових коштів, на загальну суму 150 тисяч доларів США, розділені на два окремі пакунки 700 купюр номіналом 100 доларів США кожна та 800 купюр номіналом 100 доларів США кожна:

- 700 купюр номіналом 100 доларів США кожна, з серіями та номерами: KG29018055A, HB72323709R, КL87928871В, КВ88395357І, КВ98846655J, КВ96343836Н, FК22026553А, FJ59307006A, КL49184821С, KB46396859R, КВ27053592G, КВ97075096М, НВ10770490Е, KG05751700B, НЕ37371253В, KL73124422А, КВ55883259С, КВ65465253D, КF2263519ІА, HB04954554G, НВ67370359I, HB77735931L, КК08867402D, КL96522237А, КК00175758*, KL11075587C, КF48225213В, KF48225211B, КF48225422В, КК75618830А, КF11679832А, KL66070825C, КС42214328А, КF39180796D, КВ31545175G, НВ41154130М, КВ19706010L, HF23206698F, КВ64416900І, KL77365073D, КВ79609420І, АВ18942343С, КВ97924162G, КF14628760А, КЕ68142667А, КL34020290D, КА16935613А, НК43571612С, НК43571611С, КF53880249С, НК43571613С, КА16935614А, HG29098533B, КВ10006830К, НА55367172А, КВ10445882L, KB90537650М, KB88436422E, FG77314917A, КВ15569421К, КL32346839В, КВ74604380К, АВ56402367Н, HG80671463A, АВ61733482Р, AL18124486C, HJ85396076A, FF22549193C, АА90148226А, АВ13037827У, КВ69763501М, HF56686173C, КВ79930807І, КВ69763510М, КЕ1203059ЗА, KG12196384B, HB61854340F, КН57231276А, КF03411211В, НН68306287А, HD72470955A, НВ37964366К, АВ81290527А, КF49707124D, KG41475584A, HG44125178B, КВ92520633Q, КВ28694245К, HL08584538G, КВ28694233К, КВ66117028Q, КВ72583146R, KL43784612D, КF29817528С, LL08156685F, LL08156684F, LL08156683F, LL08156690F, LL08156689F, LL08156688F, LL08156687F, LL08156694F, LL08156693F, LL08156692F, LL08156691F, LL08156665F, LL08156666F, LL08156670F, LL08156669F, LL08156668F, LL08156667F, LL08156674F, LL08156673F, LL08156672F, LL08156671F, LL08156698F, LL08156697F, LL08156696F, LL08156695F, LL08156501F, LL08156699F, LL08156502F, LL08156700F, LL08156506F, LL08156505F, LL08156504F, LL08156503F, LL08156510F, LL08156509F, LL08156508F, LL08156507F, LL08156514F, LL08156513F, LL08156512F, LL08156511F, LL08156656F, LL08156655F, LL08156657F, LL08156658F, LL08156662F, LL08156661F, LL08156660F, LL08156659F, LL08156664F, LL08156663F, LL08156624F, LL08156623F, LL08156630F, LL08156629F, LL08156628F, LL08156627F, LL08156634F, LL08156633F, LL08156632F, LL08156631F, LL08156618F, LL08156617F, LL08156616F, LL08156615F, LL08156621F, LL08156622F, LL08156620F, LL08156619F, LL08156626F, LL08156625F, LL08156638F, LL08156637F, LL08156636F, LL08156635F, LL08156642F, LL08156641F, LL08156639F, LL08156640F, LL08156646F, LL08156645F, LL08156644F, LL08156643F, LL08156648F, LL08156647F, LL08156649F, LL08156650F, LL08156654F, LL08156653F, LL08156652F, LL08156651F, КL58822876А, НВ75884492Н, КВ69590623В, HL30162947G, НЕ10665699А, КD97645975А, КВ88022924J, КВ38380469G, КВ38380338G, КВ38380350G, КВ38380339G, КВ38380475G, КВ38380467G, КВ38380337G, KB38380336G, КВ38380500G, КВ38380357G, КВ38380399G, КВ38380392G, KB38380376G, КВ38380351G, КВ38380354G, КВ38380398G, КВ38380371G, КВ38380347G, КВ38380356G, КВ38380344G, КВЗ8380360G, КВ38380361G, КВ38380362G, КВ38380346G, КВ38380395G, КВ38380352G, КВ38380378G, КВ383803979, LL08156518F, LL08156517F, LL08156515F, LL08156516F, LL08156522F, LL08156521F, LL08156520F, LL08156519F, LL08156526F, LL08156525F, LL08156524F, LL08156523F, LL08156530F, LL08156529F, LL08156528F, LL08156527F, LL08156534F, LL08156533F, LL08156532F, LL08156531F, LL08156538F, LL08156537F, LL08156536F, LL08156535F, LL08156542F, LL08156541F; LL08156540F, LL08156539F, LL08156546F, LL08156545F, LL08156554F, LL08156543F, LL08156550F, LL08156549F, LL08156548F, LL08156547F, LL08156544F, LL08156553F, НВ38421345С, КВ37247140F, КF43878490D, КF31167687А, LB33335495B, ІШ49195307В, КВ37247132F, НС59584514А, КЕ86785122А, КЕ86785121А, КЕ86785123А, AB20544246Q, НС89177870А, КD18479286А, НС89177871А, КD18479287А, LL08156678F, LL08156677F, LL08156675F, LL08156676F, LL08156682F, LL08156681F, LL08156680F, LL08156679F, LL08156686F, КЕ82564371А, КВ21382904К, LB27858567H, LK81168948A, CL38112546B, FK78909181A, KB38695345J, КF59703948С, LF15395080G, LB93656702G, КВ63952597Е, HB97114959N, КВ51165725N, CB26679061D, НЕ53057574С, КВ48415688С, КН39871399А, KB32083879R, КВ09464518G, FK63133194A, LF15395082G, НК46907855D, LF24763678F, LF64229084E, LB27858568H, КК06248932D, LA23729792A, LF51678143F, LF26741100F, НВ86364384В, LF15395351G, LF15395352G, LF24212743G, КL17825939D, LF15395089G, LF15395081G, LF24273757F, LK81168914A, LB31183369K, LF02338585F, LF65433368H, LF15395088G, LB01761839D, LF97379116A, LB24287424A, LB64914293K, LB86743529G, LB86743978G, LF24763671F, LF65433304H, LB49540072H, LL70550167A, LF64229085E, LF14343319F, КК72921914В, НС37751457В, KG28704409B, КВ04491467В, HJ80693974A, НВ24180794Е, КВ42734044Р, HB05263086L, КВ88766525М, KG19237979A, КК73818918С, КВ25443757R, DA32908107A, КВ55534855G, КВ28199717К, КВ80684169J, LH59412262B, НК64710381С, LC39500189A, КК44093049С, LK81168455A, LK81168456A, LF15394471G, LF15394470G, LL08156552F, LL08156551F, LL08156558F, LL08156557F, LL08156556F, LL08156555F, LL08156562F, LL08156561F, LL08156560F, LL08156559F, LL08156565F, LL08156566F, LL08156564F, LL08156563F, LL08156569F, LL08156570F, LL08156568F, LL08156567F, LL08156574F, LL08156573F, LL08156571F, LL08156572F, LL08156578F, LL08156577F, LL08156575F, LL08156576F, LL08156582F, LL08156581F, LL08156579F, LL08156580F, LL08156583F, LL08156586F, LL08156584F, LL08156585F, LL08156600F, LL08156599F, LL08156590F, LL08156587F, LL08156301F, LL08156302F, LL08156304F, LL08156303F, LL08156306F, LL08156305F, LL08156307F, LL08156310F, LL08156308F, LL08156309F, LL08156312F, LL08156311F, LL08156316F, LL08156313F, LL08156315F, LL08156314F, LL08156320F, LL08156319F, LL08156317F, LL08156318F, LL08156321F, LL08156324F, LL08156322F, LL08156323F, КВ38380400G, КВ38380396G, КВ38380389G, КВ38380370G, КВ38380380G, КВ38380349G, КВ38380385G, КВ38380358G, КВ38380340G, КВ38380363G, КВ38380341G, KB38380348G, HB80104231D, КВ74439705М, КВ27944238Н, КВ77733841В, КВ86820868G, FF96110429B, HG30260090B, НЕ32550116С, КВ38380464G, КВ38380391G, КВ03876888F, КВ03876881F, КВ03876900F, КВ44442421G, КВ03876887F, КВ03876882F, КJ17796767А, КJ17796766А, КJ17796780А, КJ17796792А, КJ17796763А, КJ17796788А, КJ17796772А, КJ17796773А, КJ17796781A, KJ17796789