- Presiding judge (HACC): Oliinyk O.V.
Справа № 991/1340/23
Провадження № 1-кп/991/23/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
14 червня 2023 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000258 від 12.09.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження, в якому ухвалою від 24.02.2023 призначено судовий розгляд.
12.06.2023 до суду від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави.
Обґрунтування клопотання
Прокурор мотивував подане клопотання тим, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 700 000,00 грн, та покладено на нього такі обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження; не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Надалі ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.04.2023 у справі № 991/1340/23 строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків продовжено до 25.06.2023.
Прокурор зазначає, що необхідність продовження строку дії вказаних обов`язків обумовлена тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України, а встановлені під час досудового розслідування ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились. Застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу або ж скасування чи зменшення обсягу покладених на нього обов`язків не зможе запобігти ризикам переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Тому прокурор просить суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання з наведених у ньому підстав.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_8, ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення клопотання, вважають його необґрунтованим та безпідставним.
ОСОБА_6 зазначив, що обставини, викладені у клопотанні, наразі не відповідають дійсності, зокрема, щодо місця проживання двох його дітей закордоном та щодо наявності ділових зв`язків на території Кіпру. Будь-яких доводів, які б слугували підставою для обмеження його права пересування, сторона обвинувачення не навела. Вказав, що таке обмеження суттєво впливає на виконання ним своїх посадових обов`язків, які пов`язані із періодичними відрядженнями за кордон, та погіршує технологічну роботу компанії.
Мотиви та висновки суду
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Судом встановлено, що ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 до ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 52017000000000580 від 30.08.2017 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 9500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 24 700 000,00 грн, та покладено на нього такі обов`язки: прибувати до детективів Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання; утримуватись від спілкування з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження; не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора, суду. Строк дії вказаних обов`язків визначено до 28.09.2022.
Підставами для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України; існування ризиків, визначених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні); недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.
12.09.2022 прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13 постановою виділив з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000580 від 30.08.2017 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України (провадження № 52022000000000258 від 12.09.2022).
Надалі строк дії покладених на ОСОБА_6 обов`язків неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.04.2023 у цій справі.
У поданому клопотанні прокурор просить суд продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, ще на два місяці.
Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що у разі необхідності строк дії обов`язків, передбачених, зокрема, ч. 5 цієї статті, може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.
ОСОБА_6 в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України наразі перебуває у процесуальному статусі обвинуваченого, на підставі обвинувального акту відносно нього триває судовий розгляд, тому суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України. Питання вагомості доказів висунутого обвинувачення та його обґрунтованості суд має вирішити у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Прокурор у поданому клопотанні зазначив, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні), не зменшились, продовжують існувати, а тому існує необхідність у продовженні строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд вважає, що на даний час ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду продовжує існувати, хоча і в меншому обсязі, ніж на час застосування запобіжного заходу.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що саме по собі може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
При оцінці продовження існування вказаного ризику суд бере до уваги, що ОСОБА_6 документований двома діючими паспортами громадянина України для виїзду за кордон (серія НОМЕР_1, виданий 14.11.2013, дійсний до 14.11.2023; серія НОМЕР_2, виданий 07.07.2022, дійсний до 07.07.2032), що підтверджується відомостями з особової картки Державної міграційної служби України на його ім`я.
Як вбачається зі змісту листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 02.09.2021 № 91-33740/0/15-21-вих обвинувачений за період з 04.09.2016 до 24.08.2021 більш ніж 160 разів перетинав державний кордон України. Водночас за період з 15.03.2022 до 19.06.2022 ОСОБА_6 перетнув державний кордон України 8 разів, що підтверджується протоколом огляду від 25.07.2022. Обвинувачений не позбавлений можливості залишити територію України під час дії воєнного стану та на нього не розповсюджуються обмеження щодо перетину кордону, передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.
Суд вважає, що про можливість тривалого перебування обвинуваченого за межами України може свідчити наявність у нього ділових зв`язків на територіях іноземних держав, що підтверджується матеріалами виконання запитів про міжнародно-правову допомогу, та проживання закордоном близьких членів сім`ї. Надані в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснення щодо зміни місця проживання його дітей (менша донька переїхала із Австрії до Англії, а старша донька наразі проживає вже не в Англії, а у Швейцарії) не спростовують висновків суду. Доказів на підтвердження доводів сторони захисту про відсутність у ОСОБА_6 будь-яких ділових зв`язків на території Республіки Кіпр в зв`язку з припиненням діяльності підконтрольних йому юридичних осіб - суду не надано.
