Document No. 111941758

справа № 991/4684/23

провадження № 11-сс/991/418/23

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2023 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі:

прокурора ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.06.2023 р., якою відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42023000000000347 від 06.03.2023 р. відносно:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, працюючого заступником керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, -

в с т а н о в и л а:

06 червня 2023 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.06.2023 р. про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т. 3 а.с. 87-89).

До початку апеляційного розгляду прокурором подані доповнення до апеляційної скарги (т. 3 а.с. 114-120).

1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді визнано необґрунтованою підозру, повідомлену ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, та відмовлено у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі ? НАБУ) ОСОБА_9, погодженого з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6, про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 684 000 грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою клопотання детектива задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї посилається на те, що оскаржувану ухвалу постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а її висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що слідчий суддя дійшов хибного висновку щодо обов`язкової наявності потерпілої особи, невинуватої у вчиненні того злочину, що їй інкримінується, якщо розслідується кримінальне правопорушення, передбачене ст. 372 КК України. Водночас, диспозиція ст. 372 КК України не вимагає набуття будь-якою особою статусу потерпілого при притягненні до кримінальної відповідальності за вказаною статтею, а набуття чи відсутність у особи такого статусу не спростовує факту вчинення даного злочину. Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_10 не вчиняв злочину, оскільки вирок суду від 17.05.2023 р., яким затверджено угоду про визнання його винуватості, наразі ніким не оскаржується. Така позиція прямо суперечить вимогам ч. 4 ст. 459 КПК України, оскільки спочатку набирає законної сили вирок суду за фактом зловживання прокурора під час кримінального провадження, внаслідок якого ухвалено судове рішення, а після цього у особи виникає право оскаржити його за виключними обставинами. Доводи слідчого судді про те, що ОСОБА_7 не підписував та не вручав ОСОБА_10 повідомлення про підозру, не затверджував обвинувальний акт за його обвинуваченням та не укладав з ним угоду про визнання винуватості, не свідчать про необґрунтованість підозри, оскільки ОСОБА_7 повідомлено про підозру у пособництві у вчиненні вказаного злочину, яке не вимагає необхідності особисто підписувати будь-який документ. Крім того, сторона обвинувачення не зазначала, що пособництво ОСОБА_7 полягає у штучному створенні доказів, оскільки ані у повідомленні про підозру, ані у клопотанні про застосування запобіжного заходу про це не зазначається. Натомість, таке пособництво полягає саме у наданні ОСОБА_7 порад ОСОБА_11 щодо необхідності визначити особу, яку буде притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 204 КК України, а також у роз`ясненні порядку укладення з цією особою угоди про визнання винуватості з можливістю застосування до неї положень ст. 75 КК України, та розгляду такої угоди в суді. Також, прокурор наголошує на хибності висновку слідчого судді щодо непідсудності даного кримінального правопорушення Вищому антикорупційному суду, оскільки у кримінальному провадженні № 42023000000000347 від 06.03.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 384 КК України, наявні корупційні кримінальні правопорушення, які підсудні Вищому антикорупційному суду, відтак, саме слідчі судді вказаного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав та інтересів осіб у даному провадженні, навіть за наявності кримінальних правопорушень, окреме розслідування яких не підсудне Вищому антикорупційному суду. Прокурор також вважає помилковими висновки слідчого судді щодо недотримання у даному провадженні вимог абз. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України (через ненадання відповідного рішення директора НАБУ, погодженого з прокурором САП, що, на його думку, є необхідним для здійснення детективами НАБУ досудового розслідування у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 372 КК, яке не належить до їх підслідності), оскільки зазначені положення ст. 216 КПК України застосовуються лише при окремому розслідуванні детективами НАБУ кримінального правопорушення, яке віднесено до підслідності інших слідчих органів, а не у об`єднаному кримінальному провадженні, як у даному випадку.

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених у скарзі підстав. Наголосив на наявності обґрунтованої підозри. Зокрема, зазначив, що матеріали НСРД підтверджують наявність позапроцесуального спілкування між адвокатом ОСОБА_12, який є організатором вчинення злочину, та іншими підозрюваними у даному провадженні, зокрема прокурорами ОСОБА_7 та ОСОБА_13, з приводу вчинення інкримінованого злочину. При цьому, його об`єктивну сторону виконував безпосередньо прокурор групи прокурорів ОСОБА_13, який вчиняв дії зі штучного підроблення доказів обвинувачення (протоколів допиту свідків) та затверджував обвинувальний акт, який у подальшому заступник керівника Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_7 супровідним листом скерував до суду. ОСОБА_7 виконував роль пособника, яка полягала у наданні порад ОСОБА_11 щодо необхідності визначення особи, яку буде притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 204 КК України, у роз`ясненні порядку укладення з такою особою угоди про визнання винуватості, можливості застосування до неї положень ст. 75 КК України та порядку розгляду угоди про визнання винуватості в суді. Крім того, саме ОСОБА_7 повернув іншому підозрюваному у кримінальному провадженні - адвокату ОСОБА_12, вилучені під час обшуку у ОСОБА_11 грошові кошти. Наявність особистих зустрічей ОСОБА_7 та ОСОБА_12 зафіксована під час проведення НСРД. Прокурор також зазначив, що матеріали провадження підтверджують обізнаність підозрюваного про те, що ОСОБА_10 не вчиняв злочину, а отже, повідомлена ОСОБА_7 підозра є обґрунтованою. Заперечуючи інші висновки оскаржуваної ухвали, прокурор надав пояснення, аналогічні доводам його апеляційної скарги. Посилаючись на викладені обставини у їх сукупності, просив скасувати оскаржувану ухвалу та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з підстав, наведених у клопотанні, з визначенням застави у розмірі, зазначеному у клопотанні та в апеляційній скарзі.

Захисник ОСОБА_8 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її безпідставність. Зазначив, що прокурор просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід, але не наводить для цього належного обґрунтування. Натомість, захист погоджується із позицією слідчого судді щодо відсутності обґрунтованої підозри, що виключає можливість застосування запобіжного заходу. Крім того, вважає, що у кримінальному провадженні за ознаками ст. 372 КК України наявність потерпілого є обов`язковою умовою. ОСОБА_7 не інкримінується спотворення доказів, відтак, його дії не можуть бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 372 КК України. Наголошує також, що жодному з трьох підозрюваних у цьому провадженні не інкриміновано дії за ч. 2 ст. 27 КК України, тобто відсутній виконавець злочину. Підтримує висновки слідчого судді щодо порушення процедури визначення підслідності даного провадження. З огляду на сукупність наведених обставин, просить оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника. Додатково зазначив, що повідомлена йому підозра є необґрунтованою, оскільки жоден документ у кримінальному провадженні № 42022042150000038, окрім супровідного листа про направлення обвинувального акту щодо ОСОБА_10 до суду, не містить його підпису, а в межах вказаного провадження ним не проведено жодної слідчої дії. Крім того, під час повідомлення ОСОБА_10 про підозру він не був старшим групи прокурорів.

