Document No. 112637419

Date of the hearing: 05/09/2023
Date of the decision: 05/09/2023
Case №: 991/4537/23
Proceeding №: 42020000000000860
Instance: HACC
Judicial form: Criminal
Decision type: Verdicts

Presiding judge (HACC) : Fedorov O.V.

Справа № 991/4537/23

Провадження 1-кп/991/65/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1,

суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_4,

прокурора - ОСОБА_5,

обвинуваченого - ОСОБА_6,

захисників - адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42020000000000860 від 14 травня 2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця смт. Капітанівка, Новомиргородського району, Кіровоградської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Історія провадження

26 квітня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000000860 від 14 травня 2020 року за обвинуваченням ОСОБИ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для розгляду вказаного кримінального провадження.

Ухвалою колегії Вищого антикорупційного суду від 28 липня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено судовий розгляд, який здійснювався у загальному порядку.

Ухвалою колегії Вищого антикорупційного суду від 24 травня 2023 року було задоволено клопотання захисника ОСОБА_9 та матеріали кримінального провадження №42020000000000860 у частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України виділено в окреме провадження, у зв`язку із досягненням згоди про укладення угоди про визнання винуватості.

24 травня 2023 року матеріали щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, колегією суддів Вищого антикорупційного суду виділено з матеріалів судової справи №991/2873/21 у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020 в окреме провадження та судовій справі присвоєно №991/4537/23, провадження 1-кп/991/65/23.

Під час судового розгляду прокурор ОСОБА_5 змінив обвинувачення та 29 червня 2023 року подав до суду обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням, складений 23 червня 2023 року та погоджений цього ж дня керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 (т.3, а/с. 88-101).

За змістом обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

18 липня 2023 року прокурор подав до Вищого антикорупційного суду Угоду про визнання винуватості.

02 серпня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшли зміни до Угоди про визнання винуватості між прокурором САП ОГП ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6, в яких вказано, що сторони домовились внести зміни до п. 6 Угоди про визнання винуватості від 17.07.2023, виклавши її в редакції, що передбачає узгоджене покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки без конфіскації майна. З урахуванням вимог ч. 2 ст. 75 КК України сторони узгодили звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки (т.3, а/с 200-201). При цьому всі інші положення Угоди про визнання винуватості залишаються незмінними.

2.Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та узгоджену міру покарання

Вказана угода укладена 17 липня 2023 року у м. Києві, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020000000000860 від 14 травня 2020 року, між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6, за участю захисника останнього - адвоката ОСОБА_9 .

2.1. Формулювання обвинувачення, в якому ОСОБА_6 визнає себе винуватим

Відповідно до первісного обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.

У подальшому, прокурор подав обвинувальний акт із зміненим обвинуваченням, за яким ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

За змістом обвинувального акта (зі зміною обвинувачення) та укладеної між сторонами угоди про визнання винуватості, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні пособництва в проханні ОСОБОЮ_1 надати неправомірну вигоду керівником Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_12 в сумі, що становить великий розмір, за не ініціювання питання перед суб`єктом його призначення щодо невідповідності ОСОБА_12 займаній посаді, та у вчиненні пособництва в одержанні такої неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

Вчинення інкримінованого кримінального правопорушення відбулося за таких обставин.

Відповідно до Указу Президента України № 836/2019 від 08.11.2019 ОСОБУ_1 призначено на посаду, яка відповідно до п. 2 ч. 2 статті 6 Закону України «Про державну службу», належить до категорії "Б", до яких віднесено керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення.

Таким чином, ОСОБА_1, як керівник державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення, при виконанні службових обов`язків постійно здійснює функції представника влади, у зв`язку з чим відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

При цьому, відповідно до ст. 31 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження посади, яку займав ОСОБА_1, передбачають право порушувати перед міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади вмотивовані питання про відповідність займаній посаді керівників їх територіальних органів, на підставі чого міністерство, інший центральний орган виконавчої влади повинен у місячний термін прийняти рішення та дати обґрунтовану відповідь.

Зокрема, одним із таких територіальних органів, відносного керівників яких може бути порушено питання відповідність займаній посаді є посада начальника територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Наказом №34-к від 27.01.2017 Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_12 призначений на посаду начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області.

Приблизно в квітні 2020 року, більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, ОСОБА_1 довів до відома ОСОБА_6 про необхідність висловити ОСОБА_12 вимогу щодо необхідності передачі неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, та в подальшому щомісячно одержувати вказані грошові кошти для ОСОБА_1. Зокрема, одержання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів від начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_12 передбачається за не ініціювання питання перед суб`єктом його призначення щодо невідповідності ОСОБА_12 займаній посаді. При цьому розмір неправомірної вигоди повинен був визначатись у процентному співвідношенні до офіційного річного обороту грошових коштів, отриманих як дохід Кіровоградською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Лабораторія), яка підпорядковується Головному управлінню Держпродспоживслужбі в Кіровоградській області та належить до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, та поділений рівними частинами помісячно.

При цьому, ОСОБА_1, після отримання згоди від ОСОБА_12 на надання неправомірної вигоди, з використанням наданого йому службового становища сприятиме ОСОБА_12 в здійсненні ним службової діяльності та не ініціюватиме питання про відповідність останнього займаній посаді. У свою чергу, ОСОБА_6 на вказане погодився та на виконання вказаного плану здійснив такі дії.

13 квітня 2020 року, ОСОБА_6, перебуваючи в своєму службовому кабінеті №40, який знаходиться в будівлі Кіровоградської обласної державної адміністрації за адресою: м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, під час зустрічі у своєму службовому кабінеті з ОСОБА_12, висловив останньому вимогу щодо надання ОСОБІ_1 грошових коштів за не ініціювання питання перед суб`єктом призначення щодо невідповідності ОСОБА_12 займаній посаді, без зазначення розміру неправомірної вигоди та періодичності її надання.

