- Presiding judge (HACC) : Fedorov O.V.
Справа № 991/6260/23
Провадження 1-кс/991/6271/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
17 липня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива ОСОБА_3,
власника майна ОСОБА_4
представників власника майна адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора САП ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000215 від 12.05.2023,
ВСТАНОВИВ:
13 липня 2023 року вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
1.Зміст поданого клопотання
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52023000000000215 від 12.05.2023 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України.
У ході досудового слідства встановлено, що посадові особи Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації, зловживаючи службовим становищем в інтересах посадових осіб ТОВ «Будівельні технології Південь», уклали договір на проведення технічного обстеження пошкоджених об`єктів соціальної інфраструктури значно завищивши вартість запланованих робіт, в результаті чого було завдано тяжких наслідків державним інтересам. Зокрема, досудовим розслідуванням установлено, що згідно розпорядження керівника Херсонської ОВА № 359 від 15.12.2022 Департамент розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації визначено розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня для проведення послуг з технічного обстеження пошкоджених об`єктів Херсонської області згідно з переліком, затвердженим вказаним розпорядженням, - у сумі 19 млн. грн.
Як вказує прокурор, 16.12.2022 року між Департаментом розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації в особі в.о. директора ОСОБА_8 та ТОВ «Будівельні технології Південь» в особі директора ОСОБА_9 укладено договір №14/22 на проведення технічного обстеження пошкоджених об`єктів соціальної інфраструктури вартістю 9927736,80 грн. В подальшому, посадовими особами ТОВ «Будівельні технології Південь» та Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації складено та підписано акти виконаний робіт №1 від 20.12.2022, №2 від 22.12.2022 та №3 від 23.12.2022 відповідно до яких виконавцем у період з 16.12. по 23.12.2022 року, тобто за 8 днів проведено технічне обстеження 107 об`єктів на території Херсонської області та складено технічні звіти за результатом обстеження об`єктів на загальну суму 9927736,80 грн.
28.12.2022 року грошові кошти у розмірі 9927736,80 грн. перераховані на рахунок ТОВ «Будівельні технології Південь» на підставі платіжних доручень №1, №2 та №3 від 26.12.2022 року.
Окрім цього встановлено, що роботи та фінансові витрати по фактичному обстеженню вищевказаних об`єктів та складанню технічних звітів здійснював ФОП ОСОБА_10, який під час допиту повідомив, що в кінці листопада 2022 року до нього звернувся директор ТОВ «Будівельні технології Південь» ОСОБА_9 та запропонував йому роботу по проведенню технічного обстеження пошкоджених об`єктів цивільної інфраструктури на території Нововоронцовської, Високопільської та Кочубеївської територіальних громад. Після попереднього ознайомлення із майбутніми об`єктами огляду, було досягнуто домовленості про вартість вказаних робіт у розмірі 534 850,00 грн.
Однією із неофіційних умов укладення договору із ФОП ОСОБА_10 було включення його до штату ТОВ «Будівельні технології Південь», як фахівця який має дозвільні документи (сертифікати) для проведення відповідних робіт з технічного обстеження будівель та подальше складання звітів від імені ТОВ «Будівельні технології Південь». Після його згоди, відповідно до наказу № 01/11-22 від 14.11.2022 він був включений до штату ТОВ «Будівельні технології Південь». На початку грудня ОСОБА_10 розпочав фактичне обстеження пошкоджених об`єктів. Згодом між ним та директором ТОВ «Будівельні технології Південь» був укладений договір №14/16 від 16.12.2022. Через деякий час після укладання договору, приблизно в кінці грудня, донька директора ТОВ «Будівельні технології Південь» ОСОБА_11, яка є засновником та власником вказаного підприємства, надала йому акти виконаних робіт на загальну суму 534 850,00 грн. які він підписав та на його рахунки були перераховані кошти, що підтверджується відповідною випискою із банківського рахунку. У процесі виконання робіт ОСОБА_10 контактував із директором ТОВ «Будівельні технології Південь» ОСОБА_9 та його донькою ОСОБА_11 яка безпосередньо займалась організаційними питаннями пов`язаними із проведенням технічних оглядів об`єктів та складанням відповідних фінансово-господарських документів.
Також, ОСОБА_10 повідомив, що вартість виконаних ним робіт відповідно до укладеного договору із ТОВ «Будівельні технології Південь» є актуальною та відповідає тим витратам часу, які були необхідні на проведення огляду та складання звітів відповідно до Настанови з визначення вартості проведення робіт з оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності об`єктів будівництва затвердженої Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 67 від 30 квітня 2022 року та інших нормативних документів у сфері будівництва. Актуальність вказаної ціни також пояснюється тим, що більшість об`єктів які ним обстежувались мали І (незначні пошкодження) та ІІІ (повністю зруйновані та не підлягають реконструкції) категорію, у зв`язку із чим потребували значно менше часу для візуального огляду та складання відповідних звітів.
