Document No. 111866469

Справа № 991/5254/23

Провадження № 1-кс/991/5275/23

У Х В А Л А

20.06.2023 м. Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, у відкритому судовому засіданні, у кримінальному провадженні №52023000000000073,

за підозрою ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кременець Тернопільської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

за участі детектива ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5,

в с т а н о в и л а:

І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

1.1.09.06.2023 начальник першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 (далі САП, прокурор), засобами поштового зв`язку звернувся із клопотанням про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку 07.06.2023 у кримінальному провадженні № 52023000000000073 у володіннях за адресою: АДРЕСА_2, у яких здійснює діяльність КП «Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» Рівненської обласної ради, з урахуванням позиції детектива, присутнього в судовому засіданні за дорученням прокурора, шляхом встановлення заборони розпорядження та користування майном, а саме:

1.1.1.на грошові кошти у сумі 5800 доларів США та 50 євро - з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання;

1.1.2.на грошовікошти усумі 1200доларів США, мобільний телефон ОСОБА_3 марки AppleIPhone13Pro,IMEI НОМЕР_1, мобільний телефон ОСОБА_7 марки Vivo Y21, модель V2111, серійний номер НОМЕР_2, IMEI1 НОМЕР_3, IMEI2 НОМЕР_4 з метою збереження речових доказів.

1.2.Клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду 15.06.2023 та було передано до провадження слідчої судді ОСОБА_1 .

1.3.Детектив клопотання підтримав, просив задовольнити.

1.4.Захисник не заперечував щодо задоволення клопотання в частині встановлення заборони розпорядження та користування грошовими коштами у сумі 1200 доларів США, мобільним телефоном ОСОБА_3 марки Apple IPhone 13 Pro, адже це сприятиме встановленню обставин ймовірно вчиненого кримінального правопорушення.

1.5.Натомість, захисник заперечував щодо накладення арешту на грошові кошти у сумі 5800 доларів США та 50 євро, стверджуючи, що це є особистими коштами його дружини, які вона заробила з 2013 року працюючи у лікарні та як фізична особа підприємець.

1.6.Питання арешту мобільного телефона ОСОБА_7 марки Vivo Y21, модель V2111, захисник залишив на розсуд суду, позаяк не є представником власника цього майна.

ІІ. Положення закону, якими керувалася слідча суддя при постановленні ухвали

Щодо арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження

2.1.Відповідно доч.1та пункту7ч.2ст.131КПК Українизаходи забезпеченнякримінального провадженнязастосовуються зметою досягненнядієвості цьогопровадження,до яких,зокрема,належить арештмайна. Застосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження недопускається,якщо слідчий,прокурор недоведе,що: (1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; (2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

2.2.Поряд з цим, арешт майна застосовується у кримінальному провадженні незалежно від ступеню тяжкості кримінального правопорушення, що у ньому розслідується.

2.3.Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. У такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України,може призначитипокарання увиді конфіскаціїмайна абозастосувати доюридичної особизахід кримінально-правовогохарактеру увиді конфіскаціїмайна.Арешт можебути накладенийу встановленомуцим Кодексомпорядку нарухоме чинерухоме майно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,віртуальні активи,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається (ст. 170 КПК України).

2.4.Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).

2.5.Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

2.6.У силучастин 1,2,4,5ст.173КПК Українислідчий суддявідмовляє узадоволенні клопотанняпро арештмайна,якщо особа,що йогоподала,не доведенеобхідність такогоарешту,а такожнаявність ризиківприховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення,відчуження майна.При вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддяповинен враховувати: (1)правовупідставу дляарешту майна; (2) можливість використання як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт накладається з метою забезпечення збереження речових доказів; (3) наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність;(4)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; (5) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

2.7.У разізадоволення клопотанняслідчий суддяпостановляє ухвалу,в якійзазначає: 1)перелік майна,на якенакладено арешт; 2)підстави застосуванняарешту майна; 3)перелік тимчасововилученого майна,яке підлягаєповерненню особі,у разіприйняття такогорішення; 4)заборону,обмеження розпоряджатисяабо користуватисямайном уразі їхпередбачення тавказівку натаке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Положення закону щодо арешту майна, що є спільною сумісною власністю подружжя

2.8.Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України (ч. 3 ст. 26 КПК України).

