Document No. 111653676

Справа № 991/2040/23

Провадження №11-сс/991/354/23

Слідчий суддя - ОСОБА_1

Головуючий: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 01.05.2023, якою обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Калинівка, Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України, у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42019000000002463, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України.

Детективами в межах даного кримінального провадження розслідуються обставини вчинення керуючим санацією ДП «Національна кінематека України» (далі - ДП «НКУ») ОСОБА_10, у співучасті із першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_11, заступницею Міністра культури України ОСОБА_12, бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ «Екосолар Інвест», ТОВ «Євросолар», ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_9 та ОСОБА_13, директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_14 та іншими не встановленими особами, заволодіння частиною комплексу об`єктів нерухомого майна (14 будівель та споруд) ДП «НКУ» у процедурі санації державного підприємства за розробленим планом санації ДП «НКУ», шляхом їх продажу за результатами формального аукціону між пов`язаними особами.

01.02.2023, у вказаному кримінальному провадженні, детективом НАБУ за погодженням прокурора САП складено повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України (організація заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою), ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України (організація внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, вчиненому організованою групою).

За версією сторони обвинувачення, викладеною у повідомленні про підозру, ОСОБА_9, як організатор злочину, мав організувати вчинення злочину та контролювати дії усіх причетних до його скоєння осіб. Підшукати підконтрольних арбітражних керуючих для реалізації злочинної схеми. Штучно створити підстави та умови для забезпечення продажу більшої частини нерухомого майна ДП «НКУ». Організувати та забезпечити проведення виконання ремонтних робіт на ДП «НКУ» для штучного збільшення кредиторських вимог. Підшукати організатора аукціону з продажу майна ДП «НКУ», який би забезпечив проведення формального аукціону між пов`язаними особами та сприяв перемозі на ньому заздалегідь визначеній особі. Не допустити до участі в аукціоні з продажу майна ДП «НКУ» будь-яких інших, незалежних учасників. Здійснювати грошове забезпечення реалізації злочинного плану та загальне фактичне управління державним підприємством.

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя дійшов висновку, що підозра відносно вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України є обґрунтованою, а докази його можливої причетності до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень - достатніми.

Доказами, наданими стороною обвинувачення, належним чином обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_9 до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі доданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

Слідчий суддя дійшов висновку, що з урахуванням того, що на час складання повідомлення про підозру від 01.02.2023 його неможливо було вручити ОСОБА_9 з об`єктивних причин, слідчими та прокурорами вжито всіх можливих заходів для вручення йому такого повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. Таким чином, ОСОБА_9 набув статус підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.

Слідчим суддею було встановлено високий ступінь ризику переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на наявність у ОСОБА_9 двох паспортів для виїзду за кордон, проживання у Республіці Польща, численні поїздки за кордон, достатній майновий стан для тривалого перебування закордоном, особливо тяжкий корупційний злочин, у вчиненні якого він підозрюється.

Слідчий суддя встановив існування ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, оскільки сторона обвинувачення довела наявність можливості у ОСОБА_9 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, місцеперебування яких органом досудового розслідування ще не встановлено, як безпосередньо, так і за допомогою інших осіб.

Ризик здійснення впливу зі сторони підозрюваного на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, за переконанням слідчого судді, існує як на етапі досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків.

Існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, за переконанням слідчого судді, існує з огляду на те, що досліджені матеріали вказують на можливість вчинення ОСОБА_9 дій, як безпосередньо так і через залучення третіх осіб, задля перешкоджання кримінальному провадженню, в тому числі з метою спотворення фактів, використовуючи при цьому різні методи впливу, свої зв`язки, матеріальне становище.

Дослідивши матеріали судового провадження, в тому числі протоколи огляду матеріалів НСРД, де зафіксовані розмови про вирішення питань щодо заволодінням майновим комплексом ДП «НКУ» за допомогою корупційної оборудки, слідчий суддя дійшов висновку про існування щодо ОСОБА_9 ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оцінивши в сукупності всі обставини на підставі наявних матеріалів, заслухавши прокурора та захисників, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, встановленого факту оголошення підозрюваного ОСОБА_9 в міжнародний розшук, переховування останнього від органу досудового розслідування, встановлення в ході судового розгляду ризиків, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив існування підстав для обрання щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в апеляційній скарзі із доповненнями прохала ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.05.2023 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 .

Слідчий суддя необґрунтовано та безпідставно відхилив доводи адвоката про повернення клопотання про обрання запобіжного заходу стороні обвинувачення. Так, після заслуховування думки прокурора слідчим суддею не було розглянуто вказане клопотання, а в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив про те, що відхиляє доводи адвоката, а не клопотання.

ОСОБА_9 не переховується від органу досудового розслідування, суду. Так, 31.03.2023 відбулось судове засідання за участю ОСОБА_9 і слідчим суддею прийнято рішення про його відключення від відеоконференції, нібито на підставі того, що вхід підозрюваного за допомогою електронного підпису не підтверджує особу та взагалі не свідчить про прибуття ОСОБА_9 в судове засідання.

Слідчим суддею хибно зазначено про надання прокурором витягу із ЄРДР у кримінальному провадженні №42019000000002463, у якому зазначено про здійснення міжнародного розшуку відносно ОСОБА_9 . Замість витягу була надана картка «Правопорушник», в якій зазначено про дату постанови про оголошення розшуку 22.02.2023 та в якій відсутні відомості про оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук. При цьому, вказану картку прокурором було надано після клопотання про повернення клопотання про обрання запобіжного заходу.

Клопотання про обрання запобіжного заходу було подано слідчому судді 07.03.2023, а супровідний лист зі зверненням до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НП України нібито скерований лише 07.04.2023, після долучення адвокатського запиту про відсутність звернення відносно розшуку ОСОБА_9 з використанням можливостей Інтерполу. При цьому, відсутні будь-які підтвердження направлення вказаного листа.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу було повністю проігноровано принцип змагальності сторін, так як частина доводів адвокатів не відображена в оскаржуваній ухвалі, відсутні мотиви відхилення цих доводів, при цьому наявні посилання лише на доводи та документи, які надані стороною обвинувачення.

Захисник зазначає, що слідчий суддя не надав оцінки доводам скарги щодо неналежного здійснення повідомлення про підозру та дійшов помилкового висновку, що порушення порядку вручення повідомлення не тягне за собою скасування повідомлення про підозру. В той же час, був порушений процесуальний порядок вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру, встановлений ч.7 ст.135 та ч.1 ст.566 КПК України. Повістки про виклик мали вручатись ОСОБА_9 у спосіб, встановлений главами 11 та 43 КПК України.