На питання суду, пояснюючи події, що відбувалися за його участі, в тому числі зафіксовану під час проведення НСРД зустріч з адвокатом ОСОБА_12 та фігурантом кримінального провадження № 42022042150000038 ОСОБА_11, підозрюваний ОСОБА_7 зазначив, що з адвокатом ОСОБА_12 спілкувався лише в якості прокурора, зокрема роз`яснював йому про наслідки укладення угоди. Жодних дружніх стосунків з ОСОБА_12 він не має.

Відповідаючи на питання суду щодо підстав повернення під розписку адвокату ОСОБА_12 вилучених під час обшуку у ОСОБА_11 грошових коштів, зокрема, до набрання відповідною ухвалою слідчого судді законної сили та до виготовлення її повного тексту, пояснив, що грошові кошти, вилучені у ОСОБА_11 під час обшуку, повернуті адвокату ОСОБА_12 ним особисто та прокурором ОСОБА_13 відразу після проголошення резолютивної частини ухвали про відмову у накладенні арешту на ці кошти. Вважає, що оскільки вилучені грошові кошти, зазначені в ухвалі слідчого судді, є тимчасово вилученим майном, сторона обвинувачення зобов`язана була повернути їх негайно після того, як отримала відмову слідчого судді у накладенні арешту на це майно. Апеляційну скаргу на вказану ухвалу слідчого судді сторона обвинувачення не подавала, оскільки не вбачала процесуальної доцільності, хоча під час розгляду клопотання про арешт майна прокурор підтримував клопотання у повному обсязі.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про застосування запобіжного заходу.

За змістом клопотання про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42023000000000347 від 06.03.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 372, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 384 КК України.

За версією органу досудового розслідування, 14.06.2022 року прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_13 на підставі листа УСБУ в Дніпропетровській області внесено до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 204 КК України, за фактом виготовлення та реалізації на території м. Підгородне та інших населених пунктів Дніпровського району Дніпропетровської області слабоалкогольних напоїв під виглядом сидру, які виготовляються з використанням неякісних інгредієнтів, що становить загрозу для життя та здоров`я людей.

Того ж дня заступником керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 за вказаним фактом в ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження № 42022042150000038.

07.02.2023 року керівником Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_14 призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні, до якої включено зокрема ОСОБА_7 (старший групи) та ОСОБА_13 .

У подальшому, прокурорами Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області за участі співробітників УСБУ в Дніпропетровській області 20.02.2023 року на підставі ухвали слідчого судді від 08.02.2023 р. проведено обшук за місцем проживання директора та засновника ТОВ «Фрутберрі-Дніпро», яке здійснює діяльність з виробництва сидру, а саме у ОСОБА_11, у ході якого останній скористався правовою допомогою адвоката ОСОБА_12, який з 2017 року надає юридичні послуги йому та його родині. Під час обшуку було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 553 300 грн., 137 720 доларів США та 2 360 євро.

Ухвалою слідчого судді від 23.02.2023 р. у накладенні арешту на вищевказані грошові кошти було відмовлено. Після розгляду клопотання ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_11, що судом відмовлено у накладенні арешту на грошові кошти, однак зазначив, що їх буде передано працівникам прокуратури та СБУ за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності в рамках провадження № 42022042150000038.

02.03.2023 року заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_15 у провадженні за № 42022042150000038 змінено групу прокурорів, до якої включено ОСОБА_7, ОСОБА_13, прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_16 (старший групи).

У подальшому, у адвоката ОСОБА_12 виник злочинний умисел на організацію притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 42022042150000038, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення, до реалізації якого останній залучив у якості пособника заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 .

Згідно із злочинним планом ОСОБА_12, ОСОБА_7 як пособнику необхідно було порадити ОСОБА_11 знайти завідомо невинну особу, яку в подальшому буде притягнуто до кримінальної відповідальності у провадженні № 42022042150000038, таким чином сприяти вчиненню злочину іншими співучасниками.

09.03.2023 року ОСОБА_12 зустрівся з ОСОБА_11 та повідомив, що для уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення йому необхідно знайти особу, яка погодиться дати неправдиві показання про вчинення нею злочину, а в подальшому буде притягнута до кримінальної відповідальності. ОСОБА_12 взяв на себе зобов`язання з організації притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності. Після цього, з метою гарантування ОСОБА_11 непритягнення його до кримінальної відповідальності, а також підтвердження обізнаності та участі у злочинному плані посадових осіб органів прокуратури Дніпропетровської області, він організував йому зустріч із заступником керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7, який на той час був наділений повноваженнями прокурора у кримінальному провадженні № 42022042150000038.

13.03.2023 року ОСОБА_12 зустрівся з ОСОБА_11 та ОСОБА_7 . Під час цієї зустрічі, ОСОБА_7 порадив ОСОБА_11 знайти завідомо невинувату особу, яку у подальшому буде притягнуто до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 204 КК України у провадженні № 42022042150000038, сприяючи таким чином вчиненню злочину іншими співучасниками. Надалі, ОСОБА_12 самостійно підшукав таку особу та 14.03.2023 року надіслав на мобільний телефон ОСОБА_11 за допомогою месенджеру WhatsApp її анкетні дані, зокрема фото паспорта ОСОБА_17

ОСОБА_7, користуючись повноваженнями заступника керівника окружної прокуратури та повноваженнями прокурора групи прокурорів у провадженні № 42022042150000038, а також повноваженнями прокурора вищого рівня, схилив до вчинення злочину прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_13 та надав йому незаконні вказівки щодо необхідності створення штучних доказів обвинувачення ОСОБА_18 у вчиненні злочину за ст. 204 КК України.

15.03.2023 року ОСОБА_13 з метою створення штучних доказів обвинувачення надав вказівки щодо змісту трудового договору, наказу на прийняття на роботу та посадової інструкції на ОСОБА_10, а також роздрукував заздалегідь підготовлений ОСОБА_12 та надав на підпис ОСОБА_11 протокол його допиту як свідка із викладеними у ньому завідомо неправдивими показаннями причетності ОСОБА_10 до вчинення злочину, який останній підписав за вказівкою ОСОБА_13 у присутності свого адвоката ОСОБА_12 .

20.03.2023 року ОСОБА_13, перебуваючи у приміщенні Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області, надав для підпису свідкам ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (працівникам ТОВ «Фрутберрі-Дніпро») протоколи їх допиту із заздалегідь викладеними у них показаннями щодо підтвердження причетності ОСОБА_10 до вчинення злочину, достовірно знаючи про те, що останній ніколи не працював у ТОВ «Фрутберрі-Дніпро» та злочину не вчиняв, який вони підписали за вказівкою ОСОБА_13 у присутності адвоката ОСОБА_12 .

Надалі, ОСОБА_7 та ОСОБА_13, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_12, на виконання організованого ОСОБА_12 плану, спрямованого на притягнення завідомо невинуватого до кримінальної відповідальності, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення, надали старшому групи прокурорів у провадженні № 42022042150000038 ОСОБА_16 штучно створені докази обвинувачення ОСОБА_10 для їх оцінки та повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 204 КК України. 21.03.2023 року прокурор ОСОБА_16 підготував та вручив у присутності ОСОБА_12 письмове повідомлення про підозру ОСОБА_10 у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 204 КК України.

