- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/8783/21
Провадження 1-кп/991/27/23
У Х В А Л А
Іменем України
20 липня 2023 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
представника цивільного позивача/потерпілого ОСОБА_8,
розглянувши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження № 52019000000000746 від 21.08.2019 за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,
В С Т А Н О В И В:
На розгляді Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52019000000000746 від 21.08.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_9 через канцелярію Вищого антикорупційного суду подано клопотання від 02.05.2023 про закриття кримінального провадження № 52019000000000746 від 21.08.2019.
У змісті клопотання захисник наводить підставу для закриття кримінального провадження № 52019000000000746 від 21.08.2019, визначену п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Обґрунтовуючи наявність підстав для закриття вищеназваного кримінального провадження у відповідності до п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, захисник послався на закінчення строків давності, визначених ст. 49 КК України. При цьому, зважаючи на відсутність вироку суду, яким би ОСОБА_6 було визнано винним у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, за твердженням адвоката, неможливо казати про те, що він є особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, мова про яку йде у ст. 49 КК України. За таких обставин, на думку захисника, провадження має бути закрито у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Водночас у випадку не встановлення судом підстав для закриття кримінального провадження у відповідності до п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, захисник просив закрити провадження на підставі ч. 1 ст. 49 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Позиція сторін
Захисник ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав клопотання про закриття кримінального провадження. Пояснення надав аналогічні тим, що викладені у письмовому клопотанні. Додатково пояснив, що початок перебігу строку давності сторона захисту пов`язує з моментом закінчення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме з моментом вибуття з власності ДПАТ «НАК «Украгролізинг» грошових коштів. Вказане відбулось 14.02.2013, а відтак строк давності притягнення до кримінальної відповідальності у цьому випадку закінчився 14.02.2023.
Захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання адвоката ОСОБА_9 в частині застосування строків давності та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника. Зазначив, що не заперечує проти закриття кримінального провадження у зв`язку із звільненням його від кримінальної відповідальності з огляду на закінчення строків давності. Пояснив, що усвідомлює, що вказана підстава для закриття кримінального провадження є нереабілітуючою. Додатково наголосив, що свою вину не визнає.
Прокурор ОСОБА_5 проти закриття кримінального провадження заперечував. Пояснив, що стороною обвинувачення встановлено особу, якою вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, що виключає можливість закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Крім цього, прокурор заперечував і проти закінчення строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, оскільки на його думку, перебіг строку давності розпочався 14.08.2013 зі спливом строку повернення позики, встановленого додатковою угодою № 1/136 до договору № 43 від 14.02.2013. За таких обставин, за твердженням прокурора, строк давності у цьому випадку закінчується 14.08.2023. У зв`язку з зазначеним наполягав на відсутності підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та, як наслідок, неможливості закриття кримінального провадження у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Представник позивача ОСОБА_8 підтримав позицію прокурора. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження
Колегія суддів, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку захисника, обвинуваченого, прокурора та представника цивільного позивача, проаналізувавши доводи клопотання про закриття кримінального провадження, дійшла такого.
Статтею 284 КПК України визначено правові підстав для закриття кримінального провадження. Такими підставами, зокрема є не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України) та звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України).
За змістом згаданої норми закриття кримінального провадження на підстави п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України є обов`язком суду, виникнення якого пов`язане з комплексом умов, а саме: 1) не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Вказана умова вимагає, щоб жодній особі у цьому кримінальному провадженні не було повідомлено про підозру, обвинувальний акт щодо будь-якої особи у цьому кримінальному провадженні не повинно бути складено та скеровано до суду; 2) закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тобто закінчення визначеного ст. 49 КК України проміжку часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК України виключне право ініціювати питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України має прокурор.
Таким чином, вищеназвана норма не наділяє сторону захисту правом порушувати перед судом питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. При цьому скерування прокурором у межах кримінального провадження № 52019000000000746 від 21.08.2019 обвинувального акта щодо ОСОБА_6 виключає позицію захисника про не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення у межах вищеназваного кримінального провадження.