Слідчий суддя не надав оцінки обґрунтованості складеного повідомлення про підозру, обмежившись перерахуванням документів, наданих стороною обвинувачення, та незаконно відхилив доводи захисту щодо відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України. Зокрема, в частині відсутності однієї із ознак об`єктивної сторони зазначеного злочину - відсутності шкоди, спричиненої ДП «Національна кінематика України».

Слідчим суддею необґрунтовано відхилено доводи сторони захисту щодо відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України. З тексту повідомлення про підозру не вбачається наявності в діях ОСОБА_9 ознак організатора злочину, передбаченого ст.366 КК України, а матеріали провадження не містять обов`язкового елементу - офіційного документу, до якого вносяться завідомо недостовірні відомості.

Слідчий суддя проігнорував доводи сторони захисту в частині обґрунтування повідомлення про підозру посиланням на нерелевантні акти законодавства. На момент відчуження нерухомого майна ДП «Національна кінематика України» були відсутні будь-які нормативні заборони на вчинення таких дій.

Не відповідають обставинам справи твердження органу досудового розслідування щодо доведення ОСОБА_9 та іншими особами ДП «Національна кінематика України» до банкрутства.

Твердження, що ОСОБА_9, з метою штучного збільшення кредиторських вимог, мав організувати та забезпечити проведення ремонтних робіт на ДП «Національна кінематика України» не відповідають фактичним обставинам справи.

Підстави для оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні.

Ні клопотання, ні оскаржувана ухвала не містять обґрунтування неможливості запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Слідчий суддя дійшов помилкового висновку про те, що органом досудового розслідування не порушено визначений КПК України порядок здійснення кримінального провадження шляхом проведення досудового розслідування без внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Так, як вбачається із витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42019000000002463, сформованого 01.02.2023, наявні 2 епізоди - відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України (за вчиненням розтрати майна ДП «НКУ») та відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України (у короткому викладі обставин якого зазначено «Керуючий санацією ДП «НКУ» вніс до плану санації ДП «НКУ» недостовірні відомості.

Натомість, згідно повідомлення про підозру ОСОБА_9 підозрюється у організації заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України; організації внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненому організованою групою, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України.

Отже, на думку захисника, з аналізу змісту повідомлення про підозру та витягу з ЄРДР, в якому внесені лише ч.5 ст.191 КК України, ч.1 ст.366 КК України, вбачається розбіжність як у правовій кваліфікації кримінального правопорушення, так і у фактичних обставинах стосовно вчинення кримінальних правопорушень, що можна вважати процесуальними порушеннями.

Слідчий суддя дійшов необґрунтованого висновку про те, що не було наведено достатніх та переконливих доказів того, що ОСОБА_9 у зв`язку зі станом здоров`я обмежений у пересуванні чи знаходиться весь час на стаціонарному лікуванні, та про існування підстав, які б перешкоджали ОСОБА_9 з`явитися на виклики.

Крім того, висновки слідчого судді про недолучення ОСОБА_9 належним чином завірених копій документів про підтвердження легальності перебування на території Польщі також є необґрунтованими. Так, ОСОБА_9 до листа долучалися копії, завірені особистим електронним цифровим підписом ОСОБА_9 .

3. Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали та наполягали на її задоволенні.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з мотивів того, що ухвала слідчого судді є цілком законною, обґрунтованою та вмотивованою, надав відповідні письмові заперечення проти апеляційної скарги.

4. Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо існування підстав для повернення клопотання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_9, колегія суддів дійшла наступних висновків.

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя вказав, що захисником ОСОБА_6 було подано клопотання про повернення клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 стороні обвинувачення, яке було обгрунтоване тим, що ОСОБА_9 не переховується від органів досудового розслідування. Про це свідчить, зокрема, участь ОСОБА_9 у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку. За таких обставин відсутні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у порядку ч.6 ст.193 КПК України.

Слідчим суддею належним чином було розглянуто клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_9, за результатами чого він дійшов висновку про наявність підстав для розгляду клопотання про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, оскільки під час встановлення відеоконференцзв`язку особа, яка представилася ОСОБА_9, не підтвердила свою особу, а також не повідомила жодних відомостей відносно можливості своєї участі у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Терміни «застосування» та «обрання» запобіжного заходу у КПК України застосовуються як синонімічні (позиція ККС ВС, викладена у постанові від 13.12.2018 у справі №483/1186/16-к), а тому, враховуючи приписи статті 194 КПК України, слідчий суддя, у разі недоведення прокурором всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, за результатами розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у задоволенні такого клопотання. Тому, враховуючи, що слідчим суддею належним чином надано оцінку клопотанню, яке заявлялося стороною захисту, а у разі недоведення прокурором існування обставин для обрання слідчий суддя мав саме відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу, доводи сторони захисту у цій частині відхиляються.

Крім того, враховуючи приписи ст. 336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), із обов`язковим встановленням особи учасника судового провадження уповноваженою на це особою (судовим розпорядником, секретарем судового засідання, службовою особою установи попереднього ув`язнення або установи виконання покарань). Участь у судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку із власних технічних засобів без встановлення уповноваженими працівниками суду чи інших установ особи такого учасника є порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. А тому, навіть у разі використання ОСОБА_9 власних технічних засобів для встановлення відеоконференцзв`язку під час розгляду даного клопотання, встановити його особу у визначеному КПК України порядку було неможливо. Більше того, вирішення клопотання, поданого у порядку ч.6 ст. 193 КПК України, не передбачає участі підозрюваного. А тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги у цій частині.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині неналежного повідомлення ОСОБА_9 про підозру та порушення процесуального порядку вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру, встановленого ч.7 ст.135 та ч.1 ст.566 КПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (пп.1-3 ч. 1 ст. 276 КПК України).

Відповідно до позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к, процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи: 1) етап прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру; 2) етап об`єктивації/вираження сформованого внутрішнього волевиявлення уповноваженої посадової особи щодо прийнятого рішення в зовнішню форму шляхом складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог, передбачених статтею 277 КПК України, та його підписання; 3) етап доведення інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно зі статтею 278 КПК України. На цьому етапі відбувається також повідомлення прав підозрюваному, а в разі якщо підозрюваний висловить відповідне прохання, то йому зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав (частина третя статті 276 КПК України).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначає, що повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами та способами.

Вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз`яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру.

Згідно із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу (ч. 3 ст. 111 КПК України).

