Document No. 111641124

Справа № 991/3953/23

Провадження 1-кп/991/55/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

14 червня 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

представника потерпілого і цивільного позивача Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції власними технічними засобами),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42016060360000008 від 12.01.2016 за обвинуваченням:

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у смт. Гуйва, Житомирського району, Житомирської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України);

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився у м. Житомир, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15.05.2023 надійшло клопотання від захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного cуду від 23 листопада 2022 року у вигляді застави у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 3120000 грн з покладенням низки процесуальних обов`язків. В подальшому, покладені на ОСОБА_6 обов`язки продовжувались один раз та наразі ОСОБА_6 не має будь-яких обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.

Зокрема, він просить змінити запобіжний захід в частині суми застави, а саме зменшити її розмір в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або змінити на більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу

В обґрунтування свого клопотання захисник посилався на обставини, які на його переконання обумовлюють можливість зміни запобіжного заходу щодо його підзахисного.

У клопотанні захисник звернув увагу на те, що визначені у ч. 5 ст. 182 КПК України мінімальні та максимальні розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканість. КПК України пов`язує можливість забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та нівелювання ризиків кримінального провадження не самою заставою, як видом запобіжного заходу, а заставою у відповідному розмірі, який визначається з урахуваннях різних критеріїв, закріплених у ч. 5 ст. 182 КПК України та ст. 178 КПК України. Розмір застави має бути пропорційним обставинам кримінального провадження та встановленим ризикам, обов`язкам підозрюваного і стадії кримінального провадження.

У клопотанні вказав, що при черговому продовженні ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, зазначено про продовження існування одного ризику, а саме ризику впливу на свідків. У кримінальному провадженні 01.05.2023 обвинувальний акт вручений ОСОБА_6 та направлений до суду. Прийняття прокурором рішення про достатність зібраних доказів для складання обвинувального акта та направлення його до суду, знижує ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того захисник зазначив про відсутність інших ризиків у кримінальному провадженні. Ці обставини, на його думку, є новими обставинами, які перебувають у безпосередньому взаємному зв`язку із застосуванням щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу та визначеним розміром застави. Саме виникнення цих обставин може зумовити зміну застосованого запобіжного заходу у виді застави в частині зменшення її розміру, або встановлення особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, які ОСОБА_6 виконувались належним чином протягом тривалого часу досудового розслідування.

Захисник, посилаючись на ч. 4 ст. 184 КПК України, зазначив про те, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. ОСОБА_6 є пенсіонером, потребує значних коштів на лікування, тому застава у визначеному розмірі є непомірним тягарем для обвинуваченого. Вважав, що застосування застави у межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України буде достатнім для гарантування виконання ОСОБА_6 своїх процесуальних обов`язків, оскільки втрата цієї суми у випадку їх невиконання буде для нього значною з урахуванням його майнового стану.

Також стороною захисту, як підставою для зміни запобіжного заходу, ставиться під сумнів кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України з таких підстав: 1) не підтверджено документально розмір завданої шкоди; 2) не підтверджено наявность умислу в діях посадових осіб ДП «ЖБТЗ» на розтрату державного майна; 3) не підтверджено корисливий мотив та мету в діях службових осіб ДП «ЖБТЗ». Зазначив, що після повідомлення ОСОБА_6 про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України детективом та прокурором, не зібрано достатньо доказів причетності обвинуваченого до інкримінованих йому діянь, і в той же час матеріали кримінального провадження містять докази не причетності останнього, проте належна правова оцінка таким обставинам не надавалась стороною обвинувачення. Тому, на думку сторони захисту, тільки за умови зміни запобіжного заходу може бути виправдане подальший судовий розгляд для визнання обвинувачення доведеним або виправданим.

На переконання захисника, з урахуванням значної тривалості кримінального провадження (внесено в ЄРДР за № 42016060360000008 від 12.01.2016), яка не може виправдовувати такий ступінь втручання у права людини, зменшення ризиків з плином часу, належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та його особистих якостей, існуючого матеріального стану, подальше застосування застави у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 3120000 грн, як запобіжного заходу, буде необґрунтованим, оскільки виконання процесуальних обов`язків в майбутньому можуть бути забезпечені шляхом зменшення суми застави в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України або застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов`язання.