А, КВ38380393G, КВ03876863F, КВ38380308G, КJ17796783А, КВ01309935Е, КВ44442424G, КJ17796760А, КВ44442403G, КВ44442405G, HF71220692D, HB12053032J, HD45321456A, КВ03876864F, КВ38380458G, DF12404298A, CB01564440D, КВ93882354Е, КВ38380403G, КВ03876867F, КВ93882355Е, КВ03876873F, КJ17796723А, DH11147732A, АВ17738324Н, КВ44442423G, КВ93882353Е, КВ44442445G, КВ03876895F, КВ03876891F, КВ93882352Е, КВ44442422G, КВ44442420G, КВ38380494G, КВ38380472G, НК31350682В, HF73144771D, КВ59409636G, LF36618445A, HF07470370F, КВ03876855F, LL08156267F, LL08156268F, LL08156270F, LL08156269F, LL08156263F, LL08156264F, LL08156265F, LL08156266F, LL08156260F, LL08156259F, LL08156261F, LL08156262F, LL08156255F, LL08156256F, LL08156257F, LL08156258F, LL08156249F, LL08156250F, LL08156253F, LL08156254F, LL08156239F, LL08156240F, LL08156245F, LL08156246F, LL08156235F, LL08156236F, LL08156237F, LL08156238F, LL08156231F, LL08156232F, LL08156233F, LL08156234F, LL08156227F, LL08156228F, LL08156229F, LL08156230F, LL08156223F, LL08156224F, LL08156226F, LL08156225F, LL08156219F, LL08156220F, LL08156221F, LL08156222F, LL08156215F, LL08156216F, LL08156217F, LL08156218F, LL08156211F, LL08156212F, LL08156366F, LL08156374F, LL08156353F, LL08156357F, LL08156356F, LL08156358F, LL08156345F, LL08156346F, LL08156351F, LL08156352F, LL08156335F, LL08156336F, LL08156332F, LL08156329F, LL08156330F, LL08156331F, LL08156325F, LL08156326F, LL08156327F, LL08156328F, LL08156341F, LL08156342F, LL08156343F, LL08156344F, LL08156337F, LL08156338F, LL08156339F, LL08156340F, LL08156333F, LL08156399F, LL08156334F, LL08156400F, LL08156201F, LL08156202F, LL08156375F, LL08156393F, LL08156386F, LL08156396F, LL08156363F, LL08156367F, LL08156213F, LL08156214F, LL08156208F, LL08156210F, LL08156207F, LL08156209F, LL08156206F, LL08156203F, LL08156204F, LL08156205F, HB14938774D, HL51677010G, КВ01309931Е, КВ53260651В, КВ03876851F, КВ03876844F, КВ95338975F, КВ95338976F, КВ03876846F, КВ03876857F, НВ82881603М, HL76926075G, HB36356680G, DH14214711A, HB35012881N, СВ90659476А, КВ01309933Е, КВ42777875F, КВ01309932Е, КВ93882967Е, HL46667005F, КВ42777884F, НВ72491512А, HE05489774D, КВ93882387Е, CG50187605A, НВ55841865М, НА53982818А, HF62899805A, HB26589421L, HB25131327J, DB39680838A, DH17059637А, НВ16654441Р, НВЗ1148455А, СВ30197936Е, HG71417982A, FE76647470A, DE12769741A, АВ12918548С, СВ90659479А, НВ22297906І, HB18453660L, DG40472197A, HG80284006A, HF62899804A, HB54315063L, KK15144499A, HE13070078D, AB90057798S, КВ38380463G, КВ52025820D, АВ90527804N, КВ20413021G, КВ03876847F, КВ03876859F, КВ03876880F, КС10297341А, FG13393415B, CB50333125D, НК08210216С, НК08210217С, КВ95770070D, КВ92180971С, НВ04731104Н, КВ96544434J, HG05346513B, НВ24603989С, КВ95770036D, КЕ84087995А, AB59816236Q, КВ87030464С КВ28253412Е, КВ02688515М, FF11009104A, HL19161754E, КF23524-872А, КD05295612В, КВ71650391І, FF75621134C, КВ95770071D, КВ64519949G, HJ46905663A, КВ95770037D, КВ95770084D, KB95770072D, FF60386202C, КК65287016С, АЕ30924545С, КF21414729С, НС22225771А, КІ29232882А, KG49696194A, KL41450340D, HE38742373D, КВ774131011, КВ04992855Р, КВ43995796F, HF65096737C; та