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

Відповідно до матеріалів судового провадження, 01.02.2023 у кримінальному провадженні № 42019000000002463 старшим детективом Національного бюро Третього відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15 за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - ОСОБА_8 відносно ОСОБА_9 було складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України (організація заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою), ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (організація внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, вчиненому організованою групою) (т.1, а.п. 141-168).

Як вбачається із протоколу повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 01.02.2023, з огляду на відсутність ОСОБА_9 за місцем реєстрації та проживання, членами слідчої групи детективів було вжито заходів з метою повідомлення останнього про підозру (т.1, а.п. 133-137).

Зокрема, 01.02.2023 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» було надіслано на номери телефонів, які перебувають у користуванні ОСОБА_9 та його дружини - ОСОБА_16 . pdf-файли, у яких містилася скан-копія повідомлення ОСОБА_9 про підозру від 01.02.2023 у кримінальному провадженні №42019000000002463. ОСОБА_9 та ОСОБА_16 надали відповіді на вказані повідомлення, що є підтвердженням факту одержання такого повідомлення про підозру (т.1, а.п. 133-137).

Того ж дня, на останні відомі адреси проживання та реєстрації ОСОБА_9 у м. Вінниці та м. Києві цінними листами з описом вкладення надіслано поштові відправлення із повідомленням ОСОБА_9 про підозру (т.1, а.п. 133-137, 138-140).

Разом з тим, о 08 год 04 хв 01.02.2023 детективом ОСОБА_17 за адресою місця реєстрації ОСОБА_18 було вручено примірник повідомлення про підозру особі, яка здійснює охорону домоволодіння - ОСОБА_19, а також один примірник ухвали вручено Голові квартального комітету «Київський» ОСОБА_20 (т.1, а.п. 133-137, 141-168, 169-172, 173-183).

О 09 год 23 хв 01.02.2023 детективом ОСОБА_21 один примірник повідомлення ОСОБА_9 про підозру вручено директору керуючої компанії ТОВ «Комфортна оселя» ОСОБА_22 (т.1, а.п. 133-137, 141-168). Вказане товариство, за інформацією органу досудового розслідування, обслуговує будинок, у якому знаходиться квартира, де останнім часом проживав ОСОБА_9 (т.1, а.п. 184).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що уповноваженими особами було вжито усіх можливих, передбачених КПК України, заходів для вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру від 01.02.2023 та доведення до відома останнього у вчиненні яких саме кримінальних правопорушень його підозрюють.

Саме доведення до відома особи змісту фактичних обставин, які становлять сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечні діяння як відповідні кримінальні правопорушення, надає їй змогу повноцінно реалізувати своє право захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Підтвердженням досягненням мети повідомлення про підозру, доведення до відома ОСОБА_9 змісту повідомлення про підозру та надання йому належної можливості реалізувати своє право на захист є його лист від 08.02.2023, скерований на ім`я детектива Національного антикорупційного бюро України (т.1, а.с. 206-207 (зворотна сторона)).

Так, у вказаному листі ОСОБА_9 повідомив, що йому відомо про складення відносно нього повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а тому 02.02.2023 між ним та адвокатським об`єднанням «КРЕДЕНС» було укладено договір про надання правової допомоги. Вже 03.02.2023 захисник ОСОБА_9 звернувся до Національного антикорупційного бюро України з клопотанням про ознайомлення із матеріалами кримінального провадження № 42019000000002463 (т.1, а.с. 206-207 (зворотна сторона)).

А тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині неналежного здійснення повідомлення ОСОБА_9 про підозру у кримінальному провадженні № 42019000000002463.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності вручення ОСОБА_9 повідомлення про підозру у порядку, передбаченому ч.7 ст.135 та ч.1 ст.566 КПК України, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Громадяни України, які виявили бажання виїхати на постійне місце проживання за кордон, відповідно до чинного законодавства України, зокрема - відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» № 3857-XII від 21.01.1994, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16.08.2016 №816 «Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання» зобов`язані повідомити уповноважені органи про свої наміри та пройти відповідну процедуру.

Тому, у разі, коли особа виявила бажання виїхати за кордон на постійне місце проживання, вона має вчинити відповідні дії задля належного оформлення зміни свого місця постійного проживання.

Відповідно до п. 3 Порядку встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1450 (далі - Порядок), запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб здійснюється військовим командуванням на підставі указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та полягає у забороні декларування (реєстрації) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, крім зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання осіб у разі одночасного декларування (реєстрації) місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій воєнний стан не введено.

Приписи п. 3 вказаного Порядку вказують на те, що запровадження заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан, здійснюється військовим командуванням.

Разом з тим, стороною захисту не надано жодних підтверджень факту того, що ОСОБА_9 звертався до відповідних органів для здійснення процедури оформлення свого переїзду на постійне місце проживання до Республіки Польщі, як і не надано підтверджень запровадження військовим командуванням відповідного регіону обмежень щодо зняття із задекларованого (зареєстрованого) місця перебування чи місця проживання.

Крім того, за наявною у матеріалах провадження інформацією, у період із 06.12.2019 по 12.12.2022 ОСОБА_9 неодноразово залишав територію України та повертався, у тому числі у 2022 році, після запровадження на території України воєнного стану (т. 7, а.п. 35-37).

З аналізу вказаної інформації (тривалості та кількості поїздок) колегія суддів не вбачає підстав вважати, що ОСОБА_9 виїхав на постійне місце проживання до іншої країни.

Зі змісту документів, наданих стороною захисту - відповіді уповноважених органів Республіки Польщі на звернення Національного антикорупційного бюро України від 04.01.2022 вбачається, що ОСОБА_9 перебував за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.п.128-132).

За результатами опитування ОСОБА_9 уповноваженими особами було встановлено, що житлові будинки за вказаною адресою належать йому, він їх купив і ремонтує, щоб продати з прибутком (т. 1, а.п. 132). Тобто, вказане не свідчить про те, що вказана адреса є його постійним місцем проживання в іншій країні.

У листі від 08.02.2023 до Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, серед іншого, повідомив, що поштовою адресою для листування з ним є: АДРЕСА_3, що відрізняється від адреси, за якою його було віднайдено уповноваженими особами Республіки Польщі 27.10.2021 (т.1, а.п. 132, 206-207). Разом з тим, оскільки вказана адреса зазначена ОСОБА_9 як адреса для листування, відсутні підстави вважати і ці контактні дані є адресою його постійного місця проживання.