Позиції сторін щодо клопотання.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_6 адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали клопотання з підстав зазначених у ньому.

Захисник ОСОБА_8 вказав, що зазначені ухвалами суду ризики перестали існувати з надходженням обвинувального акта до суду.

Захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні звернув увагу на те, що ОСОБА_6 з 2016 року намагається доказувати свою невинуватість, постійно надавав показання та приймав участь в усіх слідчих діях. Жодного разу не порушував встановлені обов`язки, тому ризик його переховування відсутній. Також жодним чином під час досудового розслідування і під час судового розгляду не впливав на свідків. Будь-яких повідомлень з цього приводу зі сторони свідків орган досудового розслідування не отримував. Тому ризик впливу на свідків відсутній. Орган досудового розслідування зібрав всі необхідні документи, провів експертні дослідження, направив обвинувальний акт до суду, тому ризик знищення будь-яких документів, які є важливими для встановлення обставин кримінального провадження, також відсутній. В період з 2016 року не вчинив жодного адміністративного правопорушення чи злочину. Крім того, ОСОБА_6 є пенсіонером, значна частина коштів іде на лікування. Гроші за заставу сплачені іншими особами, а не ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_6 просив задовольнити клопотання. Вказав, що встановлений розмір застави, який значно перевищує її розмір зазначений у п. 3 ч. 5 ст.182 КПК України, є непомірним тягарем для його родини. Він є пенсіонером, має міцні соціальні зв`язки, у нього є діти та онуки, які мешкають в Україні, безліч нагород та подяк. Син військовий. Під час застосування запобіжного заходу не було враховано всі його заслуги перед державою. Протягом досудового розслідування та судового розгляду не порушував встановлені обов`язки. Ніякого спілкування з працівниками ДП «ЖБТЗ» не веде. Під час повномасштабного вторгнення за кордон не виїжджав. Щодо вказівки про знищення документів, то він немає до цього жодного відношення.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що ризики, встановлені ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду про застосування запобіжного заходу від 23.11.2022, та ухвалою слідчого судді про продовження дій обов`язків від 17.01.2023, продовжують інсувати і на теперішній час. Сторона захисту не обгрунтувала відсутність або зменшення ризиків. Ризик переховування продовжує існувати, так як вік обвинуваченого та припинення дій обов`язків, дає можливість виїхати за кордон. При цьому визначений розмір застави відповідає розміру встановленої спричиненої кримінальним правопорушенням майнової шкоди. Ризик впливу на свідків не припинив існувати, оскільки суд приймає показання свідків тільки тих, що будуть надані ними у суді. Оскільки під час досудового розслідування було доведено ризик знишення, спотворення будь-яких документів чи речей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є вірогідність того, що ОСОБА_6 в подальшому зможе вчиняти певні дії, щоб уникнути кримінальної відповідальності. Тому, на думку прокурора, застава саме у цьому розмірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого в подальшому. При цьому прокурор погодився з тим, що ризик знищення та спотворення будь-яких речей та документів зменшився, враховуючи стадію кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_10 підтримав клопотання про зміну запобіжного заходу. Вказав, що в обвинувальному акті взагалі відсутня вказівка на те, що ОСОБА_6 щось знищував, це тільки припущенням обвинувачення і не підтверджено жодними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення клопотання .

Представник потерпілого і цивільного позивача Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» ОСОБА_11 підтримав думку прокурора.

Мотиви та оцінка суду.

Запобіжний захід є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу (ч. 3 ст. 315 КПК України).

Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання (стаття 201 КПК України).

Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, ч. 1 ст. 194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Перелік підстав для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту не передбачений кримінальним процесуальним законом, а ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами може бути суттєва зміна обставин, які було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, зокрема, змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Судом встановлено, що 23.11.2022 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3120000 грн та покладено ряд обов`язків, передбачених п. 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.01.2023 обов`язки, передбачені п. 3, 4, 8, ч. 1 ст. 194 КПК України було продовжено до 17.03.2023. На час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу строк дії обов`язків закінчився. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Таким чином, на день розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_6 продовжує діяти запобіжний захід у виді застави у розмірі 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно до вимог ч. 5 ст.194 КПК України зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду.

На відміну він твердження захисника, який зазначив у клопотанні про існування на момент подання клопотання про зміну запобіжного заходу одного ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, ухвалою суду про продовження дій обов`язків від 17 січня 2023 року ( справа 991/255/23, провадження 1-кс/991/258/23) було встановлено продовження існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду; ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та на іншого підозрюваного; ризик знищення, спотворення будь-якої речі чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 підтвердив, що ухвалами слідчих суддів встановлено ризики, передбачені саме п.1-3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Однією з підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 на твердження захисника, є невірна кваліфікація злочину, передбачена частиною 5 статті 191 КК України.

Клопотання про зміну запобіжного заходу подано стороною обвинувачення на стадії підготовчого судового провадження. На цій стадії судового розгляду суд не може оцінювати правильність та обґрунтованість правової кваліфікації кримінального правопорушення та наявність чи відсутність його складу. Тому таку підставу для зміни запобіжного заходу обвинуваченому суд не досліджує.

В контексті твердження сторони захисту про відсутність ризиків суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

На переконання суду ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливатиме на свідків та іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні. На думку суду, вага вказаних ризиків не зменшилась, а із зміною стадії кримінального провадження (надходження обвинувального акта до суду) є також актуальною.

Порівнюючи обставини зараз та ті, що були станом на момент попереднього розгляду питання про обрання запобіжного заходу, очевидно, що залишається фактор тяжкості кримінального правопорушення і суворості покарання за нього з урахуванням корупційного складу такого злочину. Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 інкриміновано вчинення особливо тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, зокрема за ч. 5 ст.191 КК України на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Зазначене покарання, в разі винесення обвинувального вироку, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України. Такі обставини самі по собі можуть свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Таке твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений. Так, у випадку визнання обвинуваченого винними, розуміючи невідворотність призначеного покарання, яке пов`язане виключно з реальним і тривалим його відбуванням, ОСОБА_6 зможе переховуватися від суду, маючи достатній рівень матеріального забезпечення. У його власності перебуває суттєва кількість нерухомого майна та транспортні засоби. Про це зазначено в ухвалі слідчого судді від 17.01.2023 про продовження строку покладення обов`язків (справа 991/255/23). Маючі достатні джерела для існування та засоби для пересування, на переконання суду, ОСОБА_6 має реальну можливість залишити територію України, і тривалий час проживати за її межами, навіть з урахуванням обмежень, які обумовлені воєнним станом, оскільки обвинуваченому 27.10.2022 виповнилось 68 років, що дає останньому вільно пересуватись за межі України.

Разом з тим, відповідно до попередньої ухвали слідчої судді про продовження дій обов`язків, про ризик переховування свідчили також відомості перебування ОСОБА_6 в період часу з 21.08.2022 по 18.09.2022 за кордоном. На даний час у суду відсутня інформації про перетин кордону ОСОБА_6 після 18.09.2022. Тому, враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого в період досудового розслідування та під час судового розгляду, наявність міцних соціальних зв`язків, суд вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування/або суду зменшився, але з урахуванням зазначених вище обставин, продовжує існувати.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Тому, ризик незаконного впливу на свідків на переконання суду є таким, що не припинив свого існування. Обвинувачений повністю ознайомився з матеріалами кримінального провадження, що передувало надходженню обвинувального акта до суду, він обізнаний про повний обсяг і зміст показань осіб, що допитувалися у цьому кримінальному провадженні, їх анкетні дані та встановлені обставини. Наразі заявлені стороною обвинувачення свідки судом не допитані. Враховуючи те, що на теперішній час обвинувачений не обмежений у спілкуванні зі свідками у зв`язку з відсутністю обов`язку, передбаченого п.4 ч.1 ст. 194 КПК України, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, є вірогідність того, що він може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді достовірних показань. Вказане, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 95 КПК України, актуалізує ризик незаконного впливу на свідків на стадії судового розгляду з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань під час досудового розслідування.