Того ж дня, ОСОБА_1, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому у приміщенні Кіровоградської обласної державної адміністрації за адресою: м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, підтвердив ОСОБА_12 необхідність виконувати раніше доведені ОСОБА_6 вимоги та надавати неправомірну вигоду. При цьому ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_12, що подальше обговорення цих питань необхідно здійснювати через ОСОБА_6, підтвердивши таким чином повноваження останнього діяти від його імені при обговоренні питань щодо надання неправомірної вигоди з ОСОБА_12 .

В подальшому, в період з 15.04.2020 по 22.05.2020, більш точної дати в ходу досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6, продовжуючи діяти на виконання злочинного плану ОСОБА_1, під час телефонної розмови через мобільний застосунок - месенджер «Телеграм», на виконання своєї ролі під час вчинення злочину, повідомив ОСОБА_12 розмір неправомірної вигоди, яка становитиме близько 110 000 гривень на місяць, на що ОСОБА_12 змушений був погодитись, усвідомлюючи, що ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище може заподіяти шкоду його законним правам та інтересам, як начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, шляхом безпідставного ініціювання питання про відповідність останнього займаній посаді. При цьому розмір неправомірної вигоди ОСОБА_6 вирахував шляхом відсоткового співвідношення з річного доходу, який становив 1 320 000 грн. із 37 лабораторій, які входять до структури Кіровоградської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

При цьому, в ході телефонних розмов, які відбувались зазвичай через мобільний застосунок - месенджер «Телеграм», ОСОБА_6 з метою дотримання умов конспірації та уникнення можливого його викриття правоохоронними органами та подальшого кримінального переслідування, повідомив ОСОБА_12, що при обговоренні предмету неправомірної вигоди - грошових коштів, в спілкуванні називати «фізичний звіт» або просто «звіт».

Надалі, 22.05.2020, в ході зустрічі, яка відбулась між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 в службовому кабінеті останнього, в адміністративній будівлі Кіровоградської обласної державної адміністрації за адресою: м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, ОСОБА_12 надав ОСОБА_6 статистичні дані про доходи Лабораторії, яка підпорядковується Головному управлінню Держпродспоживслужбі в Кіровоградській області, згідно яких такий дохід у 2019 році складав 11 849 647 гривень, при цьому в розмові з ОСОБА_6, ОСОБА_12 округлив вказану суму до 12 000 000 грн.

Ознайомившись із наданими ОСОБА_12 статистичними даними, ОСОБА_6, діючи умисно, відповідно до раніше розробленого злочинного плану ОСОБИ_1 та вказівок останнього, повідомив ОСОБА_12 про те, що розмір щомісячної неправомірної вигоди повинен становити близько 15% від суми 1 800 000 грн. - річного прибутку Лабораторії, що становило 150 000 грн.

В подальшому, 04.06.2020 близько о 11 годині 24 хвилини ОСОБА_6, знаходячись в автомобілі Mercedes-Benz GL д.н.з НОМЕР_1, діючи умисно, відповідно до висловленої 22.05.2020 вимоги щодо отримання неправомірної вигоди, одержав від ОСОБА_12 для ОСОБИ_1 частину неправомірної вигоди в сумі 100 000 гривень. При цьому ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_12 про необхідність подвоєння отриманої суми, предмету неправомірної вигоди, яка надалі повинна щомісячно передаватись, мотивуючи це нібито штучним заниженням Лабораторіями офіційних показників доходу вдвічі, на що ОСОБА_12 змушений був погодитись.

Цього ж дня, близько о 17:05 год., ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_12 та в завуальованій формі повідомив ОСОБА_12, що надану останнім неправомірну вигоду він передав ОСОБІ_1.

18.06.2020 приблизно о 10:18 год., ОСОБА_12, на виконання вказівки ОСОБА_6, прибув до службового кабінету ОСОБА_1, та під час розмови між ними, ОСОБА_12 повідомив ОСОБИ_1, що ОСОБА_6, проаналізувавши статистичні дані Лабораторії «звіт» та прийшов до висновку, що сума у розмірі 100 тис. грн. неправомірної вигоди, не відповідає їх доходам та висунув ОСОБА_12 вимогу щодо збільшення щомісячної неправомірної вигоди до 200 тис. грн. При цьому, ОСОБА_1 запевнив останнього у тому, що за необхідності підпише Розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру регіонального рівня, пов`язаної із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), щодо необхідності проведення перевірок ринків, яке наддасть ОСОБА_12 повноваження, що заважають збільшити суму неправомірної вигоди.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, щоб ОСОБА_12 особисто підготував проєкт Розпорядження та передав його через ОСОБА_6, який забезпечить швидке підписання такого Розпорядження та його реєстрацію. Надалі, 22.06.2020 під час зустрічі ОСОБА_12 з ОСОБА_6 в будівлі Кіровоградської обласної державної адміністрації за адресою: м. Кропивницький, площа Героїв Майдану, 1, останній висловив ОСОБА_12 вимогу надання обумовленої частини неправомірної вигоди за червень та частини за травень 2020 року, яку ОСОБА_12 попередньо пообіцяв надати пізніше, до четверга, а саме до 25.06.2020.

Наступного дня о 11 год. 21 хв. ОСОБА_12 на виконання вказівки ОСОБИ_1, прибув до Кіровоградської обласної державної адміністрації, де зустрівся з ОСОБА_6 та передав йому два примірника вказаного проекту.

При цьому ОСОБА_6 запевнив ОСОБА_12, що таке Розпорядження буде підписане в цей же день та зареєстроване. Цього ж дня, до ОСОБА_12 зателефонувала помічник ОСОБИ_1 та повідомила йому, що Розпорядження вже підписане і він може його забрати.