11.07.2023 у період часу з 09 год. 35 хв. до 13 год. 20 хв. детективами Національного бюро проведено обшук за місцем фактичного мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
У ході обшуку виявлено ноутбук Apple MacBook модель А1534, серійний номер: C02RM4Y3GTHV, який був оглянутим та встановлено, що вхід до нього обмежений власником шляхом введення паролю логічного доступу. Власник ноутбуку ОСОБА_4 відмовився надавати пароль, посилаючись на те, що забув його оскільки давно ним не користується. У зв`язку з тим, що вказаний ноутбук може містити відомості які мають доказове значення, а також надання даного ноутбука разом з інформацією, що на ньому міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, прийнято рішення про його вилучення.
Прокурор вказує, що зазначений електронний пристрій було визнано речовим доказом постановою детектива від 12.07.2023.
За твердженням прокурора, з метою досягнення мети досудового розслідування, технічний засіб, окрім подальшого огляду, необхідно направляти на проведення судової експертизи з метою виявлення інформації, яка може мати значення для кримінального провадження, у тому числі тієї, яка могла бути видалена.
У зв`язку з цим та з метою проведення всебічного, об`єктивного та неупередженого досудового розслідування, надання належної правової оцінки, повного і ретельного дослідження інформації, яка міститься у таких технічних засобах та проведення по ним судових експертиз, а також з метою збереження речових доказів та запобігання можливості фактів приховування, зміни або їх відчуження або знищення, прокурор вказує про необхідність в накладенні арешту на речові докази, що вважається доцільним та відповідає передбаченим законодавством завданням кримінального провадження та завданням арешту.
На переконання прокурора, у випадку повернення майна ОСОБА_4, воно може бути пошкоджене, зіпсоване, знищене, перетворене, відчужене тому необхідно забезпечити збереження указаних речей та документів, як речових доказів, з метою проведення необхідних судових експертиз та інших досліджень, а також проведення інших слідчих (процесуальних) дій з використанням даних речових доказів.
У зв`язку з цим він просить накласти арешт на вилучені у ході обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . речі з метою збереження речових доказів.
2.Позиція сторін у судовому засіданні
У судовому засіданні детектив, який бере участь на підставі доручення прокурора, підтримав вимоги клопотання та просив його задовольнити, додатково обґрунтувавши відповідність вилученого майна ознакам речового доказу.
Представник власника майна адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення вказаного клопотання, зазначивши про таке:
- прокурор не навів жодного доказу того, що ноутбук був знаряддям кримінального правопорушення;
- не долучено доказів вчинення кримінального правопорушення;
- прокурором не конкретизовано статус вилученого майна;
- у клопотанні про арешт та у протоколі обшуку не наведено значення вилученого майна, а тому його вилучення було незаконним;
- зміст поданого клопотання не містить відомостей про зв`язок ОСОБА_4 до подій, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні;
- прокурором не доведено ризиків, які є однією з підстав застосування такого заходу забезпечення як арешт.
Представниця власника майна адвокат ОСОБА_5 вказує на безпідставність накладення арешту, враховуючи, що огляд після вилучення не відбувався, а також з моменту вилучення ноутбука минуло достатньо часу для огляду та вирішення питання про ініціювання питання про призначення експертизи.
Власник майна ОСОБА_4 підтримав позицію своїх представників, а також вказав, що відсутні будь-які докази його причетності до подій, які є предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні.
3.Мотиви та оцінка слідчого судді
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Стаття 170 КПК встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.
При цьому, згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 171 КПК України для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя має встановити:
1) існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна;
2) таке майно, відноситься до виду майна, на яке можна накладати арешт та перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати арешт;
3) таке майно відповідає ознакам речовим доказом;
4) за допомогою арешту можливо досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням;
5) наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження
З урахуванням вказаного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя, встановлюючи наявність зазначених вище обставин, приходить до таких висновків.
3.1.Щодо обґрунтованої підозри про вчинення злочину відповідної тяжкості
З матеріалів долучених до клопотання та пояснень детектива встановлено, що детективами розслідуються обставини зловживання посадовими особами Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації службовим становищем при укладенні договорів про проведення технічних обстежень пошкоджених об`єктів соціальної інфраструктури, з метою одержання ТОВ «Будівельні технології Південь» неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки.
