Search

Document No. 112147936

  • Date of the hearing: 07/07/2023
  • Date of the decision: 07/07/2023
  • Case №: 991/4944/23
  • Proceeding №: 52022000000000264
  • Instance: HACC
  • Judicial form: Criminal
  • Presiding judge (HACC): Shkodin Ya.V.

справа №991/4944/23

провадження №1-кс/991/4963/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

«07» липня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, підозрюваної ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6, про дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000264 від 16 вересня 2022 року стосовно підозрюваної ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді слідчого судді Вищого антикорупційного суду знаходиться клопотання старшого детектива Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6, про дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000264 від 16 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_5, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.5 ст. 191 КК України.

Обставини, якими обґрунтоване клопотання детектива

Клопотання обґрунтовано тим, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000264 від 16 вересня 2022 року, яке на підставі ч. 3, 4 ст. 217 КПК України було виділене в окреме провадження з кримінального провадження №52021000000000164 від 01 квітня 2021 року за підозрою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №52021000000000164 від 01 квітня 2021 року наразі завершено, стороною захисту виконуються положення ст. 290 КПК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7, будучи виконавчим директором Філії «Центр охорони здоров`я» акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Філія «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця»; Філія), організувала в період з вересня 2020 року по 18 грудня 2020 року за попередньою змовою із іншими службовими особами Філії, зокрема ОСОБА_8, ОСОБА_11, а також з ОСОБА_10 та службовими особами ТОВ «Медичний центр здоров`я», серед яких ОСОБА_5 та ОСОБА_9, заволодіння грошовими коштами Філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця» в особливо великих розмірах під час здійснення цією Філією публічних закупівель послуг у сфері охорони здоров`я з проведення ПЛР-тестування, однак співучасники з причин, що не залежали від їх волі, не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_5, зловживаючи службовим становищем директора ТОВ «Медичний центр здоров`я», з корисливих мотивів не пізніше 30 вересня 2020 року залучила в якості пособника підпорядковану їй ОСОБА_9 до заволодіння грошима АТ «Укрзалізниця», з допомогою якої та ОСОБА_10, всупереч вимогам Законів України «Про публічні торги» та «Про захист економічної конкуренції», забезпечила 06-07 жовтня 2020 року та 27-28 жовтня 2020 року внесення до Технічних вимог та Інформації про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики (технічні вимоги) послуг з проведення ПЛР-тестування необхідних змін для забезпечення перемоги у закупівлі ТОВ «Медичний центр здоров`я», 29 жовтня 2020 рок, перебуваючи в службовому приміщенні ТОВ «Медичний центр здоров`я» у м. Харкові, підписала від імені очолюваного нею товариства цінову пропозицію із завідомо завищеною та заздалегідь узгодженою з іншими співучасниками вартістю послуг, у період з 30 жовтня 2020 року по 04 листопада 2020 року через ОСОБА_9 організувала підготовку та подання на адресу Філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця» цінової пропозиції від імені ТОВ «Діагностика здоров`я», яке не мало наміру брати реальну участь у закупівлі послуг з ПЛР-тестування та необхідних документів для участі у закупівлі, 06 листопада 2020 року забезпечила участь представника ТОВ «Медичний центр здоров`я» у розкритті пропозицій працівниками Філії та підписання ним відповідного рішення з метою заволодіння грошима АТ «Укрзалізниця», однак з причин, що не залежали від їх волі, співучасники не вчинили всіх дії, які вважали необхідними з метою доведення кримінального правопорушення до кінця.

Таким чином, на переконання органу досудового розслідування, ОСОБА_5 вчинила незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11, в особливо великих розмірах, тобто злочин, передбачений ч.3 ст. 15 ч.5 ст. 191 КК України.

10 червня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, обґрунтованість якої, на переконання детектива, повністю підтверджується зібраними доказами.

У зв`язку з відсутністю 10 червня 2022 року ОСОБА_5 за місцем проживання та неможливістю вручення їй письмового повідомлення про підозру особисто, того ж дня його вручено їй у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, зокрема надіслано поштою за місцем її реєстрації та останнім фактичним місцем проживання; вручено під розписку представнику об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Елефант»; надіслано за допомогою месенджера миттєвих повідомлень інтернет-повідомлень Whats App на її особистий мобільний номер. Отже, за твердженням детектива, 10 червня 2022 року ОСОБА_5 набула статус підозрюваної.

З метою реалізації завдань кримінального провадженні та, враховуючи фактичні обставини справи, відсутність підозрюваної ОСОБА_5 на території України з 08 березня 2022 року, постановою від 03 серпня 2022 року її оголошено у державний та міжнародний розшук з підстав відсутності у органу досудового розслідування відомостей про її фактичне місцезнаходження, перебування за межами України та нез`явлення її без поважних причин на виклик слідчого в умовах її належного повідомлення про такий виклик.