30.03.2023 року ОСОБА_13 склав та затвердив обвинувальний акт щодо ОСОБА_10, а ОСОБА_7 спрямував його до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. 17.05.2023 року судом затверджено угоду за участі захисника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_12 .

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, а саме у пособництві прокурору Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_13 за попередньою змовою групою осіб, в тому числі з адвокатом ОСОБА_12, в притягненні завідомо невинуватого ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності, поєднаного зі штучним створенням доказів обвинувачення.

В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив у клопотанні зазначив про наявність ризиків, передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно вплинути на свідків та інших підозрюваних у даному провадженні.

При цьому, як зазначається у клопотанні, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за змістом клопотання, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, перелік та копії яких додані до клопотання, у 3-х томах.

3.2. Мотиви слідчого судді.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку, що з огляду на доводи клопотання і матеріали, надані стороною обвинувачення, повідомлена ОСОБА_7 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, є необґрунтованою.

Зокрема, слідчий суддя зазначив, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 372 КК України, передбачає наявність потерпілої особи, невинуватої у вчиненні того злочину, що їй інкримінується, втім прокурором не надано доказів на підтвердження набуття ОСОБА_10 такого процесуального статусу у цьому провадженні. Натомість, до клопотання про застосування запобіжного заходу долучено угоду про визнання винуватості від 02.05.2023 р. та вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.05.2023 р., яким ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 204 КК України. Враховуючи відсутність в матеріалах провадження відомостей про те, що вказаний вирок скасовано або оскаржено в апеляційному чи касаційному порядку, слідчий суддя констатував відсутність підстав вважати, що ОСОБА_10 не вчиняв злочин, передбачений ч. 2 ст. 204 КК України.

Також, слідчий суддя зазначив, що притягнення особи до кримінальної відповідальності є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Разом з тим, об`єктивна сторона злочину за ст. 372 КК України характеризується лише умисною активною поведінкою суб`єкта та полягає у вчиненні таких дій, як складання письмового повідомлення про підозру та вручення його особі, яка підозрюється у вчиненні певного кримінального правопорушення. За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 372 КК України, визнається закінченим саме з того моменту, коли письмове повідомлення про підозру вручається особі, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому, диспозиція ч. 2 ст. 372 КК України передбачає те саме діяння, поєднане, зокрема з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також із штучним створенням доказів обвинувачення. Натомість, згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_7 не підписував та не вручав повідомлення про підозру ОСОБА_10, не підписував та не затверджував обвинувальний акт за його обвинуваченням та не укладав з останнім угоду про визнання винуватості. Крім того, відповідно до постанови про зміну групи прокурорів у провадженні від 02.03.2023 р., на момент повідомлення ОСОБА_10 про підозру ОСОБА_7 не виконував обов`язки старшого прокурора групи, а лише входив до її складу. Крім того, на переконання слідчого судді, надані до клопотання докази не містять фактичних даних, які б підтверджували пособництво ОСОБА_7 у штучному створенні доказів обвинувачення. З урахуванням вищенаведених висновків, слідчий суддя визнав повідомлену ОСОБА_7 підозру необґрунтованою, що унеможливлює застосування до нього запобіжного заходу.

З огляду на встановлену відсутність обґрунтованої підозри, слідчий суддя не вбачав за доцільне встановлювати решту обставин, передбачених п. п. 2-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, оскільки їх наявність чи відсутність не впливає на результат розгляду клопотання. Водночас, звернув увагу на те, що ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, яке не належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду та не є корупційним злочином.

На переконання слідчого судді, постанова прокурора від 03.04.2023 р. про об`єднання матеріалів досудового розслідування № 52023000000000150 і № 42023000000000347 в одне провадження та визначення їх підслідності порушує вимоги КПК України та не відповідає умовам належної правової процедури, оскільки не містить мотивування на користь об`єднання кримінальних проваджень, а також неможливості здійснення окремого досудового розслідування. У резолютивній частині цієї постанові прокурор не зазначив, підслідність яких саме кримінальних правопорушень він визначив за НАБУ, оскільки до клопотання додані п`ять витягів є ЄРДР з різними складами кримінальних правопорушень у провадженні № 42023000000000347, а номерів інших кримінальних проваджень, зокрема № 52023000000000150, витяги з ЄРДР, які додані до клопотання, не містять, що надає підстави вважати зазначену постанову такою, що не відповідає вимогам КПК України.

Крім цього, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність виконання стороною обвинувачення вимог абз. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, що є необхідним для здійснення детективами НАБУ досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, яке не належить до їх підслідності. Ненадання прокурором доказів наявності відповідного рішення Директора НАБУ, погодженого з прокурором САП, свідчить, на його думку, про недотримання стороною обвинувачення вимог абз. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Слідчий суддя також зазначив, що визначення прокурором САП належності будь-якого кримінального правопорушення до підслідності НАБУ не визначає і не змінює предметну підсудність ВАКС, а відповідно і не покладає на слідчого суддю ВАКС обов`язків зі здійснення судового контролю у кримінальних провадженнях щодо таких кримінальних правопорушень.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо висновків оскаржуваної ухвали про необґрунтованість підозри.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження віднесено запобіжні заходи.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином, можливість застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу нерозривно пов`язана із набуттям особою процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, що створює нові ризики відносно дотримання такою особою належної процесуальної поведінки.

Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.

Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого, прокурора.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і в такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на подальше формулювання обвинувачення. Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник одержують можливість належним чином реалізовувати функцію захисту.

З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст. 42 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що на підставі наданих стороною обвинувачення доказів слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, що унеможливлює застосування до нього запобіжного заходу.

З таким висновком колегія суддів категорично не погоджується та зазначає таке.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ, про що прямо зазначає ч. 5 ст. 9 КПК України.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Також слід враховувати, що повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, надавати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності, крім випадку їх очевидної недопустимості. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.

Натомість, як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дійшов висновку, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 372 КК України, характеризується лише умисною активною поведінкою суб`єкта та полягає у вчиненні таких дій, як складання письмового повідомлення про підозру та вручення його особі, що підозрюється у вчиненні певного кримінального правопорушення. Зазначив, що вказаний злочин визнається закінченим саме з того моменту, коли письмове повідомлення про підозру вручається особі, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення. Однак, з доданих до клопотання матеріалів вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 не підписував та не вручав ОСОБА_10 повідомлення про підозру, не підписував та не затверджував обвинувальний акт за його обвинуваченням та не укладав з останнім угоду про визнання винуватості. Крім того, слідчий суддя наголосив, що прокурором не надано доказів щодо пособництва ОСОБА_7 у штучному створенні доказів.

Тим самим, слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу фактично встановив відсутність в діях підозрюваного складу злочину, наголошуючи, зокрема, на відсутності його об`єктивної сторони. Водночас, жодної оцінки наданим до клопотання доказам слідчий суддя не надав, зосередившись виключно на теоретичному дослідженні складу злочину, передбаченого ст. 372 КК України.