2.9.Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

2.10.Отже, Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, у певних положеннях є теж частиною кримінального процесуального законодавства. Останні у ст. 62 встановлюють, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Поряд з цим, ч. 6 ст. 48 визначає, що у разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

2.11.Сімейний КодексУкраїни (далі СКУкраїни),зокрема,у статтях60-71встановлює правовийрежим спільноїсумісної власностіподружжя.Так,майно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляд задітьми,хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу). Вважається,що кожнаріч,набута зачас шлюбу,крім речейіндивідуального користування,є об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя.Об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя можебути будь-якемайно,за виняткомвиключеного зцивільного обороту.Якщо одниміз подружжяукладено договірв інтересахсім`ї,то гроші,інше майно,в томучислі гонорар,виграш,які булиодержані зацим договором,є об`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя.Дружина тачоловік маютьрівні правана володіння,користування ірозпоряджання майном,що належитьїм направі спільноїсумісної власності,якщо іншене встановленодомовленістю міжними.Дружина,чоловік розпоряджаютьсямайном,що єоб`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя,за взаємноюзгодою.Дружина,чоловік маютьправо укластиз іншоюособою договіркупівлі-продажу,міни,дарування,довічного утримання(догляду),застави щодосвоєї часткиу правіспільної сумісноївласності подружжялише післяїї визначеннята виділув натуріабо визначенняпорядку користуваннямайном.Дружина ічоловік маютьправо розділитимайно завзаємною згодою. Договірпро поділжитлового будинку,квартири,іншого нерухомогомайна,а такожпро виділнерухомого майнадружині,чоловікові зіскладу усьогомайна подружжямає бутинотаріально посвідчений.У разіподілу майна,що єоб`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя,частки майнадружини тачоловіка єрівними,якщо іншене визначенодомовленістю міжними абошлюбним договором.При вирішенніспору проподіл майнасуд можевідступити відзасади рівностічасток подружжяза обставин,що маютьістотне значення,зокрема якщоодин ізних недбав проматеріальне забезпеченнясім`ї,ухилявся відучасті вутриманні дитини(дітей),приховав,знищив чипошкодив спільнемайно,витрачав йогона шкодуінтересам сім`ї.Якщо дружината чоловікне домовилисяпро порядокподілу майна,спір можебути вирішенийсудом.При цьомусуд бередо увагиінтереси дружини,чоловіка,дітей таінші обставини,що маютьістотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України.

2.12.СК України у ст. 73 також передбачає можливість стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя: «Стягнення можебути накладенона майно,яке єспільною сумісноювласністю подружжя,якщо судомвстановлено,що договірбув укладенийодним ізподружжя вінтересах сім`їі те,що булоодержане задоговором,використано наїї потреби. При відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням одного з подружжя, стягнення може бути накладено на майно, набуте за час шлюбу, якщо рішенням суду встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення».

2.13.Також, у ст. 57 СКУкраїни визначає випадки віднесення майна до особистої приватної власності дружини чи чоловіка.

ІІІ. Встановлені слідчою суддею обставини із посиланням на докази

3.1.08.06.2023 у кримінальному провадженні № 52023000000000073 ОСОБА_3 повідомлено про підозру. Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України підписано заступником Генерального прокурора керівником САП ОСОБА_8 та за його дорученням, виданим на підставі ч. 2 ст. 481 КПК України, вручено прокурором САП ОСОБА_9 /а.с. 54-68/.

3.2.Захисник не оспорював порядок набуття ОСОБА_3 процесуального статусу підозрюваного, тому слідча суддя відповідно до засад змагальності та диспозитивності не перевірятиме такі обставини.

3.3. ОСОБА_3 повідомлено про підозруу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а самеу проханні та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди /а.с. 54-68/.

3.4.Поряд з цим, з матеріалів клопотання встановлено, що під час обшуку 07.06.2023, проведеного у цьому кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчої судді від 02.06.2023 у справі № 991/4767/23 у володіннях за адресою: АДРЕСА_2, у яких здійснює діяльність КП «Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» Рівненської обласної ради, було вилучено майно, арешт на яке просить накласти прокурор, а саме:

-грошові кошти у сумі 1200 доларів США;

-грошові кошти у сумі 5800 доларів США та 50 євро;

-мобільний телефон ОСОБА_3 марки Apple IPhone 13 Pro, IMEI НОМЕР_1 ;

-мобільний телефон ОСОБА_7 марки Vivo Y21, модель V2111, серійний номер НОМЕР_2, IMEI1 НОМЕР_3, IMEI2 НОМЕР_4 /а.с. 45-53/.