Детектив у клопотанні зазначає, що перебування ОСОБА_5 за кордоном та небажання з`являтися на усі виклики органу досудового розслідування вказує на те, що вона переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Повідомлення її захисника ОСОБА_4 про неможливість прибуття ОСОБА_5 до м. Києва через існування обставин непереборної сили (військові події), на переконання органу досудового розслідування, не підтверджується фактичними обставинами справи та не містить ознак поважності неприбуття.

Як вбачається з клопотання, 23 серпня 2022 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду було відмовлено стороні обвинувачення у задоволенні клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваної ОСОБА_5 . Однак, орган досудового розслідування вважає, що з моменту такої відмови і до моменту повторного звернення з цим клопотанням виникли нові обставини, які підтверджують оголошення ОСОБА_5 у міжнародний розшук з вчиненням стороною обвинувачення низки процесуальних дій, спрямованих на її фактичний розшук за межами території України з метою встановлення фактичного місцезнаходження, затримання та екстрадиції на територію України.

За таких обставин, у органу досудового розслідування є достатні підстави для здійснення стосовно ОСОБА_5 спеціального досудового розслідування.

Позиція сторін у судовому засіданні

Детектив в судовому засіданні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 підтримав та просив його задовольнити.

Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення клопотання, зазначив, що воно є повторним, а тому можливість його подання пов`язана з існуванням нових обставин, наявність яких в межах кримінального провадження №52022000000000264 не доведена. Також зазначив, що у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 органом досудового розслідування жодного разу не викликалась, а відомості щодо її міжнародного розшуку уже були оцінені слідчим суддею під час розгляду попереднього аналогічного клопотання, як і всі зазначені у ньому повістки про її виклик в межах кримінального провадження №52021000000000164. Вказав, що ОСОБА_5 залишила місце проживання через події, що відбуваються в країні, та не заперечує з`являтися до детектива, однак тільки після закінчення війни, оскільки збереження життя і здоров`я людини переважають над завданнями кримінального провадження.

ОСОБА_5 підтримала позицію свого адвоката та підтвердила зазначені ним обставини, повідомивши, що на період війни не готова брати участь у досудовому розслідуванні та судовому розгляді на території України, побоюючись за своє життя і здоров`я, але не заперечує проти застосування процедури відеоконференцзв`язку або участі в слідчих діях через консульську установу.

Встановленні обставини, мотиви і оцінка слідчого судді

Перш ніж перейти до розгляду клопотання детектива по сутті, вважаю за необхідне зазначити, що тривалість розгляду слідчим суддею цього клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 з порушенням 10 денного строку (ч.1 ст.297-3 КПК України) не спричинила суттєвих порушень прав підозрюваної та інших учасників в контексті ст. 6 Конвенції щодо розумного строку досудового розслідування, а була зумовлена намаганнями слідчого судді створити умови для учасників для обговорення умов повернення підозрюваної на територію країни та об`єктивними причинами, спрямованими на дотримання засад кримінального провадження та основних гарантій справедливості щодо забезпечення права на захист, а також рівності та змагальності сторін у повному обсязі. Для забезпечення завдань кримінального провадження, з дотриманням незалежності та неупередженості, слідчим суддею всебічно і повно були досліджені усі обставини, викладені у клопотанні, перевірені та проаналізовані представлені сторонами версії і оцінені надані на їх підтвердження докази.

Також вважаю за доцільне закцентувати увагу на основних рішеннях/діях, які є суттєвими та були прийняті в межах цього провадження:

-08 березня 2022 року ОСОБА_5 залишила територію країни, ховаючись від збройної агресії рф;

-10 червня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України;

-03 серпня 2022 року ОСОБА_5 оголошено у державний та міжнародний розшук;

-23 серпня 2022 року ухвалою слідчого судді ВАКС було відмовлено у наданні дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваної ОСОБА_5 (справа №991/2957/22), яка була залишена в силі ухвалою АП ВАКС від 08 вересня 2022 року;

-21 вересня 2022 року досудове розслідування №52022000000000264 було зупинене у зв`язку із оголошенням ОСОБА_5 в розшук;

-13 грудня 2022 року ухвалою АП ВАКС скасовано ухвалу слідчого судді від 28 листопада 2022 року (справа №991/3959/22) та обрано ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Дослідивши викладені в клопотанні обставини та додані до нього матеріали, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, слідчий суддя зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 23 серпня 2022 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду вже розглядалося питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5, за результатами якого було відмовлено стороні обвинувачення в його задоволенні. Дана ухвала була мотивована тим, що поведінка ОСОБА_5, яка рятуючись від військової агресії рф, залишила територію країни 08 березня 2022 року, оскільки місто Харків, в якому вона проживала на той момент, знаходилося під постійним ворожим вогнем, не свідчить про її переховування від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності та ухилення від виконання своїх обов`язків, передбачених ст.42 КПК України, у вигляді неприбуття без поважних причин за викликом детектива.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 297-4 КПК України, повторне звернення з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді в одному кримінальному провадженні не допускається, крім випадків наявності нових обставин, які підтверджують, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.

