- Presiding judge (HACC): Tkachenko O.V.
Справа № 521/17260/18
Провадження № 1-кп/991/9/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2023 року місто Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14
розглянувши у відкритому судовому засіданні під час підготовчого провадження у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_13 (в частині покладення додаткових обов`язків), у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411, за обвинуваченням:
ОСОБА_10 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_11 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Вінниця, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_12 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Вінниця, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_13 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_14 (народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, проживає за адресою: АДРЕСА_7 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 березня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
24 липня 2023 року прокурор другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у виді застави, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_13 ухвалою суду від 27 квітня 2023 року щодо покладення на нього додаткових обов`язків.
На обґрунтування клопотання прокурор послалась на те, що обвинувачений ОСОБА_13 обвинувачується у тому, що він своїми умисними діями, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, що підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами.
Зі змісту клопотання видно, що 27 квітня 2023 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду до обвинуваченого ОСОБА_13 застосовано запобіжний захід у виді застави у сумі 500 (п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 1 342 000,00 (один мільйон триста сорок дві тисячі) гривень.
Крім того, при застосуванні до ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді застави колегією суддів покладено на нього наступні процесуальні обов`язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись за межі території України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Строк дії ухвали щодо покладених на обвинуваченого обов`язків становив 2 місяці, тобто до 28 червня 2023 року включно.
Таким чином, 28 червня 2023 року закінчувався строк дії ухвали суду від 27 квітня 2023 року в частині дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13
15 червня 2023 року прокурором було подано до Вищого антикорупційного суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13, однак у період дії попередньої ухвали від 27 квітня 2023 року таке клопотання прокурора судом не було розглянуто, та як наслідок строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13, сплив 28 червня 2023 року.
У клопотанні прокурор також зазначає, що застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_13 та покладення на нього вказаних обов`язків обумовлено тим, що колегія суддів дійшла висновку про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків. Станом на теперішній час заявлені стороною обвинувачення та підтверджені судом ризики того, що ОСОБА_13 може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків, не зменшилися та продовжують існувати.
Так, на думку прокурора, ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду підтверджується тим, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Посилює вказаний ризик те, що ОСОБА_13 володіє паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 12 вересня 2019 року та впродовж періоду з вересня 2019 року по квітень 2023 року 9 разів вибував за межі України, у тому числі 8 разів з моменту воєнного стану в Україні. Крім того, обвинувачений ОСОБА_13 та його дружина має значний розмір накопичених коштів, що надає йому додаткові можливості для довготривалого перебування за межами України з метою переховування від суду. На підтвердження вказаного ризику прокурор посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_13 без поважних причин не з`явився у судові засідання, призначені на 12 жовтня 2021 року, 14 лютого 2022 року, а також 14 березня 2023 року. Крім того, обвинувачений ОСОБА_13 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні за № 42017000000001097 від 10 квітня 2017 року, досудове розслідування у якому здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України, а також є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03 жовтня 2016 року, яке слухається у Вищому антикорупційному суді (справа 991/613/22), які є тяжким та особливо тяжким злочином відповідно до вимог ст. 12 КК України.
Наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні прокурор мотивує тим, що у даному кримінальному провадженні свідками, серед інших є особи, які є депутатами Одеської міської ради попереднього та теперішнього скликання, а ОСОБА_13 за період роботи на посаді директора департаменту комунальної власності Одеської міської ради сформував тісні особисті та дружні стосунки з колегами, а також із депутатами Одеської міської ради. Крім того, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, які є свідками у цьому кримінальному провадженні, раніше або по теперішній час були депутатами Одеської міської ради або перебувають на посадах в Одеській міській раді, а тому ОСОБА_13 особисто або через інших осіб має можливість на них впливати.
У підсумку прокурор зазначає, що для запобіганню вказаним наявним ризикам необхідно змінити запобіжний захід у виді застави, застосований до обвинуваченого ОСОБА_13, шляхом покладення на нього додаткових процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки та недопущення справдження ризику переховування від суду та незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки до цього часу триває судове провадження у вказаному кримінальному провадження, а саме підготовче судове засідання.
За таких обставин, прокурор звернулася до суду з клопотанням, у якому просить змінити запобіжний захід у виді застави, застосований стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 ухвалою суду від 27 квітня 2023 року, в частині покладення на нього додаткових обов`язків, а саме покласти на нього строком на два місяці додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись за межі території України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій
паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.
Захисник ОСОБА_9 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зазначив, що ризики які зазначила прокурор у клопотанні є необґрунтованими та не відповідають дійсності, а запобіжний захід у вигляді застави застосований до обвинуваченого ОСОБА_13, забезпечує належну поведінку останнього.
Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав думку свого захисника і просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Суд заслухав думки учасників судового провадження, дослідив матеріали клопотання прокурора, матеріали, які містяться у матеріалах судової справи і мають значення для вирішення клопотання прокурора, за наслідком чого дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (1); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (2); незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (3); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (4); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (5).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 182 КПК України, у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2023 року до обвинуваченого ОСОБА_13 застосовано запобіжний захід у виді застави у сумі 500 (п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 1 342 000,00 (один мільйон триста сорок дві тисячі) гривень, з покладення на обвинуваченого процесуальних обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії ухвали щодо покладених на обвинуваченого обов`язків становив 2 місяці, тобто до 28 червня 2023 року включно.
Враховуючи, що строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13, не був продовжений відповідно до вимог ч. 7 ст. 194 КПК України та сплив 28 червня 2023 року, прокурор звернулася з клопотанням про зміну запобіжного заходу у виді застави, застосованого щодо обвинуваченого ухвалою суду від 27 квітня 2023 року щодо покладення на нього додаткових обов`язків
Судом було встановлено, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке відносяться до особливо тяжкого злочину, відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 КК України.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового провадження, метою якого, відповідно до глави 27 КПК України, є вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду, метою якого, в свою чергу, є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що прокурором доведена наявність ризиків переховування від суду, а також незаконного впливу на свідків.
Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, майнового стану обвинуваченого ОСОБА_13, наявності у нього діючого паспорту для виїзду за кордон, а також можливості у останнього вільно його перетинати, не дивлячись на обмеження, обумовлені дією воєнного стану (підтверджується доданим до матеріалів клопотання витягом з Державної прикордонної служби України, суд вважає, що ці обставини можуть спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначений ризик також підтверджується тим, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду», за якими при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину, тобто санкція за вчинене кримінальне правопорушення має бути важливим критерієм для визначення виду запобіжного заходу, який підлягає застосуванню. За таких обставин, у разі доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останньому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі у межах зазначеного вище строку, що може бути мотивом для переховування від органів досудового розслідування чи суду. Крім того, обвинувачений ОСОБА_13 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні за № 42017000000001097 від 10 квітня 2017 року, досудове розслідування у якому здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України, а також є обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у кримінальному провадженні № 42016161010000308 від 03 жовтня 2016 року, яке слухається у Вищому антикорупційному суді (справа № 991/613/22), які є тяжким та особливо тяжким злочином відповідно до вимог ст. 12 КК України.
Суд приходить до висновку про існування ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_13 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ризики встановлені судом на момент застосування до обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді застави, станом на час розгляду цього клопотання хоча і продовжують існувати, але суттєво зменшилися з огляду на тривалість судового провадження та належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Крім того, під час вирішення цього клопотання судом було враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_13 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; пенсійний вік та стан здоров`я (обвинувачений є інвалідом другої групи за загальним захворюванням, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 01 червня 2022 року); міцність соціальних зв`язків; майновий стан обвинуваченого (наявність значного розміру накопичених коштів); відсутність судимостей; наявність повідомлення ОСОБА_13 про підозру в іншому кримінальному провадженні; наявність іншого кримінального провадження в якому ОСОБА_13 є обвинуваченим; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_13, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Зі змісту ухвали Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2023 року видно, що до обвинуваченого ОСОБА_13 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 500 (п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 1 342 000,00 (один мільйон триста сорок дві тисячі) гривень, тобто у розмірі, який перевищує визначений КПК України розмір застави, що може бути застосований до особи, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину (триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У рішенні ЄСПЛ (справа Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року) зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховувано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
За таких обставин, суд частково погоджується з думками захисника ОСОБА_9 і обвинуваченого ОСОБА_13, які підтримані іншими учасниками справи зі сторони захисту, та приходить до висновку, що застава у сумі 500 (п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 1 342 000,00 (один мільйон триста сорок дві тисячі) гривень у повній мірі буде здатна як забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, так і запобігти його спробам переховуватися від суду і незаконно впливати на свідків.
Крім того, суд не вважає за потрібне окремо покладати на обвинуваченого ОСОБА_13 обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду, оскільки він прямо визначений вимогами п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України і не потребує окремого встановлення рішенням суду.
Суд також враховує те, що з моменту застосування до обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді застави ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 квітня 2023 року, будь яких інших обставин, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу та/або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які прокурор на той час не знав і не міг знати, прокурором у клопотанні не зазначено та у судовому засіданні не встановлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 (п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 1 342 000,00 (один мільйон триста сорок дві тисячі) гривень, цілком здатний забезпечити його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов`язків встановлених вимогами КПК України, а також і запобігти ризикам переховування від суду і впливу на свідків, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності додатково покладати на нього обов`язки які визначені ч. 5 ст. 194 КПК України та про покладення яких просить прокурор.
Суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 200, 315, 331 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у виді застави, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_13 ухвалою суду від 27 квітня 2023 року щодо покладення на нього додаткових обов`язків - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складений і оголошений 31 липня 2023 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3