Спростовуючи висновки оскаржуваної ухвали в цій частині, колегія суддів виходить з аналізу наявних у матеріалах провадження доказів як окремо, так і у їх сукупності, а також свого внутрішнього переконання за результатами повного та всебічного судового розгляду.

Так, 06.03.2023 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000347 за фактом вимагання неправомірної вигоди службовими особами правоохоронного органу за не перешкоджання у веденні законної господарської діяльності та за закриття кримінального провадження, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (т. 1 а.с. 13).

31.03.2023 року в межах вказаного кримінального провадження до ЄРДР внесено відомості за фактом готування службовими особами правоохоронного органу, за попередньою змовою з адвокатом, до притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, що поєднане зі штучним створенням доказів та інших фальсифікацій, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України (т. 1 а.с. 13).

25.04.2023 року в межах вказаного кримінального провадження до ЄРДР внесено відомості за фактом підбурення групою осіб правоохоронного органу та адвокатом, за попередньою змовою, свідків до надання завідомо неправдивих показань у кримінальному провадженні, що поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинене з корисливих мотивів, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 384 КК України (т. 1 а.с. 14).

25.04.2023 року в межах вказаного кримінального провадження до ЄРДР внесено відомості за фактом внесення службовими особами правоохоронного органу, за попередньою змовою групою осіб, до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей з метою притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (т. 1 а.с. 14).

25.04.2023 року в межах вказаного кримінального провадження до ЄРДР внесено відомості за фактом підбурення адвокатом заявника до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище в правоохоронному органі, за неперешкоджання у веденні законної господарської діяльності, тобто ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України (т. 1 а.с. 15).

Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України в межах цього провадження складено та у відповідності до вимог ст. 278 КПК України вручено 30.05.2023 року. Отже, він набув статусу підозрюваного в розумінні ст. 42 КПК України, та відносно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у пособництві в притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності прокурором, поєднаному зі штучним створенням доказів обвинувачення, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, за обставин, викладених у повідомленні про підозру, зміст якої наведено у Розділі 3.1 цієї ухвали.

На підтвердження причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення органом досудового розслідування до клопотання надано наступні докази: 1) протоколи допиту свідка ОСОБА_11 від 06.03.2023 р., від 23.03.2023 р., від 30.03.2023 р., від 21.04.2023 р. та від 18.05.2023 р. про зміст його спілкування безпосередньо з адвокатом ОСОБА_12, а також співробітниками Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області (т. 2 а.с. 16-22, 23-29, 30-37, 38-43, 44-47); 2) протоколи допиту свідка ОСОБА_10 від 18.05.2023 р. та від 22.05.2023 р., згідно з якими останній повідомив, що звернувся до свого знайомого ОСОБА_12, який раніше працював у прокуратурі, з проханням позичити 30 тис. грн., на що ОСОБА_12 спочатку відмовив, а через деякий час запропонував заробити гроші. Зокрема, він повідомив, що треба взяти на себе вину у вчиненні кримінального правопорушення та підтвердити це своїми показами на слідстві і в суді. При зустрічі ОСОБА_12 пояснив йому, що саме необхідно розповісти у прокуратурі та в суді. ОСОБА_10 ніколи не працював у ТОВ «Фрутберрі-Дніпро», однак повинен був підтвердити, що працює там технологом, і начебто з його вини сталася поломка обладнання, тому, щоб запобігти псуванню сировини та продукції, він додавав до неї етиловий спирт, який нібито у кількості 400 л сам придбав через мережу Інтернет з кур`єрською доставкою. За вказівкою ОСОБА_12 він дав потрібні показання спочатку у Слобожанській окружній прокуратурі прокурору ОСОБА_13, а потім у Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська. В подальшому на підставі цих показань його було притягнуто до кримінальної відповідальності, хоча він не вчиняв злочину. За свої послуги він отримав від ОСОБА_12 винагороду у розмірі 1 тис. доларів США, які було вилучено у нього 18.05.2023 року під час обшуку (т. 2 а.с. 48-53, 54-57); 3) копію матеріалів кримінального провадження № 42022042150000038 від 14.06.2022 р., зокрема: а) повідомлення про підозру ОСОБА_10 від 21.03.2023 р. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, складеного прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Дніпропетровської області ОСОБА_16 (т. 2 а.с. 146-151); б) постанову про призначення групи прокурорів у даному провадженні від 25.07.2022 р., винесену керівником Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_14, згідно з якою у кримінальному провадженні № 42022042150000038 визначено групу прокурорів, до якої, зокрема, включено заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 та прокурора ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 85-86); в) постанову про зміну групи прокурорів у даному провадженні від 02.03.2023 р., винесену заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_15, згідно з якою у кримінальному провадженні № 42022042150000038 визначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_16 та інших (т. 2 а.с. 90-92); г) обвинувальний акт від 30.03.2023 р. у кримінальному провадженні № 42022042150000038 від 14.06.2022 р. за обвинуваченням ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, який складено та затверджено прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_13 (т. 2 а.с. 152-159); д) угоду про визнання винуватості від 02.05.2023 р., укладену між прокурором Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_10 за участі захисника ОСОБА_12, згідно з якою ОСОБА_10 під час досудового розслідування повністю визнав свою вину у тому, що він, займаючи посаду головного технолога харчового виробництва у ТОВ «Фрутберрі-Дніпро», незаконно виготовляв алкогольні напої, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України. При цьому, в угоді сторони домовились про призначення ОСОБА_10 покарання у виді трьох років позбавлення волі з конфіскацією та знищенням незаконно вироблених, придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення, та звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком (т. 2 а.с. 160-167); е) копію вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.05.2023 р., яким за участю прокурора ОСОБА_13, обвинуваченого ОСОБА_10, захисника ОСОБА_12 затверджено вищевказану угоду. При цьому, ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, та призначено узгоджену сторонами міру покарання (т. 2 а.с. 168-176); 4) протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 16.03.2023 р., під час якої було зафіксовано, що 13.03.2023 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відбулась зустріч та розмова, в ході якої останній порадив ОСОБА_11 влаштувати на роботу технолога, який «буде не з лякливих» (за контекстом розмови, для перекладення на нього відповідальності за злочин, який розслідується в межах кримінального провадження № 42022042150000038 від 14.06.2022 р.). В подальшому, за наполяганням ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 у неформальній обстановці зустрічаються із заступником керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 . В ході зустрічі ОСОБА_11 знайомиться з ОСОБА_7, ОСОБА_7 підтверджує, що вони спілкуються з адвокатом ОСОБА_12 та останній може говорити від його імені. Далі, вони втрьох обговорюють ситуацію з кримінальним провадженням за ч. 3 ст. 204 КК України, ОСОБА_11 жаліється ОСОБА_7, що у нього вдома були вилучені кошти в сумі 160 тис. доларів США, які йому не повернуті. Після чого, обговорюється необхідність залучення «своєї» людини під виглядом технолога, щоб у подальшому не виникало несподіваних ситуацій. ОСОБА_11 при цьому не погоджується залучати з цією метою працівників, які офіційно працевлаштовані на його підприємстві. ОСОБА_7 заспокоює його, роз`яснює можливості перекваліфікації з ч. 3 на ч. 2 ст. 204 КК України та укладення угоди про визнання винуватості з призначенням умовного покарання, а також викладає ОСОБА_11 та ОСОБА_12 версію подій, якою вона має бути відтворена у кримінальному провадженні (зокрема, мовою оригіналу: «…Ну, в данном случае эта история должна выглядеть следующим образом. У вас есть производство, как я себе это вижу, там у вас есть бродильня, мы там ходили на втором этаже. Да она там на тот момент и не работала, но это именно так получилось, что мы пришли, а она в тот момент не работала. У вас этот весь процесс налажен, оно все работало, но вот сейчас поломалась бродильня и вот этот человек, вы даже не знали, что так произошло… для того, чтобы не останавливать этот процесс… сидр у вас не брожении, все как по книжке писано, но для того, чтобы не останавливать этот процесс, он искусственным путем где-то взял этот спирт… купил… да.. и чтобы не потерять зарплату, чтоб люди не разбежались, чтобы не подводить там, директора, решил в какой-то промежуток времени добавлять спирт, вот и все»...). Також, ОСОБА_7 обговорює можливе покарання за угодою з іспитовим строком у разі перекваліфікації на ч. 2 ст. 204 КК України. ОСОБА_11 на це заперечує, що вагається «підводити» людину під кримінальну статтю. На що ОСОБА_7 зазначає, що це провадження вже існує, а тому слід зробити все так, як він радить, і тоді (мовою оригіналу): «…Оно тогда больше будет похоже на правду, понимаете? А чтоб, вот у вас уже есть эта ситуация, вот мы пришли, сейчас мы ее сделаем, красиво и будет решение суда и все за вас забудут. Просто вам надо немножко по уму все делать…». Крім того, ОСОБА_7 роз`яснює ОСОБА_11 щодо можливості звернення до суду з клопотанням про зняття арешту з автомобіля (т. 1 а.с. 37-62); 5) протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 07.04.2023 р., згідно з яким 15.03.2023 року ОСОБА_13 в службовому кабінеті в приміщенні Слобожанської окружної прокуратури спілкується з ОСОБА_11 в присутності ОСОБА_12 та надає вказівки ОСОБА_11 щодо змісту трудового договору, наказу на прийняття на роботу та посадової інструкції на ОСОБА_10, а також роздруковує заздалегідь підготовлений ОСОБА_12 та надає на підпис ОСОБА_11 протокол його допиту як свідка із викладеними у ньому завідомо неправдивими показаннями щодо причетності ОСОБА_10 до вчинення злочину, який ОСОБА_11 підписав за вказівкою ОСОБА_13 у присутності свого адвоката ОСОБА_12 (т. 1 а.с. 70-81); 6) протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 07.04.2023 р., згідно з яким 20.03.2023 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12, перебуваючи біля приміщення Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області, в присутності ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (свідків у кримінальному провадженні № 42022042150000038 від 14.06.2022 р.), спілкуються щодо порядку надання останніми показань. При цьому, ОСОБА_11 показав вказаним свідкам фото особи, проти якої вони повинні свідчити, описав її зовнішні риси. У протоколі також зафіксовано, що ОСОБА_11 запитував у ОСОБА_12, яким чином буде відбуватися допит останніх та хто саме буде їх допитувати (мовою оригіналу): «…Их же будет допрашивать не ОСОБА_21, а ОСОБА_22 …Потому что, если по поводу ОСОБА_21 нам все понятно, то этот нам…». На що ОСОБА_12 заспокоїв ОСОБА_11 та сказав, що ОСОБА_19 та ОСОБА_20 надаватимуть свої показання у його присутності, тому у разі, якщо хто з них щось забуде, то він сам буде розповідати про всі події. Після чого, ОСОБА_11 залишився очікувати біля приміщення прокуратури, а ОСОБА_12 по черзі з ОСОБА_19 та ОСОБА_20 відвідували приміщення прокуратури, де останні у присутності ОСОБА_12 надавали пояснення. У подальшому, ОСОБА_11 дізнавався у ОСОБА_19 та ОСОБА_20, яким чином все відбувалося, на що останні повідомили, що фактично нічого не говорили, оскільки прокурор ОСОБА_13 надав для підпису протоколи їх допиту із заздалегідь викладеними у них показаннями щодо підтвердження причетності ОСОБА_10 до вчинення злочину (т. 1 а.с. 63-69); та інші матеріали кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею досліджені матеріали провадження та докази, надані на його обґрунтування, що підтверджується журналом від 01.06.2023 р. (т. 3 а.с. 64-66) та технічним записом судового засідання, з якого вбачається, що стадія дослідження доказів тривала більше години (у період з 14:33:29 до 15:21:12).