В судовому засіданні детектив ОСОБА_3 уточнив, що підставою для повторного звернення з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді є наявність нових обставин, які підтверджують, що ОСОБА_5 оголошена у міжнародний розшук, зокрема: обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; продовжуване переховування ОСОБА_5 від детективів, прокурора та суду за межами території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності; внесення за відповідним запитом детективів до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію червоного оповіщення щодо ОСОБА_5 ; направлення до компетентних органів Швейцарської Конфедерації запиту про екстрадицію ОСОБА_5 .

Оцінюючи вказані детективом відомості щодо наявності підстав для повторного звернення з таким клопотанням, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що конструкція наведеної вище норми закону (абз. 3 ч. 3 ст. 297-4 КПК України), з урахуванням перебування ОСОБА_5 на території Швейцарської Конфедерації, факт чого сторонами не заперечується, в даному випадку визначає можливою підставою для повторного звернення з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування - оголошення міжнародного розшуку.

Постанова про оголошення у державний та міжнародний розшук від 03 серпня 2022 року була мотивована тим, що фактичне місцезнаходження ОСОБА_5 невідоме, остання перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого в умовах її належного повідомлення про такий виклик.

Аналізуючи положення ч.1 ст.281 КПК України, можливо прийти до висновку, що оголошення розшуку під час досудового розслідування може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин.

Накладаючи положення ч.1 ст.281 КПК України на обставини цієї справи, вбачається, що підозрювана ОСОБА_5 виїхала 08 березня 2022 року за межі України та не з`являлась на виклик слідчого, прокурора (21/24/29 червня 2022 року, 01/03 серпня 2022 року) з поважних причин - рятуючись від військової агресії рф, що було також встановлено слідчим суддею в ухвалі від 23 серпня 2022 року у справі №991/2957/22.

21 вересня 2022 року було зупинено досудове розслідування №52022000000000264 у зв`язку з оголошенням ОСОБА_5 в розшук та відмовою слідчого судді у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування (т.2, а.с.53-54).

У зв`язку з зупиненням досудового розслідування з 21 вересня 2022 року по теперішний час, слідчий суддя вважає недоречними посилання захисника ОСОБА_4 про необхідність «актуалізації судових викликів», оскільки направлення нових викликів можливо лише у провадженні, в якому підстави для зупинення перестали існувати.

Крім того, після постановлення 13 грудня 2022 року ухвали АП ВАКС про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з якою обізнаний як захисник ОСОБА_4, так і підозрювана, перебіг цього кримінального провадження перейшов у іншій рівень примусу, який не передбачає потребу та доцільність в направленні додаткових викликів підозрюваній особі, яка після затримання буде доставлена не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки до місця кримінального провадження.

Вирішуючи питання про можливість повторного звернення органом досудового розслідування з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування в межах одного кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки (ст.27 КПК України). Розумність строку стосується і часу зупинення кримінального провадження, яке не може безпідставно довгий час перебувати у зупиненому стані.

Слідчий суддя розуміє хвилювання та сприймає побоювання підозрюваної ОСОБА_5 щодо загроз, пов`язаних з воєнними подіями в Україні, та враховує, що ОСОБА_5 як самостійно, так і через свого захисника повідомила орган досудового розслідування про момент та причини свого виїзду за кордон, а також про місце свого фактичного проживання та готовність брати участь у розслідуванні шляхом проведення слідчих дій в режимі відеоконференції, однак критично оцінює заявлені ОСОБА_5, обізнаною про розпочате стосовно неї кримінальне правопорушення, умови щодо повернення в Україну лише після закінчення встановленого режиму воєнного стану в країні.

При цьому, слідчий суддя не сприймає обраний детективом, за згодою з прокурором, спосіб закінчення цього провадження, з подальшим об`єднанням з основною справою №52021000000000164, попри наявність технічних можливостей та декларованої згоди ОСОБА_5 приймати участь у слідчих діях, як через відеоконференцзв`язок та/або за допомогою посольства/консульської установи та вважаю його таким, який суттєво ускладнює виконання завдань кримінального провадження.

