Document No. 112308563

справа №991/6185/23

провадження №1-кс/991/6197/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

«13» липня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваної ОСОБА_4, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №52023000000000132 від 23 березня 2023 року стосовно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у м. Тернопіль, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання детектива.

Обставини, якими обґрунтоване клопотання прокурора

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000132 від 23 березня 2023 року за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368 КК України, в ході проведення якого, зокрема встановлено, що народна депутатка України IХ скликання ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, маючи на меті одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_10, з 20 березня 2023 року до 05 липня 2023 року надали йому обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме: службовими особами Київської обласної державної адміністрації про дозвіл на виїзд ОСОБА_10 за межі України, а також одержали від ОСОБА_10 неправомірну вигоду для себе в розмірі 5 300 доларів США за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме: службовими особами Київської обласної державної адміністрації, про дозвіл на виїзд ОСОБА_10 за межі України.

В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Мотивуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді застави, детектив у клопотанні зазначив, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від двох до п`яти років. Метою застосування до підозрюваної запобіжного заходу, згідно зі ст. 177 КПК України, детектив визначає забезпечення її належної процесуальної поведінки, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу в клопотанні визначено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, а також суттєвий ступінь вказаних ризиків.

Враховуючи викладене, для нівелювання зазначених в клопотанні ризиків, на думку детектива, необхідним є застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді застави, а застосування до неї більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам. При цьому, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, дані про особу підозрюваної та її майновий стан, детектив вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків та не є непомірним для неї.

Крім того, у клопотанні зазначено, що наведені обставини обґрунтовують необхідність покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Позиція сторін у судовому засіданні

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Підозрювана ОСОБА_4 та її захисники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечували. Зокрема, захисники, підтримуючи свої письмові заперечення, послалися на відсутність правових підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, з огляду на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Серед іншого, вказали на те, що ОСОБА_4 розлучена, на її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, а також на те, що детективи НАБУ вилучили у неї два паспорта для виїзду за кордон. На переконання захисників, у клопотанні не наведено і будь-якої аргументації стосовно того, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 . Крім того, захисники просили не визначати підозрюваній ОСОБА_4 обов`язку носити електронний засіб контролю, оскільки у покладенні такого обов`язку немає жодної потреби, а також розглянути питання щодо можливості застосування до неї більш м`якого запобіжного заходу.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.

Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення,до яких віднесені, зокрема, і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст.ст. 276-279 КПК України.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11 липня 2023 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000132 розпочато 23 березня 2023 року. В його межах письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, вручено підозрюваній 09 липня 2023 року, а отже вона набула статус підозрюваної у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно неї може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованості підозри

Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК Україниоднією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в її діях складу злочину та ступінь її вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

З метою встановлення наявності чи відсутності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 зазначеного вище кримінального правопорушення, слідчим суддею досліджені наявні в матеріалах клопотання докази та проаналізовано доводи, викладені у клопотанні і роз`яснені в судовому засіданні.

Так, як вбачається з поданих матеріалів, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9, обіймаючи посаду народної депутатки України IХ скликання, використовуючи надані їй чинним законодавством повноваження та пов`язані із займаною посадою можливості, влітку 2022 року, будучи одночасно засновником благодійної організації «Україно-Турецький благодійний фонд», під час спілкування із заступником голови Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) повідомила йому про необхідність перетину державного кордону водіями-волонтерами зазначеного фонду з метою доставлення на територію України благодійної допомоги. Надалі ОСОБА_9, будучи обізнаною із порядком перетину державного кордону громадянами України у період дії воєнного стану, тобто усвідомлюючи, що для забезпечення безперешкодного перетину державного кордону в порядку, передбаченому п. 2-8 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, необхідне рішення обласної військової адміністрації, яке видається начальником обласної військової адміністрації у формі розпорядження, не пізніше 20 березня 2023 року прийняла рішення про надання обіцянок громадянам здійснювати вплив на прийняття рішення уповноваженими особами обласних державних адміністрацій за надання неправомірної вигоди, а також одержання неправомірної вигоди від громадян за вплив на прийняття рішень уповноваженими особами обласних державних адміністрацій із використанням наданих їм повноважень щодо надання дозволу громадянам України на виїзд за межі України.

При цьому, ОСОБА_9 залучила до вказаної протиправної діяльності свою помічницю ОСОБА_4, визначивши її роль як особи, яка має здійснювати: безпосереднє спілкування із громадянами з приводу висловлення їм обіцянок здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди, а також вказівок про необхідність передання наперед обумовленої із ОСОБА_9 виду та розміру неправомірної вигоди; надання документів, потрібних для виїзду за межі України на підставі рішень уповноважених осіб обласних державних адміністрацій (обласних військових адміністрацій); безпосереднє одержання від громадян неправомірної вигоди, її зберігання і подальшу передачу ОСОБА_9, а також надання громадянам інших порад і вказівок із цього приводу.