Оформлені у 2016, 2018 роках документи, які надають ОСОБА_9 право легально перебувати на території Польщі (т.6, а.п. 6-10) також не доводять факту його постійного місця проживання, а лише підтверджують наявність у нього такого права.

А тому, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття доводів апеляційної скарги у цій частині.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині ненадання слідчим суддею оцінки обґрунтованості складеного повідомлення про підозру відносно ОСОБА_9, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку, зокрема наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Підозра за своєю правовою природою є обґрунтованим припущенням слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють" (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК України) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа ймовірно могла вчинити кримінальне правопорушення. Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

Згідно із ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення.

При цьому, зміст повідомленні про підозру визначається обсягом фактичних даних, встановлених на підставі доказів, зібраних у кримінальному провадженні на момент здійснення повідомлення про підозру, які свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення та існування підстав стверджувати про можливість його вчинення певною особою.

Відповідно до матеріалів апеляційного провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42019000000002463, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК.

Детективами в межах даного кримінального провадження розслідуються обставини вчинення керуючим санацією ДП «Національна кінематека України» ОСОБА_10, у співучасті із першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_11, заступницею Міністра культури України ОСОБА_12, бенефіціарними власниками (контролерами) ТОВ «Екосолар Інвест», ТОВ «Євросолар», ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_9 та ОСОБА_13, директором ТОВ «Вест Прайт» ОСОБА_14 та іншими не встановленими особами, заволодіння частиною комплексу об`єктів нерухомого майна (14 будівель та споруд) ДП «НКУ» у процедурі санації державного підприємства за розробленим планом санації ДП «НКУ», шляхом їх продажу за результатами формального аукціону між пов`язаними особами.

01.02.2023 у вказаному кримінальному провадженні детективом Національного антикорупційного бюро України за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури складено повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України (організація заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою), ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (організація внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, вчиненому організованою групою).

За версією сторони обвинувачення, викладеною у повідомленні про підозру, ОСОБА_9, як організатор злочину, мав організувати вчинення злочину та контролювати дії усіх причетних до його скоєння осіб. Підшукати підконтрольних арбітражних керуючих для реалізації злочинної схеми. Штучно створити підстави та умови для забезпечення продажу більшої частини нерухомого майна ДП «НКУ». Організувати та забезпечити проведення виконання ремонтних робіт на ДП «НКУ» для штучного збільшення кредиторських вимог. Підшукати організатора аукціону з продажу майна ДП «НКУ», який би забезпечив проведення формального аукціону між пов`язаними особами та сприяв перемозі на ньому заздалегідь визначеній особі. Не допустити до участі в аукціоні з продажу майна ДП «НКУ» будь-яких інших, незалежних учасників. Здійснювати грошове забезпечення реалізації злочинного плану та загальне фактичне управління державним підприємством.

Колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованість підозри відносно можливого вчинення ОСОБА_9 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, вбачається з огляду на наявні у матеріалах апеляційного провадження документи.

Зокрема, відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ», яке неодноразово заключало договори підряду із ДП «НКУ», була дружина ОСОБА_9 - ОСОБА_16 (т. 1, а.п. 45-48, 49; т.2, а.п. 94-97).

Відповідно до договору №847/12/14-16 від 12.09.2016 ПАТ «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВОДОКАНАЛ» відступило на користь ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ» безспірні грошові вимоги до ДП «НКУ» у розмірі 100 506, 60 грн (т.2, а.п. 85-86).

За договором №1125-16 від 08.09.2016 ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило ТОВ «ЄВРОСОЛАР», одним із кінцевих бенефіціарних власників була дружина ОСОБА_9 - ОСОБА_16, право вимоги до ДП «НКУ» у розмірі 5 801 947,45 грн, а за договором № 21-09-16 від 21.09.2016 ТОВ «КОМПАНІЯ «КІНОТУР» відступило ТОВ «ЄВРОСОЛАР» право безспірних грошових вимог до ДП «НКУ» у розмірі 249 962,89 грн (т. 2, а.п. 83-84, 87-88).

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 03.10.2016 було замінено інших кредиторів на ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРОСОЛАР» (т. 2, а.п. 98-101).

У протоколі допиту колишньої арбітражної керуючої санацією ДП «НКУ» ОСОБА_23 від 30.06.2021 зафіксовано її показання, під час надання яких, серед іншого остання повідомила, що: у період здійснення санації під її керівництвом ДП «НКУ» почало отримувати прибуток, у зв`язку з чим ДП «НКУ» могло повністю погасити кредиторські вимоги за рахунок своєї діяльності; перший заступник генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_11 вказав, що новими кредиторами (ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ» та ТОВ «ЄВРОСОЛАР») будуть його знайомі, вказівки яких ОСОБА_23 «змушена буде робити». У подальшому, зі слів ОСОБА_23, ОСОБА_11 познайомив її із ОСОБА_9 як новим кредитором ДП «НКУ», після чого повідомив, що нові кредитори бажають змінити керуючого санацією на довірену особу (т.2, а.п. 102-104).

Саме від ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ» було подано до Господарського суду м. Києва клопотання від 17.10.2016 про призначення керуючим санацією ДП «НКУ» ОСОБА_24 (т.2, а.п. 106), якого ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.2016 і було призначено керуючим санацією ДП «НКУ» (т.6, а.п. 107).

Так само, ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ» у клопотанні до Господарського суду м. Києва від 12.02.2019 висловило прохання про призначення арбітражного керуючого ОСОБА_10 керуючим санації про банкрутство ДП «НКУ» (т.6, а.п. 191).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.03.2019 керуючим санацією ДП «НКУ» було призначено арбітражного керуючого ОСОБА_10 (т.2, а.п. 192-194).

Направлений ОСОБА_10 план санації ДП «НКУ», схвалений комітетом кредиторів, було погоджено Міністерством культури України (т. 2, а.п. 198, 212-224). За вказаним планом санації було передбачено відчуження 14 будівель та споруд ДП «НКУ».

Разом з тим, у запереченнях ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 21.06.2019 відображено висновки відносно того, що наданий на розгляд та схвалення проект плану санацій є необґрунтованим та містить ряд недоліків (не рівні умови погашення заборгованості перед кредиторами, відсутність економічної обґрунтованості суми поворотної фінансової допомоги та того, що реалізація об`єктів майна призведе до погашення всіх боргів через відсутність відомостей про реальну вартість майна, відсутність відомостей щодо збільшення прибутковості в результаті здійснення вказаних у плані санації ремонтних робіт) (т.2, а.п. 242).