Оцінюючи зазначені позиції сторін, слідчий суддя акцентує увагу, що воєнний стан - це невизначений в часі й непрогнозований за обставинами правовий режим, натомість кримінальне провадження завжди має конкретні або розумні строкові точки, а тому має тривати і під час війни, і як наслідок, процесуальні обов`язки підозрюваного/обвинуваченого, визначені КПК України, зокрема щодо їх обов`язкової явки до органу досудового розслідування/суду, не зникають після запровадження воєнного стану і повинні бути виконані, у тому числі з використанням усіх можливих засобів та механізмів, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до висновку про наявність нових обставин, які дають право детективу на повторне звернення з клопотанням про здійснення стосовно ОСОБА_5 спеціального досудового розслідування та розгляду такого клопотання слідчим суддею.

Новими обставинами слідчий суддя вважає факт обрання, після відмови у задоволенні такого клопотання, відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу та здійснення органом досудового розслідування дій і заходів, спрямованих на фактичне виконання постанови про її міжнародний розшук (лист Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НП України від 22 травня 2023 року про внесення до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію червоного оповіщення щодо ОСОБА_5 ; листи ОГП України від 04 та 07 квітня 2023 року про направлення до компетентних органів Швейцарської Конфедерації запиту про екстрадицію ОСОБА_5 ).

Також, слід зазначити, що хоч небезпека, пов`язана з воєнними подіями в країні, продовжує існувати і на даний час, однак її рівень станом на час розгляду цього клопотання у порівнянні з тим, що був на момент залишення ОСОБА_5 території України, відчутно зменшився, що також не може не враховуватися слідчим суддею при прийнятті цього рішення.

Переходячи до розгляду цього клопотання, вважаю за необхідне зазначити, що перш за все слідчий суддя досліджує питання достатності підстав вважати, що мало місце кримінальне правопорушення шляхом оцінки існуючих відомостей про діяння та можливість на основі отриманої і дослідженої інформації сформувати внутрішнє переконання в тому, що це діяння становить собою склад кримінального правопорушення безвідносно до особи, яка могла його вчинити.

Слідчий суддя не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь їх вини, достатність та належність доказів.

Як вбачається з клопотання, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000264 від 16 вересня 2022 року, яке було виділене в окреме провадження з кримінального провадження №52021000000000164 від 01 квітня 2021 року за підозрою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 366 КК України.

ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_11, в особливо великих розмірах.

Аналізуючи доводи, викладені в клопотанні та долучені до нього матеріали, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 є директором ТОВ «Медичний центр здоров`я» та в силу своїх посадових обов`язків уповноважена, зокрема здійснювати управління поточною господарською діяльністю товариства та діяти від його імені в межах, встановлених чинним законодавством та рішенням Загальних борів учасників; представляти інтереси товариства у взаємовідносинах з усіма підприємствами, організаціями, громадянами, державними органами та органами місцевого самоврядування; у межах своєї компетенції розпоряджатися майном та грошовими коштами товариства, укладати договори, здійснювати інші правочини, що забезпечують його господарську діяльність на суму, яка не перевищує 150 000 грн на місяць; видавати довіреності без права передоручення та дозволяти співробітникам відрядження в межах України; в межах своєї компетенції видавати накази і давати вказівки, які є обов`язковими для персоналу товариства, та здійснювати інші дії по керівництву роботи товариства для досягнення його мети. Отже, надані організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські повноваження і вплив ОСОБА_5 надавали їй змогу виконати необхідні дії для забезпечення перемоги ТОВ «Медичний центр здоров`я» у майбутніх торгах із закупівлі Філією ЦОЗ послуг з проведення ПЛР-тестування й протиправно обернути на користь зазначеного суб`єкта господарювання гроші Філії.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_5 довела суть спільного злочинного плану співучасників заступнику директора компанії ОСОБА_9, яка була відповідальна за фінансову діяльність компанії, розрахунок собівартості медичних послуг, що надаються клієнтам-пацієнтам, формування прейскуранту цін на послуги, систему знижок та інші фінансово-економічні показники діяльності товариства. Так, ОСОБА_5, користуючись службовим становищем директора товариства, усвідомлюючи, що знання ОСОБА_9 фінансово-економічних показників діяльності товариства та на ринку медичних послуг забезпечить максимальне сприяння перемозі ТОВ «Медичний центр здоров`я», визначила її роль пособника у вчиненні цього кримінального правопорушення, доручивши їй сформувати конкурсну пропозицію, яка відповідатиме документам з конкурсних торгів Філії ЦОЗ з закупівлі послуг з ПЛР-тестування та розрахувати фактичну собівартість послуг, а також конкретний розмір предмета заволодіння, виходячи з відомого їй розміру очікуваної вартості предмета закупівлі у сумі 1 300 грн/послуга та надала їй контактні дані осіб Філії ЦОЗ, з якими вирішувались усі питання, пов`язані із поданням конкурсної пропозиції.