- 800 купюр номіналом 100 доларів США кожна, з серіями та номерами: LL08156370F, LL08156373F, LL08156372F, LL08156369F, LL08156365F, LL08156364F, LL08156368F, LL08156290F, LL08156291F, LL08156388F, LL08156387F, LL08156381F, LL08156380F, LL08156383F, LL08156382F, LL08156377F, LL08156376F, LL08156378F, LL08156379F, LL08156395F, LL08156394F, LL08156242F, LL08156241F, LL08156390F, LL08156389F, LL08156391F, LL08156392F, LL08156385F, LL08156384F, LL08156292F, LL08156289F, LL08156299F, LL08156252F, LL08156251F, LL08156300F, KG14706923A, LL08156248F, LL08156244F, LL08156243F, LL08156247F, LL08156271F, LL08156272F, LL08156273F, LL08156276F, LL08156284F, LL08156283F, LL08156282F, LL08156279F, LL08156296F, LL08156295F, LL08156362F, LL08156361F, LL08156274F, LL08156275F, LL08156287F, LL08156288F, LL08156280F, LL08156281F, LL08156277F, LL08156278F, LL08156294F, LL08156293F, LL08156285F, LL08156286F, LL08156398F, LL08156397F, LL08156297F, LL08156298F, LL08156783F, LL08156782F, LL08156784F, LL08156785F, LL08156788F, LL08156789F, LL08156786F, LL08156787F, LL08156796F, LL08156797F, LL08156790F, LL08156791F, LL08156799F, LL08156588F, LL08156800F, LL08156589F, LL08156592F, LL08156593F, LL08156594F, LL08156591F, LL08156596F, LL08156595F, LL08156597F, LL08156598F, LL08156349F, LL08156350F, LL08156347F, LL08156348F, LL08156360F, LL08156359F, LL08156354F, LL08156355F, КD18479280А, КD18479281А, КDІ8479279А, КD18479278А, КD18479273А, КD18479272А, КD18479274А, KD18479275A, КD18479267А, КD18479266А, КD18479270А, КD18479271А, КВ03990451L, KL95889030D, КА08961831А, KD18479265A, HB85717568D, НВ11800255С, LL08156371F, КЕ86785112А, КЕ86785118А, КЕ86785120А, КЕ86785119А, КЕ86785103А, KD18479297А, КD18479057А, КD18479058А, HL40711476G, КЕ86785102А, КЕ86785200А, КD18479080А, КВ47655298С, НА66362084А, НЕ00982452А, FD14675982A, КF56017188D, HG93302628A, НВ55932291Q, КВ77516815D, КЕ86785111A, КJ47465612А, КL95124870D, КК55006585С, КF3906302ЗD, HB60281029G, КF56818355В, FL51165706A, НВ81986174Н, КВ85255663К, LF07940413E, HG32676105A, HG32676104A, LB97934167L, LB48873754L, LE29962742A, LF63880870F, КВ73702087J, KG91312766A, DG53677299A, FK61194706А, КВ48874266D, НВ11322237С, КС04635719А, KG91312765A, НВ67911394J, AB25899255D, KB71283084D, КF90743218В, КВ11993277D, FF15851139C, HL10072753G, КВ64995714J, КF47991232А, КF87991592В, HF24846989D, НВ20500475А, KB82556217J, AB42248194V, КН63481925А, KF19462960C, FB79358847C, KB76049387J, FB06357558B, LB89674371K, LF15394497G, НВ81986173Н, LF15394489G, LK81168947A, КВ857187911, КВ02598295Н, KG12343979B, НВ81986175Н, КВ92305517D, КВ35554039F, КВ70264987D, КFЗ3153778В, KL86837745C, КF45430341В, КН58542778А, FG79726404A, HL49506187G, НВ40836942М, FL72867427В, KL95577675A, НК32482845С, НК36384300С, НI15832767А, НВ47005155Н, КВ24515350G, КК15582441А, НВ18459120Р, КF90759014В, ВВ15468249А, HB28853538Q, НІ25121794А, HB00523465J, HG19227414В, НК4107168D, KG44583440A, КВ41038338С, КН39871359А, КВ90558524A, НС06653438А, HG43371536A, КВ92737106J, FG01138760A, HD02200968A, LB96523123K, LB03297011F, LF64229163E, HL10425359E, КВ20954719А, HB64040956N, HF72607497E, FК23926655А, HF13122660D, НЕ71425855А, KL11014291A, КВ64258820Р, HF75425910D, HF02433211B, FG12432581B, КВ25646572І, KG39763495A, НІ47751975А, HB54441882N, КВ11195194D, КВ68354117Р, КВ03814673Н, FF63457528A, KF21806753B, КJ51757041А, КВ44445140G, HB51414810L, КВ38380486G, КВЗ8380332G, КВ38380481G, КВ38380412G, КВ9388237ЗЕ, КВ33865184С, КВ38380329G, КВ93882336Е, HF75967313C, КВ44442449G, КВ95338983F, KB44442448G, KB95338984F, СВ98076103В, КD16531204А, КВ93882389Е, КВ93882359Е, НВ54370116Е, АВ31672448І, КВ03876869F, KB95338980F, КВ03876865F, КВ03876879F, КВ03876878F, КВ93882356Е, HG07265526B, HB78347400G, HE36176940D, КВ80334493А, НВ34377214К, КВ44442412G, FL73818549A, НВ82038751А, КВ20413033G, КВ38380499G, КВ20413034G, КВ19073816В, КВ14755069А, FL40010735B, КЕ94751864А, КА34766973А, НВ04854800Р, НІ47751977А, LL08156793F, LL08156794F, KG12230033A, LL08156773F, LL08156774F, LL08156775F, LL08156776F, LL08156769F, LL08156770F, LL08156771F, LL08156772F, LL08156765F, LL08156766F, LL08156767F, LL08156768F, LL08156761F, LL08156762F, LL08156763F, LL08156764F, LL08156611F, LL08156612F, LL08156613F, LL08156614F, LL08156607F, LL08156608F, LL08156609F, LL08156610F, LL08156603F, LL08156604F, LL08156605F, LL08156606F, LL08156795F, LL08156798F, LL08156601F, LL08156602F, LL08156781F, LL08156792F, LL08156701F, LL08156702F, LL08156704F, LL08156703F, LL08156737F, LL08156738F, LL08156739F, LL08156740F, LL08156733F, LL08156734F, LL08156735F, LL08156736F, LL08156729F, LL08156730F, LL08156731F, LL08156732F, LL08156725F, LL08156726F, LL08156727F, LL08156728F, LL08156721F, LL08156722F, LL08156723F, LL08156724F, LL08156757F, LL08156758F, LL08156759F, LL08156760F, LL08156753F, LL08156754F, LL08156755F, LL08156756F, LL08156749F, LL08156750F, LL08156751F, LL08156752F, LL08156745F, LL08156746F, LL08156747F, LL08156748F, LL08156741F, LL08156742F, LL08156743F, LL08156744F, LL08156777F, LL08156778F, LL08156779F, LL08156780F, LL08156719F, LL08156720F, LL08156713F, LL08156714F, LL08156715F, LL08156716F, LL08156709F, LL08156710F, LL08156711F, LL08156712F, LL08156706F, LL08156705F, LL08156707F, LL08156708F, LL08156718F, LL08156