У відповідності до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому, внутрішнє переконання - це такий стан свідомості суб`єкта оцінки, коли він вважає, що зібрані й перевірені у справі докази є достатніми для вирішення питання щодо наявності чи відсутності обставин, які входять до предмета доказування, або інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і впевнений у правильності свого висновку.

Вимоги закону щодо розгляду обставин справи слід розглядати і як вимоги щодо оцінки відповідних доказів. Це пов`язано з тим, що процесуальне рішення приймається на підставі оцінки зібраних і перевірених на поточний момент доказів. Тому внутрішнє переконання, до якого приходять суб`єкти оцінки, перш за все ґрунтується саме на такій оцінці доказів у їх сукупності. Шлях внутрішнього переконання повинен відображуватись через мотивування висновків. Це дозволяє його перевірити і дійти висновку про правильність або помилковість.

Отже, результати повного та всебічного дослідження доказів повинні бути відображені у мотивувальній частині ухвали.

Натомість, слідчим суддею не надано оцінки жодному з досліджених ним доказів сторони обвинувачення ані окремо, ані у їх сукупності, та не спростовано доводи прокурора щодо підтвердження цими доказами конкретних обставин провадження відповідно до повідомлення про підозру. Більше того, незважаючи на відсутність аналізу наданих прокурором до клопотання доказів та хоча б мінімального дослідження фактичних обставин провадження, не розкриваючи змісту цих доказів, лише наводячи їх узагальнений перелік, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріали клопотання, надані стороною обвинувачення, переконують у тому, що повідомлена ОСОБА_7 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, є необґрунтованою.

Колегія суддів наголошує, що, виходячи із загальновідомого та усталеного підходу ЄСПЛ, а також сталої практики безпосередньо Вищого антикорупційного суду, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином та які на даній стадії розслідування не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

У відповідності до ст. ст. 36, 40 КПК України, слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Згідно з положеннями ст. 279 КПК України, слідчий, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру.

Таким чином, викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування, а тому викладаються у повідомленні про підозру у такому виді, як він вважає за необхідне. Відповідно, ані сторона захисту чи потерпілі, ані суд не можуть вимагати від сторони обвинувачення викладення змісту підозри так, як на їх думку це має бути. Те ж саме стосується наявності або відсутності підстав для кваліфікації дій інших осіб, крім тих, яким повідомлено про підозру.