Отже, за змістом клопотання та долучених матеріалів, ОСОБА_5, зловживаючи службовим становищем директора ТОВ «Медичний центр здоров`я», вжила дій для забезпечення перемоги у закупівлі ТОВ «Медичний центр здоров`я», підписала від імені очолюваного нею товариства цінову пропозицію із завідомо завищеною та заздалегідь узгодженою з іншими співучасниками вартістю послуг, організувала підготовку та подання на адресу Філії «ЦОЗ» АТ «Укрзалізниця» цінової пропозиції від імені ТОВ «Діагностика здоров`я», яке не мало наміру брати реальну участь у закупівлі послуг з ПЛР-тестування та необхідних документів для участі у закупівлі, забезпечила участь представника ТОВ «Медичний центр здоров`я» у розкритті пропозицій працівниками Філії та підписання ним відповідного рішення з метою заволодіння грошима АТ «Укрзалізниця», однак з причин, що не залежали від їх волі, співучасники не вчинили всі дії, які вважали необхідними з метою доведення кримінального правопорушення до кінця.

На переконання слідчого судді, органом досудового розслідування були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаними вище статтями КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями, дають підстави слідчому судді для висновку, що могли мати місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, тобто, оцінюючи сукупність отриманих відомостей, слідчий суддя констатує, що кримінальні правопорушення могли бути вчинені за описаних у клопотанні обставин.

Після встановлення достатньої ймовірності того, що кримінальні правопорушення могли бути вчинені за описаних у клопотанні обставин, вважаю за можливе перейти до питання щодо можливості здійснення спеціального досудового розслідування.

Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому КПК України (ст.ст. 20, 21 КПК України).

З аналізу зазначених норм, традиційно участь підозрюваного на досудовому розслідуванні є обов`язковою, а звуження процесуальних прав особи під час здійснення кримінального провадження не допускається.

Разом з цим, із прийняттям низки законів про внесення змін до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України з`явилася можливість здійснювати кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого, тобто спеціального досудового розслідування «in absentia».

Чинний КПК України хоч і не надає визначення поняттю «in absentia», проте цей інститут посідає окреме місце в системі кримінального процесуального права з огляду на його ознаки та специфіку законодавчих норм, які застосовуються в межах такого провадження. Аналізуючи в сукупності такі законодавчі норми, можливо дійти висновку, що спеціальне кримінальне провадження «in absentia» є одним із різновидів заочного кримінального провадження, що застосовується за відсутності підозрюваного, обвинуваченого. Його застосування дозволяє притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства і суду та переховуються за межами України.

Завданням введення такого інституту є забезпечення дотримання розумних строків під час досудового розслідування, розгляду справи, а також притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Цей інститут має упередити ситуації коли особа, що вчинила злочин на території України та переховується за її межами, стає фактично недосяжною під час здійснення відносно неї досудового розслідування, судового розгляду та для застосування до неї кримінальної відповідальності.

Можливість здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого підтверджує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях приходить до висновку, що здійснення судового розгляду та ухвалення судового рішення за відсутності обвинуваченого не можна розглядати як порушення положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод з боку держави у разі, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате стосовно нього судове провадження (наприклад, рішення у справах «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року, «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року, «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року, «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «F.C.B. проти Італії» від 28 серпня 1991 року, «Т. проти Італії» від 12 жовтня 1992 року). З огляду на це можна констатувати, що на міжнародному рівні немає заборони здійснення спеціального досудового розслідування, як і спеціального судового провадження.

Підстави здійснення спеціального кримінального провадження в Україні відображенні в положеннях чинного кримінального процесуального кодексу.

Зі змісту ч.5 ст. 139 КПК України вбачається, що ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду підозрюваним, обвинуваченим, який, зокрема, оголошений у міжнародний розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.

Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатності доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення (ч.2 ст. 297-4 КПК України).

Тобто, КПК України встановлено перелік правових підстав, за сукупністю яких можливе проведення спеціального досудового розслідування, а саме: можливість здійснення спеціального досудового розслідування за фактом інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення; оголошення підозрюваної у міжнародний розшук; переховування підозрюваної з метою ухилення від органів слідства; набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваної; відповідність повідомленої ОСОБА_5 підозри критерію «обґрунтована підозра».