У висновках за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи експерт дійшов висновку, що ринкова вартість станом на 17.10.2019 комплексу нежитлових будівель ДП «НКУ» площею 5286,1 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кіото, буд. 27 складає 41 778 000, 00 гривень (т. 3, а.п. 196-297).

Натомість, у звіті про незалежну оцінку майна - комплексу нежитлових будівель загальною площею 5286,1 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кіото, буд. 27, складеного ТОВ «Оціночна компанія «Місто» за договором від 31.05.2019 №ОКМ2019/05/31-1 об`єкти ДП «НКУ» були оцінені за ринковою вартістю 32 710 788,00 гривень, що відповідно до висновку за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, які вплинули на її достовірність (т. 2, а.п. 248-250; т.3, а.п. 298-306).

У протоколі допиту ОСОБА_25, який із 2015 року по 2019 рік перебував учасником та президентом товарної біржі «Перша універсальна біржа «Україна» зафіксовано показання останнього, у яких він повідомив, що весною 2019 року він познайомився із ОСОБА_9 та ОСОБА_13 . Останнім ОСОБА_25 порекомендували як особу, яка може забезпечити проведення оцінки нерухомого майна. ОСОБА_9 та ОСОБА_13 представилися ОСОБА_25 як основні кредитори ДП «НКУ», оцінкою майна якого вони цікавилися. За вказівкою останніх до ОСОБА_25 у травні 2019 року звертався керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10, після чого дійшли домовленості про проведення оцінки майна ДП «НКУ» ТОВ «Оціночна компанія «Місто». Крім того, у подальшому саме ОСОБА_9 та ОСОБА_13 контролювали процедуру проведення аукціону (т.3, а.п. 154-159 (зворотна сторона)).

Із показань ОСОБА_26 вбачається, що ОСОБА_9 займався підготовкою документів для участі ТОВ «ВЕСТ ПРАЙТ» в аукціоні з продажу майна ДП «НКУ» (т.3, а.п. 160-162 (зворотна сторона)).

У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ВЕСТ ПРАЙД» від 11.03.2021 кінцевим бенефіціарним власником у 100% еквіваленті зазначено ОСОБА_16, дружину ОСОБА_9 (т.3, а.с.104-108).

Саме ТОВ «ВЕСТ ПРАЙД» було визнано переможцем за результатами проведення аукціону з продажу майна ДП «НКУ» (т. 3, а.п. 120-120 (зворотна сторона)).

У протоколах огляду речей і документів, які були вилучені у ОСОБА_9, було зафіксовано документи, які стосуються ДП «НКУ», спілкування останнього з іншими особами з питань, що стосуються відчуження ДП «НКУ» (т.4, а.с. 1-4, 7-13).

При цьому, інші особи погоджують із ОСОБА_9 свої дії. Наприклад, 25.04.2019 ОСОБА_10 надіслав ОСОБА_9 повідомлення наступного змісту: «Добрый день, ОСОБА_27 . Сегодня делаем платежи. В реестре 12000 мат помощи ОСОБА_28 . Станилевич ссылается на то, что согласовано с вами. Все верно?". Після отримання від ОСОБА_9 відповіді, ОСОБА_10 написав останньому повідомлення наступного змісту : «Ок. Спасибо. Тут еще один крупный платеж 166 600.00 ТОВ КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ. За акт.е/енергію за 05.2019р. он планировался?». Наступним повідомленням ОСОБА_10 до ОСОБА_9 було : «Ок. Спасибо. Подписываю» (т.4, а.п. 11 (зворотна сторона)).

Крім того, у протоколах про проведення негласних слідчих розшукових дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж зафіксовано спілкування ОСОБА_9 з іншими особами, у тому числі - які набули статусу підозрюваних у кримінальному провадженні № 42019000000002463 стосовно вирішення питань, пов`язаних з ДП «НКУ» (т.5).

Зокрема, у протоколі про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16.03.2020 (т.5, а.п.61-83) зафіксовано розмови ОСОБА_9 із ОСОБА_11, у яких відображена керівна позиція ОСОБА_9 . Так, після привітання ОСОБА_9 запитав у ОСОБА_11 «Ну скажи, что там», на що ОСОБА_11 відповів «Без тебя не можем... Без тебя не можем решить... Ну ОСОБА_29 не дает денег, понимаешь? Ему задаешь вопрос он как-то съезжает. Я так понимаю, что без тебя никак не решить». У відповідь ОСОБА_9 запитав: «Сколько надо, скажи? Сколько надо?», а ОСОБА_11 відповів «Ну там в размере до 500 долларов».

Із розмов, зафіксованих у протоколі про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16.07.2020 (т.5, а.п. 260 - 276) ОСОБА_9 повідомляє ОСОБА_13, що більше «ні копійки» не буде платити ОСОБА_10, негативно оцінюють роботу останнього. Розмова ОСОБА_9 із ОСОБА_30 25.05.2020 може свідчити про здійснення ОСОБА_9 розпорядження грошовими коштами ДП «НКУ».

У своїй сукупності вказані та інші матеріали апеляційного провадження вказують на обґрунтованість підозри щодо ймовірного вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що зводяться до необґрунтованості підозри відносно ОСОБА_9 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень у зв`язку із відсутністю їх складу, колегія суддів зазначає, що на даному етапі кримінального провадження у слідчого судді, суду відсутні повноваження вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.

Так, враховуючи приписи Глави 28 Розділу IV КПК України, встановлення наявності складу кримінального правопорушення на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка з точки зору їх достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду та у сукупності з іншими матеріалами, окрім очевидно недопустимих, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Натомість слідчий суддя, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів та подальшого здійснення досудового розслідування кримінального провадження.

Відносно доводів апеляційної скарги в частині розбіжності відомостей, зазначених у витягу із ЄРДР у кримінальному провадженні № 42019000000002463 та повідомленні ОСОБА_9 про підозру, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження (ч. 5 ст. 214 КПК).

Порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також надання відомостей з нього регулюються Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування, що затверджений Наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, Розділ 2 якого визначає порядок внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру та які відомості мають бути відображені у ньому.

Так, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (пункт 2).

До Реєстру підлягають внесенню відомості, які характеризують кримінальне правопорушення. Факт внесення цих відомостей відображається у Реєстрі та вони є доступними прокурору відповідного рівня для перегляду з дотриманням правил доступу, визначених розділом III цього Положення (пункт 7).