Крім того, як встановлено з обвинувального акта, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у змові із ОСОБА_7, з яким він упродовж 2008-2015 років спільно працював в ДП «ЖБТЗ», більш того був призначений ОСОБА_6 на посаду його заступника. Враховуючи тривалі тісні зв`язки між ними, ОСОБА_6 може впливати на ОСОБА_7 з метою спільного уникнення від кримінальної відповідальності.

Разом з тим суд не погоджується з думкою прокурора, що ризик знищення, спотворення будь-якої речі чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення продовжує існувати після направлення обвинувачення акта до суду. Під час застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_6 прокурор обґрунтував цей ризик тим, що ОСОБА_6, перебуваючи на посаді директора ДП «ЖБТЗ», наказав працівникам ДП «ЖБТЗ», які є свідками у цьому кримінальному провадженні, знищити ряд документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження. Враховуючи, що кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом, у ньому сторонами зібрані всі докази, які мають значення для встановлені всіх обставин у кримінальному провадженні, ОСОБА_6 тривалий час не працює на ДП «ЖБТЗ», ризик знищити або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, втратив свою актуальність.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Захисник просить змінити запобіжний захід шляхом зменшення застави або на більш м`який - особисте зобов`язання.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний, зокрема, оцінити в сукупності всі обставини, що стосуються справи (тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинувачених, міцність соціальних зв`язків, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов застосованих запобіжних заходів та інші обставини, передбачені п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Разом з тим, суд вважає, що продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України стосовно обвинуваченого, дій до яких він може вдатись у зв`язку з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування запобіжного заходу, що є більш жорстким, аніж особисте зобов`язання. Суд вважає, що доцільним у такому випадку буде запобіжний захід у вигляді застави.

Основною метою застави є гарантування виконання особою своїх процесуальних обов`язків. У цьому випадку важливим є співвідношення розміру застави, який було обрано обвинуваченим, та реального впливу такої застави, наслідків її внесення для них.

Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України у випадку порушення підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд вважає, що саме результатом належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 є застосування до нього застави у визначеному розмірі.

Разом з тим, клопотання захисника не містить підстав, і судом не встановлено обставин, які б свідчили про доцільність зменшення розміру застави. Хоча ризики, які були встановлені ухвалою слідчого судді від 23.02.22 із плином часу частково зменшились, нових обставин, які б слугували для зміни запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави не наведено. Захисники вказують на те, що обвинувачений потребує постійного лікування, але доказів цього не надали. Крім того не надають доказів того, що матеріальний стан обвинуваченого змінився. Тому суд не вбачає підстав для її зменшення. На теперішній час, відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України, єдиним обов`язком для обвинуваченого є зобов`язання прибувати за кожною вимогою до суду.

Отже, на теперішній час застава у відповідному розмірі забезпечує виконання обвинуваченим покладеного на нього процесуального обов`язку та є засобом запобігання ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Відсутність з боку обвинуваченого будь-яких порушень чи створення перешкод для кримінального провадження, за умови застосування до нього запобіжного заходу, сумлінне виконання ним покладених на нього обов`язків, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику. Втім, зазначена обставина свідчить про те, що застосований запобіжний захід є дієвим, та таким, що у достатній мірі забезпечує його належну процесуальну поведінку. Тому зазначені доводи, не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.

На переконання суду, обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави, у визначеному розмірі, буде співмірним з існуючими ризиками, та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної його процесуальної поведінки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стороною захисту суду не було надано переконливих доказів, які б обумовили зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6, застосованого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2022 (справа № 991/5734/22, провадження № 1-кс/991/5755/22). Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Суд звертає увагу, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави, може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення або скасування,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 176-178, 182, 194, 201, 369, 372, КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 поданого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Вищого антикорупційного суду в залі судових засідань 19.06.2023 о 12:30.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_2