3.5.Так, згідно з протоколом обшуку, грошові кошти у сумі 1200 доларів США було виявлено на столі ОСОБА_3 та такі ймовірно є предметом неправомірної вигоди. Слідчою суддею встановлено, що їх серії та номери відповідають коштам, які зазначені у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 07.06.2023, що були видані ОСОБА_10 з метою отримання фактичних даних щодо ознак вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, пов`язаного з одержанням неправомірної вигоди /а.с. 31-38, 45-53/.

3.6.Під час обшуку також було віднайдено кошти у сумі 5800 доларів США та 50 євро, з яких 1500 доларів США поміщені до білого паперового конверту, а 4300 доларів США та 50 євро ОСОБА_3 видав самостійно зі своїх кишень та пояснив, що це його особисті кошти /а.с. 45-53/.

3.7.У мобільному телефоні ОСОБА_3 марки Apple IPhone 13 Pro виявлено листування у застосунку «Viber» з абонентом « ОСОБА_11 » та у застосунку « ОСОБА_12 » із абонентом « ОСОБА_13 » та видалені повідомлення /а.с. 45-53/. Такий вилучено з метою проведення огляду за участі спеціаліста та експертного дослідження.

3.8.Також у протоколі обшуку зазначається, що мобільний телефон ОСОБА_7 марки Vivo Y21, модель V2111 містить сліди видалення повідомлень у застосунку «Viber» у листуванні з ОСОБА_3, тому потребує дослідження експертом.

3.9.Постановами детектива від 09.06.2023 грошові кошти у сумі 1200 доларів США з серіями та номерами згідно з переліком, мобільний телефон IPhone 13 Pro, мобільний телефон Vivo Y21, модель V2111, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52023000000000073 /а.с. 91-96/.

ІV. Мотиви слідчої судді

Щодо повноважень слідчої судді на розгляд клопотання

4.1.Дослідивши матеріали клопотання слідча суддя встановила, що воно подане у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду, згідно із ст. 33-1, 216 КПК України, а тому його розгляд належить до повноважень слідчої судді Вищого антикорупційного суду.

4.2.Клопотання, подане у межах строків, визначених ч. 5 ст. 171 КПК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення

4.3.За змістом підозри ОСОБА_3 є депутатом Рівненської обласної ради VIII скликання та головним лікарем неприбуткового закладу охорони здоров`я комунального унітарного некомерційного підприємства «Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» Рівненської обласної ради (далі КП «РОСДРЗН» РОР), тобто обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а отже є службовою особою. Окрім того, ОСОБА_3 є відповідальним за своєчасність та обґрунтованість направлення лікарсько-консультативною комісією КП «РОСДРЗН» РОР (далі - ЛКК) громадян на огляд та обстеження до медико-соціальної експертної комісії (далі МСЕК), у тому числі уповноважений приймати рішення про направлення документів хворого до Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії (далі Львівська РМЕК), з метою встановлення пов`язаності виникнення захворювання з аварією на ЧАЕС.