При внесенні до Реєстру відомостей про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (фабули), в обов`язковому порядку відображаються дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище фізичної особи (осіб) або дані про юридичну особу (осіб), яка (які) є потерпілою (потерпілими), дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості (пункт 14).

Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42019000000002463, сформований 01.02.2023, містить відомості про початок 25.11.2019 за заявою про вчинення злочину Міністерства культури, молоді та спорту від 11.11.2019 вказаного кримінального провадження із правовою кваліфікацією про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Відповідно до короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, службові особи Міністерства культури України, ДП «Національна кінематика України» (далі - ДП «НКУ»), арбітражні керуючі ДП «НКУ», керівник ТОВ «ЕКОСОЛАР ІНВЕСТ», ТОВ «ЄВРОЛОЛАР» вчинили розтрату майна ДП «НКУ» на користь ТОВ «ВЕСТ ПРАЙД» шляхом продажу частини нерухомого майна ДП «НКУ» - 14 будівель та споруд загальною площею 5 286, 1 м2 відповідно до розробленого керуючим санацією, схваленими зборами та комітетом кредиторів, а також погодженим Міністерством культури України плану санації ДП «НКУ». Крім того, зазначено про повідомлення ОСОБА_9 про підозру у вчиненні вказаного злочину.

Крім того, 10.11.2022 до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42019000000002463 було внесено правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 366 КК України. У короткому викладі обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України зазначено, що керуючий санацією ДП «Національна кінематика України» вніс до плану санації ДП «Національна кінематика України» завідомо недостовірні відомості, та зазначено про повідомлення ОСОБА_9 про підозру у вчиненні вказаного злочину (т.1, а.п. 29).

У повідомленні про підозру ОСОБА_9 від 01.02.2023 зазначено, що він підозрюється у організації заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України; організації внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненому організованою групою, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 1, а.п. 141-168).

Відповідно до повідомлення ОСОБА_9 про підозру, керуючий санацією ДП «НКУ» ОСОБА_10, шляхом зловживання службовим становищем, у співучасті з ОСОБА_9, ОСОБА_13, першим заступником генерального директора ДП «НКУ» ОСОБА_11, заступником Міністра культури України ОСОБА_12, начальником Управління економічного розвитку та фінансів Мінкультури ОСОБА_31 та директором ТОВ «ВЕСТ ПРАЙТ» ОСОБА_14 умисно заволодів комплексом нежитлових будівель та споруд ДП «НКУ» загальною площею 5286,1 кв.м, державної форми власності, вартістю 41 778 000 грн шляхом його відчуження за заниженою вартістю, обернувши на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_13 .

Окрім цього, при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, з метою обґрунтування необхідності відчуження саме конкретно визначених 14 будівель та споруд ДП «НКУ» ОСОБА_10, діючи умисно, вніс на 9 та 14 сторінках плану санації ДП «НКУ» завідомо недостовірні відомості про те, що значна частина будівель, що перебувають на балансі боржника має зношений, критичний та аварійний стан, у зв`язку з чим потрібні значні витрати на ремонт та утримання.

Так, ОСОБА_9 та ОСОБА_13, вступивши у попередню злочинну змову із арбітражним керуючим ОСОБА_10 з приводу відчуження майна нерухомого майна ДП «НКУ», визначили його дії та функції, виконання яких мало забезпечити досягнення спільного злочинного умислу, спрямованого на заволодіння комплексом нерухомого майна ДП «НКУ».

Зокрема, ОСОБА_10 мав: підготувати план санації, яким би передбачалося відчуження нерухомого майна національного закладу культури всупереч наявної законодавчої заборони; своїми діями та бездіяльністю, як керуючого санацією, продовжувати забезпечення фактичного контролю ОСОБА_9 та ОСОБА_13 над державним підприємством, а у кінцевому рахунку відчужити нерухоме майно ДП «НКУ» на користь підконтрольної останнім юридичної особи.

Реалізуючи спільний умисел, діючи за наперед узгодженим планом, спрямований на заволодіння комплексом нежитлових будівель ДП «НКУ», керуючий санацією ОСОБА_10 за участю ОСОБА_11, підготували проєкт плану санації ДП «НКУ» у необхідній для ОСОБА_9 та ОСОБА_13 редакції з умисними порушеннями законодавства України.

У подальшому, підконтрольний ОСОБА_9 та ОСОБА_13 комітет кредиторів ДП «НКУ», на виконання вказівки останніх, схвалив план санації ДП «НКУ» шляхом прийняття відповідного протокольного рішення від 21.06.2019 № 21/06/19-КК (т. 1, а.п. 141-168).

Під час порівняння фактичного вмісту витягу із ЄРДР у кримінальному провадженні № 42019000000002463 та повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 01.02.2023 колегія суддів дійшла висновку, що у них викладено одні і ті ж самі фактичні дані, які ймовірно свідчать про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України. Відомості, викладені у витязі з ЄРДР, мають стислішу форму, однак у повній мірі відображають суть подій, за якими було розпочато досудове розслідування.

Доводи апеляційної скарги в частині розбіжностей щодо зазначення у витязі з ЄРДР про «розтрату майна ДП «НКУ», а у повідомленні про підозру - про «заволодіння майном» відхиляються з огляду на те, що диспозиція ст. 191 КК України передбачає як кримінально-каране діяння привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. А відтак, вказана відмінність не є суттєвою з огляду на динамічний процес здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки відповідна норма охоплює дії, вчинення яких передбачено однією і тією ж статтею Кримінального кодексу України.

Крім того, неспроможними є доводи апеляційної скарги в частині невнесення до ЄРДР правової кваліфікації відносно підозри ОСОБА_9 у вчиненні злочинів саме за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 КК України.

Так, в частині повідомлення ОСОБА_9 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, зазначенням ч. 3 ст. 27 КК України було окреслено роль ОСОБА_9 як організатора.

Щодо повідомлення ОСОБА_9 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України його роль також була визначена органом досудового розслідування як організатора злочину у складі організованої групи.

Роль, яку за версією органу досудового розслідування виконував ОСОБА_9 відносно кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, жодним чином не впливає на їх правову кваліфікацію за відповідними статтями КК України.

Разом з тим, органом досудового розслідування у встановленому законом порядку внесено до ЄРДР відомості про повідомлення ОСОБА_9 про підозру саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Так, під час повідомлення ОСОБА_9 про підозру у кримінальному провадженні № 42019000000002463 уповноваженою особою було належним чином було виконано вимоги кримінального процесуального законодавства та у повній мірі внесено до ЄРДР правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюють ОСОБА_9 (т.8, а.п. 26-27). А тому, підстави для задоволення апеляційної скарги у цій частині відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_9 переховується від органу досудового розслідування та суду, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Доводи апеляційної скарги відносно відсутності підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_9 переховується від органу досудового розслідування та суду колегією судді відхиляються як такі, що не відповідають дійсності.