23.06.2020 Розпорядження керівника робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру регіонального рівня, пов`язаної із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) «Про протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та харчових отруєнь на агропродовольчих ринках» було зареєстроване від №45 та опубліковано на офіційному сайті Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Надалі, 25.06.2020 приблизно о 12 годині 30 хвилин, під час зустрічі між ОСОБА_12 та ОСОБА_6 в автомобілі Mercedes-Benz GL д.н.з НОМЕР_1, на парковці біля Кіровоградської обласної державної адміністрації, яка знаходиться за адресою: м. Кропивницький, площа Героїв Майдану,1, ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_14, що останній буде захищений від правоохоронних органів і підтриманий у випадку здійснення будь-яких дій відносно нього співробітниками правоохоронних органів. Під час цієї розмови, на виконання вказівок ОСОБА_1, ОСОБА_6 діючи з прямим умислом на одержання неправомірної вигоди, отримав від ОСОБА_12, другу частину неправомірної вигоди в сумі 250 000 гривень для подальшої передачі її ОСОБІ_1.

При цьому ОСОБА_12 пояснив ОСОБА_6, що 100 000 гривень приніс як частину неправомірної вигоди за травень і 150 000 гривень за червень, відповідно до вимоги, яку висловив ОСОБА_6 22.06.2020 за вказівкою ОСОБИ_1.

Після зустрічі та отримання грошових коштів, ОСОБА_6 поїхав на автомобілі Mercedes-Benz GL д.н.з НОМЕР_1 додому. По дорозі додому, ОСОБА_6 виявив факт документування його дій правоохоронними органами, про що відразу ж повідомив ОСОБА_1 через мобільний застосунок - месенджер «Телеграм». Після цього, ОСОБА_6 з метою приховання особистої участі у скоєнні злочину та уникнення можливого кримінального переслідування, вирішив позбутися неправомірної вигоди, а саме грошей в сумі 250 000 гривень. Для цього ОСОБА_6 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_15 та попросив забрати грошові кошти. Приблизно о 13 год. 50 хв. 25.06.2020 на парковці біля магазину «Будмайдан», що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Шосейна, 3, ОСОБА_6 передав ОСОБА_15, який не був обізнаний із злочинними діями та намірами ОСОБА_6, пакет з грошовими коштами, частина з яких в подальшому, а саме 200 000 гривень були вилучені детективами НАБ України, за місцем проживання ОСОБА_15, а саме: АДРЕСА_2, при цьому ОСОБА_15 видав вищевказані грошові кошти добровільно.

Цього ж дня, під час проведення невідкладного обшуку в кабінеті ОСОБА_1 було виявлено та вилучено частину неправомірної вигоди, а саме грошові кошти, у кількості 80 купюр номіналом по 500 гривень на загальну суму 40000 гривень, яка була одержана 04.06.2020 ОСОБА_6 від ОСОБА_12 та передана ОСОБА_1.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_6, обвинувачується у вчиненні пособництва в проханні службової особи, яка займає відповідальне становище, надати для себе неправомірну вигоду у великому розмірі, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, та у вчиненні пособництва в одержанні неправомірної вигоди службовою особою, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій, з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

2.2.Обставини, які враховано прокурором при вирішенні питання про можливість укладення даної угоди

Відповідно до її змісту, прокурором при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості у відповідності до вимог статей 469, 470 КПК України, враховано такі обставини:

- ступінь та характер сприяння ОСОБА_6 у проведенні кримінального провадження щодо нього та інших осіб;

- беззаперечне визнання ним своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні;

- тяжкість злочину, інкримінованого ОСОБА_6, зокрема, належність кримінального правопорушення (злочину), відповідно ч. 5 ст. 12 КК України до тяжкого;

- відсутність матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення інкримінованого кримінального правопорушення;

- наявність суспільного інтересу у швидкому судовому провадженні, яке забезпечить повне, своєчасне та невідворотне покарання ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення;

- наявність суспільного інтересу в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як обвинуваченими, так і іншими особами.

2.3.Позиція ОСОБА_6 щодо пред`явленого обвинувачення

Відповідно до цієї угоди, обвинувачений ОСОБА_6 щиро розкаюється і беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, в обсязі та за обставин, викладених у обвинувальному акті від 23 червня 2023 року і зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення у судовому провадженні та надати викривальні показання щодо інших осіб.

Сторони визнають правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, як пособництво в проханні службової особи, яка займає відповідальне становище, надати для себе неправомірну вигоду у великому розмірі, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, та у вчиненні пособництва в одержанні цієї неправомірної вигоди такою службовою особою, за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій, з використанням наданого їй службового становища.

2.4.Щодо зобов`язань, взятих на себе обвинуваченим за Угодою

За змістом Угоди обвинувачений ОСОБА_6 зобов`язується:

1)беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутому йому обвинувачення у судовому провадженні;

2)протягом 15 (п`ятнадцяти) днів після набрання законної сили вироком Вищого антикорупційного суду, яким буде затверджена дана угода - перерахувати 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч) гривень на офіційний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних сил України (Проект UNITED24 «Армія Дронів»):

Банк: Національний банк України;

МФО: 300001;

Рахунок: №UA843000010000000047330992708;

код ЄДРПОУ: 00032106;

Отримувач: Національний банк України;

Призначення платежу: допомога ЗСУ для проєкту «Армія дронів».

3)невідкладно повідомити прокурора та Вищий антикорупційний суд про виконання умов угоди;

4)обвинувачений ОСОБА_6 зобов`язується співпрацювати із прокурором у викритті кримінальних правопорушень (злочинів), які розглядаються судом у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020 шляхом надання правдивих викривальних показань та їх підтвердження під час судового провадження.

2.5.Узгоджене сторонами покарання та згода обвинуваченого на його призначення

За змістом Угоди, з урахуванням узгоджених змін до розділу 6 Угоди, сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки без конфіскації майна.

Сторони з урахуванням вимог ч. 2 ст. 75 КК України узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засуджену від відбування призначеного покарання особу, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначається судом.

Одночасно сторони погодили тривалість іспитового строку у 3 (три) роки.

На призначення вказаного вище покарання, звільнення від його відбування з випробуванням та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України обвинувачений ОСОБА_6 згоден.