До того ж, як вже зазначалося вище, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення органом досудового розслідування усіх елементів складу інкримінованого злочину, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі чотири елементи відповідного складу злочину (суб`єкт, суб`єктивна сторона, об`єкт, об`єктивна сторона), а також встановити всі його кваліфікуючі ознаки.

Отже, вирішення на даній стадії досудового розслідування питання про наявність чи відсутність в діях підозрюваного ОСОБА_7 всіх елементів складу злочину, який йому інкримінується, що намагався зробити слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, є передчасним.

Натомість, за результатами апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність підозрюваного ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, а тому відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим. Більше того, характер та послідовність дій ОСОБА_7, наведених у повідомленні про підозру, у сукупності з наданими до клопотання доказами здатні переконати стороннього об`єктивного спостерігача в тому, що останній міг вчинити злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, за викладених вище обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах провадження міститься копія резолютивної частини ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 р. у справі № 175/554/23 (провадження 1-кс/175/1343/23), якою частково задоволено клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_13 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022042150000038 від 14.06.2022 р., зокрема накладено арешт на окремі речі і документи, які були вилучені під час обшуку, проведеного 20.02.2023 року за місцем проживання директора та засновника ТОВ «Фрутберрі-Дніпро» ОСОБА_11 . Водночас, в частині накладення арешту на вилучені у нього грошові кошти в сумі 553 300 грн., 137 720 доларів США та 2 360 євро вказаною ухвалою було відмовлено (т. 2 а.с. 127-128).

Відповідно до розписки від 22.02.2023 р., грошові кошти в сумі 553 300 грн., 137 720 доларів США та 2 360 євро отримано ОСОБА_12 від заступника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 129).

Надаючи пояснення щодо вказаних обставин під час апеляційного розгляду, підозрюваний ОСОБА_7 зазначив, що грошові кошти, вилучені за місцем проживання ОСОБА_11, були повернуті адвокату ОСОБА_12 ним особисто та прокурором ОСОБА_13 відразу після проголошення резолютивної частини ухвали слідчого судді про відмову у накладенні арешту на ці кошти. Заперечив, що гроші були повернуті адвокату ОСОБА_12 раніше, ніж постановлено ухвалу слідчого судді, а невідповідність у датах пояснив допущенням описки під час оформлення розписки. Наголосив, що вилучені грошові кошти, які зазначені в ухвалі слідчого судді, є тимчасово вилученим майном, тому сторона обвинувачення зобов`язана була повернути їх особі негайно після того, як отримала відмову слідчого судді у накладенні арешту на це майно. Апеляційну скаргу на вказану ухвалу слідчого судді сторона обвинувачення не подавала.

Зазначеним обставинам, з урахуванням пояснень підозрюваного ОСОБА_7, колегія суддів надає відповідну оцінку та зауважує, що заступник керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7, як прокурор у кримінальному провадженні № 42022042150000038 від 14.06.2022 р., всупереч положенням п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України та ч.1 ст. 532 КПК України, до моменту набрання чинності ухвалою слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, повернув вилучені у ОСОБА_11 грошові кошти не особі, у якої таке майно було вилучено, а адвокату ОСОБА_12, при тому, що останній жодних процесуальних дій (звернень з відповідними клопотаннями) щодо повернення вказаного майна, не вживав.

На думку колегії суддів, зазначені обставини потребують додаткового дослідження та оцінки під час досудового розслідування, в контексті відомостей, внесених до ЄРДР за № 42023000000000347 за заявою ОСОБА_11 .

Крім того, сукупність вищенаведеного спростовує висновок слідчого судді щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри.

4.2. Щодо інших висновків оскаржуваної ухвали.

Крім передчасного та наразі безпідставного висновку про необґрунтованість підозри, в оскаржуваній ухвалі зроблено ще декілька суперечливих та невмотивованих висновків, зокрема про те, що:

1) склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 372 КК України, передбачає наявність потерпілої особи, невинуватої у вчиненні того злочину, що їй інкримінується, втім прокурором не надано доказів на підтвердження набуття ОСОБА_10 такого процесуального статусу у цьому провадженні;

2) об`єктивна сторона злочину за ст. 372 КК України полягає у вчиненні таких дій, як складання письмового повідомлення про підозру та вручення його особі, яка підозрюється у вчиненні певного кримінального правопорушення. Натомість, ОСОБА_7 не підписував та не вручав повідомлення про підозру ОСОБА_10, не підписував та не затверджував обвинувальний акт за його обвинуваченням та не укладав з останнім угоду про визнання винуватості;

3) прокурор наполягає на тому, що пособництво ОСОБА_7 виявляється у штучному створенні ним доказів, однак надані до клопотання докази не містять фактичних даних, які б підтверджували таку його співучасть у вчиненні вищевказаного злочину;

4) належність кримінального правопорушення до підсудності ВАКС визначається сукупністю вимог до його предметної підсудності, які встановлені ч. 1 ст. 33-1 КПК України, однак ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, яке не належить до предметної підсудності ВАКС та не є корупційним злочином;

5) постанова прокурора про об`єднання матеріалів досудового розслідування № 52023000000000150 і № 42023000000000347 в одне провадження та визначення їх підслідності від 03.04.2023 р. винесена з порушенням вимог норм КПК України та не відповідає умовам належної правової процедури;

6) прокурором не доведено, що стороною обвинувачення виконані вимоги абз. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, які є необхідними для здійснення детективами НАБУ досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, яке не належить до їх підслідності, а також не надано відповідного рішення Директора НАБУ, погодженого з прокурором САП.

Всі ці висновки викладені на двох сторінках оскаржуваної ухвали (т. 3 а.с. 80-81).

Надаючи їм оцінку, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що ані диспозиція ст. 372 КК України, ані жоден інший нормативно-правовий акт не вимагає набуття статусу потерпілого будь-якою особою при притягненні до кримінальної відповідальності за вказаною статтею, та жодним чином набуття чи відсутність у особи статусу потерпілого не є передумовою притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 372 КК України та не спростовує факту вчинення даного злочину.

На даний час в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42023000000000347 ОСОБА_10 не подав заяву про вчинення щодо нього кримінального правопорушення або про залучення його до провадження як потерпілого, а також не надав письмової згоди про визнання його потерпілим, відповідно, наразі він перебуває у статусі свідка.

Доводи слідчого судді про те, що об`єктивна сторона злочину за ст. 372 КК України полягає виключно у складанні письмового повідомлення про підозру та врученні його особі, яка підозрюється у вчиненні певного кримінального правопорушення, на думку колегії суддів також є необґрунтованими та штучно обмежують зміст поняття «притягнення до кримінальної відповідальності».

Так, згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України, притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, повідомленням особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише розпочинається стадія притягнення до кримінальної відповідальності. Відтак, складання і затвердження обвинувального акту, укладення угоди про визнання винуватості, тощо, також є складовими притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Відповідно, висновки слідчого судді про те, що подальші дії суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 372 КК України, після повідомлення особі про підозру не мають юридичного значення та не утворюють об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 372 КК України, не відповідають вимогам закону.