Вказані дії попередньо кваліфіковано за ч. 2 ст. 364 КК України.
За версією слідства, механізм вказаного злочину полягав у тому, що при укладенні договору №14/22 16.12.2022 на проведення технічного обстеження пошкоджених об`єктів соціальної інфраструктури посадовими особами Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації та директором ТОВ «Будівельні технології Південь» було умисно завищено вартість запланованих робіт, на суму, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Зокрема, для реалізації злочинного плану, посадовими особами ТОВ «Будівельні технології Південь» та Департаменту розвитку територій Херсонської обласної державної адміністрації складено та підписано акти виконаний робіт №1 від 20.12.2022, №2 від 22.12.2022 та №3 від 23.12.2022 відповідно до яких виконавцем у період з 16.12. по 23.12.2022, проведено технічне обстеження 107 об`єктів на території Херсонської області та складено технічні звіти за результатом обстеження вказаних об`єктів на загальну суму 9927736,80 грн.
В подальшому, 28.12.2022 року грошові кошти у розмірі 9927736,80 грн. були перераховані на рахунок ТОВ «Будівельні технології Південь» на підставі платіжних доручень №1, №2 та №3 від 26.12.2022.
Однак, з матеріалів клопотання встановлено, що роботи та фінансові витрати по фактичному обстеженню вищевказаних об`єктів та складанню технічних звітів від імені вказаного підприємства здійснював ФОП ОСОБА_10, який наказом № 01/11-22 від 14.11.2022 був включений до штату ТОВ «Будівельні технології Південь». Відповідно до договору № 14/16 від 16.12.2023 - за виконання вказаних робіт ФОП ОСОБА_10 отримав від ТОВ «Будівельні технології Південь» винагороду у розмірі 534 850,00 грн.
Вказані дії відповідають загальним ознакам розслідуваного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яка встановлює відповідальність, зокрема, за зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні відомості про обставини вчинення злочину в сукупності з наданими поясненнями та доданими до клопотання матеріалами дійсно можуть свідчити про наявність ознак складу вказаного злочину.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів у копіях, зокрема:
-договору №14/22 від 16.12.2022 з додатками;
-розпорядження начальника Харківської обласної військової адміністрації №359 від 15.12.2022;
-платіжних дорученнях №1, №2, №3 від 26.12.2022;
-договору №14/16 від 16.12.2022;
-актів виконаних робіт №1, №2, №3 підписаними ТОВ «Будівельні технології південь» та ФОП ОСОБА_10 ;
-виписки із банківського рахунку;
-протоколу допиту свідка від 19.05.2023;
-протоколу огляду від 01ю06ю2023; 19.05.2023;
-інших матеріалів кримінального провадження.
Таким чином, описані у клопотанні фактичні обставини у сукупності із наданими детективом матеріалами кримінального провадження та у їх співставленні з диспозиціями статей, які передбачають кримінальну відповідальність за розслідувані детективом злочини, формують у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність достатніх підстав вважати, що могли бути вчинені зазначені у клопотанні кримінальні правопорушення.
При цьому, слід відзначити, що на даному етапі досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання про наявність усіх елементів складу злочинів, винуватість чи невинуватість осіб у їх вчиненні і не визначає ступінь вини таких осіб, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей встановлює, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаних у клопотанні злочинів, у зв`язку з розслідуванням яких подається відповідне клопотання.
3.2.Відповідне майно відноситься до виду майна, на яке можна накладати арешт та перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати
Як зазначалося вище, арешт з метою збереження речового доказу може накладатися на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи.
Слідчим суддею встановлено, що майно, відносно якого вирішується питання про його арешт, вилучене в ході обшуку, проведеного 11.07.2023 за місцем проживання ОСОБА_12 .
При цьому, прокурор просить накласти на майно, яким він користується, а саме: ноутбук Apple MacBook модель А1534, серійний номер: С02RM4Y3GTHV.
Відповідне майно є рухомим, оскільки відповідає вимогам встановленим ч.2 ст. 182 ЦК України, а обмежень чи заборон щодо накладення на таке майно арешту слідчим суддею не встановлено.
З огляду зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, що відповідне майно може бути арештоване з метою, вказаною у клопотанні.
3.3.Вилучене майно відповідає ознакам речового доказу
Як зазначалося вище, арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до частини першої зазначеної статті речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.
Зі змісту поданого клопотання та доданих до нього матеріалу вбачається, що прокурор просить про накладення арешту на - ноутбук Apple MacBook модель А1534, серійний номер: С02RM4Y3GTHV з метою збереження їх як речових доказів.