2.6.Відомості про обізнаність сторін про наслідки укладення та затвердження угоди, а також про наслідки невиконання цієї угоди

Так, за змістом угоди, сторонам відомо та зрозуміло, що у відповідності до вимог ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження даної угоди про визнання винуватості для прокурора і обвинуваченого є обмеження їх права на оскарження вироку згідно з положеннями ч. 4 ст. 394 КПК України та ч. 3 ст. 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

В угоді сторонами обумовлено також і наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

3.Позиція учасників у судовому засіданні

Прокурор ОСОБА_5 угоду підтримав, вказавши про її повну відповідність вимогам чинного законодавства та добровільність її укладення. Повідомив, що дане кримінальне правопорушення належить до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості В інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, що підтверджується сукупністю зібраних в ході досудового розслідування доказів.

Прокурор наголосив, що, на його переконання, умови угоди в повному обсязі відповідають інтересам суспільства, які зокрема полягають у швидкому судовому розгляді кримінального провадження та перерахування обвинуваченим значної суми грошових коштів на підтримку Збройних сил України.

Також прокурор зазначив, що умови угоди не порушують жодних прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб та повідомив про відсутність потерпілих та шкоди, завданої інкримінованим обвинуваченому злочином.

Окрім, цього прокурор зазначив, що підтримує заявлене стороною захисту клопотання про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави на особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив суд затвердити укладену угоду. Зазначив, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину та щиро розкаюється у вчиненому, не оспорює обставини, викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Запевнив, що угода про визнання винуватості укладена ним добровільно, більше того саме ним було ініційовано її укладення, жодного тиску з боку сторони обвинувачення чи будь-яких інших осіб на нього не вчинялося.

Підтвердив, що у повній мірі розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення та погоджується з видом та мірою узгодженого покарання, яке буде до нього застосовано у разі затвердження угоди, а також з іншими зобов`язаннями, які передбачає угода, зокрема щодо надання викривальних правдивих показань щодо інших осіб та щодо перерахування коштів у сумі 2 500 000 гривень на підтримку Збройних сил України. Запевнив, що зможе виконати це зобов`язання, сплата цих коштів не є надмірним тягарем для нього.

Захисник ОСОБА_9 повідомив, що він брав участь в укладенні цієї угоди, а тому вважає, що її умови в повному обсязі відповідають вимогам законодавства, її укладення є добровільним, а тому вона підлягає затвердженню. Інші захисники обвинуваченого підтримали дану позицію.

3.1.Щодо вирішення судом питань, передбачених ч. 4 ст. 474 КПК України

Обвинувачений ОСОБА_6 також зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, і що він при цьому матиме право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

Також обвинувачений повідомив, що цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України. Разом з тим, все одно наполягав на її затвердженні.

ОСОБА_6 також вказав, що повністю усвідомлює вид покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження.

4.Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам законодавства і при ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався

Відповідно до вимог розділу VI глави 35 КПК України, для вирішення питання про можливість затвердження угоди суд має встановити, що подана угода відповідає вимогам законодавства і що відсутні підстави для відмови в її затвердженні.

Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд приходить до таких висновків.

4.1. Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України

Так, укладена угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України, оскільки, у ній зазначено її сторони, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність, істотні для даного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди.

4.2. Кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6, належить до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угоди про визнання винуватості

Відповідно до частин 2 і 3 статті 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.

З наведених в угоді про визнання винуватості та обвинувальному акті обставин вбачається, що кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6, було вчинено у період упродовж квітня-червня 2020 року.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_6, відповідно до положень ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів.

Крім того, судом встановлено, що вказаним кримінальним правопорушенням завдано шкоди виключно державним та суспільним інтересам і при цьому не завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян та/або інтересам юридичних осіб, а також не завдано матеріальних збитків.

Також дане кримінальне провадження не здійснюється щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи.

Крім того, умовами укладеної угоди передбачено, що ОСОБА_6 зобов`язався співпрацювати із прокурором у викритті кримінальних правопорушень (злочинів), які розглядаються судом у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020, шляхом надання правдивих викривальних показань та їх підтвердження під час судового провадження.

Так, постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.04.2020 в справі №761/13021/19 передбачено, що за змістом статті 474 КПК України перевірка доказів щодо викриття підозрюваним дій інших учасників групи чи інших вчинених групою злочинів не належить до повноважень суду при прийнятті рішення щодо затвердження угоди про визнання винуватості. Натомість відповідно до приписів статті 470 КПК України обов`язок враховувати ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб при укладенні угоди про визнання винуватості покладено саме на прокурора.

4.3.Щодо відповідності правової кваліфікації інкримінованого діяння

Суд зазначає, що угода про визнання винуватості із ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020 раніше не укладалась.

Вивченням фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості, а також матеріалів кримінального провадження з`ясовано, що існують достатні фактичні підстави стверджувати, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

У межах цього кримінального провадження ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві у проханні службової особи, яка займає відповідальне становище, надати для себе неправомірну вигоду у великому розмірі, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, та у вчиненні пособництва в одержанні неправомірної вигоди службовою особою, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій, з використанням наданого їй службового становища.

У судовому засіданні було з`ясовано те, що пособництво у висловленні прохання та одержанні неправомірної вигоди для ОСОБИ_1, полягало в тому, що обвинувачений виступав посередником між тим, хто надає неправомірну вигоду та її отримувачем - ОСОБОЮ_1.

Дії особи, яка сприяла тому, хто, будучи службовою особою, просив та одержав неправомірну вигоду, належить кваліфікувати як співучасть у злочині.

Питання про кваліфікацію дій співучасника потрібно вирішувати з урахуванням спрямованості його умислу, зокрема якщо неправомірна вигода одержана службовою особою через посередника, який діяв на її боці, то його дії кваліфікують як пособництво в одержанні такої вигоди за ч. 5 ст. 27 і відповідної частини статті 368 КК України.

Таким чином, з урахуванням інформації, наведеної в обвинувальному акті і Угоді про визнання винуватості та пояснень сторін в судовому засіданні, суд приходить до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

Усе викладене дає можливість суду дійти однозначного висновку про існування фактичних підстав для визнання обвинуваченим винуватості. Колегія суддів вважає, що вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину знайшло своє підтвердження сукупністю зібраних доказів, а визнання ним своєї вини не є результатом самообмови.