Щодо можливості здійснення спеціального досудового розслідування за фактом інкримінованих ОСОБА_5 кримінального правопорушення

Як вбачається з матеріалів клопотання, детективами НАБУ проводиться досудове розслідування кримінального провадження №52022000000000264 від 16 вересня 2022 року, у якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України, що відповідає вимогам ч.2 ст. 297-1 КПК України.

Щодо оголошення підозрюваної у міжнародний розшук

Зі змісту ч.2 ст. 297-1 КПК України випливає, що під час розгляду питання про спеціальне досудове розслідування слідчий суддя повинен з`ясувати чи оголошена особа, щодо якої вирішується питання про здійснення спеціального досудового розслідування, у міжнародний розшук. Суд не вправі вимагати доведення факту здійснення розшукових заходів чи вчинення будь-яких інших додаткових дій, оскільки кримінальне процесуальне законодавство не визначає такої вимоги.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Як уже зазначалося вище та вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 оголошено у державний та міжнародний розшук постановою детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ від 03 серпня 2022 року, яку скеровано для виконання до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України, за результатом чого цим Департаментом було внесено до обліків Генерального секретаріату Інтерполу клопотання про публікацію червоного оповіщення щодо ОСОБА_5, що підтверджується відповідним листом, долученим до матеріалів клопотання.

Оскільки КПК України не обумовлює ухвалення рішення слідчого судді про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування доведеністю факту перебування особи у обліках Інтерполу, слідчим суддею враховуються зазначені вище відомості як додаткові. При цьому, з огляду на те, що законом для можливості здійснення спеціального досудового розслідування визначається лише необхідність оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, то слідчий суддя вважає достатнім для підтвердження факту оголошення підозрюваної ОСОБА_5 в міжнародний розшук прийняття детективами НАБУ відповідної постанови та скерування її для виконання до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НП України.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність факту оголошення підозрюваної ОСОБА_5 у міжнародний розшук.

Щодо набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Слід зазначити, що наявність в особи статусу підозрюваного є умовою для застосування щодо неї запобіжних та інших заходів забезпечення кримінального провадження, в результаті чого можуть мати місце істотні обмеження прав і свобод, а також у неї з моменту повідомлення про підозру виникає право на захист, тому правова регламентація моменту повідомлення про підозру і застосування відповідних норм КПК України має узгоджуватися з принципом юридичної визначеності, а перехід від звичайного до особливого порядку вручення повідомлення про підозру можливий за наявності вагомої підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У КПК України не конкретизовано випадки, про які йдеться у цій нормі, тобто не сформульовано причини, з яких вручення повідомлення про підозру можна вважати неможливим, однак у разі наявності таких випадків закон передбачає можливість вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Одним з таких способів є спосіб, передбачений з ч. 2 ст. 135 КПК України, згідно з якою, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

На думку слідчого судді, підставою застосування особливого порядку вручення повідомлення про підозру варто розглядати факт тимчасової відсутності особи за місцем проживання не сам по собі, а в сукупності з фактом невстановлення місцезнаходження особи. Наявність цих двох фактів і свідчитиме про наявність «випадку неможливості вручення повідомлення», про який ідеться в ст. 278 КПК України. Тобто, слідчий суддя вважає, що лише після встановлення фактів тимчасової відсутності і невстановлення місця знаходження особи у слідчого, прокурора виникає право застосовувати особливий порядок вручення повідомлення про підозру, адже у ситуації, коли особа не просто тимчасово відсутня за місцем проживання, а й невідомо де знаходиться і коли з`явиться за місцем свого проживання, перевагу над приватними інтересами, забезпечуваними засадами верховенства права і наявністю права на захист, мають публічні інтереси, що полягають у притягненні особи до кримінальної відповідальності. В такій ситуації застосування особливого порядку повідомлення про підозру буде виправданим і доцільним.

З матеріалів клопотання вбачається, що за результатами досудового розслідування кримінального провадження 10 червня 2022 року прокурором САП погоджено складене старшим детективом НАБУ повідомлення про підозру ОСОБА_5 .

Зі змісту клопотання, у зв`язку з відсутністю 10 червня 2022 року ОСОБА_5 за місцем проживання та неможливістю вручення їй письмового повідомлення про підозру особисто, того ж дня його вручено їй у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, зокрема надіслано поштою за місцем її реєстрації ( АДРЕСА_1 ) та останнім фактичним місцем проживання ( АДРЕСА_2 ); вручено під розписку представнику об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Елефант» ОСОБА_12, що здійснює комплексне обслуговування, в тому числі, будинку АДРЕСА_3 ; надіслано за допомогою месенджера миттєвих повідомлень інтернет-повідомлень Whats App на її особистий мобільний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Місце проживання особи підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання - документом, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи. Документом, який за чинним законодавством може засвідчувати місце проживання особи є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Законодавство розрізняє поняття «місце проживання» і «місце перебування» особи. Зокрема, місцем перебування особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. При цьому, діюче законодавство України не виділяє окреме поняття «місце реєстрації», оскільки факт реєстрації будь-якої особи за певною адресою пов`язується виключно з місцем її проживання і саме за цією зареєстрованою адресою здійснюється офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

При цьому, законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, тобто згідно із встановленою процедурою реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання.