4.4.Так,12.01.2023 ОСОБА_14, яка є інвалідом третьої групи строком до 01.01.2024 та постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС, після проходження огляду Рівненською міжрайонною спеціалізованою фтизіопульманологічною МСЕК та отримання відповідної довідки, за вказівкою ОСОБА_3 прибула до його службового кабінету у КП «РОСДРЗН»РОР, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. В`ячеслава Чорновола, 79. Під час вказаної зустрічі у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди шляхом зловживання службовим становищем, реалізуючи який, ОСОБА_3, усвідомлюючи право ОСОБА_15 на оформлення групи інвалідності у зв`язку з аварією на ЧАЕС, під час спілкування з нею повідомив, що її захворювання може бути пов`язаним з наслідками аварії на ЧАЕС та, що він може вжити заходів для оформлення відповідної групи інвалідності, а саме: оформити необхідні документи, перелік яких ОСОБА_3 надавав ОСОБА_10 (направлення від голови ЛКК, виписка з амбулаторної картки до 1986 року та після, ксерокопія епікрезів, консультативне заключення обласних спеціалістів, амбулаторна картка) та прийняти рішення про їх направлення в Львівську РМЕК, за що ОСОБА_10 має надати йому неправомірну вигоду в сумі 1200 (одна тисяча двісті) доларів США. ОСОБА_10, усвідомлюючи, що вона має право на оформлення групи інвалідності у зв`язку з аварією на ЧАЕС, яка затверджується строком на три роки, на відміну від звичайної інвалідності, яка затверджується строком на один рік, і надає право на ширший перелік пільг та соціальні виплати у більшому розмірі, ніж при звичайній інвалідності, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, а також у зв`язку зі створенням ОСОБА_3 умов, за яких вона вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідками щодо своїх прав і законних інтересів, вимушено погодилася на незаконне прохання, поєднане з вимаганням, ОСОБА_3 . Під час зустрічей, які відбулися 08.03.2023 та 22.03.2023 у службовому кабінеті ОСОБА_3, останній повторно висловив прохання надати йому неправомірну вигоду, зазначивши, що кошти можна буде передати після одержання відповідного висновку Львівської РМЕК, водночас, під час зустрічі 22.03.2023 ОСОБА_3 також повідомив ОСОБА_10, що її документи вже готові і найближчим часом будуть направлені до Львівської РМЕК.

4.5.У подальшому, 07.06.2023 близько 09 год. 55 хв. ОСОБА_3, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, особисто одержав від ОСОБА_10 обумовлену ним неправомірну вигоду в розмірі 1 200 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ на 07.06.2023 становило 43 882,32 грн) за здійснення ним з використанням наданого службового становища відповідних дій щодо оформлення групи інвалідності у зв`язку з аварією на ЧАЕС для ОСОБА_10 .

4.6.Слідча суддя зауважує, що КПК України не встановлює критеріїв визначення обґрунтованості підозри. Однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

4.7.У практиці останнього «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), від 21.04.2011, заява №42310/04, п. 175).

4.8.Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. The United Kingdom), від 28.10.1994, заява №14310/88, п. 55).

4.9.Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується під час вирішення питанняпро арешт майна, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).

4.10.Отже, під час перевірки, чи наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,слідча суддя з`ясовує, чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, своїми діями могла вчинити кримінальні правопорушення, а також, чи такі виправдовують подальше розслідування.

4.11.Обґрунтованість підозрипідтверджується матеріалами,що доданідо клопотання,зокрема,копіями: заяви та протоколів допитів ОСОБА_10, в яких остання повідомила, що головний лікарКП «РОСДРЗН»РОР ОСОБА_3 висловив прохання надати йому неправомірну вигоду у розмірі 1200 доларів США заздійснення дій щодо оформлення їй групи інвалідності у зв`язку з аварією на ЧАЕС, а також обставини, при яких таке прохання було висловлено та, при яких ОСОБА_10 передала ОСОБА_3 кошти у сумі 1200 доларів США, у якості неправомірної вигоди/а.с. 12-30/; протоколу огляду та вручення грошових коштів від 07.06.2023, відповідно до якого детективами НАБУ в присутності понятих вручено ОСОБА_10 кошти у сумі 1200 доларів США (12 купюр номіналом по 100 доларів США), які вона поклала до чорної жіночої сумки /а.с. 31-38/; протоколу обшуку від 07.06.2023, відповідно до якого під час проведеного обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_3 на столі під документами виявлено кошти у сумі 1200 доларів США купюрами по 100 доларів США у кількості 12 штук (серійні номери яких відповідають серійним номерам купюр, вручених детективами НАБУ ОСОБА_10 ), мобільний телефон марки Iphone 13 Pro, у якому виявлено листування з абонентом « ОСОБА_11 », а також у смітнику виявлено розірваний на 12 частин невеликий аркуш паперу з номером телефону ОСОБА_10 /а.с. 45-53/.

4.12.Дані, що містяться у наданих слідчій судді копіях матеріалів кримінального провадження №52023000000000073 можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_3 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбаченеч. 3 ст. 368КК України, та виправдовують подальше розслідування.

4.13.Отже, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні наведеного.

Щодо підстав для арешту майна

4.14.Правовими підставами для арешту майна, зазначеного у п. 1.1.1 цієї ухвали, є забезпечення конфіскації майнаяк видупокарання,а майна,зазначеного уп.1.1.2.- збереження речових доказів відповідно (п. 1, 3 ч.2 ст. 170 КПК України).