З огляду на вищенаведене та враховуючи описані в угоді про визнання винуватості та обвинувальному акті фактичні обставини разом із формулюванням обвинувачення, вказане дає суду належні підстави для висновку про можливість обґрунтованого укладення в даному випадку угоди про визнання винуватості, а також свідчить про наявність ознак складу кримінального правопорушення, передбачене ч.5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, що вказує на правильну кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_6 діяння та наявність фактичних підстав для визнання ним винуватості.

4.4.Умови угоди відповідають інтересам суспільства

Відповідно до ст. 470 КПК України при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості прокурор зобов`язаний враховувати наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Практика укладення угод про визнання винуватості також підтримується міжнародними судовими органами, рішення яких є обов`язковими для врахування. Так, у пункті 87 рішення ЄСПЛ від 29 квітня 2014 року у справі «Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia" висловлено, що угоди про визнання винуватості, окрім важливих переваг швидкого розгляду кримінальних справ та полегшення навантаження на суди, прокурорів та адвокатів, також можуть бути успішним інструментом у боротьбі з корупцією, якщо їх правильно застосовувати, та організованої злочинності і може сприяти зменшенню кількості призначених покарань і, як наслідок, кількості ув`язнених.

На переконання колегії суддів, інтерес для суспільства в затвердженні угоди про визнання винуватості у цьому провадженні полягає у скороченні часу розгляду кримінальної справи щодо тяжкого злочину, яким не спричинено будь-яких тяжких наслідків для окремих фізичних або юридичних осіб.

Крім того, суд враховує, що під час судового розгляду обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, надав зізнавальні свідчення проти себе та зобов`язався надати правдиві викривальні показання щодо інших осіб у цьому кримінальному провадженні.

Затвердження угоди у цьому провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи, досягнення цілей та завдань кримінального провадження при мінімальних затратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури і суд.

На думку колегії суддів, було б недоцільним продовжувати здійснювати судовий розгляд в загальному порядку, враховуючи беззаперечне визнання обвинуваченим своєї вини, характер та тяжкість інкримінованого правопорушення, особу винного та його ставлення до вчиненого.

Колегія суддів вважає, що укладена угода відповідає інтересам суспільства і в частині узгодженого покарання. Так, на думку колегії суддів, воно відповідає загальним засадам призначення покарання, є співмірною та достатньою реакцією держави на вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, виходячи з меж, встановлених санкцією статті, що передбачає відповідальність за нього.

Слід зазначити, що поданою угодою передбачено покладення на обвинуваченого обов`язку щодо співпраці обвинуваченого із прокурором у викритті кримінальних правопорушень, які розглядаються судом у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020 року шляхом надання правдивих викривальних показань та їх підтвердження під час судового провадження.

На переконання суду, наявність вказаного обов`язку у змісті угоди є важливою умовою, яка напряму пов`язана із характером вчиненого кримінального правопорушення. Так, кримінальне правопорушення, інкриміноване обвинуваченому, було вчинено у співучасті, коли він особисто виконував роль пособника, чим сприяв іншій особі вчинити корупційне тяжке кримінальне правопорушення, з огляду на що зобов`язання обвинуваченого надати викривальні показання щодо інших осіб має одне з основоположних значень для задоволення суспільного інтересу у викритті вчинених тяжких корупційних злочинів службовими особами.

Одним із важливих аргументів, в контексті задоволення інтересів суспільства від укладення та затвердження такої угоди, особливо у період воєнного стану, колегія суддів сприймає взяте на себе обвинуваченим ОСОБА_6 зобов`язання перерахувати 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч) гривень на офіційний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних сил України (Проект UNITED24 «Армія Дронів»). Суд також бере до уваги отриману завдяки позиції обвинуваченого ОСОБА_6 згоду заставодавця на перерахування суми, внесеної за обвинуваченого застави в сумі 3 500 000 гривень на підтримку Збройних сил України, що в цей час має основоположне значення для суспільства і держави в цілому під час відбиття збройної агресії з боку росії .

За таких обставин, покладення відповідних обов`язків на обвинуваченого та врахування відповідних фактів прокурором прямо свідчить про наявність суспільного інтересу в укладенні такої угоди.

4.5.Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб

Судом встановлено, що в укладенні цієї угоди згідно з п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України, брав участь захисник і що її умови не є невиправдано обтяжливими для будь-якої із сторін.

Пунктом 3 частини 7 статті 474 КПК України передбачено, що суд відмовляє в затвердженні Угоди, якщо умови Угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Із дослідженої судом у судовому засіданні Угоди про визнання винуватості, пояснень сторін убачається, що умови Угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченого у цьому провадженні. Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб.

Окремо суд наголошує, що судом не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб, та не встановлювалась наявність чи відсутність їх винуватості, а також судом при розгляді цього кримінального провадження не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо них, а інформація, викладена у цьому вироку, яка стосується формулювання дій, не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження. Особливо це стосується вироків, ухвалених на підставі угоди (рішення у справі «Навальний і Офіцеров проти росії» від 23 лютого 2016 року).

Таким чином, цей вирок не може бути належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь-якого злочину інших осіб, що не є учасниками цього кримінального провадження. Згідно зі ст. 90 КПК України преюдиціальне значення у кримінальному провадженні мають лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, якими встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Проте вирок, ухвалений у цьому кримінальному провадженні, таким рішенням не є.

З огляду на це, з метою недопущення порушення презумпції невинуватості інших осіб, суд у вироку виключив дані, які б давали можливість ідентифікувати осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, окрім даних про обвинуваченого. Суд також не висловлював у вироку думку про винуватість цих осіб у вчиненні злочину та не робив жодних припущень з цього приводу. Всі формулювання у вироку викладені судом так, щоб чітко висловити свою позицію та висновки лише стосовно дій обвинуваченого, не маючи на меті надання оцінки діям інших осіб чи їх кримінально-правової кваліфікації.

