- Presiding judge (HACC): Zadorozhna L.I.
Справа № 991/5889/23
Провадження № 1-кс/991/5907/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
учасники кримінального провадження:
секретар судового засідання ОСОБА_2,
сторони:
з боку захисту: адвокат ОСОБА_3,
з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Київ клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000002497 від 24.12.2020,
установив:
03.07.2023 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000002497 від 24.12.2020.
І. Суть клопотання
Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42020000000002497 від 24.12.2020, у межах якого ОСОБА_5 27.07.2021 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
31.07.2021, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, з метою забезпечення конфіскації, як виду покарання, накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, а саме: об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1373614280000, за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 913071380000, за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки «AUDI A3», чорного кольору, 2016 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1, державний реєстраційний знак - НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Volvo XC70», 2009 року, VIN-код: НОМЕР_3, та заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав, у тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора) вчиняти реєстраційні дії стосовно цього майна. Заборонено ОСОБА_5, його представникам за дорученням або його уповноваженим особам відчужувати, розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном.
На думку сторони захисту, станом на дату звернення із цим клопотанням, потреба у застосуванні такого заходу забезпечення відпала, з огляду на таке.
Повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не відповідає критерію обґрунтованості. У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, які б вказували на причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину.
Ухвала про арешт майна ОСОБА_5 не містить обґрунтувань і доводів щодо необхідності застосовування саме такого заходу забезпечення і що він є пропорційним та необхідним. Зокрема, слідча суддя обмежилася лише констатуванням наявності оголошеної ОСОБА_5 підозри, не навела жодного аргументу щодо наявності підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Окрім цього, конфіскація арештованого майна, у випадку визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, порушить його законне право власності, дружини ОСОБА_6, так і їхніх двох дітей, оскільки таке майно придбане підозрюваним до інкримінованих йому подій.
ОСОБА_5 сумлінно виконує покладені на нього процесуальні обов`язки та жодних дій, спрямованих на відчуження арештованого майна не здійснював, не вчиняв жодних дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про його належну процесуальну поведінку та зацікавленість у повному, всебічному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження.
Адвокат, також, як на підставу відсутності подальшої потреби у застосуванні арешту майна, вказав на існування широкомасштабного військового вторгнення на територію України російської федерації. ОСОБА_5 несе службу у лавах Збройних сил України та з 23.03.2022 призначений командиром мінометного взводу батареї в/ч НОМЕР_4 . Брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
ОСОБА_5 є єдиним годувальником у сім`ї, на його утриманні перебуває дружина ОСОБА_6, яка з 2019 року безробітна і доглядає дітей, та двоє малолітніх дітей.
Також адвокат зазначив, що на майно підозрюваних у кримінальному провадженні накладено арешт, орієнтовна підсумкова вартість якого становить понад 2 млн доларів США, що значно перевищує розмір завданої шкоди, який складає 395 090 доларів США.
Разом з тим, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.05.2023 у справі № 759/10246/22 задоволено позов АРМА та стягнуто на користь агентства кошти у сумі 398 004,60 доларів США. Тобто, судовим рішенням фактично вирішено питання відшкодування шкоди, що завдана у кримінальному провадженні.
Окрім цього, автомобіль марки «Volvo XC70» згідно договору купівлі-продажу, який був укладений до внесення відомостей до ЄРДР, належить ОСОБА_7 .
Наведене, як стверджує адвокат, свідчить про неспіврозмірність застосованого заходу забезпечення кримінального провадження, а також про несправедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав ОСОБА_6, покладаючи на останню надмірний індивідуальний тягар.
ІІ. Позиції учасників кримінального провадження
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 просив задовольнити подане ним клопотання та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.07.2021 у справі № 757/40925/21-к. Вважає, що у застосуванні арешту відпала потреба.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання заперечував з огляду на продовження існування обставин, що стали підставою для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Підстави для продовження застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна підозрюваного ОСОБА_6, не відпали та продовжують існувати. Зауважив, що сторона захисту помилково ототожнює відшкодування збитків у кримінальному провадженні із конфіскацією майна, як видом покарання, передбаченим санкцією ч. 5 ст. 191 КК України.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка слідчого судді
Заслухавши осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, дослідивши додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про скасування арешту майна, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, серед іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасник судового провадження, який подав таке клопотання, має довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2021 у справі № 757/40925/21-к, у межах кримінального провадження № 42020000000002497 від 24.12.2020, накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, а саме на: об`єкт нерухомого майна - реєстраційний номер 1373614280000, за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкт нерухомого майна - реєстраційний номер 913071380000, за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки «AUDI A3», чорного кольору, 2016 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1, державний реєстраційний знак - НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Volvo XC70», 2009 року, VIN-код: НОМЕР_3, та заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав, у тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора) вчиняти реєстраційні дії стосовно цього майна. Заборонено ОСОБА_5, його представникам за дорученням або його уповноваженим особам відчужувати, розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном.
Арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, що передбачено ч.5 ст.170 КПК України.
Про обґрунтованість накладеного арешту на майно за п.3 ч.2 ст.170 КПК України буде свідчити, по-перше те, що такий захід забезпечення кримінального провадження передбачений кримінальним процесуальним законом. По-друге, мають існувати факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що майно, на яке накладено арешт, належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження. Також, таке майно не має належати до майна, на яке заборонено накладати арешт, або до переліку майна, звернення стягнення на яке заборонено законом.
Отже, накладений ухвалою слідчого судді від 31.07.2021 арешт є таким, що передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки ОСОБА_5 на той час було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України; санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна.
Щодо доводів адвоката про відсутність в ухвалі слідчого судді від 31.07.2021 обґрунтованих доводів необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, то слідчий суддя зауважує, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя не оцінює законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, оскільки вказане питання відноситься до виключної компетенції суду апеляційної інстанції, а вирішує питання обґрунтованості накладеного арешту на майно.
Як на підставу для скасування арешту майна адвокат у клопотанні наводить доводи, які на його думку, свідчать про необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_5 підозри. Разом з цим, жодних доказів на підтвердження своїх доводів слідчому судді не надано, хоча ч.5 ст.132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
З огляду на положення ч. 2 ст. 49 КВК України, ч. 6 ст. 48, ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», слідчий суддя вважає також безпідставними посилання адвоката на те, що у випадку визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та призначенні йому покарання у виді конфіскації майна, буде порушене законне право власності його дружини, дітей, матері на єдине житло.
Також, безпідставними є доводи адвоката про те, що орієнтовна вартість майна, на яке накладено арешт у межах кримінального провадження, у тому числі на майно інших підозрюваних, перевищує розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушення, а рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.05.2023 вирішено питання відшкодування такої шкоди, оскільки чинне законодавство не встановлює залежність обсягу конфіскації майна, як виду покарання, від розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Оскільки арешт майна не позбавляє ОСОБА_5, як власника майна, права користування квартирами та автомобілями, слідчий суддя відхиляє доводи адвоката про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження порушує право підозрюваного на мирне володіння належним йому майно. Також, слідчий суддя вважає, що накладення арешту у вигляді заборони відчуження та розпорядження таким майном забезпечує справедливий баланс між правами власника, який є обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні, на мирне володіння майном та загальними інтересами суспільства, які полягають в забезпеченні примусового безоплатного вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є його власністю, у випадку визнання особи винуватою за вироком суду, а також що таке втручання в право власності є пропорційним, оскільки визначене слідчим суддею обмеження не призводить до незворотних негативних наслідків та не є надмірним для заявника.
Окрім того, оцінюючи доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення слідчий суддя враховує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, та як пояснив у судовому засіданні прокурор, зібрані під час досудового розслідування докази сторона обвинувачення вважає достатніми для складання обвинувального акта, та вважає, що арешт майна підозрюваного необхідний для забезпечення кримінального провадження.
Щодо доводів адвоката про належність автомобіля марки «Volvo XC70», 2009 року на праві власності ОСОБА_7, то слідчий суддя оцінює їх критично, оскільки відчуження транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає не тільки відповідне оформлення договору щодо цього транспортного засобу, а й зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Частиною першою статті 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Інші доводи, які викладені в клопотанні, не підтверджують обставин, які мають значення для висновку про те, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя зазначає, що під час розгляду клопотання про скасування арешту майна не доведено, що у подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба чи арешт накладено необґрунтовано, у зв`язку з чим клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 132, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_5, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000002497 від 24.12.2020 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1