Так, відповідно до витягу із ЄРДР у кримінальному провадженні № 42019000000002463, досудове розслідування у цьому провадженні було розпочато 25.11.2019.

Повідомлення про підозру ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 42019000000002463 датоване 01.02.2023.

Маючи значний досвід перебування за кордоном ОСОБА_9, 12.12.2022 виїхав за межі території України та більше, станом на день розгляду цього клопотання слідчим суддею, не повертався.

Дізнавшись про зміни у своєму процесуальному статусі у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_9 звернувся до адвокатів щодо надання йому правової допомоги, однак не вжив заходів задля повернення в України (т. 1, а.п. 206-207).

Разом з тим, у зверненні до Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 було вказано адресу для листування, однак не місце свого проживання, за яким його можна було б знайти (т.1, а.п. 206-207).

Документи, видані Республікою Польщею, які надають ОСОБА_9 право на постійне проживання на території цієї держави, забезпечують останньому цілком легальну можливість перебувати на території іншої країни у будь-якій її частині, а наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон, завдяки якому ОСОБА_9 здійснив перетин українського кордону в напрямку Республіки Польщі, надає йому змогу здійснювати зміну свого місця перебування за кордоном.

Усі документи, які на переконання сторони захисту, свідчать про неможливість прибуття в Україну ОСОБА_9 через його незадовільний стан здоров`я ( т.7, а.п. 53-64), видані закладами охорони здоров`я України у 2022 році, після чого ОСОБА_9 ще неодноразово повертався на територію України. А тому, оскільки стороною захисту не надано будь-яких підтверджень того, що стан здоров`я унеможливлює прибуття ОСОБА_9 в Україну, а особисто ОСОБА_9 підтвердив свою обізнаність про зміну свого процесуального статусу, колегія суддів критично ставиться до доводів сторони захисту щодо неможливості прибуття ОСОБА_18 саме через свій стан здоров`я та військові дії.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо відсутності доказів оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено в будь-якому з видів розшуку (державному, міждержавному, міжнародному).

Згідно із ч. 1 ст. 281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 2 ст. 281 КПК України).

Відповідно до Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої спільним наказом від 17.08.2020 № 613/380/93/228/414/510/2801/5, міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу здійснюється з питань та у формах, визначених правилами Інтерполу. Використання інформаційної системи Інтерполу правоохоронними органами України здійснюється відповідно до встановленого цією Інструкцією порядку у формі надсилання запиту/звернення до уповноваженого підрозділу або у формі прямого доступу.

А тому, для використання можливостей Інтерполу щодо розшуку за запитом Національного антикорупційного бюро України, уповноважені особи Національного антикорупційного бюро України мають звернутися із відповідним запитом.

Постановою від 22.02.2023 ОСОБА_9 було оголошено у міжнародний розшук (т. 1, а.п. 224-225), інформацію про що було внесено до ЄРДР, та розміщено інформацію на офіційному сайті Національного антикорупційного бюро України (т.1, а.п. 224-225, 226-228, т.8, а.п. 26-27).

Крім того, листом від 07.04.2023 оформлено звернення Національного антикорупційного бюро України до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, у якому викладено прохання організувати міжнародний розшук підозрюваних, зокрема ОСОБА_9, з використанням каналів та можливостей Інтерполу, направлене відповідно до реєстру №71 від 10.04.2023 (т.8, а.п.28-28 (зворотна сторона), 32).

Із врахуванням приписів ст. 281 КПК України, відсутні вимоги про надання на підтвердження факту оголошення особи в розшук інших доказів, зокрема тих, яких саме заходів вжито оперативними підрозділами та про результати таких заходів. Оперативно-розшукова діяльність є системою гласних і негласних пошукових та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, відтак взаємодія між оперативними підрозділами та слідчим/детективом при здійсненні заходів, спрямованих на розшук особи, відноситься до інформації із обмеженим доступом, а регулювання комунікації між ними виходить поза межі регулювання КПК. Відтак твердження захисника про необхідність доведення факту здійснення розшуку підозрюваного іншими доказами, окрім тих, що наявні у матеріалах кримінального провадження, необґрунтовані.

Також захисник в апеляційній скарзі стверджує, що на час оголошення ОСОБА_9 у розшук органу досудового розслідування було достеменно відомо його точне місце проживання в Республіці Польщі, що унеможливлювало оголошення розшуку взагалі.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.281 КПК України, метою оголошення підозрюваного в розшук є не лише необхідність встановлення місцезнаходження особи, а й застосування заходів, спрямованих на забезпечення доставки підозрюваного до місця кримінального провадження, у разі коли підозрюваний ухиляється від виконання викликів слідчого, прокурора.

Таким чином, оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук, окрім досягнення дієвості цього кримінального провадження щодо можливого розшуку ОСОБА_9 через канали міжнародного розшуку, був спрямований й на породження інших наслідків та процесуальних можливостей, які виникають у сторони обвинувачення, в тому числі, що передбачені ч.6 ст.193 КПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги захисника в цій частині та вважає обґрунтованими висновки слідчого судді щодо оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненадання доказів належного внесення до ЄРДР відомостей про оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук, оскільки картка «Правопорушник», відповідно до реквізитів, зазначених на ній, є невід`ємною частиною ЄРДР (т.8, а.п. 26-27).

Відносно доводів про відсутність щодо ОСОБА_9 ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Слідчим суддею було встановлено існування ризиків: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення; здійснення впливу зі сторони підозрюваного, на свідків у провадженні, а також на інших підозрюваних; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що ймовірність того, що підозрюваний може спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди, але не у будь-якому випадку цього може бути достатньо для обрання запобіжного заходу. Якщо про ризик переховування заявлено слідчим, суд має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність переховування підозрюваного.

Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо існування відносно ОСОБА_9 ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній має право на постійне місце проживання на території Республіки Польщі, навіть має можливість займатися діяльністю для отримання прибутку, про що повідомили уповноважені особи Республіки Польщі (т.8, а.п.8-16, т.1, а.п. 128-132). Матеріальне становище (доходи, майно) можуть надати ОСОБА_9 можливість досить тривалий час перебувати за кордоном (т. 1, а.п. 43-44, 49-127, 132,

Є обґрунтовані підстави вважати, що усвідомлюючи можливість настання кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини, 12.12.2022. ОСОБА_9, перетнув державний кордон України в напрямку Республіки Польща. Після цього на територію України ОСОБА_9 не повернувся. Разом з тим, ОСОБА_9 у 2022 році 12 разів здійснював в`їзд на територію України, у тому числі - 10 разів після 24.02.2022, початку повномасштабного вторгнення.