З тексту вироку немає змоги достеменно ідентифікувати ОСОБА_1, а вказівка на повноваження особи чи інші дані, які наведені в тексті вироку є лише обов`язковим елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_6, без зазначення яких неможливо повно сформулювати обвинувачення за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

У цьому кримінальному провадженні відсутні потерпілі, кримінальним правопорушенням не завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян або інтересам юридичних осіб, а внаслідок вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення не завдано матеріальних збитків.

Таким чином, судом не встановлено порушення угодою прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.

4.6. Укладення угоди є добровільним актом її учасників

Обвинувачений під час судового засідання підтвердив свій намір щодо укладення угоди та просив суд її затвердити, вказавши, що це є результатом його внутрішнього переконання і він зробив це добровільно.

Також обвинувачений та його захисник повідомили, що укладення угоди не є наслідком будь-якого неправомірного впливу на них, вказали, що насильства, примусу чи погроз до ОСОБА_6 ніхто не застосовував, будь-яких обіцянок чи пропозицій, ніж ті, що передбачені угодою, їм ніхто не надавав.

Так само і прокурор повідомив, що її укладення було добровільним, сторони розуміють наслідки її затвердження та невиконання.

Отже, усі сторони угоди підтвердили добровільність її укладення та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов.

З огляду на вказане, у суду не виникло жодних сумнівів у добровільності укладення угоди про визнання винуватості.

4.7.Узгоджене сторонами покарання відповідає вимогам закону

За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. На думку суду, вказаних вимог закону сторони угоди дотримались.

Так, відповідно до змісту угоди, сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_6 покарання у межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції, що діяла на час вчинення злочину), а саме - покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки.

Сторони, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 75 КК України узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засуджену від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначається судом.

Одночасно сторони погодили тривалість іспитового строку у 3 (три) роки.

На переконання колегії суддів, домовленості сторін угоди щодо узгодженого покарання не виходять за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність, а узгоджена міра покарання має конкретний вираз.

Зі змісту угоди вбачається, що при узгодженні вказаного покарання сторонами враховано, а судом встановлено та перевірено на дотримання:

1) положення пунктів 1-2 ч. 1 ст. 65 КК України, а саме:

- сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

- при визначенні меж покарання виходили із положень розділу X Загальної частини КК України;

2) положення п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, а саме:

-сторони врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину;

-сторони взяли до уваги особу винного та врахували його поведінку після вчинення злочину;

-наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме: визнання вини та щире каяття, співпраця із прокурором, наявність на утриманні в нього малолітньої дитини - ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 3, а/с. 191); проходження військової служби в Збройних Силах України на підставі добровільної мобілізації, де обвинувачений характеризується виключно позитивно та має відповідні відзнаки та подяки (т.3, а/с. 192-193).

-встановили відсутність обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_6

3) положення ч. 2 ст. 75 КК України, яка передбачає можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням.

Окремо суд вважає за необхідне зупинитись на питанні можливості застосування ч. 2 ст. 75 КК України у цій конкретній справі.

Згідно з приміткою до ст. 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КК України, віднесено до корупційних кримінальних правопорушень. Зміст ч. 1 ст. 75 КК України містить обмеження права суду на ухвалення рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення. Зміни, які передбачають таке обмеження були внесені лише у частину першу статті 75 КК України Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України» в редакції № 1698-VII від 14 жовтня 2014 року. Водночас, частина друга цієї статті такого обмеження не містить, та діє до тепер в редакції, чинній на момент внесення таких змін.

При цьому варто наголосити на тому, що частина перша статті 75 КК України стосується засудження особи, а частина друга говорить про випадок затвердження угоди про визнання винуватості.

Стаття 373 КПК України визначає види вироків, які можуть бути ухвалені судом: виправдувальний та обвинувальний. Якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

При цьому, статтею 475 КПК України виокремлено такий вид вироків - вирок на підставі угоди. Цим вироком за визначених законом підстав затверджується угода та призначається узгоджена сторонами міра покарання. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, які передбачені частиною третьою.

Так, якщо в обвинувальному вироку в мотивувальній його частині зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним (п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України), то у вироці на підставі угоди зазначається тільки формулювання обвинувачення (ч. 3 ст. 475 КПК України); якщо в обвинувальному вироку має бути зазначено статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, то у вироці на підставі угоди зазначається стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа. В резолютивній частині обвинувального вироку зазначається прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України), в той час в резолютивній частині вироку на підставі угоди повинно міститися рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 475 КПК України); якщо в обвинувальному вироку зазначається покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеним, та остаточна міра покарання, обрана судом, то у вироку на підставі угоди викладається рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання.

Очевидно, що обвинувальний вирок на підставі угоди за своєю суттю не може прирівнюватись до обвинувального в розумінні ч. 3 ст. 373 КПК України, оскільки в ході судового розгляду не доводилась винуватість особи у вчиненні злочину.

Варто зауважити, що викладене повністю узгоджується з приписами ч. 1 ст. 50 КК України, за змістом якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Отже, не зважаючи на те, що в результаті обох цих вироків (обвинувального вироку, яким засуджується особа, та обвинувального вироку на підставі угоди) до особи застосовується покарання, між ними існують суттєві відмінності.

Тому суд приходить до висновку, що ч. 1 ст. 75 КК України поширюється на загальний порядок розгляду кримінальних проваджень, а ч. 2 ст. 75 КК України застосовується до особливого порядку ухвалення вироку на підставі угоди і виключення, яке передбачене частиною першою «крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення», в даному випадку не може бути застосованим імперативно. При цьому, колегія суддів допускає, що за певних конкретних обставин суд, розглядаючи угоду щодо корупційних кримінальних правопорушень, може прийти до переконання, що застосування такого виключення буде необхідним.

Таким чином, колегія суддів дійшла переконання про можливість застосування ч. 2 ст. 75 КК України у цьому кримінальному провадженні.

4) положення ст. 76 КК України щодо необхідності покладення на обвинувачених обов`язків у зв`язку зі звільненням обвинувачених від відбування основного покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

5) щодо застосування покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, яке згідно із санкцією ч. 3 ст. 368 КК України є обов`язковим, сторони виклали в письмових змінах до угоди, де зазначили про узгодження додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки;

6)врахування вимог ст. 77 КК України, яка передбачає, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням додаткове покарання у виді конфіскації майна не призначається.