4.15.На переконання слідчої судді доведено, що ці підстави підлягають застосуванню, з огляду на нижче наведене.

Щодо можливості конфіскації майна

4.16.Водночас, слідча суддя окремо звертає увагу на підстави для арешту майна, а саме коштів у сумі 5800 доларів США та 50 євро, вилучених під час обшуку, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

4.17. Так, слідча суддя враховує, що ч. 7 ст. 236 КПК України визначено право слідчого, прокурора тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Цією ж нормою визначено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

4.18.Із огляду на викладене, слідча суддя доходить висновку, що тимчасово вилученими під час обшуку є будь-які речі, дозвіл на відшукання яких не надано слідчим суддею, однак такі мають значення для кримінального провадження. Перелік таких речей не обмежений.

4.19.Отже, вирішення питання про вилучення під час проведення обшуку того чи іншого майна відноситься до дискреційних повноважень службової особи, яка проводить таку сліду дію. Тому відсутність в ухвалі про обшук дозволу на вилучення таких грошових коштів не може розцінюватись як заборона здійснити таке вилучення.

4.20.Зважаючи, що у цьому кримінальному провадженні розслідується вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за вчинення якого передбачено додаткове обов`язкове покарання у вигляді конфіскації майна, детектив мав достатні підстави вважати, що речі, зокрема, кошти, які є власністю ОСОБА_3 можуть мати значення для кримінального провадження, адже завданням останнього є, серед іншого, притягнення до відповідальності кожного, хто вчинив кримінальне правопорушення, в міру своєї вини.

4.21.Те, що на час вилучення таких речей ОСОБА_3 не мав статусу підозрюваного загалом не впливає на законність проведеного обшуку у цій частині. Позаяк, норми КПК України передбачають низку компенсаторних механізмів, а саме необхідність звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та судовий контроль даного питання, які забезпечують дотримання відповідних гарантій прав особи, зокрема права власності.

4.22.До моменту направлення 09.06.2023 клопотання про арешт майна, ОСОБА_3 набув статусу підозрюваного у вчиненні злочину, покарання за вчинення якого передбачає конфіскацію майна /а.с. 54-68/.

4.23.Положення п. 3 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України допускають накладення арешту на майно підозрюваного з метою конфіскації майна як виду покарання.

4.24.Слідча суддя відхиляє доводи захисника про те, що такі кошти є особистими коштами дружини підозрюваного, заробленими нею з 2013 року.

4.25.Адже, у СК України встановлена презумпція належності на праві спільної сумісної власності майна, набутого подружжям за час шлюбу.

4.26.Захисник у засіданні підтвердив, що відповідні кошти, набуті дружиною підозрюваного під час шлюбу як її заробіток, а, отже, до них підлягає застосуванню така презумпція. Адже із наданих слідчій судді матеріалів не встановлено обставин, які б давали підстави відносити таке майно до особистої приватної власності підозрюваного чи його дружини.

4.27.Поряд з цим, положення ч. 1 ст. 70 ЦК України: «У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором», вказують на те, що частки у спільній сумісній власності визначаються виключно під час поділу майна. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

4.28.Отже, визначення часток у спільній сумісній власності має наслідком припинення такого різновиду форми власності. Відповідно до вищенаведених положень СК України таке здійснюється виключно за взаємною згодою подружжя або, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (ч. 1 ст. 71). Отже, у такому разі наявний спір про право, що вирішується у порядку цивільного судочинства, що не віднесено до компетенції слідчого судді.

4.29.А тому відповідно до засади диспозитивності слідча суддя під час цього розгляду не вправі визначати частки у майні подружжя підозрюваного. На підставі зазначеного, слідча суддя також не знаходить підстав для застосування позиції Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19) щодо можливості визначення наразі часток у майні подружжя, що арештоване, адже суд висловив таку позицію, за результатами вирішення відповідного питання у рамках цивільного судочинства, як і повинно вирішуватись.

4.30.Поряд з цим, слідча суддя бере до уваги позицію ВС, викладену у постанові від 04.10.2022 у справі № 752/7440/18, відповідно до якої спори щодо виділення частки майна із спільної сумісної власності вирішуються у інший спосіб, при цьому в межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно, в тому числі і яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, шляхом поділу його з виділенням часток.