З аналізу положень Законів України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку- резидентом, у випадку зміни проживання у зв`язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов`язки та здійснити певні дії, необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання; подання декларації про майновий стан і доходи до органу державної фіскальної служби.

Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повідомлень жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання (у тому числі від терміну відсутності відповідної особи на території України на протязі окремого періоду або певних років).

Як бачимо, процедура зміни місця проживання потребує від особи здійснення активних дій, а у разі зайняття пасивної позиції, особа свідомо наражає себе на можливі негативні наслідки, які можуть настати з причин непроведення відповідних процедур, пов`язаних зі зміною місця проживання.

Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_5 має намір залишитися на постійне проживання за кордоном стороною захисту слідчому судді не надано, як і не надано доказів оформлення нею документів про залишення за кордоном на постійне місце проживання.

Підсумовуючи, можливо дійти висновків, що ОСОБА_5, як громадянка України (докази припинення громадянства відсутні), станом на момент розгляду клопотання про спеціальне досудове розслідування не виконала належні дії для зміни свого місця проживання, а тому усі повідомлення, які були направленні органом досудового розслідування на зареєстроване її місце проживання в Україні є належним виконанням ч.1, 2 ст. 135 КПК України, зокрема - за її відомим місцем проживання - АДРЕСА_2, адресою реєстрації - АДРЕСА_1, а також через представника об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Елефант», що здійснює комплексне обслуговування, в тому числі, будинку АДРЕСА_3, що свідчить про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні.

Твердження детектива про направлення копії повідомлення про підозру ОСОБА_5 засобами телефонного зв`язку (за допомогою додатку для передавання повідомлень «WhatsApp»), слідчий суддя сприймає виключно, як додаткові заходи, які направлені на забезпечення дотримання справедливості кримінального провадження в цілому та які доповнюють зроблені слідчим суддею попередні висновки.

Факт перебування ОСОБА_5 за кордоном не позбавляє її обов`язку прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб (ст. 42 КПК України). Отже ОСОБА_5, як законослухняна громадянка України, зобов`язана неухильно дотримуватися визначених цією країною правил та норм, а тому положення ч.7 ст.135 КПК України не можуть бути застосовані у цьому випадку з причин відсутності об`єктивної потреби в залученні іноземної держави в якості посередника у правовідносини, які виникають між громадянами України та державою Україна.

Щодо відповідності повідомленої ОСОБА_5 підозри критерію «обґрунтована підозра»

Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммедов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, стандарт «обґрунтованої підозри», який використовується на стадії досудового розслідування, є значно нижчим аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта.

Як вбачається з матеріалів клопотання, в цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.5 ст. 191 КК України, а саме до вчинення незакінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими детективом поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження, які були дослідженні в ході розгляду цього клопотання, дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.5 ст. 191 КК України, та про можливу причетність до його вчинення ОСОБА_5 . Встановленні під час досудового розслідування відомості з достатньою вірогідністю свідчать про те, що ОСОБА_5 могла брати участь у інкримінованому їй органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні за описаних в клопотанні обставин.

При цьому, вирішуючи питання щодо обґрунтованості пред`явленої ОСОБА_5 підозри, слідчий суддя вважає за необхідне, серед іншого, зазначити, що аналіз представлених органом досудового розслідування доказів об`єктивно пов`язує підозрювану зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення в межах даного кримінального провадження.

Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є зв`язок особи з кримінальним правопорушенням вірогідним та достатнім для висновку про те, що саме вона могла вчинити кримінальне правопорушення. З огляду на конкретні обставини даного клопотання, досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування спеціального досудового розслідування, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Щодо обізнаності підозрюваної ОСОБА_5 про розпочате стосовно неї кримінальне провадження

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини встановлює, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень, однак лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією. Ключове значення в такому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (рішення від 01 березня 2006 року у справі «Сейдовіч проти Італії»).

