- Presiding judge (HACC) : Fedorak L.M.
Справа № 991/5510/23
Провадження 1-кс/991/5530/23
УХВАЛА
27.06.2023 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, скаржника ОСОБА_3,
ВСТАНОВИЛА:
1.22.06.2023 адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувсь до Вищого антикорупційного суду із скаргою на рішення та бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 (далі - НАБУ, детектив), у якій просив скасувати постанову про відому у поверненні тимчасово вилученого майна та зобов`язати детектива повернути тимчасово вилучене майно.
2.У цей же день, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду скарга передана на розгляд слідчій судді ОСОБА_1 .
3.Скаржник у судовому засіданні скаргу підтримав та просив її задовольнити.
4.Детектив у судове засідання не з`явивсь, просив відкласти розгляд скарги. Водночас, оскільки, КПК України не встановлює перешкод для розгляду скарги у випадку не прибуття представника суб`єкта, дії або бездіяльність якого оскаржується, а також, враховуючи думку скаржника з цього приводу, слідча суддя вважає за можливе розглянути таку скаргу.
5.Дослідивши скаргу, слідча суддя дійшла висновку про необхідність відмови у її задоволенні, з огляду на таке.
6.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
7.З матеріалів скарги слідчою суддею встановлено, що речі, про які йде мова у скарзі були вилучені у межах кримінального провадження № 52022000000000280 під час проведення невідкладного обшуку за місцем проживання ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1 .
8.На підставі викладеного, слідча суддя вважає, що скарга подана особою, яка має право подавати таку скаргу, а саме, адвокатом в інтересах володільця тимчасово вилученого майна та така підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
9.І хоча за змістом п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України скарга повинна бути подана саме володільцем майна, однак слідча суддя застосовує норму статті 59 Конституції України. Остання є нормою прямої дії, та гарантує конституційне право на професійну правничу допомогу в контексті із офіційним тлумаченням відповідної норми у попередній редакції, здійсненого Конституційним Судом України у рішенні № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року, де зазначається, що норму «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.
10.Отже, на підставі ст. 59 Конституції України адвокат, який уповноважений володільцем майна (що підтверджується копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером на надання правової допомоги), має право від його імені оскаржувати бездіяльність слідчого (детектива), передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України. Ба більше, володілець майна був присутній у судовому засіданні під час розгляду скарги та повністю її підтримав.
11.Також бездіяльність, що оскаржується, є триваючою, а тому скарга відповідає вимогам КПК України у питанні строків оскарження.
12.Згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
13.Остання встановлює, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України (статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, та кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України. Водночас, повинна бути наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
14.Так, п. 1, 2 ч. 5 ст. 216 КПК України передбачено, серед інших, такі умови як вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, передбачених статтями 368, 369 КК України, заступником міністра, а також - якщо розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого названими статтями, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення.
15.Згідно з матеріалами скарги, НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000280 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369 ККУ України, в рамках якого, повідомлено про підозру заступнику Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а саме в отриманні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, а також ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 369 К України, а саме у наданні службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірну вигоду в особливо великому розмірі, в загальній сумі 400 000 доларів США, що становить 14 627 440 грн, вчинене у складі організованої групи.
16.Отже, з огляду на повідомлення про підозру заступнику міністра, а також на те, що предмет кримінальних правопорушень, у вчиненні яких повідомлено про підозру названим вище особам, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, слідча суддя приходить до висновку про підсудність скарги Вищому антикорупційному суду.
17.Поряд з цим, слідча суддя бере до уваги, що у даному кримінальному провадженні розслідуються обставини щодо вчинення інших кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 209, 364 КК України, у співучасті з іншими особами, то з урахуванням положень п. 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК України, слідча суддя вважає, що загалом по такій скарзі має здійснюватися судовий контроль Вищим антикорупційним судом.
18.На підставі викладеного, скарга відповідає вимогам ст. 303 та ч. 1 ст. 306 КПК України.