За таких обставин підстави для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_9 в частині вимоги про закриття кримінального провадження відповідно до положень п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України відсутні.
Суд також зазначає, що цій обставині суд окремо надав оцінку в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 20.07.2023, якою відмовив у задоволенні клопотання захисника з тих самих підстав.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, колегія суддів зазначає таке.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з приписами закону України про кримінальну відповідальність одним із видів звільнення особи від кримінальної відповідальності є звільнення у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України).
З аналізу законодавства, що регулює питання звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення діяння) початковим моментом перебігу строку давності є «день вчинення особою злочину». У свою чергу за змістом ч. 2 ст. 49 КК України початком обчислення строку давності є «час вчинення злочину». Таким чином, терміни «день вчинення особою злочину» та «час вчинення злочину» використовуються законодавцем для позначення початкового моменту перебігу строку давності, та можуть розцінюватися у цих питаннях як тотожні.
Згідно з ч. 3 ст. 4 КК України часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. Таким чином, початковим моментом перебігу строку давності слід вважати день, коли особа вчинила дію або бездіяльність, що входить до об`єктивної сторони складу злочину.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України - у пособництві у ймовірному вчиненні ОСОБА_10 зловживання службовим становищем. Таким чином ОСОБА_6 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні одного кримінального правопорушення, безпосереднім виконавцем якого, за версією сторони обвинувачення, є ОСОБА_10 . За таких обставин для визначення наслідків кримінального-правового характеру, в тому числі і питання перебігу строків давності, необхідним є оцінка дій, які ставляться у провину ОСОБА_10, адже саме вони входять до об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Відповідно до усталеної судової практики під зловживанням владою або службовим становищемв контексті застосування ст. 364 КК України слід розуміти використання влади або службового становища, а отже тих повноважень і можливостей, які обумовлені компетенцією службової особи, всупереч інтересам служби, тобто всупереч тим цілям і завданням, для досягнення і реалізації яких вони надані службовій особі.
Таким чином, для встановлення початкового моменту перебігу строку давності у цьому випадку необхідно встановити які дії ОСОБА_10 стороною обвинувачення кваліфікуються як зловживання службовим становищем та утворюють діяння як обов`язкову ознаку об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.
Про безпосередню оцінку дій ОСОБА_6 у взаємозв`язку із діями ОСОБА_10 зазначено в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09.02.2023.
За змістом обвинувального акта «…у першій половині дня 14.02.2013, ОСОБА_10, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди ТОВ «ХК Інноваційні Технології», всупереч інтересам служби використав свої права та можливості, пов`язані із займаною посадою, забезпечивши проведення того дня засідання правління ДПАТ НАК «Украгролізинг» (далі - Компанія) (Т.1, а.с. 11).
«… ОСОБА_10, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах ТОВ «ХК Інноваційні Технології» з метою одержання останнім неправомірної вигоди, забезпечив прийняття 14.02.2013 правлінням Компанії рішення «Про окремі питання господарської діяльності ДПАТ НАК «Украгролізинг»…., яке в подальшому підписав разом з Протоколом № 3 засідання правління ДПАТ НАК «Украгролізинг» від 14.02.2013 (Т. 1, а.с. 12).
«Надалі ОСОБА_10, діючи умисно, всупереч інтересам служби…уклав від імені ДПАТ НАК «Украгролізинг», як позикодавця, із генеральним директором ТОВ «ХК Інноваційні Технології» ОСОБА_6, як позичальником, договір від 14.02.2013 № 43 про надання безпроцентної поворотної позики ТОВ «ХК Інноваційні Технології» у розмірі 5 700 000 грн (Т. 1, а.с. 12).
«Того ж дня, тобто 14.02.2013 ОСОБА_10 з метою доведення свого злочинного умислу щодо зловживання службовим становищем в інтересах ТОВ «ХК Інноваційні Технології» до кінця….забезпечив проведення відділом бухгалтерії оплати за договором позики № 43 від 14.02.2013, внаслідок чого …. ДПАТ НАК «Украгролізинг» здійснило перерахування грошових коштів у сумі 5 700 000 грн ….на розрахунковий рахунок ТОВ «ХК Інноваційні Технології» (Т. 1, а.с. 13).