4.31.Отже, наявні підстави для накладення арешту на вилучені під час проведення обшуку кошти у сумі 5800 доларів США та 50 євро з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, що може бути призначене підозрюваному. Адже такі йому належать на праві спільної сумісної власності, частки у якій у встановленому законом порядку наразі не визначені.

Щодо можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні

4.32.Зважаючи нате,що вилучені мобільні телефони містять листування між ОСОБА_3 та ОСОБА_10, ОСОБА_3 та членом МСЕК ОСОБА_7, у т.ч. видалені, та до їх огляду необхідно залучити спеціаліста та провести експертне дослідження, а кошти у сумі 1200 доларів США є ймовірно неправомірною вигодою, одержаною ОСОБА_3 від ОСОБА_10, то наявні умови, визначені абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України, для їх арешту, так як вони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження.

Щодо ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна

4.33.Долучені до клопотання матеріали вказують на достатні підстави вважати, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР, з огляду на обставини, наведені у п.4.3.-4.13. цієї ухвали.

4.34.Отже, у причетних до можливого вчинення кримінального правопорушення осіб є вагомі підстави приховувати, пошкоджувати, псувати, знищувати, перетворювати, передавати майно, на яке прокурор просить накласти арешт.

4.35.Зокрема, з огляду на оголошення ОСОБА_3 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якого передбачає такий додатковий обов`язковий вид покарання як конфіскація майна, то у підозрюваного є вагомі підстави для вчинення дій щодо приховування, перетворення, використання, передачі грошових коштів у сумі 5800 доларів США та 50 євро, на які детектив просить накласти арешт.

4.36.За таких обставин, кошти у сумі 5800 доларів США та 50 євро підлягають арешту шляхом позбавлення права розпорядження та користування ними. Обмеження ОСОБА_3 та його дружини у використанні саме таких правомочностей власника відповідає завданню арешту майна у кримінальному провадженні.

4.37.Такі ж ризики встановлені слідчою суддею щодо коштів у сумі 1200 доларів США, які становлять предмет неправомірної вигоди, ймовірно одержаної ОСОБА_3, що на момент вилучення перебували у його володінні. До їх реалізації ОСОБА_3 може вдатись з метою ухилення від кримінальної відповідальності, позаяк такі кошти були наперед оглянуті детективами, а їх приховування, перетворення, використання, передача може ускладнити процес доведення його ймовірної винуватості.

4.38.Відповідно до протоколу обшуку, мобільні телефони ОСОБА_3 та ОСОБА_7 вилучені для проведення огляду за участі спеціаліста та експертного дослідження, з огляду на виявлене у них листування, що має значення для встановлення обставин цього кримінального провадження та видалені повідомлення.

4.39.Хоч захисник у судовому засіданні стверджував про зацікавленість ОСОБА_3 у встановленні обставин кримінального провадження, однак наявність видалених повідомлень у листуванні переконує слідчу суддю у схильності ОСОБА_3, а так само ОСОБА_16 до приховування, знищення інформації щодо їхнього спілкування, а зокрема, й між собою.

4.40.До того ж, долучені до клопотання матеріали підтверджують, що могло бути вчинене кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_3 .

4.41.Тому, є вагомі підстави вважати, що зі встановленням нових обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, враховуючи наявну можливість виявлення в електронних носіях відомостей та файлів, які мають істотне значення для цього кримінального провадження, існує загроза їх знищення, зокрема, видалення листування, адресатів, телефонних дзвінків, документів, програм, а також приховування, пошкодження чи знищення самих пристроїв.

4.42.За таких обставин, вилучене детективом майно підлягає арешту шляхом позбавлення права на розпорядження та користування майном. Адже саме у такий спосіб можна запобігти наведеним ризикам.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та виправданості потреб досудового розслідування у втручання у права і свободи особи

4.43.Однак, слідчій судді належить визначити, чи виправданим буде обмеження права власності, в тому числі, дружини підозрюваного, а також ОСОБА_7 у разі накладення арешту.

4.44.У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (1) чи є втручання законним; (2) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

4.45.Щодо законності втручання, то КПК України не встановлює заборон щодо накладення арешту на майно, що належить підозрюваному на праві спільної сумісної власності з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

4.46.Ба більше, законодавство передбачає і подальший механізм конфіскації майна, що перебуває у спільній сумісній власності. Так, Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2червня 2016року, у ч. 6 ст. 48 встановлює: «У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця».