Отже, із урахуванням викладеного у суду є достатні підстави вважати, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає загальним засадам призначення покарання.

При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь та характер сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього, зокрема, надання зізнавальних свідчень стосовно себе, беззаперечне визнання ним своєї винуватості та щире каяття, та взяте на себе зобов`язання надати викривальні правдиві показання стосовно інших осіб у даному кримінальному провадженні.

Крім наданих характеристик обвинуваченого, суд враховує, що непогашених та незнятих судимостей він не має, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, одружений і має на утриманні малолітню дитину (т.3 а/с. 184-191).

Також судом встановлено, що обвинувачений має вищу освіту та на разі перебуває на військовій службі у складі Збройних сил України (т.3, а/с. 35-39, 192-193).

З огляду на викладене, враховуючи наявність стійких соціальних зв`язків, обов`язків щодо утримання малолітньої дитини, громадянську позицію та військову службу, беручи до уваги позитивну характеристику обвинуваченого як за місцем роботи, так і за місцем військової служби, наявність подяк за місцем військової служби, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння та особі винного, а також загальним засадам його призначення, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, та забезпечить досягнення мети його застосування.

5.Висновок суду

Таким чином, судом встановлено, що укладена у цьому кримінальному проваджені угода про визнання винуватості відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та закону України про кримінальну відповідальність.

Також судом не встановлено підстав для відмови в її затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.

Таким чином, з огляду на вимоги ч. 4 ст. 469 КПК України, суть інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення дозволяє укладення угоди про визнання винуватості у даному кримінальному проваджені.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність затвердження вказаної угоди про визнання винуватості між сторонами, шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.

6.Вирішення інших питань

6.1.Зарахування строку попереднього ув`язнення

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції, яка діяла станом на вчинення злочину, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання, у разі засудження до позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 перебував під вартою в період з 25 червня 2020 року по 03 липня 2020 року (9 днів), то такі строки попереднього ув`язнення мають бути зараховані у строк відбування покарання у виді позбавлення волі.

6.2.Рішення щодо розподілу процесуальних витрат

Відповідно до положень ст. ст. 124, 368 КПК України при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Відповідно до положень угоди, у виділеному кримінальному провадженні відсутні процесуальні витрати, які стосуються ОСОБА_6, тому такі не стягуються з останнього.

6.3. Чинність заходів забезпечення кримінального провадження

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 374 КПК суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

6.3.1.Арешти майна

Частиною 4 статті 174 КПК визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи, що ОСОБА_6 не призначено покарання у виді конфіскації майна, не застосована спеціальна конфіскація та цивільний позов не заявлявся, суд приймає рішення:

1) Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.07.2020 року у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020 року, постановленою у справі № 991/5450/20, провадження 1-кс/991/5608/20, на майно, що належить ОСОБА_6 на праві приватної власності шляхом заборони його відчуження та розпорядження, а саме:

- легковий автомобіль MERCEDES-BENZ GL 350 CDI, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, vin: НОМЕР_2 ;

- легковий автомобіль OPEL ZAFIRA, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, vin: НОМЕР_4 ;

- легковий автомобіль MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5, vin: НОМЕР_6 ;

- вантажний автомобіль MAN 18.413, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7, vin: НОМЕР_8 ;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5410, реєстраційний номер 1939969735238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5412, реєстраційний номер 1939945235238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5402, реєстраційний номер 1939915535238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5411, реєстраційний номер 1939894935238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5404, реєстраційний номер 1939876935238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5406, реєстраційний номер 1939853135238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5401, реєстраційний номер 1939823435238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5409, реєстраційний номер 1939804535238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5408, реєстраційний номер 1939786335238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5405, реєстраційний номер 1939623135238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5414, реєстраційний номер 1939596135238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5403, реєстраційний номер 1939573535238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5416, реєстраційний номер 1939560535238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5407, реєстраційний номер 1939542235238;

- земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 3523883400:02:000:5413, реєстраційний номер 1939028035238;

- квартиру загальною площею 181,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер 401430180000;

- машиномісце № НОМЕР_9 в підземній автостоянці площею 13,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер 151996880000.

2) Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.07.2020 року у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020 року, постановленою у справі № 991/5332/20, провадження 1-кс/991/5490/20, на майно, що належить ОСОБА_6 а саме на речі, що були вилучені 25.06.2020 року під час затримання та особистого обшуку ОСОБА_6 :

- мобільний телефон Apple iPhone A2161 s/n: « НОМЕР_10 » IMEI: НОМЕР_11 ;

- мобільний телефон Apple iPhone A1687 s/n: « НОМЕР_12 » IMEI: НОМЕР_13 .

3) Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.07.2020 року у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020 року, постановленою у справі № 991/5338/20, провадження 1-кс/991/5496/20 на речі, що були вилучені 25.06.2020 у ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_5, яка належала ОСОБА_17 та перебувала у володінні ОСОБА_6 та ОСОБА_18, а саме:

- електронний носій інформації: IPad чорного кольору model A2014 серійний номер НОМЕР_14 ;

- MacBook Pro сріблястого кольору model A1706 serial number CO2TLORFGYFH;

- блокнот у твердій палітурці темно-коричневого кольору з рукописними записами.

4) Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.07.2020 року у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020 року, постановленою у справі № 991/5336/20, провадження 1-кс/991/5494/20, на речі, що були вилучені 25.06.2020 року у ході обшуку автомобіля MERCEDES-BENZ GL 350 CDI, державний номерний знак НОМЕР_1, належного на праві приватної власності ОСОБА_6, а саме:

- мобільний телефон SONY XPERIA у корпусі сріблястого кольору;

- картку пам`яті Kingston canvas select plus 32 Gb 1940 HVHYM40NVC100.