Що стосується висновку слідчого судді про відсутність в матеріалах провадження доказів штучного створення доказів обвинувачення безпосередньо ОСОБА_7, колегія суддів зазначає, що згідно з повідомленням про підозру, останньому не інкримінується безпосередньо штучне створення доказів обвинувачення ОСОБА_10, натомість, сторона обвинувачення стверджує про пособництво ОСОБА_7, що полягало у наданні порад ОСОБА_11 щодо необхідності визначення завідомо невинної особи, яку буде притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 204 КК України у кримінальному провадженні № 42022042150000038, та роз`ясненні йому порядку укладення з такою особою угоди про визнання винуватості, можливості застосування до неї положень ст. 75 КК України, а також порядку розгляду угоди про визнання винуватості в суді.

Отже, повідомлення про підозру не містить посилання на те, що ОСОБА_7 безпосередньо створював штучні докази обвинувачення, відповідно, висновки слідчого судді в цій частині також є безпідставними.

Серед іншого, в оскаржуваній ухвалі зазначено, що постанова прокурора від 03.04.2023 р. про об`єднання матеріалів досудового розслідування № 52023000000000150 і № 42023000000000347 в одне провадження та визначення їх підслідності порушує вимоги КПК України та не відповідає умовам належної правової процедури.

Відповідно до п. 18 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

При цьому, згідно з ч. 5 ст. 218 КПК України, спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник.

Сторонами спору про підслідність можуть бути лише суб`єкти, уповноважені на прийняття таких рішень. У цьому провадженні відсутній спір про підслідність між САП з будь-яким іншим органом прокуратури. Вирішення спору про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності НАБУ, належить до повноважень Генерального прокурора або його заступника, а не слідчого судді.

Отже, всупереч наведеним положенням закону слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень та вдався до оцінки питань, які є дискрецією Генерального прокурора або його заступника.

Висновки слідчого судді про відсутність умов, які визначають предметну підсудність даного кримінального правопорушення за Вищим антикорупційним судом, колегія суддів також відхиляє з огляду на наступне.

Належність кримінального правопорушення до підсудності Вищого антикорупційного суду визначається сукупністю вимог до його предметної підсудності, встановлених ч. 1 ст. 331 КПК України, а саме: належністю кримінального правопорушення до переліку корупційних злочинів, зазначених у примітці до ст. 45 КК України та/або кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 2062, 209, 211, 3662, 3663 КК України, та обов`язковою наявністю хоча б однієї з умов, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

Дійсно, склад злочину за ст. 372 КК України, в якому підозрюється ОСОБА_7, не є корупційним кримінальним правопорушенням, однак як зазначалось вище ОСОБА_7 повідомлено про підозру в межах кримінального провадження № 42023000000000347 від 06.03.2023 р., відомості про яке внесено до ЄРДР ознаками корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Зокрема, в ході досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, щодо вимагання у суб`єкта господарської діяльності неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності та за не перешкоджання в здійсненні ним законної господарської діяльності, детективами НАБУ було встановлено, що службові особи правоохоронного органу, діючи за попередньою змовою з адвокатом, вчиняють готування до притягнення завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, що поєднане зі штучним створенням доказів та інших фальсифікацій. Відповідно, за вказаним фактом 31.03.2023 року детективами НАБУ внесено відомості до ЄРДР за № 52023000000000150 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України. В подальшому, з огляду на те, що окреме розслідування вказаних кримінальних правопорушень може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду, з метою їх об`єднання в одне провадження прокурором 03.04.2023 року винесено відповідну постанову (т. 3 а.с. 56-57).

При цьому, відповідно до ст. 216 КПК України розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України, не віднесено до підслідності НАБУ, відтак прокурором САП з посиланням на ч. 10 ст. 216 КПК України визначено підслідність кримінальних правопорушень, які розслідуються в об`єднаному провадженні № 42023000000000347, за детективами НАБУ.

Колегія суддів не вбачає в цьому порушень норм КПК України, а також не погоджується з твердженням слідчого судді про недоведеність виконання стороною обвинувачення вимог абз. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України, зокрема у зв`язку з ненаданням доказів наявності відповідного рішення Директора НАБУ, погодженого з прокурором САП. Так, абз. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України визначено, що детективи НАБУ з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора НАБУ та за погодженням із прокурором САП можуть також розслідувати кримінальні правопорушення, які віднесені до підслідності слідчих інших органів. Тобто, вказані положення стосуються випадків самостійного розслідування детективами НАБУ кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності інших слідчих органів. Натомість, у даному випадку таке розслідування здійснюється детективами НАБУ в межах об`єднаного кримінального провадження, підсудність якого визначена за НАБУ, а відтак положення абз. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України не підлягають застосуванню.

4.2. Щодо висновків оскаржуваної ухвали про відсутність ризиків.

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив, що з огляду на відсутність обґрунтованої підозри, він не вбачав за доцільне встановлювати решту обставин, передбачених п. п. 2-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, оскільки їх наявність чи відсутність не впливає на результат розгляду клопотання.

Натомість, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, відповідно, надає оцінку доводам клопотання сторони обвинувачення щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з ч. 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Надаючи оцінку доводам клопотання сторони обвинувачення з наведеним обґрунтуванням про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів дійшла висновку про його наявність, з огляду на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, а тому усвідомлення тяжкості та невідворотності покарання у разі доведення вини може слугувати мотивом переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, у розпорядженні підозрюваного наявні достатні фінансові ресурси, оскільки на даний час він не відсторонений від посади, продовжує працювати в органах прокуратури, де отримує стабільний дохід. Крім того, він тривалий час працював у правоохоронних органах, в тому числі на керівній посаді, у зв`язку з чим безумовно має широке коло знайомих, що може бути використано з метою переховування від правоохоронних органів. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що усвідомлюючи невідворотність відповідальності та тяжкість покарання у разі доведення його вини, підозрюваний може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, у тому числі шляхом залишення території України.

Оцінюючи наявність ризику знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів виходить із того, що орган досудового розслідування продовжує здійснювати збір доказів у кримінальному провадженні № 42023000000000347 від 06.03.2023 р. Водночас, ОСОБА_7 продовжує працювати заступником керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області та входить в групу прокурорів у кримінальному провадженні № 42022042150000038 від 14.06.2022 р., тобто має доступ до матеріалів зазначеного провадження, відтак, має можливість знищити чи спотворити документи, речові докази у ньому з метою спотворення результатів досудового розслідування на свою користь, або з метою незаконного притягнення до кримінальної відповідальності осіб, пов`язаних із ТОВ «Фрутберрі-Дніпро». Крім того, ОСОБА_7, враховуючи займану посаду та соціальний статус, може вживати заходів для знищення чи спотворення інших документів, які можуть бути доказами вчинення кримінальних правопорушень, що розслідуються у кримінальному провадженні № 42023000000000347 від 06.03.2023 р. Вказаний ризик спотворення речей та документів підтверджується також тим, що ОСОБА_7, усвідомлюючи можливість притягнення до кримінальної відповідальності, вчинив дії з метою приховування власного майна шляхом його відчуження на користь своєї дружини ОСОБА_23 .

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у даному провадженні, колегія суддів враховує встановлений КПК України порядок отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та доходить висновку про те, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Визнаючи наявність вказаного ризику, колегія суддів також враховує, що ОСОБА_7 наразі працює заступником керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області та має можливість проводити слідчі дії, відтак, може встановити будь-які персональні дані учасників даного провадження, що надає йому додаткові можливості схилити їх не давати правдиві показання у ході досудового розслідування або ж змінити показання у подальшому в суді, з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами клопотання сторони обвинувачення про те, що наявність вказаного ризику обґрунтовується характером та обставинами інкримінованого ОСОБА_7 злочину, а саме наміром та можливістю тиснути на свідків у кримінальному провадженні, інших підозрюваних, що негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві і послідовні показання.

З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, колегія суддів вважає підтвердженими наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин.

При цьому, колегія суддів враховує, що під час апеляційного розгляду сторона захисту не навела жодних інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

4.3. Щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді застави для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Запобіжні заходи класифікують за критерієм їх спрямованості відокремлювати особу, щодо якої вони застосовуються, від її звичайного суспільного середовища. За цим критерієм запобіжні заходи поділяють на ізоляційні та неізоляційні.

У відповідності до ч. 1 ст. 176 КПК України, у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно, найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Як вбачається зі змісту клопотання та апеляційної скарги сторони обвинувачення, остання просить застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 684 000 грн, та з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України

Застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну зацікавленість у збереженні внесеної грошової суми, а також моральні зобов`язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного, обвинуваченого при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.

Оскільки метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, колегія суддів враховує наступні обставини: 1) наявність вагомих доказів, що виправдовують подальше розслідування та свідчать про імовірну причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України; 2) злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7, відноситься до тяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років; 3) підозрюваний має сукупний офіційний дохід за 2020-2022 роки у розмірі 2 562 711 грн.; 4) раніше не судимий; 5) відомості щодо застосування раніше запобіжних заходів чи наявності повідомлення про підозру про вчинення іншого кримінального правопорушення відсутні.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає встановлення, що він має реальну можливість допустити це в майбутньому.

Колегія суддів приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді застави, з огляду на сукупність встановлених вище обставин, а також наявності у підозрюваного постійного місця проживання та місця роботи, зможе запобігти встановленим ризикам. Відтак, з урахуванням вищенаведеного, наявності ризиків, обставин провадження, особи підозрюваного та його матеріального стану колегія суддів дійшла висновку, що достатнім та дієвим є застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

За наведених обставин на ОСОБА_7 слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: 1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; 2) не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42023000000000347 від 06.03.2023 р.; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України; 6) носити електронний засіб контролю.

Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків визначається на два місяці, але в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.

4.4. Щодо розміру застави.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, зокрема матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; професійне середовище підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5 ст. 12 КК України визначено, що тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь - яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні та не вчинялися заходи щодо уникнення настання ймовірної кримінальної відповідальності.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди.

Враховуючи, що законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. На думку колегії суддів, сума застави повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для нього, що призведе до неможливості виконання застави.

Отже, хоча максимальна межа застави, визначена у абз. 1 п. 2 ч. 5 ст. 182 КК України до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є значною, проте така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних.

Як вбачається із матеріалів провадження, рівень доходів підозрюваного ОСОБА_7 є достатньо високим. Зокрема, його дохід у 2020 році становив 437 592 грн., у 2021 році - 869 298 грн., у 2022 році - 1 255 821 грн. (т. 1 а.с. 124), а дохід його дружини ОСОБА_23 у 2021 році - 458 026 грн. (т. 1 а.с. 124).

Крім того, відповідно до реєстраційних карток транспортних засобів, дружині підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_23 на праві приватної власності належать автомобілі «Infiniti QX60» 2016 року випуску, придбаний у 2021 році, та «Nissan Leaf» 2015 року випуску, придбаний у 2020 році, тобто під час перебування у шлюбі. Батьку підозрюваного ОСОБА_24 на праві приватної власності належить автомобіль «Haval H6» 2021 року випуску, придбаний у 2022 році (т. 1 а.с. 130-132).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, наразі ОСОБА_7 на праві власності жодне нерухоме майно не належить (т. 1 а.с. 136). Натомість, за результатами дослідження та співставлення наявних у справі витягів з вказаного реєстру колегією суддів встановлено, що 26.05.2023 року значна частина нерухомого майна була подарована підозрюваним ОСОБА_7 своїй дружині ОСОБА_23, зокрема: 1) земельна ділянка площею 0,05 га у Синельниківському районі Дніпропетровської області; 2) нежитлове приміщення загальною площею 90,4 кв. м. в м. Дніпро; 3) квартира загальною площею 47,5 кв. м. в м. Дніпро; 4) квартира загальною площею 50,6 кв. м. в м. Дніпро (т. 1 а.с. 140-143, а.с. 161-162, 172, 176). Вказані операції з майном відображені у реєстрі як припинення права власності ОСОБА_7 та, відповідно, набуття права власності ОСОБА_23, підстава - відповідні договори дарування.

При визначенні розміру застави колегія суддів також враховує, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, займає керівну посаду в органах прокуратури, за посадою на нього покладається обов`язок дотримуватися підвищених вимог, зокрема, щодо доброчесності, майновий стан підозрюваного (отримання ним упродовж 2020-2022 р. р. доходу у розмірі 2 562 711 грн.), а також його сімейний стан (наявність дружини та малолітньої дитини).

За наслідком розгляду апеляційної скарги та дослідження сукупності всіх обставин у даному провадженні колегія суддів дійшла переконання, що застава у межах, визначених абз. 1 п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання покладених на ОСОБА_7 обов`язків.

Враховуючи матеріальний стан підозрюваного та обставини вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, встановлені ризики, колегія суддів вважає за доцільне визначити йому заставу у розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 013 000 грн. На даному етапі кримінального провадження такий розмір застави є обґрунтованим, а перспектива його втрати може мати суттєвий негативний вплив на матеріальне становище ОСОБА_7, тому зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також застерегти його від невиконання покладених на нього обов`язків.

5. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення у разі невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 372 КК України, що виправдовує подальше розслідування, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам провадження знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. З урахуванням викладеного вище, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню в частині вимог про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової, про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави із покладенням на нього ряду обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, втім у меншому розмірі, ніж просив прокурор.

Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.06.2023 р. - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, погоджене з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 013 000 (два мільйони тринадцять тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду: код ЄДРПОУ: 42836259, номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_1 .

Підозрюваний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому або прокурору у даному кримінальному провадженні. Зазначені дії можуть бути здійснені не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться його зареєстроване місце проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42023000000000347 від 06.03.2023 р.;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити на строк два місяці, але в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000347 від 06.03.2023 р.

Роз`яснити підозрюваному та/або заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. Крім того, попередити підозрюваного, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення у розмірі, визначеному КПК України.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4