Суд переконаний, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати.
Свідками у кримінальному провадженні, серед інших, є ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 . Про допит цих осіб заявлені клопотання як стороною обвинувачення, так і стороною захисту.
Відповідно до змісту протоколу огляду документів від 26.08.2021, протоколів допитів свідків від 16.01.2016 та від 04.03.2019, вказані особи пов`язані із ОСОБА_6 довготривалими особистими та службовими зв`язками.
Наразі відповідно до визначеного судом обсягу та порядку дослідження доказів триває дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, заявлені сторонами свідки судом не допитані, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого свідки можуть змінити свої показання або відмовитися від їх давання в суді.
Оцінюючи ризик впливу на свідків, судом взято до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
З огляду на вказане суд уважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Встановлені під час розгляду клопотання обставини дають підстави стверджувати, що ризики переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні є актуальними.
Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків у сукупності та взаємозв`язку із встановленими ризиками, суд вважає, що такі обов`язки як прибувати до прокурорів та суду за першою вимогою, повідомляти прокурора, суд про зміну місця свого проживання, а також не відлучатися за межі України без дозволу суду сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а обов`язок утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження унеможливить втілення встановленого ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас покладення на особу в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України певних додаткових процесуальних обов`язків пов`язане не лише із запобіганням ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, але й з метою досягнення дієвості кримінального провадження. Так, обов`язки прибувати до прокурорів та суду за першою вимогою, повідомляти прокурора, суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися за межі України без дозволу суду пов`язані також із забезпеченням ефективності кримінального провадження (організація судового процесу, здійснення викликів, вручення процесуальних документів у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку тощо) та спрямовані на забезпечення розгляду справи в розумний строк.
Суть заперечень захисту щодо задоволення клопотання прокурора зводиться до того, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження існування вагомих підстав для обмеження ОСОБА_6 у праві вільно залишати територію країни.
Суд неодноразово роз`яснював обвинуваченому в ухвалах, що зміст обов`язку не відлучатися за межі України без відповідного дозволу суду полягає не в позбавленні особи права вільно залишати територію країни чи обмеженні в свободі пересування, а лише має на меті здійснення контролю за такими виїздами.
Стверджуючи про те, що вказаний обов`язок суттєво впливає на трудову діяльність обвинуваченого, сторона захисту не надала суду належних доказів того, що така діяльність пов`язана із постійними закордонними відрядженнями; крім того, під час розгляду кримінального провадження у суді обвинувачений жодного разу не звертався до суду за дозволом на такий виїзд, пояснивши у судовому засіданні, що його функцію спілкування із закордонними партнерами наразі виконують інші працівники.
Суд зважає на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також на те, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зі плином часу можуть зменшуватись. Однак наразі такі ризики продовжують існувати, хоча і на мінімальному рівні, та сторона захисту наразі не довела суду на підставі належних доказів необхідність зміни переліку обов`язків, покладених на ОСОБА_6 .
Беручи до уваги викладене вище суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.
Судовий розгляд кримінального провадження розпочався 27.03.2023, наразі триває дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, відповідно до визначеного судом обсягу та порядку дослідження доказів надалі заплановано дослідження речових доказів сторони обвинувачення, допит свідків сторони обвинувачення, дослідження письмових доказів сторони захисту, допит свідків сторони захисту та безпосередньо обвинуваченого. Враховуючи, що для процедури судового розгляду може знадобитись тривалий час, суд вважає за доцільне продовжити строк дій обов`язків, покладених на ОСОБА_6, на два місяці.
За таких обставин клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 164, 199, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_6 ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.08.2022 та колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 06.09.2022 у справі № 991/2725/22 обов`язків, а саме:
- прибувати до прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у цьому кримінальному провадженні, суду за першою вимогою;
- повідомляти прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, суд у цьому кримінальному провадженні про зміну місця свого проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 щодо обставин цього кримінального провадження;
- не відлучатися за межі України без дозволу суду.
Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6, визначити до 14.08.2023.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3