717F, КВ70276013Н, КВ07140741Е, HL34520967F, HL57313209G, HF41718192A, НС83357253А, НС83357256А, КВ04017447В, НС83357254А, НН07472069В, НС83357251А, LF64229080E, HD57276937B, HD57276926B, КВ93882358Е, HL10032088E, НЕ01866956В, HF88719523B, КВ93882357Е, НА18257565В, КВ19073897В, HF21574465B, КВ03876862F, KB03876871F, KB03876854F, КВ03876868F, КВ03876853F, KB86958237F, KВ86958297F, KB86958296F, КВ03876874F, КВ86958236F, КВ42777874F, КВ42777878F, КВ03876877F, КВ47048978J, КВ42777831F, КВ44442446G, КВ44445139G, НВ62865388І, НС15916765В, НС15916767В, КВ19073802В, HB41179815N, КВ44442458G, НА70209779А, КВ44442404G, НВ03477767*, КВ19073811В, КВ01309936Е, КВ95338979F, КВ19073817В, КВ19073805В, КВ19073812В, КВ19073898В, КВ19073809В, КВ19073841В, КВ19073804В, КВ19073820В, КВ19073842В, КВ19073833В, КВ19073806В, КВ19073837В, КВ19073831В, КВ19073840В, КВ19073830В, КВ19073828В, КВ19073823В, КВ19073822В, КВ19073829В, КВ41966706N, KL87032663D, KL87032662D, LF64229076E, LF64229077E, LF64229081E, LF64229073E, LB91653668D, LB91653667D, LF64229083E, LF64229082E, HB42346910N, КВ19073834В, КВ19073825В, КВ19073836В, КВ38380460G, КВ38380461G, КВ42777830F, КВ42777877F, КВ03876870F, КВ03876860F, КВ19073894В, HL20543644E, KB95364585N, HF38817082C, HE32917072D, КD30730482В, КВ68017452Р, AL71898232A, КВ63060019С, КВ64516079Р, КВ92305518D, КFЗ4689279А, КF34689278А, HL26837900F, КЕ48692227А, ВВ01556623*, KL00964443C, HF30594822F, КК65729175С, HB70766726N, KL87032667D, KL87032664D, CB35586493D, HL56328137F, DB87361587A, НВ39884135М, КF62811357С, KG94932194A, FL30596089C, НС89177873А, FF51500040C, КВ38772036К, KB63672538Q, КВ33129082А, НВ36322977А, FB44836085A, HD70025626A, НВ11089430А, DL64888854A, АВ64282896Т, HB53457518D, HB35215228N, НС89177877А, HB01068588N, HF28967577C, КВ12585768Н, KB49293702J, КК28002226С, КF22318019В, FB40662643A, КВ46042448Q, DB65854264A, КВ05453392D, HB12458057R, FL24687893B, НВ48032047К, HB37479223F, НЕ31637957В, КВ98789900L, НЕ01273334В, КВ19073893В, КВ19073824В, КВ19073839В, КВ19073818В, КВ19073896В, КВ19073838В, КВ19073832В, КВ19073819В, КВ19073813В, КВ03876897F, КВ03876892F, КВ19073835В, КВ19073814В, KB38380405G, КВ03876866F, КВ19073808В, KB38380482G, КВ38380487G, КВ19073801В, KB38380333G, КВ03876812F, КВ38380388G, КВ38380390G, KB38380359G, КВ38380334G, КВ38380367G, КВ38380386G, КВ38380335G, KB38380343G, KB38380492G, КВ93882988Е, КВ93882244Е, KB38380473G, КВ42777873F, КВ01309934Е, КВ44442433G, КВ42777883F, КВ19073821В, КВ19073815В, HF24790664C, HD22846529B, HB51197387Q, КВ43754784F, FF34495053C, КК20693847С, КК30347214А, KB12474632D, HL55905908D, FL72500796B, НІ47751974