Достовірно знаючи про складення відносно нього повідомлення про підозру, про що ОСОБА_9 повідомив у листі до Національного антикорупційного бюро України (т.1, а.п. 206-207), останній не вжив будь-яких заходів задля повернення в Україну, хоча усі медичні документи, надані на підтвердження його серйозних захворювань, були видані закладами охорони здоров`я України у 2022 році.

ОСОБА_9 підозрюється у тому числі вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, за який кримінальним законом передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи вказані обставини у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про існування вказаного ризику, а тому відхиляє доводи апеляційної скарги у цій частині.

Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Так, відповідно до матеріалів НСРД інші особи погоджують із ОСОБА_9 свої дії. Наприклад, 25.04.2019 ОСОБА_10 надіслав ОСОБА_9 повідомлення наступного змісту: «Добрый день, ОСОБА_27 . Сегодня делаем платежи. В реестре 12000 мат помощи ОСОБА_28 . Станилевич ссылается на то, что согласовано с вами. Все верно?". Після отримання від ОСОБА_9 відповіді, ОСОБА_10 написав останньому повідомлення наступного змісту : «Ок. Спасибо. Тут еще один крупный платеж 166 600.00 ТОВ КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ. За акт.е/енергію за 05.2019р. он планировался?». Наступним повідомленням ОСОБА_10 до ОСОБА_9 було : «Ок. Спасибо. Подписываю» (т.4, а.п. 11 (зворотна сторона)).

Крім того, у протоколах про проведення негласних слідчих розшукових дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж зафіксовано спілкування ОСОБА_9 з іншими особами, у тому числі з тими, які набули статусу підозрюваних у кримінальному провадженні № 42019000000002463 стосовно вирішення питань, пов`язаних з ДП «НКУ» (т.5).

Зокрема, у протоколі про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16.03.2020 (т.5, а.п.61-83) зафіксовано розмови ОСОБА_9 із ОСОБА_11, у яких відображена керівна позиція ОСОБА_9 .

Із розмов, зафіксованих у протоколі про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16.07.2020 (т.5, а.п. 260 - 276) ОСОБА_9 повідомляє ОСОБА_13, що більше «ні копійки» не буде платити ОСОБА_10, негативно оцінюють роботу останнього.

З огляду на що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002463 від 25.11.2019 не було закінчено, а сторона обвинувачення не отримала доступу до технічних засобів передачі інформації, які ймовірно використовувалися підозрюваними, є обгрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_9 будуть вживатися заходи задля знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення.

Зокрема, ймовірно з метою ухилення від кримінальної відповідальності, 03.06.2020 о 07 год 14 хв., ОСОБА_9 зателефонував абоненту НОМЕР_1 (бухгалтер ТОВ «Вест Прайт») і просив її знищити всі документи по «другій формі» (в розмовах між фігурантами так позначається «чорна бухгалтерія»).

А тому колегія судді відхиляє цей довід апеляційної скарги.

Ризик здійснення впливу зі сторони підозрюваного на свідків у провадженні, а також на інших підозрюваних є доведеним, оскільки позиція інших свідків та підозрюваних щодо обставин скоєння інкримінованих злочинів може впливати на становище ОСОБА_9 як особи, що має процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 42019000000002463.

Встановлюючи існування вказаного ризику, колегія суддів погоджується із вказаними висновками та також враховує, що визначений КПК України порядок отримання показань від свідків на різних етапах кримінального провадження зберігає ризик такого впливу до моменту отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.

Так, на початковій стадії досудового розслідування показання свідків отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків.

Вказане дає підстави обґрунтовано припускати наявність можливості незаконного впливу на свідків зі сторони зацікавленої особи, якою є підозрюваний, з метою формування певної позиції шляхом викривлення показань свідків чи надання останніми неправдивих показань.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі відносно існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з огляду на те, що досліджені під час судового розгляду та апеляційного перегляду матеріали вказують на ймовірність вчинення ОСОБА_9 дій, як самостійно, так і з залучення третіх осіб, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі з метою спотворення фактичних обставин, які мали місце, використовуючи при цьому різні методи впливу - авторитет, зв`язки, матеріальне становище тощо. А тому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Крім того колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на наявні матеріали кримінального провадження, зокрема матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, відповідно до яких ОСОБА_9 у співучасті з іншими особами вчиняли вплив на службових осіб Мінкультури, службових осіб Державної аудиторської служби України співробітників поліції, Агентства з розшуку та менеджменту активів, тощо. В даному випадку, враховуючи матеріальне становище підозрюваного та характер його попередньої поведінки, зафіксованої в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, неможливо виключити, що підозрюваний може вчинювати дії, спрямовані на уникнення засудження, шляхом пошуку можливостей незаконного впливу на відповідних службових осіб.

Відносно відсутності оцінки слідчого судді щодо можливості застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Тобто, законодавцем закріплено, що фактично ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наділяє уповноважених осіб можливістю затримати підозрюваного чи обвинуваченого, щодо якого не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, слідчим суддею, судом за участю підозрюваного, обвинуваченого має бути здійснено розгляд питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Дана гарантія покликана з однієї сторони надати можливість стороні обвинувачення щодо дієвого здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, а з іншого - надати можливість підозрюваному чи обвинуваченому бути присутнім під час розгляду щодо нього питання про застосування запобіжного заходу та належним чином реалізовувати своє право на захист, у тому числі самостійно.

За таких обставин, під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд не має надавати оцінку можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів. За таких обставин, колегія суддів відхиляє даний довід апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги в частині порушення принципу змагальності сторін та надання слідчим суддею невиправданих переваг стороні обвинувачення колегією суддів відхиляються з огляду на те, що вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Так, реалізація принципу змагальності сторін полягає у тому, що сторони мають право на подання ними своїх доказів, заявлення клопотань тощо та доведення перед судом їх переконливості, однак існування цього принципу жодним чином не свідчить про обов`язок слідчого судді чи суду їх безумовного прийняття чи задоволення. Натомість, слідчий суддя, суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали провадження, зобов`язаний прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

5. Висновки суду

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

В силу вимог ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 .

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.05.2023 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4