Таким чином, як свідчить обвинувальний акт, вчинення ОСОБА_10 дій з використанням повноважень і можливостей, які обумовлені його службовим становищем, всупереч інтересам служби, відбулося 14.02.2013. Тобто 14.02.2013 ОСОБА_10 було вчинено діяння, яке є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України. За таких обставин, в контексті застосування положень ч. 3 ст. 4, ст. 49 КК України, саме з вказаної дати почалося обчислення строків давності у цьому кримінальному провадженні.
У залежності від ступеня тяжкості злочину ст. 49 КК України передбачає диференційовані строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
За правилами ст. 12 КК України (в редакції чинній на момент вчинення діяння) злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, у пособництві у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, належить до категорії тяжких.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції, чинній на момент вчинення діяння) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минули десять років.
Як попередньо встановлено Судом обчислення строків давності у цьому кримінальному провадженні почалося 14.02.2013.За таких обставин визначений приписами п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України десятирічний строк сплинув 14.02.2023. При цьому колегією суддів не встановлено обставин, які можуть бути підставою для зупинення чи переривання перебігу строків давності. Про такі обставини не повідомляв і прокурор.
З огляду на зазначене, зважаючи, що строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за пособництво у вчиненні ОСОБА_10 зловживання службовим становищем закінчився 14.02.2023, враховуючи позицію обвинуваченого, який наполягав на його звільненні, а також усвідомлення останнім правових наслідків такого звільнення, Суд доходить висновку про необхідність звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України. При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження.
З матеріалів провадження Судом встановлено, що ДПАТ НАК «Украгролізинг» в особі його представника було пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_6 . Водночас з огляду на звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК) та закриттям кримінального провадження на підставі, передбаченій у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, цивільний позов в частині позовних вимог до ОСОБА_6 не підлягає вирішенню по суті, а залишається без розгляду. Вказане узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 23.06.2022 у справі № 204/2626/21 (провадження № 51-5123км21) та постанові від 10.08.2021 у справі № 161/694/20 (провадження № 51-811км21).
Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09.02.2023 ОСОБА_6 було змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартною на запобіжний захід у вигляді застави згідно з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.06.2021 у справі №991/4108/21. Зазначеною ухвалою слідчого судді заставу щодо ОСОБА_6 визначено у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.
Відповідно до квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 0.0.2166982662.1 від 18.06.2021 (код квитанції 9236-0525-8989-8050) ОСОБА_6 18.06.2021 сплатив заставу, шляхом внесення на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду грошових коштів у сумі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.
Зважаючи на те, що Судом прийнято рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, запобіжний захід застосований до нього належить скасувати. У зв`язку із зазначеним, згідно з вимогами ч. 11 ст. 182 КПК України заставу необхідно повернути ОСОБА_6 .
У будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №598/1781/17, провадження № 13-47кс20).
Приписами ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються із 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КПК України витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених КПК України.
З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (частинами 1, 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).
Виходячи з викладеного, стягнення процесуальних витрат з обвинуваченого можливе за наявності таких підстав: визнання особи винуватою у вчиненні правопорушення (обвинувальний вирок суду), факт понесення процесуальних витрат (документально підтверджені витрати).
Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 звільняється від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави. Вказана позиція суду узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від (справа № 203/241/17, провадження № 51-4251 кмо21).
На підставі наведеного та керуючись статтями 12, 49 КК України, статтями 217, 284, 285, 286, 334, 350, 372 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити частково клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження № 52019000000000746 від 21.08.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Звільнити ОСОБА_6, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Закрити кримінальне провадження № 52019000000000746 від 21.08.2019 в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» залишити без розгляду.
Скасувати запобіжний захід, застосований до ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.06.2021 у справі № 991/4108/21 та ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09.02.2023 у справі № 991/8783/21.
Повернути ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) грн, які були внесені ним на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду в якості застави згідно з квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 0.0.2166982662.1 від 18.06.2021.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
В іншій частині вимог клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження № 52019000000000746 від 21.08.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_11
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3