А, КВ03876845F, КВ03876852F, KB95770069D, FB76614892C, КВ95770048D, КВ38380496G, КВ38380476G, КВ38380468G, KB38380479G, КВ38380474G, KB38380384G, KB38380387G, KB38380355G, КВ38380342G, КВ96485857F, КВ38380394G, КК69677534В, FF95892131A, НК14194401С, КВ03876828F, KB42777880F, KL79154340A, НЕ26258960С, КК22480265А, НК14194403С, КJ21307517А, HF48470048C, HL93624714F, КF53024857А, КF53024856А, АВ30531068Р, HE01442567D, НВ31203744К, FВ3974726ЗА, HD23240960B, HB19997778L, КL08725744А, КВ14205398F, НК14194402С, KG47864532A, КВ93172115D, КВ80334492А, КВ03876824F, КВ03876831F, КВ03876839F, КВ03876842F, НК14192895С, НК14192894С, КВ0387682ЗF, KB03876827F, HD57276925B, KB03876861F, КВ03876835F, KB03876834F, KB03876838F, КВ03876832F, HB19997777L, КВ19073807В, КВ19073899В, КВ03876843F, КВ19073895В, КВ19073827В, КВ44445141G, КВ44442406G, HB41706263L, КВ03876872F, KB03876896F, КВ01309937Е, КВ38380459G, КВ03876808F, КВ03876833F, КВ19073803В, КВ03876820F, КВ03876819F, KB03876815F, КВ38380497G, КВ38380331G, KB38380498G, КВ38380495G, КВ03876816F, КВ19073810В, НК20027026D, FB51560683B, КВ42777879F, КВ93882997Е, КВ80334491А, НВ94880113J, КВ0З876811F, КВЗ8380402G, KB38380416G, KB38380410G, НК93539716С, НС95774044А, LB91653666D, HF43603328C, FJ58741223A, НА27574716А, КВ38380408G, KB38380462G, НА97862806А, НВ55499911К, HF60383560D, FB89289491C, КВ44116404А, НН80534680А, LB91653724D, КВ19073826В, КВ03876836F, KB38380309G, КВ03876837F, КВ3838041ЗG, КВ38380409G, КВ38380411G, АЕ01244841В, HE05489773D, LB91653733D, LB91653732D, LB91653736D, LB91653737D, LB91653673D, LB91653672D, LB91653721D, LB91653722D, LB91653669D, LB91653723D, КЕ86785154А, КЕ86785153А, КЕ86785160А, КЕ86785159А, КЕ86785158А, КЕ86785157А, КЕ86785189А, КЕ86785152А, КЕ86785150А, КЕ86785188А, КD1847900ЗА, КЕ86785166А, КЕ86785165А, КЕ86785172А, КЕ86785169А, КЕ86785174А, КЕ86785173А, КЕ86785151А, КЕ86785161А, КD18479073А, КD18479099А, КD18479098А, KD18479078A, КD18479079А, КD18479027А, КD18479001А, КD18479100А, КD18479002А, КЕ86785162А, КЕ86785183А, КЕ86785179А, КЕ86785177А, КD18479067А, КD18479054А, КD18479050А, КЕ86785187А, КD18479076А, КD18479074А, КD18479071А, КD18479288А, КD18479299А, КD18479294А, КD18479292А, КD18479293А, КЕ86785176А, КЕ86785175А, КЕ86785193А, КD18479300А, КЕ86785186А, DB00989699C, НВ06774289*, КL67799922А, КD18479285А, КD18479284А, КD18479282А, КD18479283А, КD18479291А; KD18479290A, КD18479289А, KL05614039*, КВ76290763Е, KL70529021A, KL19601264B, КВ79575042І, КВ77933731В, КВ79386171N, КВ60158289G, KB41318838G, HE24899262B, HB00138833J, HB71351055I, AB30531069P, HK12134709D, HG78793644A, FB85287065A, DJ23130213A