4.47.На підставі викладеного, закон передбачає можливість накладення арешту на майно підозрюваного, що є спільною сумісною власністю, а питання звернення стягнення на таке із визначенням частки буде вирішуватись судом під час виконання вироку. До того ж, з урахуванням положень СК України така частка не обов`язково буде становити 1/2 кожного об`єкту майна чи загалом 1/2 всього спільного сумісного майна подружжя. А тому при накладенні арешту на майно, поряд з відсутністю у слідчого судді повноважень на визначення часток у спільній сумісній власності, ще й недоцільно визначати такі частки, адже під час виконання вироку суд може відступити від рівності часток подружжя.

4.48.Слідча суддя бере до уваги, що потреба уарешті коштіву сумі5800доларів СШАта 50євро викликананеобхідністю забезпеченняконфіскації майнапідозрюваного,що перебуваєу спільнійсумісній власності,як видупокарання укримінальному провадженні,а що стосується іншого вилученого під час обшуку майна, визначеного у підпункті 1.1.2 пункту 1.1 цієї ухвали необхідністю збереження речових доказів.

4.49.Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

4.50.На переконання слідчої судді, на даному етапі досудового розслідування, накладення арешту на вилучені детективом кошти у сумі 5800 доларів США та 50 євро, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання сприятиме виконанню завдання кримінального провадження, зокрема, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

4.51.Натомість, накладення арешту з метою збереження речових доказів, є необхідним для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення.

4.52.Арешт, накладений задля досягнення таких цілей, пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання слідчої судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у розслідуванні корупційних кримінальних правопорушень.

4.53.Слідча суддя вважає, що вказаний суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.

4.54.Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна, яке має важливе значення для досудового розслідування, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Щодо наслідків арешту майна

4.55.На переконання слідчої судді, з огляду на викладені у цій ухвалі обставини та початкову стадію досудового розслідування, такий арешт не є надмірно обтяжливим.

4.56.Поряд з цим, наразі слідчій судді не надано будь-яких даних, які б вказували на суттєве позначення арешту майна на інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_7, а що стосується майна, на яке поширюється режим спільної сумісної власності, дружини підозрюваного.

Щодо можливості виконання завдання, для виконання якого детектив звертається із клопотанням

4.57.Сторона обвинувачення обґрунтовує необхідність арешту майна, визначеного у підпункті 1.1.1 пункту 1.1. цієї ухвали необхідністю забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

4.58.З огляду на оголошення ОСОБА_3 підозри у вчиненні, з-поміж іншого, кримінального правопорушення, за яке передбачено додаткове обов`язкове покарання у виді конфіскації майна, відповідне завдання може бути виконане, у тому числі, незважаючи на правовий режим спільної сумісної власності.

4.59.Арешт майна, переліченого в підпункті 1.1.2 пункту 1.1. цієї ухвали, прокурор мотивує потребою у збереженні доказів для забезпечення розслідування кримінального правопорушення.

4.60.З огляду на обставини, викладені у цій ухвалі, на переконання слідчої судді наведене узгоджується із завданнями кримінального провадження, передбаченими у ст. 2 КПК України, та існують обґрунтовані підстави вважати, що таке завдання може бути виконане, внаслідок збирання детективом достатніх доказів для повного та неупередженого розслідування.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170-173, 372 КПК України, слідча суддя

п о с т а н о в и л а:

Клопотання про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 07.06.2023 у кримінальному провадженні № 52023000000000073 у володіннях за адресою: АДРЕСА_2, у яких здійснює діяльність КП «Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» Рівненської обласної ради, а саме:

-грошові кошти у сумі 1200 доларів США;

-грошові кошти у сумі 5800 доларів США та 50 євро;

-мобільний телефон ОСОБА_3 марки Apple IPhone 13 Pro, IMEI НОМЕР_1 ;

-мобільний телефон ОСОБА_7 марки Vivo Y21, модель V2111, серійний номер НОМЕР_2, IMEI1 НОМЕР_3, IMEI2 НОМЕР_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню уповноваженими у кримінальному провадженні №52023000000000073 детективами.

Копію ухвали не пізніше наступного робочого дня після її постановлення надіслати прокурору та ОСОБА_3, ОСОБА_7 .

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково під час досудового розслідування слідчому судді, а під час судового провадження - суду.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідча суддя ОСОБА_1