Як встановлено слідчим суддею, зазначений пристрій було вилучено в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_12, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.06.2023. Вказаною ухвалою прямо надано дозвіл на відшукання, комп`ютерної техніки, комп`ютерних носіїв інформації, які зберегли на собі сліди вчинення злочину та можуть або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час цього кримінального провадження.
Вказаний пристрій у подальшому постановою детектива від 12.07.2023 був визнаним речовим доказом у кримінальному провадженні № 52023000000000215 від від 12.05.2023 як такі, що містять на собі відомості, що мають значення для досудового розслідування і можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та зберегли на собі сліди вчинення злочину.
Як встановлено з протоколу обшуку від 11.07.2023, у ході проведення вказаної слідчої дії було відшукано вказаний ноутбук. Водночас, в ході обшуку оглянути на місці зазначений пристрій не вдалось з огляду на наявну систему логічного захисту (пароль) та його неповідомлення детективам в ході обшуку. При цьому, слідчий суддя відзначає, що при спробі відкриття такого пристрою встановлено, що на ньому наявний виключно обліковий запис на ім`я « ОСОБА_13 », що вказує на приналежність такого пристрою саме ОСОБА_4 .
У зв`язку з неможливістю подолання системи логічного захисту, детектив прийняв рішення про вилучення зазначеного пристрою, що відповідає цілям, передбаченим абз. 3 ч.2 ст. 168 КПК України.
Враховуючи обставини розслідуваного злочину, умови відшукання і вилучення вказаного пристрою, слідчий суддя вважає виправданою необхідність вилучення вказаного пристрою з метою подолання системи логічного захисту для уможливлення подальшого огляду такого ноутбуку на предмет наявності у ньому інформації, що може мати значення для досудового розслідування. Відповідні обставини, на переконання слідчого судді, дають обґрунтовані підстави вважати, що на такому пристрої можуть зберігатись важливі для слідства відомості.
Враховуючи описані у клопотанні та у п. 4.1. цієї ухвали обставини розслідуваного злочину, механізм його вчинення, який зокрема передбачав складення та підписання великої кількості документів, відомості, які містяться на цьому пристрої можуть використовуватися як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відповідно пристрої, як матеріальні носії цих відомостей, також мають ознаки речового доказу і можуть бути використані сторонами кримінального провадження як таке процесуальне джерело доказів.
Крім того, враховуючи встановлені слідством обставини, умови та джерело відшукання відповідного пристрою, ймовірну причетність особи або ж в силу займаної посади обізнаність із обставинами вчинення розслідуваного злочину особи, у користуванні якої він знаходився, слідчий суддя вважає, що такий пристрій може містити відповідне листування, файли документів, які мають значення для встановлення обставин, що розслідуються у цьому кримінальному провадженні, зокрема, можуть підтвердити зв`язок між ймовірно причетними особами і з їх допомогою можуть бути встановлені додаткові важливі обставини для цього кримінального провадження, зокрема, детальний механізм злочину, коло причетних осіб, ступінь їх залучення до реалізації злочинного плану, зв`язки та схему контактів між ними.
У зв`язку з цим, слідчий суддя вважає, що наразі у контексті потреб досудового розслідування існує необхідність проведення детального огляду вилученого технічного засобу, в т.ч. із залученням спеціаліста та використанням спеціальної техніки, яка дозволить подолати встановлений логічний захист, а надати можливість повного огляду вмісту такого пристрою.
У такому випадку суттєвим для відновлення такої інформації є наявність самого пристрою, який становитиме предмет дослідження відповідного експерта, що узгоджується із положеннями п. 13.3 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).
Слідчий суддя також враховує, що з часу вилучення відповідних пристроїв до часу прийняття рішення стосовно арешту майна минув досить незначний проміжок часу, що об`єктивно не давав органу досудового розслідування можливості здійснити заходи щодо подолання логічного захисту, наявного на такому пристрої.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що існує можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
У той же час, слідчий суддя відхиляє доводи щодо безпідставності вилучення такого пристрою, оскільки наданий ухвалою слідчого судді дозвіл на відшукання відповідних пристрій не обмежує детективів вилучати інше майно, яке має значення для кримінального провадження, що передбачено ч.7 ст. 236 КПК України. У випадку, якщо таким майном є електронні інформаційні системи або комп`ютерні системи таке вилучення має відповідати умовам встановленим статтею 168 КПК України, що у випадку із вилученим ноутбуком було дотримано.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що логічний захист міг бути подоланим шляхом добровільного повідомлення ОСОБА_4 відповідного пароля, який останній не надав, посилаючись на його забуття. Однак, як вбачається зі змісту протоколу обшуку та пояснень сторін, будь-яких спроб щодо введення такого паролю ОСОБА_4 не вчиняв, та так само після вилучення пристрою не намагався самостійно надати для огляду такий пристрій.