5) Скасувати арешт, накладений ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.07.2020 року у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020 року, постановленою у справі № 991/5343/20, провадження №11-сс/991/597/20, на майно, яке вилучене 25.06.2020 року під час проведення обшуку автомобіля «УАЗ», д.н.з. НОМЕР_15 у м. Кропивницький, грошові кошти, які належать ОСОБА_6, а саме:

- грошові кошти в сумі 190 000 (сто дев`яносто тисяч) гривень;

- грошові кошти в сумі 28 800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) доларів США, які знаходились у конверті білого кольору;

- грошові кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США;

- грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США;

- злиток металу жовтого кольору прямокутної форми 10 г.

6.3.2. Рішення щодо запобіжного заходу

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.06.2020 року у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020 року, постановленою у справі № 991/5296/20, провадження 1-кс/991/5453/20, до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 2 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За наслідком внесення застави, 03.07.2020 року ОСОБА_6 звільнено з-під варти, у зв`язку з чим останній залишився під дією запобіжного заходу у виді застави із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У ході розгляду провадження відносно обвинуваченого, розмір застави судом неодноразово зменшувався, востаннє ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.01.2023 та на час укладення цієї Угоди такий розмір застави становить 3 500 000 (три мільйони п`ятсот тисяч) гривень.

Захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_9 подано клопотання про зміну запобіжного заходу, оскільки умовами Угоди передбачено, що у випадку такої зміни, кошти внесені як застава будуть перераховані на спеціальний рахунок Національного банку України для цілей оборони України на підтримку Збройних сил України.

Відповідно до ч. 5 ст. 616 КПК України за клопотанням обвинуваченого суд має право ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі або частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.

При цьому, п. 10 листа Верховного Суду № 1/0/2-22 від 03.03.2022 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» вказано, що суду необхідно зважати на обставини воєнного стану та, за наявності необхідних для цього підстав, за клопотанням підозрюваного ухвалювати рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу, для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.

Враховуючи наявність відповідного клопотання про зміну запобіжного заходу, особу ОСОБА_6, узгодження сторонами угоди покарання, не пов`язаного із позбавленням волі, волевиявлення обвинуваченого та згоду заставодавця на перерахування грошових коштів, внесених як застава, на підтримку Збройних сил України, позицію прокурора, суд вважає за можливе змінити ОСОБА_6 застосований до нього запобіжний захід у виді застави на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. До набрання вироком законної сили покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду.

З урахуванням наданої письмової згоди заставодавця ОСОБА_19 суму застави у розмірі 3 500 000 (три мільйони п`ятсот тисяч) гривень перерахувати в повному обсязі для внесення на спеціальний рахунок Національного банку України для цілей оборони України на підтримку Збройних Сил України (для зарахування коштів у національній валюті) за такими реквізитами:

Банк: Національний банк України;

МФО: 300001;

Рахунок: №UA843000010000000047330992708;

код ЄДРПОУ: 00032106;

Отримувач: Національний банк України;

Призначення платежу: допомога ЗСУ для проєкту «Армія дронів».

6.3.3.Рішення щодо долі документів

При ухваленні вироку, керуючись положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, суд має вирішити питання про долю документів та речових доказів, які були надані сторонами і долучені до матеріалів судової справи.

Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, колегія суддів вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження.

6.3.4. Рішення щодо речових доказів

Згідно з частиною 1 статті 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього кодексу (тобто отримання шляхом тимчасового доступу або накладення арешту), та частиною 9 статті 100 КПК України визначено, що питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Колегія суддів ухвалює повернути обвинуваченому ОСОБА_6 речові докази, які належать останньому, а саме:

-мобільний телефон Apple iPhone A2161 s/n: « НОМЕР_10 » IMEI: НОМЕР_11 ;

-мобільний телефон Apple iPhone A1687 s/n: « НОМЕР_12 » IMEI: НОМЕР_13 ;

-електронний носій інформації, а саме: IPad чорного кольору model A2014 серійний номер НОМЕР_14 ;

-MacBook Pro сріблястого кольору model A1706 serial number CO2TLORFGYFH;

-блокнот у твердій палітурці темно-коричневого кольору з рукописними записами;

-мобільний телефон SONY XPERIA у корпусі сріблястого кольору;

-картку пам`яті Kingston canvas select plus 32 Gb 1940 HVHYM40NVC100;

-грошові кошти в сумі 190 000 (сто дев`яносто тисяч) гривень;

-грошові кошти в сумі 28 800 (двадцять вісім тисяч вісімсот) доларів США, які знаходились у конверті білого кольору;

-грошові кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США;

-грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США;

-злиток металу жовтого кольору прямокутної форми 10 г.

6.3.5. Повідомлення про ухвалення вироку

Згідно з статтею 483 КПК України, про ухвалення вироку повідомляються: щодо адвокатів - відповідні органи адвокатського самоврядування; щодо інших категорій осіб, передбачених статтею 480 цього кодексу, - органи і службові особи, які їх обрали або призначили чи відповідають за заміщення їхніх посад.

ОСОБА_6 не належить до категорії осіб, передбачених статтею 480 КПК України, а тому відсутні підстави для повідомлення про ухвалення вироку.

6.4.Цивільний позов не заявлявся;

6.5.Спеціальна конфіскація не застосовується;

6.6.Підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні;

6.7.Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 369, 373, 374-376, 469-476 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17 липня 2023 року у м. Києві, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020000000000860 від 14 травня 2020 року, між прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6, за участю захисника останнього - адвоката ОСОБА_9 .

2. ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України (у редакції Закону № 263-IX від 31 жовтня 2019 року).

3.Призначити обвинуваченому ОСОБА_6 узгоджену між сторонами угоди міру покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 роки.

4. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року), зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою з 25 червня 2020 року по 03 липня 2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

5. На підставі ч. 2 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 3 (три) роки.

6.Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

7.Документи, передані суду сторонами кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

8.Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.07.2020 року у кримінальному провадженні №42020000000000860 від 14.05.2020 року, постановленою у справі № 991/5450/20, провадження 1-кс/991/5608/20, на майно, що належить ОСОБА_6 на праві приватної власності шляхом заборони його відчуження та розпорядження, а саме: