Document No. 111671939

Справа № 991/5261/23

Провадження № 1-кс/991/5282/23

УХВАЛА

16.06.2023 м. Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні, у кримінальному провадженні № 52016000000000081, за підозрою, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 209КК України,

за участі представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, детектива ОСОБА_6,

ВСТАНОВИЛА:

І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

1.15.06.2023 адвокат ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_4 звернувся із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.03.2023 у справі № 991/1870/23 у кримінальному провадженні № 52016000000000081, зокрема, на автомобіль TOYOTA CAMRY, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2 .

2.У цей же день, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, клопотання передане на розгляд слідчій судді ОСОБА_1 .

3.Клопотання мотивоване тим, що арешт накладено необґрунтовано.

ІI. Положення закону, якими керувалася слідча суддя при постановленні ухвали

4.Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).

5.Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, (1) збереження речових доказів; (2) спеціальної конфіскації. У випадку накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. У випадку, накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України (частини 2-4 ст. 170 КПК України).

6.Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст.174 КПК України).

7.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (частини 1, 3 ст. 22 КПК України).

ІV. Встановлені слідчою суддею обставини із посиланням на докази

8.23.03.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості про кримінальне провадження № 52016000000000081.

9.У названому кримінальному провадженні ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28,ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 209КК України.

10.08.03.2023 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/1870/23 у кримінальному провадженні № 52016000000000081 накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_3 із забороною відчужувати та розпоряджатись таким майном, зокрема на автомобіль TOYOTA CAMRY, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, з огляду на перебування майна у власності підозрюваної.

11.Вирішуючи питання про арешт майна, слідчий суддя, окрім іншого встановив, що автомобіль TOYOTA CAMRY, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, належить на праві власності ОСОБА_3, що також підтверджується реєстраційного карткою та копією свідоцтва про реєстрацію названого транспортного засобу.

12.Водночас, слідчою суддею встановлено, що названий вище автомобіль перереєстрований на праві власності за підозрюваною 08.08.2014 (у зв`язку зі втратою свідоцтва про реєстрацію).

13.Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20.09.2019 у справі № 756/11680/19 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з названого рішення слідчою суддею встановлено, що шлюб між ними було зареєстровано 30.07.1994.

14.Отже, з огляду на наведене, право власності на автомобіль, з якого адвокат просить скасувати арешт, набуте ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 .

V. Мотиви слідчої судді

Щодо повноважень слідчої судді на розгляд клопотання

15.Дослідивши матеріали клопотання слідча суддя встановила, що воно подане у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду згідно із статтями 33-1, 216 КПК України, а тому його розгляд, з урахуванням положень п. 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК України, належить до повноважень слідчої судді Вищого антикорупційного суду.

Щодо підстав для скасування арешту майна

16.Слідчою суддею встановлено, що майно, скасувати арешт щодо якого просить адвокат, належать на праві власності ОСОБА_4, про що зазнаватиметься далі, який не був присутній при розгляді питання про його арешт, а тому, в силу положень ч. 1 ст. 174 КПК України, такий має право на звернення з клопотанням про скасування відповідного арешту.

17.І хоча за змістом ч. 1 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту повинно бути подане самим власником чи володільцем майна, однак слідча суддя застосовує норму статті 59 Конституції України. Остання є нормою прямої дії, та гарантує конституційне право на професійну правничу допомогу в контексті із офіційним тлумаченням відповідної норми у попередній редакції, здійсненого Конституційним Судом України у рішенні № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року, де зазначається, що норму «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.

18.Отже, на підставі ст. 59 Конституції України адвокат, який уповноважений власником майна (що підтверджується копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером на надання правової допомоги), має право від його імені оскаржувати арешт майна, що є формою професійної правничої допомоги.

19.Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

20.Слідчою суддею встановлено, що автомобіль TOYOTA CAMRY, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, належить на праві власності підозрюваній у кримінальному провадженні№ 52016000000000081, у рамках якого з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладено арешт на її майно, у тому числі і на названий автомобіль. Поряд з цим, слідчою суддею встановлено, що право власності на такий автомобіль набуте підозрюваною у період перебування у шлюбі з ОСОБА_4 ..

21.Водночас, кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

22.Отже, Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, у певних положеннях є теж частиною кримінального процесуального законодавства. Останні у ст. 62 встановлюють, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Поряд з цим, ч. 6 ст. 48 визначає, що у разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

23.Сімейний Кодекс України (далі - СК України), зокрема, у статтях 60-71 встановлює правовий режим спільної сумісної власності подружжя. Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

24.Отже, на підставі викладеного у п. 12-14 цієї ухвали, слідча суддя вважає, що до майна, з якого адвокат просить скасувати арешт, підлягає застосуванню презумпція, належності на праві спільної сумісної власності майна, набутого подружжям за час шлюбу.

25.Водночас, із наданих слідчій судді матеріалів не встановлено обставин, які б давали підстави відносити, майно, про яке іде мова у клопотанні, до особистої приватної власності.

26.Окрім того, слідча суддя звертає увагу на те, що спільна сумісна власність подружжя належить подружжю незалежно від того, на чиє ім`я видано та оформлено документи.

27.Поряд з цим, положення ч. 1 ст. 70 ЦК України: «У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором», вказують на те, що частки у спільній сумісній власності визначаються виключно під час поділу майна. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

28.Отже, визначення часток у спільній сумісній власності має наслідком припинення такого різновиду форми власності. Відповідно до вищенаведених положень СК України таке здійснюється виключно за взаємною згодою подружжя або, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ч. 1 ст. 71). Отже, у такому разі наявний спір про право, що вирішується у порядку цивільного судочинства, що не віднесено до компетенції слідчого судді.

29.А тому відповідно до засади диспозитивності слідча суддя під час цього розгляду не вправі вирішувати питання щодо визначення часток ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у майні, набутому ними під час перебування у шлюбі.

30.Водночас, СК України у ст. 73 також передбачає можливість стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя: « Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. При відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення».

31.Отже, з огляду на мету накладення арешту (забезпечення конфіскації майна як виду покарання), належність арештованого майна на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яка є підозрюваною у кримінальному провадженні, слідча суддя приходить до висновку, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, є обґрунтованим, а тому у задоволенні клопотання належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 174, 372 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідча суддя ОСОБА_1