19.Так, з ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.02.2023 у справі № 991/643/23, слідчою суддею встановлено, що слідчим суддею у межах кримінального провадження № 52022000000000280 надано дозвіл на обшук (легалізацію), який було проведено 21.01.2023 за місцем проживання ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, як невідкладний, з метою врятування майна у вигляді речових доказів, документів, технічних носіїв інформації. Такою ухвалою слідчий суддя надав дозвіл на відшукання та вилучення мобільного телефону іРhоnе 11 Рrо Мах, ІМЕІ НОМЕР_1, та НЖМД Тranscend s/n: F70282-1832.
20.Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
21.Згідно з ч. 1, 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
22.З наведеного встановлено, що віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого залежить від процесуального порядку його отримання органом досудового розслідування. Натомість, перелік відповідних процесуальних, слідчих дій обмежується затриманням особи, проведенням огляду чи обшуку. Водночас, норми, що регулюють порядок тимчасового вилучення майна прямо передбачають необхідність накладення арешту на нього, інакше обов`язкове його повернення володільцю.
23.У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено (ч. 5 ст. 171 КПК).
24.Водночас, при обшуку слідчий має право, зокрема, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК).
25.Отже, дана норма встановлює, що тимчасово вилученим під час обшуку майном вважається лише те, щодо якого прямо не надано дозвіл на відшукання у відповідній ухвалі та, яке не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.
26.З огляду на наведені вище положення ч. 7 ст. 236 КПК, вилучені детективом телефон та НЖМД, на відшукання та вилучення яких надано дозвіл в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, не вважаються тимчасово вилученим майном.
27.До таких же висновків дійшов слідчий суддя, розглядаючи клопотання детектива про накладення арешту на майно, вилучене 21.01.2023 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_3, встановивши, що таке не є тимчасово вилученим майном, з огляду на наявність дозволу на його відшукання та вилучення у відповідній ухвали слідчого судді про обшук, а тому утримання його детективами є виправданим на цьому етапі розслідування та не потребує арешту.
28.Отже, слідча суддя визнає необґрунтованими доводи адвоката про те, що телефон та НЖМД, вилучені у ОСОБА_3, є тимчасово вилученим майном, з огляду на те, що такі твердження, на переконання слідчої судді, є особистим трактуванням ним окремих положень кримінально процесуального законодавства, та спростовуються наведеним вище.
29.Щодо покликань скаржника та його адвоката на тривале перебування вилучених речей у розпорядженні детективів НАБУ, слідча суддя зазначає, що відповідно до постанови детектива від 25.05.2023 таке зумовлено призначенням у кримінальному провадженні низки експертних досліджень, зокрема комп`ютерно-технічних експертиз, у тому числі і щодо майна, яке просить повернути скаржник. Водночас, за повідомленням виконавців таких експертиз, орієнтовний строк початку їх виконання жовтень 2023 року у зв`язку із перебуванням на виконанні експертів значної кількості досліджень.
30.Так, ч. 1 ст. 169 КПК України визначено підстави, за наявності яких тимчасово вилучене майно повертається власнику, водночас, під час розгляду скарги слідчою суддею таких підстав не встановлено, а отже і відсутня оскаржувана бездіяльність детектива.
31.Водночас, скаржник просив скасувати постанову про відому у поверненні тимчасово вилученого майна та зобов`язати детектива повернути тимчасово вилучене майно.
32.Однак положення ч. 2 ст. 307 КПК України передбачають, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: (1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; (1-1) скасування повідомлення про підозру; (2) зобов`язання припинити дію; (3) зобов`язання вчинити певну дію; (4) відмову у задоволенні скарги.
33.Зважаючи на те, що предметом оскарження є бездіяльності детектива, то слідча суддя за результатами такого розгляду може прийняти рішення лише про зобов`язання вчинити певну дію чи відмовити у задоволенні скарги, а тому у задоволенні скарги належить відмовити.
З огляду на викладене, керуючись статтями 98, 303, 307, 371-372 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Відмовити у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого (детектива).
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідча суддя ОСОБА_1