Після цього, не пізніше 20 березня 2023 року, до ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_10 із приводу отримання можливості виїзду за кордон, якому вона повідомила про можливість вирішення вказаного питання щодо організації його виїзду за межі України на підставі рішення голови обласної державної адміністрації, а також забезпечення внесення даних щодо нього до інформаційної системи «Шлях» та безперешкодного перетину державного кордону, вказавши при цьому на необхідність передання їй наперед обумовлених із ОСОБА_9 виду та розміру неправомірної вигоди як умови для організації вирішення вказаного питання.

Після отримання від ОСОБА_10 необхідних документів для організації прийняття відповідно розпорядження щодо вкючення його до інформаційної системи «Шлях» 01 червня 2023 року ОСОБА_4, перебуваючи в салоні автомобіля марки «Аudi» у с. Великі Гаї Тернопільського р-ну Тернопільської області одержала від ОСОБА_10 частину заздалегідь обумовленої неправомірної вигоди у сумі 2500 доларів США, які у подальшому за не встановлених під час досудового розслідування обставин передала ОСОБА_9 .

В подальшому, 05 липня 2023 року, після отримання відповідного дозволу на виїзд ОСОБА_10 за межі України, ОСОБА_4, перебуваючи в салоні автомобіля марки «Аudi», у м. Тернополі передала ОСОБА_10 відповідні документи та одержала від нього другу частину заздалегідь обумовленої неправомірної вигоди у сумі 2800 доларів США, які вона передала ОСОБА_9, прибувши до її будинку у Тернопільській області.

Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрювану зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно неї, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, в межах даного кримінального провадження.

Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст.ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження

У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню,якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадженняпокладено КПК України на слідчого, прокурора.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_4, детектив в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що вона може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні №52023000000000132 стосовно підозрюваної ОСОБА_4, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Зазначаючи у своєму клопотанні про існування цього ризику, детектив посилається на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні корупційного злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, що може бути підставою та мотивом для переховування. Крім того, ОСОБА_4 має паспорт громадянина для виїзду за кордон та, з урахуванням фактичних обставин кримінального правопорушення, - досвід в організації перетину державного кордону, а також зв`язки у прикордонних та митних органах, які остання може використати для швидкого та безперешкодного перетину державного кордону України. Встановлено також, що ОСОБА_4 протягом 2022-2023 років систематично виїжджала за межі України. До того ж, в судовому засіданні прокурор повідомив, що письмове повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_4 фактично під час її спроби перетнути кордон України, що, на думку прокурора, також свідчить про існування названого ризику.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке карається штрафом від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років.

На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покаранняв сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваної до скоєння злочину (матеріали НСРД), саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні

Посилаючись у своєму клопотанні на зазначений ризик, детектив вказав, що ОСОБА_4, використовуючи свої набуті зв`язки серед службових осіб Державної прикордонної служби, народних депутатів України, має можливість та може впливати на свідків, схиляти їх до надання неправдивих свідчень щодо обставин перетину державного кордону такими свідками.

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, а покладений на підозрювану обов`язок не буде занадто обтяжливим.

При цьому, слідчий суддя вважає недоцільним перевіряти зв`язок кожної особи з підозрюваним, її роль, досліджувати/перевіряти інформацію, якою вона володіє тощо, а обмежується на цьому етапі розслідування лише посиланням на запропонований органом досудового розслідування перелік. Разом з цим, підозрюваний не позбавлений можливості в подальшому ставити перед слідчим суддею питання щодо помилковості/недоцільності/об`єктивної потреби у спілкуванні, внесення певної особи (іб) до цього переліку.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Зі змісту клопотання, вказаний ризик існує з урахуванням того, що наразі стороною обвинувачення зібрані не всі необхідні докази, у тому числі в електронній формі. При цьому, підозрювана обізнана у способах знищення інформації з електронних інформаційних мереж - додатків для відправлення та отримання миттєвих повідомлень, у зв`язку з чим наявні ризики знищення даної інформації за допомогою невиявлених та на даний момент не вилучених мобільних терміналів. Крім того, на цей час вживаються заходи щодо встановлення всіх обставин отримання та подальшого переміщення неправомірної вигоди, в тому числі щодо можливого її приховування підозрюваною ОСОБА_4 .

Слідчий суддя приймає до уваги та враховує наведені доводи, а тому визнає спроможним ризик знищення або спотворення з боку підозрюваної речей та/або документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Щодо ризиків перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення

Обґрунтовуючи заявлені ризики, детектив у клопотанні посилається на те, що, оскільки підозрювана протягом тривалого часу займається оформленням документів для виїзду закордон, у тому числі із задіянням окремих органів законодавчої та виконавчої влади, у неї наявні відповідні фінансові, організаційні можливості, особистісні та ділові зв`язки, які вона зможе використати для того, що уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином. До того ж, характер та спосіб вчинення дій, тяжкість кримінального правопорушення дають підстави для висновку, що у разі незастосування до підозрюваної запобіжного заходу або застосування більш м`якого запобіжного заходу вона може вчиняти інші кримінальні правопорушення, з урахуванням встановлених відомостей щодо системного характеру вчинення відповідних протиправних дій спільно з іншими особами.

Слідчий суддя не може погодитись з доведенням наявності зазначених ризиків, оскільки сторона обвинувачення при доведенні їх існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення іншого кримінального правопорушення.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання, існують певні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення у поданому клопотанні.

Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу

Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання вона досягла 27-річного віку, є громадянкою України, не заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей, є помічником народного депутата та керівником (директором) БО «Україно-Турецький благодійний фонд», має міцні соціальні зв`язки за місцем свого проживання.

Підозрювана ОСОБА_4 раніше не судима, відомості про застосування до неї раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення їй про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано. Крім того, слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про можливе вчинення нею кримінального правопорушення і тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання її винуватою.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам

Слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення загалом доведена можлива причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого їй злочину, а також вірогідність існування ризиків стосовно вчинення нею дій, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про наявність підстав для застосування до неї запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів та карається, зокрема позбавленням волі на строк до п`яти років.

Слідчий суддя враховує ступінь впливу на особу та рівень її обмежень, пов`язаних із застосуванням запобіжного заходу, а тому можливість та необхідність його застосування потребує ретельного аналізу щодо наявності таких відомостей, які можуть його виправдати.

Отже, слідчому судді належить зважити встановлені під час розгляду клопотання обставини таким чином, щоб збалансувати конкуруючі у цьому кримінальному провадженні інтереси з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Аналізуючи викладене вище, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, що передбачає покарання у виді позбавлення волі та, беручи до уваги, що підозрювана ОСОБА_4, з метою ухилення від органу досудового розслідування та суду має реальну можливість змінити місце свого перебування, а також впливати на свідків та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж застава не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків.

Враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що особисте зобов`язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого підозрюваній ОСОБА_4, визнані доведеними встановлені у ході досудового розслідування ризики, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, слідчий суддя виключає об`єктивну можливість застосування до підозрюваної іншого більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим приходить до висновку про обґрунтованість клопотання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави.

Щодо розміру застави

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним та призвело б до неможливості виконання нею застави.

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, застосовуючи до підозрюваної цей вид запобіжного заходу, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваної, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істомін проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активів та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваної, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

У клопотанні детектив, посилаючись на майновий стан підозрюваної та обставини кримінального правопорушення, просив застосувати до неї запобіжний захід у вигляді застави в межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме: двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53 680 грн.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім, а також прийнятним, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та відомостей щодо сімейного, майнового і соціального стану підозрюваної ОСОБА_4, тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку, що запропонована органом досудового розслідування сума 53 680 грн є прийнятною за наведених вище обставин.

На думку слідчого судді, застава у максимально можливому розмірі, що визначений ч. 5 ст. 182 КПК України для нетяжких злочинів (53 680 грн), не буде занадто надмірною та неспівмірною і буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим слідчий суддя вважає за можливе в даному випадку встановити її саме в такому розмірі.

Визначений розмір застави, на переконання слідчого судді, в змозі урівноважити інтереси сторін щодо запобігання вчиненню дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню кримінального провадження з одного боку та щодо забезпечення можливості захищатися від кримінального переслідування належним чином - з іншого.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрювану слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено.

При цьому, слідчий суддя, збалансувавши інтереси підозрюваної та органу досудового розслідування, вважає за необхідне частково задовольнити заявлені детективом вимоги шляхом відхилення обов`язку носити електронний засіб контролю.

Отже, на підозрювану покладаються такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду кримінальному провадженні за першою вимогою; не відлучатись із Тернопільської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з такими особами: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №52023000000000132 від 23 березня 2023 року; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Оскільки за правилами ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені ч.ч. 5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців, а також враховуючи строк досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про визначення терміну дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків до 08 вересня 2023 року, тобто в межах такого строку досудового розслідування.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання детектива про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження. Недоліки цього кримінального провадження були описані слідчим суддею в рішеннях про легалізацію проведених обшуків у основних фігурантів провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання детектива НАБУ - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора та суду кримінальному провадженні за першою вимогою;

2) не відлучатись із Тернопільської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування з такими особами: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №52023000000000132 від 23 березня 2023 року;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, визначити до 08 вересня 2023 року, в межах строку досудового розслідування.

Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий розрахунковий рахунок:

Вищий антикорупційний суд, ЄДРПОУ 42836259;

номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_1

Роз`яснити підозрюваному, що він не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити застоводавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке карається штрафом від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років, а внесення застави за ухвалою слідчого судді є його правом, яке не обумовлюється ні строком дії застави, ні обов`язком держави повернути її на першу вимогу заставодавця. Також заставодавцю роз`яснити, що у разі внесення застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1