підлягають поверненню власникові - Національному антикорупційному бюро України.

2) відповідно до положень п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази у вигляді посвідчення судді ОСОБА_11 підлягає поверненню власнику - ОСОБА_11 .

3) відповідно до положень п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України речові докази:

- поліетиленові рукавички (2 шт.);

- пакет «Нова пошта» №1204752662;

- резинки для грошей (18 шт.);

- банка ємністю 1.85 л.;

- сейф пакет №1244202 № НАБУ 0067115;

- банка ємністю 2,0 л.;

- сейф пакет №0002814;

- підлягають знищенню.

13. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Строк затримання ОСОБА_11 необхідно зарахувати у строк відбування покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.

Кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди іншим особам не завдано.

Цивільний позов у кримінальному провадженні пред`явлений не був.

Витрати сторін на проведення експертиз у цьому провадженні, з огляду на визнання цих доказів недопустимими та неналежними, відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями. 368, 370-371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі, із позбавленням права обіймати посаду судді, судді Конституційного Суду України, Голови, заступника Голови, члена, інспектора Вищої ради правосуддя, посадової особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голови, заступника Голови, члена, інспектора Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадової особи секретаріату цієї Комісії, посадової особи Державної судової адміністрації України, присяжного на строк 3 (три) роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Строк відбування основного покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту затримання ОСОБА_11 після набрання цим вироком законної сили.

Строк відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади поширюється на увесь час відбування основного покарання у виді позбавлення волі та, окрім цього, на строк, установлений вироком суду (що належить обчислювати з моменту відбування ОСОБА_11 основного покарання у виді позбавлення волі).

Зарахувати в строк відбування основного покарання ОСОБА_11 строк його затримання протягом 2-х (двох) днів у період з 03 серпня 2021 року до 04 серпня 2021 року, з розрахунку один день затримання за два дні позбавлення волі.

2. Змінити обвинуваченому ОСОБА_11 раніше застосований запобіжний захід, застосувати до ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання цим вироком законної сили, затримавши його негайно.

3. Документи, передані суду сторонами кримінального провадження протягом судового розгляду, залишити в матеріалах кримінального провадження.

4. Речові докази у вигляді грошових коштів у загальній сумі 150 тисяч доларів США, розділені на два окремі пакунки: 700 купюр номіналом 100 доларів США кожна та 800 купюр номіналом 100 доларів США кожна - повернути власникові - Національному антикорупційному бюро України.

5. Речові докази у вигляді:

- поліетиленові рукавички (2 шт.);

- пакет «Нова пошта» №1204752662;

- резинки для грошей (18 шт.);

- банка ємністю 1.85 л.;

- сейф пакет №1244202 № НАБУ 0067115;

- банка ємністю 2,0 л.;

- сейф пакет №0002814;

- знищити.

6. Речовий доказ у вигляді посвідчення судді на ім`я ОСОБА_11 - повернути власникові - ОСОБА_11 .

7. Грошові кошти, що були внесені як застава в загальному розмірі 717 900 (сімсот сімнадцять тисяч дев`ятсот) гривень на виконання застосованого судом до ОСОБА_11 запобіжного заходу - повернути заставодавцеві - ОСОБА_107 .

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Обвинуваченому ОСОБА_11 та його захисникам роз`яснити право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинуваченому ОСОБА_11, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз`яснюється його право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3