З урахуванням наведеного, необхідно з`ясувати питання обізнаності ОСОБА_5 про порушення відносно неї кримінального провадження, оскільки, як вказав Європейський суд з прав людини у зазначеному вище рішенні, визнання обвинуваченого «Iatitante» - «особою, яка переховується від правосуддя» винним у заочному судовому провадженні (in absentia) без повідомлення його про слухання справи проти нього є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, необхідно дослідити, чи можна вважати, що підозрювана ОСОБА_5 знає про кримінальне переслідування та майбутнє судове провадження настільки, щоб мати можливість прийняти рішення відмовитися від свого права постати перед слідством та судом чи переховуватися від кримінальної відповідальності з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

На переконання слідчого судді, підозрюваній ОСОБА_5 на даний час достеменно відомо про існування стосовно неї кримінального провадження, яке розслідується детективами НАБУ, що не заперечується її захисником, з якими вона уклала угоду про правову допомогу на захист її інтересів у цьому кримінальному провадженні, та підтверджується нею самою. Як вбачається з матеріалів клопотання, повістки про виклик до детектива НАБУ на 21, 24 та 29 червня 2022 року були направлені ОСОБА_5 10 червня 2022 року поштовим зв`язком за адресою її останнього відомого місця проживання та через месенджер Whats App, а також за допомогою цього ж месендрежу 25 липня 2022 року їй були направлені повістки про виклик на 01 та 03 серпня 2022 року. При цьому, 20 червня 2022 року на адресу НАБУ адвокат ОСОБА_5 - ОСОБА_4 направив до НАБУ лист, у якому повідомив, що за викликами на 21, 24 та 29 червня 2022 року ОСОБА_5 з`явитись не може, у зв`язку із залишенням нею 08 березня 2022 року території України через введення воєнного стану. Аналогічні відомості щодо причин неможливості прибуття за викликами на 01 та 03 серпня 2022 року адвокат повідомив НАБУ у клопотанні від 27 липня 2022 року (надійшло 01 серпня 2022 року), у якому просив про здійснення допиту ОСОБА_5 в режимі відеоконференції, а також повідомив місцезнаходження ОСОБА_5 : АДРЕСА_5. Аналогічне клопотання направлялось адвокатом ОСОБА_4 01 серпня 2022 року. Крім того, 01 серпня 2022 року ОСОБА_5 за допомогою телекомунікаційного зв`язку повідомила орган досудового розслідування про направлення її захисником клопотання про проведення допиту в режимі відеоконференції та сповістила, що покинула територію України 08 березня 2022 року з причин повномасштабного вторгнення росії в Україну, а також, з метою збереження свого життя та здоров`я, знаходиться в місті Золлікон, Швейцарія, Кантон Цюрих та проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Зазначила також, що готова виконувати всі процесуальні обов`язки в порядку ст. 232, розділу IX КПК України.

Також, як вбачається зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, під час розгляду першого клопотання про здійснення стосовно підозрюваної ОСОБА_5 спеціального досудового розслідування, як і під час розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу, вона неодноразово заявляла клопотання про здійснення судових засідань за її участі в режимі відеоконференції, посилаючись на неможливість особистої присутності через воєнний стан в Україні.

З огляду на викладене, з урахуванням усних пояснень, які були надані ОСОБА_5 в судовому засіданні 07 липня 2023 року, слідчий суддя дійшов висновку, що вказане однозначно та беззаперечно свідчить про обізнаність підозрюваної про наявність стосовно неї кримінального провадження, повідомлення про підозру та про його зміст, що дає змогу переконатися в усвідомленій і проінформованій відмові підозрюваної від участі в слідчих діях на території України, а озвучені нею умови повернення на територію країни (після завершення воєнних дій) містять ознаки ухилення від виконання обов`язків, які передбачені ст.42 КПК України, ухвалою АП ВАКС від 13 грудня 2022 року.

Підсумовуючи, за викладених вище обставин, за фактом констатації відсутності довіри між сторонами та обрання ними контрпродуктивних позицій, з метою виконання завдань кримінального провадження, слідчий суддя не вбачає іншої можливості для забезпечення з одного боку дотримання права ОСОБА_5 на життя та охорону здоров`я, а з іншого - подальший рух кримінального провадження, як застосування спеціального досудового розслідування, що в свою чергу не позбавляє ОСОБА_5 можливості захищатися від кримінального переслідування через свого захисника, який достатньо активно приймає участь в судових засіданнях в межах цього кримінального провадження, що також сприятиме його розслідуванню з дотриманням розумних строків.

Крім того, слід наголосити, що у відповідності до ч. 5 ст. 297-4 КПК України, з моменту з`явлення ОСОБА_5 до органу досудового розслідування подальше досудове розслідування щодо неї здійснюватиметься згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання детектива.

Керуючись ст. ст. 2971-2974, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого детектива ОСОБА_3 - задовольнити.

Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000264 від 16 вересня 2022 року стосовно підозрюваної ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у с. Лосівка, Семенівського айону, Чернігівської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1