Щодо відсутності подальшого огляду після вилучення вказаного пристрою та непризначення потрібної експертизи, то слідчий суддя вважає такі твердження представників власника майна обгрунтованими. Однак, враховуючи, що з часу вилучення до моменту розгляду клопотання минув досить незначний проміжок часу (5 днів), а тому такі дії мають бути вчиненими у найкоротший термін.
З огляду на вказане, слідчий суддя вважає виправданим вилучення такого пристрою та можливість накладення арешту на нього з метою, зазначеною у клопотанні.
3.4.За допомогою арешту буде досягнуто завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням
Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Зокрема, зважаючи на обставини, що розслідуються у межах цього кримінального провадження, характер діяльності ймовірно причетних осіб, обґрунтованим є твердження про наявність ризику знищення, спотворення, приховування чи зміна відомостей, наявних на вилучених пристроях. Враховуючи неможливість перевірки та огляду детективами відомостей, які містяться на ньому, існує загроза їх знищення, зокрема, видалення листування, адресатів, телефонних дзвінків, документів, а також приховування чи знищення самих пристроїв.
3.5.Наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження. У цьому контексті слідчий суддя враховує, серед іншого, суспільну небезпеку ймовірно вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку і тяжкість, ймовірну причетність до їх вчинення особи, яка є власником вилученого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження не є невиправдано обтяжливими для власника такого майна.
При цьому, у ході розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна для третіх осіб.
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя переконаний, що накладення арешту на даному етапі досудового розслідування у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.
Також слідчий суддя вважає обґрунтованим застосувати заборону користування та розпорядження майном, зважаючи на встановлені ризики приховування, пошкодження, знищення майна, яке є речовими доказами, а також необхідність його використання для проведення в т.ч. експертних досліджень, огляду, копіювання вмісту, тощо.
Слідчий суддя відзначає, що накладення арешту на відповідні технічні пристрої не є припиненням права власності на них або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим.
У цьому контексті слідчий суддя відзначає, що доказове значення у цьому кримінальному провадженні мають не самі по собі матеріальні носії інформації, а наявні на них електронні файли і відомості.
Слідчий суддя зауважує, що електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. При цьому, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі №490/10025/17 від 19 травня 2020 року та у справі № № 677/2040/16-к від 22 жовтня 2020 року).
З огляду на це, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились (за виключенням передбачених законом випадків).
Водночас, з метою повного та всебічного проведення розслідування, існує необхідність у проведенні повного огляду, ряду досліджень щодо вилученого майна, у тому числі на предмет наявності на ньому конкретної (в т.ч. видаленої) інформації, що є процесом досить тривалим та складним, потребує залучення спеціалістів, експертів та за певних обставин особливого програмного забезпечення. При цьому, вказаний процес очевидно ускладняються у випадках наявності на відповідному пристрої системи логічного захисту та необхідності пошуку видаленої інформації, а тому потребує значного часу. З огляду на вказане та беручи до уваги значення вилученого майна для кримінального провадження слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування, є виправданою необхідність утримання відповідного ноутбуку у розпорядженні слідства.
Водночас, слідчий суддя наголошує, що будь-який тривалий строк має бути об`єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника відповідного майна. У зв`язку з цим, зі спливом часу виправданість подальшого арешту відповідного технічного пристрою може бути предметом перевірки слідчим суддею у порядку ст. 174 КПК України, а тому таке утримання на кожному етапі досудового розслідування має обґрунтовуватись реальною потребою їх збереження у розпорядженні органу досудового розслідування.
Водночас, слідчий суддя вважає безпідставним прохання прокурора у частині надання доручення зберігати вилучене майно відповідним детективам, оскільки згідно з ст. 100 КПК України порядок зберігання речових доказів визначається та здійснюється стороною обвинувачення, а тому у цій частині клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 98, 131, 167-168, 170-173, 233-235, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання прокурора САП ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000215 від 12.05.2023, задовольнити частково.
2.Накласти арешт (із забороною користування, розпорядження та відчуження) на майно, вилучене під час проведення 11.07.2023 обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а саме на:
- ноутбук Apple MacBook модель А1534, серійний номер: С02RM4Y3GTHV.
3.В іншій частині вимог клопотання відмовити.
4.Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
5.Копію ухвали негайно після її оголошення вручити детективу та іншим учасникам судового засідання, присутнім під час її оголошення. Копію ухвали не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати учасникам, які не були присутні під час оголошення ухвали.